Порушення функцій організму та їх прояви при гіпо-та гіпервітамінозах

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ННІ ПРАВА І СОЦІАЛЬНИХ ТЕХНОЛОГІЙ

Факультет соціальних технологій, оздоровлення та реабілітації

Кафедра фізичної реабілітації

Курсова робота з дисципліни

«Фізіологія людини та патофізіологія»

«Порушення функцій організму та їх прояви при гіпо-та гіпервітамінозах»

Міцук Тетяни

Чернігів - 2018

ЗМІСТ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВІТАМІНИ

1.1 Загальна характеристика та класифікація вітамінів

1.2 Жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K, F

1.3 Водорозчинні вітаміни (вітаміни групи В та вітаміни Н, С, Р

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ПРИ ГІПО-ТА ГІПЕРВІТАМІНОЗАХ

2.1 Рахіт

2.2 Цинга

2.3 Хвороба Бері-бері

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ПРИ ГІПО-ТА ГІПЕРВІТАМІНОЗАХ

3.1 Лікування захворювань при гіпо- та гіпервітамінозах

3.2 Профілактика захворювань при гіпо- та гіпервітамінозах

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ШКТ Шлунково-кишковий тракт

АТ Артеріальний тиск

ЦНС Центральна нервова система

ССС Серцево-судинна система

ФК Фактор Кастла

ПАБК Параамінобензойна кислота

ВСТУП

АКТУАЛЬНІСТЬ. Велику роль у життєдіяльності людського організму відіграють вітаміни. Вони не є джерелом енергії та матеріалом для будови клітин. Але ці органічні речовини вкрай важливі для життєдіяльності. Лікар Б.Лефаві порівнював вітаміни з розчином, який необхідний для склеювання «цеглин» протеїнів. При недостатності вітамінів або нестачі будь-якого одного вітаміну (гіповітамінозі) чи їх відсутності (авітамінозі) виникають різні захворювання. Американський дієтолог Ерл Лоуренс Мінделл порівнював організм людини із двигуном внутрішнього згорання в машині, а вітаміни із запальними свічками. Вітаміни регулюють наш обмін речовин через систему ферментів. Дефіцит хоча б одного із них загрожує всьому організму. Вітаміни вважаються як складова нашої ферментної системи, діючи як запальні свічки, вони дають енергію та регулюють наш обмін речовин, підтримуючи нас в гарній формі та діючими на високому темпі. При порівнянні з прийомом інших корисних речовин таких як білки, жири і вуглеводи, ( навіть при деяких режимах у мегадозах) пройом вітамінів буде мікроскопічним. Але дефіцит навіть одного вітаміну може загрожувати всьому організму людини. У визначенні поняття “вітаміни” суттєві протиріччя існують ще й досі, оскільки ряд прикладів свідчать про те, що окремі вітаміни є незамінними факторами живлення для людини.

Метою даної курсової роботи є дослідження порушення функцій організму при гіпо та гіпервітамінозах, а також вивчення шляхів їх корекції.

Об'єктом дослідження виступають гіпер- та гіповітамінози в організмі людини.

Предметом дослідження є порушення функцій організму при гіпер- та гіповітамінозах.

Завдання дослідження:

1. Сформулювати поняття про вітаміни та їх особливості.

2. Дослідження порушень функцій органів в організмі людини при гіпо- та гіпервітамінозах.

3. Визначення шляхів корекції порушення функцій організму при гіпо- та гіпервітамінозах.

Методи дослідження: огляд наукової літератури, аналіз та узагальнення.

Структура та обсяг роботи: курсова робота викладена на 34 сторінках друкованого тексту, ілюстрована 1 таблицею та 3 малюнками. Бібліографічний список містить 17 першоджерел.

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ВІТАМІНИ

1.1 Загальна характеристика та класифікація вітамінів

Вітаміни (лат. vita - життя) - життєво важливі органічні незамінні сполуки, різного хімічного походження, що проявляють біологічну активність у дуже малих кількостях та абсолютно необхідні для забезпечення життєвих функцій організму. Вітаміни надходять в організм з рослинними або тваринними продуктами, а деякі вітаміни синтезуються мікрофлорою кишечнику (К, B₁₂). Більшість вітамінів є попередниками коферментів, а деякі сполуки виконують сигнальні функції. Підвищена потреба у вітамінах виникає при підсиленому фізичному або розумовому навантаженні, під впливом деяких фізичних факторів: при перегріванні і переохолодженні організму, під час вагітності, при ряді захворювань, при порушенні всмоктування вітамінів у кишківнику - все це сприяє розвитку гіповітамінозних станів.[8]

Вітаміни у великій мірі забезпечують нормальне функціонування нервової системи, м'язів і інших органів і багатьох фізіологічних систем. У харчових продуктах можуть містяться не тільки самі вітаміни, але і речовини-попередники провітаміни, які тільки після ряду перетворень в організмі стають вітамінами. Прийом вітамінів потрібно проводити відповідно суворо до рекомендацій або під контролем медичних працівників. Надмірне споживання харчових продуктів, надзвичайно багатих вітамінами, або самостійний зайвий прийом вітамінних препаратів можуть привести до гіпервітамінозів. До теперішнього часу відомо і вивчено біля 30 вітамінів.

До забезпечення здоров'я людини причетне біля 20 з них, які сприяють нормальному функціюванню організму.[4, с.70-75]

Класифікація вітамінів

Сучасна класифікація вітамінів ґрунтується на їх фізико-хімічних властивостях або хімічній природі. Вітаміни позначають за допомогою літер.

За тривіальною номенклатурою назва вітаміну містить 3 компоненти:

· символ у вигляді літери;

· хімічну назву;

· біологічну назву.

За фізико-хімічними властивостями вітаміни поділяють на: жиророзчинні та водорозчинні.

Водорозчинні вітаміни беруть участь у метаболічних процесах у вигляді коферментів або їх складових компонентів. Вони не здатні накопичуватися в організмі у великій кількості, їх надлишок виділяється з сечею.

До водорозчинних вітамінів відносять: вітамін В₁ (тіамін); вітамін В₂ (рибофлавін); вітамін РР - В₃ (ніацін); вітамін В₅ ( пантотенова кислота); вітамін В₆ (піридоксин); вітамін В₁₂ ( кобаламін); вітамін Вс - вітамін В₉ (фолієва кислота); вітамін Н (біотин); вітамін С (аскорбінова кислота); вітамін Р ( рутин, вітамін проникності).

Жиророзчинні вітаміни не утворюють коферментів і впливають на обмін речовин.

До жиророзчинних вітамінів відносять: вітаміни групи А (ретиноїди); вітаміни групи D (кальцифероли); вітаміни групи Е (токофероли); вітаміни групи К (філохінони); вітамін F (есенційні поліненасичені жирні кислоти).[11,с. 11]

Класифікацію вітамінів відповідно до їх участі у процесах життєдіяльності. Згідно з цією класифікацією вітаміни поділяють на три групи:

1. Вітаміни - коферменти, або ензимовітаміни;

2. Вітаміни - антиоксиданти;

3. Вітаміни - прогормони. [9,с.7]

1.2 Жиророзчинні вітаміни (A, D, E, K, F).

Жиророзчинні вітаміни здатні акумулюватися в організмі у значній кількості. Вони відкладаються у жирових депо, повільно виводяться і можуть зберігатися у тканинах упродовж тривалого часу. При надмірному споживанні ці вітаміни депонуються у таких концентраціях, які викликають інтоксикацію і спричиняють розвиток гіпевітамінозу.[11,с.15]

Вітаміни групи А (ретиноїди)

Вітаміни групи А - жиророзчинні, близькі за структурою сполуки з А-вітамінною активністю, які називають ретиноїдами: (ретинол, дегідроретинол, ретиналь, ретиноєва кислота, ефіри цих речовин та їх просторові ізомери). Вітамін А та каротиноїди всмоктуються у тонкому кишечнику. Вільний ретинол всмоктується і повторно реестерифікується у епітеліальних клітинах. Цей процес також можливий у клітинах печінки. При розщепленні в-каротину утворюються дві молекули ретиналю, які відновлюються до вітаміну А -спирту специфічною кишковою редуктазою. Ступінь засвоєння вітаміну А та каротинодів залежить від наявності у їжі жирів, вільних жовчних кислот, які необхідні для всмоктування продуктів гідролізу. Нормальна концентрація вітаміну у плазмі крові дорівнює 0,70-1,75 мкмоль/л. В організмі вітамін А поширений нерівномірно. Найбільша кількість його зосереджена у печінці та сітківці ока, менша - у нирках, серці, адипоцитах, легенях, молочній залозі у період лактації, наднирникових та інших залозах внутрішньої секреції.[11,с.16-25]

Джерела вітаміну А у природі:

1. продукти тваринного походження: печінка морських риб та великої рогатої худоби, яєчний жовток, молоко, вершкове масло, сир;

2. продукти рослинного походження містять лише каротиноїди: морква, томати, червоний перець, гарбуз, жовто-зелені овочі (цибуля, кукурудза, салат, шпинат), фрукти та ягоди жовтого та помаранчевого кольору (обліпиха, горобина, абрикоси, папайя). Водорость спіруліна.[7,с.23]

Добова потреба у вітаміні А для дорослої людини становить 1,5-2,5 мг/добу, або 3-5 мг/добу каротиноїдів.

Гіповітаміноз вітаміну А:

1. Первинна недостатність вітаміну А зумовлена його довготривалою нестачею (особливо у зимово-весняний період) або відсутністю у їжі.

2. Вторинна недостатність вітаміну А може розвиватися внаслідок метаболічних порушень у самому організмі. [1,с. 301-302]

Гіпервітаміноз вітаміну А. Характерними проявами гіпервітамінозу А є підвищення температури тіла, головний біль, нудота, блювання, запалення очей, дисфункція печінки, порушення травлення, розвиток геморагій, гіперкератоз, випадіння волосся, лущення шкіри, анорексія, загальне виснаження організму. Зазвичай ознаки гіпервітамінозу зникають після припинення приймання вітаміну А.[ 1,с.302]

Вітаміни групи D

Вітамін D - це одноатомні ненасичені циклічні спирти, в основі їх структури лежить ядро циклопентанпергідрофенантрену. Вітамін D₃ легко засвоюється у кишечнику і після всмоктування у складі хіломікронів транспортується через лімфу у кров до печінки. Ергостерол погано засвоюється з їжі. Дегідрохолестерол синтезується у клітинах кишечнику з холестеролу, переноситься у шкіру для біотрансформації на вітамін D₃. Як більшість жиророзчинних сполук, жовчні кислоти сприяють всмоктуванню вітаміну D у кишечнику. З крові вітамін D проникає у печінку, кістки, скелетні м'язи, нирки, надниркові залози, міокард, жирову тканину, основна форма накопичення вітаміну D в організмі. Особливо довго вітамін зберігається у адипоцитах і м'язах, створюючи тканинні депо.[11,с. 30-38]

Джерела вітаміну D у природі:

1. продукти тваринного походження: риб'ячий жир, вершкове масло, жовток яйця, печінка риб та тварин;

2. продукти рослинного походження: олія (соняшникова, оливкова), петрушка, кропива, дріжжі, гриби;

3. молоко та молочні продукти не можуть задовольнити потребу організму у вітаміні D через низький вміст його у цих продуктах та високу концентрацію фосфору, що перешкоджає засвоєнню кальциферолів.

Добова потреба у вітаміні D для дорослих людей становить 2,5 - 10,0 мкг/добу.[7,с.32]

Гіповітаміноз вітаміну D. Ознаки гіповітамінозу можуть виникати при недостатньому перебуванні людини на відкритому повітрі, обмеженій дії на шкіру сонячного світла. Клінічно явний авітаміноз виникає у випадках, коли зниження власного синтезу поєднується з дефіцитом вітаміну у їжі. Недостатність вітаміну D у раціоні дітей призводить до розвитку рахіту. Дефіцит вітаміну D у дорослих проявляється втратою апетиту, безсонням, печінням у роті та горлі, зниженням ваги тіла, погіршенням зору. Надалі спостерігається розвиток остеопорозу. Кальцій вимивається із кісток, через що вони стають м'якими і часто ламаються. Демінералізація перш за все виникає у хребті, кістках таза та кінцівок. Недостатність вітаміну D супроводжується розвитком вторинного гіперпаратиреозу, гіпокальціємією, гіпофосфатемією, підвищенням активності лужної фосфатази у крові, зниженням концентрації гідроксихолекальциферолу.[1,с.303]

Гіпервітаміноз D. Випадки гіпервітамінозу спостерігаються при використанні «ударних доз» вітаміну D для лікування рахіту та деяких дерматозів, після приймання доз більше 1 500 000 МО/добу. Характерні прояви гіпервітамінозу D: слабкість, лихоманка, підвищення артеріального тиску, втрата апетиту, розвиток анорексії, спрага, поліурія, блювання, діарея, кальцифікація нирок та уролітіаз, ниркова недостатність, різкі болі у суглобах, судоми, відкладення надмірної кількості гідроксіапатиту у кістках, м'язах, бронхах, артеріях, шлунку, демінералізація кісткової тканини, розвиток остеопорозу, головні та м'язові болі. [1,с.304]

Вітаміни групи E (токофероли)

Термін «токоферол» походить від грец. «дітонародження» і «приносити», підкреслюючи важливу роль вітаміну Е у розмноженні людей і тварин. Вільний вітамін Е і його ефіри всмоктуються у тонкій кишці за наявності солей жовчних кислот і транспортуються до печінки хіломікронами. У гепатоцитах токоферол включається до складу ліпопротеїнів, які переносять його до м'язової та жирової тканин, де він депонується. Концентрація у плазмі крові у нормі становить 1,2 мг/л. Вітамін Е накопичується переважно у надниркових залозах, гіпофізі, сем?яниках, жировій та м'язовій тканинах, еритроцитах, печінці.[11,с. 39-42]

Джерела вітаміну Е у природі:

1. продукти рослинного походження: рослинні олії - соняшникова, кукурудзяна, соєва, арахісова, обліпихова; свіжі овочі - салат, брюссельська капуста, помідори, шпинат, петрушка, горох, зернові та бобові проростки, яблука, насіння шипшини, мигдаль, арахіс, горіхи, соя.

2. продукти тваринного походження: яєчний жовток, печінка, яловичина, свиняче сало, вершкове масло, молоко та молочні продукти.

Добова потреба у вітаміні Е становить від 5,0 до 15 мг/добу.[7,с.33]

Гіповітаміноз вітаміну Е. У зв'язку з тим, що токоферол є основним компонентом антиоксидантної системи організму людини, його недостатність супроводжується численними змінами обмінних процесів та фізіологічних функцій організму: розвивається м'язова дистрофія; гемолітична анемія; некроз печінки; гіповітаміноз Е супроводжується порушенням метаболізму вітаміну А.

Гіпервітаміноз вітаміну Е. Вітамін Е практично безпечний і нетоксичний, але надмірне приймання його може викликати нудоту, розлад шлунка, діарею, підвищення АТ. [1,с.305]

Вітаміни групи К

Вітамін К - назва походить від його біологічної ролі в організмі: koagulations vitamin, тобто вітамін коагуляції, антигеморагічний фактор - попереджує кровотечі та крововиливи. Вітамін К швидко всмоктується у тонкому кишечнику за наявності жовчних кислот. Він не накопичується у значній кількості в організмі. Здатен проходити через плацентарний бар'єр і доступний для плода, що розвивається. Жіноче молоко містить мало вітаміну. Основна функція вітаміну К в організмі людини він сприяє коагуляції крові шляхом участі у процесі посттрансляційної модифікації.[11,с.45-49]

Джерела вітаміну К у природі:

1. продукти рослинного походження: капуста, зелені томати, салат, люцерна, кропива, латук, шпинат, гарбуз, горобина, арахісова, оливкова олії;

2. продукти тваринного походження: у продуктах тваринного походження, крім печінки свині, вітамін майже не зустрічається; невелика кількість вітаміну міститься у яйцях, молоці та молочних продуктах.

Добова потреба у вітаміні К для людини точно не встановлена, оскільки він синтезується мікрофлорою ШКТ. Достатнім вважають близько 1,0 мг/добу.[7,с.35]

Гіповітаміноз вітаміну К - при нормальному харчуванні дефіцит вітаміну К спостерігається рідко, крім того, достатня кількість його синтезується мікрофлорою кишечнику. [1,с.304-305]

Гіпервітаміноз вітаміну К - практично не спостерігається, навіть у великих дозах він не викликає негативних наслідків. Довготривале використання вітаміну у надмірній кількості сприяє його відкладенню у тканинах, збільшенню в'язкості крові, тромбоутворенню, прискоренню атеросклерозу, посиленню потовиділення, пошкодженню печінки та головного мозку.[11,с.51]

Вітамін F

Вітамін F - жиророзчинний вітамін. За його назвою об?єднується комплекс поліненасичених жирних кислот - лінолева (Омега-6), ліноленова (Омега-3), арахідонова кислоти (Омега-6). Жирні кислоти всмоктуються з кишечнику у складі міцел, утворених солями жовчних кислот. У ентероцитах вони використовуються на ресинтез триацилгліцеролів. Вітамін F акумулюється у серці, печінці, нирках, мозку, м'язах. [11,с.51-54]

Джерела вітаміну F у природі:

1. продукти рослинного походження: оливкова, кукурудзяна, соняшникова, бавовняна, лняна олії; сухі фрукти, чорна смородина, горіхи - арахіс, мигдаль, волоський горіх; насіння соняшнику, кукурудза, пророщені зерна, вівсяні пластівці;

2. продукти тваринного походження: оселедець, лосось, скумбрія, риб'ячий та тваринний жир, незначна кількість вітаміну F міститься у яєчному жовтку, вершковому маслі.

Добова потреба у вітаміні F для дорослої людини становить 1,0 - 2,0 г/добу, що відповідає 20 - 30 г рослинної олії.[7,с.34]

Гіповітаміноз вітаміну F. Нестача незамінних жирних кислот в їжі впродовж тривалого часу, яка може спостерігатися у немовлят, що перебувають на штучному годуванні, призводить до відставання у рості, зниження маси тіла, розвитку дерматиту, діареї. У дорослих порушується репродуктивна функція, розвиваються атеросклероз, серцево-судинні та інфекційні захворювання, дерматити, патологія печінки.

Гіпервітаміноз вітаміну F. Він нетоксичний, але надмірне його споживання призводить до збільшення маси тіла, кровотеч через розрідження крові, появи висипань на шкірі, запальних процесів у суглобах. [11,с.54]

1.3 Водорозчинні вітаміни (вітаміни групи В та вітаміни Н, С, Р) Вітаміни групи В

Вітамін В₁ - (тіамін) в організмі людини він не утворюється і повинен надходити з їжею, вільний тіамін всмоктується у кишечнику шляхом дифузії або активного транспорту. Нормальна концентрація у плазмі крові: 1,0 мг/100 мл. Вітамін В₁ значно поширений у природі. Основну кількість його людина отримує з рослинною їжею.[1,с 308]

Джерела вітаміну В₁ у природі:

1. продукти рослинного походження: житній хліб, крупи (гречана, вівсяна), горох, квасоля, соя, менше - у картоплі, моркві, капусті;

2. пивні дріжджі;

3. продукти тваринного походження: печінка, мясо, яйця.

Добова потреба у вітаміні В₁ становить від 1,2 до 2,2 мг/добу.[7,с.24]

Гіповітаміноз вітаміну В_1. В організмі людини недостатність або відсутність вітаміну тіаміну проявляється у вигляді хвороби бері-бері, яка характеризується порушенням метаболізму і функцій органів травлення, серцево-судинної, нервової та м'язової систем.[11,с.58]

Вітамін В₂ - (рибофлавін) організмі людини. В₂ не утворюється і потреба в ньому задовольняється виключно за рахунок надходження вітаміну з їжею. Він абсорбуються у тонкому кишечнику шляхом простої дифузії. Нормальна концентрація рибофлавіну у плазмі крові становить 2,5 - 4,0 мг/100 мл.[ 1, с. 309]

Джерела вітаміну В₂ у природі:

1. продукти рослинного походження: дріжджі, хліб, насіння злаків, свіжі овочі;

2. продукти тваринного походження: молоко, м'ясо, печінка, нирки, сир, жовток курячого яйця, м'ясо краба;

3. частково синтезується мікрофлорою кишечнику.

Добова потреба у вітаміні В₂ становить від 1,0 до 3,0 мг/добу.[7,с.25]

Гіповітаміноз вітаміну В₂ - проявляється порушенням процесів окиснення у високоаеробних клітинах епітелію шкіри та порожнини рота.

Вітамін PP (В₃) - (нікотинова кислота) назва вітамін РР походить від (preventive pellagra) - той, що запобігає розвитку пелагри. Ніацин синтезується мікрофлорою кишечника, мікроорганізми можуть утворювати вітамін В₃ з глутамінової кислоти, проліну, орнітину та гліцину. Нікотинова кислота та її амід абсорбуються у тонкій кишці, переносяться кров'ю до печінки та інших органів. Нормальна концентрація вітаміну у сироватці крові: 0,2 - 0,9 мг/100 мл.[1, с. 310]

Джерела вітаміну В₃ у природі:

1. продукти рослинного походження: хліб, висівки, дріжджі, рис, горох, боби, горіхи, картопля, морква, зелені овочі, кава, чай;

2. продукти тваринного походження: печінка, нирки, м'ясо, риба;

Добова потреба становить у середньому 18 мг/добу.

Гіповітаміноз вітаміну В₃ - проявляються у вигляді пелагри. Відповідно до описаних характерних клінічних проявів захворювання називають «Три Д»:дерматит - ураження шкіри; діарея - патологія ШКТ; деменція - порушення нервової діяльності. [11,с.72-73]

Вітамін В₅ (пантотенова кислота) - в'язка світло-жовта рідина, добре розчинна у воді, малостійка. В організмі людини вітамін не утворюється, але його може синтезувати мікрофлора кишечника. Вміст вітаміну В₅ у плазмі крові становить 15 - 45 мг/100 мл. Добова потреба у пантотеновій кислоті невідома через її значне поширення у природі.

Джерела вітаміну В₅ у природі:

1. продукти тваринного походження: печінка, нирки, яєчний жовток, знежирене молоко, сир, курятина, риба;

2. продукти рослинного походження: хлібні злаки, боби, хліб із висівками, солодка картопля.[7,с.38]

Гіповітаміноз вітаміну В₅ - недостатність вітаміну проявляєтться дуже рідко через велику поширеність його у природі. Прояви недостатності В₅: дерматити, анемія, віснаження, зупинка росту, дистрофічні зміни залоз внутрішньої секреції.[11,с. 78]

Вітамін В₆ (піридоксин) - синтезується багатьма мікроорганізмами і рослинами. В організмі людини він не утворюється, але у невеликій кількості синтезуватися мікроорганізмами кишечника. Легко абсорбується у тонкому кишечнику і розноситься кров'ю до тканин. Частина - депонується у зв'язаному з білком вигляді, переважно у печінці, більшість перетворюється у коферментні форми. [1,с.311]

Джерела вітаміну В₆ у природі:

1. продукти рослинного походження: дріжджі, хліб, морква, червоний перець, картопля, горох, квасоля, крупи, капуста;

2. продукти тваринного походження: м'ясо, печінка, нирки, риба, жовток яйця.[7,с.26]

Добова потреба вітаміну не визначена оскильки частково він синтезується мікрофлорою кишечника, розрахована потреба становить близько 2,0 мг/добу.

Гіповітаміноз вітаміну В₆ - зустрічається дуже рідко але має такі прояви: епілептичний напад у немовлят, пелагроподібні дерматити, перидоксинзалежна анемія.[11,с.83-84]

Вітамін В_c (фолієва кислота) - синтезується мікроорганізмами ШКТ. Вітамін Вс всмоктується у тонкому кишечнику. Всмоктування знижується у алкоголіків, під час приймання барбітуратів. Концентрація вітаміну у плазмі крові 3,0 - 21,0 нг/мл.[1,с.311-312]

Джерела вітаміну В_с у природі:

1. продукти рослинного походження: зелені листя рослин, дріжджі;

2. продукти тваринного походження: печінка, нирки, м'ясо, риба;

3. Мікрофлора кишечнику синтезує фолієву кислоту у кількості, достатній для забезпечення організму людини, за умов надходження у кишечник ПАБК.[7,с.40]

Потреба у вітаміні Вс становить 180-200 мкг/добу.

Гіповітаміноз вітаміну В_с. Недостатність фолієвої кислоти важко викликати навіть у експериментальних тварин через її значне поширення у їжі та достатній синтез мікрофлорою кишечнику.[11,с.92]

Вітамін В₁₂ (кобаламін, зовнішній фактор Касла) - єдиний металовмісний вітамін, який у центрі ядра хромофорної структури містить Со. Він синтезується виключно мікроорганізми всмоктується у тонкій кишці за наявності соляної кислоти, іонів Са⁺⁺ та (ФК). Основне місце депонування - печінка, у якій створюється запас вітаміну, що може задовольнити потреби організму впродовж 3-5 років. Нормальна концентрація у плазмі крові: 200 - 750 мг/мл.[1,с. 311] вітамін рахіт порушення порушення

Джерела вітаміну В₁₂ у природі:

1. продукти тваринного походження: печінка, нирки, яєчний жовток, м'ясо, риба, молоко та молочні продукти;

2. у невеликій кількості вітамін синтезується мікрофлорою кишечнику, за умов надходження з їжею кобальту.

Добова потреба у вітаміні В₁₂ для дорослих становить близько 3 мкг/добу.[7,с.27]

Гіповітаміноз вітаміну В₁₂ - ознаки виникають при зниженні його в крові до 150 мг/мг. Це призводить до розвитку злоякісної макроцитарної, мегалобластної анемії.[11,с.100-102]

Вітамін Н (біотин)

Біотин - сірковмісний водорозчинний вітамін, який продукують бактерії, дріжджі, гриби . В організмі людини не синтезується і повинен надходити з їжею, але бактеріальна мікрофлора ШКТ може синтезувати вітамін у достатній кількості. Всмоктується у кишечнику у крові вітамін транспортується альбумінами і відкладається у незначній кількості у печінці та нирках.[1, с. 301]

Джерела вітаміну Н у природі:

1. продукти рослинного походження: картопля, цибуля, горох, квасоля, томати, шпинат, соя, арахіс;

2. продукти тваринного походження: печінка, нирки, молоко, жовток яєць, шоколад, гриби;

3. важливим джерелом вітаміну для організму людини є його синтез мікрофлорою кишечнику. Людина виділяє з фекаліями більше біотину, ніж засвоює.

Добова потреба у біотині становить приблизно 0,25 мг/добу.

Гіповітаміноз вітаміну Н - супроводжується розвитком себорейного дер-матиту носогубного трикутника та волосистої частини голови, випадінням волосся, кон?юктивітом, підсиленим виділянням сала сальними залозами, пошкодженням нігтів, болями у м'язах, анемією, паралічем нижніх кінцівок.[11,с.103-106]

Вітамін С (аскорбінова кислота)

Вітамін С - добре розчинний у воді та практично не розчинний в органічних розчинниках. Швидко всмоктується у верхніх відділах ШКТ, але найкраще у тонкому кишечнику та поширюється по організму. З підвищенням дози до 200 мг абсорбується близько 70 %. При подальшому збільшенні дози всмоктування знижується до 50 - 20 %. Нормальна концентрація у плазмі крові: 0,6 - 1,5 мг/100/мл.[ 2,с. 145]

Джерела вітаміну С у природі: найбільш важливими джерелами вітаміну С для людини є продукти рослинного походження. Багато його у фруктах і ягодах, особливо у шипшині, чорній смородині, цитрусових (лимоні, лаймі), ананасах, бананах, суницях, горобині. Серед овочів багаті на вітамін С - капуста, салат, перець, хрін, картопля, томати. Активність вітаміну С знижується під час термічної обробки та при зберіганні продуктів за рахунок його незворотної окиснювальної деградації до неактивних речовин. Добова потреба у вітаміні С для людини становить 75-100 мг/добу.[7,с.31]

Гіповітаміноз вітаміну С - досить поширений особливо у весняний період або на початку літа. Ще в організмі людини недостатність вітаміну С проявляється у вигляді цинги (скорбуту). [1,с.306]

Вітамін P(біофлавоноїди)

Вітамін Р (від лат. рermeability - проникність) - в організмі людини вітамін не утворюються, потреба в них задовольняється виключно за рахунок рослинної їжі. Дотепер більш детально вивчено метаболізм окремих біофлавоноїдів - рутину, кверцетину, гесперидину, катехінів чаю. Всмоктуються біофлавоноїди у ШКТ відомо, що кверцетин значно повільніше всмоктується, ніж катехіни, погано всмоктується також рутин.

Джерела вітаміну Р у природі:

1. аронія, смородина, ожина, яблука, перець, свіжі оливи, оливкова олія, цитрусові, шипшина, листя гречки, чаю, алое, насіння льону,

часник, червоне вино;

2. вітамінна промисловість випускає препарати з Р-вітамінною активністю: катехіни чаю, рутин, кверцетин, гесперидин нарингін та ін.

Добова потреба у вітаміні Р становить від 50 до 100 мг/добу.[7,с.36]

Гіповітаміноз вітаміну Р. Основним проявом є зниження резистентності та підвищення проникності капілярів. Крихкість капілярів виявляється при механічному впливі на них, що викликає розрив капілярної стінки і утворення точкових крововиливів - петехій. У тяжких випадках розвивається цинга, що зумовлено недостатністю як вітаміну С, так і біофлавоноїдів. Випадки гіпервітамінозу не описані.[11,с.113-118]

РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ПРИ ГІПО-ТА ГІПЕРВІТАМІНОЗАХ

2.1 Рахіт

Рахіт - хвороба дітей ранньшго віку, спричинена гіповітамінозом D, характеризується розладом фосфорно-кальцієвого обміну, ураженням кісток, мязів і внутрішніх органів, зниженням реактивності організму. Рахіт є поширеною хворобою особливо у детей віком від 3-х місяців до 1-го року. [12,с.203]

В етіології рахіту основну роль відіграє недостатне надходження вітаміну D₃, з продуктами харчування, а також недостатне перебування на сонці, тобто дефіцит ультрафіолетових променів. Також певну роль відіграє дефіцит деяких вітамінів (аскорбінової кислоти, ретинолу, тіаміну), а також певних мікроелементів (цинку, заліза, кобальту, міді й магнію).Розрізняють періоди хвороби, тяжкість процесу і його перебіг, клінічні варанти ( табл.1).[5, с.8]

Таблиця 1

Класифікація рахіту

Клінічна картина. Початковий період рахіту діагностують найчастіше в дітей віком 2-3 міс. Проявами змін вегетативної нервової системи. Дитина стає неспокійною, погано спить, пітніє, у неї підвищується вазомоторна збудливість і чутливість шкіри. Діти другого півріччя життя стають лякливими. На шкірі з?являється пітниця, неспокійна крутиться на подушці, внаслідок чого з?являється облисіння. Краї переднього тім?ячка розм?якшуються - краніотабес (додаток, рис 2.1). [3,с.7]

Період розпалу хвроби - рахітичним процесом уражений увесь скелет, а найбільше ті кістки, що в цей період ростуть найінтенсивніше. За деформацією кісток можна зробити висновок про час появи рахіту. Деформація кісток голови виникає у перші 3 міс. життя, кісток тулуба і грудної клітки - 3-6 міс., кінцівок - у ІІ півріччі. Деформація голови, внаслідок чого вона набуває квадратної форми, рідше сідницеподібної. На грудній клітці у місцях зєднання кісток і хрящових частин ребер утворюється потовщення - «браслетки». Зявляється деформація грудної клітки. Можливе дугоподібне викривлення хребта назад - кіфоз, сколіоз - бічне викривлення . У дітей віком після 6-8 міс. зявляється деформація кінцівок: рахітичні «браслетики», «нитки перлів» зумовлені стовщенням епіфізних кісток; викривлення довних кісток - О - подібні та Х - подібні ноги; деформація кісток таз - плоско рахітичний таз. [3,с.78]

У період реконвалісценції основні симптоми затихають - відновлюється функція нервової системи, ущильнюються кістки зменшується деформація їх, нормалізуються обмінні процеси.

Розрізняють 3 ступені тяжкості рахіту:

1. (легкий)- характеризується слабовраженими ознаками з боку нервової та кісткової систем;

2. (середньої тяжкості) - розвивається через 1,5 - 2 міс. від початку захворювання . Порушується загальний стан дитини, спостерігається помірно виражені зміни з боку нервової, м?язової та кісткової систем, можуть збільшуватися печінка та селезінка;

3. (тяжкий) - ураження нервової та кісткової систем значні, знижується тонус м?язів, суглоби розхитані, виражені деформації кісток. Спостерігаються розлади з боку серцево - судинної та дихальної систем, травного каналу.

Рнтгенологічно рахіт характеризується остеопорозом, зумовленим зменшеним надходженням кальцію.[10,с.162]

2.2 Цинга

Цинга (синонім скорбут) - захворювання, обумовлене тривалою нестачею в організмі вітамінів С та Р.

Етіологія. Цинга розвивається при недостатньому надходженні в організм вітаміну з їжею або при недостатньому всмоктуванні його в кишечнику. Збереження вітаміну С можливе лише в присутності вітаміну Р. Велику роль у розвитку цинги мають сприятливі фактори: харчування переважно вуглеводами при недостатній кількості тваринних білків; інфекції так як при них підвищується потреба в аскорбіновій кислоті; захворювання травного тракту, особливо тонкої кишки; несприятливі умови праці і побуту - надмірна фізичне навантаження, недостатній сон, недолік світла і повітря і т. д.[1,с 295]

Клінічна картина. Розрізняють три стадії клінічного перебігу цинги.

Перша - (прихована стадія) зазвичай триває від одного тижня до декількох місяців. На початку прихованої стадії відзначаються підвищена шкірна чутливість, мерзлякуватість, втома, слабкість, сонливість, біль у ногах. Хворі бліді, губи і обличчя їх ціанотичні, шкіра характерного сіруватого, брудно-сірого або бронзового кольору, з'являються петехії, головним чином на ногах (додаток, рис.2.2).

У другій стадії на перший план виступають крововиливи. Петехії виявляються на все тіло, за винятком обличчя, долонь і стоп. Великі крововиливи в м'язи супроводжуються сильними болями, припухлістю і різким обмеженням рухів. Жування викликає біль і кровотечу з ясен.

Третя стадія відрізняється просторістю і поширеністю крововиливів. На уражених місцях шкіри і слизових оболонок з'являються виразки, наростають явища гінгівіту, на місці крововиливів шлунково-кишкового тракту утворюються виразки, які можуть кровоточити. Може виникнути септичний стан. З боку ССС відзначаються серцебиття, глухість тонів, виявляється дистрофія міокарда, в ряді випадків значно знижується АТ.

У 20 % випадків третя стадія цинги супроводжується гіпохромною анемією значним лімфоцитозом, помірної нейтропенією. Утворення білірубіну в місцях крововиливів і дистрофічні зміни паренхіми печінки можуть зумовити легку жовтяницю. Обмін речовин характеризується підвищеним виділенням з сечею кінцевих продуктів білкового обміну, загальним негативним балансом азотистого обміну.[14]

2.3 Хвороба Бері-бері

Бері-бері - захворювання, обумовлене недостатнім включенням тіаміну (вітаміну В₁) в метаболічні процеси. Найчастіше виникає при дефіциті надходження В₁ з харчовими продуктами, порушення всмоктування в органах ШКТ.[6,с.193]

Основними етіофакторамі є:

1. Відсутність В₁ в раціоні, одноманітне харчування продуктами які не тіамін призводить до хронічного дефіциту вітаміну.

2. Підвищений витрачання В₁ відзначається при тривалій лихоманці, тиреотоксикозі, надмірному фізичному навантаженні, хронічному стресі, у жінок в період вагітності і лактації.

3. Синдром мальдигестії, хронічний панкреатит, ферментна недостатність підшлункової залози, знижена секреція жовчних кислот при печінковій недостатності обумовлюють дефіцит необхідних для розщеплення їжі ферментів.

4. Синдром мальабсорбції, тривалий ентерит, хвороба Уиппла, хронічний ентероколіт, хвороба Крона, ентеропатія, дисбактеріоз супроводжуються порушенням адекватного всмоктування поживних

речовин в кишечнику.

5. Метаболічні порушення, можливий недолік транспортних білків, порушення вивільнення В₁ після транспортування, його неправильна взаємодія з клітинними рецепторами.[13]

Класифікація захворювання. З урахуванням етіології виділяються дві основні форми:

1. Первинна - безпосередньо пов'язана з недостатнім надходженням В₁ з їжею. Виникає в будь-якому віці при зміні характеру харчування, підвищення рівня навантажень, можливий тривалий латентний перебіг.

2. Вторинна - обумовлена різними захворюваннями. Розвивається внаслідок дисфункції травної системи, порушення транспортування В₁ в тканини організму, метаболічних змін. Вторинний авітаміноз можливий при патології кишечника, тяжкому ураженні печінки, алкоголізмі, цукровому діабеті, гіпертиреозі.

Клінічна класифікація Бері-бері заснована на варіативності симптоматики захворювання. Відповідно до переважанням ураження ЦНС, ССС, периферичних нервових стовбурів розрізняють наступні форми:

1. Церебральна (синдром Гайе - Верніке) - протікає з переважним ураженням мозкових тканин по типу гострої енцефалопатії.

2. Серцево-судинна («волога» форма) - на перший план виходить ураження міокарда з розвитком міокардіодистрофії. Характерні набряки кінцівок, ( додаток, рис.2.3). Можлива серцева недостатність.

3. Периферична («суха» форма) - супроводжується множинним ураженням периферичних нервів. Поліневропатія відрізняється симетричністю, більшою виразністю в нижніх кінцівках. При авітамінозі даної форми спостерігається виражена кахексія.[15]

Клінічна картина захворювання. У фазі помірного гіповітамінозу відзначається загальне нездужання, головний біль, зниження апетиту, порушення сну. Виникають серцево-судинні зміни: пацієнти скаржаться на прискорене серцебиття, перебої серцевої діяльності. Характерна задишка при ходьбі. У міру прогресування вітамінного дефіциту з'являється слабкість в ногах, болючість литкових м'язів. [1,с.296]

Периферична форма протікає з вираженим поліневритом. Спочатку розвиваються парестезії і слабкість в дистальних відділах нижніх кінцівок, відзначається ущільнення литкових м'язів. Хворі описують свої відчуття в ногах як «ватність», постійне відчуття одягнутих панчіх. В подальшому до чутливих порушень приєднуються парези. Першими уражаються м'язи-розгиначі стопи. Аналогічні моторні і сенсорні порушення можуть виникати у верхніх кінцівках. Відмінною особливістю «сухого» варіанту бері-бері є виражена кахексія. Маса тіла хворих настільки знижена, що шкіра в буквальному сенсі обтягує кістки.

Авітаміноз «вологої» форми характеризується наростаючими набряками, артеріальною гіпертензією, тахікардією. Праві відділи серця розширюються, з'являється задишка, що супроводжує будь-які рухи хворого. Церебральна бері-бері відрізняється гострою маніфестацією симптоматики. Виявляється сплутаність свідомості, дезорієнтація в навколишньому середовищі, агнозія, апраксія.[1,с.297]

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ПОРУШЕНЬ ФУНКЦІЙ ОРГАНІЗМУ ПРИ ГІПО - ТА ГІПЕРВІТАМІНОЗАХ

3.1 Лікування захворювань при гіпо- та гіпервітамінозах

Лікування рахіту поділяєть на неспецефічне і спецефічне.

Неспецефічне. Потрібно виявити і по можливості усунути причину дефіциту вітаміну D. Важливе значення має грудне вигодовування, а за його відсутності потрібно застосуваті адаптовані сумуші. Для підгодовування призначити овочеве пюре, овочевий суп, м?ясні страви, жовток, соки. Необхідно дотримуватися режиму дня та санітарно - гігієнічного режиму. Спецефічне. Призначають препарати вітаміну D₃ по 2000 - 5000 МО на добу протягом 30 - 45 днів залежно від ступеня тяжкості рахітичного процесу: так, дітям із рахітом І ступеня доза вітаміну становить 2000 МО, із рахітом ІІ стіпеня - 4000МО, ІІІ ступеня - 5000 МО щодня. Після досягненя терапевтичного ефекту дозувітаміну D₃ замінюють на профілактичу - 500МО на добу,яку дитина тримує протягом перших трьох років життя. Обовязково призначають інші вітаміни: ретинол, токоферолу ацетат, аскорбінову кислоту, вітаміни групи В. Додатковим методом лікування рахіту є сольові та хвойні ванни. Сольові ванни ( на відро води 10 г морскої або кухонної солі) призначають дітям віком понад 6 міс. Температура води має становити 36 ?С. Тривалість ванни 3 - 5 хвилин із наступним споліскуванням прісною водою. На курс 10-15 ванн через день. Хвойні ванни ( на відро води півстолової ложки хвойного екстракту) призначають за методикою як і сольові тривалістю 5-10 хвилин, на курс 10-15 ванн. Сольові ванни рекомендують пастозним дітям, хвойні - із зниженою масою тіла. Обовязково призначають масаж і гімнастику.[12,с.210-211]

Лікування цинги (скорбуту). Основним засобом лікування є аскорбінова кислота, що призначається в дозах, що в 5-10 разів перевищують фізіологічну потребу, тобто 300-600 мг на добу (300 мг внутрішньовенно і 300 мг всередину)[1,с.295].

Обов'язково сполучення аскорбінової кислоти з вітаміном Р (50-100 мг всередину). Курс лікування - місяць. Харчування має бути різноманітним, висококалорійним і містити до 150 г білка в день.

Призначають переливання крові (100 - 150 мл) кожні 2-4 дні (всього 5-6 переливань), а також фізіотерапевтичні процедури (ультрафіолетове опромінення). Крім медикаментозної терапії досить ефективними є народні засоби, які будуть корисні не тільки при лікуванні, але і в профілактиці захворювання. До таких методів відносять: настоянки плодів шипшини; відвар сушених ягід чорної смородини, брусниці, лохини і горобини; сік лимона та інших цитрусових фруктів; щоденне вживання в їжу капусти, часнику, хрону, щавлю, барбарису, ківі; сухофрукти; полоскання рота відваром з кори дуба і кірки хініну. Корисним буде щоденне змазування ясен настоянками мірри і календули.[16]

Лікування захворювання Бері- бері. Лікування проводять за допомогою високих доз тіаміну. На початку терапії вітамінні препарати вводять у вигляді ін'єкцій, а потім пацієнта переводять на таблетовані форми медикаментів. Якщо з'ясовується, що хворий страждає хронічним алкоголізмом, то вітаміни призначають довічно.[1,с.297]

Призначають дієту з високим вмістом продуктів, багатих тіаміном. До них відносяться: пивні дріжджі; арахіс; яловиче серце; печінка; свинина; горох; вівсянка; хліб з борошна грубого помелу. Пацієнту необхідно повністю припинити вживання спиртного. Інакше весь ефект від призначеної терапії зведеться до нуля. При авітамінозі використовуються також фізіопроцедури: масаж; лікувальна фізкультура; ультразвук; ванни із хвоєю; діадинамотерапія (струми Бернара).Ці методи лікування сприяють відновленню порушених функцій нижніх кінцівок. Захворювання має найчастіше сприятливий прогноз і добре піддається лікуванню. Після курсу вітамінотерапії нормальне функціонування серця і нервової системи відновлюється.[15]

3.2 Профілактика захворювань при гіпо- та гіпервітамінозах

При гіповітамінозі кількість вітамінів в організмі дещо знижується.Такий стан організму є досить поширений та в більшості випадків його викликає недостатньо збалансований раціон харчування. Основна міра його профілактики полягає в організації його різноманітного якісного харчування, відмова від шкідливих звичок. У раціоні повинні бути присутні всі продукти і м'ясо, і риба, і каші, і молочні продукти, свіжі овочі і фрукти. Так як гіповітаміноз розвивається частіше в холодну пору року і навесні, коли кількість свіжої рослинної їжі в раціоні знижується, є сенс приймати натуральні вітамінні коктейлі: відвар ягід, свіжовіджаті соки, різні салати. Також взимку та навесні можна пропити курс полівітамінних препаратів, перед вибором яких треба проконсультуватися в лікаря.

Профілактика гіпервітамінозів.

При надмірному вживанні вітамінів може виникнути такий стан як гіпервітаміноз, профілактикою цого стану:

1. Ні в якому разі не варто призначати собі препарати самостійно і займатися самолікуванням;

2. Потрібно дотримуватися доз, які написані в інструкції до засобу, або які порекомендував лікар;

3. Без лікарського дозволу забороняється вживання вітаміну довше, ніж 1 місяць;

4. Вітаміни у вигляді ін'єкцій можуть бути призначені тільки лікарем для терапії складних хвороб. Таке лікування має бути супроводжено аналізами сечі і крові.

Також з обережністю потрібно підходити до вітамінотерапії у людей похилого віку та людей, у яких є якісь хронічні хвороби.[17]

ВИСНОВКИ

Аналізуючи зібрані матеріали ми з'ясували, що вітаміни - це незамінні фактори живлення, які є низькомолекулярними органічними сполуками, виконують функцію біологічних каталізаторів самостійно або у складі ферментів як фактори, забезпечуючи нормальний розвиток організму людини . Більшість вітамінів в організмі не синтезується або утворюється в кількості, яка не забезпечує потреби організму. Джерелом вітамінів для людини є правильне харчування куди буде входити добова потреба вітамінів.

В результаті численних досліджень вчені довели, що за відсутності вітамінів в організмі розвиваються гіповітамінози, причиною яких можуть бути екзогенні, ендогенні та змішані фактори, гіпервітамінози - передозування вітамінів. Прикладом гіповітамінозів є деякі захворювання наведені в курсовій роботі: рахіт, цинга (скорбут) та захворювання Бері- бері. Вище наведені захворювання викликають порушення діяльності майже всіх органів і систем організму.

На основі наукових робіт узагальнили шляхи корекції станів при гіпо-та гіпервітамінозах, запропонували деякі з них. Показали, що коректним буде не тільки лікування данних станів але і їх профілактика, так як кожна людина взимку та весняний період стає уразливою внаслідок зниження імунітету.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Березнякова А.І., Регеди М.С. Патологічна фізіологія / Львів, 2010 - 530 с.

2. Василенко С.В. Стрес і вітаміни/ С.В. Василенко// ліки - 2005 - 150 с.

3.Галактонова М.Ю. Рахит/ М.Ю. Галактонова, Н.В. Назаренко, И.Н. Чистякова. Красноярск, 2008 - 78 с.

4. Какзак С.С. Роль вітамінів у розвитку деяких патологічних станів та можливі шляхи усунення полігіповітамінозів у дітей раннього віку/ С.С. Казак, І.Г. Прокопенко,// Перинатологія та педіатрія - 2003, 70-75с.

5. Майданик В.Г. Педіатрія/ Харків, 2002 - 1126 с.

6. Мещин І.Ф. Обмін речовин у людини / І.Ф. Мещин, В. П Пімак// Чернівці Медінститут, 1995- 193 с.

7. Минделл. Э Справочник по витаминам и минеральным вещества / М: Медицына и питание, 2000 - 130 с.

8. Нетюхайло Л.Г., Іщейкина Л. К., Витамини/ журнал « Світ медицини та біології», номер 2, 2012 рік.

9. Никитина Л. П., Салавёв Н.В. Класическая витаминология/ 2002- 66 с.

10. Новиков П. В. Рахит и наследственные рахитоподобные заболеванияу детей/ П.В.Новиков - М: Триада-Х, 2006 - 336 с.

11. Прімова Л.О., Висоцький І. Ю. Метаболізм вітамінів і мінеральних речовин / Суми Медінститут, 2014 - 256 с.

12. Ткаченко С.К., Пацюрка Р.І. Педіатрія з курсом інфекційних хвороб та основами імунопрофілактики./ Київ, 2010 - 552 с.

13. https://medicalplanet.su/Patfiz/patologia_obmena.html

14. http://farman.kiev.ua/tsinga-simptomi-i-likuvannya

15. http://zdorovi.pp.ua/2018/01/24/beri-beri-prichini-simptomi-diagnostika-ta-likuvannya/

16. http://medical-enc.com.ua/cinga.htm

17. http://ru.osvita.ua/vnz/reports/biolog/27287/

ДОДАТКИ

Рис. 2.1. Краніотабес у дитини при рахіті

Рис. 2.2. Крововиливи на нижніх кінцівках при скорбуті

Рис .2.3. Набряки на нижніх кінцівках при вологій формі захворювання Бері-бері

Размещено на Allbest.ru