Пероральний шлях введення ліків. Вплив ферментів ШКТ

Размещено на http://www.allbest.ru/

Івано-Франківський національний медичний університет

Кафедра фармації

Реферат з дисципліни "Біофармація" на тему:

"Пероральний шлях введення ліків. Вплив ферментів ШКТ"

Виконала Щербань Н.

Студентка __ групи V курсу

фармацевтичного факультету

Керівник: Грицик Л.М.

Івано-Франківськ - 2010

План

Вступ

1. Вплив ферментів ШКТ

2. Вплив складу і температури іжі

3. Вплив характеру рідини, що використовується для запивання

4. Вплив харчових продуктів

5. Вплив алкоголю та паління

6. Негативна дія ліків на травлення

7. Застосування пероральних ліків

Висновок

Вступ

Пероральний спосіб введення ліків

Більшість лікарських речовин призначають перорально, тобто через рот. Цей шлях введення ліків (рис. 1.) найбільш простий і зручний. Ліки, прийняті через рот всмоктуються в тонкій кишці відносно повільно й опиняються в кров'яному руслі не раніше ніж через 30 хв. Швидкість всмоктування залежить від функціонального стану слизової кишки, рН середовища та її вмісту, від фізико-хімічних властивосте!' лікарського препарату, моторики відділів ШКТ, складу та температури їжі і т. д. При пероральному прийманні необхідно враховувати вплив тих чинників, які можуть знецінити дію лікарських речовин або видозмінити її, сповільнити або зменшити біологічну доступність, а саме: ферментів ШКТ, складу їжі, характеру рідини для запивання ліків, алкоголю, паління та ін.

Рис. 1. Пероральний шлях введення ліків.

1. Вплив ферментів ШКТ

Лікарські препарати неоднаково діють на організм залежно від того, коли вони приймаються: до їди, під час чи після їди, що пояснюється зміною рН середовища ШКТ, наявністю в ньому різних ферментів і активних речовин, що виділяються з жовчю для забезпечення процесу травлення.

У період приймання їжі та після нього кисле середовище шлунка досягає рН 2,9-3,0, а тонкого кишечнику 8,0-8,4. Це значно впливає на іонізацію, стабільність ліків, швидкість їх проходження по травному тракту і всмоктування в кров. Багатолікарських речовин, прийнятих після приймання їжі, можуть втратити активність, взаємодіючи з травними соками. Муцин, що виділяється після приймання їжі й вистилає тонкою, високов'язкою плівкою слизову рота, шлунка й кишечнику, є серйозною перешкодою для всмоктування багатьох лікарських речовин. Стрептоміцину сульфат, атропіну сульфат, препарати беладони, скополаміну, платифіліну гідротартрат, спазмолітин, апрофен, метацин утворюють із муцином комплекси, що погано всмоктуються.

Під дією кислого середовища та ферментів шлунка інактивуються еритроміцин, бензилпеніцилін, панкреатин, пітуїтрин, інсулін. Гексаметилентетрамін повністю розпадається на аміак і формальдегід. Препарати серцевих глікозидів (конвалії, строфанту, морської цибулі) повністю руйнуються, а в найбільш стійких із них - препаратів наперстянки - істотно знижується активність під дією ферментів ШКТ. Однак при наявності протеолітичних ферментів швидше всмоктуються тетрацикліни тощо. Шлунковий сік стимулює всмоктування та ацетилування (перехід у неактивну форму) сульфаніламідів.

Жовч підвищує розчинність деяких жиророзчинних речовин (вітамінів) і в той же час здатна утворювати важкорозчинні комплекси, що не всмоктуються, з неоміцину сульфатом, поліміксину В сульфатом. Жовчні кислоти можуть зв'язуватися з натрію парааміносаліцилатом, активованим вугіллям, білою глиною і т. д., а їх дефіцит призводить до порушення всмоктування інших ліків (рифампіцину, бутадієну .).

Отже, більшість прийнятих лікарських речовин піддається значному впливу ферментів і різних високоактивних речовин ШКТ, що виділяються під час і після приймання їжі, і може знизитися їх терапевтична ефективність.

2. Вплив складу і температури їжі

На ефективність дії лікарських речовин значно впливають склад і температура їжі.

Звичайна змішана їжа містить речовини рослинного, тваринного і мінерального походження: білки, жири, вуглеводи, амінокислоти, жирні кислоти, гліцерин, дубильні речовини (у чаї, хурмі), кофеїн (у чаї, каві), серотонін (у кропиві, арахісі, бананах, ананасах), тирамін (у сирі, бананах, квасолі, оселедцях, каві, пиві, вині, печінці курчат), оксалати (у ревені, селері, щавлі, шпинаті), стерини, фітостерини, іони важких металів та інші хімічно й фармакологічно активні речовини. Крім того, у їжу вводяться різні харчові добавки: консерванти (сорбінова, оцтова, лимонна кислоти), антиоксиданти, емульгатори, барвники, підсолоджуючі речовини, які можуть активно взаємодіяти з лікарськими речовинами і впливати на їх біологічну доступність: в одних випадках підвищувати розчинність і всмоктування ліків, в інших утворюючи нерозчинні або важкорозчинні комплекси зі складовими частинами їжі (наприклад, білки, дубильні речовини, дипептиди), зменшувати їх всмоктування.

Залежно від складу їжа впливає на перистальтику і секреторну функцію травного тракту, що впливає на ступінь і швидкість всмоктування ліків.

Білкова їжа (яйця, сир, молоко, горох, квасоля) знижує фармакологічний ефект дигітоксину, хінідину, циметидину, кофеїну, теофіліну, препаратів тетрацикліну та пеніциліну, антикоагулянтів, серцевих глікозидів і сульфаніламідів.

Жири (особливо такі, що містять вищі жирні кислоти) зменшують виділення шлункового соку, сповільнюють перистальтику шлунка, що призводить до затримки травних процесів і транспортування харчової маси. Під впливом їжі, багатої жирами, значно збільшується всмоктування багатьох лікарських речовин, особливо жиророзчинних, наприклад, протиглистяних, антикоагулянтів, сульфаніламідів, гризеофульвіну, анаприліну, дифеніну, жиророзчинних вітамінів A, D, Е, К, карбамазепіну, препаратів літію, седуксену, метронідазолу і т. д. Дефіцит у їжі жирів сповільнює метаболізм етил морфіну гідрохлориду. Попереднє приймання жирної їжі зменшує активність феніл пеніциліну та його комбінованих лікарських препаратів.

Наявність у їжі великої кількості вуглеводів (цукор, цукерки, варення) сповільнює моторику шлунка, затримує всмоктування в кишечнику ізоніазиду, кальцію хлориду. Вплив вуглеводів їжі може бути і опосередкованим - через проміжний обмін.

Їжа сповільнює всмоктування феноксиметилпеніциліну, натрієвої солі оксациліну, ампіциліну, рифампіцину, лінкоміцину гідрохлориду, кислоти ацетилсаліцилової, глібенкламіду, ізоніазиду і т. д. Лікарські речовини, що містять сірку, при взаємодії з іонами важких металів, які постійно є у їжі, утворюють нерозчинні сполуки, що мають низьку біологічну доступність. Всмоктування лікарських речовин із травного каналу затримують і низькомолекулярні продукти гідролізу харчових речовин: глюкоза, амінокислоти, жирні кислоти, гліцерин, а також стерини, що містяться в їжі.

Багата вітамінами й мінеральними речовинами їжа впливає на метаболізм ліків, їжа, що містить аскорбінову кислоту, стимулює функцію оксидаз, прискорюючи метаболізм лікарських речовин, а іноді знижує їх токсичність; вміст фолієвої кислоти прискорює метаболізм піридоксину гідрохлориду, знижує ефективність леводопи. У хворих, що вживають у їжу продукти, багаті вітаміном К (шпінат, білокачанна капуста), помітно змінюється протромбіновий час, а також метаболізм антикоагулянтів, барбітуратів, нозепаму, фенацетину. У деяких випадках їжа підвищує біодоступність ліків, наприклад, верошпірону, дикумарину, бета-адреноблокаторів та ін.

Певним чином впливає і температура їжі. Дуже холодна (нижче 7 °С), а також надмірно гаряча (вище 70 °С) їжа та напої викликають розлади органів травлення. Від холодної їжі підвищується видільна функція і кислотність вмісту шлунка з наступним зниженням і ослабленням травної здатності шлункового соку. Уживання надмірно гарячої їжі призводить до атрофії слизової оболонки шлунка, що супроводжується різким зниженням секреції ферментів ІІІКТ. Ці зміни секреції ШКТ впливають на фармакокінетику й фармакодинаміку ліків.

3. Вплив характеру рідини, що використовується для запивання ліків

Певну роль у біодоступності лікарських речовин відіграє характер рідини, якою запивають ліки. Часто, щоб замаскувати неприємний смак і запах лікарських речовин, використовують різні фруктово-ягідні або овочеві соки, тонізуючі напої, сиропи, молоко. Більшість фруктово-ягідних і овочевих соків кислі і можуть руйнувати кислотонестійкі сполуки, наприклад, ампіциліну натрієву сіль, циклосерин, еритроміцин (основа), калієву сіль бензилпеніциліну. Соки можуть сповільнити всмоктування ібупрофену, фуросеміду, підсилити фармакологічний ефект адебіту, барбітуратів, діакарбу, невіграмону, нітрофуранів, саліцилатів. Фруктові соки й напої містять дубильні речовини, які осаджують дигітоксин, кофеїн-бензоат натрію.

До складу тонізуючих напоїв "Байкал", "Пепсі-кола", "Кока-кола" входять іони заліза, які в ШКТ утворюють нерозчинні комплекси з лінкоміцину гідрохлоридом, олеандометацину фосфатом, тетрацикліну гідрохлоридом, натрію тіосульфатом, унітіолом, сповільнюючи їх всмоктування.

Широко використовувані для цих цілей чай і кава містять, крім кофеїну й теофіліну, танін і різні дубильні речовини і можуть потенціювати фармакологічний ефект парацетамолу, кислоти ацетилсаліцилової, утворювати важкорозчинні сполуки з аміназином, атропіну сульфатом, галоперидолом, кодеїном, морфіну гідрохлоридом і папаверину гідрохлоридом. Тому не рекомендується ними запивати прийняті ліки, за винятком снотворних барбітуратів, які запивають ? склянки теплого, неміцного і несолодкого чаю.

При підсолоджуванні ліків сиропами або молочним цукром різко сповільнюється всмоктування ізоніазиду, ібупрофену, кальцію хлориду, тетрацикліну гідрохлориду, фуросеміду.

Деякі ліки, що подразливо діють на слизову ШКТ, запивають молоком. З молоком і молочними продуктами змішують ліки для приймання їх грудними дітьми. Молоко може змінювати дію лікарської субстанції, зменшувати її біодоступність, наприклад, бензилпеніциліну, цефалексину. Склянка незбираного молока знижує на 50-60 % концент рацію в крові тетрацикліну гідрохлориду, окситетрацикліну і метацикліну гідрохлориду, дещо зменшує всмоктування доксицикліну гідрохлориду. Не рекомендується запивати молоком препарати, що мають кислотостійке покриття (ентеросолюбільне), наприклад, бісакодил, панкреатин, панкурмен - через небезпеку передчасного розчинення запобіжної оболонки. З тієї ж причини недоцільно запивати зазначені препарати лужними мінеральними водами (Боржомі, Лужанська, Свалява, Смирновська). Навпаки, лужними мінеральними водами варто запивати панкреатин, ПАСК, саліцилати, цитрамон, фтазин, новоцефалгін і сульфаніламіди. Останні ацетилуються в організмі, а ацетиловані сполуки в нейтральному й кислому середовищі не розчиняються і випадають в осад у вигляді каменів. У лужному ж середовищі ацетиловані сульфаніламіди перебувають у розчиненому стані і легко виводяться з організму.

Прийом дітьми ліків у суміші з молоком може призвести до порушення точності їх дозування. Запивають молоком ті лікарські препарати, які подразнюють поверхню слизової ШКТ, не змінюють свою активність при рН молока (6,4), не взаємодіють з білками та кальцієм молока (бутадієн, індометацин, преднізолон, резерпін, трихо-пол, солі калію, нітрофурани, вібраміцин, етоксид, мефенамінова кислота, препарати йоду і т. д.).

Деякі хворі, приймаючи ліки, не запивають їх зовсім, що не рекомендується робити, оскільки капсули, таблетки, драже, прилипаючи до окремих частин внутрішньої поверхні стравоходу й ШКТ, руйнуються, не досягаючи місця всмоктування. Крім того, вони викликають подразнення в місці прилипання, а відсутність достатньої кількості рідини затримує їх всмоктування.

4. Вплив харчових продуктів

фермент їжа ліки терапевтичний пероральний

У переважній більшості випадків при призначенні ліків необхідно підбирати й відповідну дієту, щоб компоненти їжі не змінювали біодоступність препаратів і не викликали небажаних побічних явищ.

Нераціональне харчування в період хвороби впливає на весь хід лікування, може спричиняти захворювання окремих органів і викликати рецидиви. Наприклад, надлишок натрію хлориду в їжі сприяє підвищенню артеріального тиску, тваринних жирів - розвитку атеросклерозу, захворювань органів травлення. Нераціональна дієта може привести до інактивації препаратів, утворення важкозасвоюваних комплексів, наприклад, у випадку сполучення іонів кальцію (сир, кефір, молоко) з тетрациклінами. У той же час, вживаючи в їжу овочі й фрукти, можна регулювати функцію кишечнику, поповнювати дефіцит макро- і мікроелементів, фітонцидів, ефірних олій і ароматичних речовин, що впливають на імунний статус, регулювати секрецію травних залоз, лактацію і т. д.

Дефіцит в організмі калію можна заповнити вживанням кураги, ізюму, буряків, яблук, гарбуза, сухофруктів. Підвищити ефективність проти анемічних лікарських препаратів можна вживанням продуктів з високим вмістом заліза (суниці, абрикоси, яблука, буряки, гранати) у сполученні з аскорбіновою кислотою. При лікуванні запальних захворювань нирок і сечовивідних шляхів рекомендується вживання кавунів. Використання малокалорійних овочів (капусти, моркви, ріпи, огірків, помідорів, баклажанів, кабачків і т. д.) зменшує калорійність раціону, перешкоджає всмоктуванню холестерину, підсилює його виведення з організму, сприяє випорожнюванню кишечнику.

Правильне сполучення лікувального харчування при призначенні ліків з урахуванням корекції часу їх приймання дозволяє не тільки підвищити ефективність лікарських препаратів, але й зменшити їх дозування, уникнути небажаних побічних явищ.

5. Вплив алкоголю та паління

Алкоголь негативно впливає на прояв терапевтичного ефекту багатьох ліків і призводить до появи небезпечних ускладнень.

Ефект взаємного впливу алкоголю та ліків на організм залежить від їх концентрації в крові, фармакодинамічних властивостей лікарських речовин, дози й часу введення. У невеликих кількостях (до 5 %) алкоголь збільшує виділення шлункового соку, а в концентрації понад 30 % чітко знижує його виділення та гальмує процеси травлення. Всмоктування багатьох лікарських речовин збільшується в результаті підвищення їх розчинності під впливом етанолу. Маючи ліпофільні властивості, алкоголь полегшує проникнення лікарських речовин через фосфоліпідні мембрани клітин, а у великих концентраціях, вражаючи слизову оболонку шлунка, ще більше посилює всмоктування ліків. Будучи судинорозширювальним засобом, етанол прискорює проникнення лікарських препаратів у тканини. Пригнічення багатьох ферментів, що наступає при вживанні алкоголю, підсилює дію ліків і призводить до важких інтоксикацій при прийманні звичайних лікувальних доз. Це стосується нейролептиків, анальгетиків, протизапальних, снодійних, сечогінних препаратів, антидепресантів, інсуліну; нітрогліцерину. Сполучення приймання перерахованих вище груп лікарських препаратів і алкоголю супроводжується важкими отруєннями, часто зі смертельним результатом. Смерть наступає внаслідок різкого пригнічення життєво важливих центрів головного мозку - дихального й серцево-судинного.

Алкоголь потенціює дію антикоагулянтів (кислоти ацетилсаліцилової, дикумарину, неодикумарину, синкумару, феніліну й ін.). Він настільки підсилює їх дію, що може виникнути рясна кровотеча й крововилив у внутрішні органи й мозок.

Алкоголь направлено впливає на всмоктування та обмін гормональних препаратів. Зокрема, підсилюється цукрознижувальна дія інсуліну і синтетичних препаратів для лікування діабету, внаслідок чого може розвитися діабетична кома.

Особливо неприпустиме застосування алкоголю і лікарських препаратів, що впливають на функцію центральної нервової системи: заспокійливих, снодійних, протисудомних (бромідів, хлоралгідрату, дифеніну та ін.), а також транквілізаторів (хлордіазепоксиду, діазепаму, оксазепаму, мепробамату та ін.), антигістамінних препаратів і ін. Не рекомендується застосування алкоголю одночасно з нітрогліцерином, оскільки це може призвести до колапсу. Протидіабетичні сульфаміди, левоміцетин, гризеофульвін, метронідазол дають антабусний ефект (тетурам-алкогольна реакція), тому що порушується метаболізм етанолу в організмі.

Під впливом алкоголю знижується ефективність вітамінотерапії. Відбувається інактивація й зниження концентрації антибіотиків у тканинах. Алкоголь підсилює токсичність сульфаніламідів і антигельмінтних препаратів, несумісний із протисудомними препаратами.

Із наведених прикладів видно, що негативна дія алкоголю при лікуванні лікарськими препаратами різноманітна й проявляється у різному ступені. Але у всіх випадках ефективність фармакотерапії змінюється або втрачається.

На дію лікарських препаратів можуть впливати речовини, що надходять в організм при палінні. При цьому стимулюється окисний метаболізм фенацетину, антипірину, внаслідок чого знижується їх ефективність. Паління знижує терапевтичний ефект дексаметазону, фуросеміду (лазиксу), пропоксифену й пероральних контрацептивів. До складу ароматизованих сигарет входять кумарини, які можуть підсилити дію антикоагулянтів - похідних кумарину.

6. Негативна дія ліків на травлення

В організмі поряд із впливом складових частин їжі і ферментів ШКТ на ефективність лікарських речовин відбувається і зворотний процес: порушення всмоктування найважливіших поживних речовин, що містяться в їжі (водо- і жиророзчинних вітамінів, жирів, макро- і мікроелементів, амінокислот і ін.), під впливом ліків. Механізми цих порушень складні і різноманітні, а їх прояви можуть бути прямими або непрямими. Наприклад, ушкодження епітелію слизових оболонок тонкого кишечнику, зміна секреції, просвіту судин, швидкості циркуляції крові, моторної функції кишечнику, вплив на розвиток сапрофітної флори, яка продукує деякі вітаміни та інші фізіологічно активні речовини, і т. д.

Порушення всмоктування і засвоєння поживних речовин перебуває в прямо пропорційній залежності від дози та тривалості приймання лікарських препаратів. Наприклад, при тривалій хіміотерапії виникає явище мальабсорбції, тобто порушення всмоктування поживних речовин у кишках: жирів, вуглеводів, протеїнів, вітамінів. Дисбактеріоз, викликаний прийманням антибіотиків, змінює мікрофлору кишок, у результаті чого зменшується активність ферментів слизової оболонки, які беруть участь у засвоєнні поживних і лікарських речовин. Проносні препарати і діуретики порушують водно-сольовий обмін в організмі й зменшують всмоктування всіх поживних речовин. Антибіотики, холіноміметики також обмежують всмоктування поживних речовин з їжі. Протипухлинні й протисудомні препарати, барбітурати і нейролептики (трифтазин, стелазин) порушують всмоктування і утилізацію фолієвої кислоти, знижують всмоктування вітаміну В₁₂ і D-ксилози, при тривалому застосуванні змінюють обмін вітаміну D. Антидіабетичні бігуаніди порушують всмоктування глюкози, б-ксилази, вітаміну В₁₂, амінокислот і жирів.

Крім впливу ліків на всмоктування та засвоєння харчових продуктів, деякі лікарські речовини (наприклад, кальцію хлорид, дифенін, індометацин та ін.) подразливо діють на стінки ШКТ, що особливо небезпечно при супутніх виразкових ураженнях ШКТ. У цих випадках подразнюючі речовини запивають розчином крохмального слизу (киселем) або молоком.

7. Застосування пероральних ліків

З огляду на активну взаємодію лікарських речовин зі складовими частинами їжі, ферментами ШКТ і можливу зміну їх біодоступності, більшість ліків резорбтивної дії, раціонально призначати натще, тобто за 30-60 хв. До їди. У цей час рН середовища шлунка слабокисла, не виділяються ферменти ШКТ, поліпшується біодоступність препаратів. Крім того, ліки, прийняті натще, не будуть гальмувати всмоктування поживних речовин їжі. У такий спосіб варто приймати ліки, нестабільні в кислому середовищі (серцеві глікозиди, гексаметилентетрамін), а також такі, що не подразнюють слизову ШКТ.

Доцільно призначати натще також ті хіміотерапевтичні препарати, які повинні діяти на хвороботворну флору кишечнику (левоміцетин, фталазол та ін.). Сульфаніламіди варто приймати натще, запиваючи лужним питвом (0,5 ч. ложки натрію гідрокарбонату на 1 склянку води або лужною мінеральною водою), однак бактрим (бісептол) приймається після їжі, тому що він подразнює слизову.

Більшість антибіотиків, наприклад ампіокс, оксацилін, рифампіцин, еритроміцин, приймають за 1-2 год. До їди, левоміцетин - за 20-30 хв. До їди, а тетрацикліни - після їди. Препарати кальцію приймають до їди. Хлористий кальцій, прийнятий після їди, утворює нерозчинні комплекси з органічними кислотами в шлунку й жирними кислотами у тонкому кишечнику. Його подразливу дію можна зменшити шляхом розведення 1 столової ложки розчину 1/3 склянки води або крохмального слизу. У цьому випадку його приймають за 30 хв. до їди.

Безпосередньо перед їдою приймають препарати, призначені для рефлекторної стимуляції шлункової секреції (гіркоти, вуглекислі мінеральні води і т. д.), а також препарати замісної терапії при недостатній шлунковій секреції (шлунковий сік, ацидин-пепсин, пепсидил), які приймають також під час їди.

Після їди призначають препарати, що подразливо діють на слизову ШКТ: аміназин, солі калію, брому, заліза (за винятком фероградумету). Негативну подразнюючу дію препаратів можна усунути розчиненням таблеток, їх подрібненням і запиванням крохмальним слизом або молоком. Після їди приймають також речовини, добре розчинні в жирах (препарати літію, гризеофульвін) і полівітамінні препарати у профілактичних і лікувальних цілях.

Такі лікарські форми, як таблетки, драже, капсули, бажано приймати стоячи і запивати теплою кип'яченою водою в кількості не менше 1/3 склянки.

Коли необхідне швидке всмоктування препарату, а парентеральне введення його з якихось причин неможливе або ж препарат руйнується ферментами ШКТ, використовують метод введення через слизову оболонку ротової порожнини. Сублінгвальне (під'язикове) чи букальне (защічне) приймання забезпечують як місцеву, так і загальну дію препарату. Шляхом розсмоктування під язиком застосовують серцево-судинні препарати (нітрогліцерин, валідол), гормональні, такі, що руйнуються в ШКТ (дезоксикортикостерону ацетат, дезамінокситоцин), а також препарати, призначені для лікування захворювань глотки й гортані (декамін, фарингосепт, фалімінт, ізадрин та ін.). Шляхом розсмоктування за щокою приймають букальні таблетки леворину.

Деякі таблетки приймають розжовуючи (гастрофарм, полівітамінні жувальні таблетки з кальцієм та ін.).

Таблетки для приймання усередину ковтають, запиваючи водою. Таблетки анальгіну, аскофену, асфену, букарбану, бутаміду, вікаїру, вікаліну, дипрофену, кислоти ацетилсаліцилової, комбантрину, магнію оксиду, кислоти мефенамінової, пенталгіну, пірамеїну, піраміналу, пірантелу, цикламіду й хлорпропаміду перед уживанням необхідно подрібнювати (для зменшення подразливої дії й підвищення біодоступності).

Висновок

Отже, при оральному застосуванні ліків на їх біодоступність впливають ряд ендогенних і екзогенних факторів, таких як ферменти ШКТ, стан травної системи, характер рідини, якою запивають ліки, одночасний прийом їжі, алкоголь і тютюнопаління.

Література

1. Державна Фармакопея України / Державне підприємство "науково-експертний фармакопейний центр". - 1-е вид. - Харків: РІРЕГ, 2001. - 556с.

2. Перцев І.М., Пімінов О.Х., Слободянюк М.М. Фармацевтичні та медико-біологічні аспекти ліків. Навчальний посібник / За ред.. І.М. Перцева. Видання друге, перероблене та доповнене - Вінниця: Нова книга, 2007. - 728 с.

3. Практикум по биофармации: Учеб. Пособие для студентов вузов / А.И.Тихонов, Е.Е. Богуцкая, Т.Г. Ярных и др.; Под ред. А.И. Тихонова. - Харьков: Изд-во НФаУ: Золотые станицы, 2003. - 96 с.

4. Іnternet.

Размещено на Allbest.ru