Вивчення вставних і вставлених конструкцій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ ШКІЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ

1.1 Основна мета опрацювання вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови

1.2 Вимоги програм і підручників до вивчення вставних і вставлених конструкцій

РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ У ШКОЛІ

2.1 Особливості вивчення вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови та в позаурочний час

2.1.1 Специфіка опрацювання вставних і вставлених одиниць на уроках української мови

2.1.2 Дослідження як основний метод вивчення вставних і вставлених конструкцій в умовах позакласної роботи з української мови

2.2 Аспекти ефективного опрацювання вставних і вставлених конструкцій у школі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТОК



ВСТУП

Сьогодні мова визнана найунікальнішим явищем у житті суспільства і кожної людини зокрема, оскільки в процесі їхньої активної взаємодії формується повноцінна особистість. Така соціалізація зумовлена передусім тим, що в мові репрезентовано соціальний досвід попередніх поколінь. Оволодіваючи мовою, дитина привласнює його, і цей досвід стає складником особистості. Саме із цієї причини важливо з раннього дитинства засвоїти багатство української мови.

Українська мова - державна мова України, а тому вона вивчається в усіх навчальних закладах нашої держави. Основна мета її навчання полягає у «формуванні національно свідомої, духовно багатої мовної особистості, яка володіє вміннями й навичками вільно, комунікативно доцільно користуватися засобами рідної мови - її стилями, типами, жанрами в усіх видах мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письмо), тобто забезпечує належний рівень комунікативної компетенції» [24, с. 3].

Поставлена мета деякою мірою забезпечується вивченням синтаксису, тому що саме цей курс можна вважати центральним. Від учителя української мови вимагається забезпечити учнів знаннями про закономірності сполучуваності слів і побудови речень, про виражальні можливості різних синтаксичних структур та вміннями користуватися такими знаннями в різних мовленнєвих ситуаціях.

Основні засади методики вивчення синтаксису закладені в сучасних підручниках і методичних посібниках. В українській лінгводидактиці це праці О. Біляєва, В. Горяного, Н. Іваницької, К. Плиско, Р. Христіанінової, М. Пентилюк, С. Карамана, О. Горошкіної, С. Омельчука, М. Кравець та ін. Однак, зауважуємо, окремі питання залишаються до кінця не з'ясованими. Так, методика вивчення вставних і вставлених конструкцій опинилася на периферії. На сьогодні ще немає комплексного монографічного дослідження, яке б розкривало найоптимальніші методи й прийоми опрацювання таких одиниць у шкільному курсі української мови, що й підтверджує актуальність обраної теми: «Дослідження як один із пріоритетних методів на уроках вивчення вставних і вставлених конструкцій».

Об'єктом дослідження є процес шкільного навчання української мови.

Предметом дослідження є зміст, форми, методи і прийоми вивчення вставних і вставлених конструкцій у сучасній школі.

Мета дослідження: розробити й теоретично обґрунтувати методику вивчення вставних і вставлених конструкцій на дослідницькій основі.

Відповідно до мети визначено такі завдання:

1) розкрити основну мету опрацювання вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови;

2) з'ясувати вимоги програм і підручників до вивчення вставних і вставлених одиниць;

3) визначити специфіку вивчення вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови та в позаурочний час;

4) описати домінантні аспекти ефективного опрацювання вставних і вставлених одиниць у школі.

Для реалізації поставлених завдань використовувалися такі методи дослідження:

1) теоретичні (аналіз, синтез, зіставлення, узагальнення і систематизація лінгвістичної, психолого-педагогічної, методичної літератури з теми дослідження; аналіз програмно-методичного забезпечення; розробка змісту і методики шкільного вивчення вставних і вставлених конструкцій на дослідницькій основі);

2) емпіричні (спостереження за навчально-виховним процесом, а також бесіди з учителями та учнями).

Наукова новизна курсової роботи полягає у визначенні лінгводидактичних та психолого-педагогічних основ вивчення вставних і вставлених конструкцій у шкільному курсі української мови.

Теоретичне значення дослідження. Обґрунтовано необхідність упровадження дослідницької роботи учнів під час опрацювання вставних і вставлених одиниць, а також розроблено методичну систему роботи над вставними та вставленими конструкціями в сучасній школі, спрямовану на формування у школярів необхідних знань і вмінь.

Практичне значення курсової роботи полягає у впровадженні в навчальний процес запропонованої методики вивчення вставних і вставлених конструкцій.

Матеріали дослідження можна використовувати в процесі викладання вишівського курсу «Методика навчання української мови»; у розробці спецкурсів із даної проблеми; у створенні методичних посібників із сучасної української мови для студентів-філологів та вчителів української мови.

Основними положеннями курсової роботи можуть послуговуватися студенти та учні під час написання власних наукових розвідок, а також у процесі підготовки до олімпіад, конференцій тощо.

Структура дослідження. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатку.



РОЗДІЛ І. ВСТАВНІ ТА ВСТАВЛЕНІ КОНСТРУКЦІЇ ЯК ОБ'ЄКТ ШКІЛЬНОГО ВИВЧЕННЯ

1.1 Основна мета опрацювання вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови

Вивчення речень зі вставними та вставленими конструкціями послідовно проходить через увесь шкільний курс української мови, що забезпечує неперервний процес мовної особистості. Разом із тим навчальний процес у сучасній школі відзначається етапністю (початкова, основна, старша школа), а тому успішне засвоєння знань про ці одиниці напряму залежить від того, наскільки передбачається здійснення внутрішнього зв'язку між ними. Відтак, основною передумовою повноцінної мовної освіти і мовленнєвого розвитку школярів є реалізація загальнодидактичних принципів навчання: наступність, перспективність, неперервність, послідовність, системність, зв'язок теорії з практикою. Для забезпечення такої реалізації існує функціонально-стилістичний підхід до вивчення синтаксису, який має на меті засвоєння учнями мовленнєвих виражальних можливостей речень різних типів, а також особливостей їхнього функціонування. Як результат - сформована мовна особистість засобами комунікативно зорієнтованого навчання.

Вивчаючи речення зі вставними та вставленими конструкціями, учні:

1) знайомляться з їхньою будовою;

2) оволодівають умінням пізнавати такі синтаксичні конструкції;

3) учаться розкривати їхнє семантичне навантаження;

4) усвідомлюють різноманітні форми висловлювання й навчаються користуватися ними із залученням вставних і вставлених конструкцій з метою спілкування і накопичення знань.

Пізнання всієї специфіки речень зі вставними та вставленими одиницями є необхідним ґрунтом для засвоєння норм літературної мови, елементів стилістики, основою для формування навичок виразного читання, а також пунктуаційних навичок.

Особливе місце відводимо правописним знанням, оскільки ідеальне освоєння пунктуації при вставних і вставлених конструкціях у свою чергу відіграє велику роль в акті письмового спілкування, оскільки воно сприяє більш точній і виразній передачі думок і почуттів.

Як показує практика, помилки, пов'язані зі вставними та вставленими одиницями, зустрічаються в учнів досить часто. Вони зумовлені, зазвичай, невмінням останніх розпізнавати вставні слова, відмежовувати їх від інших членів речення.

Крім того, під час опрацювання вставних і вставлених конструкцій учні мають змогу поглибити свої знання з лексики і фонетики, з морфології та орфографії. Методисти стверджують: «Ось чому діючі програми вказують на необхідність так будувати уроки української мови, щоб вивчення теоретичного матеріалу та засвоєння пунктуаційних і стилістичних навичок сприяли зміцненню знань і навичок» [13, с. 256].

Від ефективності опрацювання речень зі вставними та вставленими конструкціями залежить і процес вироблення мовленнєво-комунікативних умінь і навичок. При цьому особливе значення для формування рис мовно-компетентної особистості мають форми стимуляції активного мовлення школярів у процесі продукування цілісного мовленнєвого висловлювання (тексту та його компонентів - речень), ефективність яких безпосередньо пов'язана з їхньою мовленнєво-мисленнєвою діяльністю, пізнавальною активністю й самостійністю, позаяк вставні та вставлені компоненти є явищами, складними для опрацювання через їхню неоднорідність та різнотлумачення в описі.

Можна з упевненістю зауважити, що речення зі вставними та вставленими конструкціями є надійною базою для розвитку зв'язного мовлення учнів. Спостереження над функціонуванням цих одиниць у текстах різних стилів та жанрів мовлення спрямоване на удосконалення гармонійного розвитку умінь і навичок учнів у чотирьох видах мовленнєвої діяльності.

Реорганізаційні й модернізаційні процеси сучасної школи передбачають орієнтацію шкільної освіти не лише на засвоєння школярем певної суми знань, але й на розвиток особистості, його пізнавальних і творчих здібностей. При цьому вивчення вставних і вставлених конструкцій має першочергове значення, оскільки в ході їх опрацювання найактивніше можна використовувати дослідницькі завдання, які допоможуть учням навчитися визначати способи вирішення поставленої проблеми, різновекторно аналізувати вставні та вставлені конструкції, виділяти в них суттєві і несуттєві ознаки та співвідносити їх із засвоєними поняттями, за допомогою аргументів доводити або спростувати певні твердження.

Отже, вивчення вставних і вставлених конструкцій у шкільному курсі української мови надзвичайно важливе з огляду на повноцінне формування мовної особистості кожного учня.

1.2 Вимоги програм і підручників до вивчення вставних і вставлених конструкцій

У 2014-2015 вивчення української мови відбувається на основі трьох чинних програм, рекомендованих МОН України.

Так, у 5-6 класах навчання здійснюється за програмою для 5-9 класів загальноосвітніх навчальних закладів, розробленою на основі нового Державного стандарту базової і повної загальної середньої освіти і затвердженою наказом Міністерства від 06.06.2012 № 664: Українська мова. 5-9 класи. Програма для загальноосвітніх навчальних закладів з українською мовою навчання. - К.: Видавничий дім «Освіта», 2013.

У 7-9 класах загальноосвітніх навчальних закладів - за програмою, затвердженою Міністерством освіти і науки України (лист № 1/11-6611 від 23.12.2004 року): Українська мова. 5-12 класи. - К.: Ірпінь: Перун, 2005.

У 10-11 класах - за програмами, затвердженими Міністерством (наказ від 28.10.2010 № 1021).

Огляд усіх змістових ліній зазначених вище програм підтвердив наше припущення, що вивченню вставних і вставлених конструкцій відведено не так і багато навчального часу. Розглянемо вимоги програм докладніше.

У 5 класі відбувається практичне ознайомлення учнів із найбільш уживаними вставними словами та розділовими знаками при них. У результаті школярі повинні:

1) розрізняти вставні слова;

2) правильно інтонувати речення з ними;

3) вірно розставляти розділові знаки в реченнях зі вставними словами та обґрунтовувати за допомогою визначених правил;

4) будувати речення з вставними словами;

5) оцінювати роль вставних слів у реченні;

6) складати висловлювання типу розповіді та опису, використовуючи речення зі вставними словами.

У 6 класі спостерігається повторення, узагальнення та поглиблення вивченого про вставні слова (розглядаються найуживаніші фразеологізми зі вставними словами та простежуються частини мови, якими вони виражаються). По закінченні 6 класу кожен школяр повинен уміти:

1) знаходити у реченні вставні слова;

2) називати частини мови, якими вони виражені;

3) будувати речення зі вставними словами;

4) складати усні й письмові монологічні висловлювання на певну соціокультурну тему відповідно до визначеної комунікативної мети на основі власного життєвого досвіду, використовуючи вставні слова.

На початку 8 класу знову зусилля учителя й учнів спрямовуються на повторення та узагальнення вивченого про вставні слова. Проте вже під кінець навчання у 8 класі школярі ґрунтовно опрацьовують речення зі вставними словами (словосполученнями, реченнями). На вивчення такого матеріалу відводиться 7 годин. У результаті школярі повинні вміти:

1) знаходити вставні слова (словосполучення, речення) у реченні;

2) аналізувати й оцінювати виражальні можливості речень зі вставними словами (словосполученнями, реченнями) в тексті;

3) правильно ставити та обґрунтовувати розділові знаки при них;

4) знаходити й виправляти помилки на вивчені пунктуаційні правила;

5) конструювати та інтонувати правильно речення зі вставними словами (словосполученнями, реченнями);

6) використовувати виражальні можливості речень зі вставними словами (словосполученнями, реченнями) в усному і писемному мовленні.

В 11 класі особлива увага звертається на вираження різноманітних смислових значень за допомогою вставних слів і вставних конструкцій, їхній емоційно-експресивний характер. Учень:

1) знаходить у тексті вставні слова й конструкції;

2) визначає їх роль і доречність використання;

3) правильно розставляє розділові знаки при вставних словах і вставлених конструкціях та обґрунтовує їх.

Тобто бачимо, теорія вставних і вставлених конструкцій найдокладніше і найглибше вивчається у 8 класі. Тому простежимо відповідні підручники. Загалом, автори підручників з української мови враховують вимоги чинних програм і відповідно структурують навчальний матеріал.

Особливо, на нашу думку, вирізняється підручник «Рідна мова. 8 клас» за авторством О. В. Заболотного й В. В. Заболотного, видавництва «Генеза» за 2008 рік. У цьому підручнику розділ «Речення зі звертаннями, вставними словами (словосполученнями та реченнями)» розпочинається з того, що саме повинні учні знати та вміти. Кожен блок теоретичного матеріалу з теми подається у вигляді таблиці, до якої входять такі пункти: значення, інтонація, розділові знаки, стилістичні особливості. Вагому роль О. В. Заболотний та В. В. Заболотний в опрацюванні вставних і вставлених конструкцій відводять інтерактивним методам роботи: «Мозковий штурм», «Два - чотири - всі разом», «Мікрофон» та ін.).

Цікавим є і підручник «Рідна мова. 8 клас» (автори: М. І. Пентилюк, І. В. Гайдаєнко, А. І. Ляшкевич, С. А. Омельчук), видавництва «Освіта» за 2008 рік. Крім доречного та правильного структурування навчального матеріалу, автори пропонують послуговуватися широким текстовим масивом. Більше того, до уваги учнів представлені два цікаві види роботи: комунікативний практикум та мовознавче дослідження. Автори цього підручника намагаються подати теоретичні відомості в таблицях, а різні цікавинки розміщують під назвою «Із секретів синтаксису». Значною перевагою є наведення алгоритму характеристики вставних слів (словосполучень, речень).

Підручник за редакцією О. П. Глазової та Ю. Б. Кузнецова (видавництво «Зодіак-ЕКО» за 2008 рік) відзначається широкою репрезентацією усіх груп вставних і вставлених конструкцій (чого немає в інших підручниках). Проте вправи, зазвичай, носять традиційний характер.

Загалом, побудова і програми, і підручників спрямована на всебічне вивчення вставних і вставлених конструкцій учнями сучасної загальноосвітньої школи.

Висновки до розділу І

Вивчення вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови в сучасній школі відзначається системністю та послідовністю, що так чи так упливає на формування мовної особистості.

Опрацювання цих одиниць має величезне значення для учнів, оскільки школярі не тільки здобувають необхідні знання конкретної теми (знайомляться зі специфікою вставних і вставлених конструкцій, простежують їхню будову та значення, вчаться розпізнавати такі синтаксичні конструкції й використовувати у власному мовленні тощо), але й засвоюють норми літературної мови, елементи стилістики. Отже, вивчення вставних і вставлених конструкцій - сприятливий ґрунт для формування пунктуаційних навичок і навичок виразного читання. Водночас учні мають прекрасну можливість при цьому поглибити свої знання з лексики, фонетики, морфології та орфографії.

Опрацювання вставних і вставлених конструкцій позитивно впливає і на мовленнєву діяльність учнів, оскільки вони намагаються комунікативно виправдано використовувати такі одиниці.

Розгляд вставних і вставлених одиниць є складним для школярів, оскільки ці конструкції є ще не до кінця вивченими, тому їх опрацювання сприяє активному впровадженню дослідницької діяльності в навчально-виховний процес, що, зі свого боку, впливає на розвиток творчості учнів.

Аналіз програм і підручників продемонстрував, що на опрацювання цих конструкцій відводиться небагато годин (найбільше у 8 класі - 7 год.). Проте структурування навчального матеріалу передбачає їх усебічне вивчення.

Зі вставними та вставленими одиницями учні знайомляться у 5 класі, поглиблюють знання у 6, активно опрацьовують їх у 8, а узагальнюють набуті знання у 11 класі.

Автори сучасних підручників з української мови враховують усі вимоги чинних програм і пропонують різні шляхи для ефективного вивчення вставних і вставлених конструкцій.

Однак методика повинна удосконалюватися, а тому необхідно віднаходити оптимальні методи та прийоми для полегшення й результативності шкільного опрацювання вставних і вставлених одиниць.



РОЗДІЛ ІІ. МЕТОДИКА ВИВЧЕННЯ ВСТАВНИХ І ВСТАВЛЕНИХ КОНСТРУКЦІЙ У ШКОЛІ

2.1 Особливості вивчення вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови та в позаурочний час

2.1.1 Специфіка опрацювання вставних і вставлених одиниць на уроках української мови

У процесі вивчення вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови в загальноосвітній школі потрібно формувати вміння аргументувати думку, порівнювати, виділяти головне, знаходити причинно-наслідкові зв'язки тощо. Саме тому вчителеві необхідно якнайприскіпливіше підходити до організації та проведення занять, присвячених опрацюванню цих синтаксичних одиниць.

О.М. Чинченко вважає, що в процесі ознайомлення зі вставними та вставленими конструкціями учні повинні спиратися на чітке уявлення про структуру простого речення. Школярі будуть швидко розпізнавати ці одиниці в тому випадку, якщо добре засвоєні смислові значення кожного другорядного члена речення, коли вже сформовані вміння правильно виділяти попарно слова в реченні і визначати їх граматичний зв'язок: узгодження, керування, прилягання. Тільки на підставі цих знань і навичок учні можуть засвоїти специфіку вставних і вставлених одиниць, що виражають суб'єктно-оціночне ставлення того, хто говорить до висловлюваної думки. Саме тому, на думку методиста, доцільно перед вивченням вставних і вставлених конструкцій повторити відомості про просте речення, його склад і зв'язок слів у реченні [26].

Ми підтримуємо погляд О. М. Чинченко і радимо для швидкого та результативного повторення відомостей про просте речення послуговуватися методом «Мозковий штурм», наприклад:

1. Що називається реченням?

2. Що входить до граматичної основи?

3. Які речення називаються простими? Складними?

4. Які речення є поширеними? Непоширеними?

5. Наведіть приклад односкладного речення.

Щоб учні зрозуміли суть вставних і вставлених конструкцій слід застосовувати елементи дослідницької роботи. Так, до прикладу, вчитель заздалегідь дає домашнє завдання: у рекомендованій до опрацювання літературі віднайти витлумачення цих понять та підготуватися до бесіди «Спільне й відмінне між вставними та вставленими одиницями». При цьому кожному школяреві необхідно ознайомитися тільки з одним джерелом інформації. Уже в класі учні співставляють знайдений матеріал та витлумачують вставні та вставлені конструкції. Наведемо приклад такої роботи.

Учитель: Питання про диференціацію вставних і вставлених конструкцій порушує й В. Тихомиров. Він насамперед зупиняється на характеристиці місця вставлень у структурі речення [22, с. 100-102].

Учень 1: К. Шульжук уважає, що, на відміну від вставних слів, словосполучень і речень, що виражають суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловленої ним думки, вставлені слова, словосполучення і речення виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які доповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлення, вказуючи на якість деталі чи нові факти, що не були передбачені в перший момент формулювання думки [29, с. 169].

Учень 2: У працях А. П. Медушевського з'ясовано відмінності між вставними і вставленими словами, словосполученнями і реченнями. Вставні, за А. П. Медушевським, виражають упевненість / невпевненість, оцінку висловленого, зв'язок думок, а вставлені вживаються для розкриття, пояснення якогось із членів речення, його уточнення [20, с. 354-355].

Учень 3: Б. М. Кулик уважає, що вставними називаються такі окремі слова, групи слів і цілі речення, які вставляються в речення для того, щоб показати певне суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловлюваних ним думок, подати їх оцінку чи зауваження з приводу сказаного [11, с. 169].

Як уважає вчений, на відміну від вставних слів, словосполучень і речень, що виражають суб'єктивне ставлення того, хто говорить, до висловлюваної ним думки, вставлені слова, словосполучення і речення виражають такі додаткові повідомлення чи побіжні асоціативні зауваження, які поповнюють, уточнюють, розвивають зміст висловлення, вказуючи на якісь деталі чи нові факти, що не були передбачені в перший момент формування думки [11, с. 175].

Учень 4: Г. О. Козачук переконує, що вставні конструкції переважно виражають суб'єктивне ставлення мовця до висловленої думки, а вставлені структури містять додаткові повідомлення, зауваження, бувають поясненням до якогось із членів речення чи до речення в цілому. Дослідниця стверджує, на відміну від вставних конструкцій, вставлені не мають модальних значень, не вказують на джерело повідомлення, на зв'язок та послідовність думок тощо. Вони роблять лише побіжні зауваження, додаткові повідомлення, які доповнюють, уточнюють зміст усього речення чи окремого його члена, а у зв'язку з цим вони не можуть починати речення, тому переважно стоять у середині або в кінці його [21, с. 365].

Учень 5: І. П. Ющук доводить, що вставні слова й речення не несуть нової інформації, вони лише певним чином оцінюють, уточнюють основне повідомлення і, отже, надають мовленню більшої природності, роблять його емоційно й інтонаційно насиченим [30, с. 556]. Мовознавець акцентує увагу на тому, що вставлені слова та речення суттєво відрізняються від вставних слів і речень як своїм значенням, так і своєю інтонацією в усній мові, а також уживанням при них розділових знаків на письмі [30, с. 559].

Учень 6: Розглядаючи питання розмежування вставних і вставлених конструкцій, О. А. Войтова та Т. В. Крилова услід за М. Каранською, Н. Валгіною, В. Бабайцевою, Є. Скобліковою зауважують:

1) вставні та вставлені утворення мають деякі схожості, однак не можна їх ототожнювати, так як ці поняття самостійні, автономні і різняться не лише своєю цілеспрямованістю, а й структурними, семантичними, позиційними, інтонаційними характеристиками;

2) вставлені конструкції відрізняються від вставних не лише функціонально, лексико-граматичними особливостями в синтаксичному оформленні (порядок слів, характер внутрішньої структури тощо), смисловим значенням, а й унаслідок різного характеру інтенцій, що прагне реалізувати мовець;

3) зважаючи на самостійний інтонаційний контур та власний фразовий наголос вставлені конструкції можна охарактеризувати як інтонаційно-самостійні утворення, на відміну від вставних;

4) вставлені конструкції можуть мати в своєму складі вставні, тоді як зворотне явище неможливе (цікаво, що ще зовсім недавно це твердження виглядало б абсурдом і самозапереченням, так як довгий час внаслідок сплутування або ототожнювання явищ вставності та парентезації досить часто поняття вставності «поглинало» поняття вставленості);

5) з погляду комунікативно-прагматичної лінгвістики вставний елемент визначається як компонент висловлення, що формує модальний план і реалізує певні комунікативно-прагматичні установки мовця; вставлений ж елемент, з однієї сторони, визначається як особливе синтаксичне явище, яке виходить за рамки і ускладненого, і складного речення, з іншої сторони - як явище, що структурно ускладнює речення, до якого входить, а на рівні висловлення створює «двотекст» і виражає метакомунікативний зміст [3].

Прослухавши всі звіти дослідницької роботи учнів, словесник на основі почутого формулює зі школярами власні визначення, які школярі повинні записати в зошити.

Учитель: Окремі слова, групи слів, що вказують на ставлення мовця до висловленої ним думки або характеризують спосіб її оформлення, називаються вставними, Наприклад: Отаке воно, мабуть, і є щастя (О. Сизоненко).

Окремо виділяють вставлені слова, словосполучення і речення, які вводяться в речення як додаткові повідомлення, побіжні зауваження, уточнюють і розширюють зміст повідомлюваного. На відміну від вставних, вставлені конструкції не виражають ставлення мовця до висловленої думки. Наприклад: Там батько, плачучи з дітьми (а ми малі були і голі), не витерпів лихої долі, умер на панщині (Т. Шевченко).

Принагідно зауважуємо, результати такої роботи можна оформити у вигляді коротких пам'яток:

Або:



На уроці особливу увагу слід приділити розгляду основних значень вставних конструкцій, зазначених у шкільному підручнику. Варто зауважити, що для вивчення в школі відібрані найбільш уживані в літературній мові групи вступних слів. Так, Л. Чешко провів спеціальне дослідження, пов'язане з виявленням частотності вживання в літературній мові певних груп вставних слів. При цьому з'ясувалося, що перше місце серед них займають слова, які виражають різний ступінь упевненості (впевненість, невпевненість, припущення); друге - слова, які виражають порядок думок і їх зв'язок, третє - слова, що вказують на джерело думки або повідомлення; четверте - слова, які виражають різні почуття тощо [5, с. 207-208].

За таких умов найдоцільніше використати мовознавче дослідження. Наприклад, можна дати учням таке завдання: Спишіть речення, розставляючи пропущені розділові знаки. Над вставними словами скорочено надпишіть, що вони виражають чи на що вказують. При потребі скористайтеся поданою таблицею.

Значення	Вставні слова	Приклади
Упевненість	безумовно, безперечно, без сумніву, справді, зрозуміло, звичайно, природно, щоправда, правда, очевидно, дійсно	За Брянським Багіров, справді, не вагаючись, пішов би в огонь і в воду (О. Гончар).
Невпевненість, припущення	мабуть, можливо, напевно, може, либонь, принаймні, здається, скажімо, певно	Здається, часу і не гаю, а не встигаю, не встигаю (Л. Костенко)
Емоційне ставлення мовця до змісту висловленого	на щастя, на жаль, на радість, на біду, шкода, на диво	На жаль, чудес на світі не буває (П. Воронько)
Указівка на джерело повідомлення	кажуть, мовляв, бачу, звісно, чутно, пам'ятаю, по-моєму, по-твоєму, на думку…, за даними…	Знать, од Бога і голос той, і ті слова ідуть меж люди! (Т. Шевченко).
Послідовність викладу думок; висновок, зв'язок із попередньою думкою	по-перше, по-друге, наприклад, нарешті, виходить, навпаки, отже, так, взагалі, до речі, зрештою, словом, кінець-кінцем	Ніжність, наприклад, математично описати не можна (В. Собко).
Звернення до співрозмовника з метою привернути його увагу, ввічливість	чуєте, повірте, бачите, погодьтесь, дозвольте, е, вірите, знайте	Але доля звела нас дуже близько і, повірте, здружила (Ю. Збанацький).

1. Того можливо не знайду я слова, щоб наш прекрасний оспівати світ (М. Рильський).

2. Мені правда не хотілося говорити про Чепура на педраді, але іншого виходу справді не було (Ю. Збанацький).

3. І я виходжу в гомін трав і припадаю до сліда, бо значить хтось мене чекав, а може й зараз вигляда (А. Малишко).

4. За східним звичаєм гості не сміють відмовлятися від дарунків, бо то була б господарям образа (Леся Українка).

5. Здавалося загримів десь на небі грім (С. Васильченко).

6. Пізнати й оцінити Довженка один чоловік мабуть не в змозі (Д. Павличко).

7. Нащо бачте згадувать, що давно минуло (Т. Шевченко).

8. Полювання як ви потім побачите потребує багато часу (Остап Вишня).

Зауважуємо, у процесі вивчення на уроках вставних слів слід підбирати такий текстовий матеріал, у якому були б представлені перш за все синтаксичні конструкції зі вставними словами зазначених у таблиці груп.

Уміння розмежовувати вставні та вставлені конструкції необхідні для засвоєння пунктуації при них: вставні конструкції виділяються комами, а вставлені одиниці - дужками або тире.

Щоб краще засвоїти вживання тих чи тих розділових знаків при вставних та вставлених конструкціях, пропонуємо використати метод інтерв'ю. Наприклад, завдання може звучати так: опрацюйте в парі теоретичну частину (мікротему «Розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях»). Візьміть інтерв'ю у свого партнера та визначте, як він засвоїв мікротему. Наведемо зразок інтерв'ю.

Учень 1: Доброго дня! Усім відомо, що вставні та вставлені конструкції різняться місцем розташування у реченні та вживанням відповідних розділових знаків. Що ви можете сказати із цього приводу?

Учень 2: Так, місце розташування вставних конструкцій в основному реченні довільне, проте найчастіше розміщуються вони на початку й у середині речення. Рідше зустрічаються в кінці його: Газик рвонувся вперед, замолов колесами, пішов, пішов і, нарешті, вибрався на рівне (О. Гончар); Міркував собі так: якщо мама ніколи не розповідають про це, то неспроста, мабуть (А. Головко).

Із розділових знаків, що виділяють вставні конструкції в реченні та відокремлюють їх від інших членів, переважають коми. Якщо вставні конструкції входять до складу відокремлених членів речення, то вони, як правило, не виділяються комами: Десь далеко, мабуть під Черніговом, глухо гули гармати» (О. Десняк).

Коли при вставних конструкціях є сполучники, які до них відносяться, то вони виділяються разом зі сполучниками: Але ж як не дійде, не проб'ється Кожущенко, то загине отут і він, Серьога, бо, як видно, надовго розгулялась хурдига..» (О. Гончар); Не знаю, чи побачу Вас, чи ні. А може, власне, і не в тому справа (Л. Костенко).

Якщо ж сполучник відноситься до інших членів чи до всього речення, то вставна конструкція обов'язково виділяється комами і цим самим відмежовується від сполучника: Мокій...А то ще кажуть: миска з крутими берегами. Або пустився берега чоловік... Або, нарешті, кажуть, берега дати... (М. Куліш).

Вставлені ж конструкції здебільшого виділяються дужками: Три сини, та дочка, та дорослі онуки (Від обличчя твого відірвались несила) Підняли тебе легко на дужії руки. Так, як ти їх легенько в житті проносила (А. Малишко).

Навіть одне слово може виділятися дужками, коли воно має в собі додаткове пояснення: За селом зелено-зелено, і по хвилях переливи червоні (од сонця) (А. Головко).

Невеликі вставлені конструкції, які стоять переважно в середині основного речення і мають із ним тісніший змістовий контакт, виділяються з обох боків тире: За вікном - згори було видно - шуміло, вирувало залите сонцем місто (С. Скляренко).

Комами з тире відокремлюються від інших членів основного речення вставлені конструкції тоді, коли на місці розриву повинна бути кома: Не було ще такого літнього ранку, - хіба вже каміння з неба, - щоб дід Арсен, прозваний Бугилею, всидів дома (Г. Тютюнник).

У складних синтаксичних конструкціях, у яких використовуються вставні та вставлені структури, спостерігається їхнє органічне поєднання. У такому разі вони експресивно забарвлюють текст і наповнюють його різними модальними та семантичними відтінками: Ще недавно - просто, здається, вчора було - стоячи ми з нею під нашою любимою вишнею (М. Коцюбинський). Розділові знаки тут розподіляються так: вставні слова виділяються комами, а вставлені конструкції - тире або дужками.

Учень 1: Дякуємо вам за змістовну розповідь!

Увагу школярів необхідно звернути ще й на специфіку інтонування вставних і вставлених конструкцій. Учитель повинен зауважити, що вставні конструкції вимовляються прискореним темпом і з іншою силою голосу (зниженим або ж підвищеним голосом). У реченнях зі вставленими компонентами темп голосу нижчий із більшими паузами. Доцільно показати на прикладах, що інтонація може служити допоміжним засобом розпізнавання таких конструкцій. На нашу думку, за таких умов словесник може застосовувати різноманітні аудіозасоби.

Для практичного відпрацювання специфіки функціонування вставних та вставлених конструкцій в українській мові слід використовувати різнотипні вправи.

Л. Шевцова пропонує при вивченні синтаксису в школі послуговуватися такими групами вправ (за ступенем самостійності й пізнавальної активності):

1) на основі зразка;

2) конструктивні;

3) творчі [28, с. 324].

Вправи за зразком можна використовують на різних етапах навчання. Суть їх у тому, що учні спостерігають, аналізують речення, відтворюють їх інтонаційну будову і складають власні такої ж будови на основі наслідування зразків [28, с. 324]. Наприклад: Прослухайте та проаналізуйте подані речення. З'ясуйте, якими саме інтонаційними характеристиками вставні конструкції відрізняються від вставлених. Наведіть власні приклади.

1. Мабуть, хтось з дороги збився і блука в снігах (О. Олесь).

2. Серед нас знайдуться ще, на жаль, варвари, які злочинно ставляться до землі... (І. Цюпа).

3. Я не гірший за інших, на щастя, і за інших не кращий, на жаль (В. Забаштанський)

4. Та й сам Хмельницький - така була Богунова думка - повинен, би повернутися не з порожніми руками (Я. Качура).

5. Капітан Колодуб підібгав під себе ноги (це була його улюблена поза з пастушого дитинства) і, спершись руками на коліна, подивився на присутніх (О. Довженко).

6. Я пішов, звернувши від колій у ту довгу вулицю, і то була, як оповідала мені потім мама, вулиця її дитинства (В. Шевчук).

7. Низовому товариству теж, - це ти добре намислив, - треба ще раз поклонитися (Я. Качура).

До конструктивних відносять вправи на побудову й перебудову речень. У ході їх виконання спираються на теоретичні знання. Мета конструктивних вправ - закріпити набуті знання на практиці [28, с. 324]. Наприклад: Уявіть, що ви працюєте у редакції якоїсь газети. Щоб стаття вийшла друком, її потрібно відредагувати. Спробуйте відредагувати речення. У яких випадках вставні слова, словосполучення є зайвими?

1. Як відомо, свято української коляди відзначають, між іншим, протягом двох тижнів - з 7 до 19 січня.

2. Це, звичайно, як кажуть, комплекс новорічних обрядів, куди, як відомо, входять Різдво, Василя та Водохреща.

3. Як вже мовилося, серед різноманітних страв на Святвечір обов'язково, безперечно, мала бути кутя.

4. Кутю, як відомо, з давніх-давен вважали, здається, основною обрядовою стравою.

Творчі вправи передбачають повну самостійність виконання, а тому важливо сформулювати завдання так, щоб не сковувати творчої ініціативи учня [28, с. 325]. Наприклад: Складіть 4 речення зі вставними словами та словосполученнями (метод «Думай - Працюй у парі - Ділись»):

· I пара - впевненість / невпевненість у повідомленні;

· IІ пара - почуття;

· ІІІ пара - оцінка фактів з погляду їх звичайності;

· IV пара - зв'язок думок, послідовність викладу;

· V пара - спосіб оформлення думок, експресивний характер висловлювання;

· VI пара - джерело повідомлення;

· VII пара - активізувати увагу слухача, викликати бажану реакцію на повідомлюване;

· VIII - ввічливість.

Зауважуємо, яку б групу вправ не обрав учитель, він повинен обов'язково брати до уваги, чи застосовують учні у своєму мовленні вивчене правило. Якщо словесник побачить, що школярі активно й легко послуговуються вставними та вставленими конструкціями, то це підтвердить ефективність обраної методики опрацювання цих одиниць.

Отже, основне завдання кожного вчителя не примусити щось вивчити, а зацікавити учнів, включити їх у процес навчання. Тому, вважаємо, для результативного опрацювання вставних і вставлених конструкцій на уроках української мови потрібно застосовувати як традиційні, так і інноваційні методи та прийоми. Однак, осібне місце відводимо дослідницькій роботі, яка чи не найкраще з-поміж інших сприяє саморозвитку школярів, розширює їх знання з предмета, підвищує інтерес до уроку.

вставний вставлений конструкція вивчення

2.1.2 Дослідження як основний метод вивчення вставних і вставлених конструкцій в умовах позакласної роботи з української мови

Відомо, мовна ситуація в Україні напряму залежить від вивчення української мови як базової дисципліни в загальноосвітній школі. Більше того, нові мотиви опанування державної мови, наприклад, вихід на рівень міжнародного спілкування, вимагають більш детальної організації позакласної роботи в школі.

І.М. Дичківська правомірно зауважує, що кожна особистість по-своєму талановита. Вона народжується, щоб творити своє життя, стати активним суб'єктом соціальної взаємодії: у когось здібності до математики, музики, образотворчого мистецтва, художньої праці, хтось пише вірші, оповідання, а хтось уміє добре майструвати руками. У кожної дитини - свої природні задатки, розвиток яких є пріоритетним напрямком сучасної освіти. Тому необхідною умовою розвитку школяра є відвідування гуртка [6, с. 215].

Беззаперечно, на сьогодні найпоширенішими формами систематичної позакласної роботи є мовні гуртки. Плани роботи таких гуртків складаються словесниками з урахуванням особистих інтересів учнів та їх вікових особливостей.

Методисти одностайні в тому, що мовний гурток - важлива й ефективна форма позакласної роботи, перевага якої у тому, що заняття проводяться систематично, за певним планом, при постійному складі учнів [13, с. 403].

Зауважуємо, заняття мовного гуртка зазвичай проводять два рази на місяць. До роботи залучають тих учнів, які виявили бажання працювати в ньому (але найкраще, коли в гурток входять учні одного класу).

Помічено, що успіх роботи мовного гуртка значною мірою залежить від того, наскільки продумано і вдало організовує її керівник. Він детально планує й готує кожне засідання, добирає потрібну літературу, наочні посібники, консультує гуртківців, навчає, як треба працювати над запропонованою літературою, як готувати реферат чи повідомлення, як добирати найбільш промовисті факти для ілюстрації теоретичних положень, де їх відшукати. Проте вчитель ні в якому разі не повинен підміняти учнів, давати їм готовий виступ, інакше вони втрачають інтерес і потяг до роботи.

Дидакти відзначають, що заняття гуртка може складатися з таких основних структурних елементів: вступне слово керівника гуртка, виступи гуртківців з відповідними повідомленнями (рефератами, доповідями), виконання всіма учасниками гуртка практичних завдань, відповіді на запитання [13, с. 404].

Питання функціонування вставних і вставлених конструкцій в українській мові цілком доречно розглядати на заняттях мовного гуртка, оскільки знання учнів про ці одиниці не повинні обмежуватися тільки програмовими вимогами.

Вступне слово керівника гуртка має на меті зацікавити школярів вивченням вставних і вставлених одиниць.

Вступне слово керівника гуртка: Сучасна лінгвістика інтенсивно займається всебічним вивченням синтаксису української мови на межі ХХ-ХХІ століть. Проблеми синтаксису постійно знаходяться в центрі уваги мовознавців, але на кожному етапі наукового пізнання постають нові питання. До таких актуальних проблем належить і питання про вставні та вставлені конструкції - особливі синтаксичні одиниці, за допомогою яких розкривається не тільки комунікативна суть мови, а й вивчається процес формування і передачі інформації в системі мови.

Значний інтерес щодо їх вивчення пояснюється тим, що вони були остаточно виділені зі складу вставних елементів у самостійну синтаксичну категорію тільки в середині ХХ століття. Вставні та вставлені конструкції неодноразово розглядалися в мовознавчій літературі, але різні аспекти цього мовного явища на сьогодні ще потребують детального вивчення [23, с. 160]. Тому ми спрямуємо всі наші зусилля на дослідження цих одиниць.

Цікавим для школярів, наприклад, буде простеження традиції вивчення вставних і вставлених конструкцій. На нашу думку, дослідження повинне стати основним методом роботи. Тому, створивши науково-дослідну групу, учитель допомагає гуртківцям у доборі та опрацюванні потрібної інформації. На одному із засідань група доповідає про історію вивчення вставних і вставлених конструкцій.

Орієнтовна доповідь гуртківця 1: Дослідження специфіки вставних та вставлених одиниць має давню традицію.

О. М. Турчак уважає, що на ранніх етапах розвитку науки про мову питання про вставлені й вставні конструкції окремо не розглядалося, оскільки вони тривалий час не розмежовувалися, хоча явище парентези давно перебувало в центрі уваги дослідників [23, с. 161].

На думку дослідниці, тільки з другої половини ХІХ століття в синтаксичній науці склалася інша концепція вставності, згідно з якою термін вставні слова закріпився за граматично відокремленими виразами суб'єктивного відношення до висловлюваного, а вставлені речення - за реченнями, вставленими в інше, але не зв'язаними з ним граматично [23, с. 161].

А. В. Висоцький принагідно зауважує, вперше чітко намітив два типи вставних речень, які відрізняються за своєю функцією, І. Давидов і, таким чином, зробив перший крок до розмежування вставних і вставлених одиниць. П. Перевлеський продовжує думку І. Давидова, близько підходячи до сучасного розуміння категорії вставлення і використовуючи при цьому термін «вставлені речення», який уперше був введений Євграфом Філомафітським. О. Пєшковський теж не ототожнює вставні і вставлені елементи [2, с. 218-219].

О. М. Турчак стверджує, на проблемі розмежування вставних і вставлених конструкцій акцентує свою увагу Є. Сєдун. Проаналізувавши смислове наповнення і призначення вставних і вставлених одиниць, їх інтонацію, мовознавець доходить висновку, що «вставні» і «вставлені» речення не можуть бути принципово розмежовані ні за конструктивно-синтаксичним, ні за інтонаційним оформленням [23, с. 161].

Проте вже зовсім скоро науковий розгляд вставних і вставлених конструкцій різко зупинився.

Орієнтовна доповідь гуртківця 2: Дослідження вставних і вставлених конструкцій поновилося і було продовжене в 70-80-х рр. ХХ століття. Особливо зріс інтерес до категорії вставлення. Пояснюється це тим, що змінився склад вставлених конструкцій, прийоми їх уведення в речення, форми ускладнення тексту, текстова мотивація в цілому.

Так, А. Мамалига стверджує: «Повідомлення додаткового змісту, що виражається вставленою конструкцією, відбувається шляхом уторгнення в основний зміст … мовленнєвих побудов, підпорядковуваних міркуванням, завданням ефективної комунікації, зокрема, необхідності своєчасного роз'яснення, доповнення, що полегшує сприйняття, розуміння сказаного» [12, с. 241].

Доведено, що відомості, які містяться у вставлених конструкціях, виносяться нібито на інший план повідомлення. Часто цим досягається «більша смислова ємкість і виражальна сила висловлювання, що дозволяє рельєфно передати комунікативне навантаження речення в цілому: зміст основного речення і вставленої конструкції в їх єдності» [1, с. 247].

У 70-80-х рр. ХХ ст. установлено, що розвиток вставлених елементів служить засобом компенсації зменшення вживаності синтагматично зв'язаних видів ускладнення простого речення.

У цей час вставлені конструкції представлені найрізноманітнішими синтаксичними одиницями: словами, словосполученнями, простими і складними реченнями майже всіх типів, конструкціями з прямою мовою, а також більш складними побудовами, що складаються з декількох названих одиниць, ряду суміжних речень або абзацу.

На сучасному етапі вставні та вставлені конструкції все ще перебувають у колі зацікавлень мовознавців.

Етап виконання всіма учасниками гуртка практичних завдань передбачає використання усіх типів вправ, які застосовуються і на уроках (ми їх розглянули в п. 2.1.1).

Учитель може організувати і науково-дослідницьку роботу учнів (наприклад, участь школярів у МАН). Насамперед словесник повинен здійснити відбір учнів, які здатні до такого типу діяльності. При цьому слід ураховувати, що науково-дослідницька робота має особливості, які відрізняються від форм роботи з учнями на факультативних заняттях, при підготовки учнів до участі в олімпіадах тощо.

Науковий керівник має ознайомити обраних учнів із орієнтовною тематикою досліджень, розкрити суть пропонованих проблем. Вдалий вибір теми досліджень - запорука успіху у подальшій роботі. Наприклад, для написання науково-дослідницької роботи доцільно обрати таку тему: «Функціонування вставних і вставлених конструкцій у сучасній публіцистиці».

Від появи в учня задуму зі створення науково-дослідницької роботи і до втілення його в життя проходить тривалий і напружений час. Не маючи досвіду роботи з багатьма джерелами інформації, учень може відчувати значні труднощі ще на початковому етапі роботи. Щоб цього не сталося, учень та вчитель повинні працювати разом. Ця робота виходить за рамки традиційного спілкування між учнем та вчителем в межах навчального процесу і виводить їхні стосунки на вищий рівень - партнерство. У школяра з'являється постійна потреба накопичувати матеріал, ділитися враженнями й оцінками досліджуваного об'єкта чи предмета. У спільній роботі вчителя і учня з'являються гіпотези, версії, а це і є аура творчості, без якої в учня не буде емоційного захоплення, а робота перетвориться на нудну процедуру.

У своїй науково-дослідницькій роботі учень обов'язково повинен зауважити, що вставні та вставлені конструкції як поліфункціональні одиниці у публіцистичному тексті мають потужний комунікативний потенціал, і хоча вони є синтаксично ізольованими, у смисловому відношенні - пов'язані з широким мовленнєвим контекстом. Такі слова, словосполучення, речення, за допомогою яких здійснюється модальна та емоційно-експресивна оцінка повідомлення, викладеного у тому чи іншому тексті, одночасно є його семантичним і формальним засобом зв'язку [19, с. 245].

Разом із науковим керівником учень виділяє і найголовніші функції вставних та вставлених конструкцій у фонді сучасної публіцистики.

Функції вставних конструкцій:

1) суб'єктивно-модальна (це вставні одиниці зі значенням упевненості / невпевненості, достовірності / недостовірності: Без сумніву, технічна сила людини значна і можливість коїти зло величезна («Дніпро»);

2) адресації мовлення: Згадаймо, скільки надій покладалося на згаданий Закон «Про мови», прийнятий ще 1989 року («Українське слово»);

3) авторизації мовлення: Хоч, як на мене, думати - теж не останнє заняття для парламентарія («Дніпро»);

4) структурно-композиційна: Отже, звертаємося до своєї прадавньої віри, до народних джерел і батьківської пам`яті, там наше коріння і спасіння («Київ»);

5) довідково-інформативна: А, як то кажуть, що будуємо - те й маємо («Час-Time»).

Функції вставлених конструкцій:

1) оцінна (різні типи оцінок: інтелектуальна, емоційна, етична, мовна та ін. У публіцистичному стилі переважають вставлення, які виражають позитивну або негативну емоційну оцінку: Особливість (а сьогодні горе!) Шостки - наявність у ній кількох великих підприємств ВПК, продукція яких у незалежній Україні стала практично непотрібною («Голос України»);

2) розширення інформації: Зараз ви можете будь-коли приїхати у військову частину, де служить ваш син (а служить він тепер дома, в Україні, часто в своїй області, а то й районі), провідати його, поговорити («Літературна Україна»);

3) авторизації мовлення: «Горе нам, горе нашій нації, коли велика доба застане нас малими і неприготованими!» (Франко) («Дніпро»);

4) довідково-інформативна: А що головним замовником наукової роботи у нас є держава, то пріоритетну роль тут треба надавати тим дослідженням, які забезпечують економічну незалежність України, її становлення як цивілізованої держави (це паливно-енергетичний комплекс, наукоємні технології, виготовлення ефективних діагностичних та лікувальних препаратів тощо) («Голос України»).

У роботі учневі доцільно простежити і різноманітність морфологічного вираження та структурного оформлення цих одиниць. Особливу увагу варто звернути на реченнєвий механізм вставних і вставлених конструкцій у сучасній публіцистиці.

Науковому керівникові слід подбати про те, щоб у роботі був представлений широкий ілюстративний матеріал.

У своїй науковій роботі учень має продемонструвати відмінні знання з питань функціонування вставних і вставлених конструкцій у фонді сучасної публіцистики, достатній термінологічний апарат, початкове оволодіння методикою аналізу та опису мовних явищ, уміння самостійно робити теоретичні узагальнення та висновки.

Отже, ми навели методичні рекомендації для ефективного опрацювання вставних і вставлених конструкцій на гурткових заняттях і в процесі написання учнями науково-дослідницьких робіт. Однак, вважаємо, вивчення цих одиниць не обмежується тільки цими видами позакласної діяльності, а тому перед учителем представляється можливість широкого вибору інших форм (проведення мовних вечорів, випуск стінгазети, участь у різних мовознавчих конкурсах, олімпіадах тощо).

2.2 Аспекти ефективного опрацювання вставних і вставлених конструкцій у школі

Для ефективного вивчення вставних і вставлених конструкцій у шкільному курсі української мови вчителеві необхідно враховувати цілий ряд аспектів. Розглянемо детальніше кожен.

Традиційно в методиці української мови визначають такі аспекти: лінгвістичний, педагогічний, психологічний, моральний, естетичний.

І. Лінгвістичний аспект. Цей аспект полягає у теоретично-прикладному опануванні учнями знаннями про вставні та вставлені конструкції і передбачає:

1) витлумачення учнями понять «вставні конструкції» та «вставлені конструкції»;

2) знання історії дослідження цих одиниць у мовознавстві;

3) виділення основних функцій вставних і вставлених одиниць;

4) розкриття їх значеннєвого спектру;

5) морфологічна й структурна характеристика вставних і вставлених конструкцій;

6) вживання розділових знаків при цих одиницях та відповідне інтонування речень зі вставними та вставленими конструкціями;

7) опис стилістичних можливостей вставних і вставлених одиниць.

На практиці ж школярі повинні вміти:

1) знаходити вставні та вставлені конструкції;

2) аналізувати й оцінювати їх виражальні можливості;

3) правильно інтонувати речення, в яких використовуються вставні та вставлені одиниці;

4) вірно розставляти розділові знаки при вставних і вставлених конструкціях;

5) конструювати речення з цими одиницями.

ІІ. Педагогічний аспект передбачає зразкове володіння учнями українською мовою, розкриває якості літературної мови, розвиває в них почуття прекрасного, виховує естетичний смак.