Курси цивільної оборони Полтавської області

Перша медична допомога

МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ВЧИТЕЛІВ ПРЕДМЕТУ ОБЖ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ ШКІЛ

ПОЛТАВА

2004

ПЕРША МЕДИЧНА ДОПОМОГА// Ївженко Сергій Михайлович - методист-завідувач методичним кабінетом; Гафіатуліна Ірина Віталіївна - методист з безпеки життєдіяльності.

Схвалено на методичній нараді курсів цивільної оборони Полтавської області протокол від 28.10.04 №11

Передмова

Чи стане людина постраждалою в повсякденних умовах життя - значною мірою залежить від неї самої. Дотримання всім відомих правил дорожнього руху та техніки безпеки значно зменшує вірогідність транспортного, побутового та виробничого травматизму, а здоровий спосіб життя та правильний режим харчування знижує ризик отруєнь. Цей перелік можна продовжувати і далі. Але, нажаль, статистика вперто свідчить про зростання випадків, коли людина терміново потребує медичної допомоги через власну необачність або екстремальні ситуації в яких вона опинилася. За таких обставин людина іноді може сподіватися лише на допомогу випадкових людей або розраховувати лише на себе.

Саме у таких ситуаціях вміння надати першу медичну допомогу собі та оточуючим стає вирішальним для збереження здоров'я, а, іноді, і життя. І тоді багато залежить від адекватності, правильності та своєчасності дій.

Матеріал даної брошури містить відомості про основні прийоми надання різних видів першої медичної допомоги, звернуто увагу на неприпустимість окремих помилкових дій під час її надання.

Матеріал брошури розраховано для використання при проведенні занять за програмою предмету "Основи безпеки життєдіяльності".

Перша медична допомога - це комплекс заходів, спрямованих на відновлення або збереження життя і здоров'я потерпілого. Її повинен надавати той, хто знаходиться поряд з потерпілим (взаємодопомога), або сам потерпілий (самодопомога) до прибуття медичного персоналу.

Від того, наскільки уміло і швидко надана перша допомога, залежить життя потерпілого.

Послідовність дій при наданні першої допомоги потерпілому:

усунення дії на організм потерпілого небезпечних і шкідливих чинників (звільнення його від дії електроструму, винесення з небезпечної зони, гасіння одягу, що горить тощо);

оцінка стану потерпілого;

визначення характеру травми;

виконання необхідних заходів щодо порятунку потерпілого (штучне дихання, зовнішній масаж серця, зупинка кровотечі і т. д.);

виклик швидкої допомоги;

підтримка життєвих функцій потерпілого до прибуття медперсоналу.

Огляд потерпілого

Знаходячись в пасивному положенні, потерпілий нерухомий, не може самостійно змінити прийняту позу, голова і кінцівки звішуються. Таке положення буває при несвідомому стані. Вимушене положення потерпілий приймає для полегшення важкого стану, ослаблення болів. Наприклад: при поразці легенів, плеври він вимушений лежати на ураженій стороні, положення лежачи на спині потерпілий приймає переважно при сильних болях в животі; при ураженні нирок, деякі потерпілі тримають ногу (з боку поразки) зігнутої в тазостегновому і колінному суглобі, оскільки при цьому болі ослабляються.

Основними показниками життєдіяльності організму є збережене дихання і серцева діяльність. Ознаками життя є:

- наявність збереженого дихання, яке визначають по руху грудної клітки і живота, запотіванню дзеркала, прикладеного до носа і рота, руху грудочки вати або бинта, піднесеного до ніздрів;

- наявність серцевої діяльності, яка визначається шляхом прощупування пульсу на сонній артерії. Визначити пульс можна також на променевій артерії, розташованій під шкірою між шилоподібним відростком променевої кістки і сухожиллям внутрішнього променевого м'яза. Звичайна частота пульсу у здорової людини 60-75 уд./хв., ритм пульсу правильний, рівномірний. Пульс частішає при недостатності серцевої діяльності в результаті травм, при крововтраті, під час больових відчуттів. Значне порідшання частоти пульсу відбувається при важких станах (черепно-мозкова травма);

- наявність реакції зіниць на світло, яку визначають шляхом напряму на око пучка світла від будь-якого джерела; звуження зіниці свідчить про позитивну реакцію. При денному світлі ця реакція перевіряється таким чином: закривають око рукою на 2-3 хв., потім швидко прибирають руку; якщо зіниці звужуються, це свідчить про збереження функцій головного мозку;

Відсутність всього названого вище є сигналом до негайного проведення реанімаційних заходів (штучне дихання, непрямий масаж серця) до відновлення ознак життя. Проведення реанімаційних заходів слід продовжувати до появи ознак смерті.

Ознаки смерті

Біологічній смерті - необоротному припиненню життєдіяльності організму - передують агонія і клінічна смерть.

Агонія характеризується затемненою свідомістю, відсутністю пульсу, розладом дихання, яке стає неритмічним, поверхневим, судомним, зниженням артеріального тиску. Шкіра стає холодною, з блідим або синюшним відтінком. Після агонії наступає клінічна смерть. Клінічна смерть - стан, при якому відсутні основні ознаки життя, - серцебиття і дихання, але ще не розвинулися необоротні зміни в організмі. Клінічна смерть триває 5-8 хвилин. Даний період необхідно використовувати для проведення реанімаційних заходів. Після закінчення цього часу наступає біологічна смерть.

Ознаками смерті є:

- відсутність дихання;

- відсутність серцебиття;

- відсутність чутливості на больові та термічні подразники;

- зниження температури тіла;

- помутніння і висихання рогівки ока;

- відсутність блювотного рефлексу (при натисканні на корінь язика);

- трупні плями синьо-фіолетового або багрово-червоного кольору на шкірі обличчя, грудей, живота;

- трупне задубіння, що з'являється через 2-4 год. після смерті.

Остаточне рішення про смерть потерпілого приймається у встановленому законодавством порядку.

При наданні першої допомоги слід керуватися наступними принципами:

1. правильність і доцільність;

2. швидкість;

3. обдуманість, рішучість і спокій.

Зберігайте спокій. Якою б серйозною не була травма або небезпечно. ситуація, паніка тільки ослабить вашу здатність думати і понизить ефективність ваших дій. Крім того, при цьому ви втратите час, а в кризовій ситуації час може вирішити на користь життя або смерті.

Уникайте непотрібного ризику. Це не боязливість. Ви не зможете нікому допомогти, якщо самі постраждаєте.

Перш ніж діяти, подумайте ретельно і спокійно, але, по можливості, швидко. Намагайтеся заспокоїти і втішити потерпілих.

З'ясуйте, чи немає інших уцілілих людей, що зберегли активність і могли б допомогти вам впоратися з ситуацією. Зокрема, пошукайте, чи немає серед уцілілих медиків або людей, більш досвідчених, ніж ви.

При оцінці наслідків нещасного випадку максимально використовуйте свої органи чуття. Питайте, дивіться, слухайте, нюхайте. Потім подумайте і дійте. Попросіть потерпілого описати свої симптоми, сказати вам, що, на його думку, відбулося, і що, згідно його відчуттям, у нього не в порядку.

Способи надання першої допомоги залежать від стану потерпілого.

Якщо потерпілий дихає дуже рідко і судорожно (як би із схлипуванням), але у нього прощупується пульс, то необхідно негайно робити штучне дихання.

Якщо у потерпілого відсутні свідомість, дихання, пульс, шкірний покрив синюшний, а зіниці розширені, слід негайно приступити до реанімації (тобто оживлення) шляхом проведення штучного дихання і зовнішнього (непрямого) масажу серця.

Не слід роздягати потерпілого, втрачаючи на це дорогоцінні секунди. Спроби реанімації ефективні в тих випадках, коли з моменту зупинки серця пройшло не більше 4 хвилин, тому першу допомогу слід надавати негайно.

Не можна потерпілого вважати померлим, висновок про смерть робить тільки мед. персонал. Приступивши до реанімації, слід обов'язково забезпечити і виклик швидкої медичної допомоги.

Штучне дихання проводиться двома методами «рот в рот» і «рот в ніс». Перед його проведенням необхідно;

	Укласти потерпілого на спину. Розстібнути стискаючий одяг. Забезпечити прохідність верхніх дихальних шляхів, які в положенні на спині в несвідомому стані закриті запалим язиком. Видалити чужорідні тіла.
	Закинути максимально голову назад (корінь язика підіймається і звільняє вхід в гортань, рот відкривається).

Метод «рот в рот»

Рятувальник двома пальцями руки, що знаходиться на лобі потерпілого, затискає йому ніс. Потім робить глибокий вдих, щільно притискається до рота потерпілого і робить енергійний видих. Стежить за грудною кліткою потерпілого, яка повинна підійматися. Потім піднімає голову і стежить за пасивним видихом. Якщо у потерпілого добре визначається пульс, то інтервал між вдихами повинен складати 5 секунд, тобто 12 разів на хвилину.

Слід стежити за тим, щоб повітря, яке вдувається, потрапляло в легені, а не в шлунок. Якщо ж повітря потрапило в шлунок - слід швидко повернути потерпілого на бік і обережно натиснути на живіт між грудиною і пупком.

Метод «рот в ніс»

Рятувальник однією рукою фіксує голову потерпілого, інший обхвачує його підборіддя, висуває нижню щелепу трохи вперед і щільно стуляє з верхньою. Губи затискає великим пальцем. Потім набирає повітря і щільно обхвачує губами основу носа так, щоб не затиснути носові отвори і енергійно вдуває повітря. Звільнивши ніс, стежить за пасивним видихом.

Припиняють штучне дихання після відновлення у потерпілого достатньо глибокого і ритмічного самостійного дихання.

Зовнішній масаж серця

Якщо після штучних вдихів, пульс потерпілого на сонній артерії не з'явився, негайно починайте зовнішній масаж серця.

Масаж серця - механічний вплив на серце після його зупинки з метою відновлення його діяльності. Серце у людини розташовано в грудній клітці між грудиною і хребтом. Грудина - рухомі плоскі кістки. В положенні людини на спині (на твердій поверхні) хребет є жорсткою нерухомою основою. Якщо натискати на грудину, то серце стискатиметься між грудиною та хребтом і кров з його порожнин надходитиме у судини. Це називається зовнішнім масажем серця.

Знайдіть правильне положення для рук:



нащупайте пальцями заглиблення на нижньому краї грудини і тримайте два пальці у цьому місці;

покладіть долоню однієї руки на грудину вище за те місце, де розташовані пальці;

зніміть пальці з заглиблення і покладіть долоню першої руки поверх другої

не торкайтеся пальцями грудної клітини.

Масажні поштовхи виконують схрещеними долонями. Основу однієї з них розташовують на нижній половині грудини (відступивши 2 пальці вище за мечовидний відросток), пальці відігнуті вгору, іншу долоню кладуть поверх і роблять швидкі натискання.

При виконанні масажних поштовхів рятувальник повинен випрямити руки в ліктях. Прогинання грудини повинне складати 4 см., а темп 60 поштовхів в хвилину. Необхідно постійно контролювати пульс.

Якщо реанімацію виконує одна людина, то після двох вдихів він робить 15 масажних поштовхів. При участі в реанімації двох чоловік це співвідношення складає 1:5.

Не можна робити штучний вдих одночасно з масажним поштовхом.

При проведенні реанімації однією людиною йому слід через кожні 2 хвилини переривати масаж серця і визначати пульс на сонній артерії.

Якщо реанімацію виконують 2 людини, то пульс на сонній артерії і стан зіниць перевіряє той, хто робить штучне дихання. Другий по команді першого виконує масажні поштовхи. При появі пульсу слід негайно припинити масаж серця, але продовжувати проведення штучного дихання. Реанімацію проводять до відновлення стійкого самостійного дихання. При проведенні реанімації 2 рятувальниками доцільно мінятися місцями через 5-10 хвилин.

Ознаки відновлення кровообігу:

пульс добре прощупується;

зіниці звужуються;

шкірні покриви рожевіють;

відновлюється самостійне дихання.

Перша допомога при кровотечах

Кровотеча може бути зовнішньою (кров виливається назовні) або внутрішньою (кров виливається у внутрішні порожнини черепа, грудей, живота). Залежно від виду пошкоджених судин розрізняють наступні кровотечі:

артеріальна;

венозна;

капілярна.

Артеріальна кровотеча виникає при глибоких рубаних, різаних і колених ранах. Кров яскраво-червона, виливається пульсуючим струменем (в такт з скороченням серцевого м'яза. При пораненні крупних артерій (сонної, підключичної, плечової, стегнової, надколінної) виникає сильна кровотеча, якщо її вчасно не зупинити, то потерпілий може загинути протягом декількох хвилин.

Для тимчасової зупинки кровотечі артерію вище місця поранення затискають пальцем и накладають джгут. Для цього використовують гумові джгути, стрічкові, також підручні засоби - гумову трубку, підтяжки, пояс, ремінь тощо.

Пальцьове притискання артерій при кровотечі з ран передпліччя та плеча	Зупинка кровотечі з максимальним фіксованим згинанням кінцівки

Джгут накладають вище рани, піднявши кінцівку вгору та заздалегідь притиснувши судину, що кровоточить, пальцями. Під джгут необхідно накласти м'яку прокладку (чисту хустину, серветку) для зменшення болю і можливого затискання шкіри. Джгут розтягнути (початковий відрізок залишається вільним), зробити 2-3 обороти впритул один до одного, останній хід роблять поверх попередніх, кінці зв'язати. Кожен наступний виток джгута повинен бути слабшим за попередній. Не слід сильно затягувати джгут, оскільки можна пошкодити м'язи, пережати нерви і викликати параліч кінцівки. Джгут накладають до тих пір, поки кровотеча не зупиниться.

Час знаходження джгута на кінцівці не більше 2 годин, а взимку - 1 година. При більш тривалому часі утримання джгута є небезпека омертвіння тканин знекровленої кінцівки. Через годину слід притиснути судину пальцем вище за місце кровотечі, зняти джгут на 10-15 хвилин, потім знов накласти його трохи вище або нижче за попереднє місце. Потерпілого доставити до лікувальної установи. До джгута обов'язково прикріпити записку із зазначенням точного часу накладення.

Зупинити артеріальну кровотечу можна також і максимальним фіксованим згинанням ураженої кінцівки. Цей метод застосовують до накладання джгута або в період транспортування постраждалого.

Схема надання першої допомоги

притиснути артерію пальцями або кулаком вище місця поранення (кінцівки) або нижче (шия);

до накладення джгута тримати кінцівку у піднятому положенні;

завести джгут за кінцівку (підклавши під джгут серветку, хустинку) і розтягнути з максимальним зусиллям;

зробити перший виток джгута і перевірити пульс (його не повинно бути на тій кінцівці, на яку накладають джгут);

накласти наступні витки джгута з меншим зусиллям;

закріпити джгут і вкласти записку із зазначенням часу накладення джгута

Неприпустимо:

гаяти час на звільнення постраждалої кінцівки від одягу;

маскувати джгут під одяг (джгут повинен бути добре помітним!);

негайно не накласти джгут правильно у разі посиніння кінцівки та з'явлення набряку;

при переломах кінцівки запиняти кровотечу на ній максимальним фіксованим згинанням;

у холодну пору року не вкрити кінцівку, на яку накладено джгут, для запобігання відмороження.

Венозна кровотеча виникає при пораненні вен. Кров витікає поволі, в'ялим але рівномірним струменем, має темно-червоний колір. При несильній кровотечі на рану накладають давлючу пов'язку.

Шкіру навкруги рани обробляють йодом, на рану накладають стерильну серветку, потім поверх неї валик з вати (матерії) і щільно прибинтовують (витки бинта повинні йти від низу до верху - від пальців до тулуба). Накладають давлючу пов'язку (бажано стерильну) з бинта або чистої пропрасованої несинтетичної матерії. Початок бинта фіксують на кінцівці лівою рукою, а правої, натягуючи, розмотують бинт зліва направо. Спочатку накладають 2-3 кругові фіксуючі тури один на інший. Потім тури бинта ведуть в косому (спіральному) напрямі, на 1/2 або на 2/3 прикриваючи попередній хід. Після цього кінцівці надають підвищене положення. Це положення додатково сприяє зменшенню набряку, зупинці венозної кровотечі.

Схема надання першої допомоги:

обережно зняти бруд зі шкіри навколо рани, в напрямку від рани;

обчищену ділянку шкіри обробити йодом;

накрити рану стерильною або будь-якою чистою серветкою повністю прикривши краї рани;

накласти стисну пов'язку;

дати знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

викликати лікаря або терміново доставити постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

накладати джгут при венозній кровотечі;

промивати рану водою;

лити у рану спиртові або будь-які інші розчини;

обробляти йодом саму рану;

прикладати вату безпосередньо до рани;

не звернутися до лікаря, якщо:

1) рана розміром більше 1,0-1,5 см;

2) велика кровотеча з рани;

3) у потерпілого немає щеплення проти правця;

4) рана розташована на пальцях кисті або стопи;

5) рана сильно болить;

6) виникло почервоніння і набряк шкіри навколо рани, підвищилася температура тіла;

7) при будь-яких укушених або забруднених землею ранах.

Пов'язка на лікоть	Пов'язка на колінний суглоб	Пов'язка на зовнішню частину кисті	Спіральна пов'язка на палець	Пов'язка на область кульшового суглобу и на верхню частину стегна

Капілярна кровотеча буває при пошкодженні найдрібніших кровоносних судин (капілярів) при зчісуванні шкіри і поверхневих ранах. Кров сочиться зі всієї поверхні рани, витікає поволі, по краплях. Перша допомога - змазати шкіру навкруги рани йодом і накласти стерильну пов'язку.

Внутрішня кровотеча дуже небезпечна для життя, кров виливається у внутрішні порожнини і зупинити її практично неможливо. Розпізнається за зовнішнім виглядом потерпілого (блідість, виступає липкий піт, дихання часте).

Перша допомога при травмах грудини

Ушкодження грудини частіше виникають при падінні, ударі, авто- та залізничних катастрофах. Травми грудної клітини можуть бути відкритими (рани) та закритими (здавлювання). Відмічається біль у місці ураження, порушення дихання та кровообігу. Постраждалого непокоїть загальна слабкість, біль у грудях, кровохаркання. При закритому ураженні грудини можуть спостерігатися перелами ребер (різкий біль у місці перелому, який посилюється при натисканні на ребра, глибокому вдиху).

Відкриті ураження грудини бувають непроникаючими та проникаючими. При непроникаючому пораненні з'являється біль на місці поранення, різкого порушення дихання не спостерігається. Ці поранення відносяться до категорії легких.

Проникаючі поранення грудини (вогнепальні поранення, дорожньо-шляхові аварії) несуть велику небезпеку для здоров'я та життя постраждалого у зв'язку із можливим ушкодженням плеври, серця, легенів, кровоносних судин. Достовірною ознакою проникаючого поранення грудини є розвиток пневмотораксу (наявність повітря у плевральній порожнині) кровохаркання (у результаті ушкодження крупних кровоносних судин). Постраждалий скаржиться на біль у місці травми, утруднене дихання, кожні покрови бліді, покриті холодним потом, дихання поверхове, пульс частий. Є небезпека розвитку шоку.

Схема надання першої допомоги

- надайте потерпілому положення "напівсидячи";

- припинить доступ повітря у рану. Для цього сліднакласти герметичну пов'язку на рану використовуючи внутрішню стерильну сторону індивідуального перев'язувального пакету (у разі його відсутності - можна використати поліетиленовий пакет, лейкопластир або накласти багатошарову полотняну пов'язку) таким чином, щоб краї герметичної пов'язки виходили за межі рани не менш ніж 5 см;

- викличте швидку допомогу;

- до прибуття медичного працівника до місця поранення прикладіть пузир з льодом, холод;

- транспортувати постраждалого лише у положенні "напівсидячи".

Неприпустимо:

- не викликати швидку допомогу;

- самостійно виймати з рани чужорідні предмети (цим займеться лікар-травматолог);

- залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

- транспортувати постраждалого у лежачому положенні.

Перша допомога при травми черевної порожнини

Виникають при прямому ударі в живіт, падінні, здавлюванні тіла, пораненні холодною зброєю тощо. Вони можуть супроводжуватись ушкодженням черевної стінки, кишок, жовчного міхура, печінки та шлунку. Закриті ушкодження супроводжуються ушкодженням м'язів живота, крововиливами під шкіру, особливо при супутніх травмах кісток тазу.

Навіть закрити травми черевної порожнини можуть призвести до внутрішньої кровотечі. Постраждалий скаржиться на загальну слабкість, запаморочення, біль у животі. Спостерігається блідість шкіряних покривів та слизових оболонок.

Схема надання першої допомоги:

при закритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись;

- туго забинтувати живіт еластичним бинтом;

- покласти холод на живіт.

При відкритому ушкодженні:

- викликати швидку допомогу;

- покласти постраждалого на спину, не давати рухатись, сідати;

- накрити рану повністю (прикривши краї) стерильною (у разі відсутності - чистою) серветкою;

- закріпити її лейкопластиром;

- при підняти постраждалому ноги, розстібнути поясний ремінь;

Неприпустимо:

- вправляти внутрішні органи, що випали;

- давати постраждалому пити;

- самостійно виймати сторонні предмети, що потрапили у черевну порожнину;

- самостійно промивати рану будь-якими розчинами;

- дозволяти постраждалому рухатись.

Перша допомога при травмі голови

Травми голови можуть супроводжуватись струсом мозку, переломом кісток черепу. При струсі мозку може бути короткочасна втрата свідомості, порушення дихання і серцевої діяльності. Перелам кісток черепу супроводжується втратою свідомості, кровотечею із вушних раковин, носа, рота. Пізніше можуть з'явитися синьці коло очей (симптом «окулярів»).

Схема надання першої допомоги:

- очистіть область коло рані, обробіть йодом;

- накладіть стерильну пов'язку;

- покладіть постраждалого на спину;

- підкладіть під голову валик з одягу, згорнутий у вигляді кільця, такі ж самі валики покладіть з обох боків голови для забезпечення її нерухомості;

- якщо потерпілий непритомний, поверніть голову на бік;

- очистить рот постраждалого від сторонніх тіл, слизу, блювотних мас;

- якщо у постраждалого запав язик, витягніть його із рота і зафіксуйте;

- покладіть на голову холод;

- викличте швидку допомогу;

- при відсутності у пульсу на сонній артерії приступіть до непрямого масажу серця та штучного дихання.

Неприпустимо:

- не викликати швидку допомогу;

- виймати частки кісток або чужорідні предмети з рани;

- залишати постраждалого без догляду (є можливість виникнення шоку);

- залишити постраждалого у стані коми лежати на спині;

- намагатися транспортувати постраждалого самостійно.

Основні види пов'язок на область голови
1- чепець; 2 - шапочка; 3 - на одне око; 4 - на два ока; 5 - на вухо (неаполітанська пов'язка); 6 - восьмиподібна пов'язка на потиличну область и шию; 7 - на підборіддя и нижню щелепу (уздечка); 8 - пов'язка сітчастим бинтом; шапочка Гіппократа: 9 - початок накладання; 10 - загальний вид; 11 - на ніс; 12 - на підборіддя; 13 - на тім'яну область; 14 - на потилицю; 15 - контурна пов'язка на щоку.

Перша допомога при переломах

Переломом називається порушення цілості кістки. В області перелому потерпілий відчуває різкий біль, що посилюється при спробі змінити положення. Розрізняють переломи ізольовані (однієї кістки), множинні (двох і більш), поєднані (однієї і декілька кісток з одночасним пошкодженням внутрішніх органів).

Переломи бувають закриті і відкриті.

При переломах потерпілому необхідно забезпечити иммобилизацию (нерухомість) пошкодженої ділянки тіла. Це зменшує біль і запобігає подальшому зсуву кісткових уламків та повторному пораненню ними кровоносних судин і м'яких тканин.

При иммобилизации використовуються стандартні шини або будь-які підручні засоби (вузькі дошки, палиці і т.д.) За відсутністю інших засобів знерухоміти верхню кінцівку можна фіксацією її до тулуба, а нижню - до здорової ноги.



Фіксують не менше двох суглобів з обох боків від перелому. На плечовій і стегновій кістках - не менше трьох. Суглоби і кісткові виступи у всіх випадках обкладають ватяно-марлевими прокладками і закріплюють бинтом. Потім накладають шини.

Закриті переломи - це переломи, при яких рана в зоні перелому - відсутня. Характерними ознаками такого перелому є порушення прямолінійності кінцівки та поява "сходинки" в місці перелому. Відмічається ненормальна рухомість, біль, хруст уламків, припухлість. При закритому переломі не слід знімати з потерпілого одяг, шину накладають поверх неї. До місця перелому необхідно прикласти холод для зменшення болю. Для знеболювання дають 1-2 таблетки анальгіну.

При переломі ключиці, лопатки нерухомість кінцівки забезпечують накладанням пов'язки "косинка" або пов'язки "Дезо".



Після накладення шини кінцівку з ізольованим переломом фіксують косинкою, смужкою тканини.

Схема надання першої допомоги при закритому переломі:

знерухоміти місце перелому;

накласти шину;

дати постраждалому знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

на місце перелому прикласти холод для зменшення болю;

викликати швидку допомогу або доставити постраждалого до лікувального закладу.

Неприпустимо:

дозволяти постраждалому рухати ушкодженою кінцівкою;

знімати одяг із зламаної кінцівки;

прикладати тепло до місця перелому;

транспортувати потерпілого не наклавши шині.

Відкритий перелом супроводжується порушенням шкірного покрову і появою рани. Вони бувають небезпечними для життя людини через можливість розвитку шоку, крововтрати, інфікування. Ознаками відкритого перелому є: деформація та набряк кінцівок, наявність кісних уламків, наявність рани з кровотечею.

Схема надання допомоги при відкритому переломі:

перевірте наявність пульсу та дихання;

у разі необхідності очистіть дихальні шляхи постраждалого;

забезпечте нерухомість зламаної кінцівки;

розріжте одяг на місці рани таким чином, щоб можна було накласти пов'язку;

зупинить кровотечу (обробіть краї рани і накладіть стерильну пов'язку);

накладіть шину.

Неприпустимо:

не зупинити кровотечу;

накладати шину на оголену кінцівку або безпосередньо на рану;

дозволяти постраждалому рухати пошкодженою кінцівкою;

торкатися рані, вправляти або видаляти уламки кісток та чужорідні тіла.

Ознакою важких переломів є поза постраждалого "жаба", коли постраждалий не може змінити положення ніг. Стопи його розгорнуті назовні, коліна трохи підняті, розведені назовні. У такому випадку вірогідні ушкодження кульшового суглобу, стегнових кісток, ушкодження хребта.

Схема надання першої допомоги при ушкодженні хребта:

перевірте наявність ознак життя;

зупинить зовнішню кровотечу у разі її наявності;

обережно (вдвох або втрьох) покладіть постраждалого на спину на тверду поверхню (можна використати щит, дверне полотно), іммобілізувавши голову постраждалого руками з двох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли;

під шию покладіть щільний валик з одягу;

слідкуйте за наявністю свідомості та дихання;

підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

Схема надання першої допомоги при ушкодженні тазових кісток:

перевірте наявність ознак життя;

зупинить зовнішню кровотечу у разі її наявності;

обережно покладіть постраждалого на спину на тверду поверхню, іммобілізувавши його тіло з двох боків у тому положенні, в якому ви його знайшли та утримуючи його тіло у горизонтальному положенні;

під коліна покладіть валик з одягу, ковдр, подушки (у такому положенні постраждалий повинен перебувати до приїзду лікаря);

викличте швидку допомогу;

слідкуйте за наявністю свідомості та дихання;

підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

Неприпустимо:

використовувати шини, якщо потерпілий лежить у позі "жаби";

робити штучне дихання із розгинанням голови у разі травми шийного відділу хребта;

транспортувати постраждалого на спині на м'яких носилках.

Перша допомога при вивихах

Вивихи - це повне зміщення суглобних поверхонь кісток, що викликає порушення функції суглобу. Вивих може виникнути при падінні на витягнуту або відведену назад кінцівку. Кінцівка постраждалого відведена у бік, суглоб деформований, рух кінцівки обмежений, присутній сильний біль.

Схема надання першої допомоги:

забезпечити нерухомість постраждалої кінцівки;

накласти фіксуючу пов'язку;

верхню кінцівку зафіксуйте косинкою, нижню - шиною;

дайте постраждалому знеболювальне та заспокійливе;

викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

самостійно вправляти вивих;

прикладати тепло до місць ураження;

транспортувати постраждалого без іммобілізації місця ураження.

Перша допомога при розтягуванні або розриві зв'язок

Розтягування і розрив зв'язок - пошкодження суглобової сумки при рухах, що перевищують фізичні можливості. Ознаками розтягування (розриву) зв'язок є біль в суглобі, порушення його функції, набряк, крововилив.

Розтягування зв'язок відбувається, коли кістка виходить за межі звичайної амплітуди руху. Надмірне навантаження, що надається на суглоб, може привести до повного розриву зв'язок і вивиху кістки. При цьому не виключений перелом кістки. При легких розтягуваннях зв'язок загоєння звичайно відбувається достатньо швидко. Тому люди часто не звертають ніякої уваги на подібну подію і, в результаті, суглоб може бути травмований повторно.

Важкі форми розтягувань звичайно викликають сильний біль при щонайменшому русі суглоба. Найпоширенішими є розтягування зв'язок гомілковостопного і колінного суглобів, пальців і зап'ястка.

Іноді розтягування зв'язок може мати більш серйозні функціональні наслідки, ніж перелом. Кістка, що загоїлась після перелому, рідко ламається знову, а суглоб після розтягування або розриву зв'язок може стати менш стійким, що підвищує вірогідність повторної травми.

Схема надання першої допомоги:

допоможіть потерпілому прийняти зручне положення;

забезпечте нерухомості пошкодженої частини тіла;

надайте підведене положення пошкодженій частини тіла;

накладіть пов'язку з еластичного бинта;

до місці ушкодження прикладіть холод;

викличте лікаря або доставте постраждалого до лікувального закладу.

Неприпустимо:

прикладати тепло до місця розтягування або розриву зв'язок;

не звернутися до лікаря при розтягуванні або розриві зв'язок;

рухати або навантажувати ушкоджену кінцівку.

Перша допомога при травматичній ампутації

Травматична ампутація кінцівок буває повною і неповною. При повній ампутації відокремлений сегмент не має зв'язку з кінцівкою. При неповній ампутації відбуваються пошкодження судин, нервів, кісток, сухожиль з частковим збереженням м'яких тканин і шкірного покриву. Для успішного відновлення колишньої цілості ампутованої кінцівки має значення правильне надання допомоги потерпілому, виконання умов зберігання і транспортування ампутованого сегменту.

Збереження ампутованого сегменту: сегмент спочатку загорнути в сухе стерильну серветку (чисту хустку), не очищати і не промивати. Потім помістити ампутований сегмент в поліетиленовий пакет, перекрити доступ повітря. Перший пакет помістити в другий, більший по величині; другий пакет заповнити водою з льодом.

Ампутований сегмент повинен знаходитися при достатньо низькій температурі, але не повинен безпосередньо стикатися з холодним матеріалом, оскільки може виникнути поразка тканин.

Схема надання першої допомоги:

зупиніть кровотечу, накладіть стерильну пов'язку;

пошкоджену кінцівку тримати в піднесеному положенні;

укласти потерпілого;

дати йому знеболюючий засіб, напоїти міцним чаєм;

провести заходи по пошуку та збереженню ампутованого сегменту;

терміново доставити постраждалого до лікувального закладу;

при транспортуванні пакет з ампутованою кінцівкою повинен знаходитися в підвішеному стані, до нього прикріпити записку із зазначенням часу травми;

при неповній ампутації провести ретельну іммобілізацію всієї кінцівки і охолодження відірваної частини.

Неприпустимо:

втрачати час на пошук ампутованого сегменту, не зупинивши кровотечу у потерпілого;

не провести протишокових заходів;

охолоджувати ампутований сегмент нижче 0⁰С;

транспортувати ампутований сегмент у не підвішеному стані.

При ураженні електричним струмом

Ураження електричним струмом виникає при безпосередньому контакті людини з побутовим, виробничим або природним (блискавка) джерелом електрики. Ступінь важкості уражень від електроструму залежить від індивідуальних особливостей організму, фізичного та психічного стану, опору шкіри, тривалості впливу електроструму, метеорологічних факторів тощо.

Характер ушкоджень у залежності від напруженості електроструму є таким:

1. Струм побутового напруження (до 380 В) - електричні мітки у вигляді маленьких кратерів на шкірі, іноді раптова зупинка серця;

2. Струм напруженням до 1000 В - судоми, спазм дихальних м'язів, раптова зупинка серця;

3. Струмом напруженням вищим за 10000 В - електричні опіки, обвуглювання тканин, перелами кісток, травматичний відрив кінцівок.

Найбільш вірогідні причини смерті при ураженні електричним струмом: раптова зупинка серця, набряк головного мозку, спазм дихальних м'язів, ушкодження внутрішніх органів.

Перш ніж надати першу допомогу постраждалому, ураженому електрострумом, слід знеструмити його. Вимкніть джерело електроживлення, якщо вимикач знаходиться поряд у межах досягнення, скиньте електродріт з постраждалого будь-яким предметом (обов'язково сухим!), який не проводить електричний струм (палиця, лінійка тощо). Якщо швидко вимкнути електрострум неможливо - переріжте електродроти на різних рівнях (щоб не виникло короткого замикання) ножем або плоскогубцями з ізольованими ручками. Відтягніть постраждалого за одяг від місця події, обмотавши руки сухим одягом (або використавши гумові рукавички). Але, навіть у гумових рукавицях, не слід знімати з потерпілого електродріт без предметів, що не проводять електричний струм.

При ураженні електрострумом високого напруження пам'ятайте про правила наближення до постраждалого. Якщо електродріт лежить на землі, людина, що поспішає на порятунок постраждалого, з перших кроків потрапляє під вплив електричного струму. Тому наближатися до постраждалого слід "гусячим кроком": п'ятка однієї ноги повинна обов'язково торкатися носка другої. Приступати до надання першої допомоги можна лише після усунення небезпеки ураження електрострумом для оточуючих. Зніміть з постраждалого електродріт предметом, що не проводить електроструму, покладіть дріт на суху фанеру, дошку, гумовий килимок.

Надання першої допомоги при ураженні струмом високого напруження або блискавкою можуть ускладнюватись появою опіків, кровотечі, обвуглювання тканин. У постраждалих можуть спостерігатися повторна зупинка серця, пригнічення дихання, порушення психіки.

Схема надання першої допомоги при ураженні електрострумом:

- знеструмити постраждалого (не забувайте про власну безпеку!);

- при раптовій зупинці серці - нанесіть прекардіальний удар по грудині и приступіть до реанімації;

- при кровотечі - накладіть кровоспинний джгут, стисну пов'язку;

- при електричних опіках і ранах - накладіть стерильні пов'язки;

- при переломах кісток кінцівок - шини (можна використати будь-які підручні засоби)

- викличте швидку допомогу.

Неприпустимо:

- торкатися до потерпілого без попереднього знеструмлення;

- втрачати час на пошуки вимикача електроструму якщо можна перерубати або скинути електродріт предметом, що не проводить електрострум;

- припиняти реанімацію до появлення ознак біологічної смерті (трупних плям);

- наближатися до електродроту, що лежить на землі бігом або великими кроками;

- закопувати ураженого блискавкою в землю.

При тривалому здавлюванні

При аваріях на транспорті, обрушенні будівель та, навіть, у звичайному поході до лісу можуть виникнути ситуації, коли людина виявиться затиснута між уламками важких предметів. Запідозрити синдром здавлювання слід у таких випадках: коли кінцівка здавлена більше 15 хвилин, при появі набряку та зникненню рельєфу м'язів, якщо не прощупується пульс на кінцівках. Затиснута кінцівка набрякає так сильно, що стає схожою на дерев'яну і за твердістю, і за звуком, який виникає при легкому постукуванні по ній. Ознаками синдрому здавлювання є також і поява рожевої або червоної сечі, різке погіршення стану потерпілого після звільнення від предметів, що здавлюють.

Схема надання першої допомоги:

- обкласти кінцівки, що придавлені, пакетами з льодом, снігом або пляшками з холодною водою;

- дати знеболювальне (2-3 таблетки анальгіну);

- викликати швидку допомогу;

- запропонувати постраждалому багато теплого пиття;

- накласти джгути на здавлені кінцівки до їх вивільнення;

- відразу ж після вивільнення кінцівок туго забинтувати їх;

- накласти шини (з будь-якого підручного матеріалу);

- повторно прикласти холод до пошкоджених кінцівок;

- до прибуття медиків продовжувати давати багато теплого пиття постраждалому.

Неприпустимо:

- вивільняти кінцівку, що здавлена, без попереднього накладання джгутів та прийому постраждалим великої кількості рідини;

- зігрівати здавлені кінцівки.

Перша допомога при травматичному шоку

Шок - важкий стан, що призводить до порушень життєво важливих функцій організму і нерідко закінчується смертю. Шок розвивається внаслідок сильного болю, великої втрати крові, ушкодження органів. Такий хворий потребує негайної допомоги, оскільки пізніше навіть дуже кваліфікований фахівець не в силах буде допомогти потерпілому.

Шок небезпечний тим, що на нього іноді не звертають достатньої уваги, навіть у стадії, явно загрозливій для життя хворого.

Симптоми шоку не так очевидні, ніж зовнішні ушкодження. Протягом деякого часу хворий неспокійний, але його загальний стан зазнає ще мало змін. Потім він блідне і покривається холодним липким потом.

У початковій стадії шоку в потерпілого можуть спостерігатись рухові і мовні порушення. Шкіра холодна, бліда. Пульс за звичай частий -- більш 90 ударів у хвилину. Потім на шкірі з'являються «мармурові» плями, підшкірні вени не прощупуються, пульс учащається до 120 - 140 ударів за хвилину. Наростає задишка - поранений дихає часто, але поверхнево. Помічається спрага.

Якщо в цей момент пораненому не надати допомоги, його стан погіршується. Людина стає байдужою до навколишнього оточення, на питання відповідає повільно чи не відповідає взагалі, його рухи мляві і повільні. Шкіра набуває землистий відтінок, покривається холодним липким потом.

При наданні допомоги завжди необхідно пам'ятати, що всім потерпілим у серйозній катастрофі загрожує розвиток шоку, особливо тим, хто втратив багато крові.

Схема надання першої допомоги:

- негайно викликайте медичну допомогу;

- перевірте, чи немає в постраждалого медальйона чи браслета з медичною інформацією;

- переконайтеся, що потерпілий нормально дихає: якщо дихання порушено, необхідно зробити штучну вентиляцію легень (штучне дихання);

- негайно зупинить кровотечу, перев'язати основні рани для зменшення крововтрати і болю;

- укладіть постраждалого таким чином, щоб не причиняти зайвого болю;

- підніміть ноги, для посилення припливу крові до мозку і серця;

- підтримуйте нормальну температуру тіла постраждалого;

- транспортуйте постраждалого іммобілізувавши його тіло;

- постійно спостерігайте за станом дихання та серцевої діяльності постраждалого.

Неприпустимо:

- давати постраждалому їжу (може виникнути необхідність операції і шлунок повинен бути порожнім);

- давати пораненому алкогольні напої;

- якщо причина шоку невідома - давати пити (можна змочувати губи водою).

Перша допомога при потрапляння чужорідних тіл у дихальні шляхи

Чужорідне тіло, що потрапило в дихальні шляхи, може привести до їх повної закупорки і задушення. Задушення відбувається у тому випадку, коли їжа або сторонній предмет замість стравоходу потрапляє в трахею. Тому, поради не розмовляти за їжею мають сенс. Не можна достовірно сказати вдавиться людина чи ні, але убезпечити себе та оточуючих все ж таки варто. Не давайте маленьким дітям предметів, які легко розміщуються у роті, не смійтеся, коли їжа знаходиться у роті, неможна використовувати рот замість кишені і тримати у зубах дрібні предмети (голки, гайки, гвіздки тощо). Невимушений рух або легкий переляк - і предмет може потрапити до дихальних шляхів.

Схема надання першої допомоги:

- сильно нагніть тулуб потерпілого вперед;

- завдайте декілька інтенсивних ударів долонею між лопаток;

- станьте за спиною потерпілого, обхватіть його руками за талію, з силою натисніть в середину живота у напрямку знизу вверх одночасно ударяючи потерпілого об себе (повторить це 4-5 разів);

- продовжуйте поштовхи в живіт до тих пір, поки чужорідне тіло не буде витягнуто, а потерпілий не почне дихати або посилено кашляти;

- якщо потерпілий втратив свідомість, покладіть його на живіт, спробуйте дістати чужорідний предмет;

- приступіть до реанімаційних заходів;

- викличте швидку допомогу або негайно доставте постраждалого до лікувальної установи.

Неприпустимо:

- спробувати дістати чужорідний предмет пальцями, пінцетом;

- наносити удари по спині кулаком (лише розкритою долонею!);

- залишати потерпілого у непритомному стані лежати на спині.

Перша допомога при термічних опіках

Опіки - ушкодження тканин, обумовлене впливом високої температури, хімічних речовин, електроструму.

Опіки діляться на чотири ступені:

1 ступінь -почервоніння і набряк шкіри, біль у місці опіку;

2 ступінь - поява пухирів в обпечених місцях;

3 ступінь - омертвіння поверхневих і глибоких шарів шкіри, пухирі з кров'яною рідиною

4 ступінь - обвуглювання шкіри, поразка м'язів, сухожиль, кісток.

При великій площі опіку виникають загальні розлади та шок. Постраждалий скаржиться на біль, шкіряні покрови бліді, пульс частий. Але швидко настає загальне пригнічення, порушується дихання і кровообіг, спостерігається нестача рідини в організмі.

Схема надання першої допомоги:

- зупиніть дію високої температури: загасить одяг, що зайнявся, за допомогою ковдри, води;

- зніміть обгорілий одяг або розріжте його (не відривати шматочків одягу, що пристали до місця опіку!);

- при можливості, зніміть металеві предмети (кільця, браслети, часи);

- при обмеженій поверхні опіку І-ІІ ступеню охолоджуйте місце опіку чистою холодною водою протягом 10-15 хв.

- накладіть стерильну (при відсутності - чисту) серветку (якщо частки одягу пристали до місця опіку - пов'язку накладають на них);

- заспокойте постраждалого, не давати йому рухатись;

- укрийте потерпілого теплою ковдрою, одягом;

- постійно давайте потерпілому багато теплого пиття (чай, воду, розчин: 1 ч.л. поварської солі та ? ч.л. соди на літр води);

- дайте знеболювальне (1-2 таблетки анальгіну);

- при великій поверхні опіку загорніть потерпілого в чисте простирадло, укрийте;

- викличте швидку допомогу.

Не знімаючи с постраждалого одяг, розріжте його ножем; обережно обріжте частки одягу, що прилипли до опіку	Накладіть пов'язку на область опіку

Перша допомога при хімічних опіках

Хімічні опіки виникають при дії на шкіру агресивних хімічних речовин: кислот, лугів тощо. При хімічних опіках пухирі виникають рідко. Поглибленню та розповсюдженню опіку сприяє одяг, просякнутий речовинами, що викликали опік, тому важливо якнайшвидше зменшити концентрацію хімічної речовини та час її дії.

Якщо кислота або луг потрапила на шкіру через одяг, то спочатку треба змити її водою з одягу, а потім обережно розрізати і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру великою кількістю проточної води протягом 20-25 хвилин. Старайтеся, щоб відпрацьована вода не потрапила на інші ділянки тіла або на самого рятувальника.

При попаданні на тіло людини кислоти або лугу у вигляді твердої речовини необхідно видалити її сухою ватою, а потім промити водою.

При хімічному опіку повністю змити хімічні речовини водою повністю не вдається. Тому необхідно

Потім обпечену ділянку шкіри просушити і накласти стерильну пов'язку.

Схема надання першої допомоги при хімічному опіку:

- зняти одяг, просякнутий хімікатом;

- накласти стерильну пов'язку;

- якнайшвидше доставити постраждалого до лікарні.

Неприпустимо:

- торкатися обпеченого місця будь-чим кім стерильних серветок;

- відривати одяг, що пристав до місця опіку;

- проколювати пухирі;

- намагатися самостійно нейтралізувати хімічні речовини, що викликали опік;

- залишити потерпілого на холоді;

- обробляти місця опіку жиром, спиртом, мазями.

Перша допомога при переохолодженні

Ознаками переохолодження є озноб, тремтіння, збліднення, а потім посиніння шкіри, губ, біль у пальцях рук і ніг.

При легкому переохолодженні постраждалого достатньо тепло одягнути, дати гаряче солодке пиття (чай, каву, молоко), змусити виконати декілька фізичних вправ.

При тривалому переохолодженні розвивається відмороження.

Відмороженням називається пошкодження тканин в результаті дії низької температури.

При дії низьких температур відбувається пригнічення життєвих процесів в тканинах, а не загибель їх. Загибель переохолоджених тканин наступає при нерівномірному їх зігріванні. Більш схильні до обмороження пальці, кисті, стопи, вуха, ніс.

Розрізняють 4 ступені обмороження:

1 ступінь - шкіра блідніє, знижується чутливість уражених ділянок. Після зігрівання спостерігаються почервоніння та набряк шкіри.

2 ступінь - шкіра набуває синьо-багрового відтінку, з'являються пухирі з прозорою рідиною;

3 ступінь - пухирі на шкірі містять кров'янисту рідину. Через кілька діб на їх місці виникають ділянки омертвіння, утворюється струп;

4 ступінь - ураження охоплює не лише шкіру та м'які тканини але й кістки, викликає омертвіння часток тіла. З часом, омертвілі тканини відторгаються.

У постраждалого спостерігаються сонливість, в'ялі рухи. При подальшому зниженні температури тіла - незв'язна мова, галюцинації, плутаність свідомості, втрата чуттєвості.

Схема надання першої допомоги:

- постраждалого доставте у тепле приміщення;

- при зупинці дихання і відсутності пульсу - приступіть до реанімації;

- забезпечте нерухомість відморожених ділянок тіла (через крихкість судин і можливість крововиливу);

- якщо постраждалий в свідомості - дайте гаряче пиття;

- при відмороженні І ступеню - розтирайте відморожену частину сухою тканиною, в інших випадках - помістить під воду (20⁰С) повільно піднімаючи її температуру;

- при відновленні чутливості та кровообігу кінцівку витріть насухо, накладіть стерильну або чисту пов'язку;

- можна надіти на постраждалого панчохи, рукавички;

- викличте лікаря або доставте постраждалого до лікарні;

- постійно давайте пити гарячий солодкий чай.

Неприпустимо:

- допускати швидке зігрівання ділянок тіла (поливати гарячою водою, не накласти термоізолюючої пов'язки при доставці постраждалого у тепле приміщенні);

- розтирати відморожену поверхню з ІІ ступенем ураження;

- знімати заледеніле взуття (слід укутати ноги ковдрою, ватником та терміново доставити постраждалого до лікарні).

Перша допомога при тепловому або сонячному ударі

Тепловий удар виникає в результаті перегріву організму, при підвищеній вологості повітря, при роботі в жарких, погано провітрюваних приміщеннях та при перебуванні в них у теплому, щільному одязі.

Сонячний удар виникає при тривалому перебуванні на спекотному сонці у результаті розширення мозкових судин та припливу крові до голови до голови.

Температура тіла може підвищується до 40 градусів, при якій внутрішні органи людини не можуть нормально функціонувати. Постраждалий відчуває втому, головний біль, спрагу, нудоту. Нерідко бувають носові кровотечі, судоми, галюцинації. Цей стан може призвести до ураження головного мозку, паралічу дихання, запинки серця.

Схема надання першої допомоги:

винесіть потерпілого з жаркого приміщення в прохолодне місце;

укладіть так, щоб голова була вище за тулуб;

зніміть одяг, оберніть мокрим простирадлом і обливайте холодною водою;

дайте понюхати ватку, змочену нашатирним спиртом;

дайте випити холодний чай або підсолену воду;

коли температура тіла потерпілого знизиться до 37 градусів, обливання припиніть і обгорніть його сухим простирадлом;

у разі відсутності пульсу та дихання проводьте реанімацію до відновлення ознак життя або до прибуття медпрацівника.

Неприпустимо:

залишити потерпілого без допомоги;

проводити рятування на спекотному сонці;

давати гаряче пиття.

Перша допомога при отруєнні

Отруєння відбувається при попаданні в організм людини токсичної речовини. Це можуть бути ліки, хімікат, прийнятий людиною випадково або свідомо, недоброякісні продукти харчування, контакт з отруйними рослинами, укус комахи.

Шляхи потраплянні отрути в організм людини

Основними ознаками отруєння є порушення дихання, свідомості, серцевої діяльності, блювання, пронос, біль у животі.

Одним із поширених джерел харчових отруєнь можуть бути продукти, заражені деякими мікробами, які виділяють сильні токсини. Перш за все - це збудник ботулізму, якій розвивається без доступу кисню у консервованих продуктах. Після звичайного для будь-якого харчового отруєння початку (блювання, пронос, біль у животі), за декілька годин розвивається порушення мови, ослаблення зору, утруднення ковтання. Також широко розповсюджені харчові отруєння, що викликані стафілококом. Ці бактерії швидко розмножуються у молочних продуктах, тістечках, паштетах, копчених продуктах. Бурхливий розвиток бактерій відбувається в продуктах харчування при їх неправильному зберіганні, перевищенні терміну придатності до використання тощо. При отруєнні харчовими продуктами, особливо м'ясними, симптоми отруєння виникають через 4-48 годин. Захворювання починається гостро: підвищується температура тіла, з'являється озноб, нудота, біль в животі, блювання, пронос. Велику небезпеку при отруєннях представляє зневоднення організму.

Схема надання першої допомоги:

негайно викличте лікаря;

промийте постраждалому шлунок: дайте випити 5-6 стаканів теплої води, натисніть на корінь язика і викличте блювання (повторити процедуру декілька разів);

дайте випити міцного несолодкого чаю;

при проносі - поставте клізму;

дайте прийняти активований вугіль (4-5 таблеток);

якщо блювання у потерпілого проходить мимоволі, а він непритомний, поверніть його голову набік, слідкуйте, щоб блювотні маси не потрапили у дихальні шляхи (вчасно видаляйте їх з ротової порожнини).

Неприпустимо:

викликати блювання, якщо потерпілий знаходиться у непритомному стані;

використовувати для промивання шлунку навіть слабких розчинів кислот, лугів;

давати пити молоко, якщо причина отруєння не відома;

давати пити алкоголь.

При отруєнні хімічними речовинами

Найчастіше у побуті відбуваються отруєння кислотами (80% оцтової, карболової, щавлевої, соляної) та їдкими лугами (каустична сода, нашатирний спирт). Відразу ж при попаданні в організм, цих хімічних речовин виникає сильний біль в роті, глотці та дихальних шляхах. Опік слизової оболонки викликає набряк, сильне виділення слини, а різкий біль перешкоджає ковтанню. Хімічні речовини призводять до порушення функції нирок та печінки. Блювання і пронос часто бувають із домішками крови. Під час дихання є вірогідність затікання слини у дихальні шляхи, що призводить до задухи.

Схема надання першої допомоги:

негайно викличте лікаря;

до прибуття лікаря видаліть слину та слиз з рота потерпілого;

чайною ложкою, обгорнутою серветкою, марлею, протріть ротову порожнину;

дайте випити 2-3 стакані води (краще - з льодом).

Неприпустимо:

викликати блювання (їдкі речовини можуть потрапити в дихальні шляхи або знову обпекти стравохід);

давати нейтралізуючі розчини (при отруєння кислотами - лужні, при отруєнні лугами - кислотні);

не покласти постраждалого на живіт, повернувши голову на бік, якщо він у стані непритомності.