Формування у молодших школярів читацьких інтересів у процесі роботи з дитячою художньою книжкою

Успіх формування читацьких інтересів лежить в правильному поєднанні занять (уроків позакласного читання) з індивідуальною і масовою читацькою діяльністю.

Щоб вчитель міг враховувати і оцінити ефективність навчання з цієї точки зору, сучасна методика позакласного читання дає систему спеціальних занять: на підготовчому і початковому етапі -- уроки-ранки, на основному етапі -- уроки-звіти, на заключному -- усний журнал. Такі заняття можуть проводитись як в своєму класі так і для інших.

Уроки-ранки плануються і проводяться в кінці кожної чверті і являють собою підсумок досягнень вчителя і учнів за даний період навчання. Весь матеріал до будь-якого ранку підбирає вчитель. Саме вчитель шукає пісні, загадки, вірші, інсценізації. Урок-ранок готується зовсім по-іншому. Його основою є ті матеріали із занять і уроків позакласного читання, які не вчителю, а дітям мимоволі запам'яталися, ввійшли в їхнє життя.

Як вже було сказано раніше, після кожної зустрічі з книгою в класі, вчитель спонукає дітей на початковому, а також і на підготовчому етапах приносити в куточок читання книги, які їм сподобалися, ілюстрації, виготовляти різні герої, ставити живі картини. Вчитель вибирає найцінніше з того всього, що робили діти і проводить урок-ранок, де 30 хвилин кожна дитина бере активну участь. На ті 15 хвилин, які залишилися, матеріал, підбирає сам вчитель, який сам згадує, демонструє, читає.

Кожен урок-ранок демонструє активність дітей як майбутніх читачів, їх загальний і читацький розвиток і таким чином, служить об'єктивним показником ефективності керівництва дитячим читанням для вчителя.

На основному етапі навчання для учнів-читачів методикою позакласного читання рекомендується дещо складніша форма прояву ініціативи і самодіяльності. Ця форма одержала назву уроки-звіти. Вона прийшла на зміну урокам-ранкам. До уроків-звітів і тему, і матеріал підбирають діти і готують виступ по постійним групах.

Програма виступу до уроку-звіту і вимоги до підбору і характеру підготовки матеріалу обов'язкові для кожної групи, виробляються дітьми і затверджуються вчителем одночасно з вибором теми, яка дітей цікавить. Протягом чверті проводять один-два уроки. Вони будуються за такою структурою [51; 12]:

Групові виступи за наперед виробленим вчителем планом (30 хв.).

Розповідь вчителя про нові книги і можливості використання їх при організації свого дозвілля (5 хв.).

Колективна літературна гра (чи конкурс) на основі обраної теми з метою виявлення переможця (за кількістю прочитаних книг, вмінням користуватися в світі книг, умінням переказати прочитане).

Молодші школярі дуже люблять ці уроки і охоче до них готуються: складають виставку даного письменника, оформляють його ілюстровану картотеку, цікаво про нього розповідають, готують плакат-вікторину чи живі картини-загадки.

На заключному етапі найбільш вдалою формою читацької самостійності і ініціативи, що вбирає в себе весь найцікавіший літературно-публіцистичний матеріал є усний журнал.

Усний журнал -- це театралізована дія, яка розрахована на 45-50 хвилин і зберігає всі зовнішні ознаки журналу: «обкладинку», яку придумують самі учні, а інколи і паралельні класи (на конкурс), назву, емблему, музичну заставку, сторінки, рубрики, які можуть мінятися, чи навпаки, повторюватися «з номера в номер. Проводять даний урок один раз в тиждень.

Надійним помічником вчителя у формуванні читацьких інтересів дітей є літературні ігри, які можна проводити для будь-якого класу. За змістом і формою вони досить різноманітні і можуть практикуватися під час обговорення прочитаної книги, проведення літературних ранків і свят, походів чи екскурсій. Вони сприяють створенню бадьорого настрою в школярів, збагаченню їх знань, розвитку творчої уяви, образної пам'яті та мислення. Для ігор доцільно використовувати ребуси, кросворди, криптограми, чайнворди, головоломки, літературні задачі [51; 43].

Відомими є традиційні ігри, в основі яких лежить впізнавання творів за окремими малюнками чи уривками, постановка і розгадування «хитрих» питань по прочитаних книгах, відгадування імен літературних героїв, прізвищ письменників, назв книг і творів по серії читань, відтворення героїв і книг за описом, складання літературних ігор за принципом «чого не вистачає».

В процесі літературних ігор такого роду розвиваються інтелектуальні, моральні, вольові риси особистості, проявляється і удосконалюється кругозір, активізуються задатки і здібності.

Не менш значимі і показові для загального і літературного розвитку молодших школярів художні конкурси на кращий малюнок по прочитаних творах, на знання віршів і прози, на вміння їх декламувати, читати по книзі.

Можна організувати літературний конкурс, учасники якого змагаються у проведенні літературних ігор, вікторин: «Хто знає народні прислів'я?», «З якої байки чи казки?», «Відгадай?», «Хто знає більше?».

Третьокласників варто залучити до участі в заочній грі «Подумай, відгадай». Умови її оголошуються за допомогою плаката, який вивішується на видному місці в школі. Протягом тижня учні дають письмові відповіді на запитання. Журі перевіряє їх правильність і оголошує імена переможців. Зміст ігор має відповідати вікові дітей, рівню їх знань. Спочатку, щоб охопити ними якомога більше учнів, добирають запитання середньої важкості, а потім вони ускладнюються, але не виходять за межі програм молодших класів [53; 47].

Починаючи з 2 класу, коли загальна начитаність дозволяє учням проявити інтерес до особистості авторів улюблених книг, ефективна така позакласна форма роботи, як заочна зустріч з письменником за вибором учнів. Зазвичай така зустріч проводиться один-два рази в рік в зв'язку з Тижнем дитячої книги або якоїсь іншої знаменної дати. До назначеного дня діти прагнуть прочитати всі доступні їм книги письменника і про письменника. Вдумуючись в текст творів, в передмови і післямови, в статті і замітки періодичної преси, вдивляючись в ілюстрації і фотографії, учні намагаються уявити собі автора любимих книг і визначити, про що, а можливо, і що саме сказав би їм письменник, коли б прийшов на зустріч, кого із героїв своїх книг і чому він виділив би особисто.

За таким планом готується до зустрічі і вчитель, адже він виступає в ролі як би «довіреної» особи письменника, якому присвячена книга. Спираючись на знання матеріалів, з якими учні не знайомі, вчитель повинен відповідати на всі питання, оцінювати судження виступаючих, по ходу свята організовувати літературні ігри і конкурси за прочитаними дітьми книгами.

Не менш важливим засобом розвитку активності, самостійності школярів у пошуках нового є літературні екскурсії. Вони допомагають глибше ознайомитись з місцями, де жили і працювали видатні письменники, з пам'ятками мистецтва, з літературно-меморіальними музеями. Такі екскурсії дають учням можливість зримо уявити життя письменника або його героїв, ту епоху, подіям якої присвячений художній твір. У ході цих екскурсій розповідь учителя конкретизується ознайомленням з меморіальними речами, з документами, картинами, портретами, ілюстраціями до творів письменника. По темі екскурсії проводяться бесіди, під час яких підбиваються підсумки, оцінюються знання, набуті учнями, робляться узагальнення, висновки [22; 41].

Що ж стосується власне літературних творчих здібностей молодших школярів, то їх розвитку активно сприяє систематичне оформлення дітьми анотованої класної картотеки, видання рукописного журналу або ведення колективного читацького щоденника. Але це вимагає особливо успішного керівництва з боку дорослих. Діти повинні розуміти, що писати потрібно лише про те, що дійсно добре знаєш, що пережив, продумав, відчув. Такі карточки повинні бути тільки на улюблені дитині книги. Якщо в свій твір дитина хоче включити рядки з прочитаної книги, які її вразили, їх треба брати в лапки. Стимулюватись і оцінюватись мають лише особистісні зусилля дитини, робота її думки, розвиток її мови на матеріалі безпосереднього сприйняття і власного досвіду.

Проте, часто бувають випадки, коли, ставлячи перед молодшими школярами непосильні завдання, зокрема, написати вірш, оповідання, вимагаючи творчості без потрібного навчання, вчитель штовхає дітей на переписування відомих джерел. Якщо ж умови, необхідні для творчості, створюється і керівництво здійснюється кваліфіковано, то «проба пера» у вісім-десять років сприяє розвитку в них спостережливості, творчої уяви, образного мислення, естетичного смаку, чуття слова і в той же час задовольняє їх потребу в читацькому самовиявленні, додаючи самостійному читанню явну суспільну значимість.

Починаючи з 3 класу можна проводити читацькі конференції, які практикуються з метою пропаганди художньої літератури, більш поглибленого вивчення життя і діяльності того чи іншого письменника. Учитель організовує колективне обговорення однієї або кількох книжок, об'єднаних загальною темою (наприклад: «Про людей хороших»). Учні мають бути добре ознайомлені з темою конференції, з питаннями, які на ній обговорюватимуться. Ця робота проводиться за таким планом:

Вибір твору для обговорення.

Організація читання книжки.

Визначення загальної теми і конкретних завдань для читців та промовців.

Індивідуальна робота з учнями:

а) залучення їх до участі в бесіді за прочитаним;

б) подання допомоги у складанні текстів доповідей.

в) Підготовка школярів до виразного читання уривків з творів.

Зміст прочитаного відтворюється шляхом поставлених запитань учителя, окремі уривки діти переказують. В ході обговорення слід звернути увагу не тільки на загальну характеристику героя твору, а й на окремі вчинки персонажів, діалоги, внутрішні монологи, думки автора. В ході конференції ведеться розповідь по ілюстраціях, картинках, читаються напам'ять вірші, переглядаються діафільми. Обговорення завершується підбиттям підсумків. Такі конференції сприяють глибокому осмисленню здобутих раніше учнями знань, допомагають формувати в них високі естетичні смаки, погляди і переконання.

Велике естетичне, освітньо-виховне значення має така форма позакласної роботи, як ранок казки. Діти готують костюми героїв казок, вивчають для декламації уривки, підготовляють інсценізацію казки. До заняття підбирають картини, готують малюнки, аплікації, виліплюють героїв казок. Його можна проводити для іншого паралельного класу.

Важливою формою масової позакласної роботи, засобом збудження у школярів інтересу до книги є проведення літературних вечорів. їх види найрізноманітніші: вечори, присвячені ювілеям письменників, актуальним літературним темам; вечори байки, казки; вечори обговорення книг. В програмі вечора доцільно поєднувати доповіді учнів з декламацією, виконанням п'єс, з танцями, музикою.

В останні роки все більш широке розповсюдження в практиці позакласної роботи молодших школярів з дитячою книгою одержують усні монографічні звіти про книги, прочитані протягом довгого періоду, або так званий захист читацьких інтересів. Ця форма читацької самодіяльності цікава тим, що вона дає можливість направляти зусилля особистості і колективу на засвоєння критеріїв оцінки якості самостійного вибору і читання книг, на заглиблене читання.

Організаційно методична схема «захисту читацьких формулярів» дітьми на перший погляд досить проста: один із учнів за бажанням повідомляє друзям по класу, які книги він самостійно вибрав і прочитав на протязі визначеного часу (двох тижнів, місяця), просить назначити йому опонентів і підтверджує свою готовність захищатися, тобто утвердитись в думках товаришів і дорослих як хороший, вдумливий читач.

Опоненти теж викликаються добровільно: на кожну книгу - новий опонент. їх завдання -- прочитати або перечитати вибрану книгу, але настільки уважно, щоб бути в змозі задати захищаючому важливі і цікаві питання по прочитаному, а також визначити і виразити свою думку про те, наскільки посильний вибір дитячих книг для захищаючого.

Крім офіційних опонентів, активну участь в захисті можуть прийняти всі бажаючі, так як захист проводиться публічно, в назначений день і час, а список книг, що є предметом захисту, у вигляді спеціального плакату завчасно вивішується на видному місці.

Досвід показує, що молодші школярі дуже люблять цю форму позакласної роботи, адже саме вона допомагає кожному перевірити себе, почути заслужену похвалу, пережити радісне почуття від завершеного етапу самостійної роботи з книгою. Проте, так буває не завжди, а лише в тих випадках, коли в процесі навчання -- на уроках української мови, читання, математики, природознавства -- діти активно оволодівають вмінням ставити запитання і формулювати усні висловлювання. В протилежному випадку захисти стають формальними, а в якості претендентів і опонентів на захистах одні і ті ж учні.

Розглядаючи види і форми позакласної роботи з дитячою книгою постає питання про те, де вони повинні проводитись. Звичайно, що там, де близько біля школи є дитяча бібліотека чи інші дитячі позашкільні заклади; позакласні заняття, пов'язані з книгою повинні проводитись поза стінами школи. Проте, якщо таких закладів поблизу школи немає, організацію і проведення позакласної роботи з книгою з допомогою старшокласників, батьків учнів вчителю приходиться повністю брати на себе.

Таким чином, різноманітність форм позакласної роботи з дитячою книгою, раціональний підбір методів їх проведення, тісний зв'язок з життям сприяють розвитку в учнів інтересу до творів мистецтва, до літературної і усної народної творчості.

Розділ ІІІ. Експериментальне дослідження ефективності формування читацьких інтересів засобами дитячої художньої книжки

3.1 Організація і зміст експериментального дослідження

Експериментальне дослідження проводилось протягом двох років в Дублінській школі І-ІІ ступенів Бучацького району Тернопільської області та в Язлівецькій школі І-ІІІ ступенів Бучацького району Тернопільської області в перших класах. Дослідження складалося з трьох етапів: констатувального, формувального і контрольного.

Для порівняння результатів ефективності експериментальної роботи бралися відповідно паралельні перші класи. 1 клас (Дублінської школи) -- експериментальний, 1 клас (Язлівецької школи) -- контрольний. Всього в експериментальному дослідженні взяли участь 60 учнів.

Предметом нашого дослідження став процес взаємодії дитини з дитячою художньою книжкою, спрямований на формування читацьких інтересів.

На початку експерименту ми поставили за мету побудувати модель типу правильної читацької діяльності з тим, щоб показати яким же чином забезпечується безперервна діяльність читача з книгами і серед книг. Проаналізувавши праці по проблемі самоосвіти, а також біографії людей, в житті яких книга відіграє величезну роль, порівнявши одержані дані з даними безпосереднього спостереження за поведінкою читачів різного віку і даними самоспостережень, ми прийшли до висновку, що істотну роль відіграють три компоненти:

сфера мети або особистісного смислу читання;

сфера орієнтування в колі читання, тобто здатність до цілеспрямованого перегляду книги;

сфера сприйняття тексту твору, тобто повноцінності засвоєння змісту прочитаного.

Кожен з цих компонентів являє собою складні підсистеми спеціальних знань, умінь і навичок, але в даному випадку нас цікавили не стільки самі підсистеми, скільки їх роль в системі діяльності читача і взаємозв'язки.

Проаналізувавши взаємодію цих підсистем ми побудували модель типу правильної читацької діяльності (мал.1).

Мал.1. Продуктивний варіант типу правильної читацької діяльності.

Умовні позначення:

І - початковий компонент системи;

- прямі зв'язки;

- зворотні зв'язки

В даному випадку сфера мети виступає в якості вихідного компоненту функціональної системи і являє собою наступний ланцюг залежностей. Добре усвідомлюючи мету, читач звертається в світ книг, де шляхом розгляду вибирає книгу, яка максимально відповідає меті. І якщо мета дійсно відображає потребу читача, а вибір книги дійсно відповідає меті, то тільки від якості прочитання залежить подальша діяльність читача.

Проте може бути так, що мета і книга задаються ззовні (мал.2).



В даному випадку, засвоївши зміст прочитаного, читач може відчути потребу в продовженні читання, а може (це дуже важливо) і не відчути такої потреби, якщо в процесі читання заданої книги він не відчув особистісного смислу. В цьому випадку вольова установка на прочитання книг суто по завданні обертається трагедією для його особистісного входження в контакт з світом книг. В результаті спостерігається те парадоксальне явище, на яке звертала увагу Л.И. Божович, коли «дитина може добре навчитися читати, може знати багато літературних творів, але не відчувати «потреби ні в читанні, ні в збагаченні своїх знань» [7; 14].

Саме така організація читацької діяльності по варіанту 2 «б» може служити передумовою для виникнення проблеми: «читати вмію -- читати не хочеться».

Тут слід відмітити, що все ж таки в 1 класі мета читання книг буде задаватись ззовні (вчителем), але тут дуже важливо, щоб задана ззовні тема зразу ж орієнтувала учнів на широке самостійне знайомство з світом доступних книг взагалі, а не обмежувалась якось одною визначеною книгою. Знайомство з однією книгою або обмеження колом книг, при відборі яких ведучою є чужа воля, чужі інтереси, чужий смак призведе до стійкого небажання читати книги взагалі.

Визначення моделі типу правильної читацької діяльності дозволили нам сформулювати теоретичний висновок про те, що формування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці можливе за умови знання учнями широкого кола дитячих художніх книг.

Без такого знання зустріч потреби з предметом і виникнення самостійних читацьких інтересів, визначення читачем свого кола читання може бути випадковим або ж і зовсім не відбутися.

Про це наголошував видатний пропагандист книги Н.А. Рубакін: «Рийся в книгах при кожному зручному випадку. Старайся перелистати і переглянути на своєму віку якомога більше різних книг. Ритися в книгах -- це теж саме, що шукати для себе ту книгу, яка найбільше тобі підходить...» [49; 82].

Дане твердження лягло в основу нашого експериментального дослідження.

В якості провідних способів взаємодії вчителя і учнів на уроці позакласного читання ми прийняли метод бесіди, метод виразного читання і розгляду, метод самостійної роботи з текстом твору.

На констатуючому етапі експериментального дослідження ми намагалися виявити у першокласників читацькі інтереси, початкові уміння та навички користування книжкою. З цією метою скористалися анкетою, яка проводилась в усній формі на початку вересня.

Анкета для виявлення читацьких інтересів, умінь та навичок учнів 1 класу.

Чи вмієш і любиш ти читати?

Чи доводилось тобі самостійно прочитати книжку? Назви її.

Чи читають тобі книжки вдома?

Що найбільше ти любиш слухати: оповідання, вірші, казки?

Де можна брати книжки для читання?

Що б тобі найбільше хотілося одержати в подарунок: іграшку, книжку, цукерки?

Чим ти займаєшся у вільний час?

Прізвища який письменників ти пам'ятаєш?

Проводячи опитування в 3-4 класах виявили, що у значної частини школярів відсутня елементарна бібліографічна грамотність. Цей недолік проявився в неуважності до авторів прочитаних книг, у неточності передачі назви книжки, у невмінні самостійно вибрати книги за їх основними ознаками. Оскільки чітка система читання відсутня багато учнів під час вибору книг керуються випадковими порадами або добирає книжку навмання. На початок навчального року на основі анкетування ми встановили рівень читацької самостійності учнів, які поступають в школу. Дані подаємо в таблиці.

Діаграма 1.

I - відношення до читання:

- люблять слухати читання;

- слухають читання вдома.

II - знання книг:

- пам'ятають якусь книгу;

- відтворюють її назву.

III - уявлення про теми і жанри:

- називають любиму тему;

- пов'язують тему з якимось твором.

IV - знання прізвищ авторів:

7 - називають прізвище письменників;

- пов'язують прізвище письменника з якимось твором.

Так, за порадою вчителя вибирають книжки 33% опитаних, за порадою бібліотекаря - 21%.

Судження школярів про прочитаний твір часто виявляються стандартними, позбавленими почуття особистісного ставлення. Відставання емоційного розвитку культури почуттів від рівня інтелекту проявляється досить часто в процесі опитування. Проте відомо, що знання, не зігріті почуттям, творчо не перероблені, залишаються холодними, мертвими знаннями і на духовність особистості не впливають. Звідси висновок: у таких учнів немає справжнього читацького інтересу, такого потягу до читання, яке викликає співчуття, співпереживання, робить процес читання творчим. Це ще раз засвідчує, що, починаючи з 1 класу потрібно розвивати стійкі, глибинні, довготривалі читацькі інтереси.

На формувальному етапі нами визначено матеріал, на основі чого формуються читацькі інтереси в експериментальних класах. Мета І семестру навчання -- накопичити в дітей уявлення про світ книг, сформувати уміння думати над книгою, прививати навики гігієни читання і культури звернення до книги.

Заняття на цьому етапі будувались таким чином:

показ книги, яку треба прочитати;

підготовка дітей до сприйняття;

читання вчителем;

бесіда про прочитане;

завдання додому.

1. Знання книг за конструктивно-оформлювальними елементами.

Дітям представлялись для знайомства різні форми книг за конструктивно-оформлюваними елементами: книжки іграшки, книжки - театр, книжка - розгортка, книжка -розмальовка, фотокнижка, будинок казок, книжки з ігровим завданням. Така різноманітність книг забезпечить потрібний в цьому віці аспект діяльності з книгою -- дозволить замінити звичну форму засвоєння змісту творів перечитуванням з елементами інсценізації, декламації.

Завдання:

На що схожа ця книжка?

Як ви думаєте, про що в ній йдеться?

Знайди серед всіх книг ту, яку треба розфарбувати. Розфарбуй її.

2. Знання книг за серіями.

Дітям пропонувались різні серії книг. Зокрема, "Книжка за книжкою", "Для першокласників", "Рідна Вітчизна", "Чомучкині книжки", "Мої перші книжки".

До якої серії належить ця книжка? Чому ти так думаєш?

Про що може розповідатись в серії "Чомучкині книжки"?

Назвіть свої перші книжки.

В кінці вересня проводили колективну екскурсію в бібліотеку, де відкрився весь світ дитячих книг. Бібліотекар розповіла дітям як створюється книга, з яких елементів складається.

В 1 класі дітьми вивчалися прислів'я про книги: "Книга вчить як на сіті жить", "З книгою жити - вік не тужити".

Зміст завдань з уроку в урок був стабільним і не вимагав від учнів особливих зусиль. Так, ми пропонували дітям вдома розповісти батькам про прочитану книгу, пошукати прочитану в класі книгу серед книг, які є вдома і принести її в клас, намалювати картини до прочитаних творів.

На початку II півріччя ми проводили бесіди "Як знайомитись з книгою". На таких заняттях першокласники розповідали один одному про прочитані книги, повторювали правила поведінки в бібліотеці, знайомилися з елементами книги, вчились успішно починати знайомство з книгою з розгляду обкладинки, титульного листка, ілюстрації, з читання заголовка і передмови, дізнавались про те, де знайти і як записати назву книги, познайомитись із збірниками творів, які належать перу одного автора або складених по відповідній тематиці. До кожного уроку позакласного читання під час перерви біля дошки робили виставку по темі заняття. Потім йшов колективний розгляд виставки по строго визначеному плану.

1. Чи всі книги відповідають темі заняття?

2. Якщо книги співпадають з назвою, то чим вони відрізняються, яка з них і чим особливо притягує?

На кожному уроці дітям пропонувались наступні завдання, які давались як в усному, так і в письмовому вигляді.

1. Завдання на формування умінь орієнтуватись: - в книзі:

а) назвіть будь-які дитячі книги і прізвища авторів, яких знаєте;

б) орієнтуючись по змісту прочитаного оповідання, по ілюстрації знайдіть його в книзі.

2. Завдання на формування умінь орієнтуватись: в групі книг:

а) розгляньте книжкову виставку, дайте їй назву;

б) подумайте якою знайомою книжкою можна було б доповнити виставку.

3. Уміння вибирати книгу за прізвищем автора:

а) за загальним виглядом і заголовком книг (декількох) згадати прізвище авторів;

б) за назвами оповідань назвати авторів.

4. Розвивати глибину і впорядкованість читацького кругозору.

а) даються теми читання: назвати до них одну-дві дитячі книги;

б) назвати прізвище всіх письменників, яких знаєш;

в) назвати цікаві книги, які ви прочитали за місяць.

3.2 Вплив екпериментальної методики на результативність формування читацьких інтересів

На контрольному етапі ми перевіряємо в цих двох класах рівень сформованості основ читацької самостійності на кінець 1 року навчання.

Дані наших спостережень подаємо у вигляді діаграми.



Як бачимо, в експериментальному класі показники значно вищі, ніж в контрольному. 95% дітей виражають бажання читати книги, 50% дітей могли сказати, що їх особисто цікавить, з них називали книгу 40% дітей, хоча тільки 15% дітей називали книгу правильно, а інші говорили просто "про тварин", "про пригоди".

Діаграма показує нам наявність в учнів експериментального класу інтересу до самостійного читання, а також кількісні і якісні показники знань учнями книг із доступного кола читання.

Також на контрольному етапі на кінець навчального року ми перевіряємо глибину читацького кругозору, рівень оволодіння типом читання. Результати вираховувались шляхом спостереження і аналізу контрольних робіт, які проводились на протязі року. Дані подаємо в таблиці.

Таблиця 1.

Широта читацького кругозору на кінець кожного етапу навчання (в середньому на учня)

Етапи навчання	Кількість книг авторів
	за 20 хв.	за цикл навчання	за 20 хв.	за цикл навчання
	Експериментальний клас	Контрольний клас
Підготовчий етап (1 клас)	18	60	10	41
Початковий (2 клас)	43	130	32	97

Співставлення даних свідчить, що учні експериментального класу знають більше книг і авторів, можуть їх правильно назвати.

Як свідчать теоретичні дослідження, мінімальна норма, яка забезпечує дитині можливість приступити до самостійного вибору і читання дитячих книг в позаурочний час -- це знання 60 книг-авторів, 6 основних тем, засвоєння не менше ніж трьох зв'язків: книга-автор; книга-тема; книга-жанр.

На кінець II року навчання ми перевірили рівень сформованості читацьких інтересів у двох класах на основі виконання контрольних робіт.

Дані надаємо в таблиці.

Таблиця 2.

Рівень сформованості читацьких інтересів

Рівень	Експериментальний клас	Контрольний клас
Низький Середній Високий	72% 80% 92%	44% 63% 78%

Як бачимо з таблиці, результати в учнів експериментального класу значно вищі, ніж в контрольному класі. Учні експериментального класу краще орієнтуються в колі доступних книг, добре засвоїли зв'язки книга-автор, книга-жанр, книга-тема, правильно називають книгу.

Висновки

Формування читацьких інтересів в молодшому шкільному віці -- складний і багатогранний процес, який потребує спільних зусиль вчителя, батьків і всіх тих, хто бере участь у навчанні і вихованні дитини.

Дитина читає... Спрага знань, інтереси до нового, прагнення прекрасного -- все це вгамовується дитячим читанням, яке справді можна назвати рушієм загального розвитку. А якщо не читає, чи читає мало -- це обмежує її розвиток настільки, що роки подальшого життя не зможуть заповнити вакууму духовності, освіти в дитинстві.

Перед класоводом стоїть складне і відповідальне завдання -- навчити дітей читати вдумливо, осмислено, проте не все підряд, а вибірково, керуючись певною настановою, метою. Самостійне читання допоможе дитині пізнати світ і самих себе. «З книги починається самовиховання, індивідуальне духовне життя», -- писав В.О. Сухомлинський. Щоб підготувати дитину самостійно до духовного життя, треба ввести її в світ книг. Треба прагнути до того, щоб кожна дитина прагнула усамітнитися з книгою. Усамітнення -- це не самотність. Це початок самовиховання думок, почуттів, прагнень, поглядів. Воно можливе лише за умови, коли книга входить в життя дитини як духовна потреба.

Формування читацьких інтересів можливе за таких умов:

1. Коли книги, до яких вчитель хоче виховати інтерес, будуть завжди оточувати дітей. Вони мають бути красивими, різноманітними, відповідати віковим і індивідуальним особливостям.

Організувати самостійне дитяче читання так, щоб задоволення інтересу стало життєво-необхідним для кожного учня. Щоб витрачені сили приносили дитині радість, а набуті знання і вміння могла використати в житті.

Урізноманітнювати зміст і форми роботи з дитячою книгою, які повинні будуватись у відповідності до рівня знань і умінь учнів певного класу.

Формуючи читацькі інтереси, вчитель насамперед сам повинен володіти типом правильної читацької діяльності, добре орієнтуючись в колі доступних дитячих книг і пам'ятати, що для учня початкових класів особливе значення має особистий приклад вчителя, значення книги в його житті.

На наше глибоке переконання, навчання в початкових класах обов'язково повинно сформувати в учнів самостійність у всіх видах діяльності. Адже саме інтерес до всіх об'єктів вивчення (книга, природа, мистецтво), бажання і вміння засвоїти ці об'єкти і звертатись до них систематично із впевненістю в своїх силах -- ось основи загальної освіти.

Ввести дитину в різноманітний світ книг, розуміти їх, вибрати для себе ту книгу, яка найбільше їй підходить, переживати за її героїв -- така повинна бути мета початкової ланки школи. Бо якщо в роки дитинства в дитини не виховали любові до книжки, якщо читання не стало її духовною потребою, то в подальші роки душа її буде порожньою.

Список використаної літератури

1. Актуальные вопросы формирования интереса в обучении / Под. ред. Г.И. Щукиной. - М.: Просвещение, 1984. - 174с.

2. Ананьев Б.Г. Проблемы развития психики. - М.: Педагогика, 1980.-235с.

3. Бестишець Т.Г. Виховання в дітей інтересу до самостійного читання // Бібліотека вчителя початкової школи. - 1998. - №21-22. - с.4-7.

4. Беляева И.Н. Пути повышения интереса к учению. Труды IV научной конференции, Т.П., кн. І. Новосибирск, 1958 - 95с.

5. Білецька Г.Д. Інтерес до книги // Поч. школа. - 1989. - №10. - с.21-22.

6. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте (Психологические исследования). - М.: Просвещение, 1968. - 464с.

7. Божович Л.И., Славина Л.С. Психологическое развитие школьников и его воспитание. - М.: Просвещение, 1979. - 248с.

8. Бузина А.Н. Приобщение шестилеток к книгам и чтению // Нач. школа. - 1988. - №7. - с.18-20.

9. Вашуленко М.С. та ін. Навчання в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1991.-495с.

10. Вашуленко М.С, Скрипченко Н.Ф. Навчання грамоти в підготовчих класах. - К.: Рад. школа, 1982. - 174с.

11. Ващенко Н.І. Виховання в молодших школярів любові до читання // Поч. школа. - 1989. - №2. - с. 11-16.

12. Возрастная и педагогическая психология / Под ред. А.В.Петровского. - М.: Педагогика, 1979. - 325с.

13. Горецкий В.Г. Читаем сами. Пособие для учащихся. - М.: Педагогика, 1986. - 86с.

14. Джежерей О.В. Формирование круга чтения младших школьников // Нач. школа. - 1989. - №3. - с.17-18.

15. Джежерей О.В., Светловская Н.Н. Учим читать книгу. Пособие для учителей к урокам внеклассного чтения. - М.: Просвещение, 1983. - 80с.

16. Додонов Б.И. Компонентный анализ змоционального содержания интересов, мечтаний и воспоминаний человека // Вопросы психологии. - 1977. - №2. - с.44-45.

17. Друзь Б.Г. Виховання пізнавального інтересу молодших школярів у процесі навчання. - К.: Рад. школа, 1978. - 126с.

18. Задесенець М.П. Вікові особливості розвитку та виховання дітей. - К.: Вища школа, 1978. - 295с.

19. Калашникова Г.В. Как воспитывать в детей интерес к чтению? // Нач. школа. - 1988. - №7. - с.71-72.

20. Киричук О.І. Навчальні інтереси молодших школярів. - К.: Рад. школа, 1982. - 128с.

21. Кодлюк Я.П., Одинцова Ґ.С. Розповіді про письменників. Посібник для вчителя початкових класів. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. - 128с.

22. Копчук А.М. Виховання читацьких інтересів учнів. - К.: Знання, 1985. - 46с.

23. Крутецький В.А. Интерес. Педагогическая энциклопедия. - М.: Просвещение, 1965, Т.2. - 283с.

24. Крутецький В.А. Психология. - М.: Просвещение, 1980, Т.2. - 352с.

25. Кубасова О.В. Взгляды А.С.Макаренка на вопросы детского чтения // Нач. школа. - 1988. - №9. - с.14-16.

26. Лебедев П.А. Думы павлышкова педагога: К 70-летию В.А.Сухомлинского // Нач. школа. - 1988. - №9. - с. 18-19.

27. Леонтьев А.И. Проблема развития психики. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 584с.

28. Линкова И.Я. Что может книга. - М.: Знание, 1972. - 132с.

29. Львов М.Р. и др. Методика обучения русскому языку в начальных классах. -- М.: Просвещение, 1987. - 415с.

30. Люблінська Г.О. Дитяча психологія. - К.: Вища школа, 1974. - 357с.

31. Методика викладання української мови / За ред. С.І.Дорошенка. - К.: Вища школа, 1992. - 392с.

32. Методика та технологія уроків різної мови в початкових класах / Наумчук М.М., Гузар О.В. - Тернопіль, 1994. - 44с.

33. Наумчук М.М., Наумчук 1.1. Книжечка-виручалочка: для уроків позакласного читання 3 (2) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1997. - 88с.

34. Наумчук М.М. Уроки позакласного читання в 2 класі // Поч. школа. - 1991. - №2. - с. 35-39.

35. Наумчук М.М. Позакласне читання. 1 клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. - 64с.

36. Наумчук М.М. Позакласне читання. 4 (3) клас. - Тернопіль: Підручники і посібники, 1995. - 65с.

37. Нечай Л.Д. Виховання в школярів інтересу до книги // Поч. школа. - 1987. - №11. - с. 43-46.

38. Овчаренко І.Н. Читати, бачити, знати // Укр. мова і література в школі. - 1987. - №1. - с.52-53.

39. Оморокова М.И. Преодоление трудностей / из опыта обучения чтению. -- М.: Просвещение, 1986. - 446с.

40. Півнюк И.Д. Школа і бібліотека: шляхи взаємодії // УМІЛШ. - 1988. - №12. - с.12-19.

41. 41.Підлужна Г.В. Позакласне читання як педагогічна проблема // Поч. школа. - 1998. - №7. - с.18-22.

42. Поварнин С.И. Как читать книги. - М.: Книга, 1971. - 80с.

43. Почупайло О.В. Дитяче читання // Поч. школа. - 1991. - №2. -с.55-58.

44. Практикум по возрастной и педагогической психологии. Для студентов педагогических заведений / Автор Е.Е.Данилова. - 2-е изд. - М.: Академие, 1999. - 160с.

45. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-4 класи. - К.: Початкова школа, 2006. - 432с.

46. Психология / Под. ред. А.Г.Ковалева и др. - М.: Просвещение, 1996. - 494с.

47. Психологія / За ред. Г.С.Костюка. - К.: Рад. школа, 1968. - 574с.

48. Развитие интереса к изучению русского языка у младших школьников // Нач. школа. - 1988. - №11. - с.19-26.

49. Рубакин Н.А. Как заниматься самообразованием. - М.: Просвещение, 1962. - 115с.

50. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. Т.ІІ. - М.: Педагогика, 1989. - 328с.

51. Светловская Н.Н. Внекласное чтение в 2 классе. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1974. - 253с.

52. Светловская Н.Н. Внеклассное чтение в 1 классе. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1981. - 232с.

53. Светловская Н.Н. Внеклассное чтение в 3 классе. Пособие для учителя. - М.: Просвещение, 1975. - 215с.

54. Светловская Н.Н. Методика внеклассного чтения. Книга для учителя. - 2-е изд., перераб. - М.: Просвещение, 1991. - 207с.

55. Светловская Н.Н. Еще раз о любви к книгам, к чтению и к професии учителя // Нач. школа, - 1989. - №7. - с.13-19.

56. Светловская Н.Н. О чем надо помнить, обучая школьников чтению // Нач. школа. - 1988. - №8. - с.88-94.

57. Светловская Н.Н. Путь первоклассника к книгам. - М.: Педагогика, 1974. - 195с.

58. Светловская Н.Н. Самостоятельное чтение младших школьников. - М.: Педагогика, 1980. - 156с.

59. Скрипченко Н.Ф. Навчання в 1 класі. - К.: Рад. школа, 1977. - 205с.

60. Скрипченко Н.Ф., Наумчук М.М. Заняття з позакласного читання для 6-річних першокласників // Поч. школа. - 1989. - №1. - с.43-44.

61. Скрипченко Н.Ф., Наумчук М.М. Заняття з позакласного читання // Поч. школа. - 1987. - №9. - с.43-49.

62. Скрипченко Н.Ф. Читання - це віконце у світ // Поч.школа, - 1995. - №12. - с. 14-18.

63. Сорокин Ю.А. Почему живут и умирают книги? - М.: Педагогика, 1991. - 115с.

64. Стрелкова И.В. Дорога в Читай-город /Заметки о детском чтении/. -М.: Педагогика, 1971. - 131с.

65. Сухомлинський В.О. Батьківська педагогіка. - К.: Рад.школа, 1978. -307с.

66. Сухомлинський В.О. Серце віддаю дітям. - К.: Рад.школа, 1974. -257с.

67. Тарашинська О.І. Індивідуальні особливості пізнавальної діяльності учнів // Рад.школа. - 1977. - №6. - с. 45-61.

68. Ткачук Г.П. Основні вимоги до позакласного читання // Поч.школа. - 1986. - №8. - с. 13-15.

69. Ткачук Г.П. Організація навчання та орієнтовне планування занять з дитячою книгою // Поч.школа. - 1988. - №7. - с.35-37.

70. Ткачук Г.П. Уроки-зустрічі з книгою // Поч.школа. - 1997. - №6. -с. 24-28.

71. Учимся любить книгу /пособие для работы с детьми/ Сост. Джежелей О.В., Светловская Н.Н. - М.: Просвещение, 1986. - 115с.

72. Ушинский К.Д. Избранные педагогические произведения. - М.: Педагогика, 1968. - Т.2. - 238с.

73. Фролова В.Д. Развитие интереса к чтению // Нач. школа. - 1989. - №12. - с.27-28.

74. Чуйко Г.А. та ін. Методика викладання української мови в початкових класах. - К.: Вища школа, 1975. - 186с.

75. Шевченко Н.Д. Развитие познавательного интереса // Нач.школа. - 1988. - №4. - с.73-78.

76. Щукина Г.И. Познавательный интерес - актуальная проблема современнои дидактики // Советская педагогика. - 1979. - №8. - с.43-53.

77. Щукина Г.И. Проблема познавательного интереса в дидактике. - М.: Педагогика, 1971. - 174с.

78. Юркевич В.С. Развитие начальных уровней познавательной потребности у школьников // Вопросы психологии. - 1980. - №2. - с. 83-84.