У зв'язку з цим заходи, спрямовані на реабілітацію нервової системи хворого, поряд з відновленням фізичної активності і функцій серцево-судинної системи повинні займати важливе місце в комплексі санаторного та курортного лікування. Крім санаторного режиму, кліматотерапії і спеціальної психотерапії, велике значення мають методи електротерапії, а також масаж, спеціальні елементи нти лікувальної гімнастики. Відомо, що для успішної психотерапії необхідно усунення невротичного фону. У цих цілях можна застосовувати методи електротерапії - електросон, гальванічні коміри з лікарськими нейротропними засобами. Згідно з результатами исследовани ї нашої клініки, застосування електросну у комплексному лікуванні (дозована ходьба, лікувальна гімнастика) поліпшує психоемоційний стан хворих - знижує почуття тривоги і напруженості, дратівливості, емоційну лабільність, покращує нічний сон, що в свою чергу створює кращі умови для психотерапії і аутотренінгу - методів, за допомогою яких здійснюється психічна реабілітація. Після закінчення курсу лікування стан покращився у 79,7% хворих.

За даними психофізіологічного тесту за Крепіліним, покращилася розумова працездатність можності за рахунок ослаблення процесів втоми і посилення концентрації уваги. За даними електроенцефалографії виявилася позитивна динаміка функціонального стану центральної нервової системи у 60% хворих. Позитивна динаміка виражалася у поліпшенні структури альф а-ритму, зменшення повільної активності, поліпшення реактивності на світлові подразники. Значно покращилася вегетативна регуляція серцево-судинної системи, про що свідчило зниження симпатичної активності при ортостатичної пробі - приріст частоти серцевих них скорочень до лікування склав 22%, після лікування - 16%. У процесі лікування значно покращився функціональний стан симпатико-адреналової системи та кори надниркових залоз.

До лікування у 1/3 хворих у відповідь на субмаксимальну фізичне навантаження на відміну від здорових про відзначено зниження рівня адреналіну в крові при підвищенні вмісту норадреналіну, тобто симпатичний тип реакції, у половини хворих адреналовий тип у вигляді підвищення адреналіну, у решти найбільш важких хворих відзначалася гіпореактивність системи - утримуючи ня в крові адреналіну і норадреналіну у відповідь на фізичне навантаження помітно не змінилося, що свідчить про виснаження компенсаторних механізмів цієї системи та зниження її адаптивних можливостей у більш тяжких хворих, в результаті чого не відбувається належної мобилизації кровотоку і метаболізму міокарда при навантаженнях і розвивається недостатність кровообігу.

Після курсу електросну у 72% хворих реакції цієї системи на субмаксимальні навантаження наближалися до фізіологічних, причому більш часто при початковій гіперреактивності, ніж гіпореактивності. Після курсу електросну покращилася глюкокортикоїдна функція надниркових залоз, що виражалося у збільшенні зниженого до лікування вмісту в крові 11-ОКС і резервів глюкокортикоїдної функції надниркових залоз за даними проби з АКТГ. Відомо, що сприятливі зміни в системі гуморально-гормональної регуляції діяльності серцево-судинної системи призводять до більш раціонального спожито ію кисню міокардом, зменшення ангіоспастичних і пресорних реакцій - важливих механізмів адаптації серцево-судинної системи, що надзвичайно важливо для проведення фізичної реабілітації.

Наприклад, в контрольній групі хворих, які не отримали течії електросном, порушення ня сну, невротичні порушення, лабільність серцевого ритму і інші симптоми, зумовлені відхиленням в психоемоційній сфері, залишалися довше (до 25-30 днів), ніж в основній групі хворих, які отримували електросон. Особливо важко піддавалися лікуванню порушення сну, кардіалгії, емоційна лабільність та пов'язані з нею порушення реактивності серцево-судинної системи, у тому числі напади стенокардії. У зв'язку з цим режим рухової активності розширювався повільніше, ніж в основній групі хворих, термін перебування в клініці збільшував ся до 40 днів (в основній групі - в середньому 28 днів); результати лікування тільки у 50% хворих могли бути розцінені як поліпшення.

Звертає на себе увагу виразне позитивний вплив електросну на такий синдром, як болі в серці: кардіалгії припинилися у 90% хворих, напади стенокардії ставали рідше і легше і припинялися зовсім у 85% хворих; ефект від електросну навіть перевершував ефект терапії в групі хворих, які отримували фармакологічні препарати нейро- і психотропної дії. Це, мабуть, обумовлено як зниженням порога больової чутливості внаслідок посилення процесів гальмування, так і блокуючою дією імпульсних струмів на висхідний вплив ретикулярної формації Результати дослідження і дані літератури дозволяють зробити висновок, що дія електросну не обмежується тільки доцiльно застосовувати в реабілітації хворих на інфаркт міокарда. Згідно з нашими даними, найбільш адекватний електросон з частотою імпульсних струмів 10 Гц на початку лікування, з підвищенням до 20 Гц в процесі курсу електросну, сила струму 7 - 8 А в амплитудному значенні імпульсу, на курс 15-20 процедур. Для призначення електросну є порівняно мало протипоказань, тому його можна застосовувати як самостійно, та к і в комплексі з фармакологічними препаратами і лікувальною фізичною культурою (дотримуючись інтервал 1 - 1 1/2 год) в умовах санаторію, стаціонару і поліклініки хворим I, II і III класів тяжкості захворювання, у тому числі при поєднанні з гіпертонічною хворобою. В останні роки отримані нові дані, які показують можливість підвищення лікувального ефекту електросну за рахунок диференційованого підходу до вибору частот імпульсного струму (5-20 і 40-60 Гц), керуючись варіантом гемодинаміки або за рахунок синхронізувати впливів імпульсного струм а з фазами серцевого циклу Показано більш виражене коригуючий дію на гіперкінетичний варіант гемодинаміки електросну при частоті імпульсів 5-10 Гц, на гіпокінетичним - при частоті 50 - 70 Гц.

При синхронізувати впливів імпульсного струму з частотою 10-25 Гц з диастолою більше проявляється седативну дію, причому воно більш виражено у хворих з ознаками гіперсимпатикотонії. Поліпшення стану хворих (зменшення головного болю, запаморочення, поліпшення сну), особливо літнього віку, з церебральним атеросклерозом ми наб люду від застосування електрофорезу еуфіліну по комірцевої методикою (виключаючи випадки з тахікардією і екстрасистолією); електрофорезу сульфату магнію Масаж у хворих з інфарктом міокарда застосовують диференційовано, керуючись клінічними синдромами. Масаж "комір вої "зони проводять у хворих на інфаркт міокарда з астеноневротичний синдромом, церебральним атеросклерозом, гіпертонічною хворобою.

Масаж області серця за спеціально розробленою нами методикою ми застосовуємо при кардіалгіях, так як у хворих на інфаркт міокарда болю годину то бувають некоронарогенного характеру, а пов'язані з підвищенням больової чутливості, збудливості нервової системи. У таких випадках психотерапія, застосування електросну і масажу прекардіальної області набуває першочергового значення.

До масажу області серця і рефлексогенних його зон - лівої лопатки і лівої руки ми вдавалися з метою рефлекторної дії на серце і центральну нервову систему з периферичних рецепторних зон, рефлекторно пов'язаних з серцем. Теоретичним обгрунтуванням для застосування масажу є відомий зв'язок між внутрішніми органами і шкірою (зони Захарїна-Геда). Результати дослідження показали, що застосування масажу прекардіальної області, лівої лопатки і руки викликає гальмування в центральній нервовій системі, що й доводилось даними електроенцефалографії клінічними ознаками седативного і знеболюючого ефекту. Масаж цієї зони рефлекторно призводить до уражень частоти серцевих скорочень і подовженню діастоли, а в окремих випадках - до тимчасового припинення екстрасистол або зменшення їх сприйнять пацієнтом. Застосування масажу нижніх кінцівок в перші 7 - 10 днів розширення рухового режиму, а також при супутньому атеросклерозі периферичних судин призводить до поліпшення кровопостачання м'язів кінцівок за рахунок поліпшення гемоциркуляції в мікросудин шкіри і м'язів, до більш швидкого відновлення їх працездатності.

Застосування масажу показано при шийному остеохондрозі з неврологічними больовими синдромами (радикулярний, м'язово-дистрофічний, плечолопатковий), супутніх інфаркту міокарда. Усунення таких больових синдромів сприяє більш швид трой та ефективної фізичної і психічної реабілітації, усунення рефлекторно обумовленої стенокардії. При неврологічних больових і вегетативних синдромах остеохондрозу виправдовують себе синусоїдальні модульовані струми або СМТ-електрофорез знеболюючих і гангліобло кіруючих медикаментозних препаратів, а також магнітотерапія (ЗМП) і ДМВ-терапія з локалізацією впливу на хребет. У спостереженнях відзначено сприятливу дію електросну з частотою імпульсів 5-10-15 Гц на вегетативні (тахікардія, екстрасистолія, коливання артеріального тиску тощо) і больовий синдроми, обумовлені порушеннями в мезодіенцефальних вегетативних центрах в результаті больового стресу та гіпоксії в гострій фазі інфаркту і ще зберігаються у фазі одужання. Всі методи лікарського електрофорезу в тій чи іншій степ єни справляють седативну та знеболювальну дію, тому їх широко використовують в реабілітації нервової системи та психологічного статусу.

Застосовують електрофорез брому, ганглерон, панангина, калію і магнію та інших медикаментозних препаратів Комплексне лікування. Основним у словами успіху відновлювальної терапії на всіх етапах реабілітації є її диференційований, індивідуальний характер в залежності від тяжкості перенесеного інфаркту, фону, на якому він розвинувся, тяжкості клінічного перебігу періоду одужання, а також комплексність ь відновлювальних заходів, спрямованих на різні ланки патологічного процесу.

У поняття комплексності включається застосування не тільки фізичних та інших методів лікування, але й поєднання кількох фізичних методів. Прикладом такої комплексності може служити соче ння фізичних факторів, що впливають на нервову систему (електросон або лікарський електрофорез), психотерапії та факторів тренуючої дії (різні форми лікувальної фізичної культури, масаж, бальнеотерапія). Лікувальне харчування та кліматотерапевтичного впливу в умовах санаторію тлом для інших відновлювальних заходів. За даними дослідження комплексне лікування з застосуванням електросну, камерних сульфідних ванн, масажу, дозованої ходьби і лікувальної гімнастики більш помітно сприяло поліпшенню скорочувальної функції серця, відбудови гемодинаміки, підвищенню толерантності до фізичного навантаження на 130%, тоді як комплексне лікування без застосування ванн-тільки на 85,9%.

При виборі методів лікування слід враховувати наявність артеріальної гіпертонії, цукрового діабету та інших супутніх синдромів і захворювань. При артеріальній гіпертонії переважно застосовують електросон, ДМВ-терапію по сегментарної методикою, бальнеотерапію призначають у вигляді камерних радонових, вуглекислих, йодобромні, сульфідних ванн або "сухих" вуглекислих ванн. При супутньому цукровому діабеті застосовують електросон, при мікроангіопатіях кінцівок, а також при атеросклерозі периферичних судин призначають переважно сульфідні і вуглекислі камерні ванни. Цілеспрямоване використання фізичних методів лікування або комплексу з декількох методів лікування з облік му механізмів лікувальної дії їх дозволяє більш ефективно відновлювати порушені функції і значною мірою скоротити медикаментозну терапію. Нам видається можливим виділити у вигляді схеми три основні диференційовані програми відновної терапії з використанням фізичних чинників для хворих на інфаркт міокарда у фазі реконвалесценції різного ступеня тяжкості

3.3 Диференційована програма відновлювальної терапії