Патріотичне виховання старших дошкільників засобами художнього слова

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти Харківської обласної державної адміністрації

«Харківська гуманітарно-педагогічна академія»

Кафедра дошкільної освіти

КУРСОВА РОБОТА

з дошкільної педагогіки

на тему: «Патріотичне виховання старших дошкільників засобами художнього слова»

Студентки Бессонової Євгенії

Керівник: к.п.н. Шапаренко Х.А.

м. Харків - 2015 рік



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА

1.1 Особливості патріотичного виховання дітей дошкільного віку

1.2 Шляхи та засоби патріотичного виховання дітей дошкільного віку

1.3 Художнє слово як засіб патріотичного виховання дошкільників

РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ХУДОЖНЬОГО СЛОВА ЯК ЗАСОБУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

2.1 Діагностика патріотичних почуттів старших дошкільників

2.2 Використання художнього слова у патріотичному вихованні старших дошкільників

2.3 Відстеження динаміки та якості результатів виховної роботи

ВИСНОВОК

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ



ВСТУП

Реалізація державності залежить від дієвої державницької позиції кожного громадянина. Тому найголовнішим завданням суспільства завжди було, є і буде виховання поколінь гуманістів і патріотів, для яких найвищим ідеалом є єдність особистих та національно-державних інтересів.

В сучасних умовах в нашій країні зростають вимоги до виховання і навчання підростаючого покоління.

Так, однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля.

Базовий компонент дошкільної освіти, як державний стандарт, визначає ознайомлення дітей з правами та обов'язками громадян України і такими поняттями як «держава», «народ», «людство».

Згідно Концепції дошкільного виховання, її програмою передбачається розвиток у дітей національної культури, яка є внеском у загальнолюдські надбання демократичності, гуманізму, совісті, честі, гідності, громадянськості; виховання дітей на історичному минулому, яке формує у них патріотизм та інтернаціоналізм.

Актуальність проблеми обумовлена необхідністю виховання патріотизму, починаючи з дошкільного віку. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтацій духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі.

Дошкільний вік є найсприятливішим для емоційно-психологічної дії на дитину, оскільки образи сприйняття дійсності, культурного простору дуже яскраві і сильні, тому вони залишаються в пам'яті надовго, а іноді і на все життя, що дуже важливо у вихованні патріотизму. В той же час слід зазначити, що цілісна наукова концепція формування громадянина, патріота України в сучасних умовах ще не створена. У педагогів-практиків у зв'язку з цим виникає немало питань, у тому числі: що входить сьогодні в зміст патріотичного виховання, якими засобами потрібно його здійснювати.

Більшість авторів вказує на важливість і значущість патріотичного виховання дітей дошкільного віку, але не пропонують цілісну систему роботи в даному напрямі. Характерною особливістю досліджень, пов'язаних з вихованням патріотизму дітей дошкільного віку, є звернення до окремих аспектів проблеми. Так, в роботах Т.Доронової досить виразно простежується ідея патріотичного виховання, але поняття «виховання патріотизму» не використовується. В дослідженні С. Ніколаєвої патріотичне виховання розглядається вруслі екологічного виховання; Т. Комарова,Т. Ротанова, В. Логінова, Т. Бабаєва, Н. Ноткіна, О. Князєва, М. Маханєва,

Е. Пчелінцева; Л. Ніконова, Е. Корнєєва і інші роблять акцент на залучення дітей до культурної спадщини народу. Дослідники С. Козлова і Т. Кулікова пропонують одним з рішень проблеми виховання патріотизму дітей-дошкільників пізнання ними Батьківщини.

Об'єкт дослідження - патріотичне виховання як основа сучасного виховання дітей дошкільного віку.

Предмет дослідження - художнє слово як засіб патріотичного виховання дошкільників.

Мета дослідження - визначити, теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити значення патріотичного виховання дошкільників, розкрити зміст художнього слова як засобу патріотичного виховання дошкільників

Завдання дослідження:

1. Розкрити поняття патріотизму як основи сучасного виховання дітей.

2. Теоретично обґрунтувати необхідність патріотичного виховання дошкільників.

3. Описати шляхи та засоби патріотичного виховання дошкільників

4. Експериментально перевірити ефективність художнього слова на формування патріотичних почуттів у дошкільників.

Методи дослідження:

1. Аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження.

2. Аналіз та узагальнення передового досвіду дошкільної педагогіки.

3. Заняття, ігри та вправи направлені на патріотичне виховання старших дошкільників.

4. Експеримент.



РОЗДІЛ 1. НАУКОВО-ТЕОРЕТИЧНІОСНОВИ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДОШКІЛЬНИКІВ ЗАСОБАМИ ХУДОЖНЬОГО СЛОВА

1.1 Особливості патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Патріотизм (грец. співвітчизник, вітчизна) - моральний принцип, соціальне почуття, змістом якого є любов до вітчизни і готовність підпорядкувати його інтересам свої особисті інтереси. Патріотизм включає в себе гордість досягненнями і культурою своєї батьківщини, бажання зберігати її характер і культурні особливості та ідентифікація себе з іншими членами нації, готовність підпорядкувати свої інтереси інтересам країни, прагнення захищати інтереси батьківщини і свого народу. Історичне джерело патріотизму - століттями і тисячоліттями закріплене існування відособлених держав, які формували прихильність до рідної землі, мови, традицій. В умовах утворення націй і утворення національних держав патріотизм стає складовою частиною суспільної свідомості, відбиває загальнонаціональні моменти в її розвитку.

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності - віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичне виховання потрібно розпочинати ще в ранньому дитинстві. В цей період відбувається формування культурно-ціннісних орієнтацій духовно-етичної основи особистості дитини, розвиток її емоцій, відчуттів, мислення, механізмів соціальної адаптації в суспільстві, починається процес національно-культурної самоідентифікації, усвідомлення себе в навколишньому світі. Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, художнє слово практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

-- формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

-- краєзнавство;

-- ознайомлення з явищами суспільного життя;

-- формування знань про історію держави, державні символи;

-- ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

-- формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20 - 30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні, сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

У програмах окреслено завдання ознайомлення дітей з явищами суспільного життя за напрямами, зміст яких поглиблюється у кожній наступній віковій групі. Вже у молодшій групі діти мають знати назву рідного міста (села), а в середній повинні мати певні уявлення про Батьківщину («Батьківщина - це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки. Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщиною. Наша Батьківщина - Україна»). Діти повинні знати, що люди, які мають спільну батьківщину - це народ, а ті, що народилися і живуть в Україні - український народ. У народі з роду в рід передаються мова, пісні, повага до старших, любов до дітей і рідного дому. Програма передбачає формування у дітей уявлень про історію рідного міста (села), походження його назви і назв вулиць, географічні та історичні пам'ятки рідного краю.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства - вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції - досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї - усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

Головним завданням національного виховання дітей дошкільного віку є формування основ національної самосвідомості - відчуття належності до певної нації, яка виявляється в етнічному самовизначенні (віднесенні себе до певної етнічної групи). Основою національної самосвідомості є національні почуття - комплекс емоцій, які фіксують суб'єктивне ставлення людей до своєї нації, її потреб і норм життя, а також до інших народів. Важливо, щоб сформовані у ранньому дитинстві національні почуття, елементи національної свідомості мали моральну спрямованість.

Справжні патріотичні почуття здатний виховувати високоосвічений, інтелігентний педагог-патріот, який разом з дітьми щиро радітиме успіхам вітчизняних спортсменів, артистів, учених, переживатиме їх невдачі. Такий педагог зуміє допомогти дітям усвідомити, що патріотизм є благородною пристрастю людини, він не має нічого спільного з національним егоїзмом.

Безперечно, малюк не відразу починає зауважувати ознаки національної належності людей, особливо коли йдеться про нації, які не мають помітних відмінностей у зовнішності, одязі, побутовій культурі. У старшому дошкільному віці інтерес дитини до явищ суспільного життя підводить її до усвідомлення певних виявів міжнаціональних стосунків. У цьому сенсі батьки і вихователі мають дбати, щоб дитина засвоювала норми міжнаціонального спілкування (співжиття) не стихійно, а цілеспрямовано, орієнтуючись на загальнолюдські моральні цінності. Формуванню доброзичливих міжнаціональних стосунків у дошкільному закладі сприяє доброзичливе, дружелюбне співжиття у групі, в якій є діти різних національностей.

Формування патріотичних почуттів дітей дошкільного віку має поєднуватися з вихованням їх у дусі миру. Адже глобалізація, зростання відкритості суспільств актуалізує ідею планетарності, вселяє багатьом людям відчуття того, що вони є жителями Землі. За даними Всесвітньої організації з дошкільного виховання, представники різних країн змістом мирних відносин між людьми вважають:

а) любов і повагу до ближнього, щирість, співпереживання, привітність, розуміння, вміння допомагати тим, хто потребує допомоги;

б) дотримання прийнятих у суспільстві моральних норм, протидію злу без виявлення агресивності;

в) почуття солідарності та відповідальності стосовно інших.

Успіх національного виховання значною мірою залежить від національної та міжнаціональної культури батьків і педагогів.

Спрямованість морального виховання на загальний особистісний розвиток дитини, його неперервність у педагогічному процесі, багатоманітність напрямів і методів вимагає високої професійної та моральної культури вихователя, гуманістичної спрямованості його педагогічної діяльності, вміння розуміти дитину і діяти спільно з нею. Результатом такої роботи може стати вищий рівень моральної вихованості дітей -- здатність до морального самовдосконалення, усвідомлена потреба в ньому.

1.2 Шляхи та засоби патріотичного виховання дітей дошкільного віку

Проблема громадянина-патріота існує протягом багатьох поколінь. Вона постала перед людством тоді, коли виникла перша держава. Патріотичне виховання створює певні передумови громадянської поведінки. Однак це лише передумови.

Любов до Вітчизни починається з любові до своєї Малої Батьківщини - місця, де людина народилася.

У зв'язку з цим величезного значення набуває визначення мети, завдань, змісту, шляхів та засобів патріотичного виховання дітей

Методи виховання дошкільнят забезпечують оволодіння ними знаннями про рідний народ, його Батьківщину і на цій основі - розвиток національних рис і якостей молодого покоління. Патріотичне почуття за своєю природою багатогранне, воно об'єднує всі сторони особистості: моральну, трудову, розумову, естетичну, а також фізичний розвиток і передбачає вплив на кожну із сторін для отримання єдиного результату.

У поняття патріотизму входять когнітивний, емоційний, поведінковий компоненти, які реалізуються у сфері соціуму та природи.

При цьому для дошкільнят провідним є емоційний компонент. Когнітивний компонент, забезпечує зміст, а поведінковий виконує контрольно-діагностичну функцію.

Дитина старшого дошкільного віку може і повинна знати, як називається країна, в якій вона живе, її головне місто, столицю, своє рідне місто чи село, які в ньому є найголовніші визначні місця, яка природа рідного краю та країни, де дитина живе, які люди за національністю, за особистими якостями населяють її країну, чим прославили вони рідну країну і увесь світ, що являє собою мистецтво, традиції, звичаї її країни.

Склалася думка, що шлях до виховання любові до Батьківщини формується за логікою «від близького до далекого» - від любові до батьків (точніше рідного дому), до дитячого садка, до вулиці, міста, любов до рідної країни. Необхідно замислитися, чи дійсно цей «територіальний підхід» ефективний у вихованні такого складного та багатогранного соціального почуття, як любов до Батьківщини. Очевидно, справа не у розширенні «території», а в тому, щоб створити умови для вирішення завдань патріотичного виховання, для формування у дітей почуттів і ставлень, що складають зрештою патріотизм: приязнь, вірність, почуття власності та усвідомлення того, що ти свій, ти потрібен.

У дошкільників поступово формується «образ власного дому» з його укладом, традиціями, спілкуванням, стилем взаємодії. Дитина приймає свій дім таким, яким він є, і любить його. Це почуття «батьківського дому»лягає в основу любові до Батьківщини, Вітчизни.

Завдання педагога разом з батьками формувати любов, приязнь до рідного дому, бажання берегти його, робити кращим. Важливо, щоб у дитини в сім'ї були свої обов'язки, щоб її не звільняли через малі роки від спільної праці -це сприяє зміцненню «почуття сім'ї». Указані вище вимоги стосуються також і дошкільного закладу. Життя дітей у дитячому садку повинне забезпечити їм емоційний комфорт. Дошкільний заклад повинен стати другим рідним домом, в якому б дитина себе добре почувала. Як показує практика, це відбувається далеко не завжди.

Для того щоб дошкільний заклад допомагав вихованню патріотичних почуттів, життя дітей в ньому повинно бути насиченим, цікавим, таким, щоб запам'яталося надовго, стало системою радісних дитячих спогадів.

Дуже важливо, щоб дитина полюбила свій дитячий садок. Відбувається це тоді, коли вихователі з повагою ставляться до кожної дитини, знають її найкращі риси і сприяють їх розвитку у процесі ігор, свят, цікавих занять і т.д.

У дошкільному закладі, в групі, на майданчику в кожної дитини, як правило, є своє улюблене місце для гри, для усамітнення.

Вихователю необхідно дуже обережно ставитися до цього і, навіть, підтримувати «право дитини на свою територію» (також необхідно поважати право дитини на власність). Важливо створити максимально можливі умови для «індивідуального освітнього предметно-розвивального середовища»(О.Л. Кононко). Якщо вихователям вдається зробити дошкільний заклад другим домом дитини, то почуття приязні закріплюється і з роками переходить в сферу приємних і дорогих спогадів.

Приязнь до дитячого садка пов'язана і з тим, як багато діти знають про свій дошкільний заклад, як вони в ньому орієнтуються, чи почувають себе господарями.

З цією метою вихователь організовує екскурсії по дитячому садку, знайомить дошкільнят із співробітниками.

Діти також повинні знати на якій вулиці знаходиться їх дитячий садок, як і чому вона так називається, що знаходиться поряд із дитячим садком. Знання збагачують почуття дітей, надають їм певність і смисл. Почуття і ставлення стають міцними, якщо діти вкладають свою працю (беруть участь в озелененні ділянки, в оформленні приміщення до свят). Двір, вулиця, на якій живе дитина, також можуть сприяти зміцненню приязні та відчуття власності (мій двір, моя вулиця). Тут першорядне значення має як батьки формують у дітей такі почуття.

Разом із тим тут також постає питання про необхідність повідомлення дітям інформації про їх вулицю: її назва, що на ній розташовано, який ходить транспорт, як зв'язана ця вулиця з тією, на якій знаходиться дитячий садок -можна пройти пішки чи треба їхати.

Добре, якщо батьки або вихователі зроблять фотографії дітей на вулиці, або зроблять кінозйомку прогулянки, а потім в групі подивляться фільм і розкажуть про цю вулицю.

Наступний етап - виховання любові та приязного ставлення до свого рідного міста. Ця частина роботи потребує більше опиратися на когнітивну сферу, на уяву дитини та її пам'ять.

Для дитини місто конкретизується вулицею, тобто вона усвідомлює себе перш за все жителем своєї вулиці. Щоб діти «відчули» своє місто, їм необхідно про нього розказувати та показувати його. Разом із батьками діти їздять по місту. Інколи екскурсію вдається організувати також дитячому садку.

Діти старшого дошкільного віку можуть і повинні знати назву свого міста, його головні вулиці, визначні місця, музей, театри та ін. Докладніше про роботу у цьому напрямку розкриємо нижче в змісті даного матеріалу.

Виховання ставлення до своєї країни ґрунтується на когнітивному компоненті: дітям повідомляють інформацію, яку вони повинні і можуть засвоїти. Особливістю є те, що знання повинні бути емоційними і спонукати дитину до активної діяльності.

Назву країни закріплюємо з дітьми в іграх («Хто більше назве країн», «З якої країни гості», «Чия це казка», «З якої країни ця іграшка»), у вправах типу «Із різних назв країн визнач нашу країну», «Пошукаємо нашу країну на карті, глобусі», «Як написати адресу на конверті» тощо.

Розгляд ілюстрацій, слайдів, відеофільмів, художні твори, вірші, розповіді дорослих, фотографії, екскурсії, малювання, ігри-подорожі - все це допомагає вирішувати поставлене завдання. Дітей знайомлять із символікою країни, розповідають, що у кожної країни є свій прапор, герб, гімн. Розповідають де і коли вони можуть їх побачити.

При ознайомленні з природою рідної країни акцент робиться на її красі, розмаїтті, багатстві, на її особливостях. Діти повинні отримати уявлення про те, які тварини живуть в наших лісах, які ростуть дерева, за яким деревом можна відразу визначити Україну («Без верби і калини нема України»), які квіти цвітуть на українських полях і луках (кульбабки, волошки, маки).

Головна мета цих занять -- пробудити в дитячих серцях любов до рідної країни з її багатою та різноманітною природою. Для її реалізації необхідно використовувати спостереження, екскурсії, нескладні досліди, працю на ділянках, бесіди за картинами, читання та інсценізацію творів художньої літератури, прогулянки «екологічною стежиною», відпочинок «на веселій галявині» з проведенням цікавих ігор. Дошкільнята залюбки долучаються до природоохоронної діяльності.

Засобом патріотичного виховання є мистецтво: музика, художні твори, вірші, образотворче мистецтво, народне декоративно-прикладне мистецтво. Необхідно, щоб твори мистецтва, які використовуються уроботі з дітьми були високохудожніми.

Важливим напрямком роботи по вихованню любові до Батьківщини є формування у дітей уявлень про людей рідної країни. Перш за все необхідно згадати тих людей, які прославили нашу країну - художників, композиторів, письменників, винахідників, вчених, мандрівників, філософів, національних героїв (вибір залежить від вихователя). Необхідно на прикладах, через конкретних людей познайомити дітей з «характером» українського народу (творчі здібності, вмілість, пісенність, гостинність, доброзичливість, чутливість, вміння захищати свою Батьківщину). Вихователь намагається познайомити дошкільнят з людьми, яким притаманні якісь певні якості чи вміння, залучити дітей до їх діяльності. У народі кажуть: добрий приклад -- кращий за сто слів. Втілюючи цей мудрий педагогічний прийом у життя, педагогам необхідно запрошувати до дитсадка відомих людей, фахівців, чиї справи гідні наслідування та популяризації і можуть стати прикладом для малят. Діти бачать, що звичайні люди, які їх оточують, пишуть гарні вірші, випікають смачні хліби, керують складними машинами та механізмами, виборюють нагороди у спортивних змаганнях тощо. Тож і наші малюки, коли виростуть, стануть особистостями.

Цікавими і повчальними є заняття, спрямовані на прищеплення шанобливого ставлення до різних професій та власне праці, зокрема екскурсії на сільськогосподарське виробництво. Малюки, спостерігаючи, як вирощується хліб, і переконуються, як багато терпіння, енергії та вміння докладають люди, аби на столі з'явилися смачні булочки. Наочними та вельми цікавими для дітей є заняття з теми «Праця твоїх батьків». На них ведеться щира й цікава розмова про батьківську роботу, яка дуже корисна для суспільства. Провідною у цих бесідах є думка про працьовитість українців як їхня національна риса.

Неабияке значення для виховання свідомого громадянина є прищеплення шанобливого ставлення до героїв війни, ветеранів, до пам'яті про тих, хто загинув, захищаючи Вітчизну, поваги до воїнів - захисників, кордонів Батьківщини. Діти з щирою вдячністю йдуть разом із батьками та вихователями до Вічного вогню, покладають квіти. Дуже великий вплив мають бесіди, зустрічі з ветеранами, екскурсії, використання пісень, віршів, наочного матеріалу. Добре коли після кожного заходу малята беруть у руки олівці та фарби й відтворюють свої враження в образотворчій діяльності.

У старших дошкільнят мають скластися поняття сім'ї, родини, роду. Вони повинні знати всіх своїх хоча б дво- і троюрідних братів та сестер.

Шестирічні діти вже можуть дати відповідь на запитання: «Чим відрізняється традиційне житло українців -- хата (в т.ч. і сучасний варіант) від житлових будівель інших народів?»

Відповідь має сформуватися у результаті власних спостережень сучасного села або за матеріалами хоча б телепередач: охайність, доглянутість, привітність, чистота. Отже, національна риса - відчуття краси.

Відповідь на запитання «Як традиційно зверталися українці до батька-матері, дідуся-бабусі?» -«на Ви»-свідчить про шанобливе ставлення українців до старших людей.

Педагогічний досвід А. Макаренка, його принцип єдності інтересів особистості й колективу важливий і сьогодні. Також актуальне поєднання поглядів А. Макаренка і Г. Ващенка на визначальну роль сім'ї, батьків у вихованні дітей.

Старші дошкільнята повинні пізнати найбільші історичні та духовні цінності рідного краю. Їхня любов, повага і зацікавленість мають виходити за межі села, міста.

Шестирічні діти можуть і повинні знати і вміти співати хоча б один десяток українських народних пісень. Заслуговують на увагу такі заходи, які є традиційними у багатьох школах і дошкільних закладах - дитячі ранки: «Мамина пісня», «Бабусина казка», «У мого батька золоті руки», «Свято української мови», «Ярмарок», «Свято української пісні», обрядові свята, тощо.

1.3 Художнє слово як засіб патріотичного виховання дошкільників

патріотичний виховання дошкільник художній

У старшому дошкільному віці діти все щільніше знайомляться з книгою, як джерелом інформації про світ. Потреби школи змушують знайомити дітей з грамотою і читанням якомога раніше. Книга - як символ знань, радості, задоволення - знайома дітям з самого раннього віку. Але саме в старшому дошкільному віці вона стає невід'ємною супутницею пізнавального процесу. Безперервно формується і підкріплюється шанобливе ставлення до книги та на спеціальних заняттях по типу «Екскурсія в бібліотеку», «Звідки книга прийшла», «Наші улюблені книги», і на побутовому рівні - дітей привчають брати книгу чистими руками, не малювати на сторінках. У складі групи завжди знаходяться діти, у яких в родині не прийнято читати, телевізор та Інтернет замінив теплу книгу.

Діти старшого дошкільного віку завжди «голодні» до нової інформації, вони збирають образ навколишнього світу по шматочках. Недарма вік 5-7 років називають «віком чомучок». Діти запитують багато, уточнюючи і розширюючи свої знання для створення цілісної картини свого власного світу і свого місця в цьому світі. У цей період діти особливо уважні до читання вголос, що корисно не тільки для розширення кругозору, а й для розвитку образного мислення.

Читати дітям треба щодня, бажано, щоб це правило не порушували і батьки у вихідні дні і тоді, коли дитина з якихось причин не відвідує дитячий садок.

Читання вголос зустрічається майже на всіх заняттях в дитячому садку. Чутливість дітей до художнього слова велика настільки, що діти після читання, особливо з виразом, почуттям, готові відразу ж застосовувати нові знання або займатися творчою діяльністю.

Особистість педагога дуже важливий фактор при вихованні дітей у будь-якому ключі. Але патріотичне і моральне виховання неможливі при участі людини байдужої, підходящої до питання формально. Дитина починає підозрювати, що в деяких випадках замість роботи душі і розуму - досить створити видимість зовнішніми атрибутами.

Вихователь повинен «заражати» дітей своєю любов'ю до Батьківщини, зі щирим подивом і захопленням розповідати про багатство країни і гідних людей, застосовуючи при цьому художнє слово; працювати з батьками для залучення їх до участі в громадських святах, наприклад - у параді, присвяченому Дню Перемоги; розповідання казок вимагає також артистизму та захопленості, вміння співати і застосовувати жести. Використання різних форм літератури поза занять в неформальній, напівсімейній формі привчають дітей до природності художнього слова, його повсякденності. Як і короткі іскорки народної мудрості - прислів'я та приказки, загадки й примовки, так і більш об'ємні - казки, пісні і билини - природно вплітаються в дитячу свідомість.

Діти 5-6 років вже володіють достатнім літературним багажем, відрізняють казку від оповідання, безпомилково визначають поетичні твори. Вони розуміють суть конкретного вчинку літературного героя, хоча його приховані мотиви не завжди вловлюють. Фахівці називають цей вік «бібліотечним» - за здатність дітей проявляти інтерес не до художнього слова в цілому, а вже до книг певної тематики і певного жанру, за завзятість деяких дітей у пошуку улюблених книжок.

Список художніх творів для старшого дошкільного віку досить об'ємний і різноманітний. Взагалі, використовується література різного об'єму, форми і стилю. Патріотичне виховання, як більш вузька частина виховання особистості, тим не менш, користується всім переліком жанрів, рекомендованих старшому дошкільному віку.

Усна народна творчість - найбагатший матеріал для патріотичного виховання. До старшого дошкільного віку діти вже знайомі з багатьма видами усної народної творчості. Найкоротші - прислів'я та приказки вони дізналися ще в молодшому віці, із загадками познайомилися в середньому. Для знайомства з рідною культурою важливо не тільки, щоб дитина пасивно знала якийсь набір приказок і прислів'їв, але щоб вони використовувалися нею в підходящих випадках - в грі або обрядах. Мала форма народного фольклору все ще присутня і в програмі і в побуті дітей - пісні, потішки і заклички, але інтерес дітей вже до них не так сильно виражений, як у попередніх вікових групах. Проте стають популярними лічилки, загадки, скоромовки, народні казки.

Українські народні казки, повні чудесного вимислу, драматичних ситуацій, протистояння добра і зла, не тільки розважають, радують дітей, а й закладають основи патріотичності, моральності і людської гідності. Мабуть, найяскравішим і улюбленим жанром для дітей залишається народна казка.

Билини - особливий древній жанр усної народної творчості, з яким дітей знайомлять в старшому дошкільному віці. Зміст билин тісно пов'язаний з патріотичним вихованням. Для дітей використовуються адаптовані варіанти текстів. Героїчні сюжети захоплюють дітей і розбурхують їх уяву яскравою гіперболою, співучістю, легендарністю.

Обрядові пісні, приказки, надокучливі казки і небилиці - входять в коло дитячого читання. До небувальщини і нісенітниць діти відчувають особливе тяжіння. У дошкільнят вже є чіткі реалістичні уявлення про навколишній світ. У небилицях і розвиваються події, абсолютно неймовірні з точки зору здорового глузду. Всі дії - суцільна логічна помилка. І дітям подобається оперувати невідчутними сутностями, легко переставляючи їх в розумі і відчуваючи себе значущими і компетентними.

Вірші, присвячені природі в різні пори року, що описують красу природи ускладнюються. Вірші для цього віку беруться об'ємом 4-5 строф, зі складним образним мовленням і барвистими епітетами, які викликають у дітей почуття прекрасного, любові до оточуючого.

Знайомство дітей з поетичним мовленням при знайомстві з природою привчає їх помічати прекрасне і виражати думку не плоскими, шаблонними фразами, а шукати точне визначення, що підкреслює їх відчуття і враження від краси природи. Діти охоче вчать вірші, використовують метафори і епітети для передачі особливо яскравих почуттів.

Розповіді про природу - вивчаються з метою ознайомлення дітей з природою (що є також частиною формування патріотичного ставлення до рідного краю) і сприйняттю її не тільки як корисного ресурсу, але як частину живого, чутливого світу. Формування любові до природи починається з подиву, радості від пізнавання, захоплення. Персонажі природні і їх переживання, описані авторами, близькі дітям. В оповіданнях описується краса рідної природи в її постійній зміні, взаємодія всіх живих істот з їх повсякденними турботами і клопотами. Вірші про Велику Вітчизняну Війну - є важливою складовою патріотичного виховання. Вірші про подвиги і мужність солдатів і партизанів, які захищали Батьківщину, які не жаліли себе в боротьбі - є високохудожнім засобом виховання. Сила ритмічного поетичного слова діє на свідомість дітей надихаюче.

Розповіді про Велику Вітчизняну Війну, про дітей і підлітків, які брали участь в боротьбі із загарбниками, знайомлять сучасних дітей з подвигами їхніх бабусь і дідусів. Діти співпереживають персонажам А. Гайдара, Л. Кассіля, В. Разумневича, А. Мітяєва, хвилюються, вперше усвідомлюють жорстокість і нещадність війни до простих людей, обурюються проти фашизму, нападів на мирних жителів, отримують перші знання про рівність всіх рас і національностей.

Розповіді про рідне місто і столицю України - окремий вид спеціальної дитячої літератури для патріотичного виховання дошкільнят. Небагато батьків маленьких українців знаходять час зводити дітей в музеї, до пам'ятників та історичних місцях. Але дітям, для розвитку гордості за своє місто, для знання його особливостей і достоїнств, потрібні знання. У цьому випадку педагогу допомагають збірки оповідань та книги, які яскраво проілюстровані, містять відповідний для дитячого сприйняття матеріал, викладений у вигляді захоплюючих оповідань.

Отже, художнє слово, як ніщо інше, є найціннішим джерелом морального та патріотичного виховання дошкільників. Тому що патріотичні почуття, які виховуються засобами художнього слова, пробуджуватимуть у дітей любов до героїчного, переконуватимуть у тому, що за будь-яких історичних часів в житті завжди є місце для подвигів, вірного служіння рідному народу, Батьківщині.



РОЗДІЛ 2. ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА ПЕРЕВІРКА ХУДОЖНЬОГО СЛОВА ЯК ЗАСОБУ ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ

2.1 Діагностика патріотичних почуттів старших дошкільників

Першим етапом дослідження є діагностика рівня сформованості патріотичних почуттів у старших дошкільників.

Мета констатувального експерименту - дослідження рівня сформованості патріотичних почуттів старших дошкільників, патріотичне виховання старших дошкільників засобами художнього слова.

Дослідження проводилось на базі Комунального закладу «Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) №15 комбінованого типу» Харківської міської ради, в дослідженні брали участь 10 дітей старшого дошкільного віку, що навчаються у групі №7 (Таблиця 2.1). Дослідження проводилося в період з вересня 2015 року по грудень 2015 року

Таблиця 2.1 Список дітей досліджуваної групи

№	Рік народження	Діагноз
1.	2012	ЗНМ І рівня, СФД
2.	2012	ЗНМ І рівня
3.	2011	ЗНМ ІІ рівня
4.	2012	ЗНМ ІІ рівня
5.	2011	ЗНМ І рівня
6.	2011	ЗНМ ІІ рівня
7.	2012	ЗНМІІ рівня, СФД
8.	2011	ЗНМ ІІ рівня
9.	2012	ЗНМ ІІ рівня
10.	2012	ЗНМ ІІ рівня

Дослідження передбачає три етапи:

І етап - проведення дослідження та аналіз мовленнєвого розвитку дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ;

ІІ етап - корекційна робота спрямована на підвищення рівня мовленнєвого розвитку дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ;

ІІІ етап - проведення повторної діагностики та аналізу мовленнєвого розвитку дітей молодшого дошкільного віку із ЗНМ, після проведеної корекційної роботи, та аналіз її ефективності.

Основуючись на цих завданнях та теоретичному аналізі наукових джерел нами була підібрана методика дослідження мовленнєвого розвитку молодших дошкільників, що мають ЗНМ. В основу даної методики покладені завдання з методик розроблених: Н. Ніщевою[17],Н. Серебряковою [12, 19],Р. Лалаєвою [12],О. Ушаковою,О.Струніною [24]. Які були адаптовані нами для даної групи дітей молодшого дошкільного віку.

У даній методиці важливу роль має не лише результат, а й поточне виконання дітьми певних ігрових вправ.

Під час проведення дослідження використовували завдання які передбачають:

1. Дослідження фонетичної сторони мовлення (за наявності фразового мовлення).

Мета: виявити характер порушення звуковимови і звуко-складової структури слів.

Процедура дослідження:логопед пропонує дитині «піти до іграшок у гості».

1. Відтворення звуконаслідування:

2-3 роки:лялька плаче «а-а-а», поїзд гуде «у-у-у», машина гуде «бі-бі», кішка нявкає «няв-няв».

3-4 роки:лялька плаче «а-а-а», дитина плаче «уа-уа», поїзд гуде «у-у-у», віслючок кричить «іа-іа», мишка пищить «і-і-і», собака гавкає «гав-гав».

1. Дослідження звуко-складової структури слів .

Створюється ігрова ситуація: лялька Аня принесла «Чудову коробочку» (з картинками). Логопед називає картинки, а дитина повторює: будинок, мама, чоботи, мак, каша, машина, собака тощо.

3. Стан звуковимови. Досліджується в процесі спостереження за грою дитини, бесіди з ним і розглядання картинок.

4. Особливості просодичної сторони мовлення (за наявності фразового мовлення):-темп (нормальний, швидкий, повільний);

-ритм (нормальний, аритмія);

-паузація (правильна, порушена);

-вживання основних видів інтонації (вживає, не вживає): розповідий, питальний, спонукальний.

2. Дослідження фонематичної сторони мовлення. (Додаток А)

Мета:виявити стан фонематичного сприйняття.

Процедура дослідження:логопед просить дитину показати мишці картинки.

Завдання:

1. Показати на картинках предмети, названі логопедом: коса- коза, почка - бочка, лук - люк.

3. Дослідження стану імпресивного мовлення. (Додаток Б)

Мета: визначити обсяг імпрессивного словника дитини.

Процедура дослідження:

1. Пасивний словник:

а) розуміння конкретних іменників: показати засловесною інструкцією логопеда предмети, частини предметів, частини тілатощо.

2-3 роки: вуха, очі, ніс, рука, нога, м'яч, лялька, стілець, стіл.

3-4 роки: коліно, лікоть, лоб, шия, живіт, спина, стілець, спинка стільця, сидіння, ніжки стільця, машина, кабіна, колеса, кузов, кермо.

б) розуміння узагальнюючих слів: вибрати предмети або картинки а лексичним темами.

3 роки: «Іграшки», «Посуд».

в) розуміння дій

3-4 роки:

- покажи, де дівчинка йде, взувається, сидить тощо;

- виконати доручення за мовною інструкцією (дай ляльку, погодуй ляльку, посади ляльку, покатай машинку, кинь м'яч тощо).

2. Розуміння форм єдиного і множинного числа іменників:

2-3 роки:

- показати на іграшках, де: кубик - кубики, лялька- ляльки, машинка - машинки, ведмедик -ведмедики.

3-4 роки:

- показати на картинках, де: кішка - кішки, відерце - відерця, лялька- ляльки, будинок - будинки.

3. Розуміння прийменниково-відмінкових конструкцій, їх значення з прийменниками на, в, під, за:

- поклади м'ячик у коробку, на стіл, під стіл, за стіл тощо.

4. Розуміння зменшувально-пестливих суфіксів іменників:

2-3 роки:

-показати на іграшках, де: лялька - лялечка, машина - машинка, м'яч- м'ячик, чашка - чашечка.

3-4 роки:

-показати на картинках, де: стіл - столик, чашка - чашечка, сумка - сумочка, відро - відерце тощо.

4. Дослідження стану експресивного мовлення. (Додаток В)

Мета: визначити обсяг експресивного словника дитини.

1. Активний словник:

а) іменники: назвати предмети, картинки за темами.

2-3 роки: «Іграшки», «Посуд».

3-4 роки: «Одяг», «Взуття», «Родина», «Тварини».

б) дієслівний словник:

2 3 роки:

- назвати, що робить хлопчик, за картинками (їсть, спить, грає, п'є, гуляє тощо).

3-4 роки:

- назвати, що робить хлопчик, за картинками: їсть, спить, грає, малює, п'є, гуляє, миє, вмивається, біжить, іде тощо.

в) прикметники:

- назвати за картинками колір, розмір, смак та інші якості різних предметів.

2. Стан граматичного ладу мовлення (обстежується при наявності фразового мовлення):

а) вживання іменників в називному відмінку однини і множини:

2-3 роки: м'яч- м'ячі, машина - машини, лялька - ляльки, мотрійка - мотрійки.

3-4 роки: стіл - столи, м'яч - м'ячі, лялька - ляльки, рука - руки, куля -

кулі, око - очі.

б) вживання іменників у знахідному відмінку однини без прийменника (назви, що ти бачиш на картинках: «Я бачу м'яч, ляльку, будинок» тощо).

в) вживання іменників в родовому відмінку однини (назвати за картинками): - це хвіст кого? - Лисиці;

- це сумка кого? - Мами;

- це машинка кого? -Хлопчика;

- це вуха кого? - Зайця.

г) узгодження прикметників з іменниками однини чоловічого і жіночого роду:

- назвати колір предметів: прапорець - червоний, олівець - синій, машина - червона, чашка - синя, куля - червона, м'яч - синій;

д) вживання прийменниково-відмінкових конструкцій з прийменниками: - на, в, під, за (назвати місцезнаходження предметів на картинках або демонстрації дій з предметами);

е) вживання іменників із зменшувально-пестливими суфіксами: (як назвати маленький предмет?)

2-3 роки (з іграшками): лялька - лялечка, м'яч- м'ячик, машина - машина, будинок - будиночок.

3-4 року (за малюнками): стіл - столик, стрічка - стрічечка, ложка - ложечка, вікно - віконечко;

5. Дослідження зв'язного мовлення.

Мета: виявити рівень сформованості зв'язного мовлення.

Загальна характеристика мовлення: є мовлення або відсутнє, лепетне мовлення, мовлення окремими словами, фразове мовлення.

Методи: спостереження, бесіда.

Таблиця 2.2 Результати первинної діагностики

№	П.І.Б досліджуваного	Набрана кількість балів	Максимальна кількість балів
1.	Марія Д.	18	41
2.	Єгор Г.	16	41
3.	Влада К.	28	41
4.	Роман К.	26	41
5.	Максим К.	21	41
6.	Павло К.	28	41
7.	Олександра Л.	24	41
8.	Марія Р.	26	41
9.	Марія С.	24	41
10.	Євгенія Ш.	30	41

Якісний аналіз проведеного дослідження дозволив виявити, що діти досліджуваної групи діти мали певні утруднення під час виконання запропонованих завдань, низький словниковий запас, порушення фонетики, звуковимови, зв'язне мовлення слабко розвинуте тощо.

З даного обстеження можна зробити висновок, що діти досліджуваної групи мають загальне недорозвинення мовлення.

Отже, обстеження мовленнєвого розвитку у дітей досліджуваної групи дало можливість виявити певну закономірність порушень у дітей із ЗНМ. У дітей із ЗНМ явно виражене порушення звуковимови, фонематичної сторони мовлення, звуконаслідування тощо. Продіагностувавши розвиток мовлення у дітей даної групи, ми можемо приступити до перевірки підібраної методики



2.2 Розвиток мовлення молодших дошкільників із ЗНМ

Для розвитку мовлення молодших дошкільників із ЗНМ поставлене завдання - щотижня проводити корекційні заняття з даною групою дітей для розвитку мовлення. Загальна тривалість яких 15 хвилин. З метою підвищення рівня мовленнєвого розвитку.

Для досягнення поставленого завдання була підібрана методика яка передбачала використання на заняттях з дітьми такі види роботи як:

• ігрові вправи для розвитку психічних процесів;

• вправи для розвитку дрібної моторики;

• ігри та вправи на розвиток фонетичного сприймання;

• ігри та вправи на розвиток просторової орієнтації;

• ігрові вправи для розвитку граматичного ладу мовлення;

• ігри для поповнення словникового запасу;

В ході корекційної роботи були підібрані такі ігри:

«А я на луг ходила …»

Мета:вчити уважно слідкувати за розповіддю педагога, правильно та вчасно реагувати на певний вербальний сигнал, розвивати слухову увагу, уяву, загальну моторику, виховувати інтерес до природи.

Обладнання: картинка із зображенням лугу, предметні картинки із зображенням квітів.

Словник: слова-назви квітів.

Хід гри:

Перед дітьми - картинка, на якій зображено луг, та предметні картинки із зображенням квітів. Діти їх уважно розглядають. Вибирають, хто якою квіткою хоче бути в грі, повідомляють про це педагогу. Діти вільно розташовуються на килимку. Педагог пояснює дітям, що потрібно дуже уважно слухати розповідь. Почувши назву вибраної квітки, виконати зазначену в розповіді дію. Розповідь повинна бути емоційною, виразною, трохи прискореною і не занадто багатослівною.

Педагог: «Тільки сонечко прокинулось й послало свої перші промінці на землю, я вийшла на ґанок і вдихнула наповнене пахощами квітів повітря… І мені так захотілося поглянути, які квіти вже прокинулись. Я вийшла на широкий луг і побачила ромашку, яка тільки-но відкрила свої вічка. («Ромашка» імітує пробудження)».

Педагог продовжує розповідь, в якій квіти відкривають свої пелюстки, хитають голівками, підставляють свої личка до сонця, зів'яли, ловлять дощові краплини тощо. Діти уважно слухають, виконують відповідні рухи. Педагог може назвати одну і ту ж квіточку кілька разів, назвати кілька квіток, які виконують один і той же рух. Якщо дитина-квітка запізнилась і не виконала своєчасно рух, вона віддає свою пелюстку ведучому. В кінці гри, щоб повернути свою пелюстку, виконує якесь завдання (читає вірш, загадує загадку тощо).

«Комахи іквіти»

Мета: формувати фонетичне сприймання на основі впізнавання та розрізнення немовленнєвих звуків, закріпити назви основних кольорів, збагачувати словник дітей, розвивати загальну моторику, зв'язне мовлення, слухову увагу, просторову орієнтацію, творчу уяву, виховувати швидкість реакції, терплячість.

Обладнання: зображення квітів, нагрудники комах (комар, бджола, жук).

Словник: кольори (червоний, жовтий, білий, синій).

Хід гри:

Розповідь логопеда: «Діти, я запрошую вас на прогулянку на зелену галявину. Погляньте, як багато тут різнокольорових квітів! (На підлозі - зображення квітів) Якого вони кольору? (Діти називають кольори) Як ви думаєте, які це квіти? (яскраві, красиві, запашні) До них прилітають різні комахи. Гойдаються на квіточках, п'ють смачний нектар і пісеньки співають. Як співає бджілка? (Дж-дж-дж) А комарик? (З-з-з) А жучки? (Ж-ж-ж). Давайте уявимо, що всі ми комахи, і полетимо на прогулянку на зелену галявину. (Діти за бажанням стають комариками, бджілками, жучками). Логопед допомагає їм одягти нагрудники. Я буду читати віршик. Він вам підкаже, хто полетить на галявину і на яку квіточку сяде. Тільки не забувайте під час свого польоту співати пісеньку:

«Комарики веселі на луг полетіли, на червону квіточку комарики сіли».

Діти-комарики співають свою пісеньку, летять до червоної квітки, присідають навколо неї. (Далі логопед повторює віршик, змінюючи назви кольорів та комах).

«Знайди пару»

Мета: закріпити назви свійських (диких) тварин та їх дитинчат, вправляти в упізнаванні їх за зовнішніми ознаками та голосом, розвивати слухову увагу, загальну моторику (уміння імітувати рухи тварин), елементи логічного мислення (аналіз, порівняння), виховувати моральні якості особистості.

Обладнання: картинки із зображенням свійських (диких) тварин та їх дитинчат, сопілка.

Словник: слова-назви тварин та їх дитинчат.

Хід гри:

Розповідь логопеда: «У кожного з вас є мама, яку ви дуже любите. У кожної тварини є дитинчата, які теж дуже люблять своїх мам. Зараз я прочитаю вірш, в якому окремі слова загубились. Ви уважно слухайте й доповнюйте:

Кожен по-своєму маму покличе.

Знаєте, знаєте як ?

«му-му!» - телята,

«хрю!» - поросята,

Ну а лошата ось так: «іго-го!»

Кожен по-своєму маму покличе.

Знаєте, знаєте як ?

«гав!»- цуценята,

«ме!» - козенята,

А кошенята ось так: «няв-няв!»

Зараз ми з вами пограємо в цікаву гру. Я вам роздам картинки. На них - зображення мам тварин, на інших - дитинчат. Коли заграє сопілочка, ви всі будете гуляти по зеленому лужку. Коли сопілочка перестане грати, ви зупинитесь й уважно прислухаєтесь, хто свій голос подає. Наприклад, коли ви почуєте гучний голос корови, знайте: вона кличе своє маленьке телятко. Телятко повинно тоненько відгукнутися і бігти шукати маму. Коли телятко буде кликати маму, то мама відгукнеться й буде шукати свого малюка.

«Навпаки»

Мета:збагачувати словник дітей словами-антонімами, вчити розуміти їх значення, розвивати слухову увагу, пам'ять, фантазію, загальну моторику, виховувати уважність в грі.

Словник: слова з протилежним значенням.

Хід гри:

Логопед промовляє закличку:

Мова слів багато має,

Слів усіх ніхто не знає.

А щоб мову краще знати,

Треба зі словами грати.

Тож пограєм я і ти

В гру, що зветься «навпаки».

Діти йдуть один за одним. Логопед: «Зараз ми будемо проходити ворота. Якщо я скажу, що ворота високі, ви будете продовжувати йти так, як зараз. Якщо скажу низенькі, то що треба зробити, як ви думаєте? (пройти нахилившись) а тепер уявіть, що ви несете сумки. Сумка може бути важкою чи легкою. Покажіть, як несуть важку сумку. (діти йдуть зігнувшись.) А тепер у вас в руках легка сумка (діти ідуть із підстрибом)».

«Вервечка»

Мета: вправляти дітей в узгодженні іменників в роді, числі, відмінку.

Розвивати слухову увагу, пам'ять, елементи логічного мислення (порівняння), загальну моторику, виховувати почуття колективізму, швидкість реакції.

Обладнання: спортивна колода, картинки із зображенням предметів різного роду, але одного кольору, картинки з певною кількістю предметів (у межах трьох).

Словник: актуалізація назв кольорів, числівників «один-три».

Хід гри:

Діти стають в колону, поклавши руки на плечі тому, хто стоїть попереду. Перед колоною - спортивна колода. Переступаючи через неї, діти виконують мовленнєве завдання логопеда, намагаючись при цьому відповідати правильно та швидко, щоб «вервечка не порвалася». Дитина, яка відповіла правильно, біжить в кінець колони. Якщо помиляється - відходить вбік, чекаючи на допомогу товаришів.

Якого кольору? Скільки?

«Бешкетники»

Мета: вправляти у ходьбі по колу, розвивати слухову увагу, елементи логічного мислення (аналіз), швидкість реакції, загальну моторику, почуття ритму, виховувати навички самоконтролю.