Розвиток навичок спілкування в дошкільному віці

З метою засвоєння дошкільниками мовленнєвих стереотипів, ініціативних реплік вводили діалоги та завдання, що ініціюють спонтанне мовлення. Норми мовленнєвого етикету діти засвоювали в ігрових ситуаціях з діалогами, спрямованих на розвиток уміння домовлятися, запитувати співрозмовника, дотримуватися правил мовленнєвого етикету, висловлювати співчуття, відстоювати свою думку. У діалогах на запропоновані теми: «У тебе в гостях подруга», «Прощання з гостем», «Ранкове привітання», «Ввічлива розмова по телефону», «Поведінка у транспорті», «Поведінка в кафе». Діти вживали формули мовленнєвого етикету в ситуаціях привітання, знайомства, подяки, вибачення, прощання, компліменту, поєднували словесні форми та немовні засоби виразності (міміка, жести, рухи).

Організовуючи «Бесіду в колі», ми разом з дітьми пригадували сюжети художніх творів, обговорювали вчинки героїв українських народних казок, визначали репліки героїв, їх характеристики тощо.

Для формування культури спілкування і культури мовлення розігрували жартівливі інсценівки за змістом художніх творів, під час яких у спільній діяльності і в реальних ситуаціях спілкування діти вільно використовували різні форми мовленнєвих висловлювань: звертання, згоду, заперечення, зустрічні запитання, прохання, дозвіл, відмову, подяку, пораду, підтвердження тощо.

Особлива увага приділялась іграм-інсценізаціям за змістом художніх творів, оскільки саме через цю діяльність закріплювалися набуті з художніх творів мовленнєві еталони.

Творчий напрям включав використання творчих завдань, використання віртуального діалогу з героями художніх творів. Розробці сценаріїв передувало вправляння дітей у складанні й відтворенні діалогів. З цією метою використовували такі завдання: «Збери діалог», «Озвучування епізодів», «Зустріч». Відзначимо, що дітям сподобалося розробляти сценарії. Педагог допомагав записати текст сценарію, а діти брали активну участь у складанні діалогів, доборі дій майбутніх персонажів. Дітей також учили розробляти сценарії на основі комбінування сюжетів. Тісно пов'язана з грою дитяча словесна творчість. Започатковуючи цю роботу, широко використовували прийом спільного складання дітьми оповідання. Діти самі обирали партнерів, домовлялися про зміст, черговість розповідання. Під час складання дітьми власних казок педагог пропонував уявити, про що розповідатиметься в казці; вибрати настрій; подумати про голос; правильно і точно використовувати красиві слова та вислови; обмірковувати початок, середину й закінчення казки; при розповіданні звертали увагу на те, чи цікаво слухачам.

Ми пропонували дітям творчі завдання, що передбачали використання різноманітних мовленнєвих конструкцій: моделювання казок і озвучування моделей; знаходження помилок («Колобок з'їв Лисичку», «Ріпку витяг заєць»); «Розумні хвилинки» («У лісі Червона Шапочка зустріла…», «Козу-дерезу вигнав…»); «Розгубилися слова» (посадив, виросла, тягнув); «Відгадай казку за словами» (дід, баба, звірі, бичок); вікторина («Від баби втік…», «А мишенят і кликати не треба…»); «Проспівай пісеньку» (Кози-дерези, Колобочка, кози, козенят, матері Івасика-Телесика, півника); «До якої казки підходить ця приказка» («Друзі пізнаються в біді», «Вовк лисиці не рідня, а повадка одна», «У страху очі великі», «Подивись у воду на свою вроду»).

Для розвитку комунікативних умінь та активізації дітей використовували віртуальні діалоги з героями художніх творів.

Організація ігор-інсценізацій передбачала аналіз поведінки героїв; втілення норм і правил поведінки в конкретні ігрові дії; почергове виконання дітьми різних ролей в одній грі; обговорення ролей до початку гри, наголошення на їх моральній суті.

Формуванню мовленнєвого спілкування дітей дошкільного віку сприяє показ театру іграшок і петрушок. У театрі іграшок ми використовували звичайні дитячі іграшки, розігрували і показували невеликі цікаві сценки за участю дітей. До показу ми навчали дітей передавати через дії відповідний стан почуттів персонажів, їх переживання (зайчик радіє - стрибає, якщо плаче - закриває мордочку, якщо здивований - розводить лапки тощо).

Досвід участі в організованих театралізованих іграх діти використовували в стійких іграх у театр, розігрували рольові діалоги за мотивами казок, добирали ляльки, костюми, елементи декорацій. При цьому, сюжет казки і досвід спільного розігрування вистави сприяли налагодженню взаємодії, діти знаходили репліки для рольового діалогу, діяли узгоджено і раділи можливості спілкування одне з одним. Краще дітям вдавалося передавати казкові діалоги, тому що вони добре знали репліки героїв, а це значно полегшувало ведення діалогової форми спілкування. При цьому казкові діалоги передавалися дітьми близько до тексту.

Ми формували комунікативні уміння під час бесід, обговорення різних ситуацій спілкування, розігрування ігрових мовленнєвих ситуацій на зразок: «Розмова з хворим товаришем», «Що з тобою сталося?», «У крамниці (аптеці, перукарні, транспорті)», «У кого який настрій», проведення ігрового тренінгу спілкування - «вітання», «невербальна розминка», «емоційний ланцюжок», «подарунок на день народження», «контакт очей» «незвичайна розмова» тощо (Т. Пироженко).

Організаційно-комунікативна компетентність передбачає практичне оволодіння дітьми вербальними і невербальними прийомами вступу в мовленнєвий контакт, підтримки та розгортання діалогу, ввічливого й логічного завершення спілкування; готовність ініціювати спілкування з дорослими та однолітками; вміння знаходити співрозмовника серед однолітків, пропонувати тему розмови, спрямовувати її в потрібне русло, організовувати спілкування під час спільної діяльності, планувати й коригувати спільну практичну діяльність.

Для розвитку цього виду компетентності пропонуємо використовувати такі методи: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; моделювання ситуацій спілкування на заняттях і в інших видах дитячої діяльності; використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях («Знайомство», «Запрошуємо до розмови», «Запрошуємо до гри» тощо); розігрування міні-інсценівок за сюжетами з повсякденного життя дітей; введення у словник вихованців лексико-граматичних засобів, спрямованих на встановлення й підтримку розмови (знаєш, бачиш, скажи, кажу тобі, я думаю, ясно, зрозуміло, добре, гаразд, так, авжеж, ні-ні), зразків комунікативно значущих діалогічних форм запрошення до розмови («Приєднуйся до нашої розмови», «Ходи до нас», «Розкажи нам», «Ми говоримо про…, а ти як гадаєш?»), вступу до розмови («Про що ви розмовляєте? Можна приєднатися до вас?», «Хочете, я розповім, що я знаю про…?») тощо.

До методів формування мовленнєвої компетентності відносимо навчання дітей складати розповіді, діалоги; словесні дидактичні ігри; моделювання ситуацій спілкування; завдання на розв'язання комунікативно-мовленнєвих задач у навчальному й повсякденному спілкуванні.

На прикінцевому етапі дослідження були проведені контрольні зрізи за методикою, аналогічною констатувальному експерименту. Одержані результати аналізувалися й зіставлялися з результатами констатувального експерименту. Так, в мовленні дітей відбулися позитивні зміни. Якщо до навчання (на початок експерименту) на високому рівні показник становив 20%, то на прикінцевому етапі ці результати становили відповідно 30%.

Середній рівень також зазнав змін: прикінцевий етап 60%, (констатувальний етап 50%). Певна кількість дітей залишилась на тому ж середньому рівні, але зменшився відсоток дітей на низькому рівні: констатувальний етап - 30%, прикінцевий - 10%.

Рис. 2.2. Порівняльні показники рівнів сформованості мовленнєвого спілкування дітей старшого дошкільного віку на констатувальному та прикінцевому етапах дослідження

Отже, засобом розвитку комунікативних умінь дошкільників виступили ігри-інсценізації, оскільки саме саме через них діти засвоюють зразки красивого правильного образного мовлення, різні форми мовленнєвих еталонів, опановують культуру мовлення. Формування мовленнєвого спілкування дітей старшого дошкільного віку в іграх-інсценізаціях включала накопичення мовленнєвих еталонів з художніх творів, необхідних для формування комунікативних умінь, відтворення їх через театралізацію, а також активізація мовленнєвого спілкування в іграх-інсценізаціях з уживанням образних літературних висловів.



Висновки

Отже, від народження і до семи років виникають і розвиваються чотири форми спілкування дитини з дорослим: ситуативно-особистісна, ситуативно-ділова, позаситуативно-пізнавальна, позаситуативно-особистісна.

Ситуативно-ділова форма найтиповіша для дошкільного дитинства. Наприкінці дошкільного віку виникає вища форма спілкування дитини з дорослим - позаситуативно-особистісна, у деяких дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Дитина зосереджується на соціальному оточенні, світ людських проблем починає приваблювати її більше, ніж навколишній світ.

У старших дошкільників виникають різні мотиви спілкування: від ситуативно-ділових до найскладніших пізнавальних і особистісних. Провідним мотивом спілкування стає особистісний.

Мовленнєве спілкування дітей відбувається у процесі формування комунікативно-мовленнєвої діяльності. Змістовий бік її розвитку пов'язаний з формуванням когнітивно-комунікативної, орієнтувально-планувальної, організаційно-комунікативної, мовленнєвої, комунікативно-діяльнісної компетенцій.

Для розвитку в старших дошкільників потреби в мовленнєвому спілкуванні ми використали такі методи і прийоми: комунікативні доручення на заняттях та в повсякденному житті; ранкові привітання; бесіди вихователя з дітьми та організація їх мовленнєвого спілкування; створення проблемних ситуацій; розігрування художніх творів у формі діалогу; ігри-драматизації, сюжетно-рольові ігри, підготовка і проведення свят, розваг, днів народження; моделювання ситуацій спілкування на заняттях та в інших видах діяльності, організація спілкування між дітьми різного віку; створення в групі доброзичливої атмосфери, налагодження вихователем емоційно-особистісних стосунків з кожною дитиною, індивідуальний підхід до дитини у процесі мовленнєвого спілкування (навчального й повсякденного); використання природних ситуацій спілкування дорослого з дітьми і дітей між собою з навчальною метою; народні й дидактичні ігри; побудову діалогів за змістом картинки; побудову діалогів в ігрових мовленнєвих ситуаціях.

Старші дошкільники вже оцінюють партнера по спілкуванню за різноманітними якостями - діловими, особистісними, пізнавальними. Гострий інтерес до однолітків у них виражається у формі активного наслідування, конкурентного ставлення. Діти починають оцінювати себе з точки зору інших людей, навчаються ніби з боку аналізувати свої дії та приймати рішення, враховуючи можливу реакцію на них партнерів, частіше намагаються показати одноліткам, що вони вміють робити, пишаючись власними досягненнями.

Наприкінці дошкільного віку в багатьох (але не в усіх) дітей складається нова форма спілкування - позаситуативно-ділова. Вони повідомляють одне одного, де були й що бачили, діляться планами чи уподобаннями, розповідають про своїх батьків та друзів, оцінюють якості та вчинки інших, обговорюють події, які відбуваються у них удома, охоче ходять у гості. Діти можуть розмовляти упродовж тривалого часу, не виконуючи при цьому ніяких практичних дій, розповіді точаться навколо тем про живу природу, тварин, предметний і соціальний світи.

Організовуючи ігрову діяльність дітей, варто приділяти особливу увагу формуванню їхніх комунікативних умінь, зокрема таких:

- адресувати свої висловлювання одноліткові;

- привертати його увагу до себе;

- спілкуватись у доброзичливій формі;

- переконливо аргументувати свої думки (висловлюючи прохання, оцінки, розпорядження, доручення тощо).

Отже, спілкування дошкільників з дорослими та однолітками має певні характерні особливості, що проявляються у мотивах спілкування, його загальному рівні, дотриманні норм поведінки, ставленні до співрозмовника, наявності певних засобів спілкування. Знання цих особливостей допоможе правильно будувати роботу з кожною конкретною дитиною.



Список використаних джерел

1. Базовий компонент дошкільної освіти в Україні // Дошкільне виховання -2012.с. 25.

2. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Дошкільна лінгводидактика: теорія і методика навчання дітей рідної мови: Підручник / За ред. А.М. Богуш. - К.: Вища школа, 2007. - 542 с.

3. Богуш А.М., Луцан Н.Г. Мовленнєво-ігрова діяльність дошкільників: мовленнєві ігри, ситуації, вправи. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. 256 с.

4. Богуш А.М., Гавриш Н.В. Методика ознайомлення дітей з довкіллям у дошкільному навчальному закладі. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008.-

408 с.

5. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика. Хрестоматія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / Упорядник Богуш А.М. Частина І та ІІ. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2005. - 654 с.

6. Богуш А.М., Котик Г.М. Методика навчання дітей української мови в дошкільних навчальних закладах. - К.: Видавничий Дім «Слово», 2008. -

440 с.

7. Богуш А., Гавриш Н., Котик Т., Методика організації художньо - мовленнєвої діяльності дітей у дошкільних навчальних закладах. - К.: Видавничий дім «Слово», 2006 - 304 с.

8. Бенера В. Є., Маліновська Н.В. Теорія та методика рідної мови дітей. К.: Видавничий Дім «Слово», 2010. -376 с.

9. Впевнений старт. Програма виховання дітей старшого дошкільного віку. - К.: НДІ педагогіки України, 2001.-8 с.

10. Гавриш Н.В. Навчання розповіді за картиною // Дошкільне виховання. - 2003. - №1. - С. 7 - 9.

11. Гавриш Н.В. Розвиток зв'язного мовлення дошкільнят: Навч. - метод. посіб. - К.: Вид. дім «Шкіл. світ». - 2006. - 119 с.

12. Гавриш Н.В. Розвиток мовлення та навчання дошкільнят рідної мови: мета і завдання // Дошкільне виховання. - 2003. - №7. - С. 12 - 14.

13. Дитина: Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років. / Науковий керівник проекту О.В. Огнев'юк, К. І. Волинець /Мін. освіти і науки, молоді та спорту України, Головне упр. осв. і науки викон. орг. Київміськради (КМДА), Київ. ун-т ім. Б. Грінченка. - К.: Київ. ун-т ім. Б. Грінченка, 2012. - 492 с.

14. Дошкільна лінгводидактика: Хрестоматія: У 2 ч.: Посібник / Упорядник Богуш А.М. - К.: Вища школа. - 1999. - ч. ІІ. - С. 3 - 72.

15. Калмикова Л.О. Формування мовленнєвих вмінь і навичок у дітей: психолінгвістичний та лінгвометодичний аспекти: Навч. посіб. - К.: НМЦВО, 2003. - 300 с.

16. Крутій К.Л. Вимоги до сучасного відкритого мовленнєвого заняття. // Дошкільне виховання. - 2002.- №2.

17. Крутій К.Л. Можливості формування мовної особистості дитини дошкільного віку. // Дошкільна освіта. - 2003.- №1.

18. Комунікативна компетентність - головна мета мовленнєвого розвитку дошкільнят // Бібліотечка вихователя дитячого садка // 2012.- №7. - с. 2. с.

19. Мовленнєвий компонент дошкільної освіти: Навчально-методичний посібник / Укладач А.М. Богуш. - Одеса: Ярослав, 2004. - 176 с.

20. Мовленнєве спілкування. Комплексні заняття у повсякденні. Старша група. / Упор. В.Л. Сухар. - Харків, «Ранок», 2009. - 208 с.

21. Порядченко Л.А. Описове мовлення: методи розвитку та активізації // Дошкільне виховання. - 2003. - №2. - С. 5 - 9.

22. Піроженко Т.О. Сучасні підходи до мовленнєвого розвитку дітей // Дошк. виховання. - 2001. - №1. - С. - 10-11.

23. Піроженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника. - К.: Грайлик, 1999.

24. Савінова Н.В. Підготовка дитини до школи. Мовленнєве спілкування: Методичні рекомендації. - Миколаїв, 2004. - 47 с.

25. Т. Фільчакова Мовленнєві заняття із старшими дошкільниками // «Палітра педагога», 2009- №6. - с. 22.

26. Луценко І. О. Готуємося до мовленнєвого спілкування з дошкільниками. - К.: Світич, 2008. - 203 с.

27. Луценко І. О. Дитина і дорослий: вчимось спілкуватись: Готуємося до мовленнєвого спілкування з дошкільниками. - К.: Світич, 2008. - 203 с.: іл. - (Біблітечка журналу «Дошк. виховання»). - Бібліограф.: С. 201-202.

28. Харченко Н.В. Формування навичок міркування у дітей 5 - 6-річного віку // Дошкільне виховання. - 2001. - №2. - С. 18 - 20.

29. Харченко Н.В. Щоб діти вміли міркувати // Дошкільне виховання. - Палітра педагога. - 2002. - №1. - С. 12 - 16.

30. Пироженко Т.О. Коммуникативно-речевое развитие ребенка: Монография. Киев: Нора-Принт, 2002 г. - С. 342.

31. Піроженко Т.О. Мовлення дитини: Психологія мовленнєвих досягнень дитини. - К.: Главник, 2005 р. - 529 с.

32. Пироженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника / Т.О. Пироженко. - К., 1999 р. - 176 с.

33. Крутій К.Л. Умови проведення діагностичного обстеження рівня сформованості граматично правильного мовлення в дитини дошкільного віку. ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2006 р. - 206 с.

34. Максименко С.Д. Мовленнєвий розвиток дитини дошкільного віку // Актуальні проблеми сучасної української психології: /За ред. академіка С.Д. Максименка.-К., Нора-Друк, 2003 р. - 443 с.

35. Піроженко Т.О. Спілкування дитини з оточенням як презентація особистісних досягнень // Всеукраїнський науковий журнал «Мандрівець». 2007 р. - 486 с.

Размещено на Allbest.ru