Професійні онкологічні захворювання

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Тема реферату «Професійні онкологічні захворювання» з дисципліни «Охорона праці».

Фактори виробничого середовища або технологічного процесу, які негативно впливають на організм людей, зайнятих на тому чи іншому промисловому підприємстві або в сільському господарстві і приводять до виникнення патологічних станів, прийнято називати професійними шкідливостями.

В переважній більшості професійні шкідливості тісно пов'язані з виробничим процесом, технологіями, обладнанням, яке використовується в цьому процесі. Серед них слід назвати такі як: хімічні, токсичні і радіоактивні речовини; виробничий пил; джерела радіоактивного випромінювання; вібрація і шум; високі і низькі температури; інфрачервоне, лазерне, ультрафіолетове, електромагнітне випромінювання, електростатичні поля. Однією з основних особливостей профпатології як клінічної дисципліни є тісний взаємозв'язок з гігієною праці, бо без гігієнічної оцінки стану виробничого середовища і трудового процесу неможливо поставити діагноз професійного захворювання.

Професійні хвороби можуть виникати також при перенапруженні нервової системи, органів зору, слуху, голосового апарату, при виконанні роботи, яка супроводжується частими одноманітними рухами, вимушеним положенням тіла. Перераховані вище фактори діють на людський організм у більшості випадків комплексно, внаслідок чого виникають захворювання, що перебігають полісиндромно, з багатофакторним патогенетичним механізмом.

Мета роботи - розглянути професійні онкологічні захворювання.

1. Професійні онкологічні захворювання

1.1 Характеристика виробничих канцерогенів

Виробничий канцероген - це агент, який викликає або сприяє виникненню злоякісних пухлин внаслідок професійної діяльності. Це можуть бути фізичні, хімічні та біологічні фактори, вплив яких на людину загрожує виникненням злоякісних новоутворень. За даними ВООЗ, понад 50 % злоякісних пухлин обумовлені впливом несприятливих факторів довкілля.

Деякі фактори, не будучи канцерогенами, можуть сприяти реалізації бластоматозного процесу, посилюючи або пригнічуючи дію канцерогенів. Це так звані модифікатори канцерогенезу. До них відносять паління тютюну, надлишкову масу тіла, термічні та механічні пошкодження (опіки, мікротравми, переломи); деякі хімічні речовини, зокрема сірчаний газ, фенол, карболові кислоти тощо. Серед модифікаторів, які гальмують розвиток злоякісних пухлин, можна назвати антиоксиданти синтетичного і природного походження (бутилокситолуол, каротин, вітаміни А, Е, С).

Міжнародне агентство з вивчення раку рекомендує виділяти 3 категорії оцінки хімічних сполук, груп сполук та виробничих процесів за ступенем їх канцерогенності.

Група 1. Хімічні сполуки, групи сполук, виробничий процес або професійний вплив на людину (асбест, бензол, вінілхлорид та інші).

Група 2. Хімічні сполуки, група сполук, виробничий процес або професійний вплив, які можуть викликати рак. У цій категорії виділяють 2 підгрупи: з високим (кадмій, берилій, 2А-акрилонітрил) і низьким (2Б-ацетальдегід, гексахлорбензол) ступенем вірогідності.

Група 3. Хімічні сполуки, група сполук, виробничий процес або професійний вплив - неканцерогенні.

Міжнародним агентством з вивчення раку проведена комплексна оцінка канцерогенності понад 600 хімічних сполук, хімічних сумішей і виробничих процесів, які можуть викликати захворювання на рак. Серед - них виробництво нікелю, заліза, сталі, деревообробне виробництво та ін.

Хімічні канцерогени ділять на органічні та неорганічні. До органічних відносяться циклічні аміни, поліциклічні ароматичні вуглеводи, алкілуючі агенти, хлорпохідні вуглеводні, а до неорганічних - деякі метали і їх сполуки, волокнисті матеріали (азбест).

Фізичні канцерогенні фактори: іонізуюче випромінювання та ультрафіолетове опромінення. Ці фактори можуть діяти на працівників атомних електростанцій, лабораторій, медичних працівників. Актуальність цієї проблеми особливо гостро постала після аварії на ЧАЕС. Доведено, що роздрібнення загальної дози при дії іонізуючої радіації знижує ризик виникнення пухлинного процесу, а при дії хімічних канцерогенів, навпаки, - підвищує.

Біологічні канцерогенні фактори. До них відносять: віруси саркоми Рауса, вірус раку молочних залоз Біттнера та ін., мікотоксини, зокрема афлатоксини, які є метаболітами плісеневих грибів, що паразитують на деяких харчових продуктах і кормах.

Особливо небезпечним у цьому відношенні є афлатоксин плісеневого гриба Aspergillus flavus.

Всі канцерогенні хімічні речовини ділять на чотири класи по їх небезпечності для працюючих:

1-й клас - особливо небезпечні речовини (2-нафталін, ортоаміноазотолуол та ін.) - заборонені;

2-й- і 3-й класи - високо- і помірнонебезпечні речовини - також мають бути заборонені, а при можливості виключення їх з виробничого процесу - деканцерогенізовані. Щодо речовин цих класів небезпечності, то для них обов'язковим є регламентування за показником канцерогенності.

Для речовин 4-го класу (малотоксичних) має бути встановлена ГДК за лімітуючим показником шкідливості.

В деяких країнах СНГ розроблені ГДК для повітря робочої зони по критерію бластомутагенної небезпеки стосовно вінілхлориду, миш'яку та азбесту.

При оцінці хімічних речовин, які готуються до промислового виробництва, має бути врахований не лише канцерогенний, а й мутагенний ефект, тому що переважна більшість канцерогенів наділені і мутагенним ефектом.

2. Основні клінічні варіанти професійних онкологічних захворювань та принципи їх діагностики

2.1 Професійний рак

В структурі онкології захворюваність на професійний рак складає 1-6 %. До канцерогенів, які можуть спричиняти виникнення раку, відносять: поліциклічні ароматичні вуглеводні, які утворюються при неповному згоранні органічних матеріалів на металургійних, коксохімічних, алюмінієвих заводах, в сажовому виробництві; азбест, ароматичні аміни, сполуки хрому і нікелю, іонізоване випромінювання тощо.

Класифікація. В основу класифікації покладено етіологічний фактор:

І. Професійний рак, обумовлений впливом хімічних факторів. Основними і доказаними серед них є: ароматичні аміни, які можуть викликати рак сечового міхура; продукти перегонки кам'яного вугілля, нафти і сланців, які призводять до виникнення рака шкіри, верхніх дихальних шляхів, легенів; бензол, який може викликати лейкози; вінілхлорид, що обумовлює виникнення ангіосаркоми печінки, новоутворень мозку, кровотворної системи і легенів. Рак легенів можуть викликати також біс-хлорметиловий ефір і іприт, сполуки хрому, нікелю, миш'як, берилій, кобальт, кадмій, оксид заліза, азбест. Злоякісні пухлини шлунка та шкіри можуть виникати внаслідок контакту з хромом, сполуками нікелю. Доведено, що азбест, крім пухлин легенів, може викликати мезотеліому плеври та очеревини.

II. Професійний рак, обумовлений впливом фізичних факторів. До фізичних канцерогенів відносять різноманітні випромінювання, зокрема радіоактивних ізотопів радію, рентгенівське, які можуть бути причиною виникнення пухлин шкіри, раку легенів, професійних лейкозів.

III. Професійний рак, що викликається паразитами. До цієї групи включають рак печінки, викликаний опісторхозом у рибалок, які вживають сиру рибу, заражену паразитами; холангіокарциному на тлі кло-норхозу.

професійний онкологічний захворювання рак

2.2 Патогенез

На моделях експериментального канцерогенезу печінки, сечового міхура, кишечника та інших органів доказана стадійність розвитку пухлинного процесу.

Доведено, що в І стадії канцерогенезу спостерігається порушення генотипу нормальної клітини, внаслідок чого вона стає готова до проліферації. Впродовж цієї стадії канцероген або його активний метаболіт взаємодіє з нуклеїновими кислотами (ДНК і РНК) та білками. При цьому в непластичній трансформації беруть участь протоонкогени і онкогени. Внаслідок цього підготовлена до проліферації клітина набуває фенотипових властивостей трансформованої (II стадія канцерогенезу).

На тривалість стадій канцерогенезу впливають такі фактори, як строк від початку дії промислового канцерогена, тривалість експозиції, час, який минув після закінчення експозиції, і вік працівника на момент початку контакту з канцерогеном.

2.3 Клініка

Клінічні прояви професійного раку не мають специфічних симптомів, які б дали змогу відрізнити його від пухлини іншого походження. Для підтвердження професійного характеру захворювання вирішальне значення має детальна санітарно-гігієнічна характеристика умов праці. При цьому слід враховувати результати багаторічних наукових спостережень провідних спеціалістів в області професійної патології, які свідчать про те, що професійний рак виникає після припинення роботи на онконебезпечних виробництвах у осіб із значним стажем професійної діяльності. Характерними ознаками професійних онкозахворювань є виникнення їх після тривалої (десятки років) експозиції професійних канцерогенів; вибірковість уражень (наявність ор-ганів-мішеней); наявність фонових передпухлинних захворювань, нерідко професійно обумовлених; тривалий латентний період; переважно плоскоклітинні гістологічні форми новоутворень.

2.4 Діагностика

Діагностика, професійного рака різних локалізацій проводиться з використанням загальновідомих методик, урахуванням санітарно-гігієнічних умов праці. При цьому слід детально проаналізувати професійний маршрут хворого і можливий зв'язок захворювання із професійною діяльністю. Це стосується і хворих пенсійного віку, які залишили роботу на онконебезпечному підприємстві. При визначенні професійного характеру пухлин керуються "Списком професійних захворювань" та інструкцією по його застосуванню (наказ № 45 МОЗ України від 31.03.94 p.).

2.5 Профілактика

Серед профілактичних заходів професійного раку виділяють заходи первинної (доклінічної) та вторинної (клінічної) профілактики. Первинна профілактика - це система заходів, спрямованих на попередження обставин, які можуть сприяти виникненню злоякісних пухлин та передпухлинних станів. Складовими первинної профілактики є: онкогігієнічна - виявлення і усунення канцерогенної небезпеки у виробничих умовах; генетична - виявлення сімей з факторами ризику і недопущення членів цих сімей до роботи з канцерогенами; імунобіологічна - виявлення осіб з ознаками імунологічної недостатності і своєчасна корекція цих порушень; біохімічна - застосування медикаментозних препаратів з метою попередження бластоматозного ефекту від дії екзогенних виробничих факторів та інші види профілактики.

Одна з головних ланок первинної профілактики професійного раку

- це онкогігієнічна профілактика. Метою цієї профілактики є вирішення таких задач:

- виявлення виробничих факторів канцерогенезу та їх джерел;

- гігієнічна регламентація канцерогенів;

- розробка та впровадження в практику заходів, спрямованих на зменшення небезпеки виробничого контакту з канцерогенами;

- моніторинг канцерогенних речовин і канцерогенного навантаження на людей.

Найбільш дієвим заходом профілактики професійної онкопатології є цілковите вилучення канцерогенних речовин із виробничих процесів, деканцерогенізація бластомогенних речовин у промислових матеріалах, сировині, проміжних продуктах. Профілактичні заходи мають бути спрямовані на пропаганду здорового способу життя, відмову від паління тютюну та зловживання алкоголем. Обов'язковим є використання індивідуальних засобів захисту при роботі в шкідливих умовах.

Серед медичних заходів профілактики важлива роль відводиться диспансеризації, мета якої - раннє виявлення пухлин і передпухлинних станів та їх своєчасне лікування, проведення попередніх, при прийомі на роботу, та періодичних медичних оглядів у терміни, вказані відповідним наказом МОЗ України.

3. Онкологічні професійні захворювання органів дихання

В структурі професійної онкологічної патології одне з перших місць займає рак легенів. Серед професійних факторів, які можуть викликати пухлини легень, найбільш небезпечними є, крім представлених на рис. 1, іприт, мінеральні масла, вінілхлорид, сажа, акрилонітрил, амінотріазол, берилій, кадмій, димстилсульфат, а також виробничі процеси: виробництво алюмінію, рафінування нікелю тощо.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1 Виробничі канцерогени, які викликають рак органів дихання

Хром та його сполуки можуть забруднювати робочі приміщення і створювати реальну загрозу для здоров'я людей. Особливо небезпечними є сполуки шестивалентного хрому, які експертами Міжнародного агентства по вивченню раку (МАВР) визнані канцерогенами для людини. Рак легенів може виникати через 5-18 (в середньому 15) років після початку контакту з 6-валентним хромом.

Нікель у вигляді аерозолів малорозчинних сполук може потрапляти у повітря робочої зони при видобутку, збагаченні і переробці нікель-вмісних руд, в пірометалургійному виробництві і водорозчинних - в гідрометалургії нікелю. Нікель і його сполуки можуть викликати рак легенів, носа і його пазух, рак шлунка. Латентний період виникнення раку легенів коливається від 3 до 30 років.

Миш'як є одним із канцерогенних факторів, який має місце на заводах, де виплавляють мідь, на інших підприємствах металургії, в сільському господарстві при обробці виноградників миш'яквмісними пестицидами тощо. Частіше рак легень виникає у осіб з ознаками хронічної інтоксикації миш'яком. Поряд з пухлинами органів дихання, миш'як може викликати рак шкіри. Враховуючи наведені дані, експертами МАВР миш'як віднесено до групи речовин канцерогенної дії.

Азбест і його пил є найбільш поширеними канцерогенами, що підтверджують багатоцентрові наукові дослідження. Високі показники захворюваності на рак легенів і мезотеліому плеври реєструються у робітників, які видобувають, збагачують, переробляють і застосовують азбест. Встановлено, що більше 50 % пухлин викликані азбестом. Латентний період складає від 4 до 50 років. Описані випадки, коли рак легенів виникав у людей, які контактували з пилом азбесту впродовж декількох місяців.

Детальніше про професійну патологію органів дихання, викликану азбестом, читайте у розділі "Пнсвмоконіози".

Деревообробне виробництво супроводжується забрудненням повітря робочих приміщень дерев'яним пилом та формальдегідом. Ці фактори можуть сприяти виникненню раку легенів, носової порожнини та решіткової кістки.

Інші види пилу, зокрема залізорудний, вугільний, виробничий пил із значним вмістом діоксиду кремнію, берилію та ін., при відповідних умовах можуть проявляти канцерогенний ефект.

Поліциклічні ароматичні вуглеводні можуть адсорбуватися на поверхні пилових частинок неканцерогенного пилу, перетворюючи його в канцерогенний. Такі ситуації спостерігаються при виробництві алюмінію, технічного вуглецю, на сажових заводах і підприємствах гумотехнічних виробів, коксохімічному виробництві. Найбільш частими локалізаціями пухлинного процесу при дії поліциклічних ароматичних вуглеводнів є легені, шлунок, сечовий міхур.

Канцерогенами для людини визнані також продукти неповного згорання вугілля, зокрема кам'яновугільна смола, варідьоготь.

Уран, радон, плутоній - доказані канцерогени. Вони можуть викликати рак легенів у шахтарів уранових копалень внаслідок вдихання пилу, який містить дочірні продукти радіонуклідів. Доведено, що паління тютюну підвищує ризик виникнення раку легень. У робітників уранових копалень, крім пухлинних процесів бронхолегеневої системи, реєструються лейкози, новоутворення шлунково-кишкового тракту, зокрема шлунка, тонкої, товстої та прямої кишок. Серед пухлин верхніх дихальних шляхів найбільш частими є пухлини гортані, які за останні 10 років збільшилися майже на 25 %.

4. Професійні пухлини інших органів і систем

4.1 Пухлини сечового міхура

У зв'язку з тим, що вперше пухлину сечового міхура було виявлено у робітників анілінового виробництва, анілін тривалий час вважали одним із основних професійних канцерогенів, тропних до сечового міхура. Числені епідеміологічні і клінічні дослідження спростували цю точку зору і довели, що пухлини сечового міхура викликає не анілін, а ароматичні аміносполуки (бензидин, 2-нафтиламін, діанізадин). Сечовий міхур уражається як орган накопичення сечі, з якою виділяються значні концентрації метаболітів ароматичних амінів, які можуть надійти до організму інгаляційно або через неушкоджену шкіру. Пухлини сечового міхура виявляються серед робітників хімічної і текстильної промисловості, промисловості барвників та гумотехнічних виробів. Описані випадки захворювань серед робітників алюмінієвої промисловості, які контактують з поліциклічними аміновуглеводнями (ПАВ) та осіб, робота яких пов'язана з застосуванням охолоджуючих рідин, до складу яких входить ПАВ.

Рак сечового міхура може виникати через 10 і більше років після початку роботи в контакті з канцерогенами і навіть через десятки років після припинення роботи.

Пухлинам сечового міхура передує папіломатоз, який зараз розцінюється як передпухлинний стан.

Тривалий час пухлинні процеси в сечовому міхурі перебігають безсимптомно. При прогресуванні хвороби з'являються дизуричні розлади, кровотечі при випорожненні сечового міхура. Надійним методом діагностики вважається цистоскопічне обстеження з проведенням біопсії. Папіломи та рак частіше виявляються в ділянці трикутника та навколо отворів сечовода і сечовивідного каналу.

У хворих на пухлину сечового міхура порушується обмін триптофану, внаслідок чого підвищується екскреція з сечею його метабо-літа (триптофан-3-оксиантранілова кислота - 3-ОАК). Одним із методів діагностики пухлини сечового міхура є визначення в сечі 3-ОАК. Високоінформативним імунологічним тестом вважається визначення 3-ОАК в сироватці крові.

4.2 Пухлини печінки

Професійними гепатотропними канцерогенами, по даних МАВР, є миш'як, афлатоксини гриба Aspergillus flavus, який розмножується на харчових продуктах, горіхах арахісу в умовах вологого клімату; радіоактивні речовини (полоній, торій, плутоній тощо). Науковими дослідженнями останніх років доведено, що промисловим канцерогеном гепатотропної дії може бути вінілхлорид та продукт його полімеризації - полівінілхлорид. Вінілхлорид може викликати ангіосаркому печінки, рак легень, пухлини головного мозку, гемобластози, злоякісну меланому. Вкрай забруднене довкілля, особливо виробами з полівінілхлориду, може підвищувати ризик утворення пухлинного процесу різної локалізації серед людей, які ніколи не контактували з цим полімером в умовах виробництва.

Для пухлини печінки характерний тривалий, до 20 років, латентний період.

4.3 Рак шлунка

До професійних канцерогенних факторів, які можуть викликати рак шлунка, відносять шестивалентні сполуки хрому, азбест, нікель, пил деревини, етиловий бензин, розчинники. Вважають, що до групи підвищеного ризику слід віднести робітників чорної і кольорової металургії, взуттєвої і поліграфічної промисловості, шахтарів вугледобувних шахт, малярів-будівельників. Сприяють розвитку пухлини шлунка паління тютюну, зловживання алкоголем, часте вживання солених і копчених продуктів тощо.

4.4 Лейкози

Лейкози можуть виникати при контакті з іонізуючою радіацією, бензолом та іншими хімічними канцерогенами. Описано випадки лейкозів у робітників сільського господарства, які контактують з хлорорганічними пестицидами; операторів джерел електромагнітного випромінювання низькочастотного діапазону у осіб, які контактують з етиленгліколем, а також у робітників хімічної промисловості, гумотехнічних виробів, взуттєвого виробництва та інших, в технологічних процесах яких використовується бензол.

Серед лейкозів переважають гострі лейкози, зокрема мієлолейкози, еритромієлози. Хворіють робітники, які мають стаж роботи більше 10 років. Описані випадки гострого лейкозу у осіб, які припинили роботу в контакті з лейкозогенним фактором від 3 до 10 років тому.

4.5 Пухлини кісток

Пухлини кісток вважаються відносно рідкісною професійною он-копатологією. Етіологічними професійними чинниками цих захворювань можуть бути радіоактивні речовини, такі як уран, торій, радон, стронцій, радій.

До групи ризику відносять: радіохіміків, робітників підприємств з переробки радіоактивних відходів та ін.

4.6 Рак шкіри

Рак шкіри виникає переважно на відкритих ділянках шкіри, уражаючи при цьому місця з патологічними змінами шкірних покривів, які розцінюються як передпухлинні: пігментний невус, хронічні дерматози, виразки, рубці, папіломи, атрофія шкіри, гіперкератоз.

Виділяють дві форми раку шкіри: виразково-інфільтративну і капілярну. Перша розпочинається з гладенького вузлика, друга - з папілярних новоутворень шкіри.

Профілактика: первинна - виключення канцерогенів із виробничих процесів і заміна їх нешкідливими хімічними сполуками; вторинна - своєчасне виявлення і лікування передпухлинних захворювань.

Висновок

В процесі виконання роботи ми розглянули професійні онкологічні захворювання, характеристики виробничих канцерогенів та принципи профілактики та діагностики зазначених хвороб.

Список використаної літератури

1. Артамонова В. Г., Шаталов Н. Н. Профессиональные болезни: Учебник. - 2-е издание, перераб., доп. -М.: Медицина, 1988. -416с.

2. Дейнега В. Г. Професійні хвороби: Навч. посібник. - К.: Вища школа, 1993.-232 с.

3. Краснюк Е. Н. Пылевые заболевания легких у рабочих промышленного производства Украины. // Укр. пульмон. журнал. - 1993. -№ і с. 13-16.

4. Костюк I. Ф., Капустник В. А. Професійні хвороби: Підручник.-2-ге вид. перероб. і доп. - К.: Здоров'я, 2003. - 636 с.

5. Профессиональные болезни. Н. Ф. Измеров, А. М. Монаенкова, В. Г. Артомонова и др. / Под ред. Н. Ф. Измерова. М.: Медицина, 1996. - В 2 томах. Т. 2 - 480 с.

6. Krasnyuk Е. P. Problem azbestoze u Ukrajini. Revija rada, Beograd, 1995.-S. 19-20

Размещено на Allbest.ru