13

Зміст

• Вступ
• 1. Значення та функції їжі
• 2. Харчування та здоров'я населення України
• 3. Державна політика в галузі харчування
• Висновки та пропозиції
• Використана література
• Вступ
• Усі досягнення цивілізації потрібно кваліфікувати
• як сукупність технологічних процесів, орієнтованих
• винятково на травну систему.
• Олександр Уголєв
• Харчування - головний керований чинник, що забезпечує нормальний розвиток, здоров'я та якість життя людини, її працездатність, довголіття, творчий потенціал.
• Експерти Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) встановили, що стан здоров'я людини визначають:
• ь індивідуальний спосіб життя - на 50%;
• ь спадковість - на 20%;
• ь умови зовнішнього середовища - на 20%;
• ь робота медиків - усього на 10%.
• Харчування в індивідуальному способі життя відіграє найголовнішу роль. Воно не тільки має важливе значення для оздоровлення окремих груп населення, а й впливає на долі цілих народів.

1. Значення та функції їжі.

В умовах технічного прогресу, загального прискорення темпів життя, численних стресових і негативних екологічних ситуацій якісний склад їжі великою мірою змінився. Харчові продукти містять сотні хімічних речовин, серед яких є корисні, баластні і шкідливі компоненти (рис.1.). Від них залежить реалізація функцій їжі (табл.1.), стан здоров'я та життєдіяльність організму людини. Дефіцит основних харчових речовин або дисбаланс їх у раціонах призводить до незворотних змін внутрішнього середовища, порушення клітинного метаболізму.

Як грамотність людини розпочинається з абетки, так і пізнання про харчування розпочинається з аналізу найпростіших уявлень про роль харчування та їжі в організмі, з відомостей про роботу органів травлення, надлишок і нестачу поживних речовин, небезпеку токсичних і чужорідних речовин.

Рис. 1. Основні компоненти їжі

У харчуванні сучасної людини існує дилема: з одного боку - необхідність обмежити кількість їжі для досягнення відповідності між калорійністю раціону й енерговитратами, з іншого - необхідність розширення асортименту продуктів для ліквідації дефіциту мікронутрієнтів. Це складна проблема, проте в сучасних умовах вона може бути вирішена.

За останні роки людство доклало максимум зусиль для того, щоб повернути їжі її природні інгредієнти, корисні для здоров'я. Для поповнення і збагачення раціону харчування людини вітамінами, мінеральними речовинами й іншими мінорними компонентами створено новий клас продуктів - біологічно активні добавки (БАД). За зовнішнім виглядом вони нагадують фармакологічні препарати (таблетки, порошки, екстракти, відвари та ін.), але за вмістом і можливостями масового застосування їх відносять до харчових продуктів.

Таблиця 1. Функції їжі та чинники, що їх забезпечують

Вирішити проблему забезпечення населення харчовими продуктами лише за рахунок розширення виробництва традиційних натуральних нині не так просто. Тому в структурі раціону XXI століття поряд із традиційними натуральними харчовими продуктами важливе місце посідатимуть модифіковані натуральні продукти з генетично модифікованих джерел і продукти з модифікованими, заданими властивостями (функціональні харчові продукти, збагачені есенціальними харчовими речовинами і мікронутрієнтами), а також БАД. Водночас впровадження генетично модифікованих джерел їжі потребує вирішення певних біологічних, медичних, психологічних і законодавчих проблем. В Україні ще не існує системи регулювання та контролю за використанням таких харчових продуктів.

2. Харчування та здоров'я населення України

Аналіз динаміки харчування різних груп населення України засвідчує, що за останні роки суттєво порушилася структура харчування українців. Знизилося споживання м'яса і молока, фруктів, риби і рослинної олії (табл. 2.). Проте зросло споживання продукту, який по праву називають національним - картоплі. Отже, велика верства населення (62,7%), тобто люди з низьким рівнем сукупних витрат, а також ті, хто отримує прожитковий мінімум, споживають в основному картоплю і хліб. Як наслідок, їхній раціон збіднів на біологічно повноцінні продукти тваринного походження. Водночас у ньому зріс вміст простих вуглеводів і тваринних жирів; рівень пектину та клітковини, що регулюють діяльність товстого кишечника, катастрофічно знизився (дефіцит сягає 70%).

Таблиця 2. Споживання основних харчових продуктів України в 1990 та 2003 рр. (за даними Держкомстату України), кг на особу за рік

Одноманітне жиро-вуглеводне харчування переважної частини населення призводить до збільшення маси тіла у 30% жінок, 15% чоловіків і 10% дітей. Загальновідомо, що це прискорює розвиток атеросклерозу, призводить до артеріальної гіпертензії, інсулінозалежного діабету й онкологічних захворювань. Соціальні наслідки цього явища вкрай негативні, оскільки зумовлюють втрату працездатності та ранню інвалідність.

Дослідження, проведені 2000 року у Києві співробітниками Інституту гігієни і медичної екології АМН України, свідчать про Істотне погіршення харчування дітей віком 4-6 років, які відвідують дошкільні заклади. Виявлено виражений дефіцит у раціоні м'яса, риби, молока, молочних продуктів, а також овочів, фруктів. Споживання тваринного білка знижено на 23%, вітаміну А - на 70%, вітаміну С - на 11 %, вітаміну В₂ - на 49%. Загальнопоширена полінутрієнтна недостатність харчування, або так званий прихований голод. До 90% обстежених мають недостатність у раціоні вітаміну С, дефіцит якого сягає 50-80%; у 40-80% виявлена недостатня забезпеченість вітамінами групи В та фолієвою кислотою, 95% обстежених мають 30-40%-ву недостатність вітаміну А.Фахівці цього ж інституту 2001 року провели епідеміологічні дослідження характеру харчування школярів усіх вікових груп у всіх п'яти регіонах України. Вперше було вивчено практичне харчування дітей не тільки в містах, а й у сільській місцевості. Порушення харчового статусу проілюструємо на стані практичного харчування школярів 11-13 років. В усіх регіонах у дітей цього віку кількість загального білка в раціоні становила 75-91% фізіологічної норми, а тваринного білка - 70-79%. Співвідношення білків, жирів і вуглеводів суттєво порушено на користь останніх за рахунок їх різкого збільшення І водночас зменшення в раціоні білків. Добове надходження вітаміну А в 2,0-5,3 рази менше від фізіологічної норми у дівчат та в 1,5-4,0 рази -у хлопців. Добове надходження кальцію було нижчим у 3-4 рази. Це пов'язано із вкрай низьким рівнем споживання дітьми молока та молокопродуктів: у великих містах - у середньому до 90 г (за фізіологічної норми близько 500 г), в сільській місцевості - у межах 120 г.

Порушення харчового статусу дітей підтверджувалося зменшенням значень середніх антропометричних показників за останні десять років. У школярів виявлено сповільнення темпів росту довжини тіла, зменшення маси й об'єму грудної клітки. Такі зміни супроводжувалися астенізацією будови тіла, затримкою статевого дозрівання. Зрозуміло, що саме в дитинстві закладається основа для хвороб аліментарного генезу (табл. 3.).

Дослідження науковців Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України чітко визначили залежність здоров'я дитини, її психічного та фізичного розвитку від характеру і рівня харчування вагітної жінки, матері-годувальниці й самої дитини з перших днів життя. Дослідження виявили, що в жінок, які мешкають у великих містах, знизилася харчова цінність грудного молока за всіма компонентами. Зокрема в жінок, які проживають у Києві, у грудному молоці визначається низький вміст кальцію, фосфору, феруму, цинку, купруму (удвічі менше за норму ВООЗ), високий рівень плюмбуму, алюмінію, кадмію та інших ксенобіотиків. Це призводить до пригнічення захисних функцій організму, розвитку в дітей анемій.

Таблиця 3. Класифікація хвороб аліментарного генєзу

13

Про низький рівень профілактичної роботи свідчить також той факт, що в Україні щороку народжуються діти з вадами, яким можна запобігти за умови забезпечення раціонального харчуванням матерів під час вагітності (вживання йоду, фолієвої кислоти, есенціальних мікроелементів).

Дані військових медиків свідчать, що майже 30% хронічної захворюваності військовослужбовців становлять хвороби органів травлення. Простежується тенденція "омолодження" тяжких захворювань органів травлення та серцево-судинної системи, зростання патологи нервової системи, психічних розладів.

Військові медики дійшли висновку, що низький соціально-економічний рівень життя, в умовах якого жила переважна більшість майбутніх військовослужбовців, не забезпечував їм достатнього та якісного харчування; можливості зайняття фізкультурою і спортом. Водночас він сприяв проявам антисоціальної поведінки, формуванню таких шкідливих для здоров"я звичок, як вживання наркотиків, куріння та зловживання алкоголем.

Збільшилася кількість "захворювань похилого віку", передумови яких накопичуються впродовж усього життя людини. До них належать серцево-судинні захворювання, рак, діабет, інсульт, катаракта і глаукома, остеопороз, пов'язані з харчуванням, нижчі фізіологічні норми в умовах несприятливої екологічної ситуації.

Розбалансоване, полідефіцитне харчування більшості населення призводить до розвитку хронічних неінфекційних захворювань, які набувають епідемічного характеру. За період з 1996 до 2001 року спостерігалося зростання загальної захворюваності (на 36,4%). В її структурі одне з перших місць посідають хвороби кровообігу, захворюваність на які за останні п'ять років зросла на 53,9% (ут.ч. на гіпертонічну хворобу - 58,7%, ішемічну хворобу серця - 50,3%). Рівень захворюваності на цукровий діабет зріс на 6,5%.

Поширюються соціально зумовлені інфекційні хвороби, зокрема туберкульоз, розвиток якого певною мірою також пов'язаний із недостатнім білково-енергетичним харчуванням. Для порівняння: в Україні на 100 тисяч людей на туберкульоз хворіють 60, у Франції - 6, у Великій Британії - 9, у Польщі -11.

Висока захворюваність на ендемічний зоб і ріст залізодефіцитних станів серед дівчат і жінок дітородного віку свідчать про недостатній рівень популяційної профілактики аліментарних та аліментарно залежних захворювань. Насамкінець, раціональне, науково обґрунтоване харчування має непересічне значення для запобігання розвитку онкологічних хвороб (у межах 35-50%, за даними ВООЗ).

Таким чином, у харчуванні населення України можна вирізнити такі важливі порушення:

ь надлишкове споживання тваринних жирів;

ь дефіцит поліненасичених жирних кислот;

ь дефіцит повноцінних тваринних білків;

ь дефіцит більшості вітамінів;

ь дефіцит макро- і мікроелементів (кальцію, феруму, йоду, фтору, селену, цинку);

ь виражений дефіцит харчових волокон.

Основними причинами порушення структури харчування населення України є, з одного боку, низька купівельна спроможність більшості населення, з іншого - низька культура споживання (недостатній рівень культури харчування, недотримання його режиму та ін.). Вирішення проблеми харчування населення потребує консолідації зусиль влади, виробників, науковців і практиків. І це закономірно, адже для збереження та зміцнення здоров'я народу, профілактики захворювань, пов'язаних із порушенням харчового статусу людини, необхідно створити медичні, правові, економічні та соціальні передумови.

3. Державна політика в галузі харчування

Проблема раціонального харчування досить складна і широкомасштабна. Вона - своєрідне відображення соціального благополуччя країни та населення і наразі в Україні не вирішена, оскільки відсутня єдина державна політика в галузі харчування. Рівень витрат на харчування, згідно з міжнародними критеріями, належить до переліку головних показників оцінки добробуту (якщо витрати на харчування становлять 2/3 доходу середньої сім'ї на особу чи більше - це є сигналом неблагополуччя). В Україні ці витрати збільшилися від близько 1/3 сукупного середнього доходу на особу в 1989-1990 роках до приблизно 2/3 2000 року(табл. 4.).

Таблиця 4. Структура сукупних витрат домогосподарств в Україні 2000 р.

Фахівці Інституту гігієни і медичної екології ім. О. Марзеєва, Інституту педіатрії, акушерства і гінекології разом із кафедрами Національного медичного університету ім. О. Богомольця та Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П. Шупика виступили ініціаторами розробки Концепції державної політики в галузі харчування до 2015 року, яку можна сформулювати так:

Державна політика в галузі харчування - комплекс заходів, спрямованих на створення умов, що повністю забезпечують потреби різних верств населення в раціональному і збалансованому харчуванні, адекватному національним традиціям і звичкам, віку, професії, стану здоров'я, економічному становищу й екологічній ситуації, відповідно до вимог сучасної медичної науки.

На відміну від інших проектів Концепції, опрацьованих раніше, запропонована глибше і повніше охоплює проблему. Концепція має стати ідеологічною, науковою та організуючою основою державної політики. На ЇЇ базі буде розроблено Національний план дій у галузі харчування населення. Концепція передбачає якнайшвидший розвиток фундаментальних прикладних наукових досліджень із найперспективніших напрямів медичних основ раціонального харчування.

Висновки та пропозиції

З огляду на висвітлені вище проблеми можна сформулювати найактуальніші завдання, які необхідно виконати в галузі харчування людини:

1. прийняти Національну програму харчування;

2. поліпшити структуру споживання харчових продуктів та їх доступність;

3. знизити захворюваність населення, зумовлену порушенням харчового статусу людини;

4. сприяти подоланню негативних тенденцій у харчуванні, а відтак - і стані здоров'я нації;

5. відновити та посилити науковий потенціал із гігієни харчування;

6. розробити і впровадити стандарти лікувального харчування;

7. розробити освітні програми в галузі безпеки харчової продукції і раціонального харчування;

8. вдосконалити і розробити методи аналізу якості та безпеки харчових продуктів;

9. вдосконалити і розробити нові технології харчових продуктів. Втілення цих заходів має підвищити якість і тривалість життя населення, поліпшити демографічну ситуацію в Україні.

Використана література

1. Донченко Л.В., Надыкта В.Д. Безопасность пищевой продукции. - М.: Пищепромиздат, 2001. - 528 с.

2. Смоляр В.И. Рациональное питание. - К.: Наук, думка, 1991. - 368 с.

3. Чем питались наши предки / Сост. ТА. Мартынова. - Донецк: Сталкер, 1998. -320 с.

4. Хаубер-Швенк Г., Швенк М. Питание: dtv-Atlas: Пер. с нем. /Худ. Йорг Майр. - М.: Рыбари, 2004. - 182с.

5. Экология человека. Учебное пособие/Т.Н. Алексеева, А.И. Козлов, О.Л. Курбатова и др. - М.: Изд-во МНЭПУ, 2001. -400 с.