Управління якістю освіти на основі компетентнісного підходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Харківський національний економічний університет

Кафедра банківської справи

Навчально-дослідницька робота

з навчальної практики "університетська освіта"

Управління якістю освіти на основі компетентнісного підходу

Виконала:

студентка 1 курсу 4 групи

фінансового факультету

напряму підготовки

"Фінанси і кредит"

Перевірив:

зав. кафедрою, д. е. н.,

професор О. М. Колодізєв

Харків, 2014



Зміст

Вступ

1. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

1.1 Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку

1.2 Входження освіти й науки України в Європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку

2. Основні складові компетентнісного підходу до організації вищої освіти за обраною спеціальністю

2.1 Сфера професійної діяльності

2.2 Предмет професійної діяльності

2.3 Рівні підготовки фахівців

2.4 Компетенції. Формування переліку компетенцій

2.5 Освітньо-професійні програми. Модульний принцип побудови освітньої діяльності

2.6 Формування індивідуального навчального плану студента за спеціальністю "Банківька справа"

2.7 Банківська система України

2.8 Розвиток студентського самоврядування - важливий чинник забезпечення якості вищої освіти

Висновки

Література



Вступ

Потреба в освіті для народу така ж природна, як потреба дихати (Л.М. Толстой).

Освіта і наука є стратегічним резервом розвитку держави, суспільства, економіки та багатовимірним полем нашої інтеграції у світову спільноту. Це ставить перед нами завдання проведення глибоко продуманої реформи вищої освіти України з науковим прогнозуванням її результатів, із збереженням та розвитком нашої національної духовної культури.

У наш час вища освіта посідає важливе місце у житті багатьох людей. Вона допомагає досягти поставлених перед людиною цілей у житті, а також реалізуватися у ньому. В Україні вища освіта має багато проблем і негараздів, тому вивчення проблеми освіти у нашій країні є одним з першочерговим завдань.

Основними чинниками, які впливають на якість освіти є: висока професійна підготовка, адаптоване до специфіки навчального процесу навчально-методичне забезпечення, наявність сучасної системи оцінювання рівня викладання навчальних дисциплін та отриманих знань, застосування сучасних освітньо-інноваційних технологій, активне ведення науково-дослідницької роботи та стимулювання самостійної роботи, належний рівень матеріально-технічного забезпечення навчального процесу, відповідність програм дисциплін сучасним вимогам, тісне співробітництво з роботодавцями та провідними фахівцями.

Кожен з перерахованих факторів відіграє значну роль у реалізації стратегії навчального закладу, яка орієнтована на розвиток особистості і може бути досягнута за умови системного і скоригованого управління якістю освіти.

Зараз Міністерство освіти і науки України працює над вдосконаленням нашої системи вищої освіти. 1 липня цього року Верховна Рада України прийняла Закон "Про вищу освіту". Головними пріоритетами нового закону "Про вищу освіту", порівняно з його попередником є:

· встановлення рівнів та ступенів освіти;

· запровадження академічного та першого наукового ступеня - доктор філософії;

· запровадження Національного агентства з якості вищої освіти та незалежних установ оцінювання;

· розширення реальної автономії вищих навчальних закладів;

· інтеграція вищої освіти України до Європейського простору шляхом реалізації положень та принципів Болонського процесу.

Варто зазначити,що деякі положення закону набирають чинності пізніше основної його частини.

Зокрема, обмеження максимального навчального навантаження на одну ставку науково-педагогічного працівника в 600 годин на навчальний рік вступить в силу 1 вересня 2015 року.

1 січня 2016 року набуде чинності положення Закону про скасування особистої подачі абітурієнтами документів у різні вищі навчальні заклади.

Виходячи з цього, ми бачимо, що зміни в освіті відбуваються. І є надія, що вони приведуть нас тільки до кращого.



1. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами

1.1 Європейський вибір України - невід'ємна складова її подальшого розвитку

Процеси європейської інтеграції охоплюють дедалі більше сфер життєдіяльності, включаючи вищу освіту. Україна чітко визначила орієнтир на входження в освітній і науковий простір Європи, здійснює модернізацію освітньої діяльності в контексті європейських вимог, наполегливо працює над практичним приєднанням до Болонського процесу.

Вибір нашої держави - європейська інтеграція. Цей курс проголосив Президент України, його схвалила Верховна Рада, підтримала переважна більшість суспільства і політичних партій. Європейський вибір у розвитку України зумовлений історичними, економічними та соціальними чинниками. Його суть полягає у виборі шляху розвитку в напрямку європейської цивілізаційної моделі, що дає можливість досягти прогресу в усіх сферах життєдіяльності суспільства і держави. Європейський вибір України - це одночасно і рух до стандартів демократії, інформаційного суспільства, соціально орієнтованого ринкового господарства, що базується на засадах верховенства права і забезпечення прав та свобод людини і громадянина.

Україна має достатній потенціал для здійснення прориву до нових технологій у промисловому виробництві, до нових відносин у сфері економіки, до нових поглядів на якість і рівень життя, до нових підходів у сфері освіти та науки, до інтеграції нашого суспільства в Європейське співтовариство.

Упродовж останнього десятиріччя Україна наполегливо наближається до європейських стандартів. На рівні держави напрацьовано універсальні принципи взаємодії з географічними сусідами та країнами-учасниками Європейського Союзу: взаємоповага, взаємодопомога, готовність до вирішення усіх проблем, не зважаючи на рівень їх складності. Сповідуючи миролюбну політику, держава дотримується на світовій арені безпретензійних норм діяльності. Уряди України послідовно продовжують здійснення практичних кроків щодо його реалізації.

Стратегією подальшої діяльності у сфері європейської та євроатлантичної інтеграції є активний перехід на сучасні, європейські методи роботи, сприяння розвитку міжвідомчої взаємодії на горизонтальному рівні, розширення повноважень середньої та нижньої управлінських ланок у сфері обміну інформацією, заохочення ініціативності, глибокої продуманості пропозицій і бачення кінцевих результатів їхньої реалізації, вивчення та трансляція корисного досвіду інших європейських країн у сфері державного управління інтеграційними процесами.

1.2 Входження освіти й науки України в Європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку

25 травня 1998 року міністри, що представляють Великобританію, Німеччину, Італію і Францію, прийняли Спільну декларацію на конференції, присвяченій 800-річчю Паризького університету. Завдання так званої Сорбонської декларації "Про гармонізацію європейської системи вищої освіти" - створення відкритого європейського простору вищої освіти, який має стати більш конкурентоспроможним на світовому ринку освітніх послуг. Основна ідея цих документів - двоступенева структура вищої освіти, використання системи кредитів (ECTS), міжнародне визнання бакалавра як рівня вищої освіти, що надає особі кваліфікацію та право продовжувати навчання за програмами магістра відповідно до положень Лісабонської угоди.

Як ми бачимо, поступово створювалися умови для інтеграційних процесів у сфері вищої освіти європейських країн. Україна була і є активним учасником цих процесів, безсумнівно.

Наступна, не менш важлива, зустріч відбулася в березні 1999 року в Німеччині. Генеральних директори ЄC і керівництво Ради ректорів європейських країн зустрілися для обговорення проблем акредитації й оцінки у вищій освіті. 19-20 вересня 2003 року відбулася третя зустріч європейських міністрів, що відповідають за вищу освіту.

Було проведено 28 міжнародних заходів, починаючи з Паризької зустрічі міністрів до офіційної зустрічі міністрів освіти 19 травня 2005 року в норвезькому місті Берген, де Україна офіційно була залучена до Болонського процесу через підписання міністром освіти і науки України відповідної декларації.

Одним з найважливіших вихідних документів співпраці є "Угода про партнерство та співробітництво" (далі - УПС) між Україною, з одного боку, та ЄС і його членами, з іншого, яка набула чинності у березні 1998 року та має термін дії 10 років. Основними цілями УПС є розвиток тісних політичних стосунків між Україною та ЄС шляхом постійного діалогу з політичних питань, сприяння розвитку торгівлі та інвестицій, забезпечення підґрунтя для взаємовигідного економічного, соціального, фінансового, громадського, науково-технологічного та культурного співробітництва, а також підтримки зусиль України щодо зміцнення демократії, розвитку її економіки та завершення переходу до ринкової економіки.

Відповідно до укладеної Угоди, сторони провадять регулярний політичний діалог: відбуваються переговори на найвищому політичному рівні в рамках самітів; для спостереження за дією Угоди згідно з положеннями УПС створено Раду з питань співробітництва, засідання якої відбуваються на міністерському рівні щонайменше раз у рік. З Радою співпрацює Комітет з питань співробітництва, який веде політичний діалог на парламентському рівні. Сьогодні в рамках Комітету з питань співробітництва між Україною та ЄС створено та діють 4 підкомітети:

1) підкомітет з питань торгівлі та інвестицій;

2) підкомітет з питань фінансів, економіки та статистики;

3) підкомітет з питань транспорту та енергетики, співробітництва у цивільному та ядерному секторі, охорони довкілля, освіти, навчання та технологій;

4) підкомітет з митних питань, транскордонного співробітництва, боротьби з нелегальною міграцією, відмиванням грошей та наркобізнесом.

А також 3 робочі групи:

1) група з питань відновлювальної енергетики та енергоефективності;

2) робоча група з питань змін клімату;

3) робоча група з питань енергетичних стратегій.

11 грудня 1999 р. у м. Гельсінкі Європейська Рада схвалила спільну стратегію ЄС щодо України, спрямовану на зміцнення стратегічного партнерства з Україною. Вона передбачає підтримку процесу демократичних та економічних перетворень в Україні, вирішення проблем щодо підтримання стабільності та безпеки на Європейському континенті, зміцнення співпраці між ЄС та Україною у контексті розширення Євросоюзу. У стратегії зазначається, що Угода про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС (УПС) є основою відносин між Україною та Європейським Союзом, а реалізація УПС -- один із пріоритетів стратегії. Приймаючи спільну стратегію, Європейська Рада вирішила, що кожна головуюча в ЄС держава повинна готувати відповідний робочий план реалізації спільної стратегії ЄС щодо України, який має грунтуватися на:

· визнанні України сферою спільних важливих інтересів країн-учасників Європейського Союзу;

· визнанні стосунків між Україною та Європейським Союзом у рамках стратегічного та унікального партнерства;

· спільному інтересі країн-учасників ЄС сприяти розвитку стабільної, демократичної і передбачуваної України, яка рухається у напрямку європейської інтеграції, здійснює спільні з ЄС кроки у сфері зовнішньої політики та політики безпеки;

· необхідності повномасштабної реалізації Угоди про партнерство та співробітництво між: Україною та Європейським Союзом;

· необхідності поглиблювати європейську інтеграцію, що має на меті єдину Європу, і сприяти фундаментальному зближенню та європейській інтеграції України.

Метою цієї стратегії є:

ь Фундаментальне зближення та поступова інтеграція України до ЄС

ь Реалізація Угоди про партнерство та співробітництво між Україною та ЄС

ь Підтримка реформ в Україні

ь Успіхи України в реалізації Угоди про партнерство та співробітництво

ь Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі

ь Забезпечення зони стабільності, співробітництва та процвітання у Центральній і Східній Європі

ь Адаптація законодавства України до норм ЄС

ь Поглиблення співробітництва у сфері зовнішньої політики

ь Посилення торгово-економічного співробітництва та співпраці у сфері транспорту, зв'язку, телекомунікацій

ь Охорона довкілля

Кінцевою метою всіх цих заходів є забезпечення адекватності якості вищої освіти новому етапу розвитку суспільства. Таким чином, не запровадження Європейської кредитно-трансфертної та акумулюючої системи (ЕСТS) має бути метою вищого навчального закладу при входженні у Болонський процес, а кардинальне підвищення якості підготовки фахівців. Формальне запровадження цієї системи не тільки не дасть ефекту підвищення якості вищої освіти, а може призвести до зворотного результату.



2. Основні складові компетентнісного підходу до організації вищої освіти за обраною спеціальністю

Управління якістю освіти має спрямовуватись на забезпечення якості параметрів навчально-виховного процесу і результатів навчання особистостей, задоволення їх освітніх потреб і сподівань щодо здобуття професійних та загальнолюдських компетентностей. У зв'язку з цим, одним з пріоритетів при впровадженні системи управління якістю освіти у вищих навчальних закладах є використання компетентнісного підходу. Його застосування при підготовці майбутніх фахівців дозволяє побудувати наскрізну модель фахівця, яка формується набором компетенцій, що відповідають інтересам особистості та суспільства.

Компетентнісний підхід - спрямованість навчально-виховного процесу на досягнення результатів, якими є ієрархічно підпорядковані ключова, загальнопредметна і предметна (галузева) компетентності. Результатом такого процесу має бути сформованість загальної компетентності випускника загальноосвітньої школи. Компетентний випускник - це життєво компетентна молода людина, яка володіє життєвими компетенціями, потрібними для успішного самостійного вирішення життєвих завдань, з якими вона зустрічатиметься (або вже зустрічається) в різних сферах власної життєдіяльності (виробництво, політика, життя громади, освіта, сімейне життя, мистецтво та дозвілля, релігія тощо). Компетентний випускник спроможний зберегти, розкрити, розвинути та конструктивно реалізувати свій життєвий і життєтворчий потенціал в умовах складних вимог і ризиків, які висуває до перед ним сьогодення. Така характеристика має сформуватися в процесі навчання і містити знання, вміння, ставлення, досвід діяльності й поведінкові моделі особистості.

Актуальність упровадження в освітню практику компетентнісного підходу зумовлена низкою чинників.

До них належать стрімкий соціальний, технологічний і політичний розвиток світу.

Сучасній людині доводиться діяти в складних і невідомих ситуаціях, в умовах конкуренції та конфліктів, суперництва і співробітництва з представниками інших культур тощо. Щоб знайти своє місце в житті, ефективно освоїти життєві та соціальні ролі, випускник української школи має володіти певними якостями, вміннями:

* бути гнучким, мобільним, конкурентоздатним, уміти інтегруватись у динамічне суспільство, презентувати себе на ринку праці;

* критично мислити;

* використовувати знання як інструмент для розв'язання життєвих проблем;

* генерувати нові ідеї, ухвалювати нестандартні рішення й нести за них відповідальність;

* володіти комунікативною культурою, уміти працювати в команді;

* уміти запобігати та виходити з будь-яких конфліктних ситуацій;

* цілеспрямовано використовувати свій потенціал як для самореалізації в професійному й особистісному плані, так і в інтересах суспільства, держави;

* уміти здобувати, аналізувати інформацію, отриману з різних джерел, застосовувати її для індивідуального розвитку і самовдосконалення;

* бережливо ставитися до свого здоров'я та здоров'я інших як до найвищої цінності;

* бути здатним до вибору численних альтернатив, які пропонує сучасне життя.

Такі якості притаманні компетентній особистості.

Саме володіння життєво важливими компетенціями дозволяють людині орієнтуватися в сучасному динамічному суспільстві, сприяють формуванню здатності швидко реагувати на запити часу.

Компетентнісний підхід передбачає перехід на принципи модульної побудови освітніх програм, які визначають можливості навчального процесу оперативно і динамічно реагувати на запровадження освітньо-інноваційних технологій. Зазначені технології забезпечують раціональну будову навчального процесу, ефективне управління ним шляхом порівняння отриманих результатів із запланованими.

Поряд з цим, застосування компетентнісного підходу сприяє переходу студента із розряду споживача навчальної інформації у розряд суб'єкта пізнавальної діяльності, дозволяє йому будувати свою особисту навчальну траєкторію, що стимулює його мотивацію до навчання.

За нашим переконанням, оптимальним режимом упровадження компетентнісно -орієнтованого підходу виступає науково-методичний супровід. Науково-методичний супровід - це система професійної педагогічної й управлінської діяльності зі створення соціально-педагогічних умов для розвитку освітніх систем або суб'єктів педагогічного процесу.

Отже, якщо в освіті відбуваються прогресивні зміни, що ґрунтуються на основі гуманізму та демократизму, і процес цей має об'єктивні засади, то слушним буде здійснення саме науково-методичного супроводу, що запобігає безпідставному втручанню в педагогічний процес, застосуванню командно-адміністративних методів, формальному впровадженню необдуманих заходів тощо.

Головна суть компетентнісного підходу до формування змісту кваліфікацій і структур ступенів полягає у зміщенні акцентів з процесу на результати навчання, зміні ролі викладача, концентрації уваги на навчанні, зміні в організації його, зміні динаміки (інтенсивності) програм, зміні методів оцінювання.

Таким чином, для впровадження компетентнісного підходу у навчальний процес вищого навчального закладу необхідно:

· усвідомити сутність компетентнісного підходу;

· спираючись на відповідний Галузевий стандарт вищої освіти, розробити компетентнісну модель випускника;

· враховуючи інтегральну природу компетенцій, розробити змішані види навчальних занять і завдання для самостійної й індивідуальної роботи на конструктивно-творчому рівні засвоєння навчального матеріалу.

2.1 Сфера професійної діяльності

Нові часи, особливо переломні моменти в розвитку суспільства вимагають абсолютно нових ідей, які б слугували гармонічному й ефективному здійсненню соціальних та економічних перетворень, досягненню нових рівнів розвитку держави.

Тепер в Україні таких ідей, неординарних підходів до вирішення завдань, які повсякчас постають перед суспільством понад усе потребують дві сфери його життя, в яких відбуваються процеси створення матеріальних цінностей, тобто : економіка, і сфера, структури й заклади якої забезпечують першу найефективнішими технологіями, високоосвіченими спеціалістами та висококваліфікованими робітничими кадрами.

З огляду на це - місія економічного університету, зокрема спеціальності "Банківська справа", наступна : формування творчої особистості, профілактика наукової та практичної роботи у сфері суспільно-економічної діяльності з метою підвищення рівня та якості життя людей і прогресивного розвитку суспільства.

2.2 Предмет професійної діяльності

Загальним предметом спеціальності є вивчення та аналізування економічних процесів та закономірностей організації, функціонування та розвитку підприємств в ринковому середовищі.

Я розглядаю конкретно предмет діяльності за напрямом "Банківська справа". Категорія "банківська діяльність" у загальному вигляді означає сукупність постійно або систематично здійснюваних операцій різних видів щодо грошей та інших фінансових інструментів, і підпорядковано досягненню єдиної мети -- використанню грошей для отримання прибутку.

Банківські операції, які відображають банківську діяльність, це, по суті, угоди, які за своєю правовою природою спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Вони складають предмет діяльності банків, наприклад, прийом вкладів, облік векселів, відкриття банківського рахунку та інші.

Категорія "банківська справа " стосується також кола суспільних відносин, які виникають у зв'язку з касовим обслуговуванням клієнтів банку, випуском внутрішніх векселів, їх обліком, інкасуванням, організацією фондової справи (зберігання цінних паперів), веденням бухгалтерського обліку тощо.

2.3 Рівні підготовки фахівців

У контексті Міжнародної Стандартної Класифікації Занять (МСКЗ-88) "кваліфікація" визначається як здатність працівника виконувати конкретні завдання та обов'язки у рамках певного виду діяльності. Вона має такі два параметри:

1) рівень кваліфікацій який визначається складністю і об'ємом завдань та обов'язків, що виконує робітник;

2) кваліфікаційна спеціалізація, яка визначається певною галуззю потрібних знань.

У сфері праці "кваліфікація" визначається як рівень підготовки, ступінь придатності до якого-небудь виду праці. При цьому підкреслюється, що:

* фахівці однієї професії можуть мати різну кваліфікацію;

* незалежно від кваліфікації фахівця перелік параметрів, що характеризують усіх фахівців однієї і тієї професії, однаковий;

* відмінність фахівців однієї професії, але різної кваліфікації, визначається значеннями параметрів, які характеризують кваліфікацію фахівця.

Для здійснення гарантії якості на всіх рівнях необхідна розробка взаємних критеріїв і технологій визначення її. Якість вищої освіти - це багатовимірне поняття, яке охоплює всі сторони діяльності ВНЗ: навчальні та академічні програми, навчальну і дослідницьку роботу, навчально-матеріальну базу, ресурси, професорсько-викладацький склад і студентів.

Управління якістю підготовки фахівців вищої кваліфікації ґрунтується на контролі за дотриманням державних вимог до рівня навчання і забезпечується процедурами ліцензування освітньо-професійних програм, атестації та акредитації ВНЗ.

Ліцензування та акредитація здійснюються державними чи іншими органами на основі усталених критеріїв. ВНЗ або програми навчання повинні відповідати певним мінімальним вимогам. Атестація (оцінка) може грунтуватися на джерелах інформації широкого спектру, і до неї можуть бути залучені як місцеві, так і запрошені фахівці. Її головною метою можуть бути як процеси, так і результати. Основними складовими інституції ліцензування та акредитації стали громадські організації - фахові ради, на які покладаються питання проведення первинної експертизи та надання пропозицій Експертним радам ДАК.

Ліцензування є формою регламентації діяльності ВНЗ, яка грунтується на матеріалах, що підтверджують необхідність підготовки фахівців даного напряму у даному регіоні, а також чи відповідають матеріальна база, кадровий склад ВНЗ иа навчально-методичне забезпечення навчального процесу і т.ін. заявленому напряму. Ліцензування є формою дозволу міністерства на підготовку фахівців даного напряму у даному ВНЗ, який реалізує освітньо-професійні програми вищої освіти за певним освітнім та освітньо-кваліфікаційним рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготовку осіб відповідно до їхнього покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює наукову та науково-технічну діяльність.

Акредитація - це процедура надання ВНЗ певного типу права провадити освітню діяльність, пов'язану із здобуттям вищої освіти та кваліфікації, відповідно до вимог стандартів вищої освіти, а також до державних вимог щодо кадрового, науково-методичного та матеріально-технічного забезпечення. Акредитація ВНЗ - це державне визнання його статусу (рівня акредитації). Закон " Про вищу освіту " (ст. 24) встановлює чотири рівня акредитації ВНЗ.

Перший рівень акредитації: здійснення підготовки фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Це технікуми, училища або структурні підрозділи ВНЗ третього і четвертого рівнів акредитації.

Другий рівень акредитації: підготовка фахівців як за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста, так і за напрямами підготовки освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра. Це коледжі або структурні підрозділи ВНЗ третього та четвертого рівнів акредитації.

Третій рівень акредитації: підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційних рівнів бакалавра та спеціаліста, а також за окремими спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня магістра. Це інститути, консерваторії.

Четвертий рівень акредитації: підготовка бакалаврів, спеціалістів, магістрів. Це університети, академії, консерваторії (музичні академії) або інститути.

ВНЗ має право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму або спеціальності.

Авторитет навчального закладу на ринку освітніх послуг безпосередньо залежить від якості підготовки фахівців, що випускаються, тому як наш факультет, так і передові ВНЗ обирають передові методи і види забезпечення навчального процесу, логічно поєднуючи їх з наробками, що затвердили себе, для підвищення якості підготовки фахівців вищої кваліфікації.



2.4 Компетенції. Умови формування переліку компетенцій

Компетенція - це комплексне використання навичок.

Компетентність - реалізація навичок.

Для визначення компетентності необхідно дотримуватись наступних вимог:

1) Знання

2) Застосування знань

3) Прийняття рішень

4) Комунікабельність

5) Здатність до самоосвіти

Таблиця 1

Сучасна матеріальна забезпеченість навчальної дисципліни необхідними приладами, реактивами, посудом, комп'ютерною технікою тощо - одна з базових умов формування предметних компетенцій. З її допомогою відбувається пошук навчальної інформації, відпрацьовуються предметні вміння та навички, здійснюється творча діяльність студентів. На жаль, нині спостерігається помітне відставання якості матеріальної бази вищої школи від сучасних потреб. Ця проблема суттєво сповільнює впровадження компетентнісних тенденцій у вітчизняну вищу освіту.

Для забезпечення предметноспрямованої мотивації студентів з метою формування в них предметних компетенцій, насамперед, передбачається: встановлення соціальної та особистісної значимості предметних компетенцій з навчальної дисципліни; постійне використання в навчальному процесі цікавих за змістом теоретичних та експериментальних предметних завдань; актуалізація необхідних для майбутнього фахівця особистісних рис, які можна сформувати протягом вивчення навчальної дисципліни.

Виходячи з цих положень,можна виділити такі принципи формування предметних компетенцій у студентів:

· принцип орієнтування на кінцевий результат

· принцип діяльнісного характеру навчання

· принцип домінуючої ролі практичних завдань і експериментальних досліджень

· принцип тематичної організації навчального процесу

· принципи комунікативної спрямованості навчання

Аналізуючи дане дослідження умов формування компетенцій у студентів, можу вирізнити поміж них три групи:

· Умови матеріального плану

· Психологічно-педагогічні умови

· Дидактично-методичні умови

2.5 Освітньо-професійні програми. Модульний принцип побудови освітньої діяльності.

Розподіл змісту освітньо-професійної програми за циклами дисциплін та критеріями нормативності і вибірковості складається з таких циклів дисциплін: гуманітарна, природничо-наукова, загальноекономічна, професійна підготовка.

Позитивні аспекти Болонського процесу:

1) зближення і об'єднання у галузі освіти держав Європейського Союзу та інших країн, які приєднаються у майбутньому;

2) створення нової атмосфери відкритості та співробітництва усіх європейських країн у сфері вищої освіти;

3) інтеграція освіти та об'єднання можливостей науково викладацького персоналу вищих шкіл усіх країн континенту;

4) сприяння створенню та удосконаленню власних (університетських) програм освітянських обмінів і розвитку вищої освіти за рахунок взаємодії, кооперації та співробітництву;

5) надання можливості узгодити ("гармонізувати") структурні аспекти навчального процесу вищим навчальним закладам, які пропонують студентам довгострокові програми навчання (бакалаврські та магістрські).

Негативні наслідки дроблення дисциплін:

1) Кожна дисципліна повинна мати чітко визначений предмет, логіку викладання матеріалу, це має бути матеріал системного характеру, система знань.

2) Міні-курс передбачає відповідну кількість годин, в межах яких, знову ж таки за природою, неможливо запровадити тренінгові технології, організувати виконання комплексних завдань.

3) Велика кількість міні-дисциплін це неминуче дублювання у викладенні матеріалу, це масові ситуації, коли один і той же категоріальний апарат розглядається у 3-х--4-х дисциплінах, до цього ж у різній інтерпретації.

4) Завелика кількість дисциплін і перш за все нагромадження тих, які слід розглядати як розділ повноцінного курсу призводить до перевантаження студентів і викладачів.



2.6 Формування індивідуального навчального плану студента за спеціальністю "Банківька справа"

Індивідуальний навчальний план передбачає вивчення нормативних дисциплін, які є обов'язковими для всіх студентів обраного напряму (спеціальності), та вибіркових дисциплін, які дають змогу реалізувати особисті уподобання студентів та здобути певну фахову спеціалізацію у процесі навчання.

Кафедра банківської справи забезпечує низку дисциплін циклу гуманітарної, загальноекономічної та професійної підготовки бакалаврів та магістрів.

Таблиця 2

Назва дисципліни	Викладачі кафедри
Нормативні дисципліни циклу гуманітарної підготовки
Університетська освіта	д.е.н., проф. Колодізєв Олег Миколайович
Нормативні дисципліни циклу природничо-наукової та загальноекономічної підготовки
Гроші та кредит	д.е.н., проф. Колодізєв Олег Миколайович к.е.н., доц. Яременко Оксана Романівна к.е.н., доц. Тищенко Вікторія Федорівна к.е.н. Омельченко Оксана Ігорівна
Нормативні дисципліни циклу професійної підготовки бакалаврів
Аналіз банківської діяльності	к.е.н., доц.Чмутова Ірина Миколаївна к.е.н. Тисячна Юнна Сергіївна
	к.е.н., доц. Холодна Юлія Євгеніївна
Банківські операції	к.е.н., доц. Прохорова Юлія Володимирівна
	викл. Рац Ольга Миколаївна
Інвестиційне кредитування	к.е.н., доц.. Дзеніс Вікторія Олександрівна
	к.е.н., доц. Чмутова Ірина Миколаївна
Фінансовий облік у банку	к.е.н., доц. Лебідь Олеся Вікторівна к.е.н., доц.. Азізова Катерина Михайлівна к.е.н. Афанасенко Марина Валеріївна
Центральний банк і грошово-кредитна політика	к.е.н., доц. Холодна Юлія Євгеніївна викл. Рац Ольга Миколаївна
Вибіркові дисципліни циклу професійної підготовки бакалаврів
Банківська статистика	к.е.н., доц.. Губарєва Ірина Олегівна
Безпека банківської діяльності	к.е.н. Афанасенко Марина Валеріївна
Валютне регулювання	к.е.н., доц.. Дзеніс Вікторія Олександрівна
Грошово - кредитні системи зарубіжних країн	к.е.н., доц.. Губарєва Ірина Олегівна
Основи наукових досліджень	к.е.н., доц. Лебідь Олеся Вікторівна ст..викл. Жукова Ольга Кузьмівна
Ощадна справа	к.е.н., доц. Прохорова Юлія Володимирівна
Ситуаційне моделювання банківської діяльності	викл. Міщенко Олександр Григорович
Торгівля цінними паперами	к.е.н. Тисячна Юнна Сергіївна
Професійні дисципліни магістерської підготовки
Банківський нагляд	к.е.н., доц. Колесніченко Вікторія Федорівна
Бюджетування у банках	к.е.н., доц. Лебідь Олеся Вікторівна
Управління банківськими ризиками	к.е.н., доц. Дзеніс Вікторія Олександрівна
Казначейські операції	д.е.н., проф. Колодізєв Олег Миколайович к.е.н., доц.Чмутова Ірина Миколаївна к.е.н., доц. Лебідь Олеся Вікторівна к.е.н., доц. Прохорова Юлія Володимирівна к.е.н. Тисячна Юнна Сергіївна
Кредитний менеджмент	к.е.н., доц. Хмеленко Олексій Володимирович
Маркетинг у банку	к.е.н., доц. Хмеленко Олексій Володимирович
Методологія наукових досліджень	к.е.н., доц. Губарєва Ірина Олегівна
Міжнародні розрахунки і валютні операції	к.е.н., доц. Лебідь Олеся Вікторівна
Платіжні системи	к.е.н., доц. Губарєва Ірина Олегівна
Проектне фінансування	к.е.н., доц. Жуков Владлен Валерійович
Фінансовий менеджмент у банку	к.е.н., доц. Губарєва Ірина Олегівна викл. Штаєр Оксана Михайлівна

2.7 Банківська система України

Сучасний етап розвитку України характеризується гострою необхідністю створення цілісної програми соціально-економічного розвитку суспільства, а також забезпечення необхідних умов реальних перетворень фінансової, кредитної та грошової систем, адаптації їх до специфіки ринкових відносин. При цьому у сфері фінансового забезпечення економічної реформи подальшого вдосконалення потребує фінансове та податкове законодавство. З цієї позиції істотне значення має питання удосконалення правового регулювання банківської системи України.

В процесі становлення банківської системи, а також розвитку економіки України реєструються все нові комерційні банки, а ті банки, які не виживають в таких жорстких умовах ліквідуються або банкрутують, їх виключать із "Республіканської книги реєстрації банків, валютних бірж та інших фінансово-кредитних установ".

На протязі останніх років пройшло інтенсивне зростання загальної кількості комерційних банків, склалася інфраструктура ринку, в обіг були введені основні інститути, задіяна система державного регулювання і контролю діяльності, необхідна законодавча база, підготовлена достатня кількість кваліфікованих банківських кадрів, склались базові передумови для повноцінного функціонування інститутів в умовах ринкової економіки.

На сьогоднішній день банківська система України має дворівневу структуру:

· Перший рівень - Національний банк України

· Другий рівень - система інших банків

2.8 Розвиток студентського самоврядування - важливий чинник забезпечення якості вищої освіти

Студентське самоврядування - це форма управління, за якої студенти на рівні академічної групи, факультету, гуртожитку, курсу, спеціальності, студентського містечка, іншого структурного підрозділу ВНЗ мають право самостійно вирішувати питання внутрішнього управління. Головна мета діяльності органів студентського самоврядування полягає передусім у створенні умов самореалізації молодих людей в інтересах особистості, суспільства і держави, у захисті прав студентів. Студентське самоврядування є важливим фактором розвитку і модернізації суспільства, виявлення потенційних лідерів, вироблення у них навичок управлінської та організаторської роботи з колективом, формування майбутньої еліти нації.

Отже, студентське самоврядування є засобом реалізації студентською громадою своїх прав, обов'язків та ініціатив через прийняття рішень і їхнього впровадження за допомогою власних ресурсів у сфері, що визнається адміністрацією, та у співпраці з нею, а також гарантії брати участь через своїх представників у вирішенні питань, які стосуються студентства.

Студентське самоврядування потрібне студентству, тому що це - практична школа для тих, хто бажає спробувати себе у ролі керівника, адміністратора, лідера. ОСС - це можливість реалізувати спільно значущі проекти, що підуть на користь усій студентській громаді. Студентське самоврядування можна сміливо назвати однією з перших сходинок до громадянського суспільства, коли громада висуває своїх лідерів та вчиться контролювати їхні дії. Студентське самоврядування покликане захищати права студентів і бути їхнім представником в адміністраціях ВНЗ.

Звісно, сьогодні ми ще не можемо говорити про цей орган як такий, що функціонує у повному обсязі завдань, що стоять перед ним, і озброєний знанням всіх шляхів вирішення їх; зустрічає взаєморозуміння з боку усіх учасників процесів, які на сьогоднішньому етапі навіть не можуть бути перелічені. Як завжди шлях становлення вкритий "камінням" і спочатку потребує проторення. Це можливо тільки у співпраці, коли є бажання адекватно поставитися до цієї потреби.



Висновки

Україна проходить складний і незворотний шлях державного та громадянського становлення. Реалізується стратегія забезпечення прискореного та випереджального, інноваційного розвитку освіти і науки, створюються умови для самоствердження та самореалізації особистості впродовж життя.

Слід наголосити, що реформування освіти в Україні є складовою процесу адаптації національної освітньої системи до змін, що відбуваються останні двадцять років у країнах Європи та світу і пов'язані з усвідомленням важливості та пріоритетності знань, як рушія суспільного добробуту громадян та прогресу в цілому.

Загалом нема жодної небезпеки в якнайповнішій реалізації положень Болонського процесу. Не з тою метою Європа ініціює подібні угоди, аби залучити українських випускників вузів до себе на роботу. Ні, у них такі ж проблеми безробіття, як і в нас. А талановитих і з Болонським процесом будуть забирати - й без нього, якщо ми у себе не створимо гідних умов для працевлаштування молодих спеціалістів.

На якість надання освітніх послуг впливають багато випадкових, локальних суб'єктивних факторів, тому для запобігання негативного їх впливу потрібні не епізодичні і розрізнені за своєю природою впливи, а система управління якістю вищої освіти. Держава, суспільство і особистість потребують чіткої системи управління якістю вищої освіти, що, у свою чергу, потребує дієздатної системи оцінювання і моніторингу якості вищої освіти.

Таким чином, підводячи підсумок, ми можемо сказати, що філософія створення зони європейської освіти побудована не на перевазі чи домінуванні якоїсь країни, а на обговоренні і пошуку консенсусу між різними країнами.



Література

вищий освіта банківський фахівець

1. Закон України "Про банки та банківську діяльність" від 7.12.2000 року. №2121 // Голос України. - 2001. - №12. - С. 4. Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг: Закон України від 2001.07.12, №9742 // Відомості Верховної Ради України. - 2002. - №1. - С. 1.

2. Болонський процес у фактах і документах / Упорядники Степко М.Ф., Болюбаш Я.Я., Шинкарук В.Д., Грубінко В.В., Бабин І.І. Київ - Тернопіль: Вид-во ТДПУ ім. В. Гнатюка, 2003. - 52 с. (www.tspu.edu.ua).

3. Вища освіта України і Болонський процес, навчальний посібник: монографія / [М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко, І.І. Бабин]; за ред.. В.Г. Кременя - Тернопіль: Навчальна книга - Богдан, 2004-384 с.

4. Долженко О.В. Сорбонская и Болонская декларации: Информация к размышлению // Вестник высшей школы: Alma mater. - 2000. -№6.

5. Інтеграція вищої економічної освіти у Європейський освітній простір. Тематичний збірник нормативно-правових документів / Укл. М.В. Афанасьєв; [За заг. редакцією докт. екон. наук., професора В.С. Пономаренка] - Харків: Вид. ХНЕУ, 2005. - 144 с.

6. Ніколаєнко С. Якість вищої освіти в Україні: погляд у майбутнє. Вища школа. Науково-практичне видання. - №2,2006 р. - С. 3-23

7. Пономаренко В. Економічний університет - концептуальні засади розвитку. Новий колегіум. - №3, 2006 р. - С. 3-16.

Размещено на Allbest.ru