Формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

Психолого-педагогічні засади проблеми формування та визначення поняття хореографічна культура, її місце та роль в процесі формування культури підлітків. Розробка методичних рекомендацій щодо формування хореографічної культури на основі аналізу практики.

Рубрика Педагогика
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 16.01.2011
Размер файла 73,4 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

4. Які танці є народними, а які класичними.

5. Які українські танці вам відомі.

6. Чи є в вас бажання займатися народною хореографією.

7. Чи можна передати засобами народної хореографії все, що трапляється у житті людини.

8. Яке значення має костюм в народному танці.

9. Які відомі ансамблі народного танцю вам відомі.

10. Який народний танець вам сподобався найбільше.

11. Як ви вважаєте, що було спочатку народний танець або класичний.

12. Яке взуття необхідно для виконання народного танцю.

Відповіді на запитання були такими:

1. Хореографія - це синтетичний вид мистецтва; мистецтво танцювати; мистецтво створювати танці. Найвищий бал отримали 43% учнів з загальної їх кількості.

2. Які танці народної хореографії вам відомі: гопак, хоровод, циганочка - відповіді школярів; іспанський, кадриль, краков'як, чардаш, мазурка - відповіді учнів училища. В цілому відповіді були розподілені за балами визначеної шкали.

3. В хореографії присутні: музика, танець, пластика рухів, костюм, як декоративно - прикладне мистецтво, грим, акторська майстерність, декорації - відповіді учнів училища були повнішими, але 30% учнів дали вірну відповідь, а школярі назвали лише декілька складових хореографії.

4. Народні танці показують ту чи іншу народність, а класичні строго дотримуються канонів. Різницю між народним та класичним танцем змогли пояснити лише 8% школярів та 38% учнів училища.

5. «Гопак»(68%), « Козачок» (75%)- школярі назвали найвідоміші українські танці; «Гуцулка», «Оркан», «Метелиця» - відповіді учнів училища були більш повнішими.

6. Бажання займатися хореографією висловили 95% учнів училища, і лише 35% учнів школи.

7. Так - відповіли 90% учнів училища, школярі були не впевнені у відповіді.

8. Дуже важливе, тому що він відображає культуру та побут цього народу - відповіли учні училища(86%), і змогли дати позитивну відповідь 65% учнів.

9. Школярі нічого не відповіли на це запитання, а учні училища - Ансамбль Вірського та Ансамбль Моісєєва.

10. Школярам найбільше сподобався танець - «Гопак»(89%), а молоді найбільше сподобався танець - «Циганочка»(90%).

11. Спочатку був народний танець - впевнено відповіли всі учні (86,2%).

12. Жорстоке танцювальне взуття з каблуками - народні туфлі - відповіли 100% учнів училища, школярів відповіло вірно75%.

Більш інформативними були учні училища, які мають певний рівень підготовки в теорії та практиці. Їх більша проінформованість є слідство регулярних цілеспрямованих занять хореографією.

Для виявлення ступеню прояви показників культорологічно - пізнавального критерію нами були розроблені тести з такими запитаннями:

1. Який танець виник першим?

а) класичний танець

б) бальний танець

в) народний танець

2. Визначити вірне формулювання «танець».

а) рух під музику

б) совокупність ритму музики та пластики тіла

в) рухи різними частинами тіла

3. Який з представлених танців відносяться до українського народного танцю:

а) «Гопак»

б) «Краков'як»

в) «Бульба»

4. В якому взутті танцюють народні танці.

а) пуанти

б) туфлі, чоботи

в) джазовкі

5. На вашу думку, в іспанському танці юбка повинна бути якої довжини.

а) до кісточки

б) до колін

в) коротка

6. В українському народному танці як виглядають чоловічі штани

а) шаровари

б) прямі штани

в) тріко

7. На вашу думку, що виховує народний танець

а) емоційність

б) витривалість

в) виворотність

8. Що з цих назв є балетом

а) «Мазурка»

б) «Чардаш»

в) «Лускунчик»

9. Що в російському народному танці у дівчини в руці

а) тамбурин

б) хусточка

в)кастаньєти

10. Який народний танець виник першим

а) хоровод

б) «Казачок»

в) «Аркан»

11. «Бігунець», «Маталочка», «Перемінний крок» - до якого народного танцю відносяться ці рухи

а) молдавський

б) російський

в) татарський

12. Скільки позицій ніг в класичному танці

а) 7

б) 6

в) 5

13. Хоровод - це …

а) обрядовий танець

б) сюжетний танець

в) бальний танець

14. Що в українському народному танці у дівчини на голові

а) нічого

б) косинка ?

в) вінок

15. Який розмір має танець «Вальс»

а) 4\4

б) 3\4

в) 2\4

Характеризуючи відповіді на перше запитання тесту ми визначаємо, що школярі та учні училища досить вірно відповіли. У деяких школярів виникли сумніви щодо танцю який виник першим.

Друге запитання не показало глибоких знань школярів,щодо вірного формулювання терміну «танець». Учні училища вірно відповіли на це запитання на 100%.

Утруднення виникло у школярів відповідаючи на запитання, пов'язані з аксесуарами до костюмів різних народів. Учні училища впоралися з цими запитаннями з легкістю на 100%.

З останнім запитанням (вибрати вірний розмір Вальсу) і школярі і учні училища впоралися досить добре. Школярі вірно відповідали на більш музичні запитання, а учні училища відповідно на хореографічні.

В ході занять ми постійно вели спостереження за учнями училища та школярами. Як показали анкета та тестові завдання, учні училища мають цілеспрямованість і стійкий інтерес до хореографічної діяльності, вони мають досить високий рівень знать, умінь та навичок, але художньо-емоційний критерій більш проявлялися у школярів, вони більш розкуті та безпосередні, не «комплексують» на сцені, тому дуже артистичні і мають високий вплив на публіку.

У діагностиці ми використовували творче завдання. Його зміст полягав у доборі до прослуханої народної мелодії костюму цієї національності. Пропонувалося п'ять мелодій різних народностей: українська, російська, польська, молдавська, білоруська. А також п'ять карток з ілюстрацією народного костюму, такі ж як і мелодії. Необхідно було прослухавши мелодію впізнати, яка це народність та вірно знайти костюм.

Оцінювання завдань здійснювалося за розробленою шкалою.

Підсумовуючи усі зібрані результати за усіма завданнями ми визначили шляхом математичної обробки даних загальні результати. Ми підрахували результати за усіма критеріями та їх показниками. Максимальний бал за всіма критеріями був 9 балів. Отже максимальний бал за усіма критеріями, що складався з суми усіх результатів встановлює 36 балів. Мінімальний - 0 балів, але таких не було. Ми визначили коефіцієнт рівня сформованості хореографічної культури за формулою Кf= де - загальна сума показників певного критерію. На кожного учня підраховувався Кf. На високому рівні його результат був від 7-7,5. На середньому - 5-5,7, на низькому рівні від 3-3,5.

За якісними ознаками учні були поділені за рівнями таким чином.

До високого рівня було віднесено школярів та учнів, які мали досить високий рівень знань з хореографічного мистецтва знань з історії розвитку народної хореографії, усвідомлювали значення особливостей народної хореографії в контексті розвитку суспільства, вміло оцінювали хореографічну композицію, аргументували власну думку, високий рівень творча уяви і фантазії в постановчій роботі, яскравість і винахідливість в процесі інтерпретації образу, був відмічен дуже високий рівень творчої спрямованості та активність в обговоренні образу хореографічного твору;

До середнього рівня було віднесено учнів та школярів, які мали певний рівень знань, але не зовсім чітко аргументували власну думку, не показали високий рівень творчої уяви та фантазії, Вони оцінювали скрізь призму свої почуттів, не завжди адекватно. Активність на заняттях простежуваласть не зовсім стабільно.

До низького рівня ми віднесли тих, хто досить слабко орієнтується в знаннях з хореографічного мистецтва, Їх відповіді не були аргументовані, не висловлювали власну думку. Бажання творчого самовираження було повністю відсутнє. Емоційність та активність ніколи не проявлялись.

Рівень сформованості хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

Рівні

Високий

Середній

Низький

Бали

7-7,5

5-5,7

3-3,5

Кількість

21%

51%

28%

2.2 Методичні рекомендації щодо формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії

Виходячи з виявленої сутності і структури хореографічної культури у підлітків засобами народної хореографії, узагальнення педагогічного досвіду, аналізу методичної документації, а також результатів експерименту, ми розробили методичні рекомендації щодо формування хореографічної культури підлітків.

Дані методичні рекомендації передбачають реалізацію ряду принципів, втілення яких здійснюється за допомогою певних форм, методичних прийомів в засобів.

Принцип пізнавальної активності - один з важливіших принципів ознайомлення учнів з хореографічною діяльністю. Досягнути його можливо емоційністю. Завдяки емоційному викладанню викладач підтримує увагу дітей. Орієнтувальне підкріплення виступає як метод, втілений прийомами на протязі заняття. І в цьому аспекті емоційні впливи підтримують орієнтувальну активність на основі введення орієнтувальних підкріплень різної модальності (зіркових, слухових стимулів).

Принцип поетапності. Система будується на основі переходу від легкого до складного, таким чином, кожний етап є базовим для переходу до наступного. Він дозволяє відтворити цей зв'язок на ділі практично: заняття повинно складатися з кількох пов'язаних частин, розрахованих на поступове освоєння смислового змісту танцю. Зміна частин заняття обґрунтована поступовістю освоєння, відпрацювання розуміння та якогось навику.

Многократне повторення будь - якої частини заняття забезпечується принципом циклічності, тобто поетапністю вивчення і необхідністю прокручування (многократним повторенням, тобто циклом) будь - якої частини заняття в залежності від необхідності. Ця необхідність іноді пов'язана не тільки зі складністю освоєння деяких елементів танцю, але і з специфікою емоційного реагування підлітків.

Принцип інтеграції, який дозволив поєднати емоційно - чуттєві та фізіологічні ресурси учнів.

Принцип художнього виконання, дотриманий у методиці, дозволить викладачу створити у учнів цілісне сприйняття того, що вони виконують. А також розкрити у учнів здатність художньо відкритися. Художнє виконання виховує естетично гарне виконання.

Для емоційно - осмисленого формування хореографічної культури пропонуємо використовувати наступні методичні прийоми і засоби, які втілюються засобами народної хореографії:

- історичний екскурс в період становлення та розвитку народного танцю перед початком розучування;

- прослуховування музики до розучуваного танцю;

- аналогія, зв'язок з іншими народними танцями;

- чітка хореографічна драматургія;

- аналіз і самоаналіз інтерпретацій хореографічних творів;

- накопичення глядацьких еталонів.

Узагальнюючи методичні рекомендації ми приводимо приклад заходів, які будуть активізувати розроблені нами критерії формування хореографічної культури підлітків засобами народної хореографії.

Зацікавленість учнів викликає «Хореографічна інсценіровка казки» на прикладі казки «Ріпка».

Мета: знайомство з народною хореографією в культурно - історичному контексті. Розкриття особливостей казкових героїв: Дід, Бабка, Онучка, Жучка, Кішка, Мишка, Ріпка.

Сім учасників стоять у глибині залу, у лівому куті. Кожний, виходячи, виконує ритмічний малюнок мелодії.

Такти 2 - 9. Вихід Діда з Ріпкою. Після вступу (такт 1) Дід, тримаючи Ріпку за ліву руку, веде її по діагоналі до місця «садження» в правому передньому куті залу. Ріпка йде зігнувшись, з нахиленою головою, з притиснутою до тіла правою рукою, позаду Діда.

Реприза. Такти 2 - 9. Дід саджає Ріпку, «утоптує землю» і йде.

Такти 10 - 17. Ріпка «росте». Повільно та плавно піднімається права рука (2 такти).

Такти 18 - 25. Дід помічає, що Ріпка виросла. Підійшовши, розглядає її і на останній звук мелодії бере за підняті вперед - угору руки.

Реприза. Такти 18 - 26. Дід починає тягнути Ріпку. Вихідне положення: права нога, зігнута в коліні - позаду, ліва нога та плече - попереду.

Такт 18. Дід робить шаг правою ногою на місці, переносить на неї центр ваги тіла і відтягує корпус назад, потім шаг лівою ногою назад, а права - вперед, центр ваги на правій нозі.

Такт 19. Повторити вправи такту 18 з лівої ноги.

Такти 20 - 21. Дід з правої ноги, нахиляє корпус то назад, то вперед, намагається витягнути Ріпку (при нахилі корпуса назад та вперед ноги почергово відриваються від полу). В кінці такту 20 він зупиняється на правій нозі, праве плече вперед, ліва нога позаду, центр ваги на правій нозі.

Такти 22 - 25. Повторити рухи тактів 17 - 20 з лівої ноги.

Такт 26. Дід опускає Ріпку, розвертається та широким жестом правої руки кличе Бабку.

Такти 27 - 34. Бабка йде також по діагоналі, підходить до Ріпки, роздивляється її, потім стає позаду Діда.

Реприза. Такти 27 - 35. Вони разом починають тягнути Ріпку. В кінці розвертаються та кличуть Онучку.

Такти 36 - 43. Онучка вибігає легкими підскоками, руки розведені в сторони, радісно кружляє, розглядає Ріпку і на останній звук мелодії встає позаду Бабки.

Такти 44 - 52. Тягнуть Ріпку. В кінці кличуть Жучку.

Такти 53 - 60. Жучка біжить широкими шагами, згинаючи коліна та закидаючи ноги назад, корпус витягнутий вперед, як можна нижче, майже паралельно підлозі, руки по черзі викидає вперед, назад. Роздивляється Ріпку і в кінці такту 60 встає за Онучкою.

Такти 61 - 69. Усі тягнуть, витягнути не можуть та кличуть Кішку.

Такти 70 - 77. Кішка відтворює ритмічний малюнок, по черзі роблячи стрибок та три шага (стрибок треба робити можливо вище), руки в тому ж ритмі по черзі злітають вперед, вверх, лікті округлені, кісті м'які. Оглянувши Ріпку, стає за Жучкою.

Такти 78 - 86. Всі тягнуть, витягнути не можуть і кличуть Мишку.

Такти 87 - 94. Мишка біжить на полупальцях, мілкими кроками, кісті рук складені, пальці торкаються один одного ніби подовжує ніс Мишці. Вона обнюхує Ріпку та стаж за Кішкою.

Такти 95 - 98. Усі тягнуть Ріпку.

Такти 99 - 102. Ріпка починає поступово розхитуватися (4 рази), підніматися та нарешті падає. Падають і всі інші.

(Музичний супровід в додатку)

Народний костюм має дуже важливе значення в формуванні хореографічної культури, тому пропонуємо навчальну гру «Найкращий модельєр».

Мета: знайомство з основними канонами національних костюмів. Провести аналогію з костюмами інших народів, та створити образ сучасного українського, російського, молдавського та інших костюмів.

План гри:

1. Ілюстрація костюмів різних національностей.

2. Виявлення особливостей костюмів кожного народу.

3. Ілюстрація костюмів українського народу (різні регіони).

4. Виявлення особливостей костюмів українського народу.

5. Моделювання сучасного образу національного костюму.

6. Мовний показ створеного образу.

7. Обговорення та оцінювання проведеної роботи.

(ілюстрації в додатку)

Також для формування культури учнів ми пропонуємо «Подорож до різних країн».

Мета: знайомство з традиціями різних народів, їх музикою та національними костюмами: Україна, Росія, Польща, Молдова та Білорусія.

Україна. Широка популярність українського народного танцю пояснюється невичерпним багатством танцювальних барв, життєрадісним запалом, великою щирістю, тонким і м'яким народним гумором.

Наявність яскравих побутових рис і особливостей, поєднаних з віртуозною технікою, надає українському танцю своєрідного колориту, а самобутні й виразні танці західних областей доповнюють і збагачують хореографічне мистецтво України.

Танці, що побутують на Україні, можна поділити на три основні жанри:

- танці хороводного плану (більшість із них пов'язана з порами року): веснянки, купальську хороводи, осінні ігри, метелиці та інші;

- побутові танці: гопак, козачок, метелиця, полька, кадрилі, коломийки, гуцулки, тропотянки тощо;

- сюжетні танці, їх основна тема - праця, народна героїка, відтворення явищ природи, народного побуту й інше. До сюжетних танців належать: «Шевчики», «Лісоруби», «Косарі», «Рукодільниці», «Чабани», «Аркан», «Опришки», «Повзунець», «Горлиця», «Гонта», «Запорожці» та багато інших.

Найпопулярніші танці центральних областей України - гопак, козачок, метелиця, повзунець, запорожці; а коломийки, гуцулки, аркан, лісоруби, чабани дуже поширені на заході України.

Гопак - танець козацького походження, раніше виконувався лише чоловіками. Характерні риси цього танцю - сила і спритність, героїка і благородство. Гопак - танець імпровізаційний: просуваючись парами по колу, хлопці змагаються у спритності й завзятті. Дівчата весело підохочують хлопців і, відокремившись, танцюють ліричну частину, сповнену гідності й скромності. Потім знову танцюють хлопці - це злива найвіртуозніших танцювальних рухів: присядок, стрибків, обертів тощо. Фінал гопака бурхливий, веселий, іскрометний, запальний.

Козачок - так само козацького походження. Виконується одним юнаком або однією парою. Масовий, або парний козачок відрізняється від гопака швидким темпом і дрібною технікою рухів. Як і в гопаках, йому притаманні елементи змагання поміж окремими виконавцями або парами танцюристів. Козачок - танець юності, радості й веселощів - будується на бігунцях, вірьовочках, вихилясниках, тинках, голубцях, припаданні, присядках та інших рухах, які виконуються у стрімкому темпі з дрібним ритмічним малюнком.

Метелиця - динамічний танець з швидкою зміною фігур (різноманітні кружляння й візерунки, які нагадують зимову хуртовину). Танець масовий, будується на дрібних швидких рухах (повороті оберт).

Повзунець - жартівливий чоловічий груповий танець - гра, який будується на технічних присядочних рухах з сольними і груповими змаганнями.

Запорожці - військовий героїчний чоловічий танець, у якому відображено вірність рідній землі, показано ритуал військової присяги. Виконують із шаблями. Танцюристи демонструють силу й спритність, уміння володіти зброєю, патріотичне піднесення, волю до перемоги. Використовується весь арсенал технічних танцювальних рухів, притаманних танцям центральних областей України.

Коломийка - масовий танець, що супроводжується піснею куплетної форми й музикою. Рухи коломийки дуже різноманітні, своєрідні й оригінальні за колоритом. Основним композиційним елементом є коло, яке розпадається на менші кільця і навіть на окремі пари. Для коломийок типова зміна місць хрещиком. Танець будується на присядках, мережках, ножицях, зірницях і багатьох інших танцювальних рухів, притаманних танцям, що побутують у західних областях України. Коломийку танцюють у швидкому темпі, весело й завзято, використовуючи орнаментальні хореографічні рухи. Ритм танцю дрібний, синкопований.

Гуцулка - танець, що з музичного боку є варіантом коломийки. Хореографічно гуцулка відрізняється від коломийки тим, що друга її частина називається козачком, тут застосовують дрібушки, кружляння, присядки, але виконують їх у іншому характері, ніж у козачках центральних областей України.

Аркан - популярний чоловічий масовий танець, що відтворює мужність, силу й завзяття. Танцюристи кладуть руки один одному на плечі, утворюючи коло. Один з учасників танцю - ведучій - подає команди: «гей, до кола!», «Аркан!». Ведучий подає також команду до зміни рухів і ритмів.

Лісоруби - масовий чоловічий танець, що відтворює трудовий процес, засобами хореографії змальовує образи лісорубів, підкреслюючи їх спритність і силу, вміння валити дерева, обробляти їх, транспортувати. Танцю притаманні вигуки окремих фраз, перегукування ведучого з усіма учасниками танцю. Іноді виконуються коломийки.

Костюм дівчини. Поверх широкої білої полотняної сорочки, що розшита на грудях, рукавах, вороті й поділу національною вишивкою, дівчини надягають спідницю із щільної вовни в широку клітку й розшитий фартух, голову прикрашають вінком з довгими стрічками. На груди танцівниць кілька ниток різнобарвного намиста. На ногах - високі чобітки на середньому каблуці.

Костюм юнака. Біла полотняна сорочка, що розшита на грудях, рукавах і по коміру українськими візерунками. Дуже широкі шаровари яскраво - червоного або синього кольору підперезуються широким довгим кушаком.

Росія. Танець, як пісня і музика, для народу є проявом почуттів, життєвої енергії, надає можливості художньо відобразити трудові процеси, красу життя, відбирає риси національного характеру.

Джерело російського танцювального мистецтва - народні ігри, стародавні обряди, пісні та хороводи.

Великий внесок у розвиток російського танцювального мистецтва зробили скоморохи, які здавна були основними виконавцями пісень і танців. Висміюючи бояр і церковників, вони передавали прагнення народу до свободи, за це їх переслідували й жорстоко карали.

Російському танцю притаманні легкість, витонченість, запальність, радість, широчінь та свобода рухів.

Фольклорний російський танець розвивався в трьох основних напрямках: хороводи, танці - імпровізації, танці з точно визначеною послідовністю фігур.

Хороводи. В хороводах відбивається трудова діяльність народу, його повсякденне й святкове життя. Дуже часто до дівочих хороводів приєднувалися юнаки, тоді хороводи закінчувалися загальним танцем. Хороводи бувають повільні й швидкі, будуються на простих рухах (простих і перемінних кроках, проходках,припаданнях тощо).

Композиції хороводів за своєю різноманітністю нагадують візерунки російських мережив. Тут ланцюжки і змійки, кружечки і ворітця й найрізноманітніші побудови.

Кожна область має свої хороводи. На півночі будують повільні хороводи, які називають ходючими, танцюють їх стримано, суворо, повільно й гордливо. Не дивлячись на юнаків, дівчата пливуть, як пави.

Хороводи середньої смуги (Московська, Калінінська, Рязанська, Воронезька області) відзначаються більшою жвавістю, різноманітністю рухів, їх виконують, пританцьовуючи і спілкуючись із сусідами, повертаючись до них корпусом.

У південно - західних областях (Курська, Брянська, Орловська області) танцюють караходи - це вже різновидність масового танцю. Танцюристи парами або трійками просуваються по колу, у центрі якого музиканти. Найчастіше виконавці не тримаються за руки, а танцюють самостійно: юнак і дівчина, дві дівчини і юнак або два юнаки і дівчина. Відбиваючи чіткий ритм, а іноді підстрибують на обох ногах, вони обходять одне навколо одного.

Танці - імпровізації. В них немає раз і назавжди встановленої послідовності фігур і рухів. Кожний танцюрист може продемонструвати свою вправність, танцювальну майстерність, спритність, виконуючи свої улюблені колінця.

Танець буває одиночний, парний і масовий. Найбільш поширений - перепляс, змагання у віртуозності, силі, витривалості й винахідливості танцюриста. Переплясу притаманне почуття гумору. Участь беруть дівчата і юнаки, демонструючи свою майстерність і використовують весь арсенал російських танцювальних рухів: чіткі вигадливі дробі, плескачі, присядки, стрибки, оберти тощо.

Танці з точно визначеною послідовністю фігур. В цих танцях танцюристи мають дотримуватися певної послідовності фігур і рухів.

Кожна область має свої танці, наприклад: «Гусачок» - Смоленська область; «Тимоня» - Курська; «Толкуша» - Ленінградська; «Підгорка» - в Сибіру; «Чижик» і «Шина» - Архангельська область та інші.

Найбільш поширені танці з точно визначеною побудовою - кадрилі з їх численними різновидами. Кожна область також має свої відмінні особливості, свій малюнок фігур і своєрідний характер рухів. Кадрилі бувають на дві (або чотири) пари, а іноді - лініями і складаються з чотирьох, п'яти, шести і більше фігур.

Малюнок кадрилей різноманітний: прямі лінії, кола, зигзаги, равлики, ворітця. Назви фігур підкреслюють їх характер: «Прохідка», «Косичка», «Ланцюжок», «Прощальна» тощо.

Нині в російському народному танці побутують усі види хороводів, переплясів, кадрилей. Вони видозмінюються відповідно з вимогами сучасного життя, доповнюються і збагачуються новим змістом.

Костюм. Кофта - біла, з вишитим російським візерунком рукавами. Спідниця - кольорова, зі строкатого ситцю або сатину; унизу дві оборки. Фартух - вишитий знизу. Косинка на голові - одноколірна, трикутником (у всіх одного кольору). У руках у дівчини - різнобарвні косинки. На ногах - чобітки.

Польща. Найстародавнішим загальновідомим танцем у Польщі є полонез. Він походить від народного танцю, який називався «Ходзони». Виконувалися «Ходзони» на весіллях, а пізніше - й на інших святах. І нині танцюють у Польщі веселі танці із свічками, смолоскипами, вінками, з хмелем і подушками.

Стародавні танці мешканців окремих областей Польщі - краков'яків, куяв'яків, мазурів.

Краков'як - старовинний і дуже поширений танець; виконується у швидкому темпі, бадьоро і весело. Танцюється в народі як куплетна пісня з танцювальним приспівом.

Куяв'як - повільний ліричний танець без складних технічних рухів, притупів і вигуків. Музика не має визначеного розміру, ритму і будується на імпровізації. Танцюють парами, дуже скромно, обертаючись по колу праворуч або ліворуч.

Оберек, чи обертас - виник у Польщі під впливом вальсу, заслуживши велику прихильність і всебічне визнання. Має багато назв у народі: «Вирвас», «Дригант», «Колоподібний», «Завіянт» тощо. Слово «обертас» означає повертатися. Оберег має різкий характер, схожий на мазурку.

Оберег - найпопулярніший і най улюблений танець у Польщі. Кількість танцюючих не обмежена (його може виконувати і одна пара). Має імпровізаційний характер залежить від ініціативи виконавців.

Мазур, або мазурка - народний танець мешканців Мазовії, стрімкий і динамічний. Коли столиця з Кракова була перенесена у Варшаву мазур став придворно - шляхетським танцем.

Характер і манера танцю дуже змінилися, а сам танець почав називатися «Варшавською мазуркою» - виконували без пісні, звертали увагу на блиск і манеру виконання, на поважність, на поставу голови на блиск і манеру виконання, на поважність, на вміння несподівано, але з повагою опуститися перед нею на коліно.

Костюм. На дівчатах - білі кофти із широкими, дуже сильно призборенними рукавами, на рукавах невелика оборка, оброблена мереживами. Комірець - високий, з оборкою стоечкой. Навколо шиї яскраво - червоні намиста. Спідниця дуже широка призборена, у яскравих квітах. Верхня спідниця надівається на нижні пишні білі спідниці із оборками, обробленими мереживами. Поверх спідниці - білий передничек, прикрашений білою вишивкою. На кофту надівається коротка розшита тасьмою або вишивкою безрукавка. На голові - високий убір у вигляді російського кокошника, розшитий яскравою вишивкою. Позаду до головного убору прикріплено багато довгих кольорових стрічок. На ногах - високі чорні черевики зі шнурівкою, на середньому каблучке.

На юнаках - білі сорочки з невеликим обложним коміром і широкими, пишно призборенними довгими рукавами з вузьким обшлагом. Білі, у вузьку червону смужку вовняні штани заправлені у високі червоні чоботи. Зверху одягається довгий синій камзол без рукавів. Камзол з розрізом позаду й підперезується світлим блискучим поясом. Червона шапка (конфедератка) прикрашена з лівої сторони павиним пір'ям.

Молдова. Історія молдавського народу, його труд та побут знайшли яскраве відображення в народному мистецтві: в музиці, піснях та танцях.

Молдавські танці створені народом, який в долинах розводив сади та виноградники, пас стада на лугах. Про це говорять теми і назви народних танців: «Коаса» (коса), «Поама» (виноград), «Чобеняска» (танець пастухів) та інші.

Найпоширеніший в народі і найяскравіше відображаючий національні риси його характеру веселий, життєрадісний танець «Молдовеняска».

До числа найулюбленіших танців Молдови відносяться також «Букурія», що в перекладі означає «радість», «веселощі».

Значно менше в молдавській хореографії повільних танців, плавних. До них відноситься стародавній хороводний танець «Хора».

Несказанно широку популярність отримало народне свято «жок», на яке збирається молодь, щоб відпочити, розважитися та потанцювати. Саме тут беруть початок всі молдавські народні танці. Вони зазвичай мають масовий характер, для них типово розміщення танцюючих по колу, котрий рухається то рухаються по всій сцені і знову утворюють великий круг.

Молдавські народні танці будуються на широких, швидких рухах, іскряться радістю, веселощами, їм властиві яскраві тони та барви, стрімкий ритм.

Костюм. У дівчини біла кофта з пишними рукавами. На грудях і верхній частині рукавів вишивка. Широка спідниця в зборку темно - синій або чорний кольори. Поділ спідниці обшитий у три - чотири ряди вузькими різнобарвними стрічками. Поверх спідниці (попереду й позаду) надівається «плахта» - вишита молдавським національним орнаментом. Широкий (найчастіше червоний) пояс, кінці якого звисають із лівої сторони. Поверх кофти надівається темна коротка безрукавка, вона вище талії, без застібок, із закругленими підлогами. Підлоги й пройми безрукавки вишиті молдавським орнамент. До волосся приколена яскрава квітка (збоку над вухом). Темні чобітки або високі черевики зі шнурками на середньому каблуці.

У юнака біла довга сорочка, що вишита на груди, по краї рукавів і на поділі. Широкий довгий пояс червоного кольору, кінці якого звисають із лівої сторони. Темна безрукавка до талії, виріз пройми, підлоги й низ безрукавки вишиті молдавським орнаментом. Чорні широкі штани заправлені в чорні чоботи. На голові висока гостра каракулева шапка.

Висновки

У процесi дослiдження обраноi теми ми дiйшли висновкiв, що проблема формування культури є насущною практичною проблемою нашого часу.

Цінності мистецтва важливі з огляду на сучасне існування дітей і молоді в полікультурному просторі. Завдяки універсальності художньо-образної мови, вони передають зрозумілу для різних народів інформацію, дають змогу вступити в невербальний діалог з різними культурами минулого і сучасного, розуміти інших і розширювати свій власний досвід. Найбільш ефективно він може проходити в процесі сприйняття хореографічного мистецтва.

В сучасному мистецтві дуже велике зацікавлення надається хореографії. Різні види танцювального мистецтва превалюють в той чи інший соціальній группі. Дуже актуальне і значне місце займає народна хореографія, якій поділяється не досить важливе значення, але вона повинна займати дуже важливе значення в розвитку суспільства, тому що, народний танець - це пластичний портрет народу. Нема поезія, зрима пісня, несе в собі частину народної душі. В ньому відображається творча сила народної фантазії, поетичність і образність думок, виразність та пластичність форм, глибина почуттів. Це емоційна, поетична летопис народу, своєрідно, образно яскраво малюючи історію подій і почуттів. Народний танець зацікавлює тим, що нема більш святкового, життєрадісного виду мистецтва, чим народний танець.

В процесі ознайомлення з народно-сценічним танцем діти визначають для себе особливості того чи іншого етносу, його традиції, обряди, його світогляд. Через костюм, відповідну музику, рухи в них формуються читки уявлення про культуру певного народу. Тому народно-сценічений танець має бути впроваджений в процес виховання школярів та студентів.

Процесс пізнання народного танцю, на нашу думку, повинен базуватися на опиті і методичних прийомах, існуючих в самій традиційній культурі. Відзначальними признаками педагогічної системи хореографічної підготовки є специфічні принципи навчання, які припускають відповідну етапність в оволодінні хореографічними елементами.

Список літератури

1. Абрамян Д.Н. Общепсихологические основы художественного творчества. - М.: Знание, 1994.- 95с.

2. Алякринский Б.С. О таланте и способностях. Очерки о самовоспитании. - М.: Знание, 1988. - 234c.

3. Баранова Е.В. Проблема самореализации личности (философско-культурологический аспект): Автореферат дис. канд. философск. наук. - М., 1992.- 17с.

4. Бердяев Н.А. Философия творчества, культуры и искусства: В 2-х томах.-М.: Искусство, ИЧП Лига, 1994.-Т.1.- 541с.

5. Библер В.С. От наукоучения к логике культуры: Два философских введения в двадцать первый век. - М.: Политиздат, 1991.- 412с.

6. Боголюбова Е.В. Культура и общество.- М.: Из-во МГУ, 1988. - 232с.

7. Витаньи И. Общество, культура, социология: Пер. с венгерского. - М.: Прогресс, 1994, - 288с.

8. Выготский Л.С. Психология искусства.- СПб.: Азбука, 2000. - 416с.

9. Гадамер Г.Г.Актуальность прекрасного.- М.: Наука, 1991.- 342с.

10. Громов Е.Н. Начала эстетических знаний. -М.: Советский художник, 1984

11. Давыдов Ю.Н. Социология контркультуры.- М.: Наука, 1990.- 264с.

12. Липский В.Н. Эстетическая культура и личность.- М.: Знание, 1987.- 153с.

13. Пекелис В. Д. Твои возможности человек.- М.: Знание, 1984.- 288с.

14. Подольська Е.А. Кредитно-модульний курс культурології,- К: Центр навчальної літератури, 2006.-368с.

15. Позинкевич Р.О. Культура и творческое формирование личности. - Луцк. - 1993.- 116с.

16. Резник М-.А. Культура творческого саморазвития личности.- Днепр.: ГНОЦ "Творчество", 2002.-104с.

17. Столович Л.Н. Жизнь, творчество, человек.- М.: Наука, 1995.-176с.

18. Цапок В.Н. Творчество (философский аспект).- Кишинев, 1989.-149с.

19. Экземплярский В.М. Проблемы одаренности. - М.: Знание, 1923. - 136 с.

20. Эфроимсон В.П. Загадка гениальности.- М.: Знание, 1991.- 45с.

21. Якобсон П.М. Психология художественного творчества. М.: Знание,1991. - 48с.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.