Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Після п'ятого року вивчення навчального модуля учні застосовують різноманітні блоки, удари руками і ногами в спарингу, використовує термінологію по тхеквондо.

Орієнтовні навчальні показники

Таблиця 2.3.6. 1 рік навчання

Навчальні нормативи	Рівень навчальних досягнень учнів
	Низький	Середній	достатній	високий
Попадання у удару неріо чагі у ціль (виконується 10 ударів)	4	6	8	10 і більше
ммПопадання удару доліо чагі в середній рівень (виконується 10 ударів)	4	6	8	10 і більше

Оцінюється техніка і сила виконання ударів: неріо чагі - попадання у дару у верхній рівень, тулуб прямий, удар наноситься перед собою, нога, що виконує удар пряма в колінному суглобі; доліо чагі - правильне положення стопи ноги, що виконує удар, поворот тулуба в момент виконання удару, повне розгинання ноги в колінному суглобі, правильне положення опорної ноги. Удари повинні досягати цілі. Навчальні нормативи однакові як для хлопців, так і для дівчат на всіх роках навчання.

Таблиця 2.3.7. 2 рік навчання

Навчальні нормативи	Рівень навчальних досягнень учнів
	Низький	Середній	достатній	високий
Попадання удару доліо чагі у верхній рівень - 12 ударів	3	6	9	12 і більше
Попадання удару юп чагі в середній рівень-10 ударів	4	6	8	10 і більше
Попадання удару дольгє чагі в середній рівень - 10 ударів	4	6	8	10 і більше

Всі удари повинні досягати цілі, інакше вони не рахуються. Також оцінюються техніка і сила виконання ударів.: правильне положення тулуба, опорної ноги, положення стопи ударної ноги під час виконання ударів. Чітко відзначати рівень попадання ударів. Кількість ударів рахується всього правою і лівою ногами.

Таблиця 2.3.8. 3 рік навчання

Навчальні нормативи	Рівень навчальних досягнень учнів
	Низький	Середній	достатній	високий
Попадання ударів дольгє чагі/ доліо чагі в середній рівень - 12 ударів	3	6	9	12 і більше
Попадання удару наре чагі - 6 ударів	2	4	5	6 і більше

Оцінюється техніка виконання, сила і точність попадання ударів. В комбінації - два удари рахуються як один. При не виконанні одного із ударів - комбінація не рахується. В наре чагі рахується кожен удар, що дійшов до цілі.

Таблиця 2.3.9. 4 рік навчання

Навчальні нормативи	Рівень навчальних досягнень учнів
	Низький	середній	достатній	високий
Попадання удару наре чагі - 10 ударів	2	5	8	10 і більше
Попадання удару твіт чагі в середній рівень - 10 ударів	4	6	8	10 і більше

При виконанні удару наре чагі, зупинка рахується як закінчення вправи. Під час виконання удару твіт чагі, з вернути увагу на випрямлення ударної ноги в колінному суглобі, положення тулуба. Після удару ногу ставити попереду.

Таблиця 2.3.10. 5 рік навчання

Навчальні нормативи	Рівень навчальних досягнень учнів
	Низький	Середній	Достатній	Високий
Попадання удару твіт чагі в середній рівень - 12 ударів	3	6	9	12і більше
Попадання удару наре чагі - 12 ударів	3	6	19	12 і більше

При оцінки удару твіт чагі звернути увагу на точність попадання удару (середина щита), силу. Швидкість виконання ударів не враховується при оцінюванні. При виконанні ударів наре чагі зупинятися до кінця вправи не можна.

Таблиця 2.3.11. Обладнання, необхідне для вивчення модуля «Тхеквондо»

№	Обладнання	Кількість
1	Захисний жилет	25
2	Захисні щитки на ноги і руки	25
3	Шолом	25
4	Щити	15
5	Бандажи	25

3. Тхеквондо - як засіб розвитку бистроти в учнів середніх класів

3.1 Історія розвитку і сучасний стан тхеквондо

Період стародавньої історії

Корні тхеквон-до починаються з давнини, коли нащадки корейців проживали в декількох племінних утвореннях на території Корейського півострова У боротьбі за існування вони були вимушені розвивати свою силу, спритність і здібності до рукопашного бою, щоб діставати їжу і захищати себе від тварин.

Історики вважають, що історія корейських бойових мистецтв починається приблизно двох тисяч років тому назад. Давні рукописи, малюнки, зображення, котрі збереглися і дійшли до наших часів, говорять, шо вже на початку нашої ери в давній Кореї використовувалися різноманітні системи боротьби та рукопашного бою (І. Соколов, 1994).

Період Трьох держав

Період трьох держав характеризується з одного боку постійними війнами між Когурьо, Пекче та Сілла за об'єднання всього народу в єдину державу та захоплення більших територій з метою встановлення на них свого впливу, а з іншого, широкою популярністю бойових мистецтв, адже саме вони допомагали усвідомити себе єдиною нацією, прищеплювали відчуття єдності у боротьби із зовнішніми ворогами.

Умови того часу прискорювали виникнення військових загонів, які вивчали бойові мистецтва. Їх типовими представниками можна назвати Сонбе у Когурьо, Хваранг у Сілла. Є деякі підстави вважати, що їхнім методом тілесного й духовного загартування та об'єктом постійного вивчення було саме тхеквондо. (Рим Сеунг Мін, 2003).

Період Когуре (37 год д. н.э. - 668 г. н.э.)

Ця держава знаходилася в районі Маньчжурії і охоплювала частину сьогоднішньої Північної Кореї. Столиця Когуре знаходилися в провіныъТхонку. (І. Соколов, 1994)

Найголовніша бойова система того часу була сформована в період правління шостого короля Тєчє і називалася Сонбе. Деякий час «Сонбє» називали «Сон-ін». Один раз на рік, в березні або жовтні король організовував фестиваль «Сін Су Ду». У цей день по традиції проводилися різноманітні ігри, змагання, виконувався традиційний танець з иечем, а також проводилися змагання по Тек Ген (одна із давніх форм тхеквондо). Двоє воїнів змагалися в мистецтві розбивати шматки льоду із ріки, потім стрибали в льодяну воду, а потіи проводили спарринг.

Практично завжди переможцями ставали бійці, що практикували «Сонбе». У мирний час «Сонбе» використовувалося для вдосконалення духу і тіла королівської гвардії і тіло охоронців короля. У воєнний час воїни «Сонбе» захищали королівство разом з регулярною армією. Бійці «Сонбе» носили коротку зачіску, одяг і пояси шилися з найкращого шовку. Майстри, що викладали цей стиль, називалися «Ту Те Хен». Вони не стригли волосся як рідові бійці, а їх одяг і пояси відрізнялися ще більшою якістю. У разі конфлікта «Ту Те Хен» міг командувати підрозділом «сонбе» цілої провінції, сам розроблювати стратегію і тактику бою. (І. Соколов, 1994)

Період Сілла (57 г. н.э. - 935г. н.э.).

Королівство Сілла, яке знаходилося на самому півдні корейського півострова, з самого початку свого створення не зазнавало якихось серйозних нападів з боку ворожих сил, а відтак зберігало відносно мирний спосіб життя. Проте у період Трьох держав відбувалося дедалі більше загострення протиріч, що стало причиною більш активного сприяння розвитку бойових мистецтв з боку держави. (Рим Сеунг Мін, 2003)

Королем Чин Хун була заснована система «Хваранг» і визначала воєнне, політичне і суспільне життя держави. В «Хварангє» практикувалася стара система тхеквон-до «Су Бак До». Правління цією організацією привело до складання і розвитку самої досконалої соціальної системи того часу, а потім послужило причиною об'єднанню Кореї в єдину державу.

В перекладі «Хваранг» означає «Квітуча молодь». В состав корпуса хваранів відбиралися юнаки 14-15 років із дворянських родин, котрі проходили серйозну фізичну і духовну підготовку, щоб стати надійним захисником батьківщини. Тренування хваранів включала в себе не тільки вправи в медитації, поезії, музику і танці, а ще верхову їзду, заняття з фехтування і стрільби з луку, а також - субак. Для них мистецтво поєдинку було ділом честі. Задачею такої підготовки було виховання досконалої і гармонійної особистості. У процесі навчання бійці офіцерського корпуса вивчали основи різних видів поєдинків, із зброєю і без неї. В обов'язкову програму воєнної підготовки хваранів входила також система «Теккьон», що складалася із різних способів боротьби руками і ногами. Були у хваранів дія, яка раніше ніде не використовувалася ні в одній школі - удар заплетеною косою. В нею спеціально впліталися металеві нитки і голки, які залишали на тілі противника глибокі рани.

Вчителі хваранів були буддійські монахи, які в 6 столітті стали активно прибувати на Корейський півострів. (С. Федулов, 1991)

Період Пекче (18г. д. н.э. - 600г. н.э.)

Група біженців із Когуре заснувало нову державу к півдню від ріки Хаган, поблизу того місця, де знаходиться сучасний Сеул. У порівнянні з суворими воїнами Когуре, мешканці Пекче були більш миролюбні. До 6 ст. вони повністю зайняли всю південно-західну частину півострова. Пекче перетворилося в цивілізовану і розвинуту державу, яка вела активну торгівлю з Китаєм

Якихось документальних свідчень про поширення чи популяризації тхеккьон, що поклав основу тхеквон-до у цей період, не залишилось. Однак, згідно із записами про життя королівської родини, бойовим мистецтвом періоду Пекче був загадковий вид бойового мистецтва, який називався «Супьоктха» (Рим Сеунг Мін.2003) чи «Су Бег Тха» (Чой Мен Чер, 1991)

Період Коре (918 г. н.э. - 1392 г. н.э.)

Засновником коре був полководець Ван Гон, який служив у принця Куньє королівства Сілла. Він проголосив, що буде намагатися повернути втрачені землі Когуре в Маньчжурії, тому королівство було назване Коре, від чого походить сучасна назва Кореї.

В цей період розвиваються народні фестивалі, які святкували по місячному календарю. У документах «Кореса» - історія Коре, вказується, що в якості змагань на фестивалях, король Чхун Хе, проводив поєдинки серед своїх солдат по «Субак» (синонім тхеквондо) (С. Федулов, 1991)

Мистецтво «Субак» досягло високого ступеня свого розвитку, було поширене не тільки серед військових, а й навіть серед простих людей, стало видом спорту, гідним того, щоб на змаганнях був присутній сам король. (Рим Сеунг Мін, 2003). Король Чхун Хе був відмінним практиком «Субак» і найкращих назначав на високі посади в державі. Завдяки розвитку в часи Когуре, Сілла і Коре «Субак» став однією з популярніших систем Кореї. (С. Федулов, 1991)

В 14 столітті до влади у Кореї прийшла династія Чосон, більш відома на заході як династія Лі.

Корейські єдиноборства офіціально практично не розвивалися в той період, тому що не були популярні. Також скоротилася кількість займаючих «Субак» і «Тек Ген». Крім того розвиток цих єдиноборств залежало від Міністерства Національної безпеки «Пен Чжо.

У географічній і культурній історії провінцій Кореї (Тон Ку Е Чи Сун Рам) описане свято Пек Чун Наль, що святкується 15 червня по місячному календарі.Він проводився в селі Чак Чі, що знаходився в префектурі Ун Чжин провінції Чхун Чхонг. Із всіх провінцій, що знаходилися поблизу приходили найкращі експерти, щоб позмагатися в «Субак».

Пізніше в «Хе Донг Чук Чі» зустрічаються записи про чемпіонат по «Су суль» (Тек Ген). Там описується техніка і різні види змагань по «Су Суль». «Су Суль» - мистецтво, що використовувало удари ногами різної варіації. У ньому вирізняють 3 рівні:

- експерт (високий рівень) - людина могла наносити удари ногами у стрибку і вище голови.

- Середній рівень - людина могла наносити удари ногами не нижче рівня лінії плеч суперника.

- Початковий рівень - удари повинні наноситися не нижче рівня стегна.

Також описуються поєдинки «Су Бєг Та», коли двоє бійців сидять на землі один напроти одного і наносять дуже швидко удари різними частинами рук. Кваліфікація багатьох бійців була така велика, що неможливо було побачити, якою частиною руки і куди був нанесений удар. (І. Соколов, 1994)

В 1790 році король Чон Чжо наказав майстрам Лі Ток Му та Пак Дже Ка написати книжку Мує-тобо-тонгджі («Му Є До Бо Тонг Цзі» - І. Соколов1994)

Вона увійшла в історію як найдавніша збірка військових законів.У передмові до четвертого тому під заголовком «Мистецтво кулака» міститься опис основних прийомів тхеквондо. (Рим Сеунг Мін, 2003)

Чхве хон Хі

Після закінчення Корейської війни 1950-1953 років влада Республіки Кореї піддержувало ідею по уніфікації шкіл і створенню спільнонаціонального бойового мистецтва. Роботу по кодифікації нового стилю очолив молодий генерал - лейтенант Чхве Хон Хі із школи одокван. В 1955 році на з'їзді шкіл було прийнято назву для нового виду мистецтва - тхеквондо. Там також був затверджен і новий набір комплексів формальних вправ, спеціально створені генералом Чхве. До течії тхеквондо приєдналися три школи - чандокван, сонмукван, одокван. Інші школи, приєднуватись не стали. Головним опозиціонером був Хван Кі, голова школи мудукван, який ще в 1953 році сам організував Корейський Союз Тансудо. У наступні роки Чхве Хонхі продовжував поширювати та пропагандувати тхеквон-до. В цьому йому дуже допомогло його положення в армії: його систему доводилось вивчати солдатам. Поступово інші школи пішли з арени. Але невгамовний Чван Кі організував у 1960 році Корейський Союз Субакдо. Три місяці потому Корейський Союз Субакдо розколовся, і частина його членів об'єдналась з послідовниками Чхве Хонхі в Корейський Союз Тхесудо («тхе» було взято з тхеквондо, а «су» - від субакдо). У 1965 році Союз змінив назву на Корейський Союз Тхеквондо. Президентами цього Союзу були Че Мен Шин, Чхве Хон Хі, Ро Бснджик, Ким Юнче, Кім Уньюн.

В 60-х роках завдяки роботі на дипломатичних посадах, Чхве Хон Хі отримав нагоду для міжнародної реклами тхеквондо. Перша показова група виїхала в США, потім відбулося турне по Таїланду, Малайзії, В'єтнаму, державам Західної Європи, Канаді.

В 1963 році відбулася демонстрація тхеквондо в штаб-квартирі ООН. Для координації розвитку тхеквондо, бувши президентом Корейського Союзу тхеквондо, організував Міжнародну Федерацію Тхеквон-до (ITF), і став її президентом.

Через рік, в результаті конфлікту з владою Республіки Кореї, генерал Чхве покинув державу і переніс штаб-квартиру ITF в Торонто (Канада). За ним переїхала і частина інструкторів. Ті, хто залишилися в Кореї, отримали велику підтримку від влади. Справи дійшли до того, що до кінця 1972 року був збудований «Кукківон» - Всесвітній Центр Тхеквондо. Там був проведений перший чемпіонат світу.

Штаб-квартира ITF переїхала із Торонто у Вену (Австрія), а ті хто залишився в 1990 році утворили Глобальну федерацію Тхеквондо на чолі з Пак Дзюнте. (І. Соколов, 1994)

Ун Єнг Кім

Але більшість шкіл та інструкторів зберегли свою вірність не Чхве Хон Хі, а сеульській владі. Майстри, в основному залишившись на півдні держави, створили 28 травня 1973 року Всесвітню Федерацію Тхеквондо (WTF - World Taekwondo Federation), яку очолив Ун Єнг Кім. Штаб-квартира знаходиться в Сеулі і розташована в Кукківоні - Міжнародній академії Тхеквондо. Щоб підкреслити різницю між різними версіями тхеквон-до, ВТФ навіть розробила нові формальні комплекси («пхумсе»). В південній Кореї почався перехід тхеквондістів із ІТФ в склад ВТФ. Особливо широкі масштаби вони прийняли після 1984 року, коли стало ясно, що на олімпійських іграх змагання будуть проводитися по правилам ВТф.

Зараз ВТф має філіали в 118 країнах світу. Вона нараховує близько 25 мільйонів спортсменів

У 1989 році на 83- й Генеральній Асамблеї Міжнародного олімпійського комітету було прийнято рішення, що тхеквондо ВТФ заслуговує Олімпійське визнання, а також було прийнято рішення ввести тхеквондо як демонстраційний вид спорту у програму 24-их Олімпійських ігор 1992 року в Барселоні.

4 вересня 1994 року, на 103 Генеральній Асамблеї Міжнародного олімпійського комітету (МОК), відбув шийся в Парижі, було прийнято рішення о визнанні тхеквондо Олімпійським видом спорту, і про включення його в змагальну програму Олімпійських Ігор 2000 року у Сіднеї. (Константин Гіл, 1991).

Поширення тхеквон-до і його розвиток сучасності

Активна глобалізація почалася на початку 60-х років. До того часу ж змагання проводилися у безпечному режимі, тобто у режимі безконтактного спарингу, оскільки пряме попадання могло завдати травм супернику. Однак на початку 60-х група майстрів дійшла домовленості, яка ознаменувала собою введення нової системи змагань, а відтак - і початок важливої сторінки в історії східних бойових мистецтв.

Змагання почали проходити з використанням захисту. Введення захисту сприяло появі якісно нових змін - адже тепер удари робилися «по-справжньому», у повний контакт, тому раніше неефективні удари ставали все більш ефективними.

По-друге, змінився критерій оцінки змагань. До того судді зазвичай час від часу зупиняли бій для того, щоб нарахувати бали, а критерієм був лише факт атаки.

Однак за новими правилами бої вже не зупинялися, що дозволяло в процесі змагань постійно вдосконалюватися і варіювати в прийомах, атаках тощо.

Слід зауважити, що удар кулаком в обличчя, удар ногою в пах тощо суворо заборонено. Це дозволяє довести ефективність ударів ногами до максимуму.

Тхеквондо було введено в навчальну програму загальноосвітніх шкіл та університетів, і це ознаменувало початок його якісного росту.

У 1965 році почали проводитися перші відкриті змагання, які проходили у восьми категоріях, а з 1966 року почали проводитися загальнонаціональні шкільні, університетські та індивідуальні змагання. У 1970 році було відкрите перше національне змагання серед учнів початкових шкіл і жінок, що зробило неабиякий внесок у розвиток жіночого тхеквон-до.

Такий розвиток подій сприяв виникненню цілої низки команд. Одночасно починається процес обміну між окремими школами і командами - явище, якого історія тхеквондо досі не знала.

60 та 70-ті роки - період розвитку техніки, зокрема степів, а в 80-х вже окреслюються основні правила змагань, формується система тхеквондо як змагального виду спорту. (Рим Сеунг Мін, 2003).

3.2 Характеристика техніки вправ тхеквон-до

Багато авторів ділять техніку ударів ногами відповідно траєкторії руху ноги до цілі, а саме: на кругові, і прямі. (С. Федулов, 1991).

В залежності від висоти знаходження цілі удари поділяються на високі, середні і низькі.

Високим (Ольгуль) називається удар, якщо нога знаходиться в момент контакту з ціллю на рівні очей.

Середнім (Момхтонг) називається удар, якщо ціль знаходиться між плечима і до поясу.

Низьким (Аре) називається удар, якщо ціль в момент контакту знаходиться нижче поясу. (І. Соколов, 1994)

АП ЧАГІ

Починається протягуванням ноги до вихідного положення, при якому стегно приблизно горизонтально і стопа на висоті коліна на опірній нозі.

В другій фазі виконується хльостоподібний рух гомілкою вперед. Перед викидом гомілки вперед стопа ноги, що б'є удар повинна торкнутися до задньої поверхні стегна якомога сильніше. В кінцевій точці необхідно сконцентрувати всі м'язи і сильно напружити всі м'язи тіла.

Ударною поверхнею при ап чагі служить передня подушечка стопи під пальцями і підйом. (С. Федулов, 1991)

Опорна нога трохи розслаблена. Коліно атакуючої ноги підтягується до грудей і потім різко викидається вперед по прямій лінії до цілі.

Після удару нога повертається у вихідне положення. в момент удару чітко фіксується гомілковостопний суглоб. (І. Соколов, 1994)

Рим Сеунг Мін описує техніку виконання ап. чагі так: ногу, яка знаходиться позаду, підніміть вперед та вгору, водночас зігнувши її в колінному суглобі. У цей час треба повернутися на пальцях опорної ноги та трішки присісти на ній. різким рухом розігнути підняту ногу та нанести удар основою пальців стопи, якщо ціль, яку треба вразити, знаходиться вертикально (тулуб), або підйомом стопи, якщо ціль знаходиться горизонтально (підборіддя). Під час виконання удару треба трішки відхилити тулуб назад для утримання рівноваги. Після нанесення удару треба швидко зігнути ногу в коліні для того, щоб бути в змозі виконати наступні удари.

Помилки при виконанні ап чагі.

1. Удар виконується у дві фази з зупинкою у вихідному положенні позиції. Руйнується динаміка удару ногою і губиться значна частина сили.

2. Нога, що виконує удар, не випрямляється повністю в колінному суглобі.

3. П'ята опорної ноги відривається від підлоги, руйнується стабільність положення і значно слабшає удар.

4. Під час удару зміщується центр ваги тіла.

5. Пальці ноги, що виконує удар, недостатньо відтягнуті уверх.

6. Нога знаходиться дуже довго в кінцевому положенні і не повертається назад швидко. (С. Федулов, 1991)

ДОЛІ О ЧАГІ

Ногу, яка знаходиться позаду, підніміть вперед та вгору. Одночасно зігнувши її в колінному суглобі. Повернути тулуб та опорну ногу на пальцях на 160-180 градусів, для утримання рівноваги трішки відхилити тулуб вбік та назад. Різким рухом розігнути ногу та нанести удар підйомом стопи збоку. Після виконання удару треба відразу ж зігнути ногу в коліні для того, щоб бути в змозі виконати наступні удари. Слід зауважити, що в традиційному долі о чагі гомілка під час удару знаходиться паралельно підлозі. В той час, коли в спортивному долі о чагі гомілка ударної ноги під час удару розташовується під кутом 45 градусів (коліно піднято вище стопи) (Рим Сеунг Мін, 2003).

Нога, що виконує удар, переходить через вихідне положення (синхронно з обертанням боків) при випрямленні ноги в колінному суглобі, міняючи вертикальне положення площини на горизонтальне. В останній фазі удар подібний ап чагі, тільки в горизонтальному положенні. Головне, щоб нога поверталася швидко у вихідне положення. Стопа опорної ноги під час удару повертається. Ударною площиною є передні подушечки пальців і підйом стопи. (С. Федулов, 1991)

Удар виконується по дузі підйомом, пальцями стопи. Підошва опорної ноги сильно прижата до підлоги і повернута до лінії атаки під кутом 135 градусів. Стегно атакуючої ноги повинно бути винесено вперед таким чином, щоб забезпечити траєкторію удару по дузі. (Соколов, 1994).

Помилки при виконанні доліо чагі

1. При виконанні удару не приймають участь в достатній мірі стегна, що змінює траєкторію - вона не повністю горизонтальна.

2. Нога перед ударом недостатньо випрямлена в колінному суглобі. Тим самим слабшає удар.

3. Нога після удару на повертається назад по тій самій траєкторії у вихідне положення. (С. Федулов, 1991)

НЕРІО ЧАГІ

Він виконується зверху вниз всією підошвою випрямленою ногою. Механізм виконання: напружити коліно, ногу повністю випрямлити, через сторону по дузі підняти максимально вверх і різким опусканням перед собою нанести удар. Мязи спини, сідниць повинні різко напружуватися в момент опускання ноги і удару. (С. Федулов, 1991)

Виконувати удар п'ятою або стопою, при цьому тулуб трохи відхилити назад для посилення удару. (Рим Сеунг Мін, 2003)

Помилки при виконанні неріо чагі.

1. Удар виконується в сторону від себе.

2. При виконанні зігнута нога в колінному суглобі. (С. Федулов, 1991)

ДОЛЬГЄ ЧАГІ

На пальцях ніг повернутися до цілі спиною, ногу, яка стояла позаду (махова) трохи відірвати від полу і відвести назад до цілі. Продовжувати повертатися на пальцях опорної ноги доти, доки ціль не опиниться збоку.

Після цього швидко (без високого стрибку) перестрибнути з опорної ноги на махову і виконати піднятою ногою доліо чагі. Під час виконання прийому необхідно обернутися навколо своєї осі на 360 градусів. (Рим Сеунг Мін, 2003)

ЮП ЧАГІ

Підняти задню ногу вперед та вгору, водночас зігнути її в коліні. Повернутися на пальцях опорної ноги боком до цілі та підтягнути коліно ударної ноги до тулуба. Виконати удар п'ятою стопи вбік. Для цього треба розігнути ударну ногу у колінному та стегновому суглобах так, щоб тулуб та ударна нога знаходилися на одній лінії. Дивитись через плече на ціль. Після виконання удару відразу ж підтягнути коліно ударної ноги до тулуба для того, щоб бути в змозі виконати удар повторно.

ТВІТ ЧАГІ

На пальцях ніг розвернутися спиною до цілі. Дивитися на ціль через плече, однойменне з ударною ногою. Зігнути ударну ногу в колінному суглобі та розташувати коліно ударної поряд з коліном опорної ноги.

Відхилити тулуб трішки вперед для утримання рівноваги та розігнути ударну ногу різким рухом назад, виконуючи удар п'ятою або стопою прямо назад. Після виконання удару підтягнути коліно ударної до коліна опорної. Під час удару треба тримати тулуб чітко спиною до цілі та ні в якому разі повертатися до неї боком.

НАРЕ ЧАГІ

Цей подвійний удар складається з двох ударів доліо чагі, які виконуються послідовно один за одним з обох боків дуже швидко. Для цього треба виконати перший доліо чагі, але він повинен бути недосконалим, з неповним поворотом тулуба. під час завершення першого доліо чагі треба відштовхнутися опорною ногою та, перестрибнувши на іншу ногу, виконати доліо чагі з іншого боку.

АРЕ МАКІ (ЗАХИСТ НИЖНЬОГО РІВНЯ)

Кулак руки, яка буде виконувати захист, треба піднести до шиї над плечем протилежної руки. Інша рука у свою чергу витягується вперед так, щоб її кулак знаходився під ліктем руки, яка виконує блок. Не слід напружувати при цьому мязи плечей і рук.

Різким рухом виконайте блок, при цьому руки рухаються одночасно у протилежних напрямках. Рука, що виконує блок, рухається зверху до низу, одночасно обертаючись і згинаючись у лікті. Допоміжна рука йде до стегна, одночасно обертаючись і згинаючись у лікті. Руку, що виконує блок, треба зупинити точно над однойменною ногою на відстані вертикально розташованого кулака.

ОЛЬГУЛЬ МАКІ (ЗАХИСТ ОБЛИЧЧЯ)

З вихідного положення, виконати блок, при цьому рука, що блокує, обертається і рухається вгору, захищаючи обличчя, допоміжна ж рука також обертається і рухається на стегно. Рухи руками треба виконати одночасно. У кінцевому положенні рука, яка виконує блок, розташовується так, щоб її передпліччя знаходилися під кутом 45 градусів, а зап'ястя - точно напроти лоба на відстані вертикально розташованого кулака.

МОМТОН АН МАКІ (ЗАХИСТ ТУЛУБА У СЕРЕДИНУ)

Кулак руки, якою виконується блок, знаходиться на висоті плеча, розвернутий пальцями вперед. Для того, щоб виконати блок, треба направити руку, якою виконується блок, у середину одночасно з обертанням кулака. У кінцевому положенні рука, якою виконується блок, розташовується так, щоб її зап'ястя знаходилися точно напроти сонячного сплетіння.

МОМТОН МАКІ

У вихідному положенні блокуючи рука зігнута в лікті, її зап'ястя знаходиться над плечем допоміжної руки, розвернутої долонею у середину. Допоміжна рука відведена в однойменний бік, зігнута в лікті і повернута долонею зовні.

Блокуючи рука різко рухається назовні з одночасним обертанням зап'ястя.

Блокуючи рука різко рухається назовні з одночасним обертанням зап'ястя. У кінцевому положенні стиснуті разом кінчики пальців знаходяться на висоті однойменного плеча. Допоміжна рука починає рухатися разом із блокуючою, згинається і рухається у середину, у кінцевому положенні зап'ястя знаходиться напроти сонячного сплетіння на відстані притиснутої кисті, долонь дивиться вгору. (Рим Сеунг Мін, 2003)

Проводячи кореляційний аналіз ударів ногами, отримали такі результати (див. табл. 3.2.1.)

Таблиця 3.2.1. Таблиця коефіцієнтів кореляції ударів

Назва ударів	Доліо чагі	Неріо чагі	Ап. Чагі	Дольгє чагі
Доліо чагі		0.7	0.5	0.6
Неріо чагі	0.7		0.4	0.4
Ап. Чагі	0.5	0.4		0.3
Дольгє чагі	0.6	0.4	0.3

Доліо Чагі = 0.8

Неріо чагі = 0.8

Дольгє Чагі = 0.8

Ап чагі = 0.7

Отже, у Доліо Чагі, Неріо Чагі, Ап Чагі, Дольгє Чагі позитивна статистична кореляціі. У них коефіцієнт кореляції високий. Це значить, що покращення результату (збільшення кількості ударів) правою ногою зв'язане з збільшенням кількості ударів лівою ногою. Тобто, для більшої ефективності техніки. треба вдосконалювати техніку виконання ударів як правою, так і лівою ногами.

При порівнянні кількості попадань при різних ударах видно, що найбільший коефіцієнт кореляції між Доліо чагі і Неріо Чагі, Доліо Чагі і Дольгє чагі, ап чагі і доліо чагі. У Неріо чагі і Ап Чагі, Неріо Чагі і Дольгє Чагі, дольгє Чагі і Ап Чагі коефіцієнт кореляції трохи нижчий, але маємо теж позитивну кореляцію.

Отже, можна зробити висновок, що при вдосконаленні одного із ударів буде збільшуватися бистрота нанесення іншого.

3.3 Зміст і методика проведення занять з тхеквондо спрямованих на розвиток бистроти

Чітке планування є одним із найважливіших засобів удосконалення навчального процесу, що передбачає наявність відповідної документації по розподілу навчального матеріалу по семестрам а навчальним рокам навчання. Планування навчального матеріалу включає до себе комплекс засобів, які направлені на досягнення однієї із важливіших задач - укріплення здоров'я і розвиток всебічно гармонійної особистості.

Специфіка тхеквондо при розподілі програмного матеріалу передбачає навчальну програму в таких компонентах:

- Фізична підготовка - 20-25%; загальна фізична підготовка - 15%; спеціальна фізична підготовка - 10%.

- Технічна підготовка - 35%-40%.

- Тактична підготовка - 15 - 20%.

- Спаринг - 10-15%

Навчальні заняття у сукупності з самостійними заняттями по тхеквондо оптимальну неприривність і ефективність фізичного виховання. Самостійні заняття включають:

- Фізична підготовка. Розвиток фізичних здібностей;

- Теоретична підготовка.

- Технічна підготовка.

Навчальний матеріал при проведенні занять розподіляється на основі принципу поступового збільшення складності відповідно фізичної і технічної підготовки. Учні повинні оволодіти технікою ударів, отримати спеціальні знання і вміння.

Організація уроків, постановка задач, вибір засобів і методів проводиться на основі статі учнів і фізичної підготовленості.

Вправи, які направлені на загальну і спеціальну фізичну підготовку, використовувати на кожному занятті. Загальнорозвиваючі і спеціальні вправи використовуються в залежності від матеріальної бази. Вони можуть змінюватися відповідно задачам всебічного фізичного розвитку, підготовки і здачі контрольних нормативів. Підготовка до здачі нормативів проводиться протягом всього навчального процесу.

Задачі навчального процесу:

1. Укріплення здоров'я і покращення фізичного стану;

2. Розвиток основних фізичних здібностей

3. Оволодіння основними технічними прийомами тхеквондо;

4. Використання технічних прийомів у спарингу.

5. Здача навчально-контрольних нормативів.

Теоретична підготовка

1. Правила техніки безпеки на уроках по тхеквондо;

2.Історія розвитку тхеквондо;

3.Гігієна тренувального процесу;

4. Термінологія по тхеквондо;

5. Види змагань по тхеквондо;

6. Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю;

7. Розвиток рухових якостей засобами тхеквондо;

8. Правила змагань;

9. Види контролю;

10. Вплив навантаження на стан людини.

Техніко - тактична підготовка

1. Способи переміщення

2. Стійки (ап согі, ап кубі, чжунбі согі, твіт кубі)

3. Удари ногами (доліо чагі, неріо чагі, ап чагі, твіт чагі, дольгє чагі, юп чагі, наре чагі)

4. Удари рукою(діджумок)

5. Блоки (аре макі, момтонг макі, ольгуль макі, сонналь момтонг макі0

6. Умовний трьох кроковий спаринг (самбом керугі)

7. Спаринг

Спеціально-фізична підготовка

1. Спеціально бігові вправи

2. Різновиди стрибків

3. Спеціальні вправи для ударів ногами

4. Спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності

5. Рухливі ігри

По закінченню вивчення модуля учні здають навчальні нормативи.

Методи навчання

Найбільш часто використовуються такі методи навчання на уроках:

1. Повторний метод

2. Ігровий метод

3. Змагальний метод

4. Комплексний метод

Урок по тхеквондо складається з трьох частин: підготовчої (організувати і психологічно підготувати учнів до активної діяльності в основній частині уроку) - 15 хвилин; основної (в якій оволодівають новими технічними прийомами) - 25 хвилин; заключної - (поступове зниження фізичного навантаження, приведення організму в спокійний стан за допомогою дихальних вправ, вправ на розслаблення м'язів) - 5 хвилин.

В додатку 3 приведений приклад тематичного плану з фізичної культури для учнів 5 класів. В ньому визначаються основні завдання, які повинні бути вирішені в кінці вивчення навчального модуля «Тхеквондо», вимоги до учнів, а також навчальні нормативи.

В основу послідовності вивчення технічних дій лягло важкість виконання вправ.

Зміст комплексів ЗРВ складають спеціально-бігові вправи, різні види стрибків (на одній і двох ногах, через перешкоди, з поворотом на 180 і 360 градусів), спеціальні вправи для ударів ногами (біля опори, в парах), спеціальні вправи для розвитку гнучкості (в парах, біля опори).

4. Аналіз результатів дослідження

Аналіз отриманих даних показує, що на початку дослідження результати тестування в обох групах були майже однакові (Теппінг-тест: ЕГ=94,4; КГ=94,15; біг на місці за 5 секунд: ЕГ=20,35; КГ=20,44 біг 60 метрів: ЕГ= 10,51, КГ=10,565) (див. рис. 1).

Рисунок 1. Результати тестування експериментальної і контрольної груп на початку експерименту

Після введення і вивчення навчального модуля «Тхеквондо» по фізичній культурі в експериментальній групі у порівнянні з попередніми даними результати значно покращилися (в темпінг - тесті - на 5,35, в бігу на місці - на 2.8, в бігу на 60 м час про бігання зменшився на 0,24) (див. рис. 2).

В той же час в контрольні групі, яка навчалася по стандартній програмі результати залишилися ті ж самі або не значно покращилися (теппінг-тест - 1.15; біг на місці - на 1,15, в бігу на 60 метрів час зменшився на 0,12) (див. рис. 3)

Рисунок 2. Результати тестування експериментальної групи до і після експерименту

Рисунок 3. Результати тестування контрольної групи до і після експерименту

У результаті дослідження було здійснено порівняльний аналіз результатів тестування у контрольній і експериментальній групах після експерименту.

Різниця становила у теппінг-тесті - 4,45; бігу на місці -1,6, біг на 60 метрів - 0,175. (див. рис. 4). З цих даних видно, що результати тестування у експериментальній групі вище, ніж у контрольній групі. Отже, впровадження навчального модуля у навчально-виховний процес сприяло розвитку бистроти, не зважаючи, на те що результати попереднього тестування в учнів контрольної групи були кращі.

Рисунок 4. Результати тестування контрольної і експериментальної груп після експерименту

Після розрахунків t-критерія Стьюдента отримали такі результати (див. табл. 4.1.)

Таблиця 4.1. Результати дослідження

Назва тестування	Середнє значення до експерименту	Середнє значення після експерименту	t	p
Експериментальна група
Теппінг-тест	94,40,53	99,750,36	8,36
Біг на місці за 5 секунд	20,350,53	23,150,62	3,41
Біг 60 метрів	10,510,11	10,270,1	1,53
Контрольна група
Теппінг-тест	94,150,48	95,30,64	1,44
Біг на місці за 5 секунд	20,40,59	21,550,47	1,53
Біг 60 метрів	10,5650,1	10,4450,1	0,85

Аналіз отриманих даних показує, що отримані t-критерії Стьюдента експериментальній і контрольній групах вірогідно значущі. Це свідчить про позитивний вплив навчальних програм на розвиток бистроти у дітей середнього шкільного віку.

Але при порівнянні даних контрольної і експериментальної груп, маємо що результати в групі, яка навчалася за модулем «тхеквондо», значно більше покращилися, ніж в контрольній.

З цього видно, що розроблена і впроваджена нами програма по фізичній культурі «Тхеквондо» мала більш позитивний вплив на стан організму дітей, ніж стандартна програма.

Отже, розроблена методика розвитку бистроти засобами тхеквондо значно впливає на розвиток швидкісних здібностей.

5. Практичні рекомендації щодо розвитку бистроти засобами тхеквондо

Завдання і зміст занять по тхеквондо повинні відповідати віковим і індивідуальним особливостям дітей.

На уроках фізичної культури використовувати наступні педагогічні принципи: науковості, наочності, системності, послідовності, свідомості, активності, міцності, індивідуалізації, доступності, повторності, поступовості.

Підбір вправ з тхеквондо на уроках фізичної культури повинні підбиратися у відповідності:

- з контингентом учнів;

- фізичної підготовленості дітей;

- матеріалу програми з фізичної культури по модулю «Тхеквондо»;

- форми занять;

- мети і завдань занять;

- використання площі місця занять;

- вправ структурі побудові комплексу (раціональна послідовність вправ)

- трудності вправ.

На початку занять проводиться шикування, стройові вправи. Для розігрівання і підготовки організму до основної роботи бажано проводити комплекси ЗРВ на місці, у ходьбі, у бігу. Велике значення мають вправи на розтягування в кінці підготовчої частини уроку.

Спеціально-бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів, на розтягування входять до складу комплексів ЗРВ (див. додатки).

Рухливі ігри повинні містити елементи тхеквондо і бути направлені на розвиток швидкісних здібностей учнів.

В основній частині уроку вивчають основні технічні дії тхеквондо.

Структура вивчення ударів:

- створення уявлення про рух (показ. Пояснення техніки виконання вправи);

- виконання підвідних вправ;

- цілісне виконання вправи учнем;

- виправлення основних і індивідуальних помилок при виконанні удару;

- повторне виконання вправи із зосередженням уваги на основних опорних точках;

- автоматизоване виконання вправи;

- виконання вправи в не звичних умовах;

- виконання вправи в комбінації.

Після того, як учні правильно виконують удари по повітрю, треба переходити на завдання із щитами в парах, трійках.

Після вивчення всіх ударів ногами, що передбачені навчальною програмою, треба навчити дітей виконувати комбінації з цих ударів в залежності від вікових, індивідуальних особливостей і фізичної підготовленості учнів. Комбінації ударів вчитель фізичної культури підбирає самостійно, враховуючи вище перераховані фактори.

В заключній частині використовувати повільну ходьбу, вправи на заспокоєння і відновлення дихання.

Виконувати вправи можна тільки по команді або сигналу вчителя, особливо це стосується учнів 7-9 класів, у яких навчальною програмою передбачена робота в парах у захисному обладнанні.

Під час спарингу діти повинні бути в повному захисному обладнанні.

На уроках по фізичній культурі учні повинні вміти самоконтролю вати стан організму і повідомляти про зміни вчителю.

Перед початком і в кінці уроку запитувати про стан здоров'я у школярів. Обмежень до занять по тхеквондо не має, при будь-яких відхиленнях у здоров'ї дитини треба лише індивідуально підібрати для неї вправи.

Висновки

У ході роботи здійснила аналіз наукової, навчально - методичної літератури та інших джерел по темі розвиток бистроти у дітей середніх класів. На думку багатьох вчених, бистрота - це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат. Вона розглядається у таких елементарних формах:

1) латентний період рухової реакції;

2) швидкість одиночного руху.

3) частота рухів;

4) швидкість багато суглобного руху.

Основними методами розвитку бистроти є ігровий, змагальний, аналітичний, сенсорний, повторний, комплексний методи.

На основі цього було розроблений і впроваджений навчальний модуль по фізичній культурі «Тхеквондо» в загальноосвітню школу. Зміст модуля відповідав віковим і індивідуальним особливостям, фізичної підготовленості дітей.

Для перевірки впливу методики розвитку бистроти засобами тхеквондо було проведено тестування до і після вивчення модулів у контрольній і експериментальній групах. Аналіз отриманих даних показує, що на початку дослідження результати тестування в обох групах були майже однакові.

Після введення і вивчення навчального модуля «Тхеквондо» по фізичній культурі в експериментальній групі у порівнянні з попередніми даними результати значно покращилися.

В той же час в контрольні групі, яка навчалася по стандартній програмі результати залишилися ті ж самі або не значно покращилися.

У результаті дослідження було здійснено порівняльний аналіз результатів тестування у контрольній і експериментальній групах після експерименту.

З даних видно, що результати тестування у експериментальній групі вище, ніж у контрольній групі.

Отже, впровадження навчального модуля у навчально-виховний процес сприяло розвитку бистроти, не зважаючи, на те що по результатам попереднього тестування учні контрольної групи були кращі.

Список використаної літератури

1. Андрощук, Н.В. Рухливі ігри та естафети у фізичному вихованні школярів. Методичний посібник /Н.В. Андрощук. - Тернопіль: Підручники і посібники, 2009.-144 с.

2. Богданова, Г.П. Физическая культура в школе /Г.П. Богданова. - М.: Просвещение, 1971. - 85 с.

3. Вайцеховский, С.М. Книга тренера./С.М. Вайцеховський. - М.: Физкультура и спорт, 1971. - 312 с.

4. Вишняков, А.В., В.А. Кашкаров, О.Г. Эпов, Т.С. Гнусова. Обоснование тестов для контроля за уровнем физического развития у юных тхэквондистов // Вопросы тактической подготовки в таэквон-до. Сборник научно-методических статей. - М. - 2000.

4. Гил, Константин. Искуство Таэквон-до. Три ступени./ Гил Константин, Ким Чур Хван. - М.:Советский спорт, 1991.-192с

5. Гужаловский, А.А. Основы теории и методики физической культуры./А.А. Гужаловський. - М.: физкультура и спорт, 1986.-352 с.

6. Захаров, Е.Е. Рукопашный бой./ Е.Е. Захаров. - М.: культура и традиции, 2008.-240 с.

7. Зациорский, В.М. Физические качества спортсмена. /В.М. Зациорский. - М.: Физкультура и спорт, 1996.-200 с.

8. Калашникова Ю.Б. Моделирование соревновательной деятельности в единоборствах. Сборник научно-методических статей. - М. - 1999.

8. Камедин, С.С. Физическая подготовка юных спортсменов. /С.С. Камедин.-М.: Просвещение, 1968.-51 с.

9. Качашкин, В.М. Методика физического воспитания./ В.М. Качашкин. - М.:Просвещение, 1972.-320 с.

1. 10 Кашкаров В.А., Вишняков А.В. Тхэквон-до // Журнал-обозрение. - 2008. - №2. - С. 14-17.

2. Кім Гуан сок. Кім кьонг джі. Історія теквондо в Кореї. - Сеул: Хьонг сол, 1991. - 55 с.

10. Ломейко, В.Ф. Развитее двигательных качеств на уроках физической

культуры. / В.Ф. Ломейко. - Минск, 1980.-128 с.

11. Масляк, І.П. Оптимізація процесу фізичного виховання школярів молодших класів // Теорія і методика фізичного виховання. /І.П. Масляк. - 2006. - №3.-С. 5-8.

12. Матвеев, Л.П. Теория и методика физической культуры./ Л.п. Матвеев. - М.: Физкультура и спорт. 1991.-543 с.

13. Матвеев, Л.П. Основы спортивной тренировки. /Л.П. Матвеев. - М.: Физкультура и спорт, 1977.-280 с.

14. Платонов, В.Н. Теория и методика спортивной тренировки. / В.Н. Платонов, - К.: Олимпийская литература, 1984.-352 с.

15. Платонов, В.М. Фізична підготовка спортсмена. В.М. Платонов, М.М. Булатова - К.: Олімпійська література, 1995.-320 с.

16. Романенко, В.А. Двигательные способности человека. В.А. Романенко. - Донецк.:Новый мир, УК Центр, 1999.-125 с.

17. Романенко, В.В. Построение биомеханических моделей основных технических приёмов выполняемых ногами для таэквондистов-новичков /В.В. Романенко, А.А. Алексеев. // Слобожанський науково-спортивний вiсник: Зб.наук. пр. - Харьков: ХДАФК. - 2008. - №12. - С. 281-285.

18. Рим Сеунг Мін. Підручник теквон-до для українців. Рим Сеунг Ким. - К.: Фенікс, 2003. - 186 с.

19. Санг Х. Ким. Рас тяжка, сила. Ловкость в боевой практике. Санг Х. Ким. - Ростов н/Д, 2003. - 272 с.

20. Санг Х. Ким. Преподавание боевых искусств. Санг Х. Ким. - Ростов н/Д, 2003. - 240 с.

21. Сергієнко, Л.П. Тестування рухових здібностей школярів. Л.П. Сергієнко. - К.:Олімпійська література, 2009.-400 с.

22Соколов, И. Основы таэквон-до. И. Соколов. - М.: Советский спорт, 1994. - 256 с.

23. Федулов, С.М. Основы и принципы тхэквондо. С.М. Федулов, Чой Мен Чер. - Липецк: НПО «Ориус», 1991. - 72 с.

24. Фомин, Н.А. Физиологические основы двигательной активности. Н.А. Фомин, О.Н. Вавилов. - М.:Физкультура и спорт, 1991.-224 с.

25. Фомин Н.А., Филин В.П. Возрастные основы физического воспитания. Н.А. Фомин, В.П. Филин. - Физкультура и спорт, 1972.-175 с.

26. Теория и методика физического воспитания: Учебник для студентов фак. физ. Культуры / Под ред. Б.А. Ашмарина. - М.:Просвещение, 1990.-287 с.

27. Цвек С.Ф. Физическая культура школьников 1-3х классов. С.Ф. Цвек.-К.: Олимпийская литература, 1979.-208 с.

28. Худолей О.Н., Шлемин А.М. Методика підготовки юных гимнастов. О.Н. Худолей, А.М. Шлемин. - Харьков: 1988.-120 с.

29. Худолій О.М. Основи методики викладання гімнастики: Навч. посібник. О.М. Худолій. - Харків:ОВС, 2010.-415 с.

30. Цехмістрова Г.С. Основи наукових досліджень. Г.С. Цехмістрова.-К.:Олімпійська література, 2003.-240 с.

31. Чой Сунг Мо. Скоростно - силовая подготовка в боевых искусствах. Чой Сунг Мо. - Ростов н/Д, 2003. - 192 с.

32. Чой Сунг Мо. Путь тхэквондо: От белого пояса к черному. Чой Сунг Мо. - М.: 2003. - 95 с.

33. Шиян Б.М. Теорія і методика фізичного виховання школярів. Частина 1. Б.М. Шиян. - Тернопіль: Навчальна книга-Богдан, 2001.-272 с.

34. Эпов О.Г. Тхэквондо: проблемы становления // Вопросы тактической подготовки в таэквон-до. Сборник научно-методических статей. О.Г.Єпов. - М. - 2000. - С. 4-6

Размещено на Allbest.ru