Главная База знаний "Allbest" Педагогика Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Загальна характеристика бистроти як фізичної здібності, вікові та індивідуальні особливості розвитку, використовувані методики та педагогічний контроль. Історія розвитку і сучасний стан тхеквондо, характеристика техніки вправ, методика проведення занять.

Рубрика Педагогика
Вид магистерская работа
Язык украинский
Дата добавления 26.08.2014
Размер файла 662,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Страница:

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Магістерська робота

Розвиток бистроти у школярів середніх класів засобами тхеквондо

Вступ

бистрота тхеквондо педагогічний заняття

З 2009-2010 навчального року в загальноосвітніх школах України ввели нову навчальну програму з фізичної культури для 5-9 класів. Вона спрямована на реалізацію принципу варіативності навчального процесу.

Навчальна програма містить інваріантну та варіативну частини. Інваріантну частину програми складають теоретико-методична та загально фізична підготовка. Варіативні модулі представлені різними видами спорту чи фізкультурної діяльності.

В наш час тхеквондо стає популярним видом спорту як у світі так і в Україні. Багато дітей займаються цим видом спорту і не має не яких обмежень для охочих тренуватися. Тхеквондо - універсальний засіб розвитку всіх фізичних якостей. Тому впровадження його як варіативний модуль повинен принести позитивні зміни у стані дітей.

Як свідчить аналіз спеціальної літератури багато праць присвячено методиці розвитку спритності засобами гімнастики і легкої атлетики [3; 5; 7; 10; 12; 26; 28; 29; 33]. Тестування рухових здібностей розглядав Л.П. Сергієнко, оптимізацію процесу фізичного виховання школярів досліджував І.П. Масляк, швидкісну - силову підготовку у єдиноборствах - Чой Сунг Мо. Автори пропонують багато методик для розвитку спритності у дітей різних вікових груп. Але праць присвячених розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо на уроках фізичної культури ще не було, що і визначило актуальність теми роботи.

Об'єкт дослідження - процес розвитку бистроти у дітей середнього шкільного віку.

Предмет дослідження - методика розвитку бистроти у дітей середніх класів засобами тхеквондо.

Мета роботи - розробити методику розвитку швидкості в учнів середніх класів засобами тхеквондо та експериментально перевірити ефективність розробленої методики.

Завдання:

1. Здійснити аналіз наукової, навчально-методичної та іншої літератури з теми дослідження.

2. Розробити методику розвитку швидкісних здібностей засобами тхеквондо для учнів середніх класів.

3. Перевірити вплив розробленої методики на розвиток бистроти середніх школярів.

4. Розробити практичні рекомендації щодо розвитку бистроти в учнів середніх класів засобами тхеквондо

Для вирішення поставлених завдань були використані наступні методи:

1. Аналіз спеціально-методичної і наукової літератури та інших джерел;

2. Педагогічний експеримент;

3. Педагогічні спостереження

4. Тестування

5. Методи математичної статистики.

Наукова новизна та практичне значення дослідження. У ході дослідження був розроблений новий варіативний навчальний модуль «Тхеквондо» для учнів середніх класів, який був впроваджений у навчально - виховний процес у загальноосвітній заклад. Після проходження навчального матеріалу було проведено тестування, за допомогою якого було доведено ефективність технічних дій тхеквондо у методиці вдосконаленні бистроти.

Структура роботи. Робота викладена на 86 сторінках. Складається з 5 розділів, вступу, висновків, списку використаної літератури, додатків, 20 таблиць, 4 малюнків.

1. Особливості розвитку бистроти у школярів середніх класів

1.1 Загальна характеристика бистроти як фізичної здібності

Бистрота-це здібність людини до високої швидкості рухів, що виконуються у відсутності значного зовнішнього опору і не вимагає енергетичних витрат (О.М. Худолій, 2004).

С.М. Вайцеховський вважає, що бистрота-це здатність людини виконувати рух за мінімальний відрізок часу, а також, що вона є найголовнішим фактором в багатьох видах спорту.

Б.А. Ашмарін розглядає бистроту як прояв центральних і периферичних нервових структур рухового апарату людини, що дозволяють переміщувати тіло і окремі його ланки за мінімально короткий час.

Бистроту як комплекс властивостей, які притаманні функціональним системам людини, не треба ототожнювати із зовнішніми швидкісними характеристиками рухових дій (швидкість окремо взятих рухів, темп тощо). Останні зумовлені тим, що відносяться не лише до бистроти, а ще до силових та інших рухових здібностей. Тому під бистротою треба розуміти лише ті сторони здібностей, які реалізуються в дії, від яких крім всіх інших факторів в кінцевому результаті буде залежить швидкість рухових проявів. Дослідження, особливо ті, що проводилися останні десятиліття, дають змогу вважати, що деякі прояви бистроти відносно незалежні один від одного і що фактори, які лежать в їх основі не однозначні, Тому замість поняття «бистрота» все частіше користуються дифференціюючим терміном «швидкісні здібності» (Л.П. Матвєєв, 1991).

Швидкісні здібності - це сукупність індивідуальних особливостей, що зумовлюють бистроту виконання рухових дій (А.А. Гужаловський, 1986).

Основними факторами, що детермінують прояв бистроти, є:

- рухливість нервових процесів.

Збудливість рухових центрів лімітує переважно швидкість реагувань та поодиноких рухів, лабільність нервових процесів - частоту рухів. При цьому слід пам'ятати, що надто висока частота рухів може викликати небажану швидкісну напруженість, тому швидкісні вправи необхідно виконувати з варіативною частотою рухів.

- потужність і ємність креатин фосфатного джерела енергії і буферних систем

Найоперативнішим і найпотужнішим енергетичним ресурсом швидкої роботи є процес ресинтезу АТФ за рахунок КрФ. Але ємність цього джерела невисока.

- рівень розвитку швидкої та вибухової сили

У процесі виконання швидких рухових дій приходиться долати значний опір, тому швидкість у цілісній руховій діяльності залежить від рівня швидкої та вибухової сили

- рівень розвитку гнучкості

Еластичність опорно-рухового апарату є необхідною умовою виконання вправ з великою амплітудою і меншою витрати енергії.

- інтенсивність вольових зусиль

З метою підвищення емоційного тла тренувань та мобілізації вольових зусиль доцільно широко використовувати ігровий та змагальний методи. (Б.А. Ашмарін, 1990).

На розвиток прудкості впливають генетичні фактори. За даними Л.П. Сергієнко:

- Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93%;

- Швидкість одиночного руху в рівних долях залежить від спадковості і середовища;

- Максимальна частота руху окремих сегментів тіла обумовлена в розвитку спадково - середовищ ними факторами

- Розвиток прудкості знаходиться під більшим контролем генетичних факторів у жінок, ніж у чоловіків.

Більшість авторів виділяють такі різновиди бистроти:

а) латентний час рухової реакції;

б) швидкість виконання необтяжених поодиноких рухів;

в) частота ненавантаженого руху.

Але Б.М. Шиян виділяє також швидкий початок рухів, що у спортивній практиці називається різкістю. Вона залежить від прояву вибухової сили і має значення для ефективності швидкісно-силових вправ, зростання швидкості початку рухів.

Ще одним різновидом бистроти є здатність, яка дозволяє визначати швидкісні характеристики рухів («бистрота рухів»). І.Л. Матвєєв розділяє цей вид на вже знайому бистроту одиночного руху і бистроту, що проявляється в темпі повторень рухів. О.М. Худолій до форм вияву бистроти відносить бистроту реалізації багатосуглобного руху, зв'язаного із зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

Латентний час рухової реакції

Руховою реакцією прийнято називати здатність людини відповідати окремими рухами або руховими діями на різноманітні подразники.

Латентний час рухової реакції зумовлений бистротою проходження таких фізіологічних процесів:

- сприйняття подразника певними рецепторами;

- передача одержаної інформації від рецепторів до ЦНС;

- аналіз отриманого сигналу в ЦНС і формування сигналу-відповіді;

- передача сигналу-відповіді до необхідних м'язів;

- збудження м'язових волокон і відповідь на подразник певним рухом чи руховою дією.

Таким чином, рухова реакція визначається часом від початку сприйняття подразника до початку відповіді на нього (так званий латентний час). Розрізняють просту і складну рухові реакції.

Проста рухова реакція людини це її здатність якомога швидше відповісти заздалегідь відомою руховою дією на заздалегідь відомий подразник (сигнал). Класичним прикладом простої реакції є старт у бігу, плаванні тощо.

Латентний час простої реакції у нетренованих осіб становить 0,2-0,3 с, а в добре тренованих - коливається в межах 0,1-0,2 с. він обумовлений генотипом, мало піддається тренуванню. Люди, які швидко реагують в одних ситуаціях, виявляються прудкішими і в інших. Тренування у різних швидкісних вправах позитивно позначається і на розвитку швидкості простої реакції. (Б.М. Шиян, 2001.)

Бистрота складної реакції характеризується часом реагування в умовах невизначеного подразника і рухового рішення. Більшість складних рухових реакцій проявляються в ситуаційних видах спорту: спортивних іграх, єдиноборствах тощо. В цих випадках, як правило, перед спортсменом стоїть задача реагувати на об'єкт, що рухається (м'яч, суперник) і вибрати із декількох дій одну, яка буде відповідати даній ситуації. Наприклад, воротарю необхідно вирішувати чотири задачі: побачити м'яч, оцінити напрямок і швидкість польоту, вибрати план дій і виконати його. (А.А. Гужаловський, 1986).

Тобто, до видів складної рухової реакції можна віднести:

- реакція вибору рухів;

- реакція на об'єкт, що рухається;

- реакція антиципації.

Реакція вибору руху (здібність реагувати на об'єкт, що рухається і вибирати декількох дій одну) часто зустрічається в єдиноборствах, реакція на об'єкт, що рухається (реагування на об'єкт, що нестандартно переміщується) - в спортивних іграх, а реакція антиципації характерна, наприклад, для воротаря. (Л.П. Матвєєв, 1991)

Бистрота реакції на об'єкт, що рухається займає від 0,25 до 1 с. Відомо, що більшість часу йде на фіксацію предмету або об'єкту, що рухається очима.

Значні труднощі при складній руховій реакції відбуваються у зв'язку з необхідністю вибору відповіді із декількох, дивлячись на поведінку суперника або партнера. Відомо залежність часу реагування від кількості можливих варіантів атак в єдиноборствах.

Отже, з збільшенням атакуючих варіантів, той хто захищається повинен подолати більшу невизначеність, що веде до зниження бистроти складної рухової реакції (А.А. Гужаловський, 1986).

Швидкість поодиноких рухів

Характеризується переміщенням тієї чи іншої ланки тіла на задану відстань за мінімальний час. В реальних умовах поодинокі рухи об'єднуються в циклічні й ациклічні рухові дії. Як правило, швидкість поодиноких рухів поєднується з іншими здібностями людини, утворюючи комплексну характеристику рухової дії (Б.А. Ашмарін, 1990,)

Прості необтяжені рухи (одиночний удар у боксі, укол у фехтуванні, метання, стрибки) вимагають максимального прояву швидкості. У складніших за координацією рухах, швидкість їх виконання залежить від удосконалення міжм язової координації. Чим складніша за координацією та зовнішнім опором рухова дія, тим більше час її виконання обумовлений координаційними та силовими можливостями людини (Б.М. Шиян, 2001).

Частота необтяжених рухів

Важливе значення має у циклічних рухових діях (спринт) та при швидкому повторенні ациклічних рухів (серія ударів у боксі). Кожна рухова дія такого типу є упорядкованим чергуванням напруження та розслаблення м'язів-синергістів з одночасним розслабленням та напруженням антагоністів. При цьому варто пам'ятати, що процеси розслаблення протікають значно повільніше, ніж напруження. При невисокому темпі це чергування протікає чітко і безпомилково. При збільшенні темпу наступає такий момент, коли збудження м'язів - синергістів та антагоністів частково співпадає, що призводить до виникнення швидкісної напруженості, яка не дозволяє збільшувати і навіть підтримувати частоту рухів (Б.М. Шиян, 2001).

Бистрота реалізації багатосуглобного руху

Вона пов'язана з виробленням та зміцненням раціональної міжмязової координації (рухової навички). Для таких дій характерна швидкість включення м'язів в активний стан відповідно до їх ролі у загальній координаційній структурі рухової дії.

Крім цього реалізація рухових дій має певний вираз ще до початку фактичного руху. Швидкі рухи, які вимагають переключення напрямку, визначаються силовими здібностями (О.М. Худолій, 2004).

1.2 Вікові і індивідуальні особливості розвитку бистроти

бистрота тхеквондо педагогічний заняття

Вікові і статеві особливості розвитку швидкісних здібностей мають складну картину: бистрота має різні форми прояву і вікові зміни часових показників кожної з них проходять нерівномірно і неоднаково у хлопчиків і дівчаток. Швидкість одиночного руху при скороченні різних груп м'язів від 4-5 до 13 років значно збільшується і наближається до показників дорослих. В подальшому темп підвищення швидкості руху помітно сповільняється і до 16-17 років має тенденцію до зниження.

Час рухової реакції в русі кисті вже у 9-10 річному віці стає близьким до показників дорослих, а у 13-14 років школярик досягають тогож у рухаха плечей, стегна, гомілки і стопи. Найбільш значне збільшення частоти рухів відзначається у 7-9 років. У 10-11 років річний приріст значно знижується. в 12-13 років знову збільшується, в 14-16 - річний приріст сповільнюється і є незначним в 16 років. У віці 7-10 років у хлопчиків темп руху вищий, ніж у дівчаток, а у віці 13-14 років вищий у дівчаток.

Як показали дослідження, проста і складна рухова реакція залежать в більшій мірі від спадкових факторів. Спадковість визначає розвиток простої рухової реакції до 93%. трохи нижче показник складної рухової реакції.

Швидкість одиночних рухів людини в рівній мірі залежить від спадкових, і від середовищ них факторів. Розвиток швидкісних здібностей знаходиться під більшим контролем спадкових факторів у дівчат, ніж у хлопців.

Організм дітей за даними В.П.Філіна, В.С. Фарфеля добре пристосований до швидкісних навантажень і тому є сприятливим для розвитку бистроти. (О.М. Худолій, 2004).

Сенситивними періодами розвитку прудкості є:

- латентний період рухової реакції - 10-11 років(дівчата), 11-12 років(хлопці);

- швидкість одиночного руху - 9-10 років(дівчата). 10-11 р (хлопці)

- Частота руху - 7-9, 10-11 років(дівчата), 7-9, 12-13 років (хлопці

1.3 Методика розвитку бистроти

Основними методичними вказівками до розвитку бистроти є:

1) Для виховання бистроти використовуються загально розвиваючі і спеціальні вправи на бистроту, вправи свого та інших видів спорту. Спортсмени повинні не лише навчитися виконувати ці вправи, але й перетворити їх в навичку, щоб направляти зусилля не на спосіб, а на швидкість їх виконання.

2) Загальнорозвиваючі вправи на швидкість представляють собою різні рухи: розмахування, обертання, повороти тощо, що виконуються з максимально можливою швидкістю. Велику цінність для розвитку загальної бистроти дають спортивні ігри.

3) Спеціальні вправи на бистроту складаються із можливо швидких рухів, максимально наближених до елементів змагальної вправи або до цілісного її виконання. Вони діляться на 3 групи: циклічні, ациклічні, змішані вправи.

4) Найбільш важливе значення мають вправи свого виду спорту. Для підвищення ефективності розвитку бистроти необхідно виконувати ці вправи з околограничною і граничною швидкістю в звичайних умовах, полегшених та ускладнених.

5) З метою підвищення максимальної швидкості можна використовувати звуковий ритм, що прискорюється. (Л.П. Матвєєв, 1991).

6) Вправи повинні виконуватися з максимальною швидкістю

7) Тривалість вправ повинна бути такою, щоб до кінця швидкість не знижувалася (О.М. Худолій, 2004,)

8) Вправи повинні бути різноманітними та забезпечувати вдосконалення бистроти у поєднанні з розвитком інших якостей.

9) Вправи повинні бути адекватними конкретному прояву прудкості й умовам виконання рухових дій (Б.М. Шиян, 2001).

Для розвитку бистроти провідним є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Для розвитку бистроти використовують такі методичні прийоми - рухи з тягарем, комплексний метод і рух з власною вагою.

Комплексний метод припускає після роботи з навантаженням виконання тієї ж вправи з максимальною швидкістю, без навантаження. Не місце займають останнє також змагальний та ігровий методи. (О.М. Худолій, 2004).

Засоби і методи розвитку швидкості простої рухової реакції

Основою методики розвитку швидкості простої рухової реакції є вправи на «швидкість реагування». Методичними умовами їх ефективності є:

1) звернення уваги не на очікування сигналу, а на швидкісну відповідь дією;

2) інформування про час, який був затрачений на рухову реакцію;

3) підготовленість до виконання дії після зкритого періоду рухової реакції; (Л.П. Матвєєв, 1991)

У своїй книзі «Теория и методика физической культуры» Л.П. Матвєєв описує методику, яка дозволяє поетапно формувати уміння розрізняти мікроінтервали часу і змінювати час рухової реакції. Над цієї методикою працював С. Геллерштейн.

За цією методикою, на першому етапі дають завдання, що передбачають швидке реагування на стартовий чи інший сигнал (з початковими стартовими рухами), і за їхніми результатами - об'єктивну інформацію про час рухової реакції.

На другому етапі ті ж самі завдання виконуються з самооцінкою часу реагування і зіставлення його з об'єктивною оцінкою, яку отримують в результаті перевірки.

На третьому етапі, коли самооцінки та об'єктивні оцінки починають співпадати, вводяться завдання для варірування часу стартової реакції.

Як свідчать експериментальні дані, таким чином можна досягати тонкого диференціювання часу рухової реакції. (Л.П. Матвєєв; 1991).

На думку А.А. Гужаловського, для швидкого реагування найбільш ефективним є повторне реагування на сигнал, що з'являється: початок і зміна руху по сигналу; виконання старту, атакуюча чи захисна дія на умовний збудник.

Найбільш ефективними є змагальний метод з вибуванням спортсмена, який зреагував останнім, а також ігровий, який створює емоціональний фон і психологічну концентрацію. Використання даної методики дає позитивні результати після 4-6 тижнів занять. Далі бистрота реакції стабілізується і подальше її вдосконалення стає проблематичним (А.А. Гужаловський, 1986).

Для вдосконалення швидкості рухової реакції використовується навантаження 30-40% від максимального, акцентується увага на різкому початку зусиль за зоровим, звуковим чи тактичним сигналом. Рухова реакція ефективно вдосконалюється при використанні рухливих ігор, а також спортивних за спрощеними правилами. (О.М. Худолій, 2004)

С.М. Вайцеховський для розвитку швидкості простої рухової реакції використовує два метода. Один із них - аналітичний, який передбачає тренування реакції в полегшених умовах і по елементам. Другий метод - сенсорний - оснований на тому, що в учня розвивається чуття часу, а це, в свою чергу, як показують дослідження, покращує реакцію.

Бистрота реакції на стартову команду (свисток, хлопок тощо) може бути розвинута за допомогою простих вправ, що виконуються за командою вчителя.

Наприклад:

1. В ходьбі по колу - на несподіваний короткий сигнал вчителя (хлопок у долоні, свисток) виконати стрибок уверх або в сторону. Вправу треба проводити у формі змагань: після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім.

2. Стоячи, по сигналу вчителя виконати стрибок уверх з вихідного положення «низький старт». Вправа також проводиться у формі змагань, визначаються переможці в парах, потім вони змагаються між собою до переможця.

3. По сигналу вчителя виконати кидок (від грудей або із-за голови) набивного м'яча. Проводити у формі змагань.

4. Під час гри у баскетбол (футбол) по сигналу, який був раніше продемонстрований, учні повинні прийняти положення упор лежачи. Після кожного сигналу з гри вибуває учень, який виконав вправу останнім. (С.М. Вайцеховський, 1971).

Методика розвитку швидкості складної рухової реакції

Основні передумови вдосконалення складних рухових реакцій створюються в результаті отримання достатньо широкого фонду відкладених рухових умінь і навичок, з якими пов'язані ці реакції, прискорення простих рухових реакцій і розвиток рухо-координаційних здібностей. Це означає, що виховання бистроти як здібність до екстрених рухових реакцій складного характеру відбувається перш за все навчанням варіативним руховим діям і зв'язано з вихованням психомоторних якостей. (Л.П. Матвєєв, 1991).

Основу реакції на об'єкт, що рухається (наприклад, на політ м'яча) складає уміння бачити його. Як відомо, із всього часу реакції на об'єкт, що рухається (0,25-1 сек) більше 80% припадає на зорове сприйняття, тобто на виникнення збудження в зоровому аналізаторі і передача імпульсу в центральну нервову систему, і лише 0,05 сек - на формування відповідного рухового (ефекторного) сигналу. Вміння бачити об'єкт, що швидко рухається, розвивається в процесі навчання. Для цього використовують такі методичні прийоми, як використання м'ячем зменшеного розміру, ігри на зменшеному майданчику (С.М. Вайцеховський, 1971).

Щоб звести час до мінімуму, використовують в основному три підхода.

1) Виховання уміння завчасно включати і постійно утримувати об'єкт в полі зору.

По мірі формування такого уміння в процесі вивчення і вдосконалення відповідних рухових, час реакції як би автоматично скорочується за рахунок початкової фази. (Л.П. Матвєєв, 1991).

Можна використовувати ігри з м'ячем. Наприклад, учні стоять по колу. Ведучий, що стоїть у центрі має м'яч. Він відбиває м'яч комусь із гравців. Гравець може відбити м'яч іншому гравцеві або ведучому. М'яч можна відбивати руками, головою, плечем. М'яч не повинен доторкнутися до землі. Якщо доторкнеться, то гравець, у якого був м'яч, стає ведучим. Кращими є ті, які жодного разу не водили. (Н. Андрощук, 2001).

2) Виховання уміння передбачати найбільш вірогідне переміщення об'єкта (реакція з антиципацією), що досягається на основі практичного засвоєння знань про тактику рухових дій.

3) цей підхід збільшує зовнішні вимоги до здібності сприймати і оцінювати параметри переміщення об'єкта. Для цього, крім традиційних методичних прийомів, що забезпечують не сурове регулювання збільшення вимог до реакції на об'єкт (введення в вправу з партнером завдань, які передбачають варірування швидкості) більше використовують тренажерні пристрої. (Л.П. Матвєєв, 1991).

Реакція вибору-більш складна реакція, яка залежить від таких факторів, як латентний час простої реакції, великий запас тактичних дій і технічних прийомів, які відпрацьовані на уроках, вміння миттєво вибрати найбільш кращий варіант. Реакція вибору тренується в процесі навчання за допомогою спеціально підібраних вправ, які ускладнюються (С.М. Вайцеховський, 1971).

Методика розвитку швидкості виконання необтяжених поодиноких рухів

Бистрота поодинокого руху частково розвивається за допомогою силових і швидкісно - силових вправ. Наприклад, метання, стрибки, бігові вправи. Деякий ефект дають спеціальні швидкісні вправи, цінність яких полягає в тому, що вони створюють умови для виконання швидких рухів.

Для виховання бистроти руху з більшою ефективністю, може бути використаний змагальний метод. Його можна використовувати в двох формах:

А) при груповому виконанні вправи, після кожної команди вчителя із змагань вибуває учень, який виконав вправу останнім;

Б) вправа виконується в парах: визначається переможець, потім змагаються переможці пар, і так до фіналу.

Можна використовувати такі вправи:

1. У стрибку вверх виконати хлопок у долоні перед груддю і за спиною.

2. У стрибку вверх виконати подвійне доторкання однієї ноги об іншу.

3. З в.п. лежачи на спині на відстані 1-3 м від стіни (ногами до неї) по сигналу встати і добігти до стіни.

4. Із в.п. лежачи на спині на гімнастичному маті по сигналу виконати кувирок вперед, стрибок вверх, присісти і прийняти положення упор лежачи.

5. Стоячи (на підлозі лежить набивний м'яч), по сигналу взяти м'яч і виконати кидок із-за голови.

Варіанти:

- м'яч лежить позаду п'ят;

- м'яч лежить попереду на відстані.

6. Стоячи, кинути м'яч вверх на висоту 1-1,5 м, повернутися на 360 і зловити його.

7. Із в.п. лежачи (набивний м'яч, що зажатий між ступнями) по сигналу взяти м'яч, встати, виконати кидок із-за голови.

8. Лежачи, виконати кидок від грудей уверх, встати і зловити його.

9. Під час стрибка спіймати м'яч, кинутий партнером, і до приземлення кинути партнеру.

10. Стоячи (гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, іншим- у руці), відпустити палицю і зловити, нахиляючись вперед.

11. Стоячи (гімнастична палиця горизонтально перед груддю), відпустити палицю і зловити її на рівні стегон (з нахилом вперед, з хлопком у долоні).

12. Сточи (гімнастична палиця горизонтально над головою), з нахилом назад відпустити палицю і зловити, повернувшись на 180.

13. Стоячи на відстані 1,5-2 м від партнера (гімнастична палиця вертикально одним кінцем на підлозі, а іншим-в руці), відпустити свою палицю і схопити палицю партнера.

14. Стоячи обличчям до партнера на відстані 1,5-2 м від нього, палицю тримати вертикально за нижній кінець у витягнутій руці. По сигналу відпустити свою палицю і спіймати палицю партнера. (С.М. Вайцеховський, 1971)

Методика розвитку частоти ненавантаженого руху

Здібність до високого темпу рухів може розвиватися. Для цього рекомендується виконувати короткочасні (10-20 сек) серії вправ в максимальному темпі. Вони особливо ефективні при використанні метронома, ритмічної музики і різноманітних прийомів, що дозволяють контролювати і збільшувати темп рухів.

Підбираючи вправи, треба зупинятися на тих, в яких високий темп руху і збільшення його до максимального не буде супроводжуватися зміною форми руху.

Спеціалізовані вправи для розвитку частоти ненавантаженого руху може виконуватися:

- у заданому темпі і збільшення його;

- у вигляді змагань: хто швидше виконає дану кількість повторень за певний відрізок часу.

Можна використовувати такі вправи:

1. Біг на короткі відрізки-10-15 м.

2. стрибки вперед-назад через будь-який предмет (гімнастичну лавку, набивний м'яч тощо).

3. Стрибки зі скакалкою.

4. Обертання прямих рук.

5. Поперемінне і одночасне піднімання легких гантель від стегон вверх.

6. Обертання набивного м'яча навколо тулуба.

7. Кидки набивного м'яча різними способами. (С.М. Вайцеховський, 1971)

Для розвитку частоти руху використовують:

1. Біг на місці протягом 5 сек з максимальною частотою.

2. Біг із заданою частотою кроків протягом 10-15 сек

Також можна використовувати вагу навантаження 15-20% від максимального. (О.М. Худолій, 2004)

Швидкісний бар'єр

Багаторазове повторення рухових дій може привести до динамічного стереотипу (швидкісний бар'єра) і як наслідок цього - до стабілізації швидкості руху. Найбільш ефективною методикою його зупинення є широка варіативність вправ. З цією метою рекомендуються наступні методичні прийоми, які підвищують швидкість руху:

1) полегшення зовнішніх умов і використання додаткових сил, які прискорюють рух;

2) використовування ефекту «прискорюючої післядії» і варірування навантажень. Було замічено, що швидкість руху тимчасово збільшується під впливом виконання того ж самого руху з навантаженням.

3) лідирування і сенсорна активізація швидкісних проявів (біг за лідером-партнером тощо);

4) використання ефекту «розгону» і введення прискорюючих фаз у вправі (біг з ходу);

5) «звуження» просторово-часових меж виконання вправи (скорочення часу гри, зменшення розмірів майданчику).

Методика розвитку бистроти реалізації багатосуглобного руху, зв'язаного зі зміною положення тіла у просторі, а також переключення з однієї дії на іншу за відсутності значного зовнішнього опору.

Для розвитку бистроти провідним методом є повторний метод, що укладається в повторному виконанні визначених вправ з максимальною швидкістю з інтервалами на відпочинок. Ефективними засобами розвитку бистроти є рухливі ігри та естафети, у яких відбувається переключення з однієї дії на іншу. (О.М. Худолій, 2004)

Можна використовувати такі рухливі ігри:

1) «Квачику, дай руку!»

2) «Відніми»

3)» Наздожени»

4) «Не зачепи шнур»

5) «Сірий кіт»

6) «Хлібчик» (Н. Андрощук, 2001).

Є.Є. Захаров для розвитку бистроти використовує такі методи і засоби (див. табл. 1.3.1)

Таблиця 1.3.1. Методи розвитку бистроти в рухах

Назва методу

Зміст методу

Завдання

З прискоренням

Виконання вправ з наростаючою бистротою, що доходить до максимально можливої

Учащання рухів, збільшення швидкості, оволодіння розслабленням. Контроль, у тому числі, за нарощуванням швидкості.

З ходу

З попереднього розгону подолання короткого відрізку дистанції з максимальною швидкістю

Учащання рухів, збільшення швидкості, контроль результативності.

Перемінний

Виконання вправ чередуючи прискорення з максимально можливою швидкістю (5-25 сек) і з меншою інтенсивністю

Учащання рухів, збільшення швидкості, оволодіння розслаблення.

Урівнюючий (гандикап)

Виконання вправи одночасно декількома спортсменами (кожний з них має перевагу перед іншими відповідно своїм силам)

Збільшення швидкості, виховання вольових якостей і прагнення до максимального виявлення швидкості

Естафети

Виконання вправ на бистроту у вигляді естафет. Те ж саме з включенням переноски вантажу і відразу без нього

Збільшення швидкості пересування, оволодіння розслаблення

Ігри

Виконання вправ на бистроту в процесі рухливих і спортивних ігор

Збільшення швидкості пересувань, оволодіння розслабленням

Змагання тренувальні

Виконання вправ з граничною бистротою і частотою рухів в умовах змагань.

Збільшення бистроти рухів і швидкості рухової реакції, контроль за результативністю

Повторний

Повторне виконання вправ з околограничною, максимальною і перевищуючою її швидкістю. Те ж саме в полегшених умовах і після 3-5 повторів, виконання тієї ж вправи у звичайних умовах. Чередування в одному занятті виконання вправ в ускладнених і полегшених, і потім звичайних умовах

Збільшення швидкості рухів, збільшення швидкості пересування і рухової реакції

В таблиці 1.3.2. представлені систематизовані засоби і методи щодо розвитку бистроти в учнів середніх класів.

Таблиця 1.3.2. Засоби і методи розвитку бистроти в середніх класах

N

зп

Структура бистроти

Засоби розвитку бистроти

Методи розвитку бистроти

Методи педагогічного контролю

1

Латентний період рухової реакції (простої і складної)

Вправи на «швидкість реагування» (Л.П. Матвєєв), вправи з навантаженням 30-40% від максимального, рухливі ігри, спортивні ігри з спрощеними правилами (О.М. Худолій), вправи, які виконуються лише за сигналом вчителя (хлопок, свисток) (С.М. Вайцеховський), використовувати м'ячі зменшеного розміру, ігри на зменшеному майданчику (В.М. Зациорський, С.М. Вайцеховський), тренажерні пристрої (Л.П. Матвєєв), Рухливі ігри:» Зівака», «Слухай сигнал», «Лисиця і курчата», «Світлофор».

Змагальний, ігровий

А.А. Гужаловський

О.М. Худолій, В, М. Зациорський), аналітичний і сенсорний С.М. Вайцеховськи

Метод поетапного розвитку бистроти (Л.П. Матвєєв), Повторний (В.М. Зациорський

Хват падаючої гімнастичної палиці;

Рефлексомет

рія, хват падаючої палиці Дітриха,

2

Бистрота реалізації локального одиночного ненавантаженого руху

Силові і швидкісно-силові вправи (метання, стрибки, бігові вправи) (С.М. Вайцеховський

вправи з навантаженням 15-20% від максимального (О.М. Худолій)

Змагальний С.М. Вайцеховськи

Комплексний (О.М. Худолій)

Контроль за допомогою оротодиодів. Коли пересік першу світову лінію - вмикається секундомір, пересік другу лінію - вимикається

Біг 30 м сходу

Біг 60 м

3

Частота ненавантаженого руху

Вправи з навантаженням 15-20% від максимального (О.М. Худолій), короткі серії вправ, що потребують швидких коротких переміщень малих локальних рухів (вправи зі скакалкою, естафети, вправи з м'ячем) (Б.А. Ашмарін)

Повторний, комплексний (О.М. Худолій), ігровий (Б.А. Ашмарін)

Визначення частоти рухів ніг при виконанні бігу на місці за 5 секунд (кількість разів),

Біг на місці з і сплеском у долоні під колінами, темпінг - тест

4

Бистрота реалізації багатосуглобного руху

Рухливі ігри, бігові вправи, вправи зі скакалкою (О.М. Худолій)

Повторний, ігровий (О.М. Худолій)

Біг на 30 м

1.4 Педагогічний контроль за розвитком спритності

Педагогічний контроль за розвитком прудкості здійснюється за допомогою як педагогічного тестування, так й інструментальних методик. Нижче наведені педагогічні тести, її інструментальні методики для контролю прудкості, які найбільш відомі в практиці.

1. Біг 30 м з високого старту, з сходу (див. табл. 1.4.1.)

Таблиця 1.4.1. Навчальні нормативи для учнів 5 класів

Стать учнів

низький

середній

достатній

високий

Хлопці

+7,0

7,0

6,5

5,8

Дічата

+7,4

7,4

6,9

6,2

2. Біг 60 метрів (див. табл. 1.4.2)

Таблиця 1.4.2. Навчальні нормативи для учнів 5 класів

Стать учнів

низький

середній

достатній

високий

Хлопці

+11,8

11,8

10,8

10,0

Дівчата

+12

12

11,2

10,5

3. Визначення частоти рухів ніг при виконанні бігу на місці 5 сек (кількість разів) (І.П. Масляк, 2006)

4. Біг на місці зі сплеском у долоні під колінами

3. Темпінг-тест. В зошиті накреслити 2 квадрата розміром 10х10 см. Треба поставити як можна більше крапок в кожному квадраті за 10 сек

4. Хват падаючої гімнастичної палиці. Роблять замітки.

5. Хват падаючої гімнастичної палиці за методикою Дітриха.

(І.П. Масляк, 2006, Л.П. Сергієнко, 2001)

6. За допомогою електронних пристроїв.

2. Організація і методика дослідження

2.1 Організація педагогічного експерименту

Педагогічний експеримент був проведений з вересня по жовтень200 9 року на протязі 8 тижнів на базі Харківської гімназії №55. В ньому прийняли участь п'яті класи у кількості по 20 учнів в кожному. Склад класів однорідний: діти однакового віку і майже не має відмінностей у фізичному розвитку. В експерименті приймали участь як хлопці, так і дівчата.

На початку експерименту провели тестування в цих класах для отримання попередніх результатів. Використовували наступні тести:

- Біг на 60 метрів;

- Темпінг-тест;

- Біг на місці за 5 сек;

Біг на 60 метрів

Інвентар:секундомір

Учні по двоє стають перед стартовою лінією в низькому старті. По команді «Марш» діти вибігають. Вчитель включає секундомір. Після того, як діти перетинають фінішну лінію, час зупиняють.

Темпінг-тест

Інвентар:ручка, аркуш, два квадрати, секундомір, парта, стілець.

По команді вчителя учні починають ставити крапки у першому квадраті на протязі 10 секунд. А потім за цей же час ставлять крапки у другому квадраті. Після цього підраховують кількість крапок у двох квадратах.

Біг на місці за 5 сек.

Інвентар: секундомір

Учні виконують біг на місці на протязі 5 секунд. Рахуючи при цьому кількість рухів, що виконані правою і лівою ногами.

Перед початком експерименту класи розподіли на експериментальну і контрольну групу. Контрольна група на уроках фізичної культури займалися по стандартній навчальній програмі. Експериментальна група ж навчалася по розробленому навчальному модулю «Тхеквондо». На цей модуль призначалося 16 годин.

Після проходження навчального модуля учні обох груп пройшли ті ж самі тести, що і на початку експерименту. (див. додаток 1, 2.)

Після цього, ми аналізували отримані результати, а також використовували t-критерій Стьюдента. Спочатку визначили середнє відхилення, а потім стандартну помилку. Наступним було визначення t-критерію по таблиці критичних значень для відповідного рівня значущості ступені свободи, для виявлення різниці між середніми величинами в кожній групі до експерименту і після нього.

2.2 Методи дослідження

В процесі написання роботи для вирішення поставлених завдань використовувала наступні методи дослідження:

- Аналіз спеціально-методичної і наукової літератури;

- Педагогічний експеримент;

- Педагогічні спостереження;

- Тестування;

- Методи математичної статистики.

Педагогічний експеримент

Експеримент - метод дослідження у якому забезпечується можливість активного впливу на процеси, що вивчаються.

Характерною особливістю експерименту як спеціального емпіричного методу дослідження є те, що він забезпечує можливість активного практичного впливу на процеси, які вивчаються. Дослідник не обмежується пасивним спостереженням, а свідомо змінює природне протікання процесу.

Педагогічний експеримент є головним інструментом прийняття або спростування гіпотези дослідження, або пошуку залежностей між величинами, що описують навчально-тренувальний процес.

Кореляційний аналіз

Кореляційний аналіз - це процедура для вивчення співвідношення між незалежними величинами. Зв'язок між цими величинами виявляється у взаємній погодженості спостережуваних змін. Для оцінки взаємозв'язку, коли вимірювання виконують в шкалі інтервалів і форма взаємозв'язку лінійна, використовують коефіцієнт кореляції Браве-Пірсона. Позначається він латинською літерою - r. Розрахунки виконуються по формулі

Х і У - значення показників, що корелюються

Х і У - середнє арифметичне значення показників Х і У

Х*= ? х / n

У* =? х / n

Gx і Gy - середні квадратичні відхилення

Gx= ?(Xi-X)/ (n-10)

Gу= ? (Уі-У) / (n-10)

n - Число вимірювань

Коефіцієнт кореляції лежить в інтервалі від -1 до +1. Значення кореляції +1 говорить про сильний взаємозв'язок (позитивна кореляція), значення -1 навпаки, свідчить про різнонаправленість, тобто ріст одного із активів супроводжується падінням іншого (негативна кореляція). Значення 0 говорить про відсутність кореляції. Чим вищим є коефіцієнт кореляції між двома змінними, тим точніше можна прогнозувати значення однієї з них за значенням інших.

Критерій Стьюдента

t-критерій Стьюдента - загальна назва для класу методів статистичної перевірки гіпотез (статистичних критеріїв), заснованих на порівнянні з розподілом Стьюдента. Найбільш часті випадки застосування t-критерію пов'язані з перевіркою рівності середніх значень в двох вибірках. Критерій був розроблений Уїльямом Госсеттом для оцінки якості пива в компанії Гіннес. У зв'язку із зобов'язаннями перед компанією по нерозголошуванню комерційної таємниці (керівництво Гіннесу рахувало таке використання статистичного апарату в своїй роботі), стаття Госсета вийшла в 1908 році в журналі «Біометрика» під псевдонімом «Student» (Студент). Для застосування даного критерію необхідно, щоб початкові дані мали нормальний розподіл. У разі застосування двохвибіркового критерію для незалежних вибірок також необхідне дотримання умови рівності дисперсій. Існують, проте, альтернативи критерію Стьюдента для ситуації з нерівними дисперсіями.

Алгоритм використання

1. Записати варіаційний ряд результатів експериментальної групи Х

2. Записати варіаційний ряд результатів контрольної групи У

3. Знайти середнє значення виборок Х*і У*

Сума всіх значень вибірки (?), розділена на n (число членів вибірки)

4. Визначення середнього відхилення

5. Визначення стандартної помилки

6. Визначення критерію Стьюдента за формулою

7. Визначення ступеня свободи f: f= (

8. По таблиці 2.2.1. критичних значень визначаємо p.

Таблиця 2.2.1. Критичні значення коефіцієнта Стьюдента для різної вірогідності р і числа ступеня свободи f

f

p

0.80

0.90

0.95

0.98

0.99

0.995

0.998

0.999

20

1.3253

1.7247

2.08600

2.5280

2.8453

3.1534

3.5518

3.8495

2.3 Навчальний модуль «Тхеквондо»

Пояснювальна записка

Варіативний модуль «Тхеквондо» складається з таких розділів: зміст навчального матеріалу, державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів, орієнтовні навчальні нормативи та перелік обладнання.

До розділу «Зміст навчального матеріалу» внесені теоретичні відомості, спеціальна фізична і техніко-тактична підготовки.

Основний зміст модуля відповідає головним завданням програми, формуючи через навчання тхеквондо стійкий інтерес школярів до занять фізичною культурою зокрема та здорового способу життя взагалі. При цьому навчальний матеріал модуля адаптований до занять з учнями різної підготовленості, передбачає загальноосвітню, а не спортивну спрямованість і містить найпростіші елементи техніки та дій у нападі й захисті, теоретичні відомості, а також вправи для розвитку фізичних якостей. З метою профілактики травматизму на кожному уроці необхідно перевіряти місця проведення занять, дотримуватися вимог методики навчання вправ.

Під час проведення уроків з тхеквондо вчитель повинен застосовувати індивідуальний та диференційований підхід до учнів.

Розділ «Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів» орієнтований на якісне засвоєння знань, умінь та навичок поданого матеріалу.

Після вивчення модуля у кожному навчальному році учні складають випробування (навчальні нормативи) для контролю якості засвоєння вправ та комбінацій. Окрім цього, навчальні нормативи, включені до змісту модуля, є орієнтовними, і оцінка за їх виконання не є домінуючою при здійсненні тематичного, семестрового чи річного оцінювання. Вона допомагає врахувати динаміку особистих результатів кожного учня.

Основна мета модуля - формування фізичного, духовного та соціального здоров'я школярів; розвиток основних фізичних якостей; навчання техніки рухових дій; підвищення рівня фізичної підготовленості учнів; опанування тхеквондо як базовим модулем.

Вивчення тхеквондо має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета фізична культура в цілому, орієнтацію учнів на допрофільне (8-9 класи) вивчення та обрання в подальшому спортивного профілю навчання в 10-12 класах.

Таблиця 2.3.1. 1 рік вивчення

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Теоретичні відомості

Правила техніки безпеки на уроках з тхеквондо.

Історія розвитку тхеквондо.

Гігієна тренувального процесу

Термінологія по тхеквондо

Учень, учениця:

дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо; правил гігієни під час занять;

характеризує історію розвитку тхеквондо;

застосовує термінологію по тхеквондо

Спеціально фізична підготовка

Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності.

Рухливі ігри

Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10 м», стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності.

Техніко-тактична підготовка

Способи пересування, стійки (ап. согі, чжунбі согі, ап. кубі)

Ап чагі. Доліо чагі, Неріо чагі по доріжкам і в парах по щитам.

Удар рукою (діджумок),

Нижній блок (аре макі), верхній блок (ольгуль макі), середній блок (момтонг макі)

Виконує переміщення стійках (ап. согі, ап. кубі) в різних напрямках; Ап чагі. Доліо чагі, Неріо чагі по доріжкам і в парах по щитам.

Удар рукою (діджумок),

Нижній блок (аре макі), верхній блок (ольгуль макі), середній блок (момтонг макі)

Після першого року вивчення навчального модуля «Тхеквондо» діти виконують удари ап чагі, доліо чагі, неріо чагі по щитам, переміщення в різних стійках, блоки руками, застосовують термінологію тхеквондо.

Таблиця 2.3.2. 2 рік навчання

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Теоретичні відомості

Правила техніки безпеки на заняттях по тхеквондо.

Види змагань по тхеквондо.

Санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю.

Рухові якості, які розвиваються засобами тхеквондо

Учень, учениця:

дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо;

називає види змагань по тхеквондо;

характеризує санітарно-гігієнічні вимоги до спортивного інвентарю, рухові якості спортсмена

Спеціально фізична підготовка

Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності.

Рухливі ігри і естафети

Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10 м», стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності.

Техніко-тактична підготовка

Пересування, стійки (ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі);

Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі. Комбінації ударів.

Нижній блок (аре макі), верхній блок (ольгуль макі), середній блок (момтонг макі)

Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон макі) Умовний трьох кроковий спаррінг

Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, юп чагі, доліо чагі, виконує комбінації з ударів раніше вивчених,

Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон иакі)

Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в умовному трьох кроковому спарингу (самбон керугі)

Після другого року вивчення модуля учні можуть самостійно провести комплекси ЗРВ, досконало виконують ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, блоки руками, правильне виконання юп чагі, дольгє чагі, характеризують основні види змагань

Таблиця 2.3.3. 3 рік навчання

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Теоретичні відомості

Правила техніки безпеки на заняттях по тхеквондо

Правила змагань по тхеквондо

Тхеквондо - як засіб всебічного гармонійного розвитку особистості

Учень, учениця:

дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо;

характеризує основні вимоги до місця проведення поєдинка по тхеквон-до, захисне обладнання спортсмена; до виставлення оцінок за удари під час змагань;

Спеціально фізична підготовка

Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності.

Рухливі ігри і естафети

Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10 м», стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності.

Техніко - тактична підготовка

Пересування, стійки (ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі);

Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі.

Наре чагі

Комбінації ударів.

Нижній блок (аре макі), верхній блок (ольгуль макі), середній блок (момтонг макі)

Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон макі) Спаринг

Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, наре чагі, виконує комбінації з ударів раніше вивчених,

Захист тулуба ребром долоні за допомогою іншої (сонналь момтон макі) Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу

Після третього року вивчення досконало виконують всі удари ногами, комбінації з технічних дій тхеквондо по щитам, застосовують удари ногами і руками в спарингу, знають правила проведення змагань по тхеквондо.

Таблиця 2.3.4. 4 рік навчання

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Теоретичні відомості

Правила техніки безпеки підчас занять по тхеквондо;

Правила змагань

Термінологія тхеквондо

Учень, учениця:

дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо;

застосовує термінологію по тхеквондо;

характеризує основні функції і вимоги до суддів, роботу рефері

Спеціально-фізична підготовка

Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку і спритності.

Рухливі ігри і естафети

Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10 м», стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності.

Техніко - тактична підготовка

Пересування, стійки (ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі);

Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі.

наречагі; твіт чагі

Комбінації ударів по щитам і в парах в захисному спорядженні

Спаринг

Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, виконує комбінації з ударів раніше вивчених по щитам в парах в захисному спорядженні

Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу

Після четвертого року вивчення навчального модуля діти вдосконалюють техніку виконання ударів ногами по щитам, використовують раніше вивчені комбінації ударів у спарингу.

Таблиця 2.3.5. 5 рік навчання

Зміст навчального матеріалу

Державні вимоги до рівня загальноосвітньої підготовки учнів

Теоретична підготовка

Правила техніки безпеки під час занять по тхеквондо

Види контролю

Вплив навантаження на стан людини

Учень, учениця:

дотримується правил техніки безпеки під час занять тхеквондо;

характеризує основні види контролю, основні складові навантаження

Спеціально - фізична підготовка

Спеціально бігові вправи, різновиди стрибків, спеціальні вправи для ударів ногами, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку спритності.

Рухливі ігри і естафети

Виконує спеціально бігові вправи, прискорення 10, 15 метрів з різних вихідних положень, «човниковий біг «4*10 м», стрибки поштовхом однієї і двох ногами, перестрибування через предмети, стрибки з поворотом на 180 і 360 градусів, спеціальні вправи для ударів ногами біля опори, спеціальні вправи для розвитку гнучкості в тазостегнових і колінних суглобах, вправи для розвитку швидкості і спритності.

Техніко-тактична підготовка

Пересування, стійки (ап. согі, ап. кубі, твіт кубі, чжучхум согі);

Ап чагі, доліо чагі, неріо чагі, юп чагі, дольгє чагі.

наре чагі, твіт чагі

Комбінації ударів по щитам і в парах в захисному спорядженні

Спаринг

Виконує переміщення в стійках в різних напрямках, виконує комбінації з ударів раніше вивчених по щитам і в парах в захисному спорядженні

Застосовує різноманітні блоки, удари ногами в спарингу

Страница:


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.

© 2000 — 2023, ООО «Олбест» Все права защищены