Главная База знаний "Allbest" Медицина Технологія виготовлення кремів

Технологія виготовлення кремів

Характеристика крему як лікарської форми. Їх види: жирові, емульсійні, суспензійні. Складання їх рецептури, технологія приготування, принципи дії. Класифікація біологічно активних, діючих і допоміжних речовин, використовуваних у складі косметичних кремів.

Рубрика Медицина
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 30.11.2014
Размер файла 65,2 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

У разі гідрофобного дисперсійного середовища стабілізувати систему, підвищуючи її в'язкість, можливо шляхом введення ущільнювачів гідрофобної природи, які мають високу температуру плавлення, -- віск натурального і синтетичного походження, а також гідрофобних компонентів, що підвищують диспергованість наповнювачів.

При використанні емульсії як дисперсійного середовища фізичну стабільність забезпечує комплекс стабілізаторів і емульгаторів, що входять до її складу. ПАВ, у свою чергу, сприяють диспергованості твердих часток. Оптимальна міра дисперсності часток дисперсної фази досягається дотриманням технології виробництва.

До суспензійних косметичних кремів відноситься захисний крем -- засіб по догляду за шкірою у формі крему, призначене для захисту шкіри від несприятливої дії чинників зовнішнього і виробничого середовища: сонячних променів, обвітрення, високої і низької температури, підвищеної або зниженої вологості повітря, забрудників (механічних, хімічних, біологічних). Дисперсійне середовище захисних кремів є жировим або емульсійним, а дисперсна фаза представлена кристалічними речовинами неорганічної природи (окисид або стеарат цинку, окисид титану). Надзвичайна поширеність, універсальність і косметична ефективність захисних кремів пояснюються різнобічною дією вищезгаданих сполук. Окисид цинку, оберігаючи екстерорецепції шкіри від подразливої дії довкілля, запобігає свербежу, почервонінню шкіри; крім того, окисел цинку дещо прискорює десквамацію епідермісу, що, відповідно, сприяє поліпшенню зовнішнього вигляду шкіри. Креми, що містять значну кількість (понад 10%) окислу цинку, забезпечують сонцезахисну дію, що оберігає шкіру від агресивної дії УФ-випромінювання і від появи надмірної пігментації (у тому числі її порушень -- веснянок). Кращим і нейтральнішим відносно шкіри фізичним світлофільтром є двоокис титану -- TiO2.

Фізичні світлофільтри діють за принципом екрану (відбивача), мають широкий спектр дії і, як правило, не роблять фотосенсибілізуючого ефекту. Іноді вони використовуються в сонцезахисний рецептурах разом з хімічними УФ-фильтрами, що дозволяє понизити зміст останніх і зменшити їх проникаючу здатність в шкірні покриви.

Для сухої шкіри застосовують цинкові креми на жировій основі, для жирної шкіри -- ті ж цинкові препарати, але на безжировій основі. Іноді для жирної шкіри застосовують і жирні цинкові креми, а саме в тих випадках, коли потрібно розчинювальну дію цинкових препаратів.

4.3 Технологія суспензійних кремів

Технологічний процес виробництва суспензійних кремів визначається природою і фізико-хімічними властивостями дисперсійної середовище.

Технологія суспензійним кремів на емульсійній основі складається з наступних операцій:

· приготування водної фази;

· приготування масляної фази;

· емульгування;

· підготовка порошкоподібних компонентів;

· введення порошкоподібної дисперсної фази;

· гомогенізація крему;

· охолодження;

· введення термолабільних БАР;

· парфюмування;

· пластична обробка крему (для емульсій другого роду);

· фасовка і упаковка крему.

Приготування суспензійних кремів на жировій основі включає наступні операції:

· приготування масляної основи (плавлення тугоплавких жирових компонентів, сплав компонентів);

· підготовка порошкоподібної сировини;

· введення порошкоподібний компонентів в жирову основу;

· гомогенізація крему;

· охолодження;

· парфюмування крему;

· введення термолабільних БАР;

· пластична обробка крему;

· фасовка і упаковка готового продукту.

Приготування суспензійних кремів на основі гелю включає наступні операції:

· приготування гелю;

· підготовка порошкоподібної сировини;

· введення порошкоподібних компонентів в основу гелю;

· введення БАР;

· парфюмування крему;

· гомогенізація крему;

· фасовка і упаковка готового продукту.

5. Контроль якості косметичних кремів

5.1 Дослідження якості косметичних кремів

Косметичні креми виготовляються відповідно до вимог нормативної документації, по технологічних інструкціях і рецептурах, затверджених в установленому порядку.

Відповідно до вимог ДСТУ 29189-91 «Креми косметичні» за органолептичними і фізико-хімічними показниками повинні відповідати вимогам і нормам, приведеним в таблиці 3. Конкретні значення наводяться в нормативно-технічній документації на кожне найменування крему.

Таблиця 3 Показники якості кремів косметичних

Найменування показника

Норма

Густі типу

Рідкі будь-якого типу

в/о

о/в

змішаного

Зовнішній вигляд

Однорідна маса, що не містить сторонніх домішок

Колір

Властивий кольору крему цього найменування

Запах

Властивий запаху крему цього найменування

Масова доля гліцерину,%, не більше

-

30,0

8,0

15,0

Масова доля лугу в перерахунку на КІН,%, не більше

-

1,0

1,0

1,0

Масова доля води і летких речовин,%

8,0-75,0

20,0-95,0

40,0-75,0

53,0-97,5

Водневий показник, рН

5,0-9,0

5,0-9,0

5,0-9,0

5,0-9,0

Колоїдна стабільність

Стабільний

Термостабільність

Стабільний

Косметичні креми зберігають в сухих приміщеннях з відносною вологістю не більше 70%, при температурі не нижче +5 З і не вище +25 С. В процесі зберігання емульсійних кремів в/м, що містять більше 50% натуральних жирів, допускається поява тонкої окисної плівки. Допускається також незначне розшарування рідких кремів, однорідність яких відновлюється після легкого збовтування.

Гарантійний термін зберігання косметичних кремів -- 12 місяців; рідких кремів і біокремів -- 6 місяців з моменту виготовлення.

5.2 Методи випробувань

Зовнішній вигляд і колір косметичних кремів визначають переглядом проби, поміщеної тонким, рівним шаром на предметне скло або аркуш білого паперу. Однорідність -- відсутність грудок і крупинок -- визначають на дотик легким розтиранням проби.

Запах кремів визначають органолептичним методом.

Методи контролю косметичних кремів можуть бути розділені на фізико-хімічні і хімічні. Фізико-хімічні методи передбачають визначення таких показників, як стабільність, рН, тип емульсії, консистенція. Ці показники характеризують споживчі властивості косметичних кремів. Хімічні методи аналізу дозволяють визначити компоненти, що входять до складу кремів.

Фізико-хімічні методи випробувань косметичних кремів.

Визначення стабільності

Стабільність -- один з основних показників, що характеризують якість косметичних кремів. У них не повинна відділятися жирова або водна фаза впродовж гарантійного терміну зберігання, а також при зміні температури довкілля.

Методи визначення стійкості емульсійних кремів ділять на тривалі (випробувані в умовах, при яких вони зберігаються) і прискорені. Перші мають велике значення для дослідження стабільності нових видів виробів.

При розробці рецептур косметичних кремів, а також для контролю виробництва потрібні прискорені методи. До них відносяться методи, грунтовані на прискоренні коагуляції і коалесценції в емульсійних кремах в результаті накладення термічної або фізичної напруги. При підвищенні температури в'язкість дисперсійного середовища значно знижується, внаслідок збільшення кінетичної енергії системи інтенсивність зіткнення часток різко зростає, що призводить до прискорення процесу руйнування емульсій. На цьому принципі грунтовані методи визначення стабільності кремів шляхом витримки їх при підвищених температурах впродовж 7-- 14 діб або в умовах різкого коливання температур.

Для встановлення стабільності косметичних емульсійних кремів використовують два методи. Перший полягає у визначенні колоїдної стабільності шляхом центрифугування, другої, -- у визначенні термостабільності при різних температурах.

Визначення колоїдної стабільності емульсійних кремів методом центрифугування. Крем вважається стійким, якщо після центрифугування в пробірках не спостерігається вищелення жирової або водної (розшарування і вищелення осідання) фази. Якщо навіть в одній пробірці спостерігається розшарування крему або вищелення осаду, то повторюють випробування з новими порціями. Крем вважається нестабільним, якщо при повторному аналізі буде помічено розшарування його або вищелення осідання хоч би в одній з пробірок.

Визначення термостабільності. При визначенні 5-6 пробірок наповнюють 6-10 мл досліджуваного крему і поміщають їх в термостат з температурою 40-45°С на 7 діб. Потім ці зразки переносять на 7 діб в холодильник з температурою 10-12 З, після чого крем впродовж 3 діб видержують при кімнатній температурі. Стабільність визначають візуально: якщо в одній з пробірок не спостерігається розшарування крему, він вважається термостабільним.

Метод визначення центрифугуванням дозволяє в найбільш короткий термін встановити стабільність досліджуваної системи і може бути використаний для контролю виробництва, при розробці рецептур новий косметичних кремів і виборі оптимального способу їх отримання.

Методи визначення термостабільності можна застосовувати для оцінки якості випускаємих кремів, а також при створенні нових рецептур.

Дисперсійний аналіз

При визначенні властивостей емульсійних систем дисперсність є основною характеристикою. Дисперсність емульсій вимірюється величиною діаметру часток дисперсної фази. Діаметр часток фази в емульсіях складає 0,1-10 мкм. Завдання дисперсійного аналізу полягає в тому, щоб встановити розміри часток, наявних в цій емульсії, і їх фракційний склад. Міра дисперсності косметичних емульсійних кремів служить важливим показником, оскільки визначає їх стабільність і консистенцію.

Нині найбільше поширення знаходить мікроскопічний метод. Під мікроскоп з допомогою окуляр мікрометра встановлюють діаметр не менше 100 часток і потім обчислюють зміст кожної фракції в емульсіях. Для полегшення підрахунку застосовують фарбування дисперсної фази за допомогою водорозчинних барвників (метиленовий блакитний або метиловий помаранчевий). Цим методом можна визначити дисперсійний склад емульсійних кремів типу олія/вода. Для емульсійних кремів типу вода/олія, що мають складну колоїдну структуру, цей спосіб непридатний.

Визначення міри дисперсності емульсійних кремів типу олія/вода. Для полегшення процесу мікроскопування при дисперсному аналізі знижують концентрацію дисперсної фази. Емульсії, що містять 15% жирової фази, розводять дистильованою водою в співвідношенні 1:100, 20%-ві -- в співвідношенні 1:200, 30%-ві -- в співвідношенні 1:300 і т. д.

З метою отримання зразка, придатного для дисперсійного аналізу, в склянку підливають дистильовану воду залежно від змісту жирової фази, 1 г досліджуваного крему і 1-2 краплі розчину барвника. Суміш ретельно перемішують скляною паличкою з гумовим наконечником до утворення однорідної системи.

Аналіз роблять таким чином. У камеру Горяєва з щільно притертим покривним склом піпеткою вводять досліджуваний зразок і поміщають її під об'єктивом мікроскопа. Цей метод слід використати для визначення міри дисперсності емульсійних кремів типу олія/вода при розробці рецептур нових виробів, виборі оптимального режиму приготування, а також для проведення вибіркових аналізів.

Метод розбавлення і фарбування. Метод розбавлення полягає в наступному: декілька крапель досліджуваного крему вноситься у воду. Якщо великі краплі швидко перетворюються на дрібні і останні поширюються по поверхні води або навколо крапель утворюється каламутний шар, то досліджувана система вважається емульсією 1 роду.

Якщо емульсія прилипає до шпателя і насилу або зовсім не поширюється у воді, утворюючи незмочувані глобули, то вона відноситься до системи 2 роди.

Цей метод не надійний: емульсії 2 роду можуть частково розподілятися у воді, якщо вони містять поверхнево-активні речовини, наприклад, натрію лаурилсульфат. Поблизу критичної точки звернення фаз або у разі множинних емульсій такий метод не дає точного результату.

Метод фарбування, широко використовуваний на практиці, грунтований на тому, що крапля розчину малорозчинного барвника (наприклад, судан III) обережно наноситься на поверхню досліджуваній емульсії. Якщо дисперсійним середовищем емульсії служить олія, то крапля розтікається по поверхні і відбувається досить швидке фарбування. Відсутність розтікання і фарбування вказує на те, що емульсія належить до систем 1 роду. Аналогічне фарбування проводять з водорозчинним барвником (метиловий блакитний або метиленовий помаранчевий).

Останнім часом перераховані методи визначення типу емульсії витісняються кондуктометричним методом, грунтованим на різній електропровідності фаз. Масляна фаза має малу електропровідність, тоді як вода є хорошим провідником електрики. Тому емульсії типу вода/олію мають значно нижчу електропровідність в порівнянні з емульсіями 1 роду (10-3-10-4.

Визначення рН

Останніми роками до складу косметичних кремів вводять різні речовини, що впливають на значення рН кремів. Кислі (рН нижче 4,5), так само як і занадто лужні (рН вище 8,5), креми чинять негативну дію на шкіру. Для визначення рН в кремах застосовує індикаторний і потенціометр методи. Останній дозволяє встановити рН кремів з точністю до сотих доль.

У емульсійних косметичних кремах типу олія/вода рН встановлюють безпосередньо в досліджуваних зразках.

У кремах типу вода/олію визначають рН водного витягу. До 20 г досліджуваного крему додають 80 мл дистильованої води (рН -- 6,2-7,0) і суміш при ретельному перемішуванні нагрівають до 80°С, поки не настане повне руйнування емульсії. У охолодженій до 25°С декантированому водному витягу рН вимірюють за методикою, приведеною вище.

Визначення консистенції

Окрім основного призначення -- чинити сприятливу дію на шкіру, креми повинні легко наноситися, швидко вбиратися, вільно видавлюватися з туб. Ці властивості багато в чому залежать від консистенції кремів, яка є одним з найбільш важливих показників, що визначають їх споживчі властивості. Встановлено також, що консистенція кремів багато в чому визначає швидкість проникнення в шкіру біологічно активних речовин, відповідно визначає косметичну ефективність.

Особливе значення має консистенція для емульсійний кремів типу вода/олія, що містять значну кількість структуротворних речовин, а також для рідких емульсійних кремів. Дуже щільні креми типу вода/олія насилу видавлюються з туб, вимагають значних зусиль при нанесенні на шкіру і викликають її розтягання. Рідкі емульсійні креми повинні вільно вишиватися з флаконів і зберігати плинність впродовж гарантійного терміну зберігання.

Хімічні методи випробувань косметичних кремів

Масову долю гліцерину, загального (вільною і пов'язаною) лугу, масову долю монометилового ефіру гідрохінону (у відбілювальних кремах) визначають титриметричним методом.

Масову долю води і летких речовин визначають гравіметричним методом.

Метод визначення температури каплепадения жирових кремів грунтований на вимірі температури, при якій відбувається падіння першої краплі розплавленого крему, що поміщеного в чашку приладу і нагрівається в певних умовах.

6. Практична частина

Рецепт №1

Recipe: Olei Cacao 2,0

Cerae albi 3,0

Lanolini 10,0

Olei Olivarae 30,0

Natrii tatraboratis 0,5

Aquaе purificatae ad 50,0

Misce. Da. Signa. Основа для нічного поживного крему.

ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПОЗИЦІЙНОЇ ОСНОВИ

За характером розділення речовин в основі - це гетерогенна система - гідрофільно-ліпофильна. Гідрофобна фаза системи (масло какао, віск білий, ланолін, олія оливкова) є мазь-сплав, в якій емульгована водна фаза, представлена розчином натрію тетраборату.

ПАСПОРТ ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ

№ рецепту

Взято: Cerae albi 3,0

Lanolini 10,0

Olei Cacao 2,0

Olei Olivarae 30,0

Aquaе purificatae 5ml

Natrii tatraboratis 0,5

--------------------------------------------

Мзаг.=50,0

ТЕХНОЛОГІЯ І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Віск білий, масло какао, ланолін є структуротворними компонентами. Масло какао ще має і лікувальні властивості. Олія оливкове також є формотворним компонентом, характеризується високою в'язкістю (в порівнянні з іншими оліями) і змістом великої кількості насичених жирних кислот. Емульсійну композицію готують у випарювальній чашці, причому гідрофобну і гідрофільну частину готують окремо. Особливістю технології є те, що емульсію отримують при інтенсивному перемішуванні двох фаз, нагрітих до температури 60-70°С.

У випарювальній чашці на водяній лазні послідовно сплавляють (з урахуванням температур плавлення) віск білий, ланолін, масло какао; туди ж додають олію оливкову. Окремо, в 5мл гарячої води розчиняють 0,5 натрію тетраборату. Обидві системи емульгують в теплій ступці до однорідності і доки сплав не охолоне до кімнатної температури. Після охолодження проводять оцінку якості композиції, згідно інструкції, фасують у банку. Забезпечують етикеткою. Виписують паспорт.

Ця композиція сама має пом'якшувальну і поживну дію і може служити основою для введення БАР.

Рецепт №2

Recipe: Vaselini 54,0

Emulgentis T-2 9,0

Tincturae Calendulae 10ml

Aquae purificatae 27ml

Misce. Da.Signa. Для змазування шкіри рук.

ХАРАКТЕРИСТИКА КОМПОЗИЦІЙНОЇ ОСНОВИ

За типом дисперсійної системи - це гетерогенна мазь-емульсія II роду (вода/олія). Для освіти емульсії - емульгатор Т-2, оскільки гідрофобна основа вазелін може інкорпорувати не більше 5% води.

ПАСПОРТ ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ

№ рецепту

Взято: Emulgentis T-2 9,0

Vaselini 54,0

Aquae purificatae 27ml

Tincturae Calendulae 10ml

----------------------------------------------------

Мзаг.=100, 0

ТЕХНОЛОГІЯ І ТЕОРЕТИЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ

Особливе значення для отримання косметичних емульсій має температурний режим. Окремо готується масляна і водяна фази емульсії при температурі 60-70°С. І далі обидві фази в ступці змішуються при цій же температурі при інтенсивному перемішуванні.

У фарфоровій чашці при температурі 60-70°С розплавляють 9,0 емульгатора Т-2 (більше тугоплавкий компонент), додають 54,0 вазеліну. Сплав переносять в нагріту фарфорову ступку, і при інтенсивному перемішуванні, додають порціями 27мл води, нагрітої до 60°С. Емульгують до отримання однорідної маси білого кольору. До охолодженої маси частинами додають настоянку календули 10мл, ретельно емульгують. Перевіряють на однорідність. Переносять в широкогорлу склянку. Оформляють «Крем для рук».

Рецепт №3

Recipe: Perhydroli 10ml

Lanolini 40,0

Unguenti Zinci 50,0

Misce, ut fiat cream

Da. Signa. Відбілювальний крем

ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІКАРСЬКОГО КОСМЕТИЧНОГО ЗАСОБУ

М'який косметичний засіб - крем. За типом дисперсійного середовища - гетерогенна система - комбінована - емульсійний - суспензійна композиція.

ПАСПОРТ ПИСЬМОВОГО КОНТРОЛЮ

№ рецепту

Взято: Perhydroli 10,0

Lanolini 40,0

Unguenti Zinci 50,0

---------------------------------------

Мзаг = 100,0

Висновки

Відповідно до ДСТУ 2472-94 «Продукція парфюмерно-косметична. Терміни і визначення» косметичний крем -- засіб для відходу за тілом у вигляді мазеподібної маси з додаванням активнодейтвующих речовин. По складу креми підрозділяють на жирові і емульсійні типу вода/олія, олія/вода і змішаного типу; по консистенції підрозділяють на рідкі і густі.

Крем жировий -- форма косметичного засобу мазеподібної консистенції на жировій основі.

Крем емульсійний -- однорідна суміш (емульсія) двох основних фаз: водною і масляною типу вода/олія (у/м), олія/вода (м/в) і змішаного типу.

Сучасні креми класифікуються:

1. по складу:

· жирові (кремоподібний стан яких забезпечується комплексом жирів і жироподібних речовин);

· емульсійні (кремоподібний стан визначається наявністю і співвідношенням жирів і води);

· суспензійні (кремоподібний стан забезпечується консистенцією дисперсійного середовища і концентрацією твердої дисперсної фази);

· комбіновані (суспензійні креми, в яких як дисперсійне середовище використовуються емульсії);

· безжирові (креми, що не містять у своєму складі жирів і жироподібних речовин).

2. за призначенням:

· гігієнічні (у т. ч. креми спеціального призначення);

· лікувально-профілактичні;

· декоративні.

3. по консистенції:

· рідкі;

· власне креми;

· густі.

Нині у виробництві косметичних засобів використовуються нові хімічні сполуки, які дозволяють не лише розширити асортимент продукції, але і отримати ефективні косметичні препарати. Так, широке застосування в косметичних засобах отримали нові хімічні продукти органічного синтезу (емульгатори, пасти, барвники, аромати і т. д.), нові види сировини (смоли, плівкотвірні речовини, віск та ін.), ПАВ.

Один з головних напрямів сучасної косметології -- застосування в косметичних засобах біологічно активних речовин, а саме вітамінів, біогенних стимуляторів, рослинних екстрактів, гормонів, бактерицидних препаратів, ферментів, білкового гідролізату, а також їх комплексів. Цей напрям надзвичайно перспективний, оскільки трапляється нагода профілактичної і лікувальної дії на захворювання, що супроводжуються тим або іншим косметичним дефектом.

Необхідно відмітити, що постійне і тривале застосування косметичних засобів приводить до того, що хімічні речовини, проникаючи через епідерміс, волосяні фолікули і вивідні протоки сальних залоз, можуть викликати ряд змін в шкірі, а також не унеможливлено їх загальнотоксичної дії на організм в цілому.

У зв'язку з цим для промислового випуску і медичного застосування дозволяються тільки ті косметичні засоби, при експериментальному і клінічному вивченні яких доведена їх нешкідливість і ефективність, розроблені показання і протипоказання до їх застосування, а також розроблена і затверджена нормативно-технічна документація. Вживані в косметичних засобах компоненти повинні відповідати вимогам тих, що відповідають Остов або Державної фармакопеї.

Обов'язково при дослідженні нових косметичних засобів, а також нових компонентів, що входять в ці засоби, визначення нешкідливості препаратів (гострій і хронічній токсичності), подразливої, аллергизирующего і специфічного дії. Окрім цього потрібні відомості про канцерогенність і тератогенну дію препарату.

За наявності в рецептурі косметичного засобу нових хімічних сполук вони повинні піддаватися токсикологічній оцінці по загальноприйнятих методах зі встановленням основних параметрів і класу токсичності. Незалежно від цього має бути вивчена токсикологія усієї рецептури.

Окрім загальних токсикологічних випробувань при апробації засобів, що наносяться на гладку шкіру (креми), необхідно вивчати:

· проникність шкірного бар'єру за допомогою ізотопного методу або інших методик;

· вплив на структуру шкіри (за допомогою гістологічних, гістохімічних, гисторадиографических і електронно-мікроскопічних методів);

· біохімічні показники;

· рН і температурну реакцію шкіри.

Питання про рекомендацію косметичного засобу для широкого застосування може бути розглянуте Фармакологічним центром або уповноваженим на те органом тільки після уявлення усієї необхідної документації про доклінічні дослідження. Косметична продукція повинна робитися згідно з технологічними регламентами, технологічними вимогами і рецептурами з дотриманням затверджених санітарних норм і правил (ДСТУ 29189-91).

Оцінка якості косметичних препаратів, приготованих по екстемпоральній рецептурі аптечними установами, проводиться так само, як і для відповідних лікарських форм.

Усі косметичні препарати, що випускаються косметичною промисловістю, піддаються якісному і кількісному аналізу відповідно до затвердженої нормативно-технічної документації на цей препарат.

Косметичні креми мають бути однорідними по складу, не містити крупинок і сторонніх домішок, мати певний колір і запах, властивий для кожного найменування. При приготуванні усіх косметичних засобів контролюються такі технологічні показники як фасовка, упаковка, транспортування і зберігання. Косметичні креми необхідно зберігати в сухих приміщеннях з відносною вологістю не більше 70% при температурі не нижче +5°С і не вище +25°С. Умови зберігання косметичних препаратів мають бути вказані в приватних статтях (технічних умовах).

Одним з основних напрямів вдосконалення косметичних препаратів є розробка принципово нових рецептур, що визначає споживчу цінність продукції.

Розширення асортименту початкової сировини, застосування нових допоміжних речовин (гелеобразователей, ПАВ, солюбилизаторов, стабілізаторів і т. д. -- продуктів сучасного хімічного виробництва), створення нового технологічного устаткування, вдосконалення процесів виробництва також сприятимуть підвищенню якості косметичних препаратів.

Список використаної літератури

1. Александров И.Д., Субботин В.М. Справочник по технологии приготовления лекарственных форм. - Ростов на Дону: «Феникс», 2000 - 192с.

2. Грецкий В.М., Хоменок В.С. Руководство к практическим занятиям по технологии лекарственных форм. - М.: Медицина, 1991.

3. Кондратьева Т.С., Иванова Л.А. Технология лекарственных форм в 2-х томах. - М.: Медицина, 1991. - Т.1.- 496с. - Т.2.- 530с.

4. Косуба Р.Б., Кучер В.І. Основи медичної рецептури. - Чернівці, 2000.

5. Машковський М.Д. Лекарственные средства. - М.: Медицина, 2000. - Т.1-2.

6. Муравъев И.А. Козьмин В.Д. Кудрин А.Н. Несовместимость лекарственных веществ. - М. Медицина, 1978.

7. Муравьев И.А. Технология лекарственных форм. - М.: Медицина, 1988.-497с.

8. Перцев І.М., Шевченко Л,Д., Чаговець Р.К. Практикум з аптечної технології ліків. - Харків: Прапор, 1995. - 303с .

9. Перцев И.М., Чаговец Р.К. Руководство к лабораторным занятиям по аптечной технологии лекарственных форм. - К.: Вища школа, 1987. - 290с.

10. Півненко Г.П., Чаговець Р.К., Перцев Г.М. Практикум з аптечної технології ліків. - К.: Вища школа, 1972.

11. СиневД.Н. Гуревич И.Я. Пособие для фармацевтов аптек. - М. Медицина, 1982

12. Справочник фармацевта. / Под ред. А.И.Тенцовой - 2-е изд. - М.: Медицина, 1981. - 184с.

13. Технология косметических и парфюмерных средств: Учеб. пособие для студентов фармац. спец. высш. учеб. заведений / А.Г. Башура, Н.П. Половко, Е.В. Гладух и др.-- X.: Изд-во НФАУ: Золотые страницы, 2002.-- 272 с

14. Тихонов 0.І., Ярних Т.Г. Аптечна технологія ліків. - Вінниця: Нова книга, 2004. - 638с.

15. Тихонов О.І. Ярних Т.Г. Навчальний посібник з аптечної технології ліків. - Х. Основа, 1998.

16. Н-з № 44 від 16.03.93р. Про організацію зберігання в аптечних установах різних груп ЛЗ.

17. Н-з № 197 від 7.09.93р. Про затвердження інструкції по приготуванню в аптеках ЛФ з рідким дисперсним середовищем.

18. Н-з № 360 від 19.07.05 р. Про затвердження правил виписування рецептів та вимог-замовлень на лікарські засоби і вироби медичного призначення, порядку відпуску лікарських засобів і виробів медичного призначення з аптек та їх структурних підрозділів, Інструкції про порядок зберігання, обліку та знищення рецептурних бланків та вимог-замовлень. Зміни до наказу № 360 - наказ № 440 від 04.07.06 р.

Размещено на Allbest.ru

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены