Методика роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

Размещено на http://www.allbest.ru/

Луганський нацiональний університет iменi Тараса Шевченка

Iнститут педагогiки та психологii

Кафедра соцiальноii педагогiки

КУРСОВИЙ ПРОЕКТ

З КУРСУ "ТЕХНОЛОГІЇ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ"

НА ТЕМУ: МЕТОДИКА РОБОТИ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ

Студентки 3 курсу

напрямку пiдготовки "Соцiальна педагогiка"

заочноi форми навчання Абакумової М.А.

Керiвник:

Укладач - доцент кафедри

соцiальноi педагогiки Краснова Н.П.

м. Старобiльськ - 2013 рiк



ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ l. Профорієнтаційна робота соціального педагога як соціально-педагогічна проблема

1.1 Аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з профорієнтаційної діяльності соціального педагога

1.2 Напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога

РОЗДІЛ ІІ. Діяльність соціального педагога з профорієнтації вихованців

2.1 Сутність, форми та методи профорієнтаційної роботи соціального педагога

2.2 Аналіз проведеної експериментальної роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ



ВСТУП

Розвиток ринкових відносин в Україні, реформування та модернізація системи освіти - усе це сприяє оновленню ринку освітніх послуг та ринку праці. Зміни умов, змісту і засобів праці потребують функціонування довготривалої та динамічної системи професійної орієнтації, що виступає складовою неперервної освіти. У кінці ХХ - на початку ХХІ ст. при розбудові незалежної України з'явилася можливість по-новому підійти до проблеми підготовки особистості й країни. Але високий рівень безробіття серед молоді на сучасному етапі, плинність кадрів, незадоволеність значної кількості людей своєю спеціальністю свідчать, що питання вибору професії підростаючим поколінням не можна вважати розв'язаним.

Орієнтація вихованців на професійну діяльність у системі загальної освіти потребує наукового переосмислення, результатом якого повинно бути впровадження в освітню практику нового змісту навчально-виховної роботи, нових форм профорієнтаційної роботи, адже школярі повинні не тільки отримувати знання у школі, а й готуватися до професійної діяльності, і бажано, щоб ця діяльність відповідала їхнім особистісним якостям і одночасно користувалася попитом на ринку праці (18).

Свого часу В. Сухомлинський у своїй статті "Виховувати любов до праці" порушував питання про великі недоліки у виховній роботі серед юнаків і дівчат старших класів, у вихованні правильних поглядів на працю, правильних естетичних поглядів і моралі. Він говорив про те, що в більшості система виховної роботи в школі була мало пов'язана з майбутньою трудовою діяльністю учнів. На лекціях і під час бесід, на конференціях читачів і на диспутах учні захоплюються величними образами патріотів-трудівників різних галузей народного господарства. Але в побудові виховних бесід та інших заходів допускається та помилка, що учні бачать часто тільки наслідки трудового героїзму людей, їх приваблює поезія праці здебільшого в її результатах. Не достатньо звертають увагу учнів на ті труднощі, з якими вони зустрінуться в майбутньому. Не показують їм того простого, буденного, звичайного, що є водночас високим, прекрасним, поетичним тільки при тій умові, коли людина розуміє, в ім'я чого вона перемагає труднощі на своєму шляху (23).

Проблемні питання профорієнтаційної роботи висвітлені в роботах психологів М. Пряжникова, Є. Климова. Вони дали наукове обґрунтування профорієнтації, виділили класифікацію загальних методів профорієнтаційної роботи в школі, причини необхідності її проведення, та аналізували загальні форми і методи професійної роботи на різних вікових етапах у загальноосвітніх закладах.

Суттєва характеристика соціально-педагогічного підходу до профорієнтаційної роботи соціального педагога відображена у дослідженнях Н. Завєріко, Л. Міщик, які розглядають стан проблем професійної орієнтації учнів загальноосвітньої школи на сучасному етапі розвитку суспільства.

В Україні додаткові соціальні проблеми створюють ситуацію невідповідності між високими вимогами роботодавців до кваліфікації спеціалістів та неготовністю молоді до вибору професії, а значить до праці в нових економічних умовах.

Наукова актуальність теми полягає у тому, що існуюча теоретична база професійної орієнтації недостатня для її ефективностї.

Істотним гальмом розвитку профорієнтації є те, що вона, як правило, розрахована на деякого усередненого учня; відсутній індивідуальний підхід до особистості, яка вибирає професію.

Об'єкт дослідження - процес профорієнтаційної роботи з вихованцями.

Предмет дослідження - соціально-педагогічні технології та методи в умовах профорієнтаційної роботи з вихованцями.

Мета дослідження - розкрити технології профорієнтаційної роботи соціального педагога з професійної орієнтації старшокласників.

Завдання дослідження:

1. Здійснити аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з профорієнтаційної діяльності соціального педагога.

2. Розглянути напрями профорієнтаційної діяльності соціального педагога.

3. Визначити сутність, форми і методи профорієнтаційної роботи з вихованцями.

4. Експериментально перевірити ефективність використання різноманітних методів профорієнтаційної діяльності в загальноосвітній школі.

Гіпотеза: робота по професійній орієнтації буде ефективною, якщо соціальний педагог використовуватиме у своїй роботі різні інноваційні технології та методи.

У процесі дослідження використовувалися методи: теоретичні (вивчення й аналіз науково-методичної літератури з досліджуваної проблеми); емпіричні (анкетування, опитування, спостереження, бесіда, консультування, проведення тренінгів).

База дослідження: військово-патріотична школа "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл.

Основним результатом дослідження є розробка технології та методів роботи соціального педагога з профорієнтації старшокласників. Профорієнтаційна робота у школі включає в себе такі складові: професійне просвітництво (профінформація і профпропаганда), професійна діагностика і професійне консультування. Перші частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. При цьому використовуються такі методи: тестування, лекція, групова та індивідуальна бесіда, диспут, гра.

Практична значимість даної технології та методів полягає в тому, що при їх реалізації очікується підвищення рівня профорієнтування старшокласників, поява у них бажання підійти до питання про своє професійне майбутнє з великою увагою.



РОЗДІЛ І. ПРОФОРІЄНТАЦІЙНА РОБОТА СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА ЯК СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

1.1 Аналіз педагогічної, психологічної, соціально-педагогічної літератури з профорієнтаційної діяльності соціального педагога

За останні роки проведено чимало дослідницької роботи, яка відображена у різноманітних наукових книгах та періодичних виданнях, присвячених проблемам професійної орієнтації. Психологи, соціологи, лікарі, педагоги спільно розробляють рекомендації, тести, користуючись якими, молода людина може з більшою імовірністю прийняти правильне рішення у виборі професії.

Треба звернути увагу, що існують різні визначення професійної орієнтації. Так, у Положенні про професійну орієнтацію молоді, яка навчається дається таке визначення: професійна орієнтація - це комплексна науково обґрунтована система форм, методів і засобів, спрямованих на забезпечення допомоги особистості в активному свідомому професійному самовизначенні та трудовому становленні.

Основою професійного самовизначення особи є самопізнання та об'єктивна самооцінка індивідуальних особливостей, співставлення своїх професійно важливих якостей і можливостей з вимогами, необхідними для набуття конкретних професій, та кон'юктурою ринку праці (14).

У психологічному словнику дано визначення: професійна орієнтація - система заходів щодо залучення індивіда до світу праці. Передбачає:

1. професійне просвітництво, інформування про світ професій;

2. професійне виховання, вироблення професійно важливих особистих якостей (працездатність, відповідальність);

3. професійне консультування (20).

В Енциклопедії соціології дається таке визначення: орієнтація на професію - це комплекс психолого-педагогічних і медичних заходів, спрямованих на оптимізацію процесів підготовки і перепідготовки індивідів до трудової діяльності відповідно до їх бажання, схильностей та сформованих здібностей, а також з урахуванням потреби в кадрах народного господарства і суспільства в цілому (30).

В енциклопедичному словнику економіки та права професійна орієнтація визначається як система заходів, спрямованих на надання допомоги молоді у виборі професії (29).

У медичному словнику дано таке визначення професійної орієнтації - це сукупність заходів, спрямованих на підготовку молоді до раціонального вибору професії, найбільш відповідної індивідуальним анатомо-фізіологічним і психологічним особливостям людини, стану її здоров'я, схильності і наявних у неї навичок, з урахуванням потреб народного господарства в кадрах (12).

У педагогічному словнику професійна орієнтація визначена як інформаційна та організаційно-практична діяльність сім'ї, учбових закладів, державних товариств, і комерційних організацій, що забезпечують допомогу населенню у виборі, підборі або зміні професії з урахуванням індивідуальних інтересів кожної особистості і потреб ринку праці. Координується спеціалізованими службами, у складі яких діють центри, бюро, кабінети та ін. (17).

У рамках соціально-педагогічного підходу професійна орієнтація розглядається як система соціальних, економічних, психологічних, педагогічних, медичних положень, що складають технологію соціально-педагогічної підтримки учнів, спрямованої на активізацію соціально-професійного самовизначення особистості, формування профорієнтаційних компетенцій з метою самореалізації та адаптації в умовах ринку праці, що розвивається.

Вивчаючи психологічну, педагогічну, соціально-педагогічну літературу звертаємо увагу на досвід профорієнтаційної роботи в Україні. Переглянувши 24 періодичні видання "Психолог" та 24 періодичні видання "Соціальний педагог",виявлено, що у періодичних виданнях "Психолог" подано багато практичного матеріалу по проведенню профорієнтаційних тренінгів, ігор, інтегрованих уроків, тобто більше конкретних статей по профорієнтаційній роботі. У періодичних виданнях "Соціальний педагог" виявлено більше статей, присвячених загальним питанням по профорієнтаційній діяльності. Провівши аналіз наявних статей та інших наукових праць ми прослідкували роботу по професійній орієнтації учнів, починаючи з початку ХХ століття.

З середини 20-х років в Україні для допомоги випускникам шкіл і професійних навчальних закладів у виборі професії з наступним працевлаштуванням створюються спеціальні служби - "консультаційні амбулаторії". При цьому їх ініціаторами, організаторами та засновниками спочатку були громадські організації у великих промислових містах, а вже після вони набули статусу державних. Основна задача "консультаційних амбулаторій" полягала у розподіленні підлітків по школах фабрично-заводського навчання. У лабораторіях лікарі вивчали показання та протипоказання до професії. Психологи ставили задачу вивчення та класифікації професій з метою профконсультації. Хоча й були спроби попереднього вивчення дітей в школах, та багато підлітків проходили через лабораторії по профконсультації за короткий термін. Вивчали здібності в основному за допомогою тестів. У подальшому робота профконсультації була припинена у зв'язку з помилковим тлумаченням деяких положень постанови ЦК ВКП(б) "Про педологічні викривлення в системі наркомосів" (16).

Система професійної орієнтації, що склалася до 50-х років ХХ ст. мала забезпечувати кваліфікованою робочою силою діюче на той час виробництво. Таке соціальне замовлення визначалося швидкими темпами науково-технічного розвитку.

Крім того, треба було швидко відновлювати зруйнований у період Великої Вітчизняної війни господарський комплекс країни, переорієнтувати діяльність підприємств на виробництво товарів широкого вжитку, одночасно зберігаючи і військовий потенціал. А це потребувало величезних капіталовкладень ще й у систему освіти яка мала б забезпечити ці галузі інженерно-технічними робітничими професіями. Зазначене вище соціальне замовлення актуалізувалося ще й тому, що внаслідок ведення тривалої війни скоротилася кількість кваліфікованих працівників. Такий надзвичайно високий попит й визначив домінування в системі професійної орієнтації населення передусім інтересів держави і лише згодом бажання і можливостей особистості (13).

У 60-ті роки ХХ ст. підписано цілу низку нормативних документів, які створили підґрунтя для розбудови системи професійної орієнтації населення. У науково-дослідницьких закладах розгорнулася досліджувальна робота з питань профорієнтації. В 1963 році в Інституті педагогіки в Києві відкрили сектор профорієнтації. Вперше в історії України було створено предпосилку для вільного вибору професії. Здійснення політехнічного навчання створює основу для професійної орієнтації школярів. Але і при цих сприятливих умовах необхідна спеціальна цілеспрямована робота по профорієнтації (16). На той час в теорії та практиці професійної орієнтації домінувала спрямованість змісту, форм та методів профорієнтаційної роботи на забезпечення потреби окремих галузей і регіонів у відповідних трудових ресурсах. Тому ґрунтовно розроблялися зміст, форми та методи професійної інформації, освіти агітації, пропаганди та цілеспрямованої підготовки особистості до вибору професії, які втілилися в діяльність відкритих в середині 80-х років минулого століття 60 регіональних центрів професійної орієнтації молоді, кабінетів і куточків профорієнтації в кожній школі, навчально-методичних кабінетів координуючих центрів (у межах району - профцентри, у школі - шкільна рада і т.д.) та методистів з професійної орієнтації учнів.

До кінця ХХ ст. змінилися зміст і особливості трудової діяльності людини в умовах світового розподілу праці. На зміну використання у виробництві некваліфікованої робочої сили або величезних матеріальних ресурсів і енергії, які не можуть дати високих результатів. приходять високі технології, які потребують творчих здібностей людини, формування яких займає не одне десятиліття. І вже в основі розвитку лежить прагнення особистості до реалізації свого професійного потенціалу, досягнення вершин майстерності у вчасно обраній сфері трудової діяльності. Досягається це також завдяки системі професійної орієнтації, яка покликана забезпечити умови для усвідомлення особистістю свого ставлення до себе як суб'єкта професійної праці та поведінки, що передбачає здійснення самостійного пошуку професії з урахуванням власних інтересів і можливостей, а лише згодом кон'юктури ринку праці (13).

З отриманням Україною незалежності відбулися зміни у навчально-виховному процесі школи. В основному це були негативні зміни і трудова підготовка дітей занепала. Зменшилася кількість учнів, які проходили професійне навчання, та кількість шкіл, де воно було організоване. Такий стан роботи значно погіршив профорієнтацію учнів.

Останнє десятиріччя ХХ ст. характеризується низкою економічних негараздів у країні, що привели до падіння престижу освіти, а тому у певної частини школярів знизився інтерес до навчання. Відповідно профорієнтаційна робота погіршувалася та проводилася на низькому рівні (10).

В даний час у зв'язку з реформою освіти, ядром якої є профільне навчання, спостерігається деяке відродження інтересу до шкільної профорієнтації. У ряді шкіл з ініціативи батьків, директорів, педагогів і психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота.

Віддаючи належне наявним науковим працям з вивчення різних аспектів профорієнтації школярів, відзначимо, що практично не розробленим залишається соціально-педагогічний підхід до її реалізації в умовах установи загальної освіти. Як було сказано вище, питаннями теорії та практики профорієнтації старшокласників займаються в основному представники психологічної науки. Досліджень і розробок соціальних педагогів у цій галузі дуже мало.

Отже, проаналізувавши роботу по професійній орієнтації учнів, починаючи з початку ХХ століття ми дійшли висновку що, здебільшого вона визначалася державою і велася в інтересах держави. У наш час питання профорієнтаційної роботи вимагає нового підходу, бо в умовах ринкової економіки роль держави зменшується і щоб обрати "свою професію" важливо врахувати попит на професії на ринку праці, схильності та здібності конкретної людини. Тому в навчально-виховних закладах з ініціативи батьків, директорів, педагогів, психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота, але залишається не розробленим соціально-педагогічний підхід до її організації.

1.2 Напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога

Професійна орієнтація в школі - це система учбово-виховної роботи, спрямованої на засвоєння учнями необхідного об'єму знань про соціально-економічні і психофізичні характеристики професій.

Основні напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога в загальноосвітній школі:

1. професійна просвіта (профінформація і профпропаганда);

2. професійна діагностика;

3. професійне виховання;

4. професійне консультування;

Професійне просвітництво - науково організоване інформування про зміст трудової діяльності в різних сферах, шляхи отримання професії, актуальність її на ринку праці, а також вимоги професій щодо індивідуально-психологічних особливостей людини.

Професійне просвітництво умовно поділяють на дві форми: професійну інформацію та професійну пропаганду.

Професійна інформація покликана інформувати учнів про світ професій та спеціальності, про зміст роботи, умови матеріального та соціального середовища, оплату, режим праці та відпочинку, перспективи розвитку даної професії, форми та терміни навчання, можливості кар'єрного росту. Особливу увагу приділяють просвітництву загальних вимог професії, щодо стану здоров'я людини, рівню розвитку її психологічних і психофізіологічних характеристик, особистих якостей, рівню загальноосвітньої та спеціальної підготовки.

Профінформаційні заходи виконують не тільки пасивно-ознайомлювальну функцію, а й активно-виховну функцію, тому важливе місце у їх проведенні займає не просто надання інформації про професії, але й пропаганда деяких із них.

Профпропаганда - формування у молоді інтересу до певного виду діяльності та роз'яснення престижності робочих професій.

Професійна агітація повина активно впливати на вибір школярами професій, потрібних суспільству. Професійна пропаганда повинна формувати позитивне відношення до проблем вибору професії, до активізації в учнів прагнення засвоїти професію, потрібну базовому підприємству, району, місту і т.д.

Велика роль в просвітництві належить позакласній роботі: шкільні кружки, екскурсії на підприємства.

Для цілей профпросвітництва створюють фільми та телевізійні передачі, які дають можливість, з однієї сторони спостерігати підприємства та професії, яких не має в районі, де знаходиться школа, а з іншої - звернути увагу учнів на ті особливості праці, які вислизнули з виду під час екскурсій (16).

Почерпнути інформацію про професії та відомості про перспективні тенденції зайнятості можна з різних літературних джерел: довідники з описанням професій (спеціальностей), їх особливостей; довідники для вступників у різні учбові заклади.

Розглянемо важливість професійного виховання. Професійне виховання - містить низку заходів із формування схильностей і професійних інтересів вихованців. Цей напрямок профорієнтаційної роботи передбачає передусім підвищення ефективності учбової роботи, залучення школярів до різноманітних видів позашкільної суспільно-корисної діяльності, стимулювання їхніх пізнавальних можливостей, самопізнання і самовиховання. На цій ділянці профорієнтаційної роботи соціальний педагог має діяти у тісному контакті з класним керівником і з вчителями-предметниками. Виявляти і підтримувати інтереси школяра до різних навчальних предметів, спонукати до самостійної роботи із вивчення сфери діяльності, яка його зацікавила.

Позитивну роль тут мають зіграти предметні гуртки і гуртки за інтересами, особливо якщо вибрані вони будуть з урахуванням переважаючого інтересу до одного з типів професійної діяльності. Адже поза сумнівами, що тільки у конкретній роботі можливе виховання професійних інтересів, виховання поваги до професії, в основі якої повинна лежати любов до праці, психологічна готовність до будь-якої роботи.

Професійне консультування - психологічна допомога людям у професійному самовизначенні, плануванні професійної кар'єри, а також у подоланні труднощів професійного життя.

Професійної консультації потребують найчастіше випускники 9 - 11-х класів. Вона ґрунтується на знанні схильностей та інтересів консультованого, його особистих якостей. Професійна консультація проводиться з метою допомогти старшокласнику ніби "приміряти" професії, що цікавлять його, на себе, задоволення інтересу школяра щодо конкретної спеціальності (до її змісту, вимог до якостей особистості і врахуванню протипоказань для виконання тієї чи іншої роботи). Під час консультації визначаються можливі шляхи професійного навчання, терміни навчання, перспективи професійного зростання, затребуваність фахівців на ринку праці. Профконсультація стимулює роздуми підлітка про перспективи свого особистого і професійного самовизначення, надаючи йому певні орієнтири для оцінки своєї готовності до реалізації намічених планів.

Виділяють такі головні функції профконсультації як: інформаційна і діагностична.

Інформаційна функція передбачає надання учню інформації про професії, професійні учбові заклади.

Діагностична функція передбачає визначення рівня розвитку фізіологічних і психологічних особливостей вихованців.

Соціальний педагог, як професійний консультант,повинен знати особливості профконсультаційної роботи з різними віковими групами школярів та досконало здійснювати діагностичне обстеження особистості з профорієнтаційною метою; запроваджувати всі етапи профконсультаційної роботи (1).

Напевно, головним елементом профорієнтації є професійна діагностика. Без неї не можуть функціонувати ані професійна консультація, ані професійне виховання. Професійна діагностика займається вивченням особистості школяра, процесу росту, формування якостей, здібностей та інтересів. Це фундамент, на якому формується професійне самовизначення особистості. Діяльність ця проводиться протягом всього періоду шкільного навчання соціальним педагогом за допомогою різноманітних методик. З учнями 7 - 11-х класів проводити її можна за допомогою опитувальників і анкет, досить апробованих та інформаційних, а також карти профорієнтації.

Усі перераховані компоненти профорієнтації взаємопов'язані, знаходяться у взаємодії та доповнюють один одного, утворюючи певну структуру, у рамках якої будується профорієнтаційна робота.

Отже, щоб вибір професії був справді свідомим і вільним, необхідно враховувати принаймні такі фактори: інформованість про світ професій; знання своїх особистих особливостей; уміння співвідносити особисті якості з вимогами, які пред'являє професія і спеціальність, взаємозв'язок усіх ланок педагогічного процесу (педагогів, психолога, соціального педагога, медика та інших).

Уся шкільна робота повинна сприяти професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.

Таким чином, діяльність соціального педагога з профорієнтації вихованців має напрямки: професійна освіта (профінформація, профпропаганда), професійна діагностика, професійне виховання, професійне консультування. Усі ці етапи профорієнтаційної роботи допомагають визначити професійну спрямованість особистості.

Аналіз науково-методичної літератури показав, що питання профорієнтаційної роботи розглядалося багатьма дослідниками і здебільшого профорієнтаційна робота відбувалася в інтересах держави. В наш час роль держави зменшується і тому, щоб обрати "свою професію" важливо врахувати здібності людини та попит професії на ринку праці. . Отже, в навчально-виховних закладах з ініціативи батьків, директорів, педагогів, психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота, але залишається не розробленим соціально-педагогічний підхід.

Основні напрями профорієнтаційної роботи соціального педагога в загальноосвітній школі: професійна освіта (профінформація, профпропаганда), професійна діагностика, професійне виховання, професійне консультування. Усі ці етапи профорієнтаційної роботи сприяють професійному самовизначенню учнів, насамперед виявленню й розвитку здібностей, формуванню мотивів вибору професії, професійних інтересів, моральних та інших якостей, важливих для майбутньої трудової діяльності.



РОЗДІЛ ІІ. ДІЯЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНОГО ПЕДАГОГА З ПРОФОРІЄНТАЦІЇ ВИХОВАНЦІВ

2.1 Сутність, форми та методи профорієнтаційної роботи соціального педагога

Для підсилювання профорієнтаційної діяльності у школі повинна вестися цілеспрямована робота по налагодженню цілісної системи профорієнтації з урахуванням вікових і індивідуальних особливостей вихованців, рівня готовності мотивації до здійснення свідомого професійного вибору. Як вважає Т. Шишковець, система профорієнтації школярів - це організована діяльність різних державних та суспільних організацій, закладів, школи, а також сім'ї, спрямована на здійснення процесу професійного самовизначення школярів в інтересах особистості і суспільства (28).

Загальна мета профорієнтаційної роботи - це підготовка вихованців до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особисті інтереси, так і суспільні потреби. В систему профорієнтації входять слідуючі основні компоненти: цілі, задачі, форми, методи профорієнтаційної роботи з учнями.

Серед цілей профорієнтаційної роботи Л.Йовайша виділяє:

- надання профорієнтаційної підтримки учням у процесі вибору сфери майбутньої професійної діяльності;

- формування у школярів свідомого відношення до праці, професійне самовизначення в умовах вільного вибору сфери діяльності відповідно до своїх можливостей, здібностей і з урахуванням вимог ринку праці (5).

До основних задач профорієнтації відноситься:

- поступове формування у школярів внутрішньої готовності до свідомого і самостійного будування, корегування і реалізації перспектив свого професійного розвитку;

- формування позитивного відношення до праці, як до життєвої цінності;

- розвиток інтересу до різноманітних сфер трудової діяльності;

- надання морально-етичної підтримки вихованцям (формування оптимістичного відношення до свого професійного майбутнього);

- формування цілеспрямованості, винахідливості, діловитості;

- діагностика ціннісних орієнтацій, установок у виборі професії;

- розробка програми реалізації професійного вибору учня.

Зважаючи на психологічні і вікові особливості вихованців можна виділити етапи та зміст профорієнтаційної роботи в школі:

1. У школярів молодших класів (1 - 4 класи) за допомогою активних засобів профорієнтаційної роботи необхідно формувати: відповідальне ставлення до праці, розуміння її ролі в житті людини й суспільства, мотивацію при виборі професії, розвиток інтересів до трудової діяльності й розмаїття світу професій.

2. Школярам 5 - 7 класів важливо розуміти свої інтереси, схильності й загальні цінності, пов'язані з вибором професії та свого місця в суспільстві. При цьому майбутня професійна діяльність стає для підлітка способом налагодження власного способу життя, шляхом до реалізації власних можливостей і досягнення мети. Перевага віддається груповим формам роботи.

3. Учням 8 - 9 класів необхідно розширювати уявлення про професії народного господарства, перспективи професійного зростання та майстерності, правила вибору професії, а також уміння адекватно оцінювати свої можливості відповідно до вимог обраної професії.

4. Учням 10 - 11 класів слід формувати готовність до обґрунтованого вибору професії та планування перспектив отримання подальшої освіти. А також розвивати здібності до аналізу сучасного ринку праці через засвоєння понять, що належать до планування професійної діяльності (ринок праці, професійна кар'єра, професійно важливі риси, професійна компетентність, професійна мобільність тощо).

Метод у профорієнтації є способом управління процесом формування професійного самовизначення особи школяра через надання певної форми і структури предмету профорієнтаційного впливу відповідно до поставлених цілей. Не зважаючи на те, що сучасна теорія і практика професійної орієнтації мають в своєму розпорядженні обширний арсенал форм і методів профорієнтаційного впливу на особу школяра, проблема методів залишається надзвичайно актуальною. До тепер немає єдиної їх класифікації. Багато в чому це зумовлено тим, що більшість форм і методів, використовуваних у практиці профорієнтаційної роботи з учнями загальноосвітніх шкіл, носять міждисциплінарний характер. Залежно від прийнятого за основу критерію їх групують по-різному.

На думку Є. Климова основними методами профорієнтації є:

1. Інформаційно-довідкові, просвітницькі методи:

- професіограма - вичерпний опис особливостей певної професії, що розкриває зміст професійної праці, а також вимог, які вона ставить перед людиною;

- довідкова література (при умові достовірності такої довідкової інформації);

- інформаційно-пошукові системи - ІПС: "ручні" варіанти (карточні, бланкові, у вигляді картотек т.п.), комп'ютеризовані (банки інформації в ЕВМ);

- професійна реклама, агітація;

- екскурсії школярів на підприємства та в учбові заклади;

- зустрічі школярів із спеціалістами по різним професіям;

- пізнавальні і просвітницькі лекції про шляхи рішення проблем самовизначення;

- профорієнтаційні уроки зі школярами;

- учбові фільми та відеофільми;

- використання засобів масової інформації;

- різні ярмарки професій та їх модифікації.

2. Методи професійної психодіагностики:

- бесіди-інтерв'ю закритого типу;

- відкриті бесіди-інтерв'ю;

- опитувальники професійної мотивації;

- опитувальники професійних здібностей;

- "особисті" опитувальники;

- проектні особисті тести;

- методи спостереження;

- збір інформації про учнів від знайомих, від батьків і товаришів, від педагогів і інших спеціалістів;

- психофізіологічні дослідження;

- "професійні проби";

- використання різних ігрових і тренінгових ситуацій;

- використання для дослідження робітників різних тренажерів, на яких не тільки відпрацьовуються трудові навики, а й вивчається та прогнозується сама готовність засвоювати нові професійні дії.

3. Методи морально-емоційної підтримки клієнтів:

- групи спілкування;

- тренінги спілкування;

- профорієнтаційні й профконсультаційні активізуючи методи (ігри);

- різні успішні приклади самовизначення;

- "свята праці", які піднімають престиж конкретних професій.

4. Методи надання допомоги у конкретному виборі і прийнятті рішення:

- побудування "ланцюжка" послідовних дій, що забезпечують реалізацію наміченої мети і перспектив, які дозволяють наочно (на папірці) представити учню і самому педагогу можливі життєві перспективи вихованця;

- будування системи різних варіантів дій;

- використання різних схем альтернативного вибору (7).

Форма соціально-профорієнтаційної роботи соціального педагога - це спосіб організації взаємодії соціального педагога й особи, яка вирішує проблему професійного самовизначення, заздалегідь визначений порядком, місцем та організаційною процедурою.

Виділимо загальні форми:

· Індивідуальні;

· Групові;

· Колективні

Найбільш оптимальною формою профорієнтаційної роботи є колективна. Коли учні працюють у групі, перед людиною відкривається можливість побачити себе очима інших. Групу організовують для впливу міжособистісних стосунків з метою розвитку соціально-психологічної компетентності, навичок спілкування та взаємодії. Головний метод в групі - вільна дискусія без попередньо прийнятого плану в поєднанні з ігровими методиками. Висока активність вихованців у роботі дає змогу вирішувати проблеми соціально-професійного самовизначення. Ефективність цієї форми роботи визначено специфікою групового спілкування. Включення учнів у таку діяльність дозволяє розкрити суб'єктивний внутрішній світ однієї людини й проаналізувати її світоглядну позицію іншими.У спілкуванні людина самовизначається, пізнає власні особливості, виробляє адекватну самооцінку.

Особливості та специфіка теоретичних основ професійної орієнтації, її понятійного апарату і завдань накладає особливий відбиток на використання та конкретні форми даних методів в умовах профорієнтаційної роботи зі школярами. Причому слід зазначити, що деякі їх різновиди виникли і були введені в практику саме як методи профорієнтації. До них слід віднести різні форми індивідуальних і групових професійних консультацій, професійні проби, психолого-педагогічні технології розвитку професійної самосвідомості школярів, вивчення ступеня професійної придатності, професіографія тощо (11).

Таким чином, виділені форми і методи охоплюють все коло профорієнтаційних заходів, що враховують індивідуально-психологічні та вікові особливості учнів загальноосвітніх шкіл і направлені на розвиток їх професійного самовизначення. Тож планування і організація профорієнтаційної роботи зі школярами має здійснюватися з урахуванням різноманіття наявного арсеналу профорієнтаційних форм і методів.

2.2 Аналіз проведеної експериментальної роботи соціального педагога з профорієнтації вихованців

Організований соціально-педагогічний експеримент здійснювався на базі військово-патріотичної школи "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл. Метою експерименту було виявлення рівня професійної орієнтації старшокласників за такими групами критеріїв:

І. Вибір професії:

1. Вибір професії зроблено;

2. Учень вибирає між 2-3 професіями;

3. Вибір професії не зроблено.

ІІ. Рівень знань по професії:

1. Високий рівень знань (знає суть професії, які вона висуває вимоги до людини, які є протипоказання до роботи за даною спеціальністю; знає, які освітні установи навчають даної професії, який рівень освіти потрібно мати і які іспити необхідно скласти для вступу);

2. Середній рівень знань (знає в чому суть професії, її вимоги, але не знає, які освітні установи навчають цієї професії або знає освітні установи, але про професію знає лише в загальних рисах);

3. Низький рівень знань (не знає практично нічого про професії, про освітні установи, в яких можна отримати професію).

ІІІ. Причини вибору професії:

1. Цікава учню, йому подобається займатися цією справою;

2. Головне престиж професії, її висока оплата, інтерес до професії не обов'язковий;

3. Учень вибрав професію на прикладі або за порадою батьків.

Відповідно цим критеріям були виділені кількісні та якісні критерії.

Кількісним показником ефективності є співвідношення учнів по кожному з критеріїв до і після проведеної профорієнтаційної роботи.Ефективність технології та методів доводить збільшення кількості учнів, що вибрали одну чи кілька професій; учнів з високим рівнем знань про професії, учнів, що вибрали професію у зв'язку з власними інтересами і здібностями.

Якісним показником ефективності є поява нових ціннісних орієнтацій і смислів у виборі професії (або зміцнення існуючих); формування внутрішньої готовності самостійно здійснювати вибір (прояв активності і самостійності учнів у діяльності з професійного самовизначення); готовність працювати спільно з соціальним педагогом у процесі професійного самовизначення.

Експеримент включає в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.

Констатуючий етап: проведення анкетування групи старшокласників.

Дітям були запропоновані анкети: "Анкета на оцінку професійних намірів та планів вихованця" (Додаток 1), "Моя майбутня професія" (Додаток 2), "Я вибираю професію".

Отримані дані були оброблені згідно критеріям і була сформована експериментальна група респондентів - 9 дітей у віці 13 - 15 років.

Результати діагностики в експериментальній групі наступні:

I. Вибір професії:

1). 5 вихованців вже зробили вибір конкретної професії;

2). 3 вихованців вибирають між 2-3 професіями;

3). 1 вихованець ще не обрав собі професію.

II. Рівень знань про професію:

1). високий рівень знань у 2 дітей;

2). середній рівень знань у 3 дітей;

3). низький рівень знань у 4 дітей.

III. Причина вибору професії (у дітей, які зробили вибір однієї або 2-3 професій):

1). для 2 дітей цікава обрана діяльність;

2). для 2 дітей головне в обраній професії - престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

3). 4 дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

Аналіз отриманих даних показав, що не всі школярі визначилися з вибором професії, а з тих, хто визначився, мало хто знають про обрану професію і про те, де її можна отримати. Великої уваги заслуговує критерій причини вибору професії - більшість опитаних віддає перевагу порадам батьків та співпадає кількість опитуваних, що віддають перевагу інтересу до професії, та її престижності і високій оплачуваності.

На формуючому етапі для дітей були розроблені групові та індивідуальні заняття, метою яких була професійна орієнтація учнів. Основою даного етапу були групові заняття з професійної освіти, професійної діагностики, групові тренінгові заняття та індивідуальні професійні консультації.

Метою занять з професійної діагностики було виявлення інтересів, схильностей, здібностей кожного вихованця , спрямованості особистості, первинних професійних намірів, визначення соціальних установок старшокласників, визначення мотивації вибору професії.

У рамках даних занять дітям було запропоновано такі методики і тести: тест Д. Голланда за визначенням типу особистості; диференційно-діагностичний опитувальник "Я віддам перевагу" Є. Климова; методика "Матриця вибору професії"; тест "Схильність до виконавської або творчої праці"; методика "КОС" (Додаток 3); визначення схильностей за методикою Л. Йовайши (Додаток 4); методика "Профорієнтаційна анкета"; тест "Чи є у вас ділова хватка", тест "Конструктивний малюнок людини з геометричних фігур".

Цілями професійної освіти були розширення кола відомих учасникам експерименту професій, а також підвищення рівня знань старшокласників про ці професії і про обрану професію зокрема. Як було сказано вище, професійне просвітництво включає в себе наступні напрямки: професійна інформація і професійна агітація. Перший напрямок реалізовувався за допомогою організації занять, на яких дітям була запропонована інформація про різні професії, вимоги, які вони пред'являють до людини; інформація про стан ринку праці та потреби в кадрах; інформація про середньо-спеціальні і вищі навчальні заклади, який рівень освіти необхідно мати і які іспити необхідно здавати для вступу в той чи інший заклад. Матеріали для занять збиралися автором на районному семінарі шкільних психологів на тему: "Використання тренінгових технологій у профорієнтаційній роботі шкільного психолога", що відбувався у Чмирівському навчально-виховному комплексі "Школа-гімназія"; на консультації зі спеціалістом по профорієнтаційній роботі у Старобільському центрі зайнятості; в мережі Internet; крім того використовувалися матеріали журналів "Психолог", "Соціальний педагог". Професійна агітація проводилася у формі групових бесід, диспутів, різних профорієнтаційних ігор: гра "Прибульці"; гра "Острів"; гра "Три долі".

Цілями профорієнтаційних занять були більш чітке визначення кращої професії, розширення знань учнів про професії, інформаційна та психологічна підготовка їх до вступних іспитів, усвідомлення учнями можливих перешкод на шляху до професійних досягнень, навчання учнів аргументованого відстоювання свого професійного вибору перед батьками (товаришами, вчителями тощо), активізація планування професійної і життєвої перспективи. Використовувалися наступні методи: групова бесіда, диспут і ігровий метод. Були використані такі профорієнтаційні ігри та методики: активізуючий опитувальник "Перехрестя"; гра "Професія на букву"; гра "Ланцюжок професій"; гра "День з життя..."; гра "Пастки-Капканчик"; гра "Профконсультація"; гра "Захист професії перед батьками"; гра "Приймальна комісія"; гра "Сама-сама"; бланкова гра "Торг"; бланкова гра "Я - компаньйон"; активізуючий опитувальник "Будь готовий!".

Цілями організації індивідуального професійного консультування були: допомога тим учасникам експерименту, у кого після освіти та тренінгів залишилися нез'ясовані питання, хто сумнівався в правильності зробленого ними вибору професії. Зміст консультацій залежав від потреб кожного конкретного учня. У ході консультування дітям була надана допомога у виборі професії, освітньої установи, була надана інформація про показання і протипоказання до роботи з тієї чи іншої професії, способах і методах діагностики цих свідчень. Крім того учням була надана інформація про способи розвитку умінь і навичок, необхідних для роботи за обраною спеціальністю. З кількома учнями були проведені бесіди з питання: причини вибору професії. У ході консультації використовувалися такі методики: карткова гра "Людина-доля-чорт"; методика "Профконсультаційні переліки".

Таким чином, були реалізовані запропоновані технології та методи роботи соціального педагога з профорієнтації старшокласників. Проведені заняття та консультації дали відповідь на безліч питань, що виникають у старшокласників при виборі професії, підготували їх до труднощів, які можуть виникнути на шляху до професійних досягнень, навчили відстоювати свій вибір, підготували їх до проходження співбесіди для вступу до навчального закладу і на роботу.

Необхідно відзначити, що деякі учасники спочатку не виявляли практично ніякої активності на тренінгах, диспутах і під час бесід. В основному це були ті учні, які вже обрали собі професію за порадою батьків і вважали, що їм не потрібна інформація по профорієнтації. Однак, поступово вони стали активніші, почали брати участь в іграх, дискусіях та бесідах, задавали питання і виявляли бажання проконсультуватися індивідуально з питань професійного визначення. Все це вже свідчить про ефективність запропонованої моделі роботи соціального педагога з профорієнтації.

Метою контрольного етапу було визначення рівня ефективності проведеної профорієнтаційної роботи. Для цього було проведено повторне анкетування, в ході якого використовувалися ті ж анкети, що й на констатуючому етапі.

Отримано такі результати:

I. Вибір професії:

1. 5 школярів зробили вибір конкретної професії;

2. 4 школярів вибирають між 2-3 професіями;

3. 0 школярів ще не обрали собі професію.

II. Рівень знань про професію:

1. високий рівень знань у 5 дітей;

2. середній рівень знань у 2 дітей;

3. низький рівень знань у 2дітей.

III. Причина вибору професії (у дітей, які зробили вибір однієї або 2-3 професій):

1. для 4 дітей причина вибору професії, перш за все інтерес до обраної діяльності;

2. для 3 дітей головне в обраній професії залишився престиж, висока заробітна плата, інтерес не обов'язковий;

3. 2 дітей вибрали собі професію на прикладі або за порадою батьків.

За додатковими кількісними показниками результати такі:

1. Кількість старшокласників, які проконсультувалися становить 90% від учнів, що входять в експериментальну групу.

2. Кількість учнів, що послідували рекомендаціям соціального педагога, становить 40%.

Ці дані свідчать про підвищення рівня професійної орієнтації старшокласників.

Крім кількісних показників нами були виділені також і якісні, тому доцільно зробити аналіз проведеної роботи і за цими показниками.

Спостереження на організованих заняттях показали, що багато учнів спочатку не виявляли активності в процесі роботи. Однак через деякий час почали більш активно долучатися до загальної діяльності, брали участь у профорієнтаційних іграх, дискусіях, з цікавістю вислуховували запропоновану їм інформацію, задавали питання. У процесі бесід вони показали свій інтерес до свого професійного визначення. Багато учнів стали самостійно шукати інформацію про різні професії, про установи професійної освіти. Практично всі учні показали свою готовність працювати спільно з соціальним педагогом над професійним самовизначенням. І, нарешті, деякі старшокласники змінили своє уявлення про майбутню професію - вони стали прагнути не тільки і не стільки до престижної професії, але перш за все цікавої для них професії, до тієї професії, до якої у них є здібності. Інші ж учні зуміли довести своїм батькам свій власний вибір.

Таким чином, аналіз даних дає підставу для оптимістичного висновку про те, що реалізація запропонованої програми професійної орієнтації старшокласників сприяє підвищенню рівня останньої.

Соціальний педагог у своїй діяльності з профорієнтації вихованців використовує різноманітні форми та методи, втілюючи їх у профорієнтаційних заходах, враховуючи індивідуальні психологічні та вікові особливості учнів загальноосвітньої школи і направляючи на розвиток професійного самовизначення вихованців.

З метою практичного застосування технології та методів організації професійної орієнтації автором було організовано соціально-педагогічний експеримент, який здійснювався на базі військово-патріотичної школи "Спецназ" м. Старобільськ, Луганської обл. Метою експерименту було виявлення рівня профорієнтації старшокласників за групами критеріїв: вибір професії, рівень знань про професії, причина вибору професії. Визначено також кількісні (співвідношення кількості учнів по кожному з критеріїв; кількість учнів, що проконсультувалися; кількість клієнтів, що послідували рекомендаціям соціального педагога) і якісні (поява нових ціннісних орієнтацій і смислів у виборі професії; формування внутрішньої готовності самостійно здійснювати вибір; готовність працювати спільно з соціальним педагогом у процесі профорієнтації) характеристики рівня професійної орієнтації.

Експеримент включав в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний. Отримані на контрольному етапі дані свідчать про підвищення рівня професійної орієнтації старшокласників. Вихованці брали участь у профорієнтаційних іграх, дискусіях, з цікавістю вислуховували запропоновану їм інформацію, задавали питання. У процесі бесід показали інтерес до свого професійного визначення. Багато учнів стали самостійно шукати інформацію про різні професії, про установи професійної освіти. Практично всі учні показали свою готовність працювати спільно з соціальним педагогом над професійним самовизначенням. І деякі старшокласники змінили своє уявлення про майбутню професію - вони стали прагнути не тільки і не стільки до престижної професії, але перш за все цікавої для них професії, до тієї професії, до якої у них є здібності. Інші ж учні зуміли довести своїм батькам свій власний вибір.

Таким чином, аналіз даних дає підставу для оптимістичного висновку про те, що реалізація запропонованої програми професійної орієнтації старшокласників сприяє підвищенню рівня останньої.



ВИСНОВКИ

Вивчення науково-методичної літератури показало, що в даний час спостерігається відродження інтересу до шкільної профорієнтації. У ряді шкіл з ініціативи батьків, директорів, педагогів, психологів, соціальних педагогів поновлюється профорієнтаційна робота.

Однак професійна орієнтація молоді та сприяння у виборі професії поки що нерідко обмежується вузькими цілями формування знань, умінь і навичок, які стають самоціллю. Гостро стоїть проблема профорієнтаційної роботи в освітніх установах: професійна орієнтація якщо й проводиться, то фрагментарно і епізодично, а професійна діагностика не дає чітких, зрозумілих результатів. У результаті - помилковий вибір професії, розчарування в ній у процесі професійної освіти.

У зв'язку з таким станом речей найбільш результативним є використання форм, методів та засобів профорієнтації як системи соціально-педагогічної роботи (технології). Профорієнтаційна робота включає в себе такі складові: професійну діагностику, професійне просвітництво (професійна інформація і професійна агітація) і професійну консультацію. Перші частини проводяться в групі, консультація проводиться індивідуально. Профорієнтація реалізується через такі методи: тестування, лекція, групова та індивідуальна бесіда, диспут, гра.

Для перевірки ефективності застосування даної технології та методів були виділені такі групи критеріїв як: вибір професії, рівень знань про професії, причина вибору професії. Визначено також кількісні (співвідношення кількості учнів по кожному з критеріїв; кількість старшокласників, що прокунсультувалися; кількість клієнтів, що послідували рекомендаціям соціального педагога) і якісні (поява нових ціннісних орієнтацій і смислів у виборі професії; формування внутрішньої готовності самостійно здійснювати вибір; готовність працювати спільно з соціальним педагогом у процесі профорієнтації) характеристики рівня професійної орієнтації.

Для підтвердження ефективності моделі на базі військово-патріотичної школи "Спецназ", був проведений експеримент з реалізації технології та методів професійної орієнтації. Експеримент включав в себе три етапи: констатуючий, формуючий та контрольний.

Експериментально за допомогою анкетування були отримані дані, які свідчать про низький рівень професійної орієнтації старшокласників: де-хто ще не обрав собі професію, а з тих, хто вибрав, більшість мало або зовсім не знають про неї, про те, де і як її можна отримати.

На формуючому етапі була реалізована технологія та методи профорієнтаційної роботи. Відповідно до запропонованої технології робота проводилася у напрямках: професійна діагностика, професійне просвітництво і професійна консультація.

У результаті, як показав контрольний етап експерименту, рівень професійної орієнтації старшокласників підвищився.

Таким чином, гіпотеза про те, що робота по профорієнтації буде ефективною, якщо соціальний педагог використовуватиме у своїй роботі інноваційні технології та методи, підтвердилася.

профорієнтаційний робота соціальний педагог



СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

1. Бабко Т. Підготовка педагогічних працівників до здійснення профконсультаційної діяльності [Електронний ресурс] / Т. Бабко. - Режим доступу: http://www.virtkafedra.ucoz.ua. - Загол. з екрану.

2. Бурлаченко О. Формування мотивації вибору майбутньої професії засобами профорієнтації / О. Бурлаченко // Соціальний педагог. - 2011. - № 12. - С.44 - 45.

3. Ваколюк І.Тиждень профорієнтації у школі / І. Ваколюк // Психолог. - 2009. - № 46. - С. 17 - 24.

4. Докійчук Т. Засоби ефективного спілкування з дитиною у формуванні професійної спрямованості / Т. Докійчук. // Соціальний педагог. - 2012. - № 10. - С.52 - 53.