Місце, роль і значення комунікативних вправ в процесі навчання різних видів мовленнєвої діяльності на уроках англійської мови

Робота над діалогом з елементами рольової гри може бути запропонована у таких вправах:

А: Покажіть сімейний альбом своєму онуку чи онуці, розповідаючи ій або йому про ваших родичів на фотографіях.

В: Ви онук чи онука, ви розглядаєте сімейний альбом дідуся.

Розкажить йому, хто з родичів на фотографіях на кого схожий.

Проведіть бесіду - інтерв'ю з представником певного виду професії, використовуючи репліки або ключові слова на картках.

Згідно з заданої ролі на картці проведіть дискусію або дебати.

Складіть діалог на основі даної теми та ситуації, у якому ви виражаєте свою думку або ставлення до певного предмету або об'єкту.

Проведіть телефонну розмову, враховуючи відстань, різницю в часі і недостатнє знання англійської мови.

Одним з основних методів інтенсифікації навчання усного мовлення є ведення дискусії на іноземній мові.

Дискусія є важливим засобом пізнавальної діяльності учнів у процесі навчання. Вона значною мірою сприяє розвитку критичного мислення, дає можливість визначити власну позицію, формує навички відстоювати свою думку, поглиблює знання з обговорюваної проблеми.

Сучасна дидактика визнає велику освітню і виховну цінність дискусії. Дискусія сприяє глибокому розумінню проблеми, виробленню самостійної позиції, добору аргументів та оперуванню ними, розвиткові критичного мислення. Дискусія навчає чути й розуміти співрозмовника, сприяє уточненню власних переконань, формуванню власного погляду на світ.

Дидакти відносять дискусію як до методів навчання, так і до форм організації навчання. Дехто з фахівців вважає дискусію різновидом співробітництва, коли щодо обговорюваної проблеми висловлюються всі учасники спільної діяльності.

Щодо функцій дискусії в навчанні теж висловлюються різні погляди. Метод дискусії можна застосовувати на етапі засвоєння знань, їхнього закріплення або систематизації. Крім того, дискусію можна застосовувати як метод розвитку психічних функцій, творчих здібностей і особистісних якостей учнів, а також як метод стимулювання й мотивації школярів.

Досвід використання дискусій у навчальному процесі дозволяє сформулювати деякі організаційно-педагогічні підвалини, спільні для будь-яких різновидів дискусії:

- проведення дискусії необхідно починати з постановки конкретного дискусійного питання (тобто такого, яке не має однозначної відповіді й допускає різні варіанти вирішення, зокрема протилежні);

- усі висловлювання мають не виходити за межі обговорюваної теми;

- кожне з висловлюваних тверджень повинне супроводжуватись аргументацією; учитель може ставити навідні питання на зразок: “Які факти свідчать на користь цієї думки?”, “Яким чином ви дійшли такого висновку?”;

- дискусія може завершитися як консенсусом (прийняттям узгодженого рішення), так і збереженням існуючих розбіжностей між учасниками дискусії.

При плануванні дискусії вчитель враховує кілька важливих моментів: час, необхідний для її проведення, місце, що забезпечує можливість здійснювати всі пересування учням, які дискутують, і стежити за дискутуванням решті учнів класу; матеріали, необхідні для роботи учнів та наочного подання її результатів. Упродовж усієї роботи учитель тримає в полі зору такі моменти:

- мета, від якої не слід відхилятися;

- час, якого слід дотримуватись;

- чіткість організації вступної частини дискусії, оскільки саме вона створює емоційний та інтелектуальний настрій дискутування.

Згідно з логікою застосування дискусії як методу закріплення навчального матеріалу і стимулювання пізнавальної діяльності учнів, можна визначити кілька варіантів моделювання навчальних тем на основі дискусії:

- вивчення теми як підготовки до дискусії, яка має відбутися на останньому уроці;

- включення дискусійного компонента в окремі уроки на етапах перевірки домашнього завдання та закріплення щойно вивченого матеріалу;

- навчання у формі самостійної або групової роботи учнів з наступним обговоренням її результатів.

Як організувати роботу учнів із використанням навиок ведення дискусії розглянемо нижче/

Підготовка дискусії

§ Обрати тему для дискусії: вона має бути сформульована проблемно, щоб підходи до її висвітлення були різновекторні.

§ Спланувати дискусію. Маючи такий план (його слід оприлюднити заздалегідь), учні можуть підготуватися: опрацювати літературу, підготувати нотатки тощо.

§ Залучити до складання плану учнів. У такому разі план обговорення заздалегідь відомої теми складається безпосередньо на початку дискусії.

§ Скласти список запитань, які допоможуть привернути увагу класу до проблеми й спрямувати обговорення.

§ Потурбуватися про створення в класі атмосфери довіри та взаємоповаги.

Хід дискусії

§ Повторити з учнями основні правила участі в дискусії.

§ Попередити учнів про те, що вони не можуть виходити за межі обговорюваної проблеми.

§ Уважно вислуховувати учнів, стежити за ходом обговорення, настроєм, не давати відхилятися від теми.

§ Скеровувати хід дискусії. Щоб повернутися до теми обговорення, можна сказати так: “Схоже, ми відхилилися, давайте повернемося до...».

§ Якщо дискусія вщухає, змінити формулювання проблеми.

§ Завершуючи обговорення, обов'язково запитати: “Чи хоче хтось щось додати?».

§ Сприяти тому, щоб підсумки підбили самі учні за такою схемою:

o Які найбільш переконливі аргументи обох сторін? Перерахуйте їх.

o Якщо в процесі обговорення виникли додаткові запитання, де можна отримати на них відповіді?

Отже, можемо сказати, що з огляду на завдання, які має на меті вчитель, доцільно використовувати ті чи інші вправи. Найбільш же ефективним методом інтенсифікації навчання усного мовлення є ведення дискусій, оскільки під час спонтанного мовлення даного типу учні вчаться в реальних умовах висловлювати та обґрунтовувати свої думки та погляди.

Висновки

Під час написання своєї курсової роботи я визначила місце комунікативного підходу у навчанні іноземної мови у загальній методиці викладання. Чималу увагу я приділила аналізу використання комунікативних складових на уроках іноземної мови та практичним вправам, що сприяють розвитку комунікативних навичок в учнів.

Також дана курсова робота висвітлює основні методи інтенсифікації навчання іноземної мови із використанням комунікативних вправ.

Проведене мною дослідження допомогло зробити наступні висновки.

Основними методами викладання іноземної мови є біхевіористський підхід, інтуїтивно-свідомий підхід, свідомий пізнавальний метод та комунікативний підхід. При цьому слід відмітити, що стрімкі процеси, які відбуваються у подальшому дослідженні методики викладання іноземної мови сприяють використанню кількох методів одночасно, що, в свою чергу, робить процес навчання більш ефективним.

В ході написання своєї курсової роботи я прийшла до висновку, що комунікативний підхід є найбільш актуальним і ефективним, оскільки під час навчання за даним методом учні практикують не лише суто мовленнєві навички, але й вчаться використовувати вивчений лексичний і граматичний матеріал в процесі мовлення.

Дане дослідження підтверджує, що основними комунікативними складовими уроків іноземної мови є вправи, направлені на вправи на прогнозування змісту, вправи на актуалізацію лексичного запасу, вправи на сприймання та розуміння речення, вправи на формування аудіативних навичок та інші. Вагоме значення при цьому вчитель має приділяти заохоченню учнів до усного мовлення, вільного висловлення влісних думок засобами іноземної мови.

В своїй курсовій роботі я запропонувала низку вправ на розвиток комунікативних навичок спілкування на іноземній мові. Чільне місце в них займають різноманітні ігрові вправи, дискусійне обговорення, діалогічне мовлення, дебати. Я маю відмітити, що саме такі інтерактивні методи навчання допомагають залучити до проактивної діяльності на уроці всіх учнів, враховуючи рівень їхніх навичок. Ігрові методи навчання сприяють підвищенню зацікавленості учнів, підвищують їхню мотивацію до оволодіння новими засобами спілкування на іноземній мові.

Проведене мною дослідження дало змогу зробити висновок, що використання робових ігор та ведення дискусій на уроках із використанням засобів наочності є найбільш ефективними методами навчання комунікативного підходу. Вони охоплюють всі аспекти навчального процесу, допомагають систематизувати вивчений матеріал та здобути нові навички спілкування на іноземній мові.

Отже, можна сказати, що в ході написання своє курсової роботи я комплексно дослідила питання комунікативного методу навчання іноземних мов, виконала всі завдання, поставлені на початку даного дослідження.

Список використаних джерел

1. Маслова А. Г. Английская грамматика. Основы этимологии. - М.-Пг. Гос. изд., 1993. - 164 с.

2. Мисечко О.Є. Методика навчання англійської мови у середній школі. //Житомир. Полісся - 2002

3. Навчальна програма вимог до викладання іноземної мови в школі. //Київ - 2001

4. Недлер Г. П. О классном преподавании иностранных языков. Г. П. Недлера, препод. Мариинск. ин-та и Третьей шестиклассной прогимназии. - СПб., тип. В. Ф. Демакова, 1879. - 85 с.

5. Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. та ін. Ступенева система освіти в Україні та система навчання іноземних мов. // Іноземні мови - Київ. Ленвіт. - № 1. - 1996

6. Ніколаєва С.Ю., Гринюк Г.А. та ін. Сучасні технології навчання іноземного спілкування. - К., Ленвіт. - 1997

7. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Методика викладання іноземної мови у середніх навчальних закладах. // Київ. Ленвіт. - 2001

8. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови - 2001. - № 1. - с. 50 - 58

9. Ніколаєва С.Ю., Шерстюк О.М. Сучасні підходи до викладання іноземних мов. // Іноземні мови - 2002. - № 1. - с. 39 - 46

10. Олійник Т.І. Рольова гра у навчанні англійської мови в 6 - 8 класах: Посібник для вчителів. - К., Освіта. - 1992

11. Онищук В. О. Типи, структура і методика уроку в школі. -- К.: Рад. школа, 1973.

12. Орбинский Р. В. О преподавании иностранных языков // Журнал Министерства Народного Просвещения. - 1868. - ч. 137. - № 3. - отд. II.

13. Орбинский Р. В. Руководство для преподавателей грамотности: Сост. Р. Орбинским. - Одесса: Тип. А. Брауна и Комп., 1861. - 92 с.

14. Пассов Е. И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению: Пос. для учит. иностр. яз. - М.: Просвещение, 1985. - 208 с.

15. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. - Липецк. Липецкий гос. пед. Інститут. - 1998

16. Педагогічні технології - досвід. Практика Полтава 1999;

17. Петровський В.І. Вікова психологія. Київ. 1983

18. Савчук М.І. Дидактика сучасної освіти / К.2005

19. Серафимова М.А. Шаевич А.М. Тематические диалоги. Л., Просвещение. - 1988. - с. 52 - 70

20. Скалкин В.Л. Обучение диалогической речи (на материале английской речи): Пособие для учителей. - К., Рад. Школа. - 1989

21. Скляренко Н.К. Обучение речевой деятельности на английском языке. Киев. 1998

22. Скляренко Н.К. Сучасні вимоги до вправ для формування навичок і вмінь // Іноземні мови. - 199. - № 3 - с. 3 - 8

23. Соболєв І. І. Типи уроків і засоби активізації викладання літератури в школі. -- К.: Рад. школа, 1963.

24. Щерба Л. В. Как надо изучать иностранные языки. - М.-Л.: Госуд. изд-во, тип. им. Н. Бухарина в Лгр., 1929. - 58 с.

Размещено на Allbest.ru