Компетентнісний підхід як умова формування пізнавальної самостійності учнів у навчанні фізики

Навчання дітей інформаційному прогнозуванню.

Компетентність самоосвіти і саморозвитку

Написання учнями повідомлень, рефератів, самостійних творчих робіт.

Використання експериментальних завдань з поясненням та обґрунтуванням учнівських результатів, виступи на конференціях.

Використання випереджальних завдань, що передбачають активну самостійну та самоосвітню діяльність учнів.

Залучення учнів до творчих виставок.

Залучення учнів до роботи в МАН.

Консультування учнів з питань самоосвіти.

Організація інтелектуальних конкурсів, ігор, предметних тижнів, які передбачають самостійне опанування учнями певних питань та їх самоосвітню діяльність.

Використання інтенсивних завдань з предмета, які передбачають пояснення учнями певних питань.

Використання навчальних програм з метою самоосвіти учнів.

Залучення учнів до роботи консультантами, що підтримує їх самоосвітній тонус.

Проведення зустрічей із науковими працівниками з метою стимулювання самоосвітньої діяльності учнів.

Поради щодо пізнавальних видань, телевізійних передач, навчальних програм, літератури тощо як засобів для самоосвіти.

Компетентність продуктивної творчої діяльності

Забезпечення високого наукового рівня викладання фізики.

Використання творчих завдань.

Створення проблемних ситуацій на основі сучасного життя.

Розв'язання розрахункових задач різними способами, використання задач підвищеної складності.

Проведення експериментів, моделювання певних процесів, у тому числі в дома.

Складання та розв'язання учнями тестів, задач, кросвордів тощо.

Складання учнями фізичних казок, віршів, науково-фантастичних оповідань, з помилками та без них.

Залучення учнів до конструювання пристроїв та обладнання.

Залучення учнів до підготовки та демонстрації цікавих дослідів.

Залучення учнів до участі в конкурсах «Колосок», «Левеня» тощо.

Залучення учнів до участі в олімпіадах, МАН тощо.

Залучення учнів до розробки та участі в заходах предметних тижнів творчого характеру.

2.3 Різні способи розв'язування фізичних задач математичними способами

Розвиваюча функція міжпредметних зв'язків визначається їх роллю в розвитку системного і творчого мислення учнів, у формуванні їх пізнавальної активності, самостійності і інтересу до пізнання природи і суспільства. Міжпредметні зв'язки допомагають перебороти предметну інертність мислення і розширюють кругозір учнів.

Виховна функція між предметних зв'язків виражена в їх сприянні всім напрямкам виховання учнів в навчанні фізики. Вчитель фізики, спираючись на зв'язки з іншими предметами реалізує комплексний підхід до виховання

Конструктивна функція міжпредметних зв'язків полягає в тому, що з їх допомогою вчитель фізики вдосконалює зміст навчального матеріалу, методи і форми навчання. Реалізація міжпредметних зв'язків вимагає спільного планування вчителями предметів природничо-математичного циклу комплексних форм навчальної і позакласної роботи, які передбачають знання ними підручників і програм суміжних предметів.

Розглянемо задачі фізичного змісту розв'язані різними способами

1. Петрик їхав з Петрово в Миколаєво, а Миколка - навпаки. Вони зустрілися, коли Петрик проїхав 10км. і ще чверть шляху, що залишився йому до Миколаєво, а Миколка проїхав 20км і третину шляху, що залишився йому до Петрово. Яка відстань між Петрово і Миколаєво?

Розв'язання

Перший спосіб. Нехай до місця зустрічі Петя проїхав 10 + x км., тоді до Миколаєво йому залишалося їхати 3x км. Коля проїхав до місця зустрічі 20 + y км., і йому до Петрово залишалося їхати 2y км. (див. мал.).

Виражаючи двома способами довжини ділянок PV і NV, складаємо систему:. Розв'завши її, отримаємо x = у = 10. Значить, відстань між Петрово і Миколаєво складає 10 + 4x = 50 (км.).

Відповідь 50 км.

Другий спосіб. Нехай S км. - шукана відстань. Тоді до зустрічі Петя проїхав 10 + 1/4 (S - 10) (км.), а Коля - 20 + 1/3 (S - 20) (км.). Отже, 10 + 1/4 (S - 10) + 20 + 1/3 (S - 20) = S. Розв'язавши рівняння, отримаємо S = 50.

Відповідь 50 км.

Третій спосіб. Нехай, проїхавши 10 км., Петя виявився в точці A, а Коля, проїхавши 20 км., - в точці B. Тоді до зустрічі Петя від A проїхав чверть відрізка AB і ще 5 км., а Коля від B - третину AB і ще 10/3 км. Означає, 5 + 10/3 = 25/3 км. складають 1 - 1/3 - 1/4 = 5/12 відрізка AB. Таким чином, AB = 12/5*25/3 = 20 км., а вся дорога дорівнює 20 + 30 = 50 км.

Відповідь 50 км.

2. По шосе в один бік рухаються пішохід і велосипедист, в інший бік - віз і машина. Всі учасники рухаються з постійними швидкостями (кожен зі своєю). Велосипедист спочатку обігнав пішохода, потім через деякий час зустрів віз, а потім ще через такий же час зустрів машину. Машина спочатку зустріла велосипедиста, потім через деякий час зустріла пішохода, і потім ще через такий же час обігнала віз. Велосипедист обігнав пішохода о 10 годині, а пішохід зустрів машину о 11 годині. Коли пішохід зустрів віз?

Розв'язання

Перший спосіб. Намалюємо графіки руху і позначимо їх точки перетину. Хай обгонам і зустрічам велосипедиста відповідають точки A, L, C, машини - точки C, K, B, а зустріч воза з пішоходом - точці M (див. рис). По умові, L і K - середини сторін AС і BC трикутника ABC, отже, M - точка перетину його медіан. M ділить медіану AK у відношенні 2:1, тому і проекція точки M ділить часовий відрізок від 10 до 11 годин в тому ж відношенні. Отже, зустріч відбулась в 10.40.

Другий спосіб. Поглянемо на все з точки зору воза. Він стоїть на місці в точці T, зліва з точки A до нього наближаються пішохід і велосипедист, а справа - машина. Нехай велосипедист зустрічає машину в точці В, а пішохід - в точці С. За умовою велосипедист проїжджає відрізки AT і ТВ за один час, тому T - середина AB. Машина проїжджає відрізки BC і CT за один час, тому C - середина ТБ. Пішохід проходить AC за годину, отже, відрізок AT = 2/3АС він проходить за 40 хвилин.

Відповідь В 10.40.

3. З міста в одному напрямку виїхали три автомобілі: другий - через 10 хвилин після першого, третій - через 20 хвилин після другого. Через 30 хвилин після свого виїзду третій автомобіль наздогнав другий, а ще через 10 хвилин - перший. Через скільки хвилин після свого виїзду з міста другий автомобіль наздогнав перший?

Розв'язання

Перший спосіб («алгебраїчний»). Нехай v1, v2 і v3 - швидкості першого, другого і третього автомобілів відповідно (виражені, наприклад, в кілометрах за хвилину). Використовуючи швидкості зближення автомобілів, складемо систему рівнянь і перетворимо її

Нехай шуканий час рівний t (хвилин),. З врахуванням знайденого відношення швидкостей, отримаємо, що t = 200.

Відповідь: через 200 хвилин.

Другий спосіб («арифметичний»). 1) Оскільки третій автомобіль виїхав через 20 хвилин після другого, а наздогнав його ще через 30 хвилин, то за 30 хвилин він проїзджає таку ж відстань, яку другий проїзджає за 50 хвилин. Отже, за 120 хвилин він проїзджає стільки ж, скільки другий за 200 хвилин.

2) Оскільки третій автомобіль виїхав через 30 хвилин після першого, а наздогнав його ще через 40 хвилин, то за 40 хвилин він проїзджає таку ж відстань, яку перший проїзджає за 70 хвилин. Отже, за 120 хвилин він проїжджає стільки ж, скільки другий за 210 хвилин.

3) Другий автомобіль виїхав через 10 хвилин після першого і за 200 хвилин проїхав стільки ж, скільки перший за 210 хвилин. Значить, через 200 хвилин після виїзду з міста другий автомобіль наздогнав перший.

Відповідь: через 200 хвилин.

Третій спосіб («фізіко-геометричний»). Схематично зобразимо графіки

руху автомобілів в одній системі координат відповідно до умови завдання. Хай T - час, що пройшов від початку руху до зустрічі першого і другого автомобілів, а, b і с відповідно - відстані від міста до точок попарних зустрічей автомобілів (див. рис.). З подібності трьох пар прямокутних трикутників отримаємо:. Почленно розділимо друге рівняння на перше:. Отже,21T - 210 = 20T - T = 210. Шуканий час - 200 хвилин.

Відповідь: через 200 хвилин.

ВИСНОВКИ

Переведення процесу навчання фізики до саморегульованого рівня, коли учень володіє вищим рівнем пізнавальної самостійності, є можливим при забезпеченні наступних умов: чіткої постановки цілей навчання; цілі навчання повинні будуватись за принципом зростаючої складності, охоплюючи пізнавальну, емоційно-ціннісну, психомоторну сфери діяльності (мета повинна бути достатньо напруженною і орієнтована на максимум можливостей учня); мета навчання повинна бути усвідомленою особистою метою учня (учень задля її досягнення активно діє, висовує здогадки, вдосконалює свої здібності); забезпечення можливості точного опису цілей, вимірювання та шкали оцінок, зорієнтованість на кінцевий результат; забезпечення усвідомлення учнем значущості особистісної навчальної діяльності; формування в учнів особистісно-емоційних відношень до реального світу завдяки цілеспрямованому створенню ситуацій успіху, дотримання гігієни стресових ситуацій; забезпечення об'єктивності оцінки знань кожного учня; стимулювання активності школяра, самостійної і творчої діяльності; використання цілей-вимірників засвоєння, які охоплюють пізнавальні і емоційні процеси, забезпечують можливість порівняння досягнутої учнем мети з ціллю-вимірником, що забезпечує можливість корегування, упередження певних дій, зосередженої активності учня на певній діяльності. Отже, для того, щоб розвинути пізнавальну самостійність, потрібно створювати умови для самостійної навчально-пізнавальної діяльності: ознайомлювати учнів із особливостями навчально-пізнавальної діяльності як одного з видів людської діяльності, формувати в них позитивне ставлення до навчально-пізнавальної діяльності, створювати умови для розвитку їх пізнавального інтересу, ознайомлювати з засобами навчально-пізнавальної діяльності, використовувати їх для пізнання нових знань, набувати досвід самостійної навчально-пізнавальної діяльності. Всі ці умови можна створити через упровадження компетентнісного підходу до навчання фізики.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Атаманчук П.С. Організація самостійної діяльності старшокласника з фізики у системі розвитку пізнавальної самостійності / П. С. Атаманчук, Т. П. Поведа // Проблеми сучасної психології : зб. наук. праць / Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка, Інститут психології ім. Г.С. Костюка АПН України ; за ред. С. Д. Максименка, Л. А. Онуфрієвої. - Кам'янець-Подільський : Аксіома, 2009. - Вип.3. - С. 22-33.

2. Данилов М.А. Воспитание у школьников самостоятельности и творческой активности в процессе обучения / М. А. Данилов // Советская педагогика. - № 8. - 1961. - С. 30-50.

3. Заболотний В.Ф. Формування методичної компетентності учителя фізики засобами мультимедіа : [монографія] / Володимир Федорович Заболотний. - Вінниця : «Едельвейс і К», 2009. - С. 2-150.

4. Лернер И.Я. Дидактические основы методов обучения / И. Я. Лернер. - М. : Педагогика, 1981. - 186 с.

5. Пасічник Ю.А. Проблеми компетентних вимірювань в освіті / Ю. А. Пасічник // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету : серія педагогічна / [редкол. П.С.Атаманчук (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет, 2010. - Вип. 16. - С. 48-51.

6. Поведа Т.П. Активність як основа формування дієвих знань учнів в умовах особистісно орієнтованого навчання фізиці / Т. П. Поведа // Наукові записки. Випуск 72. - Серія: Педагогічні науки. - Кіровоград : РВВ КДПУ ім. Винниченка. - 2007. - Ч. 1. - С.12-19.

7. Поведа Т. П. Компетентности как показатели управляемости качеством образования / Т. П. Поведа, П. С. Атаманчук // Информационно-вычислительные технологии и их приложения: сборник статей IV российско-украинского научно-технического и методического симпозиума. - Пенза : РИО ПГСХА, 2007. - С.126-128.

8. Поведа Т.П. Контроль навчально-пізнавальної діяльності учнів в процесі їх підготовки до саморегульованого навчання / Т. П. Поведа // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського державного університету : серія педагогічна. - Кам'янець-Подільський: Кам'янець-Подільський державний університет, 2007. - Вип. 13: Дидактика фізики і підручники фізики (астрономії) в умовах формування європейського простору вищої освіти. - С. 47-50.

9. Поведа Т.П. Формування контрольно-оцінних здібностей учнів як основа забезпечення саморегуляції діяльності з фізики / Т. П. Поведа // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського національного університету : серія педагогічна / [редкол. П.С. Атаманчук (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янець-Подільський : Кам'янець-Подільський національний університет, 2008. - Вип. 14: Інновації в навчанні фізиці та дисциплін технологічної освітньої галузі: міжнародний та вітчизняний досвід. - С. 87-90.

10. Поведа Т.П. Цілісний підхід до формування пізнавальної самостійності старшокласників у процесі навчання фізики / Т. П. Поведа // Зб. наук. праць Кам'янець-Подільського на Частина ІІІ. Формування компетентнісно-світоглядних професійних якостей ціонального університету : серія педагогічна / [редкол. П.С. Атаманчук (голова, наук. ред.) та ін.]. - Кам'янецьПодільський : Кам'янець-Подільський національний університет, 2010. Вип. 16. - С. 87-90.

11. Про обговорення проекту Порядку оцінювання навчальних досягнень учнів основної та старшої школи в системі загальної середньої освіти. Лист МОН № 1/9-183 від 17.03.10 року. - Режим доступу: http://osvita.ua/legislation/Ser_osv/ 6972.

12. Проект Закону України про Національну рамку кваліфікацій // Освіта. - №14. - 13-14 березня 2011 р. - Режим доступу: http://tyzhnevyk-osvita.net/component/content/article/ 35-2011/41-14.

13. Савченко О. Я. Уміння вчитися як ключова освітня компетентність середньої школи / Компетентнісний підхід у сучасній освіті: світовий досвід та українські перспективи : бібліотека з освітньої політики / за заг. ред. О. В. Овчарук. - К. : «К.І.С.», 2004. - 112. - С. 33-45.

14. Хуторской А. В. Ключевые компетенции как компонент личностно ориентированной парадигмы / А. В. Хуторской // Народное образование. - 2003. - № 2. - С. 58-64.

15. Шамова Т. И. Формирование познавательной самостоятельности школьников / Т. И. Шамова. - М. : Педагогика, 1975. - 125 с.

16. Шарко В. Д. Інформатична компетентність як складова професійної компетентності вчителя. Інформаційні технології в освіті. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ portal/soc_gum/itvo/2010_6/6.pdf.

17. Шеншев Л.В. Об одном приеме возбуждения познавательного интереса // Нов. исслед. в педагогич. науках. М.:1965, № 138. - С. 183-189

18. Тихомиров О.К. Психология мышления. М.: Изд-во Моск. ун-та, 1997. - 272 с.

19. Боно, Э де. Нестандартное мышление, Минск: Попурри, 2000. 224 с.

20. Фейнберг И.М. Проблемные ситуации и развитие личности. М.: 1981.

21. Пидкасистый П.И. Самостоятельная познавательная деятельность школьников в обучении. М.: Педагогика., 1980. - 240 с.

22. Пидкасистый П.И. и др. Опрос как средство обучения. М.: Пед. Об- во России, 1999. - 155 с.

23. Эксперимент, модель, теория, Москва-Берлин: Наука, 1982. - 332 с.

24. Матюшкин А.М. Проблемные ситуации в мышлении и обучении. М.: Педагогика, 1972, - 208 с.ф

25. Пидкасистый П.И., Фридман Л.М., Гарунов М.Г. Психолого-дидактический справочник преподавателя высшей школы. - М., 1999. - 354 с.

26. Краевский В.В. Основы обучения. Дидактика и методика: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений / В.В. Краевский, А.В. Хуторской. - М.: Издательский центр «Академия», 2007. - 352 с.

27. Шалавина Т.И. Формирование познавательной самостоятельности студентов в условиях сочетания проблемного и объяснительно- иллюстративного обучения. Дис... канд. пед. наук. М.: 1984. - 210 с.

28. Богоявленская Д.Б. Интеллектуальная активность как проблема творчества. - Ростов-на-Дону: Изд-во РГУ - 1983. - 173 с.

29. Рубинштейн С.Л. О мышлении и путях его исследования. М.: АН СССР, 1958. - 116 с.

Размещено на Allbest.ru