Форми патріотичного виховання школярів у сучасній школі

Приведемо тут найбільш типові показники вікових психологічних особливостей підлітків та юнаків, що зустрічаються:

§ моторна активність;

§ сенсорно-перцептивна активність (здатність і потреба в сенсорних нових враженнях, їх відтворенні, збереженні);

§ інтелектуально-вольова активність (інтелектуальна ініціативність, допитливість, інтерес до виявлення зв'язків, причинно-наслідкових відносин, об'єктивування і відтворення “важких” ситуацій, виділення себе і поля дії і так далі);

§ мотивація і емоційно-виразна активність (соціальний діапазон життєвих мотивів, здатність їх до емоційно-виразного виявлення, “позначення ”, символізування, комбінаторики, заміщення);

§ здібність (її міра) до включення всіх цих форм психічної активності в реальну соціальну діяльність, поведінку, спілкування в ім'я їх ефективної побудови, регулювання і соціальної оцінки.

Перші чотири показники зароджуються і природно виявляються в “самодіяльності ” дітей цього віку. Останній показник є найбільш складним, інтегральним. Він визначає в психологічному сенсі позицію підлітка та юнака вже як дорослого, діяльність якого характеризується всіма основними рисами суспільно-корисної діяльності. Виховання цієї здатності через негативну оцінку, осудження веде до порушення спадковості з попереднім психічним розвитком.

Навпаки, виховання здібності до цільової регуляції діяльності через заохочення, позитивну оцінку успіхів підлітків та юнаків зберігає багатство попередніх досягнень психічного розвитку молодших школярів. Дії відповідно до необхідного результату формують у підлітків та юнаків такі якості, стійкість поведінки, здібність до мобілізації, до дії з урахуванням чинника часу, до регуляції своїх станів відповідно до результату, що досягається. Школа покликана піклуватися про формування психології дитини, у вихованні її у дусі терпимості і братської любові до людей, школа зобов'язана навчити молодих людей умінню розрізняти добро і зло. Патріотичне виховання повинне гармонійно поєднуватися із залученням учнів до кращих досягнень світової цивілізації. Дана система повинна сприяти виробленню патріотичного мислення, прихильності до своєї національної спадщині і усвідомленню його ролі і місця в світовому духовному розвитку, також пошані і відвертості до всіх інших систем і традицій. Тільки глибока і усвідомлена любов до своєї спадщини спонукає людину з повагою відноситися до почуттів інших, бути не байдужим до трагедій Вітчизни і народу.

У своїх дослідженнях В.А.Киричок [15] були визначені з урахуванням вікових особливостей критерії та їх показники патріотичної вихованості молодших школярів: емоційно-ціннісний, когнітивний, діяльнісно-поведінковий. На основі критеріїв були визначені три рівні сформованості патріотичної вихованості: високий, середній, низький.

До високого рівня патріотичної вихованості в ході констатувального експерименту були віднесені в експериментальних класах 8% учнів, у контрольних - 7,6%. До середнього рівня в експериментальних - 31,3%, в контрольних - 31,2% учнів; до низького в експериментальних - 60,7%, а в контрольних - 61,2% учнів.

Проведений констатувальний експеримент дає підстави стверджувати, що формувати патріотизм у молодших школярів потрібно з першого класу. Для цього необхідно: оновити його зміст, урізноманітнити форми та методи більш сучасними (метод проектів, інтерактивні технології), які б давали можливість залучити школярів до відповідної діяльності, забезпечували процес спілкування з однолітками з питань патріотизму, сприяли вияву інтересу до історії свого народу, своєї родини, залучала родини учнів до участі у виховній роботі школи; розробити програму, яка б дозволяла систематично використовувати елементи народної педагогіки, традиції національного виховання; сприяла розвитку творчості молодших школярів, дозволила оновити матеріали музеїв або куточків історії своєї родини, населеного пункту, як результат проведеної роботи з патріотичного виховання.

2.3 Аналіз передового педагорічного досвіду в процесі патріотичного визовання

Визначити зміст, форми і методи, які б сприяли зростанню патріотичної вихованості молодших школярів може значно допомогти вивчення практичного досвіду кращих вчителів шкіл України.

У патріотичному вихованні школярів в нашій країні існує давня й позитивна традиція. Ще за радянських часів передові педагоги-подвижники, такі як Сухомлинський, досягали значних успіхів у патріотичному вихованні, педагогами України накопичено великий виховний досвід, розроблені численні форми та методи. Але сьогодні нагальною є необхідність їх оновленя.

Нажаль, виходячи з вивченої періодики та монографічних робіт, в першу чергу необхідно констатувати, що сьогодні вчителі України ще не достатньо володіють сучасними формами та методами патріотичного визовання.

Проведене анкетування вчителів [15] виявило їх недостатню обізнаність (до 40%) у сучасних інноваційних формах та методах патріотичного виховання учнів 1-4-х класів, невміння їх використовувати у навчально-виховному процесі початкової школи. Вчителі, в основному, називають традиційні усталені форми і методи: розповіді, бесіди, свята, конкурси, змагання, зустрічі з односельцями, ветеранами ВВВ, екскурсії, перегляд фільмів, участь в акціях, читання та обговорення книг з патріотичної тематики тощо. Серед сучасних форм і методів названі метод проектів, КТС, метод ситуацій, відвідування і перегляд художніх виставок, музеїв, диспути, ігрові методики, участь в акціях (добродійних, екологічних) тощо. Але, нажаль, ці вибори часто поодинокі і названі не всіма вчителями.

Це відбулося тому, що за найбільш поширеними в педагогічній літературі класифікаціями методів виховання розподіл відбувався за ознакою спрямованості на сфери особистості і, головним чином, цей термін пов'язувався виключно з діяльністю педагога (М.І.Болдирєв, М.К.Гончаров, Ф.Ф.Корольов, Т.А.Ільїна, І.Т.Огородніков, Г.І.Щукіна).

Разом з тим, можна назвати й чисельний позитивний досвід впровадження нових форм та методів патріотичного виховання. В ході вивчення матеріалу відібраного для дослідження мною було виділено такі основні методи і форми роботи, що сьогодні активно використовуються педагогами: розповідь вчителя, бесіда, міні-дискусія, опитування, інтерв'ювання, анкетування учнів, інтерактивні технології (мозковий штурм, обговорення по групам), метод проектів; ігрові методики (ігри-мандрівки, козацькі забави, історичні подорожі у часі, змагання тощо), творчі завдання та роботи учнів (вікторини, складання ребусів, кросвордів, конкурси малюнків, міні-оповідань, казок).

Враховуючи недостатньо розкритий потенціал інноваційних методів у патріотичному вихованні в ході дослідження особлива увага приділялась сучасному методу проектів. Зокрема цікавий практичний досвід опанування цим методом у Шендерівському НВК ДНЗ - ЗОШ І-ІІІ ступенів, Корсунь-Шевченківській ЗОШ І-ІІІ ступенів № 1 та Степанівської загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Черкаської області, які є послідовниками педагога-гуманіста, великого патріота О.А.Захаренка. Важливим напрямком реалізації програми патріотичного виховання молодших школярів в цих школах стали теми проектів „Я і моя родина” та „Мій родовід”[26].

Цікавим є досвід проведення методу проектів, присвяченого проблемі родоводу, ми відмітили, що саме завдяки застосуванню цього методу в учнів виховуються такі якості, особливості характеру як повага і відданість батькам, сім'ї, родині, готовність до взаємодопомоги, шанування традицій, звичаїв свого народу, культивується усвідомлення власної національної гідності, честі, внутрішньої свободи, гордості за свою землю і народ, формується високомовна культура.

Метод проектів - одна з педагогічних технологій, яка сприяє реалізації особистісно-орієнтованого підходу в патріотичному вихованні дітей, стимулює інтерес учнів до проблеми, дозволяє оволодівати їм необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організовувати проектну діяльність щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів. Суть цієї педагогічної технології, на думку С.Сисоєвої полягає у стимулюванні інтересу учнів до проблеми, оволодінні ними необхідними знаннями і навиками для її вирішення, організації проектної діяльності щодо вирішення проблеми, а на виході - практичне застосування отриманих результатів. Головним є те, що результат можна побачити, осмислити, відчути, застосувати в реальній практичній діяльності [31, с.120].

Так, у спеціалізованій експериментальній школі № 43 Солом'янського району м. Києва був реалізований на практиці творчо-пошуковий, міжпредметний вид проекту з патріотичного виховання учнів „Я - дитина України” в рамках нашого наукового дослідження.

Довготривалий проект, який тривав усі роки навчання дітей в початковій школі (з першого по четвертий клас) мав наступні підпроекти по класах: Перший клас - „Ми - маленькі українці”. Його метою було ознайомлення шестирічок зі своєю Батьківщиною, рідним краєм, рідною мовою, залучення дітей до історії та культури українського народу, сприяння їхньому усвідомленню себе частинкою великого українського народу. Другий клас - „Книга - мій кращий друг”. Основними формами роботи з дітьми були: екскурсії до музеїв, читання дитячої літератури, розповідь вчителя, участь в усних журналах до Дня української писемності та мови, конкурсах, виставках творчих робіт, зустрічі з відомими українськими дитячими поетами та письменниками тощо. У третьому класі підпроект мав назву - „Як тебе не любити, Києве мій!”. У рамках цього підпроекту діти відвідували музей історії Києва, етнографічний музей під відкритим небом у селі Пірогово, знайомились зі своїми славетними земляками, які прославили рідне місто, Україну; брали участь у дитячих конкурсах поезії, пісні, художнього слова, виставках малюнків, присвячених темі підпроекту.

У спеціалізованій експериментальній школі № 43 Солом'янського району м. Києва завдяки творчим зусиллям колективу вчителів початкових класів (чотири класи однієї паралелі - 6 вчителів та вихователів ГПД, близько 120 учнів 1-4-х класів) нами був реалізований на практиці творчо-пошуковий, міжпредметний вид проекту з патріотичного виховання учнів „Я - дитина України” в рамках нашого наукового дослідження. Керівниками проекту були вчителі початкових класів Кметь Л.М., Шелег С.В., Костюченко Н.А.

Враховуючи вікові особливості дітей молодшого шкільного віку, їхній потяг до ігрової діяльності з метою формування усіх компонентів патріотизму дітей даної вікової групи використовуються різні види ігор: історичні ігри-подорожі у часі, ігри-мандрівки, спортивні ігри-змагання, ігри-змагання, свята (наприклад, „Козацькі забави”), ігри-драматизації „за змістом казок”, навчальні ігри на уроках з виховним навантаженням патріотичного характеру тощо.

Це позитивно позначається на динаміці патріотичної вихованості учнів 1-4-х класів.

Патріотичне виховання школярів в сучасних умовах неможливе без застосування інтерактивних (дискусійних методів). Найбільш дієвими методами виховання тут є: 1) інтерактивні технології, зокрема, міні-диспути, мозковий штурм, обговорення по групам та метод проектів; 2) найбільш вдалими виявились проекти: „Я і моя родина”, „Мій родовід”, „Я - дитина України”, „Пізнай Україну” тощо[15].

Виховання патріотизму у школярів передбачає застосування великого арсеналу виховних форм і методів, які типологізуються за організаційною формою. Серед них слід назвати такі форми роботи як індивідуальна, групова, колективна, масова, самостійна, систематична, епізодична, домашня тощо.

Використовувані педагогами у виховній практиці індивідуальні форми роботи дозволяють краще пізнати особливості виховання патріотизму школярів, а також розкрити індивідуальність, здібності і нахили дітей. Як батьки, так і школярі в свою чергу можуть отримати кваліфіковану консультацію, пораду педагога з тих чи інших питань чи проблем, які їх турбують. Практика показала, що переваги цієї форми роботи полягають у тому, що вона дозволяє кожному учаснику виховного процесу поглиблювати і закріплювати знання, виробляти необхідні вміння, навички, формувати досвід пізнавальної творчої і виховної діяльності[35].

Використання групових форм роботи дозволяє об'єднати учнів за інтересами, активізувати процеси самоосвіти і самовиховання учнів, до яких відносяться всі види групової навчально-виховної діяльності учнів, наукових об'єднань, гуртків, бесіди, диспутів тощо.

Важливою формою групової роботи по патріотичному вихованню школярів є політінформація[18].

Під час політінформації вчителі й вихователі в доступній формі розповідають про події, що відбуваються в нашій країні, про досягнення науки й техніки, медицини, сільськогосподарського виробництва. Особливе місце займають повідомлення про досягнення українського народу, в тому числі про людей свого міста, села, району. Назви можуть бути різні „Новини”, „Події тижня”, „Життя Батьківщини”, „Вісті України”.

Вся система інформування школярів має бути спрямована на виховання в них громадянського бачення світу, знання життя країни, формування політичної культури. Проводячи таку роботу, важливо формувати у дитини особисте ставлення до подій, хвилювання її за долю майбутніх поколінь, за долю співвітчизників.

Навчити школяра працювати з пресою, використовувати цей матеріал під час проведення політінформацій - завдання вчителів, вихователів, батьків.

Політінформацію рекомендуємо проводити у формі коротеньких повідомлень про основні події життя України та країн ближнього та дальнього зарубіжжя. Такі повідомлення можуть тривати не більше 5 - 20 хвилин.

Масові форми роботи використовувані педагогами бувають простими і комплексними. У простих - зміст розкривається, в основному, за допомогою одного засобу, методу (виступ, лекція, диспути тощо), тоді як у комплексних масових формах за допомогою різноманітних засобів та методів, що визначили складну структуру заняття.

У залежності від обраних і використаних методів виховного впливу, форми роботи поділяються на: вербальні (інформування, лекції, конференції, круглі столи); практичні (екскурсії, олімпіади, конкурси, ігри); наочні (виставки, тематичні стенди, шкільні газети). Спосіб організації кожного виду діяльності потребує творчого підходу з боку педагога.

Ефективність довело також використання допоміжних форм навчальної роботи, а саме: навчальні екскурсії, домашні самостійні роботи, які доповнювали і урізноманітнювали позаурочну діяльність учнів.

Зокрема, екскурсії є важливим чинником у пробудженні інтересу в учнів до патріотичних цінностей, збагачують уявлення і знання про Україну, рідний край, сприяють розвитку пізнавальних інтересів учнів їх світогляду. Демонструючи певні зразки і даючи їм оцінку, дорослі впливають на емоційний стан учнів, формуючи у них вишуканий смак.

Взагалому необхідно відмітити широкий спектр практичних форм та методів, різноманітність заходів патріотичного виховання. Кращі, на мій погляд, зразки сценаріїв досвідчених шкільних педагогів наведено у Додатках.

Висновки до розділу ІІ:

1. Основними напрямками роботи педагогів при виборі форм та методів патріотичного виховання у сучасній школі слід вважати виховання:

- поваги до Конституції держави та державної символіки;

- політичної культури;

- правосвідомості;

- культури міжнаціонального спілкування;

- усвідомлення загальнолюдських моральних цінностей;

- поваги до національної ідеї, мови;

- -національної свідомості та українського патріотизму

- любові до Батьківщини, її історії та культурної спадщини.

2. Основними формами патріотичного виховання школярів є:

- інформаційно-масові (дискусії, диспути, конференції, “філософський стіл”, “відкрита кафедра”, інтелектуальні аукціони, ринги, вікторини, вечори, подорожі до джерел рідної культури, історії держави і права, “жива газета”, створення книг, альманахів);

- діяльнісно-практичні (творчі групи, осередки, екскурсії, свята, театр-експромт, ігри-драматизації, огляди-конкурси, олімпіади);

- інтегративні (шкільні клуби, фестивалі, асамблеї, гуртки);

- діалогічні (бесіда, міжрольове спілкування);

- індивідуальні (доручення, творчі завдання, звіти, індивідуальна робота тощо);

- наочні (шкільні музеї, кімнати, зали, галереї, виставки дитячої творчості, книжкові виставки, тематичні стенди тощо).

3. Виховання патріотизму потребує врахування вікових особливостей шкрлярів.

4. Педагоги повинні враховувати роль сім'ї та узгоджувати шкільне та сімейгне виховання.

5. У патріотичному вихованні школярів накопиченозначний передовий педагогічний досвід.

ВИСНОВКИ

В усі часи кожна держава світу з моменту свого створення дбала про належний вишкіл підростаючого покоління своїх громадян, адже від його якості залежало її майбутнє. Набуття Україною статусу незалежної республіки поставило перед суспільством завдання створити ефективну систему національного виховання молоді, одним із головних напрямків якого є патріотичне виховання. Реалізація даного завдання з перших днів була ускладнена відмінністю регіональних підходів до трактування вітчизняної історії, мовного питання, національної ідеї, національною, релігійною та ідеологічною багатоманітністю населення нашої країни. Дуже швидко до цього додалися зростаюче загострення проблем соціально-економічного розвитку, різке майнове розшарування суспільства, знецінення моральних норм і цінностей, що почало активно сприяти формуванню патріотичного нігілізму та перебільшеного прояву націоналізму. Все це відбувається при могутньому наступі глобалізації, особливо небезпечному для України як держави, яка тільки стала на шлях незалежного розвитку.

З огляду на ці чинники цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства. Турботу щодо її вирішення проявили як владні інституції (відповідні нормативні та концептуальні документи Президента, Верховної Ради, уряду, міністерств), так і вітчизняні педагоги, громадські та літературні діячі (І.Бех, К.Чорна, О.Вишневський, В.Коваль, О.Тимошенко, М.Врублевська, О.Коркішко, М.Стельмахович, І.Дзюба, В.Раєвський, В.Вітовський та багато інших). З нашої педагогічної спадщини збереглися й не втратили актуальності погляди на цю проблему Г.Ващенка, І.Огієнка, К.Ушинського, В.Сухомлинського, І.Франка тощо, але, попри цей значний теоретичний багаж, бадьорі звіти заступників з виховної роботи про виконання заходів патріотичного виховання школярів, говорити про його дієвість на фоні системних проявів хамства, байдужості, соціального егоїзму, цинізму, невмотивованої агресивності й жорстокості, неповажного ставлення до права, державних і соціальних інститутів, масової трудової еміграції, корупції, продовження протистояння в оцінці вітчизняної історії та інших негативних явищ суспільного життя не доводиться.

Разом з тим, слід відзначити, що педагогами нашої країни поступово накопичується значний практичний педагогічний досвід патріотичного виховання. Ця робота ведеться на концептуальній основі українського патріотизму та національної ідеї.

Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є: інформаційно-масові ; діяльнісно-практичні; інтегративні; індивідуальні; наочні.

У процесі організації патріотичного виховання педагоги дотримуються таких принципів:

· національної спрямованості;

· гуманізації виховного процесу;

· самоактивності і саморегуляції;

· культуровідповідності;

· полікультурності;

· соціальної відповідності.

Вивчення передового досвіду кращих представників педагогічних колективів України дало змогу ознайомитись з формами та методами виховної роботи, збагатитись практичними методичними розробкамию

ЛІТЕРАТУРА

1. Державна національна програма «Освіта» (Україна XXI століття). - К.: Райдуга, 1994. - 112 с.

Концепція національно-патріотичного виховання молоді. Затверджено спільним наказом Міністерства України у справах сім'ї, молоді та спорту, Міністерства оборони України, Міністерства культури і туризму України та Міністерства освіти і науки України від 27 жовтня 2009 року, N 3754/981/538/49. //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://petschool.at.ua/publ/vchitelju/koncepcija_nacionalno_patriotichnogo_vikhovannja_molodi/6-1-0-49

Національна програма патріотичного виховання громадян, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України, 15 верес. 1999 р.: (Витяг) // Директор шк.- 2003.- № 29-32.- С. 16-18.

основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України. Програма Міністерства освіти і науки України. - К.: Основи, 2007. - 68 с.

2. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. - К.: Либідь, 2003. Кн.1: Осо-бистісно орієнтований підхід: теоретико-технологічні засади. - 280 с.

Бех І.Д Виховання особистості: Сходження до духовності / Іван Дмитрович Бех. - К.: Либідь, 2006. - 271 с.

Вишневський О. Ще раз про народження громадянина: національне і громадське у сучасному українському вихованні // Освіта. - 2002. - №8-9. - С.6-7.

Власова Н. Ф. Концептуальні ідеї патріотичного виховання в системі освіти./ Електронний збірник наукових праць Запорізької обласної академії післядипломної педагогічної освіти, Випуск №4: Загальна, педагогічна та вікова психологія. //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://virtkafedra.ucoz.ua/el_gurnal/pages/vyp4/vyhovanna/vlasova.pdf

Врублевська М. Шкільна програма громадянського виховання “Я - людина, патріот, громадянин, гуманіст, сім'янин” // Виховна робота у школі. № 2. - 2005. С.15

3. Гарнійчук В. Поняття “патріотизм” у сучасній педагогічній теорії. //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/natural/VKhNU/Nzkp/2008_21/05.htm

4. Гевко О. Суть та особливості національно-патріотичного виховання засобами декоративно-ужиткового мистецтва // Рідна школа. - 2003. - №5. - С.25-26.

5. Журба К.О. Виховання патріотизму молодших підлітків у взаємодії сім'ї і школи.//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1886/15/

Каюков В. Школа виховання національної гідності // Освіта. - 1999. - №49-50. - С.4.

Кірішко Л. М. Патріотичне виховання учнівської молоді в умовах сучасного навчального закладу. // Методичний вісник. - Кіровоград : Видавництво обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського. - 2010. - № 46 - С. 270.

6. Киричок В. А. Інноваційні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності../ Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми виховання патріотизму підростаючої особистості в умовах глобалізації».//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1886/15/

Киричок В. А. Сучасні форми і методи патріотичного виховання молодших школярів у позаурочній діяльності. // Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді. Збірник наукових праць./ Ін-т проблем виховання АПН України. -- Кіровоград: ТОВ «Імекс-ЛТД», 2010. -- Вип. 14, кн. І. - С.134-145.

7. Кловак Г., Ткаченко В. Формування етнічної самосвідомості школярів - важлива проблема сучасної національної школи України // Учитель. - 2000. - №1-3. - С.38-40.

Коркішко О.Г., Саяпіна С.А. Політінформація як метод виховання патріотичних почуттів учнів загальноосвітньої школи..//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/pednauk/2008_1/132.pdf

Кошіль М. Народне мистецтво - джерело національного виховання // Рідна школа. - 2000. - №6. - С.52-54.

Ляшко Л. Виховання патріотичних почуттів молодших школярів у творчій спадщині В. О. Сухомлинського // Школа першого ступеня: теорія і практика: Зб. наук. пр. - Переяслав-Хмельницький, 2002. - Вип. 4. - С.204-218.

Мартинюк І.В. Національне виховання: Теорія і методологія: Метод. Посібник. - К.: ІСДО, 1995. - 160 с.

Марушій О. Шляхи активізації патріотичного виховання в школі // Рідна шк.- 2001.- № 5.- С. 22-24.

Матеріали ІІІ Міжнародної конференції з питань патріотичного виховання молоді(26-27 листопада)/Запоріжжя. Акцент,2010. - 250 с.

Патриотически-ориентированное образование: методология, теория, практика/Ф.К. Быков, А.Н. Вырщиков, М.Б. Кусмарцев и др./Под общ. Ред. А.К. Быкова, А.Н. Вырщикова. М. Роспатриоцентр; Волгоград:НП ИПД «Авторское перо», 2005.- 400с.

8. Пащенко Д. Патріотичне і національне виховання - складові становлення громадянина // Шлях освіти.- 2002.- № 1.- С. 9-14.

9. Пилипенко Л. Теоретичні основи патріотичного виховання в сучасному педагогічному процесі./ Матеріали Міжнародної науково-практичної Інтернет-конференції «Проблеми виховання патріотизму підростаючої особистості в умовах глобалізації».//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1886/15/

Пономаренко Л. Виховання громадянськості у молодших школярів // Початк. шк.- 2001.- № 3.- С. 17-20.

10. Поплужний В. Патріотичні почуття і їх формування у школярів // Вісн. Акад. пед. наук України.- 1993.- № 1.- С. 143-150.

Сердюк Ю. Л. Патріотичне виховання. /Сайт Сакскої загальноосвітньої школи I-III ст. №2.//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://hghltd.yandex.net/yandbtm?text Fpatriotichne- vikhovannya. html&fmode=inject&mime=html&l10n=ru&sign=652339fb22a773ad52e5866b15ba446e&keyno=0

Сучасна освіта в Україні. //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://nauka.profi.net.ua/index.php?newsid=1173179419

Сисоєва С.О. Особистісно зорієнтовані педагогічні технології: метод проектів / С.О.Сисоєва // Метод проектів: традиції, перспективи, життєві результати: [практико зорієнтований збірник] / ред. - канд. істор. наук І.Г.Єрмаков. - К.: Вид-во „Департамент”, 2003. - С. 119-124.

Тимошенко О. Метод проектів як складова частина національно-патріотичного виховання // Директор школи. - 2008. - № 8.- С.10.

Тхоржевський Д. Виховання національної самосвідомості учнів - невідкладне завдання загальноосвітньої школи // Шлях освіти. - 2003. - №2. - С.28-30.

Чупрій Л.В. Патріотичне виховання в Україні: cтан і перспективи. //[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://sd.net.ua/2009/11/05/patrotichne_vikhovannja_v_ukran_ctan__perspektivi.html

Шкільна І. М. Практика виховання патріотизму старших підлітків у позаурочній діяльності.//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://oipopp.ed-sp.net/content/view/1886/15/

Щербань П. Проблеми сучасної освіти. //Літературна Україна". - 13 липня 2006.

Яременко Н., Устич Ю. Методичні рекомендації щодо організації патріотичного виховання дітей та учнівської молоді в умовах загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів.//[ Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://teacher.at.ua/publ/metodichni_rekomendaciji_shhodo_organizaciji_patriotichnogo_vikhovannja_ditej_ta_uchnivskoji_molodiv_umovakh_zagalnoosvitnikh_ta_pozashkilnikh_navchal/40-1-0-6813

Яроцький Л. В. Роль традицій у патріотичному вихованні молоді // Україна: минуле, сучасне, майбутнє: До 10-річчя незалежності України: [Матеріали обл. міжвуз. конф. Житомир, 30 трав. 2001 р.]. - Житомир, 2001. - С.109-115.

ДОДАТКИ

Додаток 1

Виховний захід

Тема: Конкурс Веселих і Кмітливих « Рідний край»

Автор розробки: Пилипенко Людмила Петрівна,

класний керівник 6-го класу Степанівської

загальноосвітньої школи І-ІІ ст. Черкаської обл.[30]

Очікувані результати: виховувати в учнів любов до рідного краю, патріотизм, розуміння приналежності до свого роду та нації.

В самому центрі України, по обидва береги Дніпра простягайся наділені щедрою природою землі Черкащини, історія яких сягає глибини віків. Тут здавна жили люди, свідченням якого є датоване 20-15 тис. років до н.е. поселення мисливців на мамонтів у селі Межиріччі Канівського району. Майже 6 тис. років тому на території краю набула поширення трипільська культура - одне з найяскравіших явищ стародавньої історії. Черкаська область - квітучий край з багатою історією і самобутньою духовною культурою. Неповторним поєднанням сучасного і минулого, реальності і легенди є унікальні історичні пам'ятки на тлі чарівної природи.

Ось наприклад, одна з легенд цього краю: «Дніпро і Десна» «Дніпро і Десна - брат і сестра - були колись людьми. Як стали вони дорослими, батько та мати благословили їх у дорогу. Домовились брат і сестра вийти в ранці, полягали спати. Десна проспала, а Дніпро прокинувся на світанку, порозвертав гори, порозчищав гирла і помчав степами. Десна, розплющивши очі, побачила, що брата немає, і заповзялась його шукати. Пустила ворона наперед, а сама побігла слідком. Летить ворон, летить, коли наздоганяє Дніпро, щоразу кряче. Чуючи це, сестра повертає до брата, а той убік - і долі.

Багато разів Десна майже наздоганяла Дніпро, багато разів повертав він убік (тому він такий кручений). На ворона напав рябець, почали вони битися. Чи довго билися, чи ні - а Дніпро побіг до моря. Як почула про те сестра від ворона, гайнула вздовж братового шляху і злилася з ним. Тепер Десна несе свої води ліворуч, а Дніпро - праворуч. Де є острови і скелі там річки розходяться. В ясний день видно, де Дніпро, а де Десна: в Дніпрі вода синя, а в Десні жовтувата. Десна тече тихо, а Дніпро прудко.»

Учні об'єднуються у дві команди. Обирають капітана. Готують девіз і привітання.

1 Конкурс.« Привітання.»

2.Конкурс. «Розминка». Відгадати загадки.

1. Із-за гаю, з-за діброви вийшли кралі чорноброві. Узяли водиці жбан, полили колгоспний лан. ( хмари )

2Без рук, без ніг, а малювати вміє. ( мороз )

3Коли нема мене - чекають,

Коли прийду - усі тікають, (дощ )

4Біла скатертина увесь світ вкрила. ( сніг)

5Гуде, реве, гілля ламає, пилюку піднімає, з ніг збиває. Чуєш його, та не бачиш, (вітер)

6Надворі горою, а в хаті водою, (сніг )

7Восени родюся, навесні вмираю, а узимку своїм тілом землю зігріваю, (сніг)

8Ой за лісом, за пралісом коні ржуть, а додому не йдуть, (грім )

9Всі його люблять, всі його чекають, а хто подивиться - кожен скривиться. (сонце)

10Високо стоїть, одне око має, всюди заглядає. ( сонце )

11Стукотить, грюкотить, мов сто коней біжить, (грім )

12Невидимий дух скинув з мене капелюх, (вітер )

13Без рук, без олівця малює без кінця, (мороз )

14Шумить, гуде і все горою йде. (вітер )

15Летіла птиця по синьому небі, розпустила крила і сонце закрила, (хмара )

16Гуляє в полі, та не кінь, літа на волі, та не птиця, (вітер ) * Послухайте ще одну легенду Черкащини.

«Легенда про Звенигору»

«У часи сивої давнини неспокійним було життя. Живеш собі й не знаєш, з якого боку біда прийде, звідкіль ворог посуне. Тож зібралися українські люди з усіх околиць, і почали думати й гадати, як захистити себе від несподіваних нападів ворога. Одні пропонували виставити на всіх кордонах потужну сторожу, інші вважали за краще обнести всю довколишню землю високою стіною. А був серед тих людей майстер-будівельник, вправний у своїй роботі й розумний у життєйських справах.

-Послухайте мене, мужі-браття. Не вистачить нам сил ані для сторожової служби, ані для будування великої стіни. Кожен бо з нас має сіяти-орати, жити своїм ремеслом. Зробімо так: на найвищій горі збудуймо місто-фортецю, щоб видно було ворога здалеку й захищатися було легше. А у фортеці поставимо високу сторожову вежу, на якій вдень і вночі вартуватимуть охоронці.

Так і зробили. Побудували потужну твердиню, а коли охоронці бачили ворога - били на сполох у всі дзвони. І лунав дзвін понад полями та лісами, і попереджував він усіх добрих людей про небезпеку. Тому й прозвали фортецю на горі Звенигорою.

Багато десятиліть вдавалося місцевим жителям у такий спосіб рятуватися від злих ворогів. Ані турки, ані татари, ані інші загарбники не могли подолати захисників Звенигори. Пішла слава про твердиню на всю Україну. Вороги вже боялися підступати до неї.

Але один татарський хан, почувши про Звенигору, надумав для власної слави захопити фортецю. Зібрав він багатотисячне військо й пішов на штурм Звенигори. Ледве встигли українці поховатися за стінами твердині, як численне вороже військо, наче чорною попоною, вкрило собою все довкола.

-Виходьте і здавайтесь на мою милість, - запропонував хан захисникам фортеці. -0 ви втратите свободу, ваші жінки і діти помруть у неволі, але всі залишаться живими.

-Не було нам такої ганьби ніколи, й ніколи не буде! - годі відповіли звенигородці.

Тоді хан оголосив початок штурму. Мужньо стояли оборонці міста, та сили були дуже нерівні. Вже полягли воїни сильні, уже жінки до зброї взялися, а вороже військо не тільки не маліло, а навпаки множилося. Не змогли захисники дати відсіч ворогові... Тоді ті, хто ще був живий, звернулися до бога з молитвою й проханням порятувати їх від ганьби, не дати потрапити в неволю.

Палкі молитви захисників Звенигори були почуті, в усій окрузі почувся гуркіт: це гора розступилася й сховала під собою фортецю й усіх, хто в ній залишився. Так і пішли завойовники ні з чим; не здобувши, ані слави, ані полонених невільників...

Звенигора не загинула. Місцеві мешканці розповідають, що у час коли знову над краєм кружляють чорні ворони біди, з-під землі чується тривожний дзвін. І сьогодні прислухаються люди до гори. «Чи не чути з-під землі дзвін? Чи не загрожує бува небезпека»»

3.Конкурс «Знайди зайвого».

1.Білка, вовк, корова, лисиця, ховрах.

2.Курка, гуска, індик, лебідь, качка.

3.Кріль, собака, свиня, кінь, хом'як.

4.Синиця, горобець, жайворонок, іволга, курка.

5.Береза, дуб, клен, черешня, акація, липа.

6.Конвалія, підсніжник, жоржини, ряст, волошки.

7.Пшениця, жито, овес, деревій, ячмінь.

8.Калина, бузина, ожина, конюшина, ліщина.

4 Конкурс «Ромашка».

Капітани відривають по пелюстці із «Ромашки» і команди дають відповіді на питання, що записані на зворотній стороні пелюстки.

1Що вивчає краєзнавство?

23 якими областями межує Черкащина?

3Звідки походить назва села Степанівка?

4Які форми рельєфу переважають у нашій місцевості?

5Назвіть корисні копалини нашої області

6Назвіть народні прикмети, що передбачають погоду

7Які річки протікають на Черкащині ?

8Найпоширеніші грунти Драбівщини

9Назвіть рідкісні рослини нашого краю

10Назвіть рідкісні тварини нашого краю

*До вашої уваги гарна древня легенда пов'язана з назвою струмка. Який омиває Тарасову гору з заходу - його називають Меланчиним потоком.

Коли у 13 ст. монгольський хан Батий ішов на Київ, він, розповідає легенда, переправився біля Княжої гори через Дніпро. На правому березі хан поділив своє військо: одна,більша, частина пішла на Київ, а друга - обложила руські міста Канів і Родень.

Коли канівські і роденські чоловіки полягли на полі бою, до зброї стали їхні сестри й дружини. За легендою, в бій їх повела вродлива й смілива юнка на ім'я Меланка. На смерть стояли жінки в борні з монгольським військом. Та сили були нерівними. Найдовше трималася красуня Меланка. Врешті й вона. Втративши сили, не змогла протистояти ворогові. На березі потоку, що омиває канівські кручі, випустила вона меча з закривавлених рук. Її іменем і назвали в народі той потік.

5. Конкурс «Розгадай ребуси»

Учасники розгадують ребуси про корисні копалини і назви річок.

6. Конкурс «10 Кроків.»

Учасник проходить 10 кроків і при цьому називає 10 назв рослин нашої місцевості.

*Напевно, немає на Черкащині такого місця, яке було б настільки пов'язане з різноманітними легендами і переказами, як уманська «Софіївка». Майже кожний куточок, кожна часточка парку має свою легенду.

Звісно, оповита переказами й та мить, коли красуня Софія, дружина Станіслава Щасного Потоцького, захотіла собі в подарунок парк-казку.

Кажуть, гуляла якось навесні графиня зі своїм чоловіком в уманському маєткові Потоцьких. Дійшовши ліском до річки Кам'янка, присіла красуня на бережку. -- Хочу я гуляти у чарівному рукотворному місці такому, як луги Версаля, де мені доводилося бувати при дворі Людовика XVI, говорила дружина до безтями закоханому графові. -А ще хочу, щоб це місце нагадувало стародавню Елладу, адже я грекиня! І щоб краса і пишність цих місць була гідна моїх предків, візантійських імператорів!

Так це було чи ні, але Станіслав Потоцький взявся до справи. Для задоволення забаганки дружини він не пошкодував 15 мільйонів золотих, змусив до тяжкої праці своїх кріпаків.

Ще один переказ, не такий романтичний, твердить, що плоска кам'яна брила біля Нижнього паркового ставка називається каменем Смерті через те, що під час будівництва «Софіївки» вона зірвалася й накрила великий гурт кріпаків. Мовляв, їхні кості й нині лежать під нею..

7. Конкурс «Турнір.»

Змагаються два учасники біля географічної карти Черкаської області. Вони по черзі називають географічні об'єкти. Перемагає той, хто назве більше.

8. Конкурс «Ланцюжок»

З кожної команди беруть участь по 3-4 учасники. Вони стають в коло і по черзі називають географічні об'єкти нашої місцевості. Другий учасник до попередньої назви додає свою, третій повторює назви першого і другого і додає третю і т. д. Наприклад.

1 - учасник - Рось;

2- Рось, Черкаси;

З- Рось, Черкаси, Степанівна;

Учасник, який не зможе повторити назви, або зіб'ється виходить з гри. Останній - переможець.

9. Конкурс « Домашнє завдання.»

Учасники повинні підготовити дома кросворди для суперників.

Над чигиринськими степами, над Тясмином здійнялася в небо висока кам'яна гора. На самій маківці гори з-під скелі б'є джерело. Світле, прозоре. Вода в ньому завжди прохолодна. Звідки воно взялося? Загадка природи. Поруч з джерелом - старовинний хрест - пам'ятник, на якому написано: « На пам'ять про воєводу Івана Ржевського, полковника Якова Коробку та інших православних і христолюбивих воїнів, що загинули в бою під час захисту Чигирина 1678 року від нападу 120000 турецько-татарської орди»

...У липні 1677 року з усіх боків оточило Чигирин стодвадцятитисячне військо турків і татар. Не хліба колосилися на березі Тясмину - то списи турецькі стирчали з ковили. Іржали коні. Важко гупали гармати. Кулі сипалися градом з турецьких рушниць. Ні вдень, ні вночі не стихала битва.

Минув тиждень. У фортеці є захисники, є порох, є харчі... але немає води. Захисники Чигирина почали помирати від спраги.

Тоді козаки вирішили видовбати в кам'яній скелі криницю. День за днем били скелю. Камінь іскрився, піддавався дуже важко.

Аж ось над фортецею з'явилася хмара. Сяйнула блискавиця - і вдарила в гору. Прокотилося відлуння, немов разом вдарили тисячі гармат. І сталося диво: тріснула, розкололася скеля - і звідти полилася прохолодна джерельна вода. Напоїли дітей козаки. Напоїли коней. Напилися й самі - сили відразу потроїлися. Кинулися козаки на військо Ібрагім-паші і розбили його. Минають віки, а джерело не висохло, не зміліло. В народі його називають громобоєм. І чигиринці вірять, що той, хто нап'ється з нього, здобуде особливу козацьку силу.

10 Конкурс «Реклама»

Команди готують дома рекламу туристичної фірми, рекламуючи природні та історичні куточки Черкащини.

Підсумок гри.

Додаток 2

Щоб у серці жило почуття Батьківщини

(З досвіду роботи педагогів області. Розробки виховних заходів)

Н.А.Андрусенко, вчитель початкових класів Петрівської загальноосвітньої школи І ступеня Петрівської районної ради

Величне свято Перемоги

(виховна година для учнів 3-4 класів)

Мета: ознайомити дітей з подіями Великої Вітчизняної війни, вчити робити самостійні висновки, спираючись на власні знання, розвивати вміння давати розгорнуті відповіді на запитання, будувати власну зв'язну розповідь, виховувати почуття пошани до учасників війни.

Обладнання: малюнки, які відображають щасливе життя в мирний час та зображають страхіття війни, виставка книг (повість П.Загребельного «Дума про невмирущого», збірка оповідань О.Довженка «Мати», збірка оповідань В.Кави «На те літо, після війни», роман Ю. Смолича «Вони не пройшли», збірка оповідань О.Копиленка «Допит», збірка оповідань Ю.Збанацького «З відрами вповні»), букети живих квітів.

Хід уроку

Класна дошка поділена на дві частини. На одній частині - яскраві кольорові малюнки з усміхненими дітьми, відображенням щасливого дитинства в мирний час, а на іншій - чорно-білі малюнки із зображенням страхіть війни, нещасних дітей та матерів.

I. Організаційний момент.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Бесіда за малюнками.

- Уважно розгляньте ці малюнки та висловіть свою думку: про що йтиме мова на сьогоднішньому уроці?

(Діти висловлюють думку)

2. Продовження бесіди.

- Звернімо увагу на ці яскраві малюнки. Мимоволі хочеться посміхатися цим дітям у відповідь. Чому їм так радісно?

(Тому, що вони ходять до школи; у них є тато і мама; вони можуть гратися іграшками, їсти смачні страви; вони живуть в чудових будинках; вони можуть про все мріяти і мрії їхні збуваються; ніщо не турбує їхній сон)

- Що ми можемо сказати про дітей на чорно-білих малюнках? Чому вони плачуть?

(Ці діти залишились без даху над головою; дехто з них втратив батьків чи, можливо, загубився; вони голодні, налякані, бо от-от почнеться стрілянина; їм треба ховатися, вони мерзнуть, хворіють; на кожнім кроці чекає смерть)

III. Оголошення теми і мети уроку.

- Про страхіття війни ви дізнаєтеся з книг, які перед вами на виставці. Звичайно, ми їх прочитати не встигнемо, але з окремими уривками нас ознайомлять учні нашого класу.

Потім ми всі разом складемо розповідь за малюнком. І я думаю, що після вивчення такої теми, жодної байдужої дитини в класі не залишиться.

IV. Слухання уривків про війну.

1. Уривок з повісті П.Загребельного «Дума про невмирущого».

2. Уривок з оповідання О.Довженка «Мати».

3. Уривок з оповідання В. Кави «На те літо, після війни».

V. Слово вчителя.

- Як бачите, війна нікого не жаліє: ні татусів - бійців, ні матерів, ні дітей. Від неї не можна заховатися. Ми тільки слухаємо, а нам страшно. В цьому затишному світлому класі ми можемо лише поспівчувати тим, хто пережив війну. Бо скільки бійців не повернулося додому! А скільки сімей не дочекалися батьків, синів, дідів, матерів, сестер з фронту! Довгих чотири роки тривала війна з фашистами. Забрала більше двадцяти семи мільйонів життів! Давайте спробуємо хоч на мить уявити, якою була радість людей, коли скінчилася війна. Це сталося 9 травня 1945 року. Щасливий, незабутній, світлий день для колишніх фронтовиків. Це свято не затьмариться у віках. В цей день люди завжди нестимуть квіти на могили Невідомих солдатів. І нині через багато років після закінчення війни серця сповнені глибокою вдячністю до воїнів, які здобули перемогу.

VI. Складання розповіді за малюнком на с. 109, с. 261, питаннями і словником.

1. Словникова робота:

- прочитування словосполучень «хоробрий воїн», «бойові завдання», «ордени і медалі», «бойові побратими».

- робота над значенням словосполучень «бойові побратими», «ордени і медалі».

2. Відповіді на запитання (з використанням малюнка та слів із словника)

- Кого ми бачимо на малюнку? (На малюнку ми бачимо дідуся з онуком)

- Як одягнений дідусь? (Дідусь у колишній військовій формі)

- Чому в нього так багато орденів та медалей? (він був хоробрим воїном, виконував найскладніші бойові завдання)

- Який настрій у дідуся? (Він радісний і схвильований)

- Що показує дідусь Петро онуку? (Він показує пожовклі фотографії своїх бойових побратимів)

- Яким голосом розповідає старий фронтовик про своїх друзів? (Він розповідає зі смутком, з болем у голосі)

- Як діти ставляться до дідуся? (Вони його дуже люблять і поважають)

3. Складання усної розповіді (2-3 учні)

4. Вибір заголовка.

5. Запис розповіді у зошит.

6. Перевірка виконаного завдання.

Зразок складеної дітьми зв'язної розповіді за малюнком.

Сьогодні зранку дідусь Петро якийсь незвичайний. Він і радісний, і схвильований. Одягнув свій колишній військовий костюм. А на грудях багато орденів і медалей. Волосся на голові геть чисто посивіло.

Дідусь Петро бере альбом і показує онукам пожовклі фотографії своїх бойових побратимів. Він розповідає про них з болем і сумом у голосі. Старий боєць береже цей альбом.

Онуки люблять і поважають свого дідуся. Вони горді за нього. Раді, що дідусь дожив до цих щасливих мирних днів.

VII. Підсумкова бесіда.

- На жаль, не всі дожили до цих днів. Але наш народ пам'ятає їх. В усіх куточках країни стоять пам'ятники та обеліски полеглим бійцям, їхні імена навіки викарбувані на меморіальних дошках.

Бесіда після прочитаного.

- Як ми з вами можемо віддати шану цим полеглим бійцям? (Ми покладемо квіти до могили полеглим бійцям у нашому селі і вшануємо пам'ять хвилиною мовчання)

- Після уроків ми з вами так і зробимо. Підемо до пам'ятника в парк і покладемо до його підніжжя квіти, принесені вами.

- Щоб ми з вами побажали собі і всім людям? (Миру на землі)

Приклади:

1. Нехай на світі всі народи

В добрі і злагоді живуть.(Д.Павличко)

2. Хай небо над нами не хмариться,

Й ніхто на планеті не свариться. (О.Пархоменко)

3. Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх дітей на цілім світі. (М.Познанська)

4. Палко миру ми бажаємо між народами всіма. (Г.Бойко)

- Так діти, ми проти війни, геть війну! (Вчитель знімає чорно-білі малюнки із дошки)

Размещено на Allbest.ru