Технологія використання підручників на уроках у початковій школі

Чільне місце у підручнику займає текст, а робота над текстом - важливий етап кожного уроку. Серед прийомів, які сприяють розумінню тексту, неабияке значення має обговорення заголовка. Діти переконуються, що заголовок може мати форму питального речення (наприклад, В. Фетисов „Хто чого вчиться”, В. Сухомлинський "Як Наталя у Лисиці хитринку купила", Б. Вовк "З кого песик приклад бере") або називного (чи розповідного) (Л. Компанієць "Ковалівна", Олександр Олесь "Літній вечір"). Заголовки у формі називних (розповідних) речень бувають двох видів: одні з них містять приховані запитання (наприклад, В. Лучук "Кольорові пташки", з народного "Приховала"), а інші - ні (Н. Забіла "Древній Київ", Т. Коломієць "Хліб" та ін.).

Особливо цінними для молодших школярів вважають заголовки -запитання. Їхнє призначення - допомогти учням побачити проблему ще до читання тексту; сприяти виникненню припущення, гіпотези.

Однією із форм роботи є обговорення заголовка ще до того, як буде прочитано твір, і подальше його зіставлення з текстом. Пропонується така послідовність дій: прочитати заголовок і подумати, про що може йтися в тексті: згадати все, що відомо на дану тему; постаратися сформулювати деякі запитання, на які, можливо, будуть знайдені відповіді; прочитати твір, зіставляючи передбачення з його змістом. Таким чином учні переконуються, чи справдився їхній прогноз. Ефективним є також добір до тексту своїх заголовків, придумування заголовків різних типів: заголовок-запитання, заголовок-загадки; заголовок-прислів'я тощо; вибір найбільш вдалої назви із запропонованих.

Відповіді на запитання за змістом прочитаного пов'язані з відтворенням текстового матеріалу підручника, його інтерпретацією, висловленням власних міркувань. Зауважимо, що запитання можуть займати різне місце щодо твору, тобто наводитися перед ним, по ходу тексту (у вітчизняних підручниках такі запитання трапляються рідко) і після нього. Найбільш поширені запитання - після тексту. Вони спонукають учня подумки повернутися до прочитаного, пригадати навчальний матеріал і сформулювати відповідь.

Зважаючи на обмежений обсяг підручника, вчитель, як правило, завжди поставлений перед необхідністю формулювати свої запитання до тексту. Узагальнення напрацьованого у зазначеному аспекті та власне бачення проблеми дозволяють запропонувати основні види запитань, зорієнтованих на аналіз твору:

· завдання, спрямовані на відтворення змісту прочитаного; розкриття жанрових особливостей твору (передбачають уточнення зміст, вияснення значення незрозумілих слів, розкриття послідовності подій);

· завдання на визначення образної та смислової ролі слів і словосполучень (пошук у тексті епітетів, порівнянь, метафор (без вживання термінів); знаходження опису природи, явища, предмета тощо; відшукування слів, які передають швидкість зміни подій; вжитих у прямому чи переносному значенні; близьких або протилежних за значенням; розкриття змісту деяких образних висловлювань тощо);

· на розвиток процесів сприймання (встановлення, що з описаного можна побачити, а що - почути; зачитування слів, які допомагають уявити...: відшукування речень (словосполучень), які описують певні звуки, запахи, смак тощо);

· на аналіз емоційної сфери автора та героїв твору (знаходження слів, які передають певні почуття; за допомогою яких автор висловлює своє ставлення до зображуваного; які описують внутрішній стан героя та ін.);

· на розкриття власних почуттів та переживань (висловлення особистісного ставлення до героїв твору чи зображуваних подій; свого враження від твору в цілому або окремих моментів; описування власних почуттів, викликаних);

· на оцінювання вчинків дійових осіб (порівняння вчинків героїв твору; виявлення мотивів їхньої поведінки; пошук слів, що передають риси характеру персонажа; висловлення особистісного ставлення до того чи іншого вчинку та ін.);

· на словесне малювання картин, розвиток уяви та фантазії (усний опис окремих фрагментів твору, дійової особи, картин природи; на відтворення обстановки, де відбувалися події тощо);

· на встановлення причинно-наслідкових та часових зв'язків;

· на порівняння різних творів; на встановлення зв'язку змісту художнього твору з прислів'ями, приказками тощо;

· на залучення життєвого досвіду учнів.

Робота з підручником передбачає кількаразове перечитування твору. Помітно активізують діяльність учнів на уроці так звані нетрадиційні види читання: читання зі скороченням тексту, коли діти відшукують у творі слова чи речення, які можна опустити; читання на швидкість: читання-гудіння (напівголосне, у різному темпі); читання з відповідним настроєм; читання з різною силою голосу; читання "дощиком"' (напівголосне читання тексту упродовж кількох хвилин усім класом, кожен у своєму темпі); читання "'буксиром" (учитель або добре підготовлений учень читає текст у сповільненому темпі, а діти напівголосно прочитують за ним; темп читання поступово пришвидшується); читання-конкурс (варто чітко сформулювати умови конкурсу); читання скоромовкою та ін.

Щоб уникнути механічного перечитування матеріалу учнями, перед кожним видом читання важливо формулювати установку на сприймання.

Ілюстрації у підручниках є важливим засобом розвитку зв'язного мовлення та мислення молодших школярів. На картинах відображаються типові факти з точки зору автора. Зображуючи наочними, яскравими образами події, героїв, обстановку, художник актуалізує спогади, стимулює уяву, спрямовує оформлення думки, пропонує план, спосіб викладу. Тому вчитель має можливість, аналізуючи картину, зосередити увагу дітей на тому, як слід добирати переконливі, вражаючі факти, деталі для втілення свого задуму.

Навчаючи мистецтва сприймати ілюстрацію-картину, вчитель насамперед створює відповідний емоційний настрій, актуалізує особистий життєвий досвід дітей, спогади про події, схожі на ті, що змальовуються художником. Прийоми підготовки до сприймання добираються з огляду на тему і жанр картини. Це і яскраве вступне слово вчителя з використанням вражаючих фактів, і дидактична гра, відгадування загадок, виконання пісень чи прослуховування грамзапису музики, бесіда.

Перехід від підготовчого етапу до сприймання картини має бути вмотивованим, логічним, плавним. Переключаючи увагу дітей на картину, слід відразу виділити головного героя і передусім його дії. Постановкою запитань потрібно ввести дітей у процес сприймання побутового чи комічного, драматичного або героїко-романтичного.

Система запитань, підтримуючи увесь час інтерес до головного героя, має вводити все нові й нові деталі (описи зовнішності, одягу, природи, обстановки), інших дійових осіб. Переходячи від аналізу однієї групи фактів до іншої, учитель порівнює їх, щоб яскравіше, повніше змалювати центральний персонаж, у якому втілюється головна думка твору; послідовністю питань намагається досягнути найголовнішого -- не порушити цілісного сприймання картини; прагне, щоб діти пройнялися її настроєм, щоб сюжет і герої стали для них емоційно значущими.

У процесі розвитку умінь виділяти найсуттєвіше у картині педагог одночасно прищеплює уміння читати її художні деталі, розуміти мову жестів, міміку героїв, кольорову своєрідність, динаміку малюнка.

Формуючи уміння бачити, учитель активізує уяву дітей, допомагає глибше проникнути у зображені події, їх причинні зв'язки і залежності, пройнятися настроєм героїв, зрозуміти їхній емоційний стан. Постановкою питань орієнтує учнів не тільки на точне і повне сприймання відображеного, а и спонукає логічно обґрунтовувати події, висловлювати свої припущення, здогадки.

У практиці навчання робота з ілюстрацією в підручнику викликає великі труднощі. Часто педагоги припускаються методичних помилок.

Трапляється, що вчителі опускають підготовчий етап до сприймання художнього твору Ставлять завданим у процесі бесіди., не враховуючи жанрової специфіки, теми твору. Не досить чітко продумують послідовність завдань Постановкою однотипний запитань: «Що намальовано? Що ви бачите на картині? А що ви бачите ще? А ще? - порушують цілісність сприймання, призводять до того, що діти перелічують одні факти без зв'язку з іншими, втрачають інтерес до роботи.

Характер ілюстрацій у підручниках досить різноманітний: одні з них відображають певний момент у розвитку подій, описаних у тексті; інші подані у вигляді предметних малюнків; треті зображують події, які відбуваються уже "поза текстом", тобто після його закінчення. Тільки усвідомивши взаємозв'язок ілюстрації з текстом, можна методично правильно побудувати роботу з аналізу наочного зображення.

Аналіз наочного зображення, поданого в підручнику, можна здійснювати у таких напрямках:

від ілюстрації до тексту (визначення, до якої частини твору відноситься малюнок:, яку додаткову інформацію можна почерпнути з нього);

від тексту до ілюстрації (пошук слів, які розкривають зміст ілюстрації; виявлення випадків неспівпадання тексту і малюнка);

від ілюстрації до ілюстрації (з метою порівняння);

у межах ілюстрації (композиція, кольори і їх відтінки, обстановка, дійові особи, пейзаж, настрій тощо);

предметні малюнки використовувати для розвитку логічного мислення (як матеріал для завдань на порівняння, узагальнення, класифікацію, розвиток зв'язного мовлення тощо).

Розглядаючи ілюстрацію, діти відповідають на запитання вчителя; самостійно формулюють запитання до зображення; описують зміст окремої ілюстрації або серії малюнків; вибірково читають текст, відшукуючи місця, які розкривають зміст ілюстрації; характеризують персонажів твору (зовнішній вигляд, риси характеру); здійснюють словесне малювання.

На сторінках підручників для початкової школи переважають окремі зображення й сюжетні малюнки. Це хороший матеріал для формування уміння працювати з ілюстрацією. При правильному керівництві діти швидко починають розуміти, що наочні зображення в підручнику не для простого розгляду; усвідомлюють, що ілюстрації можуть не лише доповнювати і пояснювати текст, а й виступати самостійним джерелом знань. Власне, з їхньою допомогою й організовується робота. Бажано, щоб розгляд ілюстрації не був одноразовим: це, по-перше, свідчить про важливість даного структурного компонента; по-друге, сприяє розвитку уваги (при повторному зверненні до малюнка можна побачити щось нове або по-іншому подивитися на раніше розглянуте). Спочатку робота над ілюстрацією здійснюється колективно, але поступово діти привчаються самостійно працювати з малюнком.

Крім того, на сторінках підручників розташовані серії малюнків, які можна використати для логічних вправ на порівняння, класифікацію тощо. Діти полюбляють таку роботу. Корисно, коли вони самі за малюнками розкажуть, що потрібно виконати. Таким чином формується уміння працювати із завданням, розуміти його суть. Учні усвідомлюють, що перед тим, як виконати якусь роботу, потрібно спочатку подумати, що зробити, а вже потім -- виконувати.

Складання плану прочитаного тісно пов'язане з умінням встановлювати послідовність подій та виділяти головну думку твору. Щоб сформувати узагальнений підхід до з'ясування структури тексту (відношення "спочатку - потім"), радимо звернути увагу учнів на такі взаємопов'язані моменти: про що йде мова на початку оповідання; що було потім; чим закінчується твір.

Питома вага у структурі підручника належить навчальним завданням. Зауважимо, що вони поділяються на рецептивні (спрямовані на засвоєння матеріалу); репродуктивні, які передбачають застосування знань за зразком, у знайомій ситуації; творчі, націлені на використання їх у нових умовах.

Готуючись до уроку, вчителі має проаналізувати систему завдань і вправ підручника, тобто продумати, які з них варто виконати усно, а. які - письмово; під керівництвом учителя чи самостійно; колективно або індивідуально; з орієнтацією на зразок чи без нього та ін. Крім цього, педагог має передбачити труднощі, які можуть виникнути у процесі розв'язання завдання, а також орієнтовні відповіді; відібрати ті вправи, які вимагають спеціальної підготовки учнів.

Традиційне навчання свідчить про те, що вчителі не привчають дітей вдумуватися у зміст вправи. Вони часто самі читають і пояснюють завдання, що призводить до невміння вивчати інструкцію.

Тому варто ознайомити школярів зі структурою вправи (інструкція, матеріал самого завдання, можливий зразок виконання), Окрім цього, слід наголосити на необхідності працювати з інструкцією до кожної вправи. Звичайно, на перших порах це забиратиме чимало часу, але за такої умови діти привчатимуться до виконання завдання без допомоги вчителя. Іноді доречно використовувати алгоритмічні приписи, які пропонують певну послідовність виконання дій: прочитати завдання; подумати, що потрібно знати, повторити для його виконання; прикинути, з чого слід почати роботу, як її оформити; що зробити потім; чим закінчити; як перевірити виконане. При цьому вчитель повинен підвести учнів до усвідомлення, що така послідовність дій -- узагальнений підхід до роботи над навчальним завданням.

В умовах особистісно орієнтованого навчання неабиякої значущості набуває проблема посилення розвивальної спрямованості навчання засобами підручника, передусім завданнями і вправами, домінуюча функція яких полягає в організації засвоєння матеріалу. Виходячи з того, що питома вага у підручнику належить тренувальним завданням, вчителю доречно подбати про перетворення їх у творчі. Так, наприклад, обчислюючи вираз 100-(50+20), педагог спонукає учнів подумати над такими запитаннями.

Значною розвивальною продуктивністю володіють так звані "обернені" завдання, сутність яких полягає в тому, щоб до заданого перевірного слова дібрати слово, яке ним перевіряється. Методисти радять пропонувати учням такі вправи тоді, коли матеріал нової теми засвоєний ними достатньо міцно.

У підручниках для початкової школи є чимало схем, таблиць. Вони, як правило, використовуються лише з метою навчання читання і письма. Хоча доцільно запропонувати й інший погляд на схеми -- як опору при вивченні матеріалу; сформувати уміння працювати з таблицями, познайомити з їх будовою (рядок, стовпчик, «комірка»); навчити дітей розрізняти складові: шукати «комірку» шляхом перетину рядка і стовпчика. Формуванню зазначеного уміння сприяють такі види роботи: колективне складання таблиць; їх аналіз; читання (розбір) таблиці з учителем на уроці.

Важливим структурним компонентом підручника є апарат орієнтування. До нього відносяться: звернення до читача, сигнали-символи, зміст, шрифтові та кольорові позначення, післямова тощо. Уміння користуватися апаратом орієнтування дозволяє дитині вільно орієнтуватися у книжці, швидко відшукувати потрібний матеріал.

Уміння орієнтуватись у структурі підручника передбачає знання будови книжки (корінець, обкладинка, сторінка); його складових (вступ, розділ, параграф, тема, матеріал уроку, зміст, алфавітний довідник тощо); засвоєння відомостей про саму книжку та її авторів. Формування згаданого уміння забезпечується відповідними завданнями і запитаннями, які необхідно виконувати не час від часу чи лише на початку навчального року, а систематично.

Частина книг для початкової школи («Математика», «Українська мова» та ін.) побудовані поурочно. На це варто звернути увагу дітей і використати для формування уміння визначати мету й об'єм роботи та орієнтуватися у структурі книжки. Учитель пропонує учням розглянути сторінку і розповісти (спочатку разом з ним, а потім самостійно), що буде вивчатися на уроці. Потрібно також використовувати спеціальні завдання на закріплення даного уміння. Наприклад, на уроках навчання грамоти повернутися до якоїсь вивченої сторінки і скласти, використовуючи її ілюстративний матеріал, речення зі щойно вивченою літерою; на уроці математики запропонувати знайти сторінку-урок, на якому вивчалася довжина відрізка (виміряти довжину найкоротшого (найдовшого) відрізка тощо).

Такий підхід є базою для формування уміння орієнтуватись у підручнику, а отже, і більш раціонально працювати з ним; привчає школярів до поглибленого вивчення кожного компонента підручника. Діти починають усвідомлювати, що у книжці немає непотрібного чи неважливого, кожен елемент несе певне навантаження і сприяє розвитку тих чи інших якостей. Основи закладених умінь стануть базою для їх подальшого формування на наступних етапах навчання.

Використання підручника на різних етапах уроку.

Учитель повинен вдаватися до різноманітних форм роботи з підручником на різних етапах уроку. Зокрема, у процесі вивчення нового матеріалу доцільно використовувати: попереднє ознайомлення з темою майбутнього уроку, що має на меті відновлення в пам'яті учнів раніше засвоєних знань, на які спиратиметься вивчення нового матеріалу, або введення учнів у коло питань, які вивчатимуться на уроці; самостійне вивчення за підручником окремих питань теми; складання простих і розгорнутих планів, виписування з підручника прикладів, цитат, складання порівняльних характеристик виучуваних явищ, процесів та ін.; читання художньої і науково-популярної літератури, хрестоматій, документів тощо; підготовка повідомлень з окремих питань виучуваної теми в класі та вдома.

Під час закріплення матеріалу також слід дбати про урізноманітнення форм самостійної роботи з підручником: читання й складання простих і розгорнутих планів з окремих параграфів чи розділів підручника; читання підручника й підготовка відповідей за планом викладання нового матеріалу вчителем; підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданням учителя; виконання практичних завдань і вправ за підручником або навчальним посібником.

Узагальнювальне повторення потребує таких форм самостійної роботи учнів з підручником: повторення важливих частин і розділів підручника; конспектування його узагальнювальних розділів; підготовка відповідей за основними запитаннями пройденого матеріалу; складання порівняльних характеристик, схем, таблиць; підготовка доповідей, рефератів.

Самостійна робота учнів з підручником та робота під керівництвом вчителя.

Готуючи учнів до роботи з книгою, вчитель вказує, з яким раніше вивченим матеріалом необхідно зіставити, або об'єднати новий навчальний матеріал. Якщо з підручником працюють на уроці, то весь процес вивчення матеріалу по книзі розбивається на окремі частини, виконання яких контролюється вчителем. Прочитавши уривок тексту, учні, за вказівкою вчителя, зупиняються і намагаються зрозуміти прочитане, запам'ятати, порівняти, зіставити і т.д.

Робота школярів над текстом підручника удома починається з відтворення по пам'яті знань, отриманих на уроці. Синтез навчального матеріалу, засвоєного на уроці, з текстом підручника - найважливіша умова раціональної роботи з книгою. При читанні книги в учнів повинна бути вироблена установка на запам'ятовування, тому необхідно вчити їх розуміти порядок викладу і складати план прочитаного. Допомагає письмова фіксація плану і основних положень тексту у вигляді структурно-логічної схеми (опорного конспекту).

Самостійна робота з підручником теж може застосовуватися на різних етапах уроку: у процесі підготовки до вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення вивченого і рідше - під час ознайомлення з новим матеріалом.

На етапі актуалізації опорних знань вона використовується для повторення того навчального матеріалу, без якого не може відбуватися ефективне засвоєння нового. Це - читання однієї чи навіть кількох статей з метою пригадати певні відомості (вчитель дає чітку установку, на що потрібно звернути увагу); повторення правила, способу виконання завдання тощо; ознайомлення учнів із так званими передтекстовими запитаннями та ін.

Самостійна робота на ознайомлення з новим матеріалом рідко практикується у початковій школі, особливо на перших порах навчання. Мотивується це тим, що у молодших школярів ще не сформовані навички самостійного учіння. Не заперечуючи вказаного твердження, вважаємо, що майстерність вчителя саме і полягає в тому, щоб правильно визначити, що із нового матеріалу пояснити учням, а що запропонувати на самостійне опрацювання. Знаючи рівень розвитку свого класу, такі розрахунки можна зробити досить точно. Доречною у зазначеному аспекті є установка на сприймання; проведення підготовчої бесіди; аналіз ілюстративного матеріалу підручника тощо.

Самостійне опрацювання нового матеріалу з підручника є важливим засобом підвищення якості навчально-виховного процесу, але для цього вчитель насамперед повинен уміло підготувати учнів до самостійного вивчення матеріалу, ввівши їх в коло уявлень і понять, які учні мають засвоїти, зацікавити їх роботою, визначити конкретні завдання, що їх учні повинні самостійно розв'язати у процесі вивчення нового, вказати на прийоми осмислення і запам'ятання навчального матеріалу.

На етапі вивчення нового доцільно використовувати такі прийоми роботи з підручником: читання тексту по абзацах з наступним аналізом і засвоєнням прочитаного; читання тексту з наступною підготовкою відповідей па вміщені після нього запитання; читання тексту підручника з наступним складанням плану. Слід зазначити, що вся ця робота повинна проводитесь під безпосереднім керівництвом вчителя.

Для керівництва самостійною роботою з підручником пропонуємо алгоритм.

Щоб правильно виконати самостійну роботу, потрібно:

1. Підготуватися до неї: подумати, чого я буду навчатися, виконуючи самостійну роботу, і що потрібно знати та вміти, щоб її виконати.

2. Виконати роботу.

3. Перевірити виконане.

Даний алгоритм діти засвоюють колективно, з детальним роз'ясненням дій, які включає кожен пункт пам'ятки.

Закріплення вивченого передбачає виконання певних завдань підручника - тренувальних (за зразком, за інструкцією, за завданням), творчих; повторне читання матеріалу.

На етапі закріплення можна використовувати такі прийоми роботи з текстом:

1) засвоєння змісту виучуваного матеріалу безпосередньо па уроці ("технологія" його проста: після пояснення вчителем нового навчального матеріалу учні працюють з підручником);

2) забезпечення міцного засвоєння навчального матеріалу в домашній роботі з підручником (часто вчителі повідомляють домашнє завдання у вигляді сторінок, назв творів чи номерів вправ. А це призводить до того, що учні витрачають однаковий час на засвоєння як основного, так і другорядного матеріалу. При цьому не виключене механічне запам'ятовування. Саме тому необхідно практикувати прийоми роботи з підручником спрямовані на забезпечення усвідомленої роботи з ним.);

3) підтвердження правильності відповіді на навчальне запитання посиланням на підручник;

4) повторення навчального матеріалу в класі напередодні перевірки якості його засвоєння;

5) використання підручника у роботі з дидактичними картками;

6) використання підручника та довідника під час розв'язування задач, у тому числі й виконання контрольних робіт.

Вчителі на етапі систематизації й узагальнення використовують бесіду або усне опитування. Але слід зазначити, що робота учнів з навчальною книгою дає кращі результати за умови, якщо прийоми роботи з підручником і методи керівництва самостійною роботою урізноманітнювати.

Одним із відомих прийомів роботи на цьому етапі є складання схем і таблиць учнями. Учні зустрічаються з найпростішими букво-складовими таблицями вже в букварі. Уміння працювати з ними допомагають краще усвідомити роль і функції цього виду наочності, який може повідомляти нову інформацію, сприяти узагальненню, закріпленню і систематизації знань; розвивати логічне мислення.

Значно активізує роботу з навчальною книжкою прийом зіставлення розповіді вчителя зі змістом підручника. Суть його ось у чому: прослухавши пояснення педагога і прочитавши матеріал підручника, діти порівнюють відомості, отримані з двох джерел: виділяють той матеріал підручника, про який не згадував під час пояснення учитель, і, навпаки, вказують, які нові відомості почерпнули з розповіді класовода, котрі відсутні у посібнику. Такий прийом спонукає учнів бути уважними і до слів учителя, і до книжки; сприяє закріпленню і збагаченню знань школярів; у процесі порівняння спрацьовує "здоровий глузд".

Під час роботи з навчальною книгою неабияку увагу потрібно приділяти формуванню в учнів уміння самостійно осмислювати і засвоювати новий навчальний матеріал підручника. Слід добитися, щоб школярі під час роботи з підручником могли самостійно виділяти основні питання, складати план прочитаного у вигляді запитань і тез, аргументувати найбільш важливі положення, користуватися при читанні словником, аналізувати розміщені в книжці ілюстрації.

Працюючи з підручником, школярі засвоюють не лише знання, а й, що не менш важливо, відповідні способи діяльності, тобто вчаться застосовувати набуті знання на практиці. Процесуальні відомості подаються у спеціальному структурному компоненті підручника - апараті організації засвоєння, основне призначення якого полягає в тому, щоб, з одного боку, навчити дитину вчитися, сформувати в неї інструмент, за допомогою якого здобуваються знання, а з іншого - запропонувати вчителеві орієнтовний зразок організації навчальної діяльності учнів. У підручниках для школи першого ступеня даний структурний компонент представлений завданнями і вправами, пам'ятками, алгоритмічними приписами, зразками оформлення записів, таблицями тощо.

З метою формування в учнів умінь та навичок автори практикують включення у підручники пам'яток, алгоритмів та зразків міркувань (див. додаток Г). Пам'ятка розкриває зміст і послідовність дій, які потрібно виконати; алгоритм психологи трактують як чіткий опис прийомів мислення або послідовності розумових операцій, спрямованих на розв'язання однотипних завдань; зразки міркувань конкретизують пам'ятку чи правило, формують уміння логічно мислити, доказовість мовлення. Визначаючи найдоцільнішу послідовність розумових і практичних дій, такі засоби організації засвоєння привчають школяра міркувати і діяти правильно та економно.

Формування уміння орієнтуватись у сигналах-символах, шрифтових та кольорових виділеннях відбувається в міру їх появи на сторінках підручника. Потрібно вчити дітей розрізняти ці позначення: уміти відшукати завдання підвищеної складності; правило; матеріал, який потрібно запам'ятати; цікаву інформацію тощо. Сформованість даного уміння сприятиме економному використанню часу на уроці та при підготовці домашніх завдань, дозволить диференційовано підходити до навчальної інформації (це -- головне, його потрібно завчити; даний матеріал можна передати своїми словами: а цей - для роздумів). Доречно також для заохочення учнів при роботі з підручником пропонувати учням цікавий матеріал про книгу (див. додаток В, Д, Е)

Правильна організація роботи з підручником вимагає від педагога високої майстерності, зокрема належної професійної підготовки.

Таким чином, дидактично обґрунтована робота з навчальною книгою на уроках у початкових класах (так звані «зовнішні компоненти» методу) передбачає використання підручника на різних етапах уроку як під керівництвом учителя, так і самостійно), працюючи з різними структурними компонентами підручника. «Внутрішнім компонентом» цього методу є уміння молодших школярів працювати з підручником, особливість якого вбачаємо в тому, що воно, з одного боку, належить до загальнонавчальних (міжпредметних), а з іншого -- включає в себе найважливіші міжпредметні уміння: аналізувати, порівнювати, узагальнювати, контролювати роботу тощо.

Саме такий підхід до розуміння сутності роботи з підручником як методу навчання може забезпечити реалізацію змістового і процесуального компонентів навчання, відображених у підручнику, який у сучасних умовах покликаний обслуговувати весь процес навчання.

2.2 Методика формувального експерименту

Матеріали спостережень дали можливість зафіксувати, що у шкільній практиці недооцінюється роль роботи з підручником. Робота з його формування ведеться нецілеспрямовано, епізодично. Навіть ті можливості, які закладені в самих навчальних книгах, не завжди реалізовуються. На уроках домінує фронтальна робота з підручником (переважно на етапі закріплення знань), тривалість якої незначна, а рівень самостійності учнів досить низький. З усіх структурних компонентів підручника найменше уваги приділяється апарату орієнтування і позатекстовим компонентам книжки (учні практично не працюють зі змістом, з рубрикацією). Прийоми роботи з текстом, які використовуються на уроках, не стимулюють самостійного їх використання і перенесення на інші предмети. До того ж вчителі не намагаються зацікавити учнів роботою з підручником, мотивувати її необхідність.

Формувальний експеримент проводився з учнями двох четвертих класів ЗОШ №7 І-Ш ступенів м. Тернополя (один клас - контрольний, 26 учнів; другий - експериментальний, 28 учнів) на базі предметів „Читання” та „Українська мова”. Метою експерименту було довести правомірність сформульованої нами гіпотези, а саме: якість засвоєння знань та формування у молодших школярів уміння працювати з підручником суттєво підвищиться за умови комплексного використання на уроках у початкових класах навчальної книги, а саме: організації роботи з підручником на різних етапах уроку та з різними структурними компонентами навчальної книги, яка здійснюється як під керівництвом учителя, так і самостійно.

Саме з цією метою ми розробили власну технологію використання підручника на уроках у початковій школі, яка буде нижче представлена у вигляді фрагментів уроків та пам'яток.

1. Робота з кожним із основних структурних компонентів навчальної книги:

а) робота з текстом:

Тема: Нових друзів наживай, а старих не забувай. М.Чумарна „Казка про друга”. (Читання 4 клас)

І. Словникова робота.

- На карточках, які я вам роздала, написані слова, які ви повинні правильно прочитати, звертаючи увагу на наголос.

Нудьгую, космічний, фото пристрій, однокласниками, конструктор, комп'ютер, планета, жителі, Компутик, єгипетські, комп'ютерний, наближення, невидимі, істоти.

ІІ. Первинне сприймання змісту твору (І частини).

Діти, прочитайте прислів'я.

Як ви їх розумієте?

Прочитайте відомості про автора.

Що ще ви знаєте про М.Чумарну?

Цей твір ми будемо читати вголос. … починай читати, а хтось інший буде продовжувати.

ІІІ. Перевірка первинного сприймання.

Куди потрапив хлопчик?

Як виглядала планета Тайн? Знайдіть опис у тексті т прочитайте його.

Над чим замислився герой?

Що його тривожило?

Як автор розповідає про Компутика?

Чим планував займатися хлопчик зі своїм другом Сашком?

Кому належать слова: ”Ти повинен рухатися далі, бо вийдеш із гри і залишишся на планеті Тайн”? знайди їх і зачитай.

ІV. Повторне сприймання твору.

Діти, ще раз уважно прочитайте твір і приготуйтесь до його інсценізації.

VІ. Інсценізація твору.

Діти, як ви гадаєте, чим закінчиться ця казка?

Як ви думаєте, чому автор підібрав саме таку назву?

А яку б назву придумали ви?

Пам'ятка вчителеві при роботі над текстом:

· Намагайтесь урізноманітнити роботу з текстом.

· Спробуйте зацікавити учнів так, щоб вони з радістю перечитували твір.

· Намагайтесь частіше звертатись до змісту твору, не вживаючи слово „прочитайте”; краще скажіть „як про це говорить автор”, „підтвердить це словами з тексту”, „знайдіть цей епізод у тексті та зверніть увагу, які слова використовує автор для опису цих подій”.

· Спробуйте зробити так, щоб учні декілька разів перечитали текст і цього не помітили.

Пам'ятка учневі при роботі над текстом:

· Пригадай, що ти знаєш про автора твору.

· Уважно прочитай твір.

· Поміркуй, який момент тобі сподобався найбільше? Чому?

· Подумай, як би ти вчинив на місці героїв?

· Яка тема та ідея твору?

· Подумай, які емоції викликає в тебе цей твір.

Як працювати із заголовком:

· Поміркуй, про що може йтися в тексті, виходячи з його назви.

· Почитай текст і подумай, чому саме автор так назвав свій твір.

· Підбери власну назву до твору.

Як скласти план до тексту:

· Поділи текст на логічно завершені частини.

· Визнач головну думку кожної з цих частин.

· Підбери заголовок до кожної частини.

· Перевір чи за твоїм планом можна скласти твір.

Як переказати твір:

· Подумки пригадай, що відбувалося в тексті.

· Почни розповідь з того, чим розпочинався твір.

· Розкажи, як потім розвивалися події.

· Розкажи, чим все завершилось.

· Перечитай твір і переконайся, що ти нічого не пропустив.

Як аналізувати прочитаний твір:

· Назви дійових осіб.

· Визнач послідовність подій.

· Відшукай зачин, основну частину, кінцівку.

· Визнач особливості мови твору (як автор описує природу, персонажів, явища, події).

· Знайди слова, які передають почуття героїв, те, як автор до них ставиться, які описують внутрішній стан героїв.

· Вислови своє ставлення до героїв, подій, явищ, всього твору.

· Порівняй вчинки дійових осіб, знайдіть причини їх поведінки.

· Пригадай, чи читали ви схожі твори.

· Подумай, що ви вже знали про описані автором явища, а що нового дізналися з твору.

б) робота з ілюстрацією:

Тема: Нових друзів наживай, а старих не забувай. М. Чумарна „Казка про друга”. (Читання 4 клас)

Робота з ілюстрацією до твору:

Діти, уважно розгляньте малюнок.

Як ви гадаєте, кого на ньому зображено?

Що зображено на малюнку?

Де відбуваються події зображені на малюнку? Як ви здогадались?

Порівняйте малюнок з текстом. До якої частини тексту зроблена ця ілюстрація?

Що нового на ній зображено?

Який настрій створює ця ілюстрація?

За допомогою яких кольорів художник передав настрій картини?

Яку назву ви можете дібрати до малюнка?

Який момент би ви змалювали у своїй ілюстрації?

Які б кольори використали ви?

Вдома спробуйте себе у ролі художників і намалюйте власну ілюстрацію до твору.

Як працювати з ілюстрацією:

· Уважно розглянь малюнок.

· Визнач, кого (що) на ньому зображено.

· Визначт що зображено на передньому плані, а що на задньому.

· Який фон використав художник?

· Які кольори використав художник? Чому?

· Поміркуй, як кольори передають настрій картини.

· Порівняй ілюстрацію з текстом і визнач який саме епізод на ній зображений.

· Поміркуй, чому художник змалював саме цей епізод.

· Опиши своїми словами побачене на малюнку.

· Придумай назву до ілюстрації.

· Придумай власну ілюстрацію до твору.

Пам'ятка вчителю:

· Зробіть яскраве вступне слово.

· Створіть у дітей відповідний для розгляду картини емоційний настрій.

· Актуалізуйте життєвий досвід учнів.

· Прищеплюйте вміння помічати основне на картині та виділяти деталі.

· Розвивайте вміння аналізувати картину.

· Прищеплюйте учням любов до прекрасного, зокрема до мистецтва.

в) робота з апаратом організації засвоєння знань:

Тема: Пряме і переносне значення прикметників. (Українська мова 4 клас)

Робота із вправою 199 ст. 99:

а) читання наукового і художнього текстів на тему „Ніч”.

- Діти, прочитайте два тексти про ніч і прослідкуйте, яка між ними різниця.

б) словникова робота.

- Правильно прочитайте слова після текстів.

- Прочитайте їх пояснення.

- Складіть речення з цими словами.

- Чи є ще в тексті незрозумілі вам слова?

- Хто може їх пояснити?

в) з'ясування мети кожного з творів.

- З'ясуйте мету кожного тексту.

- Де можна зустріти перший текст? Який це текст? (художній)

- А де можна зустріти другий текст? А який це текст? (науковий)

- Знайдіть у цих текстах прикметники до слова ніч.

- Які ще прикметники можна дібрати до цього слова? Запишіть їх.

- Знайдіть у двох текстах слова і вирази вжиті у переносному значенні.

- Які висновки з цього можна зробити?

- Спишіть художній текст та підкресліть в ньому прикметники.

- Зробіть морфемний аналіз прикметників вжитих у переносному значенні.

Як працювати з правилом:

· Уважно прочитай правило.

· Розглянь наведені приклади.

· Придумай власні приклади.

· Сформулюй правило своїми словами.

· Декілька раз повтори правило.

· Виконай декілька впав, які вимагають застосування цього правила.

Як працювати із завданням:

· Уважно прочитай інструкцію.

· Подумай, що потрібно виконати, що для цього варто пригадати.

· Склади для себе план виконання.

· Виконай завдання за складеним планом.

· Перевір правильність виконання завдання.

· Виправ помилки, якщо це необхідно.

Пам'ятка вчителю:

· Готуючись до уроку, добре подумайте, які вправи слід пропонувати учням для самостійної роботи, над якими слід попрацювати колективно, які завдання слід дати на домашнє завдання.

· Проаналізуйте, які вправи можуть викликати в учнів труднощі при їх виконанні, які завдання потребують спеціальної підготовки учнів.

· Підбирайте завдання різного характеру (ввідні, тренувальні і т.п.)

· Передбачте орієнтовні відповіді учнів.

· Ознайомлюйте учнів зі структурою завдання.

· Пропонуйте їм алгоритмічні записи.

· Надавайте допомогу учням при виконанні завдань лише тоді, коли це дійсно необхідно.

· Працюючи зі схемами і таблицями, знайомте учнів з їх будовою (рядок, стовпчик, комірка).

· Навчайте розрізняти складові.

· Навчайте учнів колективно та самостійно складати схеми і таблиці, які допоможуть їм у навчанні.

г) робота з апаратом орієнтування:

Тема: Книги - міст у світ знань. (Читання 4 клас)

- Сьогодні ми розпочинаємо вивчати новий розділ. Відкрий

- те підручники на с. 5. Як ви гадаєте, який напис означає назву роз

- ділу? Чому? Зачитайте його. Зверніть увагу, де і як написані ці

- слова.

- Про що йтиметься в цьому розділі? (Діти висловлюють свої припущення. Після цього зачитуємо короткі відомості про зміст розділу і розглядаємо ілюстрацію)

- Які ще написи виділяються на цій сторінці? Зачитайте їх. Це -- назви тем, які включає розділ.

- Про твори, вміщені в підручнику, можна дізнатись зі

- «Змісту». Давайте подивимося, чи не забули в ньому про наш розділ. Для цього відкрийте підручники на с. 123. Розгляньте її.

- А як у «Змісті» підручника виділені назви розділів і тем?

- Перегляньте весь «Зміст». Скільки розділів ми вивчатимемо? А

- скільки тем? Який розділ включає найбільше тем?

- Як у «Змісті» виділяються розділи? А на сторінках підручника? Давайте переконаємось, що усі назви розділів виділені голубим кольором і написані на вишитому рушникові. Щоб ви порадили для цього зробити? (Вислуховуємо пропозиції дітей)

- Звичайно, можна гортати підручник, але краще і швидше подивитися за «Змістом», на якій сторінці починається розділ, знайти цю сторінку і порівняти її з уже розглянутою. Перший твір розділу знаходиться на с. 36. Отже, нам потрібна попередня сторінка. Давайте відшукаємо її. (Діти розглядають сторінку і роблять висновок про те, де написані назви розділів. Початок наступного розділу вони шукають самостійно, користуючись «Змістом».)

- Отже, кожен розділ розпочинається написом на рушничку, тематичною ілюстрацією, короткими теоретичними відомостями і переліком тем (якщо такі є).

- А тепер подивіться, який твір розпочинає наш розділ. Знайдіть його. Розгляньте цю сторінку. Який напис виділяється? Чому? Вдома переконайтеся, що усі назви тем записані однаково -- у віночку. Як ви це зробите?

Пам'ятка учню:

· Коли до тебе в руки потрапляє новий підручник, погортай його, подивися, хто його автор.

· Розглянь, з яких розділів складається підручник.

· Ознайомся зі змістом підручника.

· Розглянь сигнали-символи, які допоможуть тобі працювати з підручником.

· Ознайомся зі вступом, словничком …

Пам'ятка вчителю:

· Разом з дітьми розгляньте підручник.

· Допоможіть дітям ознайомитись зі структурними компонентами книги.

· Ознайомте дітей зі вступом чи словом до читача.

· Нагадайте, як слід користуватись підручником.

· Організовуйте роботу на уроках так, щоб звертати увагу дітей на рубрикацію, зміст, словничок підручника;

· Привчайте учнів самостійно знаходити потрібний розділ, текст чи вправу, користуючись змістом, сигналами-символами, умовними позначками.

2. Робота з підручником на різних етапах уроку:

а) перевірка домашнього завдання:

Різноманітність роботи з підручником на етапі перевірки домашнього завдання залежить лише від фантазії вчителя. Можливості використання підручника на цьому етапі практично невичерпні. Пропонуємо зразки орієнтовних завдань для роботи з підручником на етапі перевірки домашнього завдання:

· Фронтальне опитування з опорою на текст підручника.

· Відшукування правильної відповіді у тексті.

· Виконання завдань, аналогічних до виконаних вдома.

· Відшукування учнями аналогічних завдань.

· Перебудова завдань, виконаних вдома.

· Переказування тексту, прочитаного вдома.

· Декламування віршів.

· Відшукування у підручнику подібних текстів.

· Бесіда на основі прочитаного.

· Складання завдань, аналогічних тим, які виконувалися вдома.

б) актуалізація опорних знань учнів:

Тема: Підсумковий урок з розділу „Із скарбниці народів світу”. (Читання 4 клас)

Вікторина:

Хто з відомих казкарів світу любив у дитинстві грати в театр, сам шив своїм артистам костюми і вигадував для них усілякі пригоди? (Ганс Крістіан Андерсен)

Ким у світі вважають Г. К. Андерсена? (Королем казки)

Героїв якої відомої казки зображено на цій ілюстрації? («Дюймовочка»)

Про кого з казкових героїв можна так сказати: «Добре щире серце ніколи не буває гордим»? (Гидке каченя)

Відшукайте серед героїв цих ілюстрацій того, кому належать слова: «Спокійно, тільки спокійно!» (Карлсон)

Впишіть у клітинки прізвище автора казки «Про Карлсона, що живе на даху». (Ліндгрен)

Хто з казкових персонажів висловлював таку пораду: «Якщо ви послухаєтесь цієї поради, то будете щасливі все життя. Вам треба лише викупатись у річці в тому місці, де я покажу, а все інше я влаштую сам»? (Кіт у чоботях)

8. Хто «батько» цієї казки? (Шарль Перро)

Назвіть розділ, який ви прочитали.

Твори яких жанрів вміщені в цьому розділі?

Яка особливість казки?

Ви, діти, прочитали велику кількість казок, працюючи над розділом. Сьогодні ви дізнаєтеся, звідки беруться казки. Про це вам розповість видатний фінський письменник Захаріас Топеліус, відомий вам як автор казки «Про Березу та Зірку».

Пам'ятка вчителю:

· Для актуалізації опорних знань учнів прочитайте декілька статей, щоб пригадати певні відомості.

· Повторіть необхідні правила, алгоритми.

· Ознайомтесь із передтекстовими завданнями і запитаннями.

· Виконайте ввідні вправи.

в) вивчення нового матеріалу:

Тема: Підсумковий урок з розділу „Із скарбниці народів світу”. (Читання 4 клас)

1. Словникова робота.

- Перш ніж дізнатися, звідки приходять до нас казки, прочитайте слова, записані на дошці.

верес - низький вічнозелений кущ із дрібними листками та рожевими квіточками;

межа - границя чогось, незорана вузька смуга між полями;

скроні - бокова частина голови від вуха до лоба, висок;

паморозь - схожі на іній опади, які в морозну погоду осідають на гілках дерев, дротах.

діаманти - дорогоцінне каміння;

предковічні - старовинні, дуже давні.

2. Первинне сприймання тексту.

- Послухайте текст «Де беруться казки» і скажіть: «Хто може розповісти силу-силенну казок, більше, ніж будь-хто з людей?»

3. Естафета.

- Чому автор пише, що зоряні казки найвеличніші і найчистіші?

4. Вибіркове читання.

- Відшукайте ті рядки, які підкажуть, де саме, у яких місцях можна

знайти казки.

- Підтвердіть словами тексту, якими словами пише казки природа.

5. Мовчазне читання.

Поділіть текст на частини.

Про що розповідається в кожній частині зокрема? Дайте назву кожній частині.

Складання плану.

Читання упівголосу.

- Підготуйтеся розповісти, де беруться казки?

Пам'ятка вчителю:

· Ретельно підбирайте завдання для вивчення нового матеріалу.

· Завдання мають бути цікавими та посильними для учнів.

· Намагайтеся ретельно попрацювати із кожним завданням, текстом чи ілюстрацією.

· Намагайтесь урізноманітнити роботу з підручником на цьому етапі уроку, щоб учні менше втомлювалися та краще сприймали новий матеріал.

г) закріплення вивченого матеріалу:

Тема. Спостереження за зміною закінчень прикметників у різних відмінкових формах. Опис зовнішності людини. (Українська мова 4 клас)

1. Робота з підручником. (Вправа 227.)

а) Запис поданих прикметників у місцевому відмінку.

б) Добір антонімів до виділених слів. (Далекий -- близький, воло

га -- суха, гомінливе -- спокійне, тихе.)

в) Складання речень із словосполученнями та записування одного

речення.

2. Робота з текстом (за вправою 228).

Доберіть заголовок до поданого тексту.

- Спишіть текст, ставлячи прикметники у потрібному відмінку.

- Визначте відмінок прикметників і надпишіть його скорочено над словами.

- Розберіть за членами третє речення. (Дерева вбрались у казкові білі шати).

3. Робота над описом зовнішності людини.

а) Читання опису зовнішності людини, поданого у підручнику

(вправи 39, 40).

б) Спостереження за словами-ознаками, які стосуються зовнішності людини (обличчя, волосся, ніс, очі).

в) Опис зовнішності одного-двох учнів класу (хлопчика і дівчинки

за їх бажанням), або друга (подруги), знайомого (знайомої).

(Описує один учень, а решта уточнюють, доповнюють його. Доцільно

спрямовувати висловлювання дітей. Вчитель звертає увагу учнів на важливість розглянутого вміння у житті, особливо для художників, лікарів, акторів, працівників органів правопорядку.)

4. Самостійна робота (за вправою 230).

а) Виконання вправи за двома варіантами (по два речення).

б) Обмін зошитами і взаємоперевірка роботи.

в) Добір синонімів до слова кривавий, які передають ознаки за

кольором. (Кривавий, червоний, гарячий.)

Пам'ятка вчителю:

· Підбирайте різного роду тренувальні вправи з урахуванням індивідуальних особливостей учнів.

· Ретельно працюйте з підручником на цьому етапі уроку, адже від цього залежить рівень закріплення знань учнів.

· Під час закріплення матеріалу також слід дбати про урізноманітнення форм самостійної роботи з підручником: читання й складання простих і розгорнутих планів з окремих параграфів чи розділів підручника; читання підручника й підготовка відповідей за планом викладання нового матеріалу вчителем; підготовка відповідей і розгорнутих виступів за спеціальним завданням учителя; виконання практичних завдань і вправ за підручником або навчальним посібником.

3. Самостійна робота з підручником та під безпосереднім керівництвом вчителя:

а) самостійна робота з підручником:

Самостійна робота з підручником може застосовуватися на різних етапах уроку: у процесі підготовки до вивчення нового матеріалу, на етапі закріплення вивченого і рідше - під час ознайомлення з новим матеріалом.

На етапі актуалізації - читання однієї чи навіть кількох статей з метою пригадати певні відомості (вчитель дає чітку установку, на що потрібно звернути увагу); повторення правила, способу виконання завдання тощо; ознайомлення учнів із так званими передтекстовими запитаннями та ін.

Як відомо, самостійна робота на ознайомлення з новим матеріалом рідко практикується у початковій школі, особливо на перших порах навчання. Мотивується це тим, що у молодших школярів ще не сформовані навички самостійного учіння. Доречною у зазначеному аспекті є установка на сприймання тексту (Прочитайте і подумайте, чому..., Прочитайте ідайте відповідь..., Прочитайте і порівняйте... та ін.); проведення підготовчої бесіди; аналіз ілюстративного матеріалу підручника тощо.

Самостійне опрацювання нового матеріалу з підручника є важливим засобом підвищення якості навчально-виховного процесу, але для цього вчитель насамперед повинен уміло підготувати учнів до самостійного вивчення матеріалу, ввівши їх в коло уявлень і понять, які учні мають засвоїти, зацікавити їх роботою, визначити конкретні завдання, що їх учні повинні самостійно розв'язати у процесі вивчення нового, вказати на прийоми осмислення і запам'ятання навчального матеріалу.

На етапі вивчення нового доцільно використовувати такі прийоми роботи з підручником: читання тексту по абзацах з наступним аналізом і засвоєнням прочитаного; читання тексту з наступною підготовкою відповідей па вміщені після нього запитання; читання тексту підручника з наступним складанням плану. Слід зазначити, що вся ця робота повинна проводитись під безпосереднім керівництвом вчителя.

Закріплення вивченого передбачає виконання певних завдань підручника - тренувальних (за зразком, за інструкцією, за завданням), творчих; повторне читання матеріалу.

На етапі закріплення можна використовувати такі прийоми роботи з текстом: засвоєння змісту виучуваного матеріалу безпосередньо па уроці, забезпечення міцного засвоєння навчального матеріалу в домашній роботі з підручником, підтвердження правильності відповіді на навчальне запитання посиланням на підручник, повторення навчального матеріалу в класі напередодні перевірки якості його засвоєння, використання підручника у роботі з дидактичними картками, використання підручника та довідника під час розв'язування задач, у тому числі й виконання контрольних робіт.

На етапі систематизації і узагальнення використовують бесіду або усне опитування, складання схем і таблиць учнями

Як правильно виконувати самостійну роботу:

· Підготуйся до неї: подумай, чого я буду навчатися, виконуючи самостійну роботу, і що потрібно знати та вміти, щоб її виконати.

· Склади план виконання.

· Виконай роботу.

· Перевір виконане.

Пам'ятка вчителю:

· Для самостійної роботи підбирайте лише посильні учням завдання.

· Постійно контролюйте та вносьте корективи в самостійну роботу учнів.

· Надавайте допомогу учням лише тоді, коли це дійсно необхідно.

· Обов'язково перевіряйте виконання самостійної роботи, щоб переконатися, що всі учні з нею впорались та розуміють її.

б) робота з підручником під керівництвом вчителя:

Робота з підручником під керівництвом вчителя широко розповсюдження у практиці сучасної школи. Цей метод часто застосовується вчителями, оскільки вони з легкістю можуть контролювати діяльність учнів, затрати часу мінімальні, робота може корегуватись та не вимагає особливих зусиль від вчителя. Зразки конспектів уроків з використанням підручника під керівництвом вчителя вже були представлені вище.

Отже, ми вважаємо, що застосування запропонованої нами експериментальної технології підтвердить нашу гіпотезу, що якість засвоєння знань та рівень сформованості у молодших школярів уміння працювати з підручником суттєво підвищаться за умови комплексного використання на уроках у початкових класах навчальної книги, а саме: організації роботи з підручником на різних етапах уроку та з різними структурними компонентами навчальної книги, яка здійснюється як під керівництвом учителя, так і самостійно.