Дидактичне проектування самостійної роботи студентів з дисципліни "Методика професійного навчання"

Основні форми організації СРС у ВНЗ цієї західноєвропейської країни, майже нічим не відрізняються від вітчизняних і визначаються такими параметрами:

- зміст навчальної дисципліни;

- рівень освіти та ступінь підготовленості студентів;

- необхідність упорядкування навантаження студентів при самостійній роботі.

Виходячи і цих параметрів, кафедри, які розробляють робочі дисципліни пропонують різні форми організації СРС. При цьому вони можуть встановлювати і інші форми, але за умови, якщо з цим погоджується навчально - методична рада за напрямком. Однак, основними формами виступають:

1) реферати (по дисциплінам гуманітарного та соціально - економічного блоків);

2) семестрові завдання (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);

3) курсові роботи (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);

4) курсові проекти (по загальнотехнічним та спеціальним дисциплінам);

5) атестаційні роботи бакалавра, спеціаліста, магістра.

Викликає інтерес також тісний зв'язок навчального процесу з підприємством, як можливої сфери майбутньої діяльності студента. По кожній дисципліні, яка читається у ВНЗ, призначається консультант із підприємства, що співпрацює з даним навчальним закладом. Таким чином, навальний процес забезпечується реальною інформацією про стан діючого підприємства. Крім того, студенти мають можливість проходити пізнавальну практику будучи закріпленими за конкретними робочими місцями. Час та місце проходження практики в першу чергу залежить від профілю навчального закладу. Так, наприклад, в Лімбургській Школі Економіки на більшості факультетів студенти проходять практику двічі: протягом одного (осіннього) семестру третього курсу та протягом останнього семестру четвертого курсу перед захистом диплому бакалавра. Для студентів факультету міжнародних відносин та міжнародного бізнесу ця схема дещо змінена: весь третій курс вони повинні провести за кордоном, один семестр навчаючись у закордонному навчальному закладі - партнері, а протягом другого - уже працювати на діючому робочому місці. Але, за такої схеми, яка діє для даних факультетів усіх ВНЗ цієї західноєвропейської країни, студенти не мають спеціально відведеного часу на проходження переддипломної практики і пишуть дипломну роботу протягом останнього семестру паралельно з аудиторними заняттями.

Ще однією формою СРС є наявність у навчальному плані так званого інтегрованого курсу, протягом якого невеликі групи студентів (3 - 5чоловік) займаються вирішенням проблеми, яка заснована на реальній інформації (надана співробітниками компаній для ВНЗ) і потребує використання знань, отриманих із декількох, вивчених раніше, дисциплін. Робота проходить під керівництвом викладачів різних кафедр навчального закладу. Не менш доцільним є запровадження подібної форми СРС і в наших умовах, оскільки вона дозволяє не тільки узагальнити теоретичні знання студентів, але й активно виховати у них навички практичної діяльності у сучасних умовах.

Порівняльний аналіз головних систем вищої освіти країн Європи та Азії: Великобританії, Італії, Іспанії, Франції, Німеччини, Польщі, Росії та України, а також США та Японії (додаток Б), виконано за результатами Корсака К.В. [33,100-178] свідчить, що в світі існують певні загальні тенденції та специфічні особливості організації навчального процесу.

Навчання студентів у більшості європейських країн відбувається за трьохрівневою системою: бакалавр - магістр - доктор філософії (PhD). Щодо Росії та України, а також інших пострадянських країн, то тут збереглась така система: бакалавр - магістр (спеціаліст) - кандидат наук.

Навчальний рік у таких країнах як, США, Італія, Іспанія, Франція, Німеччина та Польща поділяється на два семестри. Все дужче виявляється тенденція переходу до двосеместрового навчального року з канікулами між

семестрами у Великобританії. А от окремі ВНЗ Росії та України все ще поділяються на триместри. Також спостерігаються різні терміни початку та завершення навчального року та його тривалості. Але, у більшості європейських країн він починається у вересні і закінчується в червні. Але як виняток Японія, де академічний рік триває з квітня по березень.

Організація навчального процесу відбувається за традиційною лекційно - семінарською формою. Однак, у кожній країні форми аудиторних занять можуть мати свої відмінності. Так, у Франції існують специфічні форми фахової підготовки в таборах чи майстернях, різної тривалості влітку чи у вечірній час. У Німеччині та США проходять т'юторські роботи із студентами молодших курсів. У Великобританії друга половина дня щосереди відводиться на спортивні заняття.

Навчальний рік найчастіше закінчується усними чи письмовими іспитами з основних дисциплін. Однак, у Німеччині після закінчення програми навчання на ОКР «бакалавр», студенти виконують письмові роботи (Hausarbeit), а у Польщі, наприклад, складають державний іспит або захищають письмову самостійну роботу (тези).

Шкала оцінювання у ВНЗ європейських країн настільки різна, що їх порівняльний аналіз утруднений і не являється предметом детального розгляду даної дипломної роботи.

Однак, найбільший інтерес представляє форма та методи контролю СРС, більш детальний розгляд яких можна знайти в роботі [34,43]. Найбільший інтерес представляють так званні контрольні заходи в США, які проходять кілька разів на тиждень в малих групах. Широке розповсюдження проведення контрольних заходів у Японії отримали тестові завдання, метою яких є перевірка професійного зростання працівників. Результатом контролю навчального року в Німеччині є курсовий сертифікат, який отримує студент після завершення навчання за повноцінне відвідування семінарських занять.

1.5 Методичне забезпечення та контроль самостійної роботи студентів

Провідним завданням викладача, для вирішення якого необхідні як глибокі педагогічні, так і загальні навчально-технічні знання та уміння, є підготовка високоякісного навчально-методичного забезпечення процесу навчання. Пояснювально-ілюстративна діяльність викладача під час занять, яка сама по собі уже являється мистецтвом, є лише додатковим засобом пояснення, поглиблення, розвитку, конкретизації того основного матеріалу (опис основ теорії, навчальних фактів, явищ, процесів, моделей та гіпотез, а також типових, найбільш раціональних і результативних способів, прийомів, методів, які складають зміст дисципліни), який у вигляді спеціальних посібників керівництва (по розділам дисципліни і видам навчальної діяльності) формується викладачами для забезпечення самостійної навчальної роботи кожного студента у процесі вивчення ним даного навчального матеріалу [35,111].

Згадаємо такі важливі положення діяльнісно-особистого підходу у сучасній педагогічній психології, як [30,82]:

1) діяльність особистості (у тому числі пізнавальна) керується, в основному, уявленням на той результат, на досягнення якого вона направлена;

2) особистість, завдяки наявності у неї здатності до випередження відображення дійсності, створює перш за все уявний образ майбутнього результату, планує свою діяльність на його досягнення як у складі засобів та методів, так і у складі запропонованих витрат та оцінки якості бажаного продукту. Ці положення визначають необхідність побудови навчально - методичного забезпечення у вигляді ієрархічної структури.

Першим елементом такого забезпечення є комплекс уже розглянутих вище засобів для збудження мотивації, створення загального уявлення про призначення та мету вивчення даного навчального матеріалу.

Разом з тим, перш ніж направити студента на поглиблене вивчення конкретного змісту основ теорії і методів діяльності у межах даного предмету, необхідно допомогти йому «побачити» в загальному вигляді структуру дисципліни, «охопити» план та мету усіх видів навчальних занять, уявити основні форми та методи організації навчальної роботи, методику та роль позаурочної роботи, познайомитися з направленістю, формами і термінами контрольно-залікових заходів.

Усі ці відомості, а також перелік рекомендованих підручників, навчальних посібників, монографій тощо складають основу другого елементу навчально-методичного забезпечення - дидактичних засобів допомоги студентам у їх загальному розумінні матеріалу та методах роботи над даною дисципліною, а також в плануванні і самоуправлінні пізнавальною діяльністю. Цей дидактичний засіб надається кожному студенту ще на початку навчального процесу з даної дисципліні і є для нього ніби довідник або вказівка по змісту, формах і методах плануючої самостійної роботи.

Третім елементом навчально-методичного забезпечення є комплект посібників керівництва, які розкривають для студентів логіку, навчальний зміст, методи дослідження і типові вирішення, характерні для кожного із розділів курсу.

Умовно ці засоби назвемо «дидактичними засобами аудиторних занять». Це найчастіше «письмові бесіди» викладача зі студентом. У цих текстах викладач повідомляє, пояснює, ілюструє, демонструє, зацікавлює студента та дає можливість здійснити самоконтроль по усім елементам знань і способам діяльності, які у відповідності з метою вивчення є складовою програми навчання на конкретних видах навчальних занять у даному навчальному процесі. У цих посібниках викладач розкриває перед студентом технологію пізнання та володіння матеріалом, який по плану він повинен засвоїти в межах даної теми (розділу). Ці посібники керівництва надаються студенту в години лише аудиторних занять. Про засіб (посібник) і конкретну методику, яку він буде використовувати на заняттях, студент дізнається із посібника керівництва, готуючись до роботи в аудиторіях, на консультаціях, у лабораторному комплексі.

Але кризова ситуація у вищій школі України не дозволяє у повній мірі забезпечити студента необхідною літературою, що видається в центральних виданнях. У зв'язку з цим, а також з урахуванням збільшення частки СРС, кафедрами розробляються і пропонуються студентам хрестоматії, конспекти розширених лекцій, які доповнюються питаннями за допомогою яких можна з'ясувати рівень розуміння студентами прочитаного матеріалу. Такі навчально-методичні видання, повинні містити у собі методичні вказівки та рекомендації з самостійної роботи й оформлятися таким чином, щоб ключові моменти тексту (визначення, концепції, ідеї тощо) були виділені. Рекомендації із самостійного вивчення або повторення навчального матеріалу повинні містити в собі вказівки щодо терміну, обсягу, якості засвоєння матеріалу з зазначенням навчальних і наукових видань, що використовуються з цією метою, а також питання для самоконтролю, тести, контрольні завдання, вимоги і приклади оформлення самостійної письмової роботи [21,4]. Правильне використання таких джерел інформації дозволить скоротити обсяг читаючого матеріалу в годинах, перетворивши заняття у деяку форму колективних консультацій, на які студент приходить уже будучи самостійно підготовленим. Такі заняття матимуть дискусійний характер. Але враховуючи наші економічні умови та можливості поліграфічної бази, найбільш доцільним буде здійснити перехід на електронні видання, які сьогодні уже частково реалізуються. Крім того, перехід на такий спосіб спілкування зі студентом вимагає розробки заходів, які дозволять вважати такі видання методичними працями та реєструвати їх, поширивши на них авторське право. Так, у більшості ВНЗ існує міцне інформаційне джерело - Internet, до якого неодноразово звертаються студенти за відсутності необхідного методичного забезпечення. Тому, слід розширити доступ до електронної мережі.

Так, наприклад, на базі ХНУ знаходиться інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення дисципліни МПН - Moodle. Воно базується на використанні сучасних ІТ та комп'ютерних засобів навчання. Сюди у певний, встановлений викладачем час можуть заходити студенти для виконання самостійних робіт над навчальним матеріалом, тим самим розширюючи доступ до інформаційних ресурсів, навчальних курсів та програм підготовки.

Таким чином, СРС забезпечується системою навчально-методичних засобів, передбачених для вивчення конкретної навчальної дисципліни: підручник, навчальні та методичні посібники, конспект лекцій викладача, практикум тощо. Методичні матеріали для СРС повинні передбачати можливість проведення самоконтролю з боку студента, а також повинні містити такі обов'язкові складові [36]:

- зміст дисципліни (перелік тем, лабораторних, практичних і семінарських занять та обсяг годин, відведених на їх вивчення, з них на самостійну роботу);

- форми самостійної роботи, які рекомендуються;

- перелік тем, питань і завдань, які студент повинен опрацювати самостійно. В цьому переліку наводять, в першу чергу, ті теми, що передбачені типовою програмою з дисципліни, але не включені в аудиторну роботу і не передбачені виконанням курсової роботи (проекту) та проходженням навчальної чи виробничої практики;

- перелік тем, питань і завдань, що характеризують взаємозв'язок, між окремими процесами, що підкреслюють значимість дисциплін;

- форми контролю знань по самостійній роботі;

- графік опрацювання тем (питань), винесених на самостійне вивчення, та консультацій;

- контрольні питання для самоперевірки, які можуть подаватися у формі тестових завдань;

- список рекомендованої літератури (основна і додаткова).

Одним із найважливіших етапів в організації СРС є контроль [35,115]. Він охоплює усі елементи процесу навчання. Саме від його стану залежить результативність СРС.

Головною вимогою до контролю є його стимулюючий характер. Цьому сприятимуть диференційованість, індивідуалізація, системність, всеохоплюваність, розвивальний характер, систематичність, різноманітність форм, об'єктивність, дієвість, діагностичність, інформативність та економічність контролю.

Суть та значення контролю полягає в тому, що по - перше він дозволяє викладачу отримати інформацію, як проходить засвоєння навчального матеріалу в процесі самостійного вивчення його кожним студентом, наскільки міцні та глибокі накопичені їхні знання та уміння, які елементи навчального забезпечення і які сторони взаємодії викладача та студентів у навчальному процесі недостатньо ефективні, які корективи слід внести у зміст та форму самостійної пізнавальної діяльності студентів.

По - друге, контроль повинен допомагати студенту критично оцінювати свої успіхи та прогалини під час вивчення даного матеріалу, правильно організовувати свою подальшу роботу, забезпечити її систематичність. При цьому контроль у формі самоконтролю відіграє важливу роль у процесі виховання таких якостей особистості, які дозволяють досягти планомірності, дисциплінованості, свідомості, ініціативності та результативності у пізнавальній діяльності.

Контроль передбачає:

- спостереження за виконанням самостійної роботи, рівнем розвитку

- пізнавальної активності студентів, глибиною творчого пошуку і розв'язанням проблемних питань, ставленням до справи;

- виконання календарного плану - графіка СРС;

- виявлення студентів, які пасивно ставляться до занять, та проведення з ними індивідуальних консультацій;

- оцінювання знань, набутих внаслідок самостійної пізнавальній діяльності.

Головне призначення контролю - проведення консультацій та надання методичної допомоги студентам у їх самостійній роботі.

У процесі планування СРС передбачаються такі види контролю: вхідний, оперативний (допоміжний), поточний, рубіжний, підсумковий [20,217].

Вхідний контроль проводиться під час складання викладачем плану - графіка завантаження студента з дисципліни.

Мета вхідного контролю передбачає:

1) визначення рівня знань студентів на початок вивчення дисципліни;

2) визначення рівня можливостей студентів;

3) аналіз індивідуальних можливостей студентів;

4) прийняття стратегічного напряму щодо виробу змісту, форми і методів навчання.

самостійний робота студент навчальний

Оперативний контроль викладач проводить під час подачі інформації та виконання студентом практичних завдань, задач, вправ тощо.

Головне завдання цього контролю в системі СРС - визначити активність студентів, правильність їхнього розуміння мети й сутності отриманого завдання для самостійної роботи, надання їм допомоги. Він проводиться на заняттях, фронтальних та індивідуальних консультаціях у вигляді співбесід, коротких опитувань.

Поточний контроль - перевірка засвоєної інформації у процесі самостійної діяльності, своєчасності та якості виконання поставлених перед студентами завдань він проводиться як під час аудиторних занять, так і за рахунок часу, що виділяється на індивідуальну роботу зі студентами, у вигляді тематичного контролю, співбесід, тестування, перевірки конспектів, рефератів, заліку з лабораторних робіт тощо.

Рубіжний контроль викладач проводить для перевірки засвоєння студентами матеріалу з певної частини дисципліни, зокрема великої теми, розділу. Він передбачає також питання, вивченні студентами самостійно. Формами рубіжного контролю можуть бути контрольні роботи, тести, колоквіуми, які проводяться під час аудиторних занять.

Підсумковий контроль - це іспити, комплексні контрольні роботи з дисципліни та виконання комплексних завдань зі спеціальності, до яких обов'язково належать питання, винесені на самостійну роботу.

Важливе значення для досягнення мети в управлінні СРС відіграють форми контролю. Різноманітність яких допомагає розвивати у студента здібності до самоаналізу, вчить самостійно планувати дії і підтримувати інтерес (мотивацію) до діяльності.

Вибір форми контролю залежить від особливостей навчальної дисципліни, мети, характеру самостійної роботи, рівня засвоєння знань, змісту навчання, видів завдань, що використовуються, а також від досвіду та творчого ставлення викладача. У зв'язку з цим він може встановити такі форми контролю [21,10]:

- програмований контроль;

- невелика контрольна задача, що містить тільки оперування необхідними поняттями;

- понятійний диктант;

- опитування студентів за матеріалом попередньої лекції (зокрема, на лекції); опитування під час лекції з питань, що вивчаються;

- аналіз роботи студентові над вправами;

- доповіді та виступи на семінарах;

- письмові контрольні роботи;

- контрольні домашні завдання;

- захист рефератів;

- колоквіуми;

- захист курсових та дипломних робіт;

- перевірка конспектів, робота із зошитом;

- контрольні опитування за питаннями для самоконтролю;

- контрольні роботи;

- тестовий контроль знань тощо.

Останнім часом поряд із традиційними формами контролю достатньо широко проводяться нові методи. У першу чергу слід відмітити рейтингову систему контролю, яка запроваджена у ХНУ також. Використання цієї системи дозволяє досягти більш ритмічної роботи студентів шляхом стимулювання їх до творчої активності. Запровадження рейтингу може викликати збільшення навантаження викладачів за рахунок додаткової роботи по структуруванню змісту дисциплін, розробці завдань різного рівня складності тощо. Але така робота дозволяє викладачу розкрити свої педагогічні можливості та втілити свої ідеї у вдосконалення навчального процесу [12,15].

Цілком корисним є тестовий контроль знань та умінь студентів, який відрізняється об'єктивністю, економить час викладача та, в значній мірі, звільняє його від клопіткої роботи, а також дозволяє більше зосередитися на його творчості, володіє високою степеню диференціації досліджених за рівнем знань та умінь і є ефективним при реалізації рейтингових систем. Крім того він дає можливість дещо індивідуалізувати процес навчання шляхом підбору індивідуальних завдань для практичних занять, дозволяє прогнозувати темпи та результативність навчання кожного студента.

Тестування допомагає викладачу виявити ступінь знань студентів і на цій основі переоцінити методичні підходи до навчання по дисципліні, безпосередньо у процесах навчання та при СРС. У цьому випадку студент самостійно перевіряє свої знання. Не відповівши одразу на тестове запитання, студент отримує підказку, яка пояснює логіку завдання та вдруге виконати його.

Оскільки, конкретні шляхи та форми організації СРС з урахуванням курсу навчання, рівня підготовки студентів та інших факторів визнаються в процесі творчої діяльності викладача, тому дані рекомендації не претендують на досконалість. Адже їх мета - допомогти викладачу сформувати свою творчу систему організації самостійної роботи.

За структурою контроль має бути систематичним, відповідати вимогам, що випливають із призначення та дидактичних вимог до контролю взагалі.

До основних вимог системи контролю за умови інформаційно - стимулювального підходу до управління СРС належать [20,218]:

- надання студентові можливості усвідомлення цілей навчання і методів навчальної роботи, завчасне інформування про зміст та форми контрольних заходів;

- реальність, оперативність, мінімальність витрат часу на проведення контрольних заходів та перевірку завдань;

- узгодження засобів контролю та методики проведення занять;

- охоплення контролем усіх студентів;

- використання наслідків контролю для диференціації навчання;

- контроль усього матеріалу, що вивчається;

- підготовка та здача студентом звітних матеріалів після вивчення кожної навчальної одиниці, що відображають розуміння та застосування теорії, прийомів діяльності щодо мети навчання;

- сприяння розвитку мислення та вміння аналізувати рівень виконання завдань.

Важливою умовою результативності та ефективності СРС є створення та поширення серед студентів структурно - логічної моделі системи контролю.

Метою створення такої моделі є забезпечення підвищення ефективності навчання шляхом інформування та стимулювання самостійної навчальної діяльності студентів, створення умов для позитивної взаємодії між викладачем та студентом. Її використання може бути як першим кроком для переходу на рейтингову систему оцінювання знань, так і необхідним засобом у процесі реалізації.

Модель системи контролю дає можливість наочно представити: основні види контролю; види самостійної діяльності студентів; забезпечення їх методичними матеріалами; планування розробки інформаційно - методичного забезпечення. В цілому вона доповнює або замінює план - графік СРС.

Для створення системи контролю необхідно визначити, які види та форми контролю (найбільш вагомі) використовуватимуться, а також з'ясувати наявність роздаткового матеріалу для студента: завдання, питання, контрольні роботи, тестові завдання тощо [20,219].

Таким чином, контроль виступає тією рушійною силою в руках у викладача, яка дозволяє встановити усі прогалини знань з боку студентів. Його мета полягає в тому, аби показати студенту на що слід звернути увагу під час засвоєння того чи іншого матеріалу. Отже, систематичний контроль студентів дозволить перевірити їх рівень готовності та якість засвоєння матеріалу. Тому, щоб у підсумковій роботі у студента не виникло запитань, слід використовувати найрізноманітніші форми контролю у період вивчення конкретної теми.

1.6 Організація і планування самостійної роботи у ВНЗ

Головним у стратегічній лінії організації СРС у навчальному закладі є не оптимізація її окремих видів, а створення умов високої активності, самостійності і відповідальності студентів в аудиторіях та поза ними.

Найпростіший шлях - зменшення кількості аудиторних занять на користь самостійної роботи - не вирішить проблеми підвищення або навіть збереження на попередньому рівні якості освіти, оскільки зниження обсягів аудиторної роботи не обов'язково супроводжується реальним збільшенням самостійної роботи, яка може бути реалізована в пасивному варіанті. У стандартах вищої освіти [27,421] на позаурочну роботу відводиться не менше половини бюджету часу студента - 27 годин в тиждень в середньому на весь період навчання. Цей час повністю може бути використаним на самостійну роботу. Крім того, більша частина часу, що відводиться на аудиторні заняття, також включає самостійну роботу. Таким чином, часу на самостійну роботу може бути більш ніж достатньо. Але питання в тому, як ефективно використати цей час?

У загальному випадку можливі два основні напрямки побудови навчального процесу СРС. Перший - збільшення ролі самостійної роботи в процесі аудиторних занять. Реалізація цього шляху потребує від викладачів розробки методик і форм організації аудиторних занять, які можуть забезпечити високий рівень самостійності студентів та покращити якість їхньої перевірки. Другий - це збільшення ролі самостійної роботи у після аудиторний час. Підвищення активності студентів у цей період роботи пов'язаний з деякими труднощами. У першу чергу це неготовність до цього як в професійному, так і в психологічному аспектах. Крім того, існуюче інформаційне забезпечення навчального процесу не достатньо для організації самостійної роботи.

Основне завдання організації СРС полягає у створенні психолого - дидактичних умов розвитку інтелектуальної ініціативи та мислення на заняттях будь - якої форми. Основним принципом організації СРС повинен стати перехід студентів на індивідуальну роботу переходом від фронтального виконання окремих завдань за пасивної ролі студента до пізнавальної активності з формуванням власного бачення вирішення поставлених проблем та завдань. Мета СРС - навчити студента усвідомлювати та самостійно працювати спочатку з навчальним матеріалом, потім з науковою інформацією, формуючи основи самоорганізації і самовиховання з тим, щоб розвинути уміння у подальшому безперервно підвищувати свою кваліфікацію

Вирішальна роль в організації СРС належить викладачу, який повинен працювати не зі студентом «взагалі», а з конкретною особистістю, з її сильним і слабкими сторонами, індивідуальними особливостями та схильностями. Завдання викладача - побачити та розвинути кращі якості студента, як майбутнього спеціаліста високої кваліфікації. Саме він інформує студентів про організацію їхньої самостійної роботи протягом семестру і позиціях самостійної роботи в рейтинг - плані дисципліни; проводить аналіз та усуває об'єктивні причини перенавантаження студентів протягом семестру по усій дисципліні, не перевищуючи виділення запланованих витрат; організовує проведення аудиторної та позааудиторної самостійної роботи, а також етапи контролю цієї роботи [37,3]. Все це, а також перелік завдань для СРС (обов'язкових для виконання та за вибором студента), форми її організації та звітності, терміни виконання кожного виду роботи, міститься у робочій програмі навчальної дисципліни (розділи самостійної та індивідуальної роботи студентів), з якою викладач знайомить студентів ще на початку вивчення конкретної дисципліни [21,6].

Випробуваною формою організації СРС є складання план - графіка усіх видів навчальних робіт, в якому зазначаються терміни усіх заходів, обсяг часу, відведеного на самостійну роботу, тематика занять, література з конкретизацією тем і сторінок.

Співвідношення аудиторної і самостійної роботи студентів з вивчення навчальних дисциплін щорічно встановлюється навчальним управлінням університету за узгодженням з відповідними кафедрами та деканатами і з урахуванням її значення для професійної підготовки фахівця, рівня складності дисципліни, наявності, доступності та якості навчальних і науково-методичних видань.

Викладач у ході занять особливу увагу звертає на формування у студентів раціональних умінь і навичок розумової праці (вміння працювати з навчальною (науковою) літературою, розподіляти матеріал на змістові частини, складати план і запитання до прочитаного, виділяти головну думку, самостійно робити висновки з прочитаного і доводити їх), тобто пропонувати такі завдання, які потребують самостійності, найповнішого виявлення знань і навичок набутих студентами, а також розумового напруження.

Організація самостійної роботи студента містить у собі розробку необхідної документації, що регламентує і методично забезпечує самостійну діяльність студентів.

Вихідними даними для організації СРС можуть бути [20,210]:

- робочі програми з дисциплін;

- навчальний план;

- кваліфікаційна характеристика фахівця;

- робочий (календарно - тематичний) план (складений викладачем).

До вихідних умов організації СРС належать:

- календарний період навчальної дисципліни;

- реальний бюджет часу;

- забезпеченість інформаційно - методичним матеріалом;

- індивідуальні особливості студентів тощо.

Аналізуючи завдання з організації СРС, вихідні дані та умови викладач формує стратегічну лінію діяльності та складає програму своїх дій, згідно яких:

- створюється план з дисципліни;

- розробляється система контролю;

- створюється інформаційно - методичне забезпечення;

- складається план - графік СРС з дисципліни;

- плануються дії викладача для забезпечення внутрішніх умов.

Програма дій викладача в процесі організації СРС - це його робочий план щодо забезпечення необхідних і достатніх умов для СРС дисципліни. Основними діями можуть бути:

1. Планування та підготовка до організації СРС.

Розробляючи план - графік, який передбачає стимулювання самостійної пізнавальної діяльності студентів, завчасне інформування та планування їхніх навчальних дій, координацію всього обсягу аналогічних робіт, які має виконувати студент протягом семестру (навчального року), викладач повинен дотримуватися таких вимог:

1) засвоєння студентами теоретичної частини курсу з дисципліни до початку виконання самостійної роботи;

2) рівномірність завантаження упродовж семестру не лиши студентів, а й викладачів (асистентів), яким доручено керування та контроль СРС;

3) завершення робіт не пізніше, ніж за один тиждень до початку сесії;

4) для достатнього стимулювання та запобігання перенавантаженнями студентів планувати протягом року не більше 3-4 рубіжних контрольних заходів із дисципліни, враховуючи час, відведений для СРС на семестр;

5) здійснювати перелік видань для СРС і визначати ступінь їх готовності з урахуванням інших зауважень і пропозицій.

План - графік відповідно до кожної теми включає теоретичні та практичні завдання, реферати, контроль підготовки до лекцій (тестовий контроль, активність на лекціях, введення конспекту), контроль підготовки до семінарсько - практичних занять, комплексне контрольне завдання, участь у науковій роботі, залік (іспит), а також критерії оцінювання (наприклад, при рейтинговому оцінюванні знань кількість балів нараховується за кожен вид робіт).

При складанні плану СРС, визначенні його змісту та обсягу викладач повинен враховувати збалансованість СРС з іншими видами навчальної роботи, щоб не перевищувати загальне (54 академічних години) тижневе навантаження студента, тобто йому необхідно задавати домашні завдання з урахуванням обґрунтованих норм часу на ті чи інші види робіт, а також з цих норм. Наявність і цілеспрямоване дотримання погоджених норм часу на СРС дисциплінує і організовує студента [21,7].

Після розробки план - графік передається на факультет, де узгоджується його обсяг та терміни виконання завдань СРС з дисципліни відповідно для плану на семестр (тобто з урахуванням інших дисциплін).

2. Власне організація СРС:

- організація надання студентам матеріалів СРС з дисципліни на початку семестру;

- планування і проведення бесід зі студентами щодо особливостей СРС з дисциплін, а також семінарів із цих питань на кафедрі.

3. Зворотній зв'язок, контроль, аналіз [20,214]:

- проведення вхідного контролю;

- доведення результатів вхідного контролю до відома студентів і розроблення плану індивідуальної роботи зі студентами;

- проведення індивідуальної роботи;

- проведення контрольних заходів;

- підбиття підсумків виконання плану - графіка СРС і на основі цього надання інформації студентам про рівень їхньої самостійної підготовки.

4. Взаємозв'язок із підрозділами навчального закладу з питань досягнення цілей на проміжних етапах навчання:

- подання інформації про досягнення теми на проміжних етапах навчання;

- за потреби сумісного з кафедрою та деканом впливу на поведінку чи навчальну діяльність студента подання відповідної інформації та здійснення такого впливу.

5. Висновки: про досягнення мети, навчання, позитивні сторони і недоліки виправлення помилок у майбутньому плануванні.

Для правильного та ефективного планування та організації СРС необхідно:

1) забезпечити навчально - методичну підтримку та індивідуальність завдань на СРС;

2) видати завдання на початку навчального року (семестру);

3) розробити початковий та рубіжний форми контролю;

4) встановити час консультацій по СРС.

При плануванні СРС рекомендується користуватись нормами витрат часу, які встановлені на основі багаторічного досвіду викладачів з організації самостійної навчальної роботи студентів [38,7].

СРС з кожної дисципліни може містити крім обов'язкової складової ще й вибіркову. Обов'язкова складова СРС передбачає опанування програмного матеріалу дисципліни. Вибіркова складова передбачає виконання завдань, які студент вибирає з метою підвищення свого професійного рівня, особистого рейтингу. Як правило, до таких завдань відноситься робота науково-дослідницького і творчого характеру. Її результати фіксуються на відповідних сторінках Індивідуального навчального плану студента та журналі обліку роботи викладача.

Студенти, які розпочинають вивчення дисципліни, на перших заняттях повинні бути поінформовані викладачем щодо організації самостійної роботи з дисципліни - обов'язкових і вибіркових завдань, термінах їх виконання і особливостях оцінювання, графіка проведення консультацій, а також отримати опис дисципліни, методичні вказівки та індивідуальні завдання для СРС тощо.

Організація і контроль ходу й змісту навчальної самостійної роботи і її результатів здійснюється згідно з графіком контролю СРС кафедри. Середньозважений бал, набраний студентом за виконання завдань з самостійної роботи, додається до суми середньозважених балів, набраних студентом з інших видів навчальної роботи з дисципліни [21,8].

В цілому, планування СРС як на молодших, так і на старших курсах можна представити у вигляді таблиці 1.2.

Таблиця 1.2 - Планування СРС по дисципліні

Тема самостійної роботи	Вид занять	Технологія організації самостійної роботи	Контроль результатів самостійної роботи	Бюджет часу
1	2	3	4	5

Отже, для виконання вимог освітніх стандартів стосовно організації СРС необхідно:

- сформувати достатню степінь підготовленості студентів до самостійної праці, певний рівень самодисципліни студентів;

- розробити нормативи по визначенню об'єктів СРС для викладача та для студента, здійснювати календарне планування ходу та контролю виконання СРС;

- наявність спеціальної навчально - методичної літератури, причому разом з конспектами лекцій, довідниками та іншими традиційними матеріалами;

- забезпеченість комп'ютерною технікою, доступною для викладача та студента;

- посилення консультаційно - методичної ролі викладача;

- можливість вільного спілкування між студентом та викладачем;

- перебудова традиційних форм навчальних занять.

Таким чином, на сучасному етапі реформування системи освіти в Україні одне із найважливіших місць займає питання про гуманізацію навчально - виховного процесу. Одним із аспектів його є організація та планування СРС, адже саме самостійна робота дає можливість студенту використати право на свободу вибору (що вивчати?, як?, коли?, яким чином себе контролювати?). Правильна організація та планування самостійної роботи дозволяє стимулювати не репродуктивну, а пошукову та творчу діяльність, що є особливо важливим під час підготовки спеціалістів для сучасного виробництва.



Розділ 2. ВИКОРИСТАННЯ РІЗНИХ ФОРМ СРС ПРИ ВИВЧЕННІ ДИСЦИПЛІНИ «МЕТОДИКА ПРОФЕСІЙНОГО НАВЧАННЯ»

2.1 Аналіз робочої програми

Дисципліна МПН - є однією із заключних дисциплін психолого - педагогічної підготовки інженерно - педагогічних кадрів. Вона викладається студентам гуманітарно - педагогічного факультету 3-4 курсів денної форми навчання та студентам 5-их курсів заочної форми навчання спеціальності 7.010104 «Професійне навчання». Дисципліна базується на наукових даних педагогіки, психології і сучасних досягнень в області техніки та технології виробництва [39,48]. Зв'язок МПН з іншими дисциплінами можна зобразити на рисунку 3.

Загальна та вікова психологія

Методика професійного навчання
Теорія та історія педагогіки

Професійна педагогіка

Технічні засоби навчання

Рис.3 Міжпредметні зв'язки МПН з іншими навчальними дисциплінами

Методика як предмет вивчення розглядає особливості і закономірності процесу навчання конкретних навчальних дисциплін (наприклад, для спеціалізації моделювання, конструювання та технологія швейних виробів вивчається методика дисциплін швейного профілю). Вона розглядає структурні елементи діяльності інженера - педагога, зміст інженерно - педагогічної освіти, вивчає проблеми технології педагогічного проектування у професійних навчальних закладах, методику відбору навчального матеріалу, дидактичний аналіз загальнотехнічних та спеціальних дисциплін.

Дана дисципліна має свої особливості, які вирізняють її з ряду інших дисциплін педагогічного профілю, а саме [40,34]:

1) вивчає зміст та дидактичні особливості навчального процесу;

2) розглядає системи методів, організаційних форм та засобів навчання;

3) досліджує взаємозв'язки та взаємодію методик з технологіями професійного навчання;

4) вивчає основні питання та проблеми технології та методики здійснення процесу практичного професійного навчання студентів на різних етапах;

5) розкриває шляхи та основні способи формування та розвитку педагогічної кваліфікації майстрів професійного (виробничого) навчання;

6) вивчає зміст та організацію методичної роботи в професійних навчальних закладах, а також основи методики викладання дисциплін;

7) пропонує конкретні методичні розробки та технології конструювання різних засобів навчання: предметно - знакових систем, логічних регуляторів навчальної діяльності викладачів та форм організації та навчально - виробничої діяльності студентів.

У педагогічній науці методику поділяють на загальну і спеціальну. Загальні закономірності навчання є предметом вивчення дидактики і були розглянуті в курсі професійної педагогіки, а спеціальні - методики кожного навчального предмета. Методика має свій об'єкт, завдання і методи дослідження.

В навчанні розрізняють три сторони процесу: зміст навчання, діяльність педагога (викладання), діяльність студентів - учіння. Курс передбачає організацію і проведення навчального процесу у професійних навчальних закладах різного рівня акредитації. Завданням курсу методики професійного навчання є дослідження закономірних зв'язків між трьома сторонами навчання і на підставі встановлених закономірностей розробити вимоги до змісту навчальних дисциплін, викладання та учіння.

Основною метою даного курсу є навчити майбутніх інженерів - педагогів проектувати модель навчального процесу на різних рівнях та реалізувати його в реальних умовах.

В результаті аналізу робочої програми навчальної дисципліни МПН, розробленої відповідно до галузевого стандарту ОПП [41], спеціальності «Професійне навчання» на кафедрі ТМ та ТПН ХНУ, к.т.н., доц. Красильниковою Г.В. [42], встановлено повний перелік інформації про дисципліну: форми навчання, курс, семестр, кількість тижневого навантаження в тому числі (аудиторні заняття, лекції та лабораторні роботи), а також СРС і форму підсумкового контролю з дисципліни (табл.2.1).

Таблиця 2.1 - Робоча програма навчальної дисципліни МПН для студентів спец. 6.010104 «Професійне навчання»

Форма навчання	Курс	Семестр	Всього	Аудиторні заняття, год	СРС	Курсова робота	Залік	Іспит
				Всього	Лекцій	Лаб. робіт	Практ. занять	Інд
Денна	ІІІ	6	108	72	36	36	-	-	36			6
Денна	IV	7	108	44	22	22			64	КР		7
Заочна	V	9,10	216	38	20	18			178	КР		Іспит

Згідно робочого плану студенти денної форми навчання вивчають дисципліну на 3 курсі у 6 семестрі, тривалістю у 108 годин загального навантаження, в тому числі по 36 годин відводиться на лекції, лабораторні роботи та СРС. На 4 курсі у 7 семестрі студенти продовжують вивчення дисципліни протягом 108 годин загального навантаження, серед яких по 22 години відводиться на лекції та лабораторні роботи, а СРС становить 64 години. Дисципліна завершується написанням курсової роботи: в програмі наведено перелік тем курсових робіт, з яких студент обирає індивідуальну тему з урахуванням своїх здібностей та уподобань. Обов'язково до кожної теми подається перелік основної та додаткової літератури для ознайомлення студентів. Підсумковою формою контролю засвоєння знань в 6 і 7 семестрах є - підсумковий іспит. Студенти заочної форми навчання вивчають дисципліну на 5 курсі протягом 9-10 семестрів, з загальною кількістю годин - 216. Аудиторні заняття: 20 годин відводиться на лекції, 18 - на лабораторні роботи, СРС становить 178 годин. Дисципліна завершується написанням курсової роботи та формою підсумкового контролю - іспит.

Курс МПН умовно поділяється на чотири модулі.

Перший модуль розглядає методику проектування, аналіз та розробку змісту професійного навчання на основі діяльнісного підходу, конструювання навчальних планів та програм і складається з 5 тем.

Другий модуль присвячений вивченню методики конструювання навчального процесу, формування змістових матеріалів, проектування дидактичних засобів навчання та охоплює 4 теми.

Третій модуль розглядає загальну структуру діяльності педагога з розробки технологій навчання: мотивація навчальної діяльності, технологія вивчення нового матеріалу, планування навчального процесу та контроль за процесом формування професійних знань і умінь та складається з 8 тем.

Четвертий модуль присвячений вивченню проектування виробничого навчання.

Таким чином, основними завданнями курсу є: формування уміння раціонального вибору організації та шляхів передачі учням навчальної інформації, управління процесом засвоєння цієї інформації, а також встановлення відповідності організаційних форм, методів, дидактичних засобів змісту навчання при проведенні теоретичних занять та уроків виробничого навчання майбутніх кваліфікованих робітників в системі ПТО; використання досягнень передового педагогічного досвіду, застосування матеріалів наукових досліджень проблем профтехосвіти тощо.

В результаті вивчення навчальної дисципліни МПН студенти повинні:

Знати:

1. Загальні положення системного підходу до навчання.

2. Основні принципи і методики аналізу і конструювання змісту освіти професійної підготовки, дисципліни.

3. Методики прогнозування цілей навчання.

4. Технології формування нових знань.

5. Особливості організації професійно - практичного навчання.

Уміти:

1. Розробляти дидактичні проекти для різних рівнів навчального процесу.

2. Адаптувати дидактичні проекти уроку, курсу, циклу підготовки до реальних умов діяльності.

3. Аналізувати процес професійної підготовки фахівців, коректувати його при необхідності.

4. Генерувати набуті професійні знання і пропонувати самостійні інноваційні проекти, технології навчання.

5. Самостійно здобувати нові знання, використовувати їх на практиці, критично мислити і вирішувати проблеми.

Переходимо до детального аналізу навчального матеріалу модулів дисципліни МПН.

2.2 Аналіз змісту навчального матеріалу

Під змістом навчання розуміють систему наукових знань, умінь та навичок, якими необхідно володіти студентам в процесі вивчення певної дисципліни [43,25]. Зміст навчання являє собою інформаційну модель опановуваного досвіду особистості. Ця модель розробляється та відображається у дидактичних проектах підготовки всіх рівнів, починаючи від спеціальності і завершуючи фрагментом заняття. Однак, форма цього відображення може бути різноманітною. Так, зміст навчання на рівні спеціальності визначається переліком та обсягом циклів дисциплін, що вивчаються, і самих навчальних дисциплін, на рівні навчальної дисципліни - типовою навчальною програмою та запланованим на її засвоєння часом. Структурними елементами програми є її розділи й теми, що визначають зміст навчання за цими елементами, а структурними елементами тем - зміст навчальних питань теми, окремих занять та їхніх фрагментів.

Зміст навчання на будь-якому з цих рівнів, використовуючи системний підхід, можна розглядати як систему, що має зовнішні змістовні логічні зв'язки та внутрішню структуру [44,58]. Розподіл змісту навчальної інформації з теми (чи її фрагмента) між заняттями (лекціями, в яких передбачене засвоєння нового матеріалу) виконується після структурування змісту та оптимізації логічної послідовності. Зміст навчального матеріалу розподіляється між заняттями з урахуванням вимог його цілісності, логічної завершеності, з урахуванням складності засвоєння навчального матеріалу.

Фрагмент структури змісту навчального матеріалу з дисципліни МПН у VI семестрі подано у таблиці 2.2.



Таблиця 2.2 - Структура змісту навчального матеріалу з дисципліни МПН (фрагмент)

Тема	Лекції	Практичні заняття	Самостійна робота	Форма самостійної роботи
1	2	3	4	5
Модуль 1. Проектування змісту професійного навчання
Тема 1. Методика професійного навчання як навчальна дисципліна	2	2	2	Підготовка до лабораторних робіт, оформлення і захист Робота з додатковими літературними джерелами
Тема 2. Аналіз суб'єктів навчання	2		2
Тема 3. Проектування змісту професійного навчання	2	4	2
Тема 4. Конструювання навчального плану та програм для підготовки кваліфікованих робітників швейного профілю	2	2	2
Тема 5. Постановка навчальних цілей	2	2	2
Разом за модуль 1	10	10	10
Модуль 2. Конструювання навчальних матеріалів
Тема 6. Аналіз навчальної літератури	2	4	2	Підготовка до лабораторних робіт, оформлення і захист Робота з додатковими літературними джерелами
Тема 7. Логічні основи формування змістових матеріалів	2		2
Тема 8.Реалізація МПЗ у професійному навчанні	2	4	2
Тема 9. Проектування дидактичних засобів навчання	2		2
Разом за модуль 2	8	8	8
Модуль 3. Структура діяльності педагога з розробки технологій навчання
Тема 10. Актуалізація опорних знань і чуттєвого досвіду учня	2	2	2	Підготовка до лабораторних робіт, оформлення і захист Робота з додатковими літературними джерелами Робота над ІЗ і його захист
Тема 11. Мотивація навчальної діяльності учнів	2	2	2
Тема 12. Технологія вивчення нового матеріалу	2	4	2
Тема 13. Формування практичних дій при теоретичному навчанні	2		2
Тема 14. Планування навчального процесу	2	4	2
Тема 15. Проектування процесу уроку	2		2
Тема 16. Керівництво самостійною роботою	2	2	2
Тема 17. Контроль за процесом формування професійних знань і умінь	2	2	2
Разом за модуль 3	18	18	18
Разом за семестр:	36	36	36

За результатами аналізу таблиці 2.2 навчальний матеріал модуля І «Проектування змісту професійного навчання» є досить складним для сприйняття студентами, він характеризується високим ступенем новизни: включає такі базові поняття, як методика, методична діяльність педагога, об'єкти та суб'єкти навчання, методична підготовка інженера - педагога; методику проектування змісту навчального матеріалу на основі діяльнісного підходу; конструювання навчального плану та програм для кваліфікованих робітників тощо. Навчальний матеріал модуля І лише частково спирається на базові поняття дисциплін «Загальна та вікова психологія», «Теорія та історія педагогіки», «Професійна педагогіка». У зв'язку зі змінами у поглядах на предмет методики як навчальної дисципліни і відсутності єдиного навчального підручника, зміст навчального матеріалу модуля І потребує позааудиторної СРС над додатковими літературними джерелами. Згідно з методикою класифікації [27], навчальний матеріал модулів І, ІІ та ІІІ подаються за трьома рівнями: ОО рівні, а саме: ознайомлення із основними етапами технології проектування змісту та процесу професійного навчання; частина на ПА рівні -основні поняття; та ПС рівні - аналіз результатів навчання, постановка навчальних цілей тощо.

Під час вивчення модуля ІІ «Конструювання навчальних матеріалів», навчальний матеріал студентам продовжується подаватися за трьома рівнями: ОО рівень -ознайомлення з основами складовими технології конструювання навчального матеріалу; види навчальної літератури, дозування навчального матеріалу, ДО, ІСЕ, які засвоюються на рівні ПА; ПС рівень - уміння аналізувати різні види навчальної літератури, порівнювати їх та давати бальну оцінку, вміння виділяти ДО як структурний елемент навчального матеріалу і аналізувати їх за існуючою методикою.

Аналіз змісту навчального матеріалу модуля ІІІ «Структура діяльності педагога з розробки технологій навчання» показав, що на ОО рівні студент повинен ознайомитись з основними компонентами структурної діяльності педагога з розробки технологій навчання; ПА рівень - актуалізація опорних знань, мотивація навчальної діяльності, технологія викладення нового матеріалу, формування практичних дій студентів при теоретичному навчанні; ПС рівень - передбачає вивчення методики планування навчального процесу уроку в цілому та його окремих етапів, а також керівництво СРС.

На основі отриманих знань з модулів І, ІІ та ІІІ студент повинен усвідомлювати: основні підходи до проектування технологій навчального процесу, впродовж навчального проекту в реальних умовах та здійснювати процес рефлексії.

Отже, за результатами аналізу змісту та обсягів навчального матеріалу тем модуля 1 можна сформувати наступний зміст навчального матеріалу, який виноситься на самостійне опрацювання студентам і подати його у вигляді таблиці 2.3.



Таблиця 2.3 - Загальна характеристика змісту та обсягів СРС при вивченні тем модуля 1 дисципліни МПН

Назва теми	Аудиторні год.	Зміст СРС	Год. на СРС
1	2	3	4
1. Методика професійного навчання як навчальна дисципліна	2	- розкрити позитивні та негативні сторони розвитку методичної науки в Україні; - сформувати власну позицію, щодо стану методики як науки; - виконати порівняльний аналіз ролі методики як науки за різними дидактами сучасності; - написати есе на тему (за вибором).	2
2. Аналіз суб'єктів навчання	2	- встановити взаємозв'язки між основними генеральними чинниками, що обумовлюють психічний розвиток людини; - дати розширену діагностику суб'єктів навчання; - виконати порівняльний аналіз ролі спадковості за різними авторами; - написати тези.	2
3. Постановка навчальних цілей	2	- розкрити сутність процесу цілепокладання під час уроку; - виконати порівняльний аналіз різних авторських підходів, щодо характеристики педагогічних цілей; - розкрити зміст сучасних підходів ціле покладання в освіті; - скласти текст дискусійного листа.	2

Отже, переходимо до вибору оптимальних форм на прикладі модуля 1 «Проектування змісту професійного навчання», що містить такі теми: 1.Методика професійного навчання як навчальна дисципліна; 2.Аналіз суб'єктів навчання; 3.Проектування змісту професійного навчання; 4.Конструювання навчального плану та програм для підготовки кваліфікованих; 5.Постановка навчальних цілей.

У зв'язку з обмеженим обсягом дипломної роботи в подальшому розробка форм і методів СРС буде проводитись на прикладі навчального матеріалу модуля 1.