Лікувальний масаж

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Остеохондроз -- це дегенеративно-дистрофічне ураження міжхребцевих дисків незапального характеру. Вперше термін «остеохондроз» запропонував німецький вчений Хільдебранд у 1933 році для визначення дегенеративних змін в міжхребцевих дисках. Наступні дослідження показали, що в окремих випадках більше страждають хребці, цей вид захворювання позначили як спондильоз (грецькою «спондилос» -- хребець). Але найбільш розповсюдженим залишився термін і назва остеохондроз.

У наш час остеохондрозом страждають від 40 до 90% населення земної кулі. Найчастіше хвороба вражає людей старше 30 років. По локалізації розрізняють шийний, грудний, поперековий, крижовий і розповсюджений остеохондроз. Найчастіше діагностується поперековий остеохондроз (понад 50% випадків), шийний остеохондроз (більше 25%) і поширений остеохондроз (близько 12 %). Перші симптоми остеохондрозу можуть виявлятися в підлітковому віці. Найчастіше зустрічається у людей, які ведуть малорухливий спосіб життя, не займаються спортом та фізичною культурою, офісних співробітників. Щоб зменшити симптоми проявлення остеохондрозу, необхідно вести здоровий спосіб життя, а саме фізично активний [10, 22].

Існує багато засобів відновлення хворих з ОХЗ. Найпоширенішим з них є лікувальний масаж з застосуванням великої кількості методів (класичний, гоночний, Ленко, Шиа цу, вібраційний, електростимуляція). Дієвим засобом профілактики остеохондрозу є санаторно-курортне лікування з сірководневими джерелами. Актуальним також є пошук найбільш ефективних засобів відновлення.

Можна припустити, що тільки детальне вивчення особливостей захворювання, стану хворого і застосування адекватних засобів лікування значно скоротить термін відновлення людини.

Практична значущість дослідження полягає у розробці комплексної програми фізичної реабілітації для хворих на остеохондроз хребта з науково обґрунтованим вибором основних засобів і методів, що можуть бути використані як у практичній діяльності спеціалізованих лікувальних та санаторно-курортних закладів, так і у домашніх умовах.

Предметом моєї курсової роботи є вивчення можливостей застосування масажу, видів, форм, методів та прийомів, для покращення стану хворих.

Об'єктом роботи є показники життєздатності людини, які змінюються під впливом застосування різних методів масажу.

Мета курсової роботи полягає в обранні найбільш адекватних засобів для відновлення людини,хворої на остеохондроз хребта.

Завданням моєї роботи є:

1. Вивчення суті захворювання,причини виникнення, ускладнень.

2. Вивчення спеціальної літератури, присвяченої остеохондрозу та впливу масажу на організм людини.

3. Вивчення та узагальнення досвіду застосування масажу при остеохондрозі на різних стадіях.

4. Розробити практичні рекомендації, щодо застосування масажу при остеохондрозі.

Розділ 1. Будова і функції хребта

1.1 Анатомія та фізіологія хребта

Хребет, хребетний стовп (лат. collumna vertebralis) -- частина скелета, яка є головною віссю та опорою тіла. Хребетний стовп виконує опорну (передає масу тіла на кінцівки, зв'язує частини тіла), захисну (захищає спинний мозок) і рухову функції (повертає тулуб). На верхньому кінці хребта розташований череп. До хребта приєднуються вільні кінцівки за рахунок поясів кінцівок. Хребет передає масу тіла людини на пояс нижніх кінцівок і забезпечує прямоходіння.

Хребет складається з хребців, кількість яких різна в різних груп хребетних. Хребет поділяють на 5 відділів:

· Шийний відділ

· Грудний відділ

· Поперековий відділ

· Крижовий відділ

· Куприковий відділ

У дитини всі хребці вільні. У дорослої людини хребці нижніх відділів зростаються, утворюючи криж і куприк.

Найчастіше є така кількість хребців у різних відділах хребта: шийних -- 7 позначаються літерою C (cervix -- шия), грудних -- 12 (Th -- thorax -- груди), поперекових - 5 (L -- lumbalis -- поперек), крижових -- 5 (S -- sacralis -- крижовий), куприкових -- 4-5 (Co -- coccygeus -- куприк). Таким чином, всіх хребців 33-34. З них 24 вільні (шийні, грудні, поперекові), а 9-10 -- зрослись у крижову і куприкову кістки.

Хребетний стовп здійснює наступні рухи: навколо горизонтальної осі -- згинання (160°) і розгинання (145°); навколо сагітальної осі -- відведення і приведення, тобто нахили вбік (165°); навколо вертикальної осі -- скручування (120°). Найбільш рухомим є шийний і поперековий відділи [8].

Хребетний стовп має S- подібну форму. У нього розрізняють 4 вигини: два вперед -- лордози (шийний і поперековий), два назад - кіфози (грудний, крижовий). Вигини хребта забезпечують йому ресорну функцію. Вони сформувались у зв'язку з вертикальним положенням тіла людини.
Вікові особливості вигинів. У новонародженої дитини уже помітний грудний кіфоз. З початком утримування дитиною голови формується шийний лордоз (3-4 місяці), а поперековий лордоз -- з моменту стояння. Грудний кіфоз починає формуватись, коли дитина починає сидіти. Чітко помітні вигини хребта у 5-6 років. Завершується формування вигинів до 18-20 років.
Від величини вигинів залежить постава людини. У дітей молодшого шкільного віку (зустрічається і в дошкільнят) можуть сформуватись вигини хребта у вертикальній площині, тобто: вліво, або вправо; одночасно і вліво і вправо (двосторонні). Такі вигини називаються сколіозами. Сколіози розвиваються в зв'язку з асиметричним положенням тіла дитини, асиметричним напруженням м'язів і їх втомою [18].

Шийний відділ

Шийний відділ хребта -- перший відділ хребта, який підтримує голову. Позначаються буквою C (cervix -- шия). Наприклад, атлас, перший хребець, позначається «C-1». Хребці цього відділу називаються Vertebrae cervicales.

Шийні хребці людини мають невеликі розміри і круглий отвір в кожному із поперечних відростків. Ці отвори утворюють канал для хребтової артерії, яка несе кров до головного мозку. Тіла шийних хребців не високі і їх форма наближається до прямокутної. Довжина остистих відростків збільшується від 2-го до 7-го. Кінці відростків роздвоєні (крім 7-го, у якого він найдовший). В зв'язку з прямоходінням значно змінені 1-й (атлант) та 2-й (епістрофей) хребці.

З'єднується з черепом двома суглобами: атланто-потиличним та атланто-елістрофейним. В людини шийний відділ складається з 7 хребців. Два хребці -- атлас і епістрофей мають відмінну будову від інших.

Особливості будови всіх інших шийних хребців:

· Тіло мале,

· Хребетний отвір трикутної форми,

· Остистий відросток (крім 7-го хребця) роздвоєний. У 7-го він найдовший і легко промацується на шиї, тому від нього ведуть рахунок інших хребців,

· Поперечні відростки з отворами (проходить хребетна артерія) [18,23].

Грудний відділ

Грудний відділ -- другий відділ хребта і його хребці позначаються Th (thorax -- груди). Хребці цього відділу називаються Vertebrae thoracicae.

12 грудних хребців сполучаються з ребрами, що і позначається на їх будові. На бічних поверхнях тіл є реберні ямки, для сполучення з головками ребер. На тілі 1-го грудного хребця є ямка для 1-го ребра і половина ямки для головки 2-го ребра. На тілі 2-го грудного хребця краніально розташована половинка ямки для 2-го ребра, каудально - верхня половинка ямки для 3-го ребра і так далі. Отже, 2-ге і нижчерозташовані до 10-го (включно) ребра приєднуються до двох сусідніх хребців. До 11 і 12 хребців приєднуються лише 11 і 12 пари ребер (відповідно) подібно до 1-го.

Особливості будови грудних хребців:

· Остисті відростки довгі і, крім перших і останніх хребців, зігнуті вниз (а в перших двох і останніх двох - горизонтальні),

· На тілі з кожного боку є по дві суглобові пів'ямки для з'єднання з головкою ребра.

Поперековий відділ

Поперековий відділ -- 3 відділ хребта, який позначається буквою L (lumbalis -- поперек). Хребці відділу називаються Vertebrae lumbales.

П'ять поперекових хребців відрізняються від інших розмірами тіл, відсутністю реберних ямок. Поперечні відростки відносно тонкі. Суглобові відростки лежать майже у сагітальній площині. Отвори трикутної форми. Остисті відростки масивні, але короткі розташовані горизонтально. Будова цих хребців дозволяє хребтові мати велику рухливість.

Крижовий відділ

Крижовий відділ -- 4 відділ хребта, який позначається S (sacralis -- крижовий). Хребці цього відділу називаються Vertebrae sacralis. Куприкові хребці зрослись і утворили куприкову кістку . Куприк (os coccygus) зростається з вершиною крижу. Він утворений 1-5 (частіше 4) зрослими рудиментарними хребцями. Зростання відбувається у віці 12 - 25 років [18,22].

1.2 Етіологія і патогенез розвитку остеохондрозу хребта

Остеохондроз - дегенеративно-дистрофічне захворювання хребта, що приводить до первинного системного порушення біомеханіки хребетного рухового сегменту, внутрішньодискового переміщення пульпозного ядра, виникає під впливом неврегульованих навантажень на хронічно і вимушено напівзігнутий стовп хребта в процесі життєдіяльності.

На сьогоднішній день прийнято рахувати остеохондроз - не моно- і не поліетіологичним, а мультифакторним захворюванням із спадковою схильністю. На різних етапах процесу різні чинники стають то основними причинами, то умовами розвитку захворювання. Одним словом, остеохондроз хребта має мультифакторний генез, ендогенне походження і відноситься до групи так званих онтогенетичних хвороб [10].

У основі остеохондрозу хребта лежить хронічна незапальна поразка міжхребцевого диска дистрофічного характеру. При розвитку остеохондрозу відбувається поступове висихання міжхребцевого диска і втрата води на тлі розсмоктування проміжної основної речовини, змінюється склад і кількість мікроелементів в міжхребцевому диску, що веде до зменшення внутрішньодискового тиску, тангенціального розтягування фіброзного кільця і розтяжності його окремих сегментів за розміром, що приводить до дезорганізації нормальної функції диска, порушення його біомеханіки.

Згідно з сучасними даними остеохондроз розглядається як процес старіння хребта. При цьому дистрофічні зміни в хребті є частиною вікових змін організму. Виникнення цієї теорії пов'язане з тим, що більшість людей літнього віку страждають на це захворювання. Проте, лише одними віковими змінами хребта не можна пояснити всі випадки остеохондрозу. Так, наприклад, відомі форми цього захворювання, при яких значні поразки суглобів хребта спостерігають в юнацькому і молодому віці. Цей факт спонукає думати про наявність додаткових чинників, що беруть участь в розвитку цього захворювання. З цих чинників найбільш важливими є:

- Травми хребта. Досить часто в анамнезі хворих остеохондрозом визначаються різні по тяжкості травми. Клінічні спостереження показують що, ризик виникнення остеохондрозу вище у відділах хребта, які у минулому були травмовані. Різні деформації (вроджені і набуті) так само призводять до розвитку остеохондрозу. Пов'язано це з тим, що при сколіозі або кіфозі, навантаження на хребетний стовп розподіляється нерівномірно, внаслідок чого певні ділянки піддаються хронічному перевантаженню і, отже, зношуванню.

- Надлишкова вага - є одним з найбільш частих чинників, що привертають до розвитку остеохондрозу. При цьому огрядні люди страждають не лише остеохондрозом, але і захворюваннями інших суглобів (в основному суглобів нижніх кінцівок). Найбільш небезпечний для опорно-рухового апарату швидкий набір маси тіла, при якій система кісток і суглобів не встигає пристосуватися до зростаючого навантаження.

- Генетична схильність грає певну роль в розвитку практично всіх захворювань. В разі остеохондрозу, прямого спадкоємства захворювання не спростерігається. Передбачається, що захворювання розвивається унаслідок різних особливостей метаболізму, які, як відомо, передаються з покоління в покоління.

- Аутоіммунні захворювання (ревматизм, склеродермія, вовчак), в деяких випадках можуть бути причиною розвитку остеохондрозу. Ураження сполучної і хрящової тканини надзвичайне специфічно для різних аутоіммунних процесів. В разі остеохондрозу аутоіммунний процес може зіграти роль пускового чинника, що готує патологічну основу для розвитку захворювання (первинне ураження хрящової тканини суглобів).

- Порушення метаболізму під час різних ендокринних захворювань також можуть підвищити ризик розвитку остеохондрозу. Відомо, що деякі ендокринні хвороби (цукровий діабет, хвороба Кушинга, гипо- і гіпертиреоз) приводять до значних порушеннями обміну речовин організму. Зміна мінерального обміну в кадрі ендокринних хвороб може спровокувати розвиток остеохондрозу або обважнювати перебіг цієї хвороби.

- Стани вітамінно-мінеральної недостатності можуть стати причиною різних захворювань опорно-рухового апарату. У дитячому віці брак вітаміну D, наприклад, викликає рахіт. Для дорослих людей недолік кальцію, фосфору, фтору, заліза, міді, вітаміну С, вітамінів групи В, може стати причиною первинної поразки кісткової і хрящових тканин, що у свою чергу сприяє виникненню остеохондрозу [11].

1.3 Клінічні прояви остеохондрозу хребта

Як вже згадувалося вище, найбільш сильні зміни при остеохондрозі спостерігаються в хребетному стовпі. Під час остеохондрозу в першу чергу вражаються міжхребетні диски і суглоби хребта.

Розрізняється декілька стадій поразки міжхребетного диска:

На першій стадії порушується молекулярна основа клітин і міжклітинної речовини міжхребетного диска: клітини втрачають можливість відновлюватися, а міжклітинна речовина змінює свою біохімічну структуру. Ця стадія хвороби оборотна і може бути сповільнена адекватним лікуванням.

На другій стадії відбувається руйнування колагенових волокон міжхребетного диска і часткове руйнування драглистого ядра. На цій стадії з'являються перші симптоми хвороби: болючість в зоні ураженого сегменту. Паралельно з руйнуванням міжхребетного диска, уражений сегмент хребта втрачає стабільність. Порушення стабільності хребетного стовпа найбільш виражені на завершальних стадіях захворювання. З розвитком захворювання кругові волокна міжхребетного диска поступово стоншуються і розриваються. Драглисте ядро заміщається сполучною тканиною або повністю розсмоктується. У момент розриву великої кількості кругових волокон міжхребетного диска може статися випинання драглистого ядра або його залишків з утворенням грижі міжхребетного диска. В більшості випадків випинання відбувається у бік хребетного каналу (у цьому каналі проходить спинний мозок) або убік, в область міжхребетних отворів (через ці отвори проходять спинномозкові корінці і спинномозкові нерви) при цьому можливе передавлення описаних вище нервових структур грижею, що випнулася.

Наростаюча нестабільність хребетного стовпа може привести до зісковзування хребців в передньозадньому напрямі (спонділолістез) або виникнення підвивихів (найчастіше в шийному відділі хребта).

Одночасно з поразкою міжхребетного диска відбувається руйнування міжхребетних суглобів. Часто спостерігається повне руйнування суглобового хряща із заміною його сполучною тканиною. Розростання сполучної тканини в порожнині суглоба приводить до розвитку анкілозу. Поразки міжхребетних суглобів обмежують гнучкість хребетного стовпа, тому хворі на остеохондроз, часто не можуть зігнутися.

На завершальних етапах захворювання патологічний процес поширюється на жовті і міжостисті в'язки хребта. Поразка цих структур приводить до ще більшої деформації хребта [10,22,23].

Для остеохондрозу характерна сегментарна поразка хребта. При цьому на початкових стадіях захворювання уражені долі граничать із здоровими. На пізніших етапах хвороби патологічні зміни стають більш менш вираженими у всьому хребетному стовпі.

В цілому, при остеохондрозі, хребет піддається значній перебудові і деформації: зменшується його довжина (в основному за рахунок зменшення товщини міжхребетних дисків), з'являються патологічні викривлення (сколіоз, кіфоз), знижується гнучкість, а разом з нею і стабільність хребта.

Поразка нервових стволів і спинномозкових корінців при остеохондрозі приводить до виникнення вторинних змін у внутрішніх органах і різних розладів периферичної нервової системи.

Висновки до Розділу 1

На основі викладених фатів можна зробити наступний висновок - основна причина остеохондрозу - неправильний розподіл навантаження на хребет, що і призводить до зміни хрящової тканини в місцях надлишкового тиску. Спровокувати хворобу може все, що завгодно: "вибиті" у результаті травми хребці, ослаблені м'язи спини, сутулість і бічне S-подібне викривлення хребта, перетаскування ваг і просто тривале втримання незручної пози. Остеохондроз може розвитися не тільки в людей з неправильною поставою, зайнятих розумовою працею, але й тих, хто добре тренований фізично - наприклад, у спортсменів і вантажників. Крім чисто механічних причин, до розвитку остеохондрозу також приводять порушення обміну речовин (наприклад, кальцію й фосфору), недостача мікроелементів і вітамінів (магнію, марганцю, цинку, вітамінів D і F). Не виключено, що не останню роль у цьому грає спадкова схильність.

Окрім відмічених симптомів, при остеохондрозі виявляються контрактури (тугорухливість) м'язів (м'язів, що починаються на хребті, м'язів плечового поясу, тазу або кінцівок), рефлекторні нейросудинні розлади, що виявляються відчуттям мерзлякуватості, парестезіями, набряклістю і зміною кольору кінцівці.

Розділ 2. Застосування класичного масажу при остеохондрозі хребта

2.1 Методика масажу при шийному ОХЗ

Остеохондроз шийного відділу хребта можна визначити по болях в потиличній і міжлопатковій областях, шиї, по відчуттю тягаря в передпліччях, по обмеженню рухливості шиї, онімінню пальців рук під час сну, запамороченню, напрузі шийної мускулатури [23].

Масаж при шийному ОХЗ переслідує наступні цілі:

- Зменшення болю.

- Поліпшення лімфо- і кровообігу в області шиї, спини, руки.

- Збільшення сили м'язів руки за рахунок зменшення їх гіпотрофічності.

- Зменшення напруги в м'язах шиї і спини.

У гострій стадії хвороби робити масаж не рекомендується. Необхідно при виконанні масажних прийомів враховувати наявність у пацієнта захворювань серцево-судинної системи, наприклад, гіпертензії, гіпотензії, порушення кровообігу і так далі Окрім цього, потрібно пам'ятати про те, що при остеохондрозі шийного відділу хребта вражаються і потиличні нерви.

До масажу слід приступати в підгострих стадіях (у ряді випадків можна починати і раніше, під час загострення хвороби, але тоді завдання масажу - рефлекторно впливати на біль, що локалізується в хребті, за рахунок "обробки" здорових ділянок тіла - на грудях, плечах, верхній частині спини, передпліччя і так далі). Перші сеанси мають бути щадними, не викликати зайвої напруги м'язів, які при енергійному, жорсткому проведенні прийомів скорочуються, викликаючи в даному випадку додаткові болі.

Оптимальне при масажі положення хворого остеохондрозом шийного відділу - лежачи. Якщо такої можливості немає, тоді масажують в положенні сидячи, для цього використовують спеціальне масажне "крісло". І у тому, і в іншому положенні треба добиватися граничного розслаблення спини, шиї і взагалі всього тіла - це для хворого перша умова.

Починають масаж із спини: погладжування, вижимання, розминка - щипцевидне, підставою долоні, подвійне кільце, ординарне (всі прийоми - по 3-4 рази). Верхня частина спини, в області лопаток, вимагає особливого опрацювання. Тут спочатку 6-7 разів роблять погладжування від нижнього кута лопаток вгору до шиї - то з одного боку, то з іншою. Потім масажують передпліччя: погладжування (6-8 разів), вижимання (4-5 разів), розминка - ординарне, подвійне кільце (по 3-4 рази), поглажування і зтрушування (по 2-3 рази) - то з одного, то з іншого боку. Якщо хворий сидить, то можна провести погладжування, вижимання і розминку на великих грудних м'язах (по 4-5 разів).

Продовжують масаж в положенні хворого лежачи на животі. Масажується шия: погладжування від волосистої частини голови вниз до спини (8-10 разів). Якщо воно не викликає болю в хребті, роблять вижимання по трьох-чотирьох лініях, по задній і бічним частинам шиї (3-4 рази).

На верхній частині спини біля хребетного стовпа акуратно виконують вичавлювання подушечками чотирьох пальців (по 4-5 разів з кожного боку). Потім слідує погладжування по всій верхній частині спини, після чого приступають до погладжування і вижимання верхніх пучків трапецієвидних м'язів, тобто передпліч (по 4-5 разів).

На м'язах шиї роблять погладжування (6-7 разів), вижимання, розминка ребром долоні і подушечками пальців, знову вижимання (все - по 3-4 рази) і погладжування (6-7 разів). Повторивши масаж грудних м'язів: погладжування, вичавлювання, розминка, зтрушування, погладжування (по 2 рази кожен прийом), знов переходять на шию. Виконуються: погладжування (6-7 разів), вижимання (4-5 разів), погладжування (3-4 рази), розминка подушечками пальців (5-6 разів), погладжування (4-5 разів).

Тепер - розтирання хребетного стовпа: прямолінійне подушечками чотирьох пальців (кожна рука зі свого боку) по напряму від потиличної кістки до спини і як можна ближче до остистих відростків (4-5 разів); колоподібне подушечками одного, два і так далі пальців (по 3-4 рази кожен прийом). При розтиранні в області хребетного стовпа шия масажованого має бути гранично розслаблена, а голова нахилена вперед. Це дозволить тому, що масажує краще відчути остисті і бічні відростки хребців і глибше на них пропрацювати (після 5-8 сеансів, коли біль стихне, під час розтирання хребта корисно голову злегка повертати в різні боки). Вслід за розтиранням проводять погладжування (6-7 разів), вижимання і різні розминки (3-4 рази). Закінчують даний етап погладжуванням.

У наступній частині сеансу - повторення масажу на верхній частині спини (по 2-3 рази кожен прийом) і на верхніх пучках трапецієвидних м'язів (по 3-4 рази кожен прийом) і знов повернення до шиї. На ній виконують погладжування (3-4 рази), вижимання (4-5 разів), розминку (5-6 разів), погладжування (2-3 рази) вижимання (4-5 разів) і знову ретельно розтирають хребетний стовп. Потім груди: після розтирання тут проводять погладжування, вижимання, розминку, погладжування (по 3-4 рази); подушечками чотирьох пальців масажується грудино-ключично-сосковидний м'яз (5-6 разів), розминка (4-6 разів) і погладжування (6-8 разів).

Після зняття болів в хребті методика міняється: число погладжуючих прийомів зменшується, а число вижимань, розминок і особливо розтирань збільшується. Саме розтирання повинне стати основним прийомом останніх сеансів. Відзначимо також, що тривалість перших сеансів 5-7 хв, а подальших - до 12 хв [4,15].

2.2 Методика масажу при грудному ОХЗ

Клінічні прояви остеохондрозу залежно від локалізації зводяться до статичних, неврологічних, вегетативних і вісцелярних розладів, які найчастіше поєднуються з відповідною рентгенологічною картиною. Якщо йдеться про остеохондроз грудного відділу, то спостерігається болючість по ходу ребер, особливо ближче до місць їх прикріплення до хребта. Одночасно з болем, можлива поява скутості і хворобливих вузликів в міжреберних м'язах. Для грудного остеохондрозу поряд із статичними і неврологічними порушеннями характерні рефлекторні вісцелярні розлади з боку серця, шлунково-кишкового тракту, сечостатевої системи. Болі в області серця (псевдоангіозний синдром) можуть виникнути як рефлекторна відповідь на роздратування рецепторів ураженого шийного і верхнього грудного відділів хребта [11].

Метою масажу є:

1) добитися знеболюючої дії;

2) усунути гіпертонус м'язів;

3) поліпшити функціональний стан центральної нервової системи.

Хворого слід покласти на спину, а під його коліна підкласти валик. Масаж потрібно виконати за класичною схемою.

1.Поглажування

2.Вижимання

3. Розминання на великому грудному м'язі у чоловіків: а) ординарне; б) подвійне кільце; у) комбіноване; г) колоподібне фалангами великих пальців.

4. Розминання великого грудного м'яза у жінок (вище за молочну залозу): а) ординарне; б) подвійне кільце; у) колоподібне подушечками 4 пальців.

Масаж міжреберних проміжків спереду слід робити так само, як і масаж міжреберних проміжків ззаду. Потім знову потрібно масажувати м'язи спини, але лише її хворобливої ділянки [2].

2.3 Методика масажу при попереко-крижовому ОХЗ

Масаж при попереково-крижовому остеохондрозі починають після того, як затихне гострий біль. Проводиться він завжди в положенні хворого лежачи на животі, причому обов'язково на твердій основі (столі, кушетці), що не допускала б прогинання хребта в поперековому відділі. Із цією же метою під живіт підкладається подушка (згорнута ковдра, валик і т.п.). Гомілки повинні бути підняті під кутом 45°, що сприяє розслабленню тіла й особливо попереково-крижового відділу. Руки витягнуті долілиць уздовж тулуби. Голова повинна лежати на правій або лівій щоці, а краще, якщо вона буде небагато опущена нижче кушетки, але опиратися чолом на яку-небудь опору (наприклад, стілець) [11,12,18].

Сеанс починається зі спини. Спочатку робиться масаж для зняття напруги й болю. Для цієї мети служать комбіноване поглажуванння ( 8-10 разів), легке вижимання ребром долоні ( 2-3 рази) і подвійне кільцеве (поверхневе) - воно проводиться й на найширших, і на довгих м'язах (по 4-5 разів). Закінчивши цей етап комбінованим поглажуванням ( 5-6 разів), переходять до масажу сідничних м'язів. На них впливають: поглажуванням комбінованим ( 6-8 разів) і подвійним кільцевим ( 4-6 разів), що супроводжується легеньким потряхуванням у поєднанні з поглажуванням двома руками. Потім - масаж стегна: комбіноване поглажування ( 6-7 разів), довге разминання в сполученні з потряхуванням (по 3-4 рази) і знову комбіноване поглажування ( 4-5 разів).

Тепер знову черга спини. Після поглажування двома руками ( 6-8 разів) роблять легке вижимання ( 3-4 рази), поглажування ( 4-5 разів) і разминання на довгих м'язах - підставою долоні ( 4-5 разів) і подушечками чотирьох пальців ( 3-4 рази). Далі - поглажування ( 2-4 рази) і разминання на найширших м'язах спини (від гребеня поздовжної кістки до пахвової западини): ординарне ( 3-4 рази), подвійне кільцеве ( 4-5 разів) і поглажування з потряхуванням (по 3-4 рази).

Тільки після всього цього можна приступитися до масажу поперекового відділу. Він включає поглажування комбіноване від сідничних бугрів до середини спини ( 5-8 разів), вижимання ребром долоні ( 3-4 рази) і знову поглажування ( 5-6 разів). Провівши на сідничних м'язах різні види вижимання (по 4-6 разів), а потім поглажування й потряхування (по 3-4 рази), знову вертаються на поперековий відділ. Виконавши тут поглажування ( 5-5- 8 раз) і вижимання ( 2-3 рази), приступають до розтирання.

Розтирання - прийом глибокого впливу, і виконують його з обережністю, щоб не заподіяти болю. Якщо ж при розтираннях виникають сильні болючі відчуття, від них треба день-два втриматися. Якщо болісні відчуття терпимі, тоді розтирання починають із легкого поперечного (тобто поперек хребта) ребром долоні. Цей прийом - його в побуті часто називають "розпилювання" - може проводитися й однієї, і двома руками. Далі - прямолінійне розтирання подушечками великих пальців уздовж хребта ( 6-8 разів), поступово підсилюючи тиск; спіралевидне розтирання подушечками великих пальців ( 4-6 разів); знову " розпилювання " - 10-15 з і поглажуванням( 4-6 разів).

Потім застосовують пунктирне одночасне розтирання подушечками більших пальців уздовж хребетного стовпа. Воно виконується так, щоб шкіра на 3-4 см зміщалася разом з пальцями, що масажують, тільки в цьому випадку від розтирання буде користь. Прийом проводиться 4-4- 5 раз і щораз супроводжується вижиманням і поглажуванням (по 2-3 рази).

З кожним сеансом число повторень прийомів і сила додаються.

Необхідно запам'ятати: перед масажем крижової області обов'язково й ретельно проробляються сідничні м'язи. Використовуються: поглажування по всій тазовій області ( 4-5 разів), вижимання ( 6-7 разів), разминання - ординарне ( 4-5 разів), ребром долоні ( 3-4 рази), потряхування ( 2-3 рази), поглажування ( 1-2 рази), вижимання ( 5-6 разів), разминання гребнями кулаків ( 3-4 рази), потряхування( 2-3 рази), разминання кулаками, потряхування й поглажування (по 3-4 рази) [15,20].

Висновки до Розділу 2

В вище викладеного можна зробити наступний висновок, класичний масаж - один з найдавніших методів впливу на тіло людини. Навіть незначне поглажування знімає скутість, втому, а професійно виконаний масаж має цілющу дію, розслабляє спазмовані м'язи, знімає біль та нервове напруження. Лікувальний масаж допомагає долати головну біль, біль у спині та шиї, запобігає перевтомі, відновлює працездатність і просто дарує гарний настрій.

Лікувальна дія масажу базується на стимуляції кровообігу, блокує вивільнення молочної кислоти у спазмованих м'язах, а значить, збагачує тканини киснем. Масаж - потужний засіб впливу на організм. Він є профілактичним і навіть основним методом лікування багатьох захворювань.

Використання масажу в загальному комплексі відновного лікування остеохондрозу хребта сприяє поліпшенню кровообігу, лімфообігу, трофіки м'яких тканин (що оточують хребет), поліпшенню живлення міжхребетних дисків, зменшенню і ліквідації дистрофічних явищ в хребетних венах, зміцненню ослаблених м'язів, розтягуванню м'язів що знаходяться в стані контрактури, запобіганню м'язовій атрофії; зменшенню або зняттю болів в спині, викликаних роздратуванням нервових провідників; активізації регенерації нервів, поліпшенню збудливості і провідності підвищеного загального емоційного тонусу пацієнта. Завдяки йому ми підвищується працездатність м'язів. Масаж впливає і загальний обмін речовин. Він сприяє збільшення у крові кількості еритроцитів, лейкоцитів, гемоглобіну.

Розділ 3. Використання новітніх та нетрадиційних методів масажу при остеохондрозі хребта

остеохондроз хребет масаж диск

3.1 Шиацу

Шиацу (ши - пальці, ацу - натискання) - це метод лікування натисканням пальцями. Основи вчення про даний метод носять емпіричний характер. Характерна межа шиацу -- використання лише пальців, долонь і особливо великих пальців рук. Проте відмітна ознака шиацу -- «поєднання діагностики і терапії».

«Поєднання діагностики і терапії» -- це уміння практикуючих лікарок використовувати свої сенсорні органи (долоні, пальці і великі пальці рук) для визначення нерівностей, таких як жорсткість поверхні тіла, і відразу скоректувати або вилікувати ці проблеми.

Приблизно близько 450 м'язів, прикріплених симетрично до кісток, скорочувавшись, сприяють руху нашого тіла. Скорочення м'язів є складним процесом, що починається з моменту попадання живильних речовин в організм з їжею, потім засвоєння їх в процесі травлення і вступу в печінку, де частина з них накопичується у вигляді глікогену. Потім глюкоза і кисень, що потрапляє в організм при диханні, потоком крові доставляються до м'язів і беруть участь в біохімічних процесах з вивільненням енергії, необхідної для м'язового скорочення.

Скорочення м'язів супроводиться утворенням молочної кислоти, при накопиченні якої виникає стомлення м'язової тканини, тобто при накопиченні в м'язах значної кількості молочної кислоти скорочення їх стає або скрутним, або взагалі неможливим. Під час відпочинку молочна кислота, що утворилася, несеться кров'ю по венах, а по артеріях доставляються глюкоза і інші компоненти, що беруть участь у вивільненні енергії, необхідної для м'язової діяльності [19].

Якщо стан втоми в результаті відпочинку не усувається, це означає, що м'язи скорочуються неправильно, викликаючи тим самим порушення в кістково-суглобовому апараті і розлади в кровоносних судинах, нервах і лімфатичних судинах м'язів. В результаті наголошується біль в м'язах. Застосовуючи пальцьове натискання на працюючий м'яз, можна прискорити виведення молочної кислоти, що надлишково накопичилася. Це усуне втому, відновить правильний процес м'язового скорочення, зменшить біль.

3.2 Масаж за допомогою апплікаторів

Аплікація (в науці валики і пластини з колючками називаються апплікаторамі) надає потужну рефлексотерапевтичну дію на організм, причому дія ця зберігається від декількох годин до декількох діб. Все побудовано на принципах дії на біологічно активні точки і зони. Точковий масаж за допомогою апплікатора в два-три рази підвищує ефективність таких методів, як класичний масаж, загальна голкотерапія, мануальна і лазеротерапія, мікрохвильова (резонансна) терапія, дозволяє також скоротити прийом ліків. І звичайно ж апплікатори дозволяють якісно проводити самомасаж [19].

Апплікатори Ляпко

Апплікатори Ляпко - це еластичні пластини, килимки і валики з вбудованими в них голками. Голки для апплікаторів Ляпко виготовляються з необхідних для життєдіяльності людини металів: цинк, мідь, залізо, нікель, срібло. Дані метали є різновалентними і при зіткненні з шкірою (яка є провідником електричного поля), виникає гальванічний струм.

Апплікатори Ляпко володіють потужними лікувальними властивостями, і, на відміну від ліків, апплікатор ніколи не закінчується, не вимагає додаткових джерел енергії. Апплікатор використовує свій власний природний ресурс і ресурси Вашого організму [15].

Стоунтерапія (масаж камінням)

Масаж каменями заснований на температурній і, звичайно ж, енергетичній дії каменів. По методиці американки Мері Нельсон для цього використовують 54 чорних гарячих каменя, 18 білих холодних і ще один невеликий камінь кімнатної температури, які чергуються в ході процедури.

Під впливом ваги і перепаду температури каменів, тепло проникає всередину тіла, підвищується приплив крові до хворобливих зон, клітки працюють активніше, тканини збагачуються киснем, знімаються м'язові затиски. Після нанесення на тіло ароматичних масел з вітаміном Е, щоб організм почав повільно розслаблятися, камені розкладають уздовж хребта, на живіт, плечі, руки, стопи, поперек.

Масаж гарячими каменями благотворно впливає на розслаблення м'язів, підвищує інтенсивність обмінних процесів, сприяє швидкому виведенню продуктів метаболізму, покращує кровообіг, дає відчуття спокою і душевної рівноваги.

Масаж холодними каменями (при чергуванні з гарячими) ліквідовує застій крові в судинах, підвищує м'язовий тонус, володіє зміцнюючими і підтягуючими властивостями.

Іпплікатор Кузнєцова

Іпплікатор Кузнєцова (Аплікатор Кузнєцова, йога-мат) -- іпплікатор, розроблений московською лікаркою І. І. Кузнєцовим. Іван Кузнєцов з'єднав воєдино акупунктуру і акупунктуру.

"Іплікатор Кузнецова"-індівідуального користування, призначений для зняття болів в м'язах, суглобах і хребті, для нормалізації діяльності серцево-судинної, дихальної і нервової систем, шлунково-кишкового тракту і ін., а також для відновлення і підвищення працездатності.

При остеохондрозі хребта накладають іпплікатор Кузнецова уздовж хребта і лежать на спині протягом півгодини. При остеохондрозі і деформуючому остеоартрозі іглоапплікацию за допомогою іпплікатора Кузнецова проводять курсом протягом 14 днів, після чого слід зробити перерву на 10 - 14 днів, а потім курс можна повторити.

3.3 Су Джок

Фахівець в області традиційної китайської медицини відкрив дивний метод, який без ножа і болю, без важкодоступних і дорогих фармакологічних препаратів дозволяє проводити діагностику захворювань і лікування хворих на фізичному і метафізичному рівнях, повертаючи людині здоров'я тіла і душевну рівновагу [15].

Су Джок акупунктура - це терапія добра і довіри по відношенню до хворого. Вона заснована на непорушних законах природи, а тому не терпить нещирості і фальші, як не терпить її і сама природа. На цьому принципі базується вся китайська медицина.

"Су Джок" в перекладі з корейського означає "кисть і стопа". Су Джок акупунктура використовується для впливу, діагностики і лікування точок, які знаходяться на стопі і кисті. В основі цього методу китайської медицини лежить уявлення про те, що кисть і стопа є мініатюрними копіями людського тіла.

Так, великий палець відповідає голові і шиї, вказівний і мізинець - рукам, середній і безіменний - ногам. На долоні розташовуються точки, відповідні діафрагмі, вище за лінію життя розташовуються точки відповідності серцю і легеням, нижче - органам черевної порожнини (шлунок, печінка, жовчний міхур, підшлункова залоза, селезінка і кишечник), точки відповідності сечостатевим органам знаходяться на долоні між середнім і безіменним пальцями. На тильній стороні кисті і стопи можна знайти точки відповідності хребту і ниркам.

Масажні палички використовують для знаходження хворобливих точок і точкового масажу. Вони можуть бути зроблені з металу, дерева, кістки або інших міцних матеріалів. Масаж точки роблять обертальними рухами як по годинниковій, так і проти годинникової стрілки. Розминати точку слід до тих пір, поки больове відчуття не зникне зовсім і не з'явиться відчуття тепла. В тому випадку, якщо ці дії направлені на терапію хронічного захворювання, цю процедуру слід виробляти кожні 3--4 години, при цьому сам сеанс повинен тривати не менше 3--5 хвилин.

Су джок-голки застосовуються лише фахівцями точкового масажу. Це особливі голки, що мають довжину 2 см. При точному попадання в точку відповідності спочатку у пацієнта з'являється відчуття різкого болю, яке дуже швидко проходить і за час сеансу вже не повертається[14].

Массажери -- це еластичні кільця різних кольорів і розмірів, роликові массажери і массажери типа «каштан». Ці пристосування не потребують необхідності знаходження конкретної точки на тілі. Лікувальний ефект досягається інтенсивною стимуляцією всієї зони відповідності або на кисті, або на стопі.

Магнітні апплікатори і стимулятори. Апплікатори тривалої дії фіксуються на точці відповідності за допомогою пластиру. Магніти, використовувані для стимуляції зон відповідності, бувають у вигляді кілець, кругів або стрілок.

Су джок-мокса найчастіше є полиновими сигарами, що використовуються для прогрівання точок відповідності. Моксу або встановлюють, або приклеюють на біологічно активну точку за допомогою часникового соку, а потім підпалюють. Прогрівання продовжують до того моменту, коли у відповідній ділянці з'являється відчуття тепла. Після повного згорання мокси її не прибирають протягом 5--6 хвилин. Єдиним протипоказанням може бути алергія на запах диму, витікаючого від тліючої мокси.

3.4 Баночний масаж

Баночний масаж (масаж медичними банками) поєднує в собі впливаючі чинники банок і масажу. У його основі також лежить рефлекторний механізм, заснований на роздратуванні шкірних рецепторів вакуумом, що створився в банці.

Баночний масаж - засіб, що прекрасно зарекомендував себе, в боротьбі з остеохондрозом і відкладенням солей. При масажі лікувальними банками здійснюється глибоке опрацювання м'язів і фасцій спини за допомогою вищезгаданої дії досягається глибоке розігрівання паравертебральних зон, що дає прекрасний закріплюючий ефект плюс зняття симптомів остеохондрозу.

Процедура баночного масажу спини також призначена для поліпшення периферичної кров'яної циркуляції і підвищенню м'язового тонусу. Після баночного масажу нормалізується шкірне дихання внаслідок чого шкіра стає еластичнішою і пружною. Масаж ефективний при простудних захворюваннях, захворюваннях хребта і попереку. При регулярному виконанні баночного масажу відбувається ефективне виведення токсинів і солей що допомагає поліпшити загальний стан організму.

Виконується баночний масаж так: масажовану поверхню змащують розігрітим маслом ( вазеліновим, соняшниковим і ін.). Банку слід тримати, обхвативши пальцями з боків, а не з боку дна. Беруть банку ємкістю 200мл і вводять в неї на долю секунди стрижень із запаленою заздалегідь ватою, змоченою в ефірі або спирті, після чого тампон видаляють, а банку швидко прикладають до потрібної ділянки тіла. Потім треба банкою, що присмоктує, робити ковзаючі масажні рухи від попереку до шийного відділу хребта. Рухи банки - зигзагоподібні, круги, і т.п.

Шкіра має бути втягнута всередину банки не більш, ніж на 1,5 см, інакше просування банки буде утруднено. Переміщати банку потрібно плавно і безперервно протягом всієї процедури, щоб не допустити надмірного втягування шкіри.

Напрям руху банки має бути переважне по ходу венозного відтоку. Це означає, що на спині -- від низу до верху, на грудній клітці - по міжребер'ям спереду назад (від грудини до хребта).

Масаж супроводжується відчуттями помірного болю, паління, тепла. Шкіра в області проведеної процедури стає гіперемійованою і злегка набряклою. Не допускайте механічних пошкоджень шкіри!

Тривалість процедури від 5 - 10 до 15 - 20 хв залежно від настання розслаблення, зникнення болів і загальної реакції хворого. Після неї бажаний відпочинок протягом 20 - 30 хв., хворого укутати ковдрою. Баночний масаж слід проводити не частіше, ніж через 1 - 2 дні. Щоденна дія допустима на різних, невеликих за площею ділянках тіла. Курс лікування призначається індивідуально. Звичайно це 4 - 5, інколи 10 - 12 процедур [14].

3.5 Медовий масаж

Медовий масаж спини призначений для нормалізації кровообігу в тканинах. Після процедури медового масажу шкіра насичується активними компонентами, набуває пружності і здорового зовнішнього вигляду. Такий масаж проводиться для лікувального чищення шкіри.

Техніка такого масажу складається з двох рухів - втискування меду і його вакуумного виходу. Тіло людини натирається медом і масажується - масаж може робитися по проблемних зонах або загальний. Медоий масаж по проблемних зонах триває 15-20 хвилин, загальний (включаючи спину і ноги) - до години.

Медовий масаж рекомендується проводити протягом 10-15 днів, потім роблять перерву в десять днів. Після цього курс лікування можна повторити. Метою його є очищення енергетичних каналів, допомога при захворюваннях хребта, дискомфорті в суглобах, енергетичне підживлення, як фізичних органів, так і тонких тіл. У людини зростає активність, життєрадісність, фізична легкість, проходят хворобливі відчуття.

Масажист наносить мед на долоні і рухами, що поплескували, починає втирати його в тіло людини. Через деякий час на шкірі з'являється густа, в'язка сіра маса - це шлаки. Судини при цьому розширюються, шкіра червоніє, розігрівається, мед всмоктується в шкіру, несучи організму зцілення. Будьте обережні, не перестарайтеся, інакше можна викликати синці на шкірі, не працюйте довго на одному місці, потім намочіть махровий рушник в гарячій воді, прикладіть на 1 хвилину.

Після цього змастіть тіло кремом, можна з додаванням ялицевого масла. Медовий масаж - процедура хвороблива, тому ніжну, чутливу шкіру масажуйте не долонею, а пальцями, подушечками пальців. Медовий масаж прекрасний метод зміцнення і відновлення здоров'я [9,14].

3.6 Сегментарний масаж

При сегментарному масажі використовуються основні прийоми класичного масажу. Але залежно від характеру рефлекторних змін вони декілька видозмінені.

У перші сеанси масажу обробляються місця виходу корінців в області спини. Спочатку масажують нижні (сакральні і ніжньогрудні) сегменти і лише після того, як напруга в тканинах, іннервуючихих цими сегментами, ослаблено, можна переходити до масажу лежачих вище сегментів.

При масажуванні в першу чергу має бути усунена напруга в поверхневих шарах тканин (шкіра, підшкірна сполучна тканина і т. д.). У міру ослаблення напруги слід масажувати глибші тканини, при цьому поважно, щоб що масажує послідовно і поступово проникав в глиб рефлекгорно змінених тканин.

Курс рефлекторно-сегментарного масажу не повинен закінчуватися усуненням клінічних проявів хвороби, оскільки це ще не є доказом відновлення нормального стану організму.

При сегментарному масажі тривалістю в середньому 20-- 25 мін передбачається головним чином дія на зони Захар'їна-Геда. Застосовуються прийоми, прийняті в класичному масажі, -- погладжування, розтирання, розминка, міграційні, а також спеціальні -- свердління, переміщення, прийом пили, витягнення, накочення, струс. Особлива увага приділяється розтяганню хворобливих ділянок шкіри ітканин.

Розтирання остистих відростків хребта виконується кінчиками I-II-III пальців обох рук. Пальці розташовуються так, щоб між ними знаходився один-два остисті відростки. Кожна рука виробляє дрібні кругові рухи, направлені в протилежні сторони, в глибину, біля і нижче за остистий відросток (між остистими відростками сусідніх хребців). Даний прийом можна виконувати великими і вказівними пальцями обох рук. Масажні рухи виробляються від поперекового відділу хребетного стовпа до шийного[9].

Висновки до Розділу 3

Згідно по даних дослідження реабілітації хворих на остеохондроз визначені наступні відмінні моменти. Нетрадиційні методи лікування - це аж ніяк не данина капризній моді популярних віянь, а цінний досвід стародавньої медицини, який потребує нового переосмислення з наукових, морально-етичних, соціально-біологічних позицій. Традиційні і нетрадиційні методи лікування не заперечують, а взаємодоповнюють одні одних і можуть добре співіснувати. Масаж - одне з чудових відкриттів людства.

Нетрадиційні методи лікування у найближчому майбутньому мають стати відомими і доступними для кожного хворого. Разом з тим багато із них на жаль, не дочекавшись щасливого оновлення, втрачено назавжди.

Ось, приміром, можна згадати такий «нетрадиційний» метод лікування - мануальную терапію. Багато хто думає, що мануальна терапія є одним з разновидів масажу. Насправді це не так. За допомогою масажу спривають, перш за все, на м'які тканини (шкіру, м'язи), у той час як об'єкт сприяння мануальної терапії - кістки та суглоби.

Нетрадиційні методи реабілітації підвищують працездатність та покращують настрій, відновлюють людину на енергетичному рівні.

Висновки

1. На основі виконаної роботи можна зробити висновок про те, що у наукових дослідженнях стосовно профілактики та відновного лікування хворих на остеохондроз важливу роль відіграє визначення морфофункціональних порушень стану ОРА, м'язово-зв'язкового апарату, нервової системи, системи кровообігу. Не менш важливою є розробка диференційованої методики одночасного відновлення функцій хребта, що включає спеціальні фізичні вправи, масаж, гідрокінезитерапію, ортопедичні засоби, фізіотерапевтичні засоби, а також альтернативні засоби реабілітації.

2. Результати аналізу даних літературних джерел дозволили зробити наступні висновки - ранній початок проведення реабілітаційних заходів важливий з точки зору профілактики можливостей дегенеративних змін в хребті. Раннє включення в лікувальний процес реабілітаційних заходів, адекватних стану хворого, багато в чому забезпечує сприятливішу течію і результат захворювання, служить одним з моментів профілактики інвалідності.

3. Також узагальнили досвід,що у комплексі реабілітаційних заходів масаж застосовується з метою зменшити болі і скутість рухів в хребті, сприяти відновленню нормальної амплітуди рухів; укріпити м'язи, попередити розвиток м'язової атрофії і підвищити їх працездатність; підсилити лімфо - і кровообіг в області хребта. Масаж - це реальна альтернатива багатьом видам і способам медикаментозного лікування.

4. Розроблено практичні рекомендації, щодо застосування масажу при остеохондрозі хребта.

Практичні рекомендації

Для отримання позивних результатів при лікування остеохондрозу хребта можна виділити наступні моменти:

1. При шийному остеохондрозі пропонуємо використання класичного масажу (прогладжування, вижимання, розминка). Накраще положення хворого сидячи на стільці. Масують шию, верхню частину спини, хребетний стовп. Позитивний результат показав сегментарний масаж, шиацу.

2. Якщо у хворого остеохондроз грудного відділу можна використовувати окрім класичного масажу баночний, сегментарний та медовий. Найкращим положенням буде лежачи на животі.

3. При попереко-крижовому остеохондрозі гарні результати показали баночний і сегментарний масаж. Найкращим положенням при масажі буде лежачи на животі. Плавання зарекомендувало себе як профілактичний метод.

4. У реабілітації хворих з остеоохондрозом хребта основне значення мають фізичні вправи. Вправи необхідно розглядати як найбільш важливий зміцнюючий і лікувальний засіб для відновлення будь-якої згасаючої функції ослабленого органу, суглоба.

Список використаної літератури

1. «Физическая реабилитация» /под общей ред. проф. С. Н. Попова. Изд. 3-е.- Ростов н/Д: Феникс, 2005. -- 608с

2. Белая Н.А., Петров И.Б. Массаж лечебный и оздоровительный. -М. Т-Око, 1994.-270с.

3. Бирюков А.А. Лечебный массаж. 2000 г. "Советский спорт"

4. Большая энциклопедия массажа

5. Бубновский С.М. Практическое руководство по кинезитерапии. М., 2000. 240 с.

6. Готовцев П. И., Субботин А.Д., Селиванов В. П. Лечебная физическая культура и массаж. -- М.: Медицина, 1987.

7. Гречко В. Е. «О шейном остеохондрозе».- М.:Знание, 1982 -- 96с.

8. Григорий Белоголовский - Анатомия человека для массажистов - ЙОКНЕАМ ИЛЛИТ - 2007

9. Долженков А.В. Здоровье вашего позвоночника. - СПб.: Питер, 2002. -192с.

10. Епифанов В.А. Остеохондроз позвоночника: диагностика, лечение, профилатика) : Рук.для, М. : МЕДпресс-информ, 2004

11. Жарков П.Л. Остеохондроз и другие дистрофические изменения позвоночника у взрослых и детей М. : Медицина, 1994

12. Жулев Н.М. Остеохондроз позвоночника. Руководство для врачей. - СПб.: Лань,2001. - 588с.

13. Журавлева А. И., Граевская Н.Д. Спортивная медицина и лечебная физкультура. -- М.: Медицина, 1993.

14. Корж А.А. Современные принципы лечения дегенеративно- дистрофических заболеваний позвоночника./ Хвисюк Н.И., Завека М., Сак Н.Н. // Сборник трудовпод ред. Хвисюка Н.И. - М.: ЦОЛИУВ - 1980.-С. 3-7

15. Латауз С.И. Руководство по технике массажа и мануальной терапии. - Ростов н/Д: Феникс; Харьков: Торсинг, 2002.-512с.

16. Луцик А.А. Компрессионные синдромы остеохондроза шейного отдела позвоночника. - Новосибирск: Издатель, 1997.- 400с.

17. Мачерет Е.А., Самосюк И.З. Руководство по рефлексотерапии. -К., 1982.

18. П.І. Сидоренко, Г.О. Бондаренко, С.О. Куц. - Анатомія та фізіологія людини: Підручник.-- 2-е видання, виправленне, 2009

19. Попелянский Я.Ю., Веселовский В.П., Попелянский А.Я., Третьяков В.П., Подольская М.А. Миофиксации в пато- и саногенезе поясничного остеохондроза. // Ж. Невропатол. и психиатр.- 1984.- Т.84.- №4.- С.503-507.

20. Физическая реабилитация: Учебник для академий и институтов физической культуры./ Под общей ред. Проф. С.Н. Попова. - Ростов Д: изд-во «Феникс»,1999,-608с.

21. Фокин В.Н. Полный курс массажа:Учеб.пособие. -М.ФАИР-Пресс, 2004-512с

22. Юмашев Г.С. Оперативное лечение остеохондроза позвоночника. // Тезисы докладов III Всесоюзного съезда травматологов- ортопедов - Москва. - 13-15 мая 1975. - 4.1. - 124-128.

23. Яковлев Н.А. Поясничный остеохондроз. - М., -1996

24. Яковлев Н.А. Шейный остеохондроз. - М., -1997

Размещено на Allbest.ru