Можливості поєднання курсів "Фізичне виховання" та "Валеологія" з метою підвищення ефективності навчально-виховного процесу

Суть, функції та організаційно-педагогічні передумови здійснення міжпредметних зв'язків. Взаємозв’язок курсів "Валеологія" та "Фізична культура" в шкільному курсі. Приклади інтегрованих завдань валеологічного змісту в шкільному курсі фізичної культури.

Рубрика Педагогика
Вид курсовая работа
Язык украинский
Дата добавления 26.09.2010
Размер файла 76,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Академік Микола Амосов серед основних умов, необхідних для здоров'я (крім щасливого життя, що стимулює бажання жити) називає: фізичні навантаження, раціональ- не харчування, час і вміння відпочивати.

Отож здоров'я людини тісно пов'язане з її професією, фізичною активністю, харчуванням, звичками, характером відпочинку, психоемоційним станом, тобто її способом життя.

Значення фізичної активності в житті людини з'ясоване давно. "Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність", -- казав Аристотель. Авіцена мудро зазначав, що "людина, яка помірно і послідовно займається фізичними вправами, не потребує ніякого лікування".

Фізичні вправи зміцнюють мускулатуру, покращують діяльність серцево-судинної системи, зберігають рухомість у суглобах і міцність зв'язок, стимулюють обмінні процеси, позитивно впливають на нервову систему, підвищують опір організму простудним захворюванням, є профілактикою гіподинамії.

З поглибленням знань про здоров'я людини стає зрозумілим, що фізичне тренування не може компенсувати наслідків шкідливих звичок і неправильного харчування. Кажуть, що людина помирає не від певної хвороби, а від способу життя. Тому неправильно дібрані вправи та організовані заняття, надмірні фізичні навантаження можуть стати факторами ризику.

"Старий принцип -- чим більше, тим краще, -- пише Кеннет Купер, -- викликає серйозні сумніви, якщо він співпадає з голодуванням або супермарафонськими пробіга-ми. Якщо ви будете пробігати більше 5 км п'ять разів за тиждень, то ви прибіжите до чого завгодно, тільки не до здоров'я".

Микола Амосов зазначає, що у виникненні більшості хвороб винні не природа і суспільство, а сама людина (її лінощі, жадібність, нерозумність). Для того щоб стати здоровим, потрібні власні зусилля, постійні і значні. Замінити їх не можна нічим. На щастя, людина настільки досконала істота, що майже завжди може повернути здоров'я. На жаль, її зусилля зростають з початком старіння і поглибленням хвороб. "Природа милостива, -- каже вчений. -- Досить 20--30 хв за день занять фізичною культурою, але таких, щоб пульс почастішав удвічі, а 40--60 хв. узагалі чудово".

Людина, яка займається 3--4 рази за тиждень одним з оздоровчих видів гімнастики (ОВГ), не буде здоровішою від тієї, яка це робить тільки один раз, але вільний час присвячує іншим видам рухової діяльності. Наприклад, опитування учнів школи рухів у Швейцарії (О. Губарєва) показало, що крім 1--2 годин занять гімнастикою, вони приділяють від 4 до 12 годин за тиждень іншим видам -- прогулянкам, їзді па велосипеді, гірським лижам, тенісу, танцям, плаванню [10,11].

"Коли м'язи в тонусі, -- каже Коверт Бейлі, -- в людини більше сил, енергії, більше життя, а цс тому, що вона краще використовує їжу і менше перетворює її на жир. У людей з низьким рівнем фізичної активності відбуваються руйнівні переміни в організмі, які супроводжуються появою зайвого жиру та зменшенням м'язів". Автор вважає, що в міру того, як м'язи поступаються місцем жиру, зменшується не тільки процент їх маси, а й змінюються хімічні процеси в решті м'язових волокон у бік зменшення потреби в калоріях. У результаті жир виробляє жир. К. Бейлі пише, що єдиний засіб від повноти, -- фізичні вправи. Вони збільшують процент м'язової маси, змінюють її хімічний склад, активізують метаболічні процеси. Все це призводить до більшого спалювання калорій навіть під час сну.

Крім фізіологічного, фізичні навантаження чинять на організм психологічний вплив, що проявляється в: зміні загального психічного стану, самовираженні через рухову активність, намаганні проявити вольові якості, психологічному комфорті щодо спілкування з оточуючими, досягненні і підтримці професійно необхідного рівня діяльності систем тощо. Нехтування психологічним впливом фізичної культури може звести нанівець її фізіологічну ефективність.

"Пора різко змінити в нашій свідомості ієрархію цінностей. Хворіти з дрібниць невигідно ні нам, ні суспільству в цілому. Бути в хорошій формі - вимога часу. З часом, -- говорить Вільгельм Гумбольдт, численні хвороби будуть розглядатись як наслідок безкультур'я, відсталості, хворіти вважатиметься ганебним".

Нині в системі освіти, що склалася, пріоритет у формуванні та зміцненні здоров'я, набутті знань і навичок здорового способу життя належить фізичній культурі як інтегральному предмету, що синтезує в собі наукові знання про здоров'я людини і дає змогу розв'язувати практичні завдання.

Учителі фізичної культури, тренери з видів спорту, викладачі масових видів фізичної активності населення стають найголовнішими провідниками знань, що визначають успіх пропагандистських заходів і наслідки боротьби за здоров'я кожної людини і народу в цілому. Від їхньої професійної підготовки залежить багато.

Проблема полягає в тому, що в межах однієї дисципліни нині об'єднані науково-педагогічні спеціалізації, неподібні за завданнями, засобами та вимогами. До них належать спорт вищих досягнень, масовий спорт, оздоровче тренування, рекреація, психофізичний тренінг, заняття з корекції тіло-будови, активне дозвілля. В зв'язку з цим доцільне введення спецкурсів, що дають змогу з'ясувати можливості конкретних спеціалізацій (наприклад, аеробіки) в загальній системі.

Структура та характеристика сучасних оздоровчих систем

Формування індивідуального стилю здорового способу життя вимагає використання різних засобів. Накопичений досвід народів і культур засвідчує перевагу комплексного підходу до використання засобів фізичної культури.

Усі системи оздоровчої гімнастики можна умовно поділити на східні та європейські, а останнім часом й американські, що стали інтернаціональними.

На відміну від східних (йога, цигун, ущу, східні єдиноборства з системою етичних правил і фізичних вправ) європейські системи порівняно молоді. Європейській та американській школам притаманна настанова на виконання певних рухів, що впливають на окремі м'язові групи, суглоби, зв'язки. М'язовій системі віддається першочергова роль у підтримуванні здоров'я. М'язовий пріоритет здоров'я виражають і національні гімнастичні школи, що розвиваються в Європі (німецька, шведська, сокольська).

Східні оздоровчі системи особливу увагу звертають на комплексність тріади: рух, дихання і свідомість. Особливість східних систем полягає в тому, що людина, яка прагне фізичної досконалості, повинна мати високі моральні якості (чесність, доброту, любов до людей, повагу до вчителя, благородство тощо) [14,12].

Розробки конкретних систем оздоровчого тренування на основі м'язових пріоритетів порівняно молоді: методики гімнастики існують близько 200, спортивних ігор -- до 100, оздоровчого бігу (джоггінгу) -- до 50 років. Крім того, безперервно виникають і вдосконалюються наукові, індивідуальні та авторські системи оздоровчого фізичного тренування:

система Лидьярда "Бігом від інфаркту"(трипалий повільний біг як засіб розвитку і зміцнення кардіо-респіраторної системи);

японська система "Десять тисяч кроків до здоров'я";

система М. Амосова "Режим обмежень і навантажень", "Тисяча рухів";

система К. Купера "Нова аеробіка". Заслугою лікаря Купера є визначення енергетичної вартості різних видів рухової активності в умовних одиницях, рекомендації щодо кількості очок, що можна набрати за тиждень, які характеризують відповідний рівень здоров'я, розробка тренувальних програм, що дають змогу підвищити рівень фізичного стану під час індивідуальних і групових занять. Його рекомендації грунтуються на результатах значної кількості спостережень та їх науковому аналізі;

духовна система "Дєтка" П. Іванова -- система фізичних загартовувальних вправ;

аеробіка Джейн Фонди -- поєднання засобів гімнастики і ганців з музикою. Найбільший успіх у популярізації ідей Купера припав на долю американської кінозірки, яка вийшла па екран з комплексами танцювальної аеробіки, написала книгу, що стала бестселером. Чарівна Джейн Фонда демонструвала на американському телеекрані комплекси нескладних вправ, що виконувалися під сучасну ритмічну музику інтенсивно, емоційно, без пауз для відпочинку. Рухове тренування стало "хітом", виконувалося з великим задоволенням, за короткий час захопило жінок багатьох країн світу;

калланетика Каллан Пінкней, розроблена американською балериною, стала міжнародним бестселером. Це фізичні вправи на основі статичного напруження і розтягування різних м'язових груп. Методика виконання не має вікових обмежень і методичних пересторог. Рекомендована як жінкам, так і чоловікам. Мета -- корекція фігури та усунення недоліків тілобудови;

система К. Бейлі для повних-- застосування аеробних вправ як засобу спалювання жиру;

шейпінг -- система, розроблена в Єанкт-Петербурзі, є сполученням засобів аеробіки та атлетичної гімнастики з використанням елементів комп'ютерного контролю за ефективністю занять. Головний акцент робиться на наближенні морфологічних показників до заданих або обраних еталонних моделей тими, хто займається;

фітнес як напрямок з'явився спочатку в США. Президент Міжнародного союзу спортивної медицини лікар Хольман визначає термін "фітнес" як стан психічної та фізичної готовності до досягнення успіху в певному завданні. Спочатку під фітнес-центрами розуміли насамперед ті, де були тренажери. Однак нині фітнес перетворився на єдину концепцію, що охоплює не тільки тілесні рухи, а й усе, що може принести користь тілу людини. До нього належать контрольоване тренування серцево-судинної системи (ССС), коректна техніка дихання, тренування м'язів, що підтримують поставу і створюють підтягнутий зовнішній вигляд, тренування гнучкості та вміння розслаблюватися, раціональне харчування, що забезпечує організм потрібною енергією. В основу концепції "фітнес" покладений принцип РІТТ (еф-ай-ті-ті): Р (від англійського "частота") -- кількість занять за тиждень; І (від англійського "інтенсивність") -- характеристика важкості роботи, що вимірюється шляхом контролю за ЧСС; Т (від англійського "час") -- тривалість занять; Т (від англійського "тип") -- вид занять (з обтяженнями або без них, високо- або низькоударної аеробіки);

система аерофітнес -- заснована на елементах аеробіки, калланетики, стретчінгу, шей-пінгу. Комп'ютерне тестування пропонує вимірювання певних параметрів (маси, зросту, об'єму зап'ясть, шиї, грудей, талії, стегон тощо) фізичного розвитку, рухових тестів. Закладання даних до комп'ютера дає змогу співставити їх з контрольними, які були в пам'яті, і на цій основі скласти індивідуальні програми тренування, включаючи рекомендації з режиму харчування. З використанням комп'ютерного тестування проводяться змагання з формінг-класу та фітнес-кла-су. Додавання третього виду змагань -- аеробік-класу перетворює змагання на привабливе видовище. Сума всіх трьох виступів називається універсал-класом;

дихальна гімнастика: йогів -- в умінні керувати силою та енергією за допомогою дихання; Лобанової-Попової -- в розвитку дихальної мускулатури за рахунок опору повітря, що видихається органами мовлення; Стрельникової -- в активному, напруженому короткому вдиху, яким тренуються всі м'язи дихальної системи; Бутейка -- в засвоєнні неглибокого дихання;

гімнастична методика індійських йогів -- філософсько-релігійна система, частиною якої є статична підтримка одної з 30--40 найбільш використовуваних поз (осам, хат-ха-йога). Послідовне їх застосування дає оздоровчий ефект;

ритмічна гімнастика -- один з різновидів оздоровчих видів гімнастики, змістом яких є різноманітні прості за технікою виконання фізичні вправи (загал ьнорозвиваючі, танцювальні тощо). Вони виконуються під емоційну ритмічну музику. Спочатку ритмічна гімнастика, створена Жаком Далькро-зом, ставила завдання не оздоровлення або розвитку аеробних механізмів енергозабезпечення, а набуття здатності розуміти музику і втілювати її в рухи;

стретчінг -- система вправ на розтягування, що прийшла із США. Своїм корінням стретчінг сягає гімнастик системи "хатха-йога" та іншіх східних учень;

атлетична гімнастика -бодібілдінг -- система вправ з обтяженнями з мстою будови тіла;

аква -, гідроаеробіка -- енер-гопродуктивний, напружений вид аеробних вправ, що використовуються у воді;

слім-джім -- система вправ, що об'єднують елементи аеробіки, хореографії, калланетики і бодібілдінгу.

Кожна з цих систем довела своє право на існування дивовижними результатами, досягнутими розробниками та їхніми послідовниками. В той же час жодна із систем оздоровчого тренування не є і не може бути універсальною, що підходить усім людям в усіх випадках життя.

Місце аеробіки в заняттях гімнастикою оздоровчої спрямованості

Серед традиційних засобів і методів оздоровчої фізичної культури особливе місце посідають вправи циклічного характеру -- аеробні. Термін "аеробіка" був уведений відомим американським лікарем, спеціалістом з оздоровчої фізичної культури Кеннетом Купером.

Під аеробікою розуміють систематичне виконання тривалих, помірних за інтенсивністю фізичних вправ з метою зміцнення здоров'я. Аеробні вправи примушують м'язи працювати досить інтенсивно, аіоб споживати багато кисню, але не настільки, аби перевищити можливості серця і крові щодо його транспортування. Головним критерієм аеробних вправ є їх тривалість і регулярність. Вправи із зупинками не дають швидкого ефекту. Аеробні вправи будуть ефективними, якщо в роботі братимуть участь м'язи нижньої частини тіла безперервно мінімум протягом 12 хв.

Типові аеробні вправи -- біг підтюпцем, біг на місці, швидка ходьба, їзда на велосипеді, вправляння на велотренажері і міні-трампліні, танцювальна аеробіка, пересування на лижах, катання на ковзанах, веслування, плавання, стрибки через скакалку, сходження драбиною і спускання, стрибки на батуті, катання па "роликах". Систематичне виконання подібних вправ удосконалює механізми пристосування організму, знімає нервово-психічну напругу, поліпшує процеси обміну речовин і кровообігу в органах й тканинах, що позитивно відбивається на загальному фізичному стані, самопочутті і працездатності людини. Аеробні вправи -найефективніший шлях знищення мармурового жиру і засіб зміни обміну речовин у бік його ненакопичення.

За визначенням К. Купера, “аеробіка -- це система вправ, покликана зміцнювати здоров'я людини і насамперед серце, легені і кровоносні судини. Оскільки всі вправи активізують діяльність ССС, вони можуть бути взаємозаміню-ваними, еквівалентними щодо впливу на організм”.

Оригінальну точку зору про механізм впливу аеробних вправ на організм людини висловив лікар Коверт Бейлі. Він вважає, що мета аеробних вправ-- змінити хімічні процеси в м'язах так, щоб жир спалювався ефективніше, тобто за допомогою цих вправ стимулювати збільшення ферментів, що містять жир. Для цього більшості людей треба протягом не менше 12 хв виконувати вправи при частоті пульсу в інтервалі 65--80 % від формули "220 мінус вік" (максимуму серцевих скорочень). Суб'єктивним орієнтиром правильно обраного режиму повинні бути відсутність відчуття втоми і можливість глибоко дихати без задишки (тест розмовою).

У цьому тренувальному діапазоні серце і легені здатні поставляти таку кількість кисню до м'язів, при якій глюкоза розщеплюється на двох стадіях і повністю згоряє. Вправи, виконувані з інтенсивністю понад - 80 %, називаються анаеробними. При їх виконанні друга стадія розщеплення глюкози не відбувається, а утворюється молочна кислота.

На відміну від процесу спалювання глюкози, який на першій стадії потребує небагато кисню, всім ферментам, що спалюють жир, потрібна більша його кількість. Частота пульсу в інтервалі 65--80% від максимального серцевого ритму не тільки дає змогу спалювати жири під час вправлянь, а й стимулює ДНК синтезувати додаткові ферменти. Із збільшенням ферментів краще засвоюється кисень крові і використовуються жири при вищій інтенсивності вправ. Отож з'являється можливість виконувати вправи інтенсивніше, але теж аеробно, і спалювати все більшу кількість жирів.

У нашій країні аеробіку спочатку називали "ритмічною гімнастикою", що не заважало ведучим копіювати уроки Джейн Фонди. В країні з'явились оригінальні телепрограми, багато груп, секцій, клубів, що займалися пропагандою аеробіки, або ритмічної гімнастики.

Дженіфер Ваде, відома в Німеччині викладачка аеробіки з США, пише, що після великого успіху аеробіки прийшло жорстоке розчарування. Багато з тих, хто займався, незабаром почали потерпати від травм, особливо нижніх кінцівок. За даними К. Купера, в одному із штатів США травматизм у танцювальній аеробіці виявився дуже високим -- 43 % від тих, хто займається, і 75 % інструкторів. Причиною цього була недостатня компетентність інструкторів і довільне об'єднання груп. Негативну роль відіграло і тверде покриття підлоги, на якій відбувалися тренування без спеціального взуття.

Тільки методично правильна побудова тренувальних програм, що базуються на нових наукових даних, фундаментальна освіта інструкторів повернули аеробіці встрачену репутацію. Важливими напрямами наукових досліджень у США були ефективність тренування і забезпечення безпеки занять аеробікою. "Ренесанс" аеробіки, що відбувся на початку 90-х років, урізноманітнив програми, що задовольняють різні потреби тих, хто займається.

У нашій країні своєрідне відродження аеробіки полягає в зміні назви: замість "ритмічної гімнастики" відродився термін "аеробіка", який належить до її спортивних форм, а масова оздоровча аеробіка розвивається під новими назвами в студіях шейпінгу, фітнес-цент-рах як напрямок аерофітнесу. У цьому випадку під терміном "аеробіка" розуміють виключно її танцювальну і гімнастичну форми, тобто рухи циклічного характеру, що виконуються під музику. За К. Бейлі, танцювальна аеробіка має високу тривалу жироспалюючу здатність (або потенціал), її вправи несуть велике задоволення, і користь від них значно більша, ніж від будь-яких інших аеробних вправ.

Високий рівень травматизму останнім часом призвів до збільшення кількості занять низької інтенсивності, під час яких одна нога завжди стоїть на підлозі. Тут немає стрибків і різких несподіваних рухів. Щоб отримати той самий ефект, що й у високоінтенсив-них класах, учасники виконують більше вправ для розвитку верхньої частини тулуба, інколи з використанням гантелей. Акцент на сильні рухи ногами, такі, як високе піднімання стегон, випади, махи ногами і пересування в різних напрямках, дає змогу підтримувати велику витрату енергії. Навіть високоінтенсивні класи були змінені для тих, хто віддає перевагу стрибкам і чий організм у змозі це робити. Основний акцент був зроблений на зігнуті коліна, щоб зменшити навантаження, й приземлення на пальці з наступним переходом на п'ятку.

Додатковим наслідком більшості класів аеробіки є здатність нарощувати м'язи з елементами їх розтягування й розслаблення. Танцювальна аеробіка може використовуватися різними прошарками населення, незалежно від віку. Наукові дослідження останніх років дали змогу не тільки визначити особливості впливу її комплексів, а й рекомендувати методики їх створення, технологію розвитку, контролю, адаптації відповідно до віку і стану здоров'я тих, хто займається, і мотивів занять. Розроблені критерії професійної підготовки викладачів аеробіки. Видана методична література, що наводить методику організації та орієнтовні заняття, комплекси вправ. Випущені касети із записом уроків. Проте надлишок інформації створює проблему вибору кращого, що найліпше відповідає потребам конкретної групи, індивіда чи педагога [14,14].

Танцювальна аеробіка за своїм призначенням поділяється на спортивну та оздоровчу.

Спортивна аеробіка -- це вид спорту, що має програму змагань, призначену для фізично підготовлених в основному молодих людей. Розвиток аеробіки як виду спорту призвів до формування правил,заохочення одного і заборони іншого, обумовленого кон'юнктурою змагального процесу. Регламентуються тривалість виконання композиції, темп, кількість повторень елементів, склад учасників, ракурси виконання. Забороняються деякі рухи й стиль виконання. Тренери, які проводять заняття з аеробіки спортивної спрямованості, в першу чергу повинні керуватись правилами змагань.

В оздоровчій аеробіці вікових обмежень немає. Групи поділяються на дитячі, підліткові, молодіжні, для людей середнього і похилого віку. Гасло оздоровчої аеробіки -- "Все для здоров'я!" Додаванням до тренувань курсів "скульптура тіла", або занять шейпінгом і фітнесом, розв'язують завдання корекції фігури, важливої для молоді, а також для людей деяких професій.

Як з оздоровчої, так і спортивної аеробіки можуть проводитися змагання. Звичайно, це командні виступи тривалістю від 1 до 1 хв 30 с з ритмом 120--150 уд/хв. Оцінюється техніка виконання, синхронність, травмобезпечність, зовнішній вигляд, оригінальність. У команді не більше 4 осіб, включаючи інструктора. В основі суддівства -- правила змагань, прийняті у видах спорту із складною координацією рухів, в основі демонстрації яких їх краса, доцільність та естетичність.

Таким чином, визначаючи місце танцювальної аеробіки в системі сучасного оздоровчого тренування, слід зазначити неоднозначність як самого терміну, так і його трактування. З одного боку, аеробіка розвивається в спортивних формах, має відповідні правила, систему суддівства, намагається бути введеною до програми олімпійських ігор, а, отже, обов'язково прагнутиме вищих досягнень, завдання ж оздоровлення відійдуть на другий план. З іншого боку, аеробіка як система різноманітних гімнастичних, танцювальних вправ, що виконуються під музику, є доступним ефективним засобом оздоровчого тренування, популярним серед населення, і входить складовою частиною до тренувальних програм шейпінгу, фітне-су, шкільних і вузівських програм фізичного виховання.

Характеристика засобів занять аеробної спрямованості

Основні засоби оздоровчих занять аеробної спрямованості можна поділити на дві групи: аеробні вправи на відкритому повітрі та в приміщенні.

До першої групи належать: біг підтюпцем, ходьба, їзда нї велосипеді, плавання, біг т: лижах, катання на ковзанах і "роликах", веслування.

До другої групи відносять вправи на велотренажері, ходьбу східцями, наступання на лаву (степ-аеробіку), стрибки через скакалку, просування доріжкою, що біжить, вправи на міні-трампліні, танцювальну аеробіку.

Танцювальна аеробіка є одним з різновидів основної гімнастики, зміст якої -- гармонійне сполучення дозованих загальнорозвиваючих вправ, бігу, стрибків і танцювальних елементів, організованих емоційною ритмічною музикою, що виконуються поточним способом. Синоніми: ритмічна гімнастика, аеробіка, тонізуюча гімнастика, джаз-гімнастика, диско-гімнастика. Відмінність -- зв'язок з музичним темпом рухів. Музичний супровід надзвичайно підвищує емоційність занять, ефективність виконання вправ, додає сучасність ліній та танцю-вальність. Поточний спосіб підвищує моторну щільність уроку. Декларується аеробна спрямованість, позитивний вплив на кардіо-респіраторну систему. Групи засобів:

За цільовою ознакою, розвиток фізичних якостей; виховання танцювальності; ритмізація і музикальність; регуляція психічного стану.

За зовнішньою ознакою: вправи стоячи, в партері, з предметами, біля опори.

За спрямованістю, вправи, що впливають на ССС і ДС; на обмін речовин; для м'язів та суглобів; для нервової системи [14,15].

Крім занять аеробікою, нині ширше розповсюджуються мішані форми, до яких аеробіка входить складовою частиною програми занять. Відбувається немовби уточнення засобів аеробіки, а також можливостей їх ефективного сполучення з іншими неаеробними програмами і вправами. Ці засоби постійно розвиваються і збагачуються, оскільки багато залежить від моди, таланту і смаку того, хто веде заняття, захоплень й підготовленості тих, хто займається, можливостей студії або фітнес-цен-тру, досвіду тощо.

Нині відомо понад 100 різних спрямувань аеробіки, більш-менш популярних у світі. Серед них: степ-аеробіка (степ-рибок) потік аеробіки 90-х років, тренується ділянка нижніх кінцівок. Тренування відбувається на невеликах платформах, висота яких може варіюватися від 10 до 30 см. Завдяки сходженню па сходинку та опусканню зміцнюються м'язи і зв'язки ніг, сильні рухи руками зміцнюють верхню частину тулуба. Є близько 250 способів піднімання на сходинку. Цей атлетичний стиль з відносно повільним музичним темпом особливо приваблює людей з координаційними проблемами;

слайд-рибок -- атлетична форма тренування на спеціально підготовлених матах. Виконуються рухи в сторони, що імітують швидкісний біг на ковзанах. На спортивне взуття надягають спеціальні шкарпетки. Стиль для добре підготовлених людей;

хай імпскт -- спортивно-орієнтована; прості ряди рухів з фазою польоту; ставить високі вимоги до витривалості, рухового апарату;

лоу імпект -- танцювально-орієнтована; рухи, під час яких одна нога постійно залишається на підлозі; вдосконалює координаційні можливості;

мікс імпект -- комбінація хай і лоу;

бодітопіпг -- тренування локальних м'язових груп у режимі на витривалість;

фанк-аеробіка -- танцювальний варіант аеробіки, що запозичує рухи з суперпопуляр-них танців (хіп-хоп, реп, хаус, свінг), пов'язаних з певним музичним чи руховим стилем. У них відсутні партерні елементи, а також вправи для розвитку м'язової сили і витривалості;

стріт-денс -- танцювальна форма аеробіки, що використовує танцювальні рухи чорної молоді американських міст;

кардіо фанк, фанк-аеробіка, сіті джем, фанк клас, хіп-хоп -- танцювальні форми аеробіки, що залежать від музики, що використовується;

вокінг -- тренування із застосуванням спеціальних елементів тривалої ходьби;

модерн -- сполучення всі; сучасних методик жіночої гімнастики з перевагою танцювальних елементів;

салсу --- латиноамериканська аеробіка;

автоаеробіка --- аеробіка дл; водіїв;

аеробіка на великих м'ячах

рок-н-рол, джаз-аеробіка;

аеробіка для початківців -дітей, повних, людей похилого Ійку;

силова кругова аеробіка -з використанням різного обладнання та інвентаря.

Отже, аеробіка --.популярна форма рухової активності населення, що дає людям можливість корисно проводити час. оздоровлюватися, естетично і фізично розвиватися, корегувати фігуру, досягати життєвого успіху, реалізовувати амбіції в спортивних змаганнях, спілкуватися тощо.

Результати занять багато в чому залежать від умов їх організації і кваліфікації викладачів. Наукові дослідження й останні публікації дають змогу грамотно і кваліфіковано організовувати заняття з різним контингентом людей, які захоплюються цим видом рухів. Творчий пошук фахівців завершується щораз виникненням нових форм і стилів аеробіки.

2.4 Зв`язок фізичної культури та валеології

Фізична культура -- одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров'я людей.

Програма вузу передбачає навчити вчителя валеології, охорони життя і здоров'я (ОЖіЗ) володіти знаннями й вміннями, основами методики викладання фізичної культури школярам всіх вікових груп; знати фізіологічні особливості учнів; впроваджувати елементи здорового способу життя на власному прикладі, через особисту валеологічну культуру. Учителю валеології, ОЖіЗ слід мати досконалі знання з фізіології дитячого організму, володіти основами методики навчання, способами і методами оцінки психо-соматичного стану дитини.

Але варто нагадати, що валеологія (зокрема, освітня) -- це галузь знань і практичної діяльності з розвитку здоров'я, гармонійного збільшення функціональних резервів людини, а не вивчення здоров'я, як такого, що є лише складовою частиною валеології. Тому педагоги-валеологи мають знати, як ті чи інші засоби фізичної культури впливають на певні системи дитячого організму, сприяють їх розвитку чи гальмують його; які засоби і методи покращують фізичну та розумову працездатність; як саме за допомогою засобів і методів фізичної культури розвивати духовність дітей. Валеолог має знати, які системи організму дівчаток і хлопчиків початкових класів інтенсивно формуються в цей віковий період і які фізичні вправи, загар-тувальні, гігієнічні процедури активно впливають на їх розвиток і організм у цілому. Більше того, вчителі ва-леології, ОЖіЗ, фізичної культури мають навчити дітей користуватися фізкультурно-оздоровчими засобами щоденно, формувати в учнів валеологічний світогляд. При цьому слід обов'язково розглядати питання безпеки, профілактики захворювань на заняттях фізичними вправами і загартувальними процедурами (програми з валеології, ОЖіЗ, фізичної культури).

Програмою вузу з фізичної культури передбачено навчити фахівці фізичної культури мають чітко уявляти, які умови для оздоровлення молодших школярів слід створювати в школі та різних сферах життєдіяльності молодших школярів, знати механізми їх створення, законодавчі основи; розвивати практичну діяльність у цьому напрямку.

За даними науковців і практиків у галузі фізичної культури, діти мають перебувати на свіжому повітрі та займатися фізичними вправами не менше 5--6 годин щодня.

Для розвитку рухових якостей у дітей, зміцнення здоров'я ефективними є заняття на свіжому повітрі, на лоні природи рухливими й спортивними іграми, легкою атлетикою, акробатикою, плаванням, гімнастикою, танцями, їздою на велосипеді, лижах, ковзанах тощо. Вправи мають нести відповідний зміст (засоби, методи, способи, емоційний фон) стосовно стану дитячого організму, мети і завдань, що вирішуються на заняттях.

Програма з валеоглогії в шкільному курсу вимагає від вчителя навчати дітей усвідомлено виконувати вправи для формування правильної постави, стопи, дихання, збереження й розвитку зору, розвитку рухових якостей, гнучкості, швидкості, спритності, рівноваги, координації рухів. Цими вправами формується фізичний потенціал особи (тобто, рівень здоров'я) на все життя.

Загартувальні, гігієнічні процедури як засоби фізичної культури ефективно зміцнюють і розвивають здоров'я Молодших школярів, зокрема, збільшують неспецифічний імунітет до простудних хвороб. Тому вчителі мають знати й володіти методиками проведення загартувальних процедур, активно, через власний приклад оздоровлення, з допомогою батьків залучати дітей до загартування. За темами загартування слід проводити практичні заняття, які б приносили користь і задоволення всім його учасникам.

У вихідні дні, дні народних, релігійних свят, особливо на канікулах, розпорядок дня учнів, їхній руховий режим мають свої відмінності. Є можливість більше часу перебувати на свіжому повітрі. Тому діти мають знати, як організувати і провести в ці дні різні рухливі спортивні ігри, загартувальні процедури, прогулянки, походи, забави, розваги, змагання.

У дні народних, релігійних свят велике пізнавально-виховне, оздоровче значення (в духовному, фізичному, соціальному аспекті) має дотримання українських народних звичаїв святкування та відродження національних фізкультурно-оздоровчих, загартувальних традицій. Засоби народної фізичної культури (фізичні вправи, загартувальні, гігієнічні процедури) присутні у звичаях і традиціях українських народних свят упродовж цілого року. Приміром, гаївки, веснянки, обливання водою -- на Великодні свята; вихід на росу, збирання роси, ходіння зранку по росяній траві босоніж -- на Юрія (6 травня); початок купального сезону («Переплавна середа») -- у середу, через чотири тижні після Великодня і т.д. за народним християнським календарем. Безперечно, багатовіковий досвід здорового способу життя нашого народу варто повною мірою розкривати у шкільному валеологічному навчанні і вихованні [21,39].

Передбачено програмою з валеології в школі більш детально розглядати теми, в яких висвітлюються: руховий режим учнів; харчування і фізкультурні заняття; гігієнічні правила занять фізичними вправами; дозування, зміст і призначення простих загартувальних процедур; правила проведення самостійних тренувальних занять, елементарних прийомів контролю за своїм фізичним станом; фізична підготовленість учнів; вплив фізичних вправ на формування постави, стопи, зору, на підвищення розумової і фізичної працездатності; дихання і фізичні вправи; перша допомога при травмах; заняття в спортивних секціях; досягнення розвитку здоров'я людей засобами фізичної культури; побіжні спортивні події у місті, державі, за кордоном.

Протягом навчального року вчителі мають інформувати дітей про рівень їх фізичної підготовленості, проводити різні заняття з батьками (бесіди, лекції, круглі столи, фізкультурно-оздоровчі заходи тощо) на теми оздоровлення дітей.

У 1997 році нами проведено анкетування з метою визначення знань, умінь, а також діяльності вчителів валеології експериментальних шкіл та ОЖіЗ початкових класів у галузі фізичної культури. Опитано за допомогою анкет 65 учителів Львівської (56 осіб), Тернопільської (4) областей і міста Києва (5). Також були опитані шляхом анкетування 33 вчителі фізичної культури у початкових класах Львівської області (29 осіб), Тернопільської області (2) і міста Києва (2).

Отримані дані дають підстави для наступних висновків та пропозицій.

Валеологію у початкових класах викладають переважно жінки-педагоги за спеціальністю «вчитель початкових класів». Дві третини опитаних учителів валеології та ОЖіЗ не цікавлять питання фізичної культури молодших школярів. Учителі не здобувають достатніх знань з цієї освітньої галузі на заняттях з підвищення кваліфікації, самостійної підготовки.

Тому для викладання валеології, ОЖіЗ у початкових класах слід залучати вчителів, які дотримуються здорового способу життя, мають високий рівень особистої фізичної культури, володіють педагогічними методиками фізкультурного оздоровлення молодших школярів, творчо розвивають їх.

З метою покрашення валеологічної освіти, варто надавати більше можливостей викладати валеологію, ОЖіЗ у початкових класах вчителям фізичної культури. Адже студенти профільних навчальних закладів фізичної культури вивчають анатомію, фізіологію, основи медичних знань, медичну реабілітацію, гігієну, біохімію, психологію, педагогіку, екологію, соціологію, правознавство, народознавство, теорію та методику фізичної культури, теорію та методику різних видів спорту, рекреацію і, накінець (крім інших дисциплін), валеологію й безпеку життєдіяльності, що формує комплекс знань про здоров'я людини й суспільства та шляхи його збереження, зміцнення, розвитку в сучасних умовах. Саме в навчальних закладах для фахівців з фізичної культури варто готувати вчи-телів-валеологів молодших класів.

Переважна більшість опитаних вчителів валеології, ОЖіЗ та четверта частина вчителів фізичної культури не знайома з санітарно-гігієнічними правилами для шкіл і спортивних споруд, з Державними тестами фізичної підготовленості населення України.

Більшість опитаних учителів валеології, ОЖіЗ і половина вчителів фізичної культури не знає параметрів фізіологічних норм частоти серцевих скорочень, дихання, артеріального тиску дітей молодшого шкільного віку, отже, і не користується ними в практичній діяльності. Половина вчителів валеології, ОЖіЗ не навчали дітей методів оцінки свого фізичного стану, фізичного розвитку.

Не всі респонденти-валеологи знають, які фізичні вправи добре розвивають серцево-судинну, дихальну системи; ефективних вправ для формування правильної постави, стопи, дихання; які психічні, духовні якості розвиваються в процесі занять фізичними вправами; які методи навчання у фізичній культурі найефективніші для молодшого шкільного віку.

Вчителям валеології, ОЖіЗ, початкових класів, які здебільшого проводять фізкультхвилинки, рухливі перерви, години здоров'я та інші форми занять з молодшими школярами, слід мати якісні знання з фізичної культури, зокрема, з методики проведення різних організаційних форм занять з молодшими школярами.

Дві третини вчителів валеології, ОЖіЗ і фізичної культури початкових класів не навчають дітей загартувальних процедур; значна їх частина не ознайомлює молодших школярів з вправами для м'язів очей, ритмічною гімнастикою, танцями, українськими народними іграми, забавами, піснями та дихальними вправами. Більшість учителів не навчала молодших школярів знань правил безпеки з плавання, пірнання, їзди на велосипеді, ковзанах, лижах. Майже зовсім не ознайомлювали дітей з вправами йогів, іншими оздоровчими системами.

У валеологічному навчанні переважають теоретичні уроки. 35 відсотків вчителів валеології, ОЖіЗ не проводили уроки на теми: «Харчування і фізкультурні заняття», «Гігієнічні правила занять фізичними вправами», «Вплив фізичних вправ на формування постави, стопи, на підвищення розумової і фізичної працездатності», «Дихання під час ходьби, бігу», «Перша допомога при травмах».

Уроки фізичної культури в школах переважно практичні, з обмеженою кількістю передачі знань фізкультурно-оздоровчої тематики.

Половина опитаних учителів валеології, ОЖіЗ та 25% вчителів фізичної культури не радили дітям або їхнім батькам, як фізично вдосконалюватися, не повідомляли батькам про рівень фізичної підготовленості дітей [21,41].

Педагоги мають радити батькам, які засоби і методи з фізичної культури ефективніше застосовувати для оздоровлення кожної дитини; враховуючи індивідуальні схильності школярів, умови та можливості занять фізичними вправами, загартувальними процедурами, спільно обирати оптимальні варіанти розвитку особистої фізичної культури дітей.

Паспорти здоров'я учнів мають вести, на нашу думку, фахово підготовлені валеологи разом з дітьми та батьками. У них слід відображати показники фізичної підготовленості, загартованості, фізкультурно-оздоровчої діяльності учнів, наявність умов для занять фізичними вправами, загартування в школі та вдома.

На нашу думку, можливості покращення шкільного навчання з валеології, ОЖіЗ полягають у якісній підготовці вчителів початкових класів з теорії та методики фізичного виховання молодших школярів у профільних навчальних закладах, а також у наданні переваги спеціалістам у галузі фізичної культури під час підбору фахівців для викладання предметів «валеологія», «охорона життя і здоров'я» у початковій школі.

При введенні в навчальні плани загальноосвітніх закладів нових предметів, керівникам освітньої галузі держави слід звертати особливу увагу на підготовку кадрів для їх викладання. Зокрема, готуючи фахівців для викладання валеології, ОЖіЗ, варто проводити перекваліфікацію вчителів інших предметів з об'ємним і ґрунтовним освоєнням питань нової спеціальності.

Схема 1. Структура шкільного курсу валеології

Схема 2. Структура шкільного курсу фізичної культури

Схема 3. Зв`язок фізичної культури та валеології

РОЗДІЛ 3

ІНТЕГРОВАНІ ЗАВДАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНОГО ЗМІСТУ В ШКІЛЬНОМУ КУРСІ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Сучасна школа потребує нових підходів до формування теоретичних знань у школярів. Пріоритети надаються розвивальній функції навчання, самостійності та нестандартності думки. Пропонуємо Вашій увазі інтегровані завдання, які можна використати як на заняттях, так і в позаурочний час. Кросворди

1

З

А

Р

Я

Д

К

А

2

В

О

Д

А

3

П

О

С

Т

А

В

А

4

Р

Е

Ж

И

М

5

О

В

О

Ч

І

6

З

А

Г

А

Р

Т

У

В

А

Н

Н

Я

7

Р

У

М

`

Я

Н

Е

Ц

Ь

Х

А

Р

Ч

У

В

А

Н

Н

Я

1. Комплекс фізичних вправ, що виконується вранці, після сну.

2. Прозора рідина для пиття, вмивання.

3. Звичне положення тіла людини у стані спокою та у русі.

4. Розпорядок добової діяльності школяра (людини).

5. Городні плоди та зелень, що вживаються як їжа; містять вітаміни.

6. Заходи щодо підвищення опірності організму шкідливим впливам за допомогою використання сил природи: сонця, повітря й води.

7. Здоровий колір шкіри, щік.

8. Процес вживання їжі.

1

Г

Р

Е

Б

І

Н

Е

Ц

Ь

2

Н

О

Ж

И

Ц

І

3

З

А

Г

А

Р

Т

У

В

А

Н

Н

Я

4

М

І

К

Р

О

Б

И

Є

5

Р

У

Ш

Н

И

К

6

Щ

І

Т

К

А

1. Що дістане зубами потилицю?

2. Два кільця, два кінця, а посередині цвяшок.

3. Заходи щодо підвищення опірності організму шкідливим впливам за допомогою використання сил природи: сонця, повітря і води.

4. Збудники захворювань.

5. Довгастий шматок тканини для витирання обличчя, рук.

6. Колюча, наче їжачок. Штани почистить, піджачок.

Задачі валеологічного змісту
***
На свято готували кутю з маком, солону рибу з раком, з олією вареники, картопляні печеники, тортяники, книдлі, чорнослив в повидлі, капусту, грибочки, а також - огірочки, підливу з часничком, хрін з червоним бурячком, голубці із перцем та все з щирим серцем! Та ще салатів і приправ. Скільки всього було страв?
***
Середня тривалість життя українця 68 років, американця -- 74 роки, японця -- 78. На скільки років довше живе японець, ніж українець?
***
Курець вбирає в себе 20 % диму. Скільки відсотків диму потрапить у приміщення, забруднюючи його?
***
У людини, яка випалює щодня 20 цигарок, за 20 років життя відкладається в легенях 6 кг сажі. Скільки кілограмів сажі відкладеться в легенях цієї людини за 40 років її життя?
***
Із 500 г вуглеводів, використаних організмом людини за добу, близько 1/5 використовує мозок. Скільки грамів вуглеводів використовує мозок? На скільки грамів більше вуглеводів використовує організм від людського мозку?
***
35г жиру людина отримує 45 ккал енергії. Скільки кілокалорій отримає людина з 10 г жиру?
***
Для нормального життя впродовж року людині необхідні кисень, їжа і питна вода, не менше 2 тонн. Скільки всього цього потрібно людині, щоб прожити 10, 20 років?
***
Кров в організмі людини оновлюється через кожні 122 дні. Скільки разів на рік відбувається оновлення крові в організмі? (Рік -- 366 днів).
***
Серце здорової людини робить 60 ударів за хвилину, а хворої -- 90. На скільки більше ударів робить хворе серце?
***
Організм дитини повинен отримувати за добу 400 г овочів, 50 г сиру, 500 г фруктів та ягід, 25 г олії, 60 г крупи і 300 г хліба. Скільки всього продуктів повинні отримувати діти за добу? Результат записати в кілограмах і грамах?

ВИСНОВКИ

Мета навчання полягає не лише в набутті знань окремих предметів, а й у всебічному пізнанні навколишнього світу за допомогою цих предметів. Саме така організація навчального процесу дає змогу підвищити його ефективність. Досягти цього допоможуть систематично здійснювані міжпредметні зв'язки.

Процес навчання в школі здійснюється на основі ряду дидактичних принципів; у яких відображені нормативні основи цього процесу і які відповідають меті навчання і виховання майбутніх будівників комуністичного суспільства.

Міжпредметні зв'язки є міцним фундаментом забезпечення свідомості знань. Розрізнені, не пов'язані між собою знання не можуть вважатися свідомими у повному розумінні слова. Відповідно до фізіолого-психологїчних даних про системність роботи мозку людини її розумовний розвиток відбувається на основі утворення і нагромадження в корі великих півкуль різноманітних систем нервових зв'язків (асоціацій). Вищий ступінь таких зв'язків -- міжсистемні асоціації, на основі яких узагальнюються й усвідомлюються знання.

Формуванню міжсистемних асоціацій сприяє розкриття взаємозв'язків між знаннями, здобутими при вивченні різних навчальних предметів. Інакше кажучи, усвідомлення знань неможливе без установлення міжпредметних зв'язків.

Досвід упровадження курсу валеології у школах засвідчує необхідність коригування його змісту, розкриття взаємозв'язків валеології з іншими навчальними курсами. Інтегративна природа валеології виявляється і в історії розвитку галузі, і в її нинішньому статусі.

Валеологія як галузь освіти об'єднує в собі науково-теоретичні знання, практичні вміння і навички (онтовалеологічні), освітні, що передбачають тісний взаємозв'язок процесу засвоєння валеологічних знань з валеологічним вихованням, результатом якого є формування валеологічного світогляду.

На сучасному етапі розвитку суспільства науково-технічний прогрес характеризується стрімким зростанням обсягу наукової інформації. Це, в свою чергу, зумовлює необхідність упровадження нових дисциплін у систему освіти, серед яких важливе місце займає валеологія. Програма цього курсу спрямована на формування міцних теоретичних знань, а також на вироблення вмінь та навичок школярів з питань культури здоров'я.

Успішне вирішення завдань навчального курсу пов'язане з усвідомленням і засвоєнням учнями основних понять валеології. Зокрема, в шкільному курсі валеології для 1 -- 11 класів розглядають поняття здоров'я, третій стан, хвороба, здоровіш спосіб життя, валеологія, культура здоров'я та інші. З'ясуємо зміст цих понять.

Отож здоров'я людини тісно пов'язане з її професією, фізичною активністю, харчуванням, звичками, характером відпочинку, психоемоційним станом, тобто її способом життя.

Значення фізичної активності в житті людини з'ясоване давно. "Ніщо так не виснажує і не руйнує людину, як тривала фізична бездіяльність", -- казав Аристотель. Авіцена мудро зазначав, що "людина, яка помірно і послідовно займається фізичними вправами, не потребує ніякого лікування".

Фізичні вправи зміцнюють мускулатуру, покращують діяльність серцево-судинної системи, зберігають рухомість у суглобах і міцність зв'язок, стимулюють обмінні процеси, позитивно впливають на нервову систему, підвищують опір організму простудним захворюванням, є профілактикою гіподинамії.

З поглибленням знань про здоров'я людини стає зрозумілим, що фізичне тренування не може компенсувати наслідків шкідливих звичок і неправильного харчування. Кажуть, що людина помирає не від певної хвороби, а від способу життя. Тому неправильно дібрані вправи та організовані заняття, надмірні фізичні навантаження можуть стати факторами ризику.

Фізична культура -- одна з основних складових здорового способу життя, збереження, розвитку здоров'я людей.

Вчителі валеології, охорони життя і здоров'я (ОЖіЗ) у початкових класах мають володіти знаннями й вміннями, основами методики викладання фізичної культури молодшим школярам; знати їхні фізіологічні особливості; впроваджувати елементи здорового способу життя на власному прикладі, через особисту валеологічну культуру.

Учителю валеології, ОЖіЗ слід мати досконалі знання з фізіології дитячого організму, володіти основами методики навчання, способами і методами оцінки психо-соматичного стану дитини.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Адамчук Н. Валеологічна освіта - шлях до зміцнення здоров`я учнів. //Біологія і хімія в школі. - 1997. - № 2. - С.29 - 31.

Бойченко Т. Є. Валеологія в системі національної освіти: специфіка, стан, перспективи // Валеологія -наука про здоровий спосіб життя /Інф.-метод. зб. -- К.: Т-во «Знання» України. -- 1996.-- С. 5--10.

Ващенко О. Здоровий спосіб життя - важливий чинник виховання особистості: теоретико-методологічний аспект. //Початкова школа. - 2004. - № 4. - С. 48 - 50.

Ведмеденко Б.Ф. Теоретичні основи і практика виховання молоді засобами фізичної культури. - К., 1993.

Вороніна Л.П., Дудин А.У., Малеваний Ю.И. Міжпредметні зв`язки при вивченні основ наук у вечірній школі. - К.: Рад.школа, 1985. - 95 с.

Горащук В. Основні поняття шкільного курсу “Валеологія”//Фізичне виховання в школі. - 2000. - № 4. - С.47 - 49.

Дубенчук А. Учням потрібна фізкультурна освіта. //Фізичне виховання в школі. - 1997. - № 4. - С. 15 - 20.

Котлова Ю. Досвід реалізації програми «Школа і здоров`я». // Рідна школа. - 2003. - № 11. - С.58 - 60.

Леонтьєва О. Педагогічні умови й шляхи формування здорового способу життя підлітків. //Рідна школа. - 2004. - № 3. - С.15 - 16.

Линець М.М. Основи методики розвитку рухових якостей: Навчальний посібник для фізкультурних вузів. - Львів, 1997. - 204 с.

Лисицин Ю. П. Санология -- наука об общественном здоровье й здоровом образе жизпи // Здравоохранение Рос. Федерации.-- 1989. -- № 6. -- С. 5--9.

Максимова Н.Ю. та ін. Життя та здоров`я: Кн-коментар до підручника з валеології. - К.: Знання, 1998. - 144 с.

Максимова В.Н. Межпредметные связи в учебно-воспитательном процессе современной школы. - М.: Просвещение, 1987. - 160 с.

Максимова В.Н. Межпредметные связи в процессе обучения. - М.: Просвещение, 1988. - 192 с.

Новикова Н. Інтегративний зміст валеологічної освіти. //Біологія і хімія в школі. - 2000. - № 6. - С.32 - 34.

Овчинникова Н., Нестерова Т., Сосіна В. Сучасні засоби занять оздоровчої спрямованості. //Фізичне виховання в школі. - 1997. - № 4. - С.9 - 15.

Паркс 3. А. Руководство к практической медицине: Пер. с англ. -- М., 1857. -- С. 7--8.

Петрик О.І. Медико-біологічні та психолого-педагогічні основи здорового способу життя: Курс лекцій. Навч. посібник. - Львів: Світ, 1993. - 119 с.

Проект Державний стандарт освітньої галузі “Фізична культура і здоров`я” //Фізичне виховання в школі. - 2000. - № 4. - С.12 - 14.

Прошкуратова Т. Система інтегрованих завдань валеологічного змісту.//Початкова школа. - 2002. - № 1. - С.28 - 31.

Сарапулова Є. Фізкультхвилина це серйозно. //Фізичне виховання в школі. - 1997. - № 4. - С.20 - 22.

Сінгаєвський С.М., Сінгаєвська О.С. Оптимізація системи підготовки вчителя фізичної культури у педагогічному вузі.// Конференція підготовки спеціалістів фізичної культури та спорту в Україні. - Луцьк, 1994. - С. 241 - 243.

Столяр Г. Розвиваємо традиції валеологічного виховання В.О.Сухомлинського. //Рідна школа. - 2004. - № 11. - С. 42 - 43.

Чорнобай І. Валеологія та фізична культура. //Початкова школа. - 1998 - № 9. - С. 39 - 41.

Формування здорового способу життя: Навч. посібник /За ред. О. Яременко. - К., 2000. - 232 с.

Формування здорового способу життя: проблеми і перспективи. Навч. посібник /За ред. О. Яременко. - К., 2000. - 207 с.

Шульц Г. Охорона здоров'я в Україні // Лікар. вісн. - 1988. -- № 2 (118). - С. 105--111.

Язловецкий В.С. Физическое воспитание детей с ослабленным здоровьем. - К.: Здоровья, 1991.


Подобные документы

  • Роль міжпредметних зв’язків у навчальному процесі професійної школи. Методологічні вимоги до здійснення міжпредметних зв’язків. Сутність поняття "міжпредметні зв’язки" та їх функції. Перевірка ефективності методики посилення міжпредметних зв’язків.

    дипломная работа [319,2 K], добавлен 29.09.2010

  • Застосування тестових технологій на уроці хімії як методу педагогічної діагностики. Основні критерії тестування: валідність, надійність, ефективність, складність. Розробка тестових завдань для контролю засвоєння теми "Хімічні реакції" у шкільному курсі.

    курсовая работа [32,8 K], добавлен 13.12.2013

  • Взаємозв'язок загальнотехнічних предметів із загальноосвітніми і спеціальними при підготовці робочих складних видів праці. Реалізація міжпредметних зв'язків між загальноосвітніми і загальнотехнічними предметами (на прикладі математики і креслення).

    курсовая работа [31,3 K], добавлен 18.10.2010

  • Поняття величин в математиці, їх класифікація та різновиди: скалярні та векторні. Різні підходи до поняття скалярної та векторної величини в математиці, принципи його формування та наукове обґрунтування. Відображення в шкільному курсі математики.

    курсовая работа [48,1 K], добавлен 13.04.2016

  • Впровадження сучасних інформаційних технологій як один із пріоритетів розвитку освіти сучасної України. Комп'ютер як ефективний засіб навчально-виховного процесу, обробки і аналізу педагогічної інформації. Особливості його використання на уроках фізики.

    реферат [17,6 K], добавлен 10.02.2014

  • Особистісний підхід до організації раціонального навчання з урахуванням унікальності кожної особистості. Основні інтегровані суб'єкти виховного впливу в шкільному середовищі. Духовність в процесі педагогічного виховання, взаємозв'язок з родиною.

    реферат [32,9 K], добавлен 15.10.2012

  • Педагогічне керування та виховання активізації пізнавального процесу, ефективні засоби його активізації та використання прийомів ігрового методу на заняттях фізичної культури. Народні ігри, їх роль у розвитку пізнавальної активності до фізичної культури.

    курсовая работа [113,0 K], добавлен 26.09.2010

  • Сакральний текст як лінгвокультурний феномен. Психолого-педагогічні основи вивчення священних книг Індії в загальноосвітній школі. Формування початкових знань учнів про священні книги Індії в пропедевтичному курсі світової літератури та їх поглиблення.

    курсовая работа [42,2 K], добавлен 02.01.2014

  • Виховання організованості учнів. Умови виховання організованості на уроках фізичної культури у початковій школі. Психолого-педагогічна суть організованості як особистої якості. Самостійність, наполегливість та уважність як елемент організованості.

    дипломная работа [713,1 K], добавлен 23.10.2009

  • Нормативно-правове забезпечення і завдання фізичної освіти у школах сьогодення. Порівняльна характеристика, висвітлення позитивних та негативних рис фізичного виховання школярів. Організаційно-методологічні засади проведення уроків фізичної культури.

    курсовая работа [47,2 K], добавлен 26.03.2014

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.