Методи і форми роботи соціального педагога з прийомною сім'єю

Всі форми соціальної роботи із супроводу прийомних сімей та прийомних дітей поділяються на групові та індивідуальні.

Групи взаємопідтримки прийомних батьків

Групи зустрічей прийомних батьків проводяться один раз на місяць. Метою проведення групових зустрічей прийомних батьків є набуття ними навичок прийняття і розуміння себе та інших, розвиток уміння встановлювати партнерські стосунки та здобуття здатності бути гнучким у поведінці. Групи зустрічей проводить психолог або досвідчений соціальний працівник, який володіє методикою проведення таких зустрічей.

Завдання:

1 - створення в групі атмосфери взаємодовіри, взаємоповаги та взаємопідтримки;

2 - вчасне виявлення “проблемних зон” функціонування прийомної сім'ї;

3 - прояснення потреб прийомних батьків та напрямків необхідної підтримки;

4 - розширення досвіду учасників в вирішенні складних ситуацій;

5 - научіння методам психологічної самодопомоги;

6 - научіння навичкам ассертивної поведінки;

7 - інформування про сфери отримання кваліфікованої допомоги;

Щоб позитивний груповий процес міг відбутися, потрібно дотримуватися таких умов проведення групових зустрічей:

* час роботи групи і його використання планують самі учасники згідно питань, які їх хвилюють. Формами роботи може бути поведінковий тренінг, робота в партнерських парах тощо;

* робота повинна проводитися в спеціально облаштованому для цього приміщенні;

* доречна наявність поруч окремої кімнати, яка знадобиться у випадках розгортання конфліктної ситуації між окремими учасниками групи. У групі завжди знайдеться медіатор - нейтральна особа або другий ведучий, який захоче уважно вислухати спочатку одного, а потім другого учасника суперечки. Конфлікт, що виник, не завжди швидко може бути вирішений. Група зустрічей завжди має обмежений час проведення. Тож, щоб груповий процес залишити у безпеці і захистити від деструктивних процесів, які завжди будуть виникати в групі, краще конфліктну ситуацію ізолювати і для її вирішення надати медіатору та учасникам конфлікту окрему кімнату. Етап “вибуху”, через який проходить будь-яка тривалоіснуюча група є одним із методів, який використовується в психотерапевтичних групах особистісного росту. В групових зустрічах цей процес потрібно купірувати. Одним із таких способів є вище описаний;

* група повинна бути відкрита для нових учасників, що буде сприяти збереженню позитивного групового процесу;

* оскільки групи зустрічей народжують почуття унікальності спілкування, яке важко відтворити в реальному житті, ведучий групи повинен слідкувати за наступним:

- щоб самовираження та саморозкриття членів групи не були самоціллю, а сприяли створенню довірливої атмосфери і усвідомленню свого “Я”;

- люди, які нездатні адаптуватися до реального світу, комфортно себе почувають лише в вузькому колі однодумців. Не слід допускати, щоб такі групи ставали замінниками реального спілкування;

- група має позитивний вплив на особистість, якщо набутий в групі досвід вона використовує в реальному житті;

* підходи ведучого до групової роботи та особистісні характеристики членів групи є визначальними факторами її успішності:

- робота ведучого групи не повинна зумовлювати формування ставлення до нього як до наділеного “магічними якостями”. Ведучий повинен залишатися реальною людиною і на рівні інших членів групи бути включений в її роботу;

- як правило, прийомні батьки мають здатність долати складні ситуації. Ведучим групи слід пам'ятати, що способи подолання складних життєвих ситуацій є різними і люди по-різному реагують на сильні емоції та конфлікти. Вміння ведучого визнавати доречність різних способів вирішення складних ситуацій, може вступити у конфлікт із моральними переконаннями та стилем поведінки учасників. Нереалістичні очікування від групи, приписування їй функцій вирішення питань матеріальної допомоги, схильність учасників

уникати або йти на конфронтацію у складних ситуаціях, занижена самооцінка можуть призвести до нездатності людини реалізувати у житті груповий досвід. За таких умов група може мати негативний вплив на особистість.

Метод груп зустрічей дає людям відчуття спільності, тому їх надбання широко використовуються у роботі різних груп та соціальних інститутів.

Поки існує проблема самотності, відчуження, а також прагнення особистості до реалізації власного потенціалу, буде відповідна необхідність у групах зустрічей. Інститут прийомної сім'ї недостатньо розвинений у нашій країні. Тож потреба у підтримці однодумцями людей, які створили прийомні сім'ї, ще тривалий час буде актуальною. Проведення групових зустрічей є вдалою та ефективною формою підтримки прийомних батьків

Навчання прийомних батьків

Необхідним елементом забезпечення ефективного функціонування прийомної сім'ї є неперервний процес навчання. Досвід переконує, що однією з форм посилення виховного потенціалу прийомної сім'ї є “Літня школа”. Завдання “Літньої школи” визначаються відповідно до якісного складу її учасників. Форми роботи школи перш за все повинні забезпечувати для її учасників можливість вільного обміну думками, поновлення знань з виховання дітей та урегулювання взаємостосунків у сім'ї, налагодження партнерських стосунків. Позитивно зарекомендували себе такі види роботи під час проведення “Літньої школи”:

- тренінги;

- секційні заняття за віковими категоріями дітей;

- секційні заняття з проблем розвитку та виховання дітей;

- психологічні марафони;

- групові обговорення;

- арт-студія;

- ігротека;

- заходи розважального напрямку, тощо.

Важливо, щоб всі форми розважального напрямку були запропоновані самими учасниками школи. Створена таким чином “Літня школа” сприятиме створенню позитивної атмосфери та згуртованості всіх її учасників: прийомних батьків, соціальних працівників, дітей.

Представлення інтересів прийомних дітей та прийомних сімей

Представлення інтересів (пер. з англ. advocacy) - комплекс заходів з метою впливу на зміну рішень.

Представлення інтересів за своєю суттю є процесом, орієнтованим на досягнення певних цілей, а тому відіграє важливу роль у відновленні соціальної справедливості, забезпеченні політичних і громадянських свобод, наданні права голосу, врахуванні точки зору прийомних сімей та дітей тощо.

Представлення інтересів прийомних сімей і дітей здійснюється соціальними працівниками і охоплює такі рівні:

- місцевої влади;

- громади;

- міжособистісний.

Не існує універсальної моделі представлення та відстоювання інтересів: його стратегія формується в залежності від конкретних обставин. Ефективне представлення інтересів вимагає окреслення кола проблемних питань, чіткого визначення цілей і завдань, виявлення потенційних прихильників і супротивників, проведення аналізу, підготовку аргументів, мобілізації людських і матеріальних ресурсів.

Процес представлення і відстоювання інтересів може носити конфронтуючий або договірний характер. Конфронтуюче представлення інтересів спирається на дії, що виражають протилежну думку, протест, незгоду. Договірне представлення інтересів передбачає залучення всіх зацікавлених сторін і надає особливого значення консенсусу, переговорам та управлінню конфліктами.

Кампанія представлення і відстоювання інтересів розробляється на основі стратегічного планування.

Відповідно до ст. 237 Цивільного Кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Не є представником особа, яка хоч і діє в чужих інтересах, але від власного імені, а також особа, уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів. Представництво виникає на підставі договору,закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Соціальні працівники, здійснюючи супровід, уповноважені представляти інтереси прийомних дітей в установах та організаціях на підставі п. 7 Наказу Державного комітету у справах сім'ї та молоді “Про затвердження Програми “Соціальний супровід дитячих будинків сімейного типу та прийомних сімей” від 01.10.2002 року №658. Представництво інтересів прийомної сім'ї та прийомної дитини регулюється також угодою.

Візити без попереднього повідомлення

Важливою формою соціальної роботи та складовою процесу моніторингу за прийомною сім'єю є окремі візити соціального працівника без попередження. Прийомні батьки повинні усвідомити з самого початку можливість таких відвідин. Недоцільно мати постійну програму візитів без попереднього повідомлення, якщо на це немає причин. Водночас, якщо за прийомними батьками здійснюється ретельний нагляд з певних причин, вони повинні бути відомі прийомним батькам.

Розширені зустрічі по оцінці.

Такі зустрічі проводяться один раз наприкінці року. Метою їх є аналіз та обговорення відповідності опіки прийомної дитини її потребам. Такі зустрічі можуть проводитися як на житловій площі прийомних батьків, так і в інших місцях. На них запрошуються соціальні працівники з супроводу конкретної прийомної сім'ї та дитини, прийомні батьки, прийомна дитина, спеціалісти, які працювали із сім'єю та дитиною, незалежний експерт.

За потребою на такі зустрічі можуть приходити біологічні родичі прийомної дитини. В ході спілкування всі учасники висловлюють свої думки щодо змін в розвитку прийомної дитини. Спільно обговорені та прийняті до вирішення питання соціальний працівник вносить як зміни в план супроводу. Результати обговорення входять в звіт, який щорічно складає соціальний працівник.

Аналіз та написання звіту.

Звіт є спільною роботою двох соціальних працівників, кожний з яких спочатку заповнює свою частину, а потім спільно роблять загальні висновки. Звіт щорічно подається на розгляд комісії фахівців з питань сімейних форм опіки.

Завершення перебування дитини в прийомній сім'ї

Настає час, коли дитина має піти з прийомної сім'ї. Це може статися з наступних причин:

1. Завершення терміну функціонування прийомної сім'ї (коли дитина досягає повноліття, закінчує навчання тощо).

2. Одруження прийомної дитини.

3. Реінтеграція - повернення прийомної дитини до рідних батьків (опікуна, піклувальника, усиновителя).

4. Вихід прийомної дитини із прийомної сім'ї у зв'язку з:

- виникненням у прийомній сім'ї несприятливих умов для виховання дітей (важка хвороба, зміна їх сімейного стану, відсутність взаєморозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей, тощо).

- особистою відмовою прийомної дитини від подальшого проживання в прийомній сім'ї.

5. За умов, що передбачені угодою з місцевою владою.



ВИСНОВОК

Прийомна сім'я передбачена Сімейним кодексом України як одна із трьох форм влаштування на виховання в сім'ю дітей, які залишилися без піклування батьків. У розвиток СК України прийнято Постанову від 17 липня 1996 р. №829 «Про прийомну сім'ю». Разом з тим на практиці така форма влаштування дітей на виховання в сім'ю є найменш вживаною, про що свідчить незначна кількість створених на сьогоднішній день прийомних сімей. Цьому можна знайти багато причин, в тому числі економічних. Але перешкодою для послідовної реалізації положень про прийомну сім'ю на практиці служать і деякі недоліки правових передумов існуючих форм влаштування дітей на виховання та регламентації відносин, що складаються в рамках прийомної сім'ї [11, с. 20].

У повній відповідності до норм міжнародного права в ст. 1 СК України проголошений як одного з основоположних принципів українського сімейного законодавства пріоритет сімейного виховання дітей. Цей принцип відображений у ст. 123 СК України, згідно з якою лише за відсутності можливості влаштування на виховання в сім'ю допускається влаштування дітей у виховні установи (у тому числі до дитячого будинку сімейного типу), призначені для дітей-сиріт або дітей, які залишилися без піклування батьків.

Постановою Уряду України від 10 березня 2001 р. №195 «Про дитячому будинку сімейного типу» передбачається створення дитячих будинків сімейного типу, мають організаційно-правову норму дитячого закладу. Подібність дитячого будинку сімейного типу з прийомною сім'єю полягає в самій ідеї створення подібного роду дитячої установи. Вона полягає в організації обстановки, максимально наближеної до звичайної сім'ї. Представляється, однак, що при всіх достоїнствах цієї ідеї існує деяка непослідовність у її нормативному закріпленні.

Існуючі проблеми у функціонуванні сім'ї на сучасному етапі зумовлюють необхідність надання їй допомоги з боку суспільства. Аналіз педагогічної літератури, деякі дослідження показують, що це можливо за допомогою організує з родиною соціальної (або соціально-педагогічної) роботи. Насправді, якщо сім'я не виконує свою провідну функцію - первинної базисної соціалізації особистості дитини - в силу різного роду причин або соціальних дефіцитів структурні, деформація взаємовідносин у підсистемах її, негативний вплив референтної групи, порушення рольових функцій і т.д.), то потрібен вплив на неї ззовні з певною метою: внести необхідні корективи в її функціонування, тобто внести зміни.

Сім'я як соціальний інститут суспільства володіє великими можливостями для здійснення процесу соціалізації дитини, успішність здійснення цього процесу визначається її виховним потенціалом.

Виконуючи функції первинної соціалізації особистості, вона виступає в ролі суб'єкта цього процесу і повинна розумітися як складна соціальна система, що складається з окремих компонентів. Розуміння сім'ї як системи, сприяє підвищенню її виховного потенціалу.



СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1. Безпалько О.В. Соціальна педагогіка в схемах і таблицях. Навчальний посібник. - К.: Логос, 2003. - 134с.

2. Гуров В.М., Соціальна робота школи з сім'єю: Учеб. пoсoбие для студ. Вузів - М.: Педагогічне товариство Росії, 2002

3. Шеляг Т.В. Теорія і практика соціальної роботи: проблеми, прогнози, технології. - М., 1992

4. Соціальна робота з молодою сім'єю. Збірник теоретичних і методичних матеріалів для працівників соціальних служб для молоді. Вип. 2. - М.: А.Л.Д., 1995.

5. Варга А.Я. Системна сімейна психотерапія. Курс лекцій. СПб, 2001

6. Василькова Ю.В. Методика й досвід роботи соціального педагога: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів. - М., 2001

7. Головей Л. А, Рибалко Є.Ф. Практикум з вікової психології. СПб., 2001

8. Дівіцина Н.Ф. Соціальна робота з неблагополучними дітьми й підлітками. Конспект лекцій. - Ростов на Дону, 2005

9. Закатова І.М. Соціальна педагогіка в школі. - М., 1996

10. Макаренкова І.В., Місько А.В. Соціальна дезадаптація дітей і підлітків (психолого-педагогічні основи корекційно-профілактичної роботи). - М., 2004

11. Методика й досвід роботи соціального педагога / Під. ред. Л.В. Кузнєцової. - К., 2005

12. Мудрик А.В. Соціальна педагогіка. М., 2002

13. Очарова Р.В. Психологічний супровід батьківства. - М. 2003

14. Пезешкіан Н. Позитивна сімейна психотерапія: родина як терапевт. М., 1993

15. Практикум з вікової психології / За ред. Головей Л.А., Рибалко Є.Ф. - СПб, 2001

16. Психодіагностика: Конспект лекцій / Укл. Посохова С. Т. - М., 2004

17. Разуміхіна Г.П. Світ сім'ї. М., 1986

18. Смирнова Е.О., Бикова М.В. Структура і динаміка батьківського відносини / / Питання психології. 2000 № 3

19. Соціальна педагогіка: Курс лекцій / Під загальною ред. М.А. Галагузова. - М., 2000

20. Ткачова В.В. Гармонізація внутрісімейних відносин: тато, мама, я - дружна сім'я. Практикум по формуванню адекватних внутрісімейних відносин. - М., 2000

21. Шакурова М.В. Методика й технологія роботи соціального педагога: Учеб. посібник. - М.. 2002



ДОДАТОК 1

Перелік нормативних актів щодо функціонування прийомної сім'ї та захисту прав дітей/сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування

1. Конституція України.

2. Конвенція ООН про права дитини, ратифікована Постановою ВР №789)12 від 27.02.91.

3. Кодекс України про адміністративні правопорушення.

4. Кодекс України про шлюб та сім'ю.

5. Закон України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 р. №2402

6. Закон України «Про затвердження Державної програми зайнятості населення на 2001)2004 роки» від 07.03.2002 р. №3076)III.

7. Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 5.11.1991 р. №1788)XII, із змінами, внесеними згідно із Законом №2981)III від 17.01.2002 р.

8. Закон України «Про освіту» від 23.05.1991 р. №1060)ХІІ, із змінами, внесеними згідно із Законом №2887)ІІІ від 13.12.2001 р.

9. Закон України «Про дошкільну освіту» від 11.07.2001 р. №2628)ІІІ.

10. Закон України «Про позашкільну освіту» від 22.06.2000 р. №1841)III.

11. Закон України «Про загальну середню освіту» від 13.05.1999 р. №651)XIV, із змінами, внесеними згідно із Законом №1642)III від 06.04.2000.

12. Закон України «Про професійно)технічну освіту» від 10.02.1998 р. №103/98)ВР із змінами, внесеними згідно із Законом №652)XIV від 13.05.1999 р.

13. Закон України «Про попередження насильства в сім'ї» від 15.11.2001 р. №2789)ІІІ

14. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Положення про прийомну сім'ю” від 26 квітня 2002 р. №565

15. Постанова Кабінету Міністрів України «Про організацію харчування окремих категорій учнів у загальноосвітніх навчальних закладах» від 19.06.2002 р. №856.

16. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку надання молодим громадянам пільгових довгострокових кредитів для здобуття освіти у вищих навчальних закладах за різними формами навчання незалежно від форм власності» від 27.05.2000 р. №844.

17. Постанова Кабінету Міністрів України «Про поліпшення виховання, навчання, соціального захисту та матеріального забезпечення дітей)сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків» від 5.04.1994 р. №226, із змінами, внесеними згідно з Постановою №433 від 16.06.95 р.

18. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок повного державного утримання та забезпечення учнів державних професійних навчально-виховних закладів безкоштовним харчуванням і стипендією» від 18.08.1994 р. №565, із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №950 від 08.08.2001 р.

19. Постанова Кабінету Міністрів України «Про Порядок та норми надання послуг з харчування учнів у професійно)технічних училищах та середніх навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 03.11.1997 р. №1200 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №1919 від 18.10.1999 р.

20. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів» від 08.08.2001 р. №950.

21. Постанова Кабінету Міністрів України “Про встановлення плати за користування підручниками в загальноосвітніх школах” від 31 серпня 1996 р. №1031 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ №984 ( 984)2001)п ) від 09.08.2001 )

22. Постанова Ради Міністрів Української РСР і Української Ради професійних спілок «Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР» від 11.12.1984 р. №470

23. Постанова Верховної Ради України “Про заснування соціальних стипендій Верховної Ради України для студентів вищих навчальних закладів з числа дітей)сиріт та дітей з малозабезпечених сімей” від 24.10.2002 р.

24. Указ Президента України “Про Державну програму запобігання дитячій бездоглядності на 2003 - 2005 роки” від 21.02.2003 року № 154

25. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо запобігання дитячій бездоглядності» від 28.01.2000 р. №113/2000, із змінами, внесеними згідно з Указом Президента №1071/2001 від 13.11.2001.

26. Указ Президента України «Про Комплексну програму профілактики злочинності на 2001)2005 роки» від 25.12.2000 р. №1376/2000.

27. Указ Президента України «Про шкільну форму для учнів середніх закладів освіти» від 12.06.1996 р. №417/96.

28. Наказ Міністерства юстиції України «Про Єдиний реєстр заповітів та спадкових справ» №51/5 від 17.10.2000 р. із змінами, внесеними згідно з Наказом Мінюсту №26/5 від 23.04.2001 р.

29. Наказ Міністерства освіти України «Про затвердження Інструкції про виготовлення і правила користування Єдиним квитком для дітей)сиріт і дітей, які залишилися без піклування батьків» №216 від 19.06.1996 р.

30. Наказ Міністерства України у справах сім'ї та молоді «Про затвердження Положення про порядок та умови надання разової матеріальної допомоги окремим категоріям дітей, молоді, жінок, сімей» №248/7 від 22.07.1997 р.

31. Наказ Міністерства праці, Мінсоцзахисту, Міносвіти, Міністерства фінансів України “Про затвердження Правил опіки та піклування” №04)800 від 11.03.1993р.

32. Наказ Міністерства юстиції України «Про затвердження правил реєстрації актів цивільного стану в Україні» від 18.10.2000 №52/5 (у редакції наказу Мінюсту 03.09.2002 №80/5)

ДОДАТОК 2

ЗАГАЛЬНА АНКЕТА КАНДИДАТА У ПРИЙОМНІ БАТЬКИ

1. Прізвище, ім'я, по батькові

2. Дата народження

3. Сімейний стан

4. Де Ви довідалися про прийомну сім'ю?

5. Чи маєте постійне житло, які Ваші житлові умови?

6. Чи маєте постійне місце роботи? (по)можливості, вкажіть посаду)

7. Чи маєте стабільний заробіток? (по-можливості, вкажіть середній розмір заробітку)

8. Склад сім'ї

9. Контактний телефон, адреса

Дата заповнення (підпис)

Анкета прийнята соціальним працівником (П.І.Б.) (підпис)



ДОДАТОК 3

Загальний план соціального супроводу

Таблиця 1

План соціального супроводу прийомної дитини (1 ч.) на період з - по

Вид супроводу	Потрібно зробити	виконавець	термін	результат
Економічний
Юридично-правовий
Медичний
Психологічний
Педагогічний
Проживання, сімейні взаємини в прийомній сім'ї
Стосунки з біологічною сім'єю

Соціальний працівник з супроводу прийомної дитини

Таблиця 2

Підтримка прийомної сім'ї (2 частина)

Вид супроводу	Потрібно зробити	виконавець	Термін	результат
Економічний
Моніторинг стану сім'ї
Медичний
Консультативно-методичний, навчання
Психологічний
Інший

Соціальний працівник з супроводу прийомної сім'ї

Прийомні батьки

Затверджено на комісії фахівців

Керівник Служби

Размещено на Allbest.ru