Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 класах

Шліфувальні насадки призначені для механічного шліфування плоских та увігнутих поверхонь. Обрізаний по контуру з твердої породи деревини диск діаметром 200-220 мм з наклеєним шліфувальним папером закріплюється з допомогою болта М12 у шпиндель (патрон) верстата СТД-120М. Циліндрична заготовка довжиною 200-300 мм закріплюється з допомогою тризубця і задньої бабки та обточується до відповідних діаметрів‚ поступово зменшуючи діаметр ділянок (від 60 до 20 мм). На насадки наклеюється шліфувальний папір.

Полірувальний диск для доведення різців‚ стамесок‚ леза рубанка виготовляють аналогічно до шліфувального бруска‚ тільки на торець і передню поверхню наклеюють повсть або товсту шкіру.

Використання дрилі для свердління спеціальними свердлами (бориками) вимагає великої точності рухів. Тому для висвердлювання колових елементів бажано використати пристрій, який складається з двигуна, педального регулятора частоти обертання (від електричної швейної машини потужністю 90 Вт) та затискного патрона. Цей пристрій дає змогу точно спрямовувати вістря свердла у намічене місце (центр майбутнього колового елементу).

Виконувати різьблення можна й за звичайним столом (партою). При особливо складних роботах, користуються спеціальним верстаком. Для початкового етапу навчання різьбленню краще підбирати деревину м'яких порід: липу, осику, вільху тощо. Особливо для роботи підходить липа, деревина якої пластична, однорідна за текстурою і кольором, добре піддається обробці різанням. У подальшому необхідно переходити на більш тверді породи деревини: грушу, бук, ясен, горіх та ін.

Зберігати різальні інструменти бажано так, щоб металеві робочі частини не псувалися. Тому краще їх тримати у футлярі з цупкого полотна (дермантину), де для кожного інструменту виготовлена окрема кишенька.

2. Організаційно - методичні аспекти реалізації навчання старшокласників за профілем "Плоско-рельєфне різьблення"

2.1 Аналіз програми з трудового навчання учнів 10-11 кл. за профілем деревообробка та розробка варіативної частини програми, (програма та календарно-тематичне планування)

Метою профільного навчання за спеціалізацією "Деревообробка" є підвищення рівня компетентностей учнів 10-11 класів з основ деревообробки внаслідок оновлення, поглиблення і розширення спеціальних знань і вмінь, створення належних умов для усвідомленого професійного самовизначення старшокласників.

Реалізація змісту цієї програми повинна забезпечувати вирішення таких завдань:

Ш звсвоєння в учнів знань:

· будови деревини, видів пиломатеріалів і напівфабрикатів;

· властивостей та застосування матеріалів;

· сучасних технології обробки деревини;

· оснащення деревообробних підприємств;

· основних професій деревообробної галузі;

· основ меблевого виробництва;

· організації робочого місця;

· правил безпеки праці;

· метрологічних аспектів виготовлення виробів;

· основ організації та планування виробництва;

· теоретичних засад галузевої економіки та підприємництва;

Ш формування в учнів умінь і навичок:

· визначення основних властивостей матеріалів деревообробного виробництва;

· виконання основних операцій ручної та механічної обробки деревини;

· використання сучасних засобів праці та автоматизованого обладнання;

· регулювання та налагодження деревообробного оснащення;

· здійснення маркетингових операцій;

· розробки та використання конструкторсько-технологічної документації;

· виконання опоряджувальних робіт;

· ремонт столярних і меблевих виробів;

· використання сучасних технологій декоративної обробки деревини;

Ш ознайомлення з історією розвитку та новітніми технологіями деревообробної галузі, регіональними особливостями народних ремесел;

Ш використання в навчальному процесі сучасних педагогічних та інформаційних технологій;

Ш виховання в учнів підприємливості та готовності до конкурентної боротьби на ринку праці;

Ш створення оптимальних умов для розвитку творчості, самостійності, відповідальності, ініціативності, кмітливості, економності;

Ш формування компетентностей проектно-технологічної діяльності та вміння презентувати виготовлену продукцію;

Ш реалізація міжпредметних зв'язків з основами наук;

Ш виховання загальної трудової культури учнів;

Ш здійснення допрофесійної підготовки та формування стійких інтересів до професій деревообробної галузі.

Характеристика структури навчальної програми

Програма спеціалізації "Деревообробка" складена згідно з дидактичними принципами трудового навчання та методичними вимогами до трудової підготовки старшокласників.

Відповідно до типового навчального плану в структурі 11-річної школи для вивчення трудового навчання (освітня галузь "Технологія") у 10-11 класах відводиться 5 академічних годин на тиждень, відповідно 175 годин на рік у кожному з класів.

Програма спеціалізації "Деревообробка" розрахована на три роки навчання. Вона складається з інваріантної (стабільної) та варіативної частин.

Із загальної кількості годин інваріантної складової програми виділених для вивчення курсу, у кожному з класів на теоретичні заняття відводиться 60 годин, на практичні роботи - 90 годин. Структура програми для кожного з класів містить вступ і чотири розділи, а також передбачає виконання та захист творчого проекту (25 годин). [17, 10]

На варіативну частину програми відведено приблизно 30 % часу, що становить 50 годин. У тематичному плані її зазначено як резерв часу.

На першому році навчання (10 клас) учні вивчають: основи організації деревообробного виробництва; будову деревини, лісо- та пиломатеріали, властивості, вади та дефекти деревини, лакофарбові покриття; теоретичні засади проектування; технологію виконання столярних операцій за допомогою ручного та електрифікованого інструменту: розмічання, пиляння, стругання, свердління, точіння, опорядження; виконують (23 год.) та захищають (2 год.) творчий проект; проходять літню навчальну практику.

На другому році навчання (11 клас) учні поглиблюють знання про організацію деревообробного виробництва, породи, технологію сушіння і захисту деревини; продовжують вивчати теоретичні засади проектування столярних виробів; засвоюють технологію виконання столярних з'єднань, особливості просторової розмітки, довбання, профільного стругання, склеювання деревини; продовжують формування компетенцій столярної обробки з використанням електроінструментів; засвоюють технології обробки деревини на малогабаритних верстатах; виконують та захищають творчий проект; проходять літню навчальну практику.

Зміст практичної діяльності учнів у кожному з розділів програми спирається на запропоновані орієнтовні об'єкти праці та творчі проекти.

Літня навчальна практика учнів 10 та 11 класів передбачає: екскурсії на деревообробні підприємства, фабрики та фірми, відвідування виставкових центрів; виробничу практику на деревообробних підприємствах, організаціях, фірмах; пошуково-дослідницьку роботу; виконання творчих проектів тощо.

Організація профільного навчання за спеціалізацією "Деревообробка"

Програма спеціалізації "Деревообробка" є логічним продовженням і поглибленим вивченням обробки деревини у 5-9 класах.

У змісті програми відображені особливості деревообробного виробництва, виробничі умови підприємств цієї галузі, можливості залучення учнів до проектно-технологічної та продуктивної праці.

Вивчення курсу спеціалізації "Деревообробка" допоможе учням 10-12 класів поглибити знання про основні породи та властивості деревини, технологічні процеси виготовлення виробів із деревини, про охорону праці та організацію виробництва; отримати базові знання про меблеве виробництво; розширити політехнічний світогляд, свідомо обрати професію. На практичних заняттях учні зможуть удосконалити та поглибити свої вміння та навички з обробки деревини.

У процесі вивчення курсу необхідно широко використовувати міжпредметні зв'язки з навчальними предметами: фізика, математика, біологія, хімія, охорона здоров'я та ін.

Предмет "Деревообробка" в 10-11 класах, має бути зорієнтований на використання проектно-технологічного підходу у процесі професійної підготовки. В учнів мають бути сформовані практичні навички втілення проектного задуму за допомогою особистісно зорієнтованих методик і технік в оригінальному пошуковому макеті, ексклюзивному або тиражному виробі. Опираючись на знання з основ наук, під час виконання проекту, вони повинні використовувати елементи декоративно-ужиткового мистецтва, технічної творчості.

Старшокласники повинні оволодіти прийомами використання сучасних інформаційних технологій у процесі виготовлення виробів із деревини і деревних матеріалів.

Учні, які успішно завершили профільне навчання з деревообробки, мають змогу продовжити підготовку в професійно-технічних училищах та інших навчальних закладах. Наприклад, учні можуть у майбутньому навчатися за професіями: столяр будівельний, столяр-червонодеревник, столяр-верстатник, тесляр, різьб'яр по дереву, опоряджувальник, наладчик деревообробних верстатів та ін.

Рекомендації щодо проведення занять

Матеріально-технічна база навчальних майстерень повинна забезпечити виконання програми.

На основі орієнтовного тематичного плану учитель розробляє календарно-тематичний план, в якому конкретизує обсяг навчального матеріалу. При цьому слід враховувати, що орієнтовно 40 % навчального часу відводиться на теоретичне навчання і 60 % - на виконання практичних робіт. Дещо збільшений обсяг часу на теоретичне навчання пояснюється необхідністю засвоєння учнями призначення і будови, особливостей налагодження сучасних столярних електроінструментів, малогабаритних та основних деревообробних верстатів; формування прийомів роботи з електроінструментом, обробки матеріалів на деревообробних верстатах.

Вчитель має постійно пам'ятати, що ефективність окремих занять і виконання програми в цілому забезпечується високим рівнем підготовки кожного уроку, систематичним аналізом методичної літератури. Він повинен своєчасно проводити поточний, тематичний та підсумковий контроль навчальних досягнень учнів.

Працюючи за програмою, особливу увагу слід приділяти трудовому, розумовому, економічному, естетичному та правовому вихованню учнів безпосередньо в процесі навчання та виробничої діяльності.

Під час навчальних занять та літньої практики необхідно дотримуватися вимог охорони праці учнів, організації робочого місця, здійснювати контроль за вивченням та виконанням ними правил безпеки праці, протипожежної безпеки, виробничої санітарії та гігієни праці.

Перед виконанням практичних робіт чи виробничої праці, екскурсіями слід провести вступний інструктаж, керуючись наказом МОН України № 563 від 1 серпня 2001 р.

Учень може підбирати тему творчої роботи (проекту) самостійно -відповідно до рівня навчальних досягнень у вивченні технології деревообробки, віку, особистих уподобань та інтересів, а також за порадою вчителя. Пропонується виконувати індивідуальні, парні та групові проекти.

Під проектом розуміється обґрунтована, спланована і усвідомлена діяльність, спрямована на формування в учнів певної системи творчо-інтелектуальних та предметно-перетворювальних знань і вмінь. Ця діяльність включає в себе вибір об'єкта проектування, пошук та вивчення аналогів, розробку конструкції та технології, виготовлення і його оцінку. Обов'язково здійснюється нескладний економічний і екологічний аналіз виконуваної роботи, проводяться маркетингові операції. У кожному класі проект повинен завершуватися захистом пояснювальної записки та виготовленого об'єкта.

Варіативну частину програми (резерв часу) необхідно реалізувати відповідно до запитів учнів: за напрямком профілю деревообробного виробництва, який найбільш розвинутий у регіоні або в якому існує реальна потреба; з врахуванням інтересів учнів класу; можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу; рівня компетенцій учнів; досвіду та фахової підготовки вчителя.

У варіативній частині програми вчителю доцільно передбачити вивчення видів декоративно-ужиткового мистецтва відповідно до напрямків розвитку народних промислів у регіоні (різноманітних технік різьблення, пірографії, піротипії, аплікації та інкрустації тощо). [17,30]

Відведений на варіативну частину програми час можна використати:

· окремими частинами для збільшення кількості годин на вивчення певних розділів інваріантної складової програми;

· як окремий додатковий розділ програми;

· для виконання творчого проекту.

При виконанні варіативної частини програми необхідно дотримуватися раніше запропонованого співвідношення часу на теоретичне і практичне навчання.

Зміст і спосіб реалізації варіативної частини програми вчитель враховує при складанні календарно-тематичного плану до початку навчального року.

Нижче подається зразок розробленої варіативної частини програми.

Варіативна частина

"Плоско-рельєфне різьблення"

Пояснювальна записка

Варіативна частина розроблено до навчальної програми "Деревообробка. 10-11 класи". Програмою передбачено ознайомлення учнів з одним із найдавніших видів декоративно-ужиткового мистецтва - плоско-рельєфне різьблення.

Будь-яка програма художньої обробки деревини не може мати остаточної і закінченої форми. Програма може бути лише канвою, схемою, за якою, виходячи з місцевих умов і залежно від наявності відповідних матеріалів та інструментів (або можливостей їх придбати), від ступеня підготовленості учнів та інших умов, керівники на свій розсуд можуть вибирати відповідні розділи даної програми і на основі свого власного досвіду продумувати методику викладання навчального матеріалу. При цьому не слід нехтували порадами, що дають досвідчені майстри різьблення, або тими, які подано у цій програмі. При розподілі навчального часу по основних розділах програми першого і другого років навчання слід виходити також з місцевих умов, враховуючи обов'язково вікові особливості учнів та їхній кількісний склад.

Виходячи із загального положення про розподіл навчального часу, заняття проводять один тиждень двічі наступний тричі, по 2 години кожне, що становить 20 годин на місяць і 50 години на навчальний рік, після вивчення інваріантної частини програми "Деревообробка".

Ці 50 години треба розподілити так, щоб було забезпечене ґрунтовне засвоєння навчального матеріалу. Крім 20 годин на місяць, є ще резервні години, коли, приміром, заняття проводяться по вівторках і п'ятницях, а їх може бути не чотири, а п'ять на місяць Отже, у вчителя е ще резервні 2 години. Ці години можна використати як допоміжні при вивченні важких для засвоєння розділів програми.

Учням 10-го класу треба давати короткі завдання, які в основному нагадують консультації, а також короткі вправи (по одній дві) на кожний новий вид різьблення (залежно від складності кожного окремого розділу програми).

Учням 11-го, особливо тих, які добре володіють технікою різьблення, не слід стримувати, а навпаки заохочувати до виконання складних завдань. Програмою передбачене проведення занять у формі подання теоретичного матеріалу і виконання практичних робіт.

Теоретичною частиною програми передбачено ознайомлення школярів із загальними відомостями про різьблення деревини, як різновидом декоративно-ужиткового мистецтва; особливостями організації робочого місця для його виконання; матеріалами, інструментами, пристосуваннями, різновидами і техніками виконання.

Практична частина програми передбачає засвоєння технік виконання контурного, горильєфного та барельєфного різьблення; виготовлення декоративно-ужиткових виробів.

Метою навчання школярів художньої обробки деревини за даною програмою є надбання ними спеціальних знань, умінь та навичок нанесення композиції на заготовку та різьблення деревини, розвиток творчих здібностей, виховання хорошого естетичного смаку та бережливого ставлення до народних мистецьких традицій, до рідної природи.

Слід зазначити, що запропонована техніка оздоблення деревини є однією з найскладніших технік художньої обробки деревини. Вона вимагає умінь та навичок роботи в других техніках оздоблення деревини, просторової уяви, певної фізичної сили. Не зважаючи на те, що декорування виробів рельєфним різьбленням має глибокі історичні корені, сьогодні майже не існує методичних розробок за цим напрямком.

Завдання програми:

- розкривати перед учнями роль декоративно-прикладного мистецтва українського народу;

- виховувати загальну естетичну культуру, художній смак;

- розвивати художньо-творчі здібності, уміння самостійно створювати орнаментальні композиції в традиціях місцевого художнього промислу;

- навчати практичних традиційних навичок та прийомів художньої обробки деревини;

- розвивати стійкий інтерес до професій народних промислів. Враховуючи місцеві традиції народного мистецтва, особливості художнього промислу, конкретні можливості, умови та потреби школи позашкільної установи, можна скорочувати або дещо збільшувати час на опрацювання окремих тем, а також переставляти теми, змінювати запропоновані об'єкти праці.

Знання та вміння, які повинні отримати учні у процесі навчання.

Старшокласники повинні знати:

Ш основні відомості про традиційні центри народних промислів країни, та їх характерні особливості;

Ш особливості місцевого промислу художньої обробки деревини, історію його виникнення та розвитку;

Ш загальні основи малюнка та композиції в декоративно-прикладному мистецтві;

Ш матеріал та його властивості;

Ш технологічний процес виготовлення та декорування художніх виробів;

Ш норми та правила охорони праці.

Старшокласники повинні уміти:

Ш розрізняти за характерними особливостями вироби різних видів художньої обробки деревини традиційних центрів художніх промислів України;

Ш самостійно, творчо підходити до розробки орнаментальної композиції;

Ш переносити композицію на поверхню виробу;

Ш дотримуватись вимог безпеки праці та пожежної безпеки

Тематичний план

Перший рік навчання (10 клас)

№	Теми занять	Кількість годин	Примітка
		теоретичні	практичні
1	Вступ. Правила внутрішнього розпорядку, санітарної гігієни, безпеки праці, пожежної безпеки. Ознайомлення з планом роботи на уроках.	2	---	---
2	Техніка виконання плоско- рельє-фного різьблення.	2	---	---
3	Обладнання, інструменти та прис-посіблення для різьблення деревини.	4	---	---
4	Техніка контурного різьблення деревини.	---	6	---
5	Техніка вибирання контурної лінії рисунку.	---	2	---
6	Техніка вибирання фону.	---	2	---
7	Техніка заовалювання, моделювання і пластики рельєфних деталей рисунку.	---	2	---
8	Техніка зображення пейзажних і сюжетних композицій.	2	---	---
9	Техніка зображення. крони і кори листяних, хвойних дерев.	---	8	---
10	Техніка зображення лісу, кущів, трави.	---	6	---
11	Техніка зображення тварин.	---	8	---
12	Застосування комп'ютерних програм для вибірки фону та прорізки деталей виробу.	---	6	---
	Всього	10	40	50

Другий рік навчання (11 клас)

№	Теми занять	Кількість годин	Примітка
		теоретичні	практичні
1	Основи композиції. Підбір композицій для виготовлення виробів.	2	8	---
2	Високорельєфне різьблення з переходом в об'ємне.	2	26	---
3	Удосконалення техніки різьблення пейзажних композицій при оздобленні виробів побутового та декоративного призначення.	2	---	---
4	Заключний процес обробки різьбленого виробу.	2	4	---
5	Підсумкове заняття.	2	---	---
6	Організація та проведення виставки учнівських робіт.	---	2	---
	Всього	10	40	50

Зміст програми

1. Вступ.

Правила внутрішнього розпорядку, санітарної гігієни, безпеки праці, пожежної безпеки. Ознайомлення з планом роботи гуртка.

2. Ознайомлення технікою виконання плоско-рельєфного різьблення.

Плоско-виїмчасте, плоско-рельєфне, рельєфне різьблення.

3. Обладнання, інструменти та приспосіблення для різьблення деревини. Підготовка матеріалу до різьблення. Різьблярські інструменти. Заточування та правлення інструментів. Допоміжні приспосіблення.

4. Техніка контурного різьблення деревини.

Поняття про контурну лінію. Техніка вибирання контурної лінії рисунку.

5. Техніка вибирання фону.

Поняття про фон. Техніка вибирання фону.

6 Техніка заовалювання, моделювання і пластики рельєфних деталей рисунку.

Ознайомлення з технікою заокруглення рельєфних деталей. Поняття про моделювання рисунку. Пластика та техніка пластичних зрізів деталей виробу.

7. Техніка зображення пейзажних і сюжетних композицій.

Техніка зображення. крони і кори листяних, хвойних дерев. Техніка зображення лісу, кущів, трави. Техніка зображення тварин. Техніка зображення гірського ландшафту та водного простору

8. Основи композиції.

Види та закони композиції. Підбір композицій для виготовлення виробів.

9. Високорельєфне різьблення з переходом в об'ємне.

Поняття про високорельєфне різьблення. Горельєф та барельєф як види рельєфної різьбленої композиції.

10.Заключний процес обробки різьбленого виробу.

Шліфування, забивання фону вирізьбленої композиції. Тонування виробу, лакування.

11.Підсумкове заняття.

Перегляд, аналіз та обговорення творчих робіт учнів. Організація та проведення виставки учнівських робіт.

2.2 Методичне забезпечення навчання за профілем плоско-рельєфне різьблення у старших класах ЗОШ

Урок №2 (10 клас)

Тема: Техніка виконання плоско-рельєфного різьблення.

Мета: Ознайомити учнів з технологією оздоблення виробів плоско рельєфною різьбою, основними етапами виконання плоско-рельєфної різьби, виховувати естетичний смак, розвивати художнє мислення, набуття практичних умінь з різьблення деревини.

Основні поняття: Рельєфна різьба, основні елементи різьби, моделювання рисунка, фактура деревини, текстура деревини, художня обробка деревини,стилізація.

Обладнання: Набір стамесок для виконання плоско рельєфної різьби, лінійка металева, циркуль креслярський, олівці середньої твердості, гумка стиральна, ескізи малюнків, проектор і фотографії готових виробів.

Між предметні зв'язки: Образотворче мистецтво, креслення, історія.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Очікуванні результати навчальної діяльності:

Учні пригадують про конструкційні матеріали, їх види і властивості, удосконалюють знання декоративного оздоблення виробів.

СТРУКТУРА УРОКУ

І. Організаційна частина - 3 хв.

ІІ. Актуалізація опорних знань учнів - 5 хв.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності учнів - 5 хв.

IV. Повідомлення теми, мети і завдання уроку - 2 хв.

V. Вивчення нового матеріалу - 60 хв.

5.1. Деревина як конструкційний матеріал для виготовлення виробів та їх оздоблення.

5.2. Техніка виконання плоско-рельєфного різьблення.

VI. Закріплення вивченого матеріалу - 10 хв.

VII. Підсумок уроку - 5 хв.

ХІД УРОКУ

I. Організаційна частина.

Перевірка присутності учнів та призначення чергових.

II. Актуалізація опорних знань.

1. Робота з картками. Цей етап проводиться шляхом опитування учнів за допомогою карток. Вчитель роздає класу картки і учні коротко відповідають на питання.

Картка №1

Що таке текстура деревини ? Текстура деревини це характер малюнку волокон серцевинних променів. Що таке фон? Фоном називається площина виробу незаповнена малюнком, яка оточує малюнок, або знаходиться між ними. Який найпростіший інструмент для плоско-рельєфного різьблення ви знаєте? Найпростішим і найпоширенішим інструментом у плоско рельєфному різьбленні являється прямий різець " рівнак " він використовується для прорізання та підрізання контуру майбутнього виробу.

Картка №2

Які види різьби вам відомі? Є такі види різьби як плоско-рельєфне, тригранне виїмчасте, об'ємне та контурне різьблення. Які породи деревини на вашу думку найдоцільніше використовувати для плоско рельєфного різьблення? Для плоско рельєфного Різьблення найкраще використовувати мякі породи деревини такі як липа, вільха. Які фізичні властивості деревини ви знаєте? Деревина має такі фізичні властивості як твердість, розколюваність, гнучкість.

III. Мотивація навчальної діяльності учнів.

Бесіда про показники якості виробу.

1. Яким основним вимогам повинен відповідати створений предмет?

2. За якими показниками можна визначити якість виробу?

3. Перегляд слайдів зображень виробів оздоблених плоско-рельєфним різьбленням.

IV. Повідомлення теми, мети та завдань уроку.

V. Вивчення нового матеріалу.

Художня обробка дерева -- найдавніший вид декоративно-прикладного мистецтва, виготовлення оригінальних виробів з дерева різноманітного функціонального призначення. За формотворчими техніками художнє деревообробництво поділяється на відповідні галузі: бондарство, деревообробне токарство, столярство та декоративне різьблення.

Багата і щедра талантами українська земля. Сама казкова природа з її мальовничими пейзажами, була першоджерелом натхнення багатьох поколінь народних митців, які пронесли через віки своє чарівне самобутнє мистецтво художньої обробки дерева і здавна привертали увагу високою майстерністю. Творчий геній митців із народу, долаючи тяжкі умови чужоземного гніту соціальних несправедливостей уперто пробив собі шлях до вершини світової культури. Невичерпна фантазія, багатство кольорових рішень, мудрість і дотепність, безпосередність і оптимізм, особливе чуття декоративності, високий ступінь узагальненості образів - це ще далеко не всі риси, якими можна охарактеризувати творчість високообдарованих митців

5.1. Деревина як конструкційний матеріал для виготовлення виробів та їх оздоблення:

Деревина з давніх часів була улюбленим і цінним матеріалом. Вона міцна й пружна, має невелику питому вагу. Барвники, оліфа й лаки надійно захищають дерев'яні вироби від води і водночас посилюють декоративне звучання текстури. Глибоке розуміння й знання властивостей деревини та інших матеріалів в усі часи залишалися незмінною основою народного мистецтва.

За твердістю породи дерева різнять на м'які (липа, осика, вільха, тополя, сосна, ялина, шовковиця); середньої твердості (береза, верба, горіх, черешня) і тверді (клен, дуб, бук, в'яз, тис, акація, явір, груша, слива, яблуня та ін.). Твердість деревини залежить також від її вологості та напрямку зрізу: найбільшу твердість має торцевий зріз, найменшу -- радіальний. На декоративні якості деревини впливають колір, фактура і текстура. Колір деревини вказує на спектральний склад світлового потоку, відбитого деревиною. Він залежить від породи, умов росту, віку дерева. Породи помірного клімату України мають переважно бліде пофарбування. Південні й тропічні породи деревини наділені яскравим кольором -- жовтим, червоним, вишневим, коричневим тощо. Інтенсивність пофарбування зростає з віком дерева.

Фактура деревини -- здатність спрямовано відбивати світловий потік, від чого вона буває матовою або блискучою. Найбільший полиск дають ідеально гладкі поверхні, які, однак, важко дістати навіть при старанній обробці сировини.

Текстура деревини -- це характер малюнку волокон серцевинних променів. Текстура різних порід дерева дуже різноманітна: у липи і вільхи -- майже непомітна, а в горіха і сосни -- чітко виражена.

Добираючи деревину для художніх виробів, ремісники з найдавніших часів строго враховували не тільки фізичні (твердість, розколюваність, гнучкість), декоративні (колір, текстура, фактура) якості, а й смакові властивості (дух) деревини. Дух має кожна порода. Ароматичними є переважно ефірні масла, смоли і дубильні речовини -- таніди. Особливо сильно пахне свіжо зрубана деревина. З часом, при висиханні її запах послаблюється, а при нагріванні знову посилюється.

Деревина звукопровідна. Тому її використовують для виготовлення дерев'яних духових, струнних і смичкових інструментів Наявність різноманітних фізичних, декоративних, смакових та інших якостей деревини дає змогу поділити породи на такі, що найбільш придатні для:

· бондарства (верба, сосна, ялина, липа, дуб та ін.);

· токарства (осика, вільха, тополя, береза, груша та ін.);

· столярства (сосна, ялина, тис, дуб, горіх, шовковиця та ін.);

· різьбярства (липа, осика, явір, вільха, клен, груша, яблуня та ін.).

Народні майстри використовували також деревину сливи, кедра, тиса, користувалися й привозною сировиною -- кипарис, червоне дерево (махагонь), лимонне дерево, палісандр тощо. З неї виготовляли невеликі коробочки, порохівниці, табакерки, пенали, хрестики, іконки і под.

5.2. Техніка виконання плоско рельєфного різьблення.

Приступати до декорування виробів рельєфним різьбленням слід після засвоєння навиків контурного різьблення.

Контурне різьблення - це один з найпоширеніших і найдоступніших для початківців видів художньої обробки деревини різьбленням. Існує багато способів художнього оздоблення виробів з дерева, але оволодінню більш складних прийомів роботи повинно передувати засвоєння необхідних вмінь і навичок користування інструментом, відчуття деревини та підготовки її до роботи.

Техніка контурного різьблення за твердженням багатьох авторів є однією з найпростіших, але у той же час вона вимагає уважності й акуратності. Для виконання творчого задуму необхідно не лише вміло розробити орнаментальну композицію, але й підібрати деревину, з якою доведеться працювати. При виконанні різьблення рухи руки з різцем повинні бути впевненими, твердими, а різати потрібно з одного разу, інакше різьблення буде нечистим, при цьому можливі зриви і зіскоки ножа (долота).

Техніка цього виду художньої обробки деревини характерна тим, що вона нагадує чіткий графічний малюнок. Використовуючи різноманітні види прорізок, поєднання прямих, кривих, спіралеподібних та інших ліній, можна досягти великого розмаїття форм і композиційних рішень.

Робота над виробом у техніці контурного різьблення не вимагає спеціального обладнання, крім того, яке є у кожній навчальній майстерні. Для цього потрібно мати ще найпростіший різьбярський інструмент (прямі, скісні, півкруглі та кутові долота), процес виготовлення якого не потребує значних матеріальних витрат чи часу.

Підготовлений для оздоблення виріб старанно шліфують, тонують і вкривають лаком. Визначають місце розташування візерунка. Далі, через кальку і копіювальний папір з підготовленого на ватмані рисунка переносять візерунок на поверхню виробу.

Після перевірки правильності перенесення узору, його чіткості і акуратності, приступають до різьблення. Перед початком роботи підготовляють набір різців. Для цього скісний ніж (або різак) загострюють на дрібнозернистому шліфувальному крузі (механічний спосіб) або на бруску (ручний спосіб). Після загострення ніж доводять до робочого стану на полірувальному крузі або на дерев'яному бруску, до якого приклеюють повсть (шкіру) і натирають полірувальною пастою (пастою ГОИ).

Одним з найпоширеніших і художньо-виразних видів різьблення являється плоско-рельєфне різьблення. Уже сама назва цього різьблення показує, що кінцевим результатом являється одержання на поверхні виробу плоского рельєфу, тобто зображення орнаментальних об'ємних форм, які виступають над фоном зі збереженням однакової висоти поверхні та глибини фону. рельєфне різьблення поділяють на різьблення з заоваленим контуром, з підібраним фоном, з прорізаним фоном (ажурне різьблення) та накладне різьблення. Рельєфним різьбленням можна виконувати рослинні орнаменти (листки, квіти, дерева. тощо), зображення птахів, тварин, фігури людини. Ці можливості має і контурне різьблення. Але в контурному різьбленні зображення передається лініями різної товщини, а рельєфне - дозволяє передавати об'єм або скульптурну форму. Приступати до декорування виробів рельєфним різьбленням слід після засвоєння навиків контурного різьблення.

Процес рельєфного різьблення складається з таких етапів:

а) нанесення на поверхню виробу малюнку шляхом розмічання або переводу з кальки через копіювальний папір, або трафаретів;

б) обрізання або підрізання по контуру малюнка;

в) вибирання фону (глибина 3-6 мм);

г) чорнової та чистової проробки рельєфу;

д) зачищання та начеканювання фону;

е) тонування та лакування виробу.

Після опанування технікою контурного різьблення можна приступати до тренувальних вправ по оволодінню рельєфним різьбленням. . Рисунок для виконання рельєфної різьби має бети натуральної величини. Щоб не стерти рисунок з поверхні заготовки під час роботи, його слід вкрити тонким шаром прозорого лаку (пензлем по лініях олівця). При виконанні складного рельєфного орнаменту бажано попередньо виліпити рельєф з пластиліну, це допоможе точніше відчути форму та уникнути помилок під час різьблення. Обрізання по контуру малюнка здійснюється за допомогою викружної пили або електролобзика на відстані 2-3 мм від лінії контуру для чистового виконання рельєфу. Коли контурна лінія вирізана, починають вибирання, тобто видалення фону шляхом його вирізування.

Фон - це площина виробу незаповнена малюнком, яка оточує малюнок, або знаходиться між ними. Зрізається фон на глибину 3-6 мм. Після зрізання фону, його зачищають, шліфують і приступають до чорнового пророблення рельєфу, нерідко вимагає зачищання його шліф папером в напрямку волокон деревини. Щоб змінити колір деревини, надати рівномірного забарвлення, або підкреслити рельєф використовують водорозчинні барвники для дерева. Розчин наносять на поверхню пензлем так, щоб барвник проник в усі заглибини. На вертикальній поверхні тонуючий розчин наносять знизу так, щоб утворювані потьоки стікали вже по тонованій вологій поверхні. Різьблені вироби можна тонувати з фарборозпилювачів при режимах, які застосовують звичайно для фарбування меблів. Після висихання тоновану поверхню протирають випрацьованою шліф шкіркою вздовж волокон деревини.

Після шліфування зчищають щіткою порох та пензлем наносять лак стежачи затим, щоб не залишались непокриті лаком місця. Лакувати слід не густим трохи підігрітим лаком. Фон зрізається і видаляється на глибину контурної лінії з тим, щоб рисунок був рельєфним, тобто підвищувався над площиною, що його оточує. Фон зрізають прямими, пологими стамесками, а при глибокому фоні - крюкарзами. Обидва ці процеси становлять лише початкову стадію художнього різьблення. Після них починається відповідна обробка деталей виробу. Такими обробками являються: заовалювання, моделювання та пластика.

Заовалювання (заокруглення) рельєфних деталей виробу. Під цим слід розуміти зрізування верхніх граней контурів виробу, заокруглення гілок рослин, частин тіла тварин, птахів та людей. Стовбур дерева, наприклад, коли прорізаний тільки його контур і вибраний фон, ще не схожий на природне зображення стовбура, але коли його заокруглити і нанести на нього де-не-де нарізку, що зображує кору, то матимете стилізовану форму стовбура

Моделювання - це надання виробу схожості із заздалегідь підготовленим рисунком, оригіналом або наближеною до нього формою, що зустрічається в природі.

Пластика. Проробка форми рисунка і пластика його означають, що оброблюваний рисунок при моделюванні його (особливо квіти, листя, плоди, що знаходяться в переплетеній композиції) потребує певних пластичних зрізів частини деревини, обробки форми пелюстків, надання гілкам і листю красивих вигинів, переплетень тощо.

Пластичні зрізи пелюстків та інших вгнутих деталей рисунка виконують півкруглими стамесками такої ширини, яка відповідає виконуваному зрізу, щоб стружка знімалася на всю ширину оброблюваної ділянки поверхні деталі рисунку. У протилежному разі важко досягти потрібної пластичності, бо залишаються необроблені ділянки або утворюються зрізи, тобто зайве заглиблення окремих виїмок.

Як і в контурному різьбленні тренувальні вправи плоско рельєфного різьблення слід починати з найелементарнішого конкретно вираженого зображення, наприклад, дубове листя і жолудь (Це завдання закріплює навички контурної різьби, лінії дещо крутіші та складніші, вводиться новий елемент для тренування - заокруглення зовнішніх контурів жолудя і прорізування кривих каналів, що зображують контури "капелюшка" жолудя. Після цього учням можна дати вирізувати стилізовану квітку де зубчики листя - це ломані контурні лінії, а півкруглі кінці пелюстків та заокруглена серцевина її - "горошина" теж вимагають кількох різних за характером вправ.

Цього принципу слід дотримуватися в кожному наступному завданні, пропонуючи учням складніші форми виробу, такі як "соняшник", "ромашка", "троянда" На цих вправах можна і закінчити з технікою різьблення орнаментів рослинного характеру.

Різьблення пейзажних і сюжетних композицій. Будь-яка пейзажна або сюжетна композиція в комплексі являє собою взяті разом стилізовані складові елементи даної композиції (ліс, річка, трава, гори, птахи, звірі, люди). В художньому різьбленні по дереву через специфіку техніки зображення і властивостей того чи іншого матеріалу не все можна зобразити реалістично, та в цьому і немає потреби. У різьбленні застосовують умовні форми зображення предметів. Ці форми називають стилізованими. Стилізація - це спрощення природних форм, надання їм деякої схожості з природними.

Техніка зображення крони дерева.

Прорізають контур крони дерева. Оскільки контур крони складається з кривих і півкруглих ліній, то прорізати його найлегше наколюванням (просічкою) зверху півкруглою стамескою такої ширини, що відповідає ширині звивин. Наколювання (прорізування) проводять на глибину виїмки фону (2-5 мм) так, щоб утворилася суцільна прорізана лінія по всьому зовнішньому контуру крони .дерева. Опісля вибирають фон. Після вибору фону слід заовалити стовбур та гілки дерева.

Листя зображують шляхом занесення на площину крони цілого ряду звивистих кривих півкруглих ліній, які можна розмістити одна над одною знизу від стовбура дерева до самої верхівки. Ці лінії прорізують також півкруглою стамескою відповідної ширини, як і лінію контура крони. Потім, починаючи від стовбура, кучерявий простір між цими лініями, що зображує листя, підрізують знизу вгору, тобто знизу від верхнього ребра контурної лінії крони до нижнього ребра прорізаної лінії, що зображує другий ряд листя, за ним наступний ряд, і так до самої верхівки. Так створюється ілюзія кучерявої крони листяного дерева. Коли листяне дерево знаходиться на передньому плані композиції, тоді доводиться зображувати гілля і листя наближено до їх природної форми.

Техніка зображення хвойних дерев.

Техніка зображення різьбою хвойних дерев нескладна. При цьому важливо зобразити їх красивим контуром, тобто створити їх зовнішню форму. Обробка деталей полягає в легкому зрізуванні верхнього ребра контуру гілок, і нанесенні на них зрідка дрібних штрихів, що зображують голки. Досягається це шляхом густого наколювання вістрям ножа дрібних вдавлених штрихів, які дають зображення гілок.

Наколювання штрихів виконують віялоподібне у шаховому порядку.

Техніка зображення гірського ландшафту.

Якщо гори знаходяться приміром на задньому плані композиції, їх зображують шляхом окреслення контурною лінією і нанесенням штрихів, а ближче до вершини на поверхні показують складки і нерівності. Гірський ландшафт, якщо він розміщений на передньому плані композиції, зображують шляхом прорізування відповідних заглибин між деталями гірського рельєфу, зрізування або створення рельєфу, зрізування або створення опуклостей, що нагадують скелі і нерівності гірського рельєфу.

Техніка зображення лісу і кущів

Ліс і кущі зображуються так само, як і крон листяних дерев. Однак, якщо у кроні листяних дерев ми бачимо сполучення великої кількості звивистих ліній, підрізаних знизу вгору, то тут ми зображуємо кучерявим контуром лише верхні обриси кущів і лісу з вибіркою фону між їх верхівками і розташованими поруч з іншими деталями композиції. Нижня площина силуетів лісу і кущів оформлюється шляхом нанесення на неї кількох дрібних штрихів у формі трьох канавок, що збігаються вниз в незакінчений конус, який створює враження гілок. Нижня частина гілок і лісу вдалині зливається з загальним рельєфом і переходить у траву. Лінія горизонту трави ніби закриває собою нижню частину кущів і лісу, або ж її заступають інші деталі композиції, що знаходяться на передньому плані.

Техніка зображення трави.

Існує і стилізована форма зображення трави. В різьбі трава набуває вигляду з трьох билинок, розгорнутих догори віялом.

Техніка зображення тварин.

При зображенні тварин треба домогтися передачі зовнішньої подібності і характеру кожної з тварин. Крім основних вимог щодо заовалювання рисунка, обробки його форм, моделювання, необхідно також звернути увагу на зображення хутра тварин. Для цього досить показати в деяких місцях характер хутра. Зображення його залежить від пози, породи, виду тварини.

Техніка зображення птахів.

Прийоми, що застосовуються при зображення тварин, використовуються і при зображенні птахів. При зображення птахів, особливо при остаточній обробці, слід неабияку увагу приділити розміщенню пір'я на різних частинах тіла: голова, шия, хвіст, крила. При вирізьблювання птахів не завжди можна обмежитися зображенням лише форми пір'я, хвоста, крил, а іноді показати їх забарвлення. Кольори пір'я птахів можна показати за допомогою нанесення окремих характерних штрихів. Наприклад, розпушений віялом хвіст тетерука можна зобразити двома-трьома повздовжніми заглибинами, тонкими штрихами на кожній пір'їні.

Техніка зображення водного простору.

Водний простір річок, озер, невеликих заток, бухт не можна залишати в художньому різьбленні зовсім гладеньким. Тому на їх поверхні можна наносити міліметровою стамескою густу сітку коротких канавок, які створюють враження брижів. Біля стрімких берегів річок, скелястих морських берегів прибій зображують, наносячи півкруглою стамескою відповідної ширини виїмки потрібної глибини, і залишають завихрення півкілець, частина яких розпадається на дрібні крапки, а інша частина потовщеними донизу кінцями спадає назад у водяний масив.

Для вчителя: При виконанні рельєфної різьби учнів не слід обмежувати виконанням одного якогось виду виробів, а поступово підводити до ускладнення як техніки різьблення, так і змісту композиції. Починати слід з досить легких для виконання предметів і поступово ускладнювати завдання: портретна рамка, карниз, рамка для дзеркала, зображення птахів, звірів. До заключного процесу обробки різьбленого виробу належить шліфування, обробка фону (зачеканювання), тонування та лакування.

VI. Закріплення вивченого матеріалу.

Фронтальне опитування:

1. Який найбільш поширений матеріал для плоско-рельєфного різьблення вам відомий?

2. Які види різців використовують для плоско рельєфного різьблення?

3. Що таке фактура деревини?

4. З яких етапів складається процес рельєфного різьблення?

5. Що таке фон?

6. Як виконується техніка зображення водного простору? Птахів? Тварин? Лісів і кущів?

VII. Підсумок уроку

1. Перевірка виконаних робіт.

2. Виявлення недоліків.

3. Мотивація та встановлення оцінок за урок.

4. Прибирання робочих місць і класної кімнати.

Заключне слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми ознайомилися з виконанням основних елементів плоско рельєфної різьби при виконанні зображення тварин, ознайомилися з методами виконання різьблення окремих елементів даної різьби. Засвоївши матеріал уроку ви зможете на практиці застосувати свої знання при виготовлені виробу щоб підвищити його художню цінність, тим самим підтримуючи традиції нашого народу.

Урок №11 (10 клас)

Тема: Техніка зображення тварин.

Мета заняття:

а) дидактична: вміти виконувати зображення тварин.

б) розвиваюча: розширити уявлення учнів про плоско-рельєфне різьблення.

в) виховна: виховувати культуру праці, бережне ставлення до інструментів і матеріалів.

Між предметні зв'язки: Образотворче мистецтво, креслення.

Тип заняття: практична робота

Об'єкт роботи: зображення тварин технікою плоско-рельєфне різьблення.

Матеріально-технічне оснащення заняття:

Різблярський інструменти :

1. Ножі: ножі-косяки, ножі-різаки

2. Стамески: прямі, косячок, напівкруглі, клюкарзи, церазики.

Липові дощечки розміром 300*300*15 для кожного учня.

Хід заняття

І. Організаційна частина (5 хв.).

а) перевірка наявності учнів;

Перевірка присутності учнів здійснюється за зайнятими робочими місцями. Це дисциплінує школярів, привчає працювати лише на строго відведених їм місцях, а вчителеві дає можливість краще візуально запам'ятовувати їх.

б) перевірка готовності до заняття (наявність робочого одягу, необхідно-го обладнання);

Цей елемент роботи вчитель здійснює за допомогою оглядового обходу робочих місць на початку заняття.

в) призначення чергових.

Староста класу призначає чергових на кожне заняття за журнальним списком.

Практична робота (60 хв).

ІІ. Вступний інструктаж.

1. Повідомлення теми і мети заняття.

2. Бесіда з учнями з метою перевірки знань, необхідних для наступної практичної роботи:

1. Які інструменти необхідні для плоско-рельєфного різьблення?

Відповідь:

1. Ножі: ножі-косяки, ножі-різаки

2. Стамески: прямі, косячок, напівкруглі, клюкарзи, церазики.

2. Як потрібно виконувати техніку зображення тварин.

Відповідь:

При зображенні тварин треба домогтися передачі зовнішньої подібності і характеру кожної з тварин. Крім основних вимог щодо заовалювання рисунка, обробки його форм, моделювання, необхідно також звернути увагу на зображення хутра тварин. Для цього досить показати в деяких місцях характер хутра. Зображення його залежить від пози, породи, виду тварини.

3. Повідомлення учням завдань виконання для практичної роботи.

Виконання картини "Зображення тварин" плоско-рельєфним різьблен-ням.

4. Повідомлення правил безпеки праці та пожежної безпеки підчас різьблення.

Ознайомлюючи з правилами безпеки праці , майстер роздає на кожне робоче місце інструкцію. Інструктаж фіксують в журналі з техніки безпеки.

5. Демонстрування майстром запланованих прийомів.

6. Пробне повторення учнями показаних прийомів роботи.

7. Видача завдань і розміщення учнів на робочих місцях.

III. Самостійна робота учнів.

Учні самостійно виконують наступне завдання практичної роботи.

Виконання композиції зображеної на ескізі (можлива розробка власного ескізу "зображення тварин")

При зображенні тварин треба домогтися передачі зовнішньої подібності і характеру кожної з тварин. Крім основних вимог щодо заовалювання рисунка, обробки його форм, моделювання, необхідно також звернути увагу на зображення хутра тварин. Для цього досить показати в деяких місцях характер хутра. Зображення його залежить від пози, породи, виду тварини.

Послідовність виконання практичної роботи

а) нанесення на поверхню виробу малюнку шляхом розмічання або переводу з кальки через копіювальний папір, або трафаретів;

б) обрізання або підрізання по контуру малюнка;

в) вибирання фону (глибина 3-6 мм);

г) чорнової та чистової проробки рельєфу;

д) зачищання та начеканювання фону;

е) тонування та лакування виробу.

IV. Цільові обходи робочих місць учнів. Поточний інструктаж.

Підчас цільових обходів робочих місць учнів педагог здійснює:

1. Перевірку організації робочих місць.

2. Перевірку дотримання учнями санітарно-гігієнічних вимог.

3. Перевірку правильності ведення учнями технологічного процесу.

4. Перевірку дотримання правил техніки безпеки.

5. Перевірку якості виконання завдання.

6. Самоконтроль учнів (дається перелік операцій, які підлягають самоконтролю).

Та здійснює поточне інструктування учнів (фронтальне або індивідуаль-не). Якщо підчас самостійної роботи учнів виникають, якісь помилки вчитель акцентує увагу на них виправляє їх і пояснює правильність виконання.

V. Заключний інструктаж.

Акцентується увага учнів на типових найбільш грубих помилках допущених ними в процесі виконання роботи, здійснюється їх аналіз, виявляються причини їх допущення та їх усунення. Особливо докладно розбираються порушення техніки безпеки праці, наголошується на недопустимості недотримання в процесі роботи вимог техніки безпеки.

VІ. Підведення підсумків заняття. (10 хв.).

Здійснюється узагальнення вивченої учнями теми, з поясненням учням важливості отриманих знань та сформованих умінь з цієї теми для формування їх професійної компетентності..

Аналізується і оцінюється об'єм та якість виконаних учнями робіт. Здійснюється виставлення оцінок, з їх обґрунтуванням та обговоренням.

VІІ. Прибирання майстерні (до 5 хв.)

¦ Прибирання учнями своїх, робочих місць. Здійснюється у процесі аналізу практичних робіт та їх оцінювання.

¦ Прибирання приміщення майстерні черговими

VІІІ. Видача домашнього завдання (2 хв.)

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Висновки

У процесі написання дипломної роботи ми педагогічно обґрунтували методику проведення, методи організації та етапи структури занять для старшокласників;

2.Провели аналіз організації профільного навчання старшокласників у ЗОШ.

3.Розкрили загальні відомості про рельєфну різьбу як одну з найпоширеніших оздоблювальних технік в деревообробництві, розробити програму варіативної частини по профілю "Плоско-рельєфне різьблення";

4.Розробили модель організації роботи на уроках, яка включає складання навчальної програми варіативної частини програми "Деревообробка".

5.Розробили програму варіативної частини програми за профілем "різьблення деревини" для учнів 10 - 11 класів, яка охоплює два види різьблення-контурне та плоско рельєфне. Рельєфне різьблення. являється одним з найпоширеніших і художньо-виразних видів різьблення. . Уже сама назва цього виду різьблення показує, що кінцевим результатом являється одержання на поверхні виробу плоского рельєфу, тобто зображення орнаментальних об'ємних форм, які виступають над фоном зі збереженням однакової висоти поверхні та глибини фону. Навчальна програма має визначену структуру і складається з 5 розділів:

1. Пояснювальна записка;

2. Навчально-тематичний план;

3. Зміст програми;

4. Основні вимоги до знань, умінь та навичок;

5. Література.

Пояснювальна записка є технологічною основою програми, у ній, як правило, розкриваються: концепція програми, мета й завдання авторського курсу, актуальність, новизна, коротке обґрунтування необхідності нововведень особливості змісту й структури курсу.

Навчально-тематичний план складається у формі таблиці з переліком розділів (тем), загальної кількості годин за кожним розділом й годин, призначених на теоретичні й практичні заняття, загальної кількості годин за рік.

У розділі "ЛІТЕРАТУРА" вказується перелік використаної, а також рекомендованої літератури для учнів і педагогів, що оформляється відповідно до бібліографічних вимог.

6.Розробили план-конспекти теоретичного і практичного занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" на теми:

Теоретичного: "Техніка виконання плоско-рельєфного різьблення."

Практичного: "Техніка зображення тварин"

7.Розробили орієнтовний перелік об'єктів праці, на практичні заняття за профілем "Плоско-рельєфне різьблення", який представлений в додатках.

8.Виготовили виріб у техніці плоско-рельєфне різьблення "Портрет Івана Мазепи"

Список використаних джерел

1. Антонович Е.А., Захарчук-Чугай Р.В., Станкевич М.Е. Декоративно-прикладне мистецтво. - Львів: Світ, 1993. - c.16.

2. Афанасьєв А.Ф. Резьба по дереву. Уроки мастерства. - М. Культура и традиции, 2001.-c 56-9.

3. Банников Е.А. Резьба по дереву. Мн: Сов рем. шк… 2006. - 352 с.

4. Барадулин В.А. Основьі художественного ремесла. - М.: Просвещение, 1979. - c.348.

5. Березньов А. В., Березньова Т.С. Різьба по дереву. Ростов-на-Дону "Проф.-Прес". 2000- 320 c.

6. Будзан А. Ф. Різьба по дереву в західних областях України.-К. Вища школа, 1986-374 c.