Загальна методика викладання тем "Підцарство Одноклітинні або Найпростіші", "Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні", "Черви"

Вчитель розповідає, що личинка сисуна через один-два дні «занурюється» в тіло молюска -- малого ставковика (бажано показати його учням), втрачає війки, росте і розмножується, внаслідок чого з тіла молюска виходять мікроскопічні личинки, які мають хвіст і вільно плавають У воді.

Важливо звернути увагу учнів на те, що личинки сисуна, які розвинулись у тілі молюска, схожі на дорослих сисунів. У них є дві присоски і зачатки внутрішніх органів. Згодом личинки .прикріплюються до підводних частин рослини, втрачають хвіст, вкриваються міцною оболонкою і перетворюються на цисту. Завдяки міцній оболонці цисти можуть протягом кількох місяців витримувати несприятливі умови.

Вивчаючи розвиток печінкового сисуна, варто сказати учням про те, що личинковий розвиток (від яйця до утворення хвостатої личинки, що виходить з тіла молюска) триває влітку близько трьох місяців. Щодо тривалості життя печінкового сисуна в тілі остаточного хазяїна, де він стає статевозрілим, то достовірних даних про це немає, проте вважають, що він може жити в печінці від одного до п'яти років.

Слід розповісти учням про те, якої шкоди завдають тваринам печінкові сисуни. Перебуваючи у жовчних протоках хазяїна, паразити подразнюють їх стінки, отруюють організм продуктами виділення та ін. Важливо розповісти учням також про шляхи зараження цистою та заходи профілактики і боротьби з паразитом, зокрема про те, що не можна напувати худобу із забруднених водойм.

Закінчити вивчення печінкового сисуна бажано висновками про спільні і відмінні ознаки в будові його тіла і білої планарІЇ,

На цьому уроці, крім печінкового сисуна, учні ознайомлюються з найхарактернішими ознаками кошачої двоустки-- паразита хижих диких і свійських тварин (кішка, собака тощо) та людини. Варто розповісти про особливості розвитку двоустки, звернувши увагу на те, що, хоч у будові і розмноженні кошачої двоустки і печінкового сисуна багато спільного, розвиток двоустки складніший, вона має двох проміжних хазяїв: першого -- молюска, а другого -- рибу. Хижі тварини і людина заражаються цим паразитом, поїдаючи рибу, м'ясо якої заражене личинкою двоустки.

Про другого небезпечного паразита людини -- кров'яного сисуна, який трапляється в тропічних країнах Африки та Азії (у дорослій стадії живе у венозних судинах людини), розвивається у воді в тілі черевоногого молюска, вчитель розповідає за таблицею [10, c. 113].

За програмою стьожкові черви вивчають на прикладі свинячого або бичачого ціп'яків (залежно від того, який вологий препарат та таблиці є в біологічному кабінеті).

Перед вивченням стьожкових червів слід повторити матеріал попередніх уроків, щоб відновити знання учнів про особливості будови, розмноження і розвиток печінкового та інших сисунів у зв'язку з способом життя.

Повторивши цей матеріал, учитель переходить до нової теми: «Будова, розмноження і розвиток бичачого ціп'яка», ілюструючи її вологими препаратами та таблицями. Важливо мати на увазі, що розгляд будови і розвитку бичачого чи свинячого ціп'яка провадиться разом із своєрідним середовищем життя, яким для паразита є кишечник людини.

Використовуючи препарати (або роздавальний фіксований матеріал), таблицю та малюнки підручника, можна дати учням завдання: з'ясувати особливості зовнішньої будови бичачого ціп'яка, за якими він відрізняється від печінкового сисуна.

Уточнюючи і доповнюючи відповіді учнів, учитель послідовно називає частини тіла ціп'яка: маленьку головку, шийку та стьожковидне тіло, яке складається з багатьох сплющених "члеників. Далі повідомляє про кількість їх у бичачого ціп'яка і довжину всього тіла черв'яка. Показує, що на головці ціп'яка є чотири присоски, з допомогою яких ціп'як прикріплюється до стінок кишечника ціп'яка і пояснення хазяїна. Звертає увагу учнів на способу його живлення, те, що нові членики утворюються в шийці, ростуть і поступово збільшуються в розмірах (це добре видно на малюнках таблиці і підручника та на препараті), розповідає про покрив члеників ціп'яка, на який не діють травні соки, що є в кишечнику людини, а також про здатність ціп'яка жити у безкисневому середовищі.

Важливим питанням теми є живлення ціп'яка. Відсутність у нього органів травлення (кишечника) слід розглядати у зв'язку з середовищем життя, з тим, що черв'як перебуває безпосередньо серед готових, перетравлених поживних речовин, які він і всмоктує усією поверхнею свого сплющеного тіла.

Розповівши про те, що бичачий ціп'як так само, як і печінковий сисун, -- гермафродит, що в кожному членику (крім молодих, розміщених ближче до переднього кінця тіла) є багато чоловічих статевих органів--сім'яників і по одному яєчнику, вчитель звертає увагу учнів на здатність ціп'яка утворювати величезну кількість яєць, які виходять разом з дозрілими члениками з організму людини назовні.

Вивчаючи розмноження ціп'яка, слід підкреслити його високу плодючість, яку розглядають як пристосування паразита до виживання. З величезної кількості яєць лише незначна частина потрапляє у сприятливі умови, за яких в яйці розвиваються личинки. Коли яйця потрапляють до проміжного хазяїна (велика рогата худоба), з них виходять личинки з шістьма гачечками, які течією крові розносяться по організму тварини, де (найчастіше в м'язах чи інших органах) перетворюються на фіни. Слід також сказати і про те, що чимало личинок ціп'яка, які є в організмі великої рогатої худоби, не потрапляє до остаточного хазяїна -- людини.

Вивчаючи розвиток ціп'яка, можна розповісти учням про те, що понад сто років тому вчені вважали дорослих стьожкових червів і їх фінозну стадію за окремі види паразитів. І лише згодом докладне вивчення життєвого циклу ціп'яків показало, що пухирчаста стадія -- фіна є личинкою ціп'яка.

Закінчивши вивчення будови і розвитку бичачого ціп'яка, слід ознайомити учнів з різноманітністю класу стьожкових червів. Учитель коротко розповідає про свинячого, або озброєного, ціп'яка та про особливості його зовнішньої будови і розвитку, про дорослого ціп'яка ехінокока, називаючи його остаточного та проміжного хазяїв, про цикл розвитку паразита та особливості будови його .пухирчастої стадії, що може бути у різних органах , (печінці, легенях, головному мозку та ін.) проміжного хазяїна.

Закінчується вивчення класу стьожкових червів ознайомленням учнів з можливими способами зараження ними людини і деяких тварин (споживання непровареного чи недосмаженогіо м'яса -- яловичини чи свинини), а також риби, в м'язах якої можуть бути личинки паразитів. Одночасно повідомляють і про заходи профілактики та боротьби з стьожковими червами -- паразитами людини і тварин [10, c. 116].

Вивчення круглих червів доцільно розпочати з розгляду найважливіших загальних зовнішніх ознак типу, порівнюючи їх з ознаками типу плоских червів. Докладніше будову, розмноження та розвиток круглих червів вивчають на прикладі людської аскариди.

Користуючись таблицею, малюнком у підручнику, на яких показана будова аскариди, та вологим препаратом, учитель розповідає, за активної участі учнів, про зовнішню будову черв'яка у зв'язку з середовищем, в якому він веде паразитичний спосіб життя. Зокрема звертається увага на округле видовжене тіло з загостреними переднім та заднім кінцями, на відносно щільний покрив тіла і пружну захисну оболонку, що, як і в стьожкових червів, стійка до дії травних соків в кишечнику людини. Слід сказати також про пристосування аскариди до життя у без-кисневому середовищі. Говорячи про зовнішні ознаки паразита, варто пояснити його різностатевість та явище статевого диморфізму, що властиве аскариді (не даючи цього терміну учням).

Розповідаючи про здатність аскариди рухатись, слід звернути увагу учнів на те, що в неї є лише шар подовжніх М'язів. Оскільки в аскариди немає кільцевих м'язів, вона не може скорочувати своє тіло, змінювати його у поперечному напрямі. Тримається аскарида в кишечнику людини завдяки здатності рухатись у напрямі, протилежному рухові їжі. Органів фіксації в неї нема.

Під час вивчення будови аскариди в учнів уперше формується поняття про порожнину тіла, яка зовні оточена ектодермальною оболонкою та подовжніми м'язами. В ній містяться органи травлення та органи розмноження. Органів дихання та кровообігу в аскариди нема.

Розповідаючи про живлення аскариди, вчитель підкреслює особливості будови органів травлення, зокрема наявність на передньому кінці тіла м'язових утворів -- трьох губ, диференціацію кишечника на глотку, стравохід та тонку пряму кишку, яка закінчується на задньому кінці тіла анальним отвором. Ці особливості будови органів травлення в аскариди учні (користуючись таблицею та малюнком у підручнику) можуть пояснити самі.

Вивчаючи аскариду, найбільше уваги слід приділити її розмноженню та циклу розвитку. Пояснивши коротко будову органів розмноження самки і самця, вчитель, ставлячи запитання, з'ясовує таку властивість аскариди, як її велика плодючість (самка може відкладати понад 200 тисяч яєць). Цю особливість у розмноженні аскариди, як і інших паразитичних червів, розглядають як одну з ознак пристосування виду до виживання.

Перед вивченням розвитку аскарид слід розповісти учням про те, що завдяки міцній оболонці яйця можуть витримувати несприятливі умови. Так, вони стійкі до низької температури (до --27°) та до різних хімічних речовин (розчину формаліну та ін.). А зародок в яйці аскариди гине під дією високої температури, зокрема від гарячої води. Зародок в яйці аскариди може розвиватися лише за умови, якщо воно потрапить у вологе середовище. При цьому можна навести один-два приклади, які показують залежність розвитку личинки аскариди в яйці від умов зовнішнього середовища. Так, при температурі 24° розвиток аскариди триває 10--15 днів, а при температурі 15°-- 40--45 днів.

З розповіді вчителя учні дізнаються про зараження людини яйцями аскариди з розвиненими в них личинками. Можна (розповісти учням, що колись було поширене неправильне твердження, ніби аскариди «зароджуються» в кишечнику людини внаслідок надмірного вживання солодких страв, зокрема цукру.

Далі вчитель , розповідає про те, що через 1--5 днів після зараження (особливо, коли в організм людини потрапляє багато яєць з личинками) проявляються симптоми, які нагадують запалення легень, при цьому підвищується температура тіла. Такий стан людини, що заразилась аскаридозом, пов'язаний з міграцією личинок у кров'яному руслі і тимчасовим перебуванням їх в альвеолах легень людини. Отже, учням треба пояснити біологічне значення міграції личинок, що вийшли з яєць.

При відкашлюванні личинки аскариди разом з мокротою потрапляють у рот і людина ковтає їх із слиною. В кишечнику з личинок розвиваються дорослі аскариди.

Пояснення складного життєвого циклу аскариди ми дали для того, щоб підкреслити важливість знання його учнями.

На закінчення учнів ознайомлюють з тією шкодою, якої аскарида завдає здоров'ю людини. При цьому слід особливо підкреслити, що речовини, які виділяє аскарида в процесі життєдіяльності, є отруйними.

Учитель ознайомлює учнів з особливостями досить поширеного паразита людини -- дитячого гострика, розповідає їм про середовище життя цього паразита, про шляхи зараження та заходи профілактики і боротьби з ним.

Важливо ознайомити учнів з працями академіка К. І. Скрябіна та його учнів, які присвячені вивченню червів-паразитів людини і тварин, показати значення цих праць для розроблення ефективних заходів боротьби з паразитичними червами та запобігання зараженню ними.

Розповідаючи про праці К. І. Скрябіна, слід підкреслити, що в нашій країні проводяться масові досліди та оздоровчі заходи, вченим надається всіляка допомога в успішній розробці наукових методів боротьби з хворобами та їх збудниками.

Якщо для вивчення плоских та круглих червів використовуються навчальні кінофільми, то урок будують інакше, залежно від того, коли демонструватиметься фільм-- під час пояснення нового матеріалу чи в кінці уроку.

Закінчивши вивчення типів плоских і круглих червів, доцільно дати учням позаурочне завдання: заповнити таблицю, щоб з'ясувати, як учні зрозуміли фактичний матеріал про середовище життя дорослих паразитів, їх личинок та про шляхи зараження ними [10, c. 119].

Для вивчення кільчастих червів доречніше для початку було б провести лабораторне заняття.

Перед початком лабораторного заняття вчитель коротко ознайомлює учнів з характерними ознаками типу кільчастих червів, поділом його на два класи: малощетинкових та багатощетинкових червів. Потім за таблицею ознайомлює учнів з особливостями середовища, в якому живуть дощові черви, зокрема з'ясовує механічний оклад грунту, вміст у ньому різних органічних решток, особливо коріння рослин, а також вологи і кисню, що є необхідними для життя тварин у грунті. Цю групу червів вивчають на початку травня, тому неважко забезпечити лабораторне заняття живими дощовими червами.

Перш ніж почати роботу, вчитель чітко визначає її завдання, потім чергові учні-лаборанти на аркушах паперу або в препарувальних ванночках розносять живих дощових червів (по одному екземпляру на кожний стіл) та необхідне для роботи обладнання.

Лабораторна .робота проводиться фронтально. Вчитель у логічній послідовності дає учням завдання.

Хід заняття. Учитель пропонує уважно розглянути дощового черв'яка і визначити форму його тіла. Розглядаючи черв'яка, учні бачать, що тіло його видовжене і округле. Далі вчитель звертає їхню увагу на передній і задній кінці тіла дощового черв'яка, а також черевний і спинний боки. Чим вони відрізняються?

Учні встановлюють, що передній кінець тіла помітно товщий і темніший за кольором, а задній -- тонший, трохи сплющений і світліший. Так само учні бачать, що спинний бік опукліший і темніший, а черевний -- світліший і більш плоский.

Якщо покласти черв'яка спинним боком донизу і простежити за його рухом, то можна побачити, що черв'як перевертається спиною догори. Вчитель тут же пояснює, що дощовий черв'як-- повзаюча тварина, яка рухається вперед переднім кінцем тіла, має двобічну симетрію тіла.

Доторкнувшись пальцями до дощового черв'яка, учні визначають поверхню на дотик.

Далі слід запитати учнів про значення слизу в житті черв'яка і пояснити на основі їх відповіді, що слиз сприяє пересуванню черв'яка в грунті, зменшуючи тертя, а також відіграє велику роль у диханні (дихає черв'як усією поверхнею тіла), захищає тіло від висихання.

. Розглядаючи зовнішню почленованість тіла дощового черв'яка, учні встановлюють, що тіло черв'яка зовні почленоване і складається з багатьох кілець.

Використовуючи відповіді учнів, учитель пояснює, що в кільчастих червів, а також і в дощового черв'яка, зовнішня почленованість тіла відповідає внутрішній. Далі можна зробити висновок про те, що у кільчастих червів тіло складається з окремих члеників (кілець), від чого і походить їх назва.

Учитель запитує, на якому кінці тіла черв'яка міститься «поясок» (потовщення). Його роль у житті черв'яка буде розглянуто на наступному уроці.

Потім учні кладуть черв'яка на аркуш паперу і, коли він почне скорочуватись, з'ясовують: товщає чи тоншає при цьому його тіло. Можна запропонувати учням пояснити, від чого залежить укорочення та подовження тіла черв'яка. Вчитель уточнює відповіді учнів і разом з ними робить висновок про те, що пересування дощового черв'яка залежить від скорочення і розслаблення кільцевих і подовжніх м'язів.

Учитель пропонує учням наблизити вухо до аркуша паперу з черв'яком і уважно прислухатись. Що чути, коли черв'як рухається?

На це запитання всі учні дадуть правильні відповіді. Щоб з'ясувати причини шарудіння під час руху дощового черв'яка на папері, слід узяти черв'яка в одну руку, а пальцями другої руки злегка провести по черевному боці від переднього до заднього кінця тіла і навпаки.. Учитель запитує учнів, що вони відчувають, коли проводять пальцями по черевному боці черв'яка.

Учитель пояснює, що треба взяти черв'яка у ліву руку і обгорнути ним вказівний палець так, щоб черевний бік був назовні.

Розглядаючи його в лупу, учні виявляють на кожному сегменті по чотири пари щетинок, які і є причиною шарудіння під час руху черв'яка. Після цього слід з'ясувати роль щетинок у житті черв'яка, коли він рухається в грунті. Можна запитати учнів, чи легко витягти руками з грунту черв'яка.

Учитель дає завдання: взяти дощового черв'яка великим і вказівним пальцями лівої руки за передній кінець тіла і злегка стиснути. За допомогою ручної лупи знайти ротовий отвір. Де він знаходиться? Тримаючи черв'яка в руках, знайти на спинному боці його тіла кровоносну судину, яку добре видно крізь тоненьку шкіру, і придивитися, чи не помітно скорочення її.

Щоб з'ясувати, як черв'як реагує на подразнення, треба покласти його на аркуш паперу чи у ванночку і спрямувати на передню і задню частини тіла світло від кишенькового ліхтарика. В результаті цього досліду учні дізнаються про те, що шкіра дощового черв'яка, особливо на передньому кінці тіла, чутлива до світла. Далі слід з'ясувати, як реагує черв'як на механічне подразнення.

Для цього пінцетом або дерев'яною паличкою доторкнутися до шкіри черв'яка в різних ділянках тіла.

Наприкінці роботи слід з'ясувати, як дощовий черв'як реагує на хімічні подразнення. Для цього скляну або дерев'яну паличку, змочену оцтовою есенцією, підносять до переднього кінця тіла черв'яка. Відразу буде видно негативну реакцію.

Можна провести дослід на виявлення впливу запаху цибулі. Для цього скляну паличку, потерту цибулею, підносять до переднього кінця тіла черв'яка.

Учитель пояснює, що хоч у дощового черв'яка і немає органів зору і нюху, але він реагує на механічне, світлове і хімічне подразнення, бо в його шкірі, особливо на передньому кінці тіла, багато різних чутливих клітин, до яких ідуть нерви.

Після закінчення лабораторного заняття чергові лаборанти збирають зі столів черв'яків і обладнання. Вчитель робить загальні висновки, а також пояснює окремі питання, що не були розглянуті під час виконання лабораторного заняття, зокрема про тканини тіла черв'яка (покривна, .м'язова, нервова), про шкірно-м'язовий мішок і його роль. При цьому зазначає, що шкірно-м'язовий мішок є у плоских та круглих червів. У підсумках розповідає про пристосування дощового черв'яка до несприятливих умов життя в грунті під час посухи та взимку, ознайомлює учнів' із значенням дощових червів у збагаченні грунту на органічні речовини. Поліпшуючи структуру грунту, черви полегшують проникнення в нього вологи і повітря. Важливо показати учням вплив дощових червів на зміну середовища їх життя.

Внутрішню будову і розмноження дощового черв'яка вивчають методом розповіді, яка в окремих моментах може переходити в бесіду. Користуючись таблицею, на якій є поперечний розріз черв'яка, та малюнками підручника, вчитель повторює і уточнює роль шкірно-м'язового мішка в житті дощового черв'яка. Потім говорить про будову порожнини тіла дощового черв'яка та розвиток третього шару тканин -- мезодерми. Оскільки цей матеріал важко засвоюється учнями, доцільно спочатку пригадати з ними, з яких шарів клітин складається тіло гідри. Учні дадуть правильну відповідь. Після цього вчитель пояснює, що у всіх багатоклітинних тварин, крім губок і кишковопорожнинних, між ектодермою і ентодермою розвивається третій шар -- мезодерма. У дощового черв'яка вона вистилає внутрішні стінки шкірно-м'язового мішка та зовні кишечник. З мезодерми утворюються і поперечні перетинки, які поділяють порожнину тіла, заповнену рідиною, на окремі камери, а також на праву і ліву половини. З розповіді учні дізнаються і про те, що у плоских червів мезодерма утворює м'язи і паренхіму, а в круглих -- м'язи.

Будову і функції внутрішніх органів починають вивчати з органів травлення. Користуючись таблицею та малюнком у підручнику, вчитель розповідає учням про будову органів травлення у дощового черв'яка, підкреслюючи диференціацію та функції окремих частин кишечника: шлунка та кишки, яка складається з ентодермальних клітин. У кишці під впливом травних соків їжа перетравлюється, а поживні речовини всмоктуються, рештки неперетравленої їжі видаляються з організму через задньопрохідний отвір. У процесі вивчення будови дощового черв'яка в учнів вперше формується поняття про травну систему.

Велику увагу слід приділити вивченню будови кровоносної системи, про яку учні дізнаються вперше. У дощового черв'яка вона складається з подовжніх і кільцевих судин та розгалуженої сітки капілярів. При цьому слід розповісти, що в кровоносній системі черв'яка розрізняють дві подовжні судини (спинну і черевну), які сполучаються між собою кільцевими судинами. В передній частині тіла знаходиться кілька товщих сполучних судин, завдяки м'язам в їх стінках (як і в стінках подовжньої судини) вони пульсують і женуть кров з спинної судини в черевну. У спинній подовжній судині кров рухається ззаду наперед, а в черевній -- навпаки. Система кровоносних судин забезпечує кровообіг. Найтонші судини -- капіляри пронизують стінки кишечника, поживні речовини надходять у кров і розносяться до всіх частин тіла. Одночасно слід пояснити і іншу функцію крові: гемоглобін, що міститься в крові, легко сполучається з киснем, отже, кров постачає тканини тіла черв'яка киснем, який надходить крізь стінки капілярів, що розгалужені в шкірі, і забирає з тканин вуглекислий газ.

У цій темі учні вперше дізнаються про роль кровоносної системи в постачанні організму поживними речовинами та в процесах газообміну.

На основі знань учнів про виділення продуктів життєдіяльності у плоских і круглих червів, учитель звертає увагу учнів на дальше ускладнення органів .виділення у кільчастих червів, підкреслює зв'язок видільних канальців, що є в кожному сегменті, з порожниною тіла. Продукти життєдіяльності видаляються з порожнини тіла через отвори канальців, що відкриваються назовні.

Ознайомлюючи учнів з будовою нервової системи дощового черв'яка, учитель також підкреслює дальше ускладнення її порівняно з плоскими і круглими червами. На передньому кінці тіла є підглотковий та надглотковий (найбільший) нервові вузли, що утворюють навкологлоткове кільце. Нервові вузли є в кожному сегменті тіла. Одночасно з будовою нервової системи слід розглянути і її функції.

Вивчаючи розмноження дощового черв'яка, закріплюють поняття про гермафродитизм, з'ясовують розміщення статевих залоз (сім'яників і яєчників) у порожнині тіла черв'яка та функцію «пояска» під час розмноження червів, зокрема роль його в утворенні кокона, значення кокона для зберігання яєць і розвитку молодих черв'яків. При цьому важливо сказати учням, що яйця в коконі розвиваються в грунті.

На закінчення уроку слід розповісти учням про здатність дощового черв'яка до регенерації та значення її в житті організму.

Ознайомивши учнів з внутрішньою будовою дощового черв'яка, вчитель демонструє розтин його, проходячи поміж столами. Демонстрування розтятих червів можна провести й інакше. Вчитель разом з лаборантами чи учнями-юннатами завчасно готує розтятих червів у препарувальних ванночках з водою і роздає по одному об'єкту на два столи. Користуючись малюнком у підручнику та таблицею, учні ознайомлюються з внутрішніми органами та їх розміщенням у тілі черв'яка [10, c. 126].

Багатощетинкових червів, які зовсім невідомі учням, вивчають методом розповіді. Давши загальну характеристику червів, слід розповісти учням про середовище життя цих, переважно морських, тварин. Одні з них ведуть риючий спосіб життя, другі -- повзають по дну моря, а треті -- сидячоприкріплені.

Докладніше будову багатощетинкових червів вивчають на прикладі нереїди (за таблицею та вологим препаратом), звертаючи увагу учнів на те, що тіло нереїди червоподібне, сплющене у спинно-черевному напрямі, почленоване, передні членики його утворюють головний відділ або голову черв'яка. Щоб показати вищу диференціацію тіла нереїди, розглядають будову її голови, на якій, крім органів зору (двох пар очей) та щупальців, є рот з щелепами, якими нереїда (хижак) захоплює здобич.

Важливою особливістю будови нереїди є бічні, вирости у вигляді лопатей з багатьма щетинками на кожному членикові тіла. Показуючи їх на таблиці і препараті, слід сказати і про рухову функцію цих виростів. При цьому можна підкреслити, що на прикладі нереїди бачимо такі утворення вперше у безхребетних тварин. Вони є органами пересування, примітивними кінцівками. Це перше ознайомлення учнів з появою примітивних кінцівок у нереїди допоможе з'ясувати питання про походження кінцівок членистоногих. Слід також пояснити походження назви класу багатощетинкові.

На основі знань учнів про процеси дихання у планарії та дощового черв'яка вчитель пояснює, що нереїда також дихає всією поверхнею тіла. Дуже важливо ознайомити учнів з тим, що в багатьох морських багатощетинкових червів на бічних виростах -- лопатях є органи дихання -- зовнішні зябра, в яких через сітку капілярів кров збагачується на кисень і виділяється у воду вуглекислий газ.

Потім учитель розповідає про практичне значення багатощетинкових червів. Вони дуже поширені в морях і океанах і є основною поживою для риб (особливо осетрових) та інших морських тварин. Варто також розповісти учням про те, що Каспійське море бідне на багатощетинкових і багате на цінних осетрових риб. Щоб збагатити природні кормові ресурси для риб Каспійського моря, приблизно ЗО років тому під керівництвом відомого радянського вченого академіка Л. О. Зенкевича були проведені роботи з акліматизації тут нереїд (із роду нереїс), що живуть в Азовському морі. Ці черви, як показали дослідження, невибагливі до коливань солоності моря, зокрема до низької солоності води Каспійського моря.

Нереїди з роду нереїс живуть у мулі, живляться рослинним детритом і невибагливі до вмісту у воді кисню. Вони швидко розмножились і тепер є основним кормом для промислових риб Каспійського моря.

Щоб закріпити з учнями матеріал про будову кільчастих червів, бажано в кінці уроку запропонувати їм порівняти будову нереїди з будовою дощового черв'яка і відзначити їх спільні і відмінні ознаки. Це завдання учні можуть виконати за таким планом:

1. середовище життя;

2, форма тіла;

3. спосіб пересування;

4. живлення;

5. дихання;

6. кровоносна система.

Якщо це завдання не можна виконати на уроці, то його слід задати додому [10, c. 128].

методика навчання біологія урок

ІІ. Розробки уроків з тем “Підцарство Одноклітинні або Найпростіші”, “Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні.”, “Черви”

2.1 Розробки уроків з теми “Підцарство Одноклітинні або Найпростіші”

Урок № 1 (зразок 1.)

Тема: Загальні риси одноклітинних тварин

Мета.

1. навчальна: розглянути особливості будови і процесів життєдіяльності звичайної амеби як одноклітинної тварини.

2. виховна: виховувати дбайливе ставлення до природи, до предмету, що вивчається.

3. розвивальна: продовжити формування уміння працювати в группах, текстом підручника, відповідати на поставлені питання, узагальнювати і робити висновки.

Обладнання: Стенд «Рослини і тварини, в Україні, що охороняються», Таблиця «Одноклітинні найпростіші (амеба)», Таблиця «Одноклітинні найпростіші (хламідомонада)», Комп'ютер з диском «Будова амеби, Живлення. Розмноження», Магнітна дошка, Мильні бульбашки.

Тип уроку: засвоєння нових знань

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Перевірка домашнього завдання.

Групова робота (пари змінного складу).

Група 1. Світ тварин і його значення в природі (проблемне питання).

- Що таке місце існування? (визначення).

- Що таке чинники середовища?

- Чинники живої і неживої природи.

- Значення тварин в природі.

Група 2. Значення тварин для людини (проблемне питання).

- Світ тварин, його значення для людини? (історична довідка).

- Тварини грають дуже важливу роль в забезпеченні населення Землі продуктамі живлення і сировиною для промисловості... (продовжите думку).

- Тварини, що завдають збитку господарству людини?

- Тваринний світ - важлива складова частина природного середовища.

Група 3. Схожість і відмінності між тваринами і рослинами (проблемне питання).

- Схожість між тваринами і рослинами?

- Відмінності між тваринами і рослинами?

Група 4. Класифікація тварин (проблемне питання).

- Класифікація тварин.

- Підцарства тварин.

- Основні систематичні групи тварин.

ІІІ. Актуалізація опорних знань

Учитель: Діти! На минулому уроці, ми познайомилися з вами із загальними відомостями про тваринний світ. Давайте з вами пригадаємо, які були розглянуті питання, на уроці (учні називають питання минулого уроку).

Питання:

1) Світ тварин і його значення в природі.

2) Значення тварин для людини.

3) Схожість і відмінності між тваринами і рослинами.

4) Класифікація тварин.

Учитель: Зараз діти, працюємо по групах, кожній групі на картках дано завдання, на яке протягом 2-3 хвилин, ви повинні відповісти. При чому перед кожною групою поставлено своє завдання. Група №1 розглядає питання про значення тварин в природі, група №2 - значення тварин для людини, група №3 - розглядає схожість і відмінності між тваринами і рослинами, а група №4 - розглядає питання про класифікації тваринного світу. Вам роздані картки з чотирма кольорами, ви берете ту карточку, на яку ви зможете відповісти. Критерії оцінки такої работи ви знаєте. Отже, приступили до виконання завдання .(Виконання задання, що вчаться, поставлені перед ними, готують відповіді, працюють в парі по парті, потім робота в парі змінного складу).

Учитель. Почнемо з першої групи. Всі інші уважно слухаєте відповіді, можете по ходу відповіді ставити додаткові питання або доповняти .

Додаткове питання першій групі:

1) Чинники, що виникають в результаті діяльності людини?

2) У чому полягає санітарне значення тварин?

IV. Вивчення нового матеріалу. Індивідуальна, парна (пари змінного складу), групова робота.

Діти, тепер, ми знаємо з вами про роль тварин в природі, для людини, в чому виявляються схожість, і відмінності між тваринами і рослинами і я думаю доцільно перейти до вивчення підцарства тварин -Найпростіші або Одноклітинні тварини, представником яких є звичайна амеба. Запишіть число і тему уроку. Тема уроку: «Загальні риси одноклітинних тварин» (запис на дошці).

Учитель: Для всіх простих тварин характерні такі ознаки как одноклітиність, мікроскопічні розміри, заселення різних середовищ існування - морських і прісних водойм, організмів тварин і людини. І одна з таких найпростіших - це звичайна амеба. Звичайна амеба населяє прісні забруднені водойми, розміром 0,2 - 0, 5 мм, ледве помітна безбарвна грудочка, що постійно міняє свою форму. Амеба - мінлива. Давайте розглянемо деталі її будова, але спочатку пригадаємо які одноклітинні організми ми вже з вами розглядали. Учні відповідають - це одноклітинна хламидомонада. А як влаштований цей одноклітинний організм? Учні розповідають про будову хламидомонады.

Учитель: Таким чином, хламидомонада - це одноклітинний, самостійний организм. А чи є амеба - одноклітинним, самостійним организмом? Доведемо діти! Діти! Зараз разом з вами розглянемо будову амеби і постараємося створити її модель. У вас в кожного є основні частини амеби, за допомогою цих частин і клею створимо модель амеби. Учні створюють модель амеби разом з вчителем, приклеюють в рабочей зошити і підписують основні її частини.

Учитель. Діти, уважно поглянете на модель амеби і відповідайте на питання. Які риси будови характерні для звичайної амеби?

Учні:

1) Невизначена форма тіла і мікроскопічні розміри.

2) Прозорість.

3) Основні частини клітини: ядро, цитоплазма, вакуолі.

Учитель. Знаючи будову звичайної амеби, розглянемо, тип її живлення. Отже! Увага на екран. Ви уважно дивитеся на экран(можете користуватися підручником на сторінці 36 -- 37) і записуєте в зошити основні етапи живлення звичайної амеби. Групова робота.Кожна група називає етапи живлення амеби, не повторюючи відповідь минулої групи , але між відповідями має бути зв'язок.

Група №1. Амеба захоплює їжу за допомогою псевдоніжок. Харчується: бактеріями, водоростями і іншими найпростішими.

Група №2. Утворення травної вакуолі з травним соком і переварюванням їжі під її впливом.

Группа №3. Утворення травних речовин і засвоєння їх цитоплазмой.

Група №4. Видалення не переварених залишків їжі в будь-якому місці тіла, або через отвори в оболонці, оболонка дуже тонка.

Учитель. Чим живлення звичайної амеби відрізняється від живлення хламидомонади. Учні розповідають про живлення хламидомонади. Роблять висновок про те, що хламидомонада рослина, а амеба тварина.

Учитель. Амеба дихає як одноклітинна рослина. Пригадаємо дихання найпростіших організмів.

Учні розповідають про дихання.

Учитель. Яке значення процесу виділення?

Учні. Виділення -- це видалення з організму надлишків води і шкідливих речовин.

Учитель. Діти! Я постараюся вам продемонструвати процес виділення амеби, із застосуванням мильних міхурів. Уважно поглянете і постарайтесь його пояснити. Демонстрація мильних міхурів. Учитель демонструє мильні бульбашки.

Учні. У амеби є вакуоля, вона у вигляді бульбашки, об'єм бульбашки наростає, досягає певного розміру. Лопається, виділяє назовні вміст - воду і шкідливі речовини.

Учитель. Бульбашка - це скоротлива вакуоля. Шкідливі речовини що утворюються, для амеби, віддаляються назовні, в результаті відбувається обмін речовин. Не лише амеба, але і всі живі організми не можуть існувати без обміну речовин як усередині свого тіла, так і з довкіллям. А теперь поглянемо на екран, як розмножується амеба. Увага на екран.Групповая робота (пари змінного складу).

Група №1. Розмноження починається із зміни ядра. Ядро витягується і ділится поперечною борозною на дві половинки - і утворюються дві клітини. В кожну з них потрапляє по одному ядру.

Група №2. Цитоплазма розривається, а скоротлива вакуоля утворюється в одній з клітин, а в іншій клітині скоротлива вакуоля виникає заново.

Учитель. Уважно поглянете на екран і відповідайте на питання. Який способ розмноження характерний для амеби?

Группа №3. Звичайна амеба розмножується безстатевим способом шляхом ділення тіла надвоє.

Учитель. Слід підкреслити, що процеси життєдіяльності у амеби протікають нормально за сприятливих умов середовища, а при настанні несприятливих умов тварина не гине, оскільки тіло покривається щільною оболонкою і утворюється циста. Звернете увагу на малюнок 1, сторінка 38. При настанні сприятливих умов амеба покидає оболонку цисти. Вона випускає псевдоніжки, починає харчуватися і розмножуватися. Цисти розносяться вітром і сприяють поширенню амеб.

Учитель. Які способи розмноження характерні для хламидомонади?

Група №4. Розмножується хламидомонада безстатевим і статевим способом (розповідь учнів).

V. 3акріплення знань(з використанням комп'ютера).

Учитель. Діти! Ми розглянули з вами особливості будови і процесів життєдіяльності амеби як одноклітинного організму, показали схожість і спорідненість простих з рослинами. Перевіримо, як ви засвоїли новий матеріал. Увага на екран. Я називаю основні частини амеби, а ви їх повинні показати комп'ютерною мишкою на екрані. Отже, почнемо. Учитель називає основні частини амеби, а учні їх показують комп'ютерною мишкою. Молодці діти! А тепер відповідайте на питання. Що собою представляє амеба з точки зору будови, життєдіяльності?

Продовжуємо роботу в групах.

Група №1. Звичайна амеба - тваринний організм, вона активно пересувається за допомогою псевдоніжок.

Група №2. Харчується органічними речовинами рослин, бактерій і інших простих.

Група №3. Несприятливі умови середовища амеба переживає в якості цисти.

Група №4. Схожість амеби з одноклітинними водоростями свідчить про спорідненість простих з рослинами.

Учитель. Прості тварини і рослини частина світу, в якому ми живемо.Хай вони мікроскопічного розміру. Але ми повинні їх охороняти. Охороняти те, що нам дає природа.

VI. Підведення підсумків уроку. Вчитель організовує бесіду по обговоренню результатів роботи учнів. Висловлює власну думку про успішних досягненнях на уроці. Учні визначають результати своєї работи, орієнтуючись на меті уроку.

VII. Домашнє завдання. Прочитати текст параграфа. Написати міні твір «Життя амеби в прісних водоймах».

Рефлексія. Вчитель пропонує оцінити урок з допомогою карточок: червоного, зеленого, синього кольорів. Якщо вам було на уроці затишно,цікаво, то виберіть червону картку; якщо ви випробовували скруту - зелена; якщо вам було незатишно, урок зовсім не сподобався, то виберіть синюю картку. Учні піднімають картки [11, c. 30].

Урок № 1. (зразок 2)

Тема: Загальні риси одноклітинних.

Мета.

1) навчальна: вивчити загальну характеристику підцарства Одноклітинні; вивчити особливості їх будови та життєдіяльності у зв'язку з середовищем їх існування; розкрити такі процеси життєдіяльності, як живлення, виділення, розмноження, інцистування; сформувати уявлення про таксиси; розкрити класифікацію найпростіших; дати основні поняття теми.

2) розвивальна: розвивати абстрактно-логічне мислення на прикладі порівняння евглени з рослинами та тваринами; розвивати увагу і пам'ять ;

формувати вміння працювати з додатковою літературою, таблицями, опорними схемами, малюнками, вміння працювати в навчальних парах і групах.

3) виховна: виховувати спостережливість, працьовитість, дбайливе ставлення до природи.

Обладнання: таблиці, схеми, малюнки, фотографії, картки, науковий текст.

Терміни та поняття: ектоплазма, ендоплазма, плазмолема, пелікула, стигма, таксис, кортекс, трихоцисти, перістом, кон'югація, інцистування.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

Створення позитивної психологічної аури.

Учитель. Любі діти! Дозвольте вас привітати на уроці.

Усім відомо, що вчителя без учня не існує, і навпаки. Тому ми обєднаємо свої сили для вивчення нового матеріалу. Я розраховую на вашу активну роботу і сподіваюся, що дух партнерства допоможе нам у цьому.

А тепер увага на дошку. Девізом нашого уроку я пропоную взяти давню китайську мудрість:

«Скажи мені ? і я забуду.

Покажи мені ? і я запам'ятаю.

Дай можливість діяти самому ? і я навчуся.»

ІІ. Актуалізація опорних знань.

1. Інтелектуальна розминка

а) Учні отримують картки з вивченими термінами. Перший учень дає визначення свого терміна, потім називає парний термін. За ним відповідає учень, який має картку з цим терміном.

Прокаріоти, сапрофіти, мікотрофи, морфологія, еукаріоти, симбіоз, паразити, гетеротрофи, мікологія, мікориза, гаметофіт, анатомія, облігатні паразити, ризоїди, ботаніка, ізогамія, оогамія, талом, архегонії, антеридії, спорофіт, автотрофи, факультативні паразити, гетерогамія.

б) Три учні працюють з картками. Завдання ? знайти зайвий термін.

- прокаріоти, еукаріоти, симбіоз.

- сапрофіти, паразити, ризоїди.

- морфологія, анатомія, ізогамія.

2. Біологічний диктант.

1) Основна систематична одиниця.

2) Наука, що вивчає будову, життєдіяльність, видову різноманітність тварин.

3) Спосіб живлення тварин.

4) Найбільша систематична одиниця.

5) Тіло тварин складається з…

6) Із тканин утворюються…

7) З органів формується…

8) Целом ? це…

9) Для прикріплення і пасивного плаваючих тварин характерна симетрія…

10) Білатеральна симетрія характерна для…

11) Розвиток організму із незаплідненої яйцеклітини.

12) Процес утворення тканин.

13) Процес формування органів.

3. Захист проекту

Двом учням давалося попереднє завдання з вивченої теми ? придумати й захистити проект «Царство Тварини : походження і систематика». На аркуші ватману два учні виконують проект і виступають з ним в ролі вчених (проект вивішується на дошку і за ним проводиться розповідь і захист).

4. Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Учитель проводить інтерактивну вправу за минулою темою уроку.

- Діти то чим же тварини відрізняються від рослин? Послухаємо різні точки зору.

Учні відповідають.

- Отже, тварини від рослин відрізняються тим, що…

- Про розмноження і розвиток тварин мені відомо, що…

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Учитель. Діти, повернімося в менуле й подивимося, що цікавило людей та які були зроблені відкриття.

(Звучить лірична музика)

Учень. У XVII столітті в місті Дельфті жив голландець Антоній Левенгук. (Показує портрет)

У молодості він торгував сукном, потім зацікавився збільшуваними скельцями. Навчився шліфувати їх і досяг у цій спаві рідкісної досконалості. Його лінзи мали діаметр 3 мм. Захоплюючись усе більше, Левенгук переважну частину життя присвятив мікроскопу. Великий умілець Левенгук зумів виготовити найпростіший мікроскоп, що складався з однієї лінзи, але збільшував у 270 раз.

Мікроскоп відкрив людям новий світ: він дозволив побачити невидиме. Найрізноманітніші інфузорії та інша дрібна живність замигтіла перед очима здивованих спостерігачів.

Ці крихітні істоти були навдивовижу численними, дослідники були вражені.

Карл Лінней назвав цих різноманітних істот «наливковим хаосом», тому що багато цих дрібних істот заводилося в «настоянках», «наливках», звідси й «наливкові», ті тварини, яких, ми називаємо найпростішими.

Найпростішими також займався російський учений, лікар і натураліст, перший у Росії протистолог Мартин Матвійович Тереховський. Російський медик здійснив безліч дослідів і спостережень. Він з'ясував, що наливкові тільця рухаються і що рухи їх власні, тобто це - організми, нехай і дуже дрібних розмірів. Він установив також, що наливкові тільця є тваринами; наливкові істоти, що рухаються, - це не неживі й не органічні молекули середнього й хаотичного царства, а справжні дрібні тварини.

Для свого часу Тереховський переконливо довів, що «анімалькули» (інфузорії та інші мікроскопічно дрібні тварини) не заводяться самі собою, не зароджуються в настоянках, а потрапляють у них з водою.

(Учитель називає тему й цілі уроку)

IV. Вивчення нового матеріалу.

Учитель. На зорі виникнення життя, 3,5 млрд років тому у величезному Світовому океані, що вкривав нашу планету, жили лише одноклітинні організми. Вони були подібні за будовою, і за способом живлення, і за способом пересування. Це від них у процесі розвитку життя на Землі сформувалися різні царства.

Давні джгутикові дали початок усім найпростішим. Одноклітинних налічується 90 тисяч видів. Усі вони еукаріоти, але перебувають на клітинному рівні організації.

(На дошці вивішується таблиця «Систематика найпростіших»)

Подивіться на вражаючу розмаїтість найпростіших. Вони живуть скрізь, де є вода, -- у прісних і солоних водоймах, у вологому грунті, у термічних джерелах і снігу. Значна частина (близько 3,5 тисяч видів) є паразитами рослин і тварин, не стала винятком і людина.

Їхні розміри складають від 3 до і50 мікронів, деякі (мушлеві саркодові) -- 2--3 см у діаметрі.

Клітина містить усі компоненти й органели, але має і специфічні структури. Це -- скорочувальні вакуолі, стигма, клітинний рот, клітинна глотка, порошиця. Цитоплазма найпростіших зазвичай розділена на два шари: ектоплазму й ендоплазму. Багато найпростіших мають ущільнений шар цитоплазми -- пелікулу, одне або кілька ядер (в інфузорій -- макро- і мікронуклеус).

Ми з вами розглянемо особливості організації на прикладі трьох представників: амеби, евглени та інфузорії.

У вас на партах лежить матеріал про кожного представника.

У нас сьогодні працюють три наукові лабораторії:

перший ряд -- наукова лабораторія № І -- займається амебами;

другий ряд -- наукова лабораторія № 2 -- займається евгленами;

третій ряд -- наукова лабораторія № 3 -- займається інфузоріями.

(На кожній парті: текст, термінологічний словник, порожній бланк таблиці. Завдання -- вивчити запропонований текст, виділити основні моменти, зафіксувавши їх на аркуші паперу у формі блок-схеми.)

Тип Саркомастигофори (Sarcomastigofora)

Підтип Саркодові (Sarcodina)

Клас Корененіжки (Rhisopoda)

Амеба протей (Amoeba Proteus)

Амеба протей -- одна з великих вільноживучих амеб. Амебу можна зустріти в прісних водах, у невеликих ставках і канавах з мулистим дном. її розмір -- 0,5 мм. Здатна утворювати псевдоподії. Псевдоподії служать не лише для руху, але і для заковтування їжі. Якщо псевдоподія в процесі утворення натрапляє на яку-небудь органічну часточку (водорість), вона «обтікає» її з усіх боків і включає в цитоплазму. Таким чином, у цитоплазмі утворюються пухирці з харчовими включеннями, які називаються травними вакуолями. У них відбувається перетравлювання їжі.

Уся цитоплазма амеби поділяється на два шари: зовнішній, світлий, грузлий, позбавлений травних вакуоль (ектоплазма); внутрішній, зернистий, рідкий, який несе численні харчові включення (ендоплазма). Зовні тіло амеби вкрите найтоншою еластичною мембраною, яку називають плазмолемою, проникною для газів і води й непроникною для органічних сполук, що складаються з великих молекул. Плазмолема відіграє важливу роль у регуляції проникнення в клітину речовин і виходу їх у навколишнє середовище.

У цитоплазмі амеби є світлий пухирець. Це -- скорочувальна вакуоль. Вона заповнюється рідиною, що надходить у неї з навколишньої цитоплазми. Досягти певного розміру, вакуоль зменшується, її вміст виливається назовні через пору. Весь процес наповнення і скорочення вакуолі триває 5-8 хвилин. Концентрація різних розчинених органічних і неорганічних речовин у тілі амеби вища, ніж у навколишній прісній воді. Тому, за законом осмосу, вода проникає в протоплазму амеби. Якби надлишок її не виводився назовні, то через певний час амеба розчинилася б у навколишній воді. Завдяки діяльності скорочувальної вакуолі цього не відбувається. Таким чином, скорочувальна вакуоль -- це органоїд осморегуляції, що регулює струм води через тіло найпростішого. Разом з рідиною з тіла амеби виводяться і продукти обміну речовин. У такий спосіб вона бере участь у виділенні. Вода, що постійно надходить у цитоплазму, містить кисень, тому скорочувальна вакуоль бере участь і в процесі дихання.

У тілі амеби є ядро. Розмножується амеба шляхом поділу клітини надвоє. Процес цей починається з мітотичного поділу ядра. Після цього на тілі амеби з'являється перетяжка, що перетягує тіло амеби на дві половинки, у кожну з яких відходить по одному ядру. Темп розмноження залежить від живлення і температури. За рясного живлення і температури 25 °С амеба розмножується один раз на добу.

Амеба харчується бактеріями, водоростями та іншими найпростішими. У разі настання несприятливих умов (висихання водойми або нестачі їжі) амеба інцистується. При цьому вона округляється і виділяє двошарову оболонку.

До цього класу також належать паразитичні амеби (це дизентерійна амеба, що живе в тілі людини). Крім амеб у прісних водах зустрічаються мушлеві корененіжки. Вони схожі на амеб, але частина їх тіла ховається в мушлю.

Найбільшим рядом серед корененіжок є мешканці моря -- форамініфери (Foraminifera), які мають мушлю, що складається з кальцій карбонату (СаС03). Несправжні ніжки форамініфер називаються ризоподіями. Ще більшу групу саркодових утворюють променевики й сонячники [4, c 65].

Підтип Джгутиконосці (Mastigofora)

Клас Рослинні Джгутиконосці (Phytomastigofora)

Ряд Евгленові (Еuglenoidae)

Евглена зелена (Euglena Viridis)

Евглена живе в дрібних прісних водоймах, дуже забруднених свіжими органічними речовинами, що легко розкладаються. її можна зустріти в гнилих калюжах, канавах, біля скотарень, у сирій землі поряд із ними.

Евглена має веретеноподібну форму тіла, загострену назадньому кінці й округлу на передньому. На передньому кінці -- глотка, що веде в резервуар. У передній частині розташована скорочувальна вакуоль і червоне вічко -- стигма. Вона служить для орієнтації евглени та складається з жирових крапель, просочених червоним пігментом гематохромом.

Є один джгутик -- органоїд руху. Джгутики -- це найтонші волосоподібні вирости цитоплазми. З допомогою джгутиків організм угвинчується в навколишнє середовище. Структура джгутика складна. Зовнішня його частина -- це частина, що робить рухи для просування. Друга частина -- це базальне тільце (кінетосома), занурена в товщу ектоплазми. Зовні джгутик укритий мембраною.

Форма тіла стала. Це зумовлено тим, що зовнішній шар ектоплазми утворює щільну еластичну пелікулу. У цитоплазмі містяться зелені хроматофори, що несуть хлорофіл. У клітині є ядро. Нестатеве розмноження супроводжується поділом ядра мітозом, після чого розділяється вся клітина. Джгутик при цьому відокремлюється або відходить до однієї з клітин.

На світлі за наявності в навколишньому середовищі мінеральних солей, що містять необхідні хімічні елементи, відбувається автотрофний спосіб живлення. У їхньому тілі протікає фотосинтез і засвоєння неорганічних солей. Продукт асиміляції -- параміл -- вуглевод, близький до крохмалю. Якщо евглену помістити в темряву, у розчин, що містить органічні речовини, то вони втрачають хлорофіл, стають безбарвними й починають засвоювати з навколишнього середовища готові органічні речовини. У такий спосіб евглени переходять від автотрофного до гетеротрофного способу живлення. Гетеротрофне живлення здійснюється в них не заковтуванням оформлених часток їжі, а поглинанням розчинених у навколишньому середовищі органічних поживних речовин через пелікулу. Часто розвиваючись у забруднених водах, де є велика кількість розчинених органічних речовин, евглени живляться міксотрофно. Газообмін відбувається всією поверхнею тіла.

За несприятливих умов евглена інцистується. При цьому вона відкидає джгут, округляється і виділяє навколо себе щільну оболонку, що оберігає від висихання. Утворюється циста спокою. Іноді евглена розмножується в інцистованому стані. Така циста називається цистою розмноження. Унаслідок змочування циста руйнується.

До цього класу також відносять хламідомонаду, що спричиняє цвітіння води. До колоніальних фітомастигінів належить вольвокс. Також існує ряд Панцирні джгутиконосці, поширені у морях і прісних водах. До підтипу Джгутиконосці належать паразити людини (трихомонади та дрібні паразити крові трипаносоми), а також джгутикові, що живуть у кишечнику земноводних, термітів і тарганів [4, c 70].

Тип Інфузорії (Infusoria)

Інфузорія туфелька (Раramecium Caudatum)

Живе в прісних водоймах усієї земної кулі. її можна знайти в ставках, озерах, дрібних калюжах, річках з повільною течією, пришляхових канавах і подушках вологих мохів. Дуже часто вони оселяються в наших будинках, наприклад, у воді для поливання кімнатних квітів.