Розробка педагогічного курсу професійного виховання "Механізми та елементи трансмісії"

3.Конструювання педагогічних технологій по темі «Механізми та елементи трансмісії»

3.1 Поняття про урок теоретичного навчання

Урок - форма організації навчання, за якої навчальні заняття проводяться вчителем із групою учнів постійного складу, одного віку й рівня підготовленості протягом точно встановленого часу, за сталим розкладом. Умовно кажучи, урок -- це «відрізок» навчального процесу, який є закінченим за смислом, у часі й організаційно.

Від якості уроку залежить ефективність функціонування всього навчального закладу. Тому багато теоретиків і практиків працюють над його вдосконаленням.

Загальні вимоги до уроку такі:

* проведення уроку на основі сучасних наукових досягнень, передового педагогічного досвіду, закономірностей навчального процесу;

* проведення уроку на основі методик гуманних дидактичних концепцій;

* особистісна спрямованість, тобто забезпечення учням умов для самореалізації та ефективної навчально-пізнавальної діяльності з урахуванням їхніх інтересів, потреб, нахилів, здібностей та життєвих настанов;

* оптимальне поєднання і системна реалізація на уроці дидактичних принципів;

* встановлення міжпредметних зв'язків, які усвідомлюються учнями;

* зв'язок із раніше засвоєними знаннями, навичками, уміннями, опора на досягнутий рівень розвитку учнів;

* актуалізація, стимулювання й активізація розвитку всіх сфер особистості учня: мотиваційної, пізнавальної, емоційно-вольової, фізичної, моральної тощо;

* логічність, вмотивованість і емоційність усіх етапів навчально-пізнавальної діяльності учнів;

* ефективне застосування сучасних дидактичних засобів, особливо -- комп'ютерних;

* тісний зв'язок із життям, першою чергою -- з особистим досвідом учня;

* формування практично необхідних знань, навичок, умінь, ефективної методики навчально-пізнавальної діяльності;

* формування мотивації навчально-пізнавальних дій, професійного становлення, потреби постійної самоосвіти;

* діагностика, прогнозування, проектування і планування кожного уроку.

Окрім цього, кожен урок має сприяти ефективній реалізації основних функцій дидактичного процесу -- освітньої, розвиваючої, виховної та самовдосконалювальної. В контексті сучасних концепцій навчання на перший план, замість освітньої, виходить виховна функція дидактичного процесу -- формування всебічно та гармонійно розвинутої особистості. Це вимагає, безумовно, змінити парадигми уроку з метою формування духовного світу учня, допомоги в його самоактуалізації та самореалізації, визнання права бути суб'єктом навчального процесу і формування суб'єкт-суб'єктних взаємин на кожному уроці. Така парадигма має бути гуманною і особистісно-спрямованою. Відповідно, ґрунтовно змінюється зміст цих функцій та вимоги до уроку.

Виховні вимоги до уроку:

-- формування і розвиток в учнів національної свідомості, самосвідомості та ментальності, провідних рис громадянина своєї держави;

-- формування в учнів високої духовності, підвалину якої мають становити загальнолюдські, національні та професійні цінності, широка моральна, правова, екологічна, політична, художньо-естетична й фізична культура;

-- формування і розвиток в учнів активної життєвої настанови, допомога в самоактуалізації та самореалізації у навчальному процесі та майбутній професійній діяльності;

-- вміле поєднання дидактичних, розвиваючих і виховних завдань кожного уроку та їх творче спрямування на формування і розвиток всебічно і гармонійно розвиненої особистості;

-- формування і розвиток мотивації постійного самовдосконалення і змістовної професійної діяльності шляхом реалізації потенційних інтелектуальних, фізичних та інших можливостей;

-- підпорядкування виховної мети кожного уроку загальній меті виховання тощо.

Розвиваючі вимоги до уроку:

-- спрямованість кожного уроку на максимальний розвиток духовних, інтелектуальних, фізичних і творчих здібностей кожного учня, його провідних психічних рис;

-- направленість кожного уроку на «зону найближчого розвитку» учня та її творче проектування і реалізація;

-- проведення занять з урахуванням індивідуально-психічних особливостей кожного учня та активна допомога в його самовдосконаленні тощо.

Дидактичні вимоги до уроку:

-- чітке визначення освітніх завдань кожного уроку та їх творче поєднання із загальною метою вивчення конкретного предмета й формування особистості учня в навчально-виховному процесі;

-- оптимальне визначення змістового компонента кожного уроку з урахуванням особистісної спрямованості навчально-виховного процесу;

-- широке використання методів, прийомів і способів активізації навчально-пізнавальної діяльності учнів та їхнього творчого розвитку;

-- творчий підхід до обґрунтування методики проведення кожного уроку;

-- опора на загальнолюдські цінності в застосуванні принципів навчання;

-- забезпечення активного зворотного зв'язку, дієвого контролю і управління тощо.

Крім зазначених, обов'язково слід мати на увазі й інші вимоги до уроку: -- організаційні (чіткість, раціональне використання часу, обладнання, дисципліна тощо);

-- управлінські (цілеспрямованість, оперативність, конкретність, стиль управління тощо);

-- санітарно-гігієнічні (температура, освітленість, працездатність, перевтома тощо);

-- етичні (рішучість, вимогливість, принциповість, справедливість, тактовність тощо);

-- психологічні (врахування індивідуально-психічних особливостей учнів, психічного стану учнів і вчителя, настрою вчителя та ін.) тощо.

Класифікацій уроків є десятки. Проблема ця дуже складна і не вирішена остаточно ні у світовій, ні у вітчизняній дидактиці.

Сучасна класифікація уроків здійснюється на основі дидактичної мети. Авторами такої класифікації є В.О. Онищук, М.А. Сорокін, М.І. Махмутов та ін.

Типи уроків теоретичного навчання:

* комбіновані (змішані) уроки;

* уроки засвоєння нових знань;

* уроки формування навичок і вмінь;

* уроки узагальнення і систематизації знань;

* уроки практичного застосування знань, навичок і умінь;

* уроки контролю і корекції знань, навичок і вмінь.

Така класифікація є найзручнішою для планування, прогнозування діяльності вчителя, обґрунтування методики кожного уроку.

Кожен тип уроку має свою структуру, тобто етапи побудови уроку, їх послідовність, взаємозв'язки між ними. Характер елементів структури визначається завданнями, які слід постійно вирішувати на уроках певного типу, щоб найбільш оптимальним шляхом досягти тієї чи іншої дидактичної, розвиваючої та виховної мети уроку. Визначення і послідовність цих завдань залежать від логіки і закономірностей навчального процесу. Зрозуміло, логіка засвоєння знань відрізняється від логіки формування навичок і вмінь, а тому і різниться структура уроків відповідних типів. Кожний тип уроку має свою структуру.

* Комбінований урок: перевірка виконання учнями домашнього завдання практичного характеру; перевірка, оцінка і корекція раніше засвоєних знань, навичок і вмінь; відтворення і корекція опорних знань учнів; повідомлення теми, мети і завдань уроку та формування мотивації учіння; сприймання й усвідомлення учнями нового матеріалу; осмислення, узагальнення і систематизація нових знань; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання. З усіх зазначених типів комбінований урок найпоширеніший у сучасній загальноосвітній школі. Йому належить 75--80 відсотків загальної кількості уроків, що проводяться. Цей тип уроку здебільшого використовується в початкових і середніх класах.

Розкриємо зміст основних етапів комбінованого уроку.

Підготовка вчителя до уроку. Цей етап передбачає: вивчення учнів класу; стилю викладання інших вчителів у цьому класі; докладне вивчення змісту навчального матеріалу; планування навчальної роботи; підготовку навчально-матеріальної бази.

Підготовка вчителя до конкретного уроку. В.О. Сухомлинський зазначав, що вчитель до уроку готується все своє життя. Його підготовка до конкретного уроку включає: формулювання теми; визначення виховної, розвиваючої та дидактичної цілей уроку; підбір конкретного матеріалу до теми; визначення структури вибраного типу уроку; визначення методики уроку; підготовку дидактичних засобів і матеріалів; визначення форми контролю й оцінки знань, навичок і вмінь; визначення місця й ролі спостереження, демонстрування засобів наочності і опитування в рамках уроку; перевірку своєї готовності до уроку; перевірку готовності учнів до уроку.

Тематичне планування передбачає визначення типу уроку; визначення обсягу навчального матеріалу; підготовку засобів наочності, використання технічних засобів навчання й підбір фактичного матеріалу.

Поурочний план включає дату проведення уроку, його порядковий номер за тематичним планом; назву, тип уроку і його мету; структуру уроку; зміст уроку; методи роботи вчителя й учнів; навчальне обладнання і домашнє завдання.

Початок уроку. Організація активної участі учнів в уроці є важливою методичною проблемою. Вона не повинна забирати багато часу, тому учнів бажано залучати до навчально-пізнавальної діяльності з першої хвилини уроку. Для цього початок уроку має бути динамічним, давати учням заряд енергії, бадьорості, діловитості. Урок починається так: взаємне вітання вчителя й учнів; перевірка відсутніх; перевірка зовнішнього стану приміщення; перевірка робочих місць та зовнішнього вигляду учнів; організація уваги.

Важливість повторювально-навчальної роботи зумовлена трьома причинами:

1) більш відповідальним ставленням учнів до підготовки до уроку, бо їхні знання обов'язково перевіряються;

2) актуалізацією знань учнів під час перевірки, що сприяє усвідомленню, поглибленню, систематизації та закріпленню навчального матеріалу;

3) спрямованістю повторення і перевірки знань на розвиток мовлення та мислення учнів. Тому ця робота має бути творчою і, водночас, націленою як на окремого учня, так і на весь клас.

З цією метою можна застосувати індивідуальне усне опитування, фронтальне та інші види опитування з поурочним оцінюванням.

Повідомлення теми, цілі й завдань уроку. Тему кожного уроку вчитель повідомляє на початку заняття або роботи над новим матеріалом. При цьому важливо чітко її сформулювати, визначити завдання уроку й основні питання, які учні мають засвоїти.

Мотивування вчителем навчально-пізнавальної діяльності учнів має відбуватися протягом всього уроку. Воно спрямоване на формування і розвиток в учнів широких інтересів, потреб в різноманітних знаннях, чітких життєвих перспектив, професійної орієнтації та самовдосконалення. Мотиви -- це внутрішні імпульси, які спонукають учня до активної навчально-пізнавальної діяльності.

Пояснення матеріалу. Цей етап повинен відповідати таким вимогам: учитель має продумати своє місце в класі, щоб його було чути і видно всім учням; не ходити по класу; говорити голосно і чітко; темп розповіді має бути розміреним; мова доступною. При цьому важливо спиратися на попередній досвід учнів; виділяти істотне й головне в навчальному матеріалі; послідовно викладати тему; використовувати ілюстративний і демонстраційний матеріал.

Сприймання, осмислення і засвоєння нового матеріалу. Сприймання є першим етапом процесу засвоєння учнями нового матеріалу. Воно найбільш успішне, коли правильно поєднано виклад матеріалу, наочні посібники та самостійну роботу учнів. Осмислення знань -- це заглиблення в суть явищ, процесів, які вивчаються. Воно передбачає насамперед розкриття внутрішніх закономірностей цих явиш. Основними прийомами такої роботи є аналіз і синтез, абстрагування і конкретизація, порівняння й узагальнення, моделювання, класифікація тощо.

Формування навичок і вмінь. Разом із засвоєнням навчального матеріалу учні засвоюють різноманітні навички та вміння, що формуються на основі знань. Основні компоненти формування навичок і вмінь: розбір і засвоєння правила, яке лежить в основі навички; подолання труднощів під час набуття навички; вдосконалення й автоматизація навички; закріплення досягнутого рівня навички та використання її на практиці. Основним методом формування навичок є вправи.

Підбиваючи підсумки уроку, вчитель коротко повідомляє цілі уроку і визначає, чи досягнуті вони, оцінює дисципліну як окремих учнів, так і всього класу.

Домашнє завдання. Методика передбачає чітку систему домашніх завдань; визначення і конкретизацію окремого домашнього завдання; визначення часу на ознайомлення з ним учнів; дохідливість домашнього завдання; інструктаж про його виконання.

* Урок засвоєння нових знань: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; мотивування учіння; сприймання й усвідомлення учнями фактичного матеріалу, осмислення зв'язків і залежностей між елементами вивченого матеріалу; узагальнення і систематизація знань; підсумки уроку; повідомлення домашнього завдання.

* Урок формування навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; вивчення нового матеріалу (вступні, мотиваційні та пізнавальні вправи); первинне застосування нових знань (пробні вправи); самостійне застосування учнями знань у стандартних ситуаціях (тренувальні вправи за зразком, інструкцією, завданням); творче перенесення знань і навичок у нові ситуації (творчі вправи); підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

* Урок узагальнення і систематизації знань: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; відтворення й узагальнення понять і засвоєння відповідної їм системи знань; узагальнення та систематизація основних теоретичних положень і відповідних наукових ідей; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

* Урок практичного застосування знань, навичок і вмінь: перевірка домашнього завдання, актуалізація і корекція опорних знань, навичок і вмінь; повідомлення теми, цілей і завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; осмислення змісту й послідовності застосування способів виконання дій; самостійне виконання учнями завдань під контролем і за допомогою вчителя; звіт учнів про роботу і теоретичне обґрунтування отриманих результатів; підсумки уроку й повідомлення домашнього завдання.

* Урок контролю і корекції знань, навичок і вмінь: повідомлення теми, цілей та завдань уроку; актуалізація мотивації учіння учнів; перевірка знання учнями фактичного матеріалу й основних понять; перевірка глибини осмислення учнями знань і ступеня їх узагальнення; застосування учнями знань у стандартних і змінних умовах; перевірка, аналіз і оцінка виконаних під час уроку робіт; підсумки уроку і повідомлення домашнього завдання.

Методика визначених типів уроків складається з трьох частин:

-- організація роботи -- 1--3 хв.;

-- основна частина (формування знань, навичок і вмінь; їх засвоєння, повторення, закріплення і контроль; застосування на практиці тощо) -- 35--40 хв.;

-- підведення підсумку уроку і повідомлення домашнього завдання -- 2--3 хв.

Творчі педагоги постійно вдосконалюють методику проведення класичного уроку, в результаті чого в навчальний процес впроваджуються нестандартні уроки.

Нестандартний урок -- це імпровізоване навчальне заняття, що має нетрадиційну структуру. Назви уроків дають деяке уявлення про цілі, завдання і методику проведення таких занять. Найпоширеніші серед них -- уроки-прес-конференції, уроки-аукціони, уроки--ділові ігри, уроки-занурення, уроки-змагання, уроки типу КВК, уроки-консультації, комп'ютерні уроки, уроки-консиліуми, уроки-твори, уроки-винаходи, уроки-заліки, театралізовані уроки, уроки взаємного навчання учнів, уроки творчості, уроки-сумніви, уроки-конкурси, уроки-фантазії, уроки-концерти, уроки-екскурсії, інтегральні уроки тощо.

Нестандартні уроки спрямовані на активізацію навчально-пізнавальної діяльності учнів, бо вони глибоко зачіпають емоційно-мотиваційну сферу, формують дух змагальності, збуджують творчі сили, розвивають творче мислення, формують мотивацію навчально-пізнавальної та майбутньої професійної діяльності. Тому такі уроки найбільше подобаються учням і викликають у них творчий інтерес.

Отже, форма організації навчання є важливою дидактичною проблемою, яка безпосередньо впливає на результатів ний компонент навчального процесу. Вона тісно пов'язана з методами і засобами навчання, бо кінцевий результат визначається комплексом дидактичних умов, серед яких важливе місце посідають організаційні форми навчання.

3.2 Дидактичні проекти занять уроків теоретичного навчання

Поурочно тематичний план

Урок № 30

Тема: Муфти. Постійні. Зчіпні муфти

Мета: навчити загальним поняттям про муфти;вивчити різновиди муфти;розвивати просторову уяву;виховувати інтерес до даної теми;виховувати вміння до самостійної роботи

Матеріали і обладнання: посібники, технічна література, плакати.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Методи:словесний, проблемно-пошуковий,наочно-демонстраційний .

Між предметні зв'язки: деталі машин.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Аналіз контрольної роботи по вивченій темі.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1. Визначення теми, мети та завдань уроку.

2. Зв'язок теми уроку з деталями машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Загальні відомості про муфти.

2. Постійні муфти.

3. Жорсткі та компенсаційні муфти

4. Розсувні та пружні мути

5. Зчіпні муфти

6. Кулачкові та зубчасті муфти

7. Фрикційні муфти

V. Самостійна робота на уроці:

1. Мотиваційна робота з підручниками.

VI. Закріплення нового матеріалу.

1. Фронтальне опитування по вивченій темі.

2. Інтегроване тестове опитування по темі уроку.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Вивчити тему уроку та підготуватися до опитування на наступний урок.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 31

Тема: Гальма

Мета: навчити загальним відомостям про гальма;вивчити класифікацію гальм;розвивати просторову уяву та спостережливість;виховувати відповідальність та самостійність

Матеріали і обладнання: посібники, технічна література,плакати.

Тип уроку: комбінований.

Метод: словесний, проблемно-пошуковий,наочно-демонстраційний .

Між предметні зв'язки: деталі машин

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1Опитування по матеріалу пройденої теми.

2.Вибіркове тестове завдання для слабких учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1Визначення теми,мети, завдань уроку.

2.Зв'язок теми уроку з деталями машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1.Загальні відомості про гальма

2.Колодкове гальмо та його характеристика

3.Стрічкове кероване гальмо

V. Самостійна робота на уроці:

1. Робота з підручниками за варіантами.

VI. Закріплення нового матеріалу.

1. . Робота з картками.

2. Фронтальне опитування нового матеріалу

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Вивчити тему уроку та підготуватися до опитування на наступний урок.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 32

Тема: Коробки передач та механізми реверсу .

Мета: Навчити учнів основним теоретичним поняттям про коробки передач та механізми реверсу;розвивати логічне мислення та просторову уяву;виховувати вміння самостійної роботи.

Матеріали і обладнання: Посібники, технічна література, плакати, картки-завдання.

Тип уроку: комбінований.

Метод: словесний, практичний, проблемно-пошуковий.

Між предметні зв'язки: Деталі машин, основи автоматизації машин.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Перевірка домашнього завдання.

2. Фронтальне опитування по пройденій темі.

3. Робота біля дошки для слабких учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1. Визначення теми,мети, завдань уроку.

2.Визначення зв'язку теми уроку з деталями машин та основами автоматизації машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Коробки передач

2. Механізми реверсу

V. Закріплення нового матеріалу.

1. Технічний диктант

2. Робота з картками.

2. Фронтальне опитування нового матеріалу.

VI. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Пояснити виконання домашнього завдання.

VII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 33

Тема: Вантажні лебідки .

Мета: навчити учнів загальним поняттям про вантажні лебідки;дати поняття про класифікацію вантажних лебідок;розвивати уяву, увагу, логічне мислення.

Матеріали і обладнання: Посібники, технічна література, плакати.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Метод: словесний, наочно-демонстраційний, проблемно-пошуковий.

Між предметні зв'язки: деталі машин.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Опитування по матеріалу пройдених тем.

2. Вибіркове тестове завдання для слабких учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1. Визначення теми,мети, завдань уроку.

2.Визначення зв'язку теми уроку з деталями машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Загальні відомості про вантажні лебідки.

2. Класифікація вантажних лебідок

3. Фрикційні та гідравлічні лебідки

4. Електричні лебідки

V. Самостійна робота на уроці:

1.Самостійна робота з підручником за варіантом.

VI. Закріплення нового матеріалу.

1. Бліцопитування.

2. Фронтальне опитування нового матеріалу.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Мотивоване пояснення домашнього завдання.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 34

Тема: Механізми повороту кранів .

Мета: навчити загальним відомостям про механізми повороту кранів;вивчити основні класифікації механізмів повороту кранів;розвивати просторову уяву та спостережливість; виховувати вміння самостійної роботи.

Матеріали і обладнання: посібники, технічна література;плакати

Тип уроку: комбінований.

Метод: словесний, проблемно-пошуковий, наочно - демонстраційний.

Між предметні зв'язки:деталі машин.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Взаємоперевірка домашнього завдання.

2. Фронтальне опитування по пройденій темі.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1. Визначення теми, мети та завдань уроку.

2. Зв'язок теми уроку з деталями машин.

3. Техніка безпеки

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Загальні відомості про механізми повороту кранів.

2.Механізми повороту кранів з механічним приводом.

3Механізми повороту кранів з електричним приводом.

4.Механізми повороту пневмоколісних і гусеничних кранів

5.Механізми повороту баштових кранів.

V. Самостійна робота на уроці:

1.Тестові завдання.

VI. Закріплення нового матеріалу.

Робота з підручником над проблемним питанням.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Вивчити тему уроку та підготуватися до опитування на наступний урок. Індивідуальне завдання: замалювати механізми повороту кранів.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 35

Тема: Механічна силова передача автонавантажувача .

Учбова ціль: перевірка дії розподільної коробки з реверсом; практичне вивчення приладу і взаємодії деталей розподільної коробки з реверсом.

Матеріальне забезпечення уроку:розподільна коробка з реверсом; ключі гайкові, воронка для злиття мастила, слюсарний молоток, пасатижі, викрутка.

І. ОРГАНІЗАЦІЙНА ЧАСТИНА(3-5хв)

1. Перевірка явки учнів, їх зовнішнього вигляду.

2. Розподіл робіт між учнями та розміщення їх на робочих місцях

ІІ. ВСТУПНИЙ ІНСТРУКТАЖ(30-40хв)

1. Визначення цілі уроку.

2. Ознайомлення з обладнанням та інструментами.

3. Пояснення та демонстрація прийомів виконання робіт.

4. Перевірка засвоєння учнями прийомів виконання робіт.

5. Розбір з учнями правил техніки безпеки

ЗМІСТ ВСТУПНОГО ІНСТРУКТАЖУ

1.Фронтальне опитування по пройденому матеріалу.

2.Повідомлення теми, мети та завдань уроку

3.Показ дії розподільної коробки з реверсом

4.Часткове розбирання і збирання приладу

5.Розбір типового ускладнення під час виконання роботи

6.Вивчення правил техніки безпеки в майстерні під роботи розподільною коробкою з реверсом.

ІІІ. САМОСТІЙНА РОБОТА УЧНІВ ТА ПОТОЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ(5-6 годин)

1.Обхід робочих місць майстром.

2.Перевірка організації робочих місць учнів та дотримання ними правил техніки безпеки на робочому місці.

3.Перевірка виконання робочих прийомів розбирання і збирання приладу.

4.Розяснення та показ прийомів роботи по відділам два відділу по 10 учнів у кожному.

5.Перевірка щоденників та виставлення оцінок підведення підсумків практичної роботи та прийоми виконання завдань

IV ЗАКЛЮЧНИЙ ІНСТРУКТАЖ (25хв.)

1.Підведення підсумків роботи за день.

2.Об'явлення оцінок учням.

3.Розбір типових помилок.

4.Ознайомлення учнів з темою наступного виробничого навчання.

5.Завдання додому.

6.Виховна робота.

Урок №36

Тема уроку: Система керування колесами.

Виробнича робота: Вивчити систему керування колесами.

Мета: Навчити учнів загальному розумінню про систему керування колесами.

Формувати вміння застосовувати раніше вивчений матеріал на практиці.

Розвивати технічне мислення, мову, грамотність викладу думок.

Виховувати любов до праці, бережливе ставлення до інструменту.

Матеріали і обладнання: механізм для системи керування колесами,плакати та підручники.

Тип уроку: Виробниче навчаня.

Метод: демонстраційний, словесний, практичний.

Міжпредметні зв'язки: деталі машин, охорона праці.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Матеріально-технічне забезпечення уроку:

1) Механізм для системи керування колесами.

2) Необхідні плакати та підручники.

ІІІ. Хід дня:

1) Темою уроку є «система керування колесами»

2) Метою є навчити учнів загальному розумінню про систему керування колесами

3) Ознайомитись з планом виробничого навчання.

4) Проведення попереднього інструктажу.

5) Проведення поточного інструктажу.

6) Проведення заключного інструктажу.

IV. Культура праці майстра та учнів.

1) Підтримувати зразкову поведінку учнів.

2) Зацікавити учнів поданою темою.

3) Слідкувати за правильністю виконання учнями завдання роботи.

4) За виконану роботу виставити відповідні оцінки.

V. Висновки по уроку:

Мету уроку досягнуто.

Урок № 37

Тема: Гальмівна система .

Практична робота: розрахунок основних параметрів гальмівних пристроїв

Мета: навчити розраховувати основні параметри гальмівних пристроїв, розвивати вміння застосовувати формули розрахунку роботи механізму, виховувати вміння самостійно працювати з підручником.

Обладнання: схеми, типові формули, макети.

Наочність, матеріали в схемах та таблицях.

Між предметні зв'язки: деталі машин

Об'єкт праці: розрахунок за формулами.

Тип уроку: практична робота.

Хід заняття

І. Організаційний момент.

- перевірка наявності учнів;

- перевірка готовності до уроку.

ІІ. Активізація опорного матеріалу.

Визначення понять вивчених в темі.

IІІ. Мотивація навчальної діяльності:

Навчити розраховувати основні параметри гальмівних пристроїв.

ІV. Повідомлення теми уроку.

V. Постановка задач учням на урок (знати, вміти)

Учні повинні знати як розрахувати гальмівну систему

Учні повинні вміти визначати основні параметри гальмівних пристроїв

VI. Формування умінь та навичок (80% уроку)

Практична робота.

1. Вступний інструктаж

2. Забезпечення матеріалами та схемами.

3. Правила техніки безпеки, санітарії і гігієни при виконанні практичної роботи.

4. Самостійне виконання роботи за інструкційно-технічними картами.

5. Контроль вчителя з метою виявлення недоліків в знаннях та умінні учнів

6. Поточний інструктаж: індивідуальний, ґрунтовий

7. Контроль та взаємоконтроль учнів

8. Підвищення підсумків практичної роботи

VII. Підвищення підсумків уроку:

1. Індивідуальний контроль.

2. Мотивація оцінок за заняття

VIІ.Оголосити, що потрібно принести на наступний урок.

ІХ. Прибирання робочого місця та приміщення.

Урок № 38

Тема: Колеса і шини,рама.

Мета: Навчити учнів теоретичним основам про колеса, шини, рами. Розвивати логічне мислення, виховувати відповідальність та самостійність.

Матеріали і обладнання: Плакати, підручники, ілюстрації.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань

Метод: лекція диспут

Між предметні зв'язки: деталі машин.

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

Технічний диктант.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1.Визначення теми, мети та завдань уроку.

2. Визначення зв'язку теми уроку з деталями машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Загальні відомості про колеса, та їх різновид.

2. Загальні відомості про шини. Види шин.

3. Рама.

V. Самостійна робота на уроці:

1. Самостійна робота біля дошки( з навмисне десінформованим матеріалом)

VI. Закріплення нового матеріалу.

1. Диспут про використання шин в українському та закордонному машинобудуванні.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Підготувати реферат на задану тему.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Урок № 39

Тема: Механізми та елементи трансмісії.

Мета: Перевірити знання учнів по темі «Механізми та елементи трансмісії», розвивати вміння самостійної роботи за індивідуальним планом, виховувати вміння самостійно розв'язувати подані завдання.

Матеріали і обладнання: схеми, типові формули.

Тип уроку: контрольна робота

Метод: фронтально-письмовий.

Міжпредметні зв'язки.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Нагадати про вимоги до виконання і оцінювання контрольної роботи учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Робота за варіантами по питаннях(4 варінанти)

V. Самостійна робота на уроці.

VI. Закріплення нового матеріалу.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання).

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

Розгорнутий конспект уроку теоретичного навчання

Урок № 31

Тема: Гальма

Мета: навчити загальним відомостям про гальма;вивчити класифікацію гальм;розвивати просторову уяву та спостережливість;виховувати відповідальність та самостійність

Матеріали і обладнання: посібники, технічна література,плакати.

Тип уроку: комбінований.

Метод: словесний, проблемно-пошуковий,наочно-демонстраційний .

Між предметні зв'язки: деталі машин

Хід уроку:

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1Опитування по матеріалу пройденої теми.

2.Вибіркове тестове завдання для слабких учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу:

1Визначення теми,мети, завдань уроку.

2.Зв'язок теми уроку з деталями машин.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1.Загальні відомості про гальма

2.Колодкове гальмо та його характеристика

3.Стрічкове кероване гальмо

V. Самостійна робота на уроці:

1. Робота з підручниками за варіантами.

VI. Закріплення нового матеріалу.

1. . Робота з картками.

2. Фронтальне опитування нового матеріалу

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Вивчити тему уроку та підготуватися до опитування на наступний урок.

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей

ХІД УРОКУ

І.Організаційний момент

1.Зайти, привітатися (зосередити увагу учнів)

2. Видати завдання старості подати список відсутніх.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Опитування по матеріалу пройденої теми

1.1Що належить до основних елементів трансмісії?

До основних елементів трансмісій належать муфти, гальма, коробки передач та механізми реверсу, з яких складаються такі збірні одиниці, як лебідки (вантажні, змінення вильоту, висування секцій) та механізми повороту кранів.

1.1 Для чого призначенні муфти?

Муфти призначені для з'єднання двох валів або вала з установлюваними на ньому деталями (зубчастими колесами, зірочками, шківами тощо).

1.2 Муфти поділяються на…

За призначенням муфти поділяють на постійні, що застосовуються для постійного з'єднання валів, та зчіпні, які дають змогу з'єднувати й роз'єднувати обертові вали або деталі з валом на ходу.

1.3 Класифікація постійних муфт

За конструкцією постійні муфти бувають жорсткі, компенсаційні, розсувні та пружні

1.5Класифікація зчіпних муфт

Зчіпні муфти можуть бути: кулачкові, зубчасті та фрикційні

2.Вибіркове тестове завдання для слабких учнів

2.1 Жорсткі муфти виконуються:

А)втулковими та фланцевими;

Б) з двох пів муфт;

В) з двох зірочок-півмуфт;

Г)з рухомої пів муфти.

2.2 Чим відрізняється зубчаста муфта від кулачкової?

А)не рекомендується вмикати і вимикати, якщо елементи трансмісії обертаються і перебувають під навантаженням;

Б) замість кулачків має зубці.

ІІІ. Активізація нового матеріалу

1.Визначеня теми, мети, завдань уроку

Тема: Гальма

Мета:навчитися загальним відомостям про гальма;вивчити класифікацію гальм

Учні повинні знати:

- загальні поняття про гальма;

- різновиди гальм.

2.Звязок теми уроку з деталями машин

Ви повинні знати з курсу ДЕТАЛІ МАШИН загальні відомості про гальма.

ІV. План вивчення нового матеріалу

1.Загальні відомості про гальма

Гальмом називається механізм, який служить для зупинення елементів крана, а також для тривалого утримування вантажу, стріли, поворотної платформи та ходового пристрою в заданому положенні. У механічних трансмісіях кранів гальмо використовують для зниження швидкості пересування або для повного зупинення машини.

У трансмісіях кранів гальма встановлюють на ведучих валах редукторів або на валах двигунів, що приводять у рух механізми в разі відсутності між ними з'єднувальних муфт.

Гальма засновані на використанні сил тертя, що виникають між рухомими та тими нерухомими елементами, що притискаються до них. При цьому кінетична енергія рухомих елементів перетворюється у теплову енергію, завдяки чому можливе їх використання за будь-якої швидкості.

За способом дії розрізняють гальма нормально закриті (замкнені) та нормально відкриті (розімкнені).

Нормально закрите гальмо постійно ввімкнене за допомогою пружини. Ввімкнення механізму крана одночасно супроводжується вимкненням (розімкненням) гальма. Коли механізм припиняє роботу, негайно вмикається гальмо.

Нормально відкрите гальмо постійно вимкнене (розімкнене) і вмикається, коли потрібно знизити швидкість або повністю зупинити механізм.

За принципом дії гальмо являє собою фрикційний механізм, який використовує силу тертя колодок чи стрічок по обертовій частині механізму - шківу чи диску.

За способом керування гальма поділяються на керовані й автоматично діючі. До автоматично діючих належать переважно нормально закриті гальма, які застосовуються головним чином на стрілових кранах.

За конструкцією гальма бувають колодкові та стрічкові. На кранах використовують в основному колодкові гальма, рідше -стрічкові.

Розрізняють гальма з коротко - та довго ходовими силовими органами.

2.Колодкове гальмо та його характеристика

Колодкове гальмо (рис. 4.12) складається з гальмового шківа, двох колодок, штока, тяги, пружин і силового органа.

У ролі короткоходового силового органа застосовують однофазний електромагніт змінного струму типу МО або постійного струму типу МП. Крли вмикається механізм крана, якір електромагніту відхиляє. шток ліворуч, гальмова пружина стискується і важелі повертаються, відводячи колодки від шківа. Проміжок між колодками та шківом регулюють гайками 12, а самочинному доторканню колодок до гальмового шківа запобігають гайки 7.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Електромагніт характеризується ходом, тяговим зусиллям (моментом) якоря та допустимою кількістю вмикань.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4.13. Електрогідравлічний штовхач: 1 -- електродвигун: 2 - ротор: З - корпус; 4 -- крильчатка; 5 - поршень: 6 - циліндр; - шток: 8-ущільнення: 9 - пробка заливного отвору; 10 - колодка затискачів.

У гальмі з довгоходовим силовим органом розгальмування здійснюється електрогідроштовхачем (рис. 4.13). Цей агрегат об'єднує електродвигуна та штов-хача і являє собою привід з прямолінійним переміщенням виконавчого органа. Він перетворює електричну енергію в обертання ротора двигуна і далі в поступальний рух штока.

Принцип дії електрогідроштовхача такий. Коли обертається ротор електродвигуна, крильчатка гідронасоса переганяє мастило з корпусу штовхача під поршень, підвищуючи тиск. Внаслідок цього поршень починає переміщуватися в циліндрі й піднімає зв'язаний з ним шток штовхача, який діє на важільну систему гальма. Важелі, переборюючи зусилля пружини, дають змогу колодкам відійти від гальмового шківа. Коли вимикається двигун, ротор зупиняється, а поршень внаслідок зникнення надлишкового тиску й дії власної ваги опускається.

Важільна система гальма від дії пружини змикає колодки, притискуючи їх до шківа.У гальмах стрілових кранів застосовують електричні -штовхачі

Рис. 4.13. Електрогідравлічний штовхач: і -- електродвигун: 2 - ротор: З - корпус; 4 -- крильчатка; 5 - поршень: 6 - циліндр; - шток: 8-ущільнення: 9 - пробка заливного отвору; 10 - колодка затискачів.

ТЗ-25У2 та ТЗ-50У2 з такими основними характеристиками: зусилля підіймання - 500 Н; хід штока - 50 мм; споживана потужність - 200 Вт; об'єм робочої рідини 3,5л. У штовхачах типу ТЗ за температури навколишнього повітря від-15 до +40 °С за робочу рідину служить трансформаторне мастило, за більш низької температури -рідина ПЗС-ЗД. Вгорі корпусу штовхача є отвір для заливання робочої рідини, а в нижній частині - отвір для її зливання. Електрогідроштовхач порівняно з електромагнітами дає змогу плавніше гальмувати механізми завдяки більшій тривалості спрацьовування. Гнучкий зв'язок між двигуном і штоком виключає поломки навіть у разі заклинювання колодок. Крім типу ТЗ, використовують штовхачі типів ТЗГ і ТГМ. На кранах застосовують гальма з довго-ходовими силовими органами таких типів: ТКГ-200 (ТКТГ-200) - гальмо колодкове трифазного струму з електроштовхачем; ТКТ-300 - гальмо колодкове з електромагнітом МО змінного струму; ТКП-200 - гальмо колодкове з електромагнітом МП постійного струму. Цифра у марці гальма -діаметр гальмового диска.

У механізмах електричних кранів, що працюють на змінному струмі, використовуються гальма типів ТКГ та ТКТ, а в кранах, що експлуатуються на постійному струмі, - типу ТКП. На пневмоколісних кранах у механізмах пересування встановлюють колодкові нормально відкриті гальма, якими керують за допомогою пневмосистеми.

3.Стрічкове кероване гальмо

Рис. 4.14. Стрічкове кероване гальмо: 1 - педаль; 2 - тяга; З -- гальмова стрічка; 4 - канат; 5 - шків; б - важіль; 7 - шток: 8 - скоба; 9 - пружина.

Стрічковими нормально відкритими гальмами (рис. 4.14) додатково до колодкових гальм можна обладнувати крани, механізми повороту яких зазнають впливу значних інерційних зусиль. У кабіні керування зусилля від педалі передається жорсткою тягою й канатом через важелі скобі, яка стискує пружину. Внаслідок цього шток переміщується й повертає важіль з закріпленими на ньому кінцями стрічки. Рухом важеля ліворуч стрічка відтискується від шківа й починається процес розгальмовування. Змінюючи зусилля натиску на педаль, можна регулювати ступінь гальмування механізму повороту крана.

V.Самостійна робота на уроці

1.Робота з підручниками за варіантами

Для кращого закріплення нового матеріалу, відкрийте будь-ласка підручник «Будівельні крани» на ст.74 та прочитайте §4.2. По матеріалу цього параграфа Ви зараз будете самостійно працювати з картками .

VІ.Закріплення нового матеріалу

1. Робота з картками.

Для перевірки засвоєного матеріалу Ви на отриманих картках підписуєте позиції на рисунках.

2. Фронтальне опитування нового матеріалу

Для повного закріплення нового матеріалу проведемо фронтальне опитування. Дайте будь-ласка відповіді на такі питання:

· Що таке гальма?

· Де встановлюються гальма у трансмісіях?

· За способом дії розрізняють гальма…

· Що являє собою гальмо за принципом дії?

· Які гальма бувають за способом керування?

· Які гальма бувають за конструкцію?

· З чого складається колодкове гальмо?

· Що називається стрічковими нормально відкритими гальмами?

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання):

Домащнє завдання: Вивчити із підручника Л.А.Хмара «Будівельні крани» §4.2 ст 74-77

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей

Підсумок уроку. На сьогоднішньому уроці Ви вивчили і зрозуміли: загальні відомості про гальма;що таке колодкове гальмо та його класифікацію; стрічкове гальмо.

Урок № 39

Тема: Механізми та елементи трансмісії.

Мета: Перевірити знання учнів по темі «Механізми та елементи трансмісії», розвивати вміння самостійної роботи за індивідуальним планом, виховувати вміння самостійно розв'язувати подані завдання.

Матеріали і обладнання: схеми, типові формули.

Тип уроку: контрольна робота

Метод: фронтально-письмовий.

Міжпредметні зв'язки.

Хід уроку

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань:

1. Нагадати про вимоги до виконання і оцінювання контрольної роботи учнів.

ІІІ. Активізація нового матеріалу.

IV. План вивчення нового матеріалу:

1. Робота за варіантами по питаннях(4 варінанти)

V. Самостійна робота на уроці.

VI. Закріплення нового матеріалу.

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання).

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент

1.Зайти, привітатися (зосередити увагу учнів)

2. Видати завдання старості подати список відсутніх

3.Перевірити готовність учнів до уроку.

ІІ. Актуалізація опорних знань

1.Нагадати про вимоги до виконання і оцінювання контрольної роботи учнів.

Контрольна робота складається із 4 варіантів. Кожен варіант містить по 6 запитань, з яких перших два запитання тестового характеру і оцінюються у 1бал за питання;наступних два питання середнього рівня складності і оцінюється одне питання у 2 бала;останніх два питання складного рівня і оцінюються у 3 бали за питання.

ІІІ. Активізація нового матеріалу

Тема контрольної роботи: Механізми та елементи трансмісії.

Мета:перевірення знань по темі: «Механізми та елементи трансмісії»

Завдання: учні повинні самостійно вміти виконувати завдання на уроці.

IV. План вивчення нового матеріалу

Варіант 1

1.Муфти призначенні для з'єднання двох:

А) валів; В)втулок;

Б)шестерень; Г) вала і втулки.

2.Які шини найбільш розповсюдженні завдяки своїй надійності, меншій масі та експлуатації:

А) радіальні;

Б) діагональні;

В) безкамерні.

3.Продовжить визначення:

Вантажні лебідки служать…..

4. Для чого призначений і де застосовується механізми реверсу.

5.Дайте коротку характеристику розподільній коробці передач з реверсом

6.Дайте загальну характеристику зубчастій муфті.

Варіант 2

1.За способом керування гальма поділяють на:

А) колодкові та стрічкові;

Б) автоматичної дії та керовані;

В) керовані та нормальні;

Г)замкнені та розімкнені.

2. За якою формулою визначають момент тертя зчеплення:

А) М=Рп?µ;

Б) Мс= R?в;

Г) Мс=в?Ммах.

3. Продовжить визначення

Гальмом називається…….

4.Для чого служать коробки передач

5.Дайте коротку характеристику вантажній лебідці з планетарним редуктором

6. Як відбувається кріплення осі з управляючими колесами до рами навантажувача 4045Р

Варіант 3

1.Пружні муфти застосовують:

А) для зменшення ударних навантажень, що передаються через з'єднувальні вали;

Б) у разі значних зміщень з'єднуваних валів;

В)для компенсування перекосів валів до 1?;

Г)для жорсткого з'єднання співвісних валів.

2. Зчеплення складається із ведучих елементів які з'єднуються з:

А) двигуном;

Б)передачею;

В)муфтою.

3.Продовжіть визначення:

Муфти призначенні для….

4.Для чого застосовуються компенсаційні муфти.

5. Для чого служать і з чого складаються синхронізатори.

6.Дайте коротку характеристику гальмівної системи

Варіант 4

1.Що входить до складу механізму висування:

А) лебідка та поліспастна система;

Б) барабан та втулково-пальцева муфта;

В)гальмо та барабан з нарізкою;

Г) лебідки обладнані гальмом.

2.Яку масу коробки передач має навантажувач при вантажопідйомності 5000кг:

А)76кг;

Б)49кг;

В)95кг.

3. Продовжить визачення:

Механізми висування секцій башти використовуються для…….

4.Для чого призначена стрілова лебідка

5.Дайте коротку характеристику багатодисковій муфті.

6.Дайте коротку характеристику механізму повороту баштових кранів.

V. Самостійна робота на уроці.

Ви повинні самостійно виписати незрозумілі вам терміни із даної теми.

VI. Закріплення нового матеріалу.

Фронтальне опитування по пройденій темі.

1.Для чого призначені муфти?

2.Який механізм називається гальмом?

3.Для чого служать коробки передач?

4.Яке призначення механізмів реверсу?

5.Для чого служать вантажні лебідки?

6. Для чого служить візкова лебідка?

7.Призначення механізму повороту кранів?

8. Які шини виготовляє український виробник?

VII. Домашнє завдання (пояснення домашнього завдання).

Мотивоване пояснення домашнього завдання

VIII. Підсумок уроку. Оцінка знань та аналіз відповідей учнів.

3.3 Поняття про уроки виробничого навчання

Виробниче навчання - це не тільки навчальний, але у значній мірі і виробничий процес. Свою навчальну діяльність навчаємі реалізують у вигляді дидактично організованого трудового процесу, що існує у відповідній галузі.

Виробниче навчання відбувається паралельно з теоретичним. Це забезпечує навчаємим більш усвідомлене оволодіння практичними уміннями та навичками.

Навчаємі при цьому не тільки оволодівають основами професійної майстерності, але й одночасно беруть участь у продуктивній праці і виступають у деякій мірі як творці матеріальних цінностей.

Відомо, що до основних показників, які визначають рівень професійної майстерності робітників, відносяться:

· якість виконання робіт;

· забезпечення у процесі праці відповідних технічних вимог;

· одержання у праці сталих позитивних результатів;

· забезпечення необхідної продуктивності праці;

· прагнення до засвоєння високопродуктивної техніки і технології, прогоесивних форм організації праці;

· виробнича самостійність: уміння вибрати найбільш раціональні методи виконання робіт самостійно розібратися в виробничих обставинах;

· уміння виконувати раціональний самоконтроль хода і наслідків роботи;

· культура праці: навички планування своєї діяльності, забезпечення технологічної дисципліни на кожному робочому місці, додержання правил техніки безпеки тощо.

Виробниче навчання - це сполучення навчального і виробничого процесу. Розглянемо деякі найважливіші визначення.

Виробничий процес - це сукупність дій людей і знарядь праці, необхідних для виготовлення і ремонту продукції. Виробничий процес охоплює усі стадії виготовлення продукції: від одержання заготовок до упаковки і відправлення замовнику її у готовому вигляді.

Основним виконавцем виробничого процесу є робочий, який на своєму місці виконує трудову діяльність.

Трудова діяльність - це сукупність трудових дій робітника (фізичних і розумових), за допомогою яких від діє на предмет праці і керує роботою обладнання.

До трудових дій робочого відносяться такі: планування, підготовка, виконання, контроль і обслуговування виробничого процесу. Найбільш суттєвим і дидактично значущим елементом трудової діяльності є трудовий процес.

Трудовий процес - сукупність послідовних дій робочого, пов'язаних з виконанням визначеного виду закінчених робіт, які є типові для конкретної професії. Наприклад, для токаря - це обробка заготовки і виготовлення готової деталі, для наладчика - наладка відповідного технологічного обладнання тощо.

Трудовий процес можна розподілити на окремі елементи :операції, прийоми, робочі рухи.

Трудова операція - це частина трудового процесу, яка характеризується використанням однакових інструментів, пристосувань, і засобів праці.

Трудовий прийом - це закінчена трудова дія робочого, яка має чітко визначену технологічну ціль. Наприклад, трудовими прийомами є: установка заготовки у патрон верстата, контроль розмірів готової деталі та ін.

Робочій рух - це елемент трудового прийому. (Робочий рух: включення верстата, затиск заготовки і ін.)

Рівень пристосування виробничого процесу до навчального залежить від таких факторів:

*від можливості відокремлювання у виробничому процесі окремих його елементів: операцій, прийомів, рухів;

*від можливості їх групування у визначеній послідовності;

*від рівня повторювання основних трудових операцій. В залежності від цих факторів існують три групи робочих професій.

Перша група - це професії, навчання котрим може бути організовано безпосередньо у навчальних майстернях професійно-технічних училищ. До них відносяться професії верстатників, слюсарів, монтажників і деякі інші. Для цієї групи характерним є дуже частий повтор основних операцій при малій їх варіативності, можливість відокремлення і варіювання операціями у виробничих умовах, створення їх комплексів.

До другої групи відносяться професії, трудові процес яких не можуть бути самостійними частинами навчання. Для них є характерною невелика повторюваність операцій при незначній їх варіативності, неможливість їх відокремлення, відсутність комплексів операцій. До них відносяться такі професії: слюсар контрольно-вимірювальних приладів, наладчики і оператори автоматичних ліній тощо.

До третьої групи відносяться професії, які займають проміжне положення між першою і другою групою: великі повторюваність і різновидність операцій і робіт. До неї відносяться робітники будівельних професій (муляр, плиточник), транспортні робочі (машиністи, водії інші.)

Системою виробничого навчання зветься доцільне сполучення теоретичного і практичного навчання, яке обумовлене специфікою теоретичних і практичних знань і послідовністю формування професійних умінь і навичок.

Предметна система виникла першою. Вона передбачає одразу виготовляти готові вироби без ретельного вивчення окремих складових операцій. За такою системою навчання побудована підготовка робочих з деревообробних і деяких інших професій.

Позитивним елементом цієї системи є то, що навчаємі, відразу бачать результати своєї праці. Негативним - виготовлення одразу повністю готових предметів заважає навчаємим послідовно освоювати окремі операції, з яких складається виготовлення усього предмету.

Операційна система створена вперше в Росії у XIX сторіччі і широко використовувалась у всьому світі. Вона полягає у ретельному аналізі змісту праці і відокремленні її окремих компонентів. Ці компоненти - операції, і вони приймаються за основу тематичної побудови виробничого навчання. За цією системою можна будувати навчання на першому етапі при оволодінні професіями слюсарного та верстатного профілю.

При організації робіт за цією системою для кожної робочої професії існують типові операції, вивчення яких відбувається у наперед визначеної послідовності. Негативними сторонами її є те , що навчання відбувається на предметах, які потім викидаються, що значно знижує її дидактичне навантаження. Крім цього, було дуже важко вивчені трудові операції з'єднати для учнів у готовий продукт праці.

Операційно-предметна система є логічним продовженням операційної системи. Суть її полягає у тому, що навчання відбуваються на виготовленні готових виробів. Вони підбираються таким чином, щоб в їх виготовленні були здебільш визначені операції. В цьому випадку засвоєння операцій є тільки як уведення до засвоєння ремесла.

Моторно - тренувальна система - це варіант операційної системи, коли уся операція розподіляється на окремі робочі прийоми і рухи. Ці малі елементи відпрацьовувалися до автоматизму за допомогою окремих спеціальних пристосувань. Іноді ця система зветься системою ЦІП (Центральний інститут праці). Саме там розроблялась ця система у 30-х роках теперішнього сторіччя.

Операційно-комплексна система виникла в 30-ті роки. Вона організаційно втілена у системі трудових резервів країни, яка була створена в 1940 році. Суть її полягає в тому, що учні спочатку вивчають окремі операції, а потім -виконують комплексні роботи, до яких як складові входять ці операції. Потім засвоюються нові операції, які у подальшому складаються у нові комплекси, і так постійно, відбувається нарощення складності і обсягу робіт, що виконуються.