Размещено на http://www.allbest.ru/

Педагогічні спостереження як метод дослідження

(випускна робота)

Зміст

Вступ

1. Організація педагогічних спостережень

1.1 Загальна характеристика педагогічних спостережень

1.2 Недоліки спостереження як методу наукового дослідження та шляхи їх усунення

1.3 Об'єкти педагогічного спостереження

1.4 Види педагогічних спостережень

2. Контрольні запитання і завдання щодо спостережень та їх організації

3. Конспект уроку, розроблений внаслідок спостереженя

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Під спостереженнями розуміють пряму реєстрацію подій очевидцем. У широкому розумінні будь-яке наукове знання починається зі спостереження - безпосереднього сприйняття живої дійсності. В одних випадках ми спостерігаємо самі, в інших - послуговуємося даними спостережень інших осіб.

На відміну від звичайного, наукове спостереження характеризується тим, що:

1) воно підпорядковане зрозумілій дослідницькій меті та чітко сформульованим завданням;

2) спостереження планується за завчасно обдуманою процедурою.

Тому невипадково одним із найпоширеніших методів педагогічного дослідження, які використовуються на підготовчому його етапі та під час формувального експерименту, є педагогічне спостереження. Цей метод може бути успішно застосований в процесі виконання студентських курсових, дипломних і магістерських робіт.

Процедура будь-якого педагогічного спостереження складається із відповіді на питання: "Що спостерігати?", "Як спостерігати?", "Як зафіксувати спостережене?"

педагогічний спостереження урок

1. Організація педагогічних спостережень

1.1 Загальна характеристика педагогічних спостережень

Педагогічне спостереження - це цілеспрямоване планомірне сприйняття й аналіз навчально-виховного процесу та його оцінка на основі заздалегідь розробленого плану. Прикладом педагогічного спостереження є педагогічний аналіз і оцінка уроку фізичної культури або тренувального заняття.

Різновидом педагогічного спостереження є самоспостереження, яке як метод здебільшого використовується в дослідженнях найвищих спортивних досягнень окремих атлетів, що досягли рекордних результатів. Водночас самоспостереження успішно може використовуватись і в масових дослідженнях.

Спостереження - це цілеспрямоване сприйняття подій безпосередньо в момент їхнього протікання. Воно може бути особистим (безпосереднім) або опосередкованим із використанням інформації, отриманої різноманітними технічними засобами спостереження або фіксації наслідків діяльності учасників навчально-виховного процесу чи від інших осіб, які спостерігали цей процес. Основою спостереження є сприйняття як форма чуттєвого відображення об'єктивної реальності.

Чим досвідченіший спостерігач, тим точніше він оцінить хід педагогічного процесу за конкретними, часто ледь помітними проявами. Тембр голосу, порух очей, розширення або звуження зіниць, ледь помітні зміни в спілкуванні з іншими учасниками педагогічного процесу служать підставою для відповідних висновків. Дослідники виробляють спеціальні системи, механізми фіксації психолого-педагогічних явищ за їх зовнішніми проявами.

Готуючись до спостережень варто чітко визначити об'єкт, прийоми реєстрації явищ і фактів, обраних об'єктом спостереження. Об'єктом спостереження можуть бути спеціальні, педагогічні, психологічні, фізичні, технічні, тактичні дії, різні сторони навчально-виховного процесу або діяльності (поведінка вчителя та учнів, взаємовідносини між суб'єктами педагогічного процесу, пізнавальна активність учнів, кількісні показники діяльності, якісні показники навчально-виховного процесу).

Залежно від об'єкта спостереження, його завдань необхідно підготувати відповідні способи реєстрації результатів спостереження. Це можуть бути заздалегідь виготовлені спеціальні протоколи, аудіо і відеоапаратура, вимірювальне приладдя тощо.

Достоїнством спостереження є надання досліднику можливості вивчати предмети в цілому, в природному функціонуванні, реальних зв'язках і проявах водночас, одержати інформацію про деталі навчально-виховного процесу, які не вдається одержати іншими методами дослідження. Ця інформація необхідна для уточнення гіпотези і методики дослідження та педагогічної оцінки фактів, одержаних іншими методами. Наприклад, для пояснення результатів тестування учасників експерименту, хронометрування і анкетування; перевірки ефективності рекомендацій, розроблених дослідником і впроваджених в практику.

1.2 Недоліки спостереження як методу наукового дослідження та шляхи їх усунення

Спостереження як метод дослідження не позбавлений недоліків, серед яких найсуттєвішим є суб'єктивізм в оцінці подій та недоступність інформації про мотиви діяльності, емоційний стан чи інші стани учасників експерименту.

Зазначена вище небезпека втратити об'єктивність найбільше притаманна спостереженню за способом "включеного", коли спостерігач стає на позицію тих, кого спостерігає і в середовищі кого діє. Але така зацікавленість разом з тим може бути і перевагою, якщо дослідник тверезо оцінює ситуацію і неухильно дотримується продуманої концепції дослідження.

Суб'єктивний вплив на оцінку того, що відбувається, можливий і в процесі спостереження "збоку". Достовірність і обґрунтованість суджень за враженнями спостерігача, як зазначає В.А. Ядов, досягає лише 0,5 кореляції з даними, одержаними об'єктивними способами. Це пояснюється поблажливістю спостерігача і тенденцією оцінювати ситуацію позитивніше, ніж це відбувається насправді. Можливі випадки і зворотного ефекту: надмірне зниження оцінок певних дій; "помилка усунення", тобто страх перед крайніми судженнями; помилка "контрасту". Остання полягає в тому, що дослідник схильний оцінювати інших за своїми власними рисами характеру. Наприклад, занадто темпераментному здається, що інші люди дуже повільні, занадто розсудливі й мало експресивні. Іншими словами, особисті якості спостерігача суттєво позначаються на його враженнях, і про це не варто забувати.

У дисертаційних дослідженнях цей метод використовується лише в комплексі з іншими методами. Як самостійний метод, він може використовуватися для підготовки курсових, дипломних та магістерських робіт.

Спостереження - це не тільки відображення навчально-виховного процесу, явищ і фактів, що супроводжують його, але і їхня оцінка дослідником, яка зазвичай, робиться відповідно до еталонів, що сформувалися у нього в процесі навчання і набуття практичного досвіду. В зв'язку з цим існує реальна загроза, що зроблені висновки не завжди будуть збігатися з реальною дійсністю.

Зважаючи на ці факти, досліднику необхідно: 1) глибоко розуміти навчально-виховний процес, мати широке професійно-педагогічне мислення, інтуїцію, яка дозволить бачити всі нюанси цього процесу (тренерові, наприклад, складно бачити нюанси уроку, а вчителеві - тренувального заняття). Досвід показує, що уміння спостерігати можна вдосконалювати; 2) розробити методику спостереження, яка передбачає: використання технічних прийомів оцінки явищ, що спостерігаються; багаторазові спостереження; порівняння побаченого з науковими даними та надбаннями практиків; залучення до спостереження інших людей; зіставлення даних спостереження з даними лікарського контролю, самоконтролю, досягненнями учасників дослідження.

Оцінюючи результати дослідження, необхідно враховувати реакцію тих, хто займається і педагога на факт спостереження, оскільки їхня поведінка стає менш природною, що може позначитися на результатах діяльності.

Нарешті, підвищить об'єктивність методу спостереження добре підготовлена процедура фіксації його результатів, яка передбачає умовні позначення і відповідні графи запису в протоколі спостереження для кожного виду дій, що є предметом дослідження.

В практиці спортивного тренування для ведення спостереження найчастіше використовують різноманітні схеми, протоколи, таблиці й карти обліку зі спеціально розробленими умовними позначеннями. Ефективність запису спостережень залежить від попередньої підготовки протоколів, форма та зміст яких мають відповідати завданням дослідження.

Для прикладу подаємо протокол спостереження, розроблений для оцінювання уміння учнів грати в баскетбол, відповідно до якого, оцінка ефективності ігрової діяльності визначається за загальною кількістю балів, набраних учнем під час гри.

Протокол спостережень №1 за діями учня 5 класу ЗОШ № 9 м. Тернополя Герасим'юка Остапа під час гри в баскетбол

Дії в нападі

Передачі

Вчасність, точність +

Невчасність, неточність -

+

+

-

S1 =2

P1=1

Ведення

Доцільність, вчасність ведення, обведення суперника, відсутність пробіжки, втрати м'яча +

Недоцільність, невчасність ведення, втрата м'яча, перенос м'яча, пробіжка -

+

+

+

-

-

S2 =3

P2=2

Кидок

Доцільність, вчасність +

Недоцільність, невчасність -

+

+

S3 =2

P3=0

Результативний ++

Нерезультативний -

+

+

-

S4=2

P4=1

Інші дії в нападі

Активні дії в нападі (вихід на вільне місце, виконання відриву, активна гра під щитом, тощо)

Пасивність у нападі (відсутність виходу на вільне місце, невиконання відриву, неучасть у атакувальних діях, пасивна гра під щитом, тощо)

+

+

+

-

-

S5 =3

P5=2

Дії в захисті

Активні дії в захисті ("тримання" гравця без м'яча, "тримання" гравця з м'ячем; вибивання, виривання м'яча; активне переміщення в захисті; активність на підборі м'яча від щита; взаємодопомога та взаємовиручка партнерів, тощо)

Пасивність у захисті ("не тримання" гравця без м'яча; "не тримання" гравця з м'ячем; пасивне переміщення в захисті; пасивність у підборі м'яча від щита; відсутність взаємодопомоги та взаємовиручки партнерів, тощо)

+

+

+

+

+

+

S6=6

P6=0

Персональні зауваження - Персональні зауваження суперника на гравцеві +

-

S7

P7=1

S = ?S1 -S7=18

P= ?P1 - P7=7

Сума балів

Sзаг = S -P=18-7=11

Де, S - кількість плюсів, P - кількість мінусів Оцінка 11

Прізвище і підпис дослідника

В окремих графах протоколу розміщені основні прийоми гри: передачі, ведення, кидок, інші дії в нападі та в захисті, персональні зауваження. Під час гри фіксуються показники діяльності, "ціна" яких визначається в умовних позитивних ("+") та негативних ("-") балах.

Успішно виконані прийоми під час гри фіксуються у відповідній графі значком "+", а неуспішні знаком "-". Так, наприклад, учень виконав у грі передачу (не важливо, яким способом), якщо вона точна, то у відповідній графі ставимо знак "+" (S1), у разі невчасної або неточної передачі - "-" (P1).

Таким же способом оцінюється ведення м'яча: якщо учень виконує ведення м'яча, і воно є доцільним, вчасним; обводить захисника без втрати м'яча, тоді у відповідній графі ставиться знак "+"(S2), якщо учень втратив м'яч під час ведення, допустив пробіжку чи перенос м'яча, або воно є недоцільним та невчасним, то гравцю у відповідній графі ставиться знак "-"(P2).

Кидок оцінюється за його доцільністю, вчасністю та результативністю. Якщо кидок доцільний, вчасний, то в протоколі у відповідній графі ставиться знак "+"(S3), якщо він ще й результативний, то в наступній графі - ще два знаки "++"(S4) (оскільки влучний кидок є основою гри, тому результативний кидок фіксувався із подвійним коефіцієнтом), якщо нерезультативний - "-"(P4) і недоцільний та невчасний - "-"(P3) .

Інші дії в нападі ділилися на дві умовні групи: а) активні (вихід на вільне місце, виконання відриву, активність в нападі), які оцінюються знаками "+"(S5) та б) пасивні (відсутність виходу на вільне місце, невиконання відриву, неучасть в атакувальних діях, пасивна гра під щитом), за яких учні отримують знак "-"(P5).

Що стосується дій у захисті, то їх також поділено на дві умовні групи: а) активні дії у захисті ("тримання" гравця без м'яча, "тримання" гравця з м'ячем; вибивання і виривання м'яча; активне переміщення в захисті; активність на підборі м'яча від щита; взаємодопомога та взаємовиручка партнерів), за які учням ставлять знак "+" (S6), і б) пасивність у захисті щодо гравця без м'яча та гравця з м'ячем, у підборі під щитом, взаємодопомозі та взаємовиручці партнерів, що оцінюються знаком "-"(P6). При цьому оцінюються дії в нападі та захисті після завершення атаки або захисту.

За отримане учнем персональне зауваження дослідник у відповідній графі ставить знак "-"(P7), якщо персональне зауваження одержане суперником за дії проти гравця, то фіксується - "+"(S7).

Після завершення спостереження підраховується кількість плюсів (S = ?S1 _ S7= ) та кількість мінусів (P= ?P1 _ P7=). Потім за формулою: Sзаг = S - P= визначається кількість балів, яку набрав учень. Відповідно до набраної суми балів учень отримує оцінку за гру.

Із наведеного протоколу бачимо, що учень протягом гри виконав: 3 передачі, одна з яких була неточною; 2 кидки, один з яких був результативним; 5 разів він вів м'яч, при чому 2 рази втратив м'яч під час ведення; з 5-ти атак - двічі був неактивний, проте 6 разів активно діяв у захисті. За гру учень набрав 18 "+" і 7 "-", що становить 11 балів (18-7).

Розроблений протокол залежно від завдань спостереження можна доповнювати іншими прийомами та елементами баскетболу, наприклад, додати графу, де оцінюються передачі, можна оцінювати різновиди передач, конкретизувати окремо дії у нападі та в захисті. Можна також замість знаків "+" і "-" ставити час виконання того чи іншого прийому тощо.

1.3 Об'єкти педагогічного спостереження

Спостереження може бути об'єктивним лише за умови, коли предметом вивчення є чітко виражений об'єкт, який можна зафіксувати. Наприклад, способи керування синхронністю виконання вправ (свисток, сплеск, стук тощо) і кількість кожного з них, або кількість і спрямованість зауважень учителя щодо якості виконання вправ, розвитку фізичних якостей, поведінки.

Об'єктами педагогічного спостереження можуть бути:

- завдання навчання і виховання, їх питома вага в різних частинах уроку та ефективність вирішення під заняття;

- засоби навчання, виховання та розвитку фізичних якостей, їхнє співвідношення, місце в занятті;

- методи навчання, виховання та розвитку фізичних якостей, їхня ефективність;

- реалізація на заняттях принципів фізичного виховання (загальних, методичних, специфічних);

- поведінка учнів, їхнє ставлення до навчання, активність;

- поведінка вчителя, його манери, стиль керівництва, ставлення до учнів, ефективність дій;

- взаємовідносини педагога з учнями та між учнями;

- фізичні навантаження на уроці, їх характер і величина, відповідність вікові і підготовленості учнів;

- прийоми регулювання навантаження на заняттях і їх адекватність;

- техніка виконання учнями вправ, увага вчителя до якості виконання рухових дій, визначення помилок, їх причин та ефективність прийомів їх виправлення;

- прийоми активізації учнів на уроці, їх адекватність ситуації;

- тактичні дії учнів, їх ефективність;

- величини просторових переміщень учнів (висота стрибка, його довжина, швидкість бігу тощо) та знарядь (дальність польоту м'ячика, списа тощо);

- кількісні показники процесу виконання вправ (кількість гребків плавця, весляра, кроків бігуна);

- домашнє завдання, його перевірка, ефективність виконання;

- форми організації занять та їхня доцільність;

- використання технічних засобів навчання.

Окремі педагогічні явища (якість виконання, виразність рухів) можуть оцінювати одночасно декілька осіб (експертів), за аналогією з гімнастикою, синхронним плаванням тощо.

Вибір об'єкта спостереження залежить від завдань дослідження. Якщо ми поставили завдання вивчити стан викладання предмета, то повинні спостерігати уроки багатьох учителів різних рівнів кваліфікації і стажу роботи. Якщо завданням спостереження є дослідження й узагальнення педагогічної майстерності, то необхідно спостерігати слід уроки вчителів вищої категорії та вчителів-методистів. При цьому кількість таких учителів, порівняно з першим випадком, буде значно меншою. Нарешті, вивчаючи досвід роботи авторів інноваційних технологій, - це будуть окремі особи, або невелика група (2-3) осіб з підходами до навчально-виховного процесу та однаковими професійними захопленнями. Наприклад, застосування комп'ютерної техніки.

1.4 Види педагогічних спостережень

Педагогічні спостереження мають чимало ознак, кожна з яких може слугувати підставою для їх групування за видами, що можна представити такою схемою:



За обсягом спостереження можуть бути загальні й окремі, які ще називають тематичними.

Загальні спостереження передбачають виявлення комплексу педагогічних явищ, які в сукупності дозволяють оцінити якість навчально-виховного процесу, його результати. Вони провадяться за багатьма показниками й охоплюють велику кількість учасників дослідження. За допомогою таких спостережень можна оцінити не тільки загальну спрямованість навчально-виховного процесу, але і його окремі сторони.

Окремі (тематичні) спостереження обмежені вузькими рамками об'єкта дослідження. На тлі спостереження цілісного навчально-виховного процесу вичленовується певне (окреме) педагогічне явище, яке буде піддане детальнішому аналізові й оцінці. Це створює кращі можливості для його глибокого і різнобічного вивчення. Наприклад, об'єктом спостереження може бути поведінка учнів; використання ігрового методу; величина навантаження тощо.

Виокремлення окремого педагогічного явища із контексту навчально-виховного процесу не передбачає його повної ізоляції від інших компонентів заняття. Наприклад, спостерігаючи поведінку учнів, не можна залишити поза увагою поведінку педагога, оскільки вона значною мірою визначає діяльність учнів, а отже, і їхню поведінку.

За програмою спостереження можуть бути розвідувальні й основні.

Розвідувальні спостереження не мають чітко розробленої програми і є, зазвичай, попередніми. Тому в процесі проведення їх програма трансформується. В неї вводять нові положення і вилучають попередньо передбачені.

Такі спостереження проводяться, зазвичай, для уточнення і поглиблення гіпотези дослідження і його методики. В процесі проведення відпрацьовують техніку і процедури основного спостереження, форм фіксації його результатів тощо.

За наслідками спостереження можуть виникнути нові ідеї і думки щодо подальшого дослідження, його окремих аспектів і підходів до вирішення завдань та визначення мети й це чи не найбільша цінність розвідувального спостереження.

Основні спостереження проводяться за чітко розробленою програмою і загальнодоступними засобами фіксації результатів, що дозволяє залучати до спостережень помічників, яким доручають фіксувати беззастережно видимі події і факти за принципом "так", "ні" та реєструвати їх у протоколах, що не вимагають уточнень. Зрозуміло, що помічники повинні бути добре теоретично підготовлені і мати необхідні практичні вміння.

За стилем розрізняють внутрішні (включені) спостереження і зовнішні (збоку).

Внутрішні (включені) спостереження передбачають, що дослідник є безпосереднім учасником навчально-виховного процесу, який є об'єктом спостереження і оцінки. Таке можливе за умови, коли дослідник є членом спортивної команди, учасником туристичного походу чи будь-якого іншого заходу, який є предметом наукового інтересу.

Оскільки дослідник при такому способі спостереження, із зрозумілих причин, позбавлений можливості фіксувати результати спостереження, то бажано у таких випадках звертатися до послуг помічників та вести відео-й аудіо-записи об'єкту дослідження.

Зазвичай, при такому спостереженні дослідник не втручається в педагогічний процес. Цей вид спостереження дозволяє в окремих випадках втручатися у процес, що вивчається. Якщо основна мета спостереження - діагностика ситуації, то втручання спостерігача в хід подій спотворять реальну картину, і будуть отримані не об'єктивні дані. Якщо мета дослідження пізнавально-аналітична або практично-прикладна й полягає, головним чином, у прийнятті управлінських і організаційних рішень, активне втручання не тільки можливе, але й корисне. Для користі справи учасник подій, що вивчаються, провокує нестандартні ситуації і досліджує реакцію об'єкта спостереження на свої дії, або стимульовані ним дії інших.

Спостереження ззовні (збоку) характеризується тим, що дослідник є лише свідком подій, що розгортаються на навчально-тренувальних заняттях. Цей спосіб спостереження в практиці наукових досліджень застосовується частіше, хоч є дещо поверховим, порівняно з попереднім, оскільки дослідник не в змозі глибоко психологічно сприйняти педагогічне дійство, що розгортається на його очах.

За поінформованістю тих, хто займається, спостереження можуть бути відкритими і прихованими.

Відкриті спостереження передбачають поінформованість тих, хто займається (учнів, педагога) та їх згоду на проведення спостереження під час занять, а в окремих випадках - і в інших фрагментах режиму дня.

Рівень поінформованості учасників дослідження залежить від його завдань та умов занять. Чи вдасться досліднику залишитися малопомітним на занятті, але бачити все, чи не вдасться - залежить від багатьох чинників.

Для мінімізації установки учасників на факт спостереження і його завдання дослідник повинен намагатися вжитися у колектив, викликати до себе довіру і повагу, розкрити перед учасниками значення дослідження і запевнити їх в конфіденційності результатів спостереження.

Уникаючи розгубленості учасників дослідження, і, як наслідок, - викривленого уявлення про якість навчально-виховного процесу, не варто приходити на заняття без попередження. Раптовий прихід спостерігача на заняття, як показує досвід, не дозволяє досягти природності в поведінці тих, хто займається і викладача. Навіть пасивні учасники дослідження і досвідчений педагог не байдужі до спостережень за ними. На це не може не зважати дослідник під час аналізу й оцінки результатів відвіданих занять.

Приховані спостереження передбачають, що ані ті, хто займається, ні педагог (тренер, інструктор) не знають про спостереження за ними і тому їхня поведінка залишається природною, оскільки спостерігача ніхто не бачить. Як організаційно забезпечити таке спостереження, порадити складно, оскільки це залежить від багатьох обставин і, в першу чергу, від умов проведення занять та одержання права на такі спостереження. Найпродуктивніше таке спостереження можна проводити за допомогою відеокамер, встановлених на місці проведення занять. Наявність таких камер приховати від учасників експерименту важко, але при їх тривалій наявності можна досягти адаптації тих, хто займається, і якщо вони будуть знати, що спостереження ведеться епізодично, то можна досягти відносно природного ходу занять.

Щодо етичної сторони такого спостереження, то доречно зауважити: результати такого спостереження можуть бути використані лише для користі справи і ні за яких умов проти тих, за ким велися спостереження.

Що стосується юридичної сторони, то таке спостереження є неправомірним, і якщо воно все ж проводилося, то навіть його позитивні результати можуть бути оприлюднені лише з дозволу учасників навчально-виховного процесу.

За тривалістю спостереження можуть бути безперервними і частковими (вибірковими).

До безперервних відносяться ті дослідження, які забезпечують стеження за розвитком будь-якого педагогічного явища від його початку і до кінця. Це може бути урок або певна його частина, процес засвоєння техніки окремих вправ або навчання цілісних рухових актів (навчання грати в футбол). Зважаючи на це, тривалість безперервних спостережень може коливатися в межах від декількох хвилин до декількох місяців, а то й років, оскільки визначальною ознакою безперервного спостереження, його завданням є оцінка всіх станів розвитку певного педагогічного явища, що включають підготовку і наслідки діяльності учнів та педагога, а не відсутність певних часових перерв у діяльності дослідника. Наприклад, якщо об'єктом дослідження є якість підготовчої частини уроку, то спостерігати слід саме цю частину на кожному уроці (отже, два-три рази на тиждень) протягом 2-3 місяців.

Часткове спостереження передбачає вивчення окремих (ключових) етапів педагогічного процесу. Найчастіше це його початок і завершення. При такому спостереженні не вивчається динаміка навчально-виховного процесу, але за початковими і кінцевими ознаками, які перебувають в полі зору дослідника, вдається оцінити ефективність педагогічного процесу, зрозуміти його закономірність.

2. Контрольні запитання і завдання щодо спостережень та їх організації

1. Дайте загальну характеристику педагогічного спостереження як методу дослідження.

2. Недоліки методу спостереження та шляхи їх усунення.

3. Протокол спостереження.

4. Об'єкти педагогічного спостереження у дослідженнях з фізичного виховання та спорту.

5. Види педагогічних спостережень за обсягом та програмою.

6. Види педагогічних спостережень за стилем та поінформованістю.

7. Види педагогічних спостережень за тривалістю.

8. Складіть протокол педагогічного спостереження.

3. Конспект уроку, розроблений внаслідок спостереження

План - конспект уроку з фізичної культури

Для учнів 6-го класу.

Завдання:

1. Навчити роботі кисті рук при супроводжені м'яча у кошик способом однією рукою від плеча.

2. Повторити зупинку двома кроками після бігу (на місці і в русі).

3. Сприяти розвитку спритності під час естафет та навчальної гри.

Інвентар і обладнання: баскетбольні м'ячі, свисток.

Місце проведення: спортивний зал.

Проводить: Гром'як Олександр

Зміст основного навчального матеріалу	Дозу-вання	Організаційно-методичні вказівки
Підготовча частина уроку 13хв.
1. Організований перехід до місць занять.	(до 30сек.)	Перехід у колону по одному, визначивши направляючого, замикаючого. Дистанція 0,5 м.
2. Шикування, Рапорт. Повідомлення завдань уроку.	(до 60сек.)	Біля лінії старту або у вказаному місці. Рапорт за встановленою формою. Звернути увагу на спортивну форму і взуття.
Загально-розвиваючі вправи з м'ячами в русі:
3. Повільна ходьба	(до 30сек.)	В колоні по одному. Діти беруть м'ячі. СВВ-одночасний. МОД-груповий.
4. Ходьба на носках руки з вгору	15с	М'яч в руках
5. Ходьба на п'ятках руки за спиною.	15с.	Спина пряма, м'яч в руках.
6. Ходьба в напівприсіді руки вперед.	15с	Спина пряма, погляд спрямований вперед.
7. Ходьба в присіді руки на коліна.	10с.	Погляд спрямований вперед.
8. Повільний біг.	15с.	М'яч в руках
9. Приставним кроком правим-лівим боком.	30с.	Слідкувати за поставою. М'яч перед собою
10. Схресним кроком правим-лівим боком	30с.
11. Вистрибування з торканням м'яча до щита	30с.	За командою вчителя
12. Поворот на 180 і 360%	30с.	За командою вчителя
13. Теж тільки з підкиданням м'яча вгору.	20с.	М'яч підкидати до викон. повороту і ловити після. Виконання.
14. Ведення м'яча правою лівою рукою, зі зміною швидкості руху.	60с.	Слідкувати за правильністю виконання. Зміна швидкості за командою.
15. Ведення м'яча у різних стійках.	30с	З високим середнім і низьким відскоком.
Загально-розвиваючі вправи на місці:
16. В. п. - основна стійка. 1. Крок лівою (правою), руки в сторони, прогнутися (вдих). 2. В. п. (видих). Те ж з іншої ноги.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
17. В. п. - ноги нарізно, руки на пояс. 1. Поворот тулуба вліво, руки в сторони. 2. В. п. 3. Нахил уперед, руками торкнутися підлоги. 4. В. п. Те ж в другу сторону.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
18. В. п. - упор стоячи на колінах. 1. Ліву (праву) руку вверх, праву (ліву) ногу назад. 2. В. п. Те ж з іншої ноги.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
19. В. п. - упор лежачи. 1. Зігнути руки, підняти ліву ногу назад. 2. В. п. Те ж другою ногою.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
20. В. п. - основна стійка. 1. Руки на пояс, ліву ногу підняти зігнуту в коліні. 2. Випрямити ногу, руки в сторони. 3. Зігнути ногу в коліні, руки на пояс. 4. В. п. Те ж другою ногою.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
21. В. п. - упор сидячи, ноги прямі. 1. Зігнути ноги в колінах. 2. Випрямити вверх. 3. Зігнути ноги. 4. В. п.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
22. В. п. - ноги нарізно, руки на пояс. 1. Присісти на лівій, праву в сторону на носок, руки вперед. 2. В. п. Те ж другою ногою.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
23. В. п. - ноги нарізно, руки в сторони. 1. Мах лівою ногою вправо, руки вліво. 2. В. п. Те ж другою ногою.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
24. В. п. - ноги разом, руки за голову. 1-2. Стрибки на лівій нозі. 3-4. Стрибки на правій.	4-6р	СВВ-одночасний. МОД-фронтальний.
7.Естафета “Швидко передай" Мета: сприяти розвитку спритності, та удоскон. передачі м'яча. Клас ділять на 2-3 команди, що шикуються в колони. Кожна команда має по два капітани, які стоять спереду на відстані 3 м від колон. Естафету розпочинає перший учасник у команді. Він виконує передачу м'яча двома руками від грудей до капітана № 1, а сам стає замикаючим. Капітан №1 виконує поворот на одній нозі і передає м'яч капітану № 2, капітан № 2 -- капітану № 1, капітан № 1 -- другому учаснику своєї команди. Естафета триває до тих пір, поки вісі гравці не закінчать передачу м'яча. Виграє та команда, що швидше закінчить передачу м'яча.	3хв.	МОД - змагальний.
Основна частина уроку 29 хв.
1. Передача м'яча в парах з високою траєкторією однією рукою від плеча.	2 хв.	Дистанція 4-5м. СВВ - позмінний.
2. Теж тільки із збільшенням дистанцію до 8м.	2 хв.	СВВ - позмінний. Слідкувати за правильною роботою рук.
3. Передача м'яча в парах з високою траєкторією, з потраплянням м'яча у «кошик» утворений руками партнера.	3хв.	Дистанція 4-6м. СВВ - позмінний. Звернути увагу на траєкторію польоту м'яча.
4. Кидок з місця однією рукою від плеча з підтримкою м'яча іншою рукою.	2хв.	Кидки виконується в стіну на відстані 3-4м. Слідкувати за правильною роботою рук.
1. Біг на місці в шерензі, за командою вчителя - крок правою, а потім лівою вперед.	5р.	Дистанція 0.5м
2. Біг по колу в із зупинками у позначених місцях (для правої і лівої ноги).	1 хв	Дистанція між учнями 3 м.
3. Біг по колу із зупинками по підрахунку за сигналом вчителя.	1,5 хв	Дистанція між учнями 2 м.
4. Естафета: перший учасник команди біжить до набивного м'яча, який розміщений на відстані 9м, виконує зупинку, торкається м'яча і повертаючись передає естафету іншому учасникові. Виграє команда, яка швидше закінчить естафету, при найменшій кількості штрафних очок.	2 р.	Зупинку виконувати у позначеній зоні. Неправильне виконання зупинки - 1 штраф. очко.
3. Сприяти розвитку швидкості і спритності під час проведення навчальної гри.	10хв.	Використовувати вивчені на уроці елементи. МОД - ігровий.
2. Вправа на відновлення дихання: 1-2-руки вгору - вдих; 3-4-опустити руки - видих.	30с.	СВВ - одночасний МОД - фронтальний
Заключна частина уроку 3хв.
1.Шикування в одну шеренгу	15с.	МОД - фронтальний
3.Підсумок проведеного уроку	(до 45сек.)	Оголосити на головні моменти уроку.
4. Оцінювання учнів	1хв.	Пояснити об'єктивність оцінювання.
6. Завдання додому.	(до 45сек.)	Підготувати по 2 ЗРВ на місці.
7. Організований перехід до класу	(до 15сек.)	Перехід в колону по-одному. Дистанція 0,5 м.

Висновки

Кожне педагогічне спостереження характеризується, зазвичай, усіма ознаками і може бути, наприклад, основним, тематичним, спостереженням ззовні, відкритим і частковим.

Проведення спостереження вимагає від дослідника ретельної і вдумливої попередньої підготовки, в процесі якої експериментатор повинен :

- визначити завдання спостереження (про що він хоче довідатись у процесі його проведення);

- підібрати об'єкти спостереження (компоненти навчально-тренувального процесу, які будуть оцінюватися);

- продумати способи проведення спостереження (як буде спостерігатися об'єкт, наприклад, приховано чи відкрито, безперервно чи частково);

- визначити способи фіксації даних, одержаних під час спостереження і підготувати відповідні засоби. Фіксувати результати спостереження можна за допомогою протоколів у вигляді словесного викладу подій і фактів, що мали місце на навчально-тренувальному занятті; графічного зображення, використовуючи систему умовних символів, схем і рисунків, або стенографуючи все, що відбувається на занятті, яке спостерігається. Добре, якщо одночасно з протоколом на занятті ведеться аудіо-і відеозапис, які значно розширюють можливість охопити спостереженням усі аспекти проведеного заняття. Всі матеріали спостереження повинні бути заздалегідь підготовлені, а їхня форма і зміст визначається дослідником відповідно до завдань спостереження та умов їхнього проведення;

- продумати, які методи аналізу зібраного матеріалу будуть використовувати для того, щоб в його процесі розкривалися позитивні сторони в діяльності вчителя та учнів, їхні недоліки;

- розробити схему спостереження, яка дозволить не тільки зафіксувати факти, але й пояснити їх (прикладом такої схеми може бути схема педагогічної оцінки уроку фізичної культури, подана на С. 80-90 підручника "Теорія і методика фізичного виховання школярів", Ч.ІІ.). Аналогічно може бути розроблена схема спостереження тренувального заняття, заняття груп загальної фізичної підготовки тощо.

Якщо об'єктом спостереження є техніка виконання рухових дій, то використання відеозаписів є обов'язковим, оскільки лише цей спосіб спостереження дозволить оцінити техніку виконання вправ окремих учнів на різних етапах навчально-тренувального процесу.

Список використаної літератури

1. Вергасов В.М. Вопросы активизации самостоятельной деятельности студентов. - Киев: Вища школа, 1978. - 51 с.

2. Коронатов Г.А., Никандров Н.Д., Рау В.Г., Халиуллин Р.Н. Инструмент для управления самостоятельной работой //Вестник высшей школы, 1976. - № 10. - С.15-20.

3. Никандров Н.Д. Что такое хороший лектор //Вестник высшей школы, 1975. - № 2 - С. 53-58.

4. Платонов В.М., Булатова М.М. Фізична підготовка спортсменів. - Київ: Олімпійська література, 1995. - 319 с.

5. Ушинский К.Д. Избранные педагогические сочинения. - М.: Педагогика, 1974. - 185 с.

Размещено на Allbest.ru