Фізіологічний обґрунтування значення загартовуючих вправ для здоров’я організму
Механізми терморегуляції організму людини. Форми і методи загартування. Основні правила і принципи загартування. Помилки при загартуванні та невідкладна допомога при перегріванні чи переохолодженні. Особливості загартування дітей та людей похилого віку.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.06.2011 |
| Размер файла | 66,2 K |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Після купання дітей насухо витирають рушником. Якщо не витиратися, а обсихати під сонцем, то це може викликати додаткове охолодження тіла і може призвести до застуди дитини.
Курс морських купань розпочинають з 3 років. Купання в морі розпочинають при температурі воді 22-23° з 1-2хвилин. Щоденно слід додавати по 1-2 хв. І доводити одне перебування в воді до 5-10хв. В місяць кількість купань не повинна перевищувати 20-25 разів. Проміжок між купаннями складає 5-6 годин.
3.2 Загартування людей похилого віку
Загартування людей похилого і літнього віку проводиться з особливою обережністю і в умовах суворого систематичного лікарського контролю. В цьому віці при проведенні загартування повинні враховуватися погіршення адаптації до дій фізичних подразників і більш повільне відновлення фізіологічних функцій після процедур. Найбільш раціональними для такого контингенту є різні види загартування повітрям - повітряні ванни в приміщеннях, в тіні дерев або під тентом, поступове привчання до прогулянок в легкому одязі. Сонячною радіацією краще користуватися у вигляді розсіяних сонячно-повітряних ванн. Заняття фізичними вправами слід завершувати прийомами водних процедур у виді обтирання, обливання або душу, а в теплу пору року - купанням у воді при температурі води і повітря не нижче 20-22°, однак тривалість купань повинна бути обмежена [3; 299].
Висновки
Найбільш надійними помічниками в збереженні та зміцненні здоров'я були, є і залишаються - рухлива активність та оздоровча дія природних факторів.
1. Загартування - це своєрідна адаптація організму, яка досягається шляхом систематичного багаторазового впливу того чи іншого фізичного фактору на організм, який викликає перебудову метаболізму і ряду фізіологічних функцій. Загартування допомагає покращити не лише загальні адаптаційні можливості організму, але й підвищує неспецифічний імунітет, здатність швидко мобілізувати захисні ресурси при дії несприятливих факторів. Під впливом систематичних дій холодного повітря в паранхимі легень відбувається більш відбувається більш інтенсивне згорання високоенергетичних продуктів обміну - ліпідів, в тому числі й холестерину.
2. Фізіологічна сутність загартування полягає перш за все у вдосконаленні терморегуляційних механізмів. При цьому досягається висока узгодженість процесів теплопродукції і тепловіддачі, забезпечуючи адекватне пристосування цілого організму до умов середовища проживання. Слід також пам'ятати, що систематичні дозовані холодні впливи головним чином підвищують стійкість до дії низьких температур, а теплові - до дії високих. Загартування холодом не передбачає розвитку стійкості до тепла або до низького атмосферного тиску.
3. Особливої уваги потребують і основні правила і принципи загартування, такі як: принцип необхідності психологічного налаштування, систематичності, поступовості, комплектності, індивідуалізації, обов'язковості фізичних навантажень, врахування кліматичних умов конкретного регіону.
4. Вибір оптимального режиму загартування для різних верств населення повинен здійснюватися диференційовано з урахуванням індивідуальних особливостей організму, вихідного ступеня загартованості, професії, віку, статі і т.д.
Список використаної літератури
1. Кравченко А.І., Лянной Ю.О. загартування як засіб оздоровлення: Методика загартування для студентів спеціальностей "Фізична реабілітація " та "Фізична культура". - Суми: СумДПУ імені А.С. Макаренка, 2001. - 72с.
2. Колгушин А.Н. Закаливание. - М.: "РИПОЛ КЛАССИК", 1997. - 528.
3. Большая медицинская энциклопедия. Том 8. Издание третье. - Издательство "Советская энциклопедия". Москва 1978. - 528с.
4. Омельченко Л.І., Починок Т.В. Загартування дітей та підлітків. - Київ "Здоров'я" 1989. - 72с.
5. Міхеєнко О.І. Валеологія: Основи індивідуального здоров'я людини: Суми: СумДПУ ім.А.С. Макаренка. - 280с.
6. Вайнер Э.Н. Валеология: Учебник для вузов. М.: Флинта: Наука, 2001. - 416с.
7. Колгушкин А.Н. Целебный холод воды. - М.: ФИС, 1986. - 126с.
8. Малахов Г.П. Движение, дыхание, закаливание. - СПб.: Генеша, 1999. - 186с.
9. Толкачев Б.С. Физкультурный заслон ОРЗ. - М.: ФИС, 1992. - 176с.
10. Язловецький В.С. Язловецька О.В. Учням про здоров'я. - Кіровоград: РВЦ КДПУ ім.В. Винниченка, 2000. - 212с.
11. Волшебная сила воды: Сборник. - ТОО "Лейла" СПб., 1994. - 384с.
12. Григорьев К.И. Трубина М.А. Здоровье ребенка и окружающая среда: заметки со 2-го Всемирного форума. // Мед. помощь. - 2002. - №2. - с.40-42.
13. Родителям о ребенке первого года жизни /Под. Ред.Е.М. Лукьяновой. - К.: Здоровье, 1992. - 256с.
14. Е.Г. Леви-Гориневская; А.И. Бычкова. Закаливание организма ребенка: Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения. - 1949г. - 158с.
15. Новосельский В.Ф. Азбука физической закалки детей. - К.: Здоровья, - 1991. - 72с.
16. Чусов Ю.Н. Азбука закаливания, - М.: знание, 1984. - 64с.
17. Макаров В.А. физиология закаливания. - М.: Знание, 1984. - 96с.
18. Крамских В.Я. Воздух закаливает и лечит.2-е издание, перераб. -
М.: Медицина, 1986. - 48с.
19. Иванченко В.А. Тайны русского закала. Изд.2-е /Предисл. И.Д. Зверева. - М.: Мол. гвардия, 1986. - 176с.
20. Лаптев А.П. Закаливайтесь на здоровье. - М.: Медицина, 1991. - 160с.
Размещено на Allbest.ru
Подобные документы
Морфо-функціональна структура, анатомічна будова та фізіологія шкіряного аналізатора. Основні методи дослідження шкірної чутливості. Аналіз впливу оточуючого середовища на шкіру та загартування шкіри. Основні правила, умови та види загартування шкіри.
курсовая работа [801,1 K], добавлен 21.09.2010Предмет, завдання та методи геронтології - розділу біології і медицини, який вивчає процеси старіння людини. Розгляд вікових змін організму та смерті людини як підсумку онтогенезу. Особливості функціонування органів та систем у людей похилого віку.
презентация [5,4 M], добавлен 01.03.2014Анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму та характерні патологічні стани в різні вікові періоди. Семіотика порушень фізичного розвитку, визначення і методи його оцінки. Закономірності збільшення основних антропометричних показників у дітей.
реферат [59,9 K], добавлен 12.07.2010Екологія та здоров'я, соціальні умови здоров'я. Зміни функціональної діяльності деяких систем організму в процесі старіння. Загальні відомості про довголіття, основні критерії віку. Характер впливу чинників навколишнього середовища на здоров'я людини.
реферат [31,5 K], добавлен 28.02.2010Геріатрія як галузь клінічної медицини, яка вивчає хвороби людей літнього й старечого віку. Знайомство з проблемними питаннями сучасної медицини та фармації. Загальна характеристика анатомо-фізіологічних особливостей організму людей похилого віку.
курсовая работа [64,1 K], добавлен 27.04.2014Характер популяції в периферійній крові сегментоядерних нейтрофільних лейкоцитів - один з факторів, від яких залежить рівень адаптаційної напруги організму. Основні методи оцінки загальної імунологічної реактивності організму дітей з патологією зору.
статья [9,6 K], добавлен 31.08.2017Етіологічні фактори, патогенетичні механізми розвитку, клінічні прояви, методи діагностики, невідкладна допомога та лікування гострої променевої хвороби. Аналіз характеру та клінічних особливостей променевого пошкодження біологічних структур організму.
реферат [28,9 K], добавлен 04.05.2013Вікові особливості змін вентиляції при гіпоксичному стресі, особливості газообміну та оксигенації крові в легенях. Кисневотранспортні функції та кислотно-лужний стан крові при гіпоксичному стресі людей похилого віку, ефективність гіпоксичних тренувань.
автореферат [74,9 K], добавлен 17.02.2009Особливості температури тіла людини. Перегрівання організму називається гіпертермією, а охолодження - гіпотермією. Розподіл терморегуляції на хімічну і фізичну. Порушення терморегуляції, чинники та ознаки гарячки, її різновиди, специфіка лікування.
реферат [22,7 K], добавлен 21.11.2009Показники життєдіяльності організму та ознаки смерті. Схема надання першої медичної допомоги при кровотечах, травмах, ураженні електричним струмом, тривалому здавлюванні, шоку, опіках, переохолодженні, тепловому ударі, отруєнні, укусах звірів, утопленні.
методичка [1,0 M], добавлен 16.01.2011
