Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 класах

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДРОГОБИЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ІВАНА ФРАНКА

Кафедра методики трудового і професійного навчання та декоративно-ужиткового мистецтва

ДИПЛОМНА РОБОТА

Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 класах

Студента групи ТІА-53

інженерно-педагогічного факультету

Лайтера Олександра Володимировича

Науковий керівник:

викладач кафедри Ясеницький В.Є.

Дрогобич _ 2000

Завдання дипломної роботи

1. Тема: „Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 кл. ЗОШ".

2. Перелік питань, що підлягають висвітленню:

1. Провести аналіз організації профільного навчання старшокласників у ЗОШ.

2. Визначити можливість впровадження плоско-рельєфного різьблення на заняттях з профільного навчання учнів.

3. Подати загальні відомості про плоско-рельєфне різьблення як одну з найпоширеніших оздоблювальних технік в художньому деревообробництві, розробити навчальну програму занять з плоско-рельєфного різьблення у профільних класах.

4. Розробити план-конспекти теоретичного і практичного занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення"

3. Тему і завдання дипломної роботи затверджено на засіданні кафедри методики трудового і професійного навчання та декоративно-ужиткового мистецтва (протокол № ____ від „____" ________2010 р.).

Студент Лайтер О.В. із завданням ознайомлений:

профільний навчання рельєфний різьблення

Зміст

Вступ

1. Профільне навчання - один з етапів підготовки старшокласників

1.1 Профільне навчання старшокласників та умови його організації

1.2 Можливість упровадження плоско-рельєфного різьблення на заняттях профільного навчання старшокласників

2. Організаційно - методичні аспекти реалізації навчання старшокласників за профілем "Плоско-рельєфне різьблення"

2.1 Аналіз програми з трудового навчання учнів 10-11 кл. за профілем деревообробка та розробка варіативної частини програми, (програма та календарно-тематичне планування)

2.2 Методичне забезпечення навчання за профілем плоско-рельєфне різьблення у старших класах ЗОШ

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

Розвиток світового, і зокрема європейського, освітнього простору об'єктивно вимагає від української школи адекватної реакції на процеси реформування загальної середньої школи, що відбуваються у провідних країнах світу. Загальною тенденцією розвитку старшої школи є її орієнтація на широку диференціацію, варіативність, багатопрофільність, інтеграцію загальної і допрофесійної освіти.

Програма впровадження профільного навчання на 2007 -- 2010 рр. створена відповідно до Концепції профільного навчання в старшій загальноосвітній школі, Концепції загальної середньої освіти, листа Міністерства освіти і науки України № 1/9-170 від 21.03.2007 р. щодо системного впровадження до профільної підготовки та профільного навчання.

Мета профільного навчання - забезпечити можливості для рівного доступу учнів до здобуття освіти. [13, 1]

Тому сьогодні існує нагальна проблема у невідкладних заходах щодо впровадження профільного навчання. Підготовка майбутніх кваліфікованих спеціалістів починається зі школи. Тому у 2004 р. методичними районними кабінетами відділів освіти було розроблено "Основні заходи щодо реалізації концепції профільного навчання в старшій школі". Впровадження заходів здійснювалося протягом трьох років, до 2007 р. У зв'язку із закінченням терміну дії цього документа виникла необхідність розробити регіональну Програму впровадження профільного навчання на 2007 -- 2010 рр.

Відповідно до Закону України "Про загальну середню освіту" старша школа має стати повністю профільною, а тому ми повинні використати всі наявні ресурси для відпрацювання моделей профільного навчання. [8, 10]

Навчальна програма складається з інваріативної (обов'язкової) і варіативної (на вибір) частин.

Інваріантний зміст трудового навчання розрахований на засвоєння окремими групами хлопців і дівчат. Він займає приблизно половину навчального часу. Інваріантна складова вивчається у першому півріччі, варіативна - у другому. Навчальний заклад самостійно формує змістове наповнення варіативної складової з запропонованих варіативних профілів.

Варіативну частину програми (резерв часу) необхідно реалізувати відповідно до запитів учнів: за напрямком профілю деревообробного виробництва, який найбільш розвинутий у регіоні або в якому існує реальна потреба; з врахуванням інтересів учнів класу; можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу; рівня компетенцій учнів; досвіду та фахової підготовки вчителя. [17, 13]

У варіативній частині програми вчителю доцільно передбачити вивчення видів декоративно-ужиткового мистецтва відповідно до напрямків розвитку народних промислів у регіоні (різноманітних технік різьблення, пірографії, піротипії, аплікації та інкрустації тощо).

Відведений на варіативну частину програми час можна використати:

· окремими частинами для збільшення кількості годин на вивчення певних розділів інваріантної складової програми;

· як окремий додатковий розділ програми;

· для виконання творчого проекту.

Важливість та актуальність зазначених проблем спонукали до вибору теми дипломної роботи: " Організація та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" у 10-11 кл. ЗОШ"

Об'єкт дослідження: Профільне навчання учнів 10-11 кл. ЗОШ.

Предмет дослідження: Зміст, організація, та методика проведення занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення " у старших класах.

Мета дипломної роботи: теоретичне обґрунтування змісту та методики навчання плоско-рельєфного різьблення у старших класах ЗОШ, розробка відповідного методичного забезпечення.

Для досягнення означеної мети були поставлені такі завдання:

- провести аналіз організації профільного навчання старшокласників у ЗОШ.

- визначити можливість впровадження плоско-рельєфного різьблення на заняттях з профільного навчання учнів.

- подати загальні відомості про плоско-рельєфне різьблення як одну з найпоширеніших оздоблювальних технік в художньому деревообробництві, розробити навчальну програму занять з плоско-рельєфного різьблення у профільних класах;

- розробити план-конспекти теоретичного і практичного занять за профілем "Плоско-рельєфне різьблення";

- розробити орієнтовний перелік об'єктів праці на практичні заняття за профілем "Плоско-рельєфне різьблення";

- виготовити виріб у техніці плоско-рельєфне різьблення.

Наукова та практична значимість полягає в розробці змісту програми навчання за профілем "Плоско-рельєфне різьблення" та описану послідовності виконання цього виду різьблення. Матеріали дослідження можуть бути використані вчителями, працівниками позашкільних навча-льних закладів з метою підвищення якості й ефективності проведення занять з курсу деревообробництва.

Логіка проведеного наукового дослідження зумовила таку структуру дипломної роботи: вступ, два розділи, висновки сприсок використаних джерел та додатки.

1. Профільне навчання - один з етапів підготовки старшокласників

1.1 Профільне навчання старшокласників, та умови його організації

Концепція профільного навчання в старшій загальноосвітній школі розроблена на виконання Закону України "Про загальну середню освіту", постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2000 р. N 1717 "Про перехід загальноосвітніх навчальних закладів на новий зміст, структуру і 11-річний термін навчання". Вона грунтується на основних положеннях Концепції загальної середньої освіти і спрямована на реалізацію Національної доктрини розвитку освіти, затвердженої Указом Президента України від 17.04.2002 р. N 347/2002. [13, 2]

Профільне навчання - вид диференційованого навчання, який передбачає врахування освітніх потреб, нахилів і здібностей учнів і створення умов для навчання старшокласників відповідно до їхнього професійного самовизначення, що забезпечується за рахунок змін у цілях, змісті, структурі та організації навчального процесу.

Мета профільного навчання - забезпечення можливостей для рівного доступу учнівської молоді до здобуття загальноосвітньої профільної та початкової допрофесійної підготовки, неперервної освіти впродовж усього життя, виховання особистості, здатної до самореалізації, професійного зростання й мобільності в умовах реформування сучасного суспільства. Профільне навчання спрямоване на набуття старшокласниками навичок самостійної науково-практичної, дослідницько-пошукової діяльності, розвиток їхніх інтелектуальних, психічних, творчих, моральних, фізичних, соціальних якостей, прагнення до саморозвитку та самоосвіти.

Основними завданнями профільного навчання є:

1) створення умов для врахування й розвитку навчально-пізнавальних і професійних інтересів, нахилів, здібностей і потреб учнів старшої школи в процесі їхньої загальноосвітньої підготовки;

2) виховання в учнів любові до праці, забезпечення умов для їхнього життєвого і професійного самовизначення, формування готовності до свідомого вибору і оволодіння майбутньою професією;

3) формування соціальної, комунікативної, інформаційної, технічної, технологічної компетенцій учнів на допрофесійному рівні, спрямування молоді щодо майбутньої професійної діяльності;

4) забезпечення наступно-перспективних зв'язків між загальною середньою і професійною освітою відповідно до обраного профілю. [13, 3]

Профільне навчання грунтується на таких принципах:

фуркації (розподіл учнів за рівнем освітньої підготовки, інтересами, потребами, здібностями і нахилами);

варіативності й альтернативності (освітніх програм, технологій навчання і навчально-методичного забезпечення);

наступності та неперервності (між допрофільною підготовкою і профільним навчанням, професійною підготовкою);

гнучкості (змісту і форм організації профільного навчання, у тому числі дистанційного; забезпечення можливості зміни профілю);

діагностико-прогностичної реалізованості (виявлення здібностей учнів з метою їх обгрунтованої орієнтації на профіль навчання).

Структура профільного навчання

Профіль навчання - це спосіб організації диференційованого навчання, який передбачає поглиблене і професійно зорієнтоване вивчення циклу споріднених предметів.

Профіль навчання визначається з урахуванням освітніх потреб замовників освіти; кадрових, матеріально-технічних, інформаційних ресурсів школи; соціокультурної і виробничої інфраструктури району; регіону; перспектив здобуття подальшої освіти і життєвих планів учнівської молоді.

Профільне навчання у 10-11 класах здійснюється за такими основними напрямами: суспільно-гуманітарний, природничо-математичний, технологічний, художньо-естетичний, спортивний, їх набір відповідає соціально-диференційованим видам діяльності, які обумовлюються суспільним розподілом праці, і містить знання про природу, людину, суспільство, культуру, науку та виробництво. За основними напрямами профілізації визначаються різноманітні навчальні профілі, їх орієнтовний перелік наведений у додатку.

Навчальний профіль визначається як добором предметів, так і їх змістом.

Зміст і структура навчальних профілів. Засвоєння змісту освіти у загальноосвітніх закладах з профільним навчанням має, по-перше, забезпечувати загальноосвітню підготовку учнів, по-друге - підготовку до майбутньої професійної діяльності.

Профіль навчання охоплює таку сукупність предметів: базові, профільні та курси за вибором.

Базові загальноосвітні предмети становлять інваріантну складову змісту середньої освіти і є обов'язковими для всіх профілів. Ці предмети реалізують цілі й завдання загальної середньої освіти. Зміст навчання і вимоги до підготовки старшокласників визначаються державним загальноосвітнім стандартом.

Профільні загальноосвітні предмети - це цикл предметів, які реалізують цілі, завдання і зміст кожного конкретного профілю. Вони обов'язкові для учнів, які обрали даний профіль навчання. Профільні предмети вивчаються поглиблено. Особливостями вивчення є: більш глибоке і повне опанування понять, законів, теорій, передбачених стандартом освіти; дотримання системного викладу навчального матеріалу, його логічного упорядкування; широке використання знань із споріднених предметів; застосування активних методів навчання, організація дослідницької, проектної діяльності учнів. Поглиблене вивчення саме циклу предметів запобігає вузькій спеціалізації, яка здебільшого не відповідає реальним потребам, інтересам старшокласників (нерідко їх цікавить не один предмет, а група предметів, не одна професія, а ряд близьких професій). Профільні предмети забезпечують також прикладну спрямованість навчання за рахунок інтеграції знань і методів пізнання та застосування їх у різних сферах діяльності, в т.ч. і професійній, яка визначається специфікою профілю навчання. [11, 10]

Зміст профільних предметів реалізується за рахунок варіативної та інваріантної складових змісту загальної середньої освіти.

У профільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачається опанування змісту предметів на різних рівнях:

1. Рівень стандарту - обов'язковий мінімум змісту навчальних предметів, який не передбачає подальшого їх вивчення (наприклад, математика у філологічному профілі; хімія та біологія у профілі інформатики або їх інтегрований варіант у цих профілях).

2. Академічний рівень - обсяг змісту достатній для подальшого вивчення предметів у вищих навчальних закладах - визначається для навчальних предметів, які є не профільними, але базовими або близькими до профільних (наприклад, загальноосвітні курси біології, хімії у фізико-технічному профілі або загальноосвітній курс фізики у хіміко-біологічному профілі).

Зміст навчання на першому і другому рівнях визначається державним загальноосвітнім стандартом.

3. Рівень профільної підготовки - зміст навчальних предметів поглиблений, передбачає орієнтацію на майбутню професію (наприклад, курси фізики і математики у фізико-математичному профілі або курси біології та хімії у хіміко-біологічному профілі).

Профільних предметів має бути не більше двох-трьох з однієї або споріднених освітніх галузей (наприклад, фізика, інформатика і математика, хімія і технології, біологія і екологія, географія і економіка тощо). Так, у профілях, де профільними обрано природничі предмети біологія і хімія, решта природознавчих предметів (фізика, географія) вивчається за програмою загальноосвітнього рівня.

Зміст окремих навчальних предметів може інтегруватися. Так, у профілях природничо-математичного і технологічного спрямування може вивчатися інтегрований курс "Суспільствознавство", а у профілях суспільно-гуманітарного, художньо-естетичного і спортивного напрямів - "Природознавство".

Курси за вибором - це навчальні курси, які входять до складу профілю навчання, їх основні функції: поглиблення і розширення змісту профільних предметів або забезпечення профільної прикладної і початкової професійної спеціалізації навчання. Курси за вибором; створюються за рахунок варіативного (шкільного та регіонального) компонента змісту освіти. Кількість курсів, що пропонується, має бути надлишковою, з якої учень вибирає обов'язкові.

Загальноосвітні школи створюють ті чи інші профілі навчання за рахунок комбінацій базових, профільних предметів і курсів за вибором. Цим самим забезпечується гнучка система профільного навчання, яка дає змогу обрати старшокласнику індивідуальну освітню програму.

Форми організації профільного навчання

Форми організації профільного навчання регламентують діяльність суб'єктів навчально-виховного процесу в системі профільних загальноосвітніх навчальних закладів і забезпечують умови для реалізації його мети і завдань. За характером взаємодії суб'єктів профільного навчання виділяються такі форми його організації:

§ Внутрішньошкільні:

§ профільні класи в загальноосвітніх навчальних закладах;

§ профільні групи в багатопрофільних загальноосвітніх навчальних закладах;

§ профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами;

§ динамічні профільні групи (в тому числі різновікові).

§ Зовнішні:

§ міжшкільні профільні групи;

§ профільна школа інтернатного типу;

§ опорна старша школа;

§ навчально-виховний комплекс (НВК);

§ міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК);

§ загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів.

Профільні групи у багато профільних загальноосвітніх навчальних закладах передбачають профільну підготовку груп учнів у класах певного напряму профілізації. Наприклад, у класі суспільно-гуманітарного напряму можуть бути організовані групи для навчання за філологічним та історико-правовим профілями.

Профільне навчання за індивідуальними навчальними планами і програмами здійснюється з метою задоволення індивідуальних запитів обдарованих учнів.

Динамічні профільні групи створюються за бажанням учнів у профільних школах, що мають належне матеріально-технічне, професійно-педагогічне забезпечення. Вони можуть функціонувати у паралельних класах старшої школи (за наявності не менше 12-ти учнів у групі); у малокомплектних школах можуть організовуватись різновікові динамічні профільні групи. Протягом навчального року учні мають право переходити з однієї профільної групи в іншу. Це забезпечить умови для самостійного вибору учнями профільних навчальних курсів, випробування власних сил, реалізації їхніх освітніх, професійних інтересів. [13, 5]

Міжшкільні профільні групи організуються у навчально-виховному комплексі (НВК), опорній старшій школі з пришкільним інтернатом, профільній школі інтернатного типу, міжшкільному навчально-виробничому комбінаті (МНВК) за рахунок кооперації ресурсів і коштів закладів освіти, приватних осіб тощо. Старшокласники мають можливість більш змістовно й організовано вивчати спецкурси, які мають забезпечувати допрофесійну підготовку та їх дійову професійну орієнтацію.

Профільна школа інтернатного типу здійснює загальну середню освіту і має на меті допрофесійну підготовку молоді з числа випускників основної школи (за умови наявності кадрових, фінансових, інформаційних ресурсів, сучасної навчально-матеріальної бази).

Опорна старша школа створюється переважно у сільських районах і виконує роль "ресурсного центру" в об'єднанні кількох загальноосвітніх навчальних закладів. Вона, маючи достатній матеріальний і кадровий потенціал, забезпечує ту частину профільної підготовки, яку не може реалізувати та чи інша школа.

Навчально-виховний комплекс (НВК) - це об'єднання освітніх, фінансових, інформаційних ресурсів навчальних закладів різних типів і рівнів акредитації для задоволення допрофесійних і професійних запитів учнів.

Міжшкільний навчально-виробничий комбінат (МНВК) - це навчальний заклад, який забезпечує потреби учнів загальноосвітніх навчальних закладів у профорієнтаційній, допрофесійній та професійній підготовці.

Загальноосвітні навчальні заклади на базі вищих навчальних закладів функціонують переважно на III-му ступені навчання і забезпечують загальноосвітню підготовку та профільну підготовку, яка відповідає професійній спеціалізації факультетів цих закладів і реалізується в основному його науково-педагогічними працівниками.

Профільне навчання здійснюється у загальноосвітніх навчальних закладах різного типу: однопрофільних і багатопрофільних школах, спеціалізованих школах, ліцеях, гімназіях, колегіумах.

Загальноосвітній навчальний заклад може мати один або декілька профілів. В окремих випадках загальноосвітній навчальний заклад (клас) може бути не орієнтований на конкретний профіль навчання. Тоді задоволення освітніх запитів учнів здійснюється за рахунок введення курсів за вибором, які дають змогу поглибити або професійно спрямувати зміст споріднених базових предметів.

Профільне навчання організується через навчальні заняття (уроки, факультативи), дистанційні курси, екстернат.

Допрофільна підготовка

Здійснюється у 8-9 класах з метою професійної орієнтації учнів, сприяння у виборі ними напряму профільного навчання у старшій школі. Форми її реалізації - введення курсів за вибором, поглиблене вивчення окремих предметів на диференційованій основі.

Основна функція курсів за вибором - профорієнтаційна. Вимоги до організації вивчення курсів: достатня їх кількість для визначення напряму профільного навчання; поступове введення за рахунок годин варіативного освітнього компонента; поділ класу на групи, однорідні за підготовленістю та інтересами учнів.

Поглиблене вивчення предмета, крім розширення і поглиблення змісту, має сприяти формуванню стійкого інтересу до предмета, розвитку відповідних здібностей і орієнтації на професійну діяльність, де використовуються одержані знання. Поглиблене вивчення здійснюється або за спеціальними програмами і підручниками, або за модульним принципом - програма загальноосвітньої школи доповнюється набором модулів, які поглиблюють відповідні теми.

Допрофільна підготовка має здійснюватися також через факультативи, предметні гуртки, наукові товариства учнів, Малу академію наук, предметні олімпіади, кабінети профорієнтації.

Ефективність допрофільного навчання вимагає налагодження дієвої діагностики рівня навчальних досягнень учнів основної школи, профконсультаційної психодіагностики з метою визначення професійних інтересів і якостей школярів для створення однорідних за підготовленістю та інтересами мікроколективів (класів, груп). [13, 6]

Умови реалізації концепції

Вирішальною умовою реалізації концепції є комплексне розв'язання питань, пов'язаних з фінансовим, кадровим, навчально-методичним, нормативно-правовим і організаційним забезпеченням профільної школи.

1. Нові цілі шкільної освіти зумовлюють необхідність подальшої модернізації вищої педагогічної освіти і системи підвищення кваліфікації педагогічних кадрів. З цією метою необхідно:

у вищих навчальних закладах педагогічного профілю передбачити підготовку педагогічних кадрів з урахуванням потреб профільної школи та внести відповідні зміни у державний стандарт вищої педагогічної освіти для спеціалістів та магістрів; планувати необхідну спеціалізацію студентів і магістерські програми з профільного навчання старшокласників; одержання вищої педагогічної освіти за кількома освітніми галузями, передбаченими державним стандартом загальноосвітньої школи;

для забезпечення необхідного рівня професійної компетентності вчителів і керівників шкіл запровадити широкомасштабну систему відповідної перепідготовки: підвищення кваліфікації вчителів основної школи з орієнтацією на організацію допрофільного навчання та його психолого-педагогічне забезпечення; вчителів старшої школи, які викладатимуть профільні предмети і спеціальні курси; керівних кадрів освіти, здатних забезпечити функціонування профільної школи.

2. Створення нормативно-правової бази розвитку профільного навчання, спрямованої та вирішення таких основних питань:

розробка механізмів фінансування профільних шкіл з урахуванням різних джерел бюджетного і позабюджетного фінансування;

уточнення статутів загальноосвітніх навчальних закладів з метою забезпечення профільного навчання на внутрішньошкільному і зовнішньошкільному рівнях;

розробка державного загальноосвітнього стандарту, що передбачає загальноосвітню підготовку, однакову для всіх шкіл - як основи для створення програмного забезпечення профільного навчання;

підготовка орієнтовних навчальних планів для профілів навчання.

3. Навчально-методичне забезпечення профільної школи - важлива умова реалізації концепції. Відповідно до державних загально освітніх стандартів необхідно розробити і апробувати програми для базових, профільних і спеціальних курсів, відповідні підручники, методики, засоби навчання.

4. Створення психологічного супроводження навчального процесу в 8-9, 10-12 класах здійснюється з метою своєчасної оцінки комплексу індивідуальних особливостей підлітка з погляду його готовності до успішного навчання за певним профілем, попередження дезадаптації в умовах виникнення навчальних труднощів і стресів, пов'язаних із спілкуванням у новому колективі. Важливо досягти усвідомлення учнем себе як суб'єкта вибору профілю навчання.

5. Науковий супровід навчання в старшій школі, який передбачає реалізацію завдань дослідницького і впроваджувального характеру: обґрунтування змісту в різних комбінаціях профільного вивчення, розроблення педагогічних технологій на основі застосування активних методів навчання, самостійної навчальної діяльності, виробничої практики; розроблення системи оцінювання навчальних досягнень учнів; моніторинг якості освіти, корекцію концептуальних підходів до організації профільного навчання в різних умовах.

6. Фінансування профільного навчання здійснюється переважно за рахунок держави та кооперації державних, громадських і приватних коштів.

1.2 Можливість упровадження плоско-рельєфного різьблення на заняттях профільного навчання старшокласників

Учні 10-11 класів технологічного профілю можуть навчатися за такими спеціалізаціями (наказ Міністерства освіти і науки від 01.10.2008 № 893):

o Технологія деревообробки.

o Технологія металообробки.

o Основи дизайну.

o Технологія кулінарії.

o Технологія швейної справи.

o Технологія художньої обробки матеріалів.

o Технологія будівництва та опоряджувальних робіт.

o Технологія агровиробництва.

o Основи бджільництва.

o Технічне конструювання та моделювання.

o Технологія української народної вишивки.

o Матеріалознавство та технологія конструкційних матеріалів.

o Енергетика.

o Комп'ютерна інженерія.

o Легка промисловість.

o Основи телекомунікацій.

o Агротехніка.

o Технологія конструювання та моделювання одягу.

Метою профільного навчання за спеціалізацією "Деревообробка" є підвищення рівня компетентностей учнів 10-11 класів з основ деревообробки внаслідок оновлення, поглиблення і розширення спеціальних знань і вмінь, створення належних умов для усвідомленого професійного самовизначення старшокласників. [17, 3]

Варіативну частину програми (резерв часу) необхідно реалізувати відповідно до запитів учнів: за напрямком профілю деревообробного виробництва, який найбільш розвинутий у регіоні або в якому існує реальна потреба; з врахуванням інтересів учнів класу; можливостей матеріально-технічної бази навчального закладу; рівня компетенцій учнів; досвіду та фахової підготовки вчителя.

У варіативній частині програми вчителю доцільно передбачити вивчення видів декоративно-ужиткового мистецтва відповідно до напрямків розвитку народних промислів у регіоні (різноманітних технік різьблення, пірографії, піротипії, аплікації та інкрустації тощо). [17, 13]

Одним з найпоширеніших і художньо-виразних видів різьблення являється рельєфне різьблення. Уже сама назва цього різьблення показує, що кінцевим результатом являється одержання на поверхні виробу плоского рельєфу, тобто зображення орнаментальних об'ємних форм, які виступають над фоном зі збереженням однакової висоти поверхні та глибини фону. рельєфне різьблення поділяють на різьблення з заоваленим контуром, з підібраним фоном, з прорізаним фоном (ажурне різьблення) та накладне різьблення. Рельєфним різьбленням можна виконувати рослинні орнаменти (листки, квіти, дерева...), зображення птахів, тварин, фігури людини. Ці можливості має і контурне різьблення. Але в контурному різьбленні зображення передається лініями різної товщини, а рельєфне - дозволяє передавати об'єм або скульптурну форму. Приступати до декорування виробів рельєфним різьбленням слід після засвоєння навиків контурного різьблення.

Процес рельєфного різьблення складається з таких етапів:

а) нанесення на поверхню виробу малюнку шляхом розмічання або переводу з кальки через копіювальний папір, або трафаретів;

б) обрізання або підрізання по контуру малюнка;

в) вибирання фону (глибина 3-6 мм);

г) чорнової та чистової проробки рельєфу;

д) зачищання та начеканювання фону;

е) тонування та лакування виробу.

Після опанування технікою контурного різьблення можна приступати до тренувальних вправ по оволодінню рельєфним різьбленням. Рисунок для виконання рельєфної різьби має бети натуральної величини. Щоб не стерти рисунок з поверхні заготовки під час роботи, його слід вкрити тонким шаром прозорого лаку (пензлем по лініях олівця). При виконанні складного рельєфного орнаменту бажано попередньо виліпити рельєф з пластиліну, це допоможе точніше відчути форму та уникнути помилок під час різьблення. Обрізання по контуру малюнка здійснюється за допомогою викружної пили або електролобзика на відстані 2-3 мм від лінії контуру для чистового виконання рельєфу. Коли контурна лінія вирізана, починають вибирання, тобто видалення фону шляхом його вирізування. Фон - це площина виробу незаповнена малюнком, яка оточує малюнок, або знаходиться між ними. Зрізається фон на глибину 3-6 мм. Після зрізання фону, його зачищають, шліфують і приступають до чорнового пророблення рельєфу, нерідко вимагає зачищання його шліф папером в напрямку волокон деревини. Щоб змінити колір деревини, надати рівномірного забарвлення, або підкреслити рельєф використовують водорозчинні барвники для дерева. Розчин наносять на поверхню пензлем так, щоб барвник проник в усі заглибини. На вертикальній поверхні тонуючий розчин наносять знизу так, щоб утворювані потьоки стікали вже по тонованій вологій поверхні. Різьблені вироби можна тонувати з фарборозпилювачів при режимах, які застосовують звичайно для фарбування меблів. Після висихання тоновану поверхню протирають випрацьованою шліфшкіркою вздовж волокон деревини.

Після шліфування зчищають щіткою порох та пензлем наносять лак стежачи затим, щоб не залишались непокриті лаком місця. Лакувати слід не густим трохи підігрітим лаком. Фон зрізається і видаляється на глибину контурної лінії з тим, щоб рисунок був рельєфним, тобто підвищувався над площиною, що його оточує. Фон зрізають прямими, пологими стамесками, а при глибокому фоні - клюкарзами. Обидва ці процеси становлять лише початкову стадію художнього різьблення. Після них починається відповідна обробка деталей виробу. Такими обробками являються: заовалювання, моделювання та пластика.

Заовалювання (заокруглення) рельєфних деталей виробу. Під цим слід розуміти зрізування верхніх граней контурів виробу, заокруглення гілок рослин, частин тіла тварин, птахів та людей. Стовбур дерева, наприклад, коли прорізаний тільки його контур і вибраний фон, ще не схожий на природне зображення стовбура, але коли його заокруглити і нанести на нього де-не-де нарізку, що зображує кору, то матимете стилізовану форму стовбура.

Моделювання - це надання виробу схожості із заздалегідь підготовленим рисунком, оригіналом або наближеною до нього формою, що зустрічається в природі.

Пластика. Проробка форми рисунка і пластика його означають, що оброблюваний рисунок при моделюванні його (особливо квіти, листя, плоди, що знаходяться в переплетеній композиції) потребує певних пластичних зрізів частини деревини, обробки форми пелюстків, надання гілкам і листю красивих вигинів, переплетень тощо.

Пластичні зрізи пелюстків та інших вгнутих деталей рисунка виконують півкруглими стамесками такої ширини, яка відповідає виконуваному зрізу, щоб стружка знімалася на всю ширину оброблюваної ділянки поверхні деталі рисунку. У протилежному разі важко досягти потрібної пластичності, бо залишаються необроблені ділянки або утворюються зрізи, тобто зайве заглиблення окремих виїмок.

Як і в контурному різьбленні тренувальні вправи плоско-рельєфного різьблення слід починати з найелементарнішого конкретно вираженого зображення, наприклад, дубове листя і жолудь (Це завдання закріплює навички контурної різьби, лінії дещо крутіші та складніші, вводиться новий елемент для тренування - заокруглення зовнішніх контурів жолудя і прорізування кривих каналів, що зображують контури "капелюшка" жолудя. Після цього учням можна дати вирізувати стилізовану квітку де зубчики листя - це ломані контурні лінії, а півкруглі кінці пелюстків та заокруглена серцевина її - "горошина" теж вимагають кількох різних за характером вправ.

Цього принципу слід дотримуватися в кожному наступному завданні, пропонуючи учням складніші форми виробу, такі як "соняшник", "ромашка", "троянда" На цих вправах можна і закінчити з технікою різьблення орнаментів рослинного характеру.

Різьблення пейзажних і сюжетних композицій. Будь-яка пейзажна або сюжетна композиція в комплексі являє собою взяті разом стилізовані складові елементи даної композиції (ліс, річка, трава, гори, птахи, звірі, люди). В художньому різьбленні по дереву через специфіку техніки зображення і властивостей того чи іншого матеріалу не все можна зобразити реалістично, та в цьому і немає потреби. У різьбленні застосовують умовні форми зображення предметів. Ці форми називають стилізованими. Стилізація - це спрощення природних форм, надання їм деякої схожості з природними.

Техніка зображення крони дерева.

Прорізають контур крони дерева. Оскільки контур крони складається з кривих і півкруглих ліній, то прорізати його найлегше наколюванням (просічкою) зверху півкруглою стамескою такої ширини, що відповідає ширині звивин. Наколювання (прорізування) проводять на глибину виїмки фону (2-5 мм) так, щоб утворилася суцільна прорізана лінія по всьому зовнішньому контуру крони .дерева. Опісля вибирають фон. Після вибору фону слід заовалити стовбур та гілки дерева.

Листя зображують шляхом занесення на площину крони цілого ряду звивистих кривих півкруглих ліній, які можна розмістити одна над одною знизу від стовбура дерева до самої верхівки. Ці лінії прорізують також півкруглою стамескою відповідної ширини, як і лінію контура крони. Потім, починаючи від стовбура, кучерявий простір між цими лініями, що зображує листя, підрізують знизу вгору, тобто знизу від верхнього ребра контурної лінії крони до нижнього ребра прорізаної лінії, що зображує другий ряд листя, за ним наступний ряд, і так до самої верхівки. Так створюється ілюзія кучерявої крони листяного дерева. Коли листяне дерево знаходиться на передньому плані композиції, тоді доводиться зображувати гілля і листя наближено до їх природної форми.

Техніка зображення хвойних дерев.

Техніка зображення різьбою хвойних дерев нескладна. При цьому важливо зобразити їх красивим контуром, тобто створити їх зовнішню форму. Обробка деталей полягає в легкому зрізуванні верхнього ребра контуру гілок, і нанесенні на них зрідка дрібних штрихів, що зображують голки. Досягається це шляхом густого наколювання вістрям ножа дрібних вдавлених штрихів, які дають зображення гілок.



Наколювання штрихів виконують віялоподібне у шаховому порядку.

Техніка зображення гірського ландшафту.

Якщо гори знаходяться приміром на задньому плані композиції, їх зображують шляхом окреслення контурною лінією і нанесенням штрихів, а ближче до вершини на поверхні показують складки і нерівності. Гірський ландшафт, якщо він розміщений на передньому плані композиції, зображують шляхом прорізування відповідних заглибин між деталями гірського рельєфу, зрізування або створення рельєфу, зрізування або створення опуклостей, що нагадують скелі і нерівності гірського рельєфу.

Техніка зображення лісу і кущів

Ліс і кущі зображуються так само, як і крон листяних дерев. Однак, якщо у кроні листяних дерев ми бачимо сполучення великої кількості звивистих ліній, підрізаних знизу вгору, то тут ми зображуємо кучерявим контуром лише верхні обриси кущів і лісу з вибіркою фону між їх верхівками і розташованими поруч з іншими деталями композиції. Нижня площина силуетів лісу і кущів оформлюється шляхом нанесення на неї кількох дрібних штрихів у формі трьох канавок, що збігаються вниз в незакінчений конус, який створює враження гілок. Нижня частина гілок і лісу вдалині зливається з загальним рельєфом і переходить у траву. Лінія горизонту трави ніби закриває собою нижню частину кущів і лісу, або ж її заступають інші деталі композиції, що знаходяться на передньому плані.

Техніка зображення трави.

Існує і стилізована форма зображення трави. В різьбі трава набуває вигляду з трьох билинок, розгорнутих догори віялом.

Техніка зображення тварин.

При зображенні тварин треба домогтися передачі зовнішньої подібності і характеру кожної з тварин. Крім основних вимог щодо заовалювання рисунка, обробки його форм, моделювання, необхідно також звернути увагу на зображення хутра тварин. Для цього досить показати в деяких місцях характер хутра. Зображення його залежить від пози, породи, виду тварини.

Техніка зображення птахів.

Прийоми, що застосовуються при зображення тварин, використовуються і при зображенні птахів. При зображення птахів, особливо при остаточній обробці, слід неабияку увагу приділити розміщенню пір'я на різних частинах тіла: голова, шия, хвіст, крила. При вирізьблювання птахів не завжди можна обмежитися зображенням лише форми пір'я, хвоста, крил, а іноді показати їх забарвлення. Кольори пір'я птахів можна показати за допомогою нанесення окремих характерних штрихів. Наприклад, розпушений віялом хвіст тетерука можна зобразити двома-трьома повздовжніми заглибинами, тонкими штрихами на кожній пір'їні.

Техніка зображення водного простору.

Водний простір річок, озер, невеликих заток, бухт не можна залишати в художньому різьбленні зовсім гладеньким. Тому на їх поверхні можна наносити міліметровою стамескою густу сітку коротких канавок, які створюють враження брижів. Біля стрімких берегів річок, скелястих морських берегів прибій зображують, наносячи півкруглою стамескою відповідної ширини виїмки потрібної глибини, і залишають завихрення півкілець, частина яких розпадається на дрібні крапки, а інша частина потовщеними донизу кінцями спадає назад у водяний масив.

При виконанні рельєфної різьби учнів не слід обмежувати виконанням одного якогось виду виробів, а поступово підводити до ускладнення як техніки різьблення, так і змісту композиції. Починати слід з досить легких для виконання предметів і поступово ускладнювати завдання: портретна рамка, карниз, рамка для дзеркала, зображення птахів, звірів. До заключного процесу обробки різьбленого виробу належить шліфування, обробка фону (зачеканювання), тонування та лакування.

Деревина, яку використовують для різьблення.

Дуб

Деревина дуба тверда, пориста, але й міцна і стійка проти гниття. Перевага дуба - довговічність і стійкість до вологи. Дуб має гарну текстуру і колір. Переважний колір - зеленувато-коричневий, з потужним грубим малюнком волокон. Дуб легко піддається механічній обробці, добре обробляється і гнеться.

Найбільшу цінність представляє морений дуб, який незамінний для маркетрі та інтарсії. Морений дуб має темно-сірий колір і отримується шляхом довгого витримування (іноді десятки років) дубових стовбурів у річковій воді. Знайти морений дуб можна тільки випадково, оскільки він вважається рідкістю.

В основному дуб використовується для виготовлення скульптурних та різьблених виробів, в меблевому виробництві.

Горіх

Деревина горіха має гарну текстуру. Малюнок деревних волокон дуже багатий, хвилястий і має широкі потужні розлучення. Горіх має тверду, помірно важку деревину, яка легко ріжеться, не кришиться, має велику гнучкість і легко піддається механічній обробці. Після обробки деревина горіха набуває приємний густо-коричневого колір.

Горіх добре зарекомендував себе у дрібній, тонкій і високохудожній різьбі.

Липа

Липа - одна з найкращих матеріалів для різьблення. Деревина липи легка, м'яка, легко ріжеться гострим ножем (тупий ніж мне деякі пухкі місця в деревині), мало схильна до розтріскування і викривлення, не всихає й відрізняється чистотою і однорідністю. Деревина липи має білий колір. При розпарюванні липа стає дуже м'якою, але після висихання вона набуває високу міцність. З розпареної деревини легко вирізається всіляка різноманітний посуд. Найбільш цінна властивість липи - в'язкість, завдяки чому з неї виготовляються допоміжні пристосування (креслярські дошки, дошки для різання шкіри і бересту і т.д.), які не залишають на собі вм'ятин.

Липа хороша для геометричної та плоско-рельєфної різьби, для домашньої різьби і для виготовлення сувенірів. Для скульптури і для виготовлення меблів липу краще не використовувати.

Осика

Осика - заболонна порода. Деревина осики м'яка, важко піддається червоточині і гниття у воді, має однорідну текстуру, володіє білизною і чистотою. Найбільш цінні властивості осики - світло-, морозо-, волого-, кислотостійкість.

Осика широко використовується для будь-якої різьби, тому що вона не сколюється і не мнеться при різанні, а однорідність деревини дозволяє різати її в будь-якому напрямку.

Вільха

Найбільш поширеними породами вільхи є вільха чорна, вільха біла, вільха. Вільха - заболонна порода. Деревина легка, м'яка, в'язка, однорідна. Вільха добре ріжеться і при різьбленні не розколюється і не коробиться, а при сушінні - не тріскається. Вільха добре протравлюється і полірується, досить стійка до води. Свіжезрізана біла вільха швидко жовтіє, а іноді стає помаранчевою, потім цей відтінок тьмяніє і деревина стає сірою. При обробці вільхи маслом або лаком, деревина знову набуває спочатку жовтий відтінок, хоча не такий яскравий.

Вільха особливо хороша для виготовлення дрібних мініатюрних виробів.

Яблуня

Деревина яблуні тверда, міцна, щільна, в'язка. Заболонь яблуні має світло-рожевий колір, а ядро - червоно-бурий. Яблуня добре ріжеться, обробляється, відбувається й точиться.

Яблуня використовується для виготовлення дорогих меблів, токарних виробів і для дуже тонкої різьби.

Груша

Груша відрізняється однорідністю будови, твердістю, вагою, але в той же час ніжністю. Груша добре обробляється, приймає фарбу, мало жолобиться і ріжеться у всіх напрямках. Деревина груші має рожево-бурий або червонувато-бурий колір. Для різьбяра більше підходить деревина дикої груші, оскільки вона більш в'язка і майже не тріскається.

Особливо красиво груша виглядає в дрібних різьблених виробах, тому що вимагає акуратного різьблення.

Вишня, Черешня

Вишня і черешня мають міцну і тверду деревину. Деревина має жовто-коричневий колір із сіруватим відтінком (вишня може мати бордовий відтінок). При радіальному розрізі виявляється смугастість. Вишня і черешня добре ріжуться і обробляється.

З вишні та черешні виготовляються різноманітні різьблені сувеніри.

Евкаліпт

Деревина евкаліпта важка, щільна, часто завилькувата, дуже міцна (перевершує дуб і чорний горіх), дуже зручна для різьблення. Евкаліпт стійкий до червоточини. Деревина евкаліпта настільки дрібнозерниста і щільна, що дозволяє різати на торці стовбура. Колір деревини коливається від світло-охристого до темно-червоного.

Евкаліпт використовується для різьблення в різних напрямках. [10, 4-7]

Сушіння деревини

Природна сушка

Деревину для різьблення слід виготовляти про запас, оскільки природна сушка, особливо вологого дерева, займає іноді один-два роки, а то й більше. З чурака (кряжу) кора не знімається, на ньому впоперек стовбура робляться вирубки сокирою. Вирубки забезпечують доступ повітря до деревини. Але багато майстрів використовують для сушіння ошкуренних в середній частині чурак, при цьому кора залишається лише на кінці кряжу.

Різні породи дерева сохнуть по-різному. Так, наприклад, осика, береза, липа, вільха і тополя при природній сушці не дають тріщин. Сушити їх можна будь-яким вищеописаним способом. Дуб вимагає тривалої і поступової сушіння, кора на ньому зберігається повністю. Граб, бук, ясен і клен при висиханні сильно розтріскуються. Те ж, але в меншій мірі, відбувається з ялицею, модриною, кедром, сосною і ялиною. Липа при природній сушці вимагає ретельного догляду і тоді вона дає гарні результати.

У будь-якому разі, яка б деревина не сушилася, її торці зафарбовуються олійною фарбою або просмалюються рослинним маслом, а ще краще - заліплюються пластиліном. Сам процес сушіння повинен бути поступовим, уповільненим і обов'язково проводиться у сухому, добре провітрюваному приміщенні. Потріскавши кінці заготовки після сушіння відпилюється.

Прискорена сушка

Прискорений процес сушіння використовується в тому випадку, коли майстер не має в своєму розпорядженні тривалим часом для природного сушіння деревини. Заготівля в цьому випадку обертається газетою в кілька шарів і опускається в поліетиленовий пакет. Пакет зав'язується або герметично обмотується плівкою. Пакет з заготівлею поміщається в гаряче місце, наприклад на батарею. Заготівля періодично перевертається, щоб з будь-якої однієї сторони не сталося перегріву. При такій сушінні волога, що виділяється деревиною, буде поглинатися газетою. Газета, в свою чергу, змінюється на нову з періодичністю два-три рази на добу. [10, 8]

Якщо на заготівлі під час сушіння з'явилися невеликі тріщини, то вона прогрівається в плівці без паперу.

Інструменти для плоско рельєфного різьблення.

Для проведення занять з різьблення деревини використовується обладнання шкільного типу‚ яке є переважно в усіх столярних навчально-виробничих майстернях. Ми хочемо зосередити свою увагу на забезпеченні навчального процесу спеціальним інструментом, який використовується при декоруванні деревини різьбленням.

Інструмент для різьблення деревини поділяється на різальний‚ розмічальний та типовий столярний. До основних різальних інструментів належать ножі різних форм та стамески. Основним інструментом майже для всіх видів різьблення є скісний ніж‚ який рекомендується виготовляти з полотна ножівки по дереву чи металу‚ хірургічного скальпеля‚ уламків коси‚ небезпечної бритви та ін.

Довжина леза скісного ножа може коливатися у межах 20-50 мм‚ ширина - 15-20 мм‚ товщина - 1-2 мм. Кут нахилу різальної кромки становить 55-70⁰, кут загострення - 15-20⁰. Ручку для скісного ножа виготовляють з м'якої породи деревини довільної форми. Ручки різьбярського інструменту бажано не лакувати.

Крім скісного ножа у комплекті потрібно мати плоскі‚ пологі‚ півкруглі стамески‚ стамески-клюкарзи та кутові різці. Плоскі стамески (рис. 1, є) - це звичайні столярні стамески завширшки 2‚ 5‚ 8‚ 10‚ 12‚ 15‚ 20‚ 25‚ 30 мм, які використовуються залежно від ширини виконуваного елемента чи мотиву та віддалі між окремими елементами у композиції. Комплект плоских стамесок повинен складати 5-10 шт.

Також у комплекті повинні бути півкруглі стамески. Пологі півкруглі стамески (рис. 1, з) мають лезо більшого радіуса кривизни, ніж пкруті. Їх використовують для виконання орнаменту, складеного з елементів півкруглих форм ("розеток", "сяйв", "сонечок" тощо). Для різьблення використовують до 5 шт. таких стамесок з шириною леза 3‚ 5‚ 8‚ 10‚ 15 мм і товщиною 1-2 мм. Круті півкруглі стамески (рис. 1, і) використовуються для прорізування ліній та виконання окремих елементів. Для роботи потрібно мати 5-7 таких стамесок з шириною леза 1‚ 2‚ 3‚ 5‚ 7‚ 10 мм і товщиною 1-2 мм.

Стамески-клюкарзи (рис. 2, а) бувають усіх вище перерахованих профілів‚ але відрізняються від них зігнутою шийкою леза. Вони використовуються для роботи у важкодоступних місцях‚ де виникають незручності при різьбленні стамесками з прямими лезами, а також для зачищення поглибленого фону у рельєфному різьбленні.

Кутові стамески "фучики" (рис. 2, в) складаються з двох прямих паралельних лез‚ розміщених одне до одного під кутами 30⁰‚ 45⁰‚ 60⁰‚ 75⁰ та 90⁰. Ширина леза не має великого значення і коливається у межах 3-15 мм‚ товщина становить 1-2 мм. Розміри стамесок залежать, в основному, від розмірів виконуваних елементів. Якщо виконується дрібне різьблення‚ то й стамески використовують невеликі‚ для виконання крупних елементів потрібні стамески більших розмірів. [15, 200]

Прямі стамески виготовляють також зі старих використаних надфілів. Надфілі відповідним чином загострюють‚ вправляють у дерев'яну ручку‚ просвердливши отвір дещо меншого діаметру за хвостовик надфіля. Прямі стамески‚ півкруглі клюкарзи та кутові стамески можна виготовити з пружин різної товщини‚ попередньо нагрівши їх у муфельній печі та розклепавши до відповідної товщини.

Нерівності на прокованій пластині знімають на заточному крузі. Нагрівши пластину у муфельній печі до певної температури‚ їй надають відповідної форми, наприклад, стамески-кутника або напівкруглої стамески. Для утворення форми стамески використовують металевий стержень певного діаметра або тригранний напилок. Після проковування, стамески піддають гартуванню.

Дуже важливо правильно загострити різальний інструмент. Скісний ніж загострюють з двох сторін на шліфувальному крузі так‚ щоб лезо у поперечному розрізі мало правильну клиноподібну форму, в іншому випадку кут фаски заважатиме лезу ножа лягати паралельно площині фону‚ а це перешкоджатиме плавному зрізуванню стружки.

Загострюють лезо до появи задирки. Доводити різець потрібно на дрібнозернистому бруску так‚ щоб фаска леза щільно прилягала до нього. Скісний ніж загострюють доти‚ поки задирка не відпаде. Доводять ніж на полірувальному бруску (наклеєна на дерев'яний брусок шкіра з нанесеною абразивною пастою).

Всі інші види стамесок загострюють лише із зовнішньої сторони. Загострення проводять у тій же послідовності, що й скісний ніж‚ доведення проводять на дерев'яному жолобчастому бруску з наклеєною на нього дрібнозернистою шліфувальною шкуркою. Жолобки бруска повинні відповідати профілю стамесок. У таких канавках фаска стамесок загострюється без відхилень‚ причому довжина фаски повинна бути дещо більшою за товщину полотна стамески. Задирку в таких стамесках знімають з внутрішнього боку півкруглим бруском‚ ширина якого відповідає ширині стамески.

Крім основного різального інструменту у комплект повинен входити розмічальний інструмент, який служить для викреслювання шаблонів‚ трафаретів‚ розмічання елементів та мотивів на поверхні виробу. До комплекту входять лінійка‚ олівець, кутник‚ звичайний та розмічальний циркуль‚ циркуль-кругоріз‚ який використовується для розмічання та прорізування ліній контура елементів різьблення а також рейсмус‚ який служить для нанесення паралельних ліній та шило. Для виготовлення декоративно-ужиткових виробів з дерева необхідні: калька‚ копіювальний папір та набір столярного інструменту (рубанок‚ напівфуганок‚ викружна пилка‚ лобзик‚ коловорот‚ дриль‚ набір свердел‚ цикля та ін.).

До найнеобхідніших пристосувань та пристроїв для занять художньою обробкою деревини можна віднести: комплект струбцин для склеювання деревини‚ шліфувальні насадки для токарного верстата СТД-120М‚ пристрій для висвердлювання колових елементів спеціальними свердлами-бориками‚ пристосування для нарізання шипів і для обрізання заготовок під різними кутами, яке встановлюється на фугувально-пиляльному верстаті ФПШ-5.

Струбцини служать для закріплення деталей виробу‚ а також для стискання деталей під час склеювання. Металеві струбцини мають вигляд скоби‚ через один з кінців якої проходить гвинт діаметром 20-25 мм.

Для склеювання невеликих заготовок використовують металеві вайми‚ які складаються з основи (швелер довжиною 500-700 мм і шириною 50-70 мм)‚ на який приварена гайка з рухомим гвинтом (М16 і більше) і пересувним упором. Якщо відсутня гайка з гвинтом‚ то можна використати зламану струбцину‚ яку кріплять до основи з допомогою болтів.