Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента

Размещено на http://www.allbest.ru/

Східноєвропейський університет економіки та менеджменту

Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни: "Вища освіта України і Болонський процес"

На тему: "Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента"

Виконала:

Студентка групи ЗЕФ-71М

Попович Тетяна Олександрівна

Залікова книжка № ЕФ 0298

Перевірила:

доц. Черкашина Т.В.

Черкаси 2012 р.

Зміст

Вступ

1. Сутність контролю як управлінською функцією

2. Шкала оцінювання знань

3. Фактори впливу на оцінювання знань

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Контроль як управлінська функція є однією з найважливіших складових кожної діяльності, зокрема освітньої. У розвитку загальноосвітньої школи та вищих навчальних закладах сталися значні зміни, які стосуються змісту освіти, форм і методів навчання та виховання (як у цілому, так і з певних предметів, зокрема з економіки). Вони вимагають удосконалених підходів до організації вивчення студентами (учнями) програмового матеріалу й особливого ставлення до контролю та оцінювання навчальних досягнень студентів. Це важливий елемент управління навчальним процесом та забезпечення якості освіти. Як відомо, під якістю освіти розуміють зумовлений соціальним замовленням рівень сформованості наперед заданих навчальною програмою вмінь, рис, якостей людини, яка навчається. Високий рівень якості освіти взагалі й навчання зокрема забезпечується багатьма факторами, найважливішими серед яких є здібності студентів (учнів) та їхні бажання досягнути успіхів у певній галузі предметних знань, рівень володіння вчителем педагогічною майстерністю й технологією викладання, інформаційно-методична забезпеченість навчального процесу, ефективна система контролю якості навчання тощо. Звичайно, вирішити проблему якості навчання тільки за рахунок удосконалення навчально-виховного процесу й системи контролю успішності неможливо. Але перевірка й оцінювання навчальних досягнень учнів мають значний вплив на стимулювання їхньої ефективної пізнавальної діяльності. Контрольні заходи є складовими досягнення мети навчання -- засвоєння певної сукупності предметних знань, умінь та навичок, формування відповідного рівня компетентності студента (школяра). Перевірка навчальних досягнень учнів має велике виховне значення, оскільки стимулює їхню систематичну роботу, розвиває почуття відповідальності за результати навчання, що особливо важливо в сьогоднішніх умовах.

1. Сутність контролю як управлінської функції

Контроль успішності навчання з урахуванням закономірностей психічного розвитку студентів (школярів) на всіх його етапах стимулює розвиток у них пізнавальних процесів та емоційно-вольових якостей. Систематичний контроль успішності навчання є умовою руху вперед; він формує уявлення учня про те, що він знає, що ним досягнуто, на що варто звернути увагу в подальшій роботі. Добре організований контроль на всіх його етапах допомагає викладачу виявити навчальні здобутки кожного студента, розкрити причини слабкого засвоєння окремих частин матеріалу та вжити раціональних заходів для виправлення недоліків у навчально-пізнавальній діяльності. Оцінка викладачем засвоєних знань є важливим фактором для формування особистості студента й часто виступає регулятором соціальних відносин у житті людини, адже опосередковано впливає на формування стосунків у колективі, з викладачем, з батьками тощо. Заохочення з боку викладача (вчителя) здебільшого стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів (учнів) і сприяє покращанню її результатів. Для цього необхідно враховувати наявний рівень розвитку студента (школяра). Якщо вчитель ставить надто високі вимоги, то це створює бар'єр у розвитку. Занижені вимоги також гальмують розвиток студента (учня), тому що вони не активізують його розумової діяльності. Для успішного стимулювання розвитку здібностей засобами контролю необхідно, щоб студент розумів, що від нього вимагають, щоб він не мав сумнівів у необхідності знань, був упевнений, що може осягнути необхідне, що бажана оцінка залежить лише від нього самого, від його старанності.

У навчально-виховному процесі контроль виконує ще декілька функцій, серед яких забезпечення необхідного та своєчасного оперативного зворотного зв'язку. Перевірка знань дає викладачу інформацію про пізнавальну діяльність студента, про те, як іде засвоєння, які є можливості для подальшого вдосконалення навчання. Перевірка одночасно дає змогу виявити ефективність методів і прийомів навчання, які застосовуються самим студентом, вона допомагає зробити висновки для подальшої праці педагога. Аналіз результатів контролю дає викладачу змогу виявити сильні й слабкі сторони в роботі та причини неуспішності. Інформацію про свої успіхи чи невдачі отримує й сам студент. Вислуховуючи відповіді товаришів, доповнення та виправлення викладача, студент може критично оцінити свої знання, проаналізувати відповіді однокурсників. Це сприяє систематизації та закріпленню засвоєного навчального матеріалу. Добре організований контроль привчає студентів до систематичної роботи, дисциплінує, сприяє формуванню відповідальності, активності, самостійності, допомагає розібратися в собі, а тому потребує зваженого керівництва, педагогічної майстерності, такту.

Оцінка знань не може бути випадковою. Об'єктивність перевірки й оцінки забезпечується науково обґрунтованим змістом завдань, запитань, вимог та критеріїв оцінювання, які допомагають виявити якість знань студента. Коли йдеться про якість знань, то мається на увазі обсяг знань, передбачений навчальною програмою, його докладність (студент знає весь матеріал, окремі його частини, усі елементи бази знань -- поняття, факти, закономірності тощо), глибина й міцність засвоєння, уміння виражати знання усно й письмово та ін. Важливо визначити рівень засвоєння знань, який відображає компетентність студента з предмета й реалізується через планування та організацію викладачем пізнавальної діяльності студента на різних рівнях складності. Рівні пізнавальної діяльності (понятійний, репродуктивний, алгоритмічно-дійовий і творчий/дослідницький) відповідають суб'єктивному аспекту процесу навчального пізнання, а їхній вибір відбувається на рівні розвитку пізнавальних можливостей як цілого класу, так і окремих учнів.

Рівні пізнавальної діяльності задаються викладачем через відповідні запитання та завдання, які у своїй системі сприяють досягненню мети навчання: формуванню в студента навичок активної пізнавальної діяльності від простого сприйняття інформації до побудови гіпотез, вибору методу вивчення питання та його реалізації на практиці, самостійності у вивченні програмового матеріалу та поповненні знань. Застосування в процесі навчання різних форм пізнавальної діяльності студента є необхідною умовою їхнього інтелектуального розвитку.

Особливої уваги за застосування описаної вище технології навчання потребує питання контролю успішності навчання студентів. Для вирішення цього питання широко використовується модульно-рейтингова система навчання. Увесь матеріал навчальної дисципліни розділено на окремі логічно завершені модулі. Засвоєння знань, навичок, умінь відповідно за кожним модулем відбувається через реалізацію певних форм, методів, способів, прийомів навчально-пізнавальної діяльності студентів та відповідно контролюється. Рейтинг студента з предмета складається як сума:

А + В + С + + D = R (100 балів).

А, В, С, D -- види навчальної діяльності: наприклад, робота з теоретичним матеріалом, робота на практично-семінарських заняттях, розробка проекту дидактичних матеріалів, екзаменаційна робота тощо.

На першому занятті студенти знайомляться з навчальною програмою, тематикою практично-семінарських занять, списком основної та додаткової літератури, тематикою науково-дослідних робіт, графіком проведення контрольних робіт, тестування, захисту навчальних проектів та курсових робіт. Студенти ознайомлюються із суттю модульно-рейтингової системи вивчення відповідного предмета, критеріями та нормами оцінювання самостійної роботи. Протягом семестру за виконання кожного виду роботи студент за рейтинговою системою набирає бали, максимальна сума яких становить 100. З них у "Х" балів оцінюється робота з теоретичними матеріалами (самостійні роботи аналітичного характеру, узагальнюючі схематичні зображення до вивчених тем, виконання тестів), в "Y" балів оцінюють роботу на практично-семінарських заняттях (усні відповіді, участь у дискусіях, навчальних іграх), у "Z" балів оцінюють виконання навчального проекту за обраною темою (розроблення комплекту дидактично-методичних матеріалів з економічних дисциплін), в "Q" балів оцінюють виконання екзаменаційної роботи (X + Y + Z + Q ? 100).

Модульно-рейтингова система навчання реально робить студента суб'єктом навчання, залучаючи його до свідомої й активної праці, оскільки в нього майже немає можливості ухилятися від навчальної роботи. Ця технологія ґрунтується на співпраці викладача та студента, знімає адміністративний тиск і стимулює свідому самостійну роботу студента. До мінімуму зводиться вплив випадкових і суб'єктивних психологічних факторів, а підсумкова оцінка є об'єктивнішою, оскільки базується на оцінюванні кожного виду роботи з усіх тем дисципліни протягом тривалого часу. Ця система породжує конкуренцію в студентському середовищі, створює можливості для реалізації здорового честолюбства в оволодінні знаннями. Робота за модульно-рейтинговою системою розпочинається з того, що на вступному занятті викладач роз'яснює студентам сутність системи, її принципи, аргументує її раціональність, пояснює методику нарахування балів і шкали оцінок. Рейтингова система буде успішно працювати за умови чітко визначених критеріїв оцінювання знань, відповідно до яких збільшується або зменшується кількість набраних балів. Розроблення цих критеріїв є, напевно, найскладнішим завданням у роботі за рейтинговою системою. До критеріїв оцінювання знань доцільно включити такі: своєчасність виконання завдань, самостійність, оригінальність мислення, відповідальність, уміння обстоювати свою думку, глибина засвоєння теоретичних знань (це перевіряється тестуванням), уміння структуровано викладати матеріал, використовувати наочність. Застосування рейтингової системи дає змогу точніше порівняно з п'ятибальною системою оцінювання виявити рівень засвоєних студентом знань і сформованих умінь. Практика навчання виявила такі позитивні сторони її впровадження:

- дає можливість студентам зрозуміти необхідність систематичної праці з матеріалами навчальної дисципліни;

- допомагає уникнути психологічних, емоційних, фізичних перевантажень "авральної підготовки" під час сесії;

- дає змогу викладачу різнобічно та об'єктивно оцінити знання кожного студента, уникнути випадковості та несправедливості в оцінці знань. модульний контроль успішність учень

До факторів, що забезпечують ефективність рейтингової системи, можна віднести такі:

- чітке формулювання мети вивчення предмета;

- побудова таксономії цілей та завдань навчання;

- стандартизація знань із предмета, що вивчається;

- розроблення чітких критеріїв оцінювання знань студента;

- надання можливості кожному студентові реалізувати свої здібності (так спланувати час, щоб кожен мав змогу одержати оцінку за виконане завдання, щоб не було таких, хто не встиг і тому не отримав балів);

- можливість урахувати в рейтингу моральні якості особистості (тобто реалізувати виховний аспект навчання), адже важливо, щоб майбутній фахівець не тільки здобув певні знання, але й сформував необхідні для професійної діяльності особистісні якості -- самостійність, творчість, нестандартність мислення та ін.

Модульна форма організації навчання передбачає поділення матеріалу дисципліни на навчальні модулі -- самостійні (відносно автономні) логічно завершені розділи або блоки тем дисципліни з відповідною системою організації навчально-пізнавальної діяльності, інформаційно-методичного забезпечення, діагностики та контролю навчального процесу. Чітке визначення дози навчального матеріалу, обсягу індивідуальних завдань, вимог до знань і вмінь, які студент має сформувати та продемонструвати після завершення роботи над модулем, регламентація навчального процесу сприяють систематичній роботі студентів, планомірному засвоєнню матеріалу дисципліни.

Кожен модуль містить такі елементи:

— навчально-організаційний блок, що містить загальну інформацію про зміст, план, регламент вивчення матеріалів;

— теоретичний блок, який охоплює інформаційно-змістовну частину модуля, що подає розгорнуте висвітлення вузлових питань курсу;

— методичний блок, що містить рекомендації щодо застосування наявних теоретичних і практичних матеріалів, склад яких визначається особливостями конкретного навчального середовища, а також коментований перелік літератури, який орієнтує студентів у наявній навчальній та науковій літературі;

— блок підтримки (практичний) -- містить банк завдань для індивідуальної роботи, ділові ігри, вправи, конкретні ситуації, тести, анкети, роздатковий матеріал, підсумкові завдання проблемного характеру, виконання яких вимагає використання теоретичних знань та практичних умінь і навичок, набутих під час засвоєння матеріалу даного модуля.

Отже, можна визначити характерні риси описаної модульно-рейтингової системи навчання:

Навчальний матеріал подається не у вигляді безперервного потоку інформації, а невеликими логічно пов'язаними частинами.

Наявність системи правил з послідовного виконання певних дій, спрямованих на засвоєння кожної частини.

Наявність завдань для перевірки засвоєння кожної частини.

Наявність системи зворотного зв'язку, яка дає змогу інформувати студента про правильність виконаних ним завдань.

На кожному відрізку навчального процесу передбачена діагностична оцінка рівня знань, умінь і навичок у зіставленні з наперед заданими й уточненими цілями.

Процес контролю як комплексна система діяльності охоплює ряд елементів: стандартизація цілей, перевірка, оцінка, облік. Ураховуючи надзвичайно важливе значення контрольних заходів у забезпеченні якості навчання в системі економічної освіти, дедалі більша увага зосереджується на питаннях комплексної діагностики успішності студентів (учнів) з економічних дисциплін.

Комплексна діагностика результатів навчальної діяльності студентів (учнів) -- це теоретично обґрунтована та практично апробована педагогічна система встановлення основних ознак, які характеризують сформовані в процесі навчання компетентності студента -- майбутнього фахівця.

Метою комплексної діагностики знань студентів (учнів) є:

- прояв і розвиток системи компетентностей учня чи майбутнього фахівця;

- виявлення, перевірка і оцінка рівня здобутих знань, сформованих умінь і навичок;

- порівняння фактичних результатів навчально-пізнавальної діяльності із запланованими, наперед установленими стандартами;

- стимулювання цілеспрямованої систематичної, інтенсивної роботи студентів;

- підвищення об'єктивності оцінювання;

- одержання своєчасної інформації про стан засвоєння змісту програми на всіх етапах навчання;

- залучення студента до всіх форм навчального процесу.

2. Шкала оцінювання знань

Успішність студента контролюють, використовуючи методи і засоби, що їх визначає вищий навчальний заклад. Академічні успіхи студента визначають за допомогою системи оцінювання, яку використовують у вищому навчальному закладі, реєструють, як заведено у вищому навчальному закладі, обов'язково перевівши оцінки до національної шкали та шкали ЕСГБ (табл. 2.1).

¦ Шкалу ЕСТБ переводять в оцінки за національною шкалою так:

¦ А означає: успішне розв'язання завдань, де можливе допущення 1-3 несуттєвих помилок;

¦ В означає: завдання загалом розв'язано на високому рівні, але допущено 4-5 несуттєвих помилок;

¦ С означає: завдання розв'язано на середньому рівні з кількома несуттєвими та і значною помилками;

¦ D означає: завдання розв'язано з 2 - 3 значними помилками, які несуттєво змінюють остаточний результат;

Таблиця 2.1

Шкала оцінювання

¦ Е означає: завдання виконано зі значною кількістю помилок, на низькому рівні, задовольняє мінімальні критерії;

¦ РХ означає: потрібно попрацювати, щоб розв'язати (перескласти) завдання;

¦ F означає: необхідна серйозна подальша робота, щоб розв'язати завдання, тобто повторний курс.

Державну атестацію студентів проводять відповідно до чинної нормативної бази.

У разі кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах зміст навчальних дисциплін розподіляють на змістові модулі (2 - 4 за семестр). Змістовий модуль (розділ, підрозділ) навчальної дисципліни містить окремі модулі (теми) аудиторної і самостійної роботи студента. Кожен змістовий модуль потрібно оцінити.

Підсумкове оцінювання засвоєння навчального матеріалу дисципліни визначають без проведення семестрового іспиту (заліку) як інтегровану оцінку засвоєння всіх змістових модулів з урахуванням "вагових" коефіцієнтів. Студент, який набрав упродовж семестру необхідну кількість балів, може:

¦ не складати іспиту (заліку) й отримати набрану кількість балів як підсумкову оцінку;

¦ складати іспит (залік) для підвищення свого рейтингу з певної навчальної дисципліни;

¦ ліквідувати академічну різницю, пов'язану з переходом на інший напрям підготовки чи до іншого вищого навчального закладу;

¦ поглиблено вивчити окремі розділи (теми) навчальних дисциплін, окремі навчальні дисципліни, які формують кваліфікацію, що відповідає сучасним вимогам ринку праці;

¦ використати час, відведений графіком навчального процесу на екзаменаційну сесію, для задоволення, своїх особистих потреб.

Студент, який набрав упродовж семестру менше, ніж необхідна кількість балів, зобов'язаний складати іспит (залік).

3. Фактори впливу на оцінювання знань

Організація процесу комплексної діагностики передбачає виявлення таких принципових питань:

Що перевіряти? -- Які групи компетентностей, якостей, умінь чи навичок майбутнього фахівця мають бути сформовані в процесі навчання.

Який навчальний матеріал потрібно перевіряти? -- Які вузлові елементи бази знань мають бути засвоєні студентом, які рівні засвоєння відповідають вимогам конкурентоспроможності.

Коли здійснювати перевірку знань студентів? -- Якою має бути періодичність контрольних заходів.

Які форми і методи доцільно використати для об'єктивної перевірки? -- Письмове чи усне опитування, фронтальні чи індивідуальні форми роботи.

Які засоби допоможуть здійснити ефективну перевірку? -- Роздаткові матеріали, бланки документів, комп'ютерні програми, тести тощо.

Скільки часу має витратити студент на виконання контрольних завдань?

Скільки часу потрібно викладачу для перевірки виконаних завдань?

За якою шкалою оцінювати результати перевірки? -- П'яти-, стобальна чи інша система оцінювання.

Як вести облік результатів у журналі та відомості?

Як установити відповідність отриманих результатів і стандартів навчання?

Дидактичні умови ефективної організації комплексної діагностики сформованих компетентностей студента

Визначення обсягу матеріалу, що підлягає контролю.

Цілеспрямований відбір навчального матеріалу з оптимальним розподілом різних видів робіт та їхньої послідовності.

Чітка організація перевірки, оцінювання та обліку знань.

Установлення ліміту часу, що відводиться на перевірку знань та оцінювання контрольних робіт, мінімізація трудомісткості контрольних заходів.

Систематичність здійснення контрольних заходів.

Установлення єдиної системи вимог -- стандартизація контролю.

Розроблення системи тестів для досягнення максимально можливого рівня об'єктивності оцінювання знань.

Створення умов для самопідготовки, самоконтролю, індивідуальних консультацій. Стимулювання самостійної роботи студентів.

Розширення варіативності завдань та способів реалізації контролю.

Адекватність завдань сучасним умовам господарювання.

Обґрунтований вибір методу контролю та розроблення відповідного інформаційно-методичного забезпечення.

Висновки

Отже, кредитно-модульна система організації навчального процесу (ЕСТБ) акумулює переваги для вищого навчального закладу: сприяє розвитку автономізації та відповідальності; відкриває нові можливості для співпраці; сприяє розвитку комунікативних зв'язків між вищими навчальними закладами; стимулює підвищення якості навчального процесу та організаційно-адміністративної діяльності; підвищує якість студентської мобільності, поліпшує зміст навчальних програм, а також якість навчального процесу та його результати.

Для науково-педагогічних працівників ECTS забезпечує та підтримує: автономність і диверсифікацію; комунікативність; прийняття рішень з академічного визнання. Для студентів ECTS розширює вибір для навчання за кордоном; дає змогу самим сформувати програму навчання; забезпечує сертифікацію процесу навчання в навчальному закладі за кордоном; гарантує академічне визнання.

Не можна не назвати й деяких недоліків у застосуванні ECTS. Передусім вона може призвести до фрагментації знань, сегментації процесу навчання, зменшення значущості наукових досліджень у процесі навчання тощо.

Список використаної літератури:

1. Барій М. Й., Ортинський В. Л. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007.

2. Ващенко Г. Г. Загальні методи навчання: Навчальний посібник. -Дрогобич: Коло, 2003.

3. Зайченко І. В. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних навчальних закладів. - Чергнігів, 2003.

4. Мазуха Д. С, Опанасенко Н. І. Педагогіка: Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2005.

5. Педагогіка вищої школи - Ортинський В.Л Бібліотека україньких підручників // [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://pidruchniki.ws/18060203/pedagogika/kontrol_uspishnosti_studenta

6. Активізація навчання в економічній освіті -КОВАЛЬЧУК Г.О. // [Електронний ресурс] - Режим доступу - http://chitalka.org/article.php?book=137&article=7194

Размещено на Allbest.ru