Психолого-педагогічні особливості формування самоконтроля у розумово відсталих дітей дошкільного віку

- визначення корекційних прийомів формування у розумово відсталих дошкільників вмінь використовувати зразок як засіб самоконтроля.

У якості критеріїв третього рівня сформованості самоконтроля у розумово відсталих шести-семилітніх дошкільників виявлені:

- вміння самостійно фіксувати неточності і помилки;

- вміння і навички самостійно використовувати зразок у якості засобу для перевірки.

Ведучим методом дослідження був обраний формуючий експеримент, спрямований на навчання розумово відсталих дошкільників.

Результати експерименту фіксувались у протоколах, що відображали оволодіння дітьми як поняттям „самоконтроль”, так і його основними категоріями, такими як „перевірка”, „помилка”, „виправлення”, „зразок”, „порівняння”. На першому (підготовчому) етапі здійснювалось формування психологічної готовності розумово відсталих дітей до засвоєння дій самоконтроля. Метою даного етапу було створення у дошкільників уявлень про необхідність застосування самоконтроля у якості одного з компонентів діяльності; розширення і поглиблення знань про засоби перевірки; виховання зацікавленості до самоперевірки. Система роботи повинна забезпечити створення у досліджуваних відповідної мотивації.

У процесі формуючого експерименту необхідно дотримуватись наступних вимог:

- здійснювати вибір змісту і матеріалу ситуації у відповідності з рівнем наявних знань і уявлень розумово відсталих дітей;

- забезпечити емоційно-чуттєве сприйняття дітьми запропонованого змісту ситуації;

- використовувати різноманітні наглядні і вербальні засоби у процесі розігрування ситуацій;

- ситуації, що потребують включення дій контроля, повинні бути динамічними за своїм змістом;

- організувати перевірочну діяльність дошкільників таким чином, щоб був можливим перенос сформованих знань і уявлень про самоконтроль у практику власних дій.

Організація експериментальних занять передбачала індивідуальну і групову форму (по 2-3 людини) роботи.

Перша серія складалась с занять, у процесі яких педагог акцентував увагу дітей на можливості самоконтроля і необхідності його здійснення у всіх випадках, із застосуванням бесіди і розповіді на теми : „Що я більш за все люблю робити”, „Що я вмію робити самостійно”, „ Що я люблю робити сам”. Ставилася задача як найбільше розповісти про себе, свої захоплення, друзях, рідних, улюблених передачах, книгах та ін.. Дорослий фіксував увагу дитини на тому, що у записник записуються найцікавіші факти його життя, що по закінченню бесіди прозвучить ще ряд уточнюючих запитань. У процесі повторного „інтерв'ю” експериментатор звертав увагу на те, що деякі дії і вчинки героїв необхідно ще раз обговорити і уточнити. Дорослий інтерпретував їх з точки зору неправильних дій і їх наслідки та пропонував дитині самій з'ясувати точність або помилковість, непомітно підказуючи йому висновок про необхідність перевіряти себе.

На наступних заняттях дорослий звертався до дитини з проханням згадати і розповісти випадок, коли, забувши про перевірку себе, доводилося плакати, засмутитися, ображатися на близьких. Дітям пропонують на вибір близькі за змістом теми: ”Родина”, „Транспорт”, „Вулиця”, „Відпочинок”, „Заняття у дитячому садку”. Вибір теми залежить від настрою, психофізичного стану у момент бесіди і потреби дитини. При цьому експериментатор прохав дитину згадати як найбільше ситуацій із життя, в яких він здійснив неправильну дію, а потім довелося про це пожалкувати.

Заняття були направлені на сумісне з дитиною обговорення ситуації з її життя або з життя оточуючих її людей з введенням слів-орієнтирів: „помилка”, „перевірка”, „знайшов помилку”, „виправив помилку”. На заключних заняттях першої серії підготовчого етапу формуючого експерименту дорослий поступово вводив у мову дитини ці слова, що служили орієнтиром у відповідях на запитання типу: „ Чому тебе не взяли у гості?”, „Що ти забув зробити ?”, „Як би ти міг допомогти собі?”, „ Про що тобі нагадувала мати?”.

Такий підбір експериментального матеріалу першої серії дозволив перевірити ефективність прийому включення розумово відсталої дитини у знайомі їй ситуації і створення передумов для формування мотиваційної готовності дитини завжди контролювати себе.

Друга серія першого етапу формуючого експерименту була направлена на практичне освоєння дитиною функцій контролю. Рішення цієї задачі забезпечувалось шляхом моделювання ситуацій, в яких дитина спеціально виконувала роль „контролера” . Ця серія складалася з занять, сутність яких зводилась до обігрування дітьми ситуацій перевірки. Прикладом одного з таких занять були спостерігання дітей за процесом діяльності дорослого, подальший аналіз і оцінка результатів цієї діяльності. Так при виготовлені ялинкових іграшок дорослий продемонстрував декілька варіантів процесу виконання своєї діяльності без включення контроля, що проявилося в таких фактах: поспіх, неуважність у процесі виконання, ігнорування помилок у процесі отримання проміжних результатів, забування перевірити свою роботу у кінці виконання завдання. Експериментатор запрошував дітей до активного колективного обговорення результатів. Прохав зробити висновки використовуючи систему допоміжних запитань:

- Чи допустила я помилку?

- Чому я допустила помилку?

- Що я повинна була зробити, щоб не було помилок?

- Для чого мені потрібен зразок?

На заключних заняттях другої серії з позиції ряду вимог експериментатора виконати перевірку діти включались у проблемні контрольно-оціночні ситуації, що потребують застосування і подальшого закріплення отриманих уявлень про перевірку. Дорослий стимулював мовленнєві висказування дітей уточнював промовляння окремих слів і словосполучень, залучав розумово відсталих дошкільників до активного включення в ситуацію контроля наступними звертаннями: „Дякую, ти помітив помилку і допоміг мені правильно виконати завдання”, „Як я вдячна тобі за те, що ти перевірив мою роботу?”. При цьому дорослий поступово вводив дитину у визначення причин помилкових дій, тим самим розширюючи уявлення дітей про причинно-слідчі зв'язки виконавчої і контрольної дії: „Треба ж, а я забула подивитися на зразок і тому допустила помилки”.

На заняттях третьої (контрольної) серії визначалася ефективність проведеного навчання, повнота і точність уявлень і необхідність застосування самоконтроля розумово відсталими дошкільниками в ігрових і пізнавальних ситуаціях. Суть завдань даної серії полягала в тому, що разом з дитиною проводився аналіз невдач героїв цих ситуацій, в зв'язку з їх невмінням контролювати і правильно оцінювати свої дії і вчинки. Продовжувалась робота спрямована на розширення і збагачення життєвих вражень дітей за допомогою моделювання ситуацій, читання спеціально складених розповідей, проведення ігор й занять з елементами самоконтроля. К кінцю останнього заняття експериментатор підводив дитину до висновків, що виконати завдання без перевірки, а також здійснити будь-яку дію або операцію без перевірки неможливо.

Прикладом для усвідомлення розумово відсталими дітьми необхідності перевірки було проведення занять з використанням ситуацій казкового змісту.

Відомо, що при сприйняті казки дитиною вперше з'являється можливість емоційної підтримки та співчуття з героєм літературного твору, але не в плані реальної участі і його діяльності, а у плані уявленні (Д.Б. Ельконін). А емоції у дитини дошкільного віку є основою для виникнення мотивів до засвоєння нових дій, а у аспекті нашого дослідження-дії перевірки. Наприклад, суть казкової ситуації „ Кішкин дом” полягала в з'ясуванні дітьми помилкових дій головного герою-Киці і її наслідків.

На другому-основному етапі формуючого експерименту здійснювалось формування дій самоконтроля у аспекті усвідомлення функцій зразка-еталону результату і зразка-порядку перевірки як засобів самоперевірки розумово відсталих дошкільників.

Засвоєння розумово відсталими дошкільниками дії контроля проходило за допомогою зовнішнього контроля дитини, взаємоконтроля і самоконтроля. При цьому передбачалося, що система корекційної роботи, спрямованої на реалізацію поставленої мети повинна забезпечити сформованість і переніс вмінь і навичок здійснювати дії перевірки з одного виду діяльності дошкільників до другого. Враховуючи те, що виконання контрольної дії з опорою на зразок є першою ланкою у формуванні самоконтроля, пред'явленні досліджуваним зразок-еталон, згідно з яким повинен бути отриманий результат, і зразок-спосіб контрольної дії, послідовність операцій якого забезпечити ефективність здійснення самоконтроля. Отже, у процесі експериментального навчання дошкільники старшої і підготовчої груп спеціального дитячого садка повинні усвідомити, що зразок-еталон являється засобом перевірки, і придбати вміння і навички реалізувати контроль відповідно алгоритму перевірки.

Експериментальне навчання йшло за шляхом виконання дітьми системи, що включає в себе завдання, ігрові вправи, ігри, спрямовані на фіксацію неточностей і помилок з опорою і без на зразок. Система відповідно представляла собою три окремих блока:

У першому блоці пропонувалися такі завдання.

Завдання 1. Досліджувані отримували індивідуальні картки з зображенням різноманітних предметів і давалась інструкція-знайти для кожного зображення зразок. Завдання було простим для шести-семилітніх розумово відсталих дошкільників, так як його виконання забезпечувалося засвоєним ними методом парних картинок.

Завдання 2. Дошкільники отримували картки з вже знайомими зображеннями предметів, в яких художник спеціально допустив помилку. В даному завданні складалась ігрова мотивація-допомогти художнику виправити помилки. Як і в першому завданні, дітям пропонувалось знайти для кожної картинки зразок і, дивлячись на нього, знайти помилки. Основний акцент ставився на тому, що знайти і виправити помилки без зразка неможливо.

Завдання 3. Суть завдання полягала в тому, що треба виправити помилки. Для цього діти отримували кольорові олівці для виправлення помилок (домалювати відсутні елементи у зображеннях предметів).

Завдання 4. Суть завдання на фіксацію та виправлення помилок зберігалася, однак змінився зміст матеріалу і не був наданий зразок.

Завдання 5. Досліджуваним пропонували виправити помилки попередньо відповівши на запитання:

Чому ти не зміг виправити помилки у попередньому завданні?

Для чого потрібен зразок?

Далі дитину включали в гру: „ Гаряче-холодно”, метою якої був пошук конверта із зразками для перевірки. Після виконання дітьми контрольно-корекційних дій проводилась бесіда, спрямована на усвідомлення необхідності застосування зразка у якості засобу перевірки.

Переходячи до наступного блоку вправ, ми спирались на те, що одним з шляхів формування свідомого відношення дошкільника в перевірочній діяльності є словесна регуляція дій методом використання пробуджуючих інструкцій. Пробуджуючі інструкції (вимоги, команди), неодноразово сприймалися дитиною на слух, що стає поступово основою його пасивного словника. Накопичення пасивного дієслівного словника створює передумови як для активності дитини, та і його внутрішньої мови, наступною стадією якої є звернення контрольної дії на внутрішній план. Суть цих вправ полягала :1) у показі контрольних дій експериментатором, 2) застосування зовнішнього контролю, 3) здійснення контрольних дій однієї дитини над іншою (взаємоконтроль), 4) виконання дитиною особистих контрольних дій (самоконтроль).

Вправа 1. Не показуючи зразка, експериментатор пропонує дітям розкласти у рядок три трикутники, два квадрати, одне коло. Після виконання дітьми вправи експериментатор пояснює, що виконати правильно і перевірити його можна лише за наявності зразка, і демонструє, як за допомогою зразка можна перевірити правильність виконання завдання.

В наступних вправах дошкільники тренуються на різноманітного роду матеріалі перевіряти результат виконання власного завдання і завдання іншої дитини. При цьому експериментатор пропонує два шляхи рішення завдань: із зразком або без нього. Дитина повинна здійснити вибір самостійно. У процесі виконання вправ експериментатор непомітно для досліджуваного активував застосування ним у мовленні пар слів: „розкладіть-перевірте”, „відріжте- перевірте”, „наклейте-перевірте”, „побудуйте-перевірте”, „намалюйте- перевірте” та ін..

Вправа 2. Експериментатор пропонує дітям виконати завдання за тією ж інструкцією, але при наявності зразка. Розкласти і перевірити, чи правильно поставили у рядку три трикутника, два квадрати, одне коло. Діти починали виконання завдання, почергово порівнюючи свої дії із зразком.

Варіанти вправи 2. Наклеювання смужок паперу, розмалювання ілюстрацій, різання паперу по міркам і т.д.

Після проведенні першої і другої вправи проводиться бесіда на усвідомлення функції зразка як засобу контроля за допомогою наступних питань:

Легше виконати завдання за зразком чи без нього?

Перевірити завдання потрібно по зразку чи без нього?

Що допомагає тобі виконати завдання правильно?

Вправа 3. З використанням самоконтролю. Одна дитина отримує інструкцію розкласти спочатку сині, потім червоні, зелені і жовті прапори. Експериментатор нагадує, що виконуючи завдання, необхідно постійно дивитися на зразок і перевіряти. Друга дитина отримує завдання перевіряти правильність результату виконання.

Варіанти вправи 3. Склеювання заготівки маски півня (дві операції), складання мозаїки, виготовлення намиста для ляльок і т. д.

Вправа 4. Виконання дитиною завдання самостійно з обов'язковим коментування процесу виконання. Матеріал для вправи: складання аплікації - картинки : „ Ялинка в дитячому садку” (дві операції).

Варіанти вправи 4. Конструювання будинку, додавання необхідних елементів до аплікації „ Плаття ляльки Тані”, розставлення меблі в будинку для ляльок і т.д.

Вправа 5. Контроль виконання варіантів вправи 4. іншою дитиною з використанням прийому порівняння для визначення помилок і неточностей.

В останньому блоці вправ кожній дитині пропонувалось індивідуальне завдання, що вимагало не тільки наслідування зразку, але й більш складнішій роботі-порівняння й аналізу. Система вправ, що пропонувалася дітям включала в цьому випадку: 1) вправи, що мають відкриті помилки, про які дошкільникам не дається інформація; 2) вправи, що не мають помилок, але про які дітям дається помилкова інформація, так звані „ провокуючі” вправи.

Вправа 2. Кожна дитина отримує карточку і зразок для перевірки. Давалася інструкція наступного змісту:

Перевірте, чи правильно виконана вправа.

Матеріал для перевірки носив зміст пізнавальних завдань.

Варіант 1. На матеріалі завдань з формування елементарних математичних уявлень.

Зразок: 1 + 1 = 2

Індивідуальна картка для перевірки: 1 + 1 = 3

Зразок: два м'яча + два м'яча = 4 м'яча

Індивідуальна картка для перевірки: 2 + 2 = 3

Варіант 2. На матеріалі продуктивної діяльності.

Зразок: Зображення гілки з зеленим листям і п'ятьма яблуками.

Індивідуальна картка для перевірки: Зображення гілки з жовтим листям і п'ятьма яблуками.

Варіант 3. На матеріалі уявлень про навколишню дійсність.

Зразок: зображення зимового лісу.

Індивідуальна картка для перевірки: неправильний варіант відповіді дитина повинна закрити листом паперу зображення зимового лісу, ліса влітку і зимового поля.

У процесі навчання використовувалось багато варіантів цієї вправи. Головним для аналізу засвоєння дій контроля було визначення факту фіксації дитиною помилок або неточностей при активному і систематичному використанні зразка.

Вправа 2. Кожна дитина отримує картку й інструкцію наступного змісту:

Використовуючи зразок для перевірки, знайди помилки.

Варіант 1. Зразок відповідає виконанню.

Варіант 2. Зразок не відповідає виконанню.

Дитина повинна знайти і виправити помилки в індивідуальній карточці.

Матеріалом для виконання слугували елементарні схематичні зображення знайомих дітям предметів (чашка, пальто, м'яч, барабан, олівець, вікно, ножниці, стілець, книга). Діти отримували зразки для контроля і червоний олівець для виправлення помилок. Деякі зображення були виконані без помилок. Головним для аналізу засвоєння дії контроля був ступень сформованості у розумово відсталих дошкільників вміння робити порівняння із зразком.

У цьому ж блоці дітям були запропоновані вправи, за допомогою яких вони навчались основним засобам проведення перевірки. Навчання проходило у ігровій формі з залученням групи дітей із 5-6 чоловік.

Перед початком навчання експериментатор ставить перед дітьми завдання-уважно спостерігати за тим, як вони будуть виконувати і перевіряти завдання.

Заняття 1.

Експериментатор. -Я зараз навчу вас грати в одну цікаву гру.

Спочатку я буду грати одна, а потім кожен з вас пограє. Дивіться уважно і запам'ятовуйте, як потрібно грати і виправляти помилки, якщо вони виникнуть. Слідкуйте за мною.

Перед початком гри я говорю собі, що я виграю, якщо буду не тільки виконувати завдання, а й одночасно перевіряти кожний свій крок. Подивіться, як я рівно крокую, красиво і перевіряю себе. Точно так же я виконую завдання, крок за кроком, і слідкую щоб воно було виконано правильно. Показує: зробила крок, перевірила-все правильно. Пішла далі-знову правильно. Звідки я знаю, що правильно? Уважно подивилася на зразок, порівняла з тим, як повинно бути, та пішла далі.

- А тепер усі разом крокуємо і перевіряємо кожен свій крок.

Діти разом з експериментатором проводять гру.

Експериментатор. - Молодці! А тепер уважно дивіться, як я вмію грати, і теж крок за кроком перевіряю себе. Переді мною лежить зразок. Це груша, а під нею білий кружок. Я дивлюсь на нього, запам'ятовую, закриваю (показує), перевіряю, чи правильно я запам'ятала зразок, говорю вам: це груша, а під нею білий кружок.

- Перевірте, чи правильно я запам'ятала? Молодці! Слідкуйте далі.

- А далі я повинна викласти ряд з того, що було на зразку. Починаю викладати. Питаю себе: - А що ж було на зразку? Груша, а під нею білий кружок.

Експериментатор. -Ось я і виконала. А тепер, коли я все закінчила, обов'язково перевірю : чи правильно я виконала завдання?

- Отже, що на зразку? Груша і білий кружок. А у мене так? І у мене так.

На другому занятті експериментатор ускладнює собі завдання, поставивши вимогу виконати два ряду. Перед тим, як перейти до завданню, він просить дітей контролювати його: „ Якщо я відволічусь, хлопніть один раз у долоні, а якщо допущу помилку- два рази, якщо не помічу її і буду продовжувати виконання завдання, то можна крикнути „ Гаряче!”

На третьому заняті кожна дитина виконує вже виконану діяльність. Умовою її виконання була перевірка вже чотирьох рядків, що складалися з овочів, фруктів і кружечків до них. Дитина повинна була запам'ятати зразок. Коли він убирався (закривався), відтворити по пам'яті і виконати перевірку, зафіксувати помилку, використовуючи прийом відкладання помилок в бік. Потім рахувати помилки, проаналізувати їх, спланувати увесь етап корекції і приступити до виправлення.

Педагог ставить дітей півколом, сам становиться перед ними. Просить дітей уважно слухати його і виконувати тільки ті рухи, про які він каже: „ Посміхнись, повернись, наклонись, візьми м'яч, підстрибни на одній нозі і т.д.” При цьому він виконує зовсім інші рухи (які є поміхами). Дитина повинна виконувати завдання, орієнтуючись тільки на зразок-мова дорослого.

Гра приймає трохи іншу форму при заміні матеріалу (музична, рухова та ін..).

Багаторазові використання вправ сприяють тому, що дитина навчається орієнтувалися лише на зразок, направляти свою увагу лише на виконання діяльності.

Ігри, що направлені на фіксацію помилок

Підбери помилки за „формою”, „кольором”, „цифрою” і т.д.

Обладнання: набір цифр.

Гра може мати декілька варіантів.

В першому при трьох помилках, які мають місце в заключній частині виконання якого-небудь завдання (конструювання, малюнок, схема додавання, віднімання і т. д.) показується цифра „3”. Її зображення є установою на те, що завдання виконано помилково і має три помилки. Дітям необхідно їх знайти і сказати, чи відповідає це цифрі.

В другому варіанті показується цифра, але кількість помилок може їй не відповідати. Дитина находить помилки, бачить їх невідповідність за кількістю з цифрою і, звертається за допомогою до дорослого, який хвалить дитину за те, що вона побачила невідповідність, тобто орієнтується тільки на пропонований матеріал.

3. Ігри, що направлені на оцінку своєї і чужої діяльності

„Хто точніший”, „Хто чистіший”, „ Хто кращій”, „Хто вищій”.

„Світлофор”

Мета: навчити дітей давати правильну оцінку і самооцінку чужої і своєї діяльності, намагатися виправити і удосконалювати її.

Обладнання: червоний, жовтий, зелений кружечки.

Дітям пропонується завдання на складання цілого з частинок. Перед началом гри педагог пояснює, що червоний кружечок отримує той, хто виконав завдання без помилок, зелений-з однією помилкою, жовтий-якщо в завдані багато помилок чи воно виконано неправильно.

В першому варіанті гри дитина оцінює себе сама, в другій частині-свого товариша, в третій-назначаються пари і діти оцінюють один одного.

4. Ігри, що направлені на корекцію

„Виправи помилки”, Як правильно?”.

Ціль: вчити виправляти завдання з помилками (свої та товариша).

Обладнання : картки з таблицею, на якій зображені хаотично розмішені геометричні фігури.

В якості зразка може бути словесна інструкція педагога: „Розклади фігури у такому порядку...”

„Виправи, якщо вони розкладені по іншому”. Або зразок дається на карточці, яка убирається після того, як дитина подивиться на неї. В будь-якому випадку дитина повинна вміти використовувати зразок і виконувати по ньому корекцію. Помилки виправляє червоним олівцем, при другому показанні зразка-зеленим.

2.2 Освоєння дії самоконтроля розумово відсталими дошкільниками

Проведене дослідження підтвердило наше припущення про можливість формування у розумово відсталих дітей дошкільників нового структурного компоненту діяльності-самоконтроля шляхом створення психологічної готовності до оволодіння перевірочних дій і подальшого освоєння дітьми основних контрольних операцій на основі використання зразка в якості засобу перевірки.

А. Вплив навчання на створення мотиваційно-потребуючій сторони самоконтроля у розумово відсталих дошкільників

Створення мотиваційно-потребуючої сторони самоконтроля у розумово відсталих дошкільників можливо лише в результаті спеціально організованого навчання. Як показали отримані дані, формування у розумово відсталих дітей мотиваційної готовності до здійснення перевірочних дій можливо при умові спеціального включення їх в ситуації, рішення яких найбільш вимагає використання самоконтроля. Усвідомлення дошкільниками необхідності застосування самоконтроля здійснюється за допомогою системи прийомів: а)збагачення життєвих вражень дітей шляхом включення компоненту контролю в ситуації, що знайомі дітям (родина, транспорт, спілкування з дітьми і т.д.); б)власний аналіз ситуацій; в)прийом об'єктивації; г) прогнозування ситуацій.

Формування мотивів до здійснення дітьми перевірки забезпечувалось за допомогою слідуючих прийомів: демонстрація експериментатором різноманітних варіантів рішення ситуації з наявністю чи відсутністю контроля; звертання до дітей з проханням знайти варіанти рішення ситуації-з використанням перевірки чи без неї; стимулювання діяльності дошкільників, що направлена на пояснення змісту контроля, що використовується; оволодіння дошкільниками способами контроля; прийоми посилення соціальних мотивів; оказання допомоги більш слабкій дитині, обмін досвідом, прийом парного контроля; подолання неадекватного мотиву, „уникнення невдачі”.

Так, в результаті застосування прийому а) (збагачення життєвих вражень дітей...) досліджувані отримали уявлення про, те що майже в усіх життєвих ситуаціях виникає необхідність в застосуванні перевірки.

Аналіз бесіди з дітьми показав, що представлення про самоконтроль в реально існуючих ситуаціях значно розширилося. Діти вірно узагальнювали в своєму мовленні майже всі поняття самоконтроля ( „помилка”, „перевірка”, „зразок” і т.д.), могли дати оцінку неправильним діям того чи іншого героя певної ситуації, логічно пов'язати причину і наслідки помилкової дії.

Для подальшої конкретизації представлень розумово відсталими дошкільниками про необхідність самоконтроля найбільш ефективним виявилось застосування прийому б) (совмістний аналіз ситуацій...) засобами системи запитань:

1. При аналізі ситуації.

Про що розповідається?

Що намальовано?

Хто приймає участь в ситуації ( конкретно вказується в якій)?

Що вони роблять?

2. При знаходженні помилок.

Де помилка?

Що невірно?

3. При визначені причин помилок.

Хто винен?

Хто зробив помилку?

Чому так вийшло?

4. При визначенні наслідків помилок.

Що отримали в результаті?

До чого призвела помилка?

5. При визначені дій по корекції помилок.

Чи можна зараз виправити помилку?

Як виправити помилку?

6. При прогнозуванні наслідків ситуації.

Як зробити, щоб не було помилок?

Щоб ти порадив ( герою ситуації) зробити, щоб не допускати помилок?

7. При повторені усіх пунктів орієнтуючих питань і завдань.

Знайди помилку.

Виправи помилку.

Використання таких прийомів як ( звернення до дітей з проханням знайти варіанти рішення ситуації...) і в (стимуляції контрольної діяльності...) забезпечило: по-перше, використання дітьми при аналізі ситуації слів-орієнтирів і словосполучень-орієнтирів, що відображають основні поняття самоконтроля; а по-друге, стимулювання дітей до активного аналізу помилкових дій героїв. Наведемо найбільш характерну відповідь досліджуваних після навчання (з протоколу).

1 варіант

Матеріал: сюжетні картинки різноманітного змісту, поєднанні за смислом.

Експериментатор. Діти, уважно подивіться на картинки, які я роздала вам. (кожна дитина деякий час роздивляється картинки).

Експериментатор ( звертається до дитини).

Кого ти бачиш на цій картинці?

Антон. Діти грають іграшками, а хлопчик забирає в них.

Експериментатор. А як вчинив цей хлопчик?

Антон. Погано.

Експериментатор. Що відбулося потім?

Антон. Діти не стали грати з хлопчиком. Він плаче.

Експериментатор. Що цей хлопчик зробив неправильно?

Антон. Допустив помилку. Поскупився.

Експериментатор. І що трапилося із-за цього?

Антон. Він плаче, а діти з ним не грають.

Експериментатор. Допоможи, Антон, цьому хлопчику.

Антон. Хлопчик повинен виправити помилку, попросити пробачення у дітей за свою жадібність.

ІI варіант

Експериментатор. Подивіться уважно на картинки. Скажіть, що неправильно роблять діти.

Оля. Дівчинка біжить за м'ячем поперед машини. Ще хлопчик з'їжає з гірки прямо під машину. Хлопчик на велосипеді їде поперед машини.

Експериментатор. Що допустили діти?

Оля. Помилок.

Експериментатор. Що може трапитися із-за помилки цих дітей?

Оля. Горе-і мама буде плакати.

Експериментатор. А яке горе?

Оля. На них може наїхати машина.

З наведеного протоколу видно, що розумово відсталі дошкільники у процесі аналізу ситуацій, що мають місце у реальному житті, здібні виділяти помилки, неточності, вербально узагальнювати їх і диференціювати неправильні і правильні дії.

Починати формування перевірочних дій у даної категорії дітей можна з шестилітнього віку.

Наведенні вище приклади відповідей показують, що для розумово відсталих дошкільників експериментальних груп характерне адекватне використання слів-орієнтирів і словосполучень орієнтирів, а також вмінь узагальнювати у мові основні уявлення про самоконтроль.

Ефективність використання прийому об'єктивації визначалося у ситуаціях казкового змісту. Об'єктивація є умовою усвідомленого навчання. Виходячи з цього, що в бесіді, відповідаючи на запитання експериментатора дитина виконувала не тільки мовну, але і на початку розумову дію, ми перед її відповіддю прохали ще раз задати поставлене питання, тим самим здійснюючи затримку до дії, тобто до характерної для розумово відсталих дітей швидкої і не адекватної відповіді. Щоб розумово відстала дитина усвідомила суть зверненого до неї питання, недостатньо просто задати його. Дитина сама повинна вимовити запитання, зафіксувати його не тільки в мові, але й в пам'яті, а потім відповісти.

Схема фрагменту заняття з включенням засобу об'єктивації.

Експериментатор. Сьогодні ми згадаємо казку, яку я прочитала вам. Як вона називається?

Запитання експериментатора (орієнтир на сюжет)	Відповіді дитини (орієнтир на контроль)
- Що трапилося у Киціному домі?	Об'єктивація: - Сашко, ти хочеш відповісти? Молодець, але спочатку повтори моє запитання. Дитина повторює запитання.
- Хто винен у тому, що трапилась пожежа?	Об'єктивація: - Кішка.
- Що Кішка зробила неправильно?	Об'єктивація: Відповідь супроводжується розгляданням ілюстрації. - Залишила праску, дивилась у дзеркало.
- Як їй потрібно було поступити?	Об'єктивація: - Вимкнути праску.

Таким чином, використання на занятті прийому об'єктивації сприяло появі в них можливості осмислення наступної відповіді після попередньої.

На другому занятті проводилась бесіда відносно прослуханої казки. І якщо на першому занятті ми ставили на меті актуалізувати звичні для дітей мотиви, тобто емоційні (співчуття персонажу), пізнавальні (зацікавленість до нового сюжету, мальовничім ілюстраціям), то вже друге заняття було присвячене постанові наступного мотиваційного етапу, тобто постановці нових цілей на основі вже тих мотивів, що є у дітей. На цьому занятті, що проходило у формі індивідуальної бесіди експериментатора і дитини, формувався мотив до детального аналізу ситуації. Паралельно продовжувалась робота по формуванню орієнтирів на пошук помилки, що привела в даному сюжеті до пожежі, і встановлення послідовності аналізу ситуації.

На третьому і наступних заняттях змінювалася лише постановка запитань експериментатора, а діти тренувались в акті об'єктивації. Вже к восьмому занятті дитину не потрібно було зовнішньо підштовхувати до паузи перед відповіддю і зовнішньо-мовленнєвої постанові запитання. Після запитання експериментатора діти самі робили паузу і відповідали на запитання.

Слід відмітити, що під впливом навчання майже у всіх досліджуваних переважала позитивна мотивація до здійснення перевірочної діяльності, але лише трішки більше половини дітей змогли з'ясувати спосіб виправлення помилок.

Наведемо відповіді Руслана і Тетяни відповідно на етапах попереджуючого і заключного контролю.

Ситуація : „Чоловік розсіяний замість шапки на ходу одягнув сковороду”. (з вірша С. Маршака „ Ось який розсіяний”.

Випереджаючий контроль	Заключний контроль
Руслан. Требо було шапку надіти. Таня - Оксана. Шапка десь загубилася. Ліда. Не знаю.	Треба надіти шапку. Сковорідка дома потрібна, а не на вулиці. - Вона на шапку схожа.

Як видно з відповідей даної групи дітей, вони навіть не розуміють, що помилки здійсненні з розсіяності, неуважності, і людина із сковорідкою на голові виглядає смішно. Тому з цією групою дітей ми проводили додаткові індивідуальні завдання, спрямованні на посилення мотивів до аналізу і оцінки вчинків героїв шляхом моделювання схожих ситуацій, актуально значущо для таких дітей, давати їм оцінку, вміти прогнозувати наслідки будь яких помилкових дій.

У якості прикладу занять, на яких розумово відсталі досліджувані навчались самоконтролю, можна привести завдання, запропоновані дітям у вигляді етюдів, спонтанно організованих рухливих ігор, лічилок та ін.., зміст яких будувався на актуально значущому у даний момент для розумово відсталої дитини матеріалі. Так у процесі ранкового вмивання був запропонований етюд „Я себе вмиваю сам, і я себе перевіряю сам” з використанням основних корекційних прийомів методики психогімнастики. Такими засобами виявились основні елементи виразних рухів (міміка, пантоміміка, жести, пози, інтонації). Використовуючи прийом наслідування дорослому, дитина перед дзеркалом повинна була відтворити всі виразні рухи перевірки власного обличчя після вмивання розумово відстала дитина навчилась послідовно проводити перевірку свого обличчя (підборіддя, рот, ніс, очі, вуха, лоб зачіска), а експериментатор відмічав при цьому якість вмивання і звертав увагу дитини на спосіб послідовного контроля. Нетрадиційне включення дошкільників у такого роду ситуації, базуються на вже наявних у них уявленнях про перевірку, сприяє активному використані з їх сторони як перцептивної форми перевірки (потреба впевнитися у правильності результату власними очима), так і основних орієнтировок контроля (дивлячись на зразок, виконувати послідовне порівняння і аналіз). Крім того емоційна насиченість етюдів сприяла переносу вже засвоєного способу контроля на новий зміст, використання у мові основних мовних орієнтировок самоконтроля.

У процесі експериментального навчання послідовно використовувались наступні етюди: „Я себе взуваю сам, і перевіряю, як я взувся”, „ Я сам застилаю ліжко і перевіряю, як я заправив його”, „Я спостерігаю за собою, коли йду коридором”.

У заключних заняттях-етюдах (1-5 занять) дітям пропонувалося вигадати, спираючись на наглядні або вербальні орієнтири, свої етюди на перевірку, наприклад: вербальні (прибирання; кімната, іграшка, стіл; пасажири, дитина ); наглядні (дерево, гілка, хлопчик; вулиця калюжа, дівчинка; мама, важка сумка, хлопчик; велосипед, автомобіль, дорога). Для зображення всіх дій обов'язково включався експериментатор, від дитини ж вимагалось визначення місця і значення контрольної дії у тій чи іншій ситуації.

Як показало навчання, ефективним прийомом стало залучення дітей до обговорення ситуацій, де вони повинні були здійснити контроль над своїми діями.

По мірі проведення таких бесід дитина не тільки пізнавала навколишній світ, але і мала можливість наперед узагальнити і отримати орієнтири для здійснення дій, що потребують перевірки. Використання нами у процесі бесід прийомів попередження і прогнозування результатів реальних ситуацій, як показало дослідження, дозволило створити психологічну готовність контролювати свої думки, вчинки, дії, сприяло виникненню первинних орієнтирів на пошук зразка для порівняння.

Аналіз отриманих з контрольної серії уявлень про необхідність використання дій контроля здійснювалось також за такими показниками: орієнтація на самоконтроль, вміння знаходити помилки, з'ясовувати причину помилкової дії, прогнозувати за допомогою дорослого наслідки помилок, виправляти помилки й неточності.

Таблиця 3.2.1.

Розподіл розумово відсталих дошкільників за результатами використання у ситуаціях уявлень про самоконтроль (у % )

Вік дітей	Усього дітей	Показники дій контроля
		Орієнтація на контроль	Вміння знаходити помилки	Вміння з'ясовувати причини помилок	Випереджаючий контроль (вміння прогнозувати помилки)	Заключний контроль (вміння виправляти помилки)
6 років	20	71,4	71,4	67,3	42,3	57,1
7 років	20	84,6	84,6	73,1	50,0	76,9

Дані табл. 3.2.1.показують, що значна частина досліджуваних правильно визначає смислове значення ситуацій, що включають в себе помилкові і перевірочні дії, які повинні здійснити герої або сама дитина. У даному випадку показники у семилітніх дітей значно виші, що пояснюється їх не великим життєвим досвідом і продуктивністю діяльності, хоча готовність до сприйняття і виконання даного роду завдань у обох дорослих груп в цілому однакова. Тому констатуюча частина перевірки найбільш виражена у діях досліджуваних (6 років - 71,4 % , 7 років - 84,6 % ), ніж корегуюча (відповідно 57,1% і 76,9%, коли потрібно узагальнити перевірочні дії і з'ясувати найбільш приватні для перевірки. Однак, якщо врахувати той факт, що необхідно контролювати себе, то після навчання показники уявлень про можливі помилки (6 років - 42,3 і 7 років - 50,0 %) є достатньо високими для даної категорії дітей.

Експериментальне навчання виявило, що сформована стійка зацікавленість дітей до здійснення дій перевірки і її значення у житті людей знайшла відображення практично у будь-якій діяльності розумово відсталих дошкільників.

Отже, за результатом аналізу першого етапу експериментального навчання можна зробити висновок про те, що розумово відсталі дошкільники мають уявлення про необхідність перевірки власних дій, здатні зафіксувати і визначити причини помилок, за допомогою експериментатора прогнозувати наслідок помилкових дій. Ці дані підтверджують необхідність та ефективність проведення підготовчого етапу для формування самоконтроля.

Б. Освоєння розумово відсталими дошкільниками дій самоконтроля.

Як показало експериментальне навчання, система прийомів, що забезпечує усвідомлення розумово відсталими дошкільниками функції зразка, як засобу контроля, містить у собі як загальнодидактичні прийоми навчання, так і спеціальні прийоми корекційного впливу.

Важливим моментом для усвідомлення розумово відсталими дошкільниками зразка-еталона як засобу самоконтроля з'явився прийом порівняння інформаційної сторони події (результату) з еталоном (зразком) і без нього. При цьому діти мали можливість переконатися, що завдання, виконане з використанням зразка, є більше якісним, чим без нього. З метою осмислення необхідності використання зразка для контроля використовувався ігровий прийом-прийняття дитиною на себе ролі контролера в ситуації продуктивної діяльності. Кожна дитина, яка брала участь в експерименті, мала можливість переконатися, що виконувати роль контролера, тобто здійснити перевірку, вона зможе лише при наявності зразка.

Крім того, на основному етапі з'явилися й придбали значення мотиви, що виконують соціальну функцію контроля. У цьому зв'язку і створювалася система навчання, заснована на онтогенезі контрольної дії, формування якої починається з моменту прийняття дитиною на себе функції зовнішнього контроля дорослого в умовах активної взаємодії з ним, а також взаємоконтроля, на етапі якого підсилюється мотивація перевірки як допомога товаришеві. Останньою ланкою в системі навчання контрольним діям є формування безпосереднє самоконтроля, основним показником наявності у розумово відсталих дошкільників було вміння в процесі виконання експериментальних завдань простежити за своїми діями, щоб попередити й зафіксувати помилки. Ефективними в навчанні виявлені такі прийоми словесної регуляції перевірочної діяльності дітей: а) опис і пояснення, як зразок впливає на якість результату, що супроводжуються показом виконання й одночасною перевіркою кожної операції завдання; б) бесіда, що випереджає подальші самостійні контрольні дії дитини з роз'ясненням про призначення зразка як засобу контроля; в) питання дітям до виконання завдання для усвідомлення процесу виконання дій або перевірки їх з опорою на зразок; г) підсумкова образна сюжетна розповідь для закріплення розуміння розумово відсталими дошкільниками функції зразка.

Для стимуляції перевірочних дій дошкільників були використані різні прийоми: а) наочно-зорові: показ педагогом дій перевірки за зразком і без нього, рухів, їхніх окремих елементів; б) тактильно-м'язові прийоми наочності: на шляху дитини ставляться воротца-дуги, щоб їх переступити, треба високо підняти ноги. Наприклад, завдання «не зачепити воротца» зв'язується у свідомості дитини з кістково-м'язовим відчуттям при здійсненні помилки. І якщо воротца задінуться, дитина сама визначає неправильність свого руху; в) наочно-слухові, за допомогою яких здійснюється наочна регуляція дій дитини: при виявленні дитиною помилки дорослий ударяє в бубон, або використає дзвіночок, ляскає в ладоши, тобто фіксує увагу дитини на помилці.

Для контроля усвідомлення процесу виконання дітьми дій за зразком застосовувалися ігровий і змагальний метод на матеріалі дидактичних, словесних і рухливих ігор.

Використання прийому «допомоги» художникові знайти й виправити помилки підсилювало мотивацію дітей на перевірку, активізувало в цілому їхні перевірочні дії.

Паралельно фіксувалася увага дітей на словесному оформленні власних контрольних дій за допомогою системи питань:

Що тобі допомагає правильно виконати завдання?

На що потрібно дивитися, виконуючи завдання?

На що ти дивишся, перевіряючи завдання?

У процесі навчання дошкільники навчилися використовувати зразок як засіб самоконтроля. До кінця експериментального навчання спостерігалася корінна зміна виконавських і контрольних дій дитини убік їхнього виконання тільки з опорою на зразок.

У результаті навчання розумово відсталі дошкільники навчилися використовувати зразок як основний засіб контроля. Більша частина шестиліток і практично всі діти підготовчої групи не приступали до завдання, попередньо не вивчивши зразок.

Отримані матеріали показали, що відбулися позитивні зрушення в оволодінні навичками зіставлення результата із зразком. Так, якщо до навчання дошкільники, лише мигцем глянувши на зразок, приступали до виконання завдання, то після навчання вони не приступали до нової операції, не перевіривши правильність попереднього, використовуючи візуальне промірювання або перцептивну форму самоконтроля.

Приводимо один із прикладів спільного обговорення з дітьми результатів виконаного завдання.

Група - підготовча, вік - 7 років.

Умови: Вадик - одержав інструкцію виконати завдання, використовуючи самоконтроль.

Сергій-виконував завдання «на швидкість», орієнтований на самоконтроль не був.

Експериментатор, хто перший виконав завдання?

Сергій (емоційно зовні не вдоволений, засвоївши візуально, що його результат гірше). Я.

Експериментатор. А хто з вас виконав завдання краще?

Вадик - Я.

(Сергій мовчить).

Експериментатор. Сергій, перевір, чи правильно ти виконав завдання, виправ помилки, щоб завдання в тебе було виконано не гірше, ніж у Вадика. (Сергій охоче коррегирує свій результат, самостійно виправляючи помилки).

Експериментатор. Вадик, я просив, щоб кожний намагався бути першим. Правильно?

Вадик. Так.

Експериментатор. А ти не засмучєний, що Сергій перший виконав завдання?

Вадик. Ні.

Експериментатор. Чому?

Вадик. У мене не було помилок.

Експериментатор. Сергій, а тепер у Вадика теж краще?

Сергій. І в мене краще.

Експериментатор. Потрібно говорити, що у мене тепер теж правильно. Повтори.

Сергій. У мене тепер правильно.

Експериментатор. Вадик, а чому Сергій вважає, що в нього правильно?

Вадик. У нього немає помилок.

Експериментатор. Ви у двох молодці. А тепер скажіть, як потрібно виконувати завдання, щоб було швидше або щоб було правильно?

Вадик. Щоб було правильно.

Експериментатор. Сергій, а правильно-це як ще ми говоримо?

Сергій. Щоб не було помилок.

Навчання показало, що інструкція педагога, спрямована на поточну й підсумкову перевірку своєї діяльності, ефективно впливає не тільки на її якість, а також на зрушення мотиву (у цьому випадку змагального) на мотив якості виконання завдання.

Коментування своїх дій розумово відсталими дошкільниками сприяло вдосконалюванню перевірочної діяльності в її структурних компонентах: констатації помилки або розбіжності зі зразком.

Промовлення дитиною своїх дій під час виконання як усього завдання, так й окремих його операцій несе функцію зворотного зв'язку в механізмі самоконтроля, а остання вміщає наступну інформацію: а) чи виконується та дія, що намічена; б) чи правильно вона виконується; в) чи відповідає форма дії даної операції; г) чи формується дія з належною мірою узагальнення, освоєння (автоматизованості, швидкості виконання); д) чи немає помилок в результаті виконання дії.

Зворотний зв'язок виникає при наявності сигнальних ознак для визначення узгодження або розбіжності результатів із зразком. З огляду на конкретність мислення розумово відсталої дитини, порушення процесів запам'ятовування й відтворення матеріалу, коментування своїх дій, з'явилося тим можливим і необхідним корекційним прийомом, за допомогою якого в результаті експериментального навчання з'явилися передумови перевірочної дії; багаторазово актуалізувався мотив перевірити те, що вже виконано; виник зворотний зв'язок, що сигналізує про хід виконання тієї або іншої операції; здійснилася рання корекція в цілому всієї психічної діяльності розумово відсталої дитини.

Зупинимося на більше детальному якісному аналізі результатів виконання розумово відсталими дітьми контрольних завдань до й після навчання (табл. 3.2.2).

Таблиця 3.2.2.

Результат оволодіння перевірочними діями розумово відсталими дошкільниками (в %)

Кіль-сть дій	Вік дітей	Звертання до зразка як до засобу контроля	Знаходження помилок	Виконання операцій зіставлення	Пояснення причин помилок
		До навчання	Після навчання	До навчання	Після навчання	До навчання	Після навчання	До навчання	Після навчання
20	6	14,2	64,2	23,5	57,1	35,7	73,5	0	21,4
20	7	23,2	76,9	26,9	69,2	33,4	34,6	0	26,9

З таблиці видно, що до навчання характер виконання перевірочних дій при використанні прийому спеціально допущеної помилки був наступним: мав місце чіткий орієнтир на зразок-після четвертого, п'ятого звертання до нього дитина запам'ятала й використала зразок вже по пам'яті, однак відзначається фрагментованний пошук помилок, але не всіма дітьми; свої дії вербально ніхто з них не супроводжував, за допомогою до експериментатора не звертався, контрольні дії дітей носили хаотичний характер, внаслідок чого не всі помилки були виправлені. Тому ми ввели структуру перевірочної діяльності дитини, засвоєної нею на першому етапі прийомі об'єктивації, тобто затримку імпульсивних дій й аналіз подальших.

Використовуючи прийом об'єктивації й подальшого проказування вголос дитиною питання педагога, ми зафіксували не тільки велику кількість адекватних відповідей, але й перші спроби розумово відсталих дітей зіставити свою майбутню відповідь із зразком. У результаті навчання розумово відсталі дошкільники навчилися робити перевірочну діяльність у її компонентному складі.

Усвідомлення розумово відсталими дошкільниками контрольної функції зразка й наявність акту об'єктивації сприяли тому, що всі діти взяли участь у перевірочній діяльності, збільшилася кількість досліджуваних, які здійснили поточний контроль і коментували свої дії. Однак самостійне коментування (21,4 й 26,9%) від загальної кількості дітей дається дошкільникам на превелику силу, і носить в основному характер супровідних у процесі перевірки відповідей на питання експериментатора.

Крім того, дані таблиці показують, що наявність контрольної операції зіставлення із зразком незважаючи на високі показники (6 років - 78,5% й в 7 років - 34,6%) малорезультативно, що виражається в більш низькому показнику знаходження помилок (6 років - 57,1%, 7 років - 69,2%). Це пояснюється тим, що розумово відсталі діти, роблячи зіставлення, не фіксують помилки в повному обсязі. Тому навчання зразкам-способам перевірки сприяло результативності проведення розумово відсталими дошкільниками контрольних операцій.

Приведемо фрагмент протоколу заняття, проведеного з метою перевірки ефективності навчання дітей способам перевірки.

Експериментатор. Мишко, подивися, уважно, чи всі помилки ти виправив.

Мишко. Усі.

Експериментатор. А тепер давай разом зі мною перевіримо, чи не залишилося помилок. Перевірити потрібно спочатку з першого рядку. Порахуй, скільки рядків у тебе.

Мишко. (лічить) Чотири.

Експериментатор. Покажи, де перший ряд.

(Дитина показує)

Експериментатор. Починати перевірку будемо спочатку (показує).

Покажи й скажи, звідки будемо починати перевірку.

Мишко. Звідси.

Експериментатор. Що в зразку стоїть в першому ряді?

Мишко. Груша й білий кружок.

Експериментатор. Правильно?

Мишко. Правильно.

Експериментатор. Є помилка?

Мишко. Немає.

Експериментатор. А тепер перевіряй далі сам, як ми вчили-крок за кроком.

Мишко продовжує виконувати дії. У другому ряді помітив пропуски фігур, здивувався й констатував її відсутність.

Мишко. Помилку виправити!

Експериментатор. Молодець, знайшов помилку. Що ж тут неправильно? Подивися на зразок.

Мишко. Тут кружка немає (бере й ставить на місце).

Експериментатор. Бачиш, Мишко, ти в перший раз не всі помилки виправив, тому що перевіряв неправильно. А як потрібно перевіряти?

Мишко. По рядах.

Експериментатор. А ще як?

Мишко. З початку.

Експериментатор. Молодець, тепер далі ти будеш перевіряти без помилок.

Експериментальне навчання показало, що за умови переорієнтування розумово відсталого дошкільника з контроля по результату виконання завдання на контроль по способу перевірки відзначається факт застосування самоконтроля й ефективність виконання самого завдання. У процесі виконання завдання розумово відсталі діти використовували наступні способи виконавчих і контрольних дій.

1. Порядковий спосіб. Дитина виконувала завдання порядково: на кожному рядку таблиці вона послідовно викреслює всі три, зазначені в зразку фігури, а потім, ще раз переглянувши рядок, переходила до наступного і діяла аналогічно. Таким чином, власне кажучи, дитина кожен рядок перевіряла двічі.

2. Почерговий спосіб. Діти, що використовують цей спосіб виконання, спочатку викреслювали першу фігуру, зазначену на зразку, по всій таблиці й по кожному рядку. Потім переходили до другої фігури, її вони також шукали по всіх рядках і до кінця таблиці, потім переходили до третьої фігури й знову послідовно переглядали всі рядки до кінця, викреслюючи цю фігуру.

3. Фрагментальний спосіб. Дитина «розбиває» таблицю на кілька ділянок (по 2-3 рядки) і на кожній ділянці викреслює всі фігури зразка, використовуючи або послідовне викреслювання всіх трьох на кожному рядку (1 спосіб), або по черзі викреслює кожну фігуру відразу на декількох рядках (2 спосіб) із заданими вимогами.

Найбільш продуктивно, як показав аналіз, розумово відсталі дошкільники використовують зразок порядкового способу перевірки виконання завдання (65%). При цьому наприкінці кожного рядка діти ставили галочку, тобто використовували прийом фіксації перевірки. Почерговий спосіб більш складний для розумово відсталих дітей, тому що вимагає частого звертання до зразка. Його використовували 20% досліджуваних і фрагментарним способом (12%) користувалася незначна кількість дітей.

З метою перевірки ефективності навчання способам перевірки розумово відсталим дошкільникам були запропоновані завдання із залученням зовнішнього контроля й взаємоконтроля. У першому випадку був застосований прийом «спеціально допущеної помилки», що зробив дорослий. Даний прийом використовувався для того, щоб утягнути дошкільників у процес зовнішнього контроля, що як відомо, є відправним моментом самоконтроля. Діти з більшим задоволенням стежили за роботою дорослого, переживали, співчували його «невдачам», намагалися допомогти, підказати.

Уміння орієнтуватися в майбутньому виконанні завдання встановлювалося моделюванням арифметичних ситуацій ідентично ігровим (із заздалегідь допущеним помилкам). У такій проблемній ситуації дія самоконтроля робиться більше усвідомленою і розгорнутою, у дитини з'являється відповідна установка на перевірку своєї діяльності.

Завдяки цьому досліджувані навчилися виявляти місце помилки, визначати причини її виникнення й виправляти їх за допомогою педагога. Дані аналізу відображені в таблиці 3.3.3.

Аналіз отриманого експериментального матеріалу показує, що всі дошкільники експериментальних груп були залучені в процес самостійної перевірочної діяльності з результатами наближеними до норми в показниках фіксації й виправленні (за допомогою педагога) помилок. Однак показник самоконтроля, що визначався ще й умінням самостійно виправляти помилки, значно нижче нормального рівня й дорівнює відповідно: 6 років - 41%, 7 років - 45%. Тому в результаті навчання у розумово відсталих дошкільників шести- семирічного віку сформувалися психологічна готовність і передумови (уміння фіксувати помилки й виправляти їх за допомогою педагога) до здійснення самоконтроля.