Проблема деформації скелету у дітей

При схильності до сутулості зниження навантаження на хребет може бути досягнуте шляхом проведення навчальних занять за столом з косою установкою кришки (по типі креслярської дошки), що дозволяє дитині відхилити корпус назад і обпертися па спинку стільця.

В деяких випадках негативну дію на хребет мають фізичні вправи,пов'язані з асиметричними рухами (бадмінтон, фехтування),якщо не вносити поправок до методики занять за рахунок загально-розвиваючих вправ. В той же час посилене заняття акробатикою, художньою гімнастикою,боротьбою в ранньому шкільному віці викликають надмірну гнучкість (рухомість) хребта, що також може негативно відобразитися на формуванні постави.

Всі вчителя в школі мають постійно слідкувати, чи правильно сидять учні за партами,розмовляти з учнями про важливість правильної постави для здоров'я [29].

Відомо,що початкові ступені сколіозу клінічно схожі з патологічною поставою. Тому загальними профілактичними мірами для цих груп хворих буде правильне фізичне виховання дітей. Воно має починатися з перших тижнів після народження і по мірі росту дитини включати нові засоби фізичного виховання [29,31]. Вже в ранньому дитинстві фізичне виховання (гімнастика, масаж, загартування, ігри) мають бути складовими компонентами його виховання.

Щоб забезпечити всебічне фізичне виховання дітей, варто включити в їхній повсякденний режим систематичні фізичні вправи, спорт, спортивні ігри, прогулянки на свіжому повітрі. Особлива увага приділяється методикам лікування різними видами фізичних вправ. Основними принципами побудови занять по корекції порушень опорно-рухового апарата О. В. Іванова висуває наступні: всесторонність впливу (комплекс вправ повинен охоплювати можливо більшу кількість м'язових груп і забезпечувати рівномірний розвиток організму; важливо також включати в заняття природні рухові вміння); поступовість збільшення навантаження з послідовним включенням в активну діяльність всіх основних м'язових груп; наочність - для створення уявлення про правильну поставу; спрямованість кожної вправи на виховання постави; доступність комплексу віковим і індивідуальним особливостям дитини; правильне дозування фізичних вправ шляхом відповідному віку тривалості занять, вибору оптимальних вихідних положень, темпу, ритму, амплітуди рухів, чергування вправ і відпочинку [18].

Тому значне профілактичне значення має група заходів, що має вплив на загальний фізичний розвиток і функціональний стан мускулатури, тому що активне утримання корпуса, плечового, тазового пояса і нижніх кінцівок у правильному положення можливо лише при активній участі м'язів. Для здійснення цієї мети повинні бути використані диференційовано підібрані вправи ранкової гігієнічної гімнастики, физкультхвилинки під час уроків, перерви між уроками, насичені фізичними вправами прикладного і ігрового характеру. В умовах школи варто звернути увагу на проведення під час навчальних занять физкультхвилинки, що має значення «активного відпочинку» і сприятливому відновленню працездатності м'язів спини, а також фізичних вправ на повітрі в перервах між уроками. Для цього необхідно, щоб на шкільній ділянці були встановлені відповідні снаряди (гойдалка, вертикальні і горизонтальні сходи, поперечини, колода для балансування і інші пристосування). У загальному комплексі засобів, що впливають на фізичний розвиток, особливо більша роль належить правильно побудованому уроку фізкультури, ціль якого полягає в наданні загально - зміцнювального впливу на організм дитини, а не у виробленні вузьких рухових навичок спортивного характеру. Правильний підбір спортивних вправ, виховання інтересу до них у школяра, впровадження їх у режим дня дитини також дуже вплинуть на його правильний і гармонічний розвиток.

У ранковій гімнастиці увага повинна бути акцентована на вправах, що зміцнюють м'язи, зближують лопатки, розширюють грудну клітку, укріплюють довгі м'язи спини (розгиначі корпуса) і черевний прес. У зв'язку із цим доцільно фізичні вправи робити не тільки стоячі, але також в положень лежачи па спині, на животі, стоячі в колінно - ліктьовій позі і включити в комплекс вправи з гімнастичним ціпком [29,31].

Використання перерахованих груп заходів досить для підтримки правильного фізичного розвитку здорової дитини. Для дітей з відхиленнями з боку загального фізичного розвитку, зниженою функціональною здатністю певних м'язових груп і недостатньою витривалістю до фізичного навантаження повинні бути організовані в школі додаткові заняття фізкультурою зі спеціальною спрямованістю.

Подібні заходи мають особливо велике профілактичне значення для дітей, ослаблених недавно перенесеними захворюваннями, а також страждаючих недостатністю серцево-судинної: системи. Спеціальні фізичні вправи підібрані з обліком наявних у дитини відхилень із боку, загального здоров'я і фізичного розвитку, можуть виконуватися не тільки в умовах школи, але і вдома у вигляді самостійних завдань.

Так, дітям з схильністю до сутулості (посилення загального вигину хребта назад) і круглій спині (посилення грудного кіфозу переважно у верхньому відділі хребта) особливо показані напружені вигинання корпуса з локалізацією руху в грудній частині хребта (а не в більше рухливий поперековій). Дітям із крилоподібними лопатками і зведеними до переду плечовими суглобами корисні кругові рухи руками назад, відведення їх назад, згинання рук до плечей, на потилицю.

При «звисаючих» плечових суглобах корисне відведення рук через сторони нагору, піднімання надпліч, витягування рук нагору із протидією.

При схильності до лордозування хребта доцільно в положенні лежачи на спині робити поперемінні руху ногами («велосипед», поперемінне піднімання прямих ніг), переходити з положення лежачи в положення сидячи, а також розгинати ноги в тазостегнових суглобах з положення стоячі і лежачі на животі, для зміцнення сідничних м'язів. При зменшені фізіологічних вигинів хребта необхідно підвищити функціональну здатність м'язів спини і живота. Для більше інтенсивної напруги певних м'язових груп корисні вправи з легким обтяженням (гантель вагою 0,5-1 кг, медицинбол вагою 1-2 кг залежно від віку дитини). Виробленню більше симетричного положення плечового пояса допомагають вправи з гімнастичним ціпком (наприклад, передача її в колоні по одному через голову), у перекиданні м'яча, а також вправи із самокорекцією перед дзеркалом. Виробленню правильної постави сприяють також вправи в балансуванні і на рівновагу (наприклад, вправи на колоді, на рейці, гімнастичній лавці). Для поліпшення постави варто підкреслити користь порядкових вправ (шикування, повороти, ходьба і т.і.) [27,29].

Крім загальновизнаних, в останні роки з'явилися і нові методики по корекції порушень постави. Наприклад, з'явився такий вид лікування, як заняття на еластичних надувних м'ячах різного діаметра і конфігурації - фітбол. Фітбол (Fit-ball) - у перекладі з англійського означає м'яч, що служить для оздоровчих цілей (fit - оздоровлення). Унікальність фітбола обумовлюється фізіологічним механізмом впливу цих вправ на весь опорно-руховий апарат [28]. Правильна посадка на фітболі передбачає оптимальне взаєморозміщення всіх ланок тіла. Таке положення на м'ячі сприяє стійкості і симетричності, - головним умовам збереження правильної постави. «Криво» сидіти на м'ячі неможливо, тому що втрачається рівновага і баланс, що неминуче приведе до падіння [28]. Правильна посадка на м'ячі вирівнює «косе» положення таза, що є вкрай важливим при корекції сколіотичних відхилень у грудопоперековому відділах хребта [28].

Важливими профілактичними заходами ,при всіх згаданих видах постави, буде участь у позашкільних роботах, у спортивних секціях (лижі, плавання, ковзани, настільний теніс, волейбол, баскетбол).

Спортивні заняття, спортивні ігри, крім позитивного впливу на тренування м'язової системи, розвивають ряд рухових якостей (витривалість, силу, швидкість, координацію рухів) і мають високу емоційність. Емоційно позитивний стан дітей є основною умовою для повноцінного фізичного і нервово-психічного розвитку . Разом з тим у сучасному спорті (у дитячих спортивних школах) застосовуються більші, іноді надмірні фізичні навантаження, несумісні із завданнями фізичного виховання дітей з дефектами постави. Тому вибір спортивної секції і дозвіл на заняття в ній повинні бути погоджені з лікарем-ортопедом.

Таким чином, наявні на сьогоднішній день методи профілактики дозволяють з раннього віку усунути формування порушень постави і сколіозів. А при їх наявності , дозволяє на ранніх стадіях проводити більш ефективну корекцією, що сприяє зниженню числа важких форм сколіозів і зменшенню числа дітей, що потребують оперативного лікування.

2.2. Методи профілактики плоскостопості

При вертикальному положенні тіла особливо великий тиск отримують стопи. Функціональна витривалість стоп (здатність протистояти дії навантаження) визначається статико-динамічними умовами, пов'язаними з їхньою будовою і функцією. Будова стопи відповідає двом: основним вимогам - утримання ваги тіла при навантаженні на ноги і амортизація поштовхів, що виникають при ходьбі, бігу, стрибках. У процесі навантаження на ноги стопа розширюється, приймає більше розгорнуту форму, а потім: під впливом тяги м'язів, і завдяки еластичності зв'язкового апарата приймає первісну форму Таким чином , функціональна здатність стоп визначається станом зв'язкового апарата і м'язів, сухожилля які беруть участь у зміцненні її кісткових елементів. При зниженні активної роботи м'язів внаслідок їхньої слабкості або перевтоми стопа осідає, що веде до перевантаження ,зміцнювальних її суглоби ,зв'язок і появі, болючих відчуттів.

Слабкість м'язів гомілки і стопи разом з перевантаженням нижніх кінцівок, сполученої із тривалою статичною напругою м'язів і порушенням нормальних умов кровообігу, можуть повести до розвитку функціональної недостатності стоп.

Подальше зниження функціональної здатності зв'язково-м'язової системи створює умови, для розвитку більше виражених змін стоп - їхньої деформації по типу плоских з відповідними клінічними ознаками.

Усунення функціональної недостатності стоп і попередження вторинних змін у кістково-зв'язковому апарату можуть бути досягнуті шляхом використання комплексу засобів: 1) нормалізацією режиму статичного навантаження, 2) зміцненням зв'язково - м'язового апарату і 3) носіння раціонального взуття ( А, Ф. Каптелін) [27].

Створюючи правильні умови статичного навантаження на нижні кінцівки, потрібно виключити можливість їхнього перевантаження, що виникає, наприклад, при надмірно тривалому стоянні, домагатися чергування статичної напруги і динамічної роботи м'язів. Відомий вплив на умови навантаження має положення стоп при ходьбі. Звичка ходити, широко розставляючи ноги і розводячи носки стоп, сприяє збільшенню навантаження на внутрішні краї стопи та зв'язки, що зміцнюють поздовжній свод. Тому певне профілактичне значення має виховання в дітей ходи без зайвого розведення стоп. Особам, професія яких пов'язана із тривалим стоянням, корисно періодично для розвантаження внутрішнього краю стопи переносити навантаження на її зовнішню сторону.

В усуненні функціональної недостатності стоп і зміцненні зв'язково-м'язового апарата нижніх кінцівок особливу роль відіграє фізична культура. Варто підвищувати функціональну здатність мускулатури ніг і особливо м'язових груп, що активно беруть участь у підтримці нормальної ресорної функції стопи. До числа вправ, що мають подібний вплив, варто віднести підошовне згинання, приведення, пронацію стоп, згинання пальців і ін.

Фізичні вправи, що поліпшують динамічну функцію стоп і підвищують їхню витривалість до навантаження, повинні бути включені в комплекси виробничої і ранкової гігієнічної гімнастики, а також в уроки фізкультури в школі.

Зміцнювальний вплив на зв'язково-м'язовий апарат стопи має також дозоване використання таких спортивних і спортивно-прикладних вправ, як плавання, ходьба на лижах, лазіння по канату, ходьба по колоді. При наявності суб'єктивних скарг на швидко виникаюче почуття стомлення в м'язах ніг, болючі відчуття, проводиться самомасаж ніг. Особливо доцільний масаж передньої поверхні гомілки, області гомілковостопного суглоба, передньої, бічних і підошовної поверхонь стопи.

Для поліпшення загальних статико-динамічних можливостей нижніх кінцівок необхідно призначати фізичні вправи, що зміцнюють м'язи, сухожилля яких, перекидаючись через гомілковостопний суглоб, зміцнюють його. До цих м'язових груп відносяться: литковій м'яз, довгий згинач пальців, малогомілкові і великогомілкові м'язи. Можуть бути використані рухи в гомілковостопних суглобах з дозованим обтяженням і протидією (з медицинболом, гумовою стрічкою). Для вироблення прямого положення тіла при стоянні повинні бути застосовані вправи, що поліпшують поставу. Зміцнювальну дію на зв'язковий апарат гомілковостопних суглобів мають вправи в ходьбі на. носках, п'ятах, зовнішньому краї стопи, а також ходьба в природних умовах по місцевості з різним рельєфом. Для підвищення еластичності і міцності зв'язок стопи корисна ходьба босоніж по пухкому ґрунту. При досить укріплених м'язах і зв'язках. для підвищення витривалості нижніх кінцівок до статичного і динамічного навантаження можуть бути, крім ходьби на лижах і плавання, поступово включені елементи спортивних ігор [10,16]

Певний вплив на функціональну здатність зв'язково-м'язового апарата стоп має взуття. Тому підбір правильного взуття - є дуже важливим елементом профілактики,так як вузьке взуття особливо з вузьким носком, або високими підборами і товстою підошвою може призвести до виникнення плоскостопості, тому що таке взуття полишає стопу її природної гнучкості. При ходінні на високих підборах виникає перерозподіл навантаження: з зони п'яти навантаження переміщується на зону поперечного своду,котрий не витримує дане навантаження і починається формування поперечної плоскостопості [29].

Тому взуття має бути підібране точно по нозі. Медіальний край чобітка має бути прямим ,щоб не відводив до зовнішнього краю І палець,носок - просторим. Висота підборів має бути 3-4 см [10].

При наявності патології, профілактика зводиться до зменшення навантажень під час фізичного виховання, механічної підтримки склепіння стопи супінаторами, укріплення м'язово-зв'язкового апарату стопи лікувальною гімнастикою, а також фізіотерапією. Конструкція ортопедичних виробів повинна визначатися механізмом утворення плоскостопості. При недорозвинутості склепіння задача ортопедичних пристосувань - сприяти їх формуванню. Враховуючи те, що внутрішнє склепіння стопи знаходиться в анатомічній та функціональній залежності від зовнішнього, необхідні умови, які б сприяли поглибленню останнього. Так як висота зовнішнього склепіння визначається кутом нахилу п'яткової кістки по відношенню до опори, доцільно максимальну висоту супінатора зробити на рівні п'ятково-кубовидного сполучення (вершини зовнішнього склепіння), а для опорної поверхні п'яткового бугра створити заглиблення. Взаємодія супінатора та стопи при навантаженні, що багаторазово повторюється, буде моделювати зовнішнє склепіння.

При функціональній недостатності склепоутримуючого апарата та статичній плоскостопості (нефіксованій), які є наслідком перенавантаження стоп, виникає необхідність в пасивній підтримці склепінь.

Враховуючи те, що статична плоскостопість є незворотною деформацією, підтримка склепіння повинна здійснюватись поки не буде посилений м'язово-зв'язковий апарат, тобто звичне навантаження не буде викликати втоми, болі та прогресуючого зниження склепінь. При незначному вальгусному відхиленні п'яткового відділу, відносно вісі гомілки, доцільно зменшити навантаження на п'яту з метою запобігання прогресування деформації під дією сили тяжіння. Повна викладка обох склепінь буде сприяти бажаному перерозподілу навантаження на відділи стопи. Але при вираженому вальгусі п'яти необхідно не тільки розвантажити, а і корегувати п'ятковий відділ за допомогою супінаторів чи взуття з жорсткою задньою частиною [12,15].

Таким чином, всі основні методи профілактики взаємопов'язані між собою , вони доповнюють вплив один одного. Так носіння правильного взуття зберігає функціонально правильний тонус м'язів,і не викликає сплощування своду стопи..

ВИСНОВКИ

1. Різними авторами виділяються такі основні деформації скелету як: деформації хребта і плоскостопість.

2. До деформацій хребта відносять деформації в сагітальній площині ( плоска, кругла,кругло - ввігнута, плоско - ввігнута спина) і фронтальній площини (сколіотична постава), а також сколіоз.

3. Основними причинами деформацій хребта являються вродженні і набуті причини. До вроджених відносять перинатальну і постнатальну патологію, спадковість. Набуті - це соціальні фактори ризику і перенесені захворювання та травми.

4. В спеціальній літературі наведені такі види плоскостопості як: поперечна, повздовжня,статична, рахітична, травматична, паралітична.

5. Причинами виникнення плоскостопості являється спадковий фактор, внутрішньоутробна недорозвиненість сполучної тканини скелету,перенесені захворювання (рахіт,поліомієліт та ін.),травми, слабкість м'язів стопи і гомілки.

6. Профілактику порушень постави і сколіозів необхідно починати з перших днів життя. Велике значення приділяється формуванню правильного стереотипу ходьби,положенню тіла під час сну і роботи. До методів профілактики відносять заняття гімнастичними вправами , рухливі ігри і плавання.

7. Основними задачами профілактики плоскостопості являється зміцнення м'язів стопи,носіння раціонального взуття і обмеження навантаження на нижні кінцівки.

Додаток А

Алгоритм прогнозування прогресування сколіозу у дітей *

* Спосіб застосування таблиці: необхідно знайти діагностичні коефіцієнти, що відповідають наявним у дитини ознакам, і підсумувати їх. При сумі ознак, рівному 20-31, відзначається високий ризик прогресування деформації хребта, при сумі 5-19 - ризик помірного прогресування, при сумі 5,5-15 - ризик повільного прогресування, при сумі менш 5,5 - ризик прогресування відсутній.

Додаток Б

Частота зустрічальності початку швидкого прогресування сколіозу у дітей у залежності від строку його первинного виявлення

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Андрианов В.Л., Байров Г.А., Садофьева В.И., Райе Р.Э. Заболевания и повреждения позвоночника у детей и подростков - Л.: Медицина, 1985. - С.256.

2. Абальмасова Е. А., Чаклин В.Д. Травматологія і ортопедія - М.: Медицина. 1973 - С. 175

3. Абальмасова Е.А., Чаклин В. Д. Сколиоз и кифозы - М.: Медицына. - 1973 С.243

4. Арьямов И. А. Как вырастить здорового ребенка. - М.:Просвещение. - С.180-199.

5. Бойко В. В., Єрошкіна О. О. Поширеність сколіозів серед дітей шкільного віку за даними Полтавського обласного санаторію для дітей з порушеннями опорно - рухового апарату // Вестник физиотерапии и курортологии - 2008. №3 - С.86 - 88.

6. Воробйов О. Ф. Актуальні питання профілактики і лікування сучасних школярів з дефектами опорно - рухового апарату.// Матеріали наук.-практ. конф. з міжнародною участью, К.:, - 2009 . - С.67-68.

7. Галиулина О. В. Качество жизни детей с нарушениями осанки и сколиозом в детских образовательних учреждениях // Сестринское дело. - 2005. - №7.- С. 24-27.

8. Гейнак В. Чи можна уникнути сколіозу?//Медична сестра. - 2007. - №6. - С.47-50.

9. Голдырев и др. Варианты физиологической осанки у здоровых субъектов // Вестник новых мед. технологий. - 2007. - №1. - С.183-184.

10. Дегтерев Д.А., Цыбезова Л.А. Плоскостопие. Актуальные вопросы // Мануальная терапия. - 2008. - №1 - С. 83-86.

11. Дехтяр С. К., Смирнова Т. Н., Поляков В. Е. Деформации позвоночника у детей, современные возможности раннего выявления, объективной оценки и мониторинга в амбулаторных условиях // Детская хирургия. - 2001. - №2. -С.12-21.

12. Данилов О.А., Шульга О.В. Статична плоскостопість у дітей // Хірургія дитячого віку -2008. - №3 - С.6-14.

13. Еникеев А.Р. и др. Роль факторов риска в развитии и прогрессировании сколиоза у детей и подростков //Педиатрия. - 2008. - №1 - С.84-87.

14. Епифанов В. А., Епифанов А.В. Физическая реабилитация больных с повреждением позвоночника // ЛФК и массаж. - 2006. - №5.-С.3-7.

15. Ефимов А.П., Нестерова С. К. Комплекс упражнений для профилактики и лечения плоскостопия у детей и взрослых // ЛФК и массаж. - 2006. - №8 - С.25-28.

16. Зацепин Т.С. Ортопедия детского и подросткового возраста - М.: Медгиз,1956 - С.319.

17. Заікіна Г.Л., Калініченко І.О. Вегетативний супровід фізичної діяльності школярів зі сколіотичною поставою .//Матеріали наук. -практ. конф. з міжнародною участью К.:, - 2009 - С.124-126.

18. Иванова О. В.Формирование навыков удержания корригированного положения тела у детей среднего школьного возраста, страдающих сколиозом II степени Лечебная физкультура и спортивная медицина - 2009. - №1 - С. 44-48.

19. Ибрагимов Э. И., Синев В.В., Оманов К.М. Аномалии развития нижней конечности // мед. журн. Узбекистана.-1991.-№6 - С.74.

20. Климовицкий В.Г., Герасимов И.Г., Стороженко Л.Л. Респираторные , гемодинамические и биохимические изменения при сколиозе : обзор // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2003. - №1. - С. 179-183.

21. Колодченко В. П. Соматотипи хворих на ідіопатичний сколіоз //Вісник ортопедії, травматології та протезування. - 2005. - №3 - С.61-64.

22. Колодченко В.П. Стан опорно - рухової системи при ідеопатичному сколіоз Вісн. ортопедії, травматології та протезування. - 2005. - №1 - С.54 - 58.

23. Корж. Н.И., Мезенцев А.Н. Сколиотическая болезнь // Лікування та діагностика. - 2004 - №4 - С. 9-16.

24. Корж. Н.А., Продан А. И. и др. Патогенетическая классификация дегенеративных заболеваний позвоночника // Ортопедия, травматология и протезирование. - 2004. - №3. - С. 5-13.

25. Калб Т.Л. Проблемы нарушения осанки и сколиозов у детей. Причины возникновения, возможности диагностики и коррекций // Вестник новых мед. технологий - 2001. - Т.VIII, №4 - С.62-64.

26. Каладзе Н.Н. Состояние гормональной регуляции фосфорно-кальциевого обмена у детей со сколиозом // Вестник физиотерапии и курортологии - 2008 №4 - С.56-59.

27. Каптелин. А Ф. Восстановительное лечение (лечебная физкультура, массаж и трудотерапия) при травмах и деформациях опорно - двигательного аппарата. - из-тво «Медицина». М.:,1969 - С.205-218.

28. Кузьмина А. Лечебная гимнастика на специальных мячах - фитбол Сб. мат. конф. «Педиатрия на рубеже веков. Проблемы, пути развития. Часть II». Спб., 2000. - С.253-256.

29. Ловейко И.Д. Лечебная физическая культура у детей при дефектах осанки сколиозах и плоскостопии - Л.: Медицина, 1982. - С.6-7,12-13,29-33,43-47,122-125.

30. Полеся Г.В., Петренко Г.Г. Лечебное плавание при нарушениях осанки и сколиозе у детей . - Киев: Здоров,я, 1980 - С.144.

31. Попов С. Н. Физическая реабилитация: Учебник для студентов высших учебных заведений. Изд. 3-е- Ростов н/Д:Феникс,2005- С.448-467.

32. Сампиев М.Т., Завгородний А. А.,Лака А. А., Дубов А.Б., Диагностика деформаций позвоночника в клинической практике // Мануальная терапия. - 2006. - №3 - С.42-44.

33. Слугин В.И. Вопросы теории и практики фронтальных деформаций // ЛФК и масаж - 2005. - №1 - С.14-21.

34. Улещенко Д.В.Морфологические изменения костной ткани грудных позвонков и межпозвоночных дисков у больних со сколиозом III -IV степени Вістник ортопедії, травматологии та протезування. - 2002. - №1. - С.49-52.

35. Шитиков Т.А. О класификации нарушений осанки и сколиотических деформаций в практике мануальной медицины Мануальная терапия. - 2006. №4. - С.28-35.

36. Шармазанова О.П.,Спузяк С. М. Рентгенометричні показники грудного відділу хребта у дітей в нормі та при травматичних ушкодженнях Ортопедия, травматология и протезирование. - 2004. - №3.-.С.38-42.

Размещено на Allbest.ru