Особливості самооцінки молодших школярів з різним рівнем навчальних успіхів



Рис. 10. Порівняння рівня успішності навчання з рівнем домагань учнів 2 класу (%)

Таким чином, рівень домагань учнів 2-го класу зростає і рівень успішності також має тенденцію до зростання.

Отримані результати порівняння успішності учнів 3-го класу з їх рівнем домагань можна представити у вигляді такого графіка (див. рис. 11):

Рис. 11. Порівняння рівня успішності та рівня домагань учнів 3 класу (%)



Таким чином, даний графік показує, що відбувається розшарування вибірки на дві підгрупи: перша - має високий рівень домагань і успішності, а друга - тяжіє до середніх та низьких показників і на кривій розподілу респондентів це видно як дві моди за даними успішності та рівня домагань. Крім того, рівень домагань має розпорошену картину, що вказує на різну соціальну ситуацію дітей, різні сфери інтересів, уподобань, схильностей. Можна передбачити, що врахування цих різних сфер домагань дітей в учбовій діяльності буде сприяти збалансуванню показників. Таким чином, сфера навчання, яка презентує провідну діяльність дітей, буде входити в безпосереднє життя дитини. Навички навчання, які учні здобувають в процесі школи, можуть бути перенесені в сферу щоденного життя, тим самим, підвищуючи здатність дітей опановувати ним.

Отримані результати порівняння успішності учнів 4-го класу з їх рівнем домагань можна представити у вигляді такого графіка (див. рис. 12):

Рис. 12. Порівняння рівня успішності та рівня домагань учнів 4 класу (%)

Таким чином, рівень домагань учнів 4-го класу перебуває на дуже високому рівні, а рівень знань - на достатньому. Видно, що рівень домагань у дітей зростає і вибірка стає однорідною, яка мотивована на навчання. Ми не досліджували причин, але вважаємо, що така спрямованість на високі показники може бути пов'язана із переходом до середньої школи.

Наразі дослідження виявило відмежованість навчальної діяльності від сфери особистісних домагань дитини. Якщо в другому класі ці сфери розвиваються симетрично, то в третьому - формується тенденція до розмежування. В 4-ому класі простежується явище, що повторює тенденцію другого класу: фактично в учнів дуже високий рівень домагань, але в них не вистачає знань, щоб реалізувати ці домагання, адже їх рівень успішності перебуває на нижчому рівні.

2.3 Особливості становлення самооцінки дітей з різним рівнем успішності впродовж початкового навчання

Результати тестування за методикою Дембо-Рубінштейн

Після обробки тестування, проведеного за методикою Дембо-Рубінштейна в модифікації Прихожан ми, на основі параметрів самооцінки по кожній із шкал, підрахували середню самооцінку для кожного з учнів (див. дод. 23, 24, 25). Результати, проведеного обстеження показали, що рівень самооцінки респондентів 2-х та 4-х класів має тенденцію розшарування на середній, високий та дуже високий рівні (див. дод. 26, 27), а третьокласників - на чотири сектора: низький, середній, високий та дуже високий (див. рис. 13).



Рис. 13. Рівень самооцінки учнів 3 класу (%)

Таким чином, лише в 3-ому класі спостерігаються учні з низькою самооцінкою.

Згідно показників вибірки ми порівняли рівень самооцінки молодших школярів 2-4-х класів та отримали такі результати (див. рис. 14):

Рис. 14. Порівняння рівня самооцінки згідно показників вибірки 2-4-х класів (%)

Таким чином, дуже високий рівень самооцінки, за результатами тестування за методикою Дембо-Рубінштейн, спостерігається в учнів 4-го класу, а низький рівень самооцінки мають лише респонденти з 3-го класу. Концентрація себе та збільшення успішності четвертокласників може бути зумовлена переходом до середньої школи, як ми і писали попередньо. Це припущення ми зробили з того, що батьки учнів 4-го класу відмічали, що вони більше спілкуються зі своїми дітьми про перехід до старших класів, мотивують їх, таким чином, на навчання, а для батьків другокласників та учнів 3-х класів це питання не актуальне, тому вони не розмовляють з дітьми на дані теми.

Результати тестування за методикою Будассі

Після проведеного тестування за методикою Будассі ми знайшли для кожного учня коефіцієнт кореляції рангів для визначення адекватності самооцінки (див. дод. 28-30). Результати показали, що в кожному з класів переважає адекватний рівень самооцінки, але найбільше та в однаковій кількості таких респондентів спостерігається у 2-ому та 4-ому класах (див. рис. 15, 16), в 3-ому класі також спостерігається тенденція до адекватної самооцінки (див. дод.31).

Рис. 15. Рівень адекватності самооцінки згідно показників вибірки 2-го класу (%)

Таким чином, результати тестування за методикою Будассі показали, що 62,5% учнів 2-го класу мають адекватну самооцінку.



Рис. 16 Рівень адекватності самооцінки згідно показників вибірки 4-го класу (%)

62,5% учнів 4-го класу також мають адекватний рівень самооцінки.

Ми порівняли рівень самооцінки учнів 2-4-х класів за результатами тестування, проведених за методикою Будассі, і отримали такі показники (див. рис. 17):

Рис. 17. Порівняння рівня адекватності самооцінки учнів 2-4-х класів (%)

Отже, в кожному класі повторюється одна і та ж тенденція: в учнів переважає адекватний рівень самооцінки, але спостерігаються респонденти також і з заниженою та завищеною самооцінкою. Найбільша кількість учнів з заниженою самооцінкою спостерігається в 3-ому класі (38%), а завищеною - в 2-ому.

Результати кореляції методом Спірмена

Використовуючи кореляцію методом Спірмена, ми виявили зв'язки між самооцінкою, рівнем домагань молодших школярів та їхньою успішністю в навчанні (див. дод. 32).

Враховуючи, що середній рівень домагань становить 95 балів, а нижньою границею норми є 90 балів, тому описані нижче закономірності необхідно розглядати саме в цьому завищеному діапазоні: 90-100 балів по домаганнях. Те ж відноситься й до середнього значення самооцінки, яке становить 71 бал, нижньою границею норми при цьому є 60,8 бала, верхньою границею норми 80,7.

Найбільшу залежність від різних характеристик самооцінки показує успішність по інформатиці, причому зв'язок оцінок по цьому предмету із самооцінкою переважно негативний. Зокрема, низьку успішність по інформатиці супроводжують низькі самооцінки вмілості рук, упевненості, рівня домагань до: розумових здібностей, характеру, авторитету, умілості рук, зовнішності, упевненості (кореляція від -0.35 до -0.48; p?0.01). Враховуючи описані кореляції, середні значення самооцінки й домагань також мають негативну кореляцію з успішністю по інформатиці. Чим вища успішність по інформатиці, тим нижча самооцінка в цілому (r=-0.41; p?0.05) і середній рівень домагань (r=-0.45; p?0.01).

Наступним предметом по кількості зв'язків із самооцінкою й рівнем домагань є предмет «Я і Україна». Тут так само спостерігаються негативні кореляції: високій успішності по цьому предмету відповідає низька самооцінка вмілості рук (r=-0.33; p?0.05), низький рівень домагань до: авторитету, умілості рук, упевненості й загальний рівень домагань (кореляції від -0.33 до -0.38; p?0.05).

Далі по кількості зв'язків випливає успішність по музичному мистецтву. Високу успішність по цьому предмету супроводжує зниження самооцінки вмілості рук (r=-0.32; p?0.05) і рівень домагань до впевненості (r=-0.33; p?0.05).

Серед інших зв'язків слід зазначити наступні: підвищення успішності по українській мові супроводжує зниження домагань до впевненості (r=-0.35; p?0.05), по іноземній мові - зниження домагань до вмілості рук (r=-0.35; p?0.05).

Існують і позитивні зв'язки показників самооцінки з успішністю. Зокрема, адекватна самооцінка найчастіше зустрічається в дітей з гарною успішністю по образотворчому мистецтву (r=0.3; p?0.05) і основам здоров'я (r=0.42; p?0.01).

Особливо слід відзначити фізичну культуру. Це єдиний предмет, який має багато позитивних зв'язків із самооцінкою й домаганнями. Так, у дітей з високими оцінками по фізичній культурі краща самооцінка своєї зовнішності (r=0.3; p?0.05), високі домагання по авторитету (r=0.34; p?0.05), висока загальна самооцінка (r=0.32; p?0.05) і загальний рівень домагань (r=0.36; p?0.05).

Таким чином, ми можемо сказати, що по більшості предметів, що вимагають інтелектуальних здібностей самооцінка й домагання поводяться протилежно успішності: у дітей з високими оцінками домагання й самооцінка низькі, у дітей з поганими оцінками - високі. Зовсім іншим способом показують себе предмети, що вимагають не інтелектуальних зусиль, а фізичних (фізична культура) і образного мислення (образотворче мистецтво). По цих предметах гарна успішність відповідає більш високій самооцінці й домаганням. На нашу думку, музичне мистецтво ввійшло в категорію інтелектуальних предметів тому, що вимагає вивчення нотної грамоти, яка, по своїй суті, є формальною мовою опису музичних закономірностей, що вимагають значних інтелектуальних зусиль.

Ми вважаємо, що виявлені закономірності пов'язані з не врахуванням рівня розвитку, потреб школярів і тиском, який доводиться виявляти вчителям на учнів з метою підвищення успішності. Чим більший тиск чиниться на учнів, тим більшою мірою вони втрачають автономію, починають нижче оцінювати себе, перестають ставити собі високі планки досягнень. Однак це не стосується інтелектуальних здібностей, адже для них закономірність зворотня. Вчителі намагаються звертати увагу й розбудовувати переважно інтелектуальні здібності учнів, забуваючи, і, більше того, знижуючи особистісну самооцінку учнів і змушуючи їх почувати непотрібність високих домагань до себе. Відзначимо, що такі предмети, як фізична культура й образотворче мистецтво навпаки - заохочують творчість і індивідуальний підхід, а на уроках фізичної культури змагальний підхід дозволяє проявитися домаганням учнів. Саме тому творчість на уроках образотворчого мистецтво, вільні ігри й змагання на уроках фізичної культури можуть сприяти підвищенню самооцінки й рівня домагань. Так же відзначимо, що не можна говорити про можливість підвищення самооцінки й домагань до неадекватного рівня - для такого висновку отримані зв'язки занадто слабкі, хоча статистично значимі й повністю обґрунтовані. Кореляції, що дозволяють однозначно судити про безпосередній зв'язок успішності й самооцінки повинні починатися з коефіцієнтів більш 0.7 (це понад значимі коефіцієнти), ми ж одержали значимі коефіцієнти до 0.48, що говорить про наявність зв'язку, але не абсолютизує його.

Висока середня оцінка успішності відповідає високій самооцінці розумових здібностей (r=0.32; p?0.05), причому найбільшою мірою від самооцінки розумових здібностей залежить успішність по математиці (r=0.31; p?0.05). Інших залежностей середньої оцінки успішності виявлено не було. Отримані результати можна подати у вигляді такої таблиці (див. таб. 2.3) та представити за допомогою гістограми (див. рис. 18):

Таблиця 2.3. Співвідношення рівня самооцінки розумових здібностей та середньої успішності

	Успішність
Самооц. розум. здібн.	1. Низькі	2. Середні	3. Високі
1. Низькі	13,3	11,1	2,2
2. Середні	11,1	26,7	13,3
3. Високі	2,2	6,7	13,4

Рис. 18. Співвідношення рівня самооцінки розумових здібностей та середньої успішності

Таким чином, висунута нами гіпотеза про те, що успішність навчання молодших школярів визначає особливості і рівень їхньої самооцінки підтвердилася частково, адже було з'ясовано, що висока середня оцінка успішності відповідає високій самооцінці розумових здібностей, а низький рівень успішності відповідає низькій самооцінці розумових здібностей відповідно. Тобто успішність навчання молодших школярів визначає особливості і рівень саме самооцінки розумових здібностей.



3. Вивчення напрямів формування позитивної самооцінки у дітей молодшого шкільного віку

Рекомендації вчителю та батькам щодо формування у дитини молодшого шкільного віку позитивної самооцінки

За даними Л. І. Божович, правильне формування самооцінки - це один з найважливіших факторів розвитку особистості дитини. Стійка самооцінка формується під впливом оцінки з боку оточуючих (дорослих і дітей), а також власної діяльності дитини і власної оцінки її результатів. Якщо дитина не вміє аналізувати свою діяльність, а оцінка з боку оточуючих змінюється в негативному для нього напрямку, виникають гострі афективні переживання. При тривалому збереженні такої ситуації ці негативні форми поведінки фіксуються і стають стійкими якостями особистості. Л.І.Божович зазначає, що негативні якості особистості виникають у відповідь на потребу дитини уникнути важких афективних переживань, пов'язаних з втратою впевненості в собі [14].

Для підтримки планки на гідній висоті слід методично займатися формуванням самооцінки. Оціночна діяльність учителя - основа для формування самооцінки в учнів початкової школи. Самооцінка формується і розвивається, якщо вчитель демонструє позитивне ставлення до учня, віру в його можливості, бажання всіма способами допомогти йому вчитися. Методична сторона зводиться до застосування в навчальному процесі переважно індивідуальних еталонів, що створюють умови для рефлексивної оцінки учнів своїх дій. Однак роль батьків у формуванні адекватної самооцінки дитини молодшого шкільного віку не менш важлива, ніж роль педагога, адже те, що людина набуває в сім'ї, він зберігає протягом усього подальшого життя. По суті, самооцінка - це спочатку привласнення дитиною оцінки батьків. Пізніше сили набирає стиль сімейного виховання, і самооцінка починає диференціюватися. На цьому етапі дитяча самооцінка залежить від особливостей сімейної виховної політики.

Таким чином, для формування адекватної самооцінки молодшого школяра рекомендується:

- врахування потреб розвитку дітей;

- педагогу йти шляхом розвитку можливостей дітей, створення для них ситуації успіху;

- і педагогам, і батькам рекомендується бути щедрим на похвалу, прояв емоційної підтримки по відношенню до дітей;

- робота з формування самооцінки повинна здійснюватися у різні режимні моменти і в різних видах діяльності;

- педагогу рекомендується задіяти різні джерела і механізми;

- педагогу враховувати принцип заходи і принцип системи;

- навчати дитину способам зняття м'язової і емоційної напруги;

- проводити з дітьми релаксаційні ігри;

- надавати дітям можливість робити те, чим вони можуть пишатися;

- надавати дітям можливість оцінити себе позитивно (у грі, у дослідженні, в бесіді);

- давати можливість дітям робити вибір.

Батьки задають початковий рівень домагань дитини - те, на що він претендує у навчальній діяльності. Рівень домагань безпосередньо впливає на самооцінку дитини, тому батькам для формування у своїх дітей диференційованої адекватної самооцінки в процесі виховання слід дотримуватися наступних рекомендацій:

- Знаходити час, хоча б кілька хвилин кожен день, щоб приділити дитині всю свою увагу, не ділячи його ні з чим!

- Показати дитині, що батьки визнають і розуміють його почуття, навіть якщо не згодні з ним. Пояснити, що різні люди можуть мати різні почуття. Ніякі людські почуття не бувають правильними чи неправильними. Пам'ятати, визнавати почуття дитини, навіть негативні, не означає дозволяти йому неприйнятну поведінку;

- Як би не подобалася ситуація або який-небудь план, запитати про це думку дитини, якщо необхідно, запропонувати йому пару альтернатив. Це не тільки привчить дитину думати самостійно, а й розуміти, що його думка цінують, що дає дитині відчуття контролю над ситуацією;

- Показувати дітям свою безкорисливу любов;

- Встановити послідовні, тверді обмеження. Це дозволить дитині зрозуміти, що навколишній світ передбачуваний. Втілення їх у життя вимагає вироблення відповідних наслідків за неважливе поведінку;

- Хвалити дитину за конкретні вчинки. Якщо дитина бачить, що батьки дійсно помітили його спроби щось зробити добре, він їх повторить;

- Використовувати рольові ігри для обігравання з дітьми важких або незнайомих ситуацій заздалегідь, так щоб, стикаючись з ними, діти відчували себе впевнено, комфортно, знаючи, що робити і чого чекати;

- Допомогти дітям навчитися вирішувати проблеми самим, не вдаючись до допомоги дорослих;

- Поважати зусилля дітей;

- показувати дитині очевидні свідоцтва його розвитку, його досягнення. Показувати дитині його старі малюнки або його більш ранню відеозапис, щоб довести йому, які він зробив успіхи, які придбав нові навички;

- Пояснити дитині, що у всіх іноді трапляються невдачі. Дуже важливо зрозуміти, що помилки дають людині можливість вчитися;

- Намагатися концентруватися на позитивному, придумати що-небудь цікаве;

- Допомогти дитині відчути його важливість, доручаючи йому якісь справи або обов'язки, щоб допомогти сім'ї;

- Ставитися з повагою до індивідуальних особливостей дитини, до його ступеня розвитку на різних стадіях;

- Визнавати сильні сторони своєї дитини і хвалити за них, а не фіксувати увагу на його слабкостях. Надати дитині якомога більше можливостей досягати успіху в тому, що йому подобається і що в нього виходить. Це допоможе йому набути впевненості в собі;

- Уникати порівняння свою дитину з іншими. Хай він знає, що його люблять таким, яким він є;

- Розповідати дитині цікаві деталі про сім'ю, про історію сім'ї. Просити про це родичів;

- Обов'язково влаштовувати сімейні свята. Встановити власні сімейні традиції;

- Відкривати дитині свій внутрішній світ, ділитися з ним своїми пристрастями, знаннями та емоціями;

- Дбайливо ставитися до внутрішнього світу дитини, поважати його інтереси, серйозно сприймати прикрощі, якими б тривіальними, повторюваними і нудними вони не здавалися;

- Дитина повинна бачити, що батьки пишаються не тільки їм, але і собою;

- Батьки повинні розуміти, що жартівливі прізвиська або піддражнювання дитиною можуть сприйматися серйозно. І якщо він просить перестати, слід прислухатися до нього;

- Намагатися дивитися на деякі речі очима дитини, пам'ятати, що його розуміння навколишнього світу грунтується на обмеженому досвіді і не розвиненому його мисленні;

- Знайомити дитину з різноманіттям навколишнього світу, говорити про те, що кожна людина - унікальний, і він теж;

- З повагою говорити про культурні, фізичних і більш тонких відмінностях між людьми.

Були розроблені такі рекомендації спеціально для педагогів з формування адекватної самооцінки молодшого школяра:

- Оцінка повинна служити головною метою - стимулювати і спрямовувати навчально-пізнавальну діяльність молодшого школяра;

- Давати змістовну оцінку роботі молодшого школяра;

- Оцінка повинна не завершувати навчально-пізнавальну діяльність, а супроводжувати її на всіх щаблях;

- Необхідно використовувати взаємне рецензування, при цьому відзначати достоїнства і недоліки, висловлюючи думки про оцінку;

- Після рецензування робота повертається автору, і учні самостійно аналізують свою роботу;

- Пропонувати учневі із заниженою самооцінкою надавати допомогу слабковстигаючим учням;

- Необхідно включати ситуації, концентруючи самооцінку дитини, що ставлять перед ним завдання усвідомлення особливості своєї роботи, її сильних і слабких сторін і сприяють спрямованості дитини на власні способи дії;

- Необхідно вводити зошити, в яких учні за спеціальною схемою роблять записи, аналізуючи і оцінюючи свою роботу на уроці, визначаючи міру засвоєння матеріалу, ступінь його складності, виділяючи найбільш важкі моменти роботи;

- Необхідно пропонувати дітям самостійно оцінювати класні і домашні завдання до того, як віддати на перевірку вчителю, після того як роботи перевірив і оцінив вчитель, необхідно обговорювати випадки неспівпадання оцінок. З'ясувати підстави, на яких будують самооцінку діти і показники, за якими оцінює вчитель;

- Необхідно використовувати похвалу в роботі з дітьми, що мають занижену самооцінку.

Рекомендується проводити такі групові ігри для підвищення самооцінки молодшого школяра:



Висновки

Самооцінка - важливий компонент розвитку самосвідомості, який необхідно розвивати ще з самого дитинства.

Правильне формування самооцінки - це один з найважливіших факторів розвитку особистості дитини. Стійка самооцінка формується під впливом оцінки з боку оточуючих (дорослих і дітей). Оціночна діяльність учителя - основа для формування самооцінки в учнів початкової школи, однак роль батьків у формуванні адекватної самооцінки дитини молодшого шкільного віку є не менш важливою. По суті, самооцінка - це спочатку привласнення дитиною оцінки батьків. Саме тому для вчителів та батьків були розроблені спеціальні рекомендації, дотримання яких сприятимуть формуванню та розвитку позитивної самооцінки в молодшого школяра.

Безпека навчального середовища та прийняття дитини значущими дорослими виступає умовою формування позитивної самооцінки у дитини молодшого шкільного віку. Батьки виступають для дитини такими, які формують у дитини коло пізнавальних інтересів, а школа формує уявлення про соціально прийнятні форми їх реалізації. Взаємодія батьків і вчителя допомогає дитині формування позитивне до себе ставлення та визначати адекватний рівень домагань, як основу формування адекватної самооцінки.

Створення корекційної програми з формування позитивної самоцінки буде корисним заходом для дітей молодшого шкільного віку. Ця програма може бути проведено для дітей разом із батьками та за участю вчителя.



Список використаних джерел

1. Авдеева Н.Н. Привязанность ребенка к матери и образ себя//Вопросы психологи. - 1994, №4. - с. 65-73.

2. Анкудинова Н. Е. Об особенностях оценки и самооценки учащихся I-- IV классов в учебной деятельности//Вопросы психологии. - 1968, № 3. - с. 131--138.

3. Ананьєв Б.Г. Людина, як предмет пізнання - Л.: 1978 - с. 68.

4. Ананьев Б. Г. К постановке проблемы развития детского самосознания. -- Известия АПН РСФСР, 1948, вып. 18. - с. 101--124.

5. Андрущенко Т.Ю. Психологические условия формирования самооценки в младшем школьном возрасте//Вопросы психологии. - 1978, №4.

6. Архипова И. Диагностика психического развития ребенка: 250 тестов, заданий и упражнений для адаптации ребенка к шк. - СПб.: Наука и техника, 2008. - 252 с.

7. Баранник В. Самооцінка та її місце в структурі самосвідомості//Соціальна психологія. - К.: Український центр політичного менеджменту, 2006, № 3. - с. 95-101.

8. Бахур В.Т. Це неповторне «Я». - М.: Знання, 1986.

9. Белобрикіна О.А. Вплив соціального оточення на розвиток самооцінки//Питання психології. - 2001, № 4.

10. Бернс Р. Развитие Я-концепции и воспитание. - М.: Прогрес, 1986. - 422 с.

11. Бех І.Д. Вивчення особистості молодшого школяра//Поч. шк. - 1993, №3.

12. Бороздина Л.В. Тестовый материал для лабораторных занятий. В кн.: «Потребности, мотивы, эмоции». - М.: 2010. - с. 23-48.

13. Бороздина Л.В. Что такое самооценка?//Психол. журнал. - 1992, т. 13, №4. - с. 99-100.

14. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе//Вопросы психологии. - 1979, №4. - с. 22-34.

15. Божович Л.І. Особистість і її формування в дитячому віці. - М.: 1968. - с. 350.

16. Божович Л.И. Проблемы формирования личности/Под ред. Д.И.Фельдштейна, 2-е изд. - М.: Институт практической психологии; В.: НПО «МОДЭК», 1997.

17. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. - К.: 1989.

18. Варий М.Е. Загальна психологія: для студентів. - К.: 2007. - с. 120.

19. Выготский Л.С. Вопросы детской психологии. Собр. соч., т. 4. - М.: Просвещение, 1984. - 432 с.

20. Возрастная и педагогическая психология: хрестоматия для студентов пед. учеб. заведений/сост. И.В. Дубровина, А.М. Прихожан, В.В. Зацепин, 5-е изд., стер. - М.: ACADEMIA, 2009. - 368 с.

21. Врихт Р. «Образ Я» как подструктура личности//Проблемы психологии личности. - М.: Наука, 1982. - с. 25-41.

22. Грановская Р.М. Элементы практической психологии. - Л.: ЛГУ, 1988. - с. 392-404, 564.

23. Гринько О. Самооцінка учнів - засіб пізнавальної самостійності//Рідна школа. - К.: Преса України, 1998. - Вип. 7-8, с. 58.

24. Давыдов В.В. Генезис и развитие личности в детском возрасте//Вопр. пс. - 1992, №1-2.

25. Добрович А.Б. Воспитателю о психологи и психологи общения. - М.: 1987. - с.83-84.

26. Дубровина И.В. Психодиагностика личности. - К.: 1989.

27. Ельконін Д.Б. Введення в психологію розвитку. - М.: Тривола, 1994. - с.99.

28. Эльконин Д.Б. Обучение и развитие младшего школьника. - М.: 1970.

29. Эльконин Д.Б. Психология развития. - М.: Академия, 2011. - 143 с.

30. Єдність навчання і наукових досліджень - головний принцип університету. Матеріали доповідей. Звіт наукової конференції викладачів університету за 2007 рік, 5-6 лютого 2008 року/Укл. Г.І.Воменкова, О.В.Уваркіна, О.П.Симоненко, О.П.Ємельянова. - К.: НПУ імені М.П.Драгоманова, 2008. - 148 с.

31. Запрягалова А. М. Особенности формирования самооценки у младших школьников. -- Научные записки института психологии АН УССР. Т. XIV. -- Киев, 1960, с. 100--124

32. Захарова А.В. Боцманова М.Е. Как формировать самооценку школьника//Начальная школа. - 1992, №3. - с. 58-65.

33. Захарова А.В., Андрущенко Т.Ю. Исследования самооценки младшего школьника в учебной деятельности//Вопросы психологи. - 1980, №4. - с. 90-99.

34. Захарова А.В. Уровень притязания как показатель самооценки/Новые исследования в психологи и возрастной физиологии. - М.: Педагогика, 1989. - с. 42-47, 137.

35. Захарова А.В. Структурно-динамическая модель самооценки/

36. А.В. Захарова//Вопросы психологи. - 1989, №1. - с. 5-14.

37. Зеньковский В.В. Психология детства. - Е.: Деловая книга, 1995. - с.351.

38. Зимбардо Ф. Формирование самооценки. Самосознание и защитные механизмы личности. - С.: Бахрах, 2010.

39. Ключникова Г.А. Методика вивчення самооцінки школярів//Вопросы психологии. - № 1, 1984. - с. 111-113.

40. Козубовский В.М. Общая психология личности, 3-е изд. - М: Амалфея, 2008. - 447 с.

41. Кон И.С. В поисках себя. Личность и ее самосознание. - М.: Политиздат, 1984. - 335 с.

42. Кон И.С. Открытие «Я» - М.: Политиздат, 1978. - 367 с.

43. Кулагина М.Ю. Возрастная психология (Развитие ребенка от рождения до 17 лет): Учебное пособие. - М.: РОУ, 1996. - с. 180, с. 135.

44. Куликов Л.В. Психология личности в трудах отечественных психологов. - СПб.: Питер, 2001. - 480 с.

45. Лісова С. Вплив самооцінки учнів на успішність навчального процесу//Рідна школа - 2000, № 12. - с. 36-38.

46. Липкина А.И. Самооценка школьника. - М.: Знание, 1976. - 64 с.

47. Липкина А.И. Рыбак Л.А. Критичность и самооценка в учебной деятельности. - М.: Просвещение, 1968. - 218 с.

48. Лисина М.И. Проблемы онтогенеза общения - М.: Педагогика, 1986. - 144 с.

49. Люблинская А.А. Детская психология. - М.: Просвещение, 1971. -

50. с. 384-409.

51. Люблинская А.А. Учителю о психологи младшего школьника: Пособ. для учителя. - М.: Просвещение, 1977. - 224 с., с. 213.

52. Максименко Л.М. Формування мотивів та самооцінки в учнів//Психологічна газета. - 2005. № 7. - с. 12-15

53. Маркс К. Капітал, т.1. - Маркс К., Енгельс Ф. Соч., с. 62.

54. Мейли Р. Различные аспекты Я//Экспериментальная психология/Под ред. П.Фресса и Ж.Пиаже. - М.: 1975. - Вып. V. - с. 132-141.

55. Менчинська Н.А. Проблемы обучения и психологического развития ребенка/под ред. Е.Д.Божович. - М: Институт практической психологии, В.: НПО «МОДЭК», 1998. - с.150.

56. Мерлин В.С. Психология индивидуальности. - М.: Институт практической психологи, 1996. - 446 с.

57. Мир детства: Младший школьник/Под ред.. А.Г.Хрипковой: Отв. Ред.. В.В.Давыдов. - М.: Педагогика, 1981. - 400 с.

58. Мухина В.С. Возрастная психология: феноменологія развития, детство, отрочество. - М.: Academia, 2010. - 456 с.

59. Мухина В.С. Шестилетний ребенок в школе. - М.: 1986.

60. Мушегова Н.І. Вивчення становлення образу “Я” у молодшого школяра/

61. Н.І. Мушегова//Психолого-педагогічні проблеми гуманізації шкільної освіти: Зб. матеріалів міжрегіон. наук.-практ. семінару, 28 - 30 березня 1996 р. / Ред.: Г.О. Балл, В.М. Титов, В.М. Юрченко. - Київ-Рівне, 2007. с. 6466.

62. Общая психология: Учебник для студентов пединститутов/Под ред. А.В.Петровского. - М., 1986. - c.220.

63. Обухова Л.Ф. Детская психология: теории, факты, проблемы. - М.: Тривога, 1995. - 360 с.

64. Особенности психического развития детей 6-7-летнего возраста/Под ред. Д.Б.Эльконина, А.Л.Венгера. - М.: Педагогика, 1988. - 439 с.

65. Овчарова Р.В. Практическая психология в начальной школе. - М.: Творческий центр Сфера, 1996. - 240 с.

66. Овчинникова Т.Н. Особенности осознания себя детьми 6-летнего возраста//Вопр.пс. - 1981, №3.

67. Орлов Ю.М. Восхождение к индивидуальности: Кн. для учителя. - М.: Просвещение, 1991. - с.287.

68. Павелків Р.В. Дитяча психологія. Практикум: навч. посібник для студ. вищих навч. закл./Р.В.Павелків, О.П.Цигипало. - Р.: Волинські обереги, 2009. - 320 с.

69. Павелків Р.В. Цигипало О.П. Дитяча психологія. - К.: Академвидав, 2008. - 409 с.

70. Павелкив Р.В. Психологические особенности осознания младшими школьниками своего поведения: Автореф. дисс. на соиск. ученой степ. канд. психол. наук: 19.00.07. - К., 1990. - 17 с.

71. Пантелеев С.Р. Самоотношение как эмоционально-оценочная система//Психология самосознания. Хрестоматия. - С.: БАХРАХ-М, 2000. - с. 208-242.

72. Педагогическая оценка и ее влияние на формирование личности неуспевающего школьника. -- В сб.: Психологические проблемы неуспеваемости школьников. М, 1971, с. 134--155.

73. Петровский В.А. Личность в психологи: парадигма субьективности: Доп. учеб. пособие для студ. Вузов. - Р.-на-Д.: Феникс, 2009. - 512 с.

74. Петрасинський З. Пізнай себе: Книга для учнів: пер. з польської В.І.Романця. - К.: Рад.школа, 1998. - с.192.

75. Прихожан А.М. К проблеме исследования самооцінки//Личность в системе коллективных отношений. - М.: 1980. - с. 156-161.

76. Психологія. Підручник/За ред. Ю.Л.Трофімова. - К.: 2009. - 426 с.

77. Психическое развитие младшего школьника/Под ред. Давыдова В.В. - М.: 1990.

78. Психология человека от рождения до смерти. Психологический атлас человека / Под ред. А.А. Реана. - СПб.: Прайм-ЕВРОЗНАК, 2007. - с. 465-473.

79. Рабочая книга школьного психолога. - М.: Международная педагогическая академия, 1995. - 376 с.

80. Реан А.А. Психология и психодиагностика личности: теория, методы исследования. Практикум. - СПб.: прайм-Еврознак, 2008. - 255 с.

81. Реан А.А. Психология изучения личности. - СПб.: 1999. - 288 с.

82. Роджерс К. Творчество как усиление себя//Вопросы психологи. - 1990, №1. - с. 164-167.

83. Рубін О.А., Велей М.Д., Юрченко З.В., Савчинська Л.О. Практична психологія в школі. - Івано-Франківськ, обласний ІПО, 2010. - с.96.

84. Рубінштейн С.Л. Людина і світ. - М.: Педагогіка, 1973. - с 49.

85. Савонько Е.И. Возрастные особенности соотношения ориентации на самооценку и оценку другими людьми//Изучение мотивации поведения детей и подростков. - М.: 1972. - с. 56-64.

86. Савчин М.В., Василенко Л.П. Вікова психологія. Навчальний посібник. - К.: Академвидав, 2009.(файл розвиток самосвыдомості мол. школ.)

87. Сапожникова Л.С. Самооцінка, домагання та діагностика деяких її особливостей/Психологія: науково-методичний збірник. - К.: Освіта, 1993. - с.73-82, 120., c.74-76.

88. Семиченко В.А., Заслуженюк В.С. Мистецтво взаєморозуміння. - К.: Веселка, 2008. - 211 с.

89. Спиркин А.Г. Сознание и самосознание. - М.: Политиздат, 1972. - 303 с.

90. Столин В.В. Самосознание личности. - М.: МГУ, 1983. - 286 с.

91. Shavelson R., Hubner J., Stanton G., Self-concept: Validation of construct interpretation//Rev/of educational research. - 1976, v. 46, c. 1286-1291.

92. Трубицина М.С. Развитие адекватной самооценки учащихся уровня сформированности основных коммуникативных компетенций. - В.: Гімназия №23, 2003. - с. 112.

93. Тульчинський М.М. Особенности самооценки и уровня притязаний в позднем возрасте: Автореф. дисс. канд. психол. Наук. - М.: 1996. - 19 с.

94. Філософський словник/Під ред. І.Т.Фролова, 5-е вид. - М.: Політвидав, 1987. - с.590, c. 48.

95. Фрейд З. Психологія несвідомого: Зб. произв. - М.: Просвещение, 1989, с. 67.

96. Фресс Поль, Жан Пиаже. Экспериментальная психология. - М.: Прогрес, 1975. - 372 с.

97. Фридман Л.М., Кулагина И.Ю. Психологический справочник учителя. - М.: Просвещение, 2010. - с.17-22. 135-147, 287, c.18.

98. Фридман Л.М., Пушкина Т.А., Каплунович Н.Я. Изучение личности учащегося и ученических коллективов. - М.: 1988.

99. Цоков Б. Взаимосвязь между Я-образом и уровнем тривожности/Психология. - София, 1984, №1. - с. 12-19.

100. Цукерман Г.А., Мастеров Б.М. Психология саморазвития. - М.: Интерпракс, 1995. - 288 с.

101. Чамата П. Р. Вопросы самосознания личности в советской психологии. -- В кн.: Психологическая наука в СССР, т. II. М., 1960. - с. 91 -- 110.

102. Чеснокова И.И. Особенности развития самосознания в онтогенезе//Принцип развития в психологи. - М.: 1978. - с. 26-27.

103. Чеснокова И.И. Психологические исследования самосознания//Вопросы психологии. - 1984, №3.

104. Чеснокова И.И. Проблема самосознания в психологии. - М: Наука, 1977. - 144 с.

105. Чеснокова И.И. Самосознание личности//Теоретические проблемы психологии личности. - М.: 1974. - с.209-225.

106. Черносвістов Є.В. Особистість та її оточення. - М.: Крон, 1996.

107. Шэффер Д. Дети и подростки: психология развития, 6-е изд. - СПб.: Питер, 2003. - 976 с., с. 631.

Размещено на Allbest.ru