Реабілітаційні заходи у хворих на первинну гіпотензію

Алкоголь і куріння. Немає сумніву, що важливою частиною здорового способу життя є утримання від спиртного й куріння.

Ушкоджуючи і розладнуючи діяльність центральної нервової системи, алкоголь, по суті, негативно впливає на всі внутрішні органи. За образним висловом В. Симонова, «людина, яка бурхливо отруює свій організм алкоголем, насамперед невіглас, який проспить процес цивілізації». Переваги тверезого способу життя стають дедалі очевиднішими. Недарма в Америці нещодавно закрили 8 підприємств, на яких виробляли спиртні напої, мотивуючи це тим, що американці вже не п'ють стільки спиртного, як колись. Велика антиалкогольна кампанія провадиться і в нашій країні.

Куріння визнане експертами Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) одним з факторів ризику виникнення хвороб серця й судин. Нікотин отруйно діє на вегетативну нервову систему, порушує кровопостачання стінок судин І порушує їхню проникність. У курців нерідко спостерігаються неправильні, некоординовані судинні реакції внаслідок змін вегетативної регуляції та змін самих судин. З нікотином в організм надходить багато отруйних речовин (окис вуглецю, аміак, сірководень, синильна кислота, вуглекислота тощо).

Проведення відповідних профілактичних заходів і дотримання рекомендацій лікаря можуть запобігти зниженню артеріального тиску, а згодом і стійко стабілізувати його.

Працевлаштування хворих з гіпотензійними станами передбачає виключення деяких професійних шкідливих впливів на виробництві. Скажімо, не рекомендується робота в гарячих цехах, на виробництвах, пов'язаних із значним рівнем вібрації, з полями високої і надвисокої частоти, іонізуючим випромінюванням, праця на висоті, біля вогню [16, 23, 45].

2.10 РЕЗЮМЕ

Отже, можна сказати, що на сучасному етапі розвитку медичної науки визначено дві форми артеріальної гіпотензії: фізіологічну і патологічну.

Первинна артеріальна гіпотензія нерідко буває а цілком здорових людей, переважно в молодих жінок, які не відчувають суб'єктивно ніяких неприємних проявів хвороби і навіть не уявляють, що в них низький артеріальний тиск.

У деяких добре натренованих спортсменів також спостерігається первинна артеріальна гіпотензія, тому більшість спеціалістів із спортивної медицини розцінюють її як одну з численних пристосовних реакцій організму до фізичних навантажень.

На особливу увагу заслуговує патологічна артеріальна гіпотензія. На жаль, тривалий час вона не привертала належної уваги дослідників і, цілком природно, не була досить вивчена.

Патологічну артеріальну гіпотензію поділяють на гостру і хронічну. Обидві вони можуть бути як первинною, так і вторинною (симптоматичною).

Остання, як було показано вище, виникає на фоні різних патологічних станів організму.

У деяких випадках гостра артеріальна гіпотензія може розвиватись як тимчасова, неадекватна зовнішньому подразненню, швидкоплинна й сильна реакція нервової системи (особливо її вегетативного відділу) з безпосередньою участю серцево-судинної системи (лабільність пульсу, зниження артеріального тиску тощо).

Щоб зняти ці реакції, буває достатньо вжити профілактичних заходів: регламентувати робочий день, змінити умови праці й побуту тощо. Отже, такий стан тільки умовно може вважатися хворобою, особи з такими ознаками практично здорові.

Однак слід пам'ятати, що розв'язати питання про те, фізіологічна чи патологічна артеріальна гіпотензія в пацієнта, може тільки лікар.

Ніяка «самодіагностика» в цьому разі неприпустима, бо гостра артеріальна гіпотензія може бути одним із симптомів серйозного захворювання.

Хронічна вторинна артеріальна гіпотензія виникає на фоні різних патологічних станів в організмі.

Тепер найбільш актуальною є тема про гіпотензійні стани, пов'язані з тривалим впливом іонізуючого випромінювання.

Внаслідок екологічних катаклізмів та порушення гігієнічних норм охорони праці на деяких металоплавильних підприємствах в обох випадках виникає високий фон радіоактивного випромінювання, що при сильному опромінюванні може викликати розвиток хронічної променевої хвороби. Поряд з іншими симптомами, характерними для неї, при тривалому впливі іонізуючого випромінювання в нервовій системі поступово розвиваються ранні відхилення в регуляції вегетативно-судинної іннервації -- синдром нейроциркуляторної дистонії гіпотонічного типу.

Пізніше виникає виразна функціональна недостатність -- формується астенічний синдром.

Астенія є характерним супутником цієї хвороби. Розвивається вона спроквола, з коливаннями в інтенсивності та помітним погіршенням від тривалого впливу іонізуючого випромінювання.

У хворих наростає відчуття втоми, розбитості, порушується сон, виникає різка дратівливість, нестриманість з підвищеною уразливістю психіки. Усе це супроводжується хронічною артеріальною гіпотенцією.

Хворі на первинну артеріальну гіпотензію чутливі до змін пори року, клімату, погоди.

Як відомо, погода якоюсь мірою впливає на самопочуття більшості й здорових людей: одні реагують на коливання атмосферного тиску, другі -- на зміни температури повітря, треті -- на рівень його вологості, четверті -- на так звані магнітні бурі.

Цікаво, що селяни, які живуть у природних умовах чистого повітря, утричі менш чутливі до змін погоди, ніж городяни. Така чутливість до змін погоди називається метеочутливістю.

Основні шляхи зниження метеочутливості -- це загартовування організму, тривале перебування на свіжому повітрі, різні водні процедури. На метеочутливість впливає нестача вітамінів.

Тому, весною, коли погода особливо нестійка, вітамінна недостатність дуже гостра, виникає «весняна стомлюваність»: безпричинна млявість, швидка втома, втрата інтересу до праці тощо.

Природно, у цих умовах потрібна вітамінізація їжі та додаткове споживання вітамінів.

Люди із зниженим артеріальним тиском весною також погано себе почувають.

Знижений артеріальний тиск часто супроводжує неврози, вогнища хронічної інфекції в стані загострення.

Ці особи (їх серед населення, за даними різних досліджень, 10--15%) належать до так званих «людей-сов».

Вони надвечір активізуються, почувають себе краще, можуть засиджуватися до пізньої ночі, у них з'являється працездатність.

Ранком вони мляві, депресивні, дратівливі й сонні, часто підвищено чутливі до змін погоди, краще переносять холод, ніж тепло.

До таких людей повною мірою стосуються ті загальні рекомендації, про які вже говорилося, але основне для них -- добре виспатися. Вони погано адаптуються до переходу на літній час.

У деяких закладах Швеції особи, хворі на артеріальну гіпотензію, розпочинають роботу на 1--2год пізніше і відповідно пізніше її закінчують. Продуктивність праці при цьому помітно вища.

Можливо, цей досвід потрібно враховувати при складанні змінних графіків роботи і в наших умовах.

Таким чином, поширеність артеріальної гіпотензії, тяжкість суб'єктивних відчуттів, обмеження працездатності хворих потребують дальшого вивчення питань діагностики й лікування при цій хворобі.

Досвід свідчить, що включення в комплекс терапевтичних заходів занять фізкультурою і спортом, фізіотерапевтичних і гартувальних засобів сприяють швидшому відновленню судинного тонусу і працездатності хворих.

Для осіб, організм яких схильний до зниження артеріального тиску, велике значення має влаштування побуту, створення оптимальних умов життя і праці. Здоровий спосіб життя -- найкраща профілактика гіпотензійних станів.

3. ЗАДАЧІ, МЕТОДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

3.1 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ

Дослідження і обстеження хворих проводилося з 15.04.2004 по 29.05.2004 на базі ЦМЛ м. Рівне у відділенні кардіології, в період лікування хворих.

Час перебування хворих у відділенні ЦМЛ м. Рівне з 15.04. 2002р. по 28. 05. 2003 р.

Протягом цього періоду переглянуто і опрацьовано 145 історій хвороб за 2003 - 2004 рр. Для проведення досліджень було відібрано двадцять чоловіків 1961р. народження та їхні історії.

Переважна кількість хворих має виснажену нервову систему. За цей період часу потерпілі були госпіталізовані, їм були виставленні конкретні діагнози, проведені відповідні консультації та обстеження.

В задовільному стані хворих виписували на амбулаторне лікування під нагляд лікарів - кардіологів.

Більшість потерпілих мешканці міста Рівного.

Не виняток, що більша кількість потерпілих відправиться на санаторно - курортне лікування.

3.2 ЗАДАЧИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

Для досягнення мети дослідження а саме:

1. Узагальнення теоретичних поглядів сучасних вчених на первинну гіпотензії: причини виникнення, принципи та методи лікування.

2. Наведення існуючих методів лікування первинної гіпотензії.

3. З'ясувати завдання, принципи, методики фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію.

4. Дати оцінку ефективності застосування методів фізичної реабілітації у хворих на первинну гіпотензію.

Були використані наступні методи дослідження:

1. Аналіз літературних джерел за темою дослідження;

2. Вивчення дослідів лікарів та медичних працівників кардіологічного відділу ЦМЛ м. Рівне з метою опанування методикою призначення засобів фізичної реабілітації хворим в різні періоди процесу реабілітації.

3. Аналіз історій хвороб.

4. Спостереження за проведеним обстеженням хворих, фізичною реабілітацією на різних етапах відновлення: при прибутті у відділення кардіології та під час стаціонарного лікування.

5. Контроль за самопочуттям хворих на різних етапах стаціонарного лікування.

4. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ

Проведені дослідження показали, що останнім часом у медицині все більше стверджується напрям фізичної реабілітації хворих з гіпотензією, основою якого є етапне відновлення, комплексне лікування хворих. У цьому процесі провідну роль відіграє фізична реабілітація. Вона покращує якість лікування, запобігає виникнення можливих сумісних патологій, прискорює відновлення функцій, тренує і загартовує організм, повертає працездатність, зменшує можливість інвалідізації.

Реабілітація на ранніх стадіях має бути щоденною та поступовою, здійснювати її повинен лікар, середній медичний персонал. Цінною є допомога спеціаліста ЛФК в організації лікування хворого рухами.

Основна мета реабілітації хворих - повне видужання після отриманої гіпотензії.

4.1 Причини виникнення первинної гіпотензії

За даними проведеного нами дослідження встановлено, що основними причинами виникнення гіпотензії є (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейні конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. Результати досліджень представлені у таблиці 3.1, 3.2.

Таблиця 3.1. Причини виникнення гіпотензії

Всього хворих	Причини виникнення
	Тривала розумова робота	Відповідальна робота	Порушення режиму дня
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	4	20	3	15	20	100

Таблиця 3.2. Причини виникнення гіпотензії

Всього хворих	Причини виникнення
	Сімейні конфлікти	Психічні травми	Неврівноваженість
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	10	50	6	25	15	75

4.2 Засоби та методи фізичної реабілітації хворих на первинну гіпотензію

За період перебування на лікарняному етапі реабілітації всім хворим були призначені різні засоби фізичної реабілітації практично на 100 % (таблиця 3.3, 3.4.)

Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації

Всього хворих	Засоби фізичної реабілітації
	ЛФК	Медикаментозне лікування	Фізіотерапія	Дієтотерапія	Масаж
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	20	100	20	100	20	100	20	100	10	200

Таблиця 3.3 Засоби фізичної реабілітації

Всього хворих	Засоби фізичної реабілітації
	Санаторно-курортне лікування	Сауна	Працетерапія	Механотерапія
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	15	75	10	50	20	100	10	50

Істотне місце в лікуванні хворих на артеріальну гіпотензію займало фізіотерапевтичне лікування -- використовувалось введення лікарських речовин через шкіру за допомогою спеціальної апаратури.

Фізіотерапія сприяла зміцненню організму хворих, піднімала їх тонус, відновлювала порушення рівноваги вегетативної нервової системи, підвищувала артеріальний тиск.

Ефективним було застосування загального електрофорезу (60 % хворих) кофеїном за Вермелем, іонофорез кальцієм за Щербаком. Процедури відпускались через день, на курс лікування призначалось 10-- 12 сеансів.

Також ефективно застосовувався метод бальнеотерапії (100 % хворих). Підчас лікування кожен другій хвори застосовував для покрашення самопочуття електросон (50 % хворих).

Також вагоме місце під час отримання фізіотерапевтичних процедур займали водні обливання, обтирання, купання (100 % хворих).

Результати досліджень представлені у таблиці 3.5.

Таблиця 3.5 Фізіотерапія в період реабілітації

Всього хворих	Фізіотерапія як засіб лікування
	Використання водних процедур	Електрофорез з лікарськими речовинами	Бальнеотерапія	Електросон
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	20	100	12	60	20	100	10	50

Дослідження показали, що в лікарняний період реабілітації засоби ЛФК використовують на 100 %.

Результати досліджень представлені у таблиці 3.6.

Таблиця 3.6 ЛФК в період реабілітації

Всього хворих	ЛФК як засіб лікування
	Гігієнічна гімнастика	Ранкова гімнастика	Профілактична гімнастика	Дихальна гімнастика
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
10	10	100	10	100	10	100	10	100

Лікувальний масаж застосовували для нормалізації діяльності ЦНС, підвищення м'язевого і судинного тонусу та артеріального тиску, відновлення психоемоційного стану хворого. Застосовували сегментаро рефлекторний масаж (100 % хворих), що діяв на паравертебральні зони крижових, поперекових, та нижньогрудних спинномозкових сегментів (s2 - s11, l5 - l1, d12 - d6). Масажували ділянку крижів сідничні м'язи, гребні клубових кісток, задню поверхню стегон, гомілок і при атонії кишок - масажували ділянку живота. Використовували прогладжування, розтирання, розминання та вібрацію у вигляді вібраційного погоджування, стрясання, поплескування, рубання.

Повторно лікувальний масаж призначали через 3 - 4 тижні після першого курсу. Курс складався з 12 - 15 процедур. Деяким хворим призначався душ - масаж (100 % хворих).

Результати досліджень представлені у таблиці 3.7.

Таблиця 3.7 Масаж в період реабілітації

Всього хворих	Масаж як засіб лікування
	Заспокійливий поверхневий	Сегментарно рефлекторний	Вібраційний	Душ масаж
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	10	50	20	100	20	100	20	100

Для лікування хворих з гіпотензійними станами використовувались різні медикаментозні засоби. Але деякі з них виявляють небажаний побічний вплив, інші -- дуже нестійкі, ще інші -- непридатні для тривалого застосування. Тому для лікування гіпотензійних станів широко застосовувались препарати рослинного походження.

Результати дослідження представлені в таблиці 3.8, 3.9.

Таблиця 3.8. Фітотерапія в період реабілітації

Всього хворих	Фітотерапія як засіб лікування
	Лимонник китайський	Левзея маньчжурська	Заманиха корейська	Женьшень
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	10	50	5	25	2	5	20	100

Таблиця 3.9. Фітотерапія в період реабілітації

Всього хворих	Фітотерапія як засіб лікування
	Золотий корінь	Безсмертник польовий	Копитняк европейський	Полинь гіркий
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	10	50	10	50	15	75	20	100

Лікарі вважають, що для хворих на первинну артеріальну гіпотензію немає якоїсь особливої дієти. Важливо, щоб харчування було не тільки повноцінним, а й різноманітним. У добовому раціоні повинно міститися 100--120 г білків, 80--90 г жирів і 400--500 г вуглеводів. Багатими на білки є м'ясо, риба, яйця, сир, молоко та ін. Вуглеводи ми одержуємо в основному з хлібом, солодощами, різними виробами з борошна. Жирів багато в продуктах тваринного походження. Для нормального перебігу обмінних процесів в організмі треба постійно споживати в невеликій кількості олію (соняшникову, кукурудзяну, бавовникову, соєву, лляну).

Їсти потрібно не менш як 4--5 разів на день. Рекомендують пити каву, какао, міцний чай, особливо вранці й серед дня. Ці напої стимулюють діяльність центральної нервової системи, серця, дихального центру, посилюють вентиляцію легень, усувають кисневе голодування тканин при гіпотензійних станах.

Овочі й фрукти особливо корисні в сирому вигляді. Щоб зменшити втрату вітамінів, овочі й фрукти відварюють цілими, ріжуть їх безпосередньо перед уживанням. Під час варіння треба стежити, щоб овочі були повністю покриті водою.

Споживання овочів і фруктів у великій кількості та достатнє надходження в організм у зв'язку з цим рослинної клітковини сприяє нормальній роботі травного каналу.

Загартовування -- важлива складова частина лікування гіпотензійних станів, що включає в себе тривале перебування і сон на свіжому повітрі. Гартувальні фактори тренують нервову систему.

Хворим рекомендувалось загартовування починати з повітряних ванн -- спочатку теплих, згодом прохолодних і холодних. Повітряні ванни хворі на первинну гіпотензію приймали в добре провітреному приміщенні, потім -- на свіжому повітрі.

Також хворі застосовували обтирання водою, температура якої становила 33--34 °С. Обтирання і наступне за ним розтирання сухим рушником потрібно робити в напрямі від периферії до центру. Уся процедура має тривала не більше як 5 хв. Щотижня температуру води знижувалась на 1 °С і через 2--3 міс вона доводилась до 18--22 °С. Щоб посилити подразнювальну дію води, до неї додавали 2--4 столових ложки кухонної солі, столового оцту.

Тривалість перших душових процедур 1--2 хв, температура води становила 35--32 °С. Деякі хворі погано переносили душ. У них з'являлася слабкість, серцебиття, запаморочення. Такім хворим не дозволяли душові процедури.

Сонячні ванни приймались лише з дозволу лікаря. Надмірне захоплення сонцем іноді різко погіршувало перебіг артеріальної гіпотензії, а в декого сонячні ванни провокували розвиток хвороби.

Результати дослідження наведені в таблиці 3. 10.

Таблиця 3.10 Методи загартовування

Всього хворих	Методи
	Повітряні ванни	Обтирання водою	Душ	Купання у відкритих водоймах
	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%	Абс. числ.	%
20	20	100	20	100	15	75	5	25

За результатами власних досліджень після проведення детального аналізу використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітації забезпечив ефективне видужання хворих в період реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров'ям і направленні на санаторно-курортний етап реабілітації.

ВИСНОВКИ

1. Підсумовуючи думки сучасних вчених можна сказати, що на сучасному етапі розвитку медичної науки визначено дві форми артеріальної гіпотензії: фізіологічну і патологічну. Первинна артеріальна гіпотензія нерідко буває а цілком здорових людей, переважно в молодих жінок, які не відчувають суб'єктивно ніяких неприємних проявів хвороби і навіть не уявляють, що в них низький артеріальний тиск. На особливу увагу заслуговує патологічна артеріальна гіпотензія. На жаль, тривалий час вона не привертала належної уваги дослідників і, цілком природно, не була досить вивчена. Патологічну артеріальну гіпотензію поділяють на гостру і хронічну. Обидві вони можуть бути як первинною, так і вторинною (симптоматичною). Хронічна вторинна артеріальна гіпотензія виникає на фоні різних патологічних станів в організмі. Тепер найбільш актуальною є тема про гіпотензійні стани, пов'язані з тривалим впливом іонізуючого випромінювання. Пізніше виникає виразна функціональна недостатність -- формується астенічний синдром. Астенія є характерним супутником цієї хвороби. Хворі на первинну артеріальну гіпотензію чутливі до змін пори року, клімату, погоди. Як відомо, погода якоюсь мірою впливає на самопочуття більшості й здорових людей: одні реагують на коливання атмосферного тиску, другі - на зміни температури повітря, треті -- на рівень його вологості, четверті -- на так звані магнітні бурі. Основні шляхи зниження метеочутливості -- це загартовування організму, тривале перебування на свіжому повітрі, різні водні процедури. Знижений артеріальний тиск часто супроводжує неврози, вогнища хронічної інфекції в стані загострення. Таким чином, поширеність артеріальної гіпотензії, тяжкість суб'єктивних відчуттів, обмеження працездатності хворих потребують дальшого вивчення питань діагностики й лікування при цій хворобі. Досвід свідчить, що включення в комплекс терапевтичних заходів занять фізкультурою і спортом, фізіотерапевтичних і гартувальних засобів, масажу, працетерапії, механотерапії сприяють швидшому відновленню судинного тонусу і працездатності хворих. Для осіб, організм яких схильний до зниження артеріального тиску, велике значення має влаштування побуту, створення оптимальних умов життя і праці. Здоровий спосіб життя найкраща профілактика гіпотензійних станів.

2. За результатами власних досліджень, що проводились на базі ЦМЛ м. Рівне у відділенні кардіології, опрацьовано 145 історій хвороб хірургічних хворих за 2003 - 2004 рр. Проведено детальний аналіз використання засобів фізичної реабілітації у 20 хворих з первинною гіпотензією. Встановлено, що основними причинами виникнення даної хвороби є: (20% хворих) тривала розумова робота, (15 % хворих) відповідальна робота, (100 %) порушення режиму дня, (50 % хворих) сімейні конфлікти, (25 % хворих) психічні травми, (75 % хворих) неврівноваженість. В 100 % випадків для відновлення здоров'я хворих використано такі засоби фізичної реабілітації, як: ЛФК, масаж, фізіотерапія, працетерапія, фітотерапія, психотерапія, сауна а також санаторно - курортне лікування. Одержаний комплекс лікування та фізичної реабілітації забезпечив ефективне видужання хворих на етапі реабілітації. Всі 100 % хворих виписані з покрашеним здоров'ям. В майбутньому передбачено санаторно - курортне лікування 90 % хворих.

3. Під час виконання роботи було з'ясовано, що основним завданням лікарів е швидке відновлення хворих та раннє застосування фізичної реабілітації після обстеження та виставлення остаточного діагнозу. Як показали дослідження первинна гіпотензія досить часте захворювання з тривалим протіканням хвороби. А отже і основним засобом відновлення є фізична реабілітація, котра і використовувалася хворими в 100 % випадків.

4. Провідну роль відіграють наступні методи реабілітації: масаж, ЛФК, механотерапія, фізіотерапія, працетерапія, сауна, фітотерапія, психотерапія, санаторно - курортне лікування. Вони покращують якість лікування, запобігають виникненню можливих сумісних патологій, прискорюють відновлення функції, тренують і загартовують організм, повертають працездатність, зменшують час перебування хворих на етапі реабілітації.

ЛІТЕРАТУРА

1. Александров А. П., Лукьянов В. С. Вопроси клиники и лечения гипотонической болезни. - М.: Медицина, 1960. - 305 с.

2. Белявский В. Л. Восточний массаж. - Донецьк: ИКФ Стакер, 1998. - 318 с.

3. Бирбков А. А., Бендет Я. А. Лечебный массаж. - К: Олимпийская литература, 1995. - 200 с.

4. Бирюков А. А. Массаж: Учебник. - М.: Физкультура и спорт, 1988. - 254 с.

5. Бирюков А. А. Самомассаж для всех. - М.: Советский спорт, 1998. - 171 с.

6. Бирюков А. А. Массаж. - М.: Советский спорт, 1998. - 181 с.

7. Бортфельд С. А., Рогачов Е. И. ЛФК и массаж. - Л.: Медицина, 1986. - 245 с.

8. Бортфельд С. А. Лечебная физкультура и массаж. - Л.: Медицина, 1986. - 182 с.

9. Васичкин В. И. Сегментарный массаж. - Санкт -Петербург: Лань, 1997. - 167 с.

10. Васичкин В. И. Методика лечебного массажа. - Санкт -Петербург: Лань, 1997. - 125 с.

11. Гаджиев А. А. Первичная гипотензия. - Баку: ЭЛМ. 1989. - 200с.

12. Гайструк А. Н. Гипотония. - М.: Медицина, 1985. - 200 с.

13. Гордиенко В. С. Гидротерапия при сосудистой недостаточности. - М.: Медицина. 1990. - 140 с.

14. Гурин И. Б. Гипотоническая болезнь. - М.: Медицина. 1985. -

200 с.

15. Дембо А. Г. Гипотонические состояния. - Л.: Медицина. 1980. - 190 с.

16. Засухин Ф. Н. Гипотонические состояния. - М.: Медицина. 1969. - 169 с.

17. Кирилюк А. П. Геодинамика при артериальной гипотензии. - М.: Медицина, 1997. - 112 с.

18. Крамарева В. Н, Гіпотензія. - К.: Здоров'я, 1991. - 120 с.

19. Крикун В. Л. Гипотензивние состояния. - М.: Медицина. 1986. - 201 с.

20. Кирюхін К. Р. Артериальная гипотония. - М.: Медицина. 1983. - 109 с.

21. Левин М. Я. Гипотонические состояния. - Л.: Медицина, 1980. - 190 с.

22. Лещинко Л. Д. Гипотоническая болезнь. - М. : Знание, !964. - 302 с.

23. Лещинский Д. А. Гипотоническая болезнь: профилактика. - М.: Медицина . - 1972. - 265 с.

24. Магометов Ю. Н. Артериальная гипотензия, - Махачкала: Медицина. 1980. - 201 с.

25. Молчанов М. В. Гипотонические состояния. К.: Здоров `я, 1988. - 309 с.

26. Молчанов М. В. Гипотония и гипертония. - М.: Знание, 1970. - 300 с.

27. Нмазова А. А. Первичная артериальная гипотония. Баку: ЭЛМ . 1978. - 200 с.

28. Николаенко К. Н. Артериальная гипотония. М.: Медицина. 1990. - 201 с.

29. Закуть В. С. Артериальная гипотония . Минск: Бєларусь. 1981. - 110 с.

30. Сауна: Использование сауни в лечебных и профилактических целях / Под ред. В. М. Боголюбова. - М.: Медицина, 1984. - 212 с.

31. Соколов П. П. Гипотонию можна одолеть. - М.: Сов. Спорт. 1989. - 1140 с.

32. Соскин Л. Б. Гипотензия. - М. Медицина. 1979. - 235 с.

33. Сост Г. П. Фитотерапия при гипотонической болезни. - Алма - Ата: Казахстан, 1989. - 82 с.

34. Сомаров М. А. Артериальная гипотония. - М.: Медицина. 1987. - 135 с.

35. Танченко Е. Н. Нервная патология ри артериальной гипотонии. - К.: Здоров'я. 1978. - 158 с.

36. Темкин И. Б. Лечебная физкультура при первичной артериальной гипотонии. - М.: Медицина, 1971. - 200 с.

37. Темки И. Б. Понижение артериального давления . - Ставрополь: Став роп. 1970. - 155 с.

38. Темкин И. Б. Гипотонические состояния. - М.: Медицина. 1979. - 205 с.

39. Тимошина Л. В. Артериальная гипотония. М.: Медицина. 1972. - 108 с.

40. Тимошенко К. Б. Гипотония и гиперттония. - М.: Медицина. 1984. - 200 с.

41. Федорова Е. В. Гипертонические и гипотонические состояния. - М.: Медицина. !981. - 200 с.

42. Шипотін Б. М. Гіпотензивні стани. - К.: Здоров'я. 1991. - 169 с.

43. Шульцев Г. П. Хронические гипотонические состояния. - М.: Медицина. 1983. - 40 с.

44. Шульцев Г. П. Острая сосудистая недостаточность. - М.: Медицина. 1979. - 130 с.

45. Шмонін В. П. Артеріальна гіпотензія. - К. : Здоров'я. 1989. -

200 с.

46. Шхвацабая И. К. Гипотония. - М. Медицина. 1975. - 156 с.

ДОДАТКИ

Таблиця 1.1 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Масажуюча частина тіла	Час Хв.	ПОГЛАДЖУВАННЯ
		комбіноване	перемінне	двома руками	однією рукою
Спина	10	++	+	++	+
Шия	2,5		+	++
Плече	5	++	+		+
Ліктьовий суглоб
Передпліччя
Таз	3	++	+	++
Задня поверхня стегна	4	+	+	++
Задня поверхня колінного суглобу
Гомілка	2	++	+	++
Аліловий сухожилок
Підошва	1	++	+	++
Груди	5	++	+	++
Передня поверхня стегна	4
Передня поверхня колінного суглобу
Гомілковий суглоб
Живіт	8	+	++	++

Таблиця 1.2 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Масажуюча частина тіла	Час Хв.	ВЖИМАННЯ
		Поперечне	Ребром долоні	Однією рукою	Двома руками
Спина	10	+	++		++
Шия	2,5	++	+	+	++
Плече	5	++	+		+
Ліктьовий суглоб
Передпліччя	4	++	++	++
Таз	5	++	++	+	++
Задня поверхня стегна	4	++	++	+	++
Задня поверхня колінного суглобу
Гомілка	2	++	++	+	++
Аліловий сухожилок
Підошва	1	++	+	+	++
Груди	5	++	++	+	++
Передня поверхня стегна	4	++	++	+	++
Передня поверхня колінного суглобу
Гомілковий суглоб
Живіт	2,5	+	+	++	+

Таблиця 1.3 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Масажуюча частина тіла	Час Хв.	РОЗМИНАННЯ
		Гребнями кулаків	Основою долоні	Повздовжній	Щіпцеподібно	Двома руками	Однією рукою
Спина	10	++	++		++	++	+
Шия	2,5	+			++	+	+
Плече	5	+		++			+
Ліктьовий суглоб
Передпліччя	4	+	+	+	++	+	+
Таз	5					++	+
Задня поверхня стегна	4			++		++	+
Задня поверхня колінного суглобу
Гомілка	2			++		++	+
Аліловий сухожилок
Підошва
Груди	5	++	+			++	+
Передня поверхня стегна	4	+	++	+		++	+
Передня поверхня колінного суглобу
Гомілковий суглоб
Живіт	8	++	+

Таблиця 1.4 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Масажуюча частина тіла	Час Хв.	РОЗТИРАННЯ
		Щіпцеподібно	Один до чотирьох	Подушечками пальців	Основною част. долоні	Гребнем куаків
Спина	10			++	++	++
Шия	2,5			++		+
Плече
Ліктьовий суглоб
Передпліччя	4	++		++	++	++
Таз	5				++	++
Задня поверхня стегна	4	++	++	++	++	+
Задня поверхня колінного суглобу
Гомілка	2		++	++	++	+
Аліловий сухожилок
Підошва	1			++	++	+
Груди	5					++
Передня поверхня стегна	4	++	++	++	++
Передня поверхня колінного суглобу
Гомілковий суглоб
Живіт	5			+	+

Таблиця 1.5 Загальний масаж при первинній гіпотензії

Масажуюча частина тіла	Час Хв.	Потряхування	Стряхування	Поплескування	Рухи
Спина	10	++		+
Шия	2,5	+	+		+
Плече	5	+	+		++
Ліктьовий суглоб	1				+
Передпліччя	4	+
Таз	5	+		++
Задня поверхня стегна	4	+	+	++	++
Задня поверхня колінного суглобу
Гомілка	2	+
Аліловий сухожилок	1			+	++
Підошва	1			+	++
Груди	5	+		+
Передня поверхня стегна
Передня поверхня колінного суглобу	1			+	++
Гомілковий суглоб	2	++	++		++
Живіт	0,5

Таблиця 1.6 Перший режим відвідування сауни при первинній гіпотензії (тривалість процедури 1 - 1,5 год.)

Періоди прийому процедури та елементи її виконання	Місто виконання елементів процедури	Температура та подовження процедури
1 - період адаптації Теплий гігієнічний душ з милом Обсушування, 1 - е зважування, 2 - заходи з інтервалом 10 - 15 хвилин та термокамеру, відпочинок та охолодження на повітрі 2 й період основного прогрівання 1й захід в термокамеру Охолодження і відпочинок на повітрі 2й захід в термокамеру Проміжкові охолодження на повітрі 3й захід в термокамеру Проміжкові охолодження з використанням води та повітря Відпочинок та прийом напоїв (200 - 300 мм) 4й захід в термокамеру 3й період охолодження Охолодження в басейні чи під душем Охолодження на повітрі Прийом напоїв (150 - 200 мм) Зважування 2ге	Душова Кімната відпочинку, сауна Перша полиця Кімната відпочинку Перша полиця Кімната відпочинку Друга полиця Басейн Кімната відпочинку Перша полиця Басейн, душ Кімната відпочинку Кімната відпочинку	37 - 38 градусів, 2 - 3 хв. 22 - 23 градусів, 10 -15 хв. 50-60 градусів, 7-10 хв. 22 - 23 градуси, 10 - 15 хв. Не більше 60 - 80 градусів, 5 - 7 хв. 28 - 32 градуси, 2 - 3 хв. 15 - 20 хв. 50 - 60 градусів, 3 - 5 хв. 28 - 32 градусів, 2 - 3 хв. 22-23 градусів,15-20 хв. 22 - 23 градусів, 15 - 20 хв.