Соціально-педагогічна робота з профілактики насильства в дитячому середовищі

Турбуючись про контроль над насильством, ми тим самим забезпечуємо краще майбутнє для наших поколінь.

3.2 Розробка методики виявлення дітей-жертв насильства

Протягом різних вікових періодів дитина по-різному переживає насильство, яке вчиняється по відношенню до неї. Умовно всі прояви можна розділити на три групи: діти дошкільного віку, тобто від немовлят до шести років; молодші школярі та підлітки (в цьому віці починається формування моделі сімейних стосунків, яка, як правило, формується в родині).

Явище насильства потребує ретельного розгляду, важливо вчасно виявити випадок жорстокого ставлення до дитини. Саме з цією метою нами запропоновано методику вияву дітей, які постраждали від насильства з урахуванням вікових особливостей.

Для всіх вікових категорій властиві такі характерні прояви, які свідчать про насильство, яке над ними чинять: затримка фізичного чи психічного розвитку, затримка мовного моторного розвитку, низька успішність, нервовий тік, енурез, порушення сну, тривожність, тривалі пригнічені стани, сумний чи стомлений вигляд, порушення апетиту, постійний голод чи спрага, санітарно-гігієнічна занедбаність, педикульоз, аутоагресія тощо.

У маленької дитини, яка стала жертвою насильства, спостерігаються специфічні поведінкові реакції, вона може здригатись від звуків, неадекватно реагувати на питання, вона стає знервованою.

Для дітей від трьох до шести років доречно провести методику виявлення страхів у дітей за допомогою малюнків з метою зрозуміти інтереси, захоплення дітей, особливості їх темпераменту, переживань і внутрішнього світу дитини. Загальновідомо, що з допомогою проективних методик більш імовірно отримати правдиві відповіді про переживання дитини, оскільки дитина-жертва насильства може бути заляканою кривдником, або ж, не знаючи іншого до себе ставлення, вважати насильство нормою.

Дітям пропонується малювати на теми: «У дитячому саду», «На вулиці, у дворі», «Сім'я», «Що мені сниться страшне або чого я боюся вдень», «Що було зі мною найгірше або саме хороше», «Ким я хочу стати».

Спочатку дітям пропонується малювати кольоровими олівцями. З метою активізації інтересу до малювання будинку, дітей варто попросити принести свої малюнки, щоб деякі з них показати в класі. На перших двох підготовчих заняттях було запропоновано дітям теми вибрати самим. Діти малювали: ведмедя, машини, дерева, ліс, людей і т.д.

Після підготовчих занять можна приступати до тематичного малювання. Такі заняття слід проводити двічі в тиждень і зачіпати одну або дві теми.

Малювання страхів дітьми не приводить до його посилення, а навпаки, знижує напругу від тривожного очікування його реакції. У малюнках страх вже багато в чому реалізований, як щось вже відбулося, фактично трапилося; залишається менше недоведеного, неясного, невизначеного. Важливо, по-перше, те, що завдання задає вихователь, дитина якому довіряє. По-друге, саме малювання має відбуватися в життєрадісній атмосфері спілкування з однолітками, забезпечуючи підтримку з їх боку, не кажучи вже про схвалення самого вихователя.

Наступний етап малювання - спрямоване подолання всіх страхів, до яких схильна дитина. Проводиться індивідуальна бесіда, в якій з'ясовується, чи боїться дитина самоти, нападів (бандитів), захворіти, померти, батьків, деяких людей, покарання, казкових персонажів, темноти, тварин, транспорту, стихії, висоти, глибини, води, вогню, лікарів, крові. Склавши список страхів кожної дитини, вчитель дає завдання намалювати їх.

У жодному випадку не можна квапити дитину з виконанням завдання, оскільки думки про те, як зобразити страх, мають на увазі зустріч з ним, контакт, зіткнення, що само по собі зменшує гостроту його сприйняття.

Існують дослідження, які доводять, що в більшості малюнків сім'ї простежується певний зв'язок між тим, як намальовано членів родини, і реальними взаємостосунками між зображеними особами. Також під час пояснення малюнка дитиною варто звернути увагу, що намальовані тварини, які страшать дитину, часто нею асоціюються з певною людиною.

Перехід від дошкільного дитинства до шкільного життя - один з переломних моментів в психічному розвитку людини. Провідна діяльність дошкільника - гра. Вона є добровільним заняттям дитини: хоче - грає, не хоче - не грає. Переступивши поріг школи, дитина повинна перейти до діяльності учіння. Саме ця діяльність повинна бути тепер ведучою для дитини. Але ця діяльність пред'являє принципово нові вимоги до нього в порівнянні з ігровою.

Включення в учбову діяльність пов'язане з новим типом відносин дитини як в сім'ї, так і в школі. Удома, з одного боку, до його життя, його заняття шанобливіше відношення, ніж до дошкільних ігор. Одночасно до нього пред'являються суворіші вимоги. У школі головна особа - це вчитель. Від нього виходять всі основні вимоги. Не всі діти легко проходять період адаптації до шкільного життя. Деякі першокласники відчувають себе скуто; інші - навпаки, бувають занадто збуджені, важко керовані.

При наявності комплексу ознак насилля, на нашу думку, доцільно провести анкетування з питань моралі та сімейних стосунків (додаток) та модифіковану методику Рене Жиля (додаток). Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет дитини, більш точнішe зрозуміти відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування, виявити розуміння дитиною внутрішньосімейних стосунків. Методика є візуально-вербальною, складається з восьми малюнків із зображенням дітей чи дітей та дорослих, а також дев'яти текстових завдань. Її спрямованість - виявлення особливостей поведінки в різноманітних життєвих ситуаціях, важливих для дитини, які стосуются його стосунків з іншими людьми. Перед початком роботи дитині повідомляють, що від нього очікують відповідей на питання за малюнками. Дитина повинна обрати собі місце серед зображенихлюдей чи ідентифікувати себе з персонажем, який займає те чи інше місце в групі. Вона може обрати його ближче чи подалі від певної особи. В текстових завданнях дитині пропонується обрати типічну форму поведінки, причому деякі завдання будуються подібно соціометрії. Таким чином, методика дозволяє отримати інформацію про відношення дитини до різних оточуючих його людей (у даному випадку сімейного оточення) та явищам.

Окрім якісної оцінки результатів, дитяча проективна методика міжособистісних стосунків, яку ми пропонуємо дозволяє представити результати дослідження за рядом змінних і кількісно. Матеріал дослідження, який характеризує систему особистісних ставлень дитини, можна умовно розділити на дві великі групи змінних: змінна, яка характеризує конкретно-особистісні відношення дитини: ставлення до сімейного оточення, ставлення до друга чи подруги, то авторитетного дорослого тощо; змінні, які характеризують саму дитину і проявляються в різних характеристиках: комунікативність, замкнутість, прагнення до домінування, соціальна адекватність поведінки.

Помітивши тривожні ознаки у поведінці старшокласників, доречно провести опитування за спеціально розробленою анкетою виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми (додаток). Дана анкета дає змогу зрозуміти ставлення дитини до батьків, до покарань, якщо такі були в їх житті. Важливою ознакою опитувальника, на нашу думку, є те, що питання не звужуються до виявлення випадків фізичного насильства, а й акцентують увагу на психологічному та економічному видах жорстокого поводження з дітьми.

Для складення цілісної картини дослідження потрібно також ознайомитись зі шкільною документацією стосовно даної дитини, вивчити ситуацію в родині, при необхідності провести опитування серед референтного кола спілкування.

На цьому етапі рекомендуємо такі дії: опитування за анкетою з проблем моралі та сімейних стосунків (додаток), яка ширше розкриває взаємовідносини в родині, соціальним паспортом сім'ї, який конкретизує ці дані, використати карту особистості дитини (додаток), що дозволить розширити та узагальнити інформацію про досліджуваного.

Отже, у психолого-педагогічній літературі перелічені загальні індикатори, які проявляються в переживаннях і поведінці дитини з сім'ї, де практикується насильство. При їх виявленні ми можемо діагностувати наявність неадекватних взаємостосунків в родині, створення сприятливих умов для повноцінного розвитку дитини.

Незважаючи на певні позитивні зрушення у розв'язанні проблеми насильства, механізм соціально-правового захисту потерпілих від насильства залишається недосконалим: не вистачає відповідних закладів для надання допомоги потерпілим та спеціально підготовлених фахівців у сфері запобігання насильству, неефективною є система раннього виявлення випадків насильства в родині. Недостатньо ефективною також є система санкцій, що застосовуються щодо осіб, які вчиняють насильство в сім'ї.

Специфіка соціально-педагогічної допомоги жертвам насильства полягає в спрямованості на позитивну зміну середовища, в якому знаходиться жертва насильства.

На сьогодні досить гостро стоїть проблема виявлення дітей, які постраждали від насильства, зважаючи на те, що не завжди воно супроводжується фізичними діями. Саме з цією метою нами запропоновано методику вияву дітей, які постраждали від насильства. В межах запропонованої методики, зважаючи на вік дитини, виокремлено декілька кроків з метою виявлення дітей-жертв насильства. По-перше, необхідно звернути увагу на поведінку дитини. Для всіх вікових категорій властиві такі характерні прояви, які свідчать про насильство, яке над ними чинять: затримка фізичного чи психічного розвитку, затримка мовного моторного розвитку, низька успішність, нервовий тік, енурез, порушення сну, тривожність, тривалі пригнічені стани, сумний чи стомлений вигляд, порушення апетиту, постійний голод чи спрага, санітарно-гігієнічна занедбаність, педикульоз, аутоагресія тощо.

По-друге, помітивши тривожні ознаки у поведінці дитини, доречно провести опитування за спеціально розробленою анкетою виявлення випадків жорстокого поводження з дітьми. Дана анкета дає змогу зрозуміти ставлення дитини до батьків, до покарань, якщо такі були в їх житті. Важливою ознакою опитувальника, на нашу думку, є те, що питання не звужуються до виявлення випадків фізичного насильства, а й акцентують увагу на психологічному та економічному видах жорстокого поводження з дітьми.

По-третє, щоб отримати більш розгорнуту картину, варто провести діагностичну методику на з'ясування міжособистісних стосунків підлітків Рене Жиля. Завдяки цій методиці можна виділити цілісний портрет підлітка, більш точніш зрозуміти відповіді анкети, скласти враження про родину та референтне коло спілкування, виявити розуміння дитиною внутрішньосімейних стосунків.

Врешті, для складення цілісної картини дослідження потрібно також ознайомитись зі шкільною документацією стосовно даної дитини, вивчити ситуацію в родині, при необхідності провести опитування серед референтного кола спілкування.

Загальні висновки

Насильство - це форма деструктивної соціальної взаємодії. Насильство є чинником соціального ризику, що призводить до поглиблення соціально-психологічної та моральної роз'єднаності, взаємної недовіри й ворожості щодо інших членів родини, брутальності й жорстокості в спілкуванні з оточенням.

Насильство стосовно дітей - це результат дії багатьох чинників: психологічні особливості окремих індивідів, соціальні умови, які впливають на благополуччя сім'ї, діяльність соціальних інститутів, покликаних дбати про дітей, характер нашого суспільства в цілому. Можна виділити такі основні форми жорстокого поводження та зневажання дітей: фізичне насильство; сексуальне насильство або розбещення; психологічне (емоційне насильство); зневажання основних потреб дитини - в їжі, одязі, відпочинку. При цьому акцент доцільно зробити на психологічному насильстві, що на сьогодні є найменш дослідженим, - примушенні до дій, що суперечать моральним принципам, висміювання, приниження гідності, дратування, кривдження, залякування. Варто зазначити, що жорстоке поводження з дітьми, насильство над ними може бути опосередкованим, мати вербальний характер: постійні лайки, крики, застосування нецензурних виразів тощо.

За результатами проведеного нами опитування можна з упевненістю зробити висновок, що наші діти недостатньо обізнані про проблему насильства і сприймають деякі види його, як щось звичайне, само собою зрозуміле. В той же час, якщо більшість підлітків знайома з проблемою чисто теоретично, то за відповідями деяких з них можна передбачити, що частенько вони самі стикаються з жорстоким зверненням.

Аналізуючи отримані результати, зробимо висновок, що школярам досить часто доводиться стикатися з насильством. При цьому більшість із них розуміють, що вживання насильства є недопустимим і викликає у них негативну реакцію. Фахівцям, що працюють з підлітками (соціальні педагоги, психологи), необхідно навчитися виявляти тих, хто став жертвою жорстокого звернення і надавати їм допомогу.

Апробовані в процесі експериментальної роботи анкети, бесіди, виховні заходи можуть бути використані вчителями, класними керівниками, шкільними соціальними працівниками та психологами у навчальній та позанавчальній діяльності.

Отже, насильство над дітьми і нехтування їх інтересами можуть мати різні види і форми, але їх наслідками завжди є: серйозний вплив на здоров'я, розвиток і соціалізацію дитини, нерідко - загроза її життю або навіть смерть. Проаналізувавши дані з цієї проблеми, ми дійшли висновків, що насильство дітьми є великою проблемою й потребує подальшого вивчення й розробки профілактичних заходів щодо. Зараз проблема жорстокого поводження з дітьми в сім'ї винесена з розряду приватної проблеми родини на державний рівень. Прийнято ряд законів, які є важливим кроком в боротьбі проти жорстокого поводження з дітьми. Проте, незважаючи на певні позитивні зрушення в проблемі жорстокого поводження з дітьми, механізм правового та соціального захисту дітей залишається недосконалим. Велике значення в боротьбі з насильством має профілактична діяльність. Ми розглянули лише основні форми насильства над дітьми, проаналізували стан правової бази, щодо захисту дитини від жорстокого ставлення. Проте необхідно вивчити й проаналізувати причини жорстокого ставлення дорослих до дітей та розглянути можливі шляхи запобігання цієї проблеми.

Список використаної літератури

1. Абдель-Хаді Н. Дитина та її права: система дотримання прав людини в сім'ї та стратегії запобігання дитячим психологічним травмам // Психолог. - 2004. - №3-4.

2. Алексеева Л.С. О насилии над детьми в семье // Социологические исследования. - 2003. - №4.

3. Антонян Ю.М., Самичев Е.Г. Неблагоприятные условия формирования личности в детстве и вопросы предупреждения преступности. - М.: Педагогика, 1983.

4. Асанова Н.К. Жестокое обращение с детьми: основные методологические вопросы, практические и правовые аспекты // Руководство по предупреждению насилия над детьми / Под ред. Н.К. Асановой. - М.: ВЛАДОС, 1997.

5. Бабенко К. Насильство в сім'ї. Бесіди з батьками // Завуч. - 2004. - №22. Балакірєва О., Бабак О. Права дітей в Україні // Соціальна політика і соціальна робота. - 2001. - №1.

6. Бастун Н. Індивідуальний підхід до учнів з високою тривожністю. Шестирічки в школі / Упоряд. Т. Бишова, О. Кондратюк. - К.: Ред. загальнопед. газ., 2004.

7. Буянов М.И. Ребенок из неблагополучной семьи: Записки детского психиатра. - М.: Просвещение, 1988.

8. Великий енциклопедичний юридичний словник / за ред. акад. НАН України Ю.С. Шемшученка. - К.: ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2007.

9. Вроно Е.М. Внутрішньо сімейне насилля і дитячі суїциди / Вроно Е.М // Сімейна психологія і сімейна терапія. - 1998. - №4.

10. Волавка Я. Біля витоків насильства: агресивність батьків - причина агресивності їхніх нащадків? // Безпека життєдіяльності. - 2003. - №10.

11. Василькова Т.А., Василькова Ю.В. Соціальна педагогіка / Т.А. Василькова, Ю.В. Василькова - М.; 1999.

12. Гайдаренко Н.В. Психологические последствия жестокого обращения с детьми / Н.В. Гайдаренко, Н.Д. Ярославцева. - М.: Психология и Педагогика, 2004.

13. Громова О.Н. Конфліктологія. - М.: Юніті, 2000.

14. Даль В.И. Толковый словар живого великоруського язика, Т. 2. / В.И. Даль - М.; 2000.

15. Дети без насилия. Информационно-методические материалы. Особенности работы с детьми, пострадавшими от насилия и жестокого обращения. - Тула: «Гриф и К°», 2002.

16. Дмитренко М.І. Попередження насильства у сім'ї: методичні рекомендації / Дмитренко М.І., Тропін М.В., Власов П.О. - Дніпропетровськ: Дніпропетр. юрид. ін-т МВС України, 2001.

17. Допира А.И. воздействие экранного насилия на подростающее поколение / А.И. Допира // Практическая психология и социальна работа. - 2000, №8, 2001. - №1.

18. Забадыкина Е.В. Памятка социальному работнику. Основные сведения о насилии в семье // Социальные работники за безопасность в семье / Под ред. М.И. Либоракиной. - М.: РИК Русанова, 1999.

19. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15 листопада 2001 року №2789-ІІІ

20. Закон України «Про соціальну роботу з дітьми та молоддю» від 21 серпня 2001 року №2558-ІІІ

21. Запобігання і протидія насильству в сім'ї: Методичні рекомендації для соціальних працівників. - К.: ДЦССМ, 2004.

22. Інформаційна довідка щодо реалізації ЗУ «Про попередження насильства в сім'ї» // Безпека життєдіяльності. - 2006. - №12.

23. Інформаційний збірник з питань попередження насильства в сім'ї. Державний комітет укр. у справах сім'ї та молоді. - К.; 2003.

24. Когаловская А.С. Вопросы профилактики семейного насилия и жестокого обращения с детьми // Вестник психосоциальной и коррекционно-реабилитационной работы. - М.: Консорциум «Социальное здоровье России», 2002. - №3.

25. Кулагина И.Ю. Возрастная психология: Развитие ребенка от рождения до 17 лет: Учеб. пособие. - 2-е узд. - М. Изд-во УРАО, 1997. - 176 с.

26. Левченко К.Б. та ін. Запобігання торгівлі людьми та експлуатації дітей: Навч.-метод. посібн. / К.Б. Левченко, О.А. Удалова. - К.: Міленіум, 2005.

27. Левченко К.Б. Чи може Україна стати вільною від тілесних покарань дітей // Безпека життєдіяльності. - 2007. - №9.

28. Максимова Н.Ю. Соціально-психологічні аспекти проблеми насильства / Н.Ю. Максимова, К.Л. Мілютіна. - К.: Комітет сприяння захисту прав дітей, 2003.

29. Мансудов Р.П. Защита от насилия в семье: проблема, разработчики и запуск комплексной социальной технологии // Социальные работники за безопасность в семье / Р.П. Мансудов, М.Т. Кимер. - М., 1999.

30. Методи та технології роботи соціального педагога / Автори укладачі: С.П. Архипова, Г.Я. Майборода, О.В. Тютюнник. Навчальний посібник. - К.: Видавничий дім «Слово», 2011. - 496 с.

31. Міщик Л.І., Голованова Т.П., Білоусова З.Г. Сучасні технології в роботі з сім'єю з проблемою насильства / Л. І. Міщик - Запоріжжя; 2003.

32. Москаленко В.Д. Программа социальной работы с семьями в которых есть насилие / В.Д. Москаленко - М.; 1997.

33. Насилие и социальные изменения / Под редакцией Пиксановой Т, Синильникова М.М. - М.; 2000.

34. Нечерда О. Коли в сім'ї насильство // Науковий світ. - 2000. - №8.

35. Онищенко Ю.В. Насильство в сім'ї: стан та проблеми // Педагогіка толерантності. - 2001. - №3-4.

36. Предупреждение насилия в школе / Касаткин В.Н., Симонятова Т.П., Манегис Н.Г и др. // Воспитание школьников. - 2005. - №7.

37. Про попередження насильства в сім'ї: Закон України від 15.11.2001 р., №2789-ІІІ // Голос України. - 2001. - №242-243.

38. Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров'я особи: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 7.02.2003 р., №2 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах: 1973-2006 рр. - Вид. 3-тє, зі змінами та доповненнями. - Х.: Одіссей, 2007.

39. Руководство по предупреждению насилия над детьми: учебное издание / под ред. Н.К. Асановой. - М.: Издательский гуманитарный центр ВЛАДОС, 1997.

40. Сафонова Т.Я. Жестокое обращение с детьми: обучение навикам с детьми, пострадавшим от жестокого обращения / Т.Я. Сафонова // Практическая психология и социальная абота. - 2007. - №2.

41. Сафонова Т.Я., Цымбал Е.И. Жестокое обращение с детьми и его последствия // Жестокое обращение с детьми: сущность, причины, социально-правовая защита. - М., 1993.

42. Система захисту дітей від жорстокого поводження: Навчально-методичний посібник / За ред.: К.Б. Левченко, І.М. Трубавіної. - К.: Держсоцслужба, 2005.

43. Словарь-справочник по социальной работе / Под ред. E.И. Холостовой. - M.: Юрист, 2000.

44. Соціальна педагогіка: теорія та технології: Підручник / За ред. І.Д. Звєрєвої - К.: Центр навчальної літератури, 2006.

45. Соціальна педагогіка / Автори укладачі: О.В. Безпалько, І.Д. Звєрєва, Т.Г. Веретенко, О. Денисбюк, Т.Є. Ежова, Т.В, Журавель, Н.В. Зимивець, Н.А. Клішевич, Т.Л. Лях, Г.О. Першко, Ж.В. Петрочко, Т.П. Спіріна, Т.П. Цюман. Навчальний посібник. - К.: «Академвидав», 2013.

46. Технологии социальной работы: Учеб. / под общ. Ред. Холостовой Е.И. - М.; 2001.

47. Трубавіна І.М. Соціально-педагогічна робота з сім'єю в Україні: теорія і методика: Монографія / І.М. Трубавіна. - Х.:Нове слово, 2007.

48. Трубавіна І.М. Поняття кризового втручання в соціальній роботі / І.М. Трубавіна // Соціальна робота в Україні: теорія і практика. - 2003. - №4.

49. Хоментаускас Г.Т. Семья глазами ребенка. - М., 1989.

50. Черепанова О. Насильство? В сім'ї? / О. Черепенова // Сім'я і школа. - 1993. - №3.

51. Черепанова О. Насильство породжує монстрів / О. Черепанова // Сім'я і школа. - 1995. - №5.

Размещено на Allbest.ru