Соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти

Размещено на http://www.allbest.ru/

Соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

1.1 Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти

1.2 Психологічні особливості самоактуалізації педагога - дошкільника в професійній діяльності

1.3 Наукові підходи до визначення поняття мотивація

1.4 Мотивація професійного розвитку педагога

РОЗДІЛ ІІ. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ САМОАКТУАІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.1 Соціально-психологічна характеристика вибірки дослідження

2.2 Аналіз методичного забезпечення дослідження

2.3 Результати дослідження та їх психологічна інтерпретація

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Самоактуалізація - це прагнення людини до найповнішого виявлення .І розвитку своїх можливостей. Водночас самоактуалізація - це потреба у самовдосконаленні, в реалізації свого особистісного потенціалу. Для оптимальної самоактуалізації потрібні сприятливі соціально-історичні умови, які б забезпечували реальну свободу в розвитку людської особистості.

Серед основних характеристик, які спонукають людину до активності в різних сферах життя, є - мотиваційні. Мотиваваційні характеристики присутні у професійній діяльності людини. Саме мотивація впливає на його професіоналізм, продуктивність та ефективність діяльності.

Сьогодні в період демографічної кризи в Україні, дуже гостро стоїть питання про відродження нації. Держава намагається підтримувати материнство і створювати умови для здорової дитини та збереження її житя. Важливо під час розвитку дітей враховувати велике значення дитинства для подальшого дорослого життя. Адже саме в дитинстві закладаються всі основи майбутньої людини та формуються передумови її гармонійної та невротичної поведінки. З цих та багатьох інших причин ми повинні ми повинні бути дуже важні до спілкування нашими дітьми, бути для них позитивним прикладом та створювати всі можливі умови для розвитку їх здорової психіки. Поряд із батьками цю відповідальну місію поділяють вихователі. Адже значна частина дітей, починають із дворічного віку, відвідує дошкільні заклади. І важливо, щоб вихователь був професіоналом, адже від його якісної роботи залежить не лише фізіологічне, але і моральне та соціальне здоров'я нашої нації. Отже, з вище сказаного можна стверджувати про актуальність даної теми дослідження.

Об'єктом дослідження є самоактуалізація педагога-дошкільника в його професійній діяльності.

Предмет дослідження - соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Мета - теоретичне обґрунтування та емпірично дослідити соціально-психологічні детермінанти самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Гіпотеза: самоактуалізації педагога-дошкільника детермінує відповідно система його ціннісних орієнтацій. У відповідністі з метою і гіпотезою дослідження ставляться такі завдання :

1) проаналізувати професійну діяльність педагога дошкільної ланки освіти;

2) визначити поняття «самоактуалізація» і дослідити його роль в професійній діяльності педагога дошкільника;

3) проаналізувати наукові підходи до визначення поняття мотивація;

4) охарактеризувати мотивацію професійного розвитку педагога;

5) провести емпіричне дослідження для виявлення соціально-психологічних детермінант самоактуалізації педагога дошкільника. Теоретичне підґрунтя дослідження склали підручники, монографії, навчальні посібники, що стосуються даної теми.

Для вирішення поставлених завдань у роботі використовувались такі методи дослідження : теоретичний аналіз, синтез літератури, методика «РОІ», методика діагностики «Рейтинг ціннісно-потрібних орієнтацій колективу».

Наукове значення - полягає у практичному аналізі соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти.

Практичне значення - полягає в можливості використовувати результати дослідження в подальшому вивченні соціально-психологічних детермінант самоактуалізації фахівців дошкільної освіти та в роботі соціального педагога дитячого садка.

Логіка дослідження зумовила структуру курсової роботи: вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки , містить основного тексту.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ САМОАКТУАЛІЗАЦІЇ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

1.1 Психологічний аналіз професійної діяльності педагога дошкільної ланки освіти

Організатором і керівником-педагогічного процесу в усіх дошкільних закладах є вихователь. Яку ж роботу він виконує? Вихователь піклується про охорону і зміцнення здоров'я дітей, забезпечення повноцінного розвитку дитячого організму, про підтримання сприятливих гігієнічних умов, повноцінного харчування, розвитку рухових умінь і навичок, виховання спритності, правильної постави, про психічний і моральний розвиток.

Вихователі дбають і про розумовий розвиток дошкільників, про розвиток сприймання, спостережливості, здатності порівнювати, виділяти в сприйнятому основне, важливе.

Важливе місце в роботі вихователів займає підготовка, дітей до школи.

Протягом перших семи років життя дитина проходить складний шлях фізичного й духовного розвитку. На час вступу до школи дитина, вже має великий запас знань, умінь, володіє мовою, мислить, має до певної міри сформовані деякі риси характеру, інтереси, нахили. Вирішальну роль у формуванні особистості дитини відіграє вихователь.

Вихователь дитсадка може забезпечити всебічний розвиток своїх вихованців лише за умови, що він сам -- високоосвічена і культурна людина. Він май бути дуже спостережливою людиною, щоб підмітити і зрозуміти індивідуальні особливості дітей. Любов, доброзичливість, справедливість, щирість у ставленні до дітей допомагають у вихованні. Проте любов вихователя до дітей не повинна суперечити вимогливості.

Важливу роль відіграє мова вихователя: її правильність, виразність, логічність, образність, конкретність і доступність - необхідні передумови не тільки успішного спілкування з вихованцями, а й успішного формування їхнього мовлення.

Вихователеві дитячого садка необхідно бути спокійним і врівноваженим. Нервовість, окрики дорослих - шкідливо діють на малюків, і не тільки тому, що діти легко збуджуються, а й тому, що вони дуже швидко переймають від дорослих дразливість, неврівноваженість [15,61].

Магістральні напрямки перебудови освіти в Україні на принципах особистісно-орієнтованого підходу та педагогіки співробітництва вимагають від педагога дошкільника передусім належних знань психологічних закономірностей розвитку дитини, особливостей становлення її особистості в кожному віковому періоді. Одиницею аналізу розвитку і вихованості дошкільнят має виступати саме психологічний вік зі своєю структурою та динамікою. Зокрема, педагогові належить знати особливості соціальної ситуації розвитку (характерну для кожного вікового періоду систему стосунків дитини з дорослими), усвідомлювати ієрархію видів діяльності у дошкільному дитинстві й значення провідної діяльності -- ігрової, знати сутність психологічних новоутворень як досягнень розвитку дитячої особистості загалом.

Але розвиток психіки -- процес динамічний і суперечливий. На певному етапі з'являються негативні прояви, кризові стани, пов'язані з новими потребами, бажаннями, зацікавленнями. Тож необхідно бачити ці суперечності в дитячій поведінці, ці труднощі зростання. Саме вони стимулюють саморозвиток дитини, а вихователеві дають змогу визначати головне завдання щодо кожного вікового періоду[29,18].

Педагоги-вихователі мають не лише планувати систему педагогічних впливів на дітей, визначати її змістові та дидактичні компоненти, а й передбачати результати цього впливу, які виявляються у психологічних новоутвореннях, в особистісних якостях, здібностях, уміннях та навичках діяльності, в конкретних формах поведінки.

Суперечності, з якими дитина входить у дошкільний вік (йдеться про кризу трьох років «Я сам»), розв'язуються переважно в ігровій діяльності : в сюжетно-рольових, режисерських, театралізованих та інших іграх, провідній у цьому віці - це символічно-моделююча діяльність. Натомість опосередкована участь вихователя має надавати грі розвивального ефекту й не суперечити її вільному творчому характеру.

Моделюючий характер є визначальним і для інших суто дитячих видів діяльності : малювання, ліплення, конструювання, проте й тут дорослі часто-густо нав'язують дитині штампи, стереотипи, зразки, чим перешкоджають їй самовиразитись у кольорі, формі, лінії.

Інші види дитячої діяльності : самообслуговування, елементи праці тощо. Формують операційні можливості -- ті вміння та навички, які забезпечують життєдіяльність дитини, її соціальну та фізичну незалежність.

Спільним же для всіх видів діяльності дошкільнят є різноманітна спілкування з дорослими, яке сприяє їхньому загальному розвитку, розвивальне предметна середовище, а також наявність умов для прояву активності дитини, для реалізації її фізичних і творчих потенцій.

За час, що передує дошкіллю, прикінцеві новоутворення раннього віку індивідуалізуються (їх можна розглядати як один з варіантів збагачення розвитку особистості дитини), й формуються новоутворення, характерні для дошкільняти.

Центральним новоутворенням дошкільного віку є уява. І як пізнавальний процес, і як емоційний образ вона є емоційним передбаченням. Дбати про розвиток дитячої уяви -- пріоритетне завдання дошкільної освіти. Для розвитку-пізнавальної сфери дитини необхідно втілювати ідею ампліфікації , збагачувати образні форми пізнання, зокрема уяву, яка в подальшому стане його підґрунтям [29,19].

Зазначений вище перехід на особистісно-орієнтовану модель виховання і на педагогічне співробітництво вимагає зміни методів та прийомів взаємодії вихователя з дитиною. Адже авторитарна комунікативна модель поки що не стала атрибутом минулого. На практиці й досі переважають такі словесні форми впливу на дитину як наказ, погроза, докір, приниження гідності, готові рішення, нотації тощо, які ставлять бар'єр у спілкуванні й послаблюють регулювальну роль внутрішнього мовлення, викликають роздратування, бажання захистити себе.

За особистісно-орієнтованого підходу, який практикує вихователь, провідним є діалогічне спілкування, а саме: любов до дитини, її безумовне прийняття, активне слухання та толерантність.

1.2 Психологічні особливості самоактуалізації педагога-дошкільника в професійній діяльності

Творче ставлення педагогів до своєї професійної діяльності передбачає включення в педагогічну творчість, у розвиваючу педагогічну взаємодію, яка має на меті розвиток творчих здібностей дітей та педагога. Орієнтація післядипломної освіти на розвиток творчого потенціалу педагога вимагає формування у нього мотивів творчої діяльності через усвідомлення власної та загально педагогічної проблеми школи, стимулювання розвитку тих потреб, які сприяють його самореалізації через інноваційну та самоосвітню діяльність.

Однією з актуальних проблем професійної успішності особистості . є самореалізація та самоактуалізація внутрішнього «Я» людини, творчого особистісного потенціалу, реалізації суб'єктивного ставлення до різних сфер об'єктивного світу, під час якого задовольняються потреби суб'єкта і досягається поставлена мета. Загальною стратегією прогресивної системи безперервної освіти є забезпечення високого рівня особистості. Кожен ступінь освіти має свою специфіку, яка особливо яскраво виявляється в системі післядипломної педагогічної освіти, покликаної забезпечити постійне професійне вдосконалення та самовдосконалення творчої особистості педагога.

Поняття самоактуалізації найбільше розвинуте у західній психології (З.Фройд, А.Адлер, К.Юнг, А.Маслоу), особливого значення йому надається в гуманістичному напрямку (К.Роджерс). Останнім часом дане поняття стало предметом активної уваги і у пострадянському суспільстві (Д.Леонтьев, І.Семенов, Ю.Реішцький, Н.Алюшшіа, А.Асмолоз). А.Маслоу зазначав, що поряд із фізіологічними потребами, потребами в безпеці, приналежності, любові та самоповазі у людини є вроджена потреба самоактуалізації, або потреба особистісного самовдосконалення. Вчений зробив припущення, що особистість протягом життя задовольняє свої потреби таким чином: 50%--любов і приналежність, 40% -- самоповага і 10% -- самоактуалізація[22,25]. А.Маслоу охарактеризував самоактулізацію як прагнення людини стати тим, чим вона може стати, тобто добитися повного використання своїх талантів, здібностей і потенціалу особистості. Отже, самоактуалізуватися -- означає стати тією людиною, якою ми можемо стати, досягти вершини свого потенціалу. Говорячи словами А.Маслоу: «Музиканти позивні грати музику, художники повинні малювати, поети -- складати вірші, якщо вони хочуть бути у гармонії зі своєю сутністю». Самоактуалізація не обов'язково приймає форму творчості, що виражається у створенні витворів мистецтва. Батько, спортсмен, студент, вчитель чи робітник -- всі можуть актуалізувати свій потенціал, виконуючи наймайстерніше те, що вони роблять. А.Маслоу припускав, що всі потребують внутрішнього самовдосконалення і шукають його. Проте деякі досягають його. Низький відсоток самоактуалізованості виникає через те. що більшість людей просто не бачать свого потенціалу, не знають про його існування і не розуміють користі самовдосконалення. Вони схильні сумніватися і навіть боятися своїх здібностей, тим самим зменшуючи шанси для самоактуалізації. Це явище А. Маслоу назвав комплексом Іони, який характеризується страхом успіху, що заважає людині прагнути до самовдосконалення.

Крім того, соціальне і культурне оточення часто пригнічує тенденцію до самоактуалізації особистості певними нормами. Тому дуже актуальним є створення оптимальних умов для самоактуалізації особистості. Ще однією перешкодою для самоактуалізації є сильна потреба безпеки. Процес зростання вимагає постійної готовності ризикувати, помилятися, відмовлятися від старих звичок. А це потребує мужності і сили волі. Більшість людей мають тенденцію притримуватися старого стилю поведінки, тоді як реалізація потреби в самоактуалізації вимагає відкритості новим ідеям і досвіду.

Можемо зробити висновок, що при сприятливих умовах (коли задоволенню основних потреб особистості нічого не загрожує) людина прагне стати настільки хорошою, наскільки дозволяють її здібності, тобто прагне до самоактуалізації. А.Маслоу виділив наступні характеристики особистості, що самоактуалізується :

1) більш ефективне сприйняття реальності;

2) прийняття себе, інших і природи такими, якими вони є;

3) безпосередність, простота і природність;

4) центрованість на проблемі, коли особистості захоплені чи ідеєю, чи задачею, чи покликанням, чи професійною діяльністю. Вони не егоцентровані, а скоріше орієнтовані на проблеми, які ставлять вище за свої безпосередні потреби;

5) незалежність: потреба в самотності;

6) автономія: незалежність від культури і оточення;

7) свіжість сприйняття;

8) вершинні переживання, здатність відчувати інсайт, осяяння;

9) суспільний інтерес;

10) глибокі міжособистісні стосунки;

11) демократичний характер;

12) розмежування засобів і цілей, тобто такі люди дотримуються певних етичних і моральних норм;

13) філософське почуття гумору;

14) креативність, здатність до творчості;

15) опір окультурюванню - такі особистості володіють автономністю і впевненістю в собі, і тому їх мислення і поведінка не піддаються соціальному і культурному впливу. Оптимальним середовищем, яке сприяє виявленню особистісного потенціалу як дорослих, так і дітей, є демократична, відкрита, емоційно-насичена, позитивна атмосфера творчої співпраці. Для талановитих, самоактуалізованих педагогів дошкільників характерні такі ознаки:

- не мають прізвищ, а лише прізвиська;

- у їхніх робочих кабінетах усі експонати навчають;

- живуть роботою;

- уміють залучити дітей до реалізації своєї ідеї, захопити;

- мають багато девізів, які спонукають відчути радість пізнання;

- у них є свої гуртки дитячому садку;

- уміють радіти успіхам дітей;

- без новизни у них не буває жодного заняття;

- вражають глибиною розкриття теми, оригінальністю засобів впливу, високим рівнем розвитку інтелекту, умінням бачити в учнях творчий потенціал;

- беруть на себе роль каталізаторів думки;

- мають особливу стратегію сприйняття проблемних ситуацій і широкий спектр їх вирішень[22,26].

Можемо з впевненістю стверджувати, що навколо творчих вихователів зростають творчі особистості. Такі вихователі вміють бути авторитетним зразком, еталоном у плані творчих дій для вихованців, вони знають як знайти проблему, закріпити інтерес до неї дітей, визначити розмах дитячої фантазії, своєчасно оцінити творчий пошук на занятті і підібрати оптимальні завдання для розвитку.

1.3 Наукові підходи до визначення поняття мотивація

Одна із самих ранніх теорій мотивації була запропонована грецьким філософом Аристотелем. Аристотель вважав, що мотивація являється результатом функцій «захоплень», яка завжди була пов'язана з якимось результатом або метою.

Привести у дію організовану систему для отримання необхідного результату можливо лише шляхом певного впливу на неї управляючого органу або особи. Необхідні певні інструменти впливу на елементи системи, щоб вона почала своє функціонування. Одним із таких інструментів є мотивація. Для того, щоб ефективно рухатися на зустріч меті, керівник має не тільки спланувати і організовувати роботу, але й примусити людей виконувати її згідно до опрацьованого плану.

Мотивація у широкому розумінні - це процес спонукання працівників до діяльності для досягнення цілей організації.

Психологічний словник дає наступне визначення поняття мотивації: мотивація - це система спонукань, які зумовлюють активність організму і визначають її спрямованість[25,211].

Серед різних психологічних шкіл своєрідне розуміння мотивації належить гуманістичній школі, яскравим представником якої є Абрагам Маслоу. Однією з фундаментальних тез його теорії є твердження про необхідність вивчення людини як єдиного, унікального, організованого цілого. Тому в його ієрархічній концепції потреб мотивація впливає на людину загалом, а не тільки на окремі частини організму або прояви поведінки . Маслоу вважав, що люди мотивовані для пошуку особистих цілей, і це робить їхнє життя значним та осмисленим. Мотивацію поведінки він пояснює виходячи не із статичної природи особистості, а з умов її розвитку, тобто «якою вона повинна бути» і які шляхи розвитку її «самостійності». В цьому і полягає перехід від потреб «нужди» до потреб «зростання». Під «нуждами» автор концепції розуміє потреби нижчих рівнів (базові), а вищий рівень -- це потреби «зростання».

Мотивація, як правило, означає «силу, стимул або вплив», які спонукають особистість або її організм діяти або реагувати.

Існує ще й така думка, що мотивація - це процес свідомого вибору людиною того чи іншого типу поведінки, що визначається комплексним впливом зовнішніх і внутрішніх чинників. Мотивація не тільки детермінує діяльність людини, а й пронизує більшість сфер психічної активності.

На думку одних авторів, мотивація - це свідоме прагнення до певного типу задоволення потреб, до успіху. Інші автори під мотивацією розуміють усе те, що активізує діяльність людини. Для ще інших мотивація - надія на успіх і побоювання невдачі. Досить поширеним є визначення мотивації як рушійної сили поведінки, як прагнення людиною активної дії з метою задоволення своїх потреб. Мотивацію визначають і як стан особи , що характеризує рівень активності і спрямованості дії людини в конкретній ситуації.

Термін «мотивація» використовують у різних галузях психологічної науки при вивченні причин і механізмів поведінки людини. Хоч мотивація є відносно стійкою системою домінуючих мотивів діяльності і поведінки, про- те вона не постійна протягом всього життя людини. На різних вікових етапах мотивація має свої особливості, пов'язані зі зміною провідних видів діяльності, соціальної ситуації розвитку, зміною умов життя і планів людини. Правомірним є твердження, що найактивніша роль у процесі мотивації належить потребам , інтересам , цінностям людини та зовнішнім факторам-стимулам. З огляду на вищенаведене можна вже сформулювати більш деталізоване визначення мотивації.

Мотивація - це сукупність внутрішніх і зовнішніх рушійних сил, які спонукають людину до діяльності, визначають поведінку, форми діяльності, надають цій діяльності спрямованості, орієнтованої на досягнення особистих цілей і цілей організації. Мотивація - це сукупність усіх мотивів, які справляють вплив на поведінку людини. В загальному можна сказати, що в психологічній літературі поняття «мотивація» трактується не однаково, хоч більшість визначень багато в чому схожі.

Така різноманітність визначень засвідчує, що мотивація - це складне і багатопланове явище, яке потребує всебічного вивчення. З'ясовуючи сутність і природу мотивації, маємо усвідомлювати, що йдеться передовсім про процес, який відбувається в самій людині і спрямовує її поведінку в конкретне русло, спонукає її поводитись у конкретній ситуації в певний спосіб.

1.4 Мотивація професійного розвитку педагога

Що значимий мотиваційний фактор професійної діяльності недостатньо використаний у системі дошкільної освіти.

Проблема детермінації поведінки людини завжди привертала увагу дослідників різних галузей знань. Серед основних характеристик, які спонукають людину до активності в різних сферах життя, є -- мотиваційні. Як відомо, результати, яких людина досягає у житті, на 20--30 % залежать від інтелекту, а на 70-80 % - від мотивів, які регулюють її поведінку (В. Мясищев). Мотиваційні характеристики присутні у професійній діяльності людини. Саме мотивація фахівця впливає на його професіоналізм, продуктивність та ефективність діяльності.

У професіоналізмі виокремлюють дві складові : стан мотиваційної сфери професійної діяльності людини і стан операційної сфери професійної діяльності.

А. Маркова в оцінці ефективності праці розрізняє об'єктивні, предметно-психологічні показники ефективності (якість, продуктивність) та суб'єктивні показники ефективності, які поряд з іншими, включають зрілість мотиваційно-вольових компонентів, зацікавленість роботою та задоволення від її процесу та результату .

Дієвість мотивації визначається тим, якою мірою внутрішні мотиви людини збігатимуться із запропонованими зовнішніми стимулами.

Спрямованість професійної діяльності вихователів становить наступну ієрархію: на працю, на взаємодію, на себе.

Домінуючою тенденцією мотиваційно-потребнісної сфери є потреба матеріального забезпечення, соціального захисту і визнання. У сучасній умовах професійної праці відсутня можливість самореалізації дорослої людини як суб'єкта життя і професіонала.

Розвиток мотивації підвищення професійної кваліфікації , як центральна умова підвищення особистісного і професійного зростання педагога, ефективності його діяльності - саме це є суспільною проблемою.

Мотивація зростання неможлива, допоки особа повно не задовольнить дефіцитарні потреби, що відповідають чотирьом нижчим рівням мотиваційної ієрархії. Зазначені типи мотивації зумовлюють два способи життя. Дефіцитарне життя -- це прагнення задовольнити актуальний дефіцит або вимоги оточення і, отже, стиль життя, зорієнтований на зниження психічної напруги, гомеостаз та імпульсивне задоволення. Натомість буттєве життя характеризується як зусилля або ривок, коли людина, вичерпно використовує свої здібності. За цих обставин особистість переживає щасливі і хвилюючі моменти свого існування, передчуття величності, наповненості . Такий стиль життя переважно характеризує повний розвиток суб'єкта -- становлення самоактуалізованої особистості як ідеалізованої соціальної межі становлення людини в суспільстві[13,130]. За Маслоу, неможливо скласти повний перелік усіх специфічних мотивів, які є «самоактуалізуючими», оскільки кожна особистість володіє тільки їй властивими талантами, здібностями і потенційними можливостями. Існують, швидше, деякі загальні характеристики:, наприклад, поява імпульсу очікується з радістю, приносячи насолоду, через що людина жадає його повторення, а не зупинення; якщо ж імпульс і створює напругу, то приємну. Творець, здебільшого, вітає появу спонукання до творчості, а талановита людина насолоджується, розвиваючи свій талант.

Запобігання невдачам, задоволення потреби спілкування, переборення труднощів хвилює педагогів значно менше, ніж реалізація власних цілей, самостійність у роботі чи одержання позитивних результатів праці.

Сьогодні спостерігається критичний стан у задоволенні, базових фізіологічних і психологічних потреб, як і негативний вплив на професійну поведінку педагогів соціально-економічних чинників життя (невиплата заробітної плати, скорочення штатів та ін.), нових соціальних норм та культурних цінностей.

У високо мотивованих педагогів спостерігається статистично вищий рівень задоволеності власною роботою, краще психічне здоров'я , значно більша виразність застосування майже всіх засобів підвищення кваліфікації, за винятком участі у суспільній діяльності. Загальновизнані засоби подолання труднощів, соматичне здоров'я, психологічний спокій та задоволення організацією не мають статистично значущої різниці у групах педагогів з високим та низьким рівнем підвищення професійної кваліфікації. Але у педагогів з вищим рівнем мотивації підвищення професійної кваліфікації подолання труднощів, проблеми соматичного здоров'я, задоволення організацією мають вочевидь інший психологічний зміст, бо розглядаються під «знаком» більшого задоволення роботою, активного саморозвитку та самоутвердження, кращого психічного здоров'я[13,133].

Мотивація підвищення професійної кваліфікації педагогів як одна з форм самоактуалізації особистості найбільше пов'язана з психічним здоров'ям педагогів, рівнем задоволення роботою та оволодінням засобами вдосконалення професійної кваліфікації (самовизначення, саморозвиток та самовираження). Для високомотивованих педагогів порівняно з низькомотивованими має місце статистично значущий вищий рівень задоволення потреб особистісного розвитку, захоплення роботою, вмотивованості праці, використання власного досвіду, задоволення трудовою діяльністю.

Отже, дійсно, мотивація підвищення професійної класифікації педагогів найбільше пов'язана з двома вищими, за класифікацією Маслоу, рівнями внутрішнього мотивування особистості та з безпекою її життя.

Педагоги, задовольняючи свої особисті потреби, краще розуміють необхідність задоволення нових потреб. Водночас насичені потреби не завжди є стимулами (мотиваторами) для зростання зусиль до педагогічної праці. Незадоволені потреби, іноді, навпаки, створюють напружений стан. Якщо через певний час педагог відчуває, що задоволення потреби «Я» ( а тим паче реалізація у професійній діяльності) примушує його очікувати, то він або відчуває незадоволення, або ж знижує рівень своїх домагань. Так, у педагогів з високим рівнем підвищення професійної кваліфікації вищий рівень психічного здоров'я, задоволення роботою, ширші межі застосування різних засобів для підвищення професійної кваліфікації. Тому їх можна віднести до «здорових» людей, спроможних творити здорову цивілізацію. В цьому -- неперехідне значення розвитку мотивації педагога до підвищення професійної кваліфікації. Підвищення професійної кваліфікації українського педагога постає для нас як поодинокий випадок «прагнення до самоактуалізації, що розуміється як безперервна реалізація можливостей, здібностей, талантів, повніше визнання первинної природи, як невтомне прагнення до єдності, інтеграції або внутрішньої синергії особистості»[13,136].

Розвиток особистості педагога є не тільки прогресивне задоволення основних його потреб аж до їх «повного зникнення», а й специфічна форма мотивації зростання над цими потребами. Природно, в процесі професійного зростання педагога переважають різні потреби, які мають строкате мотивування, бо на різних етапах онтогенетичного розвитку особистості змінюється соціальна ситуація, нової якості набувають індивідуальні мотиваційні диспозиції, відбувається процес адаптації педагога до плинних умов праці. Від цього видозмінюється поведінка та діяльність людини. Мотивація педагога до професійного зростання динамічно реагує на всі зазначені чинники. Треба також зауважити: ієрархічні рівні мотивації педагога не є дискретними (перервними) ступенями, оскільки вплив потреб високого рівня на поведінку педагога не обов'язково пов'язаний із задоволенням потреб низького рівня.

Отже, можна зробити такий висновок, що за останні роки до проблеми мотивації професійної діяльності почали звертатися все більше психологів. У численних працях дослідників вказується на тісний зв'язок мотивації праці і показників, що характеризують професійну ефективність працівників.

психологічний педагог мотивація дошкільний

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ДЕТЕРМІНАНТ ФАХІВЦІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ

2.1 Соціально-психологічні характеристики вибірки дослідження

Вибірка дослідження формувалася на основі педагогічного персоналу Дитячого виховного закладу № 5 «Пізнайко» м. Луцька. В дослідженні взяло участь 35 працівників дошкільного закладу жіночої статі різного вікового складу.

Чисельність вибірки дослідження становила 35 осіб. Це колектив педагогів, організаторів, вихователів, помічників вихователів. Вибірку складають особи з різним стажем роботи. До неї входять як молоді спеціалісти , так і працівники з стажем понад 25 років.

В процесі проведення дослідження виявилося, що не всі респонденти поставилися відповідально. Тому весь комплекс дослідницьких процедур виконало лише 33 особи.

2.2 Аналіз методичного забезпечення дослідження

Для вимірювання рівня самоактуалізації особистості було використано методику «РОІ». РОІ містить шкали, кожна із яких відображає певний параметр в характеристиці самоактуалізації особистості:

1. Шкала орієнтації в часі - вказує на те наскільки правильно особистість орієнтується в часі.

2. Шкала підтримки - вказує на те наскільки особистість керує в житті своїми особистими цілями, установками і принципами, чи вона піддається впливу внутрішніх сил і т.д.

3. Шкала ціннісних орієнтацій - ця і всі наступні шкали являються додатковими - вимірює, наскільки людина керується цінностями, притаманними самоакуалізуючій особистості.

4. Шкала гнучкості поведінки - вимірює гнучкість поведінки в різних ситуаціях.

5. Шкала сензитивності - вимірює, наскільки глибоко і тонко людина відчуває свої власні почуття і потреби.

6. Шкала спонтанності - вимірює здатність спонтанно виражати свої почуття.

7. Шкала самоповаги - вимірює здатність людини поважати себе за свою силу.

8. Шкала самоприйняття - вимірює здатність людини приймати себе в супереч своїй слабкості.

9. Шкала, що визначає погляд на природу людини, оцінює розуміння людської природи.

10. Шкала синергетичності - вимірює здатність до цілісного сприйняття світу і людей.

11. Шкала прийняття агресії - вимірює здатність людини приймати агресивність людини як природню властивість.

12. Шкала контактності - вимірює здатність людини встановлювати глибокі і тісні контакти з оточуючими.

13. Шкала пізнавальних потреб - вимірює ступінь вираженості у людини стремління до здобуття знань про оточуючий світ.

14. Шкала креативності - вимірює вираженість творчого спрямування особистості.

Таким чином, тест включає в себе 14 шкал і 126 пунктів. Опитувальник розрахований на респондентів, що володіють достатньо високим рівнем інтелектуального розвитку, необхідним для адекватного сприйняття змісту тексту.

Для дослідження ціннісно-потребнісних орієнтацій було використано також методику діагностики «Рейтинг ціннісно-потребнісних орієнтацій колективу». Методика включає 25 запитань. Вона відображає такі цінності і потреби: 1) пріоритетні цінності; 2) актуальні цінності; 3) цінності, що не мають явно вираженого особистого значення.

2.3 Результати дослідження та їх психологічна інтерпретація

Проведене дослідження дало можливість виміряти рівень самоактуалізації особистості. За результатами опрацювання методики РОІ для вимірювання рівня самоактуалізації особистості виявлено наступна особливість вибірки. Шкала підтримки - 41б., ціннісні орієнтації - 11б., самоприйняття - 10б., гнучкість поведінки - 9.6б., самоповага - 9.2б., прийняття агресії і контактність - 8б., орієнтація в часі - 7.8б., сензитивність - 6.2б., спонтанність і оціночний погляд на природу - 6б., пізнавальні потреби - 5.385б., креативність - 4.385б., синергетичності - 3.8б.

Результати представлені за середніми показниками вибірки і подані в таблиці 1.

Таблиця 1 Результати за методикою РОІ

№ п\п	Шкали
	Орієнтація в часі	Підтримки	Цінності орієнтації	Гнучкість поведінки	Сензетивності	Спонтанності	Самоповаги	Самоприйняття	Оціночний погляд на природу	Синергетичності	Прийняття агресії	Контактності	Пізнавальних потреб	Креативності
	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14
301	7	40	9	11	7	1	7	7	8	5	9	9	5	4
302	7	44	9	8	9	3	11	11	5	3	9	9	5	5
303	11	43	14	14	6	8	11	9	6	6	9	9	7	7
304	3	37	7	10	9	4	11	9	5	2	3	9	5	3
305	6	56	14	12	9	11	10	15	7	4	12	9	8	9
306	5	39	9	12	8	3	6	8	4	3	6	11	5	5
307	6	39	6	10	6	3	3	10	5	5	7	7	5	6
308	8	35	12	9	3	5	9	8	10	5	6	3	5	4
309	5	43	12	10	7	8	10	9	5	3	10	3	5	6
310	8	27	8	5	1	2	7	10	4	2	8	4	8	6
311	2	36	5	6	5	4	3	9	5	2	9	5	3	3
312	4	45	8	10	9	7	7	9	4	2	9	8	2	2
313	6	38	13	7	5	9	4	9	3	4	7	6	7	9
314	7	31	8	8	4	6	4	9	3	2	8	5	3	4
315	10	36	8	10	2	5	5	12	7	2	9	2	5	4
316	11	50	13	11	3	7	10	17	8	6	10	10	4	8
317	5	38	8	14	3	6	9	8	7	2	8	10	3	3
318
319	8	49	15	13	7	5	10	14	5	4	8	10	6	5
320	12	42	11	11	6	7	11	10	5	4	9	10	7	5
321	6	40	8	12	4	5	5	12	5	4	7	11	5	8
322
323	10	37	11	12	5	5	7	9	7	5	6	5	7	3
324	10	45	10	11	7	4	12	11	7	4	5	11	4	4
325	5	37	8	9	5	7	5	6	6	4	9	7	5	3
326	9	50	13	10	7	9	13	15	5	3	8	8	10	10
327	6	32	10	3	4	4	8	7	4	2	8	2	5	3
328	7	34	7	11	4	4	3	8	6	5	6	11	5	4
329	5	41	13	9	9	7	11	9	6	3	10	6	6	6
330	5	37	10	8	5	5	6	7	3	3	11	13	2	3
331	10	45	11	12	7	7	14	12	6	4	8	7	6	5
332	7	41	13	11	4	6	7	8	7	4	10	5	7	3
333	9	38	11	7	5	6	9	11	9	4	6	6	5	4
334	9	54	15	12	7	4	14	14	8	5	10	10	4	5
335	9	44	11	10	11	5	10	13	4	3	12	9	4	4
середнє	7,8	41	11	9,6	6,2	6	9,2	10	6	3,8	8	8	5,385	4,385

Результати вимірювання рівня самоактуалізації особистості представлені за середніми показниками вибірки в графічному зображенні на діаграмі 1.



Діаграма1

За методикою діагностики «Рейтинг ціннісно-потрібних орієнтацій колективу» ми отримали такі результати, які представлені за середніми показниками у таблиці (див. табл. 2).

Дослідження показало, що пріоритетними цінностями є такі як задоволеність у взаєминах із колегами і впевненість у благополуччі сім'ї. Актуальними цінностями є можливість самовдосконалення та самореалізації поза роботою, задоволеність взаєминами з керівництвом а також задоволення комфортністю праці. Цінностями, які не мають яскраво вираженого особистого значення є задоволеність статусом на роботі, ступінь співпадання особистих та службових інтересів, турбота про особисте здоров'я.



ВИСНОВКИ

Самоактуалізація - це виявлення потенційних можливостей і особистісних якостей; включення у різні види діяльності; відстеження рівня сформованості ключової компетентності; аналіз і самоаналіз результатів діяльності; визначення шляхів самовдосконалення.

Вихователь - людина, в процесі росту формується духовно і фізично. Вихователь керує духовним зростанням вихованців, формує світогляд , інтереси, почуття, нахили моральні навички, звички, характер, наділяє їх моральними цінностями, готує до суспільного життя, творчої праці. Успіхи педагогічної праці, значною мірою зумовлені професійними здібностями та професійними знаннями, уміннями, навичками, тобто професійною підготовкою.

Творче ставлення педагогів до своєї професійної діяльності передбачає включення в педагогічну творчість, у розвиваючу педагогічну взаємодію, яка має на меті розвиток творчих здібностей дітей та педагога. Орієнтація післядипломної освіти на розвиток творчого потенціалу педагога вимагає формування у нього мотивів творчої діяльності через усвідомлення власної та загально педагогічної проблеми школи, стимулювання розвитку тих потреб, які сприяють його самореалізації через інноваційну та самоосвітню діяльність.

Для талановитих, самоактуалізованих педагогів дошкільників характерні такі ознаки: не мають прізвищ, а лише прізвиська; у їхніх робочих кабінетах усі експонати навчають; живуть роботою; уміють залучити дітей до реалізації своєї ідеї, захопити; мають багато девізів, які спонукають відчути радість пізнання; у них є свої гуртки дитячому садку; уміють радіти успіхам дітей; без новизни у них не буває жодного заняття; вражають глибиною розкриття теми, оригінальністю засобів впливу, високим рівнем розвитку інтелекту, умінням бачити в учнях творчий потенціал; беруть на себе роль каталізаторів думки; мають особливу стратегію сприйняття проблемних ситуацій і широкий спектр їх вирішень.

Можемо з впевненістю стверджувати, що навколо творчих вихователів зростають творчі особистості. Такі вихователі вміють бути авторитетним зразком, еталоном у плані творчих дій для вихованців, вони знають як знайти проблему, закріпити інтерес до неї дітей, визначити розмах дитячої фантазії, своєчасно оцінити творчий пошук на занятті і підібрати оптимальні завдання для розвитку.

Основою цілісної структури людської особистості є мотиваційна сфера з притаманною їй складною та ієрархічною будовою мотивів. Мотивація - це сукупність причин психологічного характеру, що пояснюють поведінку людини, її спрямованість і активність.

Отже, можна зробити такий висновок, що за останні роки до проблеми мотивації професійної діяльності почали звертатися все більше психологів. У численних працях дослідників вказується на тісний зв'язок мотивації праці і показників, що характеризують професійну ефективність працівників.

Емпіричне дослідження рівня самоактуалізації особистості показало, що педагоги здебільшого керуються в житті своїми особистими цілями, установками, і принципами. Також керуються цінностями притаманними самоактуалізуючій особистості. Вміють корегувати поведінку в різних життєвих ситуаціях, поважають себе за власну силу, приймають себе в супереч своїй слабкості. Недостатньо виражене творче спрямування, цілісне сприймання світу і людей.

Дослідження рейтингу ціннісно-потребнісних орієнтацій показало, що домінуючою тенденцією ціннісно-потребнісних орієнтацій досліджуваного контингенту є задоволеність у взаєминах із колегами і впевненість у благополуччі сім'ї; актуальними цінностями є можливість самовдосконалення та самореалізації поза роботою, задоволеність взаєминами з керівництвом а також задоволення комфортністю праці. Цінностями, які не мають яскраво вираженого особистого значення є задоволеність статусом на роботі, ступінь співпадання особистих та службових інтересів, турбота про особисте здоров'я.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Асеев В.Г. Мотивация поведения формирование личности. - М., 1976.

2. Балл Г.А. Концепция самоактуализации личности в гуманистической психологии. - К., - Донецк, 1993.

3. Бодалев А.А. Личность и общение. Избр. труды. - М., 1983. - 272 с.

4. Бодров В.А., Ложкин Г.В., Плющ А.Н. неленейная модель мотивационной сферы личности // Психол. журнал., 2001. - №2. - с. 90 -100.

5. Вірна Ж.П. Мотиваційно - смислова регуляція у професіоналізації психолога: Монографія. - Луцьк: РВВ «Вежа» Волин. держ. університету ім.. Лесі Українки. - 2003. - 320 с.

6. Головин. - Минск.: Харвест, 1998. - 800 с.

7. Гуманистические проблемы психологической теории \ Под ред. К.А. Альбухановой - Славськой, А.В. Брушлинського. - М. - 1995.

8. Дитина: програма виховання і навчання дітей дошкільного віку. - К: Освіта - 1993.

9. Ерастов Н.П. Психология общения. - Ярославль: ЯрГУ, 1979 - 179 с.

10. Злобина Е.Г. Общение как фактор развития личности. - К.: Наукова думка, 1982. - 174 с.

11. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. - Спб., 2002.

12. Канюк С.С. Психологія мотивації та емоцій. - Луцьк, 1997.

13. К.Кальницька. Мотивація професійного розвитку педагога // Освіта і управління. - №3. - 2007. - с. 130 - 140.

14. Ковалев В.И. Мотивы поведения и деятельности. - М., 1988.

15. Корчинський Ч.М., Пічко Н.Ф. Вихователь - професія почесна. - К.: Рад. школа. - 1984. - 85 с.

16. Крижанівська З.Ю. Дослідження мотиваційних характеристик професійної діяльності працівників дошкільних закладів // Волинь очима молодих науковців: минуле, сучасне, майбутнє. - Зб. наук. праць. - Т1. - Луцьк. - 2007. - с. 122 - 124.

17. Куницына В.Н. Межличностное общение - Спб, 2000.

18. Лерш Ф. Розуміння особистості у психології // Гуманістична психологія. - Т. 1.: Гуманістичні підходи в західній психології ХХ ст. \ За ред. Р.Трача і Г. Бала. - К.: Пульсари, 2001. - с.93 - 109.

19. Лисенко Н.В. Педагогіка українського довкілля: У 2-х ч.; - К.: Вища школа, - 2006.

20. Маркова А.К. Психология професионализма. - М.: Международный фонд «Знание», 1996. - 204 с.

21. Маслоу А.Г. Мотивация и личность. Пер. с англ. Татхибаевой А.М. - Спб, 1999.

22. Н. Назарук. До проблеми самоактуалізації та самореалізації особистості педагога // Директор школи. - № 27-28. - 2006 - с. 24 - 27.

23. Паніна Н.В. Технологія соціологічного дослідження. Курс лекцій. - Київ «Наукова думка». - 1996. - 231 с.

24. Платонов К.К. Психологический практикум. - М. 1980.

25. Психологічний словник / За ред. В.І. Войтка. - К., 1982. - 224 с.

26. Психологія: Підручник педагогічних вузів / За ред. Г.С, Костюка. - К., 1968.

27. Сила Т. Мотиваційна спрямованість фахівців як чинник професійної інтеракції // Соц. психологія. - №1. - с. 11 - 129.

28. С. Кулачівська., Л Подоляк. Сучасні психологічні вимоги до дитячого садка // Дошкільне виховання.- 2000,- № 1- С.18 - 19

29. Хекхаузен Х.М. Мотивация и деятельность Том 1.; Пер. с нем. / под ред. Величковського; предисловие Л.И. Анциферовой, Б.М. Величковського - М., 1986.

30. Хекхаузен Х.М. Мотивация и деятельность Том 2.; Пер. с нем. / под ред. Величковського; предисловие Л.И. Анциферовой, Б.М. Величковського - М., 1986.

ДОДАТКИ

Додаток 1

РОІ-инструмент для измерения уровня самоактуализации личности

Инструкция к тесту:

Каждый пункт данного опросника содержит в себе два высказывания (а и б). Внимательно прочтите каждое из них и пометьте то из двух, которое в большей степени соответствует Вашей точке зрения.

1. а. Я верю в себя только тогда, когда чувствую, что могу справиться со всеми стоящими передо мной задачами.

б. Я верю в себя даже тогда, когда чувствую, что не могу справиться со всеми, стоящими передо мной задачами.

2. а. Я часто внутренне смущаюсь, когда мне говорят комплименты, б.Я редко внутренне смущаюсь, когда мне говорят комплименты.

З. а. Мне кажется, что человек может прожить свою жизнь так, как ему хочется.

б. Мне кажется, что человек имеет мало шансов прожить свою жизнь так, как ему хочется.

4. а. Я всегда чувствую в себе силы для преодоления жизненных невзгод.

б. Я далеко не всегда чувствую в себе силы для преодоления жизненных невзгод.

5. а. Я чувствую угрызнения совести, когда сержусь на тех, кого люблю.

б. Я не чувствую угрызнений совести, когда сержусь на тех, кого люблю

6. а. В сложных ситуациях надо действовать уже испытанными способами, т.е. это гарантирует успех.

б. В сложных ситуациях всегда надо искать принципиально новые решения.

7.а. Для меня важно, разделяют ли другие мою точку зрения.

б. Для меня не слишком важно, чтобы другие разделяли мою точку зрения.

8.а. Мне кажется, что человек должен спокойно относится к тому неприятному, что он может услышать о себе от других.

б. Мне приятно, когда люди обижаются, услышав что-то неприятное о себе. 9.а. Я не могу без всяких угрызений совести отложить до завтра то, что я должен сделать сегодня.

б. Меня мучают угрызения совести, если я откладываю до завтра то, что я должен сделать сегодня.

10.а. Иногда я бываю так зол, что мне хочется "набрасываться на люди.

б. Я никогда не бываю настолько зол, чтобы мне хотелось "набрасываться на людей".

II. а. Мне кажется, что в будущем меня ждет много хорошего.

б. Мне кажется, что мое будущее сулит мне мало хорошего.

12.а.Человек должен оставаться честным во всем и всегда.

б. Бывают ситуации, когда человек имеет право быть нечестным.

13.а. Взрослые никогда не должны сдерживать любознательность ребенка, даже если ее удовлетворение может иметь отрицательные последствия.

б. Не стоит поощрять излишнему любопытству ребенка, когда оно может привести к дурным последствиям.

14.а. У меня часто возникает потребность найти обоснование тем своим действиям, которые я совершаю просто потому, что мне этого хочется.

б. У меня никогда не возникает потребности в обосновании тех своих действий, которые я совершаю просто потому, что мне - этого хочется.

15.а. Я всячески стараюсь избегать огорчений.

б. Я не считаю необходимым для себя избегать огорчений.

16. а. Я часто испытываю чувство беспокойства, думая о будущем.

б. Я редко испытываю чувство беспокойства, думая о будущем.

17.а. Я не хотел бы отступать от своих принципов даже ради того, чтобы совершить нечто полезное, за что люди были бы благодарны мне.

б. Я хотел бы совершить нечто полезное, за что люди были бы благодарны мне, даже если ради этого нужно было бы несколько отойти от своих принципов.

18. а. Мне кажется, что большую часть времени я не живу, а как бы готовлюсь к тому, чтобы по-настоящему начать жить в будущем.

б. Мне кажется, что большую часть времени я не готовлюсь к будущей "настоящей" жизни, а живу по-настоящему уже сейчас.

19.а. Обычно я высказываю и делаю то, что считаю нужным, даже если это грозит осложнениями в отношениях с близкими.

б. Я стараюсь не говорить и не делать такого, что может грозить осложнениями в отношениях с близкими.

20. а. Люди, которые проявляют живой интерес ко всему на свете, иногда меня раздражают.

б. Люди, которые проявляют живой интерес ко всему на свете, всегда вызывают у меня симпатию.

21. а. Мне не нравится, когда люди проводят много времени в бесплодных мечтаниях.

б. Мне кажется, что нет ничего плохого в том, что люди тратят много времени на бесплодные мечтания.

22. а. Я часто задумываюсь о том, правильно ли я себя вел в тех или иных ситуациях.

б. Я редко задумываюсь о том, правильно ли я себя вел в тех или иных ситуациях.

23.а. Мне кажется, что любой человек по природе своей способен преодолевать те трудности, которые ставит перед ним жизнь.

б. Я не думаю, что любой человек по природе своей способен преодолевать те трудности, которые ставит перед ним жизнь.

24.а. Главное в нашей жизни - творить, создавать что-либо новое.

б. Главное в нашей жизни - приносить людям пользу.

25.а. Мне кажется, что было бы лучше, если бы у большинства мужчин преобладали традиционно мужские черты характера, а у женщин - традиционно женские.

б. Мне кажется, было бы лучше, если бы и мужчины и женщины сочетали в себе и традиционно мужские и традиционно женские свойства характера.

26.а. Два человека лучше всего ладят между собой, если каждый из них старается, прежде всего, доставить удовольствие другому в противовес свободному выражению своих чувств.

б. Два человека лучше всего ладят между собой, если каждый из них старается, прежде всего, выразить свои чувства в противовес стремлению доставить удовольствие другому.

27. а. Жестокие и эгоистические поступки, которые совершают люди, являются естественными проявлениями их человеческой природы.

б. Жестокие и эгоистические поступки, которые совершают люди, не являются проявлениями человеческой природы.

28.а. Осуществление моих планов в будущем во многом зависит от того, будут ли у меня близкие друзья.

б. Осуществление моих планов в будущем лишь в незначительной степени зависит от того, будут ли у меня близкие друзья

29. а. Я уверен в себе.

б. Я не уверен в себе.

30. а. Мне кажется, что наиболее ценным для человека является любимая работа.

б. Мне кажется, что наиболее ценным для человека является счастливая семейная жизнь.

31. а. Я никогда не сплетничаю.

б. Иногда мне приятно посплетничать.

32. а. Я мирюсь с противоречиями в самом себе. Я не могу мириться с противоречиями в самом себе.

33. а. Если незнакомый человек окажет мне услугу, то я чувствую себя обязанным ему.

б. Если незнакомый человек окажет мне услугу, то я не чувствую себя обязанным ему.

34. а. Иногда мне трудно быть искренним даже тогда, когда мне этого хочется.

б. Мне всегда удается быть искренним, когда мне этого хочется.

35. а. Меня редко беспокоит чувство вины.

б. Меня часто беспокоит чувство вины.

36. а. Я чувствую себя ответственным за то, чтобы у тех, с кем я общаюсь, было хорошее настроение.

б. Я не чувствую себя ответственным за то, чтобы у тех, с кем я общаюсь, было хорошее настроение.

37. а. Мне кажется, что каждому человеку необходимо иметь представление об основных законах физики.

б. Мне кажется, что многие люди могут обойтись без знания законов физики.

38.а. Я считаю необходимым следовать правилу не трать время даром.

б. Я не считаю необходимым следовать правилу "не трать время даром.

39. а. Критические замечания в мой адрес снижают мою самооценку.

б. Критические замечания в мой адрес не снижают мою самооценку.

40.а. Я часто переживаю из-за того, что в настоящий момент не делаю ничего значительного.

б. Я редко переживаю из-за того, что в настоящий момент не делаю ничего значительного.

41. а. Я предпочитаю оставлять приятное на потом.

б. Я не оставляю приятного "на потом".

42.а. Я часто принимаю спонтанно решения,

б. Я редко принимаю спонтанно решения.

43.а. Я стремлюсь открыто выражать свои чувства, даже если это может привести к каким-либо неприятностям.

б. Я стараюсь не выражать открыто своих чувств, в тех случаях, когда это может привести к каким-либо неприятностям.

44.а. Я не могу сказать, что я себе нравлюсь.

б. Я могу сказать, что я себе нравлюсь.

45.а. Я часто вспоминаю о неприятных для меня вещах.

б. Я редко вспоминаю о неприятных для меня вещах.

46.а. Мне кажется, что люди должны открыто проявлять в общении с другими свое недовольство ими.

б. Мне кажется, что в общении с другими люди должны скрывать свое недовольство ими.

47.а. Мне кажется, что я могу судить о том, как должны вести себя другие люди.

б. Мне кажется, что я могу судить о том, как должны вести себя другие люди.

48.а. Мне кажется, что углубление в узкую специализацию является необходимым для настоящего ученого.

б. Мне кажется, что углубление в узкую специализацию делает человека ограниченным.

49.а. При определении того, что хорошо, а что плохо, для меня важно мнение других людей.

б. Я стираюсь сам определись, что хорошо, а что плохо.

50.а. Мне бывает трудно отличить любовь от простого сексуального влечения

б. Я легко отличаю любовь от простого сексуального влечения.

51.а. Я постоянно стремлюсь к самоусовершенствованию.

б. Меня мало волнует проблема самоусовершенствования.