Формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури

Алізуючи отримані дані, слід звернути увагу, що одним із самих важливих, але і самих складних моментів у процесі спілкування є вміння слухати співрозмовника. Воно передбачає тонкий активний розумовий процес, що вимагає певної організації, дисципліни, енергетичних витрат. Вміння слухати ? це сприймання інформації від мовців або самого себе, при якому людина утримується від вираження своїх емоцій; таке заохочувальне ставлення до мовця, яке підштовхує його до продовження акта спілкування та розвитку думки. Уміння слухати як спосіб «прийняття» і розуміння партнера по спілкуванню підвищує самооцінку людини, оскільки мовець відчуває інтерес до себе, а це, в свою чергу, надає йому впевненості. Воно допомагає послабити вплив стресу, оскільки, з одного боку, людині надається можливість виговоритися, а з іншого ? активний слухач є своєрідною емоційної підживленням для партнера, так як, в свою чергу, показує йому свою участь і розуміння. Вміння слухати, що і як ми говоримо, допомагає людині зрозуміти самого себе, дозволяє не тільки реагувати на ситуацію автоматично, але і відбирати, накопичувати інформацію. Уважне слухання заохочує співробітництво, так як мовець бачить і відчуває, що його цінують, з ним рахуються. Уміння слухати як метод сприйняття інформації і засіб взаєморозуміння використовується людьми набагато частіше, ніж інші аспекти спілкування. Так, наприклад, на лист відводиться 9% часу на читання ? 16%, говоріння ? 35%, а на слухання ? 40%. Вміння слухати слід відрізняти від інстинктивної слухання. Як це ні дивно, але ми часто чуємо, але не слухаємо мовця, тобто відбувається несвідоме ігнорування зусиль по оволодінню технікою активного, небайдужого, розуміє слухання. Щоб навчитися слухати ефективно, потрібно багато зусиль, але потім це значно економить час, енергію як слухача, так і мовця, оскільки не треба витрачати зусиль на усунення помилок від неправильного сприйняття або непорозуміння.

Вміння слухати - це вольовий акт, що включає також і вищі розумові процеси. Уміння слухати і сприймати вимагає підтримувати постійну увагу до співбесідника. Утримувати увагу ? найважче при контакті, і залежить від того, наскільки цікавим є спілкування. В умінні, стилі слухання відображається особистість, характер, положення, стать, вік. Враховуючи те, що для даної вікової категорії ситуації спілкування в основному складаються з сімейних, дружніх, учбових, тобто процес спілкування для них є зрозумілим і частіше за все має позитивне забарвлення, результат, коли 73,3% вибірки визначилися як слухачі вище середнього рівня, є виправданим. Також, з позиції гендерної психології, жінки більш схильні надавати увагу процесу спілкування, ніж чоловіки. Решта (26,7%) студентів мають деякі проблеми в процесі слухання.

Таким чином, ми з'ясували, що у більшості студентів - 90%, сформовані уявлення про правила взаємодії під час міжособового спілкування. На наш погляд, це говорить про достатній рівень самооцінки студентів, оволодінні соціальними і міжособовими ролями в даній студентській групі, спільністю установок і переконань.

Отже, аналіз отриманих результатів показав, що комунікативна сфера досліджуваних студентів характеризується переважанням середнього рівня комунікативних здібностей (66,8%), достатньо високими рівнями потреби в спілкуванні, комунікативного контролю, уміння слухати, середнім рівнем здатності сприймати і оцінювати співбесідника. Проте потенціал цих схильностей не відрізняється високою стійкістю. Проблемними зонами, при дослідженні комунікативної сфери, є висока тривожність і емоційні проблеми, що заважають встановлювати контакти з партнерами по спілкуванню. За результати спостереження звертає на себе увагу високий відсоток такого показника, як - неадекватний прояв емоцій. У майбутніх фахівців фізичної культури відсутній досвід спілкування і діяльності зі студентами на практиці в якості викладача, вони ще не розуміють того, що співпереживання, пошана, участь і щирість виступають як основні чинники, що полегшують взаємне спілкування, і що спілкування може надавати максимальну допомогу і підтримку тим, хто є об'єктом впливу викладача. Тому студенти - майбутні викладачі фізичної культури, на наш погляд, потребують подальшої серйозної і планомірної роботи по формуванню і розвитку комунікативних умінь та навичок для успішного виконання своєї професійної діяльності в майбутньому.

Як свідчать результати діагностики, кожен студент, вже має певну теоретичну базу і комплекс практичних умінь для своєї професії, у нього склалися певні професійні і життєві установки, погляди, позиції.

На цьому етапі дослідження, на основі аналізу первинних результатів нами була визначена група студентів (ЕГ-1) у кількості 12 осіб, які мають труднощі, що виникають в процесі взаємодії на мікрогруповому і міжособовому рівнях.

2.2 Експериментальна перевірка впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури

На другому етапі на основі аналізу первинних результатів дослідження нами була визначена експериментальна група студентів ЕГ-1, які мають труднощі взаємодії на мікрогруповому і міжособовому рівнях. Таки чином, для учасників ЕГ-1 у навчальний та позанавчальний час було застосовано комплекс організаційно-методичних заходів для формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури. Ці заходи містили:

1. Підготоку та проведення лекцій-бесід у процесі яких набувається досвід комунікативної діяльності.

2. Підготовку та проведення практичних занять для здійснення професійного самопізнання на основі визначення власних комунікативних якостей, позитивних і слабких сторін у спілкуванні і вироблення на цій основі навичок та вмінь аналізу досвіду відчуття від спілкування з людьми; минулого досвіду спілкування зі студентами; теперішнього рівня спілкування з одногрупниками; своїх ідеальних уявлень про спілкування; уявлень про те, як оцінюють вашу товариськість інші; труднощів спілкування, які відчуваються від безпосереднього спілкування; власних переживань у процесі спілкування.

3. Створення системи ситуацій, що формують досвід подолання негативних накладок у спілкуванні і сприяють розвитку товариськості.

4. Застосування спеціалізованого тренінгу для формуванн комунікативних умінь та навичок.

Для студентів експериментальної групи були підготовлені та прочитані дві лекції, яки мали на меті надати загальну інформацію про процес спілкування, та обговорити деякі питання , висловивши свою думкую. Перша лекція на тему «Спілкування. Мистецтво спілкування» містила такі питання:

1. Поняття про спілкування.

2. Засоби, функції, різновиди спілкування.

3. Компоненти, що сприяють розвитку комунікації як основи для побудови взаємовідносин: відчуття присутності, основні принципи вміння слухати, вміння сприймати, проявляти турботу, розкриватися самому, співпереживати, бути щирим, поважати іншу людину тощо.

4. Одяг, його значення для ефективності спілкування.

5. Культура спілкування.

Друга леція на тему «Індивідуальні особливості міжособистісного спілкування. Міжособистісне розуміння» розглядала:

1. Вплив особливостей темпераменту, характеру особистості на індивідуальний стиль спілкування, моральні, інтелектуальні риси характеру.

2. Індивідуальні та педагогічні типи спілкування.

3. Типові стилі комунікативної поведінки викладача. Стадії міжособистісного розуміння. Адекватність розуміння поведінки інших людей. Засоби інтерпретації в процесі міжособистісного розуміння.

4. Феномени ідентифікації, рефлексії, емпатії.

Обрані теми лекцій-бесід дозволяли на фоні подання інформації вільно включатися студентам в обговорення запропонованих питань, намічати шляхи пошуку відповідей на важливі для них запитання, та готувати досліджуваних до проведення наступних практичних занять, здійснити самооцінку розвитку комунікативних умінь, здібностей, соціальних установок у спілкуванні. Якщо умовою продуктивної комунікативної поведінки викладача є його індивідуальний стиль спілкування, то в процесі професійної самопідготовки важливо не тільки розібратися в питаннях техніки комунікації, а й зґясувати свою соціальну позицію у спілкуванні. Для цього студентам пропонувалося відповісти щиро на питання, чи думаєте ви про партнера у процесі спілкування, чи намагаєтеся побачити ситуацію його очима, чи допомагаєте йому спілкуватися, чи вам цікавий сам процес спілкування з людиною чи його результат, чи завжди розуміють вас люди, з якими ви спілкуєтесь, чи намагаєтеся ви зрозуміти їх.

Наступним кроком у нашому експерименті було проведення практичних занять де студенти ЕГ-1 повинні були напрацювати такі практичні навички:

? складання рекомендацій дружніх стосунків між собою;

? відпрацювання навичок діалогічної мови;

? дослідження значення невербальних навичок спілкування;

? складання рекомендації щодо усунення безтактності в поведінці;

? аналіз та інтерпретація виконуваних вправ;

? розв'язування ситуаційних задач.

З метою вдосконалення професійних знань, умінь, навичок застосовувалися методи активного навчання: бесіди-дискусії «за круглим столом», «мозкова атака», «ділові ігри», що створювало умови для більш дієвого розвитку майбутньої педагогічної діяльності. Кожному студенту пропонувалося виконувати такі рольові дії, які були найменш характерні для ситуації, його манери передбачуваної професійної поведінки.У процесі занять студентська група стала «учнівською групою», а кожен її член послідовно виконував роль викладача. Продуктивна мовленнєва комунікація викладача передбачає розвиток у нього низки спеціальних здібностей: соціально-перцептивних (розуміти внутрішній стан партнера через сприйняття його зовнішньої поведінки, вигляду); здібності до ідентифікації (здатність поставити себе на місце іншої людини й передбачити її можливу реакцію); саморегуляції, вольового впливу, навіювання, керування своїм психічним станом у спілкуванні.

Майбутнім фахівцям фізичної культури пропонувалося виконання спеціальних вправ:

? вправи на послідовність виконання педагогічних дій: увійти в аудиторію, відчинити вікно, написати на дошці дату, сісти за стіл, відкрити навчальний журнал, вийти з аудиторії;

? вправи на послідовність тих самих елементів педагогічних дій із введенням неочікуваних завдань: сісти за стіл, відкрити книжку (раптовий стук у двері) реагуйте і дійте;

? вправи на виправдання поз у процесі педагогічної діяльності: завданням викладача по сигналу всі студенти займають відповідні пози, які згодом мають обґрунтувати;

? вправи на розвиток міміки, пантоміміки: тренування перед дзеркалом у зображенні здивування, хвилювання, гніву, сміху, іронії тощо.

Майбутні викладачі фізичної культури брали участь у «педагогічних іграх» (один із студентів грає роль викладача, інші ? студентів у тій чи іншій ситуації). Так, наприклад, була запропонована така ситуація на удаваному практичному занятті:

? викладач не дає студентам шансу висловитись, вони не мають можливості вставити слово;

? викладач постійно перебиває студентв під час бесіди;

? викладач ніколи не дивиться в очі під час розмови зі студентами, і вони не впевнені, чи слухає він їх взагалі;

? викладач дає зрозуміти, що розмова зі студентами викликає відчуття порожньої витрати часу;

? викладач постійно метушиться, складається враження, що олівець і папір займають його більше, ніж слова студента.

Завданням для студентів було визначити, чи викликають у них невдоволення або досаду й роздратування при спілкуванні з таким викладачем такі ситуації. Як подолати це становище.

Студенти виконували вправи на розвиток умінь контактувати. Їм пропонувалося таке завдання: поставте собі за мету під час заняття вступати в контакт винятково (чи переважно) з несимпатичними для вас студентами. Коли ви навчитесь контактувати з ними так само вільно і невимушене, як і з іншими, ускладніть завдання ? попросіть «колегу» прийти на ваше заняття і за вашою поведінкою визначити, хто зы студентів вам особливо симпатичний чи антипатичний. («Колега» не повинен цього помітити).

Розігрувалися і такі ситуації:

У вас прекрасний настрій. Спробуйте поводитися у розмові так, щоб ваш співрозмовник, перервавши її, запитав: «Що це ти сьогодні такий пригнічений?». А тепер навпаки. Ви не в настрої. Нехай ваші співрозмовники в жодному разі цього не помітять.

Студентам також було запропоновано мікровикладання - провести пробне дуже коротке (5-10хв.) заняття з групою студентів з відеозаписом і наступним аналізом в аудиторії (на кожному мікро занятті використовався один педагогічний прийом спілкування). Одним з напрямів практичної підготовки студентів вищого педагогічного закладу освіти є використання методів моделювання фрагментів виховних заходів та мікровикладання [102, с.286, с. 63-67], під якими розуміють спеціально організовану і педагогічно керовану діяльність, коли у спеціально створеній ігровій ситуації імітується певний реальний навчально-виховний процес.

Велику зацікавленість викликали заняття ? міні курси де деемонструвалися фрагменти фільмів з занять досвідчених педагогів-тренерів.

Певний педагогічний досвід набувався під час відвідувань майбутніми фахівцями занять досвідчених викладачів з наступним обговоренням побаченого.

Студентам досліджуваної групи були запропоновані вправи на розвиток умінь передкомунікативної орієнтації:

1) Розкладіть перед собою фотографії ваших майбутніх студентів, або відомих спортсменів. Спробуйте визначити, якими рисами характеру володіє та чи інша людина. Чому ви зробили такий висновок?

2) Завітайте в іншу студентськугрупу інституту. Подивіться на когось зі студентів і спробуйте вгадати його громадський і сімейний стани, біографію та інше. Постарайтесь зрозуміти, що саме у його зовнішності спонукало вас до тієї чи іншої гіпотези. Чи ваші враження відповідні дійсності, ви можете перевірити у бесіді з тими, за ким ви спостерігали.

Основним видом діяльності випускників академії фізичного виховання є ігрова спортивна діяльність. Спостерігаючи за своїми майбутніми учнями під час гри, спробуйте відповісти на запитання: хто зі студентської спортивної команди користується найбільшою популярністю і повагою серед своїх товаришів і чому; найменшою і чому; вирізніть найбільшого індивідуаліста в групі; спробуйте виділити групу студентів, котрі дружать між собою. Що їх пов'язує? Перевірте свої враження поспілкувавшись зі студентами цієї команди.

Відвідайте групу студентів під час початку занять і визначте: який сьогодні настрій у студентів; яка «техніка» прощання: кивок голови, помах рукою, поцілунок та ін.

У практичні заняття були включені завдання на розвиток умінь контактувати. Студенти записували на камеру як вони проводили заняття, свое спілкування, та обговорювали свої враження.

Значні можливості для формування культури педагогічного спілкування закладені у спеціальному тренінгу.

За визначенням Л. А. Петровської, соціально-психологічний тренінг - це засіб психологічної дії, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, умінь і досвіду в галузі міжособистісного спілкування.

Дослідження, проведені вченою, дозволили визначити основні ідеї проведення занять методом соціально-психологічного тренінгу: рівність позицій; визнання активної ролі в процесі пізнання; реалізація активності у вигляді самопізнання, самовираження та самовиховання; включення в процес взаємодії елементів дослідження «як важливої умови возвеличення людини»; актуалізація потенціалу особистості кожного учасника через апеляцію до особистості та її возвеличення шляхом пізнання.

Особливістю соціально-психологічного тренінгу є те, що його учасникам пропонується такий спосіб отримання знань, який докорінним чином відрізняється від традиційного. Для нього характерні: самостійність набуття знань, поєднання знань з практикою, осмисленість, особистісна зацікавленість та значимість, емоційне забарвлення. Окрім того, сам характер участі в тренінгу спрямований на особистісну корекцію. Приймаючи участь в груповій взаємодії, учасники усвідомлюють себе як особистість через колег в групі, тобто діє принцип дзеркального відображення.

Таким чином, соціально-психологічний тренінг як форма навчання передбачає отримання знань, як правило, не в готовому вигляді від викладача, а через власне здобування за допомогою педагога-тренера. А це вже принципово інша основа особистісно-професійного розвитку, де переважають процеси мислення та переструктурування образу «Я» [113].

Тренінг являє собою сукупність групових методів формування умінь і навичок самопізнання, спілкування і взаємодії людей у групі. Основними засобами тренінгу є групова дискусія та рольова гра в різних їх модифікаціях і поєднаннях.

Тренінг застосовується як з метою формування і вдосконалення загальної комунікативної готовності особистості, так і для вироблення специфічних комунікативних навичок у представників тих професій, які припускають інтенсивний контакт з іншими людьми (викладачі, керівники, лікарі, тренери тощо). Завдання формування навичок спілкування, взаємодії в групі найлегше вирішити на основі аналізу значущої спільної діяльності [118].

Проведений у нашому дослідженні тренінг був спрямований на актуалізацію і розвиток комунікативної сфери особистості майбутнього викладача фізичної культури (Додаток Д). Завдання тренінгу вбачалися такі:

1. Розвиток комунікативних навичків і емпатії для встановлення і підтримки контактів в спілкуванні.

2. Розвиток психологічної спостережливості, як здібності фіксувати і запам'ятовувати всю сукупність сигналів отриманих від партнера по спілкуванню.

3. Формування і розвиток здатності прогнозувати поведінку іншого і передбачати свій вплив на нього.

Зміст тренінгових занять був розроблений з урахуванням того, що студенти повинні отримати навички не тільки позитивного спілкування, але й уміння інтерпретувати отриманні знання в майбутній професійній діяльності, тому в їх змісті відображалися ті знання, які студенти отримали на лекціях. В основу тренінгових занять покладено принцип послідовності. Кожне заняття логічно витікало з попереднього і було, в змістовному плані, основою для наступного.

Обрана послідовність занять обумовлена внутрішньою логікою подання завдань, вправ, які мають забезпечити системність та цілісність в опануванні майбутніми викладачами фізичної культури теоретичними знаннями та практичними навичками й уміннями в спілкуванні через активну участь у різних вправах, групових дискусіях, моделюванні ситуацій у рольових іграх, психогімнастичних вправах та ін.

Організація роботи групи ґрунтувалася на принципах гуманістичної педагогіки і психології: прийняття себе та інших, довірливі стосунки, відкритість та щирість вираження власних почуттів, толерантність, самоусвідомлення та саморозвиток.

Кожне заняття складалося з таких етапів:

Організаційна частина (привітання). Мета: створення атмосфери довіри, емоційного контакту. Привітання були підібрані таким чином, щоб майбутні викладачі змогли їх використовувати у своїй практичній діяльності.

Очікування. Мета: налаштування на роботу, усвідомлення цілей діяльності на занятті та актуальних питань.

Основна частина. Мета: опрацювання інформації щодо теми тренінгу, оптимізація перцептивного, комунікативного, інтерактивного аспектів професійно-педагогічного спілкування.

Заключна частина. Розвиток рефлексії, підведення підсумків щодо очікувань, завдання для самостійної роботи. На етапі привітання нами використовувалися вправи, які можна повторювати на кожному занятті.

Для визначення ефективності тренінгової роботи, отримання додаткової інформації, отримання зворотнього зв'язку та подальшого корегування ходу тренінгу, нами було запропоновано використання опитувальника. Опитувальник складається з 3-х груп питань: питання з 1-го по 5-й повідомляють нам про стан учасників тренінгу, 6-е питання надають інформацію про відношення студентів до роботи того, хто проводить тренінг, це і є зворотній зв'язок (табл. 2.1.).

Таблиця 2.1

Опитувальник визначення ефективності тренінгової роботи

«_____________» 20	5 4 3 2 1
1 Сьогоднішні заняття справили на мене велике враження.		Не справили великого враження.
2 Я повністю задоволений своєю поведінкою сьогодні.		Не задоволений
3. Сьогодні я відчував себе дуже неспокійно.		Зовсім спокійно
4. Я почерпнув для себе багато корисного з сьогоднішніх занять.		Я не почерпнув нічого корисного з сьогоднішніх занять
5. Думаю, я надаю сильний вплив на хід роботи групи		Я не чинив істотного впливу на хід роботи групи
6 Що в сьогоднішніх заняттях було для Вас: А) самим корисним __________________________________________________________ Б) самим марним ________________________________________________________ В) найприємнішим ___________________________________________________________ Г) найнеприємнішим _________________________________________________________
7. Я багато чого можу навчитися у таких людей, як (керівника не називати) А)
__________________________________ Б) __________________________________ В) __________________________________

Після тренінгу спілкування було проведено повторне тестування випробовуваних і виконано порівняльний аналіз результатів в експериментальній групі до і після проведення тренінгу. В таблиці 2.2. наведені результати дослідження комунікативної сфери в даній групі.

Таблиця 2.2

Зведена таблиця результатів дослідження комунікативної сфери в ЕГ-1 на контрольному етапі експерименту

	Найменування показника	Первінне тестування (середнє значення по групі)	Вторінне тестування (середнє значення по групі)
1	Рівень комунікативних здібностей ? низький ? середній ? високий	8,0% 58,3% 33,3%	8,5% 66,6% 25,0%
2	Потреба в спілкуванні ? низька ? середня ? висока	8,0% 50,0% 42,0%	0,0% 42,0% 58,0%
5	Комунікативний контроль ? низький ? середній ? високий	8,0% 50,0% 41,6%	8,0% 38,3% 58,3%
6	Вміння бути добрим співрозмовником ? поганий слухач ? середній слухач ? добрий слухач	16,6% 8,0% 75,0%	0,0% 41,7% 58,3%
7	Вміння слухати ? низький ? середній ? високий	0,0% 41,7% 58,3%	0,0% 0,0% 100,0%

Більш детальний аналіз відображений на рисунках 2.5.-2.9. де наочно зображені зміни в комунікативній сфері у досліджуваних студентів після проведення тренінгу. Результати показані в процентному співвідношенні від загальної кількості випробовуваних в експериментальній групі.

Визначилося, що в досліджуваних показниках комунікативної сфери особливих змін після впровадження експериментальної методики не відбулося. Очікувалося, що рівень комунікативних здібностей залишиться на колишньому рівні або зросте. Проте він трохи знизився.

Рис. 2.5 Рівні розвитку комунікативних схильностей студентів в ЕГ-1 (контрольний етап експерименту)

На наш погляд це пов'язано з тим, що була проведена недостатня кількість занять, і можна припустити, що сама проблема професійного спілкування як така ще не усвідомлюється, у студентів недостатньо сформовано розуміння відповідності майбутньої професії, недостатньо виражений професійний інтерес і переважають інші спрямованості у навчанні.

Для випробовуваних з низькими комунікативними показниками, які не змінилися, є притаманним певний дискомфорт в спілкуванні навіть зі своїми однокурсниками. Можливо цей прояв особистісної індивідуальності або одна з форм захисту, причиною якої є попередній негативний досвід спілкування і сильний груповий вплив під час тренінгу.

До позитивних моментів можна віднести те, що зросла потреба в спілкуванні, збільшився рівень комунікативного контролю і рівень уміння слухати.

Рис. 2.6 Рівні потреби у спілкуванні студентів в ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).



Рис. 2.7 Рівні розвитку комунікативного контролю студентів в ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).

Рис. 2.8 Результати тесту «Вміння слухати» №1 в ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).

Рис. 2.9 Результати тесту «Вміння слухати» №2 в ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).

Можна припустити, що в результаті проведеної роботи у студентів підвищився рівень уваги при сприйнятті і оцінці співбесідника, підвищилася потреба звіряти свої власні враження з оцінками і думками інших людей.

Далі ми порівняли результати повторного тестування між експериментальною і контрольною групами.

Основна різниця в показниках між КГ-1 і ЕГ-1 має місце в середніх і високих значеннях рівня комунікативних та організаторських схильностей, відповідно 30%, ? 66,6% і 50% ? 25%. На наш погляд, це може пояснюватися тим, що для контольної групи характерна задоволеність результатами, яких, випробовувані даної групи реально добиваються в практиці спілкування з людьми. В експериментальній групі ці показники знижені із передбачуваних нами причин, які описані раніше. Результати показані на рис. 2.10.



Рис. 2.10 Рівні розвитку комунікативних схильностей студентів в КГ-1 та ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).

Також в контольній групі виявлені більш низькі показники потреби в спілкуванні, рівні комунікативного контролю і рівень «доброго» слухача. Це ще раз свідчить про те, що в своїй сфері спілкування у студентів контольної групи складаються взаємостосунки з оточуючими людьми які їх задовольняють, і немає відчуття дефіциту комунікативних здібностей (рис. 2.11. - 2.14.).



Рис. 2.11 Рівні потреби у спілкуванні студентів вКГ-1 та ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).

Рис. 2.12 Рівні розвитку комунікативного контролю студентів в КГ-1 та ЕГ-1 (контрольний етап експерименту).



Рис. 2.13 Результати тесту «Вміння слухати» № 1 в КГ-1 таЕГ-1 (контрольний етап експерименту)

Рис. 2.14 Результати тесту «Вміння слухати» №2 в ЕГ-1 та КГ-1 (контрольний етап експерименту).

Таким чином, можна говорити про доцільність впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури, оскільки він сприяє певним змінам в комунікативній сфері особистості, а саме: підвищенню рівня потреби в спілкуванні, розширенню сфери спілкування, задоволеності від взаємодії з іншими людьми. Студенти вчилися вибирати адекватний стиль і засоби спілкування, правильно сприймати ситуацію і діяти в ній. Також тренінг сприяє підвищенню рівня комунікативного контролю, що дозволяє вчитися контролювати свою поведінку і прояв емоцій під час комунікації. Підвищення емоційного тону вражень, на наш погляд говорить про те, що напрям роботи вибраний правильно, оскільки сильний прояв емоцій, позитивних або негативних говорить про те, що успіхи або невдачі пов'язані з вельми значущими для людини потребами або мотивами.

2.3 Методичні рекомендації для викладачів щодо формування комунікативних умінь та навичок у майбутніх викладачів фізичної культури

Взаємини між викладачами і студентами, повинні будуватися на суб'єкт-суб'єктній основі, коли обидві сторони спілкуються як рівноправні учасники процесу спілкування.

Щоб такий вид спілкування став реальністю, необхідна сформованість гуманістичного за своїм характером комунікативного ядра особистості як у викладача, так і у студента.

1. Необхідно кожному учаснику спілкування прищеплювати культуру

спілкування і формувати позитивний досвід, виробляти вміння бачити в людині найвищу цінність, а в співрозмовнику, учаснику спілкування ? особистість, настільки ж значущу, як і він сам.

2. Слід звернути увагу на те, що взаємодію можна розглядати як своєрідний процес впливу людей один на одного. Взаємодія ? це вид відносин, виражений у різноманітних зв'язках між партнерами по спілкуванню. Навчальна взаємодія ? предметна, ситуативна, рефлексивна, багатозначна. Позитивна взаємодія ґрунтується на співробітництві.

3. Співробітництво проявляється у способах організації діалогу, оцінці діяльності партнерів по спілкуванню, створення атмосфери довіри.

4. Стосунки між викладачами і студентами повинні будуватися на основі партнерства, діалогічної взаємодії. Діалог реалізується через бесіду, дискусію. Їхня ефективність багато в чому залежить від постановки питань.

5. Дискусія передбачає спір у ході обміну думками до проблеми що виникла, яка має певні технологічні прийоми аргументації, докази та конструктивної критики.

6. Для педагога в ситуації навчальної діалогової взаємодії важливим є вміння припинити розмову, не ображаючи співрозмовника (студента), розуміння та врахування індивідуально-психологічних собливостей студентів у процесі професійної підготовки.

7. Створення сприятливих умов для реалізації комунікативного потенціалу студентів і здійснення ними самоуправління своєю професійною підготовкою та особистісним розвитком за допомогою, широкого впровадження активних форм і методів соціального навчання, зокрема соціально-психологічного тренінгу.

8. Для педагога необхідно мати досвід вільно організовувати діалог із різними за фахом людьми, реальними й віртуальними партнерами, вдаючись до вербальних, невербальних засобів комунікації, активно використовуючи можливості і тих і інших для організації плідного взаємообміну інформацією.

9. Чим ширший творчий діапазон застосовуваних викладачем прийомів і засобів спілкування в успішному рішенні навчально-виховних завдань, тим вищий рівень його професійної культури.

Висновки до 2 розділу

Комунікативна сфера досліджуваних студентів - майбутніх викладачів фізичної культури, характеризується переважанням середнього рівня комунікативних та організаторських схильностей, достатньо високими рівнями потреби в спілкуванні, комунікативного контролю, вміння слухати, середнім рівнем здатності сприймати і оцінювати співбесідника. Проблемними зонами є висока емоційність, що заважає встановлювати контакти з партнерами по спілкуванню.

Після впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури в ЕГ-1, в досліджуваних показниках особливих змін не відбулося. Рівень комунікативних здібностей навіть трохи знизився. На наш погляд це пов'язано з тим, що сама проблема професійного спілкування як така, ще не усвідомлюється, у студентів недостатньо сформовано розуміння відповідності майбутньої професії, недостатньо виражений професійний інтерес і переважають інші спрямованості.

До позитивних моментів можна віднести те, що зросла потреба в спілкуванні, збільшився рівень комунікативного контролю і рівень уміння слухати, що імовірно пов'язано з підвищенням рівня уваги при сприйнятті і оцінці співбесідника. Тренінг розвитку комунікативної компетентності дозволяє за порівняно невеликий проміжок часу вирішити завдання формування і розвитку здібностей, які є необхідними для ефективного професійного спілкування та особистісного зростання як необхідної умови нарощування потенціалу особистості викладача.

Результатом проведення тренінгу стали: система знань про особливості професійно-педагогічного спілкування; стилі спілкування, зокрема, про особливості власного комунікативного стилю; загальні та специфічні комунікативні вміння, які дають змогу успішно встановлювати контакт з іншою людиною, адекватно пізнавати її внутрішні стани, керувати ситуацією

взаємодії з нею, застосовувати конструктивні стратегії поведінки в конфліктних ситуаціях; культура мовлення; гуманістична установка на спілкування, емпатія, рефлексія; позитивна «Я-концепція».

Активні методи та доброзичливе ставлення, прийняття і підтримка особистості, створення умов для саморозвитку ? усе це стало тими чинниками, які сприяли розвитку комунікативної сфери майбутніх викладачів фізичної культури. Збагачення досвіду інтерактивної взаємодії на практичних заняттях забезпечується завдяки наступним умовам: розробка основного змісту діяльності і форм взаємодії студентів в групі; нормування просторової і тимчасової організації спілкування; розвиток ініціативності в спілкуванні; розвиток здатності і готовності студентів працювати в команді; розвиток досвіду сумісного сприйняття і оцінки; активна позиція викладача.

За результатами повторного тестування в КГ-1 виявлені більш низькі показники потреби в спілкуванні, рівні комунікативного контролю і рівні «доброго» слухача. Різниця в показниках між ЕГ-1 та КГ-1 має місце в середніх і високих значеннях рівня комунікативних та організаторських схильностей. На наш погляд, це може пояснюватися тим, що для студентів КГ-1 є характерним задоволеність результатами спілкування, яких випробовувані даної групи реально добиваються в практиці роботи з людьми, і в них немає відчуття дефіциту комунікативних здібностей.

Ми вважаємо, що мету формувального експерименту було досягнуто частково, оскільки відбулися певні зміни комунікативної і емоційної сфери його учасників через підвищення потреби звіряти свої власні враження з оцінками і думками інших людей. Таким чином, можна говорити про доцільність впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури, оскільки він сприяє певним змінам в комунікативній сфері особистості майбутніх фахівців, а саме: підвищенню рівня потреби в спілкуванні, розширенню сфери спілкування, задоволеності від взаємодії з іншими людьми, розвитку комунікативних навичок та вмінь.

РОЗДІЛ 3. ОХОРОНА ПРАЦІ

3.1 Організація служби охорони праці у вищих навчальних закладах

Охорона праці ? це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

В Україні законодавчо передбачається управління охороною праці на державному, галузевому, регіональному та виробничому рівнях.

Політика адміністрації закладу, установи, організації в галузі охорони праці формується відповідно до вимог статті 4 Закону України «Про охорону праці» і базується на принципах:

? пріоритету життя і здоров'я працівників та учнів, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці і навчання;

? підвищення рівня безпеки праці та навчання шляхом забезпечення суцільного контролю за станом охорони праці, удосконалення матеріально-технічної бази;

? комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних, відомчих програм із цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень у галузі науки й техніки, охорони довкілля;

? соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань;

? встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх структурних підрозділів і категорій працівників закладу, установи;

? адаптації трудових процесів до можливостей працівника та учня (вихованця, слухача) з урахуванням його здоров'я і психологічного стану;

? використання економічних методів управління охороною праці, участі роботодавця у фінансуванні заходів з охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на цілі, досягнення яких не суперечить законодавству;

? інформування учасників навчально-виховного процесу, працівників, проведення їх навчання і підвищення кваліфікації з питань охорони праці;

? забезпечення координації діяльності всіх учасників системи управління охороною праці: роботодавця і його представників, адміністрації закладу, відповідальних осіб (служби охорони праці), а також співробітництва між роботодавцем і працівниками (уповноваженими особами, членами профкому) під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому рівні;

? впровадження перспективного досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі соціального партнерства [39].

Основним законом, що гарантує право громадян на безпечні та нешкідливі умови праці, є Конституція України. У Конституції проголошено, що громадяни України мають право на працю, яку вони вільно обирають, або на яку погоджуються.

Роботодавець зобов'язаний забезпечити нешкідливі умови праці відповідно до вимог безпеки і гігієни праці.

Держава створює умови для повної зайнятості працездатного населення, рівні можливості для громадян у виборі професії та роду трудової діяльності, здійснює програми професійно-технічного навчання, підготовки та перепідготовки робітників.

Реалізація цих прав здійснюється через виконання вимог, викладених у законодавчих актах щодо охорони праці, а саме:

? Кодексі законів про працю;

? Законі «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»;

? Законі «Про охорону праці»;

? Законі «Про пожежну безпеку»;

? Законі «Про охорону здоров'я»;

? Законі «Про охорону навколишнього природного середовища»;

? Законі «Про колективні договори і угоди»;

? Законі «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку»;

? Законі «Про поводження з радіоактивними відходами»;

? Законі «Про дорожній рух».

Навчальні плани закладів освіти всіх рівнів, незалежно від їх галузевого підпорядкування і форм власності, повинні передбачати вивчення питань охорони праці. Зміст і обсяги навчання з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності в закладах освіти регламентуються типовими навчальними планами і типовими навчальними програмами, які затверджуються Міністерством освіти України за погодженням з Держнаглядохоронпраці. У підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах та ін. із спеціальних дисциплін повинні передбачатись розділи з охорони праці за відповідною тематикою.

У вищих закладах освіти незалежно від рівня акредитації, студенти вивчають комплекс нормативних навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі», а також окремі питання (розділи) з охорони праці та безпеки життєдіяльності в загальнотехнічних і спеціальних дисциплінах, які органічно пов'язані з їх тематикою.

Кількість годин, передбачених для вивчення нормативних навчальних дисциплін «Безпека життєдіяльності», «Основи охорони праці» та «Охорона праці в галузі», не може зменшуватись при розробці та перегляді освітньо-професійних програм без погодження з Держнаглядохоронпраці. За рішенням вищих закладів освіти обсяги навчання в годинах з цих дисциплін можуть збільшуватися залежно від небезпечності професії, за якою здійснюється підготовка фахівців.

До початку колективної трудової діяльності студенти вивчають основи законодавства про працю та відповідні нормативні акти про охорону праці в своїх закладах освіти, а за місцем колективної трудової діяльності вони проходять навчання з питань охорони праці згідно з чинним на підприємстві положенням про навчання.

3.2 Охорона праці при проведенні занять з фізичної культури

У відповідності з Правилами безпеки з фізичної культури і спорту у ВНЗ дозвіл на проведення занять з ФК видається щорічно комісією з прийому освітніх закладів до нового навчального року за участю представників територіальних органів санепіднагляду, енергонагляду, пожежного нагляду. Площі спортивних залів прийняті 9*18м, 12*24м, 18*30м при висоті стелі не менше 6м. При спортивних залах повинні бути передбачені снарядні площею 16-32м2, раздевальные кімнати для юнаків і дівчат, душові, вбиральні, кімнати для викладача (тренера). Кількість місць у спортивному залі під час проведення занять встановлюється із розрахунку 0,7 м2 на одного студента. Заповнення залу понад установлену норму забороняється. Фарбування стін і стелі спортивного залу повинна бути стійкою до ударів м'яча, не обсипатися і не бруднити при торканні стін. Стіни спортивного залу на висоту 1,8 м не повинні мати виступів, а ті з них, які обумовлені конструкцією залу, повинні бути закриті дерев'яними панелями на таку висоту. Прилади опалення повинні бути закриті дерев'яними щитами та не повинні виступати з площини стіни. Скління вікон повинно мати захисну огорожу від ударів м'ячем, вікна повинні мати фрамуги для провітрювання. Освітленість спортивного залу має бути не менше 300пк ? під час занять рухливими і спортивними іграми, 200пк ? при заняттях гімнастикою і боротьбою, 150пк ? при заняттях легкою і важкою атлетикою. Чищення світильників повинна здійснюватися електротехнічним персоналом не менше двох разів на місяць. Світильники повинні бути закриті захисними решітками від ударів м'ячем. Електрична мережа, яка забезпечує спортивний зал, повинна бути обладнана рубильниками або двополюсними вимикачами, встановленими поза приміщенням-у коридорі, на сходовій площадці і т. д. В спортивному залі має бути аварійне освітлення, що забезпечує освітленість не менше 0,5 пк на підлозі по лінії основних проходів і на сходах. У спортивному залі на видному місці вивішується план евакуації на випадок пожежі або стихійного лиха з усіх приміщень спортивного залу. Двері, призначені для евакуації, повинні відкриватися в бік виходу з приміщення. В спортивному залі має бути не менше двох дверей, одна з яких повинна виходити на територію навчального закладу. Двері евакуаційних виходів дозволяється замикати тільки знутрі, з допомогою запорів, що легко відкриваються. Вентиляція спортивного залу повинна здійснюватися природним наскрізним провітрюванням залу через вікна й фрамуги, а також за допомогою спеціальних вентиляційних припливно-витяжних пристроїв. Ці пристрої повинні бути завжди справними, піддаватися плановому ремонту, періодичному технічному та санітарно-гігієнічному випробуванню, результати якого заносяться в спеціальний журнал. У спортивному залі повинні бути вивішені на видному місці інструкції з охорони праці всіх спортивних дисциплін з ФК, а також інструкція з охорони праці при проведенні спортивних змагань. Спортивний зал забезпечується медичною аптечкою, укомплектованої необхідними медикаментами і перев'язувальними засобами для надання першої долікарської допомоги потерпілим, поруч з аптечкою повинна бути інструкція з надання першої допомоги при травмах. Спортивний зал комплектується двома вогнегасниками. Зі студентами повинні проводитися всі види інструктажів з охорони праці з реєстрацією у відповідних журналах. Результати перевірки надійності установки і результати випробувань спортивного інвентарю та обладнання, що проводяться щорічно перед початком навчального року комісією навчального закладу, повинні бути зафіксовані в журналі реєстрації результатів випробувань спортивного інвентарю, обладнання та вентиляційних систем. Методика випробувань спортивного інвентарю та обладнання визначена Правилами безпеки занять з ФК і спорту в освітніх установах.

Для сприяння правильному фізичному вихованню студентів у ВНЗ до початку занять з фізичного виховання проводиться лікарський (первіснийний ? на першому і повторний на наступних курсах і перед спортивними змаганнями) контроль стану здоров'я студентів. На основі даних про стан здоров'я, фізичного розвитку та підготовленості студенти розподіляються на три медичні групи: основна, підготовча та спеціальна.

Основними причинами виникнення спортивних травм можуть бути: недоліки і помилки в методиці проведення занять, неповноцінне, матеріально-технічне забезпечення занять і змагань, недоліки в організації занять і змагань, вимог лікарського контролю, недисциплинированность студентів і т. д. Тому викладачі кафедри фізвиховання та спорту повинні чітко організовувати заняття зі студентами, суворо дотримуючись вимог охорони праці: на заняттях з гімнастики, наприклад, відсутність страховки виконавців вправи може призвести до травм і тому необхідно завжди організовувати її на всіх снарядах.

При проведенні занять з футболу до метання снарядів на одному де також можливі випадки травматизму. Викладачеві необхідно провести заходи, що виключають нещасні випадки. Змагання і тренування з метання спортивних снарядів повинні проводитися з дотриманням суворих заходів, щоб у разі зриву снаряд не влучив в оточуючих. Викладачу слід постійно спостерігати, щоб з правого боку від метальника не було людей, так як зриви снаряду зазвичай відбувається через незавершеніст повороту. При проведенні занять забороняється метати списа, диска, молота або гранати назустріч один одному. Місця для метань повинні огорожуватися металевою сіткою. Навчально-тренувальні заняття і змагання з плавання на природних водоймищах проводяться при наявності сувогрого нагляду і контролю з боку санітарно-епідемічної станції. Нерідко причинами травм є неорганізованість занять, або відсутність викладача на заняттях. Тому на засіданніях кафедри фізичного виховання і спорту повинні систематично заслуховуватися виступи викладачів з методики проведення занять або змагань з урахуванням забезпечення повної безпеки. Такі заслуховування повинні стати основою для розробки єдиної методики безпечного проведення окремих видів занять з фізичного виховання. Відсутність викладачів на заняттях, навіть короткочасне, має стати предметом аналізу зав.кафедрою і подальшого всебічного обговорення.

Висновки до розділу 3

Отже, поняття «охорона праці» визначено статтею 1 Закону України «Про охорону праці». Охорона праці ? це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі праці та навчання.

Головною метою охорони праці є створення на кожному робочому(навчальному) місці безпечних умов праці, безпечної експлуатації обладнання, зменшення або повна нейтралізація дії шкідливих і небезпечних виробничих факторів на організм людини і, як наслідок, зниження виробничого травматизму та професійних захворювань.

Створення безпечних і здорових умов навчання сприяє підвищенню його продуктивності та зниженню. Підвищення продуктивності відбувається за рахунок зниження стомлюваності студентів протягом навчального часу, його раціонального використання. Ефективність навчання підвищується при зменшенні витрат на компенсацію витрат часу в зв'язку з тимчасовою або стійкою непрацездатністю.

У Законі «Про охорону праці» вперше в історії України економічні заходи управління охороною праці зведені до рангу державної політики. Цим Законом у суспільстві стверджуються принципово нові взаємовідносини, що базуються на економічному механізмі управління умовами праці (навчання) ? формуванні у власника (роботодавця) економічної зацікавленості у здійсненні заходів щодо поліпшення умов праці (навчання).

ВИСНОВКИ

На підставі теоретичного аналізу результатів нашого дослідження ми дійшли таких висновків:

1. Зясовано, що під ефективним професійно-педагогічним спілкуванням розуміється здатність викладача орієнтуватися у різних ситуаціях педагогічного спілкування, адекватно сприймати і розуміти особистісні риси та поведінку студентів, налагоджувати продуктивні міжособистісні стосунки з ними, створювати сприятливий емоційний мікроклімат в студентському колективі.

2. Визначено, що формування комунікативних навичок та вмінь майбутнього викладача фізичної культури є складним багатогранним процесом, в ході якого повинна здійснюватися цілеспрямована педагогічна дія на все складові її компоненти - когнітивний, емоційний і поведінковий. Володіння комунікативними навичками та уміннями є основою комунікативної компетентності викладача, процесу контакту у спілкуванні, одним із видів професійних умінь педагога які забезпечують творче самопочуття особистості в спілкуванні та творчий компонент у педагогічному спілкуванні. Комунікативні навички та уміння майбутнього викладача сприяють ефективному, раціональному, цілеспрямованому, педагогічному спілкуванню зі студентами і полягають у здатності перебудовувати спілкування у відповідності до розвитку студентів, на основі знань етики спілкування, педагогічного такту й майстерності.

3. У дослідженні розкрито загальні умови ефективного впливу на формування комунікативних умінь та навичок у студентів - майбутніх викладачів фізичної культури:

? розвиток методичної і комунікативної компетентності студентів ? наявність сформованого у студентів категорійно-понятійного апарату «комунікація», «професійне педагогічне спілкування»;

? оволодіння студентами техніками емпатійного слухання; індивідуально-особистісна орієнтація і диференціація, завдяки ефективній діагностиці;

? гуманізація взаємостосунків між учасниками навчального процесу;

? звернення до аналізу спілкування між викладачем і студентом;

? упровадження в навчальну практику широкого спектру мовних засобів;

? засвоєння студентами компонентів невербальної комунікації;

? звернення до аналізу суб'єктивних емоційних станів в сумісних спортивних іграх, що проводяться;

? освоєння студентами особливостей побудови висловів описового і оповідного характеру на основі ілюстрацій, ситуаційних задач, навчальних фільмів безперервності і спадкоємності комунікативної підготовки.

4. З'ясовано, що питання про формування комунікативної сфери майбутнього викладача фізичної культури можна розглядати в двох аспектах: по-перше, в контексті загальної роботи з формування його професійної компетентності, використовуючи як традиційні методи і прийоми (усні відповіді, виступи, доповіді, бесіди на семінарах і практичних заняттях), так і нетрадиційні (використання активних методів, проведення ділових ігор, аналіз педагогічних ситуацій тощо); по-друге, засобом спеціально організованого тренінгу.

5. Експериментально доведено, що впровадження комплексу організаційно-методичних заходів формування комунікативних умінь та навичок майбутніх викладачів фізичної культури в ЕГ-1 сприяє зростанню потреби в спілкуванні, збільшенню рівня комунікативного контролю і рівня уміння слухати, що імовірно пов'язано з підвищенням рівня уваги при сприйнятті і оцінці співбесідника. Тренінг розвитку комунікативної компетентності дозволив за порівняно невеликий проміжок часу вирішити завдання формування і розвитку умінь та навичок, які є необхідними для ефективного професійного спілкування. Але загальний рівень комунікативних здібностей навіть трохи знизився. На наш погляд це пов'язано з тим, що сама проблема професійного спілкування як така, ще не повністю усвідомлюється, у студентів недостатньо сформовано розуміння відповідності майбутньої професії, недостатньо виражений професійний інтерес і переважають інші спрямованості.

Результати експериментального дослідження дозволили зробити висновок про ефективність методики формування комунікативних знань і умінь у студентів ? майбутніх вчителів фізичної культури, що визначається достовірною різницею в результатах дослідження в експериментальній та контрольній групах до і після формувального експерименту. На підставі отиманих даних розроблено методичні рекомендації для викладачів щодо формування комунікативних умінь та навичок у майбутніх викладачів фізичної культури.