Сучасний урок фізики та інтерактивні технології навчання

Технології ситуативного моделювання

Модель навчання у грі - це побудова навчального процесу за допомогою включення учня у гру (передусім ігрове моделювання явищ, що вивчаються). Використання гри в навчальному процесі завжди стикається з протиріччям: навчання є завжди процесом цілеспрямованим, а гра за своєю природою має невизначений результат (інтригу). Тому завдання педагога при застосуванні гри у навчанні полягає у підпорядкуванні гри визначеній дидактичній меті.

Останнім часом в організації самої гри відбувається зміщення акцентів з драматизації (форм, зовнішніх ознак гри) на її внутрішню сутність (моделювання події, явища, виконання певних ролей). У західній дидактиці поступово відходять від терміна «гра», який асоціюється з розвагами, і вживають поняття «симуляція, імітація» тощо.

Ігрова модель навчання покликана реалізовувати, крім основної дидактичної мети, ще й комплекс цілей: забезпечення контролю виведення емоцій; надання дитині можливості самовизначення; надихання і допомога розвитку творчої уяви; надання можливості зростання навичок співробітництва в соціальному аспекті; надання можливості висловлювати свої думки.

Учасники навчального процесу, за ігровою моделлю, перебувають в інших умовах, ніж у традиційному навчанні. Учням надається максимальна свобода інтелектуальної діяльності, яка обмежується лише визначеними правилами гри. Учні самі обирають власну роль у грі, висуваючи припущення про ймовірний розвиток подій, створюють проблемну ситуацію, шукають шляхи її розв'язання, беручи на себе відповідальність за обране рішення. Вчитель в ігровій моделі виступає як: інструктор (ознайомлення з правилами гри, консультації під час її проведення), суддя-рефері (коректування і поради з розподілу ролей), тренер (підказки учням для прискорення проведення гри), головуючий, ведучий (організатор обговорення).

Як правило, ігрова модель навчання реалізується за чотири етапи:

1) орієнтація (введення учнів у тему, ознайомлення з правилами гри, загальний огляд її перебігу);

2) підготовка до проведення гри (викладення сценарію гри, визначення ігрових завдань, ролей, орієнтовних шляхів розв'язання проблеми);

3) основна частина - проведення гри;

4) обговорення.

Арсенал інтерактивних ігор досить великий, але найбільш поширеними з них є моделюючі. Кожна така гра відбувається за схемою. Учні «вводяться» в ситуацію, на основі якої вони отримують ігрове завдання. Для його виконання учні поділяються на групи й обирають відповідні ролі. Починаючи висувати припущення щодо розв'язання проблеми (1-й крок), вони стикаються з тим, що їм не вистачає інформації. Тоді отримують її від учителя або вчитель сам корегує діяльність учнів новим блоком інформації. В іграх, побудованих на використанні учнями вже відомого матеріалу, джерелом інформації є судження, висловлені попередніми учасниками гри. З отримання нової інформації та її аналізу під кутом зору ігрового завдання починається наступний етап гри (2-й крок), далі гра розгортається за невизначеним сценарієм, що реалізує кілька етапів взаємодій між учнями, які «грають ролі» (3-й крок). Нарешті після завершення сценарію потрібне серйозне обговорення, рефлексія того, що відбулося, усвідомлення учнями отриманого досвіду на теоретичному рівні (4-й крок).

1. Симуляції або імітаційні ігри

Імітаціями (імітаційними іграми) називають процедури з виконанням певних простих відомих дій, які відтворюють, імітують будь-які явища навколишньої дійсності. Учасники імітації реагують на конкретну ситуацію в рамках заданої програми, чітко виконуючи інструкцію, наприклад проводячи дослід. Як правило, вчитель надає під час імітації чіткі поопераційні інструкції. Учні можуть виконувати дії індивідуально або в групах. На закінчення певного виду діяльності всі учні отримують подібний результат, але він може розрізнятись залежно від індивідуальних особливостей учня, складу групи, використаних ресурсів тощо. Дуже важливою процедурою імітації є обговорення отриманих результатів діяльності та усвідомлення учнями причинно-наслідкових зв'язків, які можна простежити, аналізуючи результати імітації у різних її учасників. Імітаційні ігри розвивають уяву та навички критичного мислення, сприяють застосуванню на практиці вміння вирішувати проблеми.

Складніші імітаційні ігри інколи називають симуляціями, або ситуативним моделюванням, хоча чіткого розмежування в літературі немає. Симуляції - це створені вчителем ситуації, під час яких учні копіюють у спрощеному вигляді процедури, пов'язані з діяльністю суспільних інститутів, які існують у справжньому економічному, політичному та культурному житті. Це своєрідні рольові ігри з використанням чітко визначених (за законом або за традиціями) і відомих ролей та кроків, які повинні здійснити виконавці: судові, парламентські, громадські слухання, збори, асамблеї, засідання комісій, політичні дебати тощо.

Готуючи учнів до симуляції, вчитель має не тільки розподілити ролі, а й з'ясувати з кожним виконавцем послідовність його дій та висловлювань, наприклад, виходячи з обов'язків судді, голови парламенту тощо. Регламент всієї симуляції будується за чітким сценарієм, який збігається з проведенням такої процедури в реальному житті.

Отже, симуляції є «мініатюрною», версією реальності. Ця технологія наближена до рольової гри, але істотно відрізняється від неї, бо її метою є не представлення поведінки конкретних особистостей, а ілюстрування певних явищ і механізмів: процедури прийняття рішень в органі місцевого самоврядування, механізму зростання прибутків підприємства, функціонування вільного ринку тощо. Симуляція дає можливість учням глибоко вжитися в проблему, зрозуміти її із середини.

2. Розігрування ситуації за ролями («Рольова гра», «Програвання сценки»,

«Драматизація»). Імітує реальність призначенням ролей учасницям та учасникам і наданням їм можливості діяти «наче насправді». Кожна особа в рольовій грі має чітко знати зміст її ролі та мету рольової гри взагалі.

Мета рольової гри - визначити ставлення до конкретної життєвої ситуації, набути досвіду шляхом гри, допомогти навчитися через досвід та почуття. Рольова гра може також використовуватися для отримання конкретних навичок, наприклад безпечної поведінки в певній ситуації тощо.

Розігрування конкретної життєвої ситуації за ролями допоможе учням виробити власне ставлення до неї, набути досвіду шляхом гри, сприяє розвитку уяви і навичок критичного мислення, вихованню спроможності знаходити й розглядати альтернативні можливості дій, співчувати іншим. У ході рольової гри учасники «розігрують у ролях» визначену проблему або ситуацію. Рольова гра потребує ретельної підготовки. Початкові вправи мають бути простими з наступним ускладненням. Наприклад, можна почати з читання текстів «за ролями», формулювання коротких висловлювань або відповідей від імені історичної особи, природного явища, конкретного предмета, тварини.

Технології опрацювання дискусійних питань

Дискусії є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. За визначенням науковців, дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми і все це повністю відповідає завданням сучасної школи. Дискусія може виступати як метод засвоєння знань, закріплення їх і вироблення вмінь і навичок, як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання і мотивації учіння.

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусій. Вони вчать глибокому розумінню проблеми, самостійній позиції, оперуванню аргументами, критичному мисленню, зважати на думки інших, визнавати вдалі аргументи, краще розуміти іншого, сприяють уточненню власних переконань і формуванню власного погляду на світ.

Досвід використання дискусії у навчанні дозволяє сформулювати деякі головні організаційно-педагогічні підвалини, які є спільними для будь-яких різновидів дискусії:

* проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання (тобто такого, яке не має однозначної відповіді і допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні);

* не слід ставити запитання на зразок: хто правий, а хто - ні в тому чи іншому питанні;

* у центрі уваги має бути ймовірний перебіг (Що було б можливим за тим чи іншим збігом обставин? Що могло б відбуватись, якби…? Чи були альтернативні можливості, дії?)

* усі вислови учнів мають бути у руслі обговорюваної теми;

* учитель має виправляти помилки і неточності, яких припускаються учні, та спонукати учнів робити те саме;

* усі твердження учнів повинні супроводжуватись аргументацією, обґрунтуванням, для чого вчитель ставить запитання на зразок: «Які факти свідчать на користь твоєї думки?», «Як ти мислив, коли дійшов такого висновку?»;

* дискусія може закінчуватися як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

У світовій практиці використання дискусії у навчанні набули поширення різні варіанти організації обміну думок між учасниками, різні технології проведення дискусії, опрацювання дискусійних питань.

Хоча ззовні деякі технології опрацювання дискусійних питань можуть справляти враження учнівських експромтів, які не вимагають групової підготовки ні з боку вчителя, ні з боку учнів, таке враження хибне: за зовнішньою легкістю приховується ґрунтовна підготовча робота вчителя.

При плануванні дискусії вчитель враховує кілька важливих моментів: час, необхідний для проведення дискусії, його узгодженість з іншими видами роботи під час навчального заняття; місце, яке має давати можливість здійснювати всі необхідні пересування учнів і створювати оптимальні умови для обговорення учнями проблеми і стеження за його перебігом решти учнів; матеріали, необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів; письмові інструкції щодо способу виконання завдання; вміння учнів працювати в групі.

Протягом усієї роботи груп учитель тримає в полі зору три основних моменти: мета, від якої під час дискусії не слід відхилятися; час, якого слід дотримуватися, щоб встигнути досягти визначеної мети; підсумки, як треба підбити, аби не втратити сенс самої дискусії.

Суттєвим елементом будь-якої технології навчання в дискусії є вступна частина, оскільки саме в ній створюється емоційний та інтелектуальний настрій наступної дискусії. Це своєрідне запрошення до жвавого обговорення визначеної проблеми, яке може бути здійснено у вигляді викладу проблеми, опису конкретного випадку, невеличка рольова гра, демонстрація фільму або ілюстративного матеріалу, запрошення експертів, використання останніх новин, інсценування будь-якого епізоду, стимулювання серією запитань на зразок: «Чому? Що б сталося, якщо…?»

Запорукою успішності дискусії є її чітка організація, яка досягається завдяки кільком чинникам. По-перше, це - ретельне планування дискусії. Складання плану дає змогу організувати як збирання учнями необхідної інформації, так і проведення самої дискусії. По-друге, чітке дотримання правил ведення дискусії всіма її учасниками. По-третє, обов'язковим є дотримання визначеного регламенту. Краще, коли час залишиться (його можна рівномірно розподілити наприкінці дискусії між учасниками), ніж його не вистачить на колективне обговорення і підбиття підсумків. По-четверте, добре продумане й ефективно здійснене керівництво ходом дискусії з боку вчителя: надання учням часу на обміркування питань; утримання від невизначених запитань та запитань подвійного змісту; зміну напряму думок учнів у разі відхилення їх від основної теми і мети дискусії; пояснення висловів дітей системою уточнюючих запитань; попередження надмірних узагальнень; збудження учнів до поглиблення думок та інші.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів можна визначити кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

* побудова вивчення теми як підготовки до дискусії за всім матеріалом, яка відбувається на останньому (або останніх) уроці;

* включення дискусійного компонента в окремі уроки теми на етапах перевірки домашнього завдання і закріплення щойно вивченого матеріалу;

* побудова навчання як самостійної або групової роботи учнів з обговоренням її результатів.

Найбільш поширеним у вітчизняній методиці навчання є перший варіант.

1. Метод ПРЕС (PRES, МППО). З цієї технології варто почати роботу над навчанням учнів дискутувати. Вона використовується при обговоренні дискусійних питань та при проведенні вправ, у яких потрібно зайняти й чітко аргументувати визначену позицію з проблеми, що обговорюється. Метод навчає учнів виробляти й формулювати аргументи, висловлювати думки з дискусійного питання у виразній і стислій формі, переконувати інших.

Метод «ПРЕС» має таку структуру та етапи (слід роздати/ написати на дошці, на плакаті/ учням матеріали, в яких зазначені чотири етапи методу):

1) ПОЗИЦІЯ

Я вважаю, що… (висловіть свою думку, поясніть, у чому полягає ваш погляд).

2) ОБҐРУНТУВАННЯ

…тому, що… (наведіть причину появи цієї думки, тобто на чому ґрунтуються докази на підтримку вашої позиції).

3) ПРИКЛАД

… наприклад… (наведіть факти, які демонструють ваші докази, вони підсилять вашу позицію).

4) ВИСНОВКИ

Отже (тому), я вважаю… (узагальніть свою думку, зробіть висновок про те, що необхідно робити; тобто, це є заклик прийняти вашу позицію).

2. Займи позицію. Цей метод корисний на початку роботи з дискусійними питаннями та проблемами. Його можна використовувати на початку уроку для демонстрації розмаїття поглядів на проблему, що вивчатиметься, або після опанування учнями певною інформацією з проблеми й усвідомлення ними можливості протилежних позицій щодо її вирішення. Слід використовувати дві протилежні думки, які не мають одної (правильної) відповіді.

Розглядаючи протилежні позиції з дискусійної проблеми, учні:

- знайомляться з альтернативними поглядами;

- прогнозують, які наслідки матимуть індивідуальні позиції і політичні рішення для суспільства, для окремих людей;

- на практиці використовують уміння захищати власну позицію;

- вчаться вислуховувати інших;

- отримують додаткові знання з теми.

3. Зміни позицію. Така технологія є подібною до «Займи позицію». Вона також дає можливість обговорити дискусійні питання за участі всіх учнів. Метод дозволяє стати на точку зору іншої людини, розвивати навички аргументації, активного слухання тощо.

4. Неперервна шкала думок (Континуум, Нескінченний ланцюжок). Одна з форм обговорення дискусійних питань, метою якої є розвиток в учнів навичок прийняття особистого рішення та вдосконалення вміння аргументувати свою думку. Розглядаючи полярні точки зору з проблеми, що дискутується, учні:

- знайомляться з альтернативними позиціями, поглядами;

- прогнозують, які наслідки матиме та чи інша точка зору для окремих людей чи політичних рішень;

- вчаться на практиці відстоювати свою позицію;

- вчаться вислуховувати думки інших;

- отримують додаткові знання з теми, що вивчається.

5. Дискусія - це широке публічне обговорення якогось спірного питання. Вона є важливим засобом пізнавальної діяльності, сприяє розвитку критичного мислення учнів, дає можливість визначити власну позицію, формує навички аргументації та відстоювання своєї думки, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

6. Дискусія в стилі телевізійного ток-шоу. Це технологія структурованої дискусії, у якій беруть участь усі учні класу. Дозволяє контролювати хід дискусії, оцінювати участь кожного учня. її метою є отримання учнями навичок публічного виступу та дискутування висловлення й захисту власної позиції, формування громадянської та особистої активності.

Учитель на цьому уроці є ведучим ток-шоу. Він оголошує тему дискусії та пропонує учням коротку розповідь або перегляд відеофрагмента з досліджуваної проблеми. Потім запрошує висловитися на запропоновану тему «запрошених» і надає слово глядачам, які можуть виступити зі своєю думкою або поставити запитання «запрошеним» не більш 1 хв. «Запрошені» мають відповідати якомога коротше і конкретніше. Ведучий також має право ставити своє запитання або перервати виступаючого через брак часу.

7. Оцінювальна дискусія. Один із найскладніших способів обговорення дискусійних проблем. Оцінювальну дискусію можна використовувати лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. Метою такого виду дискусії є не стільки прояснення позицій сторін, скільки вдосконалення навичок дискутування.

Дискусія є складною формою роботи як для викладача, так і для учнів. Складність полягає не тільки в організації підготовки і веденні дискусії, а й в оцінці роботи її учасників. Саме тому дуже важливе значення має методика проведення оцінювальної дискусії. В такій дискусії учасники працюють у малих групах і одержують бали за свою роботу. Вчитель, який веде дискусію, оцінює участь кожної особи, а по закінченні - обговорює її результати разом з учасниками.

Дискусія проводиться в класі, учні якого заздалегідь об'єднуються в кілька підгруп по 6 - 8 осіб. Одна з підгруп розташовується в центрі аудиторії, а решта - разом з учителем розміщується довкола них. За тривалістю дискусія може бути від 8 до 20 хвилин, залежно від теми. У своїй роботі учасники користуються планом, аби не відхилятись від обраної теми.

По закінченні дискусії вчитель підбиває підсумки, аналізує діяльність кожного з учасників. Тут доцільно сконцентрувати увагу учнів на допущених помилках, визначити ключові моменти і, якщо є потреба, винести їх на окреме обговорення вже за межами дискусії. Окрім того, що вчитель оцінює персональну діяльність учасників, він може відзначити особливості колективної роботи підгрупи, поставити нові завдання з формування вмінь та навичок тощо.

Для закріплення знань, одержаних у ході дискусії, вчитель на завершення може дати класу письмове завдання за варіантами. Практика свідчить, що після такої роботи в класі практично не залишається невстигаючих учнів з теми, опрацьованої за технологією оцінювальної дискусії.

8. Дебати. Одним із найбільш складних способів обговорення дискусійних проблем є дебати. Їх можна проводити лише тоді, коли учні навчились працювати в групах та засвоїли технології вирішення проблем. У дебатах поділ на протилежні точки зору набуває найбільшої гостроти, оскільки учням необхідно довго готуватися й публічно обґрунтовувати правильність своєї позиції. Кожна група має переконати опонентів і схилити їх до думки змінити свою позицію. Однак можна поставити й інше завдання - спільно вирішити поставлену проблему. В такому разі учні повинні будуть, висловивши свою точку зору, уважно вислухати протилежну сторону, щоб знайти точки дотику. Важливо, щоб учасники дебатів не переносили емоції один на одного, а спілкувались спокійно.



2. Використання інтерактивних технологій на уроках фізики

Сучасне викладання в школі стикається з проблемою зниження інтересу учнів до вивчення предметів. Такий шкільний предмет, як фізика, суспільство давно віднесло до категорії найскладніших. Перед педагогом постає завдання - пробудити інтерес, не відлякувати дітей складністю предмета, що важливо на первинному етапі вивчення фізики. Особливо важлива сьогодні проблема розвитку творчих здібностей учнів. Тому, дедалі частіше при викладанні фізики відходять від переважного використання традиційних методів навчання. Серед основних питань, які стосуються впровадження сучасних інноваційних технологій навчання - пошуки можливостей органічного поєднання та взаємоузгодження традиційних методів реалізації навчального процесу з новими методами його інтенсифікації й активізації, що забезпечують формування необхідних якостей майбутнього фахівця. Для того, щоб навчання не перетворилося на нудне, одноманітне зайняття, треба на кожному уроці викликати в учнів відчуття новизни пізнаваного.

Таким чином, сучасний урок фізики орієнтований на рішення ряду освітніх завдань:

- засвоєння учнями основ фізичних теорій;

- застосування знань для аналізу спостережуваних процесів;

- розвиток в учнів спостережливості, образного і аналітичного мислення;

- розвиток творчих здібностей учнів, уміння робити висновки, сприймати і перетворювати інформацію;

- формування і підтримка пізнавального інтересу до фізики.

Інтерактивне навчання дозволяє створити спеціальні умови організації пізнавальної діяльності, коли учбовий процес протікає таким чином, що практично усі учні мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і думають.

Спільна діяльність учнів в процесі пізнання, освоєння учбового матеріалу означає, що кожен вносить свій індивідуальний вклад, йде обмін знаннями, ідеями, способами діяльності. Відбувається це в атмосфері доброзичливості і взаємної підтримки, що дозволяє учням не лише отримувати нові знання, але і розвивати свої комунікативні уміння: уміння вислуховувати думку іншого, зважувати і оцінювати різні точки зору брати участь в дискусії, виробляти спільне рішення. Залучаючись в інтерактивну діяльність, учні вчаться критично мислити, вирішувати самостійно поставлені завдання на основі аналізу інформації, отриманої з різних джерел, брати участь в дискусіях, доводити правильність доводити правильність своєї думки, спільно вирішувати значимі проблеми.

Інтерактивне навчання за своєю суттю передбачає особливий багатосторонній тип комунікації між учителем та учнями, а також між самими учнями. Успішне забезпечення інтерактивного навчання дозволяє забезпечити на уроці наступні комунікаційні взаємодії: «учень-учень» (робота в парах), «учень - група учнів» (робота в групах), «учень - аудиторія» або «група учнів - аудиторія» (презентація роботи в групах), «учень - комп'ютер» (використання ІКТ); зв'язати учбову діяльність і міжособове пізнавальне спілкування.

Психологи відмічають важливість взаємодії учнів один з одним, оскільки взаємоконсультування та взаємонавчання між учнями є одними з найбільш ефективних способів засвоєння знань. Виходячи з цього, інтерактивне навчання, пов'язане з обговоренням матеріалу, навчанням учнями один одного є найбільш продуктивним з точки зору засвоєння і запам'ятовування учбового матеріалу.

Деякі вчителі вбачають певні перешкоди на шляху застосування на уроках фізики інтерактивних методик. Серед них освітні традиції, почуття дискомфорту, яке спричиняють будь-які зміни, брак мотивації до змін моделей та інформації стосовно ефективного навчання.

Одним із найбільших бар'єрів у використанні інтерактивних методик є ризик, що учні не братимуть активної участі у навчальному процесі, не будуть застосовувати розумові операції; ризик, що вчитель втратить контроль над ситуацією або буде розкритикований колегами чи батьками учнів. Проте слід спробувати - й отримані результати значно перевищать усі ризики. До цього слід додати, що освітня реформа тільки тоді матиме успіх, коли кожен учитель стане реформатором щоденного навчального досвіду. Перший крок на шляху до цього - обрати ті навчальні стратегії інтерактивного навчання, які здійснити неважко.

Інтерактивне навчання дозволяє понизити негативні риски шкільного навчання для психічного здоров'я учнів. Інтеграція в зміст уроку здоров'язберігаючих завдань дозволяє зблизити з життям учнів ситуаційні завдання по фізиці.

Інтерактивне навчання зберігає кінцеву мету і основний зміст освітнього процесу, але видозмінює форми з транслюючих на діалогові, тобто ґрунтовані на взаєморозумінні і взаємодії.

Інтерактивні форми і прийоми можна застосовувати на усіх етапах уроку. Багато з них є універсальними, та добре підходять для будь-якого змістового модулю фізики.

«Жива анімація» - представлення вивченого фізичного явища чи процесу у вигляді пантоміми. Для цього можна запропонувати групі учнів продемонструвати явище, а іншій частині класу відгадати і прокоментувати його. В процесі підготовки живої анімації учні осмислюють суть, звертають увагу на нюанси для точнішого зображення в пантомімі фізичного явища.

«Фізична павутина» - учням пропонується скласти логічний ланцюжок з основних понять і термінів на певну тему, наприклад «Теплові явища», починаючи із слів «внутрішня енергія». Перший учасник бере в руки клубок ниток, вимовивши слова: «внутрішня енергія», перекидає наступному учасникові, він вимовляє наступний термін, формулу, величину або одиницю виміру і перекидає клубок наступному учасникові і так далі. Ця форма інтерактивної взаємодії передбачає повтор учнями матеріалу однієї теми, або цілого розділу після вивчення. Під час проведення «Фізичної павутини» учні мають бути гранично зосереджені і уважні, оскільки повторюватися не можна.

Наступна інтерактивна технологія - підбір завдань по різному рівню викладання фізиці - учням пропонується придумати або підібрати зі збірок, показати рішення завдань ранжируваних за 3 рівнями викладання фізики: «Фізика для гуманітаріїв», «Фізика для інженерів», «Фізика для фізиків». Ця технологія спрямована на глибоке опрацювання завдань різного рівня, підбір завдань з різних збірок. Під час демонстрації умови і рішення задачі вітаються додаткові питання до доповідача.

Мозковий штурм, або мозкова атака, може стати етапом ділової гри. Кожна з команд чітко і швидко відповідає на питання, знаходить рішення, висуває ідеї (залежно від змісту уроку). Шляхом мозкового штурму можна отримувати нові ідеї. При цьому основне правило: висунені ідеї не критикуються і не оцінюються. Чим більше ідей - тим краще. Будь-які ідеї треба розвивати, схвалювати усі неординарні. Час мозкового штурму чітко обмежується. Використання мозкового штурму дозволяє розвивати самостійність, сприяє продуктивності співпраці. Наприклад, можна привести «класичні» питання для мозкового штурму з фізики: «Як убезпечити пішоходів від бурульок, що падають з дахів?» чи «Як обігрівати людей на вулицях в лютий мороз?».

Ролева гра - вид імітаційної гри. Варіантом ролевої гри є «Суд» - гра у формі судового процесу над негативними явищами нашого життя, людськими вадами, моральними вчинками, дозволяє залучити учнів в серйозний моральний аналіз і самоаналіз, оцінку і самооцінку.

При проведенні такої гри розподіляються ролі: суддя - веде судове засідання, тобто хід ролевої гри; секретар - записує основні аргументи «за і проти»; обвинувачений - явище, вада, негативна якість, моральний аналіз і оцінка якого здійснюватимуться в ході гри; прокурор - виносить звинувачення, перераховує усі факти і аргументи, що підтверджують шкоду, небезпеку обговорюваного явища; адвокат - знаходить факти і аргументи, що реабілітують обговорюване явище; свідки звинувачення; свідки захисту; присяжні засідателі (все інші учні класу). Ролева гра «Суд» завершується аналізом: «що вийшло вдало? чому? що не вийшло? чому?».

Тематика ролевих ігор «Суд» може бути найрізноманітнішою. На уроках фізики при узагальненні і закріпленні знань можна провести ролеві ігри «Суд над автомобілем»; «Суд над ядерною енергією»; «Суд над силами природи» тощо.

Правильно організована ігрова ситуація сприяє формуванню у учнів дуже важливих правил життєдіяльності, розвиває в них інтерес і творчу активність. Ролеві ігри пожвавлюють зайняття і підвищують інтерес до предмета. Добре організована ролева гра створює умови для розвитку вербальних і креативних здібностей учнів.

У підготовці ролевої гри - дискусії можна виділити наступні етапи:

1) Визначення мети матеріалу, на якому проводитиметься дискусія.

2) Складання сценарію дискусії.

3) Розподіл ролей.

4) Психологічна і практична підготовка.

На уроках фізики можна провести дискусії по таких темах як «Природа електричного струму», «Про межі фізики», «Фізичний ідеалізм».

Технологія інтенсифікації навчання на основі схемних і знакових модулів учбового матеріалу (метод В.Ф. Шаталова) - учням пропонується скласти опорний конспект по темі, зобразити на листі ватману отриманий продукт, продемонструвати аудиторії і прокоментувати отриманий продукт. Ця технологія націлена на багатократне повторення і закріплення матеріалу, що вивчається, розуміння суті фізичних явищ, виділення головного в запропонованій темі.

Технологія «Кластери» - це графічна організація матеріалу, що показує смислові поля того або іншого поняття. Ця технологія зародилася в США. Американські педагоги вважають: перш, ніж вивчати щось, потрібно спочатку побудувати свою власну модель на основі відомих представлень, після чого по ходу придбання нових відомостей удосконалювати цю модель. Назва технології походить від англійського слова «clustery» - той, що росте пучками, кистями або гронами.

Ця технологія має декілька етапів: початковий - обсяг знань учнів по темі до початку вивчення, проміжний - отримані знання під час вивчення, кінцевий - додатковий матеріал по темі. Тобто, за допомогою цієї технології можна увесь час розширювати і поповнювати схему про явище або закон, що вивчається. На уроках і в позаурочний час прийнятна модифікація технології «кластери» - складання розгалужених кластерів. Ця технологія може бути використана не лише на лекції, але і в ході самостійного вивчення учнем учбового матеріалу того або іншого розділу, що дуже важливо при підготовці до підсумкової атестації.

Спочатку визначається ключове слово теми, до якого підбираються слова однієї тематичної групи. Наприклад, при вивченні теми «Електрика» по фізиці ключовим словом теми є слово - струм. Потім учнями разом зі вчителем обговорюються усі слова в полемічній формі, складаються словосполучення, пропозиції і т.д. Можна скласти кластер до будь-якої теми по будь-якому предмету, а потім провести обговорення-аналіз, зробити вибір.

Дуже важливу роль серед інтерактивних методів навчання займає застосування логічних завдань. Логічні завдання можна використати при вивченні нового матеріалу, повторенні і узагальненні по усіх темах і в усіх класах. Логічні завдання активізують пізнавальну діяльність учнів, змінюють співвідношення між долею керівництва з боку учителя і долею самостійної роботи учнів. Характер пізнавальної діяльності на уроці змінюється від репродуктивної до пошукової при використанні завдань.

Можна навести такий приклад цікавого логічного завдання для уроку фізики: «Службовцеві митниці, де робився контроль товарів, що відправлялися за кордон, здалися підозрілими пластмасові кулі кеглів однієї з фірм. Вони важили стільки ж, скільки дерев'яні того ж розміру. Кулі не були масивними, але стінки були всюди однаково тверді. Службовець подумав, що усередині кожної кулі є порожнина, де можна сховати контрабандні товари. І, дійсно, за допомогою дуже простого досвіду без використання особливої апаратури митник встановив, що в одній з 12 куль схована контрабанда. Коли кулю розкрили, там виявилася діамантова прикраса. Як вдалося виявити цю кулю?» (Митник опустив кулі у відро з водою. Одна з куль нестійко погойдувалась на поверхні - центр тяжіння знаходився не в центрі кулі. Саме в цій кулі були сховані коштовності).

При рішенні задачі розкривається взаємозв'язок і взаємозалежність між фізичними системами різного рівня організації, а також з довкіллям. Рішення завдань дає можливість реалізувати учбові завдання. Пропонуються завдання різнорівневого характеру, враховується швидкість в рішенні завдань і міра складності.

Проектна діяльність - один з кращих способів для поєднання сучасних інформаційних технологій, особистісно-орієнтованого навчання і самостійної роботи учнів. Учні найчастіше вибирають парні або групові типи проекту, що стимулює само- і взаємонавчання, розвиток комунікативних навичок (обмін матеріалами, їх обговорення).

Працюючи над проектом, учні перевіряють себе на самоорганізованість, самодисципліну, на рівень творчості і неординарність мислення. У роботу над проектом включаються усі діти. Кожен працює в тому напрямі, який вибрав сам по своїх інтересах: вигадують казки, пишуть вірші, твори, реферати, створюють презентації. Колективна робота по методу проектів позбавляє учасників від неприємного відчуття підконтрольності, створює почуття свободи, знімає інтелектуальні страхи, сприяє виникненню внутрішньої мотивації. У групах учні вирішують комунікативні завдання: вчаться висловлювати свою точку зору, слухати і розуміти точку зору співрозмовника, вести дискусію.

Проектна діяльність включає не лише роботу дослідницького характеру, але і пошук, обробку даних по теоретичній або практичній проблемі, пов'язаній з існуючою реальністю. Сучасне навчання з використанням проектного методу може бути із застосуванням різних прийомів проектування. Сучасні способи активізації навчання разнопланово застосовуються в сучасному уроці.

Проектна діяльність успішно інтегрується з різними новими педагогічними і інформаційними технологіями в системі освіти. Педагоги активно застосовують різні інноваційні педагогічні технології, у тому числі активне навчання і ігрове моделювання.

В процесі навчання фізиці все частіше використовується кейс-метод навчання (метод активного навчання на основі реальних ситуацій). Кейс-метод дозволяє розвивати навички роботи з різноманітними джерелами інформації.

Процес вирішення проблеми, викладеної в кейсі, включає елементи творчості і має на увазі колективний характер пізнавальної діяльності. В процесі навчання фізиці кейс виступає як об'єкт вивчення і як ефективний засіб навчання. Вбудовування в методичну систему особистісно-орієнтованих методів навчання, індивідуалізація, диференціація, застосування проектно-дослідницьких методів сприяє розвитку ключових компетентностей особистості.

При навчанні фізиці учитель нерідко стикається з наступними труднощами:

- учні не можуть представити деяких явищ, таких, як явища мікросвіту і світу з астрономічними розмірами;

- при вивченні деякого матеріалу вивчення його утруднюється незнанням учнями математичного апарату, за допомогою якого матеріал може бути вивчений на високому теоретичному рівні (наприклад незнання основ диференціального і інтегрального числень при вивченні механіки);

- для вивчення явища в школі не може використовуватися яке-небудь устаткування унаслідок його дорожнечі, громіздкості або небезпеки (наприклад, явища ядерної і квантової фізики);

- явище взагалі не можна спостерігати (наприклад, демонстрація CPT-симетрії).

Зазвичай подібні речі в школі представлені або на низькому науковому рівні, тобто пояснюються «на пальцях», або взагалі не вивчаються, що безумовно, позначається на рівні підготовки учнів. Багато хто з викладачів по-різному вирішує ряд цих проблем. Коли безпосереднє вивчення яких-небудь явищ виявляється неможливим, об'єкт, що вивчається, замінюють його моделлю, тобто простішим і доступним для вивчення об'єктом, що знаходиться в деякому відповідності з оригіналом. Моделювання може допомогти при проведенні лабораторних, обчислювальних завдань і практикумів.

Моделювання можливо робити по наступних напрямах:

- показ модельних демонстрацій;

- проведення модельних лабораторних робіт;

- організація занять з моделювання фізичних явищ за допомогою конструктора;

- використання завдань на знаходження рішення чисельними методами.

Дослідження знакових, зокрема, математичних, моделей також можна розглядати як деякі експерименти («експерименти на папері», розумові експерименти). Це стає особливо очевидним у світлі можливості їх реалізації засобами електронної обчислювальної техніки.

Один з видів модельного експерименту - модельно-кібернетичний експеримент, в ході якого замість «реального» експериментального оперування з об'єктом, що вивчається, знаходять алгоритм, програму його існування, який і виявляється своєрідною моделлю поведінки об'єкту. Вводячи цей алгоритм в комп'ютер і, як то кажуть, «програючи» його, отримують інформацію про властивості об'єкту в певному середовищі, про його функціональні зв'язки зі змінним «довкіллям».

Використання інтерактивних технологій на уроках фізики потребує більшої кількості часу на організацію процесу навчання, тому незамінним помічником вчителю на уроці стають інформаційно-комунікаційні технології.

За допомогою комп'ютера можна показати такі явища і експерименти, які недоступні безпосередньому спостереженню, наприклад, еволюцію зірок, ядерні перетворення, квантування електронних орбіт тощо. За допомогою моделей з віртуальної лабораторії, можна змоделювати процеси, що відбуваються в циклотроні, мас-спектрометрі, показати рух електронів в магнітному полі. Все це дозволяє вивести сучасний урок на якісно новий рівень: підвищувати статус вчителя; впроваджувати в навчальний процес інформаційні технології; розширювати можливості ілюстративного супроводу уроку; використовувати різні форми навчання та види діяльності в межах одного уроку; ефективно організовувати контроль знань, вмінь та навичок учнів; полегшувати та вдосконалювати розробку творчих робіт, проектів, рефератів.

Поряд з тим виникає ряд ускладнень під час використання на уроках фізики комп'ютерних засобів навчання. На жаль, не всі сучасні кабінети фізики оснащені власним проектором чи інтерактивною дошкою. Тому, якщо вчителю потрібно за допомогою комп'ютера провести тільки невелику частину уроку (показати відеофрагмент, презентацію, провести тестування, змоделювати фізичний процес, тощо) він вимушений проводити свій урок у мультимедійному класі, тим самим позбавляючи його реальних демонстрацій.

Особливо треба відзначити, що моделювання різних явищ ні в якому разі не замінює «живих» дослідів, та в поєднанні з ними дозволяє на більш високому рівні пояснити зміст того чи іншого матеріалу. Такі уроки викликають в учнів справжній інтерес, примушують працювати всіх і якість знань при цьому помітно зростає.

При проведенні уроків фізики використовують такі основні напрями комп'ютерної техніки:

- підготовка друкованих роздаткових матеріалів (контрольні, самостійні роботи, дидактичні картки для індивідуальної роботи);

- мультимедійний супровід пояснення нового матеріалу (презентації, аудіо, відеозаписи реальних лекцій, навчальні відеоролики, комп'ютерні моделі фізичних експериментів);

- проведення комп'ютерних лабораторних робіт;

- обробка учнями експериментальних даних (побудова таблиць, графіків, створення звітів);

- контроль рівня знань з використанням тестових завдань;

- використання на уроках і при підготовці до них інтернет-ресурсів.

Впровадження в технології комп'ютерного навчання мультимедійних образів дозволяє сподіватися на використання усіх найважливіших здібностей сприйняття людини: час навчання можна скоротити на 40%, а ефективність - підвищити на 30%.

Flash-анімація (стосовно учбового процесу) - це невеликий учбовий ролик, в якому за допомогою рухливих зображень, схем, підписів і дикторського тексту викладений фрагмент матеріалу, що вивчається. Анімації використовуються для ілюстрації фізичних явищ та процесів. Існує цілий ряд анімацій, які можна використати для закріплення і перевірки знань, наприклад, викликаючи учня прокоментувати те, що відбувається на екрані. По ходу програвання анімації актуальне використання спливаючих підказок, а також виділення кольором чи підсвічуванням частин екрану або малюнків, тобто тих фрагментів, на яких необхідно сконцентрувати увагу.

Сучасні педагоги радять систематично використовувати на уроках фізики інтерактивну дошку, яка дозволяє полегшити роботу учителя і відмовитися від крейди. Інтерактивна дошка дає можливість включити в активну роботу з комп'ютерною програмою увесь клас в цілому або індивідуально дитини окремо. Навчання за допомогою інтерактивної дошки набагато ефективніше за навчання тільки з комп'ютером і проектором

У інтерактивній дошці об'єднуються проекційні технології з сенсорним пристроєм, тому така дошка не просто відображає те, що відбувається на комп'ютері, а дозволяє управляти процесом презентації (двосторонній рух), вносити поправки і корективи, робити кольором позначки і коментарі, зберігати матеріали уроку для подальшого використання і редагування.

Використання інтерактивної дошки підвищує мотивацію учнів позитивно позначається на розвитку уваги, зорової пам'яті. Зайняття з використанням інтерактивної дошки дозволяє розрядити високу емоційну напруженість і створити сприятливий клімат на різних уроках. Інтерактивна дошка створює позитивне середовище навчання, що залучає у активну роботу школярів, вони захоплюються її освоєнням, працюють в класі з великим бажанням. Учні активно включаються в підготовку презентацій до уроку, що, у свою чергу, розвиває у них навички учбово-дослідницької діяльності і дозволяє добитися кращих результатів не лише у вивченні фізики, але і інформатики і мультимедійних технологій, тобто розвиває комунікативні компетенції.



3. Розробка уроку фізики із застосуванням інтерактивних технологій навчання

Тема уроку: «Теплові явища»

Мета: поглибити і систематизувати знання учнів за темою «Теплові явища»; розвивати творчі здібності учнів; виховувати інтерес до вивчення фізики та її зв'язку з навколишнім середовищем.

Завдання:

- розширити уявлення учнів про суть теплових явищ та їх прояв у довкіллі:

- ознайомити із законом періодичності в природі та проявами повторюваності явищ;

- продовжувати формувати науковий світогляд,

- розвивати в учнів прагнення спостерігати та пояснювати природні явища;

- виховувати прагнення досліджувати та пояснювати природні явища.

Тип уроку: комбінований урок узагальнення і систематизації знань з використанням інтерактивних технологій.

Обладнання: епіпроектор, картки для кросворду, малюнок кроссенсу, роздаткові картки з питаннями для дискусійних груп, мікрофон (можна бутафорський).

План уроку:

1. Організаційний момент (3-5 хвилин).

2. «Фізичний кросворд» (5-7 хвилин).

3. Інтерактивна вправа «Акваріум» (20-25 хвилин).

4. Інтерактивна вправа «Кроссенс» (5-7 хвилин).

5. Оцінювання результатів уроку (Мікрофон) (2-3 хвилини).

Хід уроку

1. Організаційний момент.

Привітання, облік присутніх учнів. Оголошення теми і плану уроку.

Мотивація навчальної діяльності.

Щодня в повсякденному житті ми стикаємося з тепловими явищами. Не всі вони дружні до людини, але ми навчилися пристосовуватися до них і навіть використовувати для власної користі. Сьогодні ми переконаємось, що тема «Теплові явища» була досить цікавою і корисною, що ви добре її засвоїли та вмієте застосувати свої знання при поясненні природних явищ.

2. «Фізичний кросворд»

Запитання кросворду вчитель заздалегідь пише на дошці. Кожен учень отримує форму сітки на картках роздають кожному учневі. Під карткою - копіювальний папір і білий аркуш. Кросворд слід заповнювати, вписавши свої відповіді у картку (рис. 11). Після цього карточки здаються, а другий аркуш, заповнений під копірку, діти залишають у себе для швидкої самоперевірки.

Рисунок 11. Картка кросворду

Запитання:

1. Як називається хаотичний рух молекул в тілі? (Тепловий)

2. Вид теплопередачі. (Теплопровідність)

3. Транспортна машина, у двигуні якої пара обертає вал за допомогою поршня, шатуна і кривошипа. (Паровоз)

4. Посудина, що зберігає страву гарячою. (Термос)

5. Вид теплопередачі, в якій енергія переноситься струменем газу або рідини. (Конвекція)

6. Прилад для вимірювання кількості теплоти, що складається із двох посудин, розділених повітряним проміжком. (Калориметр)

7. Вид теплопередачі, що може відбуватись і у вакуумі. (Променевий)

8. Процес, оборотний до плавлення. (Кристалізація)

9. Процес, оборотний до конденсації. (Пароутворення)

Виділений стовпець - контроль - назва приладу, без якого неможливо вивчати теплові явища. (Термометр)

Самоперевірка здійснюється так: на дошці - епіпроекція кросворда з відповідями. Діти звіряють відповіді та виставляють собі бали.

3. Інтерактивна вправа «Акваріум». Вчитель об'єднує учнів у групи по 5-6 осіб. Одна з груп займає місце у центрі класу, отримує завдання, зачитує і обговорює його. Інші учні не втручаються в обговорення, а уважно слухають, роблять помітки. Члени групи повинні за обмежений час (3-5 хвилин) дійти спільного рішення та підсумувати дискусію. Після публічного виконання завдання група займає своє робоче місце, а учні класу обговорюють хід дискусії, аргументи виступаючих. Після цього місце в «Акваріумі» займає друга група.

Завдання 1. Якщо в літній день виміряти температуру голого ґрунту і ґрунту, що покритий рослинами, то виявиться, що голий ґрунт нагрітий сильніше. Але якщо ж у цих місцях виміряти температуру ґрунту вночі, то, навпаки, ґрунт під рослинами буде мати більш високу температуру, ніж голий. Чому?

Відповідь: Рослини затримують значну частину сонячних променів, тому ґрунт під ними вдень нагрівається менше, ніж голий ґрунт. Вночі, коли температура повітря істотно знижується, рослини захищають землю від інтенсивного випромінювання і вона охолоджується не так сильно, як гола.

Завдання 2. Ящірки і деякі інші дрібні тварини, що живуть у пустелях, в самий жаркий час дня часто забираються на верхівки чагарників. Чому?

Відповідь: У жаркий час дня пісок в пустелях так сильно нагрівається, що навіть на висоті п'яти сантиметрів від його поверхні температура нижча на кілька градусів.

Завдання 3. Чим можна пояснити, що деякі види птахів (тетерева, глухарі, рябчики, куріпки та ін.) зариваються в снігові замети і там проводять іноді по кілька діб?

Відповідь: Сніг є поганим провідником тепла, тому сніговий покрив під час великих морозів і заметілі захищає птахів від замерзання.

Завдання 4. Чому навіть у похмурі, але не дощові дні скошена трава на лузі висихає швидше, ніж скошена трава в лісі?

Відповідь: У лісі вітер розбивається деревами на окремі потоки і значною мірою втрачає свою силу. Тому навіть у похмурий день випаровування вологи там відбувається менш інтенсивно, ніж на лузі, і трава в лісі сохне повільніше.

Завдання 5. Чому, коли людині холодно, вона починає мимоволі тремтіти?

Відповідь: Тремтіння - одна з форм захисту організму від холоду. При тремтінні відбуваються скорочення м'язів. Робота м'язів перетворюється в організмі в тепло.

Завдання 6. Навіть у тиху погоду, коли вітер не ворушить листя, осика не залишається в спокої. Її листочки весь час тремтять. Чому?

Відповідь: Навіть у найтихішу погоду над землею рухаються вертикальні потоки повітря. Теплі струмені підіймаються вгору, холодні опускаються. Листя осики, що мають довгі тонкі черешки, чутливі до найнезначніших переміщень повітря.

4. Інтерактивна вправа «Кроссенс»

«Кроссенс» - асоціативна головоломка нового покоління. Слово «кроссенс» означає «перетин значень» і придумане за аналогією зі словом «кросворд», яке в перекладі з англійської мови означає «перетин слів».

Ідея кроссенса проста. Це асоціативний ланцюжок, що складається з дев'яти картинок. Зображення розташовують так, що кожна картинка має зв'язок із попередньою і наступною, а центральна поєднує за змістом зразу декілька картинок. Зв'язки в головоломці можуть бути і поверхневими, і глибокими.

Завдання учнів - пояснити кроссенс, скласти розповідь - асоціативний ланцюжок, за допомогою взаємозв'язку зображень (рис. 12). Читати кроссенс треба зверху вниз і зліва направо, далі рухатися тільки вперед і закінчувати на центральному квадраті, таким чином, виходить ланцюжок, загорнутий «равликом».

Рисунок 12. Кроссенс до уроку «Теплові явища»



Відповіді:

1. Коли на вулиці «плюс» - лід розтає.

2. З більш теплої поверхні (ліс) випаровується туман у холодне повітря

3. Туман утворює грозові хмари.

4. З хмар йде град (льодяні кульки).

5. У напоях використовують лід.

6. Якщо речовина всередині посудини холодніша, ніж повітря зовні, відбувається конденсація.

7. Рідина з повітря конденсується у воду, ріка - це вода у рідкому стані.

8. Вода в рідкому стані використовується у радіаторах опалення.

9. Водяні радіатори, як і вогнища, використовують для зігрівання.

Загальний висновок по центральному зображенню - вогнище, як й інші рисунки, відноситься до теплових явищ.

5. Оцінювання результатів уроку (мікрофон). При підбитті підсумків учитель звертає увагу учнів на очікувані результати уроку та, передаючи мікрофон, запитує в них:

- Що ми робили на уроці?

- Чи досягли очікуваних результатів ви особисто, клас у цілому? Чому ви так вважаєте?

- Що могло б бути організовано краще, корисніше?

- Над якими навичками, вміннями ще треба працювати?

Домашнє завдання: за матеріалами журналів, книг підготувати невелике повідомлення та презентацію про практичне застосування теплових явищ.



Висновки

Інтерактивне навчання - це спеціальна форма організації пізнавальної діяльності, спосіб пізнання, здійснюваний у формі спільної діяльності учнів, при якій усі учасники взаємодіють один з одним, обмінюються інформацією, спільно вирішують проблеми, моделюють ситуації, оцінюють дії інших і свою власну поведінку, занурюються в реальну атмосферу ділової співпраці задля вирішення проблеми.

Учбовий процес організовують таким чином, що практично всі учні виявляються залученими в процес пізнання, вони мають можливість розуміти і рефлектувати з приводу того, що вони знають і про що думають. Особливість інтерактивних методів - це високий рівень взаємно спрямованої активності суб'єктів взаємодії, емоційне, духовне єднання учасників.

В порівнянні з традиційними формами ведення зайняття, в інтерактивному навчанні міняється взаємодія викладача і учня: активність педагога поступається місцем активності учнів, а завданням педагога стає створення умов для їх ініціативи.

В ході діалогового навчання учні вчаться критично мислити, вирішувати складні проблеми на основі аналізу обставин і відповідної інформації, зважувати альтернативні думки, приймати продумані рішення, брати участь в дискусіях, спілкуватися з іншими людьми. Для цього на зайняттях організовуються парна і групова робота, застосовуються дослідницькі проекти, ролеві ігри, йде робота з документами і різними джерелами інформації, використовуються творчі завдання.

Відповідно до сучасних освітніх стандартів, навчання школярів фізиці орієнтоване на дослідницьку і проектну діяльність з використанням інформаційно-комунікаційних технологій.

В результаті міняються вимоги до сучасного педагога: для керівництва подібною діяльністю учнів він сам має бути методистом-дослідником і добрим організатором. Перше означає, що учителеві недостатньо володіти певною технікою, виконувати експериментальні роботи в області методики навчання фізиці, він повинен уміти підбирати і розробляти тематику особистісно або суспільно значимих учбових досліджень учнів, бачити перспективи розвитку цих завдань (ускладнення, варіативність тощо. Друга вимога припускає здатність учителя підтримувати інтерес школярів до пізнавальної діяльності не лише упродовж уроку фізики, але і тривалого проміжку часу, впродовж якого вона може здійснюватися з метою отримання позитивного результату.