Спільна діяльність, розумне спілкування. Батьки мало бувають зі своїми дітьми. За даними дослідження вчених, час, коли батько, мати і діти знаходяться разом дома, - менше 1,8 години на добу. Лише в 10 сім'ях із 100 батьки ходять з дітьми на прогулянку, в театри, музеї, кіно, на стадіон, що дає основу для спілкування. Спілкування батьків і дітей проходить переважно під час перегляду телевізійних передач, читання книг, журналів, газет. Спільна праця батьків і дітей впливає на виховання у дітей працелюбності, самостійності, вимогливості до себе, дбайливості, відповідальності.

У процесі спільної праці, походів, прогулянок на природі діти більш відверті, більш балакучі, доброзичливі у стосунках з батьками, що допомагає батькам краще пізнати дітей, їх характер, звички, ставлення до себе та інших, коректувати за необхідності їх поведінку. Якщо немає спільної діяльності, немає й повноцінного спілкування.

Педагогічна культура батьків передбачає засвоєння досвіду виховання дітей у сім'ї, національних традицій, що вимагає організації педагогічної просвіти батьків і стимулювання педагогічної самоосвіти з метою підвищення ефективності педагогічної діяльності в сім'ї. В.О. Сухомлинський вважав, що "педагогіка повинна стати наукою для всіх - і для вчителів, і для батьків" [22, т.5, с.190].

Рівень сформованості у батьків педагогічних умінь істотно впливає на вихованість та інтелектуальний розвиток дітей.

Оволодіння батьками педагогічною культурою сприяє позбавленню від істотних недоліків сімейного виховання [24, с. 167-168]:

- негативні приклади з життя сім'ї;

- безсистемність виховних впливів;

- дефіцит спілкування батьків з дітьми;

- невміння організовувати конкретну діяльність дітей, спілкування з ними;

- система заборон як основа виховання; неузгодженість дій у сім'ї, а також сім'ї і школі; зниження виховної активності батьків в міру того, як діти дорослішають;

- батьківський егоїзм - перебільшене уявлення про здібності дитини, її виключність, прагнення обмежити виховання піклуванням про одяг, їжу, задоволення всіх потреб дітей тощо.

Нажаль проблема педагогічної культури батьків ще досі не вирішена. Між тим педагогічна культура родини завжди відображає певний рівень досягнень суспільства в галузі навчання й виховання підростаючих поколінь. В сучасних умовах надзвичайно важливою проблемою родини є послаблення сімейних стосунків, ролі батьків у вихованні дітей. А вона виникає як завдяки економічному факторові (матеріальна скрута, невпевненість дорослих членів родини у завтрашньому дні призводить до втрати їх авторитету в очах дітей), так і через прогалини в знаннях батьків щодо виховання дітей.

Таким чином, було проведено дослідження найголовніших напрямків виховання дітей у сучасній сім'ї, хоча, звичайно, у кожній родині є свої особливості, і батьки самостійно мають вирішувати, що є важливішим і актуальнішим для їхньої дитини у кожний конкретний момент їхнього життя.

2.2 Методика і організація дослідження. Результати та обробка даних

З метою практичного дослідження проблеми змісту сучасного сімейного виховання молодший школярів, нами було проведено емпіричне дослідження, в якому взяли участь 60 учнів ЗОШ №1 початкової школи у м. Тальне.

У процесі дослідження, нами були застосовані проективні методики "Школа тварин" (Додаток №2) та "Малюнок сім'ї" (Додаток №3). Методика "Школа тварин" призначена для визначення взаємостосунків дитини з учителем та однолітками, а також дає змогу оцінити психічний та емоційний стан молодшого школяра. Методика "Малюнок сім'ї" спрямована на оцінку внутрішньо сімейних стосунків, переживань, сприйняття дитиною свого місця у сім'ї, відношення дитини до сім'ї в цілому і до окремих членів сім'ї.

Результати проведеного дослідження показали, що у дітей молодшого шкільного віку, з одного боку, спостерігається низький рівень прояву негативних емоцій, які пов'язані з конкуренцією у навчанні, а з іншого невміння адекватно проявляти свої емоції.

Аналіз результатів дослідження за проективною методикою "Школа тварин" (Додаток №2) показав, що "позитивні емоції" у навчанні виявляє 51% учнів; мотивовані до навчання 53% дітей; 44% досліджуваних, психологічний клімат навчальної діяльності, сприймають як позитивний. В цілому, це свідчить про достатньо адекватний розвиток довільної емоційної регуляції у значної кількості молодших школярів та їх зацікавленість навчальним процесом. Також, достатньо позитивними є взаємостосунки цих учнів з однолітками та учителями.

Спостерігається об'єктивний рівень оцінювання дітьми власної успішності у 3 класах та переважання емоційного фону оцінки результатів навчальної діяльності, пов'язаного із заохоченням та похвалою в учнів 1-2 класів. Це виявляється, відповідно, у високому та середньому рівні мотивації до навчання та виконання навчальних завдань молодшими школярами. Також, виявлений позитивний емоційний зв'язок у взаємостосунках дитини з учителем та однокласниками, що впливає на цілеспрямованість, дисциплінованість та організованість у поведінці учнів початкової школи.

Також, за методикою "Школа тварин" "негативні емоції" у навчальній діяльності мають 46% респондентів; "конфліктні стосунки з однолітками" виявляють 28% учнів; "конфлікт з учителем" мають 14% досліджуваних. Такі результати характеризують низький рівень адаптації до шкільного життя цих учнів, що може спричинити неадекватний та негативний розвиток довільності їх емоційної регуляції. Звертає на себе увагу те, що майже половина досліджуваних показала негативний чи суперечливий емоційний фон навчальної діяльності молодших школярів, що вимагає ґрунтовної профілактичної та корекційної роботи з досліджуваними.

Отже, показники проективної методики "Школа тварин" дозволяють оцінити ставлення дитини до навчального процесу, визначити емоційний фон та рівень емоційного розвитку особистості молодшого школяра та особливостей емоційної взаємодії в системі "учитель-учень".

Для вивчення мікроклімату в оточенні у дітей молодшого шкільного віку, ми використовували проективний тест "Малюнок сім'ї" (Додаток №3). За результатами проведеного дослідження, сприятливу сімейну атмосферу мають 34% досліджуваних, що свідчить про взаєморозуміння між членами їх сім'ї та позитивну емоційної взаємодії між дитиною та дорослими. Сім'я з позитивним психологічним кліматом сприяє розвитку довільності емоційної регуляції у дітей, що сприяє їх адаптації у оточуючому середовищі. У молодшому шкільному віці повинна розвиватися довільна регуляція емоцій, а негативним фактором розвитку може бути розвиток тривожності. За отриманими результатами, 61% учнів з вибірки мають високий та вище середнього рівень тривожності. Ці діти виховуються у сім'ях з авторитарним стилем виховання, жорсткими вимогами до дитини, або ж у сім'ях, де проявляються амбівалентні почуття та емоції у спілкування з дітьми. Також, у тривожних батьків, а особливо тривожної матері, діти виховуються у атмосфері постійної тривоги.

Також, 42% учнів початкових класів характеризуються високим рівнем конфліктності стосунків, що свідчить про постійні конфлікти, лайки у родині. У конфліктних батьків, діти не уміють стримувати емоції: вони, як правило, збудливі, агресивні, конфліктні з однолітками та іншими дітьми. Почуття неповноцінності у сім'ї мають 24% досліджуваних.

Помилковий стиль батьківської взаємодії з дитиною спричиняє розвиток низького рівня довільної регуляції та нестриманість емоцій у стосунках з батьками. Неефективна система заохочення та покарання може розвивати у дитини тривогу та підсилювати дитячі страхи, що може сформувати неадекватну чи негативну довільну емоційну регуляцію у молодших школярів.

За отриманими даними, 15% досліджуваних вказують на ворожість у сім'ї. Наявність ворожості може спричинити розвиток невпевненості, відчуття відторгненості та негативні зміни у поведінці дитини.

Отже, вивчення особливостей довільної емоційної регуляції за шкалами "тривожності", "конфліктності у сім'ї", "почуття неповноцінності" та "ворожості" дають можливість оцінити проблеми у сфері сімейних взаємостосунків та негативні зміни у поведінці дитини, викликані неадекватним розвитком довільності її емоційної сфери.

Показники за проективною методикою "Малюнок сім'ї" відображають систему складних стереотипів сімейних стосунків, що формують світогляд та впливають на особистісний розвиток молодшого школяра.

Аналізуючи отримані результати за проведеними методиками з дітьми початкової школи, ми виявили, що важливими чинниками впливу на розвиток молодших школярів, є школа та сім'я. Формування позитивного, адекватного контролю емоцій та розвитку довільної сфери у молодшого школяра тісно пов'язані із взаємостосунками учнів з батьками, вчителями та класним колективом. За отриманими результатами нашого дослідження, спостерігається певна тенденція до виражених тривожних та конфліктних взаємостосунків у сім'ї. Це свідчить про завищені вимоги та низький рівень позитивного емоційного спілкування батьків з дітьми, що спричиняє негативний розвиток довільності емоційної регуляції у молодшому шкільному віці. Також, виявлено негативне ставлення дітей до своїх однолітків та друзів, що свідчить про конкуренцію та невміння контролювати емоції стосовно життя учнівського колективу. Саме тому, потрібно створити та впровадити в освітню практику програму позитивного розвитку довільності емоційної регуляції у молодших школярів, необхідну для контролю емоційних проявів, успішного навчання та взаємостосунків з однолітками і дорослими у дітей молодшого шкільного віку. В подальшому ми плануємо проведення спеціальної розвивально-корекційної роботи, спрямованої на покращення взаємостосунків дітей з членами родини та з класним колективом.

2.3 Аналіз роботи вчителів з родинами учнів молодших класів

Ефективність родинного виховання залежить від багатьох факторів: цілеспрямованої діяльності педагогів на формування педагогічної культури сім'ї, єдності педагогічного впливу школи і родини у вихованні дітей, оновленні змісту роботи з батьками, оновлення змісту їх педагогічної освіти.

Серед названих факторів чи не найголовнішим є оновлення змісту педагогічної освіти батьків засобами культурно-освітньої роботи та їх педагогічної самоосвіти.

Як показали дослідження, робота педагогів з батьками в ЗОШ №1 м. Тальне здійснюється в двох напрямках: з колективом батьків та індивідуально. В арсеналі педагогів багато традиційних форм роботи: загальні та класні збори батьків; колективні та групові консультації, бесіди, лекції, конференції, відвідування сімей учнів, батьківський всеобуч. При цьому класний керівник намагається забезпечити диференційований підхід до процесу формування педагогічної культури батьків, враховуючи їх освітній рівень, життєвий досвід та вікові особливості їхніх дітей. Такі підходи підвищують рівень педагогізації батьків, дають можливість залучити їх до організації навчально-виховного процесу в школі, керівництва гуртками тощо.

Класний керівник вивчає і рівень обізнаності батьків з родинною педагогікою. З цією метою пропонують батькам анкети. Аналіз анкет дає можливість визначити проблеми, які варто обговорити з батьками на колективних консультаціях, батьківських зборах і які, в свою чергу, розширять об'єм знань батьків з родинного виховання на засіданнях народної педагогіки.

В ЗОШ №1 створена бібліотечка родинного виховання. Вона укомплектована творами видатних педагогів та етнографів, збірками статей з журналів та газет.

На батьківських зборах обговорюються проблеми: "Національні традиції українського народу і їх врахування в родинному вихованні", "Про родину демократію", "Мати й батько як першовихователі", "Роль родини в організації дозвілля дитини" та ін.

Міцно увійшли в практику роботи школи конференції. В їх організації і проведенні активну участь беруть батьківські комітети. На таких конференціях йде обмін досвідом родинного виховання. Цікавими є такі тематичні конференції "Шануймо свій рід", "Батьківський авторитет".

Традиційними стають проблемні "круглі столи", наприклад, "Особистий приклад і педагогічний такт батьків".

Проводяться дні відкритих дверей, на яких батьки знайомляться зі змістом, методами та прийомами навчально-виховного процесу.

Поряд з питаннями загальношкільного плану чимало місця відводиться розгляду суто родинних проблем:

- побудова внутрішньо родинних стосунків;

- створення оптимального мікроклімату в сім'ях учнів;

- організація спільного дозвілля дітей і батьків.

Саме тут для педагогів неоціненним є досвід використання народних традицій.

Аби педагогічна освіта батьків була якнайефективнішою в багатьох школах формуються проекти програм батьківського всеобучу, до якої вносяться найактуальніші проблеми, зокрема:

- завдання і зміст родинного виховання в сучасних умовах;

- вікові особливості дітей молодшого шкільного віку і їх врахування в родинному вихованні;

- роль батька й матері у вихованні дітей в родині;

- традиції української родини;

- організація дозвілля в сім'ї;

- типові помилки родинного виховання, їх врахування батьками в організації виховного процесу;

- культура спілкування в родині;

- роль сім'ї у громадянському вихованні особистості;

- виховання у дітей готовності до праці;

- можливості родини в естетичному вихованні дитини;

- турбота батьків про фізичний розвиток і здоров'я дітей та ін.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення ефективності родинного виховання є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками, які базуються на народно-педагогічних традиціях.

Висновки

В ході написання курсової роботи було здійснено критичний аналіз наукової літератури з обраної теми. Користуючись цим матеріалом, досягнута мета, що була поставлена на початку дослідження - визначили сутність, мету, завдання та умови успішного родинного виховання в сучасній родині:

Родинне виховання - це процес цілеспрямованого формування всебічно розвинутої особистості дитини під керівництвом батьків. Мета родинного виховання полягає у формуванні гармонійно розвинутої особистості. Загальній меті підпорядковуються завдання родинного виховання, якими є: здійснення фізичного, розумового, морального, трудового, економічного та естетичного виховання.

У надрах української родини сформулювалась своя національна система родинного виховання дітей, яка має культивувати такі якості і особливості характеру людини як:

- повагу і відданість батькам, готовність до взаємодопомоги;

- шанування культу предків, традицій і звичаїв свого народу;

- усвідомлення власної гідності, честі;

- готовність як до розумової так і до фізичної праці, захисту Вітчизни;

- дотримання принципів вселюдської моралі;

- свідоме ставлення до зміцнення власного здоров'я;

- повагу до Конституції, державної символіки, законодавства України;

- високу художньо-естетичну освіченість.

Успішність родинного виховання досягається за наявністю наступних умов: знання батьками своїх дітей; особистого прикладу батьків, їх авторитету, відповідного характеру стосунків у сім'ї та високої педагогічної культури батьків, складовими частинами якої є оволодіння майстерністю виховання в сім'ї, культура спілкування, духовне багатство, етика, любов до дітей. Найкращих педагогічних успіхів досягають у сім'ї ті батьки, які чітко знають виховну мету своїх дій, кінцевий ідеал, до якого прагнуть довести своїх дітей.

Проте аналіз тенденцій соціально-культурного вектору, в якому розвивається українське суспільство, дозволили виокремити основні групи проблем, з якими стикається більшість сучасних сімей.

1. Низька культура суспільного життя, подвійна мораль, лицемірство влади, соціальна напруженість, невпевненість у завтрашньому дні, загроза втрати роботи стають причиною підвищеної нервової напруги та стресу, які переносяться на внутрісімейні відносини, підривають моральну та психологічну стабільність і створюють додаткові приводи до виникнення конфліктів. Зовнішні фактори є дуже потужними каталізаторами дисбалансуючих процесів сімейних взаємовідносин і вимагають великих зусиль для їх подолання.

2. Подвійне навантаження на жінку в сім'ї: ситуація, коли жінка стоїть перед вибором між кар'єрою та вихованням дитини, не тільки спотворює ціннісні пріоритети суспільства, а й підриває основи розвитку майбутніх поколінь, які залишаються без материнської уваги, тепла, любові, розуміння та підтримки.

3. Високий відсоток розлучень (46 розлучень на 100 шлюбів) - сильний стрес не тільки для подружньої пари, але й для їхніх дітей, які змушені робити вибір на користь одного з батьків. Це викликає у них почуття розгубленості, самотності і навіть озлоблення. Крім того, подальше виховання у неповній сім'ї має здебільшого негативний вплив на дитину. Особливо, за даними досліджень психологів, структурна деформація сім'ї впливає на формування хлопчиків.

4. Орієнтація більшості батьків на матеріальне забезпечення сім'ї, що відбувається часто за рахунок проведення часу разом з дітьми. Сьогодні це вже не тільки наслідок важкої економічної ситуації в країні, але й новий тип мислення, споживацький тип особистості.

5. Загострення конфліктів між поколіннями. Ціннісні орієнтації змінюються з кожним поколінням, а тому зіткнення різних інтересів є нормальним явищем, але вони породжують надзвичайно складні проблеми взаєморозуміння у найрізноманітніших сферах (інтимна сфера, навчання, сучасні технології, побут тощо) і носять затяжний характер, що негативно впливає на атмосферу в сім'ї.

6. Збільшення розриву між сім'єю і школою. Звичайна загальноосвітня школа внаслідок багатьох причин стала непрестижною і малопривабливою, майже усунулась від виконання ролі помічника сім'ї. Благополуччя дитини на її життєвому шляху багато в чому залежить від узгодженості поглядів батьків і педагогів на проблеми виховання, узгодженості їх виховних дій. На жаль, багато батьків недостатньо спілкуються зі своїми дітьми, і цей тягар відповідальності покладають на школу, не усвідомлюючи, що школа може успішно виконувати виховні функції тільки в тісній співпраці з сім'єю.

7. У батьків відсутня психолого-педагогічна теоретична база для здійснення виховного процесу. Найчастіше він відбувається інтуїтивно й розвивається сам собою, а не цілеспрямовано. На сучасному етапі для виховання молодого покоління недостатньо орієнтуватися на ті моделі, за якими виховувалися батьки, адже в Україні за цей час відбувся перехід від комуністичного ладу до демократичного, і, як наслідок, змінюється уся система виховання.

Аналізуючи отримані результати за проведеними методиками з дітьми початкової школи, ми виявили, що важливими чинниками впливу на розвиток молодших школярів, є не тільки сім'я, а й школа. Формування позитивного, адекватного контролю емоцій та розвитку довільної сфери у молодшого школяра тісно пов'язані із взаємостосунками учнів з батьками, вчителями та класним колективом. За отриманими результатами нашого дослідження, спостерігається певна тенденція до виражених тривожних та конфліктних взаємостосунків у сім'ї. Це свідчить про завищені вимоги та низький рівень позитивного емоційного спілкування батьків з дітьми, що спричиняє негативний розвиток довільності емоційної регуляції у молодшому шкільному віці. Також, виявлено негативне ставлення дітей до своїх однолітків та друзів, що свідчить про конкуренцію та невміння контролювати емоції стосовно життя учнівського колективу. Саме тому, потрібно створити та впровадити в освітню практику програму позитивного розвитку довільності емоційної регуляції у молодших школярів, необхідну для контролю емоційних проявів, успішного навчання та взаємостосунків з однолітками і дорослими у дітей молодшого шкільного віку.

Родина для дитини є першоосновою розвитку її як особистості. Духовний вплив батьківського дому забезпечує становлення дитини як майбутнього громадянина незалежної України, формує її національну свідомість.

Центральним осередком педагогізації батьків виступає школа. Головною єднальною фігурою між школою і батьками є класний керівник, який сприяє активізації ролі батьків в організації процесу соціально-виховного впливу на учня, спонукає їх до педагогічної самоосвіти, залучає до навчально-виховної діяльності у школі, корегує виховні зусилля сім'ї, нейтралізує її негативний вплив.

Перелік використаних джерел

1. Борисенко В.К., Гаврилюк Н.К., Кривець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. - К.1996.

2. Виховний потенціал сім'ї в сучасних умовах. - К., 2002

3. Вілюк С.М., Барановська В.В. Педагогічний всеобуч батьків// Все для вчителя. - 2000,№25-26.

4. Дем'янюк Т.Д., Ситник Г.І. Організація роботи з батьками. - Рівне, 1997 р.

5. Державна національна програма "Освіта" (Україна ХХІ століття). - К., 1993 - с. 61.

6. Діалоги про виховання. Книга для батьків.-М.,1985 "Педагогіка".

7. Докуріна О. Зміст виховання молодших школярів у сучасній українській сім'ї. // Початкова школа. - 1997. - № 5. - с. 17. - 21. № 6 - с. 6 - 12.

8. Закон України про загальну середню освіту. - К., 1998.

9. Закувала зозуленька. Антологія української народної творчості. - К., 1989.

10. Кацинська Л.Л. Виховний процес в сучасній школі. - Рівне, 1997.

11. Конвенція ООН про права дитини.

12. Конституція України. К., 1996. - с. 16.

13. Концепція національного виховання. - К., 1996. - с. 15-20.

14. Макаренко А.С. Книга для батьків // Тв. В 7 т. - К., 1954. - Т. 4. - с. 11 - 445.

15. Манюк Л.В., Климова Н.О. Рекомендації класному керівнику середніх закладів освіти.// "Освіта України", №6, 1996.

16. Огієнко І. Українська культура. - К., 1994. - 272

17. Пича В.М. Радість сімейного спілкування. - К., 1991.

18. Положення про класного керівника навчального закладу системи загальної середньої освіти. // Інформаційний збірник Міністерство освіти і науки України. - 2000. № 18. - с. 3 - 7.

19. Стельмахович М.Т. Українська родинна педагогіка: Навч.посібник. - К., 1996.

20. Стельмахович М.Т. Українське родинознавство. - Івано-Франківськ, - 1994. - с. 3.

21. Сухомлинський В.О. Вибр.тв. в 5 т. - К., 1978. - т. 2. - с. 535 - 537, т. 5. - с. 189 - 195.

22. Сявавко Є.І. Українська етнологіка в її історичному розвитку. - К., 1972.

23. Теоритичні основи виховання і навчання: Навчальний посібник / Харк. держ. пед. ун-т ім. Г.С. Сковороди. - 2-е вид., випр. І доп. - Харків: "ОСВ", 2002. - 400 с.

24. Українське народознавство. Посібник. За загальною редакцією Павелю- каС.П., Горинь Г.Й., Кирчива Р.Ф. - Львів, 1994. - с. 204 - 240.

25. Ушинський К.Д. Про сімейне виховання. - К., Рад. Школа. - 1974.

26. Федоренко Д.Т. Курс педагогіки людинознавства- у школах України// Рідна школа., 2000. - №9 - с.11-14.

27. Чепіга Я.Ф. Моравне внушіння в справі виховання. - К., 1913. - с. 64 - 70.

28. Шевченко Т.Г. Повн.зібр.тв. в 6 тт. - К., 1963 - т. 4. - с. 17, т. 5. - с. 222

29. Щербакова К.Й., Григоренко Г.І. У сім'ї росте дитина. - К., 1995

Додаток 1. Тест агресивності (Опитувальник Л.Г. Почебут)

Шкали: вербальна агресія, фізична агресія, предметна агресія, емоційна агресія, самоагресії.

Призначення тесту: Діагностика агресивної поведінки

Опис тесту

В етнопсихологічних дослідженнях особливе місце займає проблема вивчення агресивної поведінки. Визначення рівня агресивності може допомогти в профілактиці міжетнічних конфліктів і стабілізації соціальної і економічної ситуації в країні. Агресивна поведінка - це специфічна форма дій людини, що характеризується демонстрацією переваги в силі або застосуванням сили по відношенню до іншого або групі осіб, яким суб'єкт прагне завдати шкоди.

Агресивна поведінка доцільно розглядати як протилежне поведінці адаптивному.

Адаптивне поводження припускає взаємодію людини з іншими людьми, узгодження інтересів, вимог і очікувань його учасників. Психологи Б. Басс і Р. Дарки розробили тест, що оцінює рівень агресивної поведінки людини.

Інструкція до тесту

Інструкція. "Передбачуваний опитувальник виявляє ваш звичайний стиль поведінки в стресових ситуаціях та особливості пристосування в соціальному середовищі. Вам необхідно однозначно ("так" або "ні") оцінити 40 наведених нижче тверджень ".

Тест

1. Під час суперечки я часто підвищую голос.

2. Якщо мене хтось дратує, я можу сказати йому все, що про нього думаю.

3. Якщо мені необхідно буде вдатися до фізичної сили для захисту своїх прав, я, не роздумуючи, зроблю це.

4. Коли я зустрічаю неприємного мені людини, я можу дозволити собі непомітно вщипнути або штовхнути його.

5. Захопившись суперечкою з іншою людиною, я можу стукнути кулаком по столу, щоб привернути до себе увагу або довести свою правоту.

6. Я постійно відчуваю, що інші не поважають мої права.

7. Згадуючи минуле, деколи мені буває прикро за себе.

8. Хоча я і не подаю виду, іноді мене гризе заздрість.

9. Якщо я не схвалюю поведінку своїх знайомих, то я прямо кажу їм про це.

10. У сильному гніві я вживаю міцні вирази, сквернословлю.

11. Якщо хтось підніме на мене руку, я постараюся вдарити його першим.

12. Я буваю настільки розлючений, що шпурляю різні предмети.

13. У мене часто виникає потреба переставити в квартирі меблі або повністю змінити її.

14. У спілкуванні з людьми я часто почуваю себе "пороховою бочкою", яка постійно готова вибухнути.

15. Часом у мене з'являється бажання зло пожартувати над іншою людиною.

16. Коли я сердитий, то зазвичай похмурі.

17. У розмові з людиною я намагаюся його уважно вислухати, не перебиваючи.

18. У молодості в мене часто "свербіли кулаки" і я завжди був готовий пустити їх в хід.

19. Якщо я знаю, що людина навмисно мене штовхнув, то справа може дійти до бійки.

20. Творчий безлад на моєму робочому столі дозволяє мені ефективно працювати.

21. Я пам'ятаю, що бував настільки сердитим, що хапав усе, що потрапляло під руку, і ламав.

22. Іноді люди дратують мене лише однією своєю присутністю.

23. Я часто дивуюся, які приховані причини змушують іншу людину робити мені щось хороше.

24. Якщо мені завдадуть образу, у мене пропаде бажання розмовляти з ким би то не було.

25. Іноді я навмисно кажу гидоти про людину, яку не люблю.

26. Коли я розлючений, я кричу саме злісне лайку.

27. У дитинстві я уникав битися.

28. Я знаю, з якої причини і коли можна кого-небудь вдарити.

29. Коли я розлючений, то можу грюкнути дверима.

30. Мені здається, що оточуючі люди мене не люблять.

31. Я постійно ділюся з іншими своїми почуттями і переживаннями.

32. Дуже часто своїми словами і діями я сам собі приношу шкоду.

33. Коли люди кричать на мене, я відповідаю тим же.

34. Якщо хто-небудь ударить мене першим, я у відповідь вдарю його.

35. Мене дратує, коли предмети лежать не на своєму місці.

36. Якщо мені не вдається полагодити зламався або порвати предмет, то я в гніві ламаю або рву його остаточно.

37. Інші люди мені завжди здаються процвітаючими.

38. Коли я думаю про дуже неприємному мені людину, я можу прийти в збудження від бажання заподіяти йому зло.

39. Іноді мені здається, що доля зіграла зі мною злий жарт.

40. Якщо хтось звертається зі мною не так, як слід, я дуже засмучуюсь з цього приводу.

Обробка та інтерпретація результатів тесту

Агресивна поведінка за формою прояву поділяється на 5 шкал.

Вербальна агресія (ВА) - людина вербально висловлює своє агресивне ставлення до іншої людини, використовує словесні образи.

Фізична агресія (ФА) - людина виражає свою агресію по відношенню до іншої людини із застосуванням фізичної сили.

Предметна агресія (ПА) - людина зриває свою агресію на оточуючих його предметах.

Емоційна агресія (ЕА) - у людини виникає емоційне відчуження при спілкуванні з іншою людиною, супроводжуване підозрілістю, ворожістю, неприязню чи недоброзичливістю по відношенню до нього.

Самоагресії (СА) - людина не перебуває в мирі і злагоді з собою, і в нього відсутні або ослаблені механізми психологічного захисту; він виявляється беззахисним в агресивному середовищі.

Ключ для обробки тіста:

Тип агресії номер твердження

ВА Так: 1,2,9,10,25,26,33 Ні: 17

ФА Так: 3,4,11,18,19,28,34 Ні: 27

ПА Так: 5,12,13,21,29,35,36 Ні: 20

ЕА Так: 6,14,15,22,30,37,38 Ні: 23

СА Так: 7,8,16,24,32,39,40 Ні: 31

Математична обробка. Спочатку підсумовуються бали по кожній з п'яти шкал.

Якщо сума балів вище 5, це означає високий ступінь агресивності і низький ступінь адаптивності за шкалою.

Сума балів від 3 до 4 відповідає середнього ступеня агресії та адаптованості. Сума балів від 0 до 2 означає низький ступінь агресивності і високий ступінь адаптованості за даним типом поведінки. Потім підсумовуються бали за всіма шкалами.

Якщо сума перевищує 25 балів, це означає високий ступінь агресивності людини, його низькі адаптаційні можливості.

Сума балів від 11 до 24 відповідає середньому рівню агресивності та адаптованості.

Сума балів від 0 до 10 означає низький ступінь агресивності і високий ступінь адаптованого поведінки.

Додаток 2. Методика "Школа тварин"

Форма проведення: індивідуальна і групова.

Час проведення: 30-40 хвилин.

Обладнання: альбомний аркуш формату А 4, простий олівець, гумка, кольорові олівці.

Попередня підготовка.

Зараз ми з вами зробимо дивну подорож у чарівний ліс. Сядьте зручніше, заплющте очі. Уявіть, що ми опинилися на сонячній лісовій галявинці. Послухайте, як шумить листя над головою, м'яка трава торкається ваших ніг. На галявинці ви бачите "Школу тварин". Подивіться навколо. Які тварини вчаться в цій школі? А яка тварина у ній учитель? Чим займаються учні? А якими тваринами ви бачите кожний себе? Що ви при цьому почуваєте? Ви можете знаходитися ще деякий час у цій "Школі тварин", поки я буду рахувати до 10, а потім розплющте очі.

Інструкція.

"Ви побували в "Школі звірів". А тепер візьміть олівці і папір і спробуйте намалювати те, що ви "бачили".

Діти виконують завдання.

"Подивіться уважно на свої малюнки і знайдіть ту тварину, якою б могли бути ви. Поруч поставте "х" або букву "я".

Інтерпретація.

1. Розташування малюнка на аркуші.

Розташування малюнка ближче до верхнього краю аркуша трактується як висока самооцінка, як невдоволення своїм положенням у колективі, недостатність визнання з боку навколишніх.

Розташування малюнка в нижній частині - невпевненість у собі, низька самооцінка.

Якщо малюнок розташований по середній лінії, то в дитини усе в нормі.

2. Контури фігур.

Контури фігур аналізуються за наявністю або відсутністю виступів (типу щитів, панцирів, голок), промальовуванням й затемненням ліній - усе це захист від навколишніх. Агресивна - якщо виконано в гострих кутах; зі страхом або тривогою - якщо має місце затемнення контурної лінії; з побоюванням, підозрілістю - якщо поставлені щити, заслони.

3. Натиск.

В оцінюванні ліній необхідно звернути увагу на натискання. Стабільність натискання говорить про стійкість, слабкий натиск - про прояв тривожності, дуже сильний - про напруженість. Про тривожність може свідчити розірваність ліній, наявність обведень, сліди стирання.

4. Наявність деталей, що відповідають органам чуттів: очі, вуха, рот.

Відсутність очей свідчить про неприйняття інформації. Зображення вух (тим більше великих і детально промальованих) говорить про зацікавленість в інформації, що особливо стосується думки навколишніх про себе. Відкритий, заштрихований рот - про легкість виникнення страхів. Зуби - ознака вербальної агресії.

5. Аналіз якості і взаємодії персонажів показує особливості взаємовідносин.

Велика кількість персонажів, що вступають у різні взаємини один з одним (грають, зображені в навчальній діяльності тощо), і відсутність поділяючих ліній між ними свідчить про сприятливі взаємини з однокласниками. У протилежному випадку можна говорити про труднощі у побудові контактів з іншими учнями,

6. Характер відносин між твариною-вчителем і твариною, що зображує дитину.

Необхідно простежити, чи немає протиставлення між ними? Як розташовані фігури вчителя й учня відносно одна до одної?

7. Зображення навчальної діяльності. У випадку відсутності зображення навчальної діяльності можна припустити, що школа залучає дитину позанавчальними сторонами. Якщо ж немає учнів, учителя, навчальної або ігрової діяльності, малюнок не зображує школу, тварин або людей, то можна зробити припущення, що в дитини не сформувалася позиція учня, вона не усвідомлює своїх задач як школяра.

8. Колірна гама.

Яскраві, життєрадісні тони свідчать про благополучний емоційний стан дитини в школі, похмурі тони можуть свідчити про неблагополуччя, пригноблений стан.

Додаток 3. Методика "Малюнок сім'ї"

Мета. З'ясувати особливості сімейних взаємин (у сприйнятті дитини).

Обладнання. Аркуш паперу (кладеться перед дитиною горизонтально), простий олівець та гумка.

Інструкція. "Намалюй на цьому аркуші всю свою сім'ю". Якщо дитина запитує, кого саме намалювати, а кого ні (наприклад, "А бабусю малювати?"), то перевіряючий відповідає "Я не знаю, хто входить до твоєї сім'ї. Ти знаєш це краще за мене".

Інтерпретування результатів

Під час аналізу оцінюються розмір постатей, особливості їх розміщення на малюнку, послідовність зображення, поза, вираз облич, деталізованість малюнків. Зіставляється склад намальованої та реальної сім'ї дитини.

Показниками сприятливої сімейної ситуації є: зображення всіх членів сім'ї, спільна діяльність членів сім'ї або контакт між ними (руки стикаються), адекватне співвідношення між ними за розміром (дитина менша за батьків, але різниця не дуже велика).

Розмір постатей. Якщо всі постаті зображені надто маленькими або надто великими, то це інтерпретується так само, як і в малюнку людини. Різко збільшений розмір характерний для імпульсивних дітей, особливо у стані гострої тривоги. Різко зменшений розмір є типовим для дітей зі зниженим настроєм, із депресивними тенденціями. Весь малюнок при цьому розміщений у куті аркуша. Якщо в інших малюнках відповідних змін розміру немає, то можна вважати, що особливості емоційного стану, які мали прояв у малюнку сім'ї, пов'язані саме із сімейною сферою (тобто асоціації, що належать до сімейної ситуації дитини, викликають у неї тривогу або пригніченість, депресивний стан).

Відносний розмір зображеної постаті (щодо інших постатей членів сім'ї) відображає ступінь значущості даного члена сім'ї в сприйнятті дитини. Так, зображення батьків дуже великими, а себе - дуже маленьким свідчить про те, що дитина відчуває себе пригніченою або покинутою. Нерідко це трапляється в тих випадках, коли батьки насправді здійснюють сильний тиск на дитину, коли вони висувають завищені вимоги або надмірно опікають (для ситуації гіперопіки найбільш типове дуже велике зображення матері).

Зображення когось із батьків особливо маленьким інтерпретується як сприйняття дитиною його малої значущості в сім'ї. Наприклад, тато, який проводить увесь день на роботі й майже не з'являється вдома, нерідко зображується маленьким, оскільки у сім'ї він сприймається дитиною як другорядна особа. За конкурентних відносин із братом або сестрою вони також часто зображуються особливо маленькими (значно меншими, ніж мали б бути відповідно до їхнього реального віку). Іноді, якщо дитина вважає, що батьки краще, ніж до неї, ставляться до брата або сестри, то брат або сестра, навпаки, зображуються значно більшими за розміром, ніж сама дитина.

Зображення себе найвищим говорить про претензії дитини на лідерство в сім'ї. Це часто буває у розпещених дітей, які звикли командувати дорослими. Однак подібні малюнки не обов'язково говорять про те, що дитина реально відіграє в сім'ї головну роль; вони можуть свідчити про те, що дитина лише прагне такої ролі. Домінування власної постаті на малюнку може бути досягнуте різними способами: висуванням себе на перший план із відсуненням інших на задній, із розміщенням себе на підвищенні (стілець, горбок), зображення на собі високого капелюха (верхній край якого виявляється найвищою точкою малюнка) тощо.

Розміщення постатей на аркуші. Насамперед визначається, чи існує між зображеннями членів сім'ї який-небудь контакт. Це може бути фізичний контакт (руки або тіла стикаються) або якась сумісна діяльність. Ізольованість постатей одна від одної - показник недостатньо насичених емоційних взаємин у сім'ї. Якщо ізольована тільки одна постать, то це, швидше за все, відображає слабкий зв'язок даного члена сім'ї з іншими. Зображення себе окремо від інших - свідчення власної ізольованості у сім'ї (це відчуття не обов'язково відповідає дійсності). За серйозних порушень у внутрішньосімейному спілкуванні постаті окремих членів сім'ї нерідко відокремлені одна від одної перегородками, розміщені в різних кімнатах або ж малюються на різних аркушах.

Іноді трапляється надщільне розміщення постатей, коли вони частково перекривають одна одну. Це говорить або про те, що в сім'ї справді надтісні зв'язки, або про потребу дитини у таких зв'язках (найчастіше - одне поєднане з іншим: звикнувши до надтісного контакту, дитина вже не може обійтися без нього через брак самостійності). Підвищена щільність розміщення постатей часто трапляється у неповних сім'ях, оскільки в таких сім'ях у дорослого часто виникає надмірна "замкнутість" на дітях.

Інтервали між постатями більш-менш відповідають близькості взаємин. Наприклад, якщо дитина зобразила дві пари: себе поруч із сестрою й окремо - батьків, які стоять поруч, то це може свідчити про те, що діти в сім'ї живуть власним, окремим від батьків життям. На відміну від розміру зображення, що відбиває відносини домінування ("хто в сім'ї головний"), послідовність зображення пов'язана із значущістю людини саме для дитини, а не сім'ї взагалі. Від розміщення поруч із собою, що відображає емоційну близькість, послідовність зображення відрізняється тим, що значущість може визначатися суто побутовими обставинами (наприклад: хто проводить із дитиною більше часу) і не відповідати емоційному ставленню дитини до цієї людини.

Демонстративні діти часто починають малюнок сім'ї з власного зображення. Сором'язливі, тривожні діти часто малюють себе в останню чергу.

Поза, вираз обличчя, деталізованість. Аналізуючи пози персонажів, послуговуються тими самими критеріями, що й у методиці "Малюнок людини". Але цього разу вони мають бути віднесені не до власне дитини, а до сприйняття нею того персонажа, поза якого аналізується. Так, якщо дитина зобразила одного з членів родини у екстравертній позі, а іншого - в інтровертній, то це означає, що саме так вона їх і сприймає (дуже часто, хоча й не завжди, це сприйняття виявляється цілком адекватним). Якщо всі члени сім'ї зображені в однаковій позі, такій самій, що й у методиці "Малюнок людини", то це, швидше за все, є проявом ідентифікації дитини з іншими членами сім'ї, приписування їм власних особливостей.

Агресивна поза якогось із членів родини (піднята рука; збільшена кисть руки) може свідчити про його реальну агресивність стосовно дитини або імпульсивність (вибуховість).

Зображення когось зі спини - показник конфлікту. Якщо дитина зображає зі спини себе, то це свідчить або про конфліктне ставлення до сім'ї в цілому або про відчуття власного невизнання. Так само трактується зображення у профіль, якщо воно розвернуте не до інших членів сім'ї, а в протилежний бік.

Вираз обличчя зображених членів сім'ї може відбивати або почуття дитини щодо них (усмішка - позитивне ставлення, похмура гримаса - негативне або подвійне ставлення), або уявлення дитини про ставлення до неї. Великий рот, особливо із зубами, - ознака того, що цей член сім'ї виявляє щодо дитини вербальну агресію (часто на неї кричить).

Ступінь деталізованості малюнка - показник емоційного ставлення до цього члена сім'ї. Найулюбленіші члени сім'ї малюються із подробицями, з більшою кількістю деталей, ніж ті, кого дитина любить менше.

Співвідношення складу реальної та намальованої сім'ї. Відсутність когось із членів сім'ї говорить про те, що він малозначущий для дитини, або (частіше) про конфліктні взаємини дитини з ним, про негативні емоції щодо нього (це не означає, що емоції лише негативні: вони можуть бути амбівалентними). Часто на малюнку немає братів і сестер, що зазвичай пов'язано з конкурентністю.

Відсутність на малюнку самої дитини - часта ознака того, що дитина відчуває себе у сім'ї знедоленою. Ступінь виразності цього відчуття перевіряється за допомогою запитання: "А ти нічого не забув?" Якщо дитина все ж таки не згадує, що вона не малювала себе, то слід натякнути: "Я точно знаю, що ти когось ще не намалював". Якщо це не приведе до доповнення малюнка, то перевіряючий каже: "Ти забув намалювати себе". Трапляється, що навіть після прямої вказівки дитина не хоче малювати себе, пояснюючи, що "не залишилося місця", що себе вона може намалювати на іншому аркуші і т. ін. Це свідчить про вельми сильне почуття знедоленості.

Поява "додаткових" членів сім'ї (яких немає насправді) говорить про те, що дитина сприймає свою сім'ю як недостатню, у чомусь неповноцінну. Найчастіше додатковою постаттю виявляється батько, який у реальній сім'ї відсутній. У цих випадках можна вважати, що дитина має дуже сильне бажання мати батька, повну сім'ю.

Зображення великої кількості предметів (меблі, стіни кімнати, дерева, якщо сім'я зображена у лісі) зазвичай трапляється у тих випадках, коли у сім'ї послаблені або ж формалізовані контакти, недостатній рівень емоційного спілкування.

Тут особливо показовими є малюнки, які починаються не із зображення людей, а із зображення різноманітних предметів. Аналогічні малюнки спостерігаємо і в аутизованих дітей: у такому разі нестача емоційного спілкування зумовлена не сімейною атмосферою, а неспроможністю дитини до такого спілкування.

Размещено на Allbest.ru