Главная База знаний "Allbest" Медицина Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару

Використання комплексу методів фізичної реабілітації в лікуванні хворих на бронхіальну астму в умовах стаціонару

Етіологія і патогенез бронхіальної астми. Механізм лікувальної дії фізичних вправ при лікуванні хворих на бронхіальну астму, позитивний вплив лікувального масажу, фізіо- і дієтотерапії. Оцінка ефективності комплексу методів фізичної реабілітації.

Рубрика Медицина
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 15.02.2014
Размер файла 297,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Кабінети масажу забезпечують припливно-витяжною вентиляцією з п'ятикратним обміном повітря на годину.

У кабінеті масажу передбачено спеціальні меблі для масажу, індивідуальні шафи для одягу масажисток, вішалка для одягу хворих, дзеркала, ширма і кілька стільців.

Масажний стіл повинен бути стандартних розмірів: висота - 0,8м, довжина 1,95 - 2,00м, ширина - 0,65м, з клейончастими валиками різних розмірів для підкладання під голову, спину або коліна. Для масажу рук повинен бути столик з напівм'яким покриттям висотою 70 - 80см (при можливості регульованої), довжиною 55см, шириною 35см.

У розрахунку на одне масажне місце повинні бути передбачені також подушка перовая розміром 70 x 70см, 2 простирадла, гумова клейонка, 2 рушники, пісочні або електричні годинники.

Для масажу необхідні тальк, вазелін.

В аптечці першої допомоги в масажному кабінеті повинні бути 1 - 2 термометра, перев'язувальний матеріал (бинти, марля, вата), медикаменти (йод, нашатирний спирт, лейкопластир).

Масажний стілець повинен мати таку висоту, щоб для стоп масажистки при сидінні на ньому була хороша опора.

Приміщення для масажу повинно бути сухим, світлим, обов'язково з природним освітленням (загальна освітленість 300-500 люксів).

Ймовірність механічного травмування може виникнути внаслідок нераціонального розташування робочих місць або у зв'язку з недбалістю та неуважністю персоналу. Для виключення травматизму передбачено збільшити площу робочих місць, відстань між ними, а також виконання організаційних заходів щодо приведення приміщень та робочих місць у належний стан.

У зв'язку із стресовими ситуаціями та нервово-емоційними навантаженням у працівників може виникнути ймовірність захворювань загально-невротичного характеру.

З метою зниження нервово-емоційного напруження, стомлення зорового аналізатора, поліпшення кровообігу мозку, подолання несприятливих наслідків гіподинамії, запобігання втоми передбачено спеціально обладнані приміщення - кімнати психологічного розвантаження, а також перерви 10 хвилин через кожну годину для працівників, які виконують роботу з ви користуванням електронних обчислювальних машин.

Для оптимізації відносин у колективі передбачено застосування рекомендації психологів, сучасні методи керування колективом, підбір працівників.

Для запобігання фізичного перевантаження порушень у зв'язку з тривалим статичним напруженням м'язів спини, шиї, рук і ніг рекомендовано виконувати фізичні вправи 2-3 рази протягом робочого часу.

Всі процедури масажист виконує тільки після призначень лікаря. Під час проведення курсу масажу та лікувальної фізичної культури масажист веде контроль за фізіологічними показниками дитини: самопочуттям, частотою дихання, частотою серцевих скорочень, відходження мокротиння та ін. Також масажист проводить бесіди з матір'ю дитини, в яких мати черпає знання про профілактику захворювань дихальної системи і які зможе пристосувати в домашніх умовах на практиці.

4.4 Заходи з пожежної безпеки

Для забезпечення пожежної безпеки в установах проводять пожежну профілактику, яка включає в себе комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки людей, на запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також на створення умов для успішного гасіння пожежі.

Основними організаційними заходами є наявність інструкцій з пожежної безпеки, планів евакуації співробітників в разі пожежі. Основними технічними заходами пожежної безпеки є оснащення будівлі пожежним інвентарем і підтримка його в робочому стані, а також первинними засобами пожежегасіння.

Клас пожежі (згідно ДБН В. 1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва») - пожежі твердих речовин, переважно органічного походження, горіння яких супроводжується тлінням (деревина, пластмаси, папір) визначається як клас А.

Категорія приміщення (згідно НАПБ Б.03.002-2007 «Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою») - визначається як категорії Г.

Визначення типу та розрахунок кількості первинних засобів пожежегасіння (згідно ДБН В. 1.1.7-2002 «Захист від пожежі. Пожежна безпека об'єктів будівництва») - для адміністративного приміщення площею до 200м слід застосовувати два порошкових вогнегасниками типу ВП-5 (НАПББ.03.002-2007 "Норми визначення категорій приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою". ДБН В. 1.1.7-2002 "Пожежна безпека об'єктів будівництва"). Крім цього, адміністративні приміщення повинні бути обладнані автоматичними пожежними сповішувачами, що реагують на підвищення температури, дим, полум'я. Наприклад, сповіщувачі моделей ДТЛ, ІТМ.

При аварії будь-якого з апаратів він повинен негайно бути відключеним, а при аварії електромережі або пожежі повинен бути негайно вимкненим головний рубильник мережі.

4.5 Розрахунок освітлення кабінету масажу

Світлотехнічні розрахунки є основою при проектуванні освітлювальних установок. Основним завданням розрахунку є визначення величини необхідного світлового потоку світильників для забезпечення нормованого значення мінімальної освітленості робочої площини.

На практиці для розрахунку штучного освітлення використовують, в основному, три методи:

- метод світлового потоку (коефіцієнта використання): застосовують для розрахунку загального рівномірного освітлення горизонтальних поверхонь;

- точковий метод: призначений для розрахунку локалізованого та комбінованого освітлення, а також для освітлення похилих площин;

- метод питомої потужності: є найбільш простим і в той же час найменш точним, тому його використовують для приблизних, орієнтовних розрахунків.

Найбільш точним методом для розрахунку загального рівномірного освітлення, що враховує прямий світловий потік світильників та відбите світло від стін і стелі, вважається метод світлового потоку (або коефіцієнта використання світлового потоку). Метод дозволяє визначити оптимальну кількість ламп та потужність освітлювальної установки при рівномірному розміщенні світильників загального освітлення.

Основним розрахунковим рівнянням методу світлового потоку є:

, (4.1)

де Фл - розрахункове значення світлового потоку однієї лампи в кожному світильнику, лм;

Ен - нормоване значення освітленості, лк, відповідно до вимог ДБН В.2.5-28-2006 «Природне і штучне освітлення»;

S - площа освітлюваної поверхні, м2;

kз - коефіцієнт запасу;

z - коефіцієнт мінімальної освітленості;

N - загальна кількість світильників;

n - кількість ламп у одному світильнику;

- коефіцієнт використання світлового потоку.

1. Чисельне значення індексу приміщення визначають за рівнянням:

де А - довжина приміщення, м;

В - ширина приміщення, м;

h - висота розміщення світильників над робочою поверхнею, м

h = Н - hр - hз , (4.2)

де Н - висота виробничого приміщення, м;

hр- висота робочої поверхні над підлогою, м; (як правило, висота умовної робочої поверхні hр=0,8 м)

hз- висота звисання світильника від стелі, м. (вибирається за технологічною доцільністю)

Якщо hз не задана, то розрахунок проводити за формулами:

а) розрахувати кількість рядів світильників у приміщенні:

(4.3)

( результат округлити до цілого у більшу сторону)

де [L/h] - числове значення коефіцієнта світильника.

б) визначити максимально припустиму відстань між рядами світильників

(4.4)

в) розрахувати висоту підвісу світильника над робочою поверхнею

(4.5)

г) знайти висоту звисання світильника від стелі

hз = H - hp - h (4.6)

hз = 4,8 - 0,8 - 2,85=1,15

2. Визначення світлового потоку лампи та загальної кількості світильників провести за схемою:

а) - визначити сумарний світловий потік освітлювальної установки у даному виробничому приміщенні:

, (4.7)

лм;

де Ф - розрахункове значення сумарного світлового потоку у приміщенні, лм;

Ен - нормоване значення освітленості, лк;

S - площа освітлюваної поверхні, м2;

kз - коефіцієнт запасу;

z - коефіцієнт нерівномірності (мінімальної) освітленості;

- коефіцієнт використання світлового потоку

б) - визначити умовну загальну кількість світильників у приміщені, виходячи з позиції розташування їх у вершинах квадрата:

N* = АВ/L2max (4.8)

N* = 6*4/16=1,5=2 світильника

в) - розрахувати світловий потік умовного джерела світла:

, лм (4.9)

, лм

де Nл- загальна кількість ламп у приміщенні, шт;

Nл= N* n

Nл= 2 4=8

n - кількість ламп у світильнику

г) - вибрати тип стандартної лампи з найближчим значенням фактичного світлового потоку лампи Фл і знайти коефіцієнт m (співвідношення між розрахунковим світловим потоком лампи Фл* та фактичним світловим потоком вибраної стандартної лампи Фл):

(4.10)

д) - визначити оптимальну кількість світильників у приміщенні:

N = N* m (4.11)

N = 1,5 1,05=1,575

Скоригував число світильників та визначив їх фактичну кількість NФ=3, яка відповідає рівнокількісному розміщенню світильників у кожному ряді.

3. Визначити загальну розрахункову освітленість Ер у приміщенні, що створюється при застосуванні стандартних ламп:

, лк (4.12)

, лк

Розрахувати загальну потужність освітлювальної установки:

Р = NлРл, Вт (4.13)

Р = 440=160, Вт

де Рл - потужність вибраної стандартної лампи.

Виконати ескіз розташування світильників на плані приміщення, враховуючи розмір світильників.

4.6 Інженерно-технічні заходи по підвищенню стійкості технічного обладнання при пожежах

Інженерно-технічні заходи ЦО - це комплекс заходів, спрямованих на:

- захист населення та зниження можливих втрат та збитків від наслідків великих виробничих аварій, катастроф та стихійних лих, а також застосування засобів озброєної боротьби під час конфліктних ситуацій;

- підготовку галузей промисловості та об'єктів господарювання до стабільної роботи при загрозі і виникненні великих виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та під час розгортання конфліктних ситуацій;

- створення умов для проведення рятувальних та інших невідкладних робіт та ліквідації наслідків виробничих аварій, катастроф, стихійних лих та застосування засобів озброєної боротьби.

Пожежі відносяться до вторинних факторів ураження. Захист від вторинних факторів ураження повинна проводитися одночасно з іншими заходами щодо підвищення стійкості і постійно удосконалюватися в ході роботи об'єкта.

На об'єктах, пов'язаних з випуском і зберіганням горючих та сильнодіючих отруйних речовин, такі заходи розробляються і на мирний час. При їх розробці враховується характер і масштаби можливих аварій. Однак масштаби впливу вторинних факторів поразки ядерного вибуху можуть у багато разів перевершувати аварії мирного часу, а сили та засоби для ліквідації вогнищ у воєнний час можуть виявитися обмеженими. Ось чому заходи щодо зменшення шкоди від вторинних факторів поразки повинні розроблятися з урахуванням як характеру виробництва, так і масштабів можливих (прогностичних) варіантів руйнувань, аварій та місць їх ймовірного виникнення в умовах війни. Після виявлення можливих джерел виникнення вторинних факторів приймаються всі заходи до того, щоб запобігти виникненню і розповсюдження їх небезпечного впливу на об'єкт і навколишні його райони або обмежити цей вплив до мінімуму.

До числа заходів, що проводяться з метою зменшення руйнування і поразки об'єктів від вторинних факторів при НС, належать такі заходи:

1. Максимально можливе скорочення запасів АХОВ, легкозаймистих і вибухонебезпечних рідин на проміжних складах і технологічних ємностей підприємства до необхідного рівня.

2. Захист ємностей для зберігання АХОВ від впливу вибухів, ураганів і т.п. шляхом розташування їх у захищених сховищах, заглиблених приміщеннях, їх обвалування, пристрої спеціальних відводів від них в більш низькі ділянки місцевості (яри, лощини та ін.) При обвалюванні споруд висота валу розраховується на утримання повного об'єму рідини, яка може витікати при руйнуванні ємності.

3. Визначення можливості скорочення або відмови від застосування у виробництві сильнодіючих отруйних і горючих речовин і переходу на їх замінники. Наприклад, для промивання деталей замість гасу або бензину може бути застосований водний розчин хромпика або інші розчини, які забезпечують необхідну якість промивки. Якщо перейти на замінники неможливо, розробляються способи нейтралізації особливо небезпечних речовин.

4. Застосування пристосувань, що виключають розлив АХОВ по території підприємства - будівництво підземних сховищ, пристрій самозакривних і зворотних клапанів, піддонів, пасток і амбарів з направленим стоком, земляних валів, заглиблення в грунт технологічних комунікацій, забезпечення надійної герметизації стиків і з'єднань в транспортують трубопроводах; обладнання щільно закриваються кришками всіх апаратів і ємностей з легкозаймистими та сильнодіючими отруйними речовинами.

5. Створення запасів нейтралізуючих речовин (лугів, кальцинованої соди та ін) в цехах, де використовуються отрутохімікати.

6. Впровадження автоматичної сигналізації в цехах підприємства, яка дозволила б запобігти аварії, вибухи, загазованість території і т.п.

7. Розміщення складів отрутохімікатів, легкозаймистих рідин та інших небезпечних речовин з урахуванням напрямку панівних вітрів.

8. Зведення до мінімуму можливість виникнення пожеж шляхом установки водяних завіс, пристрої протипожежних розривів, забезпечення маневру пожежних сил і засобів у період гасіння або локалізації пожеж, споруди спеціальних протипожежних резервуарів з водою, штучних водойм, застосування вогнестійких конструкцій і т.д.

9. Заглиблення ліній енергопостачання і установка автоматичних відключають пристроїв, щоб виключити займання матеріалів при коротких замиканнях.

10. Установка в сховищах вибухонебезпечних речовин (стислих газів, летких рідин, генераторах ацетилену тощо) пристроїв, локалізуючих руйнівний ефект вибуху, а саме: вибивним панелей, самооткривающіхся вікон, фрамуг, різного роду клапанів-відсікачів.

4.7 Висновки з розділу «Охорона праці та безпека у надзвичайних ситуаціях»

Для запобігання ураження електричним струмом встановлено електроустаткування, яке відповідає вимогам ДСТ 12.2.007.0-75 «Вироби електротехнічні. Загальні вимоги безпеки», ДСТ 12.1.019-79 «Електробезпека. Загальні вимоги і номенклатура видів захисту», ДСТ 12.1.004-91«Пожежна безпека. Загальні вимоги» та ПУЕ (Правила Улаштування електроустановок).

Для виключення можливості випадкового дотику до дротів, що перебувають під напругою, встановлюють надійне огородження або дроти розташовують на висоті більше 2 м.

Згідно ПУЕ (Правила улаштування електроустановок) для електроустановок, що використовуються, встановлено заземлення з опором не більше 4 Ом.

Для запобігання травматизму збільшити площу робочих місць, а також відстань між ними, а також виконати організаційні заходи, щодо до приведення приміщень та робочих місць у належний стан.

З метою зниження нервово-емоційного напруження, передбачено спеціально обладнані приміщення - кімнати психологічного розвантаження, а також перерви 10 хвилин через кожну годину.

Для оптимізації відносин у колективі передбачено застосовування рекомендацій психологів, сучасні методи керування колективом, підбір працівників.

Кабінет масажу повинен бути обладнаний умивальником з холодною і гарячою водою. За наявності декількох масажисток робоче місце кожної з них обладнується в кабінах з матерчатими фіранками. При одночасній роботі в зміні 4 і більше масажисток в суміжній кімнаті для них обладнають душову установку.

Кабінети масажу забезпечують припливно-витяжною вентиляцією з п'ятикратним обміном повітря на годину.

У кабінеті масажу повинна бути спеціальна меблі для масажу, індивідуальні шафи для одягу масажисток, вішалки для одягу хворих, дзеркала, ширма і кілька стільців.

Масажний стіл повинен бути стандартних розмірів: висота 0,8м, довжина 1,95 - 2,00м, ширина 0,65м, з клейончастими валиками різних розмірів для підкладання під голову, спину або коліна. Масажний стілець повинен мати таку висоту, щоб для стоп масажистки при сидінні на ньому була хороша опора.

Приміщення для масажу повинно бути сухим, світлим, обов'язково з природним освітленням (загальна освітленість 300 - 500 люксів).

Для правильної поведінки у надзвичайних ситуаціях, завідувач відділенням, кабінетом, зобов'язаний розробити інструкції з техніки безпеки для кожного кабінету фізіотерапії, які повинні бути затверджені адміністрацією установи та погоджені з профспілковим комітетом. Інструкції повинні бути вивішені на видному для персоналу місці.

У кожному кабінеті повинні бути детальні інструкції, що визначають дію персоналу з надання першої допомоги при ураженні електричним струмом, світловим випромінюванням, дія в разі виникнення пожеж, затверджені адміністрацією установи. Для оптимізації відносин у колективі передбачено застосування рекомендації психологів, сучасні методи керування колективом, підбір працівників.

Для запобігання фізичного перенавантаження у зв'язку з тривалим статичним напруженням м'язів спини, шиї, рук і ніг рекомендовано виконувати фізичні вправи 2-3 рази протягом робочого часу.

ВИСНОВКИ

1. В результаті вивчення літературних джерел було встановлено, що в Україні на бронхіальну астму страждають 2,5 млн. людей. Тому ефективна реабілітація хворих на бронхіальну астму є однією з основних проблем сучасної медицини. Реабілітаційні комплекси, які застосовуються при бронхіальній астмі ще не зовсім досконалі та повні. Тому пошук нових комплексних заходів реабілітації цих хворих є актуальним завданням сучасності.

2. Дослідженням функціонального стану дихальної системи хворих на бронхіальну астму методом спірографії до проведення реабілітаційних заходів встановлено, що в усіх пацієнтів контрольної та основної групи всі показники були знижені. Достовірних відмінностей між показниками стану організму хворих дослідних груп не встановлено, що свідчить про їх однорідність.

3. Для відновлення функцій дихальної системи хворих з бронхіальною астмою в основній групі додатково до основного комплексу фізичної реабілітації була впроваджена дозована ходьба та спеціальні динамічні дихальні вправи за методом Бутейко.

4. Після проведення фізичної реабілітації хворих обох дослідних груп встановлена тенденція до позитивних змін досліджених показників дихальної системи. Порівняння середніх результатів за всіма показниками не показало вірогідної різниці між даними груп. У пацієнтів основної групи відмічалася швидша позитивна динаміка зменшення клінічних симптомів астми, покращувалося самопочуття.

В основній групі покращення показників функціонального стану дихальної системи були більш вираженими ніж у хворих контрольної групи, що свідчить про ефективність дії підібраного комплексу фізичної реабілітації у порівнянні з традиційними комплексами.

ПРАКТИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Хворим на бронхіальну астму рекомендуємо вдома до сніданку займатися спеціальними дихальними вправами щоденно по півгодини.

Наводимо основні рекомендації дихальних вправ. Необхідно пам'ятати, що вдих має пріоритет над видихом.

Необхідно постійно думати: «Гаром пахне! Тривога!» І шумно нюхати повітря, як собака слід. Чим природніше, тим краще. Відомо, що багато їсти шкідливо, багато пити шкідливо. Чому ж, роблячи вдих, роздутися що є сили корисно? Багато хто вважає, що глибоко дихати навпаки корисно. Найгрубіша помилка - тягнути вдих, щоб узяти повітря більше. Вдих короткий, як укол, активний і чим природніше, тим краще. Слід думати тільки про вдих. Відчуття тривоги організовує активний вдих краще, ніж міркування про нього. Тому не потрібно соромитися і люто, до грубості, нюхати повітря. Чому ж не слід дихати дуже глибоко, якщо, звичайно, на те немає ніяких причин, наприклад активних фізичних навантажень? Виявляється, крім кисневого обміну при диханні не менше, а, можливо і більш важливий обмін вуглекислого газу. Річ у тому, що в клітинах нашого організму містяться приблизно 2 відсотки кисню і до 7 відсотків вуглекислоти. Причому ця вуглекислота виконує найважливішу роль в обмінних процесах. При падінні її вмісту в клітках порушується метаболізм (обмін), що і веде до хвороб. Зниження рівня вуглекислоти в клітках до рівня нижче за 3 відсотки означає смерть. Вуглекислого ж газу в повітрі надзвичайно мало - всього 0,03 відсотки. Звідки ж тоді організм бере вуглекислоту? Все пояснюється досить просто. Вона - продукт хімічних реакцій, які проходять на клітинному рівні. Багата на СО2 венозна кров потрапляє в легені, де вуглекислий газ розчиняється в альвеолярному газі. Звідси ж - з альвеол легенів - СО2 поступає в артеріальну кров, де його міститься приблизно до 6,5 відсотків. Значить, що дуже важливе при диханні? Не «вимивати» глибоким вдихом і глибоким видихом (гіпервентиляцією) вуглекислоту з легких. Якщо СО2 в легенях виявиться мало - а в повітрі її майже зовсім немає - в артеріальній крові її опиниться не 6,5 відсотки, а менше. В результаті, по законах хімії, можливий відтік вуглекислоти з клітин в артеріальну кров, що приведе до порушення балансу СО2 і О2 в клітинах і, як наслідок, до хвороб гормональної і дихальної систем. Крім того, слід дихати носом, оскільки вдих носом не боїться холоду і пилу і відмінно позбавляє від нежиті.

Видих - результат вдиху. Не слід заважати видиху йти після кожного вдиху як завгодно, скільки завгодно, - але краще ротом, ніж носом. Не допомагайте йому. Думайте тільки: «Гаром пахне! Тривога!». І стежите за тим тільки, щоб вдих йшов одночасно з рухом. Видих піде мимовільно. Захоплюйтеся вдихом і рухом, не будьте байдужими. Рухи створюють короткому вдиху достатній об'єм і глибину без особливих зусиль. Отже, потрібно запам'ятати: строго стежте за одночасністю вдихів і рухів не заважайте видиху йти мимовільно.

Повторюйте вдихи так, як ніби ви накачуєте шину. Накачуйте легені, як шини, в темпоритмі пісень і танців. І, тренуючи рухи і вдихи, рахуйте на 2, 4 і 8. Темп 60 - 72 вдихи в хвилину. Норма уроку - 1000 - 1200 вдихів, можна і більше - 2000 вдихів. Пауза між дозами вдихів 2 - 3 секунди, а відстані між видихами довші, ніж між вдихами, тому що видиху ви не допомагаєте, отже, повітря при цьому виходить довше.

Треба знати і пам'ятати, що потрібно підряд робити стільки вдихів, скільки в даний момент легко можете зробити. Якщо напади часті - серіями по 2, 4, 8 вдихів, сидячи і лежачи. Якщо ж на даний момент часу ремісія - по 8, 16, 32 вдихи, стоячи. Після трьох тижнів тренувань можна робити вже по 96 вдихів, якщо, звичайно, це робиться легко і це не приносить дискомфорту. Норма одного уроку - 2 рази по 960 вдихів. Виключення - люди, страждаючі астмою у важкій формі або ті, що перенесли інфаркт. Для таких людей норма - 600 вдихів, і повторювати урок слід до 5 разів на день. Особливо важливо «накачувати» легені перед сном за годину. Це - боротьба за нормальний сон, оскільки напади в основному трапляються вночі. Чим гірше самопочуття, тим частіше слід проробляти цю гімнастику, але частіше і відпочивати. 4000 вдихів в день, зрозуміло, не відразу, а протягом дня, - добра норма. При доброму тренуванні 2000 вдихів укладаються в 35 - 37 хвилин. Скорочувати цей час не слід.

Необхідно пробувати видихати «над силу». Тобто видихати так, як ніби ви надуваєте повітряну кулю. Для цього потрібно видихати, вимовляючи звуки: «х», «ц», «ч», «ш», «щ», «брах», «брох». При цьому не потрібно давати повітрю повністю виходити з легких. Тобто об'єм повітря при вдиху повинен бути більше, ніж при видиху. Цю вправу слід виконувати тільки в тому випадку, якщо є утруднення з виконанням другого правила.

Також рекомендуємо займатися дозованою ходьбою, координуючи її з діафрагмальним диханням, щоденно по 30-40 хв.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Алекса, В. И. Практическая пульмонология / В. И. Алекса, А. И. Шатихин. - М. : Триада-Х, 2005. - 696 с.

2. Альошина А.Значення засобів фізичної реабілітації, які використовуються в лікуванні хворих на бронхіальну астму//Збірник наукових праць Волинського національного університету імені Лесі Українки. - 2012. -№ 3 (19) - С.:268-271.

3. Бабійчук Ю. В. Особливості впливу бронхіальної астми на якість життя хворих працездатного віку // Вісник ВДМУ.- 2001.- Т.5, № 1.- С. 227- 229.

4. Богданов В.В., Попова С.Н. Валеологія і реабілітація при бронхо-легеневих захворюваннях. - К.: Дія, 2003. - 268с.

5. Богомолов В.М. Техника и методика физиотерапевтических процедур / В.М. Богомолов. - М.: Медицина, 2002. - 272 с.

6. Богомолова М.І. Лікувальна реабілітація при бронхіальній астмі // Фізична культура і здоровий спосіб життя: Фізична культура і проблеми активізації життєдіяльності людини (раціональне тарвлення, гігієнічні, імунологічні аспекти і ін.): Тез. наук.-практ. конф. - Севастополь. - 2000. - 16-21 лютого. - С. 125-126

7. Бреслав И.С. Регуляция дыхания / И.С. Бреслав. - М.: Наука, 2004. - 280с.

8. Бирюков А.А. Лечебный массаж / А.А. Бирюков. - М.: Олимпийская литература, 2005 - 200 с.

9. Болезни органов дыхания/Под ред Н.Р.Палеева. -М.: Медицина, 2000. -728 с.

10. Бутейко К.П., Геніна В.А. Теорія відкриття глибокого дихання (гіпервентиляції) як головної причини алергічних, бронхо-сосудоспатіческіх та інших хвороб цивілізації //Немедикаментозні методи лікування хворих на бронхіальну астму. Тез.докл. Всесоюзну. конф. - М., 1986.

11. Бэрнс П. Бронхиальная астма: Руководство. Пер. с англ. / П. Бернс, С. Годфри. - М.: БИНОМ- Пресс, 2003.- 128 с.

12. Васичкин В.И. Все о массаже / В.И. Васичкин. - М.: Медицина, 2006. - 286 с.

13. Гордон Н.Ф. Заболевания органов дыхания и двигательная активность / Н.Ф. Гордон. - К.: Олимпийская литература, 1999. - 126 с

14. Горовенко Н.Г. 100 вопросов по бронхиальной астме: Учебное пособие/ Н.Г. Городенко, Ю.М. Мостовой; ВГМУ.- Львів: Медицина світу, 2002.- 31 с.

15. Гоц Т.Ю. Захворюваність населення України на бронхіальну астму і поширеність алергенних чинників повітря // Довкілля та здоров`я.-2004.- № 3.- С. 8- 10.

16. Григус І.М. Застосування ЛФК при бронхіальній астмі / І.М. Григус // Фізична культура, спорт та здоров'я нації : зб. наук.пр. - 2004. - № 5. - С. 452-457.

17. Григус І.М. Відновлення функціонального стану хворих наінтермітуючу бронхіальну астму засобами фізичної реабілітації / І.М. Григус //Спортивна наука України. - 2011. - № 2. - С. 98-104.

18. Грушевський О.В. Сучасний російсько-український українсько-російський словник / О.В. Грушевський, Г.М. Коляда. - Донецьк: ТОВ ВКФ «БАО», 2007. - 480 с.

19. Діагностика, клінічна класифікація та лікування бронхіальної астми: методичні рекомендації / Ю.І. Фещенко, Л. О. Яшина, А.М. Туманов, М.О. Полянська // Астма та алергія. - 2006. - № 3-4 -С. 9-13.

20. Дубровский В.И. Лечебная физкультура / В.И. Дубровский. - М.: Владос, 2004. - С. 223 - 243.

21. Дубровский В.И. Лечебный массаж / В.И. Дубровский. - М.: Владос, 2003. - 464 с.

22. Дубровский В.И. Спортивная медицина / В.И. Дубровский. - М.: Владос, 2002. - 512 с.

23. Евдокимова Т.А. Большая энциклопедия оздоровительных гимнастик / Т.А. Евдокимовой. - М.: АСТ; СПб.: Сова, 2007. - 991с.

24. Епифанов В.А. ЛФК / В.А. Епифанов. - М.: Медицина, 2004. - 592 с.

25. Епифанов В.А. Лечебная физическая культура и спортивная медицина / В.А. Епифанов. - М.: Медицина, 2004. - 304 с.

26. Жданов В. Ф. Решенные и нерешенные проблемы бронхиальной астмы: с чем мы вступаем в ХХ1 век? // Международный медицинский журнал.- 2000.- Т.6, № 4.- С. 15- 23.

27. Зонис Я.М. Немедикаментозная реабилитация больных обструктивными заболеваниями легких // Пульмонология.- 2000 г, № 4.- С. 83-87.

28. Ибрагимов В.С. Лечебный и спортивный массаж / В.С. Ибрагимов. - М.: Медицина, 2004. - 242 с.

29. Іванов С.М. Лечебная физкультура при заболеваниях дыхательной системы / С.М. Иванов. - М.: Медицина, 2005. - 399 с.

30. Ісаєв Ю.А. Бронхіальна астма / Ю.А. Ісаєв. - К.: Здоров'я, 2005. - 318 с.

31. Капелин А.Ф. Лечебная физкультура в медицинской реабилитации / А.Ф. Капелин. - М.: Медицина, 2005. - 480 с.

32. Клячкина И. Комбинированная терапия бронхиальной астми // Врач.- 2003.- № 2.- С. 40- 42.

33. Княжеская Н.П. Основные принципы диагностики, классификации и лечения бронхиальной астмы // Concilium medicum.- 2006.- № 3.- С. 45- 53.

34. Колобов Ф.Г. Дыхание по Бутейко. М.: ООО Издательство АСТ, 2003. -120 с.

35. Колобов, Ф.Г. Спасительное дыхание по Бутейко: методический материал / Ф.Г. Колобов. - Донецк : Сталкер, 1997. - 320 с..

36. Комбинированная терапия: современный подход к ведению пациентов с неконтролируемой бронхиальной астмой /Л.М. Огородова, О.С. Кобякова, Ф.И. Петровский, Ю.А. Петровская // Лечащий врач.- 2001.-№ 10.- С. 38- 43.

37. Кондрашев А.В. Лечебный массаж / А.В. Кондрашев. - Ростов н/Д. :Феникс, 2002. - 384 с.

38. Латфуллин, И.А. Основы диагностики заболеваний органов дыхания: учебник / И.А. Латфуллин, А.А. Подольская. - М. : МЕДпресс-Информ, 2008. - 208 с.

39. Макалкин В.И. Эффективный контроль тяжелого обострения бронхиальной астмы / В.И. Макалкин, С.И. Овчаренко, О.А. Передельская // Терапевтический архив.- 2004.- Т. 76, № 8.- С. 46- 50.

40. Макарович А.И. Заболевания органов дыхания / А.И. Макарович. - Минск: Феникс, 2000. - 363 с.

41. Метод Бутейко: Досвід впровадження в медичну практику. Збірник /Сост. К.П. Бутейко. - М., 1990. -224 С.

42. Милюкова И.В., Евдокимова Т.А. Лечебная гимнастика при заболеваниях органов дыхания. - М.: «ЭКСМО», С-Пб: Сова, 2004.

43. Мовасик Н.І. Фізична реабілітація при порушеннях діяльності органів дихання / Н.І. Мовасик. - Львів: Здоров'я, 2004. - 166 с.

44. Мухін В.М. Фізична реабілітація: підручник. - К.: Олімпійська література, 2009. - 488 с.

45. Назар П.С. Загальний та спеціальний догляд за хворими з елементами фізичної реабілітації / П.С. Назар, Л.Г. Шахліна. - К. : Олімпійська література, 2007. - 240 с.

46. Оржешковский В.В. Клиническая физиотерапия / В.В. Оржешковский. - К. : Здоров'я, 2003. - 448 с.

47. Пасиешвили Н.А. Справочник по терапии с основами реабилитации / Н.А. Пасиешвили. - Ростов н/Д. : Феникс, 2004. - 416 с.

48. Пешкова О.В. Фізична реабілітація при захворюваннях внутрішніх органів (Частина І). - Харків: ХаДІФК, 2000. - 216 с.

49. Покровский В.И. Популярная медицинская энциклопедия / В.И. Покровский. - М. : «Оникс», 2000. - 688 с.

50. Посібник з лікування та профілактики астми: Скорочений виклад // Медицина світу (Львів).- 2004.- Т. 16, № 5.- С. 388- 394.

51. Преварский Б.П. Двигательный режим у больных с хроническими неспецифическими заболеваниями легких / Б.П. Преварский. - М.: Здоровье, 2003. - 144 с.

52. Пульмонология: клинич. рекомендации / Гл. ред. А.Г. Чучалин. - М. : ГЭОТАР-Медиа, 2007. - 226 с.

53. Регеда М. С. Бронхіальна астма.- 3-е вид., доп. та перероб.- Львів:”Сполом”, 2005.- 136 с.

54. Руина О. Бронхиальная астма: профилактика и методы лечения/ О. Руина. - М. : Центрполиграф, 2006. - 128 с. : ил.

55. Соколова Н.Г. Физиотерапия / Н.Г. Соколова. - Ростов н/Д.: Феникс, 2004. - 320 с.

56. Старшов А.М., Смирнов И.В. Спирография для профессионалов. Методика.Пособие. - М.: Познавательная книга пресс, 2003. - 76 с.

57. Федосеев Г. Бронхиальная астма: трудные и нерешенные вопросы // Врач.- 2002.- № 11.- С. 3-5.

58. Фещенко Ю. И., Яшина Л. А. Бронхиальная астма //Доктор.- 2004.- № 2.- С. 31-33.

59. Физическая реабилитация: учебник для студентов высших учебных заведений / ред. С.Н. Попов. - Ростов н/Д: Феникс, 2006. - 608 с.

60. Ханова Ф.М. Качество жизни больных нестабильной бронхиальной астмой: влияние комбинированной терапии / Ф.М. Ханова, Н.И. Ильина, Н.Ю. Сенкевич // Пульмонологія.- 2002.- № 5.- С. 76- 81.

61. Цой А. Н., Архипов В. В. Контроль над бронхиальной астмой: каким он будет завтра? Исследование GOAL // Пульмонология.- 2004.- № 4.- С. 92- 104.

62. Цой А. Н. Бронхиальная астма: новые решения/ А. Н. Цой, В. В. Архипов. - М. : МИА, 2007. - 320 с

63. Чучалін А.Г. Хронічні обструктивні захворювання легень / А.Г. Чучалін. - К. : Медицина, 2000. - 445 с.

64. Шалагин А.И. Больным бронхиальной астмой: изучайте, выполняйте и будете здоровы / А.И. Шалагин. - Симферополь: Таврида, 2002. - 192 с.

65. Юмашев Г.С. Основы реабилитации / Г.С. Юмашев. - М.: Медицина, 2003. - 118 с.

ДОДАТКИ

Додаток А

Комплекс звукових вправ для занять хворих на бронхіальну астму за відсутності порушень легеневої вентиляції

1 - е заняття: В.п. - лежачи.

Вправа 1. «Очисний видих» пфф - 5 - 7 разів.

2-е заняття: В.п. - те ж.

Вправа 1. «Очисний видих» пфф - 3 рази.

Вправа 2. «Закритий стогін» ммм - 3 рази і пфф - 1 раз.

Вправа 3. бррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

3 -е заняття: В.п. - те ж.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 4. грруф (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

4-е заняття: В.п. - те ж.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 5. дррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

5-е заняття: В.п. - напівлежачи.

Повторити всі попередні вправи

Вправа 6. ррр - 3 рази і пфф - 1 раз.

Вправа 7. бррух (о, а, е, і) по одному разу і пфф - 1 раз.

6-е заняття: В.п. - напівлежачи.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 8. пррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Вправи 9. жррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

7-е заняття: В.п. - напівлежачи.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 10. кррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Вправа 11. тррух (о, а, е, і) - поодинці раз і пфф - 1 раз.

8 - е заняття: В.п. - те ж.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 12. фррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Вправа 13. чррух (о, а, е. і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

9-е заняття: В.п. - те ж.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 14. цррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Вправа 15. шррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

10-е заняття: В.п. - те ж.

Повторити всі попередні вправи.

Вправа 16. бррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Вправа 17. гррух (о, а, е, і) - по одному разу і пфф - 1 раз.

Звукові вправи під час нападу бронхіальної астми:

1 пфф - 3 рази і пфф - 1 раз

2 ммм - 3 рази і пфф - 1 раз

3 бррух -3рази і пфф - 1 раз

4 бррух - 3 рази і пфф - 1 раз

5 шррух - 3 рази і пфф - 1 раз

6 зррух - 3 рази і пфф - 1 раз

7 вррот - 3 рази і пфф - 1 раз

Додаток Б

Комплекс вправ лікувальної гімнастики для хворих бронхіальною астмою

Режим: Постільний розширений.

Завдання: 1) розвиток ритмічного дихання;

2) зміцнення дихальних м'язів;

3) запобігання спазму бронхів.

Час проведення: 20 хв.

Необхідний інвентар: стілець, годинник з секундною стрілкою, табурет.

Частини заняття

№

Зміст вправи

Дозування

Організаційно-методичні вказівки

1

2

3

4

5

Підготовча

1

В.п. - сидячи руки на колінах. Спокійне дихання із зменшенням його частоти.

30-40 с.

Темп повільний.

Дихання регламентоване

2

В.п. - те саме. Руки до плечей, вдих - 2с. в.п. - видих. 4 с.

3-4р.

Темп повільний.

3

В.п. - сидячи на стільці . Підтягти ногу до себе, вдих через ніс - 2 с., в.п. - видих - 4с.

3-4р.

Дихання регламентоване

Основна

1

В.п. - те саме. Поворот управо, праву руку убік, долоня вгору - вдих - 2 с., в.п. - видих - 4с.

5-6р.

Темп повільний.

Дихання регламентоване

2

В.п. - те саме. Вдих через ніс - 2 с., нахил вліво (управо) - видих - 4с.

5-6 р.

Те саме

3

В.п. - те саме. «Ходьба сидячи» 2 кроки - вдих, 4 кроки - видих.

30-40 с

Те саме

1

2

3

4

5

4

В.п. - Стоячи тримаючись за спинку стільця. В.п. - вдих.

4-5 р.

Те саме

5

В.п. - вузька стійка. Руки вгору -вдих 2 с., нахил - видих - 4с., через рот.

6-8 р.

Те саме

6

В.п. - вузька стійка. Вдих через ніс - 2 с., нахил уліво (управо) - видих - 4с., через рот.

6-8 р.

Те саме

7

В.п. - лежачи на спині. Вдих через ніс - 2 с., підтягти ліву (праву) ногу - видих через рот - 4с.

6-8р.

Те саме

8

В.п. - Лежачи на спині, ноги зігнуті в колінах і тазостегнових суглобах. Діафрагмальне дихання

30-40 с.

Те саме

9

В.п. - те саме. Ліву (праву) руку вгору - вдих, «упустити» руку, видих.

6-8 р.

Дихання повільне

Заключна

1

В.п. - сидячи руки на колінах. Вдих через ніс - 2 с. нахилитися вперед, видих через рот - 4с.

4-5р.

Темп повільний. Дихання регламентоване

2

В.п. - те саме. Згинати - розгинати гомілковостопні суглоби

6-8 р.

Те саме.

3

В.п. - те саме. Вільне дихання із зменшенням його частоти.

30-40 с.

Те саме

4

Спокійне дихання з видихом через трубку у воду.

5-6 р.

Те саме

Через кожні 3-4 дні тривалість дихальних фаз і інтервалів між ними збільшують в приведеній нижче послідовності.

Дні

Фаза вдиху, с

Пауза на вдиху, с

Фаза видиху, с

Пауза на видиху, с

1-3й

4-6й

7-9й

10-12й

13-15й

16-18й

2

3

4

5

6

7

4

6

8

10

12

14

4

5

6

7

8

9

6

7

8

8

10

12

Додаток В

Комплекс дихальних вправ на розвиток видиху та вдиху

Починаємо з вправ, спрямованих на розвиток видиху

1. В. п. - стоячи, ноги на ширині пліч, руки уздовж тулуба. Виконати учбовий прийом: повільно подути на вогонь - пауза - шумно понюхати повітря, іще раз подути на вогонь - пауза - шумно понюхати повітря. Повторити 10 - 12 разів.

2. В. п. - стоячи, ноги на ширині пліч, руки опущені донизу. Зробити короткий вдих через ніс (при вдиху рахувати до 5 - 8 секунд). Потім зробити паузу в диханні і в рахунку, короткий легкий вдих через ніс і знову видих із рахунком голосом. Повторити 6 - 8 разів.

3. В. п. - стоячи, ноги на ширині пліч, руки уздовж тулуба. Підняти руки догори - вдих через ніс, опустити руки донизу - видих через ніс, пауза. Вдих має бути коротким, беззвучним. Повторити 5 - 6 разів.

4. В. п. - стоячи, ноги на ширині пліч, руки долонями впираються у бокові поверхні грудної клітки. Зробити вдих - видих - паузу. На видиху сильно здавити грудну клітку з боків, втягуючи передню стінку живота. Повторити 6 - 8 разів.

5. Повторити вправу 1.

Потім потрібно зробити невелику перерву, під час якої виконувати спокійну ходьбу по залу 3 - 5 хвилин із звичайним ритмом дихання.

Переходимо до комплексу вправ, спрямованих на посилення вдиху:

Вихідне положення для всіх вправ - стоячи, ноги тримаємо на ширині пліч.

1. Зробити вдих через ніс, трохи зажатий великим і вказівним пальцями правої руки. Видих через рот. Повторити 6 - 8 разів.

2. Зробити вдих через одну ніздрю, друга зажата пальцями, а видих - через іншу ніздрю, по черзі. Повторити 5 - 6 раз кожною ніздрею.

3. Вдих через звужений отвір складених трубочкою та витягнутих уперед губ (імітація вдиху через соломинку, або вузьку трубочку). Повторити 6 - 8 разів.

4. Вдих обома кутками роту, через невеликі отвори, при умові зімкнутих губ (імітація усмішки). Повторити 6 - 8 разів.

5. Вдих по черзі одним кутком роту, через отвір зімкнутих губ із протилежного боку роту. Повторити 5 - 6 разів для кожного боку [8,58].

Після виконання дихальних вправ діти знову виконували спокійну ходьбу по залу ЛФК протягом 2 - 3 хвилин, дихаючи повільно.

Додаток Г

Методика проведення дозованої ходьби

1. Перед початком ходьби потрібно відпочити 5-7 хвилин, а потім перевірити пульс.

2. Першу половину шляху можна йти з зупинками ( сидячи чи стоячи), а зворотний шлях, при гарному самопочутті, пройти без зупинок. В залежності від стану хворого, індивідуальних особливостей організму, ступені фізичної підготовленості і характеру захворювання, зупинки можуть бути частіше або рідше.

3. Йти потрібно рівномірним кроком, зберігаючи правильну поставу: плечі злегка відвести назад, голову та тулуб тримати прямо.

Ходити по маршруту належить відповідно з призначенням лікаря і консультацією методиста ЛФК по запропонованій схемі, в якій позначається маршрут, темп ходьби, періодичність та тривалість прогулянок, необхідність медичного спостереження або самоконтролю хворого. Незалежно від почуття стомлення необхідно робити зупинки на 1-3 хвилини для відпочинку (які лікуються по щадному режимі - через 150-200 м, по щадно-тренуючому - через 300-500 м, по тренуючому - через 600-800 м), під час яких рекомендується виконати 2 - 3 дихальних вправи та вправи на розслаблення м'язів ніг. По закінченню маршруту дуже корисний відпочинок в положенні сидячи впродовж 15 - 30 хвилин. Після прийому процедур дозовану ходьбу по рівній місцевості можна використовувати через 1,5 - 2 години.

Швидкість ходьби залежить від її темпу, тобто кількості кроків за хвилину, який обумовлюється довжиною кроку. Розрізняють 5 типів ходьби:

а) дуже повільна - 60 - 70 кроків за 1 хв.(2,5 - 3 км/год);

б) повільна - 70 - 90 кроків за 1 хв.(3 - 3,5 км/год);

в) середня - 90 - 120 кроків за 1 хв.(4 - 5,6 км/год);

г) швидка - 120 - 140 кроків за 1хв.(5,6 - 6,4 км/год);

д) дуже швидка - більше 140 кроків за 1 хв. (більше 6,5 км/год).

Для тренування майже здорових людей використовується середня ходьба, а для більш підготовлених - швидка ходьба. Для занять оздоровчою ходьбою використовують більше 120 кроків за 1 хвилину, підбирають м'який ґрунт та зручне взуття.

Техніка виконання рухів нижніми кінцівками під час ходьби:

Звести до мінімуму вертикальні пересування тулуба при ходьбі. Не поспішати відокремити від опори п'ятку поштовхової ноги, це повинно відбуватися після того як вільна нога пройде вертикаль. При вірній постановці ноги відразу з моменту торкання п'ятки с землею, починається поступливе згинання у гомілковостопному суглобі, яке контролюється м'язами гомілки. Так само плавно починає згинатися нога у колінному суглобі. Це можливо лише якщо нога попередньо злегка зігнута на 5-7є. Амортизація у тазостегновому суглобі здійснюється мимовільно. Руками працюють в такт ходьбі, постійно відчуваючи напруження м'язів черевного пресу.

Швидкість ходьби узгоджувати з диханням. Відчувши забруднення дихання потрібно йти повільніше. Якщо задишка не зменшується і лишається відчуття нестачі повітря, потрібно відпочити (сидячи чи стоячи), продовжуючи глибоко дихати та роблячи повний видих. Дихати потрібно через ніс.

Размещено на Allbest.ru

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены