Загальна методика викладання тем "Підцарство Одноклітинні або Найпростіші", "Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні", "Черви"

Усе цитоплазматичне тіло інфузорії розпадається на два шари: зовнішній -- ектоплазму -- світліший, і внутрішній -- ендоплазму -- темний і зернистий. Ектоплазма інфузорій називається кортексом. її периферійна частина, що межує із зовнішнім середовищем, є подвійною мембраною -- пелікулою. В ектоплазмі добре помітні коротенькі палички, розташовані перпендикулярно до поверхні,-- це трихоцисти. їхня функція пов'язана із захистом найпростішого. У разі сильного подразнення трихоцисти викидаються назовні, перетворюючись на тонкі довгі нитки, які вражають хижака, що нападає на туфельку. Вони паралізують найпростіших, в) які встромляються. Посередині тіла є глибока нав-колоротова западина -- перістом, по стінках якого розташовані війки. Скорочувальних вакуоль дві, вони розташовані в передній і задній третинах тіла. Вакуоль складається із центрального резервуара і провідних каналів. Скорочувальні вакуолі відіграють важливу роль у регулюванні струму води й регуляції осмотичного тиску,Ядерний апарат інфузорії , характеризується дуалізмом. Це означає, що існує два типи ядер: велике, макронуклеус (Ма) і мале, мікронуклеус (Мі).

Інфузорія туфелька перебуває в безперервному швидкому русі. її швидкість -- 2 мм на секунду. Активний рух туфельки пов'язаний з роботою війок. Зміна напрямку руху найпростіших під впливом різних подразників називають таксисами.

Інфузорія розмножується двома способами: поділом клітини надвоє і кон'югацією. Ще до того як з'явиться поперечна перетяжка, починається процес поділу ядерного апарата. Шляхом мітозу першим ділиться мікронуклеус, після нього -- макронуклеус. Інфузорія ділиться завжди поперек.

Під час кон'югації дві інфузорії зближуються, приєднуючись черевними боками, і плавають разом. Макронуклеус руйнується і розчиняється в цитоплазмі. Мікронуклеус ділиться двічі мейозом. У результаті утворюється по чотири ядра, три з яких руйнуються, а одне ділиться мітозом і в кожному кон'юганті утворюється по два диплоїдні ядра. Одне залишається на місці, а друге мігрує в сусідню клітину, де зливається зі стаціонарним ядром. Процес злиття мікронуклеуса і стаціонарного ядра називається заплідненням. Кон'югація сприяє підвищенню спадкової мінливості.

їжею є бактерії. Навколоротові війки створюють струм води в напрямку ротового отвору. Бактерії проникають через рот у глотку і скупчуються на її дні. Інфузорія туфелька харчується безупинно. Грудочка на дні глотки відривається і разом з рідиною спрямовується в ендоплазму, утворюючи травну вакуоль, що здійснює складний шлях, який закінчується тим, що вона наближається до поверхні тіла і через пелікулу її вміст викидається назовні.

У разі настання несприятливих умов -- висихання, накопичення продуктів обміну в зовнішньому середовищі -- інфузорія інцистується .

(Після вивчення запропонованих текстів учні заповнюють таблицю блок-схемами за питаннями для аналізу.)

Таблиця

Питання для аналізу	Представники
	амеба протей	евглена зелена	інфузорія туфелька
1. Середовище існування
2. Ознаки організації
3. Живлення
4. Розмноження
5. Рух

(Одночасно з роботою наукових лабораторій один учень одержує індивідуальне завдання на картці: використовуючи науковий текст, підготувати презентацію найпростішого на прикладі інфузорії туфельки. Після закінчення роботи наукових лабораторій він представляє свою презентацію.)

1. Систематичне положення.

2. Ареал поширення.

3. Статистична інформація.

4. Споріднені види.

V. Осмислення вивченого матеріалу

1. Бесіда з учнями

1) Як називається зовнішній світлий грузлий шар цитоплазми?

2) Як називається внутрішній зернистий рідкий шар цитоплазми?

3) Чим зовні вкрите тіло амеби?

4) Який органоїд амеби бере участь у функції виділення, осморегуляції й дихання?

5) Як розмножується амеба?

6) За рахунок чого форма тіла евглени стала?

7) Перелічіть способи живлення евглени.

8) Що таке кортекс?

9) Яка функція трихоцист?

10) Як називається процес зміни напрямку руху найпростіших під впливом різних подразників?

11) Які види розмноження в інфузорій ви знаєте?

12) Що таке інцистування?

2. Робота з картками

Гра «Упізнай представника»

Учні отримують картки з фрагментами вивчених представників і питаннями до них. Вони повинні якнайшвидше виконати завдання на картці.

VI. Рефлексія

Учні висловлюють свою точку зору: «Про одноклітинні я довідався, що...», «Мені було цікаво те, що...», «Сьогодні на уроці ми вивчали...».

VII. Підведення підсумків уроку

Під час уроку вчитель заповнював спеціальну таблицю, в якій відбивалася вся робота кожного учня на уроці.

VIII. Домашнє завдання

1. Використовуючи додаткову літературу, підготуйте творчу роботу про одноклітинну тварину за плацом:

1. Назва тварини

2. Середовище існування

3. Особливості будови, розмноження і розвитку

Текст проілюструйте малюнками, таблицями, схемами.

2. Використовуючи терміни нової теми, складіть кросворд.

Урок № 2

Тема : Найпростіші ? мешканці водойм і грунту.

Лабораторна робота № 2 “Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших водойм”.

Мета.

1) навчальна: Сформувати знання учнів про найпростіших тварин у природі - одноклітинних: амеби, евглени та інфузорії туфельки; дати характеристику їхній будові та процесам життєдіяльності.

2) виховна: Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища і особливо до невидимих оку тварин та рослин; сприяти розумінню єдності походження представників різних царств.

3) розвивальна: Розвивати уміння порівнювати будову та життєві функції найпростіших тварин; уміння аналізувати та робити відповідні висновки; розвивати пам'ять, увагу, мислення.

Обладнання: презентація «Різноманітність найпростіших».

Тип уроку: Засвоєння нових знань

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

Розповісти:

- як і коли були відкриті одноклітинні;

- що є живленням для одноклітинних, як пожива надходить до клітини, особливості травлення, виділення неперетравлених решток;

- як відбувається виділення надлишку води, солей та інших речовин;

- про безстатеве і статеве розмноження одноклітинних;

- про вияви подразливості одноклітинних;

- поведінку одноклітинних у несприятливих умовах

III. Мотивація навчальної діяльності.

На дошці зображені різноманітні одноклітинні тварини. Учні повинні визначити їхнє значення. Після коротких відповідей повідомити тему та мету уроку.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Розповідь про Підцарство Одноклітинні - Protozoa:

- представники найпростіших;

- поширення найпростіших у прісних водоймах;

- поширення найпростіших у морях;

- поширення в грунті;

Значення одноклітинних:

1. входять до ланцюгів живлення;

2. є складовою частиною бентосу і планктону;

3. є поживою для інших, особливо водних тварин;

4. є індикаторами визначення санітарного стану водойм;

5. форамініфери відіграють роль в утворенні відкладів крейди та вапняку;

6. форамініфери разом із молюсками, чиї рештки добре збереглися у геологічному літописі, мають значення “керівних копалин” для визначення геологічного віку порід;

7. радіолярії протягом сотень мільйонів років беруть участь в утворенні осадових порід, з них утворилися опали, яшма…;

8. найпростіші грунту разом з іншими організмами беруть участь у процесах ґрунтоутворення;

Осмислення об`єктивних зв'язків та взаємозалежностей у вивченому матеріалі.

V. Осмислення вивченого матеріалу

Виконання лабораторної роботи:“Спостереження за будовою та процесами життєдіяльності найпростіших із водойми або акваріума”.

VI. Узагальнення та висновки.

Поміркувати!

- Помістивши найпростіших тварин у проварену воду, подумати що з ними буде? (Загинуть, бо відсутній кисень, адже вони живі)

VII. Надання та пояснення домашнього завдання [3, c. 23].

Урок № 3

Тема: Одноклітинні організми, що оселяються в організмі інших істот.

Мета.

1) навчальна: Розширити знання учнів про різноманітність найпростіших тварин; ознайомити з паразитичними формами та їхнім впливом на інші живі організми.

2) розвивальна. Розвивати уміння порівнювати корисні та шкідливі організми, давати їм відповідну характеристику та визначати значення у природі та житті людини; розвивати уміння спостерігати, уявляти та робити висновки.

3) виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища; сприяти формуванню світоглядних ідей про єдність усієї живої природи планети.

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань .

Замість крапок вставити пропущені слова:

- амеби рухаються за допомогою …………….(псевдоподій);

- фотосинтез в евглени зеленої відбувається у ……………(хроматофорі);

- у прісноводних найпростіших продукти обміну та надлишки води виводяться через ……………(скоротливу вакуолю);

- здатність організмів реагувати на зміни навколишнього середовища називається ……………..(подразливість);

- інфузорія-туфелька рухається за допомогою ……..(війок);

- кисень у цитоплазму надходить через …………(поверхню тіла);

- в інфузорії неперетравлені рештки їжі виводяться через ……..(порошицю);

- переносити несприятливі умови найпростіші можуть за допомогою утворення …………(цисти).

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Розповідь про видатних вчених, які внесли вклад в розвиток паразитології:

Вітчизняні вчені зробили немалий внесок у паразитологію, зокрема медичну. О. П. Федченко розшифрував життєвий цикл ришти. Ф. О. Леш відкрив амебу -- збудника амебіазу, П. Ф. Веронський -- збудника одного з видів лейшманіозу, Д. Ф. Лямбль -- паразитів органів травлення-- лямблій. В.Я. Данилевський виявив плазмодіїв -- збудників малярії птахів, що сприяло виявленню збудників малярії людини. Важливі дослідження малярії виконали В.В. Фавр і Д.Л. Романовський.

Успішним розвиток паразитології привів до формування паразитологічиих шкіл, творцями яких стали видатні вчені.

В.О. Догель (1882--1955) першим у світовій науці обгрунтував екологічий напрямок у паразитології і створив найбільшу паразнтологічну школу. В. М. Беклемішев (1890--1962) автор вчень про малярійні ландшафти і життєві цикли кровосисних членистоногих. Ці вчення лягли в основу заходів по ліквідації малярії, сприяли і сприяють боротьбі не тільки з малярією, а й іншими хворобами, які передаються членистоногими. Створений В. М. Беклемішевим науковий напрямок успішно розвивається його численними учнями і послідовниками.

О.П. Маркевич створив найбільшу школу паразитологів на Україні. Організоване за його ініціативою Українське республіканське наукове товариство паразитологів об'єднало науково-дослідницьку і практичну діяльність паразитологів усіх профілів. Розробив методику комплексного вивчення паразитологічної ситуації, створив і розвинув учення про паразитоценози [2, c. 342].

Як ми бачимо дуже багато вчених внесли свій вклад в розвиток паразитології. На сьогоднішньому нашому уроці ми спробуємо дізнатися як саме впливають на організми інших тварин одноклітинні паразити та як можна вберегти себе від них.

Повідомлення теми та завдання уроку.

ІІІ. Сприймання та засвоювання учнями нового матеріалу.

Розповідь про паразитичні види одноклітинних тварин:

Характерна риса паразитів -- їхня патогенність (гр. pathos -- страждання, genos -- народження), тобто здатність викликати захворювання. Назви хвороб, які спричинюють паразити, утворюються з кореня родової назви паразита, до якого додається суфікс -оз, іноді -ез або -аз. Звідси захворювання, яке викликається одноклітинним паразитом, лейшманією, називається лейшманіозом, дизентерійною амебою -- амебіозом, тощо.

Хвороби, збудники яких вражають тільки людину, називаються антропопозами. Біологічним хазяїном і джерелом збудників цих хвороб є вражена людина. Хвороби, збудники яких вражають організм тварин і людини, називаються зоонозами. При цьому джерелом збудників хвороби е свійські й дикі тварини. Багатьом із зоонозів властива природна локалізація. Хвороби, які пов'язані зі збудниками тваринної природи -- найпростішими, називаються інвазійними .

Стадії розвитку паразита, в яких він здатний проникати у тіло хазяїна і після цього продовжувати свій розвиток, носять загальну назву інвазійних. Так, малярійний плазмодій у організмі людини проходить ряд стадій, але тільки стадія гаметоцита, потрапивши у тіло комара, буде продовжувати подальший розвиток. Отже, для комара інвазійною стадією є гаметоцит. У тілі комара плазмодій також проходить ряд стадій, але з них тільки стадія спорозоїта є інвазійною для людини [13, c. 178].

Дизентерійна амеба ( Еntаmoeba hislolytica) --збудник амебної дизентерії (амебіозу). Відкрита петербурзьким ученим Ф. О. Лешем у 1875 р.Локалізується у товстих кишках людиини та зустрічається у трьох формах: великої вегетативної тканинної, патогенної (forma magna)дрібної вегетативної, яка живе у порожнині кишок (formammuta); цисти . Умови, які необхідні для перетворення одних форм амеби дизентерійної у інші, вивчені російським протистологом В. Гнєзділовим. Виявилось, що різні несприятливі фактори -- переохолодження, перегрівання, недоїдання, перевтома тощо сприяють переходу forma minuta у forma magna. Необхідною умовою є також присутність певних видів кишкових бактерій. Амеби, занурюючись у стінки кишок, утворюють кровотечні виразки. Властиві також кров'яні випорожнення, частота яких досягає 3--10 і більше разів за добу. Хвороба може закінчитися смертю. Діагноз ставиться у випадку виявлення вегетативних форм і цист у фекаліях, проте необхідно пам'ятати, що цисти можуть виділятися і практично здоровими людьми. Практично здорові носії -- явище досить поширене. Профілактикою є собиста гігієна -- миття рук перед прийманням їжі і після відвідування туалету; термічна обробка їжі і питної води, ретельне миття овочіві, фруктів, які використовуються у їжу у сирому вигляді; оберігання продуктів і води від потрапляння пилу і від мух, які можуть переносити різних збудників хвороб.

Амеба ротова (Entamoeba gingivales). Перша паразитична амеба, яку знайшли у людини. Ця амеба часто зустрічається у каріозних зубах і в білому налипанні, що вкриває зуби. Розміри тіла коливаються від 6 до 60 мкм. Живиться бактеріями і лейкоцитами. Патогенне діяння -- сумнівне. Вільноживучі водяні амеби здатні давати мутантні форми, які поселяються в організмі людини і викликають тяжкі запальні процеси у центральній нервовій системі (менінгоенцефаліти).

Трипаносома (Trypanosoma brucei gambiense)--збудник трипаносомозу -- африканської сонної хвороби. У тілі людини й інших хребетних живуть у плазмі крові, лімфі, лімфатичних вузлах, спинномозковій рідині, тканинах спинного і головного мозку. Зустрічається у ряді екваторіальних районів Західної Африки. Розміри від 13 до 39 мкм. Тіло зігнуте, сплющене у одній площині, звужене на обох кінцях, має один джгутик і ундулюючу мембрану. Живиться осмотично. Розмножується трипаносома безстатевим шляхом (поздовжній поділ).

Лейшманії ? внутріклітинні паразити деяких ссавців (людини, собаки) і плазунів. Довжина 2-4 мкм. Руйнуючи клітини шкіри і внутрішніх органів, викликають хвороби - лейшманіози. Передаються через укуси москітів.

Лямблії. Паразитують в кишечнику деяких ссавців (і також людини), земноводних, деяких безхребетних. Тіло довжиною 8--30 мкм, забезпечено присоском, за допомогою якого лямблія прикріпляється до епітелію кишечника господаря, а також джгутиками - органоїдами руху. Розмножуються лямблії подовжнім діленням. У нижніх відділах кишечника утворюють захисні цисти, які виводяться в зовнішнє середовище з фекаліями, потрапляють в грунт і воду і заражають нових господарів. Лямблії, паразитуючі в тонкому кишечнику людини, викликають захворювання - лямбліоз.

Малярійний плазмодій. Для збудника малярії (плазмодія) характерна зміна двох хазяїв: людини і комара, при цьому відбувається чергування статевого і безстатевого розмноження. Статеве розмноження плазмодіїв відбувається в тілі різних видів малярійних комарів, безстатеве -- в тілі людини.

Спорозоїти малярійного плазмодія, потрапляючи в організм людини разом із слиною комара, розвиваються спочатку в клітинах печінки в екзоеритроцитарні шизонти, що дають початок так званій прееритроцитарній шизогонії. Розпадаючись на велику кількість мерозоїтів, екзоеритроцитарні шизонти дають початок еритроцитарній стадії паразита. В еритроцитах вони проходять кілька стадій з утворенням мерозоїтів, які виходять у плазму крові і знову проникають в еритроцити. У цей час у людини настають приступи малярії, підвищується до 40--41 °С температура, її лихоманить. Такі приступи повторюються через кожні 2--3 доби.

На певному етапі розвитку мерозоїти більше не діляться, а перетворюються на мікро і макрогаметоцити, які є джерелом зараження комарів. Під час укусу хворої людини у шлунок комара потрапляють плазмодії різних стадій розвитку. Проте тільки гаметоцити зберігають свою життєздатність і перетворюються на зрілі статеві клітини. Вони копулюють і дають початок рухливій зиготі, що через низку перетворень дає кілька тисяч спорозоїтів. Вони проникають у слинні залози комара і під час укусу зі слиною передаються людині.

Якщо не вживати лікувальних заходів, то з кожним циклом розвитку в крові людини кількість плазмодіїв зростає, що призводить до руйнування величезної кількості еритроцитів. У людини розвивається недокрів'я і може настати смерть.

Малярія -- одне з небезпечних і давніх захворювань. У середні віки вона спустошувала в країнах Європи цілі міста. В нашій країні вона була однією з найпоширеніших хвороб. Нині малярія зустрічається на всіх материках у районах із субтропічним і тропічним кліматом. В Україні малярія практично ліквідована. Це досягнуто в результаті активного виявлення й лікування усіх хворих, а також знищення комарів -- переносників збудника -- в місцях їх масового розмноження [1, c. 96].

V. Узагальнення та систематизація знань.

1. Які організми називаються остаточними і проміжними господарями?

2. Яких паразитичних найпростіших ви знаєте?

3. Назвіть представників паразитичних найпростіших, їх проміжних і остаточних господарів, місце локалізації та шкоду яку вони завдають організму інших тварин.

VІ. Оголошення домашнього завдання.

Прочитати § 11. Скласти пам'ятку-застереження про те, як уникнути зараження паразитичними найпростішими.

2.2 Розробки уроків з теми “Підцарство багатоклітинні тварини. Губки. Кишковопорожнинні. ”

Урок № 1 (зразок 1)

Тема: Загальна характеристика підцарства Багатоклітинні тварини. Тип Губки

Мета.

1) навчальна: узагальнити знання учнів про одноклітинні організми, про найпростіших -- збудників небезпечних хвороб, визначити методи профілактики дизентерії, малярії, лейшманіозу, токсоплазмозу, ознайомити учнів з особливостями будови багатоклітинних тварин, будовою-та процесами життєдіяльності губок .

2) розвивальна: розвивати вміння аналізувати і робити висновки, працювати з підручником, висловлювати свої думки з допомогою біологічних термінів; формувати екологічну культуру особистості;

3) виховна: виховувати бережливе ставлення до свого здоров'я, використовуючи знання з біології.

Обладнання : фотографії «Губки»; роздавальний матеріал, губка, кристалізатор, вода.

Основні поняття і терміни: багатоклітинні, тип Губки, зоофіти, фільтратори, ектодерма, ентодерма, пора, отвір, амебоїдні клітини, канальці.

Тип уроку: комбінований.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

Формування психологічного настрою учнів

Учитель. Вітаю вас на уроці. Ми продовжуємо наше навчання, і сьогодні для нашого уроку ви повинні розділитися на чотири групи. Для об'єднання в групи ми проведемо «криголам». Ті, чиї відповіді на поставлені питання співпадуть, об'єднаються в одну групу.

Прийом «Криголам»

У процесі «криголаму» учні об'єднуються в чотири групи.

Питання «криголаму»

1. Хто пам'ятає назву параграфа домашнього завдання? (Перша група учнів)

2. Хто добре підготувався до уроку? (Друга група учнів)

3. Хто не готувався до уроку, бо вважає, що й так усе добре знає? (Третя група учнів)

4. Учні, що залишилися, -- четверта група.

II. Актуалізація опорних знань.

Учні в групах виконують завдання. Стіки наклеюють на дошці.

Учитель. Цей дзбан є символічним дзбаном життя. Ми наповнимо його 4 камінцями здоров'я. Кожна група має .можливість отримати завдання та на стіках, що лежать у вас на партах, записати рекомендації щодо збереження свого здоров'я. (Учні отримують картки, на яких зазначені назви найпростіших: амеба дизентерійна, малярійний плазмодій, лямблії, токсоплазмоз.)

На підготовку цього завдання вам дається 3 хв. Будьте уважні, бо оцінювати відповідь інших будете ви. На аркушах після відповіді група оцінює учня, що відповідав.

Лист взаємооцінювання

Прізвище учня, що відповідає __________________________

Номер групи, яка оцінює _______________________________

Критерії оцінювання	Кількість балів
Логічна послідовність та чіткість відповіді
Використання схем і таблиць
Використання біологічних термінів
Висновок
Загальна кількість балів

(Максимальна оцінка кожного критерію -- 3 бали)

III. Мотивація навчальної діяльності.

Розповідь з елементами бесіди

Учитель. Сьогодні ми продовжуємо знайомитись із тваринним світом, зі світом багатоклітинних. Чим відрізняються багатоклітинні від одноклітинних? У вас на партах лежать опори (вислови: «складається з однієї клітини», «складається з багатьох клітин», «одна клітина виконує всі функції життєдіяльності», «кожна клітина має свою будову і виконує свої функції», «регуляція життєдіяльності відбувається з допомогою нервової та ендокринної системи»). Виберіть правильні.

Багатоклітинні

1. Складається з багатьох клітин.

2. Кожна клітина має свою будову та виконує свою функцію.

3. Процеси життєдіяльності регулюються нервовою та ендокринною системою.

(Складання схеми, запис у зошитах)

Чи всі багатоклітинні мають органи і системи органів?

Сьогодні ми ознайомимось із першими представниками підцарства Багатоклітинних тварин тип Губки.

IV. Вивчення нового матеріалу.

Далі вивчати матеріал ми будемо, працюючи в групах. Кожна група в папці знайде завдання, на виконання яко-1 го дається 7 хв.

Завдання для групи 1

1) Описати середовище існування та зовнішню будову губок.

2) Скласти опорний конспект за планом:

· середовище існування;

· спосіб життя;

· спосіб руху;

· зовнішня будова..

Завдання для групи 2

1) Типи клітин тіла губки.

2) Скласти опорний конспект за планом:

· зовнішній шар тіла губок;

· значення пор та канальців;

· значення джгутикових клітин;

· значення амебоїдних клітин.

Завдання для групи З

1) Описати процеси життєдіяльності губок.

2) Скласти опорний конспект за планом:

· губки-фільтратори;

· дихання губок;

· реакція на подразники; вдатність до регенерації.

Завдання для групи 4

1) Роль губок у природі та житті людини.

2) Скласти опорний конспект за планом:

· роль фільтраторів;

· утворення осадових порід;

· губки та молюски;

· використання в медицині;

· використання в промисловості.

Нас зі своїм завданням знайомить перша група. У файлах, що лежать у вас на столах, є таблиці для кожного учня. Ви, уважно слухаючи доповідача, заповнюєте таблиці. Кожна відповідь оцінюється учнями Інших груп.

Ці таблиці вам будуть потрібні для виконання домашнього завдання.

V. Домашнє завдання.

За допомогою таблиці ви вдома допишете загальну характеристику типу Губки. Хто хоче виконати завдання підвищеного рівня складності, пропоную скласти чотири тестові питання з однією правильною відповіддю або схему надходження їжі в організм губки.

Це завдання вам допоможе виконати матеріал § 12.

VI. Закріплення знань.

Проведення досліду

Губка опускається у воду. Відбувається поглинання води. З яким процесом життєдіяльності губок ми можемо його порівняти? {Живлення)

(Обговорення отриманих результатів)

Ш Рефлексія

· Що вам сподобалося на уроці?

· Що для вас виявилося найскладнішим?

· Яку інформацію ви запам'ятали?

Заключне слово вчителя

Висновок.

Тепер ви чітко можете відповісти на питання: чи всі багатоклітинні мають органи та системи органів?

Я вважаю, що ми досягай мети нашого уроку. Можна зробити висновок: навчаючи інших -- навчайся сам.

На уроці ви почули повідомлення своїх однокласників, працювали з підручником, обговорювали питання в групах. Тож пізнавайте, розумійте та бережіть природу.

Додаток

Скласти опорний конспект відповідно до поставлених завдань.

Завдання 1

Описати середовище існування та зовнішню будову губок:

· середовище існування;

· спосіб життя;

· спосіб руху;

· зовнішня будова.

Завдання 2

Типи клітин тіла губки:

· зовнішній шар тіла губок;

· значення пор та канальців;

· значення джгутикових клітин;

· значення амебощних клітин.

Завдання З

Описати процеси життєдіяльності губок:

· губки-фільтратори;

· дихання губок;

· реакція на подразники;

· здатність до регенерації.

Завдання 4

Роль губок у природі та житті людини:

· роль фільтраторів;

· утворення осадових порід;

· губки та молюски;

· використання в медицині;

· використання в промисловості.

VII. Оголошення домашнього завдання. Прочитати §12. Виконати Творче завдання на сторінці 52 [14, c. 26].

Урок № 1 (зразок 2)

Тема: Різноманітність підцарства Багатоклітинних тварин. Тип Губки.

Мета.

1) навчальна: розглянути процес можливого походження багатоклітинних від колоніальних джгутикових. Оцінити широку різноманітність типів і класів багатоклітинних тварин. Розглянути представників типу Губки, відзначити примітивні риси їх будови і життєдіяльності. Показати їх роль в природі і житті людини.

2) розвивальна: розвивати вміння аналізувати і робити висновки, працювати з підручником, висловлювати свої думки з допомогою біологічних термінів; формувати екологічну культуру особистості;

3) виховна: виховувати дбайливе ставлення до природи, до предмету, що вивчається.

Обладнання: фотографії, малюнки, опудала і інші колекційні екземпляри різних тварин; таблиці, що відображають систему царства Тварин; фіксовані (морські губки) або натурні (прісновода бодяга) екземпляри.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

Запис на дошці :

Число, місяць.

Тема: «Різноманітність підцарства Багатоклітинних тварин. Тип Губки.».

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Фронтальне опитування.

1.На підставі таблиці, заповненої в ході домашньої роботи, провести опитування по порівняльній характеристиці найпростіших тварин і одноклітинних водоростей.

2.Вчитель пропонує учням змоделювати ситуацію, коли всі найпростіші тварини зникли, представити позитивні і негативні наслідки. Назвати паразитів людини з числа найпростіших і охарактеризувати заходи профілактики захворювань, що викликаються ними, - як не допустити зараження людини малярією і дизентерією?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Почати пояснення нового матеріалу доцільно з повторення знань про будову і життєдіяльність клітини (живлення, дихання, виділення). Нагадати про колоніальних жгутикових - спеціалізація і взаємодія їх клітин, ймовірно, привели до появи багатоклітинних організмів. Найважливішою властивістю багатоклітинної тварини стала злагодженість роботи клітин, тканин і органів, їх координація нервовою системою. Ці якості властиві навіть таким примітивним багатоклітинним, як губки або гідри.

Доповнення. Процеси виникнення багатоклітинних тварин вивчав російський вчений Ілля Ілльїч Мечников (1845-1916). Примітно, що найпершою його науковою роботою, підготовленою ще в гімназії, стала стаття «Деякі факти з життя інфузорій». Вивчаючи найпростіших, губок, гідр, медуз і інших водних безхребетних під час навчання в Харківському університеті, роботи в Одесі і на Середземному морі, І.І. Мечников відкрив істоту, визнану вихідною формою багатоклітинних тварин. Це була покрита віями двошарова личинка гідри, дуже схожа з колонією жгутикових, кожна з клітин якої харчується самостійно (захоплює харчові частки і переварює їх), що дало привід ученому назвати передбачуваного предка багатоклітинних організмів фагоцителлою («пожирачкою»).

Схожу будову мають дорослі губки, що також нагадують двошаровий мішок, внутрішній шар якого (ендодерма) містить клітини з джгутиками, які самостійно відловлюють частки їжі з води, що втягується всередину через пори. Тим самим вочевидь, що єдина травна система, а також інші органи і тканини в губок відсутні. Життєво значима якість губок - здатність до регенерації (відновленню) втрачених частин організму.

Захищаються губки пасивно - за рахунок колючих скелетних кристалів. В деяких видів форму тіла підтримує пружний пористий скелет, з давніх часів використовуваний людиною для миття. Назва «губка» і понині збереглося за цією туалетною приналежністю, вироблюваною зараз з синтетичних матеріалів.

Більшість видів губок мають невеликі розміри (від 1-2 см до 0,5 м), але в південних морях зустрічаються високі (до 2 м) гіганти витонченої форми з красивими назвами: кубок нептуна, кошик Венери. Вельми цікавий приклад симбіозу кошика Венери і дрібних рачків виявлений в Японському морі. У обширній порожнині міцної скляної (із скелетом з прозорого кремнію) губки незрідка поселяються новонароджені рачки. Тут вони знаходять захист від ворогів, а губка отримує для живлення залишки їх їжі. Але пара дорослих рачків, що виросла, на відміну від свого потомства, вже не може виплисти через вузьке гирло губки назовні з цього житла і стає його довічними в'язнями. Ймовірно, тому в Японії нареченим підносять кошик Венери з парочкою нерозлучних рачків, як символ нерозривності їх родинних уз [9, c. 257].

IV. Закріплення вивченого матеріалу.

1. Після розгляду клітинної будови і тканин дати узагальнену характеристику типу Губки.

1. Губки - примітивні водні багатоклітинні тварини, які ведуть прикріплений спосіб життя.

2. Тіло губки складається з шарів: зовнішній шар - ектодерма, внутрішній шар - ентодерма, між ними - драглиста речовина мезоглея.

3. У основі систематики губок, ділення їх на класи лежать їх форма і речовина голок (скляні губки, звичайні губки, вапняні губки).

4. Губки можуть виробляти отруйні речовини.

5. Живлення губок - фільтрація води.

6. Розмноження як безстатеве - брунькування, ділення, так і статеве - за допомогою гамет. Характерна регенерація.

7. Розселення - на стадії личинки.

2. Запропонувати деяким учням відповісти на питання на с. 52 підручника.

V. Оголошення домашнього завдання.

1. Прочитати § 12.

2. Дати письмову відповідь на питання в рубриці «Творче завдання» на с. 52 підручника.

Урок № 2

Тема: Загальна характеристика кишковопорожнинних.

Лабораторна робота № 3 “Вивчення будови прісноводної гідри”.

Мета.

1) навчальна. Розширити знання учнів про багатоклітинних організмів; ознайомити із загальною характеристикою кишковопорожнинних тварин; дати розподіл типу на класи.

2) розвивальна. Розвивати уміння порівнювати будову та процеси життєдіяльності одноклітинних та багатоклітинних тварин, уміння спостерігати, аналізувати та робити висновки та узагальнення.

3) виховна. Виховувати бережливе ставлення до оточуючого середовища та сприяти природоохоронній діяльності; формувати світогляд про єдність одноклітинних і багатоклітинних організмів планети та зовнішнього середовища як джерела життя.

Обладнання: культура гідр, чашки петрі, мікропрепарати, мікроскоп, презентація “Тип кишковопорожнинні. Гідра”

Тип уроку. Засвоєння нових знань.

ХІД УРОКУ

І. Актуалізація опорних знань.

Методом фронтальної та індивідуальних бесід з'ясувати знання учнів про будову та процеси життєдіяльності представників типу Губки. Робота на дошці з малюнком губки. Позначити будову.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Розповідь учителя: . Процеси виникнення багатоклітинних тварин вивчав російський вчений Ілля Ілліч Мечников (1845-1916). Цікаво, що найпершою його науковою роботою, підготовленою ще в гімназії, стала стаття «Деякі факти з життя інфузорій». Вивчаючи простих, губок, гідр, медуз і інших водних безхребетних під час навчання в Харківському університеті, роботи в Одесі і на Середземному морі, І.І. Мечников відкрив істоту, визнану вихідною формою багатоклітинних тварин. Це була покрита віями двошарова личинка гідри, дуже схожа на колонію джгутикових, кожна з клітин якої харчується самостійно (захоплює харчові частки і переварює їх), що дало привід ученому назвати передбачуваного предка багатоклітинних організмів фагоцителлою («пожирачкою») [8, c. 174].

Отже Кишковопорожнинні походять від якихось перших примітивних багатоклітинних тварин, тіло яких складалося з двох типів клітин -- рухливих (з джгутиками) і травних (здатних утворювати псевдоніжки). Самі предки кишковопорожнинних беруть початок від найдавніших колоніальних одноклітинних тварин.

Поставити проблемне запитання:

- яке значення диференціації клітин у кишковопорожнинних?

ІІІ.Вивчення нового матеріалу.

Тип Кишковопорожнинні (Coelenterata) -- нижчі багатоклітинні тварини з радіальною симетрією тіла. Їх налічується близько 9 тис. видів, з них в Україні -- 40. Це переважно морські організми (медузи, актинії, коралові поліпи) і лише небагато з них живе у прісних водоймах (гідра). Для кишковопорожнинних характерними є дві основні життєві форми: поліпи (гідра, актинії) та медузи (аурелія, коренерот). Поліпи ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. Вони представлені як окремими особинами (гідра), так і колоніями (морські коралові поліпи). Медузи, як правило, вільно плавають у товщі води.

Тіло кишковопорожнинних складається з двох шарів клітин: зовнішнього (ектодермального) та внутрішнього (ентодермального). Між ними знаходиться неклітинний шар. Порожнини тіла у кишковопорожнинних немає, наявна лише кишкова порожнина, що зв'язана із зовнішнім середовищем ротовим отвором. У кишковій порожнині відбувається часткове перетравлювання їжі [6, c. 89].

Основні класи: Гідроїдні, Сцифоїдні та Коралові поліпи.

Клас Гідроїдні. До гідроїдних належать прісноводні, рідше морські поодинокі поліпи (прісноводна гідра, бура гідра, зелена гідра) і морські колоніальні поліпи (обелія). Прісноводні гідри зовні схожі на стебельце рослини довжиною від 1-3 мм до 1-1,5 см. Тіло гідри циліндричної форми; на його верхньому кінці розташований рот, оточений щупальцями; до субстрату прикріплюється нижньою частиною тіла -- підошвою. Гідри ведуть прикріплений або малорухливий спосіб життя. За способом живлення вони -- хижаки. Основна їхня їжа -- дафнії і циклопи. Морські гідроїдні ведуть прикріплений спосіб життя і мають вигляд невеликих кущиків, що складаються з декількох сотень і навіть тисяч особин.

У зовнішньому шарі тіла гідроїдних містяться шкірно-м'язові, жалкі, залозисті, нервові та проміжні клітини. Зовнішня частина шкірно-м'язових клітин утворює покриви, а внутрішня -- витягнута у скоротливі м'язові волокна, які забезпечують різні рухи тіла. Жалкі клітини виконують функцію захисту та нападу. Кожна така клітина містить капсулу, заповнену отруйною рідиною, і спіральне закручену нитку з чутливим волоском. З проміжних клітин утворюються усі інші види клітин.

Внутрішній шар клітин вистилає кишкову порожнину, у ньому знаходяться залозисті, епітеліально-м'язові (травні), проміжні та нервові клітини, але у меншій кількості, ніж у зовнішньому шарі. Залозисті клітини мають тонкі джгутики, які забезпечують пересування їжі по кишковій порожнині. Вони виділяють травний сік у кишкову порожнину, де частково відбувається процес травлення. Подальше перетравлення їжі відбувається шляхом фагоцитозу: епітеліально-м'язові клітини утворюють псевдоніжки, що захоплюють частинки їжі. Остаточно Їжа перетравлюється у травних вакуолях цих клітин. Таким чином, у кишковопорожнинних відбувається поєднання порожнинного травлення з внутрішньоклітинним. Неперетравлені рештки їжі викидаються назовні через ротовий отвір. Дихання в кишковопорожнинних здійснюється через усю поверхню тіла.

У зовнішньому шарі тіла є нервові клітини зіркоподібної форми. Вони містяться під епітеліально-м'язовими клітинами. Контактують нервові клітини між собою за допомогою відростків, утворюючи нервове плетиво. Така нервова система називається дифузною і є найпримітивнішою серед багатоклітинних. Скупчення нервових клітин спостерігається на підошві та біля рота. У відповідь на подразнення, що здійснюється, наприклад, голкою, тіло поліпа скорочується. Відповідь організму на дію подразників, що здійснюється за допомогою нервової системи, називають рефлексом. Рефлекторна відповідь організму поліпа має розлитий характер, що відповідає примітивному типу його нервової системи.

Гідроїдні розмножуються двома способами -- нестатевим та статевим. Нестатеве розмноження відбувається шляхом брунькування. При цьому на тілі утворюються випини -- бруньки. На вільному кінці бруньки, що збільшується в розмірах, спочатку утворюються щупальця та ротовий отвір, а потім і підошва. Згодом брунька (дочірня особина) відокремлюється від материнського організму і переходить до самостійного життя (гідра) або ж не відокремлюється від материнського організму і забезпечує ріст колонії (обелія).

Статеве розмноження гідр здійснюється шляхом утворення гамет із проміжних клітин: у нижній частині тіла утворюються яйцеклітини, а у верхній -- сперматозоїди. Дозрілі сперматозоїди виходять у воду, проникають у тіло інших особин, де відбувається запліднення яйцеклітини. Із запліднених яйцеклітин утворюються багатоклітинні зародки. Вони зимують, а дорослі особини гинуть. Навесні розвиток зародків відновлюється і з'являються молоді гідри.

У морського колоніального гідроїда обелії є особини без щупалець і рота. У певний період року вони відбруньковують маленьких медузок (діаметр дзвона 2-3 мм). Самки медузок відкладають у воду яйця, а самці -- сперматозоїди. Із заплідненого яйця розвивається вільноплаваюча личинка, яка осідає на дно або прикріплюється до підводних предметів. З личинки розвивається поліп, який, брунькуючись, дає початок новій колонії.

Для багатьох кишковопорожнинних характерна регенерація -- здатність відновлювати пошкоджені або втрачені частини тіла. Ціла гідра, наприклад, може відновитися з 1/200 частини її тіла.

Клас Сцифоїдні і клас Коралові Поліпи. До класу Сцифоїдні належать морські кишковопорожнинні (аурелія, або вухаста медуза, коренерот, ціанея), більша частина життєвого циклу яких припадає на стадію медузи. По-ліпоїдне покоління живе недовго й не утворює постійних колоній. Клас налічує близько 200 видів, з них усього 3 види (аурелія, коренерот, люцернарія) зустрічаються у Чорному та Азовському морях.

Тіло медуз має форму дзвона або парасольки зі щупальцями по краях. Розміри медуз варіюють від ЗО мм до 2 м у діаметрі. Посередині увігнутої сторони дзвона міститься ротовий отвір із 4-ма ротовими лопатями. Неклітинний шар у сцифоїдних медуз товстий, драглистий. На відміну від поліпів, медузи ведуть рухливий спосіб життя. Вони плавають шляхом виштовхування води з увігнутого боку парасольки. Нервова система медуз дещо складніша, ніж у гідроїдних (скупчення нервових клітин нагадують нервові вузли). У зв'язку з рухливим способом життя у медуз, на відміну від поліпів, е органи чуття -- світлочутливі вічка, які розташовані по краю парасольки. Світлочутливі вічка є не лише органами чуття, а й органами, які забезпечують ритмічне скорочення м'язів парасольки.

Сцифмедузи є роздільностатевими організмами. Під час розмноження гамети, що розвиваються у внутрішньому шарі клітин, виходять через рот назовні. У більшості медуз запліднення відбувається у воді. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, яка деякий час плаває, а потім, опустившись на дно, прикріплюється й перетворюється на поодинокого поліпа (1-3 мм висотою). Дорослий поліп відбруньковує личинки медуз, які поступово перетворюються на дорослу медузу. Таким чином, у сцифоїдних спостерігається правильне чергування статевого (медузи) і нестатевого (поліпи) поколінь, але, на відміну від більшості гідроїдних, у них переважає покоління медуз.

Клас Коралові Поліпи включає поодинокі (актинії) та колоніальні (червоний корал, чорний корал) організми. Актинії поширені в усіх морях -- від Арктики до Антарктиди, зустрічаються і в фауні України. Їхнє яскраво забарвлене тіло має вигляд циліндра з численними короткими товстими щупальцями. Актинії пересуваються шляхом розслаблення та скорочення підошви. Живляться, в основному, рачками і дрібною рибою. Актинії можуть вступати у взаємовигідні (мутуалістичні) відносини з іншими тваринами, зокрема ракоподібними. Колонії коралових поліпів складаються із сотень і навіть тисяч особин. Окрім актиній, коралові поліпи мають вапняковий або роговий скелет (внутрішній чи зовнішній).

Розмножуються коралові поліпи нестатевим (брунькування) і статевим способами. Корали можуть бути роздільностатевими або гермафродитами. Під час статевого розмноження у внутрішньому шарі клітин утворюються гамети, які, дозрівши, викидаються назовні через рот. Запліднення відбувається у воді. Із заплідненої яйцеклітини розвивається личинка, яка спочатку плаває, живиться дрібними планктонними організмами, а потім опускається на дно й перетворюється на поліпа. Стадія медузи в життєвому циклі коралових поліпів відсутня. Колонії утворюються шляхом брунькування первинного поліпа [3, c. 234].

ІV. Осмислення вивченого матеріалу.

Виконання лабораторної роботи “Вивчення будови прісноводної гідри”.

Мета роботи: вивчити особливості будови і пересування гідри.

Завдання:познайомитися з особливостями будови і пересування гідри; продовжити формування вмінь обгрунтовувати, порівнювати, аналізувати, публічно виступати.

Матеріал й устаткування: мікроскопи, піпетки, предметні і покривні скла, серветки, вода, культура вільноживучих найпростіших (Гідра), постійний препарат „Гідра”, препаровальних голки.

Перед початком виконання практичної роботи розглянемо Презентацію „Гідра”.

Пояснення

Навколишнє середовище, особливості будови і життєдіяльності.

В озерах, річках або ставках з чистою, прозорою водою на стеблах водних рослин зустрічається маленьке напівпрозора тварина - поліп гідра ("поліп" означає "багатоногих"). Це прикріплене або малорухливе кишковопорожнинна тварина з численними щупальцями.

Тіло звичайної гідри має майже правильну циліндричну форму. На одному кінці знаходиться рот оточений віночком з 5-12 тонких довгих щупалець, інший кінець витягнуть у вигляді стеблинки з підошвою на кінці. За допомогою підошви гідра прикріплюється до різних підводних предметів. Тіло гідри разом зі стеблинкою звичайно довжиною до 7 мм, зате щупальця здатні витягатися на кілька сантиметрів.

Променева симетрія. Якщо вздовж тіла гідри провести уявну вісь, то її щупальця будуть розходитися від цієї осі на всі боки, як промені від джерела світла. Звішуючись вниз з якого-небудь водного рослини, гідра постійно погойдується і повільно водить щупальцями, підстерігаючи здобич. Так як жертва може з'явитися з будь-якої сторони, променеподібно-розставлені щупальця найкраще відповідають Такого способу полювання. Променева симетрія характерна, як правило, для тварин, що ведуть прикріплений спосіб життя.

Кишкова порожнина. Тіло гідри має вигляд мішечка, стінки якого складаються з двох шарів клітин - зовнішнього (ектодерми) та внутрішнього (ентодерми). Усередині тіла гідри є кишкова порожнина (звідси і назва типу - кишковопорожнинні).

Зовнішній Шар клітин - ектодерма. Під мікроскопом в зовнішньому шарі гідри - ектодермі - видно кілька різновидів клітин.

Найбільше тут шкірно-м'язових. Стикаючись бічними сторонами, ці клітини створюють покрив гідри. В основі кожної такої клітини є скоротні мускульне волокно, що грає важливу роль при русі тварини. Коли волоконця всіх шкірно-м'язових клітин скорочуються, тіло гідри стискається. Якщо скорочуються волоконця тільки на одній стороні тіла, то в цей бік гідра і нагинається. Завдяки роботі мускульних волоконець гідра може повільно пересуватися з місця на місце, по черзі "ступаючи" то підошвою, то щупальцями. Такий рух можна порівняти з повільним перекидання через голову.

У зовнішньому шарі розташовані і нервові клітини. Вони мають зіркоподібну форму, так як забезпечені довгими відростками.

Відростки сусідніх нервових клітин стикаються між собою і утворюють нервове сплетіння, що охоплює все тіло гідри. Частина відростків підходить до шкірно-м'язовим клітинам.

Подразливість, рефлекси. Гідра здатна відчувати дотики, зміна температури, поява у воді різних розчинених речовин та інші подразнення. Від цього її нервові клітини збуджуються. Якщо до гідрі доторкнутися тонкою голкою, то збудження від роздратування однієї з нервових клітин передається по відростках іншим нервовим клітинам, а від них - до шкірно-м'язовим клітинам. Це викликає скорочення м'язових волоконець, і гідра стискається у грудочку. На цьому прикладі ми знайомимося зі складним явищем в організмі тварини - рефлексом. Рефлекс складається з трьох послідовних етапів: сприйняття подразнення, передачі збудження від цього роздратування по нервових клітин і відповідної реакції організму будь-яким дією. У зв'язку з простотою організації гідри її рефлекси дуже одноманітні. Надалі ми ознайомимося з набагато більш складними рефлексами у більш високоорганізованих тварин.

Жалкі клітини. Все тіло гідри і особливо її щупальця засаджені великою кількістю жалких, або кропив'яних, клітин. Кожна з цих клітин має складну будову. Крім цитоплазми і ядра в ній міститься міхурцева жалка капсула, всередині якої згорнута тонка трубочка - жалка нитка. Назовні з клітки стирчить чутливий волосок Як тільки рачок, мальок риби або інше маленька тварина торкнеться чутливого волосини, жалка нитка стрімко розпрямляється, її кінець викидається назовні і встромляє в жертву. По каналу, що проходить всередині нитки, з жалкої капсули в тіло здобичі потрапляє отрута, що викликає загибель дрібних тварин. Як правило, вистрілює відразу багато жалких клітин. Потім гідра щупальцями підтягує видобуток до рота і ковтає. Жалкі клітини служать гідрі також і для захисту. Риби та водні комахи не їдять гідр, палючих ворогів. Отрута з капсул по своїй дії на організм великих тварин нагадує отруту кропиви [4, c. 62].

Хід роботи:

1. Розглянути живу гідру. Для цього приготувати тимчасовий мікропрепарат з живих гідр; покривне скло забезпечити високими пластиліновими ніжками. Спостереження вести під мікроскопом при малому збільшення (або під штативне лупою).

Завдання: замалювати контури тіла гідри і позначити на малюнку всі одписано вище елементи її зовнішнього будівлі.

2. Простежити за скороченням і витягуванням тіла тварини: при поштовху, струшуванні або іншому роздратуванні тіло гідри стиснеться в грудку; через кілька хвилин, після того, як гідра заспокоїться, тіло її прийме довгасту, майже циліндричну форму (довжиною до 3 см).

Завдання: спостереження записати в робочий зошит.

3. На мікропрепараті поздовжнього розрізу при малому збільшенні мікроскопа розглянути форму гастроваскулярної порожнини і її положення в тілі гідри. Звернути увагу на вистилку порожнини (на всьому її протязі) ендодермальних клітинами. У цьому потрібно переконатися, розглянувши гіпостом при великому збільшенні мікроскопа.

Завдання: знайти ділянки гастроваскулярної порожнини, які беруть системи травлення. Всі спостереження замалювати, позначивши на малюнку.

4. На мікропрепараті поздовжнього розрізу (або на тотальному) розглянути під мікроскопом при великому збільшенні невеликий ділянка щупальця. Вивчити зовнішній вигляд жалких клітин, їх розташування в тілі і утворені ними жалкі батареї.

Завдання: вивчений ділянку щупальця замалювати з зображенням обох клітинних шарів, ділянки гастроваскулярної порожнини і жалкі клітини.

V. Узагальнення та систематизація знань.

Кишковопорожнинні - багатоклітинні тварини, у яких закладається два шари клітин, розмежованих мезоглеєю. Внаслідок диференціації клітин у них формуються примітивні тканини. Характерною є наявність кишкової порожнини. Завдяки нервовій системі вони здатні реагувати на подразнення зовнішнього середовища у вигляді рефлексів.

VІ. Підведення підсумків уроку.

VІІ. Надання та пояснення домашнього завдання.

Урок № 3

Тема. Розмноження, життєвий цикл і різноманітність кишковопорожнинних.

Мета.

1) навчальна: показати різноманітність кишковопорожнинних, єдність їх організації, розкрити їх роль у природі та житті людей.

2) розвивальна: продовжувати формувати поняття про пристосованість тварин до середовища існування.

3) виховна: виховувати бережливе ставлення до живих організмів навколишнього середовища, формувати світогляд про те, що кожен організм має своє певне місце в екосистемі

Обладнання : таблиці «Тип кишковопорожнинні», презентація «Різноманітність кишковопорожнинних»; вологі препарати актиній та медуз, колекція коралів; географічна карта півкуль.

Поняття та терміни: поліпи, коралові поліпи, атоли, рифи; медузи, статоцисти, ціанея, аурелія, хрестовичок.

Тип уроку: урок-подорож.

ХІД УРОКУ

I. Організаційний момент.

Пропонується у вигляді уроку подорожі. На дошці - таблиці та карта півкуль з маршрутом подорожі; записана тема уроку та девіз: «Радість бачити й розуміти - найкращий дар природи.»

II. Мотивація навчальної діяльності.

Вступне слово вчителя - оголошення теми та мети уроку.

Сьогодні ми продовжимо вивчати тип Кишковопорожнинні і познайомимося з різноманітністю, значенням у природі і житті людини тих тварин, які належать до цього типу. (Запис в зошит теми уроку). А зробимо це ми здійснивши навколосвітню подорож по морях і океанах. Девізом нашого уроку буде вислів Ейнштейна - «Радість бачити і розуміти - найкращий дар природи.» Усі ви можете бачити те, що вас оточує, а от щоб все зрозуміти треба відповідально ставитися до навчання, старанно виконувати завдання. Ніщо легко не дається, але коли людина досягає мети, вона відчуває справжню радість і задоволення від того, що її вдалося це зробити. Отже вперед до досягнення нашої мети.