Психолого-педагогічні умови сенсорного розвитку дітей раннього віку

Отже, у процесі багатьох ігор розвивається мислення. Наприклад, у грі "Вгадай, що ми задумали!" дитина повинна зуміти так порушити питання, щоб інші діти відповіли лише у двох словах: "так" чи "немає". З іншого боку, у процесі гри активізується мова: у спілкуванні дітей у грі, під час вирішення спірних питань. Також у грі розвивається здатність аргументувати свої затвердження, докази.

Сенсорні дидактичні ігри (як і інші дидактичні ігри) містять, з одного боку, вікові, моральні мотиви, а з іншого -- принцип добровільності, право самостійного вибору, самовираження.

Функції сенсорних дидактичних ігор та вправ

· навчальна, яка спрямована на організацію та подальше вдосконалення досвіду дітей, а також формування в них узагальнених уявлень та засобів дій;

· розширення практики використання еталонів у розширенні практичного;

· орієнтування, що спрямована на використання раніш набутих дитиною знань.

Використання дидактичних ігор є різноманітним:

· використання як частини заняття;

· самостійна форма організованого навчання дітей;

· використання у повсякденному житті.

Для реалізації цих основних завдань використовуються такі дидактичні ігри та вправи:

· колір -- «Назви колір», «Добери предмети одного кольору», «Який предмет зайвий», «Добери за кольором», «Допоможи метеликові», «Збери квітку», «Склади промені сонечка», «Допоможи півникові», «Веселі сніговички», «Ляльки-неваляйки», «Порятуй метеликів», «Одягни ляльку» та інші;

· форма -- «Добери за формою», «Прикрась ляльці плаття», «Знайди таку ж іграшку», «Виросла ялинка», «Веселі м'ячики», ігри - пазли, «Збери ягідки» та інші;

· розмір -- «Добери колеса до машин», «Знайди таку ж стрічку», «Лялька велика і мала», «Яблучка та виноград», ігри - пазли тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що дидактичні ігри та вправи -- це значна невід'ємна частина сенсорного виховання, що може використовуватись як впливовий чинник розвитку особистості.

Засоби реалізації сенсорного виховання у системі навчально-виховної діяльності

Дидактичні гри організуються за планом під час занять. З іншого боку, у години, відведені для гри; у розпорядження дітей дається різноманітний матеріал, з яких вони можуть грати за за власним бажанням. Якщо дидактична гра проводиться все заняття, вона мусить бути пов'язана за змістом з попереднім заняттям.

Керівництво дидактичній грою вимагає великої педагогічного майстерності, такту. Вирішуючи через гру та у грі дидактичні завдання, вихователь повинен зберегти гру - діяльність цікаву, близьку дітям, які радують їх, сприяє спілкуванню дітей, виникненню і зміцненню дружби, симпатії, формуванню колективу, який живе за законами "дитячого суспільства".

У дидактичних іграх застосовуються різні прийоми навчання: наочні, словесні, практичні. Дидактичні гри короткочасні (10 - 20 хвилин), тому важливо, щоб це час не знижувалася розумова активність граючих, не падав інтерес до поставленому завданню. Найвища вимога до планування дидактичних ігор: обираючи гру, педагог має враховувати і утримання та ступінь труднощі й новизни

Висновки до 1 розділу

Одним з важливих умов сенсорного розвитку дітей раннього та дошкільного віку є здійснення його в процесі змістовної діяльності дітей.

Саме в умовах змістовної, результативної діяльності складається можливість зробити особливості, відносини, властивості предметом уваги дітей, предметом освоєння.

У формуванні особистості дитини неоціненне значення мають різноманітні види художньо - творчої діяльності: малювання, ліплення, вирізання з паперу фігурок і наклеювання їх, створення різних конструкцій з природних матеріалів.

Для образотворчої діяльності цього віку характерні швидкі переходи з малювання в ігру. Гра - це особливий вид діяльності дошкільника, вона завжди носить творчий характер. Дитину приваблює в дидактичній грі не повчальний характер, а можливість проявити активність, виконати ігрову дію, домогтися результату, виграти.

Можливість навчати маленьких дітей за допомогою активної, цікавої для них діяльності - відмінна особливість дидактичних ігор. Дидактичні ігри проводяться поза заняття і є складовою частиною занять навчають і закріплюють знання в ігровій формі.

Дидактичні ігри та вправи для дітей проводяться послідовно, систематично. Важливо тільки перемежовувати завдання, що передбачають роботу з різними властивостями предметів.

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДНО-ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНА РОБОТА З ОРГАНІЗАЦІЇ СЕНСОРНОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ РАННЬОГО ВІКУ В ПРОЦЕСІ ІГРОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1 Методика планування проведення занять, психолого-педагогічні рекомендації по сенсорному розвитку дітей раннього віку

Планомірність навчання дітей - один з найважливіших принципів вирішення комплексу виховно-освітньої роботи в дитячих дошкільних установах. Тільки при правильному плануванні процесу навчання можна успішно реалізувати програму всебічного розвитку особистості дитини.

При плануванні занять з ознайомлення з величиною, формою, кольором предметів враховують вік дітей, рівень їх розвитку.

Заняття по сенсорному вихованню рекомендується проводити з дітьми у віці від 9 місяців і старше. Дані заняття можуть бути однаково цікаві і малюкам, і більш старшим дітям.

Число дітей може бути різним - від 3-4 до 6-8, залежно від віку і ступеня інтелектуального розвитку. Заняття з дітьми першого року життя проводяться індивідуально. Якщо в підгрупі будуть займатися двоє маленьких дітей у віці від 1 р. 3 міс., то одночасно можна об'єднати на занятті ще 2-4 дітей більш старшого віку. Якщо ж найменшими в групі виявляться півторарічні діти, то в підгрупі можуть займатися одночасно 6-8 дітей.

Перш ніж провести перше заняття по сенсорному вихованню з дітьми другого року життя, малюків треба навчити сидіти спокійно, слухати вихователя, виконувати його вказівки, вимоги. Навчання маленьких дітей на заняттях досить складний процес, можливий при певному рівні нервово-психічного розвитку малюків.

На заняттях по сенсорному вихованню кожним завданням передбачено вирішення сенсорних завдань за наявності у дітей різних умінь і навичок. У свою чергу, на цих же заняттях діти набувають нові знання, вміння, які використовуються ними в інших видах діяльності. Сенсорне виховання планується в тісному взаємозв'язку з усіма іншими розділами роботи. Так, успішна організація занять з ознайомлення з величиною, формою, кольором предметів можлива за наявності певного рівня фізичного розвитку дитини. Перш за все, це відноситься до розвитку рухів руки при здійсненні дій з вкладанню, виймання предметів, при роботі з мозаїкою, малюванні фарбами. На першому році життя дітей захоплюють дії з яскравими іграшками різної форми та величини: нанизування кілець, розкладання предметів і так далі. Завдання сенсорного характеру не є на даному віковому етапі ведучими.

Деякі заняття передбачають об'єднання дітей по двоє, вміння йти з заняття тихо, щоб не перешкодити іншим дітям, а це, у свою чергу, вимагає певного рівня взаємовідносин, який досягається в процесі морального виховання.

На кожному занятті діти привчаються виконувати також елементарні трудові доручення. Вони повинні відносити індивідуальний матеріал на стіл вихователя і складати його. Педагог повинен стежити за тим, щоб малюки робили це тихо, не відволікаючи тих, хто ще не впорався із завданням.

Естетична сторона занять по сенсорному вихованню визначається багато в чому якістю приготування дидактичного матеріалу. Чисті колірні тони (кольори веселки), приємна фактура, чітка форма дидактичних посібників доставляють дітям радість, сприяють накопиченню сенсорних уявлень на рівні їх значення.

Тематичне планування матеріалу узгоджується з часом року, з сезонними явищами, з програмою ознайомлення з навколишнім. Так, перш ніж запропонувати дітям малювати фарбами на тему "Листочки дерев", необхідно поставити у воду зрізані гілки і дочекатися, щоб бруньки розпустилися. Малювання фарбами на тему "Кульбаби і жук на лузі" може проводитися після спостереження весняної галявини з яскравими кульбабами. Малюванню на тему "Вогники вночі" повинне передувати спостереження за освітленими вікнами будинків.

Важливим фактором у плануванні занять з ознайомлення дітей з кольором, формою, величиною предметів є принцип послідовності, який передбачає поступове ускладнення завдань. Це ускладнення йде від елементарних завдань на угрупування однорідних предметів по різних сенсорних якостям, до співвіднесення різнорідних предметів за величиною, формою, кольором і далі до обліку цих ознак і властивостей в образотворчій і елементарної продуктивної діяльності. Принципом послідовності обумовлюється і ознайомлення дітей спочатку з цілком відчутними сенсорними властивостями - величиною і формою предметів, які можна обстежити шляхом обмацування, а вже потім з таким сенсорним властивістю, як колір, орієнтування на який можлива тільки в плані зорового сприйняття.

Передбачено також послідовне ознайомлення дітей спочатку з різко різними властивостями предметів (круглої - квадратною формою, червоним - синім кольором), потім з більш близькими ознаками (круглої - овальною формою, жовтим - помаранчевим кольором).

Важливим принципом організації процесу навчання є систематичність. На етапі раннього дитинства засвоєння знань, так само як і формування умінь, має проходити систематично. Навчання на заняттях по сенсорному вихованню проводиться з дітьми 1 р. - 1 р. 3 міс. 1-2 рази на тиждень, з більш старшими - 1 раз на 2 тижні. З огляду на те, що великий інтервал між заняттями небажаний, виникає необхідність закріплення у дітей отриманих знань, умінь у самостійній діяльності і частково на заняттях, спрямованих на оволодіння дітьми діями з предметами, на заняттях з образотворчої діяльності.

Спочатку малюкам дають завдання на угрупування предметів. Цьому присвячується ряд занять на різному матеріалі з поступовим наростанням цього розмаїття. Діти групують предмети за величиною, потім за формою і, нарешті, за кольором. Але повторність і поступовість передбачають і більш тонке ускладнення.

Так, спочатку здійснюється угруповання предметів з різко різними сенсорними властивостями (форми або кольору), потім з більш близькими. На одному занятті діти групують предмети круглої і квадратної форми; на наступному вони оперують з предметами круглої і овальної форми, але при цьому зберігаються колір, величина, фактура предметів, тобто задане сенсорне властивість виступає на даному занятті єдино новим.

У плануванні методів навчання маленьких дітей (як всередині кожного заняття, так і від заняття до заняття) чітко проглядається поступовість їх зміни. При проведенні кожного заняття основним методом є безпосередній показ предметів вихователем. Допоміжна роль при цьому належить словесному поясненню. Оскільки маленькій дитині на етапі становлення мовного розвитку складно одночасно сприймати показ предметів, дій з ними і мовну інструкцію, то пояснення повинні бути гранично короткими: кожне зайве слово відволікає малюка від зорового сприйняття.

Після загального показу і пояснення вихователь пропонує виконати під його безпосереднім керівництвом фрагмент з всього завдання окремо кожній дитині, надаючи в міру необхідності диференційовану допомогу. У третій частині заняття при самостійному виконанні завдання кожною дитиною педагог дає одиничні вказівки, надає періодичну допомогу і в окремих випадках проводить систематичне індивідуальне навчання. Зміна методів навчання від заняття до заняття відбувається в плані використання більш-менш розгорнутої інструкції. На початкових етапах навчання детально розгорнута інструкція використовується вихователем досить часто.

Так, при угруповання предметів за величиною дитині пропонують:

1. подивися уважно на предмет, який дав вихователь;

2. подивися на два предмети, покладені в різні сторони (вихователем): спочатку на один, потім на іншій;

3. знову подивися на свій предмет; знайди очима, де у вихователя лежить такий же;

4. покажи його вихователю;

5. поклади свій предмет поруч із зразком.

При індивідуальному поясненні, якщо дитина в принципі зрозумів завдання, деякі перераховані ланки розгорнутої інструкції можуть бути опущені та інструкція може виглядати наступним чином:

1. подивися уважно на свою іграшку;

2. тепер подивись, які у мене іграшки;

3. де у мене така ж іграшка, як твоя;

4. поклади свою іграшку разом з такою ж моєї.

Принаймні засвоєння матеріалу на заняттях інструкція поступово може виявитися зовсім згорнутої:

· візьми предмет;

· подивися на мої іграшки;

· поклади свою іграшку разом з моєю такою ж.

Багатьом дітям починаючи з 1 р. 9 міс-1 м. 10 міс. після спільного пояснення і показу не потрібно додаткових запитань і вказівок при самостійному виконанні завдання. Діти виконують все правильно.

Особливий такт повинен проявлятися при плануванні індивідуальної роботи з дітьми. Важливо пам'ятати, щоб ця робота не перетворилася на додаткові заняття. Завдання педагога полягає в тому, щоб зацікавити і викликати у малюка бажання пограти з дидактичним матеріалом. Не можна заради додаткових занять відривати дитину від цікавих для нього справ. Так, наприклад, якщо дитина відмовляється йти на заняття, то не варто змушувати його займатися ні з першою, ні з другою підгрупою. Після закінчення занять з усіма дітьми дорослий пропонує малюкові сісти за стіл разом з машинкою, з якою він захоплено грав, показати машинку, а потім занурити в неї палички одного кольору. Дитина охоче обирає предмети заданого кольору і складає їх у кузов машини (завдання на угрупування предметів за кольором).

Особливої ??уваги потребує аналіз проведених занять. Критерієм може служити оцінка рівня самостійності їх виконання. Деякі діти виконують завдання швидко, без помилок. Основна частина дітей виконує індивідуальні завдання з періодичною допомогою педагога. Вони можуть допускати помилки, виправляти їх або самостійно, або при питанні вихователя "Що у тебе неправильно?", Або при безпосередній участі дорослого, коли той відбирає неправильно розміщені предмети і пропонує дитині знову подивитися, куди їх треба покласти. При цьому діти проявляють більшу активність, виробляючи багаторазові порівняння, зіставлення, що дозволяє якісно засвоїти завдання. Деяким дітям потрібна постійна допомога у вигляді поелементного диктанту. Для малюків, які перебувають на такому рівні виконання завдання, матеріал занять виявляється завищеним. Треба знати причину їх відставання (діти могли хворіти або просто мало відвідувати дитячий заклад). Вихователю важливо простежити успіхи дітей від заняття до заняття.

Перспективне планування занять по сенсорному вихованню має деякі варіанти, якщо неоднаковий віковий склад груп, так само як і рівень нервово-психічного розвитку дітей або ступінь їх організованості (під ступенем організованості в даному випадку розуміється вміння займатися, навчатися на заняттях: слухати пояснення дорослого, виконувати його інструкцію і так далі).

Запропонована методика занять у призначена для дітей другого і третього року. Робота починається з групою дітей другого року життя з вересня і ведеться систематично до травня. Однак слід пам'ятати, що в період комплектування груп через складність адаптації дітей до нових умов дані заняття в першій половині вересня можуть не проводитися. Якщо ж основне комплектування групи не закінчене до середини вересня, заняття за пропонованою методикою можна починати з жовтня.

Засвоєння сенсорних еталонів тривалий і складний процес. Засвоїти сенсорний еталон - це значить навчитися правильно називати ту чи іншу властивість. Необхідно мати чіткі уявлення щодо різновидів кожної властивості і , головне, вміти користуватися такими уявленнями для аналізу і виділення властивостей різноманітних предметів у будь - яких ситуаціях. Мова іде про рішення сенсорної культури дітей в області сприйняття форми, розміру, кольорів. Ознайомлення з цими властивостями становить основний зміст сенсорного виховання, бо саме форма, розмір і колір мають певне значення для зорових уявлень щодо предметів і явищ дійсності.

У процесі підготовчої роботи використовуються дидактичні ігри :

«Знайомство з формою предметів»

Мета: вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами, враховуючи

форму.

Матеріал: відерце з кришкою, дрібні зручні предмети різної форми і кольору: пірамідка, кубик, цеглинка, циліндр, грибочок, м'ячик.

«Знайомство з розміром предметів»

Мета: вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами, враховуючи розмір.

Матеріал: велике й маленьке відерце з комплектом різних кубиків (4 великих і 5 маленьких). Висота маленького відерця 10 см, великого - 16. розмір великого кубика 4.5 *4.5*4.5, маленького 3 *3*3.

«Знайомство з кольором предметів»

Мета: накопичувати у дітей кольорові враження, закріплювати елементарні дії з предметами.

Матеріал: відерце з кришкою, комплект дрібних предметів червоного, жовтого, синього, чорного, помаранчевого й білого кольорів ( помідор, лимон, слива, квітка, яйце ).

Висота відерця 12 см, розмір предметів вкладишів 3 - 4.5 см.

«Надівання кілець з великим отвором на стрижень »

Мета: вчити дітей елементарним діям з предметами, удосконалювати координацію рухів рук під зоровим контролем. Формувати у дітей позитивне ставлення до занять.

Матеріал: стрижень 20 см, закріплений на основі, 5 кілець однакового кольору діаметром 3 - 5 см з великим отвором.

«Нанизування кілець однакового розміру з маленькім отвором»

Мета: вчити дітей діям з предметами, знімати і надівати кільця на стрижень пірамідки. Розвивати координацію рухів рук під зоровим контролем.

Матеріали: однокольорові пірамідки з 5 кілець однакового розміру.

Після підготовчої роботи діти продовжують знайомитися з різноманітними властивостями предметів: розміром, формою, кольором. У більшості випадків первісно діти виконували завдання випадково. На 2 - 3 році життя задачі сенсорного виховання ускладнюються. У дітей починають накопичуватися уявлення щодо до кольору, форми, розміру та інших властивостей предметів. Важливо, щоб ці уявлення були досить різноманітними. Знайомство дітей з усіма основними різновидами властивостей - основними кольорами (червоний, синій, жовтий, зелений), формами (круг, квадрат, овал, прямокутник).

Ознайомлюючи дітей з різноманітними властивостями предметів, не обов'язково домагатися запам'ятовування й використання їх назв. Головним є те, щоб дитина вміла враховувати властивості предметів під час дій з ними.

Займаючись з дітьми й використовуючи назви форм і кольорів, не обов'язково вимагати заучування від дітей. Достатньо, щоб діти навчились правильно розуміти слова: «форма», «колір», «такий самий». Виняток - ознайомлення з розміром предметів. Розмір не має абсолютного значення. Він сприймається тільки в порівнянні з іншим розміром. Предмет, оцінюється як великим у порівнянні з іншім предметом, який у цьому випадку є маленьким. Щоб привернути увагу дитини раннього віку до властивостей предметів, організовуються такі дії з предметами, внаслідок яких, для отримання потрібного результату треба зіставити предмети за формою, розміром, установити їх збіг чи розбіжність. Таке співвідношення діти спочатку не можуть виконати зорово. Тому, накладають предмети один на одний, щоб порівняти за формою і розміром, порівнюючи кольори. Від зовнішніх прийомів зіставлення, діти поступово переходили до зіставлення предметів за допомогою зору. Це давало ш можливість встановлювати тотожність і різницю за зовнішніми властивостями й між такими предметами, які не можна накласти один на один або прикласти щільно.

В ранньому дитинстві увага малюка мимовільна, навчання на заняттях проводиться в ігровій формі, щоб викликати у дітей цікавість, позитивні емоції. При організації занять з дітьми важливий облік вікових особливостей дітей, відповідний віку обсяг знань. Контроль за динамікою нервово - психічного розвитку дозволяє своєчасно виявити дітей із затримкою сенсорного розвитку. Контроль за нервово-психічним розвитком дітей здійснюється за встановленим стандартом, показниками, розроблених на кафедрі фізіології розвитку і виховання дітей.

Показники розвитку відображають послідовність і вікові строки формування умінь, рівень розвитку, який повинен бути досягнутий на кожному віковому етапі. Показниками виступають уміння, які формуються в результаті цілеспрямованого виховного і навчального впливу, тому контроль, що здійснюється за цими показниками, виявляє не тільки рівень розвитку кожної дитини, її здатність до навчання, але й рівень виховної роботи.

Для дітей раннього віку характерний дуже швидкий темп і не рівномірність, стрибкоподібність розвитку, це призводить до необхідності

виділити вікові періоди і в кожному з них виявити лінії розвитку, які організуються вперше, найбільш швидко і що впливають на наступний розвиток дітей. Саме ці лінії розвитку повинні бути під контролем.

На другому році життя контролюють подальший розвиток розуміння мови і активної мови, сенсорний розвиток, розвиток гри, рухів, навичок.

На третьому році перевіряють розвиток активної мови. Не менш важливим є сенсорний розвиток, а також розвиток гри.

У зв'язку з дуже швидким темпом розвитку, контроль за нервово- психічним розвитком дітей 1 року життя проводять щомісячно, на 2 році - раз в квартал, на 3 році - раз у півріччя. Розвиток перевіряють у строки наближені до дня народження дитини.

Накопичення сенсорних уявлень передбачає організацію широкої орієнтації дітей у кольорах, розмірах, різноманітності їх форм.

У зміст методики сенсорного виховання дітей включається навчання їх розрізняти кольори, форму, розмір як особливу властивість предметів, виховання уваги до цих якостей, що є передумовою формування повноцінних сенсорних уявлень.

Розрізняючи велику кількість властивостей предметів, діти відчувають труднощі при їх словесному визначенні. Але слова - назви великий , маленький зони швидко засвоюють.

При орієнтації на слова - назви форми, діти легко засвоюють опредмечені їх визначення: предмет прямокутної форми називають цеглинкою.

Складніше зі словесним визначенням кольору. У дітей 2 років ще не має стійкого зв'язку між сприйняттям кольору і словом, яке означає його. Вони успішно використовують слова - назви кольорів лише в конкретній, знайомій ситуації. Вихователь не повинен вимагати обов'язкового використання слів - назв, корисніше використовувати прийом опредмечування кольору: зелений - це ялинка.

Навчання необхідно здійснювати в ігровій формі. Для занять використовуються: кільця, кульки - для нанизування, геометричні фігури: кулі,

Основними методичними прийомами навчання дітей є:

· наочно-дійсний показ,

· словесні пояснення,

· словесні речення,

· виконання доручень ,

· багаторазове виконання вправи (якщо дитині важко виконати дію,

· вихователь повинен взяти його руку в свою і виконати дію).

До проведення занять з предметами ставляться такі вимоги:

· підготовка розбірних і вкладних іграшок(кільця, пірамідки);

· посібники, дидактичні іграшки дають дітям після показу дій дорослим;.

· перші заняття бажано проводити з невеликими групами дітей (3-4)

· показ дій з розбірною іграшкою повторюється декілька разів, доки дитина не засвоїть порядок рухів і не оволодіє відповідними діями;

· більша частина часу повинна надаватися самостійним діям дітей з предметами; в процесі заняття вихователь допомагає по черзі кожній дитині.

· мова вихователя повинна бути небагатослівною, але слова повинні співвідноситься з предметами і діями , які вони позначають.

Основні вимоги до організації індивідуальних занять:

1. Перш ніж давати інструкцію, слід поспостерігати, чи виявляє дитина цікавість до матеріалу, чи береться розглядати його. Якщо вона цього не робить, вихователь сам запрошує її подивитися, що в нього є для неї. Тут допоможе емоційне, дещо загадкове слово.

2. Інструкція має бути чіткою, лаконічною, зрозумілою, з використанням ігрового прийому. Наприклад: «Подивися, які гарненькі кульки літають! Прив'яжи кожну кульку до ниточки такого самого кольору».

3. Після вказівки дитині надається змога виконати завдання самостійно. Якщо воно їй не по силі, вихователь у спільній діяльності показує, що слід робити (спосіб виконання): «Глянь, яке тут віконечко. (Обводить пальцем і пропонує зробити так малому). Давай знайдемо таке саме». Якщо дитина після нього виконує завдання, дає їй аналогічне. Тут важливо, щоб вона не просто виконувала завдання, а засвоїла спосіб дії.

4. Якщо дитина впоралася з кількома завданнями однієї групи (скажімо, сприймання кольору), можна перейти до ігор іншої групи (сприймання величини).

5. Не слід намагатися програвати багато ігор на одному занятті, особливо якщо виконання завдання дається дитині нелегко.

6. Якщо дитина постійно відчуває труднощі, варто повернутися назад і з'ясувати, після яких ігрових вправ, котрі вона виконувала легко, почалося гальмування.

7. Якщо наприкінці заняття дитина неспроможна виконати певне завдання, наступне заняття слід починати з нього ж.

8. Якщо наприкінці заняття дитина, зазвичай, не може впоратися із завданням, а на наступному виконує його, це означає, що на цей час у неї накопичується втома, а отже, треба припинити заняття, її помилки -- від утоми. Заняття припиняється, коли спостерігаються й інші ознаки втоми. Важливо пам'ятати: дитина може виявляти цікавість до діяльності й водночас бути втомленою. Тривалість роботи залежить від вікових та індивідуальних особливостей дітей і може коливатись від 3 до 15 хвилин.

9. Вихователь повинен створювати на заняттях умови для психологічного комфорту: не робити різких зауважень, не картати, не підганяти; хвалити.

2.2 Методика організації сенсорного виховання дитини

В основу ігор та вправ покладено такі принципи:

· Діяльність дітей має бути цікавою, мотивованою, результативною.

· Завдання для сенсорного розвитку необхідно тісно пов'язувати з життям. Вони мають не просто тренувати органи чуттів, а й закріплювати знання про довкілля.

· Під час виконання практичних завдань слід розвивати мовлення, пам'ять, мислення, відчуття дитини. Подані ігри та вправи можна використовувати з діагностичною та розвивальною метою.

· В організації пізнавальної діяльності малят провідна роль належить дорослому.

Методика організації спільної діяльності дитини і педагога.

Метою спільної діяльності є оволодіння дитиною з допомогою дорослого способом розв'язання завдання. Але тут важливо не полишати без уваги мотиваційні аспекти, формувати готовність до пізнання. Оволодіння способом дій -- основа здібностей. Щоб належно організувати спільну діяльність малят і вихователя, необхідно враховувати таке.

Складовими будь-якої діяльності виступають мета, мотив і засоби. Засобами є дії, й у діяльності розрізняють два види їх: орієнтувальні та виконавські. Перцептивна дія -- вид орієнтувальної.

Без цілеспрямованого й систематичного навчання шлях розвитку орієнтувальної дії тривалий і недостатньо керований. За організованого сенсорного навчання вона може бути подана дитині у своїй зовнішній формі відразу як спосіб, що дає змогу визначити шляхи виконання певного практичного завдання.

Спосіб складається з операцій. Якщо дитина самостійно не може впоратись із завданням, це означає, що вона не володіє способом його виконання, а отже, вихователь має формувати цей спосіб.

Основою, підґрунтям виконання завдання є спосіб глобального співвіднесення. Щоб оволодіти ним, необхідно набути вміння обстежувати предмет. Тобто будь-яка сенсорна дія має бути спрямована на з'ясування, обстеження певних якостей і властивостей предметів та явищ матеріального світу.

У формуванні обстежувальних навичок неабияку роль відіграють пальці дитини («Обведи пальчиком віконце, колесо»),рухи руки згори донизу (для відчуття довжини, величини), приспівування (як ведмедик, пташка) тощо. За рукою рухається око, знімаючи «зліпок» об'єкта. Чим більше органів чуттів бере участь у сприйманні, тим воно повніше й глибше.

Спільна діяльність -- це спільні практичні дії. Разом піднесли предмет до вирізу: підходить? Ні, він більший (або менший); або виходить за межі іншого предмета (при накладанні).

Поступово метод спроб і помилок замінюється методом «з місця»: «Глянь на це віконце -- куди ми покладемо його?» Дитина знімає копію, «зліпок» і послідовно зорово накладає, співвідносить його з кожним об'єктом, який бере участь у зіставленні.

На жаль, досить часто головною метою навчання є засвоєння дітьми конкретних знань і вмінь, а розвиток відповідних здатностей виступає як його непрямий результат. Це означає, що процес недостатньо керований і залежить від багатьох випадкових моментів. А тому кожна дитина шукає і знаходить різне.

Припущення, що здібності -- це різні види орієнтувальних дій, відкриває шлях до побудови майбутньої «педагогіки здібностей». Принцип навчання такий: дитину навчають виконувати потрібну орієнтувальну дію за допомогою зовнішніх прийомів, які згодом стають внутрішнім здобутком особистості.

Спільна діяльність відіграє важливу роль в особистісному розвитку дитини. З дорослим вона почувається надійно, затишно, їй приємно й радісно від спільних дій, від уваги, яку їй дарують.

У спільній діяльності -- спільний результат, а тому дорослий підтримує дії малого, і це породжує віру в себе, що надалі буде передумовою формування наполегливості й рішучості.

Психолого-педагогічна характеристика розвивальних ігор та вправ.

Сенсорні завдання орієнтовані:

· на сприймання форми;

· на сприймання кольору;

· на сприймання величини;

· на складання предмета з частин;

· на розвиток дотикового сприймання;

· на розвиток просторової орієнтації;

· на розвиток слуху.

Кожна група містить ігри та вправи різної складності.

Складність визначається збільшенням кількості вкладок та урізноманітненням їхньої форми, збагаченням відтвореного на малюнку сюжету (чимало завдань виконуються на основі сюжетних малюнків).

Розвивальні ігри сприяють накопиченню чуттєвого досвіду дворічних малят, формують у них зорові уявлення про предмети та явища дійсності: під час виконання завдань закріплюються знання про колір, форму та величину, збагачуються уявлення про розмаїтість об'єктивного світу. Розв'язуючи пізнавальні завдання, дитина використовує їх для аналізу та виокремлення властивостей різних предметів у найрізноманітніших ситуаціях.

Структура -- від простого до складного -- дає змогу формувати в дітей спосіб дій, необхідний для виконання певного завдання, і вміння переносити його в нові умови. Відомо ж бо, саме широке перенесення способів дій на інші завдання визначає сенсорні здібності дитини.

Завдяки систематичній роботі з малятами збагачується їхній чуттєвий досвід, що сприяє згортанню орієнтувальних дій і переходу від зовнішніх прийомів (спроб та помилок) до зіставлення «на око». У свою чергу, ускладнення завдань розширює обсяг уваги.

За допомогою розвивальних ігор малята засвоюють сенсорні еталони, а отже, у них формуються уявлення про основні ознаки кожного предмета. Виконання завдань відповідного спрямування розвиває спостережливість, наочно-дійове мислення, окомір, формує уміння враховувати властивості предметів під час дії з ними, сприяє розумінню мови дорослого і розвиткові власного мовлення дитини, накопиченню і закріпленню словника.

Яскравий демонстраційний матеріал, емоційна мова вихователя стимулюють появу інтересу до діяльності. Постійні заохочення дорослого викликають у дитини радість від того, що завдання виконане правильно, породжує впевніть у собі.

Таким чином сенсорний розвиток за систематичної творчої роботи складає фундамент загально розумового розвитку дитини та є базовою компетентністю для успішності дитини в дошкільному закладі, школі, подальшому житті.

2.3 Розробка занять по сенсорному розвитку дітей раннього віку заняття з дітьми другого року життя.

"Знайомство з формою предметів"

Мета.

Вчити дітей виконувати найпростіші дії з предметами. Навертати увагу на сенсорну характеристику іграшок, викликаючи емоційно-позитивний відгук.

Матеріал.

Відерце з кришкою і дрібні, зручні для захоплювання предмети різної форми і кольору: пірамідка, кубик, брусок (цеглинка), грибочок, циліндр, яєчко, м'ячик. Висота відерця - 10-12 см; розмір предметів для вкладання - 3-5 см.

Хід заняття.

Дорослий показує дитині відерце, закрите кришкою, і пояснює, що в ньому щось є. Знімаючи кришку, демонструє предмети, що знаходяться у відерці. Вони лежать в такій послідовності, щоб дитина могла дістати спочатку більш стійкі предмети - кубик, брусок, пірамідку, грибочок; потім катаються - циліндр, яєчко, м'ячик. Педагог пропонує малюкові опустити руку у відерце і дістати якусь іграшку. Дитина виймає кубик або брусок. Дорослий: "Яка гарна іграшка! Молодець, що дістав її з відерця!" - Викликаючи у малюка емоційний відгук. Надавши можливість розглянути кубик, пограти їм, педагог просить малюка покласти його на стіл і звертає увагу на те, що він стоїть стійко. Нагадує, що у відерці є й інші іграшки, можна дістати ще що-небудь.

У процесі заняття дитина накладає кубик на цеглинка і ставить на нього пірамідку або грибочок. За власною ініціативою він може спробувати накласти один на інший круглий і овальний предмети, осягаючи на практиці, що вони не накладаються, але зате добре катаються. Коли всі предмети будуть розглянуті, можна скласти їх у відерце. Спочатку, дорослий проробляє це сам, потім підключає дитини, далі повністю надає йому ініціативу. Якщо ж малюк пасивний на занятті і не виявляє бажання скласти іграшки, педагог може м'яким рухом обхопити руку дитини своєю рукою і таким чином виконати всі необхідні дії. Важливо, щоб у дитини при цьому був гарний настрій.

Заняття закінчується складанням всіх іграшок у відерце. Якщо дитина відмовиться, дорослий робить це сам. Особливо вподобану іграшку, наприклад, м'ячик, можна залишити для самостійної гри.

Іноді малюк виявляє бажання знову дістати іграшки. У цьому випадку заняття повторюється. Загальна тривалість заняття не повинна перевищувати 5-8 хв.

Заняття може проводитися з одним і тим же матеріалом 3-4 рази. При частковій або повній зміні іграшок воно буває цікавим більш тривалий період.

Дане заняття цікаво і доступно дітям у віці 9 міс. і старше: з малюками першого року життя воно проводиться індивідуально, а починаючи з 1 р. його можна проводити з 2-3 дітьми одночасно.

"Проштовхування предметів різної форми у відповідні отвори"

Мета. Вчити дітей звертати увагу на форму предметів, враховувати цю властивість при виконанні елементарних дій з іграшками.

Матеріал. Коробка з отворами різної форми: круглої і квадратної. Кубик 4,4 x4, 4x4, 4 см і кулька діаметром 4,5 см. (Куля не повинен проходити в отвір для кубика, а кубик в кругле вікно.)

Хід заняття.

Вихователь показує дітям коробку з отворами різної форми. Обводячи рукою круглий отвір, пояснює, що є таке віконце; обводячи квадратний отвір, каже, що є ще й таке віконце. Потім пропонує дітям обвести рукою ці отвори, акцентуючи увагу на тому, що вони різні: таке й таке. Останні слова збігаються з жестом, обвідним форму отворів. Після цього, педагог показує кульку і пояснює, що його можна опустити у віконце. Пропонує дітям пошукати цей отвір. Момент зникнення кульки вихователь супроводжує радісним вигуком: "Ні кульки!", Викликаючи у хлопців позитивні емоції. Потім показує кубик, а діти знаходять відповідне вікно. При зникненні кубика в квадратному отворі педагог разом з дітьми висловлює радість, задоволення. По черзі діти самі опускають кульку в круглий отвір. Перед тим як дати предмет у руки малюкові, педагог запитує, в який отвір поміститься кульку. Для самостійної роботи кожна дитина отримує коробку з отворами і предмети для проштовхування. Коробка перед малюком розміщується таким чином, щоб праворуч від нього знаходилося круглий отвір, оскільки в праву руку дітям спочатку дається кульку.

Враховуючи, що більшість дітей діють правою рукою і опускають предмет найближчим крайнє отвір, можна припустити, що всі малюки виконають цю дію правильно. Таке легке завдання необхідно для створення емоційно-позитивного ставлення до заняття.

Потім вихователь дає кубик, і діти можуть спробувати опустити його в круглий отвір, але, переконавшись у тому, що він туди не проходить, малюк за пропозицією дорослого проштовхує кубик в квадратний віконце. Якщо дитина не знаходить потрібний ракурс, вихователь допомагає, обхоплюючи своєю рукою його руку і надаючи їй відповідне положення. Таким чином, кубик проштовхується в гніздо заданої форми.

На одному занятті діти можуть виконати завдання 2-3 рази. При повторенні завдання змінюється положення коробки: круглий отвір розміщується ліворуч, і дитині знову дається кульку. За рахунок цього завдання ускладнюється. Якщо діти помиляються у примеривания предметів до отворів, то дорослий спокійно пояснює, що це не те віконце, треба знайти інше. Поступово діти навчаться попередньо приміряти кожен предмет до отворів, вже не намагаючись неодмінно його заштовхнути в перше-ліпше вікно. Подальше вдосконалення дій полягає в тому, що хлопці без попереднього примеривания, тільки на око, будуть визначати ідентичність форми предметів і отворів.

Для закріплення отриманих знань у самостійній діяльності дітям дають дидактичні посібники, які використовувалися на заняттях. При відборі матеріалу педагог керується проявом інтересу дітей до даних іграшкам. Тривалість заняття 5-8 хв.

"Розкладання однорідних предметів, різко різних за кольором, на дві групи"

Мета. Вчити дітей фіксувати увагу на колірних властивостях іграшок, формувати у них найпростіші прийоми встановлення тотожності і відмінності кольору однорідних предметів. Вчити розуміти слова колір, такий, не такий, різні.

Матеріал. Палички 8 кольорів: червоного, помаранчевого, жовтого, зеленого, синього, фіолетового, чорного, білого. Для підгрупи (8 дітей) необхідно мати 80 паличок (по 10 кожного кольору). Використовуються наступні колірні поєднання: червоний - синій, жовтий - фіолетовий, помаранчевий - зелений, синій - білий, чорний - жовтий.

Хід заняття.

Вихователь показує дітям 5 паличок чорного кольору та 5 паличок жовтого кольору, перемішаних довільно, пояснюючи при цьому, що вони різного кольору. Продемонструвавши паличку одного (чорного) кольору, відкладає її в одну сторону. Потім показує предмет іншого кольору (жовтого), відкладає його в інший бік. Слово - назва кольору вихователь не вимовляє, а вживає слова колір, такий, різні. Взявши в руки ще чорну паличку, вихователь показує її дітям, запитує, куди треба її покласти. Потім прикладає чорну паличку впритул до жовтої і каже, що вони різні. Прикладає чорну паличку до чорної і пояснює, що вона така ж. Так, вихователь розкладає перші дві пари паличок сам. Під час сортування третьої пари предметів вихователь пропонує будь-кому з дітей підійти до його столу, взяти будь-яку паличку, подивитися, де лежать палички такого ж кольору, і покласти їх разом. Потім пропонує дитині виконати аналогічне завдання з паличкою іншого кольору. Потім діти по черзі розкладають по одній парі паличок на столі вихователя. Для того щоб всі були забезпечені достатньою кількістю матеріалу, можна взяти інше кольорове поєднання предметів. Після пояснення і показу малюкам роздають індивідуальний матеріал для угруповання (палички різного кольору і в різноманітних поєднаннях): кожній дитині по 5 предметів одного і 5 іншого кольору, перемішаних довільно. Щоб виключити наслідування один одному при виконанні завдання, дітям, що сидять поруч, дають об'єкти різного кольору. Малюкам, швидко впорався із завданням, можна дати для угруповання ще 10 паличок, але вже інших кольорів. На першому занятті діти розкладають по 20-30 паличок, при цьому кожна дитина оперує з предметами 4-6 кольорів. Заняття проводиться 1 раз протягом 8-10 хв.

Заняття з дітьми третього року життя.

"Співвіднесення предметів двох заданих форм і величин при виборі з чотирьох"

Мета. Навчати дітей вибирати об'єкти двох заданих сенсорних властивостей - величини і форми - з чотирьох можливих. Закріплювати вміння співвідносити різнорідні предмети за формою і величиною.

Матеріал. 8-10 решіток з вкладишами (з розрахунку 1 комплект на дитину). Комплекти решіток і вкладишів наступних сенсорних характеристик: великі і малі кола, квадрати, прямокутники, трикутники, овали.

Хід заняття.

Для виконання завдання діти об'єднуються по двоє. Вихователь складає дві решітки разом поздовжніми сторонами. В одній решітці є 4 великих і 5 маленьких круглих отворів, в іншій - 4 великих і 5 маленьких квадратних отворів. Приєднуються решітки одна до іншої таким чином, щоб отвори однієї величини розташовувалися по діагоналі, а не поруч. Так, якщо крайніми правими виявляться малі квадрати, то лівіше перебуватимуть великі квадрати, верхніми лівими будуть малі кола і верхніми правими - великі кола. Склавши решітки разом, вихователь бере відповідні вкладиші чотирьох різновидів і звертає увагу дітей на те, що сьогодні "дім" (решітки) великий, новий і є багато іграшок (вкладишів). Далі він пояснює, що всі вікна в будинку можна закрити, але спочатку треба подивитися уважно: вікна є великі і маленькі. Вихователь жестом обводить різні отвори, потім пояснює, що вікна різні не тільки за величиною, а й за формою. Показуючи на круглі отвори, вихователь пояснює: "Ось такі, круглі".

Продемонструвавши квадратні гнізда, він підкреслює: "Ці віконця ось такі, вони іншої форми". Кличе до свого столу двох дітей, пропонує їм взяти по будь-якому великому предмету, відшукати відповідні віконця і закрити їх, потім маленькими вкладишами цієї ж форми пропонує закрити відповідні отвори.

Поступово до столу вихователя по двоє підходять інші діти і також розміщують спочатку по одному великому і по одному маленькому вкладишу однакової форми. При систематичної роботи за пропонованою методикою, як правило, на заняттях вже немає необхідності в розчленованому обстеженні форми і величини, як це робилося раніше. Процес розглядання вкладишів, потім отворів грати, їх зіставлення, порівняння протікають швидко. Однак деякі діти можуть потребувати допомоги вихователя, спрямованої на організацію послідовного аналізу властивостей і якостей предметів.

Отже, двом дітям пропонуються 2 решітки, складені поздовжніми сторонами з великими і маленькими круглими і квадратними отворами. Грати складаються таким чином, щоб праворуч від кожної дитини перебували б великі отвори. По відношенню до загальної площі столу решітки утворюють ромб. Всі вкладиші розміщуються на розі столу, найближчого до обом дітям.

Вихователь пропонує одному з дітей спочатку закривати всі круглі отвори, другому - тільки квадратні отвори обох розмірів. Педагог показує кожній дитині вкладиші і частина загальної решітки, де їх треба розмістити. Малюки відбирають собі задані вкладиші із загального матеріалу, призначеного для двох. Після того як діти розмістять вкладиші у відповідних гніздах, вихователь виймає вкладиші, повертає обидві решітки на 90 ° і пропонує знову виконати завдання, але вже з іншим поєднанням форми і величини предметів. Грати повертати найкраще в одному і тому ж напрямку, за годинниковою стрілкою. Так, якщо в першому випадку один з дітей розміщував круглі вкладиші різної величини, то при повороті грат на 90 ° він буде оперувати з великими колами і маленькими квадратами. При черговому повороті грат на 90 ° Цього ж дитина буде розміщувати малі і великі квадрати. І, нарешті, останній поворот решіток дозволить йому виконати завдання з великими квадратами і малими колами.

Деякі діти можуть виконати завдання дещо гірше, ніж зазвичай, не стільки через ускладнення завдання, скільки через відволікаючих увагу дій партнера. Заняття триває 10-12 хв, проводиться з дітьми 1 раз.

"Викладання з кольорової мозаїки на тему" Курочка і курчата "

Мета. Фіксувати увагу дітей на тому, що колір є ознакою різних предметів і може бути використаний для їх позначення.

Матеріал.

Коробки з мозаїкою з восьмикутних елементів. У кожну коробку поміщають 1 елемент білої і 6 елементів жовтої мозаїки. Панель з отворами для розміщення елементів мозаїки.

Хід заняття.

Вихователь починає заняття з виконання пісеньки "Курчата". (Музика А. Філіпенко, слова Т. Волгіної.)

Вийшла курочка гуляти,

Свіжою травички пощипати.

А за нею хлопці -

Жовті курчатками.

Ко-ко-ко-ко, ко-ко-ко,

Не ходіть далеко,

Лапками гребіть,

Зернятка шукайте.

З'їли товстого жука,

Дощового черв'яка.

Випили водиці -

Повне коритце.

Вихователь показує дітям білу мозаїку і каже: "Такого кольору у нас буде курочка". Демонструючи елементи жовтої мозаїки, пояснює: "Такого кольору у нас будуть курчатками". Вихователь розміщує в отворі панелі 1 елемент білої мозаїки і ще раз пояснює, що курочка буде такого кольору. Потім розміщує за курочкою 1 елемент жовтої мозаїки - курчати. Пропонує кому-небудь з дітей підійти до його столу і знайти 1 курчати, взяти його і розмістити на панелі позаду курочки. Якщо дитина виконує завдання невпевнено, то йому допомагають і просять знайти ще курчат. Після того як всі курчата будуть знайдені і розміщені "гуськом" за курочкою, дітям роздають індивідуальний матеріал для самостійного виконання такого ж завдання. Протягом заняття це завдання вони можуть виконати двічі.

Якщо хто-небудь з дітей допускає помилки при виконанні індивідуального завдання, то вихователь може підказати: "У тебе все курчатками однакові? Хіба такого кольору курча?" І т. п.

Заняття триває 8-10 хв, проводиться з дітьми 1 раз.

"Викладання з мозаїки на тему" Гуси з гусенятами "

Мета. Фіксувати увагу дітей на характерних колірних властивостях предметів. Вчити чергувати об'єкти за кольором, здійснюючи вибір елементів 3 заданих кольорів з 5 запропонованих.

Матеріал. Коробки з мозаїкою з восьмикутних елементів. У кожній коробці 10 елементів жовтої, 10 - білої, 5 - червоної, 5 - синьою, 5 - зеленої мозаїки.

Хід заняття.

Показуючи дітям елементи синьою мозаїки, вихователь пояснює, що такого кольору буває річка. Потім відбирає всі елементи синьою мозаїки, розміщує їх у лівій частині панелі зверху вниз. Показує 1 елемент білої мозаїки, пояснює, що такого кольору буває гусак. Далі демонструє елемент жовтої мозаїки і теж пояснює, що такого кольору буває гусеня. Розмістивши на панелі елементи білої і жовтої мозаїки по черзі, вихователь каже дітям: "Гусак пішов і гусеняти повів". Після цього запрошує до свого столу всіх дітей по черзі і пропонує їм знайти по 1 елементу білої і жовтої мозаїки (гусака з гусеням) та розмістити їх на панелі. Коли всі елементи будуть по черзі розміщені, вихователь читає дітям чотиривірш з вірша М. Клокова "Гуси".

Білі гуси на річку йдуть,

Білі гуси гусяток ведуть.

Білі гуси вийшли на луки,

Крикнули гуси: "Га-га-га!"

Потім вихователь дає кожній дитині комплект мозаїки для самостійної роботи.

Завдання вважається успішно виконаним, якщо дитина чергує об'єкти за кольором самостійно або з незначною допомогою дорослого. У тому випадку, якщо дитині потрібно поелементний диктант, з ним проводиться індивідуальна робота у вільний час.

Заняття проводиться 1 раз тривалістю 10-12 хв.

У самостійній діяльності під контролем вихователя діти використовують мозаїку восьми кольорів.

2.4 Результати експериментальної роботи

З метою вивчення виховання сенсорного розвитку дітей раннього віку на базі д / с № 8 проходив експеримент, в якому брало участь 10 дітей групи раннього віку.

Мета експерименту: вивчення процесу виховання сенсорного розвитку у дітей раннього віку в результаті використання дидактичних ігор.

В експерименті брало участь 2 групи дітей раннього віку - експериментальна і контрольна.

На першому етапі експерименту (констатуючий) була проведена діагностика. Метою даної діагностики було виявлення рівня сформованості знань про властивості предметів у дітей раннього віку. На початку експерименту була вивчена специфіка навчально-виховного процесу дитячого саду, особливості роботи в групах раннього віку. Вивчивши особливості і зміст роботи з формування сенсорної культури в ранньому дитинстві була проведена діагностика.

Для діагностики знань про якості та властивості предметів з дітьми раннього віку використовувалася методика Пилюгіної Е.Г., яка заснована на завданнях різного типу діяльності. У завданнях використовувалися червоний, жовтий, зелений колір.

Ми відібрали завдання різного типу діяльності:

* Угрупування предметів

* Вибір за зразком

* Елементарні конструктивні дії

1 завдання.

Дітям пропонувалися дві смужки гладкого картону 4x18 см червоного і синього кольору і 6 гуртків (3 червоних і синіх). Треба було покласти кружки на «доріжку» так, щоб вони «сховалися».

2 завдання.

Дітям показували 5 брусків, складених «вежею» (Накладених один на інший), одного кольору: червоного або синього. Дитині давали 5 брусків червоного та 5 брусків синього, перемішаних довільно, і пропонували зробити «вежу» такого ж кольору, як у дорослого. Якщо дитина не могла відібрати предмети відповідного кольору і розмістити їх в заданому порядку, то дорослий детально демонстрував виконання завдання.

Друге завдання, як і попереднє, могло бути виконано по-різному, але найбільш високий рівень його виконання вимагав застосування більш складних дій з кольором, ніж розкладання гуртків на «доріжках»: дитина повинна була співвідносити колір відбираються, предметів з кольором зразка, що знаходився від нього на деякій відстані. Наступна група завдань передбачала вибір за зразком одного з двох колірних об'єктів (брусків).