Вдосконалення змісту освіти в школі

Наступний етап становлення політичної культури -- формування в учнів середньої школи системи цінностей особистості з урахуванням сензитивних періодів розвитку їхніх окремих рис, властивостей та психічних процесів. У юнацькому віці відбувається кристалізація громадянської позиції особистості. Політична освіта дорослих має свою специфіку і пов'язана переважно з потребою адаптації до змін у суспільстві.

Успішність політичної освіти залежатиме і від того, чи вдасться так узгодити зміст навчальних програм з різних предметів, щоб забезпечити міждисциплінарні зв'язки та єдність вимог педагогів до характеру взаємодій учителя і учнів у процесі навчання. Думка, що формування політичної культури є насамперед завданням предметів суспільного циклу, цілковито хибна. Когнітивна й оцінна складові політичної культури можуть успішно розвиватися на всіх без винятку заняттях і в позакласній роботі учнів. Надзвичайно важливим при цьому є створення такого рівня комунікативного зв'язку між учителем та учнем, особливо в середньому та старшому шкільному віці, коли спільні громадянські інтереси викликають потребу в процесі навчання актуалізувати і обговорювати проблеми, значущі для даного моменту розвитку суспільства. Тоді не виникатиме питань з приводу змісту й способів впливу на формування свідомості дитини й інтерес до подій у житті країни школярі задовольнятимуть через спілкування через спілкування з учителями[3,76].

Проте навряд чи можна очікувати, що завдання формування громадянської позиції молоді буде виконано традиційними для нашої освіти дидактичними способами. Якщо першу групу складових політичної культури ще можна сформувати через урок, то розвиток емоційної й оцінної складової потребує пошуку нових способів і методів педагогічного впливу. Ділові ігри, дискусії з актуальних проблем громадського та політичного життя, робота вчителів і учнів у громадських організаціях, залучення молоді до участі в роботі гуртків та творчих колективів, які вивчають джерела ментальності свого народу -- це ті форми впливу на становлення громадянської позиції школярів, які ще дуже мало використовує педагогічна практика.

2.3 Реалізація національного компонента змісту освіти у курсі іноземної мови

Педагогічна наука розглядає національний компонент змісту освіти як систему знань про рідну мову, історію свого народу, його традиції, звичаї, ідеали, автентичні джерела рідної культури, а також культури інших народів та національностей, що проживають на території України. Водночас передбачається включення знань про міжнародні стосунки країни, її природні умови і ресурси, економічний стан, наукові досягнення, етнічні процеси тощо. Отже, національний компонент змісту освіти включає засвоєння, володіння та використання знань про Україну та український етнос. Тому ці знання мають бути належним чином відображені в кожному навчальному предметі, враховуючи його специфічні навчальні та виховні цілі у курсі іноземної мови[10,5].

Основними структурними компонентами, що забезпечують реалізацію національного змісту освіти у курсі іноземної мови є змістово-інформаційний та технологічний. В основу змістово-інформаційного компонента покладено принцип українознавства. У пошуках доцільності використання українознавчого матеріалу домінує інтегруючий чинник знань про українську ментальність, етнопсихологію, етнокультуру, що виступає важливим засобом розвитку цілісної національної свідомості.

Відбір змісту є складним питанням педагогічної теорії та практики викладання навчальної дисципліни і водночас потужним засобом впливу на світогляд молодої людини. Ми зробили спробу розробити критерії відбору змісту національного компонента для курсу іноземної мови:

- тематична значущість та актуальність навчального матеріалу, його узгодженість із лінгвокраїнознавчою тематикою;

- відповідність інформації про Україну та українську культуру історичній об'єктивності та науковості;

- спрямованість на розвиток та культивування позитивних національних духовних якостей сучасного школяра;

- насиченість навчального матеріалу подіями, образами та символікою української культури;

- емоційна забарвленість навчальної інформації;

- відповідність віковим психологічним особливостям та інтересам учнів.

Ці критерії дають змогу не лише збагатити учня знаннями про рідну культура, але й виховувати готовність бути гідним громадянином України у діалозі з представниками іншомовних культур.

Розробляючи українознавчий зміст для дисципліни “іноземна мова ” доцільно врахувати такі його складові:

- узгодженість навчальної тематики блоку “Україна ” з тематикою блоку “Країна, мова якої вивчається”;

- українознавчі інформаційно-пізнавальні навчальні тексти (суспільно-політичні, культурно-історичні, професійно-орієнтовані, узуально-поведінкові);

- інформації про українські реалії (суспільно-політичні, історичні, етнографічні, географічні, культурологічні);

- приклади народної мудрості (прислів'я, приказки, примовки, крилаті вислови, етичні повчання);

- зразки вербальної інформації (безеквівалентна лексика, фразеологізми, метафори, афоризми);

- зразки невербальної інформації (міміка, кінесетика, проксеміка)[1,34-35].

Ефективність впливу знань про українську етнокультурну на формування світогляду та виховання національних почуттів досягається завдяки таким дидактичним принципам:

Ш інтеграція знань;

Ш компаративність;

Ш діяльність та самодіяльність;

Ш зв'язок навчання та виховання з життям;

Ш новизна.

В основу пошуків навчальних технологій, які б сприяли не лише зацікавленню культурною спадщиною, історією та традиціями українського народу, але й трансформували ці знання у внутрішній світ учня, тобто стали надбанням особистісної культури, освіченості та духовності, мотивували життєві потреби і діяльність, покладено комунікативно-діяльнісний підхід.

Перевага цього полягає в тому, що він ставить акцент на самонавчанні та самовихованні учня шляхом його залучення до активних форм навчання, де можна проявити свої здібності, інтелект, знання та життєвий досвід у вирішенні конкретного завдання чи проблеми, а також виробити власне ставлення до неї[1,37].

Моделюючи проблемні ситуації, які відбивають культурно- соціальні явища та досвід народу, ми спонукаємо учнів до вдумливого ставлення та критичної оцінки явищ повсякденного життя українського суспільства, свідомого вибору власної позиції та відповідної поведінки. Як активний учасник навчального процесу учень засвоює культурні та моральні норми суспільства. Отже, серед технологій навчання віддаємо перевагу діалоговим, кооперативним, проблемно-пошуковим, ігровим, індивідуалізованим. Такий вибір не випадковий. Вони найкраще передають етнокультурну інформацію та соціальний досвід; посилюють почуття групового “ми” (ми -- українці); розвивають соціально-перцептивні здібності, культуру між особистісного спілкування, етнонаціональну ідентичність та самосвідомість.

Висновки

Зміст сучасної шкільної освіти є одним із важливих чинників формування повноцінної, різнобічно розвиненої особистості. Виконання поставленних перед освітою завдань забезпечується за умови конструювання такого змісту освіти, засвоєння якого сприятиме створенню умов для соціалізації учня -- у сферах діяльності, спілкування, свідомості. Це вимагає внесення коректив у структуру змісту шкільної освіти -- розширення, збагачення його компонентного складу.

Таким чином, зміна стратегічних пріоритетів, цілей, функцій і принципів освіти визначає подальший розвиток її змісту за такими основними напрямами:

- оновлення фундаментальної складової;

- посилення уваги до формування загальнокультурних, загальнонавчальних умінь і навичок;

- виявлення ціннісних аспектів наукових понять, життєвих уявлень, правил, норм, які опановує учень, і відображення їх у змісті освіти;

- розробка складу і структури змісту освіти як складного соціокультурного утворення.

В умовах інтерналізації всіх сторін суспільного життя іноземна мова стала нагальною потребою. Головне завдання навчання іноземної мови в середніх навчальних закладах -- навчити учнів користуватися нею як засобом спілкування в усіх видах мовленнєвої діяльності в різноманітних життєвих ситуаціях. Це завдання реалізується завдяки використанню культуроорієнтованому, комунікативному та особистіснодіяльнісному підходів під час відбору навчальних матеріалів, які, в свою чергу, не тільки б навчали та розвивали учнів, але й виховували.

У змісті освіти у курсі іноземної мови також повинен бути активно задіяний національний компонент, метою якого є патріотичне виховання учнів.

Резюме

В умовах науково-технічної революції та економічного розвитку України проблема відповідності змісту сучасної шкільної освіти залишається надзвичайно актуальною. Суспільна та педагогічна значущість проблеми зумовили тему курсової роботи: “Вдосконалення змісту освіти в сучасній школі”.

Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, 5-х додатків. Обсяг робот складає 37 сторінок. У списку використаної літератури нараховано 26 джерел.

У першому розділі даної роботи розкрито поняття змісту освіти як складного утворення, вказано на необхідність його вдосконалення. Ми також зосередили увагу на доцільності введення профільного навчання та розглянули його структуру.

У другому розділі ми розкрили основні напрями реформування змісту сучасної шкільної освіти та розробили його склад та структуру згідно до цих напрямів. Також розглянуті нові підходи щодо змісту освіти в іноземній мові.

Ключові слова: зміст освіти, стандарт освіти, профільне навчання, особистість, гуманізація, соціалізація, діяльність, спілкування, самосвідомість.

Resume

In terms of the scientific-technological progress and economic evolution of our country the problem of conformity of the content of modern school education remains of paramount importance. Sosial and pedagogical insight of the problem defines the topic of our investigation: “The improvement of the content of modern school education”.

The paper consists of the introduction, two parts, five applications. The general number is 37 pages. The list of the used literature consists of 26 sources.

The first part of the work contains the revealing of the essence of the content of education as a complex formation and necessity of its improvement. We also concentrate our attention on the need of the introducing of the professional teaching.

The second part outlines the main ways of the reformation of the content of education. According to these directions we have worked up its structure. We also have designed new approaches in teaching the English language.

Key words: content of education, standart of education, professional teaching, personality, humanisation, socialization, activity, communication, self-consciousness.

Список використаної літератури

1. Білас Л. Реалізація національного компонента змісту освіти у курсі іноземної мови // Рідна школа.--2003.--№9.-- С.34-37.

2. Валдмане З. Аналіз проекту Державного стандарту базової і повної середньої освіти України // Управління освітою. -- 2003. -- №15-16. -- С.28-30.

3. Гладушина Р.М. Перехід на новий зміст освіти та проблеми вдосконалення підручників з іноземної мови // Педагогіка і психологія. -- 2000. -- №2. -- С.73-77.

4. Державний стандарт базової і повної середньої освіти // Інф. зб. Міносвіти і науки. --2004. -- № 1-2. -- С.5-18.

5. Закон України “Про загальну середню освіту” // Інф. зб. Міносвіти України. -- № 15. -- С.21-23 (Розділ V).

6. Закон України “Про загальну середню освіту”. -- К.: Генеза, 1996. -- С.8-10; 17, 21(статті: 15,35,40,42).

7. Кизенко В. Формування і реалізація профільного навчання у старшій школі // Освіта і управління. -- 2004. -- Т.7. -- №3/4 -- С. 138-148.

8. Концепція загальної середньої освіти (12-річна школа) // Інф. зб. Міносвіти і науки України. -- 2002. -- №2. -- С.3-5, 10-15.

9. Концепція профільного навчання в старшій школі // Інф. зб. Міносвіти і науки України. -- 2003. -- №24. -- С.9-11.

10. Коротаєва-Камінська В.О. Українознавчий аспект змісту педагогічної освіти // Школа. -- 1997. -- №5. -- С.4-9.

11. Корсак К. новому сторіччю -- нову орієнтацію змісту освіти // Директор школи (ШС). -- 2003. -- жовтень -- С.35-39.

12. Корсакова О. Зміст сучасної шкільної освіти: тенденції розвитку, склад структура // Дайджест педагогічних ідей та технологій. Школа-ПАРК. -- 2003. -- №1. -- С.80-83.

13. Корсакова О. Склад і структура змісту сучасної шкільної освіти на різних рівнях його конструювання // Освіта і управління. -- 2004. -- Т.7. -- №3/4. -- С.125-132.

14. Корсакова О.К., Трубачова С.Е. Зміст сучасної шкільної освіти: Дидактичний аспект. -- К.: ФАДА, ЛТД, 2003. -- 56 с.

15. Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти // Освіта України. -- 2001. -- 7 лютого.

16. Лавриненко Н.М. Педагогіка соціалізації: європейські абриси. -- К.: ВІРА ІНСАЙТ, 2000. -- 443с.

17. Леднев В.С. Содержание образования: сущность, структура, перспективы. 2-е изд., перераб. -- М.: 1991. -- С.4-5.

18. Лещинський О.П. Цінності в побудові змісту навчального предмета: Наук.-метод. зб./ За редакцією О.В. Сухомлинської. -- К.: Академія, 1997. -- 63с.

19. Лукашевич М.П. Соціалізація. Виховні механізми і технології: Навч.-метод. посібник. -- К.: Академія, 1998. -- 112с.

20. Мойсеюк Н.Е. Педагогіка. -- К.: Вінниця, 1998. -- С.109-125.

21. Національна доктрина розвитку освіти // Освіта України. -- 2002. -- 23 квітня. -- С.4-5.

22. Національна програма виховання дітей та учнівської молоді України // Освіта України. -- 2001. -- 3 грудня.

23. Огнев'юк В. До обговорення проекту Державних стандартів базової і повної середньої освіти // Управління освітою. -- 2003. -- №15-16 -- С.3-5.

24. Роман С.В., Коломінова О.О. Виховний потенціал предмета іноземна мова у школі // Іноземні мови. -- 2002. -- №4. -- С.54-56.

25. Фіцула М.М. Педагогіка. -- К.: Академія, 2000. -- С.93-110.

26. Якиманская И.С. Технология личностно-ориентированого образования. -- М.: 2000. -- 121с.

Размещено на Allbest.ru