Методика початкового навчання гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку

Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку, особливості рухових навичок юних баскетболістів. Методи і форми навчання молодших школярів гри в баскетбол. Використання ігрового методу навчання, оцінка техніки виконання прийомів гри.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 04.01.2014
Размер файла 157,1 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Курсова робота

На тему:

«Методика початкового навчання гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку»

Зміст

Вступ

1. Теоретичні основи навчання молодших школярів гри в баскетбол

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

1.2 Особливості рухового навику юних баскетболістів

1.3 Проблема навчання гри молодших школярів в баскетбол

1.4 Методи і форми навчання молодших школярів гри в баскетбол

2. Педагогічні умови навчання молодших школярів гри в баскетбол

2.1 Використання ігрового методу як умова навчання гри в баскетбол

2.2 Особливості навчання фізкультурним вправ у молодшому шкільному віці

2.3 Модель навчання техніки гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку

2.4 Оцінка техніки виконання прийомів гри в баскетбол

Висновки

Література

Додатки

Вступ

Актуальність. Баскетбол, як засіб фізичного виховання, знайшов широке застосування в різних ланках фізкультурного руху.

У системі народної освіти баскетбол включений у програми фізичного виховання дошкільної, загальної середньої, середньої, професійно-технічної, середньої спеціальної і вищої освіти. [11]

Баскетбол є захоплюючою атлетичною грою, що представляє собою ефективний засіб фізичного виховання. Не випадково він дуже популярний серед школярів. Баскетбол, як важливий засіб фізичного виховання й оздоровлення дітей, включений у загальноосвітні програми середніх шкіл, шкіл з політехнічним і виробничим навчанням, дитячих спортивних шкіл, міських відділів народної освіти і відділення при спортивних добровільних організаціях. Багаторічне навчання дітей вимагає обліку особливостей їхнього вікового розвитку, і в зв'язку з цим, ретельного набору засобів і методів навчальної роботи. В даний час мається багато посібників, що докладно висвітлюють сучасну техніку баскетболу. У них викладені загальні питання організації педагогічної роботи, а також приведені конкретні практичні матеріали, які необхідно засвоювати у визначеному віці. [7]

Одна з найважливіших задач загальноосвітньої школи - виховання в дітей потреби в повсякденних заняттях фізичними вправами. Рішення цієї задачі вимагає від учителя фізичної культури наполегливості, творчості, багато умінь і знань. І насамперед, треба вміти будувати не тільки свою діяльність, але і діяльність учнів на уроці. Причому так, щоб вона мала своє відповідне продовження у формі самостійних занять у домашніх умовах з метою фізичного самовдосконалення. А для цього, у першу чергу, потрібно знати реальні можливості своїх вихованців. [16]

Розмаїтність технічних і тактичних дій гри в баскетбол і власне ігрову діяльність мають унікальні властивості для формування життєво важливих навичок і умінь школярів, усебічного розвитку їх фізичних і психічних якостей. Освоєні рухові дії гри в баскетбол і сполучені з ним фізичні вправи є ефективними засобами зміцнення здоров'я і рекреації і можуть використовуватися людиною протягом усього його життя в самостійних формах занять фізичної культури. [22]

Велика роль баскетболу у вирішенні завдань фізичного виховання в широкому віковому діапазоні, таких як формування усвідомленої потреби в освоєнні цінностей здоров'я фізичної культури і спорту; фізкультурна початкова освіта, спрямована на освоєння інтелектуальних, моральних і естетичних цінностей фізичної культури, формування основ фізичної та духовної культури основи особистості, підвищення ресурсів здоров'я, як системи цінностей, активно і довгостроково реалізовуються в здоровий стиль життя.

Застосування спортивних ігор у фізичному вихованні молодших школярів відіграє важливу роль у формуванні фундаменту рухових навичок і технічної підготовленості, тому що цей вік найбільш сприятливий для розвитку швидкісних і координаційних здібностей. На уроках фізичної культури навчання елементам гри в основному здійснюється через проведення рухливих ігор з елементами баскетболу. Тому слід приділяти більшу увагу методиці навчання елементам гри в баскетбол. Це і є актуальністю роботи. [5,7]

Мета дослідження: для навчання молодших школярів елементам гри в баскетбол. Об'єкт: навчання молодших школярів елементам гри в баскетбол. Предмет: засоби та методи, якi дозволять досконало оволодiти технiкою та прийомами гри у баскетбол.

Завдання:

1. визначити ефективність створення педагогічних умов під час навчання гри в баскетбол.

2. виявити вплив педагогічних умов на навчання молодших школярів елементам гри в баскетбол.

3. розробити комплект вправ навчання гри в баскетбол.

Методи дослідження:

Аналіз та узагальнення даних науково-методичної літератури, метод експертних оцінок, математичної статистики, теоретичне моделювання.

1. Теоретичні основи навчання молодших школярів гри в баскетбол

1.1 Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку

Для застосування раціональної методики навчання необхідно знати закономірності вікового розвитку найголовніших систем організму. Зміни, що відбуваються в будові і функціональний стан організму юних спортсменів, обумовлені не тільки впливом систематичних занять фізичними вправами, а й віковими особливостями. [2]

Баскетбол відноситься до нестандартних ситуаційних фізичних вправ, різкою зміною інтенсивності. У процесі гри інтенсивність рухів може бути то максимальною, то помірною, а в окремі моменти гри активна м'язова діяльність може бути припинена. Подібні зміни інтенсивності відбуваються безперервно, що визначається змінюється обстановкою, умовами гри. В результаті при грі в баскетбол складається своєрідний динамічний стереотип нервових процесів, що забезпечує швидкий перехід, переключення функцій з одного рівня діяльності на інший, з високого на низький і навпаки. У ході спортивного вдосконалення, за допомогою центральної нервової системи, поліпшується здатність керувати своїми рухами, підвищується швидкість реакції, покращуються функції аналізаторів. [12]

Знання вiкових особливостей дiтей являються основними умовами для професiйної, системної i успiшної роботи при пiдготовцi молодих баскетболiстiв. Дитина вiдрiзняється вiд дорослого i по фiзичним i по психологiчним характеристикам i не може розглядатися як сформована людина маленького зросту.

Коли говорять про вiковi характеристики, то пiдрозумiють, перш за все, бiологiчнi та фiзiологiчнi особливостi та психомоторнi функцiї дiтей у конкретному вiцi. Кожна дитина окремо з точки зору загальних характеристик має свiй власний, прискорений чи затриманий, темп розвитку спортивної активностi. Для дiтей дуже важливо бiологiчна та психологічна зрiлiсть. Про фізичний розвиток дитини можна судити з показників, які відбивають цей процес: зріст і маса тіла, окружність грудей, життєва місткість легень, стан мускулатури, жировідкладення, постава, статева зрілість, станова сила тощо. Активна м'язова робота сприяє розвитку кісткової і м'язової тканин, внутрішніх органів, поліпшенню діяльності органів чуттів; інтенсивніше відбуваються обмінні процеси, зростають захисні властивості організму. Школярі, які займаються фізичними вправами несистематично, як правило, відстають у рості і фізичному розвитку. Недостатність рухів (гіпокінезія) може призводити до сповільнення росту і дієздатності організму, поступової атрофії м'язів, ожиріння та інших порушень. При достатньому руховому режимі дівчатка фізично розвиваються нарівні з хлопчиками. Але якщо в молодшому віці вони мало рухаються, то надалі значно відстають від хлопчиків. Фізичні вправи покликані не тільки сприяти різносторонньому і гармонійному фізичному розвитку дитини, але й виправляти індивідуальні вади: порушення постави, плоскостопість, ожиріння. Найчастіше ними страждають учні молодшого віку; проте в цей період порушення мають нестійкий, функціональний характер їх можна виправити. Фізично дитина у цьому віці розвивається досить рівномірно. Збільшується зріст та вага тіла. За період від 6 до 12 років вага тіла подвоюється, збільшується приблизно від 18 до 36 кг., підвищується імунітет, швидко розвиваються м?язи серця. Артерії у школяра дещо ширші, ніж у дорослої людини, і саме цим пояснюються особливості артеріального тиску. Частота серцевих скорочень стійкіша, але під впливом різних рухів, позитивних і негативних емоцій вона швидко змінюється.

Кістково-сполучний апарат молодших школярів досить гнучкий, оскільки в їхніх кістках ще багато хрящової тканини. На це треба зважати, щоб запобігти можливому викривленню хребта, вдавлюванню грудей, сутулуватості. Ріст кісток особливо помітний.Це стосується, у першу чергу, лицьових, а також довгих кісток рук і ніг. Однак, у кістковій системі дітей як і раніше менше неорганічних з'єднань, більше води і білковоподібних речовин, чим у кістах дорослих. Дитячі кісти вимагають кращого кровопостачання, зв'язування закріплені менш міцно, а в місцях їхніх з'єднань більше простору, чим у дорослих, тому зростаюча дитина більш гнучка й у той же час більш чуттєвий до тиску і розтягання м'язів, має меншу опірність кістковим інфекціям, чим дорослий. [13]

Розвиток м?язової системи сприяє збільшенню фізичної сили дітей. Але малі м?язи кисті рук розвиваються повільніше. Першокласникам важко писати в межах рядка, координувати рухи руки, не робити зайвих рухів, які спричиняють швидку втому. Діти цього віку дихають частіше, ніж дорослі. Для підтримання їхньої працездатності особливо важливо, щоб у спортзалі та в класі було чисте повітря.

У дітей добре розвинені всі органи чуття, але деякі з них мають свої особливості. Так, очі, завдяки еластичності кришталика, можуть швидко змінювати свою форму залежно від пози під час читання і письма. Якщо не враховувати цієї особливості органів зору молодших школярів і не виправляти їх пози під час уроків, то це може призвести до підвищення очного тиску, нечіткості зображень на сітківці й до короткозорості.

Вага мозку молодшого школяра наближається до ваги мозку дорослої людини. Особливо збільшуються лобні долі, пов?язані з діяльністю другої сигнальної системи. Продовжується удосконалювання нервової системи. Розвиваються нові зв'язки між нервовими клітками, підсилюється спеціалізація півкуль головного мозку.

1.2 Особливості рухового навику юних баскетболістів

Динамічний стереотип, що є фізіологічною основою, рухових навичок, по своїй суті припускає діалектичну єдність двох протилежностей. З одного боку, визначення стереотипії, а з іншого - динамізму, мінливості, пластичності основних процесів - збудження і гальмування, що відбуваються в корі головного мозку. [20]

Динамічність рухового стереотипу обумовлюється, по-перше, неймовірною складністю рухового апарату, наявністю безлічі кінетичних і динамічних ступенів свободи, що змінюються станом м'язів і нервової системи, а, по-друге, мінливих умов навколишнього середовища (А. Н. Бернштейн, 1966). У той же час вимога точності виконання рухів ставить необхідною умовою стабілізацією зовнішньої його картини.

Динамічним системам властива як стабільність їх стану, так і певна рухливість. Система обмежена в своїх змінах лише в тому сенсі, що їй не властиво. Стабільність динамічної системи обумовлюється взаємовідношенням його частин, взятих в цілому, і пропонує їх взаємну координацію. [22]

Останнім часом широкого поширення набув системно-структурний підхід у вивченні фізіологічних механізмів, що лежать в основі рухових навичок, заснованих на теорії багаторівневої регуляції по «моделі потрібного майбутнього».

Проблема стабільності і мобільності рухових навичок є однією з актуальних проблем вдосконалення прийомів у спорті вказував на принциповий інтерес двох сторін динамічної стійкості в питаннях рухової стандартизації вправ. По-перше, динамічна стійкість забезпечує мінімальної варіативністю послідовних циклів, по-друге, динамічна стійкість за своєю природою пов'язана з гармонійними коливаннями.

Ряд авторів стверджують, що для надійності результату необхідна стабілізація системи руху по основним істотним показниками за рахунок пристосувальної мінливості, варіативності (В.Б. Коренберг, 1966; В.М. Дьячков, 1972; А.І. Бондар, 1993). Н.В. Зімкін, В.Г. Пахомов (1969) відзначають, що при повторному виконанні стереотипних рухів спостерігається варіація внутрішньої структури рухового акту.

В.М. Дьячков (1972) стверджує, що найважливішими проблемами рухового навику є:

1) відшукання таких форм варіативності і визначення її діапазонів, які забезпечували б найбільшу стабільність і точність руху;

2) визначення засобів підвищення стійкості навички проти різних перешкод.

1.3 Проблема навчання гри молодших школярів в баскетбол

Здавна освіта і виховання розглядалися в рамках теорії фізичного виховання як точки дотику між педагогікою і грою. Педагогіка пов'язує гру з процесом виховання, освіти, навчання, розвитку особистості. Ігри, включені в освітній процес, виправдані не тільки з педагогічної точки зору, але і біологічної, вони утворюють міцний фундамент фізичного виховання.

До складу основних засобів фізичного виховання входять рухливі ігри, що включають баскетбол. Починають навчати гри в баскетбол вже з початкових класів, від простого до складного. Навчання молодших школярів має свої особливості. Своєрідність молодшого шкільного віку в тому, що організм спочатку володіє відносно низькою опірністю до несприятливих впливів зовнішнього середовища і разом з тим швидко збільшує свої адаптаційні та функціональні можливості. [19]

Відомо, що в період такого бурхливого природного фізичного розвитку, дуже важливо цілеспрямовано впливати на нього, щоб надати оптимальний напрямок. Від того, наскільки раціонально у цей період проводиться фізичне виховання, більшою мірою залежить весь подальший хід фізичного вдосконалення.

У процесі фізичного виховання молодших школярів необхідно запобігти можливі деформації хребта і інших ланок опорно-рухового апарату, забезпечивши формування правильної постави. Індивідуальні та загальні особливості фізичного розвитку молодших школярів (випереджаючий приріст ваги тіла в порівнянні з силою м'язових груп нижніх кінцівок, нерівномірність розвитку сили згиначів і розгиначів) зобов'язують постійно приділяти увагу забезпеченню гармонійного зміцнення мускулатури, у тому числі передбачати паралельний вплив на симетричні групи м'язів тіла, «підтягаючи» відстаючі у розвитку м'язи. Регулярна рухова діяльність особливо активно стимулює обмін речовин, поліпшує обмінні процеси і тим самим сприяє структурно-функціональному вдосконаленню організму. [8]

Суть фізичного виховання полягає в тому, щоб за допомогою засобів фізичного виховання надати природному процесу становлення форм і функцій організму, що росте оптимальний характер, забезпечити, можливо, гармонійний в цей період фізичний розвиток, сприяти нормальному функціонуванню організму, зміцнити здоров'я. Важливе місце в системі фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку займає дію з м'ячем. Вправи в киданні, катання м'ячів сприяє розвитку окоміру, координації, спритності, ритмічності, узгодженості рухів. В іграх з м'ячем розвиваються: швидкість, стрибучість, сила, так як дитині часто доводиться в ігровій ситуації передавати м'яч своєму партнеру або кидати його в ціль, розташовану на значній відстані. Дії з м'ячем сприяють розвитку вміння схопити, утримати, кинути предмет, а також розрахувати напрямок, виховують виразність рухів, добре просторове орієнтування.

У діях з м'ячем удосконалюються навички більшості основних рухів. При пересуванні по майданчику дитина вправляється в бігу з прискоренням, зі зміною напрямку, в бігу в поєднанні з ходьбою, зі стрибками, в бігу з зупинкою, в бігу з приставним кроком (вперед, спиною вперед, в сторони) і т.п. школяр виконує ці рухи в постійно змінних умовах. Це сприяє формуванню вміння дітей самостійно застосовувати рухи в залежності від умови гри: дитина повинна самостійно підібрати відповідний спосіб руху, знайти зручне місце для його здійснення. [23]

Вправи з м'ячем при відповідній організації їх проведення та навчання сприятливо впливають на фізичний розвиток та працездатність дитини. Створюють умови для включення в роботу лівої руки, що важливо для повноцінного розвитку дитини семирічного віку. Розвиваються не тільки великі, але й дрібні м'язи, збільшують рухливість в суглобах пальців і кисті. Вони зміцнюють м'язи, утримують хребет, і сприяють виробленню гарної постави. Сприяють вдосконалення рухової реакції дітей, точності відтворення рухів в часі і просторі.

Величезний вплив на розвиток дітей молодшого шкільного віку надають рухи, фізичні вправи, гра в баскетбол. Недолік рухів, обмеження рухової активності негативно позначається на формуванні організму. Діяльність різних систем організму знаходиться в прямій залежності від активності скелетних м'язів, особливо в дитячому віці. Рухова активність стимулює обмін речовин і енергії, вдосконалення всіх функцій і систем організму і підвищує його працездатність, що досягається при грі в баскетбол. Велика роль рухової активності в підготовці до праці. Освоюючи нові рухи, людина навчається керувати роботою м'язів, складними рухами, необхідними у трудовій та спортивної діяльності.

Рухова активність сприяє засвоєнню інформації, що надходить із зовнішнього середовища, через сенсорні системи. Ця інформація має значення не тільки для підвищення фізичної і розумової працездатності, але й для становлення людини як особистості.

У спортивному залі повинна триматися певна температура і вологість. Величина шкірної поверхні по відношенню до ваги у дитини більша, ніж у дорослого. Обмежена можливість потовиділення і недосконалість судинних реакцій ускладнює терморегуляцію у дітей. Ось чому навіть незначне переохолодження чи перегрівання, можуть призвести до порушення здоров'я. Діти погано переносять перебування в приміщенні з підвищеною температурою та вологістю. Перегрів може викликати порушення серцевої діяльності, втрату свідомості. Тому, після пробіжок в грі потрібно поступово переходити до відпочинку.

На частку м'язової тканини у дитини 7 - 19 років припадає близько 30% ваги тіла. Розвиток м'язів відбувається головним чином за рахунок потовщення м'язових волокон. Розвиток мускулатури йде нерівномірно. Спочатку розвиваються м'язи шиї і тулуба, а потім, м'язи кінцівок.

Кінцівки дітей містять недостатню кількість солей, тому у дітей часто бувають переломи, особливо часто зустрічається перелом променевої частини руки трохи вище зап'ястя, який називається переломом променя в типовому місці. Для профілактики даного виду перелому у дітей слід навчити їх «правильно падати», тобто при падінні не спиратися на долоню, так як променева кістка не витримує навантаження маси тіла. Будова м'язів дітей помітно відрізняється від будови м'язів дорослих.

Потрібно мати на увазі, що м'язи у дітей розвиваються нерівномірно. Швидше - великі, повільніше - малі. Це одна з причин того, що у молодшому шкільному віці учні невпевнено виконують «точні» рухи, наприклад, пензлем, погано справляються із завданнями на точність фізичної дії. [13]

У дитини даного віку розвиваються і удосконалюються основні природні рухи, зокрема, робочі рухи кисті і пальців. Змінюється і ставлення до рухів. Колишній інтерес до самого процесу руху змінюється все більшою зацікавленістю в результатах дій. Радість і задоволення приносить не тільки сама рухова діяльність, але й досягнення мети при певній дії. Рухи стають усе більш точними, координованими.

Однак розвиток механізмів центральної нервової системи ще недостатній, тому недостатня здатність до тривалої продуктивної роботи, тривалого м'язового напруження і діти швидко втомлюються. Тому не слід одноманітно виконувати рухи, потрібно їх урізноманітнити. [2,14]

У 7 - 8 років інтенсивно росте темп рухів. У хлопчиків його збільшення більш прогресивне, ніж у дівчаток. Точність рухів у 7 - 8 річних дітей розвинена недостатньо.

Помилки при відтворенні рухів заданих параметрів складають 45 - 50%. Систематичні фізичні вправи із застосуванням методів, що полегшують відтворення рухів певних просторово - часових параметрів приводять до поліпшення точності рухів просторовим характеристикам на 45 - 50%, тимчасовим - на 30%, силовим - на 35%. До 7 - 8 років виробляється нормальна постава тіла..

При формуванні у дітей молодшого шкільного віку звички до систематичним рухливим іграм, у них розвиваються м'язово-рухові відчуття, поліпшується зоровий та кінестетичний контроль за виконанням рухів.

Вдосконалення координацій між зоровими відчуттями і виконанням рухів - дуже важливе завдання фізичного виховання дітей. Діти часто по самим випадковим ознакам намагаються вгадати, а не з'ясувати особливості показуваного предмета, руху, дії. У цьому віці посилюється роль слова в сприйнятті елементів і деталей рухів.

Діти в 7 - 10 років недостатньо точно сприймають інтервали часу: короткі проміжки часу вони зазвичай недооцінюють. Багато труднощів викликає у них і орієнтування в самому просторі зали, майданчики. Вони плутають праву і ліву сторони. Тому рекомендується систематично тренувати дітей у цих досить складних для них процесах. Обсяг уваги молодших школярів вузький: вони одночасно можуть сприймати один - два рухи або не пов'язані між собою елементи рухів. Увага їх часто перемикається на всілякі другорядні об'єкти та елементи рухів. Неуважність нерідко виявляється наслідком перевтоми, відсутності звички уважно дивитися і слухати.

У баскетболі створюються сприятливі умови для виховання позитивних морально - вольових рис дитини. Такі ігри привчають дітей долати егоїстичні спонукання. Заради інтересів команди дитині часто доводиться відмовлятися від м'яча, передавати його партнерові, який має більш сприятливі умови для успішної гри. Загальна мета, прагнення всіх гравців команди потрапити м'ячем у кошик сприяє розвитку взаєморозуміння, вміння рахуватися з іншими, допомагати їм.

Необхідність приймати швидкі, але розумні і тверді рішення, втілювати ці рішення в життя без зайвих коливань сприяє розвитку самостійності. Впевненість у своїх силах, можливостях є основним фактором, що дозволяє дитині успішно виявляти набуті навички. Вирішуючи проблему навчання молодших школярів гри в баскетбол потрібно звернути увагу на навчання фізкультурним вправам, що буде розглянуто в другому пункті розділу. [20]

1.4 Методи і форми навчання молодших школярів гри в баскетбол

Процес навчання молодших школярів в баскетбол спрямований на озброєння учнів знаннями, вміннями, навичками, постійний їх розвиток і вдосконалення, формування системи знань з питань техніки, стратегії, тактики, правил гри і т.п.

Значне місце в навчанні займає не лише розвиток фізичних і моральних якостей, але і формування спеціальних умінь і навичок, якими учні повинні володіти значною мірою. Учні які повинні навчитися раціонально користуватися набутими навичками, спираючись на знання і вміння. У цьому суть процесу навчання. [15]

Освоєння рухових навичок передбачає такий ступінь володіння рухами, коли управління ними здійснюється автоматизовано. Як відомо, в основі навику лежить система закріплених зв'язків, для утворення яких необхідно багаторазове повторення їх у певних умовах. Однак ступінь цих зв'язків повинна забезпечити можливість вільного варіювання елементами руху.

Навчання технічного прийому та індивідуальним тактичним діям має йти паралельно. На початку техніку вивчають роздільно за прийомами. Надалі ізольовані прийоми об'єднують в ігрові дії, до яких можуть входити два і більше різних прийомів. Прийоми техніки нападу вивчають раніше, ніж прийоми захисту.

У процесі формування рухового навику виділяють самостійні стадії, яким відповідає той чи інший етап навчання.

Прийнято виділяти 3 стадії:

1. формування початкового уміння, коли учень опанує основами руху, його структурою;

2. уточнення системи рухів;

3. вдосконалення навички.

Особливо важлива на кожній стадії послідовність постановки педагогічних завдань, необхідно, щоб, перш за все:

- освоїли вихідне положення, з якого виконується рух;

- знали, які частини тіла беруть участь у цих рухах, і які їхні напрямки, амплітуда, узгодженість в часі і в просторі;

- виконували рух за оптимальними амплітудами в зручному темпі;

- зберігали точну структуру руху і освоїли його деталі;

- приступили до вдосконалення рухів.

При вивченні поєднань прийомів основну увагу приділяють зв'язкам, якщо прийоми поєднуються за принципом ланцюжка, коли один прийом слідує за іншим. У зв'язці вивчають перехід від одного прийому до іншого, де видозмінюються кінцеві рухи попереднього прийому та початку наступного.

При оволодінні руховими діями, в яких поєднуються прийоми не послідовно, а одночасно, коли один стає фоном іншого (наприклад, передача м'яча під час бігу), вивчають узгодженість розучені раніше за фазами рухи, часто для цього використовують підвідні вправи.

При освоєнні тактики гри ставлять цілі:

- Навчити доцільному використанню вивчених прийомів і взаємодії з іншими гравцями в залежності від обстановки;

- Навчити вмінню створювати найбільш вигідні ситуації для іншого гравця, що дозволяють йому діяти більш ефективно.

Вивчаючи будь-який прийом техніки або тактичну взаємодію, необхідно послідовно переходити від одних педагогічних завдань до інших, ґрунтуючись на фізіологічній природі формування рухових навичок.

Ознайомлення з прийомом починається зі створення уявлення про нього. Учні які тренуються повинні мати перед собою зразок, який потрібно відтворити. Для цього їм потрібно не тільки повідомити відомості про прийом, про його місце і значення в грі, але і дати можливість отримати перші рухові відчуття, що виникають при виконанні рухів. У завдання навчання на даному етапі входить:

- виявлення знань учня про предмет який вивчається, а також відчуттів, які є в його руховому досвіді;

- повідомлення попередніх відомостей про прийом який вивчається - його місце і значення в грі, основне призначення і найбільш ефективне застосування і т.п.;

- створення зорового і рухового уявлення про правильні рухи і їх послідовність. [22]

Ці завдання вирішуються за допомогою наочного і словесного методів та самостійного виконання вправ. У залежності від досліджуваного матеріалу і завдань навчання можна використовувати, схеми, фото, відеомагнітофони запису, тощо. Основна увага в навчанні молодших школярів гри в баскетбол направлена на виховання усвідомленого сприйняття і виконання рухових дій, на формування чіткості при виконанні найбільш істотних елементів руху.

У тих випадках, коли елементи рухів, вправи з м'ячем виконуються дітьми невпевнено або дається в новій комбінації, доцільно показати і пояснити їх, з огляду на руховий досвід дітей, можна показ проводити одночасно з поясненням. Час від часу потрібно повертатися до показу добре відомих вправ, тому що для вдосконалення руху необхідна точність, чіткість виконання кожного елемента.

Таким чином, у міру освоєння рухів доцільно варіювати поєднання наочних та словесних методів навчання, давати показ всієї вправи з поясненням; частковий показ з поясненням; опис вправи без показу; установку на уявне відтворення вправи і його опис дітьми, потім показ всієї вправи з поясненням окремих сторін. Необхідно також ознайомити дітей з правилами гри, технікою гри.

Після розгляду проблем навчання молодших школярів гри в баскетбол, спеціальних занять, вправ по підготовці дітей до навчання гри можна переходити до розгляду умов навчання гри у другому розділі. [23]

2. Педагогічні умови навчання молодших школярів гри в баскетбол

2.1 Використання ігрового методу як умова навчання гри в баскетбол

Гра поряд із працею й навчанням - один з основних видів діяльності людини. Гру як метод навчання, передачі досвіду старших поколінь молодшим люди використовували в давнину. У сучасній школі для активізації та інтенсифікації навчального процесу використовують ігри.

З раннього дитинства гра є основним видом діяльності в молодшому шкільному віці, діти ще не виросли з гри; хоча основною їх діяльністю стає навчання. Для них характерна яскравість і безпосередність сприйняття, легкість входження в образи, діти легко втягуються в будь-яку діяльність, особливо ігрову, самостійно організовуються в групову гру, продовжують ігри з предметами.

Важливо враховувати це прагнення дітей до гри і використовувати при навчанні на уроках фізичної культури. При навчанні баскетболу молодших школярів обов'язково має бути присутня гра [1]

В рольових іграх і емпатія, і рефлексія також є найважливішими характеристиками, що визначають успішність ігрового процесу. Це важливо при навчанні грі в баскетбол. Перебуваючи в уявній ролі, необхідно відчувати рольові переживання напарника, що сприятливо позначається на команді грає згуртовано. Найбільш виразно особливості стратегії поведінки виявляються у цих іграх, партнери повинні одночасно орієнтуватися і в реальних і в ігрових взаєминах.

Організовуючи сюжетні ігри в дитячому колективі, педагог має можливість впливати на реальні взаємини в ігровій групі дітей через їх ігрові взаємовідносини шляхом продуманого розподілу між дітьми ігрових ролей.

Ігрова форма проведення заняття є основною методикою навчання молодших школярів гри в баскетбол. Заняття повинно проходити як цікава гра. Не можна допускати монотонності, нудьги. Самі рухи повинні доставляти дитині задоволення, тому важливо, щоб заняття містило цікаві для дітей рухові завдання, ігрові образи. У педагогічній практиці найбільш поширені види занять, в яких ігри та вправи поєднуються. Заняття з навчання гри в баскетбол відрізняються різноманітністю форм проведення. На початковому етапі навчання іноді доцільно застосовувати вільні дії і улюблені ігри дітей (з м'ячем), користуючись наявним різноманітним обладнанням на майданчику. Можна запропонувати наступні ігри: «За м'ячем», «Спіймай м'яч», «Кого назвали, той ловить м'яч», «Боротьба за м'яч», «У кого менше м'ячів», «М'яч направляючому», «М'яч у повітрі», «Передав - сідай »,« Перестрілка » (див. Додаток 1).

Таким чином, ігровий метод служить необхідною умовою при навчанні гри в баскетбол. Гра створює сприятливий емоційний настрій дітей, дає можливість навчати гри навіть тих, хто не хоче чи не може (в силу своїх недостатньо розвинених комунікативних здібностей) грати в баскетбол. Через гру вчитель може згуртувати дитячий колектив. В ігровій ситуації діти краще засвоюють елементи баскетболу, напрацьовують навик володіння м'ячем. Наскільки цікаво захопленою буде гра, настільки згуртованіше і якісніше будуть грати в баскетбол діти. [23]

2.2 Особливості навчання фізкультурним вправ у молодшому шкільному віці

Гра в баскетбол гармонійно розвиває дитину, що дає значний освітній, оздоровчий і виховний ефект. Баскетбол - спортивна гра, що вимагає відповідної фізичної, технічної та тактичної підготовки гравців, що досягається за допомогою спеціальних і постійних тренувань, а також при дотриманні певної послідовності. Проводити навчання потрібно в кілька етапів, використовуючи різні вправи. На початку навчання основним завданням є формування певних умінь, поведінку з м'ячем, відчувати його властивості і проводити відповідно до них свої рухи. Не рекомендується вже з перших занять починати освоєння техніки. На початку треба добитися, щоб дітям сподобалися заняття з м'ячем, щоб вони після ігор залишалися задоволеними і з нетерпінням чекали можливості ще пограти.

Потім треба навчити дітей правильно тримати м'яч обома руками на рівні грудей, пальці повинні бути розставленими, м'язи рук розслаблені. Важливо навчити дітей приймати і надалі зберігати основну стійку баскетболіста. [8]

Після того, як діти навчаться правильно стояти, тримати м'яч, пересуватися по майданчику, можна вчити їх ловити м'яч обома руками. Виконання лову м'яча і інших елементів баскетболу в різних умовах у поєднанні з іншими діями сприяє вдосконаленню вивчаються дії, вміння надалі самостійно застосовувати його в ігрових ситуаціях.

Паралельно лову м'яча необхідно навчати дітей і передачі м'яча двома руками від грудей з місця. Дітей слід навчити передавати м'яч з правильної стійки, тримаючи його двома руками на рівні грудей.

На перших порах при передачі м'яча більшість дітей намагається штовхати його обома руками, широко розводячи лікті в бік. В процесі навчання передачі м'яча необхідно нагадувати дітям, що лікті слід опустити близько тулуба; намагатися кидати на рівні грудей партнера; м'яч слід супроводжувати очима і руками.

Одним з найбільш важливих дій з м'ячем є ведення. Це дозволяє гравцю, володіючи м'ячем, переміщатися по майданчику. На початковому етапі навчання дітей семирічного віку були доступні ведення м'яча з високим відскоком. При цьому дитина навчиться тримати спину. Після цього з'являється можливість «посадити дитину на ноги», тобто навчити її пересуватися на напівзігнутих ногах. Надалі дитина легко засвоює ведення м'яча зі звичайним відскоком по прямій і зі зміною напрямку.

Найбільш поширеним недоліком ведення м'яча на початковому етапі навчання є прагнення дітей семи років бити по м'ячу розслабленою долонею, не включаючи в роботу передпліччя. Рука із зігнутими пальцями б'є по м'ячу зверху. У результаті систематичного навчання ведення м'яча у дітей виробляється вміння успішно керувати м'ячем навіть без зорового контролю, пересуваючись приставним кроком, змінюючи темп бігу.

Передачі м'яча і кидки його в корзину є схожими за своєю структурою рухів. Тому навчання кидкам м'яча слід обмежити цими ж способами - кидками двома руками від грудей і однією рукою від грудей. З самого початку навчання треба звернути увагу на те, щоб діти кидали м'яч, стоячи в правильній стійці, прицілюючись супроводжували м'яч поглядом, не виводили лікті в сторони. [9]

Для свідомого ставлення дитини до дій, недостатньо роз'яснень та демонстрації: необхідно дати дитині можливість вправлятися, діяти, активно застосовувати отримані знання в ігровій діяльності. Тільки при поєднанні пояснення техніки дій з показом і вправами самих дітей, у дитини виникає свідоме ставлення до дій, вміння доцільно користуватися ними в ігровій діяльності.

Мета поглибленого розучування полягає у формуванні повноцінного рухового уміння. Тут слід уточнити рухову дію, як в основі, так і в деталях техніки пересувань, ведення, передач м'яча. На цьому етапі широко використовується комплекс різноманітних засобів: застосовуються вправи для закріплення м'язової системи з урахуванням особливостей техніки баскетболу; використовують підвідні вправи, які дозволяють підготувати дітей до освоєння основної дії. Підвідні вправи являють собою «гру з оволодінням м'яча", технікою: ведення м'яча, кидання партнеру команди, кидання у стіну, в ціль, кидання в кільця.

Коли школярі опанують технікою баскетболу потрібно переходити до етапу закріплення і подальшого вдосконалення. Мета цього етапу - рухове вміння перевести в навичку. Ця мета вирішується за допомогою наступних завдань: домогтися стабільності, автоматизму виконання пересувань, різних дій з м'ячем. Довести до необхідного ступеня досконалості основні елементи техніки передач, ведення м'яча.

На цьому етапі збільшується кількість повторень в звичайних і нових умовах. Слід замінювати або ускладнювати правила ігрових ситуацій. З метою вдосконалення кидків та ведення потрібно застосовувати корзини різної висоти, поточне виконання кидків та ведення в поєднанні зі стрибками, передачами та іншими вправами. Також потрібно збільшити швидкість заданих рухів.

Таким чином, у процесі навчання елементам гри в баскетбол ставиться завдання: навчити керувати своїми діями. Процес навчання будується послідовно від простого до складного, в порядку, що залежить від вивчення технічних прийомів того чи іншого розділу техніки гри. Проведення фізкультурних вправ сприятливо впливає на придбання дітьми навиків гри в баскетбол. [14]

2.3 Модель навчання техніки гри в баскетбол учнів молодшого шкільного віку

Традиційною проблемою навчання технічних прийомів баскетболу на етапі початкової підготовки є не відповідність стандартного спортивного устаткування фізичним можливостям учнів. Особливо актуальною є зазначена проблема у початковій школі. На даний час фахівцями обчислено значення технічних характеристик спортивного устаткування з баскетболу, яке є адаптованим до фізичних можливостей дітей 7-10 років. Методологічною і теоретичною основою розробки методики навчання є фундаментальна теорія формування рухової навички, а також теорія системності. [18]

Структура розробки методики навчання технічних прийомів баскетболу дітей молодшого шкільного віку з адаптованим спортивним устаткування представлена у вигляді багаторівневої моделі (рис. 1).

Перший рівень моделі розробки експериментальної методики передбачає визначення типової структури технічних прийомів баскетболу, які є предметом вивчення у молодших класах, за компонентами: основа техніки, головна ланка, деталі техніки. Дотримання вимог системності дозволяє віднайти такий порядок у оволодінні окремими підсистемами вправи, який визначається сутністю предмету навчання і його можливостями. Вихідною позицією для встановлення послідовності навчання техніки фізичних вправ є виділення в кожній із підсистем тих рухів, від правильного виконання яких, у значній мірі, залежить ефективність рухової дії, що вивчається, тобто основи техніки та її головної ланки [4].

Рис. 1. Модель розробки методики навчання технічних прийомів баскетболу дітей молодшого шкільного віку

Послідовність навчання частин і фаз техніки фізичних вправ залежить від ролі, яку відіграють ці рухові структурні одиниці у конкретній фізичній вправі. Визначення типової структури технічних прийомів баскетболу за компонентами дає змогу встановити раціональну послідовність навчання техніки ігрових прийомів баскетболу, здійснити ранжування типових помилок.

Другим компонентом моделі розробки нашої методики є визначення типових помилок, оскільки одним із важливих завдань етапу початкового вивчення фізичної вправи є попередження та усунення грубих помилок. Повноцінне вирішення даного завдання має найвагоміший вплив на успішність навчання на наступних етапах. Водночас ми керувалися положенням про те, що помилки чинять різний вплив на спотворення техніки фізичної вправи.

Теоретичне дослідження дозволило нам визначити типові помилки, що виникають під час вивчення технічних прийомів баскетболу, передбачених навчальною програмою. На основі аналізу структури ігрових прийомів баскетболу за компонентами техніки типові помилки розподілено на три групи: грубі, значні і незначні.

Однак, навіть помилки з однієї групи мають різну послідовність та способи попередження і усунення. Окреслення підходів щодо попередження та усунення типових помилок обумовлюється величиною і характером їх впливу на спотворення техніки фізичної вправи. На основі аналізу науково методичної літератури та за результатами експертного опитування фахівців нами обчислено коефіцієнти вагомості, які характеризують величину негативного впливу помилок на процес засвоєння техніки ігрових прийомів баскетболу. Числові значення коефіцієнтів вагомості дали нам змогу впорядкувати помилки за величиною спотворення техніки, а відтак - визначити шляхи та послідовність їх попередження і усунення. [19]

Тому наступною складовою моделювання експериментальної методики є розробка технічних прийомів баскетболу, які є предметом вивчення у початковій школі.

Насамперед, необхідно описувати характерні складові вправи, у яких під час реального виконання найчастіше допускаються помилки, необхідно формувати не лише словесний і наочний образи фізичної вправи, які відображують переважно форму рухів, але й кінестетичний, який відображує ті рухові відчуття, що відповідають правильному виконанню фізичної вправи.

Теоретичне дослідження показало, що відсутність системного підходу до використання адаптованого спортивного устаткування не дозволяє учням молодших класів ефективно засвоювати технічні прийоми баскетболу, оскільки недостатній рівень фізичної підготовленості і фізичного розвитку спричиняє: грубі порушення техніки виконання фізичних вправ за кінематичними та динамічними характеристиками; небезпеку отримання учнями різноманітних травм та мікротравм; швидкий розвиток втоми; невисокий рівень інтересу до занять баскетболом.

На етапі попереднього проектування ми припускали, що забезпечити ефективність експериментальної методики навчання технічних прийомів баскетболу учнів молодших класів може комплексне використання адаптованого спортивного устаткування. Тому на четвертому, передостанньому, етапі розробки методики нами визначено і теоретично обґрунтовано значення числових характеристик адаптованого спортивного устаткування, яке доцільно використовувати під час навчання техніки фізичних вправ з розділу «Баскетбол» у школі (табл. 1) [5].

Таблиця 1

Числові значення характеристик спортивного устаткування з баскетболу, адаптованого для дітей молодшого шкільного віку

Вік, роки

Характеристика м'ячів

Висота кошика

Дистанція штрафного кидка

Окружність l,мм

Маса м, г

Но,м

L,м

7-8

560

325

2,30

3,2

9-10

620

395

2,45

3,6

Успішне вирішення завдань перших чотирьох рівнів моделювання (див. рис. 1) дає нам змогу сформувати технологію навчання технічних прийомів баскетболу з використанням адаптованого спортивного устаткування, яка відображує п'ятий рівень моделі і включає: постановку системи навчальних завдань; добір адекватних засобів і методів для вирішення поставлених завдань; встановлення раціональної послідовності вивчення технічних прийомів; організацію навчального процесу; систему засобів педагогічного контролю та самоконтролю.

На основі аналізу і узагальнення даних спеціальної літератури, результатів експертного оцінювання, теоретичного моделювання нами розроблено методику навчання технічних прийомів баскетболу учнів молодших класів, ключовою ознакою якої є використання адаптованого спортивного устаткування. Створено передумови для практичної реалізації методики навчання у початковій школі, а саме:

- визначено і теоретично обґрунтовано значення числових характеристик адаптованого спортивного устаткування, яке доцільно використовувати під час навчання техніки фізичних вправ з розділу “Баскетбол”. [3]

2.4 Оцінка техніки виконання прийомів гри в баскетбол

Контроль й оцінювання навчальних досягнень учнів є однією з важливих ланок педагогічного процесу. Оцінка діяльності учнів є важливою умовою високої результативності їх роботи, розвитку ініціативи і активності. Вона виявляє фізичні, інтелектуальні, вольові можливості учнів та ставлення вчителя до їх успіхів, невдач, діяльності та поведінки. Водночас, успіхи, виражені в оцінці, відбивають якість педагогічної праці, результат діяльності вчителя, його вміння висувати завдання, застосовувати адекватні засоби і методи організації фізичного виховання. Навіть чітке планування навчально-виховного процесу не дасть бажаних результатів без систематичної всебічної оцінки його ходу й результатів. У фізичному вихованні школярів реалізується комплексний підхід до оцінювання. Це означає, що предметом контролю і подальшого оцінювання такі рівні: теоретико-методична підготовленість, розвиток основних рухових якостей (фізичної підготовленості); засвоєння техніки фізичних вправ.

Визначення рівня засвоєння техніки фізичних вправ має низку особливостей, адже предметом контролю й оцінювання можуть бути як кількісні так і якісні характеристики. Оцінка техніки фізичної вправи з позиції якості вимагає контролю і оцінювання правильності її виконання, тобто зівставлення та порівняння дій виконавця вправи як зразка. Ця процедура передбачає фіксацію окремих помилок із врахуванням їх значущості у спотворенні техніки. Саме такий підхід щодо оцінювання технічних прийомів баскетболу запропонували фахівці [3,6,7]. Ми погоджуємося з ідеєю, закладеною в основі зазначених технологій оцінювання якості виконання технічних прийомів баскетболу. Однак основним недоліком критеріїв оцінювання технічних прийомів баскетболу, розроблених відповідно до анатомо-фізіологічних особливостей розвитку школярів, є те, що сумарна «вартість» усіх помилок перевищує верхню межу шкали оцінювання (2). Тому зазначенні технології оцінювання якості виконання технічних прийомів баскетболу потребують подальшого вдосконалення.

Проблема оцінювання навчальних досягнень учнів із розділу «Баскетбол» є актуальною ще й тому,що тематична оцінка, здебільшого, виставляється як середнє арифметичне оцінок, отриманих за техніку виконання окремих елементів гри, які складають обсяг і є предметом контролю. Проте необхідно враховувати, що значущість вкладу окремих ігрових прийомів у технічну підготовленість, як правило, є неоднаковою.

Отже, сьогодні є потреба в розробці чітких підходів та критеріїв щодо оцінювання якості виконання технічних прийомів баскетболу на уроках фізичної культури загальноосвітньої школи.

Для визначення й оцінювання рівня технічної підготовленості учнів з баскетболу, на нашу думку, доцільно використовувати інтегральне оцінювання якості. Інтегральне оцінювання якості технічної підготовленості має дворівневу структуру. Перший рівень - це оцінки за окремі технічні прийоми гри, другий рівень - сукупність оцінок окремих компонентів (рухів), які складають техніку ігрового прийому.

У практичній діяльності визначення й оцінювання якості виконання технічного прийому більш зручне, якщо фіксується наявність (відсутність) помилок. Тому на другому рівні слід спочатку оцінювати помилки, а потім від максимальної оцінки відняти оцінку помилки.

Кожна властивість, що складає певну якість, визначається двома числовими показниками:

1) показником міри виразності цієї властивості Міj;

2) показником вагомості цієї властивості серед інших воастивостей відповілного рівня, тобто силою впливу на властивість вищого рівня А іj.

Сумарна оцінка всіх помилок, наявних під час виконання окремого j-го технічного прийому, (на другому рівні) може бути визначена за формулою:

Onom=, (1)

де п - кількість можливих помилок, які визначені попередньо і фіксуються у виконавця, Опом j - сумарна оцінка помилок, допущених під час виконання j -го прийому, умова нормування:

техніки виконання окремого технічного прийому гри визначається зі співвідношення:

(для відносної шкали), (для 12-бальної шкали). (2)

Отже, оцінка техніки виконання окремого технічного прийому гри визначається зі співвідношення:

Oj = 1 - (для відносної шкали), Oj = 12 - (для 12-бальної шкали). (3)

Інтегральна оцінка якості технічної підготовленості визначається за формулою:

ІО = (4)

де м - кількість ігрових прийомів, які складають обсяг техніки й підлягають вивченню та контролю на певному етапі навчання, умова нормування:

(5)

Для практичної реалізації під час оцінювання техніки виконання ігрових прийомів баскетболу необхідно послідовно виконати такі дії:

- визначити сукупність фізичних вправ, які складають обсяг техніки гри для окремої вікової групи учнів;

- для кожної із вправ сформувати перелік типових помилок, яких можуть припускатися виконавці;

- методом експерементних оцінок визначити коефіцієнти вагомості помилок у кожній вправі Аіj, та коефіцієнти вагомості окремих технічнтх прийомів Аj;

- установити міру виразності помилки Мij,

- за формулою (3) обчислити кількість балів за виконання окремого технічного прийому;

- за формулою (4) обчислити інтегральну оцінку технічної підготовленості.

Технологія оцінювання технічної підготовленості буде зручною у використанні, якщо із зазначеної послідовності вчитель виконуватиме лише останні три дії. Процедура визначення міри виразності прояву помилок здійснюється безпосередньо під час оцінювання окремого ігрового прийому (Мij = 0 - якщо немає помилки, Мij = 1 - якщо є помилка).

Практичне використання описаної технології є можливим лише тоді, коли відомі значення коефіцієнтів вагомості окремих технічних прийомів баскетболу, а також коефіцієнтів вагомості окремих помилок, які характерні під час виконання того чи іншого ігрового прийому.

Для визначення показників коефіцієнтів вагомості окремих технічних прийомів баскетболу й коефіцієнтів вагомості помилок застосувався метод експертного оцінювання. Педагогічна експертиза проходила декількома етапами. На першому, підготовчому, етапі на основі аналізу науково-методичної літератури проводилося впорядкування типових помилок, які допускають учні під час вивчення кожного з технічних прийомів баскетболу.

Крім того, було складено анкети для опитування експертів щодо значущості типових помилок, визначено характер шкали експертних оцінок, процедуру опитування і склад експертної комісії. Оцінювання якості експертів проводилася за допомогою документальних методів та методу взаємних рекомендацій. Другий, основний, етап експертизи полягав у практичній реалізації процедури опитування, у якій взяло десять експертів, що мають значний досвід у процесі початкового навчання баскетболу. Опитування проходило трьома турами. Спочатку експерти надавали запропонованим об'єктам певний ранг, а потім оцінювали їх методом послідовних порівнянь. На третьому, завершальному етапі за допомогою математико-статистичної обробки результатів остаточно визначено показники коефіцієнтів вагомості окремих технічних прийомів баскетболу (табл. 1) та коефіцієнтів вагомості помилок (табл. 2), з'ясовано ступінь узгодженості експертних оцінок за коефіцієнтами конкордації, проведено аналіз й обговорення результатів педагогічної експертизи. Отримані значення коефіцієнтів конкордації перебувають у межах 0,82 - 0,88 і вказують на високу узгодженість експертів.

Таблиця 1

Коефіцієнти вагомості технічних прийомів баскетболу

Назва технічного прийому баскетболу

Коефіцієнти вагомості, Аj

2 клас

3 клас

4 клас

Стійка гравця

0,09

0,05

0,04

Зупинка двома кроками

0,09

0,05

0,04

Повороти

0,09

0,05

0,04

Ловіння м'яча двома руками

0,35

0,20

0,14

Передача м'яча двома руками від грудей

0,38

0,21

0,15

Передача м'яча однією рукою від плеча

-

0,15

0,11

Кидок м'яча в кошик двома руками від грудей

-

0,07

0,05

Ведення м'яча

-

0,22

0,16

Кидок м'яча в кошик двома руками зверху з місця

-

-

0,09

Кидок м'яча в кошик однією рукою від плеча з місця

-

-

0,18

Необхідно зазначити, що в табл. 1 подано коефіцієнти вагомості для оцінювання технічної підготовленості з баскетболу учнів 2-4 класів. Оскільки кількісне оцінювання навчальних досягнень 1-го класу не проводиться взагалі, коефіцієнти вагомості для цієї вікової групи в табл. 1 відсутні.

Якщо в певній віковій групі учнів вивчається менша кількість технічних прийомів, ніж указано в табл. 1, то для визначення інтегральної оцінки якості технічної підготовленості спочатку необхідно знову обчислити коефіцієнти вагомості для цієї кількості рухових дій, для того доцільно використати умову нормування:


Подобные документы

  • Визначення, види, загальна характеристика фізичних рухів, їх значення. Техніка навчання стрибкам з місця, у висоту і довжину; розподіл навантаження. Особливості виконання стрибків дітьми молодшого шкільного віку. Методика навчання вправ з стрибків.

    курсовая работа [873,7 K], добавлен 26.09.2010

  • Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Характеристика вікових груп шкільного періоду дитинства. Вироблення у школярів життєво важливих фізичних якостей. Способи оцінки спритності, сили, швидкості, витривалості.

    реферат [27,1 K], добавлен 13.06.2011

  • Анатомо-фізіологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Особливості, засоби і форми фізичного виховання дітей в сім’ї; організація режиму дня. Оцінка показників стану здоров’я дітей 8 років за індексами Шаповалової, Скібінської, Руф’є, Кетле.

    курсовая работа [2,4 M], добавлен 20.11.2013

  • Сутність готовності дитини до шкільного навчання: характеристика основних понять проблеми. Психологічні особливості дітей на межі дошкільного і молодшого шкільного віку. Дидактичні умови реалізації підготовки дітей до навчання у системі "Родина – школа".

    дипломная работа [174,4 K], добавлен 14.07.2009

  • Обґрунтування біологічних основ методики розвитку рухових якостей у дітей молодшого шкільного віку. Аналіз особливостей навчання рухових якостей у фізичному вихованні. Структура засобів та процесу навчання рухових дій: розучування, засвоєння, закріплення.

    курсовая работа [542,8 K], добавлен 25.09.2010

  • Вікові особливості учнів молодшого шкільного віку. Особливості організаційних форм навчання. Аналіз використання існуючих форм організації навчання в початковій школі. Експериментальна перевірка ефективного використання різних форм організації навчання.

    курсовая работа [66,8 K], добавлен 06.11.2011

  • Труднощі навчання іноземної мови в молодшій школі. Психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку. Психолого-педагогічне обґрунтування доцільності використання ігор на уроках іноземної мови, порядок розробки технології, оцінка її ефективності.

    курсовая работа [43,5 K], добавлен 10.04.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.