Аналіз праць В. Пилипівського дає змогу побачити, що під професійно компетентними педагогами слід розуміти виключно позитивно настроєних (замотивованих) людей з нестандартними, творчими підходами до педагогічного процесу. Відповідальні відношення до викладання поєднуються у таких учителів з вірою у здібності своїх учнів. Найважливішим показником висококваліфікованої педагогічної роботи залишається прагнення або бажання бути хорошим учителем. В остаточному підсумку професійний успіх визначається самою особистістю.

Ґрунтовний аналіз сутності професійної компетентності вчителя дається у дослідженні В.Я. Синенка. Він вважає, що слід розрізняти професійну підготовку фахівця і його професіональну компетентність. Перше поняття відбиває процес оволодіння необхідними знаннями і навичками, а друге - результат цього процесу, якісну характеристику. Компетентність -- це ще і деяка перспектива, яка тією чи іншою мірою доступна даному фахівцю через його індивідуальні можливості та різні об'єктивні фактори. Поняття «педагогічна компетентність» він вважає категорією педагогічної науки. Професійна педагогічна компетентність відображає істотні властивості і відносини всіх предметів педагогічної науки.

Найбільш суттєвою ознакою досліджень В.Я. Синенка є трактування поняття «професійна, компетентність вчителя» як інтегрування відповідного рівня професійних знань, умінь та навичок учителя, його особистісних якостей, що виявляються в результаті діяльності (рівень вихованості і освіченості учнів). Дослідник визначає критерії професіоналізму вчителя: глибокі професійні знання і теоретичні уміння, комплекс практичних умінь і навичок, уміло застосованих на практиці навчання і виховання. У підсумку В.Я. Синенка робить наступний висновок про те, що професійна компетентність вчителя являє собою високий рівень його психолого-педагогічних і науково-предметних знань умінь у сполученні з відповідним культурно-моральним виглядом, що забезпечує на практиці соціально затребувану підготовку підростаючого покоління до життя.

Як вважає М.А. Чошанов, компетентність займає проміжне положення між виконуваністю і досконалістю.

О.М. Шиян доводить, що рівень професійної компетентності спеціаліста в будь-якій сфері діяльності залежить від його здібності розвивати творчий потенціал і продуктивно займатися самовдосконаленням.

Специфіка педагогічної діяльності педагога вищої школи полягає у тому, що він співпрацює з тією категорією студентів, яка має різноманітні загальні та професійні інтереси і яка потребує від нього не тільки володіння системою загальнокультурних, психолого-педагогічних знань, необхідних для організації й ефективної взаємодії в педагогічному процесі, а й спеціальних знань, необхідних для підготовки спеціалістів-професіоналів.

За Г.П. Щедровицьким, можна визначити три типи знань, які обслуговують педагогічну діяльність: практико-методичні, конструктивно-технічні (інженерно-конструкторські) й наукові (науково-теоретичні) знання.

Практично-методичні знання безпосередньо обслуговують практичну діяльність. Вони зорієнтовані на отримання визначеного продукту й організовані таким чином, щоб забезпечити створення (побудову) індивідом практичної діяльності у вигляді приписів (рекомендацій) щодо її реалізації.

Інженерно-конструкторські знання центровані на об'єкті перетворювання, вони вказують на те, що з ним відбувається чи може відбутися, і проявляються у міру того, як створюються і реально здійснюються нові види і типи практичного перетворювання об'єктів.

Виникнення наукових знань пов'язано з появою в діяльності практика розривів між цілями й тим, що практично одержано в реальності, з необхідністю прояснити причини розходження між цілями діяльності та її результатами. Наукові знання перетворюються в практико-методичні й інженерно-конструкторські знання. [6].

1.3 Особливості організації та проведення моніторингу у ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

На вирішення проблем удосконалення педагогічної майстерності викладацького складу вищого навчального закладу І-ІІ рівня акредитації спрямована організація методичної роботи.

Методична робота представляє собою спеціальний комплекс взаємопов'язаних практичних заходів, спрямованих на розвиток творчого потенціалу педагогів, їх безперервну педагогічну та професійно-методичну освіту, яка зорієнтована в кінцевому результаті на підвищення рівня освіченості, розвину тості та вихованості студентів.

Зміст методичної роботи носить комплексний характер і реалізується за чотирма напрямами діяльності: технологічний, педагогічний, управлінський, науковий.

Технологічний - це організація контролю та діагностики педагогічної діяльності викладачів, вивчення та аналіз результатів навчально-виховного процесу в підрозділах комплексу.

Педагогічний - це надання консультативної, практичної, методичної допомоги викладачам, проведення заходів удосконалення їх майстерності, підвищення професійної та педагогічної кваліфікації, розробка та формування комплексів методичного забезпечення навчального процесу, створення інформаційного банку з педагогіки вищої школи та кращого досвіду роботи.

Управлінський - це створення сприятливого морально-психологічного клімату в педагогічному колективі, атмосфери довіри, відкритості, зацікавленості, доброзичливості, формування ініціативних творчих груп, схильних до запровадження інноваційних перетворень навчально-виховного процесу, реалізації досягнень кращого педагогічного досвіду; проведення оглядів-конкурсів методичної роботи.

Науковий - це організація дослідно-експериментальної роботи з апробації нових ідей, концепції розвитку навчально-науково-виробничого комплексу, організація авторських шкіл педагогів-майстрів професійної діяльності.

Методична робота в навчальному закладі реалізується за рівнями: викладач - предметна (циклова) комісія - методична рада.

Методичну раду очолює заступник директора з навчальної роботи, предметні (циклові комісії) - голови циклових комісій. (Додаток 1)

Загальна структура організації та проведення будь-якого моніторингового дослідження незалежно від рівня узагальнення результатів є досить сталою, що й забезпечує можливість отримання об'єктивної та надійної управлінської інформації.

Основними етапами проведення моніторингового дослідження є:

І етап. Цілепокладання та планування дослідження.

1. Визначення мети та завдань дослідження.

2. Визначення об'єкту дослідження.

3. Розрахунок та формування вибірки.

4. Побудова графіку дослідження:

- визначення термінів і процедур дослідження;

- підбір та підготовка (навчання) координаторів дослідження.

5. Визначення критеріїв та показників оцінювання.

6. Вибір методів дослідження.

ІІ етап. Розробка інструментарію.

1. Розробка тестів та їх апробація, одержання стандартизованого тесту.

2. Розробка анкет та їх апробація.

3. Підготовка інструктивно-методичних матеріалів для координаторів дослідження всіх рівнів, учасників дослідження.

4. Вибір статистичних і математичних методів обробки та обрахунку одержаних результатів дослідження.

ІІІ етап. Проведення дослідження.

1. Пілотне дослідження (підготовка учасників, проведення інструктажу).

2. Основне дослідження.

ІV етап. Збір та обробка результатів.

V етап. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження.

1. Узагальнення статистичної інформації.

2. Виявлення факторів впливу.

3. Підготовка рекомендацій щодо корекційної роботи, усунення негативних факторів, формування освітньої політики тощо. [3, с.98]

Етапи організації моніторингу в освітньому процесі

Рисунок 4

У відповідності до представленої схеми опишемо алгоритм проведення дослідження:

1. Формування мети і цілей моніторингу (навіщо потрібно його проведення, що дослідження може виявити для покращення освітньої діяльності). Даний етап передбачає визначення критеріїв, показників, індикаторів якості вимірювання.

2. Добір інструментарію для проведення моніторингу (цілеспрямований вибір анкет, тестів, методик, карт спостережень тощо).

3. Організація дослідження (складання плану, визначення терміна проведення і реалізація дослідження у спланованому режимі, визначення відповідальних осіб, використання інструментарію).

4. Збирання даних, тобто результатів заповнення анкет, виконання тестів, проведення спостережень за обраними методиками.

5. Оброблення та аналіз даних (може проводиться за допомогою математичної статистики, кореляційного або факторного аналізу, а також передбачає описове пояснення).

6. На основі інтерпретованих даних вироблення рекомендацій для вдосконалення досліджуваного явища.

7. Корекція - внесення певних змін під час навчального процесу на основі запропонованих рекомендацій. Контроль - фіксування правильного виконання вироблених рекомендацій.

8. За потреби результати моніторингу висвітлюються на семінарах, педагогічних радах або ж ураховуються у подальшому плануванні й програмуванні освітньої діяльності.

Для усунення слабкої ланки (виявленої проблеми) у навчально-виховному процесі, рекомендується організувати етапи вирішення проблеми, а саме:

1.Усвідомлення проблеми (наявність її).

2. Визначення проблеми (у чому її сутність; прогноз бажаного результату та терміна вирішення).

3. Очікувані результати (позитив, негатив, супутні перешкоди).

4. Обмеження можливостей (брак часу, ресурсів, можливостей).

5. Збирання інформації про можливі варіанти вирішення проблем.

6. Вибір найоптимальнішого варіанту вирішення проблеми.

7. Упровадження рішення.

8. Оцінка результату.

9. Нова проблема. (за М. Вороновим) [15, с.8]

Ефективність досягнення очікування результатів залежить від міри мотивації, відкритості й доступності інформації; у свою чергу, рівень мотивації зменшується, якщо результат не відповідає затраченим зусиллям (Рисунок 5).



Рисунок 5 - Взаємозалежність факторів моніторингового дослідження

Функції організаторів та учасників моніторингу

Проаналізуємо обов'язки та функції організаторів дослідження на локальному рівні: директора навчального закладу, заступника директора, викладача тощо.

Безперечно, вибір досліджуваної проблеми здійснюється адміністрацією технікуму: директором чи його заступниками. Обов'язковим є формулювання мети та гіпотези дослідження, визначення обов'язків членів творчої групи. Формулювання та уточнення мети дає можливість правильно обрати об'єкт дослідження (успішність студентів з певного предмета, системність роботи класного керівника, професійна компетентність викладача тощо).

Важливо усвідомити, що якісний результат, якого прагнуть учасники дослідження, залежить від урахування комплексу умов та системності в організації роботи. Творча група у контексті цілеспрямованого дослідження обирає інструментарій відповідно до поставленої мети. За допомогою дібраного діагностичного матеріалу викладач проводить дослідження (анкетування, тестування, спостереження тощо), а також збирає дані для подальшого їх оброблення та інтерпретації. Оформлені в аналітичному описі (звіті-поясненні отриманих кількісно-якісних даних) результати повинні містити графічні ілюстрації, таблиці, малюнки тощо.

На основі аналітичного звіту викладач, (чи заступник директора) під уважним керівництвом директора технікуму складають рекомендації (методичного, психологічного чи комплексного характеру).

Важливим є вирішення питання: ким і в який спосіб буде проводиться корекція та контроль за впровадженням рекомендацій. Моніторинг вважається проведеним після підготовлення звіту про проведену роботу. На основі його обговорення, оприлюднення складається план подальшого розвитку навчального закладу. Можливим є обговорення результатів моніторингу на педагогічній раді, або інших заходах технікуму: семінарів, круглих столів, нарад тощо.

Моніторинг в освітньому закладі дає можливість на ранніх етапах з'ясувати причини, які сповільнюють навчально-виховний процес, а також дозволяє адміністрації технікуму самостійно формулювати і вирішувати освітні проблеми.

Теоретичний аналіз проблеми розвитку професійної компетентності педагогічного колективу дозволив констатувати, що сьогодні відбувається інтенсивне реформування системи освіти, яке сприяє появі нових ідей та концепцій у педагогіці.

В основі реформування лежить концепція підготовки людини до вирішення повсякденних проблем, адаптації та підтримки загальноприйнятого способу буття, яка реалізується через розробку запровадження компетентнісно орієнтовної моделі освіти.

Якісний рівень освіти забезпечується за допомогою відповідних механізмів, що отримали назву моніторингу, який розуміється як система збирання, опрацювання освітньої системи, що забезпечує безперервне відстеження її стану і прогноз розвитку.

Спираючись на дослідження З.В. Рябової поняття „моніторинг” вважається більш ємним, ніж поняття „контроль”, оскільки моніторинг органічно зв'язаний з усіма функціями управління. Він не тільки створює наукову об'єктивну базу для прийняття управлінського рішення, а й забезпечує поточне регулювання та прогнозування подальшого розвитку об'єкта. Контроль вважатимемо необхідним процесом під час здійснення моніторингу.

Необхідність проведення моніторингових досліджень визначають такі фактори:

· нестабільність або невизначеність зовнішнього середовища (зміни в законодавстві, політиці, технологіях, функціональних обов'язків тощо);

· небезпека виникнення кризових ситуацій, їх попередження; доцільність і необхідність підтримки досягнень закладу; конкуренція на ринку праці тощо.

І в загалі, навчальний заклад, що має сучасну і дійову систему моніторингу, має більше шансів вистояти, оскільки контроль надає більше можливостей реалізувати виконання запланованого. У процесі контролю можна отримати відповіді на такі питання:

Що зроблено?

Чому ми навчились?

Що наступного разу необхідно зробити інакше?

У чому причина відхилень від наміченого?

Які висновки необхідно зробити для досягнення нових цілей?

Які корективи необхідно внести в подальші дії?

При розробці механізму запровадження компетентнісного підходу простежуються дві тенденції. Перша характеризується переходом до професійних стандартів (в основу яких покладено результат), а друга тенденція - це системний опис кваліфікацій у термінах професійних компетенцій. При застосування компетентнісного підходу використовують два терміни: «компетентність» та «компетенції».

Таким чином, професійну компетентність педагога вищої школи можна визначити як сукупність діяльнісно-рольових і особистісних характеристик викладача, що забезпечує ефективне виконання ним завдань і обов'язків педагогічної діяльності у вищому навчальному закладі І-ІІ рівня акредитації, є мірою й основним критерієм його відповідності професійній діяльності.

Основними діяльнісно-рольовими компонентами професійної компетентності викладача вищого навчального закладу, які представлені в стандартах вищої освіти, визначені професійні знання, вміння і навички. [6].

Подальший теоретичний аналіз аспектів професійної компетентності дав змогу виявити, що сучасні науковці серед ключових компонентів професійної компетентності віддають значну перевагу автономізаційній компетентності та моральній компетентності і при цьому визначають особистісні якості вчителя як неодмінну складову поняття професійної компетентності вчителя. Ці позиції дають змогу констатувати, що сучасному вчителю для продуктивного виконання професійних обов'язків необхідна розвинута здатність до саморозвитку, потреба у творчій діяльності, самовизначенні, самоосвіті, конкурентоспроможності (автономізаційна компетентність). При цьому слід враховувати готовність, спроможність та потребу вчителя жити за традиційними моральними нормами (моральна компетентність). Формування цих норм можливе лише на підґрунті особистісних якостей вчителя, а саме: терпимості, доброзичливості, чуйності, урівноваженості, витонченості, толерантності, людяності, рефлексії тощо. [7, с.13]

Узагальнюючи вище сказане, складові професійної компетентності це інформаційна, комунікативна, математична, автономізацій на, соціальна, продуктивна, моральна, психологічна, предметна компетентність.

У методичній системі ВНЗ І-ІІ рівнів акредитації центральним процесом, що визначає її характер, є процес професійного зростання педагога (Додаток 2), ефективність роботи якого залежить від чітко побудованого управління. Це вимагає створення системи інформації, що аналізується і на основі якої приймаються рішення, безпосередньо цим у ВНЗ займаються методичні кабінети. Методист одержує величезний потік інформації, але за найменшого намагання упорядкувати її, зазнають труднощів, що пов'язані зі створенням інформаційно-аналітичної системи.

Досить часто значна частина інформації, яку отримує методист у процесі спостереження за діяльністю викладачів, залишається у записниках і різних папках, через відсутність глибокої та своєчасної аналітичної переробки, і розробленої програми процесу професійного зростання викладача на основі здійсненого аналізу.

Наслідком відсутності спеціального аналізу методичних проблем у діяльності педагогів спостерігається зниження ефективності як освітнього так і виховного процесів.

Тому нині є доцільним розробка комплексної цільової програми проведення моніторингу професійної компетентності педагогічного колективу.

Така програма - це методично упорядкована сукупність відібраних та проаналізованих залежностей і обумовлених відомостей про рівень професійної компетентності педагогічного колективу до освітньої чи виховної роботи зі студентами.

РОЗДІЛ 2. Моніторинг професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня акредитації

2.1 Розробка комплексно-цільової програми та умови її впровадження у ВНЗ І-ІІ рівня

В Електромеханічному технікумі ХНАМГ обраний напрямок на підвищення професійної компетентності педагогічного колективу. Вибору передував глибокий аналіз стану навчально-виховного процесу, методичної роботи за останній рік існування технікуму (2008-2009 р.р.).

Основним об'єктом аналізу виступало внутрішньотехнікумівське середовище: результати успішності студентів, рівень розвитку, вихованості студентів; стан матеріально-технічної бази, фінансування; інтелектуальний та творчий потенціал педагогів; традиції; резерви, можливості; недоліки тощо. А також зовнішнє середовище: нормативно-правова база, програмне забезпечення, особливості соціуму, запит батьків. Нами було з'ясовано, що на даному етапі технікум знаходиться на рівні оптимального функціонування, а, значить, потребує переводу системи на більш високий рівень розвитку.

У процесі формування професійної компетентності педагогічного колективу необхідно пройти наступні етапи:

І етап. Усвідомлення важливості, необхідності і неминучості майбутніх змін одним із членів адміністративної команди, тобто наявність свого роду “ідейного лідера” і “генератора” майбутніх ідей. Цим “надихачем” стає у нашому випадку директор технікуму - уже формальний лідер, із своїми владними повноваженнями.

ІІ етап. Формування директором своєї команди - у нашому випадку не стільки адміністративну (менеджерську) команду, скільки ідейних прихильників із педагогічного колективу, методично і технічно підготовлених до впровадження тих чи інших нововведень.

ІІІ етап. Мотивація членів педагогічного колективу і формування готовності викладачів до інноваційної діяльності. На даному етапі виникали запитання серед членів колективу такого змісту: Навіщо потрібні передуючі зміни? Що особисто ми, викладачі, отримаємо від них? Для чого все це нам потрібно? (це далеко не повний перелік запитань). Адже директор на даному етапі уже був заручений підтримкою більшої кількості педагогічних працівників, які увійшли в його команду. Без цього безглуздо і навіть небезпечно починати будь-які зміни. В цілому форми і методи мотивації педагогічного та технічного персоналу визначає на даному етапі керівник освітнього закладу.

ІV етап. Проблемний аналіз технікуму, побудова “проблемного поля” і визначення головної (ключової), на сьогодні, проблеми свого навчального закладу.

V етап. На основі отриманих результатів проблемного аналізу і визначеної ключової проблеми - вироблення проектної ідеї розвитку професійної компетентності педагогічного колективу. Це вибір об'єкта нововведень, який має виходити із життєвої необхідності навчального закладу й однозначно бути зрозумілим більшості учасникам навчального процесу.

VІ етап. Визначення конкретних управлінських рішень щодо реалізації виробленої ідеї, тобто складання плану або програми її реалізації.

VІІ етап. Відстеження перших кроків щодо реалізації проектної ідеї з метою корекції наступних управлінських дій.

У пройдених нами етапах переводу навчального закладу в режим розвитку ключовим став ІV етап, у ході якого визначилася головна проблема технікуму. Без цього всі подальші кроки й зусилля будуть носити чисто формальний характер, бо без визначення конкретної проблеми неможливо розпочати діяльність, котра вирішила б конкретні проблеми конкретного навчального закладу.

Проблемний аналіз, ядром якого є професійна компетентність педагогічного колективу навчального закладу, являє собою результат групової роботи найбільш професійних і зацікавлених змінами викладачів технікуму. У проблемному аналізі Електромеханічного технікуму взяли участь 60% педагогічних працівників, а також батьки та студенти. Підрахунком кількості виборів кожної проблеми визначена ключова проблема - низька ефективність уроку.

Після визначення необхідності підвищення професійної компетентності педагогічного колективу нами були розроблені концептуальні основи розвитку навчального закладу. Нижче ми приводимо ті перші кроки та ідеї, які, на наш погляд, були найбільш значимі на даному етапі розвитку технікуму:

1. розробити ряд ідей і вибрати з них найбільш ефективні й реалістичні з урахуванням тих умов, які маємо;

2. розпочати роботу над формуванням компетентностей та компетенцій;

3. створити мотивуючі умови для успішної роботи підвищення компетентності кожного члену колективу;

4. виробити критерії оцінки майбутніх етапів програми розвитку і критерії ефективності самої комплексно-цільової програми;

5. сформувати експертну групу зі складу адміністрації, науковців, викладачів, можливо, студентів та батьків для проведення всебічного аналізу стану навчально-виховного процесу навчального закладу.

З метою з'ясування готовності педагогічних працівників технікуму до підвищення компетентності було досліджено систему методичної роботи навчального закладу, проведено ряд діагностувань та анкетувань.

Нами був вивчений рівень компетентності викладачів із застосуванням таких методів діагностики, як

- аналіз усіх видів планування роботи технікуму і зокрема методичної роботи, її зміст і орієнтація на визначену мету;

- аналіз класних журналів, книг педагогічного аналізу роботи технікуму;

- відвідування уроків викладачів;

- співбесіди з адміністрацією, керівниками циклових комісій, студентами з метою отримання опосередкованих характеристик щодо професійної компетентності педагогічного колективу;

- об'єктивні анкетні дані особистих листів з обліку кадрів, атестаційних листів;

- аналіз об'єктивних результатів педагогічної діяльності (якість знань студентів, участь студентів в предметних олімпіадах та їх результативність тощо).

Виявилося, що менше половини викладачів ознайомлені із основними педагогічними ідеями сучасних педагогів-новаторів. Усього 6% викладачів намагаються впроваджувати нові педагогічні технології. Близько 50% ознайомлені лише з досвідом колег інших навчальних закладів, 30% викладачів знають носіїв передового педагогічного досвіду в Україні. Із зарубіжним досвідом знайомі всього 10% викладачів. Все це є свідченням недостатньої загальної педагогічної грамотності, низького рівня педагогічної культури й роботи з організації методичної роботи. У певної кількості викладачів сформований стереотип переконання, що без науки в навчальному закладі можна обійтися, а рівень їхньої професійної підготовки достатній для виконання функціональних обов'язків.

При опитуванні виявилося, що більшість викладачів (66%) прагнуть до використання готових методичних рекомендацій рецептурного характеру. Самостійний пошук і опрацювання науково-педагогічної інформації вважають неперспективною справою, посилаючись на обмаль часу для самоосвіти. Така позиція підтверджується даними анкетування з метою виявлення читацьких запитів і уподобань викладачів. Виявилося, що із 24 опитаних 80% викладачів переважно опрацьовують літературу з методики викладання свого предмета; 60% - художню літературу; 10% - з психології; 15% - з дидактики; 20% - з проблем виховної роботи.

Це свідчить про те, що проблема підвищення результативності методичної роботи з викладачами залишається актуальною. Ставлення викладачів до впровадження досягнень педагогічної науки й інноваційного досвіду великою мірою залежить від того, у якому вигляді і як вони представляються викладачем. Потрібні умови, за яких долатиметься формалізм, розширюватимуться можливості викладачів, стимулюватиметься педагогічна творчість і активність.

Анкетування викладачів щодо виявлення найважливіших професійних якостей педагога дало можливість врахувати точку зору викладачів для здійснення диференціації в підході до вибору форм і змісту методичної роботи у між атестаційний період. Так, за ступенем значущості для педагогів тих чи інших професійних і особистісних якостей обрані критерії розташувались у такому порядку:

1. Висока загальна культура і моральні якості.

2. Усвідомлення обов'язку і відповідальності за результати своєї діяльності.

3. Здатність творчо вирішувати педагогічні проблеми.

4. Високий рівень загальної педагогічної освіченості.

5. Гнучкість і мобільність мислення.

6. Високий рівень спеціальних професійних умінь.

7. Уміння правильно й оперативно приймати педагогічні рішення.

8. Уміння керувати людьми.

9. Висока культура мовлення і лекторська майстерність.

10. Активність у громадянському житті і комунікативність.

11. Навички дослідницької діяльності.

З наведеного переліку видно, що розташовані на перших місцях і відповідно найвище оцінюються якості, що мають моральні якості і безпосередній професійно-педагогічний зміст. Недооцінка дослідницьких умінь і навичок свідчать про недостатню спрямованість методичної роботи на розвиток цих якостей у викладачів.

Нами виділено чотири рівні професійної компетентності, за якими можна умовно розподілити всіх педагогічних працівників технікуму:

І рівень (30%) - викладачі-початківці, малодосвідчені педагоги. У базовій професійній підготовці бракує загально дидактичних умінь і навичок, є прогалини у знаннях фундаментальних базових наук. Іноді нерішучі, важко долають страх у спілкуванні зі студентами. Недостатньо володіють навичками самоосвітньої діяльності, часто байдужі до результатів власної педагогічної діяльності. Не мають сформованих умінь самоконтролю й самодіагностики рівня власної компетентності. Потребують індивідуального педагогічного керівництва з боку адміністрації, методистів, колег.

ІІ рівень (40%) - професійно сформовані і грамотні викладачі. Володіють загально дидактичними уміннями й навичками організації навчально-виховного процесу, здатні до моделювання педагогічних ситуацій. Володіють навичками самоосвітньої діяльності, цікавляться досягненнями педагогічної науки й передового педагогічного досвіду, інноваційними процесами в освіті. Небайдужі до результатів власної діяльності, шукають форм і методів підвищення її ефективності. Здатні до самоосвіти. Потребують, в основному, включення в інтенсивну діяльність у різних формах методичної роботи, індивідуальної допомоги в разі потреби.

ІІІ рівень (25%) - творчі, експериментуючі викладачі. Добре володіють загальнодидактичними методами і прийомами організації навчально-виховного процесу. Перебувають у стані постійного поновлення фактичних знань з предмета, який викладають, самостійно шукають шляхів вдосконалення власної майстерності. Виявляють живий інтерес до інноваційних процесів у педагогічній діяльності. Здатні до самоконтролю. Інтенсивно займаються самоосвітою. Сформована потреба в постійному вдосконаленні педагогічної майстерності. Здатні самі надавати методичну допомогу колегам, вміють ставити мету і завдання педагогічної діяльності, досягають поставленої мети шляхом самостійного вибору і застосування різних форм і методів роботи. Володіють основами психології навчання і виховання. Їх слід залучати до керівництва різними формами методичної роботи в технікумі.

ІV рівень (5%) - висококваліфіковані викладачі-новатори. Бездоганно володіють майстерністю організації навчально-виховного процесу. Мають високі показники ефективної педагогічної діяльності. Постійно перебувають у стані творчого піднесення, наполегливо займаються самоосвітою. Діляться педагогічним досвідом, мають власні або майстерно застосовують новітні педагогічні технології. Беруть участь у методичній роботі: розробляють авторські і вдосконалюють чинні навчальні програми, керують цикловими комісіями. Це викладачі з різним стажем роботи, в основному від 10 до 30 років. Усі вони, як правило, творчі особистості, мають високий загально-педагогічний і культурний рівень. Досвід роботи таких викладачів слід вивчати, узагальнювати і впроваджувати в педагогічну практику, залучати до експериментальних досліджень, створювати умови для обміну досвідом з колегами, стимулювати поширення цінних педагогічних ідей шляхом публікування в педагогічних періодичних виданнях.

На основі вивчення рівня компетентності викладачів технікуму умовно розподілено таким чином: І рівень - 30%; ІІ рівень - 40%; ІІІ рівень - 25%; ІV рівень - 5%.

Це свідчить про те, що основу якісного складу педагогічних кадрів визначають викладачі ІІ, ІІІ рівня. Вчителів ІV рівня компетентності зовсім небагато. Вони становлять золотий фонд технікуму, як і викладачі І рівня (а їх досить багато), потребують підвищення педагогічної уваги. Для перших - це “вирощування” новаторського педагогічного досвіду, для других - посилена методична допомога.

З огляду на зроблені вище висновки, можна констатувати, що спрямування змісту методичної роботи, особливо в між атестаційний період, треба визначати з урахуванням рівня професійної компетентності і потреб викладачів усіх рівнів.

Вивчення цих потреб серед викладачів проводилось нами шляхом діагностування, в ході якого викладачам пропонувалось виділити ту галузь педагогічних знань, яка їх найбільше зацікавлює і в якій вони хотіли б підвищити свій рівень.

КОМПЛЕКСНО-ЦІЛЬОВА ПРОГРАМА

“Розвиток професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня акредитації”

Проблема:

Недостатній рівень компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня акредитації;

Мета:

Виявлення і створення умов для розвитку професійної компетентності педагогічного колективу ВНЗ І-ІІ рівня акредитації;

Цілі:

1. Виявлення розриву між рівнем компетентності викладачів і вимогами до їхньої професійної діяльності на рівні встановлених державних стандартів;

2. Підвищення спеціальної і професійної компетентності в галузі дисципліни, що викладається.

3. Аналіз процесу укладання організаційно-методичних умов з метою зростання професійної компетентності.

4. Нормалізувати соціально-психологічну компетентність в галузі процесів спілкування.

5. Створення умов які забезпечують різнобічний, вільний і творчий розвиток особистості викладача й підвищення на цій основі його кваліфікації, професіоналізму, продуктивності діяльності.

6. Проаналізувати і скорегувати діяльність колективу в умовах реалізації програми

І. ДІЯЛЬНІСТЬ АДМІНІСТРАЦІЇ:

§ забезпечення оптимального функціонування усіх підсистем НВП (організаційно-інформаційне забезпечення, науково-методичний супровід) та переведення кожної підсистеми на більш високий рівень розвитку;

§ створення організаційної єдності педагогічного, студентського, батьківського колективів при мобілізуючій, спрямовуючій та виховуючій ролі керівника;

§ розробка оптимальних форм взаємодії учасників освітнього процесу (учителів, учнів та їх батьків);

§ стимулювання безперервної фахової та загальної освіти, якісної роботи, творчого зросту кожного педагога;

§ створення умов для саморозвитку особистості кожного учасника НВП;

§ делегування управлінських повноважень з метою залучення учасників НВП до управлінської діяльності;

§ освіта батьків щодо ефективності впливу родини та правильних методів виховання, організація режиму студента та домашньої праці тощо.

ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ:

§ підвищення професійної майстерності шляхом проходження атестації, курсів підвищення кваліфікації на засадах вільного вибору змісту, програм, форм навчання, організацій та установ;

§ підвищення відповідальності за результати навчання, виховання і розвитку студентів,

§ накопичення власного педагогічного досвіду - розробка, апробація і впровадження тестового контролю знань студентів; участь у різних проектах, експериментах; методичних розробок, статей, публікацій;

§ здійснення самоосвітньої педагогічної діяльності;

§ активна участь у роботі педагогічної ради, циклових комісій, педагогічних читаннях, конференціях тощо;

§ створення умов для становлення різнобічно і гармонійно розвиненої особистості, яка була б активною у громадських, особистих справах;

§ керівництво процесом становлення й розвитку кожного студента;

§ залучення студентів до участі в управлінні технікумівськими справами у різних видах діяльності.

ІІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ СТУДЕНТІВ:

§ зорієнтованість на постійну освіту;

§ вміння працювати в сучасних інформаційних системах;

§ оволодіння навичками абстрактного та пошукового мислення;

§ визначення власної професійної орієнтації;

§ вміння швидко діяти в нестандартних ситуаціях;

§ відповідальне ставлення до власного здоров'я;

§ оволодіння навичками художньої творчості (участь у підготовці та проведенні колективних творчих справ, конкурсів, змагань);

§ прагнення до самовдосконалення;

§ участь у створенні ефективної системи самоврядування в технікумі;

§ організація самоврядування в групах;

ІV. ДІЯЛЬНІСТЬ БАТЬКІВ:

§ взаємодія з адміністрацією, викладачами та студентами;

§ активна участь у колективних творчих справах;

§ підвищення відповідальності за результати навчання, виховання і розвитку студентів вдома.

Таблиця 2 - Комплексно-цільова програма

Розділи (блоки)	Зміст роботи, основні заходи	Строки	Виконавці	Вихід
Інформаційно- методичне забезпечення Мета: створення організаційно-педагогічних умов підвищення професійної компетентності	Оформлення довідниково-інформаційного методичного куточка з визначеної теми в технікумівському методичному кабінеті	Серпень вересень	ЗНР ЗВР	Стенди, картотека
	Поповнення технікумівської бібліотеки науково-методичними посібниками, психолого-педагогічною літературою, друкованими виданнями з підвищення компетентності педагогічного колективу	Постійно	Бібліотекар	Картотека
	Створення відео -, аудіо теки; бібліотеки комп'ютерних навчальних, виховних і розвиваючих програм, відеофільмів	Протягом 3 років	Директор Бібліотекар	Бібліотечний фонд, картотека
	Ознайомлення педагогічних працівників з новинками науково-методичної та психолого-педагогічної літератури	Постійно	Бібліотекар ЗНР ЗВР	Виставки Педчитання
	Створення банку інформації щодо впровадження проблеми у навчально-виховний процес технікуму;	Серпень	ЗНР ЗВР	Банк інформації
Робота адміністрації Мета: забезпечення оптимального функціонування усіх підсистем НВП (організаційно-інформаційне забезпечення, науково-методичний супровід) та переведення кожної підсистеми на більш високий рівень розвитку;	Аналіз статистичних відомостей про студентів протягом 3-х років	Серпень	ЗНР ЗВР	Технікумівська мережа, графік
	Аналіз стану здоров'я студентів за останні 3 роки	Травень	медсестра	Листки здоров'я
	Аналіз стану матеріально-технічної бази технікуму	Червень-серпень	Директор	Акти
	Діагностування викладачів з метою виявлення інтелектуального та творчого потенціалу; аналіз якісного складу вчителів	Травень, серпень	ЗНР ЗВР	Узагальнені анкети, співбесіди з викладачами
	Забезпечення закладу освіти педагогічними кадрами, здатними до розвитку задатків, таланту.	Вересень	Директор	Штатний розклад
	Моніторинг результатів поточної та підсумкової успішності студентів за 3 роки	Травень	ЗНР ЗВР	Графік
	Практикувати творчі відрядження педагогічних працівників до інших навчальних закладів України та близького зарубіжжя з метою підвищення професійної компетентності	Постійно	Директор	Творчі звіти
	Організація міських методичних об'єднань	1 раз на рік	Директор	Обмін досвідом, вироблення спільних проектів
	Проведення нарад, «круглих столів», обговорення проміжних етапів ходу реалізації КЦП	1 раз на місяць	Директор, ЗНР	Рекомендації
	Організація та проведення «марафону творчих ідей»	протягом року	ЗНР	Обмін досвідом, вироблення спільних проектів
	Забезпечення умов по розробці викладачами дидактичного й методичного супроводу (навчальних посібників, авторських програм, робочих зошитів, збірників для самооцінювання, алгоритмів, пам'яток тощо)	Постійно	Директор ЗНР ЗВР	Навчальні посібники, авторські програми, робочі зошити, збірники для самооцінюван-ня, алгоритми, пам'ятки інший педагогічний продукт
	Контроль та корекція підсумкового етапу роботи творчої групи, що працює над розробкою, апробацією та впровадженням дидактичного матеріалу для забезпечення уроку (зошити на друкованій основі)	протягом року	Керівник групи	Систематиза- ція й узагальнення досвіду
	Координація у плануванні роботи по впровадженню інновації усіх підструктур методичної роботи	Березень	Директор	Узгоджені плани
	Нарада при директорові: аналіз впровадження інновації, вироблення методичних рекомендацій та підготовка матеріалів до планування науково-методичної роботи на ступний рік	Травень	Директор	Протокол наради
Робота з педкадрами Мета: забезпечення участі педпрацівників у впровадженні комптентнісних інновацій	Обговорення на нараді при директорові проблеми “Про хід роботи педагогічного колективу щодо створення умов для підвищення професійної компетентності педагогічного колективу	Січень	Директор ЗНР ЗВР	Протокол наради
	Створення на нараді при директорові експертної групи з метою виявлення недоліків у роботі, які призвели до нинішнього стану; виявлення внутрішніх резервів розвитку технікуму; прогнозування змін, тенденцій розвитку	Листопад Червень	Керівник групи ЗНР ЗВР	Протокол наради Експертна оцінка Окремі думки експертів Рекомендації
	Вироблення на педраді місії технікуму, генеральної мети, декомпозування її за напрямками, накреслення шляхів розвитку	Серпень	Директор	Проект програми розвитку
	Планування роботи усіх підструктур методичної роботи по підвищенню професійної компетентності	Серпень	Директор ЗНР ЗВР Керівники ЦК, Керівник студентського самоврядування	Плани роботи (програми впровадження)
	Проведення діагностування педагогічних працівників, “Передбачити і запобігати” Завдання: визначення проблеми, над якою працювати педколективу протягом декількох років	Травень	ЗНР ЗВР	Діагностичні карти педпрацівників;
	Засідання педагогічної ради: «Підвищення професійної компетентності педколективу» Задача: обговорення програми	Серпень	Директор	Протокол
	Засідання творчої групи “Розвиток самостійної діяльності студентів” з метою аналізу підсумкового етапу роботи над розробкою, апробацією та впровадженням дидактичного матеріалу для забезпечення уроку (зошити на друкованій основі)	протягом року	Керівник групи	Протокол Систематизація й узагальнення досвіду
	Семінар: ознайомлення вчителів з новими методиками застосування інтерактивного навчання. Завдання: усвідомлення педагогами необхідних умов використання у роботі інтерактивних форм як засобу професійної компетентності для підвищення ефективності уроку	Вересень - квітень	Директор ЗНР	Матеріали семінару
	Аналіз діяльності викладача як засіб підвищення якості педагогічної компетентності (підготовка до атестації)	Жовтень-лютий Кожного року	Адміністрація	Атестаційні матеріали
	Психолого-педагогічний семінар: 1. Психологія саморозвитку особистості студентів. Психологічні вимоги до особистості сучасного викладача. 2. Інноваційні технології в навчанні та розвитку особистості. 3. Розвиток креативного мислення студентів. Розвиток навчально-пізнавальної мотивації студентів. Вплив самооцінки на досягнення студентів.	Вересень - березень	ЗНР Представник НМПЦ Аспіранти кафедри педагогіки ХНПУ ім. Сковороди	Матеріали семінару
	Випуск методичних бюлетенів з досвіду роботи над темою.	Вересень - листопад	ЗНР ЗВР	Методичні бюлетені
Робота зі студентами Мета: забезпечення участі студентів у впровадженні інновації	Аналіз результатів навчання студентів - за групами; - за предметами;	2 рази на рік за наслідками 1, 2-го семестрів	Адміністрація Практичний психолог	Співбесіди з викладачами-предметниками, з класними керівниками за результатами досліджень
	Створення банку даних особистісних здібностей студентів до навчання	Травень	ЗНР ЗВР Класні керівники	Банк даних Програма вивчення особистості студента
	Забезпечення участі студентів у конкурсах, олімпіадах, конференціях, змаганнях тощо	Постійно	ЗНР ЗВР	Результати олімпіад, конкурсів
	Впровадження Програми студентського самовдосконалення: “Моя мета на рік”, “Навчальні цілі”	Вересень	Директор Класні керівники	Програма
	Участь у створенні ефективної системи самоврядування в технікумі	Грудень квітень	ЗВР	Модель самоврядування
	Участь у підготовці та проведенні колективних творчих справ, конкурсів, змагань	За планом	ЗВР	Аналіз заходів
	Запровадження різноманітних форм урочної, позаурочної, індивідуально-пошукової роботи студентів	Постійно	ЗНР ЗВР	Графіки гуртків, предметних тижнів тощо
	Постійні психолого-педагогічні спостереження з метою вивчення розвитку особистісних здібностей та рис характеру. Висновки. Записи результатів до щоденника спостережень. Використання даних у роботі.	Постійно	Класний керівник ЗВР	Щоденник спостережень Вироблення рекомендацій
	Вивчення й аналіз діагностування рівня вихованості, розвитку студентів	Вересень Травень	ЗНР ЗВР	Аналіз анкет Графіки Вироблення рекомендацій
Робота з батьками Мета: актуалізація спільних зусиль для досягнення вищого компетентнісного рівня	Анкетування батьків на предмет комфортності навчання їхніх дітей у технікумі;	Жовтень Травень	ЗВР	Аналіз анкет Вироблення рекомендацій
	Вивчення морального клімату в сім'ях;	Вересень	класний керівник	Бесіди
	Контроль батьків за поведінкою студента, ефективності впливу родини та методів виховання.	Постійно	класний керівник, зав. відділенням	відомість успішності
	Батьківські збори: обговорення проблем навчання, виховання і розвитку	Грудень	Директор	Протокол батьківських зборів
Управління виконанням програми Мета: контроль, регулювання та корекція процесу підвищення компетентності	Перевірка забезпеченості НВП методичними комплексами, обладнанням, іншими матеріально-технічними засобами	Вересень	Директор ЗНР ЗВР	Довідка
	Корекція функціональних обов'язків щодо професійної компетентності	Жовтень	Директор	Наказ
	Фронтально - оглядовий контроль за станом викладання предметів	Листопад Лютий	Директор ЗНР	Довідка Наказ
	Персональний контроль за підготовкою і проведенням уроків викладачами, що отримали зауваження під час фронтально-оглядового контролю, з метою надання методичної допомоги	Січень	Директор ЗНР ЗВР	Довідка Наказ
	Оперативний контроль: стан викладання предметів	Грудень	Директор ЗНР	Довідка Наказ
	Проведення контрольних зрізів студентів з метою збору інформації про відповідність навчальних досягнень студентів чинним програмам	Квітень	Адміністрація	Наказ
	Відвідування уроків викладачів з наступним обговоренням на засіданні ЦК, творчих груп, педради, наради при директорові. Мета відвідування: рівень професійної компетентності викладача	Згідно з планом ВТК	Адміністрація Класні керівники	Аналіз уроків Обговорення на засіданні ЦК, педради, наради при директорові Вироблення рекомендацій
	Нарада при директорові: Коригуюча робота щодо реалізації Програми особистого та професійного самовдосконалення викладачів	Грудень Квітень	Директор Класні керівники	Протокол наради Внесення змін до програм

2.2 Експертна оцінка впровадження комплексно-цільової програми

Метод експертної оцінки описується такими авторами як В. Черепанов, М. Архангельський, П. Піскунов, Г. Воробьев, В. Зверева та інші. Метод передбачає наступні кроки:

1. Формування групи експертів.

2. Визначення мети роботи експертної групи.

3. Вибір правил, способів оцінки, статистичної обробки та узагальнення інформації.

4. Визначення критеріїв експертизи.

5. Проведення процедури експертизи.

6. Заповнення протоколу результатів експертизи.

З метою експертизи, розробленої комплексно-цільової програми укомплектовуємо експертну групу у складі:

1. Науковий керівник - конд. пед.. наук, доцент Рябова Зоя Вікторівна

2. Директор Електромеханічного технікуму ХНАМГ - Назаренко Олександр Максимович.

3. Голови циклових комісій ЕМТ ХНАМГ:

a. Гадяцький Юрій Іванович

b. Медвєдєв Юрій Олександрович

c. Йосипок Олена Григорівна

4. Методист Зацеркляна Людмила Антонівка

Оцінювання системи організаційно-методичних умов щодо підвищення професійної компетентності педагогічного колективу проводиться за певними критеріями. На нашу думку, обрані критерії характеризують пропоновану систему організаційно-методичних умов з позиції її ефективності.

Разом враховується думка 6 експертів

Таблиця 3 - Оцінка комплексно-цільової програми (голова експертної комісії Рябова З.В.)

№ з/п

Критерії

Показники

1

2

3

4

5

6

7

8

9

Загальна оцінка, %

1

Актуальності

- рішення значущих актуальних проблем для керівника;

8,3

- рішення значущих актуальних проблем для викладачів;

- рішення значущих актуальних проблем для студентів

2

Інноваційності

- ступінь новизни діяльності керівника;

8,0

- ступінь новизни діяльності викладачів;

- ступінь новизни діяльності студентів

3

Продуктивності

- вплив на систему знань, умінь та навичок керівника;

8,3

- вплив на систему знань, умінь та навичок викладачів;

- вплив на систему знань, умінь та навичок студентів

4

Системність та впорядкованість в організації діяльності

- наявність зв`язку цілей, завдань та змісту діяльності керівника;

7,8

- можливість здійснювати моніторинг програми;

- наявність системи інформування про хід реалізації програми;

- злагодженість у роботі учасників цільового проекту;

- відповідальність за результати роботи

5

Демократичності та психологічного супроводу

- розвиток неформальної структури колективу;

8,3

- сприятливий мікроклімат;

- співробітництво, гласність у діях

6

Оптимальності

- врахування кадрових, матеріально-технічних, фінансових ресурсів технікуму;

8,0

- достатність часу для реалізації програми;

- врахування умов технікуму та проблем їх динаміки і тенденцій розвитку

7

Рефлективності

- можливість самоаналізу діяльності керівника;

8

- можливість самоаналізу діяльності викладачів;

- можливість самоаналізу діяльності студентів

8

Особистісної результативності

- динаміка управлінської культури керівника;

8,3

- динаміка мотиваційної культури викладачів;

- динаміка мотиваційної культури студентів

9

Прогностичності

- врахування ступеня важливості розв`язання проблеми для майбутньої діяльності керівника;

8,5

- врахування ступеня важливості розв`язання проблеми для майбутньої діяльності викладачів

Загальна експертна оцінка кожного критерію була обчислена за формулою:

К = n/N, К?1,

де N - максимальна кількість балів,

n - бали, які виставили експерти.

Результати розрахунків занесені до таблиці (табл.2) та подано у вигляді колової діаграми внесок кожного коефіцієнту в загальну суму К_і (рис.1).

Таблиця 4 - Якість комплексно-цільової програми

Критерії експертизи	Рябова З.В.	Назаренко О.М.	Гадяцький Ю.І.	Медвєдєв Ю.О.	Зацеркляна Л.А.	Йосипок О.Г.	Кі
К1	0,83	0,85	0,84	0.85	0,84	0,83	0,84
К2	0,9	0,7	0,8	0,8	0,7	0,9	0,8
К3	0,85	0,84	0,83	0,84	0,85	0,83	0,84
К4	0,83	0,81	0,83	0,82	0,82	0,81	0,82
К5	0,8	0,9	0,7	0,7	0,8	0,9	0,9
К6	0,83	0,81	0,82	0,83	0,81	0,82	0,82
К7	0,9	0,7	0,8	0,8	0,7	0,9	0,8
К8	0,83	0,83	0,81	0,82	0,82	0,81	0,82
К9	0,86	0,87	0,85	0,85	0,86	0,87	0,86
Загальна експертна оцінка	0,85	0,81	0,8	0,81	0,8	0,85	0,83

Таблиця 5 - Графічне зображення результатів експертної комісії

№ з/п	Критерії	Оцінка в балах
		7,0	7,2	7,4	7,6	7,8	8,0	8,2	8,4	8,6	8,8	9,0
1	Актуальність								*
2	Інноваційність						*
3	Продуктивність								*
4	Системність та впорядкованість					*
5	Демократичність								*
6	Оптимальність						*
7	Рефлексивність						*
8	Особистісна результативність								*
9	Прогностичність									*

Рисунок 6 - Внесок кожного коефіцієнта в загальну суму К_і

Загальна експертна оцінка програми розвитку обчислювалась за формулою:

К = (1/9) (У К_і ), К ? 1,

де К - показник загального рівня програми,

К_і - показник реалізації кожного окремого критерію, і = 1, 2 ... 9.

Корисним є представлення заздалегідь розробленої шкали [7]:

0<К<0,5 - незадовільний рівень,

0,5<К<0,65 - критичний рівень,

0,65<К<0,8 - допустимий рівень,

0,8<К<0,95 - достатній рівень,

0,95<К<1 - оптимальний рівень.

З огляду на отримані результати розроблена нами комплексно-цільова програма відповідає достатньому рівню.

З огляду на вищевикладене у розділі нашої роботи можна зробити висновок про те, що за умов впровадження комплексно-цільової програми, розробленої нами, організація методичної роботи в технікумі по підвищенню професійної компетентності буде ефективною. Даний висновок підтвердила оцінка комплексно-цільової програми експертної групи.

2.3 Економічно-фінансове обґрунтування комплексно-цільової програми

Електромеханічний технікум Харківської національної академії міського господарства є державним вищим навчальним закладом першого рівня акредитації, який фінансується з державного бюджету.

Крім обсягів державного фінансування, додатковими джерелами фінансування можуть бути:

§ кошти, одержані за навчання за укладеними угодами;

§ плата за надання додаткових освітніх послуг;

§ кошти, одержані за науково-дослідницькі роботи або пошуки;

§ дохід від реалізації навчально-виробничих майстерень;

§ добровільні грошові та матеріальні внески, одержані від підприємств, установ, організацій, окремих громадян.

Розмір плати за послуги визначається на підставі її ціни. Базою для визначення ціни послуг служить розрахунок валових витрат, пов'язаних з наданням послуги. Згідно з чинним законодавством до валових витрат відносяться: