Технологія виготовлення крапель
Краплі як лікарська форма, їх характеристика та класифікація. Вимоги до рідких лікарських форм. Особливості дозування лікарських засобів краплями. Стандартний розмір краплі. Калібрування нестандартного краплеміра. Технологічні стадії приготування крапель.
| Рубрика | Медицина |
| Вид | курсовая работа |
| Язык | украинский |
| Дата добавления | 19.05.2012 |
| Размер файла | 7,1 M |
Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже
Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.
Размещено на http://www.allbest.ru/
Зміст
- Вступ
- Розділ I. Краплі як лікарська форма
- 1.1 Характеристика крапель
- 1.2 Вимоги до крапель
- 1.3 Класифікація крапель
- Розділ II. Особливості дозування лікарських засобів краплями
- 2.1 Стандартний розмір краплі
- 2.2 Калібрування нестандартного краплеміра
- 2.3 Дозатор піпеточний
- Розділ III. Технологічні стадії готування крапель
- 3.1 Основні технологічні стадії
- 3.2 Розчинники при приготуванні крапель
- 3.3 Підготовча стадія
- 3.4 Змішування, розчинення, екстрагування, диспергування, емульгування
- 3.5 Проціджування і фільтрування
- 3.6 Особливості технології при приготуванні крапель
- 3.7 Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин у краплях
- Розділ IV. Власна технологія крапель
- 4.1 Краплі для внутрішнього застосування
- 4.2 Краплі для носа
- 4.3 Краплі вушні
- 4.4 Очні краплі
- 4.5 Краплі зубні
- 4.6 Випадки нераціональності в прописах крапель
- Розділ V. Упакування, зберігання і контроль якості крапель
- 5.1 Упакування крапель
- 5.2 Контроль якості крапель
- 5.3 Удосконалення технології крапель
- Розділ VI. Практична частина
- Висновки та рекомендації
- Список використаної літератури
Вступ
Краплі необхідно розглядати як різновид розчинів (справжніх і колоїдних). Рідше зустрічаються серед них тонкі суспензії (каламуть) і емульсії. Краплі виділяють як самостійні лікарські форми, тому що лікарські речовини, що містяться в них, дані в такій концентрації, що для разового прийому досить дозування краплями.
Краплі займають помітне місце в екстемпоральній рецептурі аптек (до 15%). Широко застосовувані прописи давно переведені на заводський конвеєр.
Область застосування крапель як лікарських форм дуже широка. Призначають їх як усередину, так і зовнішньо. Серед останніх, котрі кількісно переважають, розрізняють краплі очні, носові, вушні і зубні. Краплі очні вимагають строгої асептики.
Краплі прописують звичайно в невеликих кількостях, що часто не перевищують 10 мл. Малий обсяг крапель, що відпускаються, вносить деякі особливості в їхню технологію, головним чином у стадію фільтрування справжніх розчинів. Важливо, щоб після фільтрування концентрація розчину і його кількість не зменшилися більше, ніж це допускається нормами вагових відхилень, затвердженими Міністерством охорони здоров'я.
Крім того, оскільки краплі є різновидом розчинів, для них типові різні випадки нераціональності пропису.
Усі ці особливості роблять актуальним вивчення технології крапель.
Розділ I. Краплі як лікарська форма
1.1 Характеристика крапель
Краплі - це рідкі лікарські форми для внутрішнього і зовнішнього застосування, дозуємі краплями.
Краплі необхідно розглядати як різновид розчинів (істинних і колоїдних). Рідше зустрічаються серед них тонкі суспензії (муті) і емульсії. Їх виділяють як самостійні лікарські форми, бо лікарські речовини, що містяться в них, дані в такій концентрації,, що для разового прийому досить дозування краплями. Краплинне дозування - єдина відмітна ознака цієї лікарської форми.
Краплі прописують у невеликих обсягах: від 5 до 30 мл. У самостійну групу їх виділяють тому, що вміщені в них лікарські речовини дані в такій концентрації, що для разового прийому досить декількох крапель.
Малий об'єм крапель, що відпускаються, вносить деякі особливості в їх технологію, головним чином в стадію фільтрування істинних розчинів. Важливо, щоб після фільтрування концентрація розчину і його кількість не зменшилися більше, ніж це допускається нормами вагових відхиленні, затвердженими Міністерством охорони здоров'я. Цього можна досягти, якщо при розчиненні не витратити відразу усю кількість розчинника, належну по пропису, а залишити приблизно 1/3 частину, далі приготований розчин пропустити через заздалегідь промитий розчинником фільтр, після чого промити фільтр залишеною кількістю розчинника.
У зв'язку з високою концентрацією лікарських речовин, у порівнянні з мікстурами, у краплях відносно частіше зустрічаються хімічні несумісності.
Краплі мають усі переваги, властивими рідким лікарської формам. Вони більш біодоступні, чим порошки, таблетки, пігулки, зручні для застосування, відносно прості в готуванні.
крапля лікарська форма дозування
Краплі вигідно відрізняються від мікстур своєю компактністю, портативністю.
Раніше цю лікарську форму називали Mixturae Contractae ("Стиснуті мікстури"). У першу Російську фармакопею (1886) входили краплі Гофмана (суміш спирту етилового з ефіром), Клапротові краплі (спирто-ефірний розчин заліза ацетату), еліксир Галлера (розчин кислоти сірчаною в спирті етиловому 90 %), краплі Бестужева (спирто-ефірний розчин заліза хлористого) і ін.
Сфера застосування крапель як лікарських форм дуже широка призначають їх як всередину так і зовнішньо. Серед останніх, які кількісно переважають, розрізняють краплі очні, носові, вушні. Краплі очні вимагають строгої антисептики.
Краплі займають помітне місце в екстемпоральній рецептурі аптек (до 15%). Широко вживані прописи давно перенесені на завод.
1.2 Вимоги до крапель
Краплі повинні відповідати вимогам, пропонованим до рідких лікарських форм:
1. відповідність анатомо-фізіологічним особливостям шляхів введення і фізико-хімічних властивостей лікарських речовин,
2. сумісність лікарських і допоміжних речовин,
3. точність концентрації лікарських речовин і обсягу (маси) крапель,
4. стабільність (для суспензій і емульсій),
5. відсутність механічних включень.
У більшості випадків дискомфортні явища при використанні крапель спостерігаються саме при застосуванні очних крапель. Дискомфорт обумовлений невідповідністю осмотичного тиску і значення рН очних крапель таким в слізній рідині. У нормі слізна рідина має осмотичний тиск, таке ж як плазма крові і як ізотонічний (0,9%) розчин натрію хлориду. Бажано, щоб і очні краплі мали такий осмотичний тиск. Допускаються відхилення і показано, що очні краплі викликають неприємні відчуття при концентраціях від 0,7 до 1,1%. Іноді лікарі виписують гіпертонічні очні краплі, оскільки вони чинять швидшу, особливо антимікробну дію. Але гіпертонічні очні краплі погано переносяться дітьми. На комфортність очних крапель великий вплив робить значення рН. Більшість очних крапель мають рН в межах 4,5 - 9. Оптимальне значення - 7,4. При значеннях рН > 9 і < 4,5 очної краплі викликають при закапуванні сильна сльозотеча, почуття печіння, різі.
По аналогії з розчинами краплі фільтруються через скляні, паперові або мембранні фільтри, для очних крапель з одночасною стерилізацією. Оскільки при фільтруванні відбуваються великі втрати, а це відбивається на точності концентрації ЛВ в очних краплях, особливо при дуже низьких концентраціях ЛВ, прибігають до використання концентрованих розчинів.
Основними способами стабілізації очних крапель є регулювання значень рН і введення до складу розчинів, що містять легкоокисні речовини, антиоксидантів. Для регулювання значення рН використовуються буферні розчинники. Найчастіше в якості буферного розчинника застосовується борна кислота 1,9 - 2%. В якості антиоксидантів: натрію сульфіт, натрію метабісульфіт і трилон Б.
1.3 Класифікація крапель
Краплі класифікують
по застосуванню на:
§ краплі для внутрішнього
§ краплі для зовнішнього застосування (очні, інтраназальні, вушні, зубні).
за складом на:
§ прості
§ складні
за природою розчинника на:
§ водні
§ неводні
Розділ II. Особливості дозування лікарських засобів краплями
2.1 Стандартний розмір краплі
До складу багатьох лікарських препаратів дуже часто входять рідини в маленьких кількостях, у тому числі і сильнодіючі. Ці рідини в кількості до 1,0 г відмірюють краплями, що звільняє фармацевта від трудомісткого процесу зважування. Цей метод дозування прийнятий в аптеці і біля ліжка хворого. Відмірюючи рідини краплями, не слід забувати, що маса крапель різних рідин неоднакова і залежить від ряду умов. Основними факторами, які визначають масу крапель, що відриваються під дією власної ваги, є величина площі краплі (краплеутворюючої поверхні) і поверхневий натяг рідини (рис.1). Ця залежність може бути виражена формулою:
де P - маса краплини, г
R - радіус зовнішньої окружності випускаючої трубки, см;
- поверхневий натяг рідин, дин/см;
g - прискорення сили тяжіння.
Рис. 1
Про вплив поверхневого натягу рідини на масу краплі можна судити, порівнюючи коефіцієнт поверхневого натягу води 0,0725 Н/м (72,5 дин/см) і етилового спирту 0,0223 Н/м (22,3 дин/см).
Крім того, маса краплі залежить від форми отвору краплеміра, швидкості припливу рідини до отвору (від тиску, під яким витікає рідина), ступеня спокою краплеміра (відсутність струсу), чистоти поверхні відриву, ступеня наповнення рідиною.
Для уніфікації маси краплі фармакопея рекомендує користуватися стандартним краплеміром (рис.2). Останній являє собою скляну трубку з зовнішнім діаметром у нижній частині 3 мм і внутрішнім 0,6 мм.
При користуванні стандартним краплеміром необхідно дотримувати таких вимог: краплемір тримають у строго вертикальному положенні, краще закріпленим у штативі, це захищає його від можливих струсів; відкраплювання з краплеміра повинно відбуватися під впливом сили ваги без додаткового метра отвору випускної трубки натискання; відкраплювання потрібно робити не дуже швидко і стежити за чистотою поверхні відриву краплі. Очищають краплемір від забруднення і жиру за допомогою хромової суміші, а потім промивають водою і висушують.
Рис.2
При відкраплюванні різних рідин стандартним краплеміром при температурі 20°С виходять стандартні краплі. Температура в межах 15-20°С практично не впливає на величину краплі. Так, при відкраплюванні 1,0 г очищеної води виходить 20 крапля (маса краплі 0,05 г), етилового спирту 40 % - 47, етилового спирту 95 % - 65, етилового ефіру - 87 крапель.
Стандартний краплемір можна замінити піпеткою, відкаліброваною щодо відповідної рідини. При відмірюванні рідин емпіричним краплеміром користуються даними таблиці 1.
Таблиця 1
Кількість крапель в 1,0 г і в 1 мл, маса 1 краплі рідких лікарських препаратів при 20°С по стандартному краплеміру з відхиленням ±5 %
|
Назва |
Кількість крапель |
Маса 1 краплі, мг |
||
|
в 1 г |
в 1 мл |
|||
|
Адонізід |
35 |
34 |
29 |
|
|
Валідол |
54 |
48 |
19 |
|
|
Вода очищена |
20 |
20 |
50 |
|
|
Дигален-нео |
29 |
31 |
34 |
|
|
Кислота хлористоводнева розвед. |
20 |
21 |
50 |
|
|
Кордіамін |
29 |
29 |
34 |
|
|
Лантозид |
56 |
50 |
18 |
|
|
Олія м'яти перцевої |
51 |
47 |
20 |
|
|
Настойка валеріани |
56 |
51 |
18 |
|
|
Настойка беладони |
46 |
44 |
22 |
|
|
Настойка конвалії |
56 |
50 |
18 |
|
|
Настойка м'яти перцевої |
61 |
52 |
16 |
|
|
Настойка полину |
56 |
51 |
18 |
|
|
Настойка прополісу |
45 |
35 |
22 |
|
|
Настойка собачої кропиви |
56 |
51 |
18 |
|
|
Настойка чилібухи |
56 |
50 |
18 |
|
|
Нашатирно-анісові краплі |
58 |
50 |
17 |
|
|
Розчин адреналіну гідрохлориду 0,1 % |
25 |
25 |
40 |
|
|
Розчин аміаку |
56 |
49 |
18 |
|
|
Розчин йоду спиртовий 5 % |
49 |
48 |
20 |
|
|
Розчин калію ацетату |
29 |
29 |
34 |
|
|
Розчин нітрогліцерину 1 % |
65 |
53 |
15 |
|
|
Розчин ретинолу ацетату олійний |
45 |
41 |
22 |
|
|
Спирт етиловий 95 % |
65 |
62 |
15 |
|
|
Спирт етиловий 90 % |
62 |
51 |
16 |
|
|
Спирт етиловий 70 % |
56 |
50 |
18 |
|
|
Спирт етиловий 40 % |
47 |
45 |
21 |
|
|
Фенол рідкий |
36 |
38 |
27 |
|
|
Хлороформ |
59 |
87 |
17 |
|
|
Екстракт жостеру рідкий |
39 |
40 |
26 |
|
|
Ефір медичний |
87 |
62 |
11 |
2.2 Калібрування нестандартного краплеміра
Нестандартний краплемір (піпетку) можна прокалібрувати двома способами:
1. Шляхом п'ятикратного відважування 20 крапель відповідної рідини. Для цього ручні ваги (ВР-100) підвішують на штативі й у старований бюкс відкрапують 20 крапель рідини.
Наприклад: Середнє арифметичне п'ятикратного відважування 20 крапель настойки собачої кропиви з каліброваної піпетки дорівнює 0,33 г. Визначають кількість крапель настойки собачої кропиви в 1,0 г.
0,33 - 20 крапель
1,0 - x крапель
х = 20/0,33 = 67 крапель
Кількість стандартних крапель у 1,0 г настойки собачої кропиви визначають по таблиці 6. У 1,0 г настойки собачої кропиви міститься 56 стандартних крапель. Потім визначають співвідношення між масою стандартних і нестандартних крапель настойки собачої кропиви, тобто знаходять коефіцієнт виправлення (КП).
56 станд. крапель - 67 нестанд. крапель
1 станд. крапля - х нестанд. крапель
х = 67/0,56 = 1,2 краплі
Для визначення кількості нестандартних крапель у 1 мл настойки собачої кропиви користаються отриманим співвідношенням (1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі або КП=1,2). 1 мл настойки собачої кропиви по стандартному краплеміру містить 51 краплю, а по каліброваній піпетці:
1 станд. крапля - 1,2 нестанд. краплі
51 станд. крапля - х нестанд. краплі
х = 1,2 * 51 = 61 крапля
Підписують етикетку: Настойка собачої кропиви
1 станд. крапля = 1,2 нестанд. краплі
1 мл = 61 крапля
0,1 мл = 6 крапель
Отже, якщо в рецепті прописано 10 крапель цієї настойки, то відкаліброваною піпеткою відміряють 10 * 1,2 = 12 крапель
Якщо в рецепті прописано 0,5 мл настойки собачої кропиви, то відкаліброваною піпеткою відміряють 30 крапель:
0,1 мл - 6 крапель
0,5 мл - х крапель
х = 30 крапель
2. Шляхом п'ятикратного відмірювання 3 мл рідини краплями.
Наприклад: У мірний циліндр відкрапують з піпетки 3 мл рідини (настойки собачої кропиви) і визначають кількість крапель в 1 мл. Отриманий результат порівнюють з даними, приведеними в таблиці крапель.
Припустимо, в 1 мл настойки собачої кропиви по нестандартному краплеміру міститься 62 нестандартні краплі, а в 1 мл цієї ж настойки по стандартному краплеміру - 51 стандартна крапля, звідси
51 станд. крапля - 62 нестанд. крапля
1 станд. крапля - х нестанд. крапель
х = 62/51 = 1,21 краплі
Знайденим співвідношенням між стандартною і нестандартною краплями (1 станд. крапля дорівнює 1,2 нестанд. краплі) користуються, як зазначено вище. Прокалібровану піпетку використовують для відкраплювання тільки визначеної рідини.
Рис. 3
Дозування краплями при прийомі лікарських препаратів досягається двома шляхами: відпусканням рідких лікарських препаратів у флаконах-крапельницях (рис.3), які мають канавку для стікання рідини, або додаванням до склянки з лікарським препаратом скляних піпеток.
Для дозування рідких лікарських препаратів у домашніх умовах допускається застосування умовних мір (табл.2).
Таблиця 3
Місткість ложок по фармакопеях деяких держав
|
Країна |
Місткість ложки, мл |
|||
|
столова |
десертна |
чайна |
||
|
Англія |
15 |
8 |
4 |
|
|
Бельгія |
15 |
10 |
4 |
|
|
Голландія |
15 |
8 |
3 |
|
|
Україна |
15 |
10 |
5 |
|
|
США |
15 |
8 |
4 |
|
|
Франція |
15 |
10 |
4 |
|
|
Швейцарія |
15 |
10 |
5 |
Доцільно застосовувати стаканчики для прийому лікарських препаратів, що мають градуювання на чайну, десертну і столову ложки.
2.3 Дозатор піпеточний
Принцип роботи
Автоматичні піпеточні дозатори є дозаторами поршневого типу (рис.4). Принцип їхньої роботи заснований на повітряному витисненні рідини. Дозування відбувається за рахунок переміщення поршня у вимірювальному циліндрі. При цьому поршень зменшує чи збільшує обсяг повітря під ним. Якщо наконечник дозатора поміщений у рідину, то при збільшенні обсягу між рідиною і поршнем рідина буде прагнути заповнити обсяг, що звільнився під поршнем.
Рис. 4
Таким чином, у наконечник дозатора ввійде обсяг рідини, еквівалентний обсягу, що звільнився під поршнем при його переміщенні. Коли необхідно скинути забрану рідину з дозатора, поршень рухається в напрямку наконечника і зменшує обсяг повітря між рідиною і поршнем, таким чином, рідина витісняється повітрям з наконечника цілком.
Поршень приводиться в рух шляхом натискання лаборантом на шток. При цьому наявність обмежників ходу поршня звільняють лаборанта від необхідності контролювати рух рідини, як це має місце при використанні звичайних шприцевих дозаторів та піпеток.
Рис. 5
Автоматичні дозатори виготовляються із сучасних високоякісних пластиків, стійких до хімічно активних речовин, що дозволяє користувачу працювати ними з різноманітними рідинами, як з розчинами, так і з концентрованими рідинами (рис.5).
Переваги мікродозаторів:
· прекрасна функціональна конструкція гарантує максимально комфортну роботу.
· легка і зручна конструкція ручки із широким захопленням знижує необхідні зусилля при рутинному піпетуванні.
· великий дисплей цифрової індикації легко читається навіть під час роботи.
· завдяки низькій питомій теплопровідності подвійного корпуса піпетки коливання температури не впливають на параметри дозування.
· колірний код корпуса піпетки й наконечників дозволяє легко визначити діапазон дозування піпетки.
· легко розбираються для повсякденного технічного обслуговування.
· дозволяють проводити калібрування в лабораторії за міжнародними правилами GLP (“Good Laboratory Practice”) за допомогою ваг користувача й інструкції з експлуатації.
· конус наконечника може автоклавуватися для забезпечення захисту від інфекцій.
· відсутність гострих країв запобігають ушкодженню рукавичок.
Рис.6
Автоматичні піпетки з плавно регульованим об'ємів рідини також широкого застосовуються для забору і розподілу точних об'ємів рідини (рис.6).
В основі дії - переміщення повітря між поршнем і рідиною. Використовуються змінні наконечники з поліпропілену, що використовується для медичних цілей. Усі піпетки мають механізм для скидання наконечників.
Піпетки та дозатори працюють з діапазоном об'ємів від 0.5 мкл ло 1 мл. Робочий об'єм відображається на цифровому індикаторі на рукоятці.
Розділ III. Технологічні стадії готування крапель
3.1 Основні технологічні стадії
Краплі наготовлюються як ex tempore, так і в порядку внутріаптечних заготівель, оскільки деякі їхні прописи носять масовий характер і фактично стали стандартними.
Технологія капель включає підготовчу й основні стадії.
На підготовчої стадії в складних краплях:
§ перевіряють сумісність інгредієнтів;
§ у краплях для внутрішнього застосування перевіряють дози отруйних і сильнодіючих речовин;
§ проводять санітарну обробку;
§ підготовляють допоміжний матеріал, флакони й ін.
Основні стадії включають наступні технологічні операції:
§ розчинення лікарських речовин;
§ проціджування розчину;
§ для суспензій і емульсій - диспергування лікарських речовин, олій і, при необхідності, стабілізацію за допомогою ПАВ і інших речовин;
§ контроль на відсутність механічних включень;
§ укупорку і оформлення
3.2 Розчинники при приготуванні крапель
Усі рідкі лікарські форми готують масо-об'ємним методом (наказ МЗ України № 197 від 07.09.93 г.), що забезпечує необхідну масу лікарської речовини в заданому обсязі розчину. По масі звичайно готують розчини, у яких у якості розчинника використовуються рідини з великою щільністю, в'язкі, леткі, а також емульсії і деякі лікарські форми по авторських прописах. По обсягу готують розчини спирту етилового різної міцності, розчини стандартних фармакопейних рідин. При масо-об'ємному способі речовину, що розчиняється, беруть по масі, а розчинник додають до одержання необхідного обсягу розчину.
Якщо розчинник у рецепті не зазначений, то готують водяні розчини. Під словом "вода", якщо немає особливих указівок, мають на увазі воду очищену.
3.3 Підготовча стадія
Підбор посуду (флаконів) і пробок. Флакон і пробку підбирають заздалегідь з урахуванням обсягу готових рідких лікарських форм і властивостей їхніх компонентів.
Флакон повинний бути чистим і висушеної. Кришка повинна нагвинчуватися на горловину вільно до упора і не провертатися.
Якщо рідкі лікарські препарати містять світлочутливі речовини, то їх поміщають у флакон з жовтогарячого скла.
Відважування і відмірювання. Основними операціями, які застосовуються в процесі приготування лікарських препаратів, є дозування, зв'язане з виміром маси речовини, і відмірювання її у визначених порціях (дозах). В аптечній практиці найбільше використовуються такі методи дозування, як відважування і відмірювання по об'єму і краплями.
Від точності виконання зазначених операцій залежить фармакологічна дія лікарських препаратів, а значить, і їх лікувальна дія на організм. Дозування проводиться за допомогою спеціальних пристосувань, до яких пред'являються відповідні вимоги, і при цьому користуються метрологічною системою мір, яка є загальноприйнятою і обов'язковою у нашій країні.
Об'ємний метод дозування рідких речовин при готуванні лікарських препаратів в аптечній практиці застосовується досить широко. Він економічніший, значно спрощує і полегшує роботу фармацевта. Крім того, всі рідкі лікарські препарати для внутрішнього вживання хворі приймають не за масою, а за об'ємом (ложками, краплями і т.п., чи мілілітрами - для лікарських препаратів, які вводяться за допомогою шприца).
3.4 Змішування, розчинення, екстрагування, диспергування, емульгування
Усі ці технологічні процеси для рідких лікарських форм служать підставою утворення дисперсної системи.
Наявність чи відсутність дисперсної фази при цих процесах залежить від розчинності лікарських засобів у чи воді інших розчинниках.
При готуванні рідких лікарських форм шляхом розчинення сухих лікарських речовин варто керуватися такими правилами:
§ першим завжди відмірюють у підставку (банку із широким горлом) розраховану кількість води очищеної, у якій розчиняють сухі лікарські речовини: спочатку отрутні і сильнодіючі, потім - загального списку з обліком їх розчинності й інших фізико-хімічних властивостей. Така послідовність готування розчинів необхідна для чи запобігання усунення процесів взаємодії лікарських речовин, що швидше всього відбуваються у розчинах з високою концентрацією;
§ крупнокрісталічні лікарські речовини (міді сульфат, квасці, калію перманганат і ін.) для прискорення процесу розчинення спочатку подрібнюють у ступці з невеликою кількістю розчинника;
§ термостійкі речовини, що повільно розчиняються (натрію тетраборат, кислота борна, ртуті дихлорид, рібофлавін, етакридина лактат і ін.), розчиняють у гарячому розчиннику чи при нагріванні;
§ щоб прискорити процес розчинення, збовтують чи перемішують розчин скляною паличкою.
При готуванні рідких лікарських форм шляхом змішування чи додавання рідких компонентів варто керуватися такими правилами:
§ змішування рідин проводять у порядку збільшення їхної кількості;
§ ароматні води, настойки, рідкі екстракти, спиртові розчини, смакові і цукрові сиропи й інші рідини додають до водяного розчину в останню чергу у флакон для відпуску в такому порядку: водяні непахучі і нелеткі рідини; спиртові розчини в порядку збільшення концентрації спирту; пахучі і летучі рідини;
§ рідкі лікарські засоби, що містять ефірні олії (нашатирно-анісові краплі, грудний еліксир, розчин цитраля і ін.), додають до мікстури шляхом змішування з цукровим сиропом (при його наявності в прописі) чи з рівною кількістю мікстури;
§ настойки, нашатирно-анісові краплі й інші леткі рідини не слід додавати до теплих розчинів;
§ лікарські засоби з підвищеною в'язкістю (іхтіол, густі екстракти й ін.) попередньо змішують у ступці с частиною розчинника і після додавання іншого його кількості переносять у флакон для відпуску.
3.5 Проціджування і фільтрування
Ці процеси використовують в аптечній практиці для відділення рідкої фази від усіх зважених часток (механічних домішок), що попадають у рідкі лікарські форми при забрудненні розчинників і речовин, що розчиняються, із приладів і посуду у виді волокон, пилу і т.п.
Проціджування і фільтрування проводять за допомогою лійок, виготовлених з різних матеріалів, різних вмістимостей і видів.
Рис.7
Скляні лійки (рис.7) бувають різної форми: під кутом 45°, так називані аптечні, дуже зручні для відділення рідкої частини лікарського препарату від незначних твердих домішок за допомогою складчастого фільтра; з кулястим стовщенням біля переходу у вузьку частину, куди міститься ватяний тампон, зручні для проціджування, а також для фільтрування з проціджуванням.
Швидкість проціджування залежить від щільності укладання вати в кулясту частину лійки; під кутом 60° - хімічні, зручні для використання гладких фільтрів, призначених для збору опадів, а також при готуванні ін'єкційних розчинів.
Лійку підбирають таким чином, щоб у ній містилося 25-30 % рідини, яку варто чи проціджувати фільтрувати.
Вибір методу очищення розчину залежить від його призначення. Розчини для внутрішнього і зовнішнього застосування проціджують, очні краплі, концентровані й ін'єкційні розчини - фільтрують.
Проціджування застосовують для відділення великих часток, для чого рідину пропускають через грудочку чи вати кілька шарів марлі, рідше - полотнина, шовк, капрон і інші тканини.
Гігроскопічна вата повинна бути довговолокнистої і досить чистої, не містити кислих, лужних і що відновлюють речовин; хлориди, сульфати, солі кальцію допускаються тільки в мінімальних кількостях. Найбільш придатна для проціджування медична вата сорту "очна" (не нижче I сорту, ДСТ 5556-75).
Марля побутова бавовняна (ДСТ 11109-74) може застосовуватися тільки знежирена, не утримуючих домішок крохмалю і інших речовин. Марлеві фільтри володіють великий пропускний здатністю і майже не дають механічних забруднень.
Проціджування розчинів проводять через ватяний тампон, попередньо промитий водою очищеної для видалення дрібних волокон.
Чистота ліків у цьому випадку буде залежати від щільності грудочки вати, вкладеного в устя лійки. Зайва твердість ватяного тампона небажана, тому що сповільнюється швидкість проціджування.
Слизи, емульсії, настої і відвари проціджують через подвійний шар марлі чи полотнина.
Фільтрування застосовують для відділення всіх зважених часток (включаючи і дрібні) за допомогою фільтруючого матеріалу, що має пори чи капілярні ходи.
У залежності від механізму затримки часток розрізняють фільтри глибинні (пластинчасті) і мембранні (екранні). У глибинному фільтрі частки звичайно затримуються в місці перетинання волокон фільтра, тобто чи механічно в результаті адсорбції на матеріалі фільтра. Як глибинні фільтри використовують бавовно-волокнисті матеріали (вату, марлю), стекло у виді спеченого чи порошку волокон, целюлозно-азбестові фільтри, матеріали з полімерних волокон.
Мембранні фільтри являють собою сита із середніми розмірами пір у вузькому діапазоні. Ці фільтри швидко засмічуються, тому для фільтрування розчинів використовують комбіновані фільтри з застосуванням вати медичної гігроскопічної, папера фільтрувального лабораторного і марлі побутової бавовняної.
Усі фільтруючі матеріали по своїй якості повинні цілком задовольняти вимогам, приведеним у відповідної нормативно-технічної документації. Вони повинні володіти визначеною міцністю, мати структуру, що забезпечує ефективну затримку часток при високій проникності, не виділяти в розчин волокна чи частки, не взаємодіяти з лікарськими речовинами, витримувати термічну стерилізацію, тиск чи розрідження в процесі фільтрування.
В аптечній практиці для фільтрації розчинів можна використовувати фільтрувальний папір, що являє собою непроклеєний папір, одержаний з бавовняного волокна. Згідно прийнятим стандартам існують такі види фільтрувального папера:
§ швидкофільтруючий (марка В),
§ середньофільтруючий (С)
§ повільнофільтруючий (М).
Співвідношення швидкості фільтрації між цими фільтрувальними паперами такі: В: С: М = 4: 2:
1. Зольність не повинна перевищувати 0,8%.
Для окремих видів робіт фільтрувальний папір обеззолюють, обробляючи хлористоводневою чи фтористоводневою кислотою.
Відповідно до вимог ДФ ХІ фільтрувальний папір повинний складатися з чистої клітковини без темних місць і домішок деревини, хлоридів, солей заліза (ДСТ 120-26-76). Якщо фільтрувальний папір містить хоча б незначні сліди солей заліза, то при фільтруванні розчину натрію саліцилата чи іншого саліцилового препарату фільтрат здобуває фіолетове чи рожеве забарвлення. Розчин адреналіну гідрохлориду утрачає свою фізіологічну дію.
Рис. 8
Для фільтрування рідких лікарських форм (самопливом) застосовують складчасті і гладкі фільтри.
Складчастий фільтр (рис.8) має велику фільтруючу поверхню і завдяки значній кількості складок щільно не пристає до стінок лійки, тому фільтрування проходить швидко.
Для фільтрування за допомогою гладких фільтрів застосовують скляні лійки під кутом 60°.
Рис. 8 Рис.9
Для затримки волокон, що відриваються від зовнішньої поверхні фільтра, і щоб уберегти його від можливого розриву, у лійку підкладають грудочки вати. При фільтруванні рідину наливають потроху на стінки фільтра, а лійку ставлять так, щоб її кінець були трохи нижче шейки флакона (рис.9).
Фільтрувати і проціджувати можна за допомогою металевого чи дерев'яного штатива (рис.10).
Щоб не забруднювати готовий лікарський препарат волокнами вати чи папера, що пристають до стінок флакона і дуже важко відмиваються, фільтрують і проціджують спочатку частину цього лікарського препарату, збирають фільтрат в окремий посуд і потім виливають його знову на фільтр, після чого фільтрують у флакон для відпуску. Потрібно при цьому мати на увазі адсорбційну здатність папера і вати, зв'язану з деякою втратою рідких лікарських препаратів, причому, ця втрата залежить від розмірів фільтра і кількості узятої вати. Звідси розміри фільтра і кількість вати повинні бути мінімальними. Якщо рідкі лікарські препарати готують у кількості 100 мл і більш, то така незначна втрата не має істотного значення, тому що вона укладається у встановлені норми.
У тих випадках, коли фільтрують невеликі кількості розчинів (10-30 мл), відбувається значна втрата розчину і зменшується концентрація розчиненого лікарського засобу. Щоб цього не сталося, застосовують особливі технологічні прийоми.
При фільтруванні водяних розчинів варто мати на увазі, що папір електризується негативно в результаті дисоціації молекул целюлози і тому при фільтруванні (менше при проціджуванні) мають місце адсорбційні явища, що ведуть до деякому зменшенню концентрації діючих речовин.
Катіони лужних і лужно-земельних металів адсорбуються мало, катіони важких металів - значніше. По адсорбційної здатності їх можна розташувати у визначеному порядку (ряд Кольтгоффа):
Pb2+ > Hg2+ > Ca2+ > Ag+ > Zn2+
Значна адсорбція має місце при фільтруванні розчинів алкалоїдів, фарбуючих речовин (метиленового синього, етакридина лактата), ферментів (пепсину). Варто мати на увазі, що розчини, утримуючі окислювачі (калію перманганат, срібла нітрат), відновлюються клітковиною. Вплив фільтрувального папера і вати на розчини окислювачів залежить від ряду факторів:
§ якості фільтрувального папера,
§ часу контакту цих розчинів з папером і ватою,
§ концентрації фільтруємих розчинів.
Метод фільтрування через папір (самопливом) мало продуктивний і трудомісткий унаслідок недостатньої швидкості фільтрування (2-3 л/год) і часте відшаровування волокон від фільтруємого матеріалу.
Рис. 11
З метою удосконалювання процесу фільтрування рідких лікарських форм в аптеках запропоновано використовувати скляні фільтри (рис.11). Вони являють собою пористі скляні пластинки, отримані шляхом сплавки скляного порошку, вставлені в лійки конічної чи циліндричної форми. Вони використовуються у тих випадках, коли фільтруємий розчин розкладається стикаючись з папером, чи папір адсорбує розчинені лікарські препарати. При їхньому застосуванні значно знижується адсорбція розчинених речовин. Скляні фільтри зручні для фільтрування розчинів алкалоїдів, фарбуючих речовин, ферментів, окислювачів, захищених колоїдів і деяких інших.
Ці фільтри випускаються з різним діаметром пор.
§ №1 - 90.150 мкм (розмір пор відповідає ватяному тампону),
§ №2 - 40.90 мкм (розмір пор відповідає пухкому фільтрувальному паперу),
§ №3 - 20.40 мкм і №4 - 10.20 мкм (розмір пор відповідає дуже щільному фільтрувальному паперу).
Найбільш крупнопористі фільтри №1 і №2, через які рідина проходить
мимовільно без вакууму, звичайно використовуються для проціджування
розчинів для внутрішнього і зовнішнього застосування. Фільтри №3 і №4 вимагають створення вакууму. Їх використовують для фільтрування очних крапель і ін'єкційних розчинів.
Перед фільтруванням скляні фільтри, що не були у вживанні, промивають теплої (50-60°С) водою очищеною. При вмісті у промивних водах великої кількості скляного пилу фільтри обробляють концентрованою сірчаною кислотою протягом 15-20 годин, після чого багаторазово промивають теплою водою очищеною до негативної реакції на сульфат-іони в промивних водах. Після уживання фільтри ретельно миють теплою водою (з боку трубчастого відростка лійки), сильно забруднені обробляють кислотою сірчаною концентрованої з додаванням 1% -ного розчину натрію нітрату чи перхлорату з дотриманням техніки безпеки.
Важлива перевага скляних фільтрів - можливість їх стерилізації. Недолік скляних фільтрів - їхня крихкість.
Вони незручні при фільтруванні концентрованих розчинів, у цьому випадку пори фільтрів швидко засмічуються.
3.6 Особливості технології при приготуванні крапель
Малий обсяг крапель, що відпускаються, вносить деякі особливості у їхню технологію, головним чином у стадію проціджування справжніх розчинів.
Для того щоб зберегти необхідну концентрацію лікарських речовин і обсяг, лікарську речовину розчиняють приблизно у половинній кількості розчинника. Отриманий розчин проціджують через ватний тампон, попередньо промитий водою очищеною.
Іншу кількість розчинника проціджують через цей же тампон. Раціонально в технології крапель (крім очних) використовувати концентровані розчини.
Якщо краплі складаються з настойок, новогаленовых препаратів, інших рідин і твердих лікарських речовин, спосіб їхнього готування зводиться до розчинення твердих лікарських речовин у відповідних розчинниках чи змішуванню рідин за правилами технології рідких лікарських форм.
3.7 Перевірка доз отруйних і сильнодіючих речовин у краплях
Перевірку доз отрутних і сильнодіючих речовин у краплях проводять у наступній послідовності:
1. Розраховують кількість крапель у всьому обсязі водяного розчину, для чого множать обсяг розчину в мілілітрах на 20, виходячи з того, що щільність водяних розчинів отрутних і сильнодіючих речовин, що виписуються у формі крапель, близька до одиниці. Тому при перевірці доз цих речовин вважають, що в 1 мл таких розчинів міститься 20 капель (по стандартному каплеміру). Для спиртових розчинів користаються таблицею крапель.
2. Визначають число прийомів, на яке розраховані краплі. Для цього число крапель, що містяться у всьому обсязі розчину, поділяють на число крапель, що зазначено в рецепті як однократний прийом.
3. Разову дозу отруйної чи сильнодіючої речовини розраховують шляхом розподілу виписаної кількості речовини на число прийомів. Добову дозу підраховують, множачи разову дозу на число прийомів на добу. Розраховані разові і добові дози порівнюють с вищими дозами даної речовини.
Rp.: Solutionis Platyphyllini hydrotartratis 0,2% 10 ml
Da. Signa. По 10 крапель 2 рази на день
Платифіліна гідротартрата: 0,2 - 100 мл
Х - 10 мл Х = 0,02
1 мл води - 20 крапель
10 мл - ХХ = 200 крапель
Кількість прийомів: 200 крапель: 10 крапель = 20 раз
Р.Д. платиф. гідротарт.: 0,02: 20 = 0,001 В.Р.Д. = 0,01
Д.Д. платиф. гідротарт.: 0,001 х 2 = 0,002 В.Д. Д. = 0,03
Дози не завищені!
Rp.: Papaverini hydrochloridi 1,0
Adonisidi 10 ml
Tincturae Convallariae
Tincturae Valerianae ana 15 ml
Mentholi 0,5
Misce. Da. Signa. По 30 крапель 3 рази на день
1 мл адонізида - 34 крапли
10 мл - ХХ = 340 крапель
1 мл настойки конвалії - 50 крапель
15 мл - ХХ = 750 крапель
1 мл настойки валеріани - 51 крапля
15 мл - Х Х = 765 крапель
Загальний об'єм в краплях: 340 + 750 + 765 = 1855 капель
Кількість прийомів: 1855 кр.: 30 кр. = 62 рази
Р.Д. папавер. гідрохлор.: 1,0: 62 = 0,016 В.Р.Д. = 0,2
Д.Д. папавер. гидрохлор.: 0,016 х 3 = 0,048 В.Д. Д. = 0,6
Дози не завищені!
Р.Д. адонізида: 340 кр.: 62 = 5,5 кр.В.Р.Д. = 40 кр.
Д.Д. адонизида: 5,5 кр. х 3 = 16,5 кр.В.Д. Д. = 120 кр.
Дози не завищені!
Розділ IV. Власна технологія крапель
4.1 Краплі для внутрішнього застосування
Краплі для внутрішнього застосування найчастіше являють собою комбіновані дисперсні системи, що складаються з двох і більш фаз. Спосіб готування капель залежить від фізико-хімічних властивостей прописаних інгредієнтів, їхніх кількостей, а також від складу вхідних у пропис рідин.
Rp.: Adonisidi 5 ml
Tincturae Convallariae
Tincturae Valerianae aa 10 ml
Mentholi 0,1
Kalii bromidi 2,0
Misce. Da. Signa. По 25 капель 3 рази в день
Краплі для внутрішнього застосування, до складу яких входять сильнодіюча речовина - адонізид, ментол - легкорозчинний у спирті чи спиртових розчинах і малорозчинний у воді; калію бромід - легкорозчинний у воді чи водних розчинах, малорозчинний у спирті. Щоб перевірити дози отрутних і сильнодіючих речовин у суміші настойок і інших галеновых препаратів, необхідно враховувати число крапель у 1 мл цих рідин. По таблиці крапель знаходимо, що кількість крапель у 1 мл: адонізиду - 34, настойки конвалії - 50, настойки валеріани - 51.
Переводять прописані кількості рідин у краплі:
адонізид 34 кр. * 5 мл = 170 кр.
настойка конвалії 50 кр. * 10 мл = 500 кр.
настойка валеріани 51 кр. * 10 мл = 510 кр.
Знаходять кількість крапель у всьому обсязі суміші:
170 + 500 + 510 = 1160 кр.
Кількість прийомів: 1160: 25 = 46 раз
Р.Д. адонізиду: 170: 46 = 4 кр.В.Р.Д. - 40 кр.
Д.Д. адонізиду: 4 * 3 = 12 кр.В.Д. Д. - 120 кр.
Доза адонізиду не перевищена
В флакон для відпуску відмірюють піпеткою по 10 мл настойки конвалії і валеріани й у суміші настойок розчиняють 0,1 г ментолу.
У невелику підставку відмірюють піпеткою 5 мл адонізиду і розчиняють у ньому 2,0 г калії броміду. Отриманий розчин переносять в флакон для відпуску (у разі потреби попередньо проціджують).
Оформляють за загальними правилами. Застосовувати в таких випадках концентрований розчин калію броміду (20 %) не дозволяється щоб уникнути не передбаченого лікарем збільшення обсягу крапля і відповідно зміни концентрації інгредієнтів. Якщо в подібних прописах адонізид не прописано, те можна чи калію натрію бромід розчиняти в рівному кількості води, про що необхідно вказати в паспорті письмового контролю.
Rp.: Tincturae Strophanthi 5 ml
Tincturae Valerianae
Tincturae Convallariae aa 10 ml
Misce. Da. Signa. По 20 капель 3 рази в день
Іноді використовують більш простий і швидкий спосіб визначення доз отрутних і сильнодіючих речовин, заснований на розрахунку пропорційного вмісту настойок у суміші. Наприклад:
у 25 мл суміші настойок міститься 5 мл настойки строфанту
у 20 кр. (разовий прийом) - х кр. настойки строфанту
5 * 20: 25 = 4 кр. (разова доза настойки строфанту).
Однак точні результати по цьому розрахунку виходять лише у тому випадку, коли чи настойки інші рідкі лікарські препарати мають приблизно однакове число крапель у 1 мл.
В флакон для відпуску відмірюють 5 мл настойки строфанту, потім 10 мл настойки конвалії й в останню чергу - 10 мл настойки валеріани.
При призначенні в краплях отрутних і сильнодіючих речовин у кількості менше 0,05 г використовують заздалегідь приготовлені концентровані розчини цих речовин.
Rp.: Atropini sulfatis 0,01
Aquae purificatae 10 ml
Misce. Da. Signa. По 4 краплі 2 рази в день
Краплі для внутрішнього застосування, до складу яких входить отруйна речовина атропіну сульфат, виписана в кількості менше 0,05 г.
Перевірка доз: Загальний обсяг: 10 * 20 = 200 кр.
Кількість прийомів: 200: 4 = 50 раз
Р. Д.0,01: 50 = 0,0002 г В.Р.Д. - 0,0002 г
Д. Д.0,0002 2 = 0,0004 г В.Д. Д. - 0,0004 г
Дози атропіну сульфату не завищені.
Для готування крапель використовують 1%-ный (1: 100) розчин атропіну сульфату.
Розрахунок: Розчину атропіну сульфату 1% 0,01 * 100 = 1 мл
Води очищеної 9 мл
В флакон для відпуску відмірюють 9 мл води очищеної і 1 мл 1% -ного розчину атропіну сульфату, отриманий у провізора-технолога за вимогою. Флакон закупорюють і оформляють до відпуску.
4.2 Краплі для носа
У рецептурі краплів для носа (інтраназальних) зустрічаються як водні, так і масляні розчини і суспензії. Відповідність крапель для носа анатомо-фізіологічним особливостям шляху введення полягає в необхідності забезпечення транспортної функції війчастого епітелію.
Слизувата оболонка верхніх і нижніх дихальних шляхів покрита миготливим епітелієм. Основний структурний елемент епітелію - війчасті циліндричні клітки. Від кожної такої клітини відходять 3-25 війок довжиною 6-10 і діаметром менш 0,3 мкм. Реснички роблять координовані рухи, роблячи "удари" і "поштовхи" по покриваючому їх секрету (12-18 ударів у секунду).
Рух миготливого епітелію в порожнині носа спрямований до носоглотки, а з глибоких дихальних шляхів - нагору, у такий спосіб дихальні шляхи очищаються, з них віддаляються некротичні клітини, мікроорганізми, пил, слиз і т.п. При порушенні руху миготливого епітелію численні мікроорганізми, продукти їхньої життєдіяльності, некротичні елементи тканин, механічні забруднення осідають на поверхні слизуватої оболонки і впливають на нормальну функцію дихальних шляхів. На рухову функцію війок впливає ряд факторів: сухе, перегріте повітря, рентгенівські й ультрафіолетові промені, діоксид вуглецю і т.д. Сповільнюють рух війок деякі лікарські речовини. Не рекомендується застосовувати краплі в ніс, що містять розчини срібла нітрату, кокаїну гідрохлориду, кислоти борної вище 1% концентрації, натрію гідрокарбонату - вище 3%, ефедрина гідрохлориду - вище 1-2%.
На транспортну функцію війчастого епітелію впливають значення осмотичного тиску і рН водних розчинів лікарських речовин. Найбільш сприятливі ізотонічні розчини і розчини зі значенням рН від 6,4 до 9,0. Прийнятні розчини з осмотичним тиском, що відповідають розчинам натрію хлориду у концентрації від 0,3 до 4 %. У більшості випадків лікарі отоларингологи виписують краплі для носа, осмотичний тиск яких знаходиться в зазначених межах. У той же час багато крапель мають кислу реакцію середовища.
Дози отрутних і сильнодіючих речовин у краплях для носа звичайно не перевіряють, тому що вони призначаються для місцевої дії і в невеликих кількостях. У принципі варто враховувати можливість усмоктування лікарських речовин з порожнини носа і, отже, прояв загальної і токсичної дії.
Rp.: Furacilini 0,05
Olei Vaselini 50,0
Misce. Da. Signa. По 2 краплі в ніс 3 рази в день
У ступку для барвних речовин відважують 0,05 г фурациліна (фурацилін - барвна речовина, не розчинна у вазеліновій олії, тому його вводять по типі суспензії), диспергують спочатку у сухому виді, потім з невеликою кількістю (? 1 кр.) вазелінової олії (попередньо відваженої у флакон для відпуску).
Додають частинами олію, що залишилася, змішують до однорідності. Переносять у флакон для відпустку. Укупорюють і оформляють.
ППК
Дата № рецепта
Furacilini 0,05
Olei Vaselini 50,0
----------------------
mз = 50,0
Rp.: Mentholi 0,5
Phenylii salicylatis 1,5
Olei Vaselini 50,0
Misce. Da. Signa. По 2-3 краплі 2-3 рази в день
Ментол і фенілсаліцилат при спільному введенні утворять евтектику, тому змінюють технологічний порядок - використовують роздільне розчинення.
В флакон для відпуску поміщають 1,5 г фенілсаліцилата, флакон тарують і відважують 50,0 г олії вазелінової. Підігрівають на водяній бані при температурі не вище 40°С, в останню чергу в теплому розчині розчиняють ментол (пахуча, летка). Укупоривают і оформляють до відпуску.
ППК
Дата № рецепта
Phenylii salicylatis 1,5
Olei Vaselini 50,0
Mentholi 0,5
------------------------------
mз = 52,0
Приготував: (підпис)
Перевірив: (підпис)
Rp.: Solutionis Dicaini 0,5% -10 ml
Solutionis Adrenalini hydrochloridi (1: 1000) gtts V
Misce. Da. Signa. У ніс по 5 капель 2 рази в день
Краплі для зовнішнього застосування з отруйною речовиною - дикаїном, добре розчинним у воді, і сильнодіючим - адреналіну гідрохлоридом.
Дикаїн (0,05 г) розчиняють у підставці в 5 мл води очищеної. Розчин проціджують у флакон з темного скла крізь вату, промиту водою. Фільтрат перевіряють на чистоту і через ту ж вату додають 5 мл води.
Розчин адреналіну гідрохлориду виписаний у краплях, його додають до отриманого розчину дикаїна за допомогою очної піпетки, звертаючи увагу на коефіцієнт виправлення (КП). Якщо прийняти, що КП = 1,4, тоді по даному прописі додають 7 крапель (5 кр. * 1,4) розчину адреналіну гідрохлориду. Краплі оформляють до відпуску як лікарський препарат, що містить отрутну речовину.
4.3 Краплі вушні
Краплі вушні - розчини лікарських засобів, призначені для інстиляції в зовнішній слуховой прохід. При готуванні вушних крапель як розчинники використовують воду, спирт, гліцерин, олії, а також комбіновані розчинники.
Rp.: Acidi borici 0,2
Spiritus aethylici
Solutionis Hydrogenii peroxydi aa 5 ml
Misce. Da. Signa. По 5 капель у вухо 2 рази в день
У сухий флакон для відпуску поміщають 0,2 г кислоти борної і додають туди 5 мл 90% етилового спирту. Флакон щільно за закривають пробкою, збовтують до розчинення і додають 5 мл 3 % -ного розчину перекису водню.
Rp.: Natrii hydrocarbonatis 1,0
Glycerini 10,0
Misce. Da. Signa. Закапувати в слуховий прохід по 7-10 капель 3 рази в день
Вушні краплі на гліцерині. Розчинність натрію гідрокарбонату у гліцерині 1: 25, тому частина його повинна могти найтоншої суспензії, що досягається ретельним розтиранням натрію гідрокарбонату з теплим гліцерином у ступці. Краплі не проціджують.
Rp.: Natrii hydrocarbonatis
Natrii tetraboratis aa 0,5
Glycerini 4,0
Aquae purificatae 20 ml
Misce. Da. Signa. По 2-3 краплі у вухо
В флакон для відпуску поміщають 0,5 г натрію тетрабората, флакон тарують, відважують 4,0 г гліцерину, підігрівають для прискорення розчинення. У підставку відмірюють 20 мл води очищеної і розчиняють 0,5 г натрію гідрокарбонату, проціджують у флакон для відпуску, збовтують.
Якщо в аптеці є розчин-концентрат натрію гідрокарбонату (1: 20), то готування наступне: у флакон до гліцеринового розчину натрію тетрабората додають 10 мл води очищеної і 10 мл 5 % -ного розчину натрію гідрокарбонату. Укупорюють і оформляють до відпуску.
Розрахунок: Розчину натрію гідрокарбонату 5% (1: 20) 0,5 * 20 = 10 мл
Води очищеної 20 - 10 = 10 мл
4.4 Очні краплі
Наносять їх на слизувату оболонку ока за допомогою стерильної очної піпетки. Очні краплі прописують у невеликих кількостях (5-10 мл) з розрахунком їхнього використання протягом нетривалого часу.
У виді очних крапель застосовують розчини різних лікарських речовин. Багато які з них нестійкі і змінюються чи руйнуються під впливом високої температури, сонячного світла, мікрофлори й інших факторів.
Особливо часто призначають очні краплі з вітамінами (кислотою аскорбіновою, тіаміну бромідом, рібофлавіном), солями алкалоїдів (атропіну сульфатом, пілокарпіну гідрохлоридом і ін.), антибіотиками (бензилпеніциліном, левоміцетином, неоміцином і ін.), цинку сульфатом, кислотою борної, натрия-сульфацилом.
В даний час нараховується близько 80 лікарських речовин, застосовуваних в очній практиці, і значна кількість різноманітних їх сполучень.
Вимоги, пропоновані до очних крапель. Низька якість очних крапель і, у першу чергу, забруднення їх мікроорганізмами може викликати важкі наслідки аж до втрати зору.
У зв'язку з цим вимоги, пропоновані до очних крапель, повинні бути аналогічні тим, що передбачені для ін'єкційних розчинів: стерильність, відсутність механічних домішок, стабільність, комфортність, (ізотонічність, оптимальне значення рН), пролонгованість дії.
Технологія очних крапель. З огляду на вимоги, пропоновані до очних крапель, технологія їхній аналогічна технології ін'єкційних розчинів.
Усі лікарські форми для лікування очних захворювань готують в асептичних умовах з дотриманням вимог діючих НТД про санітарний режим в аптеках. Але тому що асептичні умови готування не забезпечують повної стерильності ліків, очні краплі і примочки з термостабільними речовинами підлягають стерилізації.
Необхідно відзначити, що очні краплі повинні бути не тільки стерильно приготовленими, але і зберігатися стерильними в процесі їх використання.
Загальними в готуванні очних і ін'єкційних лікарських форм є питання ізотонування, стабілізації, стерилізації і консервування.
Велике значення для очних крапель має дотримання точності концентрації розчинених речовин. Ці вимоги виникають у зв'язку з тим, що очні краплі прописуються в невеликих кількостях.
При готуванні очних крапель, і головним чином при фільтруванні, відбуваються значні втрати речовини за рахунок адсорбції його на фільтруючих матеріалах (через сухий простий фільтр - до 4,7, а через складчастий - до 3 %), а також за рахунок розведення вихідних розчинів при фільтруванні їх через паперові фільтри, попередньо промиті водою.
Для того, щоб максимально зменшити втрату лікарського речовини, при готуванні очних крапель використовують наступні технологічні прийоми:
1. Лікарська речовина, добре розчинну у воді, розчиняють у частині (половинній кількості) розчинника і фільтрують розчин у флакон для відпуску через промитий стерильною водою для ін'єкцій складчастий фільтр і вату, а потім фільтр промивають кількістю розчинника, що залишилася. Наприклад:
Rp.: Solutionis Pylocarpini hydrochloridi 1% -10 ml
Natrii chloridi q. s.,
ut fiat solutio isotonica
Da. Signa. По 2 краплі в обох очей
Очні краплі з добре розчинної у воді отрутної лікарською речовиною.
Спочатку роблять розрахунки, необхідні для проведення ізотонування зазначеного в прописі розчину.
По таблиці визначають ізотонічний еквівалент пілокарпіну гідрохлориду по натрію хлориду, що дорівнює 0,22. Далі знаходять кількість натрію хлориду еквівалентну 0,1 г пілокарпіну гідрохлориду:
1,0 пілокарпіну гідрохлориду - 0,22 натрію хлориду
0,1 пілокарпіну гідрохлориду - 0,022 натрію хлориду
На 10 мл розчину необхідно натрію хлориду:
0,9 * 10: 100 = 0, 09 г.
Визначають кількість натрію хлориду, необхідне для ізотонування 1% -ного розчину пілокарпіну гідрохлориду:
Подобные документы
Дозування як основна технологічна операція в процесі виготовлення екстемпоральних лікарських форм. Метрологічні властивості ваг. Дозування за об’ємом та краплями. Правила дозування твердих, рідких, густих лікарських та допоміжних речовин в умовах аптеки.
курсовая работа [4,0 M], добавлен 11.05.2009Розчини як лікарська форма, їх класифікація і біофармацевтична оцінка. Визначення та класифікація рідких лікарських форм. Характеристика розчинників, що використовуються в приготуванні рідких лікарських форм. Розрахунки по розведенню етилового спирту.
курсовая работа [51,2 K], добавлен 18.03.2010Історія розвитку офтальмології. Характеристика основних захворювань очей. Класифікація, технологія приготування та контроль якості очних лікарських форм (крапель, мазей, примочок, спреїв). Перспективи організації виробництва очних засобів в Україні.
курсовая работа [65,9 K], добавлен 29.01.2014Антибіотики: поняття, класифікація, комбінування. Вимоги до лікарських форм. Розрахунки антибактеріальної активності антибіотиків. Особливості технології рідких та м'яких лікарських форм. Оцінка якості та зберігання лікарських форм з антибіотиками.
курсовая работа [42,4 K], добавлен 19.05.2012Особливості фармакології, фармакокінетики, фармакодинаміки в дитячому віці, правила дозування ліків. Класифікація лікарських форм в педіатрії та їх біофармацевтична оцінка. Нормативні вимоги до дитячих лікарських форм, їх проблеми та шляхи вдосконалення.
курсовая работа [59,9 K], добавлен 26.09.2010Класифікація та різновиди очних лікарських форм, їх властивості та оцінка ефективності використання, вимоги до якості, існуючі проблеми та їх вирішення. Особливості технології виготовлення очних ліків, перспективи організації їх виробництва в Україні.
курсовая работа [57,5 K], добавлен 26.09.2010Особливості дитячого організму в педіатричній практиці, принципи підбору доз лікарських речовин та вимоги до них. Приклад приготування очних крапель для новонароджених, розчинів для внутрішнього та зовнішнього застосування, мазі. Контроль якості.
презентация [736,2 K], добавлен 24.03.2017Сумісність лікарської речовини й антимікробного консерванту, обґрунтування складу, показників якості, матеріалу первинного пакування і технології одержання очних крапель на основі кромоглікату натрію, їх стабільність в процесі виробництва і зберігання.
автореферат [38,8 K], добавлен 10.04.2009Основні показники, що характеризують якість фармацевтичних емульсій, їх фізична, хімічна та мікробіологічна стабільність. Перспективність емульсійних лікарських форм. Технологія приготування олійних емульсій та додавання лікарських речовин до них.
курсовая работа [60,2 K], добавлен 28.03.2016Особливості зберігання лікарських засобів, що вимагають захисту від світла, вологи, випаровування, дії підвищеної температури. Правила утримання пахучих і забарвлених ліків, готових лікарських форм. Вимоги до приміщень зберігання вогненебезпечних засобів.
реферат [45,7 K], добавлен 29.11.2010
