Методика формування аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності у молодших школярів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

Розділ 1. Теоретико-методологічні засади формування у молодших школярів аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності

1.1 Сприймання і оцінювання творів образотворчого мистецтва на уроках «Сприймання» у початкових класах

1.2 Методика формування аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності у молодших школярів

Розділ 2. Методичні прийоми до уроків малювання з компонентами сприймання, оцінювання та аналізу творів образотворчого мистецтва

2.1 Практичні поради щодо методичних прийомів з проведення таких уроків

2.2 Практика проведення уроку малювання в 4-му класі з мистецтвознавчою розповіддю

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Актуальність теми нашого дослідження пов'язана з важливістю формування в молодших школярів естетичних смаків і подальшим пошуком шляхів, які б утверджували в житті дітей духовні цінності, збагачували їх зміст та функціональну активність. Це дає змогу поступово ліквідувати хибну ситуацію, коли вивчення творів образотворчого мистецтва здійснюється переважно у пасивній формі подання учням певного обсягу теоретико-історичної інформації. Споглядання, співпереживання та естетичне сприймання художнього образу мистецького твору в цих випадках взагалі не передбачається.

На сучасному етапі розвитку українського суспільства особливої гостроти набувають питання формування естетичної культури особистості, її вміння сприймати, оцінювати, цінувати і примножувати матеріальні та духовні цінності, які за своїм змістом і спрямованістю стверджують ідеї добра і краси.

Бажаючи, щоб твір мистецтва розкривався перед людиною в своєму пізнавальному, творчому та духовному значенні, треба розвивати здатність сприймати та розуміти твори мистецтва як художнє відображення навколишнього. Для цього треба навчитися сприймати не лише предмет зображення, а й зміст зображеного, авторське ставлення до подій, відчувати своєрідність його виражальних засобів. Іншими словами, розуміння мистецтва як особистісної цінності формується внаслідок наполегливої, вдумливої роботи педагога з дітьми. Зіставлення явищ, відображених у художніх образах з явищами життя розкриває перед дітьми характерні сторони останніх, пробуджує в них емоційний відгук і розвиває здатність сприймати й аналізувати твір мистецтва.

У наш час спостерігається нова тенденція в образотворчій діяльності і творчості, коли учні не задовольняються тільки чуттєвою, емоційною реакцією на побачене, вони прагнуть до логічного пояснення того, що сприймають, все, що споглядається, повинно бути для них обов'язково зрозумілим і усвідомленим. А для цього неабиякого значення набувають питання формування у молодших школярів аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності.

Треба розуміти, що насамперед слід змінити структуру та зміст процесу вивчення мистецьких творів у початковій школі, виділивши такі його важливі компоненти, як ознайомлення, сприймання, оцінювання та аналіз, тобто докорінно поліпшити умови для саме естетичного опанування творів образотворчого мистецтва.

Програмою з образотворчого мистецтва в початковій школі передбачено ознайомлення дітей з теоретичними поняттями під час уроків сприймання мистецтва. Основна мета уроків сприймання мистецтва - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію.

Використання образотворчого мистецтва як чинника художньо-естетичного розвитку молодшого школяра було предметом ряду досліджень у галузі філософії такими науковцями як Є. Басін, І. Зязюн, Л. Коган, Г. Шевченко та ін.; мистецтвознавства - В. Аронов, М. Волков, Є. Маймін, Ф. Шміт та ін.; психології - О. Бакушинський, Л. Виготський, В. Кузін, та ін.; педагогіки - В. Вільчинський, В. Кузь, М. Лещенко, Л. Масол, М. Миропольська; Б. Нєменський, О. Рудницька, О. Савченко, Г. Тарасенко, А. Щербаков, А. Щербо та інші.

Мета нашої роботи теоретично обґрунтувати проблему формування у молодших школярів аналізу та самоаналізу результатів образотворчої діяльності та навести приклади прийомів, які використовуються в проведенні уроків малювання з компонентами сприймання, оцінювання і аналізу мистецького твору.

Об'ктом дослідження є навчально-виховний процесс уроків сприймання образотворчого мистецтва в початковій школі

Предметом дослідження є методика аналізу і самоаналізу молодшими школярами результатів образотворчої діяльності на уроках сприймання образотворчого мистецтва.

Відповідно меті в роботі треба розв'язати наступні завдання:

1. З'ясувати теоретико-методологічні засади формування у молодших школярів аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності

2. Висвітлити питання сприймання і оцінювання творів образотворчого мистецтва на уроках «сприймання» у початкових класах

3. Надати характеристику методам і засобам формування аналізу і самоаналізу молодшими школярами результатів образотворчої діяльності на уроках сприймання образотворчого мистецтва.

4. Показати на практиці проведення уроків малювання з компонентами сприймання, оцінювання та аналізу творів образотворчого мистецтва

Розділ 1. Теоретично-методологічні засади формування у молодших школярів аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності

1.2 Сприймання і оцінювання творів образотворчого мистецтва на уроках «Сприймання» у початкових класах

Для того, щоб розкрити питання формування у молодших школярів аналізу і самоаналізу творів образотворчої діяльності, треба спочатку ознайомитись з процесами сприймання їх учнями. Адже, навчити школярів цілісного, емоційного й глибокого аналізу творів мистецтва не можна без виховання в них навичок художнього сприймання.

Художнє сприймання дозволяє регулювати характер та інтенсивність впливу мистецького твору на особистість, розвивати його мотивацію спілкування з мистецтвом, художні потреби, смаки та інші компоненти естетичної свідомості. Отже, пошуки науково обґрунтованої й ефективної системи застосування мистецтва у навчально-виховному процесі неможливі поза теорією художнього сприйняття, зумовленого успішним залученням особистості до мистецтва, її духовного розвитку і культури. На основі емоційних процесів формуються почуття, суть яких полягає у збуджені, узагальненні й систематизації різноманітних емоцій у процесі розвитку моральних-естетичних якостей людини. А процес діалектичного взаєморозуміння знань і почуттів сприяє формування переконань [17, c. 3]. Внаслідок цього естетичні почуття стають глибоко усвідомленими, принципово вмотивованими спонукальними силами діяльності учня. Формування інтересу до художньої творчості ґрунтується не лише на стійкому емоційному піднесенні, а й на усвідомленні суспільної значущості прикладної діяльності.

Програма з образотворчого мистецтва початкових класів містить два головних розділа - сприймання та практичної (творчої) художньої діяльності. Розділ «Сприймання» включає в себе два взаємопов'язаних види діяльності - естетичне сприймання дійсності та сприймання мистецтва [11, с.28]. Саме у цьому розділі охарактеризовані можливості формування емоційно-почуттєвої сфери молодшого школяра та визначені особливості застосування різноманітних дидактичних методів. У розділі «Сприймання» учні повинні як у навколишньому світі, так і в творах мистецтва набути початкових навичок спостерігати та сприймати різноманітність барв природи у різні пори року; особливість та виразність форм; емоційно-естетичний аспект кольору та форми.

Предмет сприймання провідний у навчанні й вихованні учнів початкових класів. Через художні образи діти збагачують свої почуття, емоції, пізнають різноманітність навколишнього світу. Одночасно відбувається їхній подальший мовленнєвий розвиток. Правильне опрацювання мистецького твору сприяє єдності морального, розумового, естетичного виховання учнів. А тому так важливо дати дітей сприймати твори образотворчого мистецтва через активну естетичну діяльність.

Враховуючи навчальний матеріал, вікові, індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над твором, які б допомогли зрозуміти прочитане, виявити, засвоїти предмети і явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, вдивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто, дати дитині змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене. Однак основна потреба підготовчої роботи перед опрацюванням навчального матеріалу - підготувати учнів до розуміння зображеного [7, с. 102]. У її проведенні вчитель виходить з необхідності відповідно настроїти учнів на споглядання, на сприймання - зацікавити зображуваним, створити грунт для емоційного сприймання подій.

Отже, основна мета уроків сприймання мистецтва - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію.

Хоча естетичні враження виникають тільки в результаті безпосереднього контакту людини із значущими об'єктами, досвід показує, що цього ще не достатньо: бачити просто навколишнє та бачити його красу - речі різні.

Характер сприйняття залежить від того, що ми виокремлюємо у сприйнятому та як, в якому напрямку його осмислюємо. Тому важливе налаштування на виявлення та фіксацію саме естетичних ознак, на сприйняття з метою оцінити естетично [17, с. 5].

Естетичне сприйняття нерозривно пов'язане з естетичними почуттями, які виникають у процесі сприйняття прекрасного і відбивають ставлення людини до прекрасного, а естетичні почуття виражаються у хвилюванні людини, насолоді. Це досить складне явище, яке відбиває багатство індивідуального духовного життя особистості. Естетична насолода спонукає людину ходити в театр, слухати концерти, відвідувати картинну галерею. Де не має естетичної насолоди, там не має і художнього сприймання, а є лише ознайомлення, спостереження. Отже, естетичні почуття, естетична насолода несе в собі величезну силу впливу на особистість.

Молодші школярі повинні не тільки сприймати прекрасне, але й розуміти, оцінювати твори мистецтва, вчинки людей та інше, тобто необхідно формувати естетичне судження [19, с.47]. В процесі оцінювання відбувається порівняння сприйнятого з раніше вже оціненими предметами або з еталонними образами, які відклалися у смаках дітей як уявлення про те, якими повинні бути окремі боки життя, для того щоб задовольняти їх естетичну потребу в досконалості.

Закінчена форма естетичного судження знаходить вияв у естетичному ідеалі - основному зразку, з позиції якого людина оцінює навколишню дійсність, людей, їх вчинки. Він відображає уявлення людини про красу, тобто це мета, до досягнення якої прагне людина, і разом з тим це основний критерій, з позиції якого оцінюється навколишня дійсність, особистість людини, її поведінка, вчинки.

На базі естетичних знань сприйняття, почуття, ідеалів, суджень і понять формується естетичний смак. Естетичний смак - це стійке емоційно-оцінне ставлення людини до прекрасного, він носить вибірковий характер. У відповідності з особливостями розвитку і виховання у кожної людини виробляється свій особистий смак в тій чи іншій галузі [17, с.6].

Якщо предмет не залишає дитину байдужою, його емоційне відношення переходить в активно-дійове відношення, прагнення зберегти те, що подобається, помножити красу, передати її іншим (намалювати, описати в віршах, скласти казку і таке інше). Так з'являється естетична діяльність. В її результатах естетичне ставлення до світу знаходить своє предметне втілення, свою матеріалізацію. Створені за законами краси предмети є важливим показником рівня естетичного розвитку, естетичної культури людини.

Чим тонші почуття і сприйняття, чим більше бачить і чує людина в оточуючому світі відтінків, тонів, напівтонів, тим глибше виражається емоційна оцінка фактів, предметів, явищ, подій, тим ширший емоційний діапазон, який характеризує духовну культуру людини.

Розвиток сприймання молодших школярів можна адекватно зрозуміти тільки у зв'язку з розвитком їх особистості, у зв'язку із загальним розвитком їхньої діяльності. На основі практичного досвіду молодший школяр вчиться розуміти, відчувати, набуває емоційності, чуттєвості. У зв'язку з цим і проходить розвиток особливої діяльності - естетичне сприймання, що й визначає естетичне ставлення до предметів та об'єктів мистецтва.

Сформована навичка сприймання мистецького твору передбачає повну автоматизацію перших кроків споглядання [17,с.6]. Розкодування образів не викликає труднощів, всі зусилля молодший школяр витрачає на усвідомлення образної системи твору мистецтва, на відтворення в уяві образного світу твору, на розуміння його ідеї і свого власного ставлення до неї. Звичайно, перетворення зображальних знаків в образні, доступні для розуміння символи - досить трудомісткі операції, які часто затьмарюють всі інші дії, і сприймання твору мистецтва, таким чином, перетворюється у простий розгляд зображених на ньому предметів, а не стає спілкуванням з автором картини.

Досвід підтверджує, що незвичні для учнів мистецькі образи й символи, що приховують смисл твору мистецтва, легше сприймаються, якщо вчитель актуалізуватиме життєвий досвід учнів та водночас проводитиме аналогії між вже розглянутими картинами та біографією художника [1, с.24]. Розкриваючи мистецький твір, вчитель має виявити власну творчість, але бажано, щоб застосування визначення й трактування картини не тільки були зрозумілими учням, а й науково точні. Через форму, дану вчителем, орієнтуючись на інтонацію, жести, міміку та попередній досвід, учень проникає у зміст твору мистецтва усвідомлює його сутність.

Як засвідчують дослідження, учні молодших класів вже починають усвідомлювати особливі закони побудови твору мистецтва, його символізм і приховану значущість окремих елементів картини. Вони вже розрізняють предмети, образ і його символічний зміст у поєднанні з іншими мистецькими образами. Проте часто надто складна форма й надмірний символізм стає перешкодою на шляху до розуміння змісту картини. Школярі у своєму повсякденному сприйманні предметів і явищ дійсності узагальнюють їх на рівні загального уявлення [1, с.24].

Узагальнюють мистецький образ молодші школярі із звичними для них розумовими операціями, тому глибокі суттєві зв'язки мистецького образу часто залишаються для них нерозкритими. Розуміти художню умовність мистецького твору можна тільки тоді, якщо дозріють необхідні психічні передумови для стрибка у світ довільності і усвідомлення. А ця якість якраз і починає формуватися в учнів молодшого шкільного віку.

Щодо видів узагальнення у зв'язку із засвоєнням такого навчального предмету, як образотворче мистецтво, слід мати на увазі образне узагальнення, яке є необхідною властивістю розуму кожного школяра. Оскільки понятійне узагальнення пов'язане із засвоєнням основ науки про мистецтво, воно не може бути сформованим у відриві від образного узагальнення. Природньо, що образне узагальнення аналіз суттєвих зв'язків між художніми деталями, з яких будується образ. У тому випадку, коли учні говорять, що "це придумав художник", і міркують про те, як "буває у житті" і "як не буває", то це ще не початок наївно-реалістичного ставлення до мистецтва, оскільки цих суджень вони будують своє образне узагальнення на видимих зв'язках між «речами» реального життя [1, с.26].

Для того, щоб правильно сприйняти картини необхідна реалізація ряду етапів і мислительних операцій обдумування ідейного змісту мистецьких творів: виділення провідних для розуміння ідеї символів та образів; детальний аналіз всіх основних особливостей провідних образів осмислюються за допомогою знань дійсності, формулюються особливості провідного мистецького образу; аналіз всіх образів картини в їх співвідношенні до провідного мистецького образу; визначення головної ідеї твору мистецтва: синтез і узагальнення зробленого раніше аналізу картини і осмислення цього синтезу; розуміння суспільного і історичного значення твору мистецтва [5, с.16].

Розвивати навички сприймання художніх творів у дітей починають уже в 1 класі як на уроках практичної діяльності, так і під час спеціальних бесід. Оцінні судження учнів на цьому етапі зводяться до виявлення естетичної ерудиції, розуміння художнього образу, особистого ставлення до нього. Молодші школярі повноцінно сприйматимуть мистецький твір лише за умови навчання аналізувати, оцінювати розглядуване. Відповідні навички прищеплюють, враховуючи вікові особливості дітей, застосовуючи певні методи і прийоми. Серед них універсальним слід вважати метод ігрових форм спілкування, за яких учень початкових класів не тільки яскравіше й емоційніше сприймає побачене, а й глибше співпереживає й міцніше запам'ятовує.

Чималого значення для розвитку умінь сприймати й оцінювати художні твори набуває повідомлення дітям достатньої інформації про мистецтво. Нагромаджувати словниковий запас слід уже з 1 класу. Це, по-перше, допомагатиме учням висловлювати враження від побаченого; по-друге, впливатиме на розвиток свідомого ставлення молодших школярів до самостійної діяльності [5, с.17].

З досвіду можна побачити, що незвичні для дітей слова (терміни) легше запам'ятовуються, якщо вчитель записуватиме їх на дошці і водночас демонструватиме для розгляду дитячі малюнки. Але педагог сам повинен грамотно і вірно вживати різні терміни й поняття, вміти знаходити для пояснення слова, зрозумілі дітям та водночас - правильні з погляду науки. Розповідаючи про художній твір, він має право виявити власну творчість, але бажано, щоб застосовувані визначення не тільки були зрозумілими учням, а й науково точні. Для актуалізації опорних знань корисна гра «Відгадай». Вона не лише зацікавлює дітей, а й розвиває вміння спілкуватися з учителем та однокласниками засобами мистецтва. Такий вид роботи мобілізує школярів на сприймання художнього твору, пожвавлює цей процес [12, с.45].

Але поряд з ігровими формами не слід забувати і про інші, що давно утвердилися в школі. Так, варто вже другокласникам запропонувати вести словнички, спеціальні зошити, куди записувати назви сприйнятих творів мистецтва, імена авторів картин та ін., а також записувати особисті враження після бесід, екскурсій, відвідування виставок тощо.

За останні роки спостерігається нова тенденція в образотворчій діяльності і творчості, коли учні не задовольняються тільки чуттєвою, емоційною реакцією на побачене, вони прагнуть до логічного пояснення того, що сприймають, все, що споглядається, повинно бути для них обов'язково зрозумілим і усвідомленим

Сприймання мистецтва в початкових класах включає в себе такі навчальні проблеми: [5, с.13]

а) розвиток здібностей емоційного переживання у зв'язку зі змістом твору і вміння висловити своє ставлення до нього;

б) ознайомлення з образною мовою образотворчого мистецтва, розвиток умінь розпізнавати засоби художнього вираження;

в) формування знань і уявлень про мистецтво.

Основними методами вивчення творів образотворчого мистецтва у школі визнано бесіду і розповідь учителя при чому бесіда є активнішою формою роботи, тому застосовується частіше, аніж розповідь. Вона дає змогу вчителю одразу дізнатися про погляд та аналіз учнями полотен. На уроках сприймання мистецтва застосовують бесіди про види мистецтва, його жанри, про прекрасне в житті людей. Часто це аналіз творчості одного художника, цілої епохи чи аналіз однієї або кількох картин.

Учитель повинен уміти описати, проаналізувати твір мистецтва, користуючись засобами художнього слова, образотворчою лексикою, мистецтвознавчою термінологією. Він повинен навчити дітей аналізувати художні твори різних жанрів і видів, висловлювати свою думку використовуючи спеціальну термінологію [5, с.15].

Образотворче мистецтво розділилось на окремі види і жанри і має свою спеціальну мову. У живопису користуються фарбами; матеріалом скульптора є мармур, метал, дерево, глина; в графіці панує лінія.

Починаючи з 2 класу ознайомленню школярів з різновидами образотворчого мистецтва присвячено окремі уроки; на всіх інших уроках школярі отримують знання у тісному зв'язку з практичною роботою над конкретним навчально-творчими завданнями. Одним з найважливіших завдань уроків сприймання мистецтва є формування в учнів 1-4 класів знань про мову образотворчого мистецтва. Засвоївши її діти будуть спроможні досить вірно, творчо оцінити художній твір, його форму, образ, багатство, своєрідність, проймуться любов'ю і повагою до художніх цінностей, створених вітчизняними мистцями і народами світу [8, с.62].

Під час розповідей і бесід про мистецтво аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес емоційного сприйняття. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Програма і методичні посібники до неї лише основа для самостійної роботи вчителя. Він, на свій розсуд, може і повинен вносити деякі зміни в перелік робіт, програмових художніх творів для кожного класу, вибирати найбільш сприйнятну форму викладання матеріалу, демонстрації творів мистецтва, їх аналізу, засобів активізації уваги дітей. Не слід перевантажувати уроки великою кількістю знань, розбором більше як 5-7 художніх творів. В процесі уроків сприймання мистецтва необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднання роботи апаратури. Сприйняття художньої картини глядачем є складним процесом. Тільки внаслідок тривалого виховання естетичних почуттів у особистості формується цілісне сприймання художніх творів.

1.2 Методика формування аналізу і самоаналізу результатів образотворчої діяльності у молодших школярів

З вищевикладеного ми зрозуміли, що основною метою сприймання та оцінювання мистецьких творів є формування в учнів навичок пізнання твору образотворчого мистецтва як картини цілісності та гармонії оточуючого світу, відчуття його образної природи у єдності змісту та форми; орієнтування щодо його естетичної цінності, адже «сприймання твору мистецтва повинне створювати цілісне, емоційне уявлення про нього, як єдиний організм, в якому виражальні засоби тісно пов'язані між собою та підпорядковані змісту» [1, с.26].

Для даного процесу важливо, щоб суб'єкт, який сприймає, володів уявою, аналізом, асоціативним та образним мисленням, а об'єкт був справді естетично цінним. Неабияке значення має організація певних умов, що сприяють повноцінному, тобто естетичному сприйняттю мистецького твору.

За умов оптимальної організації сприймання та оцінювання творів образотворчого мистецтва у більшості молодших школярів поглиблюється пізнання, розвиваються навички сприйняття художнього образу як однієї з основних естетичних цінностей твору, удосконалюється оцінна діяльність. Крім цього, емоційні переживання від сприйнятих мистецьких творів мають для багатьох дітей цілком конкретну особистісну цінність [1, с.27].

Сприймання й обговорення художнього твору є основою сучасного уроку образотворчого мистецтва в аспекті формування ціннісно-естетичної сфери молодшого школяра. Організувати такий урок - досить складна справа для будь-якого педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з мистецькими творами, різними за жанром, тематикою і складністю. Це, своєю чергою, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку образотворчого мистецтва. Адже від того, наскільки адекватно вчитель оцінить особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту твору, наскільки йому вдасться активізувати емоції, мислення дітей, значною мірою залежить результат його опрацювання та позитивний вплив на розвиток дитини [5, с.14].

Враховуючи зазначені вище чинники, вчитель має вибрати ті види роботи над художнім твором, які допоможуть дітям зрозуміти побачене, уявити, запам'ятати предмети, явища картини в тій послідовності й повноті, як прагнув того автор, мислити його думками і переживати разом з ним. Тобто дитині треба дати змогу виявити власний емоційно-естетичний відгук на зображене і намагатися не розладнати авторської образно-емоційної структури.

Щоб уникати традиційно-формального опанування школярами мистецьких творів, бажано урізноманітнювати форми, методи, прийоми та засоби навчання, не обмежуючись такими тільки, як уроки-бесіди, на яких перевага надається інформуванню про час створення, ідею та сюжет твору мистецтва на шкоду висвітлення його художньо-образної цінності [5, с.15].

В сучасних умовах більш цінним здобутком педагогів-практиків можна вважати послідовний і систематизований розвиток у молодших школярів здатності свідомо споглядати, оцінювати та аналізувати різноманітні твори образотворчого мистецтва. Звичайно, для певної реалізації естетико-виховного впливу мистецького твору на дитину необхідні умови, що сприяли б його повноцінному сприйманню. Наприклад, на уроках образотворчого мистецтва в початкових класах за відсутністю для сприймання та оцінювання оригінальних творів мистецтва демонстрування якісних поліграфічних або поданих в електронному вигляді репродукцій з них, дає дітям змогу уважно розглянути та невимушене оцінити [17, с.7].

Отже, етап підготовки до сприймання нового художнього твору на уроках образотворчого мистецтва, охоплюючи незначну частину уроку, характеризується різноманітністю методів і прийомів. У процесі підготовки молодших школярів до сприймання твору використовують розповідь вчителя, бесіду, прослуховування музичних творів, демонстрування фрагментів кінофільмів, електронні презентації, інсценізацію, вікторини, обговорення екскурсій, словесне малювання, вільне висловлення, лінгвістичні й дидактичні ігри, спостереження тощо.

Таким чином, сприймання художнього твору на уроках образотворчого мистецтва є передумовою його об'єктивного аналізу і розуміння.

Не можна забувати й про посильність пропонованих молодшим школярам завдань, акцентуючи їхню увагу в першу чергу на естетичних якостях зображуваного. Так, написання письмових відгуків або творів за картинами в початковій школі малоефективне, адже учні ще недосконало володіють письмовою мовою, крім того, у них досить обмежений лексичний запас в галузі образотворчого мистецтва [4, с.42].

Беручи до уваги розроблену Б.П. Юсовим трикомпонентну модель сприймання мистецтва дітьми (ерудиція, чутливість, співпереживання), можна зробити висновки, що усна, вербальна перевірка знань виступає найбільш об'єктивною формою контролю ерудиції школярів, практична образотворча діяльність - своєрідним показником емоційної реакції дітей на сприйняті мистецькі твори, а особливості сприйняття та власна образотворчість демонструють як чутливість, так і співпереживання стосовно конкретних творів образотворчого мистецтва [21, с.19]. Зрозуміло, що при досконалому педагогічному керівництві процесом сприймання мистецьких творів оцінні судження учнів поступово зводитимуться до виявлення їхньої естетичної ерудиції, розуміння художнього образу в творі та вираження власного ставлення до нього.

Всі жанри образотворчого мистецтво аналізуються на уроках «Сприймання». Під час бесід аналітичний розбір творів не повинен ускладнювати процес постійного сприймання. Школярів слід постійно підводити до розуміння специфіки мистецтва як одного з видів суспільної свідомості і відображення дійсності.

Не треба перевантажувати уроки великою кількістю знань, розбором більше 5-7 художніх творів. В процесі бесід необхідно широко використовувати технічні засоби навчання. Будь-який урок потребує особливої поєднаності роботи апаратури [18, с.18].

Методист В.П. Котляр рекомендує - використовувати прийом порівняння, який дає хороші результати в роботі з дітьми [18, с.18]. Так, порівняння картин Левітана і Остроухова на осінню тему приносять велику користь. Особливе значення має художнє слово вчителя. Потрібно будувати бесіду і розповідь емоційно і коротко. Висновки і узагальнення потребують точності і ясності. Кожне нове, незрозуміле для дітей слово - художній термін - потрібно своєчасно пояснювати під час розповіді або бесіди. Важких професійних термінів краще не використовувати (композиція, колорит, образотворчі засоби), вони незрозумілі для учнів початкової школи і погано засвоюються. образотворчий мистецтвознавчий аналіз самоаналіз школяр

Для глибшого розуміння художнього твору слід вказати учням на характерні особливості живописного зображення об'ємних предметів на площині, вказати на уміння художника показати глибину і простір. З цими поняттями учні вперше знайомляться на уроках малювання [18, с.19]. Вони повинні зрозуміти, що глибина досягається вірним зображенням предметів на площині за законами перспективи, що аркуш паперу має два виміри, а предмети, зображені на ньому - об'ємні, тривимірні. Одні предмети написані на передньому плані, а інші - далі, треті - ще віддаленіші. Без глибини простору не можна розгорнути дію, передати зміст картини. Компонуючи предмети за величиною, формою і кольором, уміло розташовуючи їх, художник створює реальне зображення і вирішує основну задачу - викликати емоції глядача, діяти на його розум і серце засобами мистецтва.

Процес ознайомлення з картиною живопису можна розділити на три етапи:

1 - емоційне, цілісне сприймання, детальний розгляд картини;

2 - осмислення його на рівні узагальнення;

3 - творче цілісне сприймання твору [7, с.70].

Ознайомлення дітей з живописом слід планувати за принципом ускладнення змісту художніх творів, їх виражальних засобів, а також методів роботи з дітьми. Наприклад, на першому етапі роботи можна знайомити з пейзажним живописом (зображення на картині місцевості). Пізніше - з жанровими полотнами.

На другому етапі дітей можна знайомити з явищами, які їм відомі з літературних творів чи з життя. В розвитку педагогічного процесу передбачається ускладнення не лише змісту картин, але й виражальних засобів.

Методи ознайомлення з мистецтвом слід ускладнювати поетапно - від методів, що дозволяють навчити дітей вичленяти щось одне в картині (що і як зображено), до методів, які сприяють цілісному і творчому сприйманню твору. Наприклад, на першому етапі дати мистецькознавчу розповідь педагога і детальні запитання, на другому - запитання узагальнюючого характеру - і уявне створення власної картини за назвою, даною художником. Звичайно, при цьому значне місце займає попередня робота, але слід пам'ятати, що основним прийомом ознайомлення дітей з образотворчим мистецтвом є мистецькознавча розповідь педагога [12, с.14].

Структура мистецькознавчої розповіді має бути приблизно такою:

- повідомлення назви картини і прізвища художника;

- що найголовніше в картині (виділити композиційний центр);

- як воно зображено (колір, будова, розміщення);

- що зображено навколо головного героя, як з ним з'єднані деталі (так іде заглиблення в картину, при цьому встановлюється зв'язок між змістом твору і способами виразності):

- що красивого показав своїм твором художник;

- про що думається, що згадується, коли дивишся на цю картину.

Використання такої структури розповіді можливе до тих пір, доки діти не почнуть адекватно відповідати на поставлені після розповіді питання за змістом картини і набудуть навичок монологічного мовлення під час відповіді на питання: “Про що картина?”

В практиці навчального процесу з образотворчого мистецтва сприйманню і аналізу художніх творів відводиться небагато часу. Але вдало підібрана методика аналізу художніх творів різних жанрів, цілеспрямована система бесід можуть значно наблизити шкільну аудиторію до повноцінного розуміння їх змісту. Методичні поради щодо побудови процесу аналізу художніх картин різних жанрів містяться у навчальному посібнику Л.І. Кашуби [11, с.142]. Автор дає пораду, щоб уникнути невдалих, малоефективних методичних підходів аналізу вчитель, може використати універсальний алгоритм, до якого входять:

короткий вступ (якщо мова йде про сюжетні полотна, слід відзначити час і місце зображених подій);

аналіз змісту твору (варто зосередити увагу на головних персонажах, встановити особливості їх характеру і зв'язків між ними, з'ясувати роль другорядних дійових осіб у картині та характерні риси обставин, за яких відбувається подія);

аналіз закономірностей композиції. Проте, щоб навчити дитину розуміти особливості образної мови різножанрових картин, сприймати їх в єдності форми і змісту варто використовувати схеми мистецтвознавчого аналізу художньої картини, які дають змогу осягнути специфіку жанрового твору мистецтва. Наведемо приклади таких схем аналізу.

Повідомлення назви картини і прізвища художника;

Що намальовано на картині? Яка пора року зображена, час доби?

Як передано плановість: передній, середній та задній план?

Як показав на картині художник природу (небо, дерева, воду, поле, річку)?

Який загальний колорит картини (які кольори переважають: теплі, холодні, контрастні, пастельні)? Який настрій цього твору? Чи подобається Вам картина? Як би Ви її назвали? [11, с.143]

Самооцінка впливає на пізнавальну та творчу діяльність - сприйняття, уявлення, розв'язання інтелектуальних та творчих завдань. Важливим вважається, "щоб суб'єктивні критерії оцінки власних результатів не дуже відрізнялися від прийнятих, об'єктивних. Істотним для саморегуляції є уміння коректувати свої дії, тобто уявляти, як можна змінити ці результати, які не дуже радують [10, с.18]. Тому не менш значущим є самоаналіз молодшими школярами своїх робіт з малювання. Учні проаналізував свою роботу і побачивши в ній недоліки, в наступному малюнку стараються їх не допускати.

Вчитель контролює їх творчість намагається підштовхнути учнів до вірного сприймання своєї творчої фантазії. Діти, зазвичай, «бачать» на своїх малюнках те, що задумали, проте реально не завжди все зображають. Автор малюнка знає свій задум і йому може здаватися, що зображене є зрозумілим для оточуючих. Щоб оцінити, чи це так, потрібен глядач, який бачить результат, а не намір художника. Діти мають навчитися створювати малюнок, оцінюючи його ніби очима оточуючих людей, дивлячись на нього ніби зі сторони, займаючи позицію глядача. Для розвитку зазначеного уміння вчитель може використовувати вправу «Художник-глядач». Учні працюють в парах, де один із них займає позицію «художника», а другий - позицію «глядача». Перед тим, як почати малювати, «художник» записує словесний виклад задуму на аркуші паперу або розповідає його усно учневі, який буде критично оцінювати його малюнок. Отже, контроль, здійснюваний дитиною-«глядачем» над створенням малюнка, набуває для дитини-«художника» значення вказівки на неправильний (відносно його задума) і недостатній (відносно його результату) спосіб зображення. Це дозволяє «художнику» розгледіти свої дії та їх результат очима іншої дитини, щоб не словесні пояснення, а зорове сприймання малюнка визначало його зміст. Після того як «художники» спільно з «глядачами» досягли єдиного бачення малюнка, вони міняються місцями. В результаті виконання таких завдань в одній дитині легко поєднуються почергово обидві позиції і, як наслідок, формується нова - «художник-глядач».

Висновки до першого розділу:

Основна мета уроків сприймання мистецтва в початковій школі - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. Для процесу сприймання важливо, щоб суб'єкт, який сприймає, володів уявою, аналізом, асоціативним та образним мисленням, а об'єкт був справді естетично цінним. В сучасних умовах більш цінним здобутком педагогів-практиків можна вважати послідовний і систематизований розвиток у молодших школярів здатності свідомо споглядати, оцінювати та аналізувати різноманітні твори образотворчого мистецтва. етап підготовки до сприймання нового художнього твору на уроках образотворчого мистецтва, охоплюючи незначну частину уроку, характеризується різноманітністю методів і прийомів. У процесі підготовки молодших школярів до сприймання твору використовують розповідь вчителя, бесіду, прослуховування музичних творів, демонстрування фрагментів кінофільмів, електронні презентації, інсценізацію, вікторини, обговорення екскурсій, словесне малювання, вільне висловлення, лінгвістичні й дидактичні ігри, спостереження тощо. сприймання художнього твору на уроках образотворчого мистецтва є передумовою його об'єктивного аналізу і розуміння.

Усна, вербальна перевірка знань виступає найбільш об'єктивною формою контролю ерудиції школярів, практична образотворча діяльність - своєрідним показником емоційної реакції дітей на сприйняті мистецькі твори, а особливості сприйняття та власна образотворчість демонструють як чутливість, так і співпереживання стосовно конкретних творів образотворчого мистецтва. При досконалому педагогічному керівництві процесом сприймання мистецьких творів оцінні судження учнів поступово зводитимуться до виявлення їхньої естетичної ерудиції, розуміння художнього образу в творі та вираження власного ставлення до нього.

Розділ 2. Методичні прийоми до проведення уроків малювання з компонентами сприймання, оцінювання та аналізу творів образотворчого мистецтва

2.1 Практичні поради щодо методичних прийомів з проведення таких уроків

В практиці роботи з навчання сприймання, оцінювання та аналіза змісту мистецьких творів використовують таку структуру мистецтвознавчої розповіді про живописний твір побутового, історичного, батального, казкового, релігійного жанрів [15, с.78]:

· Повідомлення назви картини і прізвища художника;

· Що найголовніше в картині (виділити смисловий композиційний центр)? Як воно зображено (колір, тон, будова, розміщення)?

· Що зображено навколо головного героя (другорядні елементи композиції твору), як із ним з'єднано деталі?

· Що красивого показав своїм твором художник? Про що думається, що згадується, коли дивишся на картину?

Про живописний твір портретного жанру

· Повідомлення назви картини і прізвища художника;

· Кого зображено на картині?

· Що можемо розповісти про цю людину (про що „розповідає” обличчя людини, очі, вуста, руки, одяг)?

· Як підсилюють виразність образу інтер'єр, пейзаж, побутові предмети, атрибути?

· Який колорит картини, її тональність (як вони підсилюють виразність образу)?

· Ваше враження від цього художнього твору.

Про живописний твір пейзажного жанру

· Повідомлення назви картини і прізвища художника;

· Що намальовано на картині? Яка пора року зображена, час доби?

· Як передано плановість: передній, середній та задній план?

· Як показав на картині художник природу (небо, дерева, воду, поле, річку)?

· Який загальний колорит картини (які кольори переважають: теплі, холодні, контрастні, пастельні)?

· Який настрій цього твору? Чи подобається Вам картина? Як би Ви її назвали? [15, с.79]

В практиці роботи з навчання сприймання змісту мистецьких творів різних жанрів варто використовувати різноманітні методичні прийоми. Цікавий досвід застосування прийомів контролю за рівнем розуміння учнем задуму художника і значення виразних засобів картини описано М.І. Пічкурем. Наведемо ці методичні прийоми [18, с.15]:

1. Словесне малювання картини (учень розповідає про одну з двох запропонованих картин, інші учні мають відгадати, про який твір іде мова).

2. Озвучування картини (придумування діалогу (монологу) героїв).

3. Добір слів-синонімів, які визначають настрій героїв (наприклад, сумний-невеселий, безрадісний; злий-сердитий, жорстокий, лютий; добрий-гарний, щиросердечний та інші).

4. Створення узагальненої назви до картини (цей прийом доцільний тільки у тому випадку, коли учні осмислили сюжетно-композиційну структуру картини).

5. Домисел ситуації: „Що відбувається (відбувалось) з героями?” та інше, (цей прийом слід використовувати в роботі з сюжетними картинами побутового, казкового та історичного жанрів) [18, с.16].

6. Установлення наслідків із заданої причини і встановлення причини за заданим наслідком. Наприклад: „Який був пейзаж у картині перед дощем?” за пейзажем А. Герасимова „Після дощу”. „Як зміниться небо після того, як дощ пройде?” за пейзажем Ф. Васильєва „Перед дощем”. „Чому хлопчик, що стоїть, має винуватий вигляд?” - за картиною Ф. Решетнікова „Знову двійка”. „Який буде пейзаж, якщо художник напише його не ранньою весною, а влітку (восени)?” - за пейзажами О. Левітана і І. Саврасова „Граки прилетіли”.

7. Прийом „уявної присутності”. Наприклад: „Увійдемо до цієї картини, станьмо біля цієї берези, піднімімо голову і подивімося… Яке небо ви побачили над головою? Прислухаймося, які звуки ми чуємо навколо? Як ви будете поводитися в цьому лісі? Ви будете бігати, кричати чи тихо, спокійно прогулюватись лісом?” - за пейзажем І. Левітана „Березовий гай” і А. Куїнджі „Березовий гай” та інші [18, с.16].

З метою розвитку уяви та асоціативно-образного мислення роботу з картинами-пейзажами доцільно супроводжувати музично-поетичними аналогами, наприклад: Е. Зверков „Золота осінь”, П. Чайковський „Осіння пісня” з фортепіанного циклу „Пора року”; І Бунін „Листопад” (уривок); І. Шмигін „Зима” - уривок з оповідань М. Пришвіна „Мереживні арки”, Ю. Щуровського „Зима”.

Комплексний вплив на свідомість школярів зорового, словесного і звукового ряду припускає співзвуччя і взаємодію зорових, літературних і музичних образів. Головний критерій у доборі таких творів - не точна відповідність змісту картини і музики, а їх образний, емоційний збіг. Учням можна також запропонувати кілька віршів, пісень чи музичних фрагментів із різним настроєм із метою вибору тих, які, на їхню думку, найбільше підходять до картини, наприклад, зіставити два контрастні музичні твори: „Ранок” Ф. Глієра та „Увечері” Н. Сильванського і визначити який з них найбільше відповідає картині А. Куїнджі „Вечір на Україні”. Зіставлення даних зразків різних видів мистецтва допоможе учням перейнятися настроєм цих творів, тому що різні образні компоненти (зорові, словесні, слухові) взаємно доповнюють і збагачують одні одних [18, с.17].

Для того, щоб емоції та почуття, породжені в спілкуванні з образотворчим мистецтвом, націлювали школярів на аналіз власних переживань, на формування вміння знаходити найбільш значні моменти в змісті художнього образу, що збігається за своєю оцінкою із задумом автора твору, питання вчителя потрібно спрямовувати як на аналіз його змісту і форми, так і на якість переживань учнів. („Поясни, чому художник узяв саме такі фарби?”; „Про що ти думав, коли дивишся на цю картину?”; „Чому ця картина тобі сподобалася?”; „Чи зміг би ти написати таку картину?”) [18, с.19].

2.2 Практика проведення уроку малювання в початковому класі з мистецтвознавчою розповіддю

Для того, щоб на практиці освоїти сприймання та аналіз естетичних явищ у творах образотворчого мистецтва, розглянемо урок малювання композиції "Овочі та фрукти" у 4 класі, до складу якого входить компонент сприймання [19, с.69].

Мета уроку. Вчити дітей малювати натюрморти, передаючи правильне розміщення, розмір, форму, пропорції і колір предметів. Розвивати уяву, спостережливість, фантазію, вміння передавати характерні особливості будови різних овочів і фруктів. Формувати навички гармонійного заповнення площини паперу зображенням.

Обладнання до уроку. Таблиці з методичними розробками виконання натюрморту аквареллю та дитячі малюнки, репродукції творів художників О. Новаківського "Натюрморт", Ф. Манайла "Новий хліб, овочі і фрукти", овочі та фрукти (муляжі).

Хід уроку

I. Організаційна частина. Повідомлення теми і завдань уроку.

II. Робота над темою уроку.

1. Сприймання творів мистецтва.

а) Олекса Новаківський "Натюрморт".

Вчитель розпочинає бесіду: "Вдивіться уважно в твір українського художника Олекси Новаківського "Натюрморт". Як багато він може розповісти ... Про яку пору року розповідає нам ця картина? [19, с.70]

Після того як учні відповіли на питання, вчитель продовжує розповідь:

"Так, автор представляє осінь в усій її пишній красі. Ми бачимо осінні квіти - хризантеми і фрукти, що достигають восени. Які саме? Так, яблука і груші. Давайте розглянемо ці чудові, достиглі плоди. Якого вони кольору? Жовті, оранжеві, червонобокі яблука та зеленкувато-жовті груші лежать у гарній вазі. Так і хочеться їх скуштувати. Чи не так? Ми не бачимо на картині людей, господарів помешкання, але дещо можемо дізнатися про них. По-перше, ці люди люблять квіти: щоб рослини не померзли на дворі і ще довго цвіли, вони пересадили їх у горщики. Кожний горщик акуратно обгорнули у гарний білий папір, щоб було красиво. А якого дня - похмурого чи ясного писав художник свій натюрморт? "

За відповіддю учнів продовжується розповідь: "Так, день був сонячний, ясний, радісний, чистий. У кімнаті багато світла, тому падають тіні від квітів, фруктів і посуду. Натюрморт яскравий і радісний".

б) Федір Маната "Новий хліб, овочі і фрукти ".

"Наступна бесіда про натюрморт Федора Манайла "Новий хліб, овочі і факти", вчитель починає бесіду: "Народні традиції відображені у натюрморті Федора Манайла "Новий хліб, овочі і факти" Урочиста подія - поява хліба нового урожаю на столі - відмічаються за народним звичаєм з особливою святковістю. Він в оточенні і городини, і фруктів, і меду. Колорит, барви полотна гарячі, сповнені радості життя. (Учні діляться своїми враженнями.) [19,с.72]

- Що об'єднує ці дві картини? (Зображені овочі, фрукти, предмети побуту тощо.)

2. Словникова робота

Вчитель констатує: "Картину, на якій зображено групу неживих предметів (квіти, овочі, фрукти, предмети домашнього вжитку, риба, дичина тощо), називають натюрмортом".

3. Дидактична гра "Чарівна торбинка"

Треба взяти невелику торбинку та овочі і фрукти, які відрізняються за формою і величиною. Вчитель кладе овочі і фрукти в торбинку і пропонує комусь із дітей, не заглядаючи у неї, намацати якийсь предмет, назвати його і показати дітям. Вчитель може запропонувати знайти те, що він назве. По черзі завдання виконують декілька учнів.

4. Вступна бесіда про овочі і фрукти:

"Скажіть мені, діти, які рослини ростуть на городі? які - в полі? які - на баштані? які - в саду? Назвіть овочі, які ви знаєте. А тепер назвіть фрукти. Сьогодні ми малюватимемо натюрморт, але, звичайно, не такий складний, як у художників. У нас є різні овочі і фрукти. Давайте складемо з них натюрморт, згрупувавши по декілька предметів, як показано на таблиці".

5. Перегляд таблиці з методичними розробками малювання натюрморту.

6. Відгадування загадок. [19, с.74]

Вчитель продовжує: "Відгадавши загадки, ви дізнаєтесь, які овочі та фрукти ми зможемо використати для нашого натюрморту".

Я гірка і завжди свіжа,

Всім подобаюсь. Одначе.

Хто мене ножем уріже,

Неодмінно сам заплаче. (Цибуля)

Я кругленький хлопчик,

Червоненький я на вроду,

Хочу в борщик із городу. (Буряк)

Я росла в темній темниці,

Як зросла, взяли в світлиці.

З мене шкуру всі деруть,

Мене варять, мене труть.

Пироги з мене печуть.

Відгадайте, хто ж я є?

Чи ви знаєте мене? (Картопля)

7. Перегляд демонстраційного матеріалу.

8. Поетапне виконання композиції вчителем.

Діти відгадують загадки

"Щоб малюнок не здавався надто малим або надто великим на аркуші паперу, треба правильно встановити відношення розмірів аркуша зображення, а також знайти місце розташування композиції на аркуші. Годі ваш малюнок буде вдало скомпонованим. Коли ви визначите розташування предметів, намітьте загальну їх форму. Порівняйте малюнок з натурою і, уточнивши його, переходьте до деталізації (плями, корінці, стебла, листя та ін.).

Вчитель дає настанови: "Тепер починаємо малювати фарбами. Спочатку на палітрі треба підібрати найсвітліший колір натури, а вже потім вкрити ним усю поверхню малюнка, крім відблиску. Фарба при цьому повинна вільно стікати вниз. Коли потрібно підсилити той чи інший колір малюнка, вкрийте його тією самою фарбою ще раз. Проте пам'ятайте, що зловживати перекриванням не слід, бо акварель втрачає свіжість, прозорість, яскравість. Компонуйте натюрморт так, щоб предмети, які ви зображаєте, частково загороджували один одного -- це надасть груші більшої природності. Не забувайте, що малюючи предмети, які знаходяться ближче до вас, їх зображують нижче від тих, які знаходяться дальше від вас".

9. Практична діяльність учнів

III. Закріплення вивченого матеріалу. Що таке натюрморт? З яких предметів можна скласти натюрморт?

IV. Підсумок уроку

1. Перегляд, аналіз, самоаналіз і виправлення помилок у дитячих малюнках.

2. Демонстрування завершених композицій. [19, с.77]

ВИСНОВКИ

Отже, навчити школярів цілісного, емоційного й глибокого аналізу творів мистецтва не можна без виховання в них навичок художнього сприймання. Воно дозволяє регулювати характер та інтенсивність впливу мистецького твору на особистість, розвивати його мотивацію спілкування з мистецтвом, художні потреби, смаки та інші компоненти естетичної свідомості, що органічно пов'язані зі сприйняттям і визначають його зміст.

Основна мета уроків сприймання мистецтва в початковій школі - навчити дітей розуміти мову образотворчого мистецтва, бачити прекрасне і потворне в навколишньому житті; вміти самостійно аналізувати твори різних видів і жанрів, висловлювати свою думку, використовуючи спеціальну термінологію; удосконалювати знання та уявлення про мистецтво та його історію. Для правильного сприймання картини необхідна реалізація ряду етапів і мислительних операцій обдумування ідейного змісту мистецьких творів: виділення провідних для розуміння ідеї символів та образів; детальний аналіз всіх основних особливостей провідних образів осмислюються за допомогою знань дійсності, формулюються особливості провідного мистецького образу; аналіз всіх образів картини в їх співвідношенні до провідного мистецького образу; визначення головної ідеї твору мистецтва: синтез і узагальнення зробленого раніше аналізу картини і осмислення цього синтезу; розуміння суспільного і історичного значення твору мистецтва.

За останні роки спостерігається нова тенденція в образотворчій діяльності і творчості, коли учні не задовольняються тільки чуттєвою, емоційною реакцією на побачене, вони прагнуть до логічного пояснення того, що сприймають, все, що споглядається, повинно бути для них обов'язково зрозумілим і усвідомленим.

На уроках сприймання мистецтва застосовують бесіди про види мистецтва, його жанри, про прекрасне в житті людей. Часто це аналіз творчості одного художника, цілої епохи чи аналіз однієї або кількох картин. Учитель повинен уміти описати, проаналізувати твір мистецтва, користуючись засобами художнього слова, образотворчою лексикою, мистецтвознавчою термінологією. Він повинен навчити дітей аналізувати художні твори різних жанрів і видів, висловлювати свою думку використовуючи спеціальну термінологію.