Особливості адаптації організму при циклічних фізичних навантаженнях

40,79±0,78*

Ж

1000,00±65,62

695,04±45,15**

41,33±1,20

34,89±0,66*

17

Ч

1547,78±88,47

980,25±42,48**

51,99±2,02

42,03±0,89**

Ж

1135,56±64,23

720,50±4636**

46,33±3,17

36,48±0,78**

18

Ч

1510,00±108,36

1149,58±55,69**

49,53±2,69

43,00±0,91*

Ж

1171,71±129,88

780,87±48,26**

41,57±2,85

38,16±1,05

19-22

Ч

1726,67±92,91

1195,6±67,90**

47,14±0,96

43,19±1,38*

Ж

1257,78±95,04

831,20±50,50**

50,26±1,53

39,07±**

* - р< 0,05; ** - р<0,0І (вірогідність різниці значень між групою спортсменів та в контролі)

Треба відмітити, що фізична працездатність в значній мірі залежить від кваліфікації спортсменів. Так, у новачків спортсменів величина PWC170 коливається в межах 1200 - 1500 кгм/хв, у спортсменів міжнародного класу дана величина досягає 2000 кгм/хв. Таким чином, тільки заняття циклічними видами спорту, тренувальний процес яких направлений в першу чергу на витривалість, пов'язані з підвищенням аеробної продуктивності, що призводить до зростання показника PWC170. У контролі у юнаків спостерігаються достовірно менші показники фізичної працездатності. Так, у юнаків 14 -15 років в контролі зафіксовано значення фізичної працездатності 835,05±42,15 кгм/хв, яке закономірно збільшується з віком і у 19-22 років дорівнює 1195,6±67,90 кгм/хв, тоді як у спортсменів, починаючи з 14-15 років, PWC170 становить 1248,13±52,71 кгм/хв, і в 19-22 роки ми отримали результати 1726,67±92,91 кгм/хв.

Фізичні можливості організму жінок розвинені інакше і менше, ніж у чоловіків, тому що жінки виконують менше механічної роботи, відповідно, вони мають значно менші показники фізичної працездатності. Всі досліджені значення при PWC170 у жінок закономірно нижчі, ніж у чоловіків як в контролі, так і в спортсменок. Як видно з таблиці 3.2., при обстеженні жінок, які не займаються спортом, величини PWC170 коливаються в межах від 621,50±39,30 до 831,20±50,50 кгм/хв. А у спортсменок, які займаються циклічним видом спорту, показники PWC170 значно вищі, в 14-15 років ми отримали 803,33±30,47 кгм/хв, а в 19-22 роки на піку їх спортивної кваліфікації спостерігали 1257,78±95,04 кгм/хв (табл. 3.2). Індивідуальні коливання величини PWC170 у жінок визначаються такими ж факторами, як і у чоловіків: особливостями конституції, рівнем фізичної активності.

Як відомо, найбільшої величини МСК людина досягає до 18-20 років, після 25-30 років МСК знижується і до 70 років становить близько 50% від колишнього у віці 20 років. В наших дослідженнях у спортсменок, які займаються циклічними видами спорту, достовірно вищі показники МСК на відміну від показників МСК у жінок, що не займаються спортом. Відповідно, у спортсменок в 19-22 роки МСК дорівнює 50,26±1,53 мл/хв/кг, а в контролі 39,07±1,26 мл/хв/кг. У 14-15, 16, 17,18 років величина МСК жінок спортсменок вірогідно нижча, ніж у чоловіків. Але у 19-22-річних чоловіків показник максимального споживанню кисню нижчий, ніж у жінок того ж віку. Це пов'язано з тим, що при перерахунку на 1 кг маси тіла відносно величини PWC170 у чоловіків одержують порівняно невеликі значення, тому що чоловіки спортсмени-веслувальники мають велику вагу тіла. Звідси випливає, що відмінності в МСК між чоловіками і жінками спортсменами практично зникають, якщо МСК співвідносять із вагою тіла. Порівняльний аналіз показників аеробної продуктивності організму у спортсменів та спортсменок дає підстави стверджувати, що абсолютна величина максимального споживання кисню в усі досліджувані вікові періоди в чоловіків значно вища, ніж у жінок.

Суттєві вірогідні зміни ЧСС та АД у спортсменів при PWC170 в порівнянні з контролем не спостерігаються, оскільки тестові фізичні навантаження (в даному випадку PWC170) не є суттєвими, вони не наблизилися до того обсягу та інтенсивності навантажень, які спортсмени мають при тренувальному процесі.

3.2 Адаптаційні реакції серцево-судинної системи на фізичні навантаження за даними електрокардіографії

Електрокардіограму реєстрували у грудних відведеннях по Небу-Бутченко. Аналізувалися такі показники ЕКГ: інтервали R-R, P-Q, Q-T, S-T, шлуночковий комплекс QRS до та після дозованих фізичних навантажень. При цьому отримані дані порівнювалися з нормою.

Виявлено, що атріовентрикулярна провідність, яка оцінюється за тривалістю інтервалу P-Q, знаходиться в межах норми - від 0,12 до 0,20 с і в середньому дорівнює 0,165 с. Тривалість комплексу QRS коливається від 0,07 до 0,10 с (в середньому 0,084 с), що є межею норми, і тільки в невеликої кількості спортсменів величина комплексу QRS складала 0,12 с. При цьому спостерігалися ознаки часткової блокади правої ніжки Гіса. Аналогічні зміни, але без розширення комплексу QRS, спостерігали ще у 13,5% спортсменів веслувальників. Більшість авторів трактують дане явище у спортсменів як варіант норми.

Існує достовірна різниця між інтервалами R-R, всі інші показники ЕКГ (P-Q, Q-T, S-T та комплекс QRS) мають сталі значення. Адекватність чи неадекватність адаптації міокарду визначається величиною та тривалістю навантажень, а також індивідуальними особливостями функціонування серця.

Треба відмітити, що в період максимальних фізичних навантажень значно збільшується ризик розвитку патологічного стану, спостерігається гостре фізичне перенапруження, що проявляється різкою слабкістю, головокружінням, змінами ЕКГ (двофазні зубці Т у відведеннях V4, різке зниження амплітуди зубців Т у відведеннях V5-6), реєструються поодинокі політопні (шлуночкові та передсердні) екстрасистоли. Рання діагностика, використання медикаментозних засобів та корекція тренувального режиму дає можливість швидко ліквідувати передпатологічні зміни.

Наші дослідження показали скорочення електричної систоли (Q-T) у 14-15 річних спортсменів після фізичних навантажень та збільшення її тривалості у 16 та 19-22-річних до та після тренувальних навантажень. Можливо, що скорочення інтервалу електричної систоли (Q-T) у 14-15 річному віці пов'язано з недостатньою тренованістю і, очевидно, також з віковими особливостями функцій серця. Збільшення тривалості механічної і електромеханічної систоли виявлено у 14-15 річних спортсменів, що свідчить про помітні зміни в біоелектричній активності міокарду під впливом короткочасних швидкісних та силових навантажень.

При порівнянні тривалості інтервалу P-Q виявлені наступні зміни: у 14-15 річних спортсменів академічного веслування тривалість інтервалу збільшилася, що збігається з вираженою брадикардією і подовженням систоли, а у 16, 17, 19-22-річних спортсменів під впливом фізичних навантажень тривалість цього інтервалу суттєво не змінилася. Відносне подовження інтервалу P-Q та брадикардія розглядається як фізіологічна особливість серця тренованих осіб, що зумовлено підвищенням тонусу блукаючого нерва. В ході дослідження ми не виявили закономірного зв'язку між тривалістю інтервалу P-Q та тривалістю серцевого циклу.

На основі порівняльного аналізу зубців електрокардіограми (ЕКГ) виявлені наступні закономірності. До фізичних навантажень в спортсменів та в контрольної групи амплітуда зубця Р з віком майже не змінюється. Після навантаження амплітуда зубця Р виявляє тенденцію до підвищення у юних спортсменів 14-15 років, що, очевидно, пов'язано з характером та тривалістю фізичних навантажень. Амплітуда зубця R у підлітків контрольної групи з віком до 14-15 років дещо знижується, а з 16 років підвищується. Вищезгаданих закономірностей у юних спортсменів нами не виявлено. До фізичних навантажень у порівнянні з контрольною групою амплітуда зубця R у 14-15-річних дещо нижча; у 16-17-річних спортсменів амплітуда зубця R в порівнянні з контрольною групою майже не змінилася. Після фізичних навантажень амплітуда зубця R зростає, починаючи з 14-15 років. Отже, наші дані, як і дані літератури, свідчать про те, що зміни амплітуди зубця R залежать від характеру фізичних навантажень і вікових особливостей функцій серця.

За одержаними даними, у 16,17,18-річних спортсменів тривалість комплексу QRS змінюється незначно, а у 14-15-річних спостерігається його подовження (особливо в грудних відведеннях), що розглядається нами як варіант початкового впливу фізичних навантажень. Комплекс QRS змінюється у спортсменів високої кваліфікації в процесі регулярних фізичних навантажень.

Одержані дані дають підставу стверджувати, що тривалі фізичні навантаження - веслування, відбиваються на характері реагування серцево-судинної системи на тривалі фізичні навантаження у різних вікових групах і визначаються, очевидно, вихідним станом організму, індивідуальними особливостями функціонування серця. Кількісні значення змін інтенсивності серцевого компоненту у більшості піддослідних груп за час виконання фізичного навантаження були адекватними в залежності від сили та тривалості навантажень. У деяких осіб спостерігалися також відхилення від попереднього висновку, тобто були не адекватними. Дослідження продемонстрували той факт, що забезпечуючи енергетичну та динамічну діяльність, серцева функція є надзвичайно реактивною та інформативною до навантажень різної тривалості.

3.3 Ехокардіографічні дослідження центральної гемодинаміки та морфометричних показників серця при циклічних фізичних навантаженнях

Проведенні ехокардіографічні дослідження центральної гемодинаміки і морфометричних показників серця при циклічних фізичних навантаженнях. показали, що у юнаків спортсменів в 14-15 років серцевий викид має найбільше максимальне значення. Серцевий викид збільшується пропорційно потужності фізичного навантаження. В інших групах 16, 17, 18 років серцевий індекс кровотоку зростає більш повільніше, а в 19-22 роки навіть зменшується. Це пов'язано з тим, що перший етап адаптації до фізичних навантажень (фоновий) відбувається складніше і з більшим напруженням. І на вершині навантаження відбулася диференціація величин СІ. Тобто, виявлені відмінності пов'язані з спортивним стажем та віком (табл. 3.3).

Перебудова морфологічної структури лівого шлуночка сприяє змінам інтракардіальної гемодинаміки: хвилинний об'єм кровотоку достовірно збільшується з ростом тренованості досліджених спортсменів. Але на більш високому етапі адаптації ХОК зменшується на відмінну від рівня стійкої адаптації. Разом з тим, серцевий індекс достовірно збільшується лише на етапі стійкої адаптації. Відповідно, приріст об'єму кровотоку в процесі тривалої адаптації до фізичних навантажень характеризує переважно збільшення довжини тіла. Серцевий викид в процесі переходу з одного рівня адаптації на інший регулюється змінами ударного об'єму: збільшення ХОК відповідає збільшення УОК та СІ. Збільшення ударного об'єму при досягненні більш високого рівня фізичної підготовки обстежених свідчить про ріст сили серцевого скорочення.

Таблиця 3.3 - Стан основних показників інтракардіальної гемодинаміки (СІ, ХОК, УОК, УІ) у спорстменів та контролі різного віку

Вік	Стать	СІ	ХОК	УОК	УІ
		С	К	С	К	С	К	С	К
14-15	Ч	5,31± 0,20	3,03± 0,12*	7,07± 0,26	5,54± 0,23*	91,44± 1,40	69,25± 0,29	68,63± 1,05	69,25± 0,29
	Ж	5,07± 0,29	2,65± 0,20	6,72± 0,12	5,26± 0,37*	88,60± 1,31	62,15± 0,32	66,63± 0,99	62,15± 0,32
16	Ч	4,03± 0,20	2,58± 0,16*	5,79± 0,28+	5,28± 0,32	88,18± 1,75	66,12± 0,30	61,15± 1,05	66,12± 0,30
	Ж	4,58± 0,42	2,70± 0,15*	6,57± 0,59	5,05± 0,45*	85,22± 2,72	64,08± 0,38	59,60± 1,90	64,08± 0,38
17	Ч	4,11± 0,25	2,28± 0,18	6,18± 0,45	5,39± 0,34	88,56± 1,41	61,78± 0,45	58,26± 0,92	61,78± 0,45
	Ж	3,78± 0,25	2,81± 0,26*	5,71± 0,39	4,99± 0,41	82,22± 2,31*	66,71± 0,37	54,09± 1,52*+	66,71± 0,37
18	Ч	4,03± 0,30	2,97± 0,12*	6,40± 0,49	5,69± 0,39	91,71± 1,80	71,44± 0,46	57,96± 1,06	71,44± 0,46
	Ж	4,03± 0,14	2,57± 0,22*	6,33± 0,21	5,56± 0,47	81,17± 2,75*	66,40± 0,38	51,58± 1,55*	66,40± 0,38
19-22	Ч	3,28± 0,14	2,99± 0,16*	5,58± 0,25	5,37± 0,19	87,08± 1,91	67,42± 0,68	51,19± 1,23+	67,42± 0,68
	Ж	3,30± 0,21	2,61± 0,14*	5,47± 0,34	4,53± 0,36*	79,22± 1,97*	58,91± 0,52	47,37± 1,37*+	58,91± 0,52

* - р< 0,05 (при порівнянні груп за статтю); + - р< 0,05 (при віковому порівнянні)

Особлива роль у розвитку вікової динаміки лівого шлуночка серця у спортсменів та нетренованих належить насосній функції серця. Результати дослідження стану інтракардіальної гемодинаміки показують, що ХОК з віком збільшується в обох групах обстежених (у спортсменів після пубертатного періоду величини ХОК були достовірно більші, ніж у групі нетренованих). СІ, навпаки, зменшується, причому більш інтенсивно у осіб, що займаються спортом. З одного боку, це є показником економізації функції, а з іншої, той факт, що перевага величин ХОК у спортсменів є результатом великих розмірів тіла. Відміченні зміни ХОК досягалися збільшенням УОК у всіх обстежених, особливо з 14-15-річного віку, що пов'язано з інтенсивністю фізичного навантаження. В зв'язку з тим, що ударний індекс між групами достовірно не відрізняється, можемо зробити висновок, що перевага збільшених величин УОК у спортсменів є також результатом великих розмірів тіла. Найбільш суттєвим з всіх гемодинамічних показників для діагностики спортивної підготовки є ударний об'єм серця в стані спокою, який тісно пов'язаний з спортивним результатом в обох групах обстежених.

З віком та ростом спортивної кваліфікації (табл. 3.3.) УОК у чоловіків спортсменів закономірно збільшується і має тенденцію у них до більш високих показників, на відміну від спортсменів жіночої статі. Дана тенденція переходить в закономірність починаючи з 14-15 років. Ударний індекс при цьому змінюється мало. Перш за все, з віком збільшується робота та індекс ударної роботи серця у всіх обстежених, досягає максимальних величин в 18 років. Причому у чоловіків робота лівого шлуночка завжди була більшою, ніж у жінок. Тому можна вважати, що в процесі вікової адаптації до фізичних навантажень у чоловіків та жінок активізується інтракардіальна гемодинаміка, і найбільше це виражено у чоловіків.

Показники %ДS та ФВ,% в обох групах також з віком достовірно змінюються. При цьому пульс зменшувався в обох групах обстежених, в більшому ступені у осіб чоловічої статі та хвилеподібно у жінок. Отже, в процесі вікової адаптації до фізичних навантажень у спортсменів як чоловічої так і жіночої статі збільшується сила серцевих скорочень. Збільшення скоротливої здатності міокарду з віком більше виражено у чоловіків, що пов'язано з швидким збільшенням довжини тіла у чоловіків на відмінну від жінок.

Інтенсифікація серцевого викиду досягається за рахунок ударного об'єму в обох групах. Приріст УОК у всіх обстежених з віком супроводжувалося достовірним збільшенням об'ємної швидкості кровотоку, швидкості збільшення діастолічної ємності. Ці зміни свідчать про оптимізацію скоротливої функції міокарда. Приріст вище зазначених показників більш виражені у чоловіків. Через два-чотири роки заняття спортом ця різниця стала закономірністю. Таким чином, вікове збільшення скоротливої здатності міокарда у чоловіків спортсменів в процесі адаптації до фізичного навантаження відбувається більш інтенсивніше, ніж у жінок спортсменок.

Результати проведених досліджень показали, що збільшення сили серцевих скорочень у спортсменів пов'язано з переходом на високий рівень адаптації організму до важких фізичних навантажень. Вище зазначене зменшення ЧСС по мірі росту фізичної підготовки та тренованості свідчить про більш стійкий та високий рівень адаптації до фізичних навантажень. Таким чином, збільшення сили серцевих скорочень по мірі росту функціональної та фізичної підготовки спортсменів регулюється механізмами адаптації серцево-судинної системи до тривалих фізичних навантажень.



РОЗДІЛ 4. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА БЕЗПЕКА В НАДЗВИЧАЙНИХ СИТУАЦІЯХ

Право на безпечні та нешкідливі умови праці визнано в Україні одним з конституційних прав людини і громадянина. Забезпечення цього права здійснюється за допомогою системи правових соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних заходів та засобів. У своїй сукупності нормативні акти про охорону праці - це правила, стандарти, норми, положення, інструкції та інші документи, яким надано чинність правових норм обов'язкових для виконання.

Правове забезпечення охорони праці крім конституційних норм визначають норми КЗпП України, Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. в новій редакції від 21 листопада 2002 р. та інші підзаконні правові норми з охорони праці.

Кабінет Міністрів України розпорядженням від 11 травня 2006 р. схвалив Концепцію Загальнодержавної програми поліпшення стану безпеки, гігієни праці та виробничого середовища на 2006-2011 роки. Метою Програми є розроблення і забезпечення впровадження в практику новітніх безпечних технологій та досягнень науки і техніки у сфері охорони та гігієни праці, перегляд і адаптація законодавства з питань охорони праці та промислової безпеки до законодавства ЄС для зниження рівня виробничого травматизму і професійної захворюваності, збереження трудового потенціалу України і створення правових засад для вступу України до ЄС.

Медико-соціальні експертні комісії (МСЕК) організуються в самостійні центри, бюро при управліннях охорони здоров'я обласних державних адміністрацій. Відповідно до ЗУ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» МСЕК перебувають у віданні Міністерства охорони здоров'я України. МСЕК здійснюють роботу на базі лікувально-профілактичних закладів, які надають їм приміщення, медичне і господарське обладнання, необхідне для проведення експертизи хворих та зберігання документів, а також забезпечують їх санітарним автотранспортом для огляду хворих удома та здійснення контролю за виконанням індивідуальних програм реабілітації. Перелік необхідного обладнання й інвентаря затверджується Міністерством охорони здоров'я України. В окремих випадках залежно від місцевих умов МСЕК можуть розміщуватись в приміщеннях, що надаються їм за рішенням місцевих органів виконавчої влади.

Інструктаж з охорони праці - це усне пояснення положень відповідних нормативних документів, що закінчується вибірковою перевіркою (шляхом опитування) засвоєних знань і набутих навичок з викладених питань. За характером і часом проведення інструктажі поділяються на вступний, первинний, повторний, позаплановий та цільовий. При першому візиті у Волинське обласне бюро медико-соціальної експертизи був проведений інструктаж з охорони праці спеціалістом служби охорони праці, на якого покладені ці обов'язки і який в установленому Типовим положенням порядку пройшов навчання і перевірку знань з питань охорони праці. Вступний інструктаж проводився в кабінеті охорони праці, що спеціально для цього обладнано, з використанням сучасних технічних засобів навчання, навчальних та наочних посібників за програмою, розробленою службою охорони праці з урахуванням особливостей виробництва. Запис про проведення вступного інструктажу був зроблений в журналі реєстрації вступного інструктажу, який зберігається в службі охорони праці.

Аналіз медико-експертних справ інвалідів внаслідок ГХ здійснювався у виробничому приміщенні, який відповідав нормативам, передбаченим технологічним процесом з урахуванням охороною праці робітників. Робоче місце визначалося зоною виконання трудових обов`язків. При обладнанні робочого місця враховано нормативи його зони. Гігієнічні нормативи на параметри мікроклімату в робочій зоні зазначено в Державних і галузевих стандартах. Робочою зоною вважають простір заввишки до 2 м над рівнем підлоги або площадки, де знаходяться робочі місця. Постійним робочим місцем вважають те, на якому працюючий перебуває більш як половину свого робочого часу або понад 2 години безперервно. Якщо люди працюють у різних місцях зони, то всю зону вважають постійним робочим місцем.

Оптимальними є такі поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому і систематичному впливі на людину забезпечують збереження нормального функціонального і теплового стану організму без напруження її фізіологічних здатностей до терморегуляції; такий стан створює відчуття теплового комфорту і сприяє високій працездатності. Проте оптимальні мікрокліматичні умови обов'язково підтримуються тільки на підприємствах, оснащених установками кондиціонування мікроклімату. В наших умовах були забезпечені допустимі мікрокліматичні умови, які можуть спричиняти зміни функціонального і теплового стану організму, що швидко нормалізується, а також напруження його фізіологічних здатностей до терморегуляції в межах фізіологічних пристосувальних можливостей. При цьому не порушувався стан здоров'я, хоча інколи спостерігалося погіршення самопочуття і зниження працездатності.

Мікроклімат у робочій зоні визначається температурою, вологістю і швидкістю руху повітря, що впливають на організм людини, а також температурою навколишніх поверхонь. Підвищення вологості утруднює тепловіддачу організму внаслідок випаровування при високій температурі повітря і сприяє перегріванню або, навпаки, посилює тепловіддачу при низькій температурі, сприяючи переохолодженню.

У виробничому приміщенні, в якому було робоче місце, був встановлений відповідний температурний рівень, вологість повітря, освітленість, вентиляція. Зокрема, температура повітря не виходила в приміщенні за межі 18-22С, вологість повітря - 40-60%. Рух повітря в приміщенні завдяки вентиляції повинен сягав швидкості 0,1-0,2 м/сек.

Користування електричним струмом сьогодні проводиться майже на всіх підприємствах. Але сам по собі електричним струм створює небезпеку для праці людей. Підвищену небезпеку враження електричним струмом мають металеві поверхні, зокрема підлоги, в умовах підвищеної вологості повітря (понад 75 %).

Постановою Кабінету Міністрів України №1099 від 1998р “Про порядок класифікації надзвичайних ситуацій” затверджено “Положення про класифікацію надзвичайних ситуацій”.

Надзвичайна ситуація - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на об'єкті або території, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом чи іншою небезпечною подією, яка призвела (може призвести) до загибелі людей або значних матеріальних втрат. Надзвичайна ситуація (НС) - це спричинена джерелом небезпеки ситуація, за якої на певній території, акваторії чи господарському об'єкті порушуються нормальні умови життя та діяльності людей, виникає загроза їх життю чи здоров'ю, завдається шкода об'єктам економіки, особистому майну чи природному довкіллю.

Загальні ознаки надзвичайної ситуації:

- наявність або загроза загибелі людей чи значне погіршення умов їх життєдіяльності;

- заподіяння матеріальних і економічних збитків;

- істотне погіршення стану довкілля.

Найбільш ефективний спосіб зменшення шкоди та збитків від надзвичайних ситуацій - запобігти їх виникненню, а в разі виникнення виконувати відповідні до даної ситуації заходи. Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій - це підготовка та реалізація комплексу заходів, спрямованих на регулювання безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації на основі даних моніторингу (спостережень), експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуацію або пом'якшення її можливих наслідків.



ВИСНОВКИ

Фізичні навантаження різної тривалості та інтенсивності відбиваються на суттєвих змінах показників серцево-судинної системи, характер реагування якої визначається вихідним станом організму, індивідуальними особливостями корекції цих змін при різних режимах тренувальних навантажень.

З'ясовано, що ріст, вага та динамометричні показники обох рук збільшуються з віком від 14-15 до 19-22 років у спортсменів веслувальників та в контролі, але вірогідні збільшення цих значень у спортсменів відбуваються як на перших етапах спортивних навантажень, так і на високих рівнях спортивної майстерності.

Виявлені більш високі аеробні можливості, в основному, за рахунок збільшення ЖЕЛ, у спортсменів в порівнянні з контролем і ці параметри є адекватними при контролі за фізичним та професійним розвитком спортсменів, а також при підвищенні адаптаційних можливостей серцево-судинної системи шляхом застосування фізичних вправ аеробного характеру, що мають також оздоровчий ефект.

Показники артеріального тиску у підлітків-спортсменів залежать від посилення тонусу парасимпатичної іннервації і від удосконалення координаційних механізмів, а збільшення ЧСС у відповідь на циклічні фізичні навантаження, які приводять до скорочення фази систоли та збільшення внутрішнього тиску, свідчить про посилену потенційну лабільність серця і його адаптацію до циклічних фізичних навантажень.

Виявлено, що рівні аеробної продуктивності, які оцінювали за показником максимального споживання кисню, мають більш вікові, ніж статеві відмінності, на відмінну від величини максимального навантаження при велоергометричних дослідженнях, і залежать від рівня тренованості, маси тіла, а також від стану здоров'я спортсменів.

У спортсменів обох статей, представників циклічних видів спорту, у яких важливою функцією є витривалість, показники максимального споживання кисню суттєво більші, ніж у спортсменів інших видів спорту, а також в контролі. При цьому різниця в значеннях максимального споживання кисню між спортсменами різної статі більша, ніж в контрольних групах, що вказує на значний оздоровчий ефект занять веслуванням.

Скорочувальна функція лівого шлуночка у спортсменів, адаптованих до циклічних фізичних навантажень, характеризується збільшенням ударного об'єму, фракції викиду, ступенем скорочення передньо-заднього розміру при фізичних пробах, що є кращим у порівнянні з контролем і може застосовуватись як оціночний критерій функціонального стану серцево-судинної системи.

Серед показників ЕКГ, найбільш суттєві зміни при циклічних фізичних навантаженнях мають кардіоінтервали, а вірогідні зниження амплітуди Т-зубців спостерігаються у спортсменів з високою спортивною майстерністю та з великим спортивним стажем в період росту спортивної майстерності, але вони зберігаються без змін при досягненні індивідуально-максимального рівня спортивної майстерності.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Анохін П.К. Нариси з фізіології функціональних систем / П.К. Анохін. - М.: Медицина, 1975. - 477 с.

2. Анохін П.К. Вузлові питання теорії функціональної системи / П.К. Анохін. - М.: Наука, 1980. - 197 с.

3. Баликін М.М. Структура адаптації до фізичних навантажень в умовах високогір'я / М.М. Баликін. - М.: Людина у світі спорту, нові ідеї, технології, 1998. - 201c.

4. Верхошанский Ю.В. Горизонти наукової теорії та методології спортивного тренування / Ю.В. Верхошанский. - К.: Теорія і практика фізичної культури, 1998. - 198 с.

5. Віру А.А. Спроможність до спортивних результатів / А.А. Віру, П.К. Кирге. - М.: Спортивна наука, 1983. - 159 с.

6. Волков Н.І. Закономірності біохімічної адаптації в процесі спортивного тренування / Н.І. Волков. - Х.: Наука, 1986. - 101 с.

7. Волков Н.І. Біологія спорту на порозі ХХІ століття: Ювілейний збірник праць вчених / Н.І. Волков. - М.: Наука, 1998. - 79с.

8. Воробйов О.М. Нариси з фізіології та спортивного тренування / О.М. Воробйов. - М.: Спортивне життя, 1977. - 255с.

9. Воронцов А.Р. Теоретичні основи виховання спеціальної витривалості плавця / А.Р. Воронцов. - М.: Спорт для всіх, 1981. - 80с.

10. Гаркаві Л.Х. Адаптаційні реакції і резистентність організму / Л.Х. Гаркаві, М.А. Уколова. К.: Медицина, 1979. - 128с.

11. Гладишева А.А. Анатомія і спортивна морфологія: підручник / А.А. Гладишева, Б.М. Никитюк. - К.: Спортивна медицина, 2000. - 176с.

12. Гладишева А.А. Анатомія людини: підручник / А.А. Гладишева. - К.: Медицина, 2001. - 103с.

13. Горизонтів П.Д. Роль кортикостероїдів в патології / П.Д. Горизонтів. - М.: Медицина, 1968. - 335с.

14. Йорданська Ф.А. Про норму і патології у провідних спортсменів / Ф.А. Йорданська. - М.: Спортивна медицина, 1982. - С.120-125.

15. Кисельов І.В. Системний підхід до оцінки адаптації в спорті / І. В. Кисельов. - К.: Світ, 1988. - 176 с.

16. Комаренко Н.В. Сезоні коливання функціонального стану організму людини / Н.В. Комаренко, О.В. Лаврикові. - Х.: Персей, 2002. - С.115-119.

17. Коновалов В.В. Вивчення адаптаційних реакцій організму спортсменів, що спеціалізуються в легкоатлетичних видах на витривалість / В.В. Коновалов. - М.: Спортивна медицина, 1998. - 90с.

18. Кузнєцова Т.Н. Контроль на навантаженя в спортивному плаванні за показниками системи білої крові / Т.Н. Кузнєцова. - М.: Медицина, 1989. - 60с.

19. Лаврикова О.В. Гемодинамічні характеристики у різних вікових групах веслувальників і академістів / О.В. Лаврикова. - К.: Терра, 2002. - 72с.

20. Лаврикова О.В. Адаптація серцево-судинної системи у спортсменів академічного веслування при надмірних фізичних навантаженнях / О.В. Лаврикова. - Х.: Терра, 2002. - С.112-115.

21. Лаврикова О.В. Контроль за станом здоров'я веслярів у процесі багаторічного тренування / О.В. Лаврикова. - Х.: Видавництво ХДПУ, 2002. - С.113-115.

22. Лаврикова О.В. Визначення критеріїв фізичного здоров'я у спортсменів циклічних видів спорту / О.В. Лаврикова. - Т.: Укр. мед. книга, 2003. - 92с.

23. Матвєєв Л.П. Про проблеми теорії і методики спортивного тренування / Л.П. Матвєєв. - М.: Фізична культура, 1964. - 180с.

24. Матвєєв Л.П. Основи спортивного тренування / Л.П. Матвєєв. - М.: Фізична культура, 1977. - 248с.

25. Матвєєв Л.П. Фізична культура і реабілітація людини: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ukrkniga.org.ua/ukrоniga-text/818/.

25. Меєрсон Ф.З. Адаптація до стресових ситуацій та фізичних навантажень / Ф.З. Меєрсон, М.Г. Пшеннікова. - М.: Медицина, 1988. - 256 с.

26. Меєрсон Ф.З. Адаптація до фізичних навантажень / Ф.З. Меєрсон. - М.: Медицина, 1988. - 254с.

27. Павлов С.Е. Циклічність у фізичній підготовці спортсменів: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://eprints.zu.edu.ua/wiew/subjects/.

28. Павлов С.Е. Стрес і його вплив на організм людини: [Електронний ресурс]. - Режим доступу:http://pidruchniki.ws/15840720/meditsina/vleologiya-_griban_vg.

29. Павлов С.Е. Використання низько енергетичних інфрачервоних лазерів в спортивній медицині, як засобу підвищення спортивної роботи / С.Е. Павлов. - М.: Спортивна медицина, 1992. - 95с.

30. Павлов С.Е. Методика застосування фізіотерапевтичних засобів в тренувальному процесі плавців / С.Є. Павлов, Т.М. Кузнєцова. - М.: Спортивна медицина, 1997. - 74с.

31. Павлов С.Е. Адаптація і стрес у спорті / С.Е. Павлов, Т.Н. Кузнєцова. - М.: Спортивна медицина, 1999. - 142с.

32. Павлов С.Е. Фізіологічні аспекти спортивного тренування в плаванні / С.Е. Павлов М.: Спортивна медицина, 1998. - 110с.

33. Платонов В.М. Біологічні закономірності в плануванні фізичної підготовки спортсменів / В.М. Платонов. - К.: Теорія і практика фізичної культури. 1993. - 91с.

34. Солодков А.С. Зміни функцій організму і адаптація моряків до умов плавання: Воєнний медичний журнал / А.С. Солодков. - М.: Знання, 1980. - 63с.

35. Солодков А.С. Фізіологічні аспекти адаптації спортсменів / А.С. Солодков. - М.: Знання, 1981. - 46с.

36. Солодков А.С. Адаптивні можливості людини / А.С. Солодков. - М.: Знання, 1984. - 449 с.

37. Солодков А.С. Адаптація до циклічних навантажень: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://ebooktimez.net/book_214.html.

38. Спенсер Г.І. Адаптація до фізичних навантажень: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.horting.org.ua/nzde/165.

39. Уголєв А.М. Еволюція травлення і принципи еволюції функцій / А.М. Уголєв. - Л.: Наука, 1985. - 544с.

40. Цепкова Н.К. Адаптація внутрішнього середовища організму спортсменів до лабораторних навантажень / Н.К.Цепкова. - М.:Наука, 1982. - С.83-86.

Размещено на Allbest.ru