Заняття образотворчим мистецтвом в початкових класах

Колір у скульптурі використовується з давніх часів: широко відома поліхромна скульптура античності, середніх століть, Відродження. Звертання до поліхромії або відхід від неї, використання природного кольору матеріалу в цьому виді мистецтва пов'язані із загальним напрямком розпитку мистецтва тієї чи іншої країни і епохи.

Виникнення скульптури відносять до первісної епохи, яка пов'язана безпосередньо з трудовою діяльністю людини та її вірою в магічні сили.

1.1.12 Народне та декоративно прикладне мистецтво

Народним називають образотворче мистецтво, яке створене трудовим народом і відтворює їх смаки та інтереси. Воно має яскраво виражений характер і охоплює всі сторони матеріальної культури, починаючи від архітектури -- до ювелірних робіт.

Створюючи предметне середовище і надаючи естетичного виразу трудовим процесам, побутовому устрою, календарним і сімейним обрядам, народна творчість з давніх-давен була невід'ємною частиною життя людей.

Декоративно-прикладне мистецтво (від. лат "decorare" -- прикрашати) розділ декоративного мистецтва, який охоплює ряд галузей творчості, котрі присвячені створенню художніх виробів, призначених не тільки для задоволення безпосередніх, утилітарних потреб, але й для прикраси житла, архітектурних споруд, парків, скверів та інше. До декоративно-прикладного мистецтва належать художньо виконані меблі, посуд, одяг, килими, мережі, ювелірні вироби, іграшки та інші предмети. При цьому слід відрізняти предмети декоративно-прикладного мистецтва, що мають безпосереднє утилітарне призначення (меблі утвар, одяг) і твори переважно декоративного характеру (розписи, декоративні тканини, тощо).

На відміну від станкового мистецтва, твори декоративно-прикладного мистецтва, за правилом, не втрачають зв'язку з утилітарною функцією речі і повністю виявляють свій художньо-образний зміст лише у взаємодії з оточуючим середовищем. Сюжетні мотиви, які широко застосовуються в декоративно-прикладному мистецтві, ніколи не мають самостійного значення. Вони тісно поєднані з декоративними завданнями, і їх тлумачення обумовлене призначенням речі, особливостями матеріалу й технікою виготовлення, вимогами ансамблю. Тому тут може бути допущена більша умовність, ніж у творах станкового мистецтва. Крім того, твори декоративно-прикладного мистецтва невід'ємні від матеріальної культури сучасної їм епохи, тісно пов'язані з відповідним побутовим устроєм, з тими чи іншими місцевими етнічними і національними особливостями, соціально-груповими і класовими відмінами.

Створюючи органічну частину предметного середовища, з яким Повсякденно зустрічається людина, твори декоративно-прикладного мистецтва своїми естетичними достоїнствами, образним складом, характером постійно впливають на душевний стан людини, її настрій, впливають на її ставлення до навколишнього світу.

В Україні історично склалися центри декоративно-прикладного мистецтва у Косові, Яворові, Опішні, Решетилівці, Дибінцях, Ічні.Дегтярях. Петриківці, Бубнівці, Клембівці, Кролевці та інших населених пунктах.

У 20 -- 30 роках XXстоліття розвиваються народні художні промисли по виготовленню батіка, який був відомий в Україні ще з XVIIІ століття, ваз (із скла, дерева, глини), гобеленів, килимів, мереж, кришталевих та ювелірних виробів тощо.

образотворчий мистецтво початковий викладання

Розділ 2. Зміст та завдання викладання образотворчого мистецтва в початкових класах

Образотворче мистецтво як один з навчальних предметів загальноосвітньої школи займає важливе місце у вихованні учнів.

Відповідно до навчальної програми образотворче мистецтво ставить свої конкретні задачі:

- дати учням знання елементарних основ реалістичного малюнка, сформувати навики малювання з натури, по пам'яті, за уявленням;

- ознайомити з особливостями роботи у області декоративно-прикладного мистецтва;

- розвинути у дітей образотворчі здібності, художній смак; розвинути творчу уяву учнів розвинути у дітей естетичні відчуття і розуміння прекрасного;

- виховувати інтерес і любов до мистецтва.

Дійсно, уважний аналіз, узагальнення кращого педагогічного досвіду свідчать про те, що заняття образотворчим мистецтвом - важливий засіб розвитку особи школяра. Образотворчому мистецтву, особливо близькому молодшим школярам своєю наочністю, належить .одне з провідних місць в процесі формування у дітей цілеспрямованості, діалектико-матеріалістичного підходу до явищ навколишнього світу. Уроки образотворчого мистецтва сприяють розширенню кола інтересів, естетичних потреб учнів, розвитку їх мислення і творчої активності, естетичного ставлення до дійсності. На заняттях формуються такі властивості особи, як самостійність, ініціатива, наполегливість, цілеспрямованість, акуратність, працелюбство. В процесі образотворчої діяльності учні засвоюють графічні і живописні уміння і навики, вчаться спостерігати, аналізувати предмети і явища оточуючого світу Таким чином, навчальний предмет образотворче мистецтво служить ефективним засобом пізнання дійсності і одночасно помогае розвитку і формуванню зорових сприйнять, просторових уявлень, пам'яті, відчуттів та інших психічних процесів. Знання, уміння і навики, набуті дітьми на уроках образотворчого мистецтва, знаходять широке застосування як на інших уроках, так і в подальшій трудовій діяльності. Уміння малювати, зорово уявляти різні об'єкти потрібне в багатьох професіях

Як відомо, в становленні і вихованні естетичних суджень і смаку початковим моментом є розвиток у дитини естетичного сприйняття навколишніх предметів і явищ дійсності. От чому одним з основних чинників естетичного виховання учнів засобами образотворчого мистецтва є розвиток у них здібності до емоційно-естетичного сприйняття зображаються в альбомі і спостерігаються в житті, в творах живопису, графіці явищ, подій. Це є необхідною умовою пізнання естетичного в навколишньому світі, формування системи етично-естетичних поглядів на дійсність. Спостерігаючи яскраву зелень трави, дерев, сонні бутони тюльпанів, троянд, ніжні переливи фарб вечірнього неба, похмурі грозові хмари, дитина хоче виразити свої відчуття, свою радість від побаченого і почутого, поспішає розповісти про свої враження іншим і для цього бере кольорові олівці і фарби.

За допомогою ліній, фарб, композиції, динаміки зображення дитина задовольняє потребу розповісти, виразити своє ставлення до побаченого. Відчуті дитиною радість, насолода від зустрічі з прекрасним, від процесу художньої творчості сприяють вихованню в ньому доброти, співпереживання і співчуття навколишнім, зображаються позитивним героям.

У образотворчій діяльності яскраво виявляється активность особистості молодшого школяра.

Вирішення задач викладання образотворчого мистецтва в школі засноване на таких методологічних позиціях:

1. Естетичне виховання школярів засобами образотворчого мистецтва допускає етичне удосконалення особи школяра, є ефективним засобом розумого і загального розвитку особи дитини, засобом формування його духовного світу.

2. Навчання і виховання засновані на пізнанні і засвоєнні школярами естетичної суті образотворчого мистецтва, направлені на зближення художніх занять в школі з образотворчим мистецтвом, з життям.

3. Методика викладання образотворчого мистецтва в школі спирається на естетику, педагогіку і психологію, теорію і практику художньої творчості. Здійснення навчально-виховних задач предмета повинне бути засноване на вікових, фізіолого-психологічних особливостях розвитку школярів, на даних сучасної, загальної, вікової і педагогічної психології, на принципах дидактики.

4. Навчання учнів образотворчому мистецтву являє собою органічну єдність освіти і виховання; оволодіння знаннями, уміннями, навичками.

2.1. Ознайомлення учнів з різними видами та елементами образотворчої мови та виразності малювання

Відомо, що колір суттєво впливає на емоції й почуття людини. Як головний виразний засіб колір використовується в образотворчому мистецтві, зокрема живопису. Саме за допомогою кольору художник-живописець створює художній образ, домагаючись відображення в творі певного емоційного стану, а також передає форму і тональність предметів чи об'єктів, які зображуються у просторі.

Молодші школярі, як правило, емоційно чутливі до кольору і за цілеспрямованого керівництва вільно використовують його як засіб виразності. Тому робота з кольором у молодших класах є провідною стосовно інших видів образотворчої діяльності.

Працюючи з кольором, у загальноосвітній школі використовують водяні фарби і палички кольорової крейди.

У молодших класах на уроках образотворчого мистецтва перевагу слід віддавати гуаші, яка приваблює дітей своєю яскравістю, матеріальною відчутністю, легкістю в застосуванні.

Як і акварель, гуаш є водяною фарбою. Але на відміну від прозорої акварелі гуашеві фарби -- покривні (непрозорі). Тому їх можна накладати на шар фарби, нанесеної раніше темнішим або світлішим тоном. Також гуашшю зручно працювати на білому, кольоровому чи тонованому папері. Відповідно гуаші слід віддавати перевагу під час роботи з молодшими школярами порівняно з аквареллю.

Як правило, гуашеві фарби розфасовані у баночки (інколи -- в туби). Свіжі фарби мають напіврідку консистенцію, готові до використання. Перевагою таких фарб є можливість придбати їх у наборі чи окремо. Це дуже зручно, тому що світлі фарби здебільшого закінчуються раніше.

Найпридатнішими для роботи гуашевими фарбами є пензлі середньої м'якості з шерсті колонка, борсука, білки. Можна використовувати й жорсткіші щетинні пензлі. Пензлі можуть бути круглі й плоскі за формою і різні за розміром. Для створення рівної поверхні фону застосовують плоскі пензлі великого розміру. Для рівномірного покриття поверхні фону підходять плоскі й круглі пензлі великого розміру (№ 7-12).

Як правило, пензель слід тримати за ручку трохи вище від щетини і малювати ним з деяким нахилом. А якщо тримати пензель вертикально і натискати ним зверху, то можна отримати не рівну, а ніби пористу, м'яку, «пухнасту» фактуру поверхні. В цьому разі потрібно використовувати жорсткий щетинний пензель, краще круглий, який має рівний зріз щетини на кінці. Регулюючи силу натискування і густоту фарби, одержують кольорову розтяжку різної щільності.

Якісний плоский пензель має форму акуратної лопаточки, а не «віника», в якого ворсинки стирчать у різні боки. Такий пензель знадобиться не тільки для довільного нанесення фарб і промальовування рівного фону, а й для проведення ліній. Товщина ліній буде залежати від того, як тримати пензель -- торцем, ребром чи використовуючи всю ширину ворсу (лопаточки).

Найкраще малювати лінії м'яким круглим пензликом з добре загостреним кінцем. Чи є такий кінчик у м'якого пензлика, легко перевірити, змочивши водою та стріпнувши ним.[26, с. 70-72]

Якщо у живопису головним виражальним засобом є колір, то в графіці такими засобами є лінія, штрих, крапка, силуетна пляма. Перелічені засоби дають можливість створювати лінійні, світлотіньові або фактурні малюнки, де «працює» насамперед контраст плями на фоні паперу. Колір у графіці має лише допоміжне значення.

Навчити дітей розуміти красу сполучення чорного та білого, світлові градації, відчувати експресію графічної плями і, таким чином, розширити та збагатити їхнє уявлення та досвід графічними можливостями у вирішенні об'єкта зображення -- саме ці завдання стоять перед учителем на уроках графіки.

З перелічених засобів зображення в графіці пріоритет належить лінії. Лінії бувають різними за типом та характером: легкими і прозорими або важкими; тонкими або товстими і жирними; гострими і «нервовими» або плавними, спокійними й м'якими і т.д.

Різними за характером бувають і плями: рівними або фактурними, штриховими; важкими і глухими або прозорими й легкими; спокійними або наїжаченими і т.д.

Лінія та пляма як засоби зображення плоскої форми близькі й зрозумілі молодшим школярам. Тому в підручниках для молодших класів приділено достатньо уваги графічній діяльності й початковому засвоєнню виражальних можливостей лінії та плями, передаванню фактури поверхні графічними засобами.[26, с. 73-74]

Фломастери рекомендується використовувати не для розфарбовування, а як інструмент для виконання графічних робіт, коли є потреба в таких специфічних для графічного зображення елементах, як лінія, штрих, крапка, невелика пляма.

Відповідно до товщини стержня фломастери залишають на папері тонші чи товстіші сліди. Тому рекомендується використовувати 2-3 фломастери з різними стержнями одного темного кольору: тонким фломастером зручно проробляти дрібні деталі, виконувати тонку роботу, а товстим фломастером зручніше та швидше зафарбовувати потрібні місця, плями.

На уроці в молодших класах можна використовувати як графічний інструмент кулькову ручку чи звичайний графітний олівець.

Усі згадані інструменти дають можливість створювати виразний рисунок та передавати форму і фактуру зображуваного не тільки лінією, а й тональною чи штриховою плямою.

Як і в роботі з фломастером, товщина лінії олівця залежить від товщини стержня (тільки в олівця можна регулювати товщину стержня, відповідно загострюючи його). Спільним для всіх трьох інструментів є те, що інтенсивність тону та лінії, їх чіткість і товщина різною мірою залежать також від зміни сили натиску на інструмент: слабкий натиск -- світліший тон та більш світла, тонка і ніжна лінія; сильний натиск -- більш інтенсивний та щільний (темний) тон, міцніша, товстіша й чіткіша лінія. Значно простіше цього можна домогтися в роботі графітним олівцем, ніж фломастером чи кульковою ручкою. При цьому чим м'якший олівець, тим легше змінити інтенсивність сліду, який залишається на папері.

М'якість олівця визначено на його дерев'яній «сорочці» літерою «М» (або лат. «В»), твердість -- літерою «Т» (лат. «Н»). Чим більша цифра, яка стоїть перед буквою, тим м'якший олівець: «М», «2М», «ЗМ», «4М» і так далі. І навпаки -- чим більша цифра перед літерою «Т» («Н»), тим олівець твердіший. Середня (нейтральна) твердість позначається знаком «ТМ» (лат. «НВ» чи «Р»).

Крім звичайних графітних олівців, можна користуватися цанговими, їх перевага -- у фіксованій довжині та простоті загострення (для загострення можна взяти шматок наждачного паперу). Рекомендується використовувати цангові олівці, в яких грифелі не вужчі за звичайні. Але краще, щоб вони були товстими (до 5 мм) та м'якими: «В», «2В», «ЗВ» і більше.

Перш ніж вибрати ті чи інші графічні матеріали та інструменти, слід взяти до уваги таке: графітний олівець (як і кольорові олівці), фломастери, кулькова ручка мають ряд переваг: не потребують особливих зусиль для організації процесу роботи, компактні й не забруднюють руки та робоче місце. Водночас, працюючи з молодшими школярами, потрібно враховувати їхні вікові можливості та особливості графічної діяльності, а саме: діти взагалі сильно натискають на інструмент. Графітний олівець при цьому ламається, і його треба часто гострити. Якщо діти вміють користуватися гумкою, то, звичайно ж, захочуть підправити проведені лінії, виправити помилки. Вони більше стиратимуть рисунок (аж до дірок у папері), ніж малюватимуть. Це спричинює боязнь помилок, відволікає увагу дітей. У зв'язку з цим фломастер, кулькова ручка та техніка «туш -- паличка» є більш прийнятними для графічних робіт.

2.2. Малювання побутових предметів

Зображення побутових предметів поширене явищев образотворчому мистецтві. У багатьох історичних картинах, портретах предмети побуту є важливими деталями, що підкреслюють, а часом і розкривають конкретну історичну епоху, конкретну історичну подію. Вони допомагають зрозуміти сюжет, що зображається. Особливого значення набувають предмети побуту в картинах побутового жанру і в натюрмортах. Яскравий приклад тому -- картини П.Л. Федотова, В.Д. Поленова, В.Е. Маковського, Ф.П. Решетникова.

Малювання побутових предметів (і простим олівцем і фарбами) особливо цінне тим, що представляє широкі можливості для вивчення характерної форми, будови, просторового положення, колірного забарвлення навколишніх об'єктів, розподілу світлотіні на їх поверхні. От чому навчання малюванню починається звичайно із зображення різних предметів побуту, причому в певній послідовності: від простої форми до складнішої (комбінованої).

Як приклад розглянемо малювання з натури книги (олівець) -- 1 клас.

На цьому уроці діти вчаться зображати з натури предмети прямокутної форми (книги) з. вірною передачею співвідношення пропорцій; у дітей виховується інтерес і любов до книг.

Починаючи урок, вчитель повідомляє тему уроку, час, за який діти повинні виконати малюнок, -- один урок. Після цього вчитель проводить невелику бесіду з дітьми про важливу роль книги в житті людини. Узагальнюючи бесіду, він підкреслює, що з дуже давніх часів книга дарувала людям знання, радість, розказувала про дальні країни, дальні моря і океани, розказувала про історію народів і долю окремих людей. Книга робить людину добрим, розумним, сильним. Її треба любити і берегти.

Потім вчитель пояснює дітям, що для того, щоб правильно намалювати книгу, її треба поставити перед собою на стіл, уважно розглянути, порівняти ширину з висотою і після цього почати виконувати малюнок. Таке зображення називається малюванням з натури, а предмет, який малюють і який знаходиться перед малюючим, -- натурою. Книга на даному уроці і є натура. Вчитель демонструє всьому класу буквар і разом з дітьми аналізує пропорції, співвідношення висоти і ширини книги. Співвідношення частин предметів по величині називається в малюванні пропорціями. Так, вчитель, показуючи буквар всьому класу, питає: «Що більше -- довжина букваря або ширина?» На класній дошці він послідовно малює крейдою книгу, акцентуючи увагу учнів на основних етапах виконання малюнка.

Після пояснення вчитель задає ряд питань для того щоб з'ясувати чи засвоїли школярі навчальний матеріал. Зразкові питання до дітей: як слід розташувати лист паперу для малювання букваря? З чого слід почати малювання книги? Чому всі первинні лінії повинні бути тонкими і проводитися із слабким натиском? Після цього малюнок стирається з класної дошки.

Потім вчитель говорить дітям, щоб вони поставили перед собою букварі. Діти уважно розглядають форму книги, порівнюють висоту з шириною і приступають до малювання. Учитель нагадує їм, що малюнок книги повинен вийти не дуже маленьким і не дуже великим і що букви на обкладинці книги малювати не треба (на початку навчального року першокласники тільки починають вивчати алфавіт).

Діти тонкими і короткими лініями визначають на листі паперу загальні розміри малюнка букваря, потім тонкими ж лініями промальовують загальні контури книги, після цього уточнюють співвідношення висоти і ширини книги і обводять малюнок товстими лініями. У самому кінці уроку малюнок букваря покрыивається легким штрихуванням,

У ході самостійної роботи першокласників вчитель проводить індивідуальну і фронтальну роботу з дітьми, показує всьому класу хороші, вдалі малюнки, на класній дошці демонструє прийоми виправлення помилок в малюнках школярів.

В кінці уроку 2--3 кращих малюнка аналізуються всім класом. У аналізі беруть активну участь школярі. Аналіз проводится таким чином. Вчитель піднімає трохи вище за рівень очей дітей (щоб всі школярі бачили) два-три малюнка і питає: «Подобаються вам, діти, ці малюнки чи ні? Чи правильно намальована на цих малюнках книга?» Педагог чекає, коли велика частина школярів підніме руки, бажаючи відповісти на поставлені питання, і потім двоє-троє учнів відповідають. Далі вчитель знову ставить ряд питань: чи правильно в рисунках передані ширина і довжина букваря? Як в малюванні називаються відношення частин предметів по величині? (пропорції) Як ви вважаєте, чому ці малюнки вийшли хорошими? Школярі відповідають. Потім вчитель просить всіх учнів порівняти свої малюнки з демонстрованими малюнками і визначити, чи так само у них в малюнках передані пропорції, чи не дуже дрібним вийшов малюнок. Підводячи підсумки аналізу, педагог відзначає, що малюнки, демонстровані класу, вийшли хорошими, тому що їх автори малювали уважно і з любов'ю, тому що вони строго дотримували порядок малювання, показаний вчителем, не поспішали.

2.3. Малювання інтер'єру і архітектурні замальовки

Зображення інтер'єру і архітектурних споруд поширене в образотворчому мистецтві. Побутовий жанр, як правило, включає зображення інтер'єру, на фоні якого розгортається та або інша подія, дія. Багато історичних подій зображаються в інтер'єрі або на фоні архітектурних споруд. Часто зустрічаються архітектурні будівлі і в картинах-пейзажах.

Багато рекомендованих програмою тем для сюжетного малювання або ілюстрації літературних творів припускають зображення інтер'єру і архітектурних споруд. Наприклад: «Новорічна ялинка», «Взимку на вулиці», «На міській вулиці», ілюстрація російських народних казок «Гуси-лебеди», «Три ведмеді» (I клас); «Осінь в саду», «Осінні роботи школярів», «На птахофермі», «В магазині іграшок», «Святковий день» ( II клас); «Осінь в місті», « На вулицях міста», «На сільській вулиці», «Святкові вулиці», «В гаражі», «На аеродромі» (III клас).

Молодші школярі виконують також самостійні малюнки з натури і по пам'яті вікна в класі, інтер'єру класної кімнати, малюнки по пам'яті і за уявленням, з натури (під час екскурсій) архітектурних споруд.

Розглянемо приклад методики навчання молодших школярів малюванню інтер'єру і архітектурних споруд.

Малювання по пам'яті або за уявою вікна в кімнаті (акварель або гуаш) 1 клас.

Першокласники вчаться зображати просторові плани доступними їх віку виразними засобами. Виконання цього завдання сприяє розвитку в учнів творчої уяви і зорової пам'яті, формуванню у них уміння малювати за уявою.

На початку уроку вчитель пояснює тему навчального завдання (намалювати за уявленням, від себе, вікно в своїй кімнаті, квартирі або в кімнаті товариша, в класній кімнаті), називаєт час, протягом якого необхідно виконати завдання. Потім проводиться бесіда, в якій учні згадують особливості вікон в своїх будинках, квартирах. Так, вчитель запитує дітей, що розташовується на підвіконнях в їх кімнатах, що видно з вікна і т.п. Під керівництвом педагога діти цілеспрямовано спостерігають вікно в класі, відношення висоти і ширини вікна, пейзаж за вікном, квіти, що стоять на підвіконні. Для кращого розгляду дітям дозволяється вставати і підходити до вікна. Проте вчитель підкреслює, що в малюнках, оскільки малювання ведеться за уявленням, від себе, можна розташовувати на підвіконні будь-які предмети і зображувати будь-який пейзаж за вікном.

Перш ніж дозволити школярам роботу над малюнками, вчитель радить їм подумати і вирішити, як краще розташувати аркуш паперу--горизонтально (довгою стороною по горизонталі) або вертикально (довгою стороною по вертикалі). Після самостійного визначення композиційного розташування аркуша паперу учні приступають до лінійного виконання малюнка. Побудова малюнка починається з визначення пропорційних відношень висоти і ширини вікна на малюнку. Потім промальовується решта елементів композиції -- вази з вітками верби на підвіконні, завісок, пейзажу за вікном. Уточнивши всі деталі малюнка, школярі стирают гумкою лінії побудови, тобто готують малюнок до завершению його фарбами.

Робота фарбами ведеться по сухому, з поступовим посиленням колірного тону. В кінці уроку проводиться колективне обговорення малюнків.

Висновок

Естетичне виховання направлене на формування естетичних смаків і ідеалів особи, розвиток естетичного сприйняття явищ дійсності і витворів мистецтва, художньо-мистецьких здібностей, самостійної творчості у області мистецтва.

Найважливішими задачами естетичного виховання школярів є: навчити дітей розуміти прекрасне і піднесене, з одного боку, потворне і низовинне -- з іншою, розвинути у них здатність відчувати, правильно розуміти і оцінювати красу в навколишній дійсності, в природі, в суспільному житті, в праці і мистецтві, створювати красу в повсякденному житті і навчальній діяльності.

Яскраво і образно сказав про це В. О. Сухомлинський: «Мы учим детей: человек выделился из мира животных и стал одаренным существом не только потому, что сделал своими руками первое орудие труда, но и потому, что увидел глубину синего неба, мерцание звезд, розовый разлив вечерней и утренней зари, багровый закат перед ветреным днем, безбрежную даль степей, журавлиную стаю в небесной лазури, отражение солнца в прозрачных каплях утренней росы, серые нити дождя в пасмурный осенний день, нежный стебелек и голубой колокольчик подснежника,-- увидел и изумился и начал создавать новую красоту. Остановись и ты в изумлении перед красотой, в твоем сердце тогда тоже расцветет красота».

Ознайомлення - з творами образотворчого і декоративно-прикладного мистецтва, з елементарними знаннями, уміннями і навиками в цій області, практична художня діяльність, що збагатить знання і уявлення дітей про навколишній світ і мистецтво, розвивають їх мислення, пам'ять, спостережливість, тобто на уроках образотворчого мистецтва здійснюється розумове виховання.

Отже в цій курсовій роботі ми розглянули жанри і види образотворчого мистецтва, засоби їх виразності, для того щоб навчати дітей правильно розуміти твори мистецтва, до якого жанру вони відносяться та чим виражаються.

Розкрили зміст та завдання викладання образотворчого мистецтва в початкових класах. Визначили види та елементи образотворчої мови та виразності малювання. На прикладах уроків в початкових класах побачили як потрібно навчати дітей образотворчому мистецтву, які знання має дати вчитель учням, щоб привити їм любов до мистецтва. Побачили, що вчитель має досконало знати елементи образотворчої мови, орієнтуватися в жанрах та видах образотворчого мистецтва. І , на мою думку, головним завданням вчителя є розгледіти талант дитини і дати можливість для творчого росту та розвитку.

Список літератури

1. Беда Г. В. Основы изобразительной грамоты: Рисунок, живопись, композиция. // Учеб. пособие для студентов пед. ин-тов по спец. № 2109 «Черчение, рисование и труд».--2-е изд., перераб. и доп.-- М.: Просвещение, 1981.--239 с, ил.

2. Виппер Б.Р. Введение в историческое изучение искусства. -- 2-е изд испр. и доп. -- М.: Изобраз. искусство, 1985.

3. Долгополов И. В. Мастера и шедевры. В 3-х т. -- М.: Изобр. искусство, 1987.

4. Зингер Л.С. О портрете. Проблема реализма в искусстве портрета. IV!.: Сов. художник, 1969.

5. Зубарева Н.М. Дети и изобразительное искусство. -- М.: Просвете ние, 1969.

6. Искусство. Живопись. Скульптура. Архитектура. Графика. В З-х частяхСост. М.В.Алпатов, Н.Н. Ростовцев. -- 4-е изд. испр. и доп. -- М:: Просвещение, 1989.

7. Кириченко М. А. Основи образотворчої грамоти.// Київ: Вища школа. Головне вид-во, 1982. - 168 с.

8. Котляр В. П. Основи образотворчого мистецтва і методика художнього виховання дітей: Навчальний посібник. - К.: Кондор, 2006. - 200 с.

9. Крвавич Д. П., Овсійчук В. А., Черепанова С. О. Українське мистецтво: Навч. посібн.: У 3 ч. /Передмова проф. В.Скотного. -- Ч.І. -- Львів: Світ, 2003. -- 256 с + 16 вкл. Іл.

10. Кузнецова Л .С. Беседы об изобразительном искусстве и архитектуре о языке архитектуры, скульптуры, живописи. --К.: Рад. школа, 1989.

11. Кулбанов Б. Г. Мистецтво як форма пізнання дійсності.// К.: вид-во "Мистецтво". - 1967

12. Кузин В. С. Изобразительное искусство и методика его преподавания в начальных классах: Учеб. пособие для учащихся пед. уч-щ по спец. № 2001 «Преподавание в нач. классах общеобразоват. шк.» -- М.: Просвещение, 1984. -- 319 с, ил.

13. Кузин В. С. Основы обучения изобразительному искусству в школе. Пособие для учителей. Изд. 2-е, доп. и нерераб. М., «Просвещение», 1977. - 208 с. г, ил.

14. Мосолова Л. М. Введение в теорию художественной культури. // Учебное пособие. - С. Петербург. - 1993

15. Мосолова Л. М. Основы теории художественной культуры: Учебное пособие // СПб.: Издательство «Лань», 2001. -- 288 с, ил. -- (Мир культуры, истории и философии).

16. Мухина В.С. Изобразительная деятельность ребенка как форма усвоения социального опыта. -- М,: Педагогика, 1981.

17. Недошивин ГА. Теоретические проблемы современного изобразительного искусства. -- М.: Сов. художник, 1972.

18. Одноралов Н. В. Материалы, инстументи и оборудование в изобразительном искусстве. - М.: Просвещение, 1988.

19. Популярная художественная энциклопедия: Архитектура. Живопись Скульптура. Графика. Декоративное искусство. В 2-хт. // Глав. ред. В.М.Полевой. - М.: Сов. энциклопедия, 1986.

20. Цырлин И. И. Жанры изобразительного искусства. // М.: "Советский художник". - 1962.

21. Шейко В.М., Гаврюшенко О.А., Кравченко О.В. Історія художньої культури: Первісність. Стародавній світ/Підручник. --X., ХДАК, 1999. -- 210 с

22. Шкаруба Л.М. Очерки по художественной культуре и литературе средних веков: Учебно-методическое пособие. - Николаев: Изд-во "Илион" 2007 - 360 с.

23. Шорохов Е.В. Композиция. -- 2-е изд. перераб. и доп. -- М.: Просвещение, 1986.

24. Вильчинский В.М. Изобразительное искусство: Учеб. для 1-2 кл. четырехлетн. нач. шк. - К.: Рад. шк., 1990.- 127 с.

25. Кузин В.С. Методика преподавания изобразительного искусства в 1-3 классах: Пособие для учителей. - М.: Просвещение, 1979. - 192 с.

26. Любарська Л.М., Резниченко М.І. Образотворче мистецтво: Підруч. для 1 кл. - К.: Форум, 2002. - 112 с.

27. Процив В.И., Кириченко Н.А. Уроки изобразительного искусства в 1-3 классах: Пособие для учителей. - К.: Рад. шк., 1984

28. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 1-2 класи. К.: "Початкова школа" - 2003. - 296 с.

29. Програми для середньої загальноосвітньої школи. 3-4 класи. К.: "Початкова школа" - 2003. - 296 с.

Размещено на Allbest.ru